Відповідальність сторін у договорі страхування

Згідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст. 29 ЗУ «Про страхування» зазначає, що договір страхування вважається недійсним з моменту його укладення у випадках, передбачених ЦК України (тобто коли недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення (ст. ст. 203, 215 ЦК України), а також визнається недійсним і не підлягає виконанню також у разі:

1) якщо його укладено після страхового випадку;

2) якщо предметом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.

2. Визнання факту настання страхового випадку, стягнення страхової виплати і штрафних санкцій.

Ця категорія справ видається мені найбільш поширеною, адже останнім часом все складніше отримати страхову виплату від страховика вчасно, в повному обсязі та без взаємних претензій.

У цих спорах «постраждалою» стороною є страхувальник або вигодонабувач за договором страхування, який вимагає від страховика виконання його головного обов'язку по здійсненню страхової виплати, тобто йдеться про невизнане право страхувальника (вигодонабувача) на отримання страхового відшкодування.[6;c.25]

З настанням страхового випадку у страхувальника (вигодонабувача) виникає право на отримання страхової виплати від страховика, проте для реалізації даного права страхувальнику необхідно виконати покладені на нього договором страхування обов'язки.

Відповідно до зазначених норм та умов договору у разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний: вжити необхідних заходів щодо усунення причин, здатних викликати додаткові збитки; у визначений в договорі строк повідомити страховика про настання страхового випадку (інакше у страховика виникає право на відмову у здійсненні страхувальнику страхової виплати); подати письмову заяву встановленої форми про виплату страхового відшкодування; надати страховику всю необхідну інформацію стосовно завданого збитку, документи для встановлення відповідальності та розміру втрат.

3. Стягнення безпідставно виплаченого страхового відшкодування (страхової виплати).

Ця категорія справ має місце в ситуації, що є протилежною попередній: коли страховик здійснив страхувальнику страхову виплату, а потім виявилось, що така виплата насправді була безпідставною, тобто мали місце зловживання з боку страхувальника або помилка самого страховика.

Наприклад, страхувальник виконував свої обов'язки за договором недобросовісно: сприяв настанню страхового випадку, або інсценував його настання, або надав відомості, за якими подія, що сталася, підпадає під визначення страхового ризику за договором, а в дійсності її не можна віднести до страхового випадку, або отримав повне відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, проте не повідомив про це страховика і отримав відшкодування ще й від нього, - тобто були обставини, які позбавляють страхувальника права на отримання страхової виплати, надаючи страховикові право відмовити у виплаті страхового відшкодування. Або була зроблена помилка в розрахунках, і страхувальнику виплатили суму, що перевищує належне йому за договором (страхову виплату).[30;c.64]

4. Регресні вимоги страховиків до третіх осіб.

Характерною ознакою цієї групи справ є те, що необхідним учасником у спірних відносинах виступає третя особа, яка, як правило, не була стороною у договірних відносинах між страховиком і страхувальником. Йдеться про ситуацію, коли після виплати страхового відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування страховиком, до останнього переходить право вимоги страхувальника до третьої особи про відшкодування збитків, завданих нею застрахованому майну страхувальника. Ці положення застосовуються лише при майновому страхуванні, і не прийнятні при особистому страхуванні.

Так звана «суброгація» покликана захистити інтереси страховика. Проте реалізація цього захисту багато в чому залежить від платоспроможності особи, що завдала збитків. Крім того, бувають випадки, коли винна особа є невідомою ані страхувальнику, ані страховикові - тоді скористатися цим правом останньому неможливо.[15;c.267]

Ще один аспект - це можливість обмеження або виключення з умов договору переходу права вимоги до страховика. Страхувальнику при укладенні договору необхідно дуже уважно проаналізувати положення договору та їх прийнятність за певних фактичних обставин.

Розділ 3. Окремі аспекти договору страхування та їх виконання

3.1 Зобов'язання з добровільного та обов'язкового страхування

Відповідно до установчих документів та одержаної ліцензії страховики можуть здійснювати такі види страхування:

1) особисте -- страхування життя; від нещасних випадків; медичне страхування;

2) майнове -- страхування засобів наземного, повітряного, водного транспорту; страхування вантажів; інших видів майна; фінансових ризиків;

3) відповідальності;

4) перестрахування;

5) інші види страхування, визначені в ліцензії.

