Принципи біржової торгівлі як форми організації оптового ринку

Як відомо, під якістю розуміють сукупність властивостей і характеристик продукції, що дають їй можливість задовольнити необхідні та передбачені потреби. Якість товару залежить від властивостей продукції, під якими розуміють сукупність фізичних, хімічних і біологічних особливостей, які виявляються за її створення та використання, а також завдяки відповідності товару функціональним, естетичним, ергономічним, економічним та іншим вимогам. Необхідні потреби фіксуються у вигляді посилання на відповідні технічні умови або інші нормативно-технічні документи. Вони, як правило, стосуються функціональної придатності, експлуатаційної безпеки й готовності, надійності, ремонтопридатності тощо. Кожен товар можна характеризувати стосовно його властивостей та показників якості.

Показники якості визначають функціонально-корисні властивості товару, тобто ті, які задовольняють певні потреби покупців. Товар може мати певні корисні властивості, котрі визначаються відповідно до умов його створення чи використання, але не мати високої якості. Тому біржова торгівля висуває жорсткі вимоги до інформації про якість товару. Такими вимогами є повнота інформації, її достовірність, єдність усіх учасників біржової торгівлі в оцінюванні якості товару. Найповнішу та найдостовірнішу інформацію про якість продукції містить нормативно-технічна документація (стандарти, технічні умови тощо). Проте досвід показує, що наявність таких документів і посилань на них ще не гарантує задоволення вимог покупців.

Для зниження ризику невиконання біржових угод щодо якості біржі здійснюють експертизу товару. Найпоширенішою формою експертизи є сертифікація продукції і систем якості на підприємствах-виробниках.

На думку фахівців, найповніше відповідає вимогам покупців продукція, виготовлена на підприємствах, де діє ефективна система забезпечення якості.

Для регулювання процесу перевірки систем якості Міжнародною організацією зі стандартизації (ІСО) було затверджено серію стандартів МС ІСО 9000 -- МС ІСО 9004. В Україні ці стандарти віднесено до національних (ДСТУ ІСО 9000-9004) і їх використовують як моделі оцінювання систем забезпечення якості в процесі укладання контрактів купівлі-продажу.

Сертифікація продукції -- це процедура, за допомогою якої третя, незалежна від виробника і споживача сторона письмово засвідчує, що продукція відповідає заданим вимогам. Продукція, яка дістала біржовий сертифікат міжнародної товарної біржі, не лише допускається до біржових торгів, а й має гарантований попит на світових ринках. Для оцінювання якості біржового товару доцільно використовувати: стандарти, технічні умови та інші нормативно-технічні документи, на які посилаються в біржових контрактах; сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності продукції встановленим до неї вимогам стандартів, технічних умов, будівельних норм і правил, санітарних норм і правил, інших нормативних документів, чинних у країні; сертифікацію систем забезпечення якості як підтвердження спроможності виробника забезпечувати високу якість продукції на всіх стадіях виробництва, транспортування та зберігання, монтажу й експлуатації.

При здійсненні біржових операцій із реальним біржовим товаром, для усунення ризиків втрати ним якості в процесі виконання вантажно-розвантажувальних та транспортно-складських робіт, необхідно здійснювати вхідний контроль якості продукції під час надходження її на біржовий склад.

Особливості біржових угод на товарній біржі

Законом України «Про товарну біржу» визначено, що «товарна біржа …має за мету надання послуг в укладанні біржових угод».

Під біржовою угодою розуміють одночасне прийняття учасниками біржового ринку прав і зобов'язань стосовно придбання та продажу певної кількості біржового товару.

Укладання біржових угод є основним змістом біржових операцій. Іноді неправомірно ототожнюють поняття «біржова операція» та «угода».

Біржову операцію варто розглядати як сукупність дій та процедур з підготовки, оформлення та реєстрації біржової угоди.

Біржові операції можуть здійснювати лише члени біржі або брокери-громадяни, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту для виконання доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій. Результатом біржової операції є зареєстрована біржею угода.

Угода вважається укладеною, якщо вона відповідає таким умовам: якщо її предметом є купівля-продаж, поставка та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за досягненням згоди сторін дня; якщо її учасниками є члени біржі.

Зміст біржової угоди, за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання, не підлягає розголошенню.

