Аналіз споживчого та сільськогосподарського кредитування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність, основні форми та види кредитних операцій

1.1 Банківський кредит; сутність та класифікація

1.2 Методи та форми кредитування клієнтів банку

1.3 Окремі види кредитних операцій

Розділ 2. Характеристика споживчого та іпотечного кредитів

2.1 Споживчий кредит

2.2 Іпотечний кредит

Розділ 3. Умови кредитування споживчого та іпотечного кредиту в UniCredit Bank - ПАТ "Укрсоцбанк"

3.1 Умови кредитування споживчого кредиту в UniCredit Bank - ПАТ "Укрсоцбанк"

3.2 Умови кредитування іпотеки в UniCredit Bank - ПАТ "Укрсоцбанк"

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність дослідження. Вибір даної теми та процес її розкриття в даній роботі є результатом поглибленого осмислення та бажання ширше окреслити та зрозуміти такі види кредитних операцій:

1. Кредити, пов'язані з вексельним обігом;

2. Кредити під заставу цінних паперів;

3. Іпотечний кредит;

4. Лізинговий кредит;

5. Сільськогосподарський кредит;

6. Споживчий кредит;

7. Консорціумний кредит;

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю удосконалення

Організаціїї видів банківського кредитування. Розвиток кредитування фізичних осіб на споживчі потреби відбувається паралельно із розвитком банківської системи України і відіграє одну з важливих функцій у розвитку цивілізованих відносин на ринку фінансового забезпечення та споживання. З точки зору банківської установи, привертає увагу той факт, що стрімке збільшення обсягів кредитування населення, яке обумовлене зростаючим попитом на такі види кредитів, супроводжується зростанням ризиків за зазначеними операціями і несе загрозу фінансовій стабільності банківської системи України. У цьому контексті удосконалення організації процесу кредитування має теоретичне і практичне значення. З урахуванням цього є потреба у більш детальному теоретичному і методичному дослідженні даних видів банківських кредитних операцій.

Головною метою роботи дослідити усі теоретичні і практичні засади Споживчого та сільськогосподарського кредитування, виявлення дискусійних питань і обгрунтування методичних засад удосконалення даного процесу.

Для реалізації мети передбачено вирішення таких завдань:

- визначення сутності і особливостей споживчого та сільськогосподарського кредиту в системі кредитних операцій банку;

- обгрунтування основних теоретичних положень щодо взаємодії банків

з фізичними особами;

- визначення факторів і дослідження їх впливу на діяльність банку на

ринку кредитування фізичних осіб;

Об'єктом дослідження є: діяльність банків з усіма видами кредитних операцій та кредитування населення.

Предметом дослідження є: організація процесу надання кредиту фізичним особам на споживчі потреби з урахуванням цілей його оптимізації з метою мінімізації ризику на прикладі діяльності UniCredit Bank - ПАТ "Укрсоцбанк".

Дана тема в науковій літературі широко висвітлюється. Над даною проблемою працюють такі науковці як: Вархоляк К.С., Герасимович А.М., Лагутін В.Д., Левченко О.Р., Хмеленко О.В., Щибоволок З.І.

Розділ 1. Сутність, основні форми та види кредитних операцій

1.1 Банківський кредит; сутність та класифікація

Банківський кредит -- це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками [ 21. c. 15]. Комерційні банки, що мають ліцензію НБУ, є головною ланкою кредитної системи; вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця наявних у суспільства тимчасово вільних коштів. Позики надаються банками суб'єктам господарювання всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Фінансовою основою банківського кредиту є позичковий банківський капітал. Банківський капітал значно меншою мірою обмежений щодо напряму, строків і величини кредитних угод порівняно з комерційним кредитом.

Кредитором в умовах банківського кредиту є банк, позичальником -- юридичні та фізичні особи. При переході до ринкової економіки принципово змінюється об'єктно-суб'єктний механізм організації банківського кредитування. Відбувся перехід від пооб'єктного до прямого кредитування господарських суб'єктів. Головне значення в механізмі банківського кредиту має вже не вибір об'єкта, а оцінка суб'єкта кредитної угоди. У нормально функціонуючій економіці має місце досить жорстка міжбанківська конкуренція за кредитне обслуговування клієнтів. Позичальник самостійно вільно вибирає той банк, в якому б він хотів отримати позику. Господарський суб'єкт має право одночасно брати позики в різних банках.

Система кредитування промислових підприємств суттєво відрізнялася від кредитування колгоспів і радгоспів. У сучасних ринкових умовах комерційні банки реалізують у своїй кредитній діяльності єдині уніфіковані підходи до своїх клієнтів -- господарських суб'єктів незалежно від їх галузевої належності, форми власності і відомчого підпорядкування.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових і поточних рахунках, залучені на депозитні рахунки кошти юридичних і фізичних осіб, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснюються банками у межах власних кредитних ресурсів. Величина кредитних ресурсів банків залежить від рівня обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків, що встановлюються НБУ. Ліцензуванню НБУ підлягають такі активні операції комерційних банків: надання кредитів банкам; надання кредитів юридичним особам; надання кредитів фізичним особам; придбання права вимоги щодо поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг); вкладення коштів у статутні фонди інших юридичних осіб [1. №2121-IIІ ].

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених НБУ нормативів і вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів вкладеного банком у кредитні операції. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих і сумнівних щодо повернення. Банківський кредит надається при укладенні кредитного договору. Всі питання, що виникають з приводу кредитування, вирішуються на договірній основі безпосередньо між банком і позичальником. Згідно з договором кожний із суб'єктів кредитних відносин бере на себе певні зобов'язання. Кредитний договір укладається банком для кожного позичальника індивідуально.

