Форми міжнародних розрахунків, їх переваги та недоліки

Представляючий банк (presenting bank) -- інкасуючий банк, який здійснює представлення документів платнику.

Зазвичай представляючим є банк, який обслуговує поточний рахунок заявника акредитива, або інший банк, розташований у країні заявника акредитива.

Основні дії представляючого банку:

- перевірка відповідності документів інкасовому дорученню;

- підтвердження отримання документів;

- пред'явлення платнику отриманих на інкасо документів;

- пред'явлення тратт до акцепту;

- пред'явлення тратт та простих векселів до платежу;

- передача документів платнику;

- направлення повідомлення про платіж/акцепт/неплатіж/неакцепт;

- переказ платежу до банку-ремітента;

- пересилання акцептованих тратт до банку-ремітента;

- протест у неакцепті;

- протест в неплатежі.

Платник (drawee,) -- особа, якій повинні бути представлені документи для платежу або акцепту.

Зазвичай платником виступає покупець товарів за зовнішньоекономічним договором. Основні дії платника:

- перевірка відповідності отриманих документів умовам зовнішньоекономічного договору;

- платіж проти наданих документів;

- платіж за пред'явленими до платежу траттами та простими векселями. Класифікація інкасо й технологія використання

Залежно від складу документів, що інкасуються, виділяють:

- чисте інкасо,

- документарне інкасо.

Чисте інкасо (clean collection) -- інкасо фінансових документів, яке не супроводжується комерційними документами.

Документарне інкасо (documentary collection) -- інкасо фінансових документів, яке супроводжується комерційними документами, або тільки комерційних документів.

Фінансові документи -- прості векселі, чеки, платіжні вимоги та інші подібні документи, які використовуються для отримання платежу.

Комерційні документи -- рахунки, відвантажувальні документи, документи на право власності, інші подібні документи або будь-які інші документи, які не є фінансовими документами.

Рисунок 2.1 - Процес застосування документарного інкасо на умовах "документи проти платежу".

1. Підписання зовнішньоекономічного договору

2. Відвантаження товару перевізнику

3. Одержання від перевізника транспортних документів

4. Подання інкасового доручення і документів для інкасування

5. Перевірка відповідності документів інкасовому дорученню

6. Пересилання документів у банк, що інкасує

7. Перевірка відповідності документів інкасовому дорученню

8. Підтвердження одержання документів

9. Авізування покупця про отримані на інкасо документи

10. Перевірка відповідності отриманих документів умовам договору

11. Платіж проти представлених документів

12. Передача документів платнику

13. Направлення повідомлення про платіж

14. Переказ платежу в банк-ремітент

15. Зарахування платежу на рахунок принципала.

Переваги та недоліки інкасової форми розрахунків Переваги для експортера:

- більша надійність, ніж при розрахунках за допомогою переказу,оскільки до здійснення платежу чи акцепту товаросупровідні документи не видаються покупцеві;

- можливість безпечної доставки товаророзпорядчих документів імпортеру;

- можливість доручити банку здійснення протесту тратт у разі відмови імпортера від акцепту або платежу;

- можливість дострокового, до остаточної оплати товарів покупцем, поповнення оборотних коштів шляхом обліку в банку акцептованих покупцем тратт.

Переваги для імпортера:

- здійснення оплати товарів тільки проти документів, які засвідчують фактичне виконання експортером своїх зобов'язань із відвантаження товарів;

- отримання документального підтвердження відповідності відвантажених товарів умовам зовнішньоекономічного договору до здійснення оплати;

- менш значні витрати, ніж при акредитивній формі розрахунків.

Недоліки для експортера:

- додаткові часові затрати на пересилання передбачених умовами акредитива документів;

- ризик, пов'язаний із можливою відмовою імпортера від платежу.

2.4 Платіж на відкритий рахунок

Значне місце в міжнародних розрахунках посідає форма, за якої платежі здійснюються через так званий відкритий рахунок. Використання цієї форми передбачає ведення партнерами один для одного відкритих рахунків, на яких обліковуються суми поточної заборгованості. Після відвантаження товару і відправлення документів на адресу імпортера експортер заносить суму вартості вантажу на дебет відкритого на покупця рахунку. Імпортер здійснює такий самий запис у кредит рахунку експортера. Після оплати товару експортер і імпортер роблять компенсуючі проведення. Таким чином, ця форма розрахунків передбачає ведення контрагентами великого обсягу роботи з обліку продажу.

