Аналіз комерційних банків

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Кафедра економічної теорії та підприємництва

Курсова робота

Аналіз комерційних банків

Студента

Факультету економіки підприємництва та права

курс 1 група МАР-14-1

Чекрижев Владислав Сергійович

Науковий керівник:

Паустовська Т.І. доц. к.е.н.

Кривий Ріг 2014 рік



План

Вступ

1. Комерційні банки. Їх функції та взаємодія

1.1 Суть, значення та функції комерційних банків в умовах ринкової економіки

1.2 Економічні принципи діяльності комерційних банків

1.3 Класифікація комерційних банків

2. Сучасна банківська система

2.1 Сутність та структура сучасної банківської системи

2.2 Роль сучасних банків у економічному розвитку країни

3. Формування та розвиток комерційних банків України

3.1 Зародження банків і їх розвиток в роки незалежності

3.2 Шляхи вдосконалення роботи комерційних банків

Список літератури



Вступ

Роль банківської системи в сучасній ринковій економіці величезна. І всі зміни в ній, тим чи іншим чином зачіпають всю економіку. Саме тому ринок висуває банк у число основних, ключових сегментів економічного регулювання. Правильна організація банківської системи необхідна для нормального функціонування господарства країни.

Актуальність даної теми полягає в тому, що вона дозволяє розібратися з проблемою розвитку комерційних банків як складової фінансової банківської системи України та її економічного зростання взагалі. Адже саме через фінансову систему здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства і забезпечується їх найефективніше і раціональне використання. Звідси походить провідна роль таких фінансових інститутів у суспільстві як комерційні банки.

Мета цієї роботи -- дослідити діяльність комерційних банків в ринковій економіці, дати визначення банку як унікального явища економічного життя, проаналізувати структуру банківської системи, яка виконує функції "кровоносної системи" економіки, дати оцінку їх впливу на формування ринкової соціально-орієнтованої економіки в Україні і показати перспективи розвитку.

Об'єктом дослідження є саме комерційні банки, а предметом - операції, які вони виконують, їх функції, значення в економіці країни, а також проблеми їх розвитку і удосконалення.

Задача дослідження полягає в обробці теоретичних знань та встановленні корисних висновків, за допомогою яких, можна буде визначити сучасний стан, функції, межі діяльності та перспективи розвитку комерційних банків України.

Основі методи та прийоми, які використанні в даній роботі, це насамперед діалектичний метод, який використовується в усіх галузях науки та на всіх етапах наукового дослідження, а також системний підхід та аналіз, які допоможуть глибше виявити сутність діяльності комерційних банків.

комерційний банк фінансовий кредитування



1. Комерційні банки. Їх функції та взаємодія

1.1 Суть, значення та функції комерційних банків в умовах ринкової економіки

Комерційні банки - основна ланка кредитної системи країни, до якої належать кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на принципах комерційного розрахунку. Для цього вони використовую не лише свій власний, а й запозичений фінансовий капітал у вигляді внесків, депозитів, міжбанківських кредитів інших джерел. До того ж запозичені кошти, як правило, значно перевищують обсяг власного капіталу комерційних банк. [15.] Основною метою комерційних банків, які стали створюватися в Україні з 1989 року, було оперативне отримання їх засновниками і клієнтами широкого спектра банківських послуг (включаючи отримання кредитів), розв'язання засновниками за допомогою власного банку своїх групових або індивідуальних проблем, отримання максимального прибутку для своїх акціонерів або пайовиків, а також власного розвитку . У сучасних умовах комерційні банки - це основна ланка кредитної системи країни, до яких належать кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для свої клієнтів на принципах комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не лише свій власний, а й запозичений фінансовий капітал у вигляді векселів, депозитів, міжбанківських кредитів та інших джерел.

Існує також законодавче визначення комерційних банків. Відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність” комерційний банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.[18] Сучасні комерційні банки є багатофункціональними установами, які діють в різних секторах ринку позичкового капіталу і фактично займаються всіма видами кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів. Враховуючи, що основне навантаження щодо фінансово-кредитного обслуговування припадає саме на комерційні банки, їх часто називають "супермаркетами фінансового ринку". Спостерігаються тенденції розмежування функцій та операцій комерційних банків з метою універсалізації їхньої роботи, підвищення ефективності банківської діяльності та одержання прибутків. [1] Різноманітність послуг, що надаються комерційними банками, не означає, що всі вони виконують однаковий набір операцій. Кожен банк визначає сферу своєї діяльності, виходячи із потреб клієнтури, яку він обслуговує. Проте існує ряд основних, базових функцій комерційного банку, які дозволяють зарахувати даний фінансовий інститут до установ банківської системи.

До таких основних функцій комерційного банку, що визначають його економічну суть, слід віднести: посередництво в кредиті, посередництво в розрахунках і платежах, випуск кредитних знарядь обігу. У широкому розумінні комерційний банк - це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для української практики, в якій всі банки, крім універсальних, по суті, називаються комерційними. У вузькому розумінні комерційний банк - це банк, що виконує певний набір базових операцій та єдиною метою якого є отримання максимального прибутку. Комерційні банки - це "банки для всіх". Вони мають справу з різними клієнтами - від дрібних вкладників до великих фірм. Комерційний банк - юридична особа, яка на підставі ліцензії НБУ має виняткове право здійснювати такі операції як: залучення у внески грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення цих коштів від свого імені, на своїх умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб. Основною метою комерційних банків, які стали створюватись в Україні з 1989 року, було оперативне отримання їх засновниками і клієнтами широкого спектра банківських послуг (включаючи отримання кредитів), розв'язання засновниками за допомогою власного банку своїх групових або індивідуальних проблем, отримання максимального прибутку для своїх акціонерів або пайовиків, а також для власного розвитку. Комерційні банки не мають права здійснювати операції на некомерційних засадах. Не повинні використовуватися кошти підприємств, які зберігаються на рахунках у банку, на безвідплатній основі. Підприємствам мають сплачуватися проценти за користування такими коштами. В умовах комерціалізації банківської діяльності кредитні ресурси мають розміщуватися з найбільшою вигодою для банку і позикоодержувачів за дотримання загальнодержавних інтересів. Кошти, що акумулюються банками, повинні спрямовуватися передусім на здійснення ефективних проектів, які забезпечують розвиток пріоритетних галузей і сфер економіки прискорення науково-технічного прогресу, нарощування виробництва товарів народного споживання і послуг, вирішення інших соціально важливих завдань.