Класифікація банківських кредитів

Кредити, які надаються банками, можна класифікувати за різними ознаками. Лише комплексний підхід до виділення видів банківського кредиту дозволяє найповніше охарактеризувати кредитні операції комерційних банків.

За строками користування банківські кредити поділяють на:

-- короткострокові (до 1 року);

-- середньострокові (до 3 років);

-- довгострокові (понад 3 роки) [19.c.201].

У західній банківській практиці виділяють позики до запитання (онкольний кредит), що повертаються позичальниками на першу вимогу банку (з попередженням). Ставки відсотка за онкольним кредитом нижчі, ніж за строковими позичками. Онкольний кредит розглядається як різновид короткострокового кредиту.

За забезпеченням виділяють такі види банківського кредиту:

-- забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); вартість застави звичайно перевищує суму кредиту;

- гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

- з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);

-- незабезпечені (бланкові кредити).

За ступенем ризику банківські позики поділяються на:

-стандартні кредити

-кредити з підвищеним ризиком.

За методами надання виділяють такі види банківських кредитів:

-- у разовому порядку;

-- відповідно до відкритої кредитної лінії;

-- гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою).

У вітчизняних банках майже абсолютно переважають одноразові кредити, які надаються з простих позичкових рахунків для обслуговування конкретних комерційних операцій.

За методами погашення банківські кредити поділяються на такі, що погашаються:

-- водночас;

-- у розстрочку;

-- достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

-- з регресією платежів;

-- після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

За формою залучення (організації) банківський кредит поділяється на:

-- двосторонній (комерційний банк -- позичальник);

-- консорціумний;

-- "дзеркальний";

-- багатосторонній (паралельний) [19.c.205].

Банківський консорціум -- тимчасове добровільне об'єднання комерційних банків для розв'язання конкретних господарських завдань. Банки -- учасники консорціуму зберігають свою господарську самостійність і можуть брати участь у діяльності інших об'єднань [19.c.187].

Банківські консорціуми створюються з метою акумуляції кредитних ресурсів як в національній, так і в іноземній валюті, для здійснення кредитування господарських програм із значними обсягами фінансування, зменшення кредитних ризиків, дотримання нормативного показника максимального розміру ризику на одного позичальника. Консорціумний кредит може надаватися банками різних країн для кредитування зовнішньоекономічної діяльності.

1.2 Методи та форми кредитування клієнтів банку

За сучасних умов принципово змінився підхід до організації кредитних відносин: відбувся перехід від пооб'єктного до прямого кредитування суб'єктів. Це означає, що акценти у механізмі надання позик змістилися з вибору об'єкта на оцінку суб'єкта угоди. Кредитна лінія, як правило, відкривається на термін до одного року. Укладаючи угоду на кредитну лінію, слід врахувати, що вона може передбачати низку умов, які обмежують діяльність позичальника. Угода нерідко супроводжується вимогою щодо зберігання клієнтом мінімального компенсаційного (задля підтримки лінії) залишку на поточному (депозитному) рахунку в банку в межах 20-30% від суми кредитної лінії, або створюється резерв кредиту, й у випадку виникнення сумнівів у погашенні позики за рахунок цього резерву сплачуються майбутні відсотки (один із різновидів дисконтного кредиту).

Револьверний кредит

Револьверний, або автоматично поновлюваний, кредит - це позика, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і відновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. [ 20.c.34].

Відносини між банком і клієнтом регулює угода про відновлення кредиту. Цей документ передбачає: максимальний розмір гарантованої банком позики; напрям її використання; ставку відсотків; строки погашення; порядок надання інформації про фінансовий стан клієнта; форми забезпечення позики; інші умови. Позичальник зобов'язується за час дії угоди одержати позику в межах визначеної суми та використати її за цільовим призначенням. Якщо фактично використаний кредит менший, ніж передбачено договором, клієнт виплачує комісійні, які нараховуються на невикористану частину позики.

Револьверний кредит зазвичай незахищений, він грунтується на загальній фінансовій спроможності позичальника. Цей метод кредитування інколи відносять до бланкових кредитів. Кредитоспроможність клієнта визначається на основі бухгалтерського балансу та фінансового звіту про доходи й видатки фірми. Банк розглядає грошові потоки фірми і ліквідні активи як джерело повернення кредиту.

Контокорент

В умовах ринкової економіки класичним методом кредитування визначено контокорент - поточний рахунок. З метою прискорення платіжного обороту клієнта банк бере на себе всі його операції за поточними вимогами та зобов'язаннями [24.c.550]. Для цього банк відкриває йому єдиний контокорентний рахунок (розрахунковий у такому разі закриває), за яким здійснюються усі розрахункові та кредитні операції: за дебетом відображаються виплати за дорученням клієнта і отримання банківських позик, а за кредитом - грошові надходження на користь клієнта або його внески. Кредитове сальдо рахунка свідчить про наявність у клієнта власних коштів і означає, що він виступає кредитором щодо банку. І навпаки: дебетове сальдо - про залучення в оборот банківського кредиту.