Другою особливістю цієї форми розрахунків є те, що товаророзпорядчі документи надходять до імпортера прямо, минаючи банк, у зв'язку з чим весь контроль за своєчасністю платежів покладається на плечі учасників угоди, передусім експортера. Ще одна особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух товарів випереджає рух валютних коштів.

Порядок погашення заборгованості за відкритим рахунком залежить від угоди між контрагентами. При регулярних поставках сторони можуть домовитись, що розрахунки між ними здійснюватимуться не за кожною окремою партією товару, а у відповідні терміни -- зазвичай в кінці місяця або кварталу. Якщо поставки товарів взаємні, то можливий залік вимог на безвалютній основі. Платіж на відкритий рахунок -- найризикованіша для експортера форма розрахунків, оскільки у нього немає ніяких гарантій, що покупець врегулює свою заборгованість в обумовлений строк. Після того, як всі права на товар перейшли до покупця разом з товаророзпорядчими документами, постачальнику залишається тільки покладатися на платоспроможність і розрахункову дисципліну покупця. Таким чином, ризик несплати імпортером товару при однобічному використанні відкритого рахунку аналогічний ризику непостачання товару або недопостачання товару експортером при авансових платежах. Розрахунки за допомогою відкритого рахунку доцільно використовувати, як правило, у разі, якщо:

· між покупцем і продавцем існують надійні, стійкі і довгострокові ділові стосунки;

· торгівля між країнами відносно вільна від державних обмежень і міжнародного регламентування.

Невелике зниження ризику несплати для постачальника при використанні відкритого рахунку можливе, якщо контрагенти поперемінно виступають у ролі продавця і покупця, і невиконання зобов'язань одним із них може викликати аналогічні дії другого. У зв'язку із цим така форма розрахунків використовується дуже рідко при односторонніх поставках і частіше -- при двосторонніх.

До недоліків розрахунків за формою відкритого рахунку також належить уповільнення обігу капіталу експортера, що іноді викликає в нього необхідність удаватися до банківського кредиту, а також до значних обсягів роботи з обліку продажу.

Розрахунки за відкритим рахунком найбільш вигідні для покупця, оскільки він здійснює оплату лише при отриманні/інспекції товару, тобто відсутній ризик не поставки товару (який не доставлено, або поставки товару неналежної якості), що існує при авансових розрахунках. Ця форма розрахунків є найдешевшою і характеризується відносною простотою виконання. Цим пояснюється її велика популярність при розрахунках між країнами ЄС. Навіть постачальники визнали зручність торгівлі на умовах відкритого рахунку, особливо при тривалих ділових відносинах і поставках товару дрібними партіями.

Практика свідчить, що для досягнення більшої надійності платежу за відкритим рахунком експортери наполягають на виставленні на свою користь платіжних гарантій першокласних банків. Виставлення банківських гарантій при використанні таких форм розрахунків, як відкритий рахунок, авансовий платіж, інкасо -- звичайна світова практика, і вимога про їх надання під час переговорів, як правило, приймається протилежною стороною без протидії.

Платежі у формі відкритого рахунку займають значне місце в торгівлі багатьох країн світу, особливо Західної Європи -- до 60% усіх платежів. Це пояснюється тим, що в 60-х роках на світовому ринку з'явився надлишок товарів, що привело до висновку: покупець завжди правий. Продавець повинен впроваджувати все більш пільгові умови продажу, серед яких чільне місце посідає платіж у формі відкритого рахунку. Більше того, у банківській і торговельній практиці низки країн, зокрема Великобританії, розрахунки в такій формі асоціюються з продажем у кредит, іншими словами, під ними розуміють розстрочку платежу. При цьому постачальники мають достатньо легкий доступ до інформації про кредитоспроможність і платіжну дисципліну потенційних дебіторів. Подібна інформація може бути отримана від спеціальних установ або факторингових фірм.

У країнах СНД, зокрема в Україні, форма відкритого рахунку недостатньо поширена, а для багатьох постачальників просто неможлива. Це пояснюється низькою платіжною дисципліною, інфляцією, відсутністю доступу до інформаційної бази даних про статус і фінансовий стан фірм, а також відсутністю законодавчої бази для проведення розрахунків у цій формі, легітимно контролюючій і регулюючій відповідальності платника за невиконання взятих платіжних зобов'язань.

