Фондовий ринок України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

ФОНДОВИЙ РИНОК УКРАЇНИ

Вступ

Становлення і розвиток української держави відбувається в умовах глибокої економічної кризи. Вихід з неї залежить від успіхів у здійсненні радикальної економічної реформи, переходу до ринкової економіки.

Україна має всі умови для того, щоб якнайшвидше вийти з економічної кризи і стати у Європі одним з регіонів, що найбільш динамічно розвивається. Цьому сприяє вдале політичне розташування, висококваліфіковані фахівці, родюча земля та багаті природні ресурси. В останній час до цих передумов приєдналися нові, такі як макроекономічна стабілізація, зменшення темпів інфляції та стабільність національної валюти, прискорення курсу приватизації.

Необхідність вивчення фондового ринку обумовлена тим, що для нормального розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних грошових коштів фізичних і юридичних осіб, їх розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. Ці процеси і здійснюються на фондовому ринку. Таким чином, на фондовому ринку виникає кругообіг капіталу, причому у одних суб'єктів господарювання створюються заощадження, а інші відчувають потребу у фінансових ресурсах для розширення своєї діяльності. Україна зараз потребує інвестицій, як і будь-яка країна з економікою, що розвивається. Саме тому питання розвитку фондового ринку такі актуальні.

Розвиток ринкової економіки постійно вимагає мобілізації, розподілу та перерозподілу ресурсів. До основних видів економічних ресурсів відносять працю, засоби виробництва, товари і сировину, а також фінанси. Відповідно до названих ресурсів формуються ринок праці, ринок товарно-сировинних ресурсів і фінансовий ринок, зокрема, ринок цінних паперів. Становлення ефективного ринку цінних паперів (РЦП) в Україні повинно розглядатись у контексті загальних процесів соціально-економічних та політичних реформ, які сьогодні впроваджуються.

Сучасний РЦП України - це переважно ринок дрібних пакетів акцій громадян та інвесторів. Це перший етап розвитку РЦП. Ринок, який не орієнтується на великі кошти інвесторів, не може існувати в довготерміновій перспективі. На другому етапі розвитку РЦП, повинна домінувати тенденція до подальшого зосередження акціонерної власності, яка склалася у процесі приватизації, з одночасною концентрацією прав власності та управління у руках інституційних інвесторів на основі масового, прозорого та ліквідного ринку.

В Україні в основному завершується процес розробки нормативної бази, яка регламентує діяльність учасників ринку цінних паперів, і розпочинається етап вдосконалення окремих законодавчих актів на підставі аналізу практичної діяльності емітентів, інвесторів та професійних учасників

Успіх економічної реформи в Україні тісно пов`язується зі функціональною роботою фондового ринку аналізу і розробки ефективності. Отже тема курсової роботи є актуальною.

1. Теоретичні основи фондового ринку - складової частини фінансового ринку

1.1 Сутність, поняття, структура, особливості розвитку фондового ринку України

У сучасних умовах створення основ ринкового господарства помітно зростає інтерес до фінансових аспектів розвитку економіки, яка за своєю структурою, взаємозв'язками, регулюванням та іншими параметрами є досить складною системою. У цій системі важливе місце за силою впливу на інші ринки та економічну систему в цілому посідає фінансовий ринок. Адже фінансова діяльність будь-якої підприємницької структури нерозривно пов'язана з функціонуванням фінансового ринку, розвитком його видів і сегментів, станом кон'юнктури. А тому, конкуруючи між собою на товарних ринках, компанії повинні постійно контактувати з фінансовими ринками, які в умовах переходу до ринкової економіки активно впроваджуються у фінансову систему.

Аналіз економічної літератури з питань сутності та ролі фінансового ринку вказує на існування значних розбіжностей у поглядах науковців. Вже з назви цієї економічної категорії випливає неоднозначність її трактування, оскільки охоплює два поняття: ринок і фінанси. Одні економісти розглядають ринок як сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, за допомогою яких здійснюється купівля-продаж товарів і кінцеве визначення їх суспільної цінності. Ф. Котлер визначив ринок як "сферу потенційних обмінів" [1,c.18]. А К.Р. Макконелл і С.Л. Брю під ринком розуміють "інститут або механізм, сходяться покупці і продавці окремих товарів і послуг" [2, с.61]. Одні економісти схильні розглядати їх як прийоми і методи для максимізації загальної вартості фірми, інші - як систему відносин у суспільстві, що складаються в процесі розподілу і перерозподілу вартості валового національного продукту. Зустрічається також в економічній літературі ототожнення фінансового ринку з ринком грошей і ринком капіталів. Така плутаниця у термінах, на погляд доктора економічних наук Василика О.Д., викликана як концентрацією уваги науковців на різних аспектах фінансових відносин, так і недостатньою теоретичною розробкою питань фінансового ринку.

В економічній літературі даються різні визначення поняття "фінансовий ринок ":

сукупність кредитно-фінансових інститутів, які спрямовують потік грошових засобів від власників до позичальників і навпаки;

механізм перерозподілу капіталу між кредиторами і позичальниками за допомогою посередників на основі попиту і пропозиції;

грошові відносини, які складаються в процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту і пропозиції на позичковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах;

загальне визначення ринків, де проявляються попит і пропозиція на різні платіжні засоби.

Однак, якими б різноманітними не були визначення, всі автори визначають кругообіг фінансових ресурсів, у процесі якого в одних суб'єктів ринку нагромаджуються заощадження, а інші мають потребу в коштах для розширення їх діяльності.

Фінансовий ринок можна зобразити у вигляді схеми:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 Схема фінансового ринку

Як ми бачимо з Рис.1.1 фондовий ринок є важливою складовою частиною фінансового ринка. Під фондовим ринком розуміють такий розділ фінансового ринку, на якому за незначний час створюються необхідні умови і відбуваються швидка мобілізація, ефективний перерозподіл і раціональне розміщення фінансових ресурсів в соціально-економічному просторі держави з врахуванням інтересів і потреб суспільства шляхом здійснення емісій коштовних паперів різними емітентами. У вузькому ж розумінні, фінансовий ринок, як правило, означає взаємодію, яка відбувається на ринку між його суб'єктами з приводу випущених коштовних паперів.

