Кредитна політика банків при обслуговуванні агроформувань

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

„ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

ЛЮБАР Оксана Олександрівна

УДК 336:338.43: 631.16

КРЕДИТНА ПОЛІТИКА БАНКІВ

ПРИ ОБСЛУГОВУВАННІ АГРОФОРМУВАНЬ

08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному науковому центрі „Інститут аграрної економіки” Національної академії аграрних наук України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Правдюк Наталія Леонідівна,

Вінницький національний аграрний університет, проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Непочатенко Олена Олександрівна,

Уманський національний університет садівництва, завідувач кафедри фінансів і кредиту

кандидат економічних наук, професор

Аранчій Валентина Іванівна,

Полтавська державна аграрна академія, завідувач кафедри фінансів і кредиту

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки” НААН України за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, к. 212.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Н.Л. Жук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед різноманіття турбот сучасного суспільства вістрьовою вважається потреба в узгодженій взаємодії всіх суб'єктів економічного простору. Для України, яка перебуває на стадії радикального трансформування економічних структур та інститутів, потреба у взаєморозумінні, виважених діалогових стосунках між фінансовим та реальним сектором, досягненні між ними консенсусу і злагоди належить до найактуальніших проблем. На тлі гострих кризових явищ спостерігається зміна економічної парадигми суспільства, що зумовлює необхідність кардинальних перетворень у фінансово-кредитній та реальній сфері. Виростаючи із їх глибинної єдності у поєднанні з деформаціями в економічному та політичному житті країни, ця проблема зумовлює застосування цілої низки заходів для забезпечення адекватності діяльності банків посткризовим умовам, тобто вимагає розробки та проведення нової банківської кредитної політики. Останні роки, через нездоланність конфліктних ситуацій, почали спостерігатися несприятливі тенденції та суттєве гальмування розвитку відносин між банківськими структурами та агроформуваннями. Окреслене зумовлює пошук напрямів модернізації кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань, що сприятиме активізації їх кредитного забезпечення та економічному поступу банків.

Віддаючи належне класикам наукової думки, які започаткували фундаментальне осмислення теоретико-методологічних підвалин кредитної політики та процесів банківського кредитування, опрацьовано ґрунтовні наукові праці видатних вчених сучасності, серед яких чільне місце посідають наукові наробки В. Алексійчука, В. Амбросова, В. Андрійчука, В. Аранчій, В. Борисової, О. Гудзь, М. Дем'яненка, С. Кваші, П.Лайка, Ю. Лупенка, Г. Мазнєва, М. Маліка, О. Непочатенко, Н. Правдюк, Н. Прокопенко, П. Саблука, Р. Саблука, П. Стецюка, А.Чупіса та ін. Їх творчі пошуки перебували у фарватері існуючих тенденцій і допомогли осягнути глибину та світоглядну значимість наріжних проблем кредитної політики та банківського кредитування агроформувань. Основні положення творів не лише визначили основні напрямки новітніх розробок теорії кредиту, але й зафіксували факт своєрідного „повороту” в філософії банківської кредитної політики та уможливили подальше вивчення цього феномена. Визнаючи необхідність і значущість їхнього наукового доробку, водночас, звертаємо увагу на відсутність вагомих самостійних праць монографічного характеру з дослідження кредитної політики банків та їх взаємовідносин з агроформуваннями та брак пропозицій у нових методологічних вимірах щодо адаптації кредитної політики банків до мінливих умов економічного простору з врахуванням викликів і запитів сьогодення, які в посткризовий період є необхідними та новими як для теорії банківської справи в нашій країні, так і для практики. У цьому ми вбачаємо актуальність обраної теми і саме означене зумовило спрямування наукового пошуку, його логіку, загальну композицію, завдання і послідовність розгляду.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну розробку здійснено в межах наукових досліджень Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки” Національної академії аграрних наук України і є складовою частиною науково-дослідної теми „Методологія формування ефективних фінансових механізмів корегування відносин агроформувань з фінансово-кредитною системою” (номер державної реєстрації 0106U006639); у контурі даної проблематики уточнено теоретико-методологічні підвалини кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань та специфіку її формування й реалізації. кредитний політика банк агроформування

Мета і завдання дослідження. Визначення теоретичних рівнів та окреслення методологічних парадигм щодо модернізації та траєкторії розвитку кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань, виявлення інноваційних драйверів активізації й розширення банківського кредитування агроформувань у посткризових умовах фінансового простору.