Угода набуває чинності з моменту її реєстрації на біржі.

Біржа є гарантом виконання зареєстрованих на ній угод.

На міжнародних товарних біржах укладають угоди на реальний товар, ф'ючерсні (термінові) угоди, угоди зі страхування (хеджування) та опціонні контракти (табл. 4.3).

На товарних біржах України укладають угоди з реальним товаром із негайною поставкою (на умові спот) і з поставкою в зазначені терміни в майбутньому (за умови форвард). У 2010 році на умовах спотових угод було укладено 94,2 % всіх угод на біржах України, на умовах форвардних угод лише 3,1 % усіх угод, переважно це купівля-продаж сільськогосподарської продукції. Торгівля ф'ючерсними контрактами й опціонами перебуває на стадії впровадження.

Згідно із чинним законодавством, на товарних біржах укладаються угоди з реальним товаром, тобто наявним у товаровиробника (власника товару), який зберігається на визначеному складі або може бути вироблений чи вирощений за певний період часу. Угода з коротким терміном поставки на умові спот оформлюється спотовим біржовим контрактом.

Таблиця 4.3

Характеристика біржових угод

Спотовий біржовий контракт містить такі розділи: сторони контракту, предмет контракту, поставка товару, реєстрація контракту, розрахунки за контрактом і його затвердження, гарантії виконання біржових контрактів, відповідальність сторін за відсутності гарантійного внеску, арбітраж, реквізити сторін.

У розділі «Предмет поставки» вказують назву товару, якість із посиланням на нормативно-технічний документ, кількість, ціну за одиницю, суму біржової угоди, реєстраційний збір, брокерську винагороду, вартість контракту, умови поставки, терміни та суму проплати, форму оплати.

Покупець згідно із контрактом і відвантажувальними документами переказує кошти (вартість контракту) на розрахунковий рахунок товарної біржі.

Продавець товару на підставі підтвердження товарної біржі про наявність зарахованих коштів покупця на її розрахунковому рахунку згідно із контрактом починає поставку товару. Підставою для перерахування продавцеві вартості контракту є акт приймання-передання зазначеного в контракті товару за кількістю та якістю, підписаний покупцем і продавцем, або письмова згода покупця на передоплату.

При виконанні спотового контракту важливим є розподіл витрат на транспортування, зберігання і страхування товару. Залежно від виду франко розмежовують господарські зобов'язання й економічну відповідальність продавця-постачальника і покупця, а також визначають витрати, включені в продажну ціну (вартість самого товару, витрати на транспортування і розвантаження, а також страхування). Якщо в спотовому біржовому контракті базис поставки визначено як франко-завод (EXW), то витрати на зберігання товару та вартість його страхування до моменту продажу відносять на рахунок продавця, а після моменту продажу -- на рахунок покупця. Покупці сплачують послуги із завантаження, вивезення, розвантаження та зберігання придбаного товару, а також відшкодовують ризики.

Угода із відстроченою поставкою на умові форвард, тобто відстрочена поставка реального товару (від 30 до 360 днів) -- це взаємне передання прав і обов'язків щодо реального товару. Оформлюється така угода форвардним біржовим контрактом. Особливість угоди на умові форвард полягає в значній різниці в часі між укладанням угоди та її виконанням, тобто поставкою товару.

Контракт надає можливість продавцеві (товаровиробникові) отримати передоплату й використати її для виробництва продукції. Покупець убезпечує себе від ризику підвищення цін на момент виконання контракту.

Форвардний біржовий контракт містить такі: сторони контракту; предмет контракту; термін поставки товару; супроводжувальна документація; реєстраційний збір біржі; порядок розрахунків; зтвердження біржового контракту; відповідальність сторін; арбітраж; реквізити сторін.

Згідно з умовами контракту продавець бере зобов'язання здійснити поставку певного товару відповідної якості в терміни, визначені в угоді, а покупець -- прийняти товар та cплатити його за цінами контракту.

Перевагами форвардного біржового контракту є: об'єктом торгівлі за форвардних угод як правило, є товар, який ще буде виготовлений (вирощений) на момент поставки, тому учасники торгів можуть наперед планувати свій прибуток; продавець (товаровиробник) має можливість отримати передоплату від покупця в межах 50 % вартості контракту і використати на виробництво продукції; покупець гарантований від підвищення ціни і забезпечує організовані поставки продукції для власного виробництва (перепродажу).