Контокорентний кредит використовується позичальником за необхідності повністю або частково. Повнота його використання у межах виділеного ліміту залежить від конкретної фінансової ситуації клієнта та характеру його підприємницької діяльності. Однак можливі такі ситуації:

-- коли запропонованого кредиту (тобто ліміту) не вистачає для покриття дебетового сальдо, банк може тимчасово збільшити ліміт кредитування для першокласних клієнтів без укладення додаткової угоди;

-- коли дебетове сальдо на контокорентному рахунку постійно перевищує ліміт кредитування, банк з'ясовує причини такого відхилення і за необхідності підписує з клієнтом нову угоду. За користування позикою в розмірі понад встановлену кредитну лінію клієнту доводиться сплачувати додаткові комісійні. Це робить контокорентний кредит ще дорожчим.

Овердрафт

Овердрафт - це метод кредитування, при якому банк у межах узгодженого ліміту проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку; в результаті на рахунку позичальника виникає дебетове сальдо, яке виражає суму його заборгованості перед банком [29.c.148]. Такі кредити мають здебільшого короткостроковий характер, завдяки їм клієнти здійснюють поточні платежі, які тимчасово перевищують надходження коштів на розрахунковий рахунок.

За змістом овердрафт є розрахунковою кредитною операцією, що приносить банку доход у вигляді відсотків за користування кредитними ресурсами та комісійних. Правом на отримання овердрафтного кредиту користуються клієнти банку, які мають стійкий фінансовий стан і уклали з банком відповідний договір.

Слід зазначити, що механізм надання як овердрафтного, так і контокорентного кредитів передбачає наявність постійних ділових взаємовідносин між банком і клієнтом, повну поінформованість банку щодо стану справ свого позичальника та високий рівень довіри до нього. Автоматизм формування позичкової заборгованості та невизначеність об'єкта кредитування характеризують ці види кредиту як досить ризиковані, а тому кредитні договори підписуються здебільшого із клієнтами, яких можна віднести до розряду елітних.

1.3 Окремі види кредитних операцій

Кредити, пов'язані з вексельним обігом

Банки можуть здійснювати такі кредитні операції з векселями:

Кредитні операції з векселями.

Активні:

- Врахування векселів.

- Надання кредитів під заставу векселів.

Пасивні:

- Перерахування придбаних векселів.

- Одержання кредитів під заставу векселів. [33.c.97].

Подані до врахування і в заставу векселі мають перевірятися з позиції їх юридичної дійсності та фінансової надійності з врахуванням умов:

Критерії надійності векселів

Вексель може бути прийнятий до врахування або в заставу:

- на векселі є підписи не менше ніж двох осіб;

- вексель належним чином індосований.

Не рекомендується приймати вексель до врахування і в заставу:

- векселі, які мають перерву у повних індосаментах;

- неакцептовані переказні векселі;

- іменні векселі;

- опротестовані векселі [36.c.108].

Обліковий кредит надається банками при обслуговуванні платіжного обороту клієнта. Кредитна угода виникає в результаті купівлі банком векселя, по якому одержувачем коштів є його клієнт. Ціна купівлі векселя являє собою його номінальну вартість, за вирахуванням облікової ставки. Клієнт отримує гроші готівкою чи переказом на поточний рахунок. Передача векселя банку здійснюється шляхом індосаменту на його користь. Отримувачем коштів за індосованим векселем стає банк. Внаслідок цієї операції комерційний кредит трансформується на банківський.

Кредити під заставу цінних паперів

В умовах ринкової економіки банки надають своїм клієнтам кредити під цінні папери. Це найзручніша форма кредитних відносин між банком і позичальником, оскільки процедура взяття цінних паперів під заставу відносно нескладна, а витрати на їх зберігання (на рахунку “депо” в Депозитарії) невеликі.

Комерційні банки можуть приймати цінні папери під заставу на принципах юридичного права і права справедливості тобто взаємного довір'я.

При заставі на принципах юридичного права клієнт передає свої цінні папери банку і підписує юридичний документ ѕ заставне свідоцтво в якому засвідчує передачу права власності на пакет акцій. Таким чином, банк стає абсолютним власником цінних паперів на строк дії застави. При необхідності банк може продати цінні папери і задовільнити свої вимоги стосовно клієнта боржника.Після закінчення строку дії застави, якщо не має претензій до позичальника, банк переоформляє заставні документ на ім'я клієнта і видає йому новий сертифікат, згідно якого він знову стає зареєстрованим власником цінних паперів. Для оформлення застави цінних паперів на принципах права справедливості клієнт надсилає в банк тільки сертифікат акцій, заповнює і підписує заставне свідоцтво,але без всякого юридичного оформлення про передачу права власності. У даному випадку банк формально користується правом власності на цінні папери.

Іпотечний кредит

Іпотечний кредит - це економічні відносини з приводу надання позик під заставу нерухомого майна. Кредиторами в іпотечному кредиті можуть виступати іпотечні банки чи спеціальні іпотечні компанії, комерційні або інші банки [16.c.414]. Позичальниками в іпотечному кредиті можуть бути фізичні або юридичні особи, головним чином фізичні, що мають у власності об'єкт іпотеки.

Для оформлення іпотечного кредиту використовуються закладні, векселі, цінні папери, що можуть йти на вторинний ринок цінних паперів. Закладна являє собою документ, що передає кредитору законне право власності на заставу за позичкою. Закладна під нерухомість є основним забезпеченням іпотечного кредиту. Якщо погашення боргу відбувається у визначений строк, то передача права власності на нерухоме майно, яке було використано як застава, втрачає силу.

Лізинговий кредит

Лізинговий кредит -- це кредитні відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є специфічною формою майнового, тобто товарного кредиту [ [21.c.59].Його специфіка полягає у тісному взаємозв'язку і переплетенні кредитних, фінансових та орендних відносин. Правові та економічні засади здійснення лізингової діяльності визначені в Законі України "Про лізинг" (від 16 грудня 1997 р.).