Реалізація сформульованої мети зумовлює необхідність постановки й вирішення наступного комплексу науково-дослідницьких завдань:

- означити змістовий простір категорії „кредитна політика” й концептуально окреслити контури її реалізації, уточнити та поглибити уявлення щодо специфіки методологічних основ формування кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань;

- здійснити експертизу кредитного потенціалу банків й демаскувати чинники впливу на його реалізацію та відстежити генезис, основні тенденції, траєкторію розвитку сучасної банківської кредитної політики при обслуговуванні агроформувань у її визначальних проявах;

- розкрити мотиваційно-спонукальні домінанти формування кредитної політики банків при обслуговуванні агро формувань та визначити спектр ціннісних орієнтирів дієвості кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань;

- запропонувати стратегію гармонізації та активізації інноваційних драйверів кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань;

- обґрунтувати матрицю та технологію застосування аутсорсингу у кредитній політиці банків при обслуговуванні агроформувань;

- розробити та умотивувати методичне забезпечення щодо побудови композиційної системи депозитного страхування.

Об'єктом дослідження є спектр фінансових процесів взаємодії банків з агроформуваннями при їх обслуговуванні в посткризових умовах дестабілізації фінансового пейзажу.

Предметом дослідження є формування та реалізація кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань у теоретичному, прикладному та методичному зрізі.

Методи дослідження. Методологічними підвалинами дослідження слугували основні методи наукового економічного пізнання, співвіднесені з специфікою об'єкта. Так, компаративний та системний аналіз використовувався при розгляді літературних джерел, що дозволило виявити усталені погляди на проблему кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань; виокремити й розкрити проблематику, що не знайшли свого відображення й вирішення, адекватного потребам сучасного українського суспільства; сформулювати висновки в статусі пізнавальних і практично-спонукальних завдань. Дотримання змістовних визначень існуючих економічних понять й категорій, які мають певний методологічний потенціал, дисциплінувало пізнавальний пошук, підпорядковуючи його обраному спрямуванню й предмету дослідження. Системно-структурний підхід до визначення основних складових кредитної політики дозволив розглянути їх в якості мотиваційно-спонукальних домінант. За допомогою методів експертної оцінки, сегментації, множинної лінійної регресії здійснено експертизу кредитного потенціалу банків та демасковано чинники впливу на його реалізацію. Методи діалектичної побудови знання - сходження від абстрактного до конкретного та єдність історичного й логічного - дали можливість запропонувати стратегію гармонізації та активізації інноваційних драйверів кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань. Методи моделювання, екстраполяції та факторного аналізу було використано для розробки методичного забезпечення щодо побудови композиційної системи депозитного страхування.

Інформаційно-фактологічним ландшафтом для розробки положень та формулювання висновків дисертаційної розвідки слугували: чинні нормативно-правові акти, оприлюднена інформація Національного банку України і Мінагрополітики та продовольства України, офіційні дані Державного комітету статистики України, спеціально зібрана й опрацьована бухгалтерська й управлінська звітність агроформувань і банків Вінницької області, результати творчого пошуку вчених та практиків, осмислення аналітико-критичних розробок та власних спостережень автора.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у концептуальному осмисленні та обґрунтуванні принципово нових сутнісних, змістовних, структурних та методологічних вимірів і розробці науково-теоретичних фінансових уявлень та конструкцій щодо модернізації кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань, а саме:

вперше:

- розроблено та умотивовано методичне забезпечення щодо побудови композиційної системи депозитного страхування в її гармонійній єдності впорядкованих і злагоджених між собою устремлінь, що фіксується як нормативно обов'язкова для банків;

- обґрунтовано матрицю та технологію застосування аутсорсингу у кредитній політиці банків при обслуговуванні агроформувань, які спонукають до органічної взаємодії банків, фінансових, консалтингових установ та агроформувань зі всіма можливими варіаціями;

удосконалено:

- методологічний арсенал експертизи кредитного потенціалу банків, епіцентром якої є синтез і взаємодоповнюваність вимірів та чинників впливу на його реалізацію з урахуванням особливостей сучасних процесів та явищ, що відбуваються в економічному просторі, яка зокрема включає фінансову, нормативно-регламентну, інформаційну, організаційну та інституційну складові;

- критичне розмежування кредитної політики банків як специфічного прояву на засадах світоглядної переорієнтації з усуненням низки прогалин, що стоять на заваді сприйняття й відтворення її цілісного і адекватного образу та встановленні взаємозв'язків й взаємовпливу між її рівнями і видами;

- спектр ціннісних орієнтирів дієвості кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань у річищі інтенцій їх економічних потреб та інтересів;

набули подальшого розвитку:

- теоретико-поняттєві судження та способи конституювання кредитної політики в її об'єктивно-суб'єктній єдності як носія різних властивостей, що постійно суперничають між собою з окресленням контурів її реалізації;

- стратегія гармонізації та активізації інноваційних драйверів кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань, що формують синтетичну, ціннісно-нормативний дизайн, який спрямовує і регулює розвиток банківської кредитної політики в контурі її евристичного потенціалу і пізнавальних меж.