Українська практика позначається на діях внутрішніх постачальників при укладенні зовнішньоторговельних контрактів, коли авансовий платіж часто використовується як єдина і вигідна форма розрахунків. Якщо іноземний покупець виставляє зустрічні пропозиції щодо використання інших, взаємовигідних форм розрахунків, постачальник, часто через відсутність подібної практики, виявляється неспроможним вести переговори на неналежному рівні. З розширенням практики зовнішньоторговельної діяльності підприємств і поглибленням теоретичних знань керівників фірм у цій сфері з'явиться досвід у виборі найоптимальніших форм і умов платежу відповідно до світової практики.



РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВА РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ ПРИ ЕКСПОРТІ І ІМПОРТІ ТОВАРІВ

3.1 Порівняльний аналіз використання міжнародних розрахунків

Значне місце в процесі створення реальних ринкових умов господарювання в Україні приділяється питанням удосконалення механізму проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Форми зовнішньоторговельних розрахунків, що вироблені міжнародною практикою, є свого роду захисними засобами від валютних ризиків і розділяються між собою по механізму, ступеню гарантованості і форми участі в розрахунках банків.

Найбільше розповсюдження в сучасних умовах отримали два основних їх засоби. Це торгові розрахунки на умовах негайного платежу і оплати в розстрочку. Крім того, нерідко виділяються ще дві додаткові платіжні умови - комбінований платіж і кредит з опціоном негайного платежу. Проте, виділення двох останніх умов в самостійні умови платежу недоцільно, оскільки вони є лише похідними від основних платіжних умов.

Загалом по Україні станом на 1 квітня 2014 року зареєстровано 208 банків. На сьогодні 181 банк має ліцензію Національного банку України на здійснення банківських валютних операцій.

Серед провідних банків, які здійснюють міжнародні розрахунки - закрите акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», відкрите акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Національний стандарт», акціонерно-комерційний банк «Правекс-Банк», акціонерний комерційний банк «ІнтерБанк», акціонерний банк «Факторіал-Банк», банк «Фінанси та Кредит», банк «Юнекс» та багато інших.

В курсовій роботі я розглянув динаміку та структуру операцій по міжнародним розрахункам по трьох банках України, зокрема, за даними акціонерного комерційного банку «Київ», акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСіббанк», акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» за 2009-2011 роки.

Таблиця 3.1. Структура міжнародних розрахунків по експортно-імпортним операціях банку «Київ».

Як бачимо з таблиці 3.1, кількість операцій по міжнародним розрахункам банку «Київ» має тенденцію до збільшення. Так, спостерігається значне зростання експортних та імпортних операцій банку.

Найбільшу питому вагу в експортно-імпортних операціях займають міжнародні розрахунки у формі переказів.

У 2010 році кількість експортних операцій банку зросла на 3065 тис. грн., що відбулося за рахунок збільшення акредитивної форми розрахунків - на 100 тис. грн., переказів по інкасо - на 65 тис. грн., банківських переказів - на 2900 тис. грн.

В структурі експортно-імпортних операцій банку саме банківські перекази мають найбільшу питому вагу. Зростає у 2010 році кількість імпортних операцій банку на 34222 тис. грн., в основному, за рахунок збільшення банківських переказів - на суму 34040 тис. грн.

Кількість експортних операцій банку у 2011 році порівняно з 2010 роком зросла на 669967 тис. грн.

Це відбулося, головним чином, за рахунок збільшення кількості переказів банку. Відбувається збільшення імпортних операцій - на 35547 тис. грн. - за рахунок зростання кількості переказів 3512 тис. грн., акредитивів - на 358 тис. грн. та на 69 тис. грн. по інкасо.

Таблиця 3.2. Структура міжнародних розрахунків по експортно-імпортним операціях «Укрсіббанку»

Структура та динаміка експортно-імпортних операцій «Укрсіббанку» (таблиця 3.2) показує, що кількість таких операцій невпинно зростає. Найбільшу питому вагу в експортно-імпортних операціях займають міжнародні розрахунки у формі переказів.

