Питання функціонування емісійного законодавства України

- при необхідності виплат готівкою заробітної плати або інших платежів підприємство отримує їх в банку; при цьому готівкові гроші повинні використовуватись суворо за цільовим призначенням;

- підприємства можуть отримувати готівкові кошти при наявності джерела засобів (вільний залишок на рахунку чи отримання кредиту);

- перевищення встановлених лімітів каси допускається тільки в особливих випадках, обумовлених в нормативних документах центрального банку (наприклад, в дні виплати зарплати).

Готівкові гроші мають значну питому вагу і тому перспективи їх зменшення пов'язані з:

- стабілізацією економіки;

- підвищенням надійності банків і зростанням довіри до них з боку населення;

- розвитком ринку державних цінних паперів, орієнтованих на населення;

- запровадженням високоефективних банківських технологій у галузі розрахунків, зокрема, національної системи електронних масових платежів за допомогою пластикових карток.

Значну частину грошового обороту складають платежі підприємств за товари, роботи, послуги, які здійснюються безготівковим шляхом. Сукупність цих платежів, що здійснюються без використання готівкових грошей, складає безготівковий грошовий оборот.

Безготівкова емісія складає особливу проблему. НБУ не має в своєму розпорядженні ні формальної, ні фактичної монополії на таку емісію, і вона не рівнозначна коштам на рахунках комерційних банків в НБУ. Банки тримають в НБУ головним чином обов'язкові резерви, які від них вимагають власті в порядку грошово-кредитного регулювання, а у меншій мірі - засоби для клірингових розрахунків. Сума таких депозитів зазвичай не перевищує 30 - 50% балансу, а частіше має ще більш незначну вагу. Безготівкова емісія не здійснюється виключно центральним банком. Комерційні та інші банки можуть створювати грошову масу тими ж методами, що і центральний банк. Різниця лише в тому, що комерційні банки роблять це для розвитку своїх операцій, а центральний банк - при браку коштів для регулювання ліквідності банківської системи. Аналіз балансів центрального банку показує, що об'єм їх безготівкової емісії незначний в порівнянні з діяльністю інших банків [27, c. 86-88].

Одним з видів безготівкової емісії є кредитна емісія. Кредитна емісія--збільшення банком грошової маси країни за рахунок створення нових депозитів для тих клієнтів, які отримали від нього позики.

Основою кредитної емісії стало усвідомлення банками того факту, що надмірні резерви не обов'язково зберігати в своїх сейфах. Їх можна перетворювати на гроші, всього лише домовившись з позичальниками про те, що вони тепер можуть брати з банку гроші точно так, як і ті громадяни і фірми, які колись дійсно внесли свої заощадження до цього банку. Іншими словами, надмірні резерви банк сам перетворює для своїх позичальників в депозити.

За рахунок цих створених самим банком депозитів можна купувати блага, як і за рахунок готівки. Достатньо лише дати банку вказівку сплатити ці блага за рахунок отриманого кредиту. А раз банківські депозити позичальників придатні для оплати покупок, то вони економічно нічим не відрізняються від готівки. Так банки і починають створювати кредитні гроші -- повноправний елемент загальної грошової маси країни [49, c.6].

Таким чином, в будь-якому сучасному банку існують депозити двох видів :

1) внесені власниками заощаджень;

2) створені банком при наданні кредитів і що мають своєю основою надмірні резерви.

Незважаючи на інтенсивне розширення сфери використання депозитних, у тому числі електронних, грошей, жодна з країн не може зовсім відмовитися від готівки. А в Україні частка готівки в загальній масі грошей протягом 1991-1998 рр. навіть зросла приблизно в 5 разів. Тому вимога економічності грошей зберігає свою актуальність, а для України вона надзвичайно зросла.

Окремі види грошей виявляються неоднорідними через різний ступінь довіри до їх емітентів, а отже - різний ступінь їх надійності. Якщо довіра до центрального банку вища, ніж до комерційних, то економічні агенти віддаватимуть перевагу готівці перед депозитними грошима як більш надійними.

Надійність депозитних грошей теж не однакова, оскільки кожний банк має свій рівень ліквідності і фінансової стабільності. Особливо гостро ця неоднорідність проявляється в умовах хронічної економічної та фінансової кризи, яку переживала Україна в 1992-2000 pp. У цих умовах істотно знизилась надійність комерційних банків, а отже, і довіра до їх депозитних грошей. Помітно кращою була надійність Національного банку, а довіра до його банкнот була значно вищою, що й спричинило деформацію структури грошової маси в бік непомірного зростання частки готівки. Проте й до банкноти НБУ в умовах фінансової кризи потроху втрачається довіра, що проявляється у скороченні використання їх як засобу нагромадження вартості, заміні її вільно конвертованою валютою, насамперед доларом США. Отже, при неповноцінних грошах виникає тенденція, протилежна "закону Грешема", що зумовлює витіснення гірших грошей кращими - безготівкових грошей готівкою, національних грошей, що знецінюються, іноземною вільно конвертованою валютою [44, c.22].

2.2 Механізм проведення емісії

Емісійні операції НБУ - форма реалізації його монопольного права на випуск грошей в оборот. Вони є основними моментом системи регулювання наявно-грошового обороту, який включає два основні рівні організації: регламентацію касових операцій господарюючих суб'єктів. Для забезпечення оперативного рішення питань, пов'язаних із здійсненням емісії готівки у всіх управліннях НБУ організовані резервні фонди НБУ - залишки національних грошових знаків, що знаходяться поза оборотом.

Резервні фонди створюються також при деяких філіалах комерційних банків - як правило, у минулому відділень спеціалізованих державних банків. Засобами, що знаходяться в резервних фондах, розпоряджаються Правління, Кримське республіканське і обласне управління НБУ. Тільки з їх дозволу грошові знаки можуть бути переміщені з резервних фондів в оборотну касу (або операційну касу філіалів банків, при яких не відкриті резервні фонди ). Ця операція і означає емісію - випуск готівки в оборот. Переміщення грошових знаків з оборотної каси до резервних фондів обумовлює вилучення грошей із обороту. Ця операція, в відповідності з правилами касового регулювання, здійснюється автоматично - при перевищенні лімітів оборотних кас [46, c.20].