Лізинг -- це довгострокова оренда машин, обладнання, промислових товарів інвестиційного призначення, куплених орендодавцем для орендаря для їх виробничого використання, при збереженні права власності на них за орендодавцем на весь термін договору оренди.

Суб'єктами лізингу, як правило, є три особи:

1) постачальник або продавець предмету лізингу -- підприємство, організація та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво і реалізацію машин і обладнання;

2) лізингодавець -- суб'єкт господарювання, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу; лізингодавцями можуть бути банківські або небанківські фінансові установи (лізингові компанії);

3) лізингоодержувач (користувач) -- суб'єкт господарювання, який одержує в користування об'єкти лізингу у встановлених лізинговим договором межах; лізингоодержувач вступає у відносини з лізингодавцем щодо оренди об'єктів лізингу.

Сільськогосподарський кредит

Банківські кредити сільськогосподарським підприємствам на поточні потреби включають кредити на покриття сезонних витрат, а саме: заготівлю кормів, добрив, робочу силу та пальне, а також на купівлю тварин. Кредитами на сезонні витрати найчастіше користуються сільськогосподарські підприємства, оскільки в них зростання витрат відб

увається в один період року, а надходження доходів - в інший.

Особливістю кредитування сільськогосподарських підприємств є те, що банки повинні кредитувати весь кругообіг коштів позичальника. Лише у цьому випадку може бути впевненість, що банківські кошти не будуть “заморожені” на якійсь стадії виробництва.

Забезпеченням позичок можуть слугувати (крім звичайних видів майна) врожай та сільськогосподарська техніка.

Споживчий кредит

Споживчий кредит - важливий засіб задоволення споживчих потреб населення. Він прискорює отримання певних благ чи послуг значно раніше, ніж вони могли б бути отримані в майбутньому за умови нагромадження заощаджень для купівлі товарно-матеріальних цінностей чи оплати послуг, будівництва тощо. Інколи без споживчого кредиту набуття деяких товарів чи послуг взагалі було б недоступне. Усі види і форми споживчого кредиту мають соціальний характер, бо цей вид кредиту відіграє значну роль у задоволенні соціальних потреб населення, підвищенні рівня його життя. А тому споживчий кредит (його умови, доступність) мають регулюватися державою. Регулювання державою надання споживчих кредитів, зокрема, допомагає регулювати грошовий обіг.

Об'єкти споживчого кредиту пов'язані із задоволенням потреб поточного характеру, зокрема з набуванням населенням товарів у особисту власність, витрати капітального (інвестиційного) типу на будівництво і придбання нерухомого майна.

Суб'єктами споживчого кредиту є фізичні особи (позичальники), в ролі кредиторів виступають банки, установи небанківського типу, торговельні організації. До споживчого кредиту належить кредит у ломбардах, що надають позички під заставу предметів особистого використання і домашнього вжитку.

Консорціумний кредит

Банківський консорціум утворюється банками на паритетних засадах. На постійній основі консорціуми можуть створюватись для проведення операцій на валютних ринках або великомасштабних лізингових чи факторингових операцій на ринках позичкових капіталу. Банківські консорціуми можуть формуватися з метою об'єднання кредитних ресурсів, диверсифікації кредитного ризику, підтримання ліквідності балансу банку.

Кількість учасників такого консорціуму не обмежується. Координує дії учасників головний банк (лідер), який представляє інтереси консорціуму, але діє в межах повноважень, які отримує від інших учасників консорціуму. За організацію консорціуму банк-лідер отримує спеціальну винагороду, крім відсотків та комісійних, що покривають його витрати.

У разі настання строків погашення зобов'язань позичальник повертає кредиторам не тільки суму позички та проценти за кредит, але й відшкодовує всі витрати по організації та здійсненню кредитних операцій. Повернення кредиту, сплата відсотків і комісійних, які покривають витрати банків-учасників, здійснюються пропорційно їх ролі та частці участі, передбачених консорціумною угодою. Деяку схожість з консорціумним кредитом має паралельний кредит. У такій угоді беруть участь два або більше банків, кожний з яких самостійно веде переговори з позичальником, а потім вони узгоджують між собою умови кредитування, щоб у підсумку укласти кредитні договори з позичальником на однакових умовах. Кожний банк самостійно надає позичальнику визначену частку кредиту. Повернення кредиту і сплата процентів здійснюються позичальником кожному банку-кредитору окремо. Формами консорціумного кредиту також можуть бути спільні гарантії або поручительства банків за зобов'язанням сплатити борг. При цьому оформляється угода зі стягненням плати залежно від виду вимоги, строку та суми кредиту.

Розділ 2. Характеристика споживчого та іпотечного кредитів

2.1 Споживчий кредит

Сутність споживчого кредиту

"Кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання".

"Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору".

В усіх країнах споживчий кредит виступає системою грошових відносин, пов'язаною з тимчасовим перерозподілом вільних коштів юридичних і фізичних осіб.

Споживчий кредит набрав найбільшого розвитку в умовах загальної кризи капіталізму (головним чином після 2-ї світової війни 1939 - 1945) в зв'язку з різким посиленням невідповідності між ростом виробництва та обмеженістю платоспроможного попиту населення .