Практичне значення одержаних результатів полягає в збагаченні та конкретизації рекомендацій щодо практичного застосування теоретико-методичного базису, розробок та положень дисертації. Окремі з них були підтримані: Міністерством аграрної політики України щодо пріоритетних напрямків удосконалення та перспектив розвитку банківського кредитування підприємств АПК (довідка № 21-3-376/1194 від 16.03.2010 р.); Вінницьким відділенням центральної філії Публічного акціонерного товариства „Кредобанк” для визначення пріоритетних напрямків удосконалення та перспектив розширення банківського кредитування агроформувань, що сприяло зменшенню кредитних ризиків та поліпшенню процесу кредитування (довідка № 04.08-1121/11 від 01.02.2011 р.); Вінницькою регіональною дирекцією ПАТ СК „Країна” щодо сучасної оцінки контуру страхового забезпечення й виміру та визначенню витоків загроз фінансової розбалансованості та кризи в аграрній сфері України, що сприяло зменшенню фінансових ризиків і поліпшенню процесу страхового забезпечення агроформувань (довідка № 03-246 від 23.12.2010 р.); Приватним сільськогосподарським підприємством „Агрофірма Батьківщина” смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області щодо розробленої системи заходів гармонізації кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань задля розширення кредитування та підвищення його ефективності (довідка № 46 від 18.11.2010 р.).

Авторські творчі напрацювання широко використовуються при викладанні дисциплін у навчальному процесі Вінницького національного аграрного університету, зокрема: „Гроші та кредит”, „Фінанси АПК”, „Кредитування в АПК”, „Банківська справа”, „Банківські операції”, „Фінансовий менеджмент”, „Іпотечне кредитування” (довідка № 01-153 від 01.02.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота презентує результати індивідуального науково-пізнавального пошуку здобувача. Провідні наукові позиції і узагальнення дисертації, сформульовані рекомендації і висновки підготовлені здобувачем самостійно.

Апробація результатів дисертації. Концептуальні положення та основні ідеї наукового пошуку неодноразово оголошувалися та обговорювалися вченими на представницьких наукових форумах, зокрема на: III Міжнародній науково-практичній конференції „Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи” (м. Київ, 2007 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції „Наука та технологія: шлях до майбутнього - 2008” (м. Прага, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Облік, контроль та аналіз на підприємствах АПК: стан та перспективи розвитку (м. Вінниця, 2010 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції „Шляхи реалізації завдань Концепції розвитку бухгалтерського обліку в аграрному секторі економіки України” (м. Київ, 2010 р.); II Всеукраїнській заочній науковій конференції „Актуальні питання сучасної економіки” (м. Умань., 2011 р.).

Публікації. Результати дисертації опубліковано у 10 наукових працях, з них 5 наукових статей у наукових провідних фахових виданнях загальним обсягом 1,95 друк. арк., у т.ч. 5 одноосібних, 5 - тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто авторові, становить 2,73 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації становить 172 сторінки комп'ютерного тексту, містить 31 таблицю на 16 сторінках, 39 рисунків на 21 сторінці, 6 формул на 1 сторінці. Повний обсяг дисертації 209 сторінок, до нього входить 17 додатків на 16 сторінках. Список використаних джерел налічує 236 найменувань на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, розкрито її зв'язок з науковими програмами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію, викладено особистий внесок здобувача.

У першому розділі - „Теоретичний базис дослідження кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань” - означено змістовий простір категорії „кредитна політика” й концептуально окреслено контури її реалізації, уточнено та поглиблено уявлення щодо специфіки методологічних основ формування кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань.

Опираючись на діалектичний підхід, обґрунтовано, що кредитну політику слід розглядати в сутнісному зрізі, як стратегію і тактику банку щодо привернення активів на зворотній основі і їх інвестуванню в аспекті кредитування клієнтів банку, а в прикладному - як цільову, детальну програму дій банку, що розкривається у меті, завданнях, стратегії, тактиці, проектах й планах розвитку, сформованих за ієрархією пріоритетів банку. Тобто, кредитну політику необхідно розглядати в широкому форматі (з позицій банку та його клієнтів) і у вузькому, як стратегію і тактику банку в аспекті технології кредитування.