Виконання форвардного біржового контракту розпочинається з моменту його укладання. Покупець упродовж 8 робочих днів після проведення біржових торгів має переказати на рахунок біржі авансову передоплату, передбачену в другому розділі контракту, та реєстраційний збір. Передоплату впродовж трьох банківських днів переказують на рахунок продавця (товаровиробника). Продавець у визначений термін (не менше ніж за 5 днів) до зазначеного в контракті строку передання товару повідомляє біржу про свою готовність передати товар покупцеві, а також необхідні документи про обсяги та якість товару і довідку про виконання проавансованої покупцем частини контракту. Покупець на підставі наданих документів перераховує на розрахунковий рахунок товарної біржі вартість контракту за винятком передоплати.

Економічна сутність торгівлі із відстроченою поставкою полягає в тому, що за умов коливання цін і з огляду на непередбачуваність ситуації на ринку продавці мають можливість отримати комерційний прибуток від угоди, а покупці -- максимальний спекулятивний прибуток. Різниця в часі між укладанням контракту і терміном його виконання дають змогу покупцеві перепродати контракт, аж доки не буде вичерпано строк поставки товару. За цих умов спекулятивні операції на різниці цін стають невід'ємною частиною біржової торгівлі. Укладання угод із відстроченою поставкою на реальний товар прискорили обіг капіталу, забезпечили приплив спекулятивних капіталів, що, своєю чергою, сприяє збільшенню місткості ринку й, стабілізації ціноутворювальних чинників.

Форвардні контракти відкрили широкі можливості для спекулятивних операцій з ними і послугували перехідним етапом у розвитку біржового ринку до складніших та ефективніших форм біржової торгівлі.

У біржовій торгівлі поширюється застосування механізму перепродажу раніше укладених біржових контрактів, який дає можливість продавцеві або покупцеві замість відмови від виконання біржового контракту продати своє договірне зобов'язання або купити нове. Запровадження цього механізму сприяло обігу біржових контрактів як самостійних об'єктів біржової торгівлі. Так з'явився новий біржовий товар -- ф'ючерсні контракти.

Ф'ючерсний контракт -- це стандартизована угода на купівлю або продаж конкретного товару, у визначене місце і час у майбутньому за ціною, встановленою в процесі біржового торгу в централізованому регульованому місці за правилами біржового ринку.

Особливістю ф'ючерсного контракту є цілковита стандартизація всіх показників, за винятком ціни, що встановлюється шляхом врівноваження, попиту і пропозиції. Стандартизація ф'ючерсного контракту означає уніфікацію таких його умов, як споживча вартість товару, базисна якість і розмір доплат/знижок за відхилення від неї, умови і термін поставки, форми оплати, санкції за порушення умов контракту, порядок арбітражу тощо.

Ф'ючерсні угоди не передбачають обов'язкової поставки товару в термін, зазначений у контракті. У процесі купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів предметом є не так сам товар, як права на нього. Учасник біржі, який продав ф'ючерсні контракти, може не виконувати свої зобов'язання, якщо не пізніше встановленого терміну придбає саму кількість таких само типових контрактів із тим же місцем поставки і здійснить залік. Продавець може виконати свої зобов'язання також шляхом поставки реального товару покупцю. На угоди, що завершуються реальною поставкою товару, на міжнародних товарних біржах в останні роки припадає лише 2 % біржового обороту. Мета ф'ючерсної торгівлі полягає в отриманні доходу за рахунок різниці між ціною куплених і проданих контрактів. Основні відмінності форвардних та ф'ючерсних контрактів наведено в табл. 4.4.

Таблиця 4.4

Порівняльна характеристика форвардних і ф'ючерсних контрактів

Якщо настав термін виконання ф'ючерсного контракту, його слід закрити шляхом проведення поставки реального товару чи взаємозаліку в порядку і за умовами, встановленими для кожного виду контракту.

Різниця у вартості контракту на момент його укладення і ліквідації становить або прибуток учасника, або його збиток.