Важлива економічна роль комерційних банків суттєво розширила сферу їх діяльності. Вони виконують нижченазвані основні функції, які визначають їх сутність.

1. Мобілізація тимчасово вільних грошових коштів і перетворення їх на капітал - банки акумулюють грошові доходи і заощадження у вигляді вкладень. Вкладник отри винагороду у вигляді процента або послуг, які надаються

2. Кредитування підприємств, держави та населення - банк виступає в ролі фінансового посередника, отримуючи грошові засоби у кінцевих кредиторів і надаючи їх кінцевим посередникам. За рахунок кредитів банку здійснюється фінансування промисловості, сільського господарства, торгівлі, забезпечується розширення виробництва. Комерційні банки надають кредити споживачам на придбання товарів тривалого використання, що сприяє зростанню рівня життя. Оскільки державні витрати не завжди покриваються доходами, банки кредитують фінансову діяльність держави, але, як правило, не через пряме кредитування.

3. Випуск кредитних інструментів обігу (кредитних грошей) є специфічною функцією, яка відрізняє комерційні банки від інших фінансових інститутів. Сучасний механізм грошової емісії пов'язаний з двома поняттями: банківська і депозитна емісія. Відповідно, грошова маса виступає як готівка (банківські білети і розмінні монети) і безготівкові кошти (грошові засоби на рахунках і депозитах у комерційних банках та інших кредитних установах). Банківську емісію здійснює емісійний (Центральний) банк.

4. Забезпечення розрахунково-платіжного механізми. Більша частина розрахунків між підприємствами здійснюється безготівковим шляхом. Як посередники в платежах банки виконують для своїх клієнтів операції, пов'язані з проведенням розрахунків і платежів. Необхідність проведення у встановлені строки кожного платіжного документа, безперебійність і розрахунків і їх прискорення вимагають від банків розробки методології організації розрахунків з метою їх удосконалення і відповідного контролю.

5. Емісійно-засновницька функція здійснюється комерційними банками

шляхом випуску і розміщення цінних паперів (акцій, облігацій). Виконуючи цю функцію, банки є каналами, які забезпечують спрямування заощаджень для виробничих цілей. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Наприклад, комерційні банки надають посередникам ринку цінних паперів (компаніям-засновникам) позики для підписки на цінні папери нових випусків, а ті продають цінні папери для перепродажу вроздріб.[2]

Значення комерційних банків.

Банківська система сьогодні - одна з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків і товарного виробництва і обігу історично йшов паралельно і тісно перепліталося. При цьому банки, виступаючи посередниками в перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва.

Комерційні банки відносяться до особливої категорії ділових підприємств, що одержали назву фінансових посередників. Вони залучають капітали, заощадження населення та інші грошові кошти, що вивільняються в процесі господарської діяльності, і надають їх у тимчасове користування іншим економічним агентам, які потребують додаткового капіталу. Банки створюють на нові вимоги і зобов'язання, які стають товаром на грошовому ринку. Так, приймаючи вклади клієнтів, комерційний банк створює нове зобов'язання - депозит, а видаючи позику - нова вимога до позичальника. Цей процес створення нових зобов'язань складає сутність фінансового посередництва.

Ця трансформація дозволяє подолати складності прямого контакту вкладників і позичальників, що виникає через розбіжність пропонованих і необхідних сум. Масштаби фінансового посередництва в сучасній економіці по істині великі. Дані про це надає статистика грошових потоків. В цій системі обліку господарство поділено на ряд секторів: домашні господарства, ділові підприємства, державні установи, фінансові інститути, закордонний сектор.

У країнах з розвиненою економікою сектор домашніх господарств, як правило постачальником капіталу для інших секторів. Сектор ділових фірм в умовах нормальної економічної кон'юнктури має дефіцит грошових коштів. Державний сектор звичайно дефіцитний, тому держава виступає позичальником на ринку позичкових капіталів. Закордонний сектор може мати як дефіцит, так і збиток коштів в залежності від стану платіжного балансу країни по поточним операціям і сальдо міждержавного руху капіталу.[7]



1.2 Економічні принципи діяльності комерційних банків

Першим і основним принципом діяльності комерційного банку є робота в межах реально наявних ресурсів. Робота в межах реально наявних ресурсів означає, що комерційний банк повинний забезпечувати не тільки кількісну відповідність між своїми ресурсами і кредитними вкладеннями, але і домагатися відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих їм ресурсів. Насамперед це відноситься до термінів тих і інших. Так якщо банк залучає засобу головним чином на короткі терміни, а вкладає їхній переважно в довгострокові позички, те його ліквідність виявляється під погрозою. Наявність в активах банку великої кількості позичок з підвищеним ризиком жадає від банку збільшення питомої ваги власних засобів у загальному обсязі його ресурсів. . Другим найважливішим принципом, на якому базується діяльність комерційних банків, є економічна самостійність, що припускає й економічну відповідальність банку за результати своєї діяльності.