Однією з тенденцій удосконалення страхового законодавства є пріоритетний розвиток різних видів добровільного страхування. Підставами виникнення зобов'язань з добровільного страхування виступають договори майнового чи особистого страхування або перестрахування. Приблизний перелік видів добровільного страхування дається у ст. 6 Закону України "Про страхування". До них належать такі види страхування:

-- страхування життя;

-- страхування від нещасних випадків;

-- страхування здоров'я на випадок хвороби;

-- страхування інвестицій;

-- страхування засобів залізничного, водного, повітряного транспорту;

-- страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими органом, уповноваженим здійснювати нагляд за страховою діяльністю.[28;c.48]

За загальними правилами, договір страхування є реальним, бо до внесення першого страхового платежу він не набирає чинності, якщо інше не передбачено умовами страхування. Він укладається у письмовій формі шляхом видачі страху­вальникові страхового свідоцтва (сертифіката), а в морському страхуванні -- поліса.

Зобов'язання зі страхування припиняється з таких підстав:

-- за згодою сторін;

-- закінчення строку, на який був укладений договір;

-- виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

-- несплата страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки;

-- ліквідація страхувальника -- юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина, за винятком випадків, передбачених законодавством України;

-- ліквідація страховика або страхувальника -- юридичної особи в порядку, встановленому законодавством України;

-- прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

-- наявність інших випадків, передбачених законодавством України. Зобов'язання зі страхування може бути достроково припинене на вимогу страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Про намір достроково припинити страхове зобов'язання будь-яка сторона повинна повідомити іншу не пізніше як за 30 днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено[10;c.153]

У разі дострокового припинення зобов'язання на вимогу страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням витрат, яких він зазнав (викупна сума). Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю. У разі дострокового припинення страхування на вимогу страхо­вика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору, то страховик повертає страхувальникові страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат, яких він зазнав (ст. 1016 ЦК України, ст. 28 Закону України "Про страхування").

У випадках, передбачених законом або іншими нормативно-правовими актами, проводиться страхування без укладення договору (обов'язкове страхування).

Обов'язковість страхування полягає в тому, що воно виникає на підставі закону незалежно від волі його учасників. Обов'язкове страхування здійснюється відповідно до законодавчих актів, у яких встановлюються: види майна, що підлягає обов'язковому страхуванню; події, з приводу яких проводиться страхування; обсяг (норма) страхового забезпечення; визначаються права та обов'язки сторін страхових правовідносин; порядок встановлення тарифних ставок страхових платежів; передбачаються санкції за прострочення платежів тощо.[23;c.48]

Юридичним фактом, з яким пов'язано виникнення зобов'язання з обов'язкового майнового страхування, є факт наявності у громадянина, організації на правах власності, повного господарського відання чи оперативного управління майна, яке відповідно до законодавства підлягає обов'язковому страхуванню. Таким фактом є прийняття на баланс будівель або споруд, вивезення продукції з поля, її скиртування, оприбуткування за первинними документами тощо. Майно вва­жається застрахованим незалежно від волі страхувальника і від сплати ним страхових платежів. Підставами для виникнення зобов'язання з обов'язкового страхування пасажира є укладення ним договору перевезення та оголошення посадки на відповідний транспортний засіб.

За зобов'язанням з обов'язкового страхування майна страхова організація у разі настання передбаченої законом події (страхового випадку) відшкодовує страхувальникові або іншій особі, якій належить застраховане майно, заподіяну шкоду: за повної загибелі майна -- у повній сумі страхового забезпечення, за часткового пошкодження -- у розмірі відповідної частини страхового забезпечення.

Перелік видів обов'язкового страхування дається у ст. 7 Закону України "Про страхування". Зокрема, в обов'язковому порядку здійснюються такі види майнового страхування:

-- страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

-- страхування майнових ризиків за угодами про розподіл продукції;

-- страхування об'єктів космічної діяльності тощо.

Страхування державного майна, зданого в оренду, здійснюється відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного і комунального майна". Зокрема, в обов'язковому порядку страхуються будівлі церков, мечетей, костьолів та інших культових споруд, що передаються в оренду релігійним організаціям. Страхування здійснюється за рахунок орендарів.[11;c.4]

У ст. 7 Закону України "Про страхування" передбачено випадки проведення обов'язкового особистого страхування (спеціалістів ветеринарної медицини, спортсменів вищих категорій, медичне страхування, від нещасних випадків на транспорті тощо).