Дані таблиці свідчать про те, що з року в рік відбувається збільшення кількості експортно-імпортних операцій банку. Як бачимо, у 2010 році за рахунок збільшення банківських переказів зростає кількість експортних операцій на суму 2026 тис. грн., імпортні операції також збільшуються за рахунок зростання банківських переказів. Вони зросли на 24120 тис. грн.

Кількість експортних операцій банку у 2011 році порівняно з 2010 роком зросла на 43105 тис. грн. Це відбулося, головним чином, за рахунок збільшення кількості переказів банку - на 42844 тис. грн.

Збільшується кількість імпортних операцій - на 16236 шт. - головним чином, за рахунок значного зростання кількості переказів - на 42844 тис. грн.

Загалом, в структурі операцій по міжнародних розрахунках банківські перекази займають найбільш питому вагу.



Таблиця 3.3. Структура міжнародних розрахунків по експортно-імпортним операціях «Укрсоцбанку»

Структура та динаміка експортно-імпортних операцій «Укрсоцбанку» показує, що кількість таких операцій з року в рік зростає.

Найбільша питома вага в експортно-імпортних операціях належить міжнародним розрахункам у формі переказів.

2010 рік характеризується незначним зростанням кількості експортних операцій банку, які зростають на 4321 тис. грн. Це зростання відбувається через збільшення кількості банківських переказів, які зростають на суму 3630 тис. грн.

Імпортні операції також мають тенденцію до збільшення. Як бачимо, у 2010 році їх кількість зростає на 40334 тис. грн. Це відбувається за рахунок зростання: розрахунків у формі акредитивів - на 64 тис. грн., у формі інкасо - на 270 тис. грн., у формі банківських переказів - на 40 000 тис. грн.

Кількість експортних операцій банку у 2011 році порівняно з 2010 роком також зросла на 63742 тис. грн. Це спричинилось, головним чином, за рахунок збільшення кількості переказів банку - на 62970 тис. грн.

На 48550 тис. грн. у 2011 році збільшується імпорт банку, що також спричинено зростанням, головним чином, міжнародних розрахунків у формі переказів.



3.2 Фінансова глобалізація і ризики при міжнародних розрахунках

На світову економіку у все більшому ступеню розповсюджуються всі властивості ринкової економіки як системи, що само організовуються, із слабким регулюванням процесів. У цьому полягає головний системний чинник ризику, що впливає на проведення міжнародних розрахунків.

Інший тип ризиків фінансової глобалізації пов'язаний з особливостями інформаційних систем і їх використанням при проведенні документарних операцій. Сучасна фінансова система будується навколо інформаційних мережевих структур. Внаслідок цього ризики такого типу організації стають ризиками фінансової системи.

І, нарешті, головним ризиком в міжнародних розрахунках є легалізація грошових коштів, отриманих злочинним шляхом. На сьогоднішній день це найактуальніший тип ризику в міжнародних розрахунках, який несе фінансова глобалізація [14].

Як правило, всі міжнародні фінансові операції пов'язані з валютним обміном. Потік товарів і послуг з однієї країни в іншу породжує зустрічні грошові потоки, гроші різних країн повинні якось обмінюватися один на одного, виникають проблеми курсів валюти, вибору форми платежу і конкретних фінансових установ, що здійснюють розрахунки (як правило, банків). Розрахунки часто пов'язані з кредитними і страховими операціями. Особливе питання - співвідношення національних і міжнародних правил розрахунків, тут теж бажаний поступовий перехід до єдиних міжнародних правил. Тому йде безперервний пошук напрямів поліпшення міжнародних розрахунків. За останні роки вирішальне значення придбало впровадження електронних технологій в сферу розрахунків, що створює принципово нові можливості їх розвитку.

Важливість розрахунків як сфери міжнародних фінансів виявляється і в тому, що в процесі їх вдосконалення можуть виникати платіжні союзи декількох держав, об'єднаних єдиною, розробленою ними, системою міжнародних розрахунків. Такі союзи можуть бути початком або складовою частиною інтеграції економіки і фінансів цих держав, тобто створюють можливості для розвитку фінансової глобалізації.

Найважливішим напрям пом'якшення ризику глобалізації може послужити розвиток міжнародної інтеграції ринку страхових послуг.

Фінансова глобалізація виникла як наслідок і складова частина економічної інтеграції, що інтенсивно розвивалася протягом другої половини XX сторіччя. Проте багато елементів фінансової глобалізації виникли як результат розвитку власне фінансової сфери: зростання вільних грошових капіталів і їх переміщень між країнами, поява нових фінансових інструментів, утворення колективних валют та інше.