Економічна самостійність припускає волю розпорядження власними засобами банку і притягнутих ресурсів, вільний вибір клієнтів і вкладників, розпорядження доходами банку. Чинне законодавство надає всім комерційним банкам економічну волю в розпорядженні своїми фондами і доходами. Прибуток банку, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, розподіляється відповідно до рішення загальних зборів акціонерів. Воно встановлює норми і розміри відрахувань у різні фонди банку, а також розміри дивідендів по акціях. За своїми обов'язками комерційний банк відповідає всіма приналежними йому способами і майном, на які може бути накладене стягнення. Весь ризик від своїх від своїх операцій комерційний банк бере на себе. Третій принцип полягає в тім, що взаємини комерційного банку зі своїми клієнтами будуються як звичайні ринкові відносини. Надаючи позички, комерційний банк виходить насамперед з ринкових критеріїв прибутковості, ризику і ліквідності. Четвертий принцип роботи комерційного банку полягає в тім, що регулювання його діяльності може здійснюватися тільки непрямими економічними (а не адміністративними) методами. Держава визначає лише "правила гри" для комерційних банків, але не може давати їм наказів.[8]

1.3 Класифікація комерційних банків

У сучасних умовах банки відіграють важливу роль у фінансовій системі держави. З виділенням України як незалежної держави з'являється велика кількість комерційних банків, що відіграють не останню роль у становленні держави.

Комерційні банки - економічно самостійні комерційні підприємства, що функціонують в умовах державного контролю за їх діяльністю з боку органів банківського нагляду.

Комерційні банки - кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів та інших джерел. Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб. Приймають і розміщують грошові вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувати всі або деякі з таких операцій:

· фінансування капітальних вкладень за дорученням власників

· випуск платіжних документів та інших цінних паперів

· купівля, продаж і зберігання державних цінних паперів, а також цінних паперів інших емітентів

· касове виконання державного бюджету

· купівля у підприємств і громадян та продаж їм іноземної валюти

· купівля і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них

· надання консультативних та інших послуг, пов'язаних з банківською та іншою комерційною і господарською діяльністю

Комерційним банкам в Україні забороняється займатися діяльністю у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також діяльністю з усіх видів страхування, їм забороняється використовувати свої союзи та інші об'єднання для досягнення згоди, спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, установлення монопольних ставок і комісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі.

За розміром статутного капіталу банки можна поділити так:

· малі банки зі статутним капіталом д 5 млн. євро

· середні -- зі статутним капіталом від 5 до 10 млн. євро

· великі -- зі статутним капіталом від 10 до 30 млн. євро

Залежно вiд величини активів усi банки подiляються на чотири групи:

· малi банки з активами до 50 млн. грн

· середнi -- з активами вiд 50 млн. грн до 100 млн. грн

· великi -- з активами вiд 100 млн. грн до 1 млрд. грн

За секторами ринку, на яких функціонують банківські установи, усі банки можна поділити на:

· міжнародні, працюють як в Україні так i за її межами

· міжрегіональні, якi здійснюють свою д на території всієї України

· регіональні, що обслуговують, як правило, клiєнтiв одного регiону.

За формою власності комерційні банки можуть бути:

· унітарними - заснованими на принципах єдиновладдя. Такі банки мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи.;

· з колективною формою власності.

Унітарні банки мають одного власника в особі держави. В Україні функціонує два унітарних комерційних банки з державною формою власності: Український ощадний банк і Український експортно-імпортний банк. Статутні капітали цих банків створюються за рахунок бюджетних коштів.

Інші комерційні банки мають колективну форму власності. Приватними банками вони не можуть бути, оскільки частка кожного із засновників законодавчо обмежена - 35% статутного капіталу банку. [6]

Залежно від організаційної форми комерційні банки організаційно-правової форми діяльності комерційні банки поділяються на акціонерні банки відкритого і закритого типу, на пайові та кооперативні банки.

Акціонерні банки - це об'єднання декількох громадян або підприємств, компаній і акціонерів, що формує свій капітал шляхом випуску і розміщення акцій банку.

Акціонерний банк закритого типу поширює свої акції у формі закритої підписки за рішенням засновників.

Проаналізувавши інформацію подану у першому розділі можна зробити висновок, що комерційні банки являються важливою ланкою в економіці будь-якої країни. Адже завдяки їм,проводяться важливі фінансові операції як для юридичних та фізичних осіб. Розглянуті види комерційних банків та їх особливості. Також становляться явними принципи діяльності комерційних банків. Які в першу чергу показують його незалежність,змогу самостійного прийняття рішень та вільне використання ресурсів. За допомогою банків відбувається акумуляція тимчасово невикористовуваних вільних грошових коштів, їх перерозподіл, "обмін речовин", використання "енергії навколишнього середовища в інтересах загального блага. Гроші та кредит як чинники зростання суспільного багатства здатні робити нації багатшими, проте лише в тому випадку, якщо управління грошима і кредитом грунтується на чітких правилах, їх порушення може стати гальмом економічного зростання і процвітання господарства.



2. Сучасна банківська система

2.1 Сутність та структура сучасної банківської систем

Розглянуті зауваження про походження банку, безперечно, мають для аналізу істотне значення, вони ніби наближають до розкриття суті банку, проте не все ще ясно, сутність банку поки залишається загадкою.

У народному побуті банки - це сховища грошей. Разом з тим дане або подібне йому тлумачення банку не тільки не розкриває його суті, а й приховує його дійсне призначення в народному господарстві. Діяльність банківських установ різноманітна. В сучасному суспільстві банки займаються різними видами операцій. Вони не тільки організують грошовий обіг та кредитні відносини. Через них здійснюється фінансування народного господарства, купівля-продаж цінних паперів, а в деяких випадках посередницькі операції і управління майном. Кредитні установи консультують, беруть участь в обговоренні законодавчих та народногосподарських програм, ведуть статистику, мають свої підсобні підприємства. Створюється враження не про специфіку, а про багатоликої суті банка. У розряд його діяльності підключаються такі її види, які можуть виконувати й інші установи.