Емісія готівки здійснюється у формі підкріплення операційних кас комерційних банків. Дозвіл на здійснення емісії дає начальник управління НБУ або інша особа, уповноважена розпоряджатися резервними фондами. Дозвіл оформляється у виді емісійних телеграм зміст яких відповідним чином кодується. Воно дає право на переміщення певної суми грошових знаків з резервних фондів в оборотну касу або на використання понадлімітного залишку грошей що зберігається в банку. Для отримання дозволу керівник комерційного банку, у якого в найближчі 2-3 дні з'являється потреба в касовій готівці, повинен звернутися до начальника управління НБУ.

При відсутності необхідної суми понадлімітних залишків або недоліку засобів в резервних фондах банків отримують підкріплення з оборотних кас управління НБУ.

Понадлімітні залишки грошей, що перевищують внутрішньомісячну потребу в додаткових касових ресурсах, вивозять апаратом інкасації НБУ.

Порядок здійснення емісійно-касової роботи в установах Національного банку України був визначений в "Інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України" від 7 липня 1994 р. та змін і доповнень до неї [8]. З часом правила змінювалися, з урахуванням нових вимог фінансово-грошового ринку [12].

Емісія готівкових грошей - як правило, монополія центральних банків, якими здійснюється також певна частина безготівкової емісії, яка разом з готівкою спрощено і формує гроші центрального банку - грошову базу.

Грошова база являється частиною пасивів центрального банку.

Грошова база у вузькому визначенні - готівка поза банками - агрегат М0 і у касах комерційних банків, а також кошти на рахунках обов'язкових резервів у Національному банку України, у широкому визначенні до цих компонентів додається кошти на кореспондентських та депозитних рахунках, рахунках операцій РЕПО комерційних банків Національному банку та зобов'язання Національного банку України зі зворотного випуску цінних паперів [20, c. 214].

Грошова база за методологією МВФ складається з наступної сукупності:

- чисті міжнародні резерви, розраховані як різниця між валовими міжнародними активами і пасивами органів грошово-кредитного регулювання;

- чисті внутрішні активи - чистий кредит уряду, комерційним банкам та інші активи [33, с. 95].

Гроші, включені до грошової (у широкому визначенні) мають високу ліквідність і відображають здатність центрального банку виконувати власні грошові зобов'язання; іноді їх ще називають грошима центрального банку [29 с. 111], державними на національними грошима [46, с. 10, 34].

Сучасна грошова емісія має кредитній та фідуціарний (не забезпечений) характер, так як головним каналом емісії являється видача емісійних кредитів центральним банком, при якій відбуваються збільшення залишків грошей на банківських рахунках и відповідний ріст грошової маси. Основний канал вилучення грошей з обігу - відповідно погашення емісійних кредитів.

В зарубіжних країнах емісія називається депозитно-чековою, тому що при видачі емісійних кредитів формуються депозити (залишки) на рахунках клієнтів для видачі чеків, що обслуговують платіжний оборот.

Депозити формуються різними способами. Це "реальні" вклади, що створені внесенням на рахунок реальних грошей - готівки, безготівкових надходжень банківським переказом, на базі чеків, векселів. Коли ж банк видає кредит клієнту, рух реальних грошей спочатку не відбувається: в активі балансу банку відкривається позиковий рахунок, на якому (по дебету) відображається сума позики, а в пасиві ця сума (по кредиту рахунку) зараховується на розрахунковий рахунок и формує так званий "уявний" депозит. Тобто банк емітує, створює, робить гроші при видачі кредиту і зараховує їх на депозитний (розрахунковий) рахунок клієнта.

Депозитно-чекова емісія може бути теоретично виконана одним комерційним банком, якщо отримана від центрального банку емісійна позика не буде виходити за межі цього банку та його філій, а буде використовуватись в розрахунках між його клієнтами. Тоді банк зможе видати декілька кредитів своїм клієнтам, створивши тим самим відповідні депозити, кожен в сумі, близькій до емісійної позики [42, с.4].

Готівково-грошова емісія має також кредитний характер. Установи Національного банку України зобов'язані вчасно вживати заходів щодо поповнення запасів готівки та вивезення надлишків готівки і зношених грошових [12].

При готівково-грошовій емісії відбувається переміщення грошей з резервних фондів в оборотну касу Центрального банку України у зв'язку з емісійним дозволом.

Потім при переміщенні емісійного кредиту центрального банку и вторинних емісій комерційних банків по каналах грошового обігу, особливо при між банківському кредитуванні, відбувається розширення грошової маси у відповідності з мультиплікатором.

Грошовий мультиплікатор показує зв'язок грошової маси з грошовою базою, як буде змінюватися грошова маса при зміні грошової бази. При сукупній грошовій емісії у першу чергу збільшується грошова база (емісія центральних банків), а потім - грошова маса (емісія комерційних банків), в розмірі, відповідному мультиплікатору [41, С. 16].

Максимальна величина грошового мультиплікатора, як обернена до середньої норми резервування, часто використовується для контролю і співставлення з фактичною величиною мультиплікатора, як частки від ділення середніх величин (за відповідний період) грошової маси на грошову базу, що дозволяє визначити внутрішню природу мультиплікативного ефекту і фактори його зміни [33, с. 467-470].

Разом з тим грошовий мультиплікатор діє і в країнах, де обов'язкове резервування відсутнє, тобто максимальний рівень мультиплікатора не обмежений нормами резервування.

Гроші, що формуються за рахунок мультиплікації (це їх головна ознака), складають більшу частину безготівкових грошей і грошової маси в цілому і називаються також по-різному. Наприклад, Ф.Хайєк визначає їх як "часткові" [34, с. 132]. Однак ці гроші емітують і державні банки (крім центрального). Ці гроші називають також ендогенними (внутрішніми) у протилежність екзогенним (зовнішнім) [31, с.11] - базовим. Автором пропонується назва "небазові" гроші (відповідно емісія небазових грошей) у протилежність базовим (емісія базових грошей).

Таким чином, емісія грошей можуть бути структуровані на базові и небазові.