В країнах з розвинутою ринковою економікою споживчий кредит, як зручна і вигідна форма обслуговування населення, відіграє велику роль в економіці. Тому він активно регулюється з боку держави. Регулювання здійснюється як на рівні надання кредиту, так і на рівні його використання і виражається або в заохочуванні кредитування кінцевого споживача через процентну ставку, термін кредиту, первісна участь власними коштами в кредитній операції, або ж в більш жорсткому режимі кредитування.

Кредит в економіці країни виконує такі функції:

-- Розширює ринок збуту товарів;

-- Прискорює процес реалізації товарів і отримання прибутку;

-- Стимулює ефективність праці;

-- Забезпечує скорочення витрат обігу:

- пов'язаних з обігом грошей;

- пов'язаних з обігом товарів.

Кредит має велике значення в скороченні витрат, пов'язаних з обігом товарів та металевих грошей. Завдяки тому, що споживчий кредит прискорює реалізацію товарів, скорочуються витрати на пакування та зберігання товару.

Класифікація споживчого кредиту

Згідно Положення Національного банку України “Про кредитування” №246 від 28.09. 1995р., комерційні банки надають своїм клієнтам різні види

кредитів, які можна класифікувати за наступними ознаками.

За сроками використання:

-- короткострокові - терміном до 1-го року;

-- середньострокові - терміном до 3-х років;

--довгострокові - терміном більше 3-х років.

Необхідно окремо відмітити срок кредитування - “До запитання”. Такий срок має на увазі, що позичальник повинен повернути кредит наданий банком на протязі 7 днів з дня письмового повідомлення його кредитором.

По забезпеченню:

-- забезпеченні заставою (майновими правами, майном, цінними паперами);

-- з іншим забезпеченням (гарантією фізичних, юридичних осіб або страхової

компанії); бланкові.

Бланковий кредит надається банком тільки в межах існуючих власних засобів (без застави майна або інших видів забезпечення - тільки під зобов`язання повернути кредит) з розрахунку підвищеної процентної ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту та перевіриний авторитет в банківських колах.

За ступенем ризику:

-- стандартні кредити;

-- нестандартні кредити;

-- сумнівні;

-- небезпечні;

-- безнадійні.

За способом надання:

-- одноразові - однією повною сумою, яка передбачена кредитним договором;

-- у вигляді кредитної лінії - декількома частинами, загальна сума яких не перевищує суму договору;

-- у вигляді відновлювальної кредитної лінії - клієнт може неодноразово брати і погашати будь-які суми за умови, що сальдо по судному рахунку не перевищить ліміту, який обумовлено в кредитному договорі. Клієнтами по кредитному договорі. Клієнтами по даній формі кредитування можуть виступати фізичні особи з стабільним графіком надходження доходів (в першу чергу працівникам банку). Список клієнтів, які не є працівниками банку затверджується кредитним комітетом. Суму ліміту вираховують як 1/2 від сукупного доходу, який отримує позичальник (заробітна плата, премії, інші виплати) за останні три місяці.

Грошові споживчі кредити за термінами погашення класифікуються на:

-- кредити в розстрочку платежу;

-- револьверні (відновлювальні) кредити;

-- кредити без розстрочки платежу.

Кредити на будівництво житла виділені в окрему категорію і мають назву іпотечних кредитів, надаються вони під заставу нерухомості. Кредит у розстрочку платежу передбачає погашення його і відсотків за ним щомісячно рівними частинами. Терміни погашення таких кредитів - від двох до п'яти років, суми кредиту залежать від об'єкта кредитування, кредити надаються під забезпечення гарантів.

Кредит з розстрочкою платежу основна частина споживчого кредиту (в США 3/4 всієї його суми). У країнах Західної Європи та США кредити в розстрочку поділяються на прямі і непрямі банківські споживчі кредити.

При прямому кредитуванні укладається договір між банком і позичальником.

При непрямому посередник має договір з банком, одержує кредит від банку та передає його споживачеві.

У групу револьверних кредитів включають кредити, надані позичальником за єдиним активно-пасивним поточним рахунком у вигляді овердрафту чи кредитною карткою. Надання овердрафту здійснюється під забезпечення ощадним вкладом чи цінними паперами або без забезпечення шляхом видачі чекової книжки.

Кредитна картка представляє собою пластинку з ідентифікатором власника. банківський кредит овердрафт іпотечний

Умовою отримання картки є платоспроможність клієнта. По кожній картці встановлюється ліміт кредитування. Від операцій з кредитними картками банк отримує прибуток, який складається з:

-- комісійні, що справляються з торгівельних організацій при сплаті рахунків за відпущений власнику кредитної картки товар (в основному від 1 до 4% об`єму продаж по кредитній картці);

-- щорічної плати клієнтів за кредитні картки (якщо вона справляється);

-- відсотка за кредит, що надається власникам карток в рамках ліміту

кредитування.

Кредитні картки пердбачають участь трьох сторін: банка-емітента кредитної картки, її власника і торгівельної організації, яка приймає кредитні картки в якості платіжного засобу за товари та послуги. Для отримання кредитної картки клієнт повинен надати банку встановлену банком суму грошових коштів.

2.2 Іпотечний кредит

Сутність та особливості іпотечного кредиту

Іпотечний кредит -- це особлива форма кредиту, пов'язана з наданням позик під заставу нерухомого майна -- землі, виробничих або житлових будівель тощо. Іпотечні позики надаються на довгостроковій основі. Іпотечний кредит стає можливим лише за умови приватної власності на землю і нерухомість.