Найбільш масовим уявленням про сучасний банк є його визначення як установи, як організації. «Банківські установи та організації»- широко поширений термін, його можна зустріти як в науковій, так і в навчальній літературі, банківському законодавстві, банківських документах та печатки. Слово «організація» відсилає немає сутності явища, а до певної сукупності людей. Організація (від франц. Organization) - сукупність людей, груп, об'єднаних для досягнення будь-якої мети, вирішення нової якоїсь задачі, що спільно реалізують програму або мету і діють на основі певних правил і процедур. Що це за об'єднання, чим воно займається у відповідності зі своїми правилами - все це стосовно банку як установі, організації залишається прихованим. Більш того, банк як організація виявляється близько стоять до понять «благодійна організація», «Громадська організація». Хоча банк і виконує суспільну місію, він, проте, має слабке відношення до цих понять. Часто банк характеризується як орган економічного управління. Подібне уявлення своїм корінням спирається на той період, коли банки з приватних, кооперативних стали перетворюватися в державний орган, коли існувала монополія держави на банківську справу; банк як би зрісся з державою, став частиною державного апарату управління, контролю за діяльністю господарства. Функції нагляду, завдання сигналізації про допущені недоліках, безгосподарності на підприємствах при цьому набували відтінок їхнього головного призначення. Звідси й інше тлумачення банку як елемента надбудови. Можна відзначити, що в період переважання централізованого управління, зрощування державного апарату з банківським апаратом банк дійсно нагадував таку надбудову.[3] Кредитування здійснювалося на базі нормативного, директивного розподілу ресурсів зверху, безготівкові розрахунки між підприємствами носили директивний характер, принцип «один банк для клієнта" не давав основи для розвитку комерційних відносин у банківській сфері.

З переходом до ринку становище банку в економіці істотно видозмінилася і трактування його суті як апарату управління (або частини державного апарату управління) сама собою відпала.[9] Нерідко банк характеризується як посередницька організація. Підставою для цього є особливий перелив ресурсів, тимчасово осідають у одних і вимагають застосування у інших. Особливість ситуації при цьому полягає в тому, що кредитор, який має певну частину ресурсів, бажає при відповідних гарантіях, на конкретний термін, під процент віддати її іншому контрагенту-позичальнику. Інтереси кредитора повинні збігатися з інтересами позичальника, який зовсім не обов'язково може перебувати в даному регіоні. У сучасному грошовому господарстві таке співпадіння інтересів випадково. Консолідуючою ланкою тут виступає банк-посередник, забезпечує можливість здійснення угоди з урахуванням попиту та пропозиції. На відміну від індивідуального кредитора ресурси в «кишені» банку втрачають своє первісне обличчя. Зібравши численні кошти, банк може задовольнити потреби самих різноманітних позичальників, надати вибір кредиту на будь-які терміни, забезпечення, позичковий відсоток. банк виступає в даному випадку в ролі щасливої звідниці, влаштовує знайомство двох суб'єктів - кредитора і позичальника.[4]

Кредит - це відношення між кредитором і позичальником з приводу руху надану вартості. У кредитних відносинах, отже, хтось із сторін кредитор і хтось позичальник. В кожній даній кредитній угоді, взятої окремо, як би сфотографований певний момент, завжди дві сторони, причому кредит висловлює особливе специфічне відношення між ними. На відміну від кредиту банк - це одна з сторін відносин, яка хоча і може одночасно виступати в якості кредитора і в якості позичальника, однак в кожний даний момент в окремо

взятій, знову ж таки сфотографований, угоді виступає чи то в якості кредитора, чи то в якості позичальника. Отже, банк - це не саме ставлення, а один із суб'єктів відносин, приймає в кредитній угоді одну з протистоять один одному сторін. Далі, відмінність між банком і кредитом полягає і в тому, що кредит - це відношення, як у грошовій, так і в товарній формі. У банку сконцентровані й проходять потоки тільки в грошовій формі. При зіставленні банку і кредиту важливо бачити і їх історичне коріння. Банк виник тільки тоді, коли виникли гроші, у той час як кредит функціонував і до появи грошей в усіх їх функціях.[11]

Сучасний стан розвитку економіки України потребує постійної уваги до банківської системи в цілому і комерційних банків зокрема, проведення політики, спрямованої на створення сприятливих умов для їх стабільного та ефективного функціонування. Ця потреба обумовлюється тим, що банківська система України - одна з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки і є одним з основних чинників політики економічного зростання. Адже через неї здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства і забезпечується їх найефективніше і раціональне використання.

Банкiвська система -- законодавчо визначена, чiтко структурована сукупність фiнансових посередників грошового ринку, якi займаються банкiвською дiяльнiстю. Банкiвська система виникає не внаслідок механічного поєднання окремих банкiв, а будується по заздалегідь виробленій концепції, в межах якої відводиться мiсце кожному виду банкiв i кожному окремому банку. В такому тлумаченні банкiвська система не включає небанківські фiнансовi iнститути грошового ринку. Цим вона помiтно вiдрiзнясться вiд кредитної системи. до складу останньої включають всiх посередників грошового ринку -- як банкiвських, так i небанківських.[5]

Необхiднiсть, формування банківської системи, як особливої,структури, визначається двома групами причин: пов'язаних з необхідністю здійснення суспільного нагляду i регулювання банківської дiяльностi, узгодження комерцiйних iнтересiв окремих банкiв з загальносуспільними iнтересами -- забезпеченням сталостi грошей i стабільної роботи всiх банкiв; пов'язаних з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту i пропозиції на грошовому ринку i в кожному його секторi.

За своєю структурою банкiвськi системи рiзних країн iстотно вiдрiзняються. Разом з тим є ряд ознак, якi властивi всiм банківським системам, що функцiонують в ринковiй економiцi. Це, перш за все, дворівнева побудова.