Головною метою фондового ринку кожної країни є становлення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку, регульованого державою і інтегрованого в світові фондові ринки. Фондовим ринком є сукупність стосунків цивільно-правового характеру, які опосередковують рух капіталів у формі коштовних паперів. Він доповнює в структурі фінансового ринку ринок банківських кредитів і тісно взаємодіє з ним.

Особливості фондового ринку такі:

- фондовий ринок завжди виступає як ринок ризикових капіталів, де зростання та падіння курсів цінних паперів залежить від багатьох факторів, які слід постійно враховувати у практичній діяльності;

- курси цінних паперів, як і їхня емісія залежить від рентабельності та кон'юнктури виробництва, економічного стану, від стану ринку позичкових капіталів і рівня облікової ставки;

- із розвитком акціонерного капіталу зростає роль фондових бірж та позабіржового фондового ринку, де суперечності більш гострі, а їхній прояв глибший і сильніший. Позабіржовий фондовий ринок впливає на біржовий ринок і на всю банківську сферу своєю непередбачуваністю;

- прибуток акціонерних товариств стає відомим лише після річних звітів, тому іноді курси акцій залежать від очікуваних дивідендів. На підставі цього вони стають об'єктом спекулятивних дій, залежать від випадкових обставин, реклами, боротьби за зростання чи зниження курсів акцій;

- падіння курсів цінних паперів може бути таким стрімким та непередбачуваним, що спричиняє катастрофічну паніку. Фондові ринки закриваються, угоди не укладаються, банкрутства досягають найбільшого розмаху. Утримувачі цінних паперів, особливо дрібні інвестори, розорюються. Зиски мають тільки великі інвестори. В цьому процесі фондовий ринок стає інструментом централізації капіталу, а біржові кризи - методом цієї централізації;

- кризи призводять до різкого скорочення емісії цінних паперів та падіння попиту на позичковий капітал.

В економічній літературі фондовий ринок розглядається як частина ринку позичкових капіталів, де відбувається процес купівлі-продажу цінних паперів: акцій та облігацій, їхня емісія. Розрізняють первісний ринок, де відбувається емісія та первинне розміщення цінних паперів, і вторинний ринок, де відбувається купівля-продаж, котирування, обіг, зміни титулів власності на цінні папери. Як правило, це фондова біржа та позабіржовий ринок, які об'єднує загальне поняття - фондовий ринок.

Постійне функціонування фондового ринку забезпечують його учасники:

* емітенти цінних паперів -- юридичні особи, які від свого імені, випускають цінні папери з метою залучення фінансових ресурсів для свого розвитку. Емітентом цінних паперів може бути також держава (в особі своїх інституціональних органів) та органи місцевого самоврядування:

* інвестори - фізичні та юридичні особи, які мають вільні кошти і бажають вкласти їх у цінні папери;

* посередники - юридичні особи, діяльність яких зв'язана з наданням професійних послуг на фондовому ринку емітентів та інвесторів;

* держава, яка визначає умови правового регулювання діяльності фондового ринку.

Фондовий ринок має складну структуру, де перехрещуються інтереси багатьох учасників, кожен з певною функціональною особливістю та метою діяльності. До них належать: емітенти - це держава або якась юридична особа, що має право відповідно до закону випускати цінні папери, та інвестори - це юридичні або фізичні особи, що відповідно до закону мають право працювати з цінними паперами або здійснювати купівлю-продаж їх з метою отримання прибутку. Інвесторами є:

інституціональні інвестори (пенсійні фонди, поштові фонди, страхові компанії, торгові та фінансові будинки, трастові компанії, інвестиційні фонди тощо), які відповідно до закону працюють з власними або залученими коштами на фондовому ринку;

банки та акціонерні товариства, що працюють з власними коштами або прибутком;

всі юридичні або фізичні особи, які мають вільні кошти і можуть придбати за них цінні папери для: отримання дивідендів або контрольного пакета акцій; проведення спекулятивних угод із цінними паперами з метою отримання прибутку, курсової різниці, премії, дивідендів та іншого зиску з урахуванням різниці курсів на різних ринках; вкладання тимчасово вільних коштів для збереження заощаджень із метою отримання дивідендів, іншого зиску без застосування спекулятивних дій; отримання фіксованого прибутку (ренти).

До учасників фондового ринку належать посередники - це юридичні або фізичні особи, які отримали відповідний сертифікат, що надає їм права проводити операції з цінними паперами на біржовому та позабіржовому ринках. Вони поєднують інтереси емітентів та інвесторів, отримуючи за свою діяльність комісійну винагороду, або курсову різницю.

Крім названих активних учасників фондового ринку є й пасивні. Це юридичні особи, які безпосередньо не проводять емісії, не вкладають коштів у цінні папери, але роблять розрахунки та реєструють рух цінних паперів. До них належать реєстратори угод із цінними паперами, які повідомляють емітентам та інвесторам про стан фондового ринку та рух їхніх цінних паперів, а також депозитарії, де міститься інформація про рух цінних паперів та розрахунки на підставі електронних записів. Є ще один учасник. Це Центр сертифікатних аукціонів, де відбувається реалізація акцій за ваучери [7,с.154].

Функції фондового ринку можна розділити на загальні, характерні для всіх ринків, і спеціалізовані. До загальних функцій відносяться наступні:

- комерційна (суб'єкти отримую прибуток від операцій на фондовому ринку);

- цінова (формується ціна на фінансові ресурси);

- інформаційна.

До спеціалізованих функцій відносяться наступні:

1) розподільна:

- розподіл грошових коштів між країнами, галузями, сферами економіки);

- переведення заощаджень з невиробничої форми у виробничу;

- фінансування дефіциту державного бюджету на не інфляційній основі;

2) Страхування цінових і фінансових рисок (хеджування).