Конституція України визначила головні аспекти діяльності Національного банку як центральної ланки і керівного органу грошово-кредитної і валютної системи країни, закріпивши його автономний статус у структурах влади. Наявність владних повноважень є однією з найважливіших ознак Національного банку України, що свідчить про право центробанку встановлювати формально-обов'язкові правила поведінки і домагатися здійснення їх за допомогою передбачених законами засобів впливу. Національний банк України є центром банківської системи і виступає водночас у двох іпостасях - як орган держави, що виконує функцію забезпечення стабільності національної валюти, і як своєрідний центр самоврядування банківської системи.

Національний банк України має бути єдиним емісійним центром, що як публічна установа держави користується монопольним правом грошової емісії на території держави. Він має бути банком держави, який зобов'язується підтримувати загальнодержавні економічні програми, якщо вони не суперечать грошово-кредитній політиці. Він також повинен бути банком банків, тобто виступати кредитором останньої інстанції, який надає банкам і фінансово-кредитним інститутам можливість рефінансування на певних умовах і у разі тимчасового дефіциту ліквідних коштів. Центральний банк також має залишатися органом банківського нагляду і контролю, який визначає необхідний рівень стандартизації і компетентності в національній кредитно-фінансовій системі.

Отже, можна говорити про подвійну правову природу центробанку, який, з одного боку, є органом державного управління у сфері банківської діяльності, а з іншого - займається господарською діяльністю.

Міжнародною банківською практикою розроблено і перевірено ряд базових факторів, що становлять умови діяльності центрального банку, до яких належать: система чинних законів, ступінь незалежності центрального банку від органів державної виконавчої влади та його взаємодія з банківською системою і кредитними установами Країни. Ці чинники вимагали свого закріплення у нормативно-правових актах, що встановлювали правовий статус НБУ та врегульовували його взаємовідносини з органами державної влади, визначали його місце в системі органів державної влади і створювали реальні правові гарантії незалежності банку при здійсненні його функцій. Основна функція центрального банку держави - забезпечення стабільності національної грошової одиниці. В Україні ця норма закріплена в ст. 99 Конституції України та в Законі України "Про Національний банк України", в ст. 6 якого зазначається, що відповідно до Конституції основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє додержанню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що питання емісії та управління емісійним процесом є надзвичайно важливим для центральних банків як країн із розвинутою економікою, що мають високий рівень розвитку сучасних платіжних технологій, так і для України, де частка готівки в грошовій масі залишається значною.

РОЗДІЛ 3. ПОВНОВАЖЕННЯ НБУ ЯК ЕМІСІЙНОГО ЦЕНТРУ ГОТІВКОВОГО ОБІГУ

Згідно з чинним законодавством гривня (банкноти і монети) є єдиним платіжним засобом на території України. Усі фізичні та юридичні особи зобов'язані приймати гривню на території України без будь-яких обмежень за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Національний банк України має виключне право емісії грошових знаків (гривні та розмінної монети) та вилучення з обороту неплатіжних і не придатних для обігу грошових знаків. Крім того, як емісійний центр держави Національний банк має широкі повноваження щодо організації та регулювання готівкового обігу.

Основними нормативно-правовими актами, що визначають повноваження НБУ у сфері емісійної діяльності є Постанова Національного банку від 01.06.2011 р. № 174 "Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні"[12].

Національний банк України забезпечує виготовлення грошових знаків. Сьогодні Україна має замкнутий цикл з виробництва грошей, а саме: Банкнотно-монетний двір і Фабрику банкнотного паперу. Банкнотну фабрику Банкнотно-монетного двору Національного банку України введено в експлуатацію в 1994 р. Це одне з найсучасніших підприємств у світі. Потужності Банкнотної фабрики -- 1,5 млрд банкнот або іншої захищеної друкованої продукції. Фабрика має змогу забезпечувати як внутрішні потреби України, так і виконувати замовлення інших держав. Продукція банкнотної фабрики:

· банкноти;

· високозахищені цінні папери;

· акцизні марки;

· поштові марки.

Фабрику банкнотного паперу введено в експлуатацію у 1997 р. На фабриці виготовляється банкнотний та захищений папір з фізико-механічними показниками, які відповідають світовим стандартам.

Монетний двір Національного банку України введено в дію у 1998 р. Він має членство у впливовій міжнародній організації «Конференція директорів монетних дворів». Виробнича потужність Монетного двору дає змогу випустити за рік 1 млрд розмінних (обігових) та близько 1 млн ювілейних і пам'ятних монет, 100 тис. знаків та державних нагород.

Продукція Монетного двору:

· монети масового обігу (обігові та розмінні монети);

· пам'ятні та ювілейні монети з дорогоцінних металів (інвестиційні монети), зокрема найвищої колекційної якості «пруф»;

· пам'ятні та ювілейні монети з недорогоцінних металів;

· монети типу «біколор»;

· пам'ятні медалі;

· жетони, нагрудні значки;

· державні та відомчі нагороди.

Банкноти всіх номіналів виготовляються на спеціальному білому папері, що не флуоресціює в ультрафіолетових променях, з водяними знаками. Розмінні монети номінальною вартістю 1, 2 та 5 коп. виготовляються з металу білого кольору, вартістю 10, 25 та 50 коп., а також обігова монета 1 гривня -- з металу жовтого кольору.

Національний банк України визначає номінали банкнот і монет. Завданням НБУ є формування оптимального номінального ряду грошових знаків. В Україні номінальний ряд налічує дев'ять банкнот (в єврозоні сім банкнот). Згідно зі світовою тенденцією заміщення банкнот найменшого номіналу монетами відповідного номіналу НБУ у 2002 р. уперше випустив масовим тиражем монету номіналом 1 гривня, яка перебуватиме в обороті паралельно з банкнотами відповідного номіналу. У 2006 р. Національний банк України ввів в оборот банкноту з найбільшим номіналом -- 500 грн, що пов'язано головним чином із підвищенням рівня заробітної плати. Номінальний ряд розмінних (обігових) монет налічує сім номіналів монет копійок і один номінал -- гривня (в єврозоні шість номіналів монет -- євроценти і два номінали 1 і 2 євро). Розмінні монети усіх країн мають нижчий номінал порівняно з номіналами банкнот. Це зумовлено тим, що з об'єктивних причин -- технології карбування і матеріалу, що застосовується для виготовлення, -- монета поступається грошовим білетам рівнем захищеності від підробки. Установлення найнижчого номіналу монет визначається системою ціноутворення, що склалася в країні, а точніше -- порядком округлення цін [16].