3.3 Перспективи розвитку діяльності банків на міжнародному ринку

Аналіз інтернет-сайтів ведучих вітчизняних банків дозволив визначити наступний перелік міжнародних банківських послуг, які українські банки можуть надати своїм клієнтам. Фінансові ринки усередині України ростуть і стають перспективними об'єктами вкладення капіталу, що небезпека неконтрольованого нарощування зовнішніх запозичень в іноземній валюті.

Розглядаючи значення фінансової стабільності банків, можна відзначити, що зміни, що відбуваються в світовій банківській системі останнім часом, такі як посилення конкуренції, глобалізація фінансових ринків, впровадження нових інформаційних технологій, пропозиція нових банківських операцій і послуг, ведуть до зростання ризиків і, внаслідок цього, до посилювання вимог до надійності і фінансової стабільності банків.

Для підвищення стабільності комерційних банків і банківської системи в цілому першочерговим представляється вживання наступних заходів: Розвиток систем контролю і внутрішніх банківських рейтингів, які стимулювали б новими правовими нормами спостереження, порівняльними, з типовими міжнародними стандартами власного капіталу;

Повний перехід на міжнародні стандарти звітності з метою подальшого поліпшення прозорості і оцінки ризиків української економіки.

В даний час в своїй переважній більшості ті українські банки, які орієнтуються на зовнішньоекономічну діяльність, в основному займаються акумуляцією дешевих ресурсів українських експортерів і їх розміщенням в малоризиковані іноземні активи (депозити, держпапери і так далі). Як відомо, ці активи хоча і приносять стабільний дохід, але незначні. До того ж далеко не кожен український комерційний банк може собі дозволити навіть таку діяльність, оскільки достатньо солідних корпоративних клієнтів у нас не дуже багато. Тому тими банками, про які йде мова, як правило, є або «кишенькові» банки крупних експортерів, або банки з іноземним капіталом.

Якщо ж мати на увазі які-небудь складніші міжнародні банківські послуги, наприклад такі, як секюритизація клієнтських активів, організація позик єврооблігацій, залучення синдикованих кредитів для своїх клієнтів, організація випуску акцій, облігацій, то в своїй переважній більшості українські банки практично їх не надають. А компанії на міжнародних ринках звертаються, як правило, до крупних кредитних організацій, враховуючи ризики і перш за все страновий ризик. У більшості ж українських банків немає ні належних технологій, ні достатньо досвідчених фахівців, ні крупних капіталів. Природно, залишаючись незатребуваними, банки як фінансові посередники втрачають можливі доходи. Адже навіть українські промислові гіганти часто, виходячи з корпоративних інтересів, звертаються не до вітчизняних, а до іноземних банок.

Низька капіталізація і відповідно висока ризикована -- одна з основних причин низької конкурентоспроможності українських банків. Для того, щоб підвищити ступінь конкурентності українських кредитних організацій, як і банківської системи в цілому, існують три шляхи.

По-перше, можна йти по шляху нарощування капіталу за рахунок того прибутку, який залишається в банках. Але це дуже довгий шлях, оскільки прибутковість в банківському секторі у нас невисока.

По-друге, можна привернути зовнішніх інвесторів, як українських, так і іноземних.

І, нарешті, є третій шлях -- це шлях злиття і поглинання.

Крім того, потрібно активніше працювати і з тими нечисленними іноземними банками, які вже працюють в Україні до теперішнього часу. Цим банкам важливо, використовуючи поки що сприятливу для України кон'юнктуру світового ринку, нарощувати свої інвестиції за кордоном, роблячи акцент на роботу з тими вітчизняними підприємствами, чия продукція має попит за кордоном.



Висновки

Питання розрахунків є одним з ключових питань в міжнародному торговому обороті. Законодавство і банківська система повинні надавати підприємствам достатню кількість інструментів, які забезпечували як здійснення розрахунків, так і покриття рисок які виникають у зв'язку з цим. При цьому інструменти повинні забезпечити гнучкість і можливість швидкого реагування підприємств на постійно змінні зовнішні умови.