1.2 Фондова біржа, її функції

Фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів здійснюють через членів біржі, що виступають у якості посередників, операції купівлі - продажу. Контингент членів біржі складається з індивідуальних торгівців цінними паперами і кредитно-фінансових інститутів.

В історичному значенні поняття "фондова біржа" трактувалось по-різному. На перших порах фондовими біржами називали спеціальні місця, де збиралися продавці та покупці цінних паперів і здійснювалися угоди щодо їх купівлі-продажу. Таке місце було вигідним для обох сторін, так як передбачало можливість знайти партнерів по угоді. Надалі фондові біржі стали перетворюватися в заклади, що спеціалізувалися на наданні послуг і матеріальному забезпеченні торгівлі цінними паперами. Угоди купівлі-продажу стали укладатися в конкретні дати і час, стали більш чітко визначатися коло учасників біржової торгівлі та перелік цінних паперів, щодо яких укладалися угоди.

Першою функцією фондових бірж була функція впорядкування процесу біржової торгівлі цінними паперами. Фондові біржі стали перетворюватися в інститути, які регулюють порядок допуску цінних паперів до котирування на біржі, до участі в торгах, укладання та виконання угод. Комп'ютеризація біржової торгівлі зробила фондові біржі ще більш досконалим інструментом регулювання ринку цінних паперів, із закладів біржі перетворилися у складні, організаційно оформлені, добре оснащені комп'ютерними засобами системи торгівлі цінними паперами. Еволюційний розвиток фондових бірж представлено схематично на рис. 1.2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 Схема розвитку фондових бірж.

Фондова біржа - це насамперед місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а самий процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.

У якості товару на цьому ринку виступають цінні папери - акції, облігації і т.п., а в якості цін цих товарів - курси цих паперів.

Загальне в біржі з ринком - установлення цін товарів у залежності від попиту і пропозицій на них. Але, на відміну від ринку, на біржі можуть продаватися не всі товари, а тільки допущені на неї, це з одного боку, а з другого, способи купівлі-продажу на біржі значно різноманітніші, ніж на ринку, але, більш регламентовані .

Що стосується аукціону, то про нього на біржі нагадує спосіб призначення ціни: її викрикують. У вік електроніки така система може показатися лише данню традиції, але, на думку біржовиків, вона виконує ряд корисних функцій: створює необхідну ринкову атмосферу, забезпечує публічність торгів. При однаковій ціні на запропоновані товари вони скоріше дістануться тому, хто голосно викрикнув ціну, тому "голосові дані" на біржі, як і на аукціоні, мають чимале значення але, на відміну від аукціону, ціни на товари на біржах не тільки зростають стосовно стартових, але і падають. [8,с.119].

Ознаки класичної фондової біржі:

1) це централізований ринок, із фіксованим місцем торгівлі, тобто наявністю торгової площадки;

2) на даному ринку існує процедура підбору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають певним вимогам (фінансова стійкість і значні розміри емітента, масовість цінного паперу, як однорідного і стандартного товару, масовість попиту, чітко виражена коливаємість цін і т. ін.);

3) існування процедури підбору кращих операторів ринку в якості членів біржі;

4) наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами і стандартних торгових процедур;

5) централізація реєстрації операцій і розрахунків по ним;

6) встановлення офіційних (біржових) квотувань;

7) нагляд за членами біржі (із позицій їх фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку).

Функції фондової біржі:

а) створення постійно діючого ринку;

б) визначення цін;

в) поширення інформації про товари і фінансові інструменти, їх ціну умови обігу;

г) підтримка професіоналізму торгових і фінансових посередників;

д) вироблення правил;

е) індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.

На вітчизняному фондовому ринку фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі товариства (крім повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього підприємства об'єднання торгівців цінними паперами, та провадить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України, законів, що регулюють питання утворення, діяльності та припинення юридичних осіб.

Основні вимоги до фондової біржі представлені на рис. 1.3

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.3. Основні вимоги до фондової біржі

Членами фондової біржі можуть бути виключно торгівці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов'язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі. Кожний член фондової біржі має рівні права щодо організації діяльності фондової біржі як організатора торгівлі.

До функцій фондових бірж відносять:

* визначення ринкової ціни (цінова) - це одна з найважливіших функцій біржі, оскільки ціни на цінні папери, що встановлюються на біржі, суттєво впливають на ціни інших активів, які є в обігу;

* прогнозну функцію - більше властива для спеціалізованих бірж, на яких здійснюється торгівля строковими контрактами, оскільки ціни на ринку строкових угод мають суттєвий вплив на формування поточних ринкових цін;

* організаційну - передбачає гарантування виконання умов біржових угод; розробку системи розрахунків за укладеними на біржі угодами; організацію біржових зборів для проведення гласних публічних торгів тощо;

* інформаційну - забезпечує учасників ринку оперативною та аналітичною інформацією про стан і тенденції розвитку фондового ринку;

* регулювальну - забезпечує встановлення правил торгівлі, здійснення біржового арбітражу, порядку вирішення спірних питань між учасниками, встановлення пріоритетів, органів контролю, управління та інші;

* оприлюднення - інформації відповідно до законодавства України.

Для реалізації своїх функції біржа повинна мати приміщення, комп'ютерні мережі, інше матеріально-технічне забезпечення, підготовлений персонал. Крім того, мають бути розроблені правила біржової торгівлі та кваліфікаційні вимоги до учасників торгів. Правила фондової біржі відображені схематично на рис. 1.4

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.4 Правила ФБ

Усього у світі біля 150 фондових бірж, найкрупнішими є наступні: Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, Тайванська, Сеульська, Цюріхська, Паризька, Гонконгська і біржа Куала Лумпур.