Нерухомість завжди цінувалась у банківській справі як надійна гарантія повернення позики. Застава землі і нерухомого майна для отримання в банку довгострокового кредиту називається іпотекою. Іпотека -- це вид застави нерухомого майна (землі, підприємств, споруд, будов, інших об'єктів, безпосередньо пов'язаних із землею) з метою отримання грошової позики. У випадку несплати позики закладена нерухомість продається, а з вирученої суми погашається заборгованість кредитору.

Згідно із Законом України "Про заставу" (розділ II) іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи. Предметом іпотеки може бути майно, пов'язане із землею -- будівля, споруда, квартира, підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс. Відповідно до законодавства України предметом іпотеки можуть бути також належні громадянам на праві приватної власності земельні ділянки та багаторічні насадження. На практиці в процесі іпотечного кредитування часто виникають проблеми з реалізацією нерухомості, оскільки вона не відноситься до розряду високоліквідних активів. У зв'язку із довгостроковим характером іпотечного кредиту також виникають складні проблеми з визначенням вартості нерухомого майна. В більшості країн діють досить жорсткі правила продажу нерухомості (за рішенням судових органів), що важливо для захисту прав власника, на майно якого накладений арешт.

Іпотечний кредит має, як правило, чітке цільове призначення. Іпотечні позики в сучасних умовах найчастіше використовуються для фінансування придбання, побудови і перепланування житлових і виробничих приміщень, а також освоєння земельних ділянок. Особливістю іпотечного кредиту є те, що заставою для його надання може виступати та нерухомість, на купівлю якої він береться. Юридичною та економічною передумовою виникнення іпотечного кредиту є наявність розвинутої системи права приватної власності на нерухомість і, насамперед, на землю. Без приватної власності на землю та інституціонального забезпечення її купівлі-продажу широкий розвиток іпотечного кредиту неможливий.

Суб'єктами іпотечного кредиту є:

-- кредитори з іпотеки -- іпотечні банки або спеціалізовані іпотечні компанії, а також універсальні комерційні банки;

-- позичальники -- юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки, або мають поручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.

Об'єктами іпотечного кредиту є: житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки тощо. Розмір іпотечного кредиту визначається у вигляді частини вартості об'єкта іпотеки. Ця обставина дозволяє навіть отримувати під заставу одного й того самого нерухомого майна додаткові іпотечні позики. Заставне майно залишається у позичальника, який продовжує його експлуатувати, тобто зберігає своє право власника.

Відповідно до Закону України "Про заставу" у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, договір застави має бути нотаріально засвідчений на підставі відповідних право-установчих документів. Нотаріальне засвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцем знаходження нерухомості. Нерухомість як об'єкт іпотечного кредиту має ряд суттєвих переваг. Вона майже ніколи не втрачає повністю своєї вартості (цінності), а з часом, як свідчить господарська практика, ціна її навіть зростає. У західних країнах діють два режими правового регламентування іпотеки: 1) режим іпотеки романо-германського права (країни Західної Європи); в його основі -- значна формалізація іпотечного права: нотаріальне завірення акта іпотеки, наявність кадастру чи поземельної книги, публікація іпотек та ін.; 2) режим іпотеки країн англосаксонського права; в його основі -- гнучка і менш формалізована система іпотечного права; іпотека тут носить загальний характер, тобто якісно не відрізняється від інших форм застави і гарантій. До 1917 р. іпотечний кредит в Україні регламентувався нормами романо-германського права.

Класичною країною іпотечних банків є Німеччина, де перший банк, який здійснював іпотечне кредитування, був заснований ще 1770 р. у Сілезії. Широкий розвиток іпотечного кредитування в Німеччині у XVIII -- XIX ст. багато в чому був обумовлений особливостями прусського шляху становлення капіталізму в сільському господарстві. Нині в Німеччині існує близько 30 спеціалізованих іпотечних банків. У більшості країн Європи і в Америці, по суті, відсутні спеціалізовані іпотечні банки, а кредитні операції з нерухомістю здійснюють універсальні комерційні банки.

В Україні перший акціонерний земельний банк, що здійснював іпотечне кредитування, був відкритий 1864 р. в Одесі.Одним із основних його завдань було виділення селянам коштів на купівлю землі на півдні України. Ліквідація приватної власності на землю і нерухомість після революції 1917 р. обумовила припинення діяльності в колишньому СРСР іпотечних банків.

Нині в Україні операції з іпотечного кредитування знаходяться в зародковому стані. В перспективі іпотечне кредитування має стати одним із найважливіших засобів забезпечення зобов'язань, пов'язаних із довгостроковими інвестиціями.

Іпотечне кредитування вимагає від персоналу комерційних банків спеціальних знань і високої економічної кваліфікації. Особливо це важливо для правильної оцінки кредитоспроможності позичальника, а також вартості нерухомого майна, без чого іпотечний кредит стає занадто ризикованою банківською операцією.

Основними документами, що, як правило, використовуються на практиці при оформленні іпотечного кредиту, є:

- іпотечне зобов'язання, що видається позичальником кредиторові на потвердження його (кредитора) переважного права на задоволення грошових претензій з вартості заставленого майна в разі невиконання позичальником свого зобов'язання, забезпеченого заставою майна;

- закладний лист -- довготерміновий цінний папір, що випускається іпотечними банками під заставу земельних ділянок, будівель та іншого нерухомого майна; він забезпечує доход у формі відсотків.