Зокрема, обов'язкове особисте страхування пасажирів та водіїв від нещасних випадків проводиться на транспорті. Воно стосується пасажирів повітряного, залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту під час поїздки (польоту) або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані, а також водіїв, машиністів, провідників поїздів, членів команди літаків і суден, працівників бригад медичної допомоги -- на час керування транспортним засобом. Страхування не поширюється на пасажирів повітряного і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових та екскурсійних лініях, внутрішнього водного транспорту, внутрішньоміського сполучення і переправ, автомобільного та електротранспорту на міських маршрутах. Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в повітряне, морське або річкове судно, в поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки.

Страхувальниками у цих зобов'язаннях є юридичні особи або громадяни -- суб'єкти підприємницької діяльності, які володіють транспортними засобами чи експлуатують їх та уклали із страховиком договори страхування, а пасажири і водії є застрахованими особами. Проте страхування пасажирів відбувається за їх рахунок, бо у вартість квитка входить страховий збір.

Страховими випадками у цьому виді страхування є:

а) загибель або смерть застрахованого;

б) травма застрахованого при встановленні йому інвалідності;

в) тимчасова втрата працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.[27;c.801]

До недавнього часу обов'язкове особисте страхування проводилось і щодо певних категорій осіб (насамперед працівників державних установ), умови праці яких пов'язані з підвищеним ризиком для їх життя і здоров'я. Це стосувалося військовослужбовців і військовозобов'язаних, які призвані на збори; службових осіб державних податкових адміністрацій; суддів; працівників прокуратури тощо.

3.2 Підстави звільнення страховика від обов'язку за страховими виплатами

За наявності достатніх підстав страховик може відмовити у виплаті страхової суми чи відшкодування. Такими підставами є:

1) умисні дії страхувальника (або особи, на користь якої укладено договір страхування), спрямовані на настання страхового випадку. Водночас якщо дії страхувальника були пов'язані з виконанням ним громадського чи службового обов'язку, вчинялися в стані необхідної оборони або захисту життя, здоров'я, майна, честі, гідності та ділової репутації, це не може бути підставою для відмови у виплаті;

2) вчинення страхувальником чи вигодонабувачем умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) надання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;

4) несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку;

5) створення перешкод для проведення страхового розсліду

вання для визначення обставин, характеру та розміру збитків;

6) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від винної особи.

Залежно від виду страхування підставами для відмови у виплаті страхової суми можуть бути й інші обставини. Так, за обов'язковим особистим страхуванням такими підставами можуть бути: відмова пасажира виконати законні вимоги начальника потягу чи водія автобусу; порушення правил тренування спортсменом вищої кваліфікації; недотримання правил особистої гігієни лікарем тощо.

Рішення страховика про відмову у виплаті страхової суми страхувальник може оскаржити в судовому порядку.[25;c.350]

3.3 Вирішення спорів і припинення дії договору

Згідно з чинним в Україні законодавством усі спори за договорами, у тому числі й за договорами страхування, підлягають вирішенню в суді.

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:

1) закінчення терміну дії;

2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені в договорі терміни. При цьому договір вважається достроково припиненим у разі, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня висунення такої вимоги страхувальникові, якщо інше не передбачено умовами договору;

4) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності за винятком випадків, передбачених статтями 21-23 Закону "Про страхування";

5) ліквідації страховика в порядку, установленому законодавством України;

6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.[21;c.44]

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніш як за 30 днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено. У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, здійснених за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком положень договору страхування, то останній повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю. При достроковому припиненні дії договору страхування за вимогою страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає страхувальникові страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат на ведення справи, визначених нормативом у розмірі страхового тарифу, виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі за умови дострокового припинення договору страхування. Правові наслідки, пов'язані з достроковим розірванням договору, визнаються залежно від того, допущені чи ні будь-якою зі сторін порушення правил страхування. Так, у разі дострокового припинення договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому внески за відкиданням певних витрат на ведення справи. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком правил страхування, то він (страховик) повертає страхувальнику всі внески. Такий самий порядок передбачено у разі дострокового розірвання страхового договору на вимогу страховика. У тому разі, коли ініціатива дострокового розірвання договору не пов'язана з порушенням правил страхування з боку страхувальника, страховик повертає йому страхові внески в повному обсязі. Якщо вимоги страховика зумовлені порушенням страхувальником правил страхування, страхові внески повертаються страхувальникові за відкиданням витрат на ведення справ