На першому рiвнi знаходиться один банк (або декілька банкiв, об'єднаних спільними цiлями i завданнями). Такiй установi надається статус Центрального банку. Законом визначено підзвітність Національного банку України (НПУ) безпосередньо Верховній Раді України. На нього покладається вiдповiдальнiсть за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сферi.

Його основними функціями є:

· грошово-кредитне регулювання економіки;

· емісія валюти країни і забезпечення обiгу;

· контроль за дiяльнiсть кредитних установ;

· акумуляція і зберігання резервів кредитних установ;

· кредитування комерцiйних банкiв;

· кредитно-розрахункове обслуговування уряду;

· зберігання та проведення операцiй iз золотовалютними за пасами i резервами.

На другому рiвнi банкiвської системи знаходяться решта банкiв, якi в Україні прийнято називати комерцiйними банками.

На вiдмiну вiд центрального комерцiйнi банки покликанi обслуговувати економiчні суб'єкти -- учасникiв грошового обiгу: фірми, сiмейнi господарства, державнi структури. через ці банки система обслуговує господарство вiдповiдно до задач, що випливають з грошово-кредитної полiтики центрального банку. Тому комерцiйнi банки можна розглядати як фундамент всiєї банкiвської системи вершиною якої є центральний банк. Вони утворюються як акцiонернi товариства або на пайових засадах i є кредитними установами унiверсального характеру. Їх часто називають “фінансовими універмагами”.[13]



2.2 Роль сучасних банків у економічному розвитку країни

Сутність і функції банку визначають його роль в економіці. під роллю банку слід розуміти його призначення, то, заради чого він виникає, існує і розвивається. Так само як і функція, роль банку специфічна, вона адресує до економіки в цілому, до банку незалежно від того, до якого типу він належить (емісійному або комерційному, ощадним або інвестиційному і т. п.).

Враховуючи те, що банк функціонує в сфері обміну, його призначення та вплив на економіку необхідно, насамперед, розглядати через дану сферу. Призначення банку полягає в тому, що він забезпечує: впорядкування і раціоналізацію грошового обороту. Як це випливає з функції акумуляції тимчасово вільних ресурсів, банки є збирачами тимчасово вільних грошових ресурсів для їх подальшого напрямки тим господарюючим суб'єктам, які потребують додаткових асигнуваннях. Зібрані по крупицях тимчасово вільні грошові кошти як дрібні грошові потоки перетворюються банками у величезні потоки грошових ресурсів. Їх концентрація, напрямок на задоволення потреб виробництва та обігу понад наявні в їх розпорядженні джерел становить найважливіший атрибут їх зіткнення і взаємодії з економічним середовищем. Акумулюються банками грошові кошти, їх подальше перерозподіл дають можливість не тільки підтримати безперервність виробництва і обігу продукту, але і прискорити відтворювальний процес в цілому.

Перехід від примітивних форм розрахунків, які використовуються стародавніми банкірськими будинками, до організації розрахунків на базі сучасних електронних мереж дає можливість господарству прискорити час звернення, розширити господарські зв'язки між товаровиробниками. Банки стали невід'ємними атрибутами сучасного економічного життя. Без їх сприяння неможливо представити діяльність підприємств, їх об'єднань, окремих юридичних осіб і громадян. Впорядкування і раціоналізація грошового обороту досягається не тільки внаслідок розрахунків, організованих банком, впровадження найбільш досконалих і економічних форм платежів, а й за допомогою більш раціонального використання ресурсів підприємства. По коштах, поміщеним в банк, підприємства та громадяни можуть отримувати певний відсоток по вкладами, безкоштовні інші послуги. В цілому банки можуть виконувати по дорученням клієнта роботу з управління грошовими і матеріальними засобами. Гроші, що знаходяться в банку, не просто зберігаються на рахунках, вони здійснюють кругообіг , що дозволяє отримати додатковий прибуток, як їх власникам, так і кредитній установі.

У статистичних збірниках міститься особлива інформація про роботу банків з позиції розміру залучених коштів, обсягу депозитів, форм розрахунків, розміру операцій з цінними паперами, валютних операцій і т. д. Ці та інші дані дозволяють оцінити масштаби та напрямки банківської діяльності, визначити їх розвиток в динаміці, зробити порівняння роботи банків за їх групами, в зіставленні з іншими країнами та ін.

Важливо розглядати банківську діяльність не тільки саму по собі, але і в ув'язці з загальноекономічними показниками. Банк, працюючи у сфері обміну, НЕ відгороджений «китайською стіною» від народного господарства, відтворювального процесу в цілому. Його роль, тому неможливо представити ізольовано від впливу на економіку в цілому, від того, як банки, надаючи свій продукт, допомагають господарству в його розвитку. Було б, наприклад, проблематичним розглядати роль банку з позиції тільки маси платіжних коштів, що надаються на макро- та мікро рівнях. Розмір випущених в обіг грошей свідчить лише про виконуваної банком операції, без якої не відбувся б обмін, сповільнилося хід виробництва і звернення продукту. Випуск платіжних засобів - важлива характеристика банківської діяльності. Однак з позиції оцінки ролі банку тут навряд чи можна ставити крапку. Емітування платіжних засобів має, принаймні, дві сторони: їх маса має великий вплив на стабільність грошової одиниці і на ефективність виробництва і обігу продукту.