Національний банк України регулює купюрну структуру банкнот і структуру розмінних монет, які перебувають в обороті, з метою забезпечення безперебійних розрахунків, розміну банкнот високих номіналів низькими, а останніх -- розмінними монетами. У вартісній структурі банкнот найбільшою є питома вага банкнот високих номіналів -- 50, 100, 200 грн. Поступове зростання цього показника відбувається в міру підвищення заробітної плати та інших доходів населення і дає змогу скоротити витрати на обслуговування обороту готівки. Найбільшою в загальній кількості монет, що перебувають в обороті в Україні, є частка монет номіналом 10 коп. Взагалі монети, що перебувають в обороті, становлять 1,1 % від загальної суми готівкової грошової маси.

Національний банк України визначає дизайн грошових знаків. Значного поширення набула думка про те, що грошові знаки є візитною карткою держави. Тому Україна, як і інші країни, намагається відобразити на своїх банкнотах і монетах предмети національної гордості, ознайомити зі своєю історією, культурою, природою, традиціями. На лицьовому боці банкнот розміщено портрети видатних діячів України, написи «Україна» або «Україна Національний банк України», вказано номінал банкнот словами та цифрами. На банкнотах номіналом 1 грн. (1994), 50, 100 та 200 грн. є серійний номер і підпис Голови Правління НБУ, а на банкноті номіналом 1 грн. (1992) -- і рік затвердження її зразка. На зворотному боці банкнот розміщено зображення історико-архітектурних пам'яток України, вгорі над ними напис «Національний банк України». Внизу словами, а по чотирьох кутках цифрами зазначено номінал банкнот. На банкнотах друку 1992 р. номіналом 1, 2, 5, 10, 20 грн. подано рік затвердження друку банкноти, серійний номер і підпис Голови правління НБУ. Дизайн банкнот як із лицьового, так і зі зворотного боку доповнюють декоративні елементи й орнаменти, розетки, стрічки, сітки, виконані багатоколірним друком із поступовим переходом одного кольору в інший [23].

Дизайн усіх монет (крім монет номіналом 1 грн.) ідентичний. На лицьовому боці (на аверсі) монет зображено малий Державний герб України, обрамлений з обох боків фрагментом із дубових листків і двох колосків -- кожний із трьома остюками. Над гербом напис «Україна», а під ним -- рік карбування монети і праворуч від року карбування -- логотип Монетного двору НБУ (на монетах 2001 р. виготовлення і пізніше). На зворотному боці (на реверсі) монет розміщено цифрове позначення номіналу, а під ним відповідний напис: «копійка», «копійки», «копійок», «гривня». Верхній рівень літер назви номіналу горизонтальний, а нижній -- має форму опуклої донизу дуги. На монетах номіналом 1 грн. і верхній і нижній рівень літер назви номіналу горизонтальний. Номінал обрамлено стилізованим вінком із листя та ягід. На монеті номіналом 1 грн. з обох боків від номіналу симетрично розміщено орнамент зі стилізованого зображення гілок. По периметру лицьовий та зворотний боки монет обрамлені спеціальним випуклим написом. Зображення та написи на обох боках монет -- рельєфні. Бічна поверхня монет (гурт) номіналом 1 та 2 коп. гладенька, а номіналом 5, 10, 25, 50 коп. -- рельєфна. По гурту монети номіналом 1 грн. вдавлені написи «одна гривня» і рік карбування, відокремлені один від одного вдавленими крапками.

Національний банк України оголошує про проведення конкурсу "Краща монета року України" (далі - конкурс).

Конкурс проводиться з метою визначення рейтингової шкали пам'ятних монет, випущених в обіг Національним банком України, професійного рівня учасників як творчого, так і виробничого процесу, а також стимулювання та заохочення художників і скульпторів до пошуку креативних ідей, привернення уваги широких кіл громадськості до мистецтва пластики, здійснення пропаганди державотворчих ідей і цілей.

Конкурс проводиться в таких номінаціях:

· краща монета року;

· унікальне ідейне рішення;

· найкраще художнє рішення.

Проведення конкурсу здійснюється у два етапи.

Перший етап конкурсу буде проведено з 02 лютого до 06 квітня 2015 року, на якому шляхом голосування визначатимуться три монети, які набрали найбільшу кількість голосів у кожній номінації.

На першому етапі конкурсу беруться до розгляду всі пам'ятні монети України, які офіційно введені в обіг Національним банком України з 01 січня до 31 грудня 2014 року.

У голосуванні можуть брати участь усі бажаючі, які в установлені строки заповнять анкету або надішлють заповнену анкету (у форматі doc та pdf) для визначення кращої монети року на таку електронну адресу: moneta@bank.gov.ua, або вкинуть її в спеціально облаштовану скриньку в територіальних управліннях Національного банку України та банках - дистриб'юторах (АТ "Державний ощадний банк України", АТ "Банк "Фінанси та Кредит", ПАТ "КБ "Хрещатик", ПАТ "ОКСІ БАНК", АТ "ІМЕКС БАНК").

Асоціація нумізматів України організовує проведення голосування в своїх осередках і після закінчення терміну, визначеного для його проведення, здійснює підрахунок анкет та голосів у розрізі монет і надсилає офіційного листа з результатами голосування та анкети до Національного банку України.

На другому етапі члени комісії шляхом таємного голосування визначають переможця конкурсу в кожній номінації (серед авторів трьох обраних монет), результати якого голова комісії оголошує на її засіданні. До складу комісії включаються фахівці Національного банку України, представники Експертної ради з питань дизайну пам'ятних монет України, уповноважені представники Асоціації нумізматів України.