Висновки

Страхова галузь України, як і вся її економіка, зазнає нині безпрецедентних змін - політичних, юридичних, економічних, соціальних, технологічних. Важливого значення набуває вироблення стратегії розвитку страхових відносин між дійовими особами ринку - страховиками та страхувальниками. У перших - досягнення надійності та платоспроможності на час їх дії за рахунок розширення страхового поля та точного визначення страхових тарифів. У других - ріст довіри до страховиків.

Таким чином, сучасний страховий ринок у своєму розвитку має певні здобутки і численні недоліки, притаманні функціонуванню як окремих страхових компаній, так і системи страхування в цілому.

Аналіз ринку страхових послуг в Україні показав, що в умовах сьогодення дуже важливими є розробка та ефективне впровадження антикризового плану, який має передбачати: доступ страхових компаній до коштів резервів, розміщених на депозитах банків; консультаційну допомогу щодо можливості рекапіталізації небанківських фінансових установ; зняття жорстоких обмежень у частині вимог щодо рівня кредитного рейтингу для інвестування активів страхових компаній; створення фонду гарантій страхових виплат за рахунок коштів страхових резервів страхових компаній на рахунку Національного банку України тощо. Адже страховий ринок є невід'ємною складовою фінансової системи України, а отже, формування досконалого, фінансово стійкого страхового ринку є важливим аспектом її розвитку.

Отже, страхування розвивається за рахунок фактичної відсутності конкуренції, яке багато в чому пояснюється побоюваннями потенційних конкурентів перед неврегульованістю законодавства і необхідністю дуже великих стартових вкладень при тому, що віддача починається через 5 - 10 років. Україна стоїть на порозі реформування галузей страхування, де не останню роль відіграє страхування життя.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" Л" 4' 4 жовтня 2001 р. // Урядовий кур'єр. -- 2001. -- 7 листопада.

2. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" Л 277 від 7 липня 2005 р. // www.rada.gov.ua

3. Закон України "Про інвестиційну діяльність" № 1561-ХІІ від 18 вересня 1991 www.rada.gov.ua

4. Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності в ників наземних транспортних засобів" Хг 196-IV від 1 липня 2004 р. // www.rada.gov

5. Зміни до Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджені Роз рядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України .V* З' від 25 січня 2005 р. // www.rada.gov.ua

6. Зміни до Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за вида страхування, іншими, ніж страхування життя, затверджені Розпорядженням Держав, комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 5117 від 14 грудня 2005 р. www.rada.gov.ua

7. Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверджені Розпорядженню Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України ." 40 від 28 серпня 2003 р. // www.rada.gov.ua

8. Агеев Ш.Р., Васильев Н.М., Катырин С.Н. Страхование: теория, практика и зарубежный опыт. - М.: «Экспертное бюро-М», 2010. - 376 с.

9. Антонова И. Регулирование страховой деятельности на европейском рынке. Новое европейское страховое законодательство // Страховое право. - 2009. - № 1-2. - С.25-33.

10. Андреева Е. Особенности российской системы страхования вкладов // Страховое дело. -- 2006. -- №2. -- С. 17-20.

11. Архипов А. Я., Гомеля В. Б . Основы страхового дела: Учеб. пособ. -- М.: Маркет ДС, 2002. -- 402 с.

12. Бабенко В. Канали розподілу страхових послуг у промислово розвинутих країнах // Економіка України. - 2007. - № 7. - С.82-86.

13. Баланова Т. А., Алехина Е.С . Сборник задач по страхованию: Учеб. пособ. -ТК Велби; Проспект, 2004. -- 80 с.

14. Барановсысий О. І. Страховий ринок в Україні: стан, проблеми, перспективи (а тична доповідь Центру Разумкова) // Національна безпека і оборона. -- 2003. -- № С. 2--46.

15. Базилевич В.Д. Розвиток страхового ринку - стратегічний фактор капіталовкладення // Економіка України. - 2008. - № 3. - С.13-20.

16. Батиашвили Т. Некоторые аспекты развития мирового рынка страхових брокер Страховое дело. -- 2005. -- №4. -- С. 34--43.