В Україні існує вісім бірж і дві торгівельно-інформаційні системи:

- Донецька Фондова Біржа (DSE );

- Київська Міжнародна Фондова Біржа (KISE);

- Кримська Фондова Біржа (CSE );

- Придніпровська Фондова Біржа (PSE);

- Український Міжбанківська Валютна Біржа (UICE);

- Українська Міжнародна Фондова Біржа (UISE);

- Українська Фондова Біржа (USE );

- Луганська Фондова Біржа (LSE);

Крім того, дві торгівельно-інформаційні системи:

- "Перша Фондова Торгівельна Система" (PFTS);

- Дочірнє підприємство Асоціації "Південноукраїнська Комерційна і Інформаційна Система" - "південь-сервер" [9, с.99].

В Україні, та й в інших країнах світу, оборот цінних паперів стає однією із головних галузей фінансової сфери, яка потужно впливає на складний механізм економіки держави. Тому фондовий ринок є однією з важливих складових ринкової економіки так як може виступати більш чи менш ефективним механізмом акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів серед галузей економіки.

1.3 Ринкова інфраструктура фондового ринку

Інфраструктуру фондового ринку утворюють інститути, які забезпечують функціонування ринку, створюють необхідні умови для обігу цінних паперів на біржовому чи позабіржовому ринках, сприяють укладанню угод щодо цінних паперів між учасниками ринку.

Укладання угоди з цінними паперами на організованому ринку переважно здійснюється не між покупцем та продавцем, а між покупцем (продавцем) та фінансовим посередником; усі розрахунки за угодою та виявлення зобов'язань сторін здійснюються в процесі клірингу, а виконання угоди -- в процесі розрахунків. Тобто всі етапи угоди щодо купівлі-продажу цінних паперів на організованому фондовому ринку досить відокремлені, внаслідок чого на ринку з'являються відокремлені організації, які здійснюють кліринг та розрахунки між учасниками ринку і функціонують у вигляді самостійних юридичних осіб або спеціалізованих структурних підрозділів бірж. Еволюція фондового ринку, відокремлення окремих етапів угод з цінними паперами, необхідність оперативного проведення розрахунків за укладеними угодами привели до створення і розвитку депозитарних та розрахунково-клірингових систем у структурі ринку.

Сьогодні необхідними складовими інфраструктури фондового ринку є торгові, реєстраційні мережі, розрахунково-клірингові та депозитарні системи, а також системи правового та інформаційного забезпечення ринку.

Основою торгових систем на біржовому та позабіржовому ринках виступають біржі та торговельно-інформаційні системи, які організовують укладення угод між учасниками ринку на регулярній та впорядкованій основі.

Реєстраційну мережу утворюють реєстратори -- суб'єкти підприємницької діяльності, для яких ведення реєстру є винятковим видом діяльності, та емітенти цінних паперів, які мають право вести реєстр власників цінних паперів згідно з чинним законодавством.

Розрахунково-клірингова діяльність. Під клірингом розуміють залік взаємних вимог та зобов'язань. Кліринг за угодою з цінними паперами полягає в обчисленні грошових сум, які підлягають переказу, і кількості цінних паперів, які мають бути поставлені за результатами угоди. Розрахунки полягають у виконанні зобов'язань, визначених у процесі клірингу.

Розрахунково-клірингова діяльність щодо цінних паперів полягає у визначенні та виконанні взаємних зобов'язань з поставкою цінних паперів учасникам операцій з цінними паперами, розрахунково-клірингова діяльність щодо грошових коштів -- у визначенні та виконанні взаємних зобов'язань з поставки (переказу) грошових коштів у зв'язку з операціями з цінними паперами. В результаті клірингу та розрахунків здійснюються передача цінних паперів від продавця до покупця та грошові розрахунки покупця з продавцем відповідно до вимог контракту. Фактично кліринг між учасниками біржової торгівлі встановлює, хто, кому і в які терміни має сплатити грошові кошти та поставити цінні папери.

Кліринг і розрахунки класифікують залежно від виду біржового активу та рівня централізації. За рівнем централізації розрізняють кліринг окремої біржі (між членами клірингової палати та між членами біржі), міжбіржовий кліринг та міжнародний кліринг. Основними функціями біржового клірингу та розрахунків є:

* забезпечення процесу реєстрації укладених біржових угод (передача й отримання інформації про угоду, її перевірка і підтвердження, реєстрація угоди);

* облік зареєстрованих угод;

* залік взаємних зобов'язань і платежів учасників біржового ринку;

* гарантійне забезпечення біржових угод;

* організація грошових розрахунків;

* забезпечення поставки біржового активу покупцеві.

При здійсненні клірингу окремо ведеться облік коштів клієнтів і фінансових посередників. Угоди надходять до розрахунково-клірингової системи тільки після їх реєстрації та перевірки всіх реквізитів. Існує жорсткий графік клірингу і розрахунків, при порушенні якого накладаються штрафні санкції. Механізм клірингу і розрахунків гарантує кожній із сторін біржової угоди виконання її умов. Так, у разі невиконання умов угоди іншою стороною біржова структура бере на себе виконання цих умов. Розрахунково-кліринговий цикл для цінних паперів становить, як правило, 4 дні.

Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів на вітчизняному ринку здійснюються виключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарії з одночасною оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів. Для здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів депозитарій має отримати відповідний дозвіл. Взаєморозрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються на основі розрахункових документів, наданих сторонами відповідно до договорів, що передбачають перехід права власності на цінні папери, або інформації, наданої фондовими біржами та організаційно оформленим позабіржовим ринком. Кліринговий депозитарій для виконання грошових розрахунків за угодами щодо цінних паперів зобов'язаний користуватися послугами, які надають розрахункові банки згідно із відповідним договором.

Депозитарна діяльність -- це надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів. Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України.

Депозитарний облік цінних паперів можуть здійснювати зберігачі для власників цінних паперів та депозитарії для зберігачів та емітентів. Зберігачами цінних паперів можуть виступати комерційні банки, які мають дозвіл на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, і торговці цінними паперами за наявності відповідного дозволу. У статутному фонді зберігана частка іншого зберігача або торговця цінними паперами, інвестиційної компанії, страхової компанії та іншого інституційного інвестора не може перевищувати 5%.