Банки не можуть не бачити і того, що штучне стримування потоку грошових коштів, необхідних для обміну, може викликати труднощі в платежах. Так, в Росії на початку 90-х рр. друкування грошей, їх випуск в звернення відставали від потреб готівково-грошового обігу, викликаючи затримку виплати заробітної плати працівникам, отримання пенсій та допомог. Однією з причин неплатежів між підприємствами в умовах сильної інфляції і знецінення їхніх капіталів виступало (поряд з іншими причинами) відставання емісії від потреб грошового обігу, на практиці призводило до призупинення виробництва, згортання виробництва певних промислових продуктів. Стабільність грошової одиниці, відповідність її маси потребам народного господарства є найважливішим показником збалансованої грошової політики банків, найважливішим компонентом того, наскільки діяльність банків відповідає їх призначенню в економіці. Банки, хоча і працюють, як зазначалося раніше, у сфері обміну, але не заради його як такого, останній невіддільний від виробництва, розподілу та споживання суспільного продукту. Роль банку, відтворена на макроекономічному рівні, не може бути, тому розкрита в повній мірі без урахування його впливу на економіку в цілому.

Банк, будучи інститутом обміну, працює не тільки на нього, а й на кінцеві цілі споживачів банківських послуг. Вплив ролі банку на загальноекономічні показники можна простежити на прикладі його діяльності в області кредитування господарства. обсяг цієї діяльності не дає повної картини призначення банків. Так, в період економічних криз потреба в кредитах значно зростає. Підприємства частіше відчувають гострі фінансові труднощі, взаємні неплатежі з найрізноманітніших причин (труднощі збуту, невиконання урядом зобов'язань з оплати замовлень, неспроможність боржників та ін.) досягають колосальних розмірів, викликають різке збільшення потреби в кредиті як платіжному засобі. У цих умовах повне задоволення банками потреби підприємств у додаткових платіжних засобах було б помилковим. Досвід показує, що в період економічних криз різко зростають кредитні ризики. Зростання кредитів ні тільки не супроводжується їх адекватним поверненням, але, навпаки, викликає значний зростання прострочених платежів по позиках, призводить до зростання збитків від кредитних операцій. Саме в цьому зв'язку в період кризи банки, незважаючи на значне зростання попиту на кредит, скорочують обсяги своїх кредитних операцій. Зниження обсягів виробництва неминуче супроводжується і скороченням обсягу кредитних вкладень. Діяльність банку з кредитування народного господарства всупереч тенденціям виробництва і ринку його продуктів неминуче може підірвати як саме виробництво, так і кредитну основу, базовану на поворотному рух коштів. Тому розробляються моделі оптимального співвідношення між зростанням виробництва та зростанням кредитних вкладень, активів банку і частки кредитів в його активах, встановлюються нормативи ліквідності, пропорції між кредитами та депозитами і т. д. Їх мета полягає у стримуванні невиправданої кредитної експансії, зниженні ризиків у банківській діяльності. Якісна сторона ролі банку досягається тут за допомогою проведення збалансованої політики, спрямованої як на ефективність виробництва, так і на ефективність банківської діяльності. виходячи з того, як банку вдається на практиці проводити таку політику, в кінцевому рахунку, і визначається результат - виконував він своє призначення в економіці, чи була роль банку позитивною або негативною. При оцінці ролі банку важливо бачити і його суспільне призначення. банк з позиції власності являє собою неоднорідний інститут. Центральний банк найчастіше є власністю держави. Здійснюючи свою діяльність на макро рівні, він виступає як загальнонаціональний інститут, який проводить політику не в інтересах того чи іншого регіону, тієї чи іншої групи галузей народного господарства або підприємств, а в інтересах держави, нації в цілому. Виступаючи при цьому як економічний інститут, центральний банк не ставить своїм завданням отримання прибутку.[16]

Проаналізувавши інформацію подану у другому розділі,можна зробити висновок діяльність комерційних банків ,яка має великий спектр послуг. Але найважливішою функцією банку є кредитування. Визначенні роль ,задачі та послуги Національного банку. Відмінності основних завдань діяльності комерційного та Національного банку. Строгий "поділ влади", тобто, визначення чітких меж повноважень та поділ сфер впливу між ЦБ і НБУ здатен значно підвищити ефективність роботи банківської системи, що допоможе розвитку економіки країни. Сутність та функції банку визначають його роль в економіці. Під роллю банку слід розуміти його призначення, то, заради чого він виникає, існує і розвивається. Так само як і функція, роль банку специфічна, вона адресує до економіки в цілому, до банку незалежно від того, до якого типу він належить (емісійному або комерційному, ощадним або інвестиційного і т. п.).



3. Формування та розвиток комерційних банків України

3.1 Зародження банків і їх розвиток в роки незалежності

На 20 червня 1990 р на території України було офіцiйно за реєстровано 25 банкiв (17 акцiонерних комерцiйних i 8 кооперативних). Вони були розміщені вкрай нерівномірно й оперували обмеженими капiталами. Самi банки мiстилися в Киевi, на Захiднiй Україні, Пiвденно-Схiдний Україні і в Криму. Розвиток сучасної банкiвської системи незалежної України розпочався з 20 березня 1991 року. Тодi був прийнятий перший Закон України “Про банки i банківську дiяльнiсть”.

У формуванні сучасної банкiвської системи України можна видiлити кiлька етапiв:

І етап -- 1991 -1992 роки: процеси перереєстрації та реорганiзацii3 2 жовтня 1991 року Нацiональний банк починає перереєстровувати комерцiйнi банки України, що були зареєстровані ще держбанком СРСР.

Починається витіснення “міністерського” капiталу -- частку капiталу, вкладеного у комерцiйнi банки рiзними державними установами ринковим капiталом спiльних та малих пiдприємств, акцiонерних товариств.

Державнi “Промiнвестбанк”, “Агропромбанк”, “Укрсоцбанк” акцiонуються пiд тиском головних менеджерiв та основних клiєнтiв.

II етап -- 1992-1993 роки: бурхливе виникнення банкiв “Другої хвилі”.

На цьому етапi на бюджетних та позабюджетних фондах, диверсифікації пасивiв iз числа дiючих банкiв та внескiв пiдприємств (через скриту форму кредитiв) виникає низка комерцiйних банкiв. На 07.01.93 р. Їх було134.