Продовженням процесу еволюції біржового товару стали опціони, які передбачають торгівлю не реальним товаром чи ф'ючерсним контрактом, а тільки правом купити чи продати певну кількість форвардних або ф'ючерсних контрактів упродовж певного терміну в майбутньому за ціною, встановленою на момент придбання опціону. Таким чином, об'єктом опціонної угоди стає зобов'язання відступу прав на майбутнє передання прав і обов'язків щодо біржового товару або контракту на його поставку.

Придбавши опціон, його покупець дістає право, але не обов'язок, купити/продати ф'ючерсний контракт за спеціальною ціною в будь-який час упродовж строку дії цього опціону.

Більшість опціонів припиняють дію в зазначений час упродовж місяця, що передує даті настання ліквідації ф'ючерсного контракту.

Ціна опціону, так звана опціонна премія складається в процесі біржового торгу в біржовій ямі за умов ринкової конкуренції. Опціонна премія -- сума грошей, яку сплачує покупець опціону продавцю за право гарантії, що діє в опціоні.

Ціна, за якою утримувач опціону на купівлю (або продаж) може використати своє право купити (або продати) відповідний ф'ючерсний контракт, називається базисною, або ціною виконання.

Економічний механізм опціонних угод передбачає знання цін на певний товар у минулому і дає змогу прогнозувати й визначати ціни на майбутнє.

5. ШЛЯХИ РОЗШИРЕННЯ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ ЗА СУЧАСНИХ УМОВ

Станом на 1 січня 2012 року в Україні зареєстровано 503 біржі, з них 103 універсальних (20,5%), 318 товарно-сировинних (63,2%), 26 агропромислових (5,2%) та 19 фондових (3,8%). За 2002 - 2012 роки кількість бірж зросла на 412. В структурному розрізі найбільше зросла кількість товарних та товарно-сировинних, а також універсальних бірж - відповідно на 294 та 80 (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Кількість бірж України [9]

Біржова торгівля в Україні в досліджуваному періоді характеризується такими закономірностями [9]:

- зросла як кількість, так і вартість укладених біржових угод. Так, у 2011 році вартість укладених угод збільшилась порівняно з 2002 роком у 110,1 рази, 2007 роком - 16,9 рази, 2008 роком - 2,5 рази. Однак такій оптимістичній статистиці фахівці не радіють. На їхнє переконання, щорічне зростання відбувається не стільки за рахунок розширення торгів, скільки завдяки стрімкому подорожчанню товарів;

- максимальним був обсяг біржової торгівлі у 2011 році (59 875,3 млн. грн.). Найбільшу питому вагу в структурі біржового товарообороту займають угоди на сільськогосподарську продукцію (66,8%) та паливо (20,7%);

- негативним чинником функціонування біржового ринку України є наявність у структурі біржового товарообороту небіржових товарів, зокрема транспортних засобів та нерухомості, що призводить до неможливості стандартизації біржових товарів та запровадження строкових біржових угод.

Домінуюча частка біржових угод в Україні укладається на Українській міжбанківській валютній біржі - 38,2%, Київській агропромисловій біржі - 14,8%, Українській універсальній біржі - 9,2%, ВАТ "Фондова біржа "Перспектива" - 6,7% та ТБ "Українська ф'ючерсна біржа" - 5,5% (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Результати діяльності найбільших бірж України за ІV квартал 2012 року [9]

Важливою характеристикою біржового ринку виступає міра його структурованості - співвідношення спотового та строкового ринків. Біржова торгівля продукцією і товарами в Україні представлена в основному спотовим ринком (укладання угод на реальний товар з негайною поставкою). На умовах спотових угод було укладено 85,7% усіх біржових угод. У структурі цих угод найбільша частка припадала на угоди з палива (52,0%) та продукції рослинництва (27,0%). Форвардні контракти (угоди на реальний товар з відстроченою поставкою) становили 14,0%. Найбільша частка їх припадала на угоди з продукції рослинництва (72,6%), харчових продуктів (17,1%), лісоматеріалів (4,8%).

Для порівняння наведемо структуру світового біржового обороту, типовий варіант якого має такі співвідношення: ф'ючерси - 78%, опціони - 20%, угоди з реальним товаром - 2%.

Похідні цінні папери, що перебувають в біржовому товарообороті, призначені для здійснення хеджевих страхових операцій та вирівнювання цінових трендів. За допомогою строкових контрактів можливе прогнозування майбутніх цін, а тому підвищується стабільність функціонування навіть тих підприємств, які самі не є учасниками біржових операцій, а використовують біржові ціни як орієнтири для укладання угод на ринку реальних активів [4].