Механізм іпотечного кредитування

Мобілізація кредитних ресурсів для здійснення іпотечного кредитування проводиться за допомогою випуску особливого виду цінних паперів -- закладних листів, забезпеченням яких служить заставлена в банку нерухомість. Продаж цих цінних паперів дає банку кошти для надання іпотечних позик. Закладні листи є надійними борговими зобов'язаннями банку, що приносять тверді відсотки. У закладному листі ж зазначається майно (нерухомість), до якого даний документ відноситься. Як і інші цінні папери, закладні листи можуть бути в будь-який момент продані за біржовим курсом. Іпотечні банки передають закладні листи на біржу для вільного продажу.

Невід'ємною складовою закладного листа є так звана купонна книжка, що складається з окремих купонів, на яких позначені суми виплати відсотків і дата їх виплати. Держатель закладного листа отримує відсотки за пред'явлення відповідного купона. Закладні листи випускають різними купюрами строком на 10--15 років. Вони можуть бути або на пред'явника, або іменні. У процесі пошуку нових джерел формування кредитних ресурсів іпотечні банки широко диверсифікують свою діяльність.

Необхідною умовою надання іпотечного кредиту є пред'явлення позичальником в банк документів, які потверджують його право власника на майно, що виступає як забезпечення позики. В західних країнах поширені позики на купівлю нового будинку до моменту продажу позичальником його старого будинку; позики на придбання клієнтом банку свого першого будинку тощо. Іпотечний банк надає своїм клієнтам детальну інформацію про те, як правильно вибрати позику і страховку, порядок придбання будинку тощо. Банк встановлює розмір мінімальної суми іпотеки. Безумовно, що далеко не кожна земельна ділянка може бути об'єктом іпотеки. Іпотечні банки прагнуть працювати з кращими або середніми за якісними характеристиками (родючість, місцезнаходження тощо) землями, і це закономірно.

Іпотечний заставодержатель має право в Україні перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан та умови збереження предмета застави; вимагати від заставодавця вжиття заходів, необхідних для збереження предмета застави; вимагати від будь-якої особи припинення посягання на предмет застави, яке загрожує втратою або пошкодженням його. Іпотечний заставодавець має право: володіти та користуватися предметом застави відповідно до його призначення; достроково виконати основне зобов'язання, якщо це не суперечить змістові зобов'язання; реалізувати за письмовою згодою заставодержателя предмет застави з переведенням на набувача основного боргу, забезпеченого заставою; передавати за письмовою згодою заставодержателя предмет застави в оренду. Іпотечний заставодавець зобов'язаний: вживати заходів, передбачених договором іпотеки або необхідних для збереження предмета іпотеки, включаючи проведення капітального та поточного ремонту; на період фактичної дії договору іпотеки страхувати за свій рахунок предмет іпотеки в повному обсязі на користь заставодержателя; у разі загибелі предмета іпотеки надавати аналогічне за вартістю нерухоме майно чи, незалежно від настання терміну, виконувати зобов'язання в повному обсязі або у відповідній частині; одержати згоду заставодержателя на вчинення дій, пов'язаних із зміною прав власності на предмет застави.

Іпотечному банкові законодавчо забороняється займатися купівлею-продажем земельних ділянок. Однією з найважливіших економічних проблем іпотечного кредитування є точна й правильна вартісна оцінка заставленої нерухомості. У разі занадто високої оцінки землі та нерухомості у діяльності іпотечних банків можуть виникати фінансові труднощі.

Для обчислення вартості земельної ділянки (заставної вартості) іпотечні банки розробляють відповідні інструкції.

Як правило, в законодавчому порядку встановлюється норма, за якою іпотечні позики можуть надаватися лише під земельні ділянки, що приносять їхньому власникові стабільний доход. При іпотеці будівлі чи споруди предметом застави в Україні разом з нею стає також право на користування земельною ділянкою, на якій розташовані вказані об'єкти. У цих випадках при зверненні стягнення на предмет застави набувач будівлі, споруди повинен мати право на одержання земельної ділянки.

Перспективи розвитку іпотечного кредитування в Україні

Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна - землі і виробничих, або житлових, будівель тощо. Іпотечні позики надаються на довгостроковій основі.

Термін "іпотека" вперше був ужитий у Греції в VI ст. до н. е. афінським реформатором Солоном. У сучасному розумінні іпотека - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця або третьої особи.

Залежно від предмета іпотеки виокремлюють:

- іпотеку житла (будівлі, споруди, квартири, підприємства як цілісні майнові комплекси, незавершене будівництво та інше нерухоме майно);

- іпотеку земельних ділянок (іпотеку землі);

- іпотеку комерційної нерухомості (комерційну іпотеку).

За часовим критерієм (черговістю виникнення) іпотека

- першою - застава нерухомості, яка раніше не заставлялася, або "чистої" від попередніх зобов'язань;

- наступною - передача в заставу нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім договором іпотеки.

Перша (основна, або старша) іпотека дає заставодержателю переважне заставне право, тобто право першочергового (стосовно наступних заставодержателів) задоволення вимог у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, якщо інше не передбачене договором.

Наступний іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки та отримати задоволення своїх вимог після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог.

Залежно від кількості предметів застави та заставодавців іпотека може бути об'єднаною, спільною та на користь третьої особи.

Об'єднана іпотека полягає в тому, що забезпечення зобов'язання здійснюється шляхом одночасної передачі в іпотеку двох або кількох об'єктів нерухомого майна, що належать одному заставодавцеві. Спільна іпотека полягає в тому, що зобов'язання забезпечується шляхом передачі в іпотеку двох або кількох одиниць нерухомого майна, що належать різним особам.

Іпотека на користь третьої особи полягає в тому, що виконання зобов'язання забезпечується шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна, яке належить третій особі (майновому поручителю).