Закономірністю цього етапу було те, що у комерцiйних банках спостерігалося подальше зменшення частки „мiнiстерського” капiталу, що було спричинено постановою Кабiнету Мiнiстрiв “Про передачу мiнiстерських пакетiв акцiй на управлiння до Мiнiстерства фiнансiв України”. Цiєю постановою передбачалося, що Мiнiстерство фiнансiв України буде одержувачем дивідендів по акцiях, що належать державним підприємствам, та прийматиме участь в управлiннi банкiв. Саме на цьому етапi спостерiгалося масове народження дрiбних малопотужних “кищенькових” банкiв, капiтал яких часто становив суму, що не перевищувала вартостi трикімнатної квартири. Цi банки непогано зростали на гiперiнфляцiт, примiтивно експлуатуючи цей зовнiшнiй фактор.

Ш етап -- 1994-1996 роки: першi банкрутства.

Активiзацiя роботи Нацiонального банку України з побудови чіткої системи регулювання дiяльностi комерцiйних банкiв співпала у часi iз призупиненням iнфляцiйних процесiв, якi були, як зазначено вище, основним джерелом безбiдного iснування цiлої низки комерцiйних бакiв. Цi банки не були готовi до бiльш жорсткого контролю з боку НБУ, до змiни кон'юнктури фiнансового ринку, до управлiння банкiвськими процесами з середини, i це поставило їх на межу банкрутства. Багатьом з них не вдалося втриматися на цiй межi: 1994 року збанкрутило та було ліквідовано 11 банкiв; 1995 року -- ще 20 банкiв-банкрутiв, серед яких були найбiльшi комерцiйнi банки -- “IНКО”, “Вiдродження”, “Економбанк”, “Лiсбанк”; 1996 року прямими банкрутами стали 45 банкiв, а ще 60 опинилися у станi прихованого банкрутства.

ІV етап 1996-2001 роки початок стабiлiзацii банкiвськоi системи.

На цьому етапi було введено в обiг нацiональну грошову одиницю “гривню” Цей етап характеризується посиленням контролюючої i наглядової ролi Нацiонального банку України за дiяльнiсть всiх комерцiйних банкiв. В цей перiод відбувається поступове нарощування капiталу банками. Поступово збільшуються об'єми залучення грошових коштiв від населення, збільшується кредитний портфель банкiв.

З переходом до ринку після одержання незалежності України склад кредиторів та позичальників змінився. Основні кредитори - державні та комбанки. Позичальники - приватні та колективні підприємства, державна власність, приватні підприємці, громадяни. Комбанки від кредитування окремих об'єктів перейшли до суб'єктів, дбаючи про свої доходи і повернення кредиту, на покриття дефіциту оборотного капіталу підприємців.[16]

У 1991 р. Законами України було легалізовано комерційний кредит, вексельний обіг, який здійснювався до Женевської вексельної конвенції. У 1993 р. затвердили Порядок проведення банками операцій з векселями, де визначалось, що комерційний кредит може надаватися і з оформленням векселів. 1994 - процес монополізації кредиту, зосередження його в руках великих українських банків. Це привело до використання кредиту в інтересах групувань, які здійснювали контроль над іншими банками. Із-за дефіциту кредитних ресурсів банки надавали короткострокові кредити переважно в сфері обігу. В 1995 після випуску облігацій внутрішньої державної позики обсягу набув державний кредит. Основними умовами було: високій дохід на облігації, зарахування сум за рахунок резервів комбанків, звільнення від податку на прибуток тощо. Але з погіршенням умов грошовий оборот через

зміну пропозиції грошей (формування готівки та депозиту - додаткові резерви, позички комбанкам, купування ЦП) і зміни ціни на гр. - рівень % ставки. ЦБ поєднують риси банківської установи і державного органу управління. Вони використовують кредитування, операції з ЦБ тощо як інструменти управління грошовим ринком, керуючись державними інтересами та законодавством. За

правовим статусом ЦБ - самостійно юридична особа, його майно відокремлюється від майна держави, може їм розпоряджатися як власник.

Внаслідок інтернаціоналізації фінансових ринків, банки стикаються із змінами кон'юнктури ринків не тільки національних, але і світових, що ще більш ускладнює управління банківським портфелем. В умовах ринкової економіки можливість залучення додаткових ресурсів для банків однозначно зумовлена мірою їх фінансової стійкості. Зростає зацікавленість в якості фінансового становища банку з боку його клієнтів і власників. Фінансова стабільність банку стає питанням його виживання, оскільки банкрутство в умовах ринку виступає вірогідним результатом фінансової діяльності нарівні з іншими можливостями. Надійність банку стає першочерговим запитанням на сьогоднішній день.

За останні декілька років банківська система України потерпіла глобальні зміни. Стався різкий перехід від централізованої до комерційні децентралізованій дворівневій банківської системі, в якій чітко розмежовані функції центрального і комерційних банків. Але в сучасній банківській системі комерційні банки складають первинну ланку, тому їх ефективному існуванню має приділятися першочергова увага.[17]

3.2 Шляхи вдосконалення роботи комерційних банків

В умовах боротьби з наслідками фінансової кризи та з метою забезпечення прибуткової діяльності і підвищення позитивного іміджу особливого значення для банків набуває потреба вдосконалення ризик-менеджменту.

Поступ України на шляху до ринкових перетворень на сучасному етапі спричинив нові виклики, пов'язані зі значним збільшенням ризиків у діяльності комерційних банків. Оскільки комерційні банки, як і банківська система загалом, повинні гарантувати надійність і безпеку грошових потоків, очевидною є потреба розроблення і запровадження прийнятних і перевірених методів формалізації та оцінки ризиків, виявлення значущих критеріїв, а також розроблення і запровадження чітко налагодженої системи прийняття рішень, яка базується на отриманих даних і приводить до ефективного результату (прибуткової діяльності та позитивного іміджу банківської установи).