Відсутність у структурі вітчизняного біржового обороту товарних деривативів (ф'ючерсних контрактів та опціонів) свідчить, що на сучасному етапі товарні біржі в Україні практично не виконують цінової та стабілізаційної функцій.

Крім низьких обсягів біржового товарообороту та наявності в його структурі небіржових товарів, існує проблема законодавчої неврегульованості операцій з похідними цінними паперами. На сьогодні в Україні склалася ситуація, за якої в чинних законодавчих актах і регулюючих положеннях присутні протиріччя, у тому числі й із загальноприйнятою у світі практикою визначення похідних інструментів. Такий стан законодавчої та правової бази призводить до неможливості використання товарних деривативів в Україні за їхнім безпосереднім призначенням.

Питання полягає, зокрема, у тому, щоб чітко розподіляти в процесі оподатковування операції з похідними цінними паперами, проведені з метою спекуляції та проведені з метою хеджування (тобто зниження ризику). Лише в тому випадку, якщо податковий облік операцій буде відповідати класичному підходові до такого роду операцій, які властиві провідним державам світу, у суб'єктів господарювання виникне фінансовий інтерес до хеджування з використанням похідних інструментів. На сьогодні законодавча база України цілком знищує економічний сенс операції хеджування на ф'ючерсному ринку як операції зниження ризику суб'єктами, які володіють або ж мають намір придбати деякий базовий актив у майбутньому.

ВИСНОВКИ

На підставі вищевикладеного можна зробити наступний висновок: біржова торгівля -- організоване біржею укладання біржових угод у певний час і у певному місці, які ведуть до зміни права власності на біржові цінності, з обов'язковою наявністю в організатора торгівлі (біржі) торгівельного залу й правил торгівлі для осіб, які мають виключне право на укладання цих угод.
До основних ознак біржової торгівлі необхідно віднести наступне: по-перше, предметна концентрація біржової торгівлі, яка припускає укладання біржових угод тільки з певними об'єктами (біржовий товар). Іншими словами, існують вимоги до кваліфікації товарів як біржові цінності, а також до допуску окремих біржових цінностей до біржової торгівлі на конкретній біржі. По-друге, територіальна концентрація біржової торгівлі, що фактично означає «здійснення операцій тільки в торгівельному залі біржі». По-третє, «професійна» концентрація біржового попиту та пропозиції як ознаки біржової торгівлі полягає в наявності законодавчих обмежень щодо можливості тих або інших осіб виступати учасниками біржової торгівлі, які мають право на укладання біржових угод. По-четверте, періодичність проведення біржових торгів. Мова йде про те, що біржові угоди можуть укладатися тільки під час проведення біржових торгів. Час проведення біржової сесії визначається Правилами біржової торгівлі.

Біржова торгівля має дві основні форми -- ф'ючерсна біржова торгівля й біржова торгівля реальним товаром. Основним критерієм розподілу є характер угод, що укладаються у процесі біржової торгівлі. Якщо в першому випадку -- це термінові угоди (ф'ючерсні й опціонні), то в другому -- це угоди з реальним товаром. Основна мета ф'ючерсної торгівлі полягає в тому, щоб обійти курсовий ризик, у той час як для біржової торгівлі з реальним товаром такою метою є купівля-продаж відповідного товару.

Зараз діяльність товарних бірж регулюється Законом України від 10 грудня 1991 р. «Про товарну біржу» із змінами від 26 січня 1993 р. Закон спрямований на врегулювання відношень по створенню і діяльності товарних бірж, біржової торгівлі і забезпечення правових гарантій діяльності на товарних біржах.

Товарна біржа виконує функції збалансування попиту і пропозиції шляхом відкритої купівлі-продажу, упорядкування й уніфікації ринку товарних і сировинних ресурсів, стимулювання розвитку ринку, економічного індикатора.

Під організаційною структурою товарної біржі розуміється організація її окремих підрозділів у певному взаємозв'язку, що визначаються поставленими цілями й розподілом функцій між підрозділами. Організаційна структура товарної біржі багато в чому залежить від організаційно-правової форми, у якій здійснюється торгово-біржова діяльність. Організаційна структура також передбачає розподіл функцій і повноважень між керівниками структурних підрозділів, що становлять органи управління біржею.