Значну частину зовнішньоекономічних відносин складає зовнішня торгівля. Міжнародні розрахунки охоплюють розрахунки по зовнішній торгівлі товарами і послугами, а так само некомерційним операціям, кредитам і руху капіталів між країнами, зокрема пов'язані з будівництвом об'єктів за кордоном і наданням допомоги країнам, що розвиваються.

Отже, як показав аналіз динаміки та структури трьох банків, перевагу по міжнародним розрахункам банки надають такій формі розрахунків як переказ. За три роки спостерігається невпинна тенденція до збільшення операцій по міжнародним розрахункам в українських банках, що позитивно характеризує розвиток нашої економіки.

У даній курсовій роботі була розкрита суть міжнародних розрахунків розглянуті вживані в даний час основні форми міжнародних розрахунків (банківський переказ, інкасо, акредитив, відкритий рахунок, аванс, а також розрахунки з використанням векселів, чеків), механізм їх здійснення і чинники впливають на вибір тієї або іншої форми розрахунків.

Причому основний акцент був зроблений на трьох формах розрахунків - банківському переказі, інкасо і акредитив - як найбільш поширені форми міжнародних розрахунків, і які найбільшою мірою задовольняють вимоги проведення розрахунків як експортерів, так і імпортерів. Також був проведений аналіз переваг і недоліків властивих кожній формі міжнародних розрахунків. На відміну від європейських країн, в Україні авансові платежі застосовуються значно частіше. Це обумовлюється такими причинами:

по-перше, українські підприємства ще тільки набувають відповідного досвіду у зовнішньоторговельній діяльності і є новачками на світових ринках. З боку іноземних фірм до них мало довіри, і тому фірми вимагають 100-відсоткових авансових платежів;

по-друге, самі українські підприємства недостатньо юридично захищені, і це змушує їх перестраховуватись, вимагаючи 100-відсоткового авансу від своїх покупців. Наполягаючи на авансовому платежі, вони обмежують кількість потенційних партнерів, а також зменшують свій прибуток за рахунок зниження ціни товару.

Розглянувши переваги і недоліки безготівкової форми розрахунків можна зробити висновок, що операції пов'язані з акредитивом мають непростий економічний, юридичний характер. Оскільки існує чимало азів введення акредитивних операцій, які необхідно знати для кращого розуміння цих безготівкових розрахунків.

Платежі у формі відкритого рахунку займають значне місце в торгівлі багатьох країн світу, особливо Західної Європи -- до 60% усіх платежів. Це пояснюється тим, що в 60-х роках на світовому ринку з'явився надлишок товарів, що привело до висновку: покупець завжди правий. Продавець повинен впроваджувати все більш пільгові умови продажу, серед яких чільне місце посідає платіж у формі відкритого рахунку. Більше того, у банківській і торговельній практиці низки країн, зокрема Великобританії, розрахунки в такій формі асоціюються з продажем у кредит, іншими словами, під ними розуміють розстрочку платежу. При цьому постачальники мають достатньо легкий доступ до інформації про кредитоспроможність і платіжну дисципліну потенційних дебіторів. Подібна інформація може бути отримана від спеціальних установ або факторингових фірм.

Інкасова форма розрахунків вигідна експортеру тим, що банки захищають його право на товар до моменту оплати документів чи акцепту тратт (якщо експортер не дав інструкцій про видачу документів без оплати). Право на товар імпортеру надають товаро-розпорядчі документи, які він отримує в своє розпорядження після їх оплати (акцепту тратт), якщо експортер не дав інструкцій про видачу документів без оплати.

Найпоширеніша форма - банківський переказ, інкасо - застосовується рідко. Авансові платежі являються найпоширенішими. І лише акредитивна форма розрахунків дає багатий вибір для господарського суб'єкта в побудові систем взаєморозрахунків зі своїми контрагентами. Не випадково при описі форм міжнародних розрахунків саме акредитивам приділяється особлива увага, саме це питання найширше охоплене.



Список використаної літератури

1. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р.

2. : Декрет Кабінету Міністрів України від 13 березня 2012 року. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

3. Унифицированные правила и обычаи для документарных аккредитивов (UCP N 500) [Информационная система Гарант]

4. Унифицированные правила по инкассо в редакции 1995 г.

5. Банківські операції: навч. посіб. / О.В. Дзюблюк, Н.Д. Галапуп, Я.І. Чайковський- Тернопіль: ТНЕУ, 2009. - 694 с. - ISBN - 978-966-654-235-2.