Зберігачі провадять за дорученням власників операції з депонованими цінними паперами і здійснюють іншу депозитарну діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів, за винятком клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів. У разі отримання зберігачем дозволу на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів зберігачу забороняється здійснювати будь-які операції з цінними паперами, реєстр власників яких він веде, крім операцій реєстратора за договором з емітентом. Зберігач не може бути інвестиційним керуючим депонента, який є інституційним інвестором.

Оплата послуг зберігача провадиться за тарифами, встановленими самим зберігачем. Максимальний розмір тарифів встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

Депозитарій цінних паперів -- юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Кліринговий депозитарій -- депозитарій, який отримав дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення клірингу щодо операцій з цінними паперами. Депозитарій створюється у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого є не менш як десять зберігачів, який здійснює виключно депозитарну діяльність. При цьому частка одного учасника в статутному фонді депозитарію не може перевищувати 25% цього фонду. Фондова біржа чи учасники організаційно оформленого позабіржового ринку можуть бути засновниками депозитарію. Клієнтами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на основі договорів про обслуговування емісії цінних паперів, а також інші депозитарії, з якими укладено договори про кореспондентські відносини.

Основними видами депозитарної діяльності є:

* зберігання й обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

* кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

* ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Депозитарії можуть одержувати від емітента безпосередньо на свій рахунок доходи з цінних паперів для наступного перерахування їх зберігачам.

Сферою діяльності Національної депозитарної системи є:

* стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;

* уніфікація документообороту щодо операцій з цінними паперами і нумерація цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних стандартів;

* відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у документарній, так і в бездокументарній формах;

* реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів;

* акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат та виплат з погашення тощо) за цінними паперами, взятими на обслуговування системою, та їх розподіл за рахунками;

* регламентація та обслуговування механізмів позики та застави для цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

* надання послуг щодо виконання обов'язків номінального держателя іменних цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

* розробка, впровадження, обслуговування і підтримка комп'ютеризованих систем обслуговування обігу рахунків у цінних паперах і здійснення грошових виплат, пов'язаних із банківськими або з іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій регулярній основі.

Учасники Національної депозитарної системи гарантують конфіденційність інформації щодо рахунків у цінних паперах та обігу цінних паперів. Довідки про операції з цінними паперами та рахунки в цінних паперах видаються тільки депонентам або за їх письмовим дорученням іншим особам, а також в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівникам прямих учасників Національної депозитарної системи та державних органів, які здійснюють контроль за діяльністю Національної депозитарної системи, забороняється використовувати інформацію щодо цінних паперів, до якої вони мають доступ, для укладання угод щодо цінних паперів у власних інтересах. Працівникам прямих учасників Національної депозитарної системи та державних органів, які здійснюють контроль за діяльністю Національної депозитарної системи, забороняється здійснювати професійну діяльність на ринку цінних паперів, бути засновниками або учасниками юридичних осіб, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, виконувати будь-яку оплачувану роботу для цих осіб, крім викладацької. У разі виявлення недобросовісного використання інформації, до якої працівник Національної депозитарної системи мав доступ, угода щодо цінних паперів, укладена з використанням цієї інформації, визнається недійсною у судовому порядку [11, с.289].

Контроль за діяльністю Національної депозитарної системи здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також у межах повноважень, визначених законодавством України, Національний банк України, Міністерство фінансів України та інші державні органи.

2. Аналітичний огляд фондового ринку України

2.1 Обсяги фондового ринку України

Відповідно до оприлюдненого звіту НКЦПФР «Український фондовий ринок у 2011 році: впевненість, стійкість та зростання», динаміка показників фондового ринку України у 2011 році свідчила про помірне становлення позитивних тенденцій розвитку країни [13, с.6].

Традиційно, місце фондового ринку в сучасних макроекономічних процесах України наведено на Рис.2.1, де співставляється обсяг торгів на ринку цінних паперів з діловою активністю інших основних галузей економічних процесів.

Рисунок 2.1 Місце фондового ринку, млрд..грн.

У 2011 році обсяг торгів на ринку цінних паперів перевищив у 1,4 разу показник 2010 року і становив 2 171,10 млрд. грн., що перевищило ВВП країни на 64,9% (див.рис.2.1). При цьому обсяг залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку у 2011 році сягнув 173,38 млрд. грн., що майже у 2 рази більше ніж у 2010 році (2010 рік - 92,91 млрд. грн., 2009 - 137,10 млрд. грн.,)

На думку НРА «Рюрік», у кількісному вимірі фондовий ринок характеризується, насамперед , показниками капіталізації, часткою капіталізації у ВВП , обсягами біржової торгівлі цінними паперами.

Капіталізація лістингових компаній фондового ринку України, за даними НКЦПФР, у 2011 році збільшилась на 4,72% у порівнянні з минулим роком і станом на 01.01.2012 р. становила 179,86 млрд. грн. Збільшення капіталізації свідчить про підвищення вартісної оцінки компаній, акції яких пройшли процедуру лістингу та занесені до біржового реєстру організаторів торгівлі.

Співвідношення капіталізації лістингових компаній до ВВП станом на кінець 2011 року становило 13,66%, тоді як на кінець 2010 року - 15,87%, 2009 року - 12,64%, а 2008 року - 9,02%. У 2011 році рівень капіталізації помірно зростав, що, насамперед, пов'язано із збільшенням кількості цінних паперів емітентів, які пройшли процедуру лістингу. Однак зростання ВВП у 2011 році порівняно з капіталізацією лістингових компаній відбувалося швидкими темпами, що зумовило зниження показника.

Український фондовий ринок продовжує характеризуватись високою залежністю від впливу зовнішніх факторів, що відображається в королюванні індексів фондових бірж України з індексами фондових бірж світу (див. рис.2.2). Протягом 2011 року індекси УБ та ПФТС знизились на 41,38% та 45,9% відповідно (+62,4% та +65,63% у 2010 році відповідно), повернувшись майже на рівні початку 2010 року.