Інформація про результати другого етапу конкурсу розміщуватиметься на сторінках Офіційного інтернет-представництва Національного банку України та в засобах масової інформації.

Національний банк України затверджує графічний знак гривні. Він складається з двох елементів. Перший і основний елемент базується на рукописному варіанті зображення літери г (кирилиця) як першої літери у назві «гривня». Другий елемент -- це дві горизонтальні паралельні прямі, які втілюють ідею стабільності гривні. Графічний знак може розміщуватися як перед номіналом, так і після нього.

Національний банк України розробляє систему захисту грошових знаків від підроблення (фальсифікації). Основні елементи захисту грошових знаків від підроблення поділяються на дві групи:

· елементи захисту, які технологічно реалізуються в процесі виготовлення паперу і розміщуються в товщі чи на поверхні паперу (водяні знаки, захисні стрічки, видимі та невидимі захисні волокна тощо);

· елементи захисту, які використовуються безпосередньо під час друкування банкнот (рельєфні елементи, плоский друк, безперервний друк, райдужний друк, орловський друк, мікротекст, суміщені малюнки, флюоресцентні захисні елементи, антисканерна сітка, латентне (приховане) зображення, знак для людей з послабленим зором та інші елементи захисту).

Для прикладу пропонується надати характеристику основних захисних елементів банкнот номіналом 200 грн. (для прикладу):

Водяний знак -- помітне проти світла зображення на білій площині банкноти в різних тонах портрета Лесі Українки, яке повторює портрет, надрукований на лицьовому боці банкноти.

Захисна стрічка -- вертикальна темна смужка шириною близько 1 мм, видима проти світла, має мікротекст УКРАЇНА, який повторюється і який можна прочитати лише за допомогою збільшувального скла.

Суміщене зображення -- кільце з орнаментом розміщене в одному місці на лицьовому і зворотному боках банкноти, всі елементи якого збігаються та доповнюють один одного при розгляданні банкноти проти світла.

Райдужний друк -- спеціальний друк, що забезпечує поступовий перехід одного кольору захисної сітки, виконаної спеціальними лініями без розривів, в інший (захисні сітки з обох боків банкноти).

Орловський інтагліо -- спеціальний друк, який забезпечує точне суміщення фарб на межі двох різних кольорів без розривів та зміщення елементів дизайну (стилізована стрічка, розміщена внизу на лицьовому боці банкноти).

Безперервний друк -- спеціальний друк, що забезпечує збігання елементів малюнка верхнього та нижнього країв банкноти при їх суміщенні шляхом згинання банкноти в трубку (вертикальний орнамент на зворотному боці).

Мікротекст -- написи слова УКРАЇНА, абревіатури НБУ та цифри 200, які повторюються і яких не можна розрізнити неозброєним оком і можна прочитати за допомогою збільшувального скла.

Рельєфні елементи -- елементи, виконані металографським друком і утворені фарбою, що виступає над поверхнею паперу, шершавість яких відчувається кінчиками пальців (лицьовий бік -- портрет, написи -- цифри номіналу, кодоване зображення, знак для сліпих).

Приховане (латентне) зображення -- цифрове зображення номіналу 200, яке стає видимим при розгляданні банкноти під гострим кутом до джерела світла (розетка сріблястого кольору у правому нижньому куті лицьового боку банкноти).

Знак для сліпих -- рельєфний елемент (дві вертикальні паралельні лінії), розміщений у лівому нижньому куті лицьового боку банкноти, який відчувається кінчиками пальців і за яким можна визначити номінал банкноти.

Друк металізованою сріблястою фарбою -- кільце навколо та круг у середині суміщеного зображення -- тонка лінія з внутрішнього краю антисканерної сітки, надруковані зліва на лицьовому боці банкнот.

У 2003 р. НБУ започаткував введення в обіг більш захищених, надійних та зручних у використанні банкнот нового покоління.

Національний банк України встановлює правила визначення платіжності банкнот і монет, приймаючи відповідні акти. Зокрема, Постановою Національного банку від 23.10.2013 р. № 422 затверджено «Правила визначення платіжних ознак та обміну банкнот, розмінних та обігових монет національної валюти України» [11].

Він визначає ознаки платіжності грошових знаків і відповідно до них, а також з урахуванням зовнішнього вигляду, ступеня зношеності та пошкодження поділяє грошові знаки на платіжні і неплатіжні.

Платіжні грошові знаки поділяються таким чином:

· придатні до обігу банкноти і монети (повністю відповідають зразкам, установленим НБУ);

· не придатні до обігу банкноти і монети, а саме:

· зношені банкноти і монети (з певними ознаками зношення та пошкодження);

· значно зношені та пошкоджені банкноти і монети (наприклад, банкноти розірвані на кілька частин, банкноти з утраченими частинами, якщо збереглося не менше 55 % початкової площі банкноти, деформовані монети).

Установи банків повинні не придатні до обігу банкноти і монети обмінювати в установах НБУ (безкоштовно) на придатні. Вони не мають права не придатні до обігу грошові знаки видавати своїм клієнтам. Національний банк здійснює знищення та утилізацію не придатних до обігу грошових знаків.

Неплатіжні грошові знаки поділяються таким чином:

· дуже пошкоджені банкноти і монети (наприклад, від первісної площі банкноти залишилося менше 55 % первісної площі. Для визначення залишкової площі дуже пошкоджених банкнот застосовується спеціальна сітка). Такі грошові знаки не приймаються до платежів підприємствами й організаціями, а банками -- до обміну на придатні до обігу банкноти і монети;

· фальшиві (підроблені) банкноти і монети;

· перероблені банкноти. Перероблення -- це зміна первісного виду справжньої банкноти з метою отримання незаконного прибутку.

Переробленням вважається наклеювання, малювання, друкування тексту або цифр, що змінюють номінал банкноти.

Фальшиві та перероблені грошові знаки вилучаються банками з обігу і передаються для дослідження та офіційного висновку установам Національного банку. Про виявлення підроблених грошових знаків інформують правоохоронні органи.

Переважна кількість фальшивих банкнот -- це банкноти з номіналом 10 і 20 грн. Справжність (автентичність) банкнот з високим номіналом перебуває зазвичай під більш пильною увагою населення і торговельних організацій при здійсненні розрахунків, тому переважно підробляють грошові знаки середнього номіналу.