17. Борисова В. А. Страхові послуги: Навч. посіб. -- Суми: Довкілля, 2004.-- 408 с

18. Борисюк К. Страхування іпотечної діяльності // Страхова справа. -- 2004. -- Хе С. 84--88.

19. Бурков В. П., Заложнев А.Ю., Кулик О.С. та ін. Механизмы страхования в ально-економических системах. -- М.: ИПУРАН, 2001. -- 109 с.

20. Варламов Д. Страховой интерес: новое толкование, данное арбитражным судом // Страховое ревю. - 2007. - № 6. - С.41-46.

21. Вовчак О.Д., Завшсъка 0.1 . Страхові послуги: Навч. посіб. -- Л.: Компакт 2005. -- 656 с.

22. Вовчак О.Д. Страхування: Навч. посіб. -- Л.: Новий Світ-2000, 2004. -- 480c.

23. Гаманкова О. Сутність категорії страхування // Страхова справа. -- 2004. -- Хе С. 86--88.

24. Гварлиани Г. Е., Балакирева В. Ю. Денежные потоки в страховании. -- М.: Фи си и статистика, 2004. -- 336 с.

25. Гвозденко А. А. Основы страхования: Учебник. -- М.: Финансы и статист 2008. -- 304 с.

26. Говорушко Т. А. Страхові послуги: Навч. посіб. -- К.: Центр навчальної літерат 2005. -- 400 с.

27. Гомеля В. В., ТулентыД.С. Страховой маркетинг (Актуальные вопросы метод гии, теории и практики). -- 2-е изд. -- М.: Анкил, 2010. -- 28 с.

28. Горбач Л. М. Страхова справа: Навч. посіб. -- 2-ге вид., вип. -- К.: Кондор, 2008. 252 с.

29. Дарков В. Роль страхового брокера в автострахуванні // Страхова справа. -- 2009. № 1. -- С. 77--81.

30. Джуччі Р., Хекне Ф. Значення ринку страхування для економічного розвитку У к ни: аналіз та рекомендації для економічної політики // страхова справа. -- 2004. -- Ха ". С. 70--75.

31. Ефимов СЛ. Организация управления страховой компанией: теория, практі зарубежный опыт. -- М., 2005. -- 115 с.

32. Єфімов Ю., Щедрий П., Казбекові О. Реінжиніринг та комплексна автомагизі бізнес-процесів -- шлях до підвищення інвестиційної привабливості та капіталізації с хової компанії // Страхова справа. -- 2004. -- Хе 4. -- С. 46--49.

33. Жеребко А. 3. Совершенствование финансового менеджмента рисковых видов с ховання. -- М.: Анкил, 2003. -- 128 с.

34. Жил кипа М. С. Страховое мошенничество: Правовая оценка, практика выявле и методы пресечения. -- М.: Волтерс Клувер, 2005. -- 192 с.

35. Журавин С. Развитие страхования через Интернет // Страховое дело. -- 2005 ХеЗ. -- С. 17--20.

36. Залетов О. Об'єктивна необхідність та суть обов'язкового страхування // Страх справа. -- 2004. -- Ха 3. -- С. 82--85.

37. Залетов О. Фінансово-економічкі основи діяльності страхових агентів // Страх справа. -- 2004. -- Хё 4. ~ С. 68--69.

38. Історія страхування: Підручник / За ред. С. К. Реверчука. -- К.: Знання, 2005 213 с.

39. Кислова Е.. Чорний А. Конкурентная борьба в автостраховании: формы, тенденции и стратегии // Страховое ревю. -- 2006. -- М 2. -- С. 2--13.

40. Кожевникова И. II. Взаимоотношения страхових организаций и банков. -- М.: Анкил, 2005. -- 112 с.

41. Клапків M. С. З історії зародження національного страхового ринку// Фінанси України. - 2008. - №1. - С. 81-94.

42. Мак Т. Математика рискового страхования: Пер. с нем. -- М.: Олимп-Бизнес, 2005. -- 432 с.

43. Маничев В. Оценка качества страхового портфеля и еффективности страхового бизнеса // Страховое дело. -- 2005. -- Л* 2. -- С. 10--19.

44. Мних М.В. Перестрахування: Посіб. для студ. вузів. -- К.: Знання України, 2004. -- 96 с.

Размещено на Allbest.ru

...