На вітчизняному товарному ринку в обігу перебувають близько 20 млн найменувань товарних позицій. Проте зовсім невелика частина їх може бути об'єктами біржової торгівлі на товарних біржах.

До торгівлі на товарній біржі допускаються товари, головною рисою яких є простота і стандартизованість асортименту та якості. У процесі розвитку біржової торгівлі сформувалися чіткі вимоги до біржового товару.

Товари, за якими здійснюються торги на товарних біржах, об'єднують у п'ять груп, що охоплюють понад 70 найменувань товарного асортименту на біржах реального товару, і 148 -- на ф'ючерсних біржах.

Станом на 1 січня 2012 року в Україні зареєстровано 503 біржі, з них 103 універсальних (20,5%), 318 товарно-сировинних (63,2%), 26 агропромислових (5,2%) та 19 фондових (3,8%). За 2002 - 2012 роки кількість бірж зросла на 412. В структурному розрізі найбільше зросла кількість товарних та товарно-сировинних, а також універсальних бірж.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Барановський О. Біржі товарні в Україні: вчора, сьогодні і завтра // Вісник податкової служби України. - 1999. - № 6. - С.44-46.

2. Бевз О.П., Скотнікова М.М. Економіка і організація біржової торгівлі: Навч. посіб. - К., 1996.

3. Беликова Е.А. Торговля на мировых биржах, фантастика или реальность // Фондовый рынок. - 1998. № 10. - С.23-24.

4. Биржевая деятельность /Под ред. А.Г. Грязновой и др. - М., 1995.

5. Биржевая торговля. Что это такое? / А.В.Быков и др. -Красноярск, 1991.

6. Биржевое дело: Учебник / Под ред. В.А.Галанова, А.И.Босова. -М.: Финансы и статистика, 1999.

7. Биржевые учреждения США // АПК: экономика управления. -1992.-№4-10.

8. Біржова діяльність / За ред. А.Г. Грязнова. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 240 с.

9. Біржова справа / Під ред. В.А. Галанова, А.І. Басова. - М.: Фінанси і статистика, 2000. -304 С.

10. Блек Дебора Дж. Успіх та невдача ф'ючерсних контрактів: Теорія і практика // Матеріали компанії Кемонікс. - 1995.

11. Брокерам и их клиентам / К.А.Улыбин, И.С.Андрошина, Н.П.Харисова и др. - М.: Институт молодежи, 1991.

12. Брокер и дилер - биржевые дельцы: Руководство по биржевой деятельности. -М.: Частное право, 1991.

13. Брызгин О.Р. Основы биржевой деятельности. - К., 1995.

14. Буренин А.Н. Ф'ючерсные, форвардные и опционные рынки. - М.: Тривола, 1995.

15. Васильев Г.А., Каменева Н.Г. Товарные биржи. - М.: Высш. школа, 1991.

16. Гайдуцький П.І., Бузовий Є.А., Тимченко В.Н. Біржова торгівля. Основа ринку. - К.: Вид-во УСГА, 1992.

17. Гайнетдинов М. Биржевые торги в АПК // Хозяйство и право. -№ 6. -С.41.

18. Гайнетдинов М. Хеджирование фьючерсных сделок // Хозяйство и право. - 1993. - № 9-11.

19. Галушко В.П., Ковтун О.А. Ціноутворення і маркетинг в АПК розвинутих країн // Економіка АПК. - 1995. - № 9.

20. Голубович А.Д., Мирская О.М. Биржевая торговля и инвестиции в США. - М., 1991.

21. Горовий В.П. Передумови розвитку біржової торгівлі сільсько-господарською продукцією в Україні // Фондовий ринок. -1999.-№ 11.-С.42-48.

22. Гінзбург А.І., Михейко М.В. Ринок валют і цінних паперів. - СПб.: Пітер, 2004. - 251 с.

23. Дегтярьова О.І. Біржова справа. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 680 с.

24. Каменєва Н.Г. Організація біржової торгівлі. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1998. - 303 с.

ДОДАТОК А

Причини уповільненого розвитку і наслідки для біржового ринку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на Allbest.ru