Національний банк України забезпечує підтримання готівкової грошової маси в належному стані. З метою створення умов для управління готівковим обігом Національний банк запроваджує сучасні банківські технології, зокрема швидкісні автоматизовані системи обробки готівки. Ці системи дають змогу своєчасно обробити величезні обсяги готівки, а саме: здійснювати перерахування, сортування, контроль справжності, обандеролювання, пакування, облік, вилучення з обігу зношеної готівки, її утилізацію. Незважаючи на величезну швидкість обробки готівки, системи точно її рахують, здійснюють контроль справжності банкнот за багатьма ознаками, із застосуванням ряду спеціалізованих датчиків. Придатні для подальшого обігу банкноти відсортовуються, автоматично формуються в пачки та пакуються у термоусадкову плівку. Не придатні до обігу банкноти в автоматичному режимі знищує спеціальний пристрій, подріблена маса формується у пресовані брикети. Національний банк працює над створенням комплексної системи автоматизації і механізації обробки готівки в установах Національного банку з аналітичним центром управління та контролю в Департаменті готівково-грошового обігу.

Національний банк проводить дослідження щодо справжності грошових знаків. Комерційні банки повинні відправляти для дослідження вилучені ними з обігу сумнівні грошові знаки, а також грошові знаки, передані їм для дослідження підприємствами і громадянами, не рідше одного разу в три дні. Установи НБУ (територіальні управління, Центральне сховище, Департамент готівково-грошового обігу) проводять дослідження безкоштовно протягом п'яти робочих днів з дня надходження грошових знаків. За результатами дослідження складається акт, про що інформують банки.

Національний банк України виготовляє і реалізує пам'ятні і ювілейні монети. Це монети різних номіналів, виготовлені з різних металів (золото, срібло, мельхіор, нейзильбер). Тематика пам'ятних і ювілейних монет необмежена. Це може бути історія, пам'ятки, видатні особистості, знаменні дати, культура, література, спорт, легенди, природа, релігія тощо. Слід ураховувати, що тема монети становить інтерес не лише для вітчизняних, а й для іноземних колекціонерів. Особливою популярністю користуються монети з так званими універсальними образами, близькими і прийнятними для представників багатьох націй.

Першу ювілейну монету (карбувалася за кордоном) присвячену 50-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941--1945 рр., Національний банк випустив у 1995 р. Починаючи з 1998 р. всі українські монети карбуються на власній виробничій базі. Першою на Монетному дворі НБУ відкарбовано золоту ювілейну монету «Київський псалтир», присвячену 600-й річниці з часу створення цього унікального твору писемності і мистецтва.

У 2001 р. ювілейна срібна монета «Різдво Христове» виготовлена у 1999 р. Монетним двором НБУ у конкурсі за міжнародною програмою «Монета року» здобула перемогу у номінації «Найбільш надихаюча монета».

Департамент готівково-грошового обігу розподіляє пам'ятні та ювілейні монети по територіальних управліннях і установах НБУ, які здійснюють реалізацію монет комерційним банкам, товариствам нумізматів, ювелірним магазинам, іншим торговельним організаціям. На зовнішньому ринку НБУ реалізує монети через нумізматичні фірми (дистриб'ютори), з якими укладаються відповідні договори.

Національний банк України організовує інкасацію [Про затвердження Правил визначення платіжних ознак та обміну банкнот, розмінних та обігових монет національної валюти України] і перевезення банкнот і монет та інших цінностей. Він розробляє нормативну базу, що регламентує порядок інкасації та перевезення цінностей, видає письмові дозволи банкам на право здійснення цієї діяльності. У структурі Національного банку є підрозділи, які здійснюють перевезення готівки від центрального сховища до територіальних управлінь НБУ, вивезення надлишків та зношених грошових знаків у зворотному напрямку, доставку готівки за заявками комерційних банків, координують та контролюють діяльність підрозділів інкасації в комерційних банках та Державної служби охорони при МВС України.

Національний банк України регулює і прогнозує готівковий обіг у країні.

Система регулювання складається з двох основних організаційних рівнів.

По-перше, це регламентація обороту готівки на підприємствах, в організаціях та установах, тобто у позабанківській сфері.

По-друге, це регламентація обороту готівки в установах банків.

Національний банк України здійснює аналіз стану, структури та динаміки готівкового обігу і розробляє заходи щодо його вдосконалення. Основні об'єкти аналізу:

· показники готівкового обігу в ув'язці з показниками, що характеризують економічний стан країни та тенденції її економічного розвитку;

· джерела надходження готівки у каси банків і цільова спрямованість їх видач з кас банків;

· швидкість повернення готівки у каси банків (рівень осідання готівки в обороті);

· чинники, що визначають зміну обсягів готівки у позабанківській сфері;

· територіальне розміщення готівки та її вилучення з обороту;

· рівень інкасації готівкової виручки;

· стан і розвиток безготівкових розрахунків між підприємствами і громадянами тощо.

Результати аналізу готівкового грошового обігу Національний банк використовує для прогнозування потреби в готівці на перспективу, для планування її виробництва, а також для розроблення і здійснення спільно з установами банків заходів щодо удосконалення готівкового обігу.

Підпунктом 1.1. Пункту 1 розділу 2 постанови Національного банку від 01.06.2011 р. № 174 "Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні" вказується, що територіальні управління здійснюють підкріплення банків (філій) готівкою національної валюти, приймання від них придатних та не придатних до обігу банкнот (монет) на підставі укладених договорів про касове обслуговування, якими має визначатися порядок отримання підкріплень готівкою та здавання готівки з урахуванням технічних можливостей.

У разі потреби касового обслуговування територіальним управлінням відділення банку, яке не має самостійного балансу, територіальне управління, яке здійснюватиме касове обслуговування такого відділення, і банк (філія), на балансі якого (якої) обліковується відділення, укладають договір про касове обслуговування з урахуванням технічних можливостей.