6.Василенко О.В. Розробка та затвердження акредитивних операцій // Держава та регіони. - 2009 - №2 - С.24-28

7. Голов, С. В. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами. Приклади. Коментарі: підруч. / С. В. Голов, В. М. Костюченко. - К.: КНЕУ, 2001. - 840 с. - ISBN - 963-852-741-0.

8. Д.М. Озель Акредитив у сучасній практиці господарювання // Банківська спарва - 2005 - №3 - С.76-829. Костюк А. Оформлення акредитивів // Баланс -2008- №82 - С. 20-23.

10. Кривов'яз, Т. В. Міжнародні кредитно-розрахункові операції в банках: навч. посіб. / Т. В. Кривов'яз; Мін-во освіти і науки України, К.,2009. - 326 с. - ISBN - 978-966-388-295-6.

11. Михайлов, Д. М. Міжнародні розрахунки і гарантії: навч. посіб. / Д. М. Михайлов. - К.: Торгово-видавниче бюро ВНV, 2005. - 298 с. - ISBN - 985-655-138-2.

12. Міжнародні розрахунки та валютні операції [Текст] : навч. посіб. /О. І. Береславська, О. М. Наконечний, М. Г. Пясецька [и др.]. - К.:КНЕУ, 2006. - 312 с. - ISBN - 966-581-613-9.

13. Операції комерційних банків: навч. посіб. / Р. Т. Коцовська,В. Д. Ричаківська, Г. В. Табачук [и др.]. - К.: Алерта, 2008. - 501 с. - ISBN - 966-7330-59-1.

14. Передій, О. С. Міжнародні економічні відносини [Текст] : навч. посіб. / О. С. Передій, К.: Центр навч. л-ри, 2006. - 274 с. - ISBN - 968-598-331-7. 15. Петрук, О. М. Банківська справа: навч. посіб. / О. М. Петрук, К.: Кондор, 2004. - 462 с. - ISBN - 966-7982-83-1.

16. Попович, О. В. Міжнародні розрахунки. Валютний кліринг / О. В. Попович // Інститут економіки та менеджменту. - 2007. - УДК 339.727.6 (045)

17. Руденко, Л. В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: підруч. / Л. В. Руденко, К.: ЦУЛ, 2003. - 615 с. - ISBN - 966-541-1051-2

18. Руденко, Л. В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства: підручник / Л. В. Руденко; Мін-во освіти і науки України, К.: Лібра, 2002. - 302 с. - ISBN - 966-7035-49-2.

19. Рум'янцева, А. П. Зовнішньоекономічна діяльність: навч. посіб. / А. П. Рум'янцева, К.: Центр навч. л-ри, 2004. - 377 с. - ISBN - 978-652-325-5. 20. Савлук, М. І. Міжнародні розрахунки та валютні операції: навч. посіб. / М. І. Савлук, К.:КНУ, 2002. - 391 с. - ISBN - 966-574-331-7.

21. Семенов, К. А. Міжнародні валютні і фінансові відносини: підруч. / К. А. Семенов. - М.: ТЕИС, 2000. - 175 с. - ISBN - 965-563-847-6.

22. Слепов, В. А. Міжнародні валютні і фінансові відносини / В. А. Слепов. - М.: ФБК-ПРЕСС, 1998. - 280 с. - ISBN - 5 -78965-452-365-1.

23. Філіпенко, А. С. Міжнародні валютно-кредитні відносини : підруч. / А. С. Філіпенко. - К.: Либідь, 1997. - 208 с. - ISBN - 985-652-347-8. 24. Шелудько, Н. М. Роль банківської системи у стимулюванні економічного зростання країни / Н. М. Шелудько. - К.: КНЕУ, 2002 - 501 с. - ISBN - 966-154-633-8.

25. Антонова, О. В. Міжнародні розрахунки в Україні: основні тенденції та перспективи розвитку / О. В. Антонова // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - № 4. - C. 34-38.

26. Білик, М. Д. Розрахункові відносини у зовнішньоекономічній діяльності підприємств: сутність та оцінка доцільності застосування різних форм розрахунків [Текст] / М. Д. Білик // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - № 3. - C54-60.

27. http://www.bank.kiev.ua/

28. http://www.ukrsibbank.com/

29. http://www.unicredit.ua/

Размещено на Allbest.ru

...