За правовою основою виокремлюють:

- іпотеку, що регулюється англосаксонським правом;

- іпотеку, що регулюється романо-германським правом. Відповідно до англосаксонського права предмет застави перебуває у власності заставодержателя, а романо-германська система права передбачає, що предмет застави залишається у власності заставодавця.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі укладеного договору. Крім того, іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування:

- витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки;

- витрат на утримання і збереження предмета іпотеки;

- витрат на страхування предмета іпотеки;

- збитків, що виникли внаслідок порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Іпотека може виникати на підставі договору, закону або рішення суду, має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до його припинення або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню. З моменту нотаріального посвідчення виникають взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя, визначені в іпотечному договорі. Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їхнім пріоритетом - за чергою їх державної реєстрації.

У договорі іпотеки має бути обов'язково зазначена вартість предмета іпотеки, яка визначається за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або шляхом оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності. Предмет іпотеки має бути обов'язково застрахований іпотекодавцем (або іпотекодержателем) на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування. У разі наступної іпотеки страхування предмета іпотеки не обов'язкове. Договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває права вимоги до страховика.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім того, Законом України "Про іпотеку" передбачена можливість позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Забезпечення кредиту у вигляді прав банку на будь-яке заставлене нерухоме майно є додатковою гарантією повного та своєчасного повернення кредиту, зменшує ризик у разі неплатоспроможності, банкрутства, ліквідації позичальника або відсутності бажання сплатити борг. Загалом банківська практика показує, що іпотечне кредитування - один із найбільш надійних видів кредитування, який є привабливим як для банків, так і для позичальників. Кредит, забезпечений іпотекою, є джерелом додаткових грошових коштів з низькими відсотками для позичальника і надійним напрямом розміщення ресурсів для банків, оскільки ризик втрати предмета застави - мінімальний. Якщо іпотечне кредитування здійснюється із заставною, яку можна буде продати для забезпечення рефінансування, то банк може відразу повернути ресурси, розміщені у вигляді іпотечного кредиту, та знову розмістити їх, надавши кредит новим позичальникам. Це дає змогу банкам підтримувати достатню ліквідність балансу.

Крім того, іпотечне кредитування створює умови для прискорення задоволення потреб населення у житлі та позитивно позначається на розвитку реального сектору економіки.

Розділ 3. Умови кредитування споживчого та іпотечного кредиту в UniCredit Bank - ПАТ "Укрсоцбанк"

Ліцензія: НБУ №5 від 05.10.2011

Тип: Публічне акціонерне товариство

Діяльність: Комерційний банк

Заснований: жовтень 1990

Головний офіс: Київ, вул. Ковпака 29

Власник(и): UniCredit Group (99.413%)

Керівники: Граціано Камелі (Голова Правління)

Спеціалізація: Фінансові послуги

Власний капітал: ^ 8,668 млрд грн (01.01.2014)[1]

Активи: ^ 43,057 млрд грн (01.01.2014)[1]

Чистий прибуток: ^ 10,988 млн грн. (2013)[1]

Кількість співробітників: 6 160 (2013)[2]

«UniCredit Bank Ukraine» -- український банк з іноземними інвестиціями. Входить в десятку найбільших банків України, один з найбільших з іноземним капіталом, входить в італійську UniCredit Group.

Організаційна структура (мережа) ПАТ UniCredit Bank (Україна) визначена статутом банку й складається з головного офісу в м. Києві, філій, відділень та представництв. ПАТ UniCredit Bank (Україна)зі своїми філіями, відділеннями є єдиною системою. Філії та відділення не є юридичними особами й здійснюють свою діяльність від імені банку відповідно до положень про філії та відділення й відповідно до наданих довіреностей.

Банк здійснює свою діяльність у всіх регіонах України, маючи станом на 1 січня 2011 року 6 регіональних філій та 437 відділень.

3.1 Умови кредитування споживчого кредиту в UniCredit Bank - ПАТ "Укрсоцбанк"

Споживчий кредит на поточні потреби від UniCredit Bank - просте і своєчасне рішення для цієї проблеми!

Умови кредитування: валюта - UAH;

-- кредит видається під заставу нерухомого майна;

-- процентна ставка - від 20.49% фіксована на 3 роки;

-- термін кредитування - до 10 років;

-- розмір кредиту не може перевищувати 60% вартості застави;

-- оплата одноразової комісії Банку - 1.25% від суми кредиту;

-- графік погашення заборгованості - стандартний або ануїтет (рівні платежі);

-- позичальник повинен бути резидентом України.

Переваги кредиту в UniCredit Bank:

-- прозора та гнучка схема кредитування;

-- немає обмежень на використання кредитних коштів;

-- відсутність авансових внесків;

-- відсутність щомісячних платежів;

-- зручний графік погашення на ваш вибір - стандартний або рівними платежами (ануїтет);

-- різноманітні програми лояльності, які дозволять заощадити ще більше ваших коштів.

-- Пільгові програми отримання кредиту на поточні потреби доступні:

Для клієнтів, які співпрацюють з Агенціями нерухомості по програмі лояльності (знижка до 1% до відсоткової ставки по кредиту);

Для клієнтів, за умови страхування життя позичальника в страховій компанії, яка бере участь в партнерській програмі (знижка 1% до відсоткової ставки по кредиту);

Для клієнтів, які оформили вклад по депозиту "Цільовий" (знижка 0,5% до відсоткової ставки по кредиту);

...