Касове обслуговування відділення, яке розташоване за межами області (регіону), де розміщений банк (філія), на балансі якого (якої) воно обліковується, може здійснювати територіальне управління за місцезнаходженням цього відділення.[12]

Підпунктом 2.1. пунтку 2 Розділу 2 передбачено, що банк (філія) отримує від територіального управління зразки банкнот національної валюти, а відповідні плакати та буклети банк (філія) отримує під час уведення в обіг банкнот нового дизайну.

Для інформування клієнтів щодо зразків банкнот банк (філія) використовує плакати та буклети, що розміщуються в операційній касі на видному місці. Банк (філія) для виготовлення плакатів і буклетів використовує електронну версію плакатів та буклетів з описами банкнот національної валюти, яка розміщена на сторінках Офіційного інтернет-представництва Національного банку.

Підпункт 2.2. вказаної частини Постанови № 174 зразки банкнот банк (філія) обліковує на відповідному позабалансовому рахунку за номінальною вартістю і має забезпечувати їх зберігання у сховищі цінностей. Банк (філія) надає територіальному управлінню під час отримання зразків банкнот національної валюти зобов'язання (додаток 2) щодо забезпечення ним схоронності, непошкодженості (виключаючи їх наклеювання) та використання зразків банкнот за призначенням і повернення їх на першу вимогу територіальному управлінню. Зобов'язання оформляється у двох примірниках, які засвідчуються підписами керівника банку (філії). У разі повернення банком (філією) зразків банкнот до територіального управління це зобов'язання територіальне управління повертає банку (філії), а в разі повернення частини зразків банкнот оформляється нове зобов'язання на кількість і суму зразків банкнот, що залишаються в банку (філії).

ВИСНОВКИ ДО РОБОТИ

Національний банк України має бути єдиним емісійним центром, що як публічна установа держави користується монопольним правом грошової емісії на території держави. Він має бути банком держави, який зобов'язується підтримувати загальнодержавні економічні програми, якщо вони не суперечать грошово-кредитній політиці. Він також повинен бути банком банків, тобто виступати кредитором останньої інстанції, який надає банкам і фінансово-кредитним інститутам можливість рефінансування на певних умовах і у разі тимчасового дефіциту ліквідних коштів. Центральний банк також має залишатися органом банківського нагляду і контролю, який визначає необхідний рівень стандартизації і компетентності в національній кредитно-фінансовій системі.

Отже, можна говорити про подвійну правову природу центробанку, який, з одного боку, є органом державного управління у сфері банківської діяльності, а з іншого - займається господарською діяльністю.

Необхідно констатувати, що в Україні з'явилися і розвиваються системи, які здійснюють розрахунки між своїми учасниками за допомогою інструменту, який не має правового визначення в національному законодавстві, а відповідно термінології, що вживається світовою банківською спільнотою, називається "Електронні гроші" (electronic money). Досвід розвинутих країн показує, що збільшення у грошовому обігу частини безготівкових грошей позитивно впливає на розвиток економіки країни в цілому. Але існує ряд проблем, які потрібно вирішити преш ніж перейти на функціональну та ефективну форму безготівкових розрахунків. Серед них і довіра клієнтів до банківської системи та електронних розрахунків, безпека здійснення розрахунків. Багато переваг безготівкових розрахунків та зокрема електронних грошей перекреслюються та недооцінюються нашим користувачем через велику кількість проблем, які існують у цій сфері. Насамперед, законодавчого характеру. У країнах Європейського Союзу питання емісії і нагляду за емітентами електронних грошей вирішено на рівні директиви Європейського Парламенту і Ради.

ВУкраїні ухвалення законодавчих норм щодо електронних грошей і їх емітентів є квапною потребою. Необхідне адекватне правове регулювання процесів, в яких фактично вже бере участь певна частина користувачів, - постачальників і споживачів послуг. Хотілося б відмітити, що готівковий обіг залишається найважливішою складовою частиною економіки країни і основою її стабільності. Навіть в розвинених країнах, де електронні платежі існують декілька десятиліть, потенціал готівки далеко не вичерпаний. Так, наприклад, частка готівки в структурі платіжних інструментів, використовуваних населенням при розрахунках у сфері роздрібної торгівлі, виключно велика: у США вона складає приблизно 75%, в Європі - 76-86%, в Японії - 90%. Збільшення готівкового обігу носить об'єктивний характер і залежить від динаміки макроекономічних показників. В умовах розвитку інформаційних технологій можливості для розширення безготівкових розрахунків в сфері споживчого обороту існують. Але введення електронних засобів платежу для оплати товарів та послуг проходить поступово, виходячи з потреб суб'єктів господарювання. Таким чином, як свідчить аналіз, готівка у найближчому майбутньому збереже своє домінуюче положення при розрахунках населення за товари та послуги.

Вибір держави на користь безготівкової грошової емісії можна пояснити декількома факторами. По-перше безготівковий обіг дозволяє відслідковувати потоки грошових коштів, що рухаються у економіці. Це дуже важливо, адже наша країна здійснює широку політику державного регулювання економіки і для її реалізації необхідно слідкувати за масштабами та напрямками руху грошових коштів. Саме тому вибір держави робиться на користь безготівкових розрахунків. Також безготівкові розрахунки сприяють безперервному кругообороту коштів. Між готівково-грошовим та безготівковим оборотом існує тісна взаємозалежність: гроші постійно переходять із однієї сфери в іншу, змінюючи форму готівкових грошових знаків на депозит в банку, та навпаки. Тому безготівковий платіжний оборот невід'ємний від обігу готівкових грошей і створює разом з ними єдиний грошовий оборот країни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1996. - N 30 (23.07.96). - ст. 141;

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 р.// Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - N 25 (18.06.91). - ст. 281;

3. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - N 29 (23.07.99). - ст. 238;

4. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - N 5-6 (09.02.2001). - ст. 30;

5. Закон України «Платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 р.// Відомості Верховної Ради України. - 2001. - N 29 (20.07.2001). - ст. 137;

6. Постанова КМУ «Про заходи у зв'язку з введенням в обіг купонів багаторазового використання» від 28 грудня 1991 р.// Зібрання постанов Уряду України, 1992, N 1, ст. 1;

7. Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 4 квітня 1992 року «Про розширення введення в обіг купонів багаторазового використання»// Зібрання постанов Уряду України, 1992, N 4, ст. 82

8. Постанова Національний банк від 07.07.1994, № 129|1 Про затв. "Інструкція N 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України// Бухгалтерская газета, 2001, 09, № 37-38ч.1;

9. Указ Президента України «Про реформу грошової системи України» від 7 листопада 1992 р.// Урядовий кур'єр, 1992, 11, 13.11.92 N 52 - 53;

10. Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 р.// Урядовий кур'єр від 29.08.1996 р.;

11. Постанова Національний банк від 23.10.2013, № 422 "Про затвердження Правил визначення платіжних ознак та обміну банкнот, розмінних та обігових монет національної валюти України"//визначення платіжних ознак та обміну банкнот, розмінних та обігових монет національної валюти України;

12. Постанова Національного банку від 01.06.2011 р. № 174 "Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні"// Офіційний вісник України, 2011, N 51 (15.07.2011), ст. 2046;

13. Постанова Ради Міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) «Про проведення грошової реформи і відміну карток на продовольчі та промислові товари»// Збірник постанов РМ СРСР і ЦК ВКП(б). - 2-е изд. - К.: Политвид, 1978. - 348 с.

14. Алісов Є.О. Дисертація на здобуття наукового ступеня д.ю.н. Спеціальність 12. 00. 07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Харків, 2006. - 445 с.

15. Величко С. В.Літопис. Т. 1, 2 / Пер. з книжної української мови, вст. стаття, комент. В. О. Шевчука; Відп. ред. О. В. Мишанич.-- К.: Дніпро, 1991.-- 1013 с.

16. Генкин А.С. Планета Web-денег. - М.: Альбина Паблишер, 2003. - 125 с.;

17. Грошовий обіг на території України доби феодалізму Котляр М.Ф./ Котляр Н.Ф. - К: Наукова Думка, 1971. - 187 c.

18. Деньги, кредит, банки: Учебник/ Под ред. О.И. Лаврушина. -3-е изд., перераб. и доп. - М.: КНОРУС, 2006. - 448с.;

19. Єрофієв Іван. До питання про старі українські міри, вагу та грошовий обіг / І. Єрофієв, з попереднім словом проф. О. Ветухова, за ред. акад. Д. І. Багалія. - Харків, 1927. - 52 с.

20. Коваленко В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посібник/ УАБС НБУ.- К.: Знання, 2006. - 332с.;

21. Історія української культури / За загал. ред. І. Крип'якевича. - 4-те вид., стереотип. - К.: Либідь, 2002. - 656 с.

22. Косой А.М. Платежный оборот: исследование и рекомендации. - М.: "Финансы и статистика", 2005. - 264с.;

23. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч. посібник. - К.: "Знання", КОО, 2003. - 199с.;

24. Латковська Т.А. Фінансово-правове регулювання організації та функціонування банківської системи в Україні та зарубіжних країнах: порівняльно-правовий аналіз : Дис... д-ра наук: 12.00.07 - 2008.

25. Махаева О.О. Підходи до регулювання емісії електронних грошей та їх використання// Вісник УАБС. - 2005. - №2, С.46-52

26. Міщенко В.І., Кротюк В.Л. Центральні банки: організаційно-правові засади. - К.: Т-во "Знання", КОО. - 2004. - 372с.

27. Монетарна політика в умовах економічного зростання: матеріаль науково-практичної конференції/ НБУ; МВФ - К., 2004. - 172с.

28. Науменкова С.В. Проблемы сбалансированности денежного рынка Украины. - К.: Наукова думка, 1997. - 56с.

29. Патишкин Д.О. Деньги, процент и цены. Соединение теории денег и теории стоимости. - М.: Экономика, 2004. - 125с.

30. Поляков В.П., Московкина Л.А. Основы денежного обращения и кредита: Учебное пособие. - 2-е из., доп. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 192 с.

31. Поляков В.П. Московкина Л.А. Структура и функции центральних банков. Зарубежный опыт. - М.:Инфа-М, 1996. - 192с.;

32. Римские историки IV века. -- М.: "Российская политическая энциклопедия" (РОССПЭН), 1997. -- 414 с.

33. Статистика финансов: учебн./ Под ред.. В.Н. Салина. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 520 с.

34. Хайєк Ф., Частные деньги. - М.: Институт национальной экономики, 1996. - 254с.

35. http://abc.informbureau.com/html/iioeiecaoess.html$

36. http://library.biz.ua/7/607.html;

37. http://www.readbookz.com/book/55/2121.html;

38. http://www.niss.gov.ua/Evrointeg/konf2.htm;

39. http://www. uk.wikipedia.org/

40. Бабичева Ю.А. Денежная мультипликация и регулирование монетарних факторов инфляции// Финансы и кредит, 2005. - №13. - С. 12-18;

41. Березина М.П. Деньги с современной интерпретации // Бизнес и банки, 2002. - №22. - С. 3-7;

42. Крупнов Ю.С. О природе эмисионных ресурсов центральных банков// БД (рус.). - 2005. - №8. - С.38-44;

43. Міщенко В., Набок О., Шитко О. Проблеми організації емісії та обігу готівки//Вісник НБУ (укр.) - 2007. - №1, С. 17-23

44. Основні засади ГКП на 2006 рік. Затверджено рішенням Ради НБУ від 9 вересня 2005 р. №17// Інвестиційна газета. - №45. - С. 27-30

45. Савлук М., Сугоняко О. Чи вистачає грошей економіці України?// Вісник НБУ. - 1997. - №4. - С. 19-21

46. Семенов С.К. Деньги: эмисия, ее сущность и процедуры// Финансы и кредит (рус.) - 2007. - №9, С.36-43

47. Семенов С.К. О механизме эмисии денег// Финансы и кредит (рус.). - 2002. - №13 - С.29-32

48. Суганяка М.В. Особливості емісійної діяльності Ощадбанку України//Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України Т.14: Збірник наукових праць: Наукове видання. - Суми: УАБС НБУ, 2005. - №2, 267с.

Размещено на Allbest.ru

...