Рисунок 2.2 Динаміка фондових індексів України та світу

За результатами торгів на організаторах торгівлі, обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами у 2011 році становив 235,44 млрд. грн., що майже на 80% (або на 104,15 млрд. грн.,) більше у порівнянні з 2010 роком (131,29 млрд.,) (див. Додаток Л)

Фондовий ринок має багато не вдосконалень з якими потрібно правильно дати оцінку це, по - перше законодавча сфера, по - друге інформаційне поле, по - третє дати аналіз сучасному стану фондового ринку.

Відкритість ринку у цивілізованому суспільстві стає однією з основних умов його функціонування. Без інформаційної прозорості прийняття ефективних рішень будь-яким інвестором стає просто неможливим, відсутність достатньої інформації про емітента у відкритому доступі призводить до того, що інвестори просто знижують свою інвестиційну активність, а кошти, які б могли працювати на вітчизняному фондовому ринку, сьогодні у кращому разі працюють у тіньовому секторі країни, а в гіршому - на закордонних ринках.

На будь-якому ринку, в будь-якій галузі існує поняття інформаційної складової. Від руху інформаційних потоків на ринку змінюється і напрям руху фінансових потоків. Ситуація стає абсолютно незрозумілою, коли певна частина інвесторів отримує право на доступ до більшого обсягу інформації. На всіх розвинених ринках органи державного регулювання намагаються зменшити категорію інвесторів, яким інформація доступна у більшому обсязі ніж іншим. Здебільшого, у США та країнах Євросоюзу коло інвесторів, що мають більший доступ до інформації емітента, звужується до інсайдерів, які знаходяться під контролем державних органів та безпосередньо акціонерів.

Втім в Україні поки що не все гаразд із розвитком інформаційного поля, на фондовому ринку існує кілька проблем, які роблять його мало прозорим, або прозорим тільки на папері. Звітність емітента і оприлюднення звітності емітента є головними проблемами інформаційного поля.

Висока активність на біржовому ринку у 2010-2011 роках призвела до збільшення організованого фондового ринку, частка якого становила 10,74% та 13,16%, відповідно від обсягу усіх операцій з цінними паперами на ринку цінних паперів України [15, с.18].

Варто відмітити, що наприкінці року активність торгів на організованому ринку цінних паперів була суттєво знижена - обсяг торгів у ІV кварталі 2011 року становив всього 52,83 млрд. грн., що майже на 24% менше, ніж у ІІІ кварталі 2011 року (рис. 2.3)

Рисунок 2.3 Квартальні обсяги виконаних біржових контрактів млрд. грн.,

За останніми наявними даними частка операцій з цінними паперами, які вільно обертаються на фондовому ринку, не перевищує 10,96% від його загального обороту. Зокрема, питома вага операцій, здійснених організаторами торгів, за окремими цінними паперами в 2011 році становила: акцій - 12,25%,

державних облігацій - 11,59%, облігацій підприємств - 20,66%, облігацій місцевих позик - 27,54%.(табл.2.4)

Таблиця 2.4. Структура операцій з цінними паперами на фондовому ринку України у 2005 - 2011 рр.

Види цінних паперів	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Загальний обсяг операцій (млрд.грн.)
Акції	179,79	225,65	283,54	352,82	470,73	565,21	646,70
Державні облігації	27,32	40,85	59,86	62,49	98,99	354,12	855,55
Облігації підприємств	32,62	62,38	134,73	205,21	81,13	69,50	103,70
Облігації місцевих позик	2,23	2,85	4,31	2,20	0,66	0,50	1,67
Інвестиційні сертифікати	5,72	14,24	40,43	43,94	76,31	106,53	103,79
Векселі	133,12	142,23	212,64	191,84	268,76	316,11	358,28
Деривативи	2,02	0,26	0,15	0,27	0,10	0,15	0,41
Інші	20,94	4,32	18,65	24,65	70,58	125,66	77,44
Усього	403,80	492,80	754,30	883,40	1067,26	1537,79	2147,54
Обсяг операцій,здійснених організаторами торгів (млрд.грн.)
Акції	4,48	6,95	13,61	11,82	13,54	52,71	79,22
Державні облігації	3,88	8,51	2,77	8,55	8,18	60,86	99,12
Облігації підприємств	6,54	12,13	17,36	16,61	7,07	6,71	21,42
Облігації місцевих позик	0,67	0,99	0,79	0,46	0,03	0,14	0,46
Інвестиційні сертифікати	0,18	0,33	0,43	0,2	7,14	7,14	11,4
Деривативи	0,68	0,09	0,05	0,12	0,05	3,73	23,82
Інші	0	0,05	0,13	0	0	0	0
Усього	16,43	29,05	35,15	37,76	36,01	131,29	235,44
Частка операцій, здійснених організаторами торгів, у загальному обсязі операцій на фондовому ринку (відсотки)
Акції	2,49	3,08	4,8	3,35	2,88	9,33	12,25
Державні облігації	14,2	20,83	4,63	13,68	8,26	17,19	11,59
Облігації підприємств	20,05	19,45	12,89	8,09	8,71	9,65	20,66
Облігації місцевих позик	30,04	34,74	18,33	20,91	4,55	28	27,54
Інвестиційні сертифікати	3,15	2,32	1,06	0,46	9,36	6,7	10,98
Деривативи	0,51	0,06	0,02	0,06	0,02	1,18	6,65
Інші	0	19,23	86,67	0	0	0	0
Усього	4,07	5,90	4,66	4,27	3,37	8,54	10,96

Незважаючи на певне збільшення частки операцій з цінними паперами, що здійснюються на біржовому ринку, є підстави вважати, що:

фондовий ринок продовжує бути надзвичайно закритим: приблизно 89% усіх операцій на ньому здійснюються в так званому приватному режимі;

дефіцит цінних паперів, що вільно обертаються на ринку, та операцій з ними перешкоджає встановленню об'єктивної вартості та дохідності вітчизняних цінних паперів.

З огляду на вищезазначене знижується активність використання цінних паперів як інструменту ліквідної застави, а отже, і можливості Національного банку України під час рефінансування банків та здійснення операцій на

відкритому ринку. Це пояснює недостатньо високу чутливість грошової маси та реальної економіки до змін відсоткових ставок.