Крім того, в умовах складної конкурентної боротьби більшість банків застосовують маркетингові технології з метою отримання конкурентних переваг і закріплення за собою іміджу банку-новатора.

Вагомим чинником посилення впливу ефективно працюючих комерційних банків на перебіг економічних процесів можна вважати перехід від операційної орієнтації банківської діяльності до маркетингової. Їхня принципова відмінність полягає в тому, що в разі операційної орієнтації банк концентрує свої зусилля на технологічних, організаційних та облікових аспектах вдосконалення банківських продуктів. Маркетингова орієнтація передбачає фокусування зусиль і можливостей банку на виявленні реальних і потенційних запитів клієнтів і пошуку способів їх найкращого задоволення, виходячи з фінансових, кадрових, організаційних, технологічних, законодавчих та інших обмежень. Зазначені обставини зумовлюють актуальність наукових досліджень банківського маркетингу як з точки зору його теоретичних аспектів, так і практичних інструментів, вміле використання яких забезпечує успішне функціонування комерційного банку на ринку.[11]

Важливим завданням сучасного маркетингу є забезпечення процесів втілення новітніх інструментів дослідження та автоматизації банківських операцій і технологій зі вдосконалення наявних і створення та просування нових банківських послуг, поліпшення якості обслуговування клієнтів, що сприятиме задоволенню потреб клієнтів, забезпеченню фінансової стійкості та конкурентоспроможності вітчизняних банків.

На сьогодні у більшості банків України відбувається справжня маркетингова революція, пов'язана з розробленням та реалізацією стратегії задоволення потреб клієнтів - розвивається інтегрований маркетинг, спрямований на розширення кола клієнтів та поліпшення якості їх обслуговування. Виходячи з цього, основними завдання банківського маркетингу є професійне спілкування з клієнтом, забезпечення переваг клієнтові під час використання послуг банку, порівняно з іншими банками, зацікавленість працівників банків у зростанні обсягів продажу банківських продуктів і послуг.

На сучасному етапі розбудови вітчизняної банківської системи України вкрай актуальним є питання використання нових підходів для вдосконалення управління банківською діяльністю з метою зниження ризиків під час інвестування банками коштів у розвиток економіки.

На нашу думку, в Україні вдосконалення управління банківською діяльністю потрібно здійснювати на основі вивчення, аналізу і впровадження досвіду кращих вітчизняних та іноземних банків, які використовують реінжиніринг і бенчмаркінг для підвищення ефективності результатів роботи в цьому напрямі.

Одним із основних напрямів створення ефективної системи управління банківськими установами ми вважаємо використання процесного підходу, в межах якого використовується концепція реінжинірингу бізнес-процесів. Ідеологами реінжинірингу є американські науковці М. Хаммер і Дж. Чампі, які на початку 90-х років двадцятого століття опублікували книгу "Реінжиніринг корпорації: маніфест революції в бізнесі" [20]. Автори визначили реіжиніринг як фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування бізнес-процесів з метою їх істотного пришвидшення, значного поліпшення вартісних і якісних параметрів продукції чи послуг організації. Реіжиніринг бізнес-процесів банківської діяльності спрямований на виділення та істотне вдосконалення тих основних ланок банківського бізнесу, які можуть забезпечити йому стабільний прибуток та конкурентні переваги.

Основним у концепції реінжинірингу для банківської діяльності є оптимізація бізнес-процесів. Для ефективного реінжинірингу потрібно абстрагуватись від існуючої функціональної організації бізнесу, переглянути зміст та наявні методи управління. Одним із найвідоміших і найефективніших засобів знаходження найкращих методів і здійснення бізнес-процесів є бенчмаркінг .

Бенчмаркінг - безупинний , систематичний пошук кращої практики банків - конкурентів і підприємств із суміжних галузей , а також постійне порівняння бажаних змін і результатів бізнесу зі створеною еталонною моделлю власної організації бізнесу. На основі отриманого створюють і підтримують систему безупинних покращень результативності бізнесу. [12].

Основний зміст бенчмаркінгу управління банківською діяльністю полягає у виявленні еталонних банків, що досягли значних успіхів у цьому напрямі, ретельному вивченні їхніх бізнес-процесів і адаптації отриманих знань до умов власного банку з метою істотного поліпшення результатів його діяльності.

Проте наслідки світової фінансової кризи для України є настільки серйозними, що керівники і власники банків, які ще вчора вимагали мінімального втручання держави в фінансову діяльність банків, сьогодні в умовах кризи змінили свою думку на протилежну. Такі керівники сьогодні чекають фінансової підтримки та пораді з боку держави

Сучасна економічна та фінансова криза, яка вибухнула останнім часом, розорює компанії, банки, страхові організації, підприємства, які закриваються, і звільняють робітників, позбавляючи широкі верстви населення праці й засобів до існування.

Економічна криза в Україні почалася з проблем у банківському секторі. Ліквідність банків в Україні щодня ставала все меншою, що призвело до панічних настроїв населення, яке тримало свої кошти в банківських депозитах, що ще більше погіршило ситуацію. На сьогодні в трьох банках України (Родовід, Укргазбанк і Київ) вже проведена рекапіталізаці, головна мета якої - інтеграція комерційних банків у державну фінансову систему. Про необхідність рекапіталізації банків почали говорити ще восени минулого року. За цей час економіка України і банківський сектор, зокрема, пережив багато потрясінь. Одне з них - валютний шок, наслідком якого стало вилучення населенням із банківського сектора коштів на суму, еквівалентну близько 7 млрд. дол. Тим самим була кардинально підірвана платоспроможність банківської системи і, фактично, заблокований процес кредитування. В умовах, що склалися, рекапіталізація стала дуже важливим інструментом, який повинен допомогти банківському сектору вийти з кризи.

...