Зазначені обмеження можна було б нівелювати завдяки законодавчому

врегулюванню низки питань. Національний банк України сприяє розвитку ринку корпоративних облігацій, зберігаючи за ними статус фінансових

інструментів, з якими він може працювати під час здійснення рефінансування банків.

2.2 Аналіз діяльності з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку України

Загальновідомо, що наше законодавство є застарілим й не дає нормально розвиватися фондовому ринку, а його прогалини закриваються за допомогою прийняття різних нормативно-правових актів, що, як правило, не приносить успіху.

Як наслідок, робота, проведена Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а у подальшому Кабінетом Міністрів, іноді не має того позитивного результату, на який очікували. Йдеться не лише про професійних учасників ринку цінних паперів, а й про пересічних громадян України.

Зараз у Комітеті ВР з питань фінансів і банківської діяльності перебуває кілька законопроектів, але усі вони мають багато нарікань, і, дійсно, розвиток ринку доводить, що його норм недостатньо для врегулювання всіх назрілих питань.

Щодо прийняття нових законів існує багато спірних позицій. Чимало питань потребують обговорення з професійними учасниками фондового ринку, тим більше що існують рекомендації щодо розробки законодавства з урахуванням передових західних стандартів та європейських директив.

Ще одним цікавим питанням, яке стосується інтересів фондового ринку, є оподаткування. Проблема оподаткування на ринку цінних паперів є досить складною. На жаль, робота у цьому напрямі виконується лише силами комітету.

Розмови щодо оподаткування у нас ведуться регулярно, проте практично нічого не робиться. Зусилля у цьому напрямі робляться лише членами Української асоціації інвестиційного бізнесу, які надавали письмові пропозиції щодо законодавчого врегулювання на ринку цінних паперів і були зацікавлені у консультаціях працівників комітету [13, с.7].

Зараз досить помітним є тенденції до спрямування ринку цінних паперів у бік зміцнення банківського сектора. Через це питання визначення концептуальних напрямів розвитку фондового ринку на сьогодні є найбільш важливим.

У свою чергу, подальшим етапом має стати прописування конкретних норм, які дозволили б зняти всі проблемні моменти фондового ринку.

Тільки такий підхід дозволить сформувати дійсно ефективну законодавчу базу з регулювання ринку цінних паперів, яка не лише дасть значний поштовх його розвиткові, а й сприятиме підняттю економіки країни в цілому.

Станом на 01.01.2012р. кількість ліцензій, які видано НКЦПФР професійним учасникам фондового ринку на провадження професійної діяльності, становила 1680 ( -127 за 2011 рік), в тому числі:

734 ліцензій на провадження діяльності з торгівлі цінними паперами ( - 29 за 2011 рік);

384 ліцензій на провадження депозитарної діяльності зберігачів цінних паперів ( + 12 за 2011 рік);

188 ліцензії на провадження діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів ( - 109 за 2011 рік);

360 ліцензій на провадження діяльності з управління активами інвестиційних інвесторів ( - 1 за 2011 рік);

10 ліцензій на провадження діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів;

2 ліцензій на провадження розрахунково-клірингової діяльності;

2 ліцензій на провадження депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів.

Кількість професійних учасників фондового ринку з урахуванням суміщення декількох видів професійної діяльності становила 1254 ( - 145 за 2011 рік), в тому числі:

384 учасника ( + 12 за 2011 рік) є торговцем-зберігачем (124 банки (+4 за 2011 рік)), серед них 39 учасників ( - 7 за 2011 рік) є торговцями-зберігачами-реєстраторами (18 банків ( -3 за 2011 рік));

14 учасників ( + 3 за 2011 рік) є зберігачами-реєстраторами;

2 депозитарії мали ліцензію на розрахунково-клірингову діяльність.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами -господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.

Моніторинг торговців цінними паперами за 2011 рік, здійснювався НКЦПФР на основі адміністративних даних, які подавались до Комісії відповідно до нормативно-правових актів, що встановлюють порядок складання та подання адміністративних даних учасниками ринку цінних паперів, що здійснюють діяльність з торгівлі цінними паперами.

Останні роки триває тенденція рекордного збільшення обсягу виконаних договорів торговцями цінних паперів. Цей показник у 2011 році становив 2 147,52 млрд. грн ., що на 609,73 млрд. грн. більше, ніж обсяг виконаних договорів у 2010 році (рис. 2.5). А з урахуванням обсягу торгів на строковому ринку, який за результатами 2011 року становив 23,58 млрд. грн., загальний обсяг торгів на ринку цінних паперів сягнув 2 171,10 млрд. грн.

Рисунок 2.5 Обсяги виконання договорів торговцями цінних паперів млрд. грн.,

У 2011 році найбільший обсяг виконаних договорів на ринку цінних паперів спостерігався у IV кварталі та становив 736,54 млрд. грн., що майже у 1,5 разу більше, ніж у відповідному періоді 2010 року (рис. 2.6). (див. додаток Н)

Рисунок. 2.6 Квартальні обсяги виконання договорів торговцями цінних паперів млрд. грн.,

Варто зазначити, що операції з цінними паперами в Україні у 2011 році здійснювалися торговцями цінними паперами, які представлені:

господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності (49,62% від загального обсягу виконаних договорів торговцями цінних паперів у 2011 році);

банками (46,18%);

інвестиційними компаніями (4,20%).

Обсяг виконаних договорів торговцями цінних паперів з нерезидентами становив 358,03 млрд. грн. При цьому частка договорів з нерезидентами у загальному обсязі виконаних договорів збільшилася з 13,43% у 2010 році до 16,67% у 2011 році (див. рис. 2.7), що є свідченням поглиблення інтеграції національного фондового ринку у світовий ринок капіталу. Найбільший обсяг виконаних договорів з цінними паперами за участю нерезидентів спостерігався у IV кварталі 2011 року (4З,78% від загального обсягу виконаних договорів торговцями цінних паперів з нерезидентами у 2011 році) (див. додаток П).

Рисунок 2.7 Структура обсягів виконання договорів торговцями цінними паперами з резидентами та нерезидентами

Незважаючи на те, що протягом двох останніх років спостерігалася тенденція до переважання операцій з продажу цінних паперів над операціями з купівлі цінних паперів за участю нерезидентів, що може свідчити про незначний відтік іноземного капіталу, в 2011 році обсяг купівлі цінних паперів нерезидентами продемонстрував зростання майже на 90 млрд. грн. порівняно з 2010 роком (див. рис. 2.8).



Рисунок 2.8 Рух капіталу за участю нерезидентів на фондовому ринку, млрд. грн.,

За останніми наявними даними частка операцій з цінними паперами, які вільно обертаються на фондовому ринку, не перевищує 10,96% від його загального обороту. Зокрема, питома вага операцій, здійснених організаторами торгів, за окремими цінними паперами в 2011 році становила: акцій - 12,25%, державних облігацій - 11,59%, облігацій підприємств - 20,66%, облігацій місцевих позик - 27,54%.

Незважаючи на певне збільшення частки операцій з цінними паперами, що здійснюються на біржовому ринку, є підстави вважати, що:

фондовий ринок продовжує бути надзвичайно закритим: приблизно 89,0% усіх операцій на ньому здійснюються в так званому приватному режимі;

дефіцит цінних паперів, що вільно обертаються на ринку, та операцій з ними перешкоджає встановленню об'єктивної вартості та дохідності вітчизняних цінних паперів.

У зв'язку з вищезазначеним знижується активність використання цінних паперів як інструменту ліквідної застави, а отже, і можливості Національного банку України під час рефінансування банків та здійснення операцій на відкритому ринку. Це пояснює недостатньо високу чутливість грошової маси та реальної економіки до змін відсоткових ставок.

Зазначені обмеження можна було б нівелювати завдяки законодавчому врегулюванню низки питань. Національний банк України сприяє розвитку ринку корпоративних облігацій, зберігаючи за ними статус фінансових інструментів, з якими він може працювати під час здійснення рефінансування банків.

У січні-лютому 2013 року Міністерство фінансів України розмістило облігацій внутрішніх державних позик (далі - ОВДП) на суму 8 113,83 млн. грн. та 1 597,14 млн. дол. США., із них:

сума коштів, що надійшли до Державного бюджету України за

результатами проведення аукціонів з первинного розміщення ОВДП, становила 2 113,83 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 12,95% річних (у лютому - 210,45 млн. грн. із середньозваженою дохідністю 14,30%) та 1 597,14 млн. дол. США із середньозваженою дохідністю 7,82% річних (у лютому - 667,49 млн. дол.США із середньозваженою дохідністю 8,03%);

випущено ОВДП для збільшення формування статутного капіталу

НАК “Нафтогаз України” (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 січня 2013 року № 12 “Про збільшення статутного капіталу Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”) на загальну суму 6 000,00 млн. грн. із дохідністю 14,30% річних (у лютому - 3 500,00 млн. грн. iз дохідністю 14,30% річних).

Зберігається тенденція останніх років щодо збільшення загального обсягу ОВДП, що перебувають в обігу. За січень-лютий 2013 року їх обсяг в гривневому еквіваленті збільшився на 17 425,92 млн. грн. і за станом на 01 березня 2013 року становив 203 247,99 млн. грн. (за січень-лютий 2012 року

збільшився на 1 724,34 млн. грн. і на 01 березня 2012 року становив 159 359,72 млн. грн.).

Платежі з погашення та сплати доходу за ОВДП здійснювалися своєчасно та в повному обсязі і за січень-лютий 2013 року становили 6 225,01 млн. грн., у тому числі основний борг - 3 390,31 млн. грн., сплата доходу - 2 834,70 млн. грн.

На організованому вторинному ринку державних цінних паперів обсяг укладених угод за січень-лютий 2013 року становив 37 795,49 млн. грн., тоді як за відповідний період 2012 року - 13 659,32 млн. грн. Середньозважений рівень

дохідності, за яким укладалися ці угоди, у січні-лютому 2013 року коливався в

межах 10,13% - 11,26%, а в аналогічному періоді минулого року - 11,58% - 12,81%.

Обсяг ОВДП у власності нерезидентів протягом січня-лютого 2013 року зменшився на 677,97 млн. грн. і на 01 березня 2013 року становив 4 764,90 млн. грн., або 2,34% від загальної суми ОВДП, які перебувають в обігу. Проте впродовж аналогічного періоду 2012 року обсяг ОВДП у власності нерезидентів зменшився на 73,81 млн. грн. і за станом на 01 березня 2012 року становив 4 390,14 млн. грн.

Збільшення обсягів торгів ОВДП на вторинному ринку пов'язане насамперед зі зростанням первинного ринку ОВДП, їх меншою ризиковістю порівняно з цінними паперами приватних емітентів та привабливим рівнем дохідності. [14, № 8 с.27].

З 19 лютого 2010 року доступ до участі в аукціонах з первинного розміщення ОВДП мають 16 банків - первинних дилерів. Решта бажаючих вкласти кошти в державні цінні папери має їх купувати на вторинному ринку.

2.3 Аналіз динаміки основних показників ефективності функціонування фондового ринку України

Проаналізовано динаміку основних показників, які характеризують ефективність функціонування фондового ринку як складової монетарного сектора України, показано відмінності між рівнями розвитку фондового ринку країн групи "Frontier markets" на основі аналізу показника капіталізації лістингових компаній цих країн, а також розкрито основні причини зростання і спаду вітчизняного фондового ринку.

Фондовий ринок займає особливе місце в загальній системі ринкової економіки і є одним з найбільших сегментів монетарного сектора, на якому здійснюється процес розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів та їх спрямування в реальний сектор. З огляду на динамічний розвиток фондового ринку та посилення його впливу на економічний розвиток країни виникає потреба у визначенні ефективності функціонування фондового ринку в сучасній економіці.

...