З'ясовано, що за часів монобанківської системи спостерігалась фундаментальна зрощеність кредитної політики із загальнодержавною без урахування різноманітних потреб банків і їх клієнтів. Банки не піклувалися про підтримку економічно обґрунтованих оптимальних співвідношень між своїми активами і пасивами, кредитна політика мала формальний характер. Нині трансформується зміст і форми прояву кредитної політики, оскільки за ринкових умов вона спирається на існуючі економічні підвалини суспільства, відображає їх, передбачає використання маркетингового підходу, ризик - менеджменту, вимагає адекватного правового поля, підтримки ліквідності і надійності банку.

При цьому мета кредитної політики банку зосереджується на формуванні якісних активів, що забезпечують прийнятний рівень дохідності; спрямуванні кредитних ресурсів в економічно перспективні проекти; розробці й активізації впровадження нових фінансових технологій, кредитних продуктів і послуг; зміцненні конкурентоздатності; підвищенні якості сервісу. Визначальними завданнями кредитної політики банку є забезпечення високоприбуткового розміщення активів банку, дієвий моніторинг за якістю кредитного портфеля і його структурою, мінімізація і диверсифікація кредитних ризиків.

Окреслено контури реалізації кредитної політики. На макроекономічному рівні вони визначаються потребами економіки, а на мікроекономічному - кредитним потенціалом банку і кон'юнктурою кредитного ринку. Доведено доцільність наступного виокремлення контурів реалізації кредитної політики: економічні, (визначаються під впливом попиту і пропозиції на ринку, а також можливостями і уявленнями банку щодо доцільності кредитної експансії або рестрикції); адміністративні (норми, нормативи, регламенти, стандарти, інструкції, положення, ліміти діяльності банку); зовнішні (залежно від суб'єктів кредитних відносин: макро- і мікроекономічні, індивідуальні); внутрішні (обмеження кредитних взаємин з акціонерами, засновниками, персоналом банку); часові (визначають ієрархію терміновості кредитних процедур); просторові (географічні, територіальні обмеження функціонування банку), якісні (визначають якість кредитного портфеля); кількісні (контрольні цифри кредитування; визначаються кредитним потенціалом); нижній і верхній контур (максимально і мінімально прийнятні значення).

Доведено, що важливим для означення природи та змістового простору категорії „кредитна політика” є її критичне розмежування за додатковими критеріями: ініціативністю, забезпеченістю, характером та типом здійснення.

Уточнено, що основними чинниками, що впливають на специфіку методологічних основ формування кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань доцільно вважати: економічні можливості, фінансові інтереси, загрози і небезпеки, мету, функції, принципи, завдання, механізм забезпечення, критерії, індикатори, рівні. Саме вони при обслуговуванні банками агроформувань зумовлюють: підвищену ризикованість кредитного портфеля, пов'язану з вразливістю сільськогосподарського виробництва і залежністю платоспроможності агроформувань від погодніх умов та державної політики регулювання аграрного ринку; циклічність надання і погашення кредитів; періодичні коливання потреби у додатковому оборотному капіталі; дотримання чітких термінів та обсягів кредитування; нерозвиненість аграрного і страхового ринку. Вказані особливості методологічних основ формування кредитної політики вимагають від банків адаптації внутрішніх процедур і кредитних продуктів до специфіки агроформувань при їх обслуговуванні.

У другому розділі - „Оцінка сучасної кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань” - здійснено експертизу кредитного потенціалу банків та демасковано чинники впливу на його реалізацію, відстежено генезис, основні тенденції, траєкторію розвитку сучасної банківської кредитної політики при обслуговуванні агроформувань, розкрито мотиваційно-спонукальні домінанти та визначено спектр ціннісних орієнтирів дієвості кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань.

З'ясовано, що кредитний потенціал банку слід визначити як сукупну можливість наявних фінансових, матеріально-технічних, трудових, інтелектуальних та інших ресурсів забезпечувати генерування фінансово-посередницьких послуг та банківських продуктів для реалізації цілей акціонерів, клієнтів банку та держави. Таке трактування зумовлене специфікою ринкової економіки, орієнтованої на споживача, на реалізацію продуктів і послуг, а не на „абстракцію” і передбачає оцінку не тільки обсягу різноманітних ресурсів - носіїв потенціалу, але і їх генеруючої здатності, що і вип'ячує стрижневу методологічну проблему. Формою прояву кожного з елементів кредитного потенціалу вважається спроможність носіїв потенціалу: генерувати дохід; забезпечувати платоспроможність; скорочувати строки здійснення операцій; своєчасно отримувати необхідну інформацію; аналізувати; приймати рішення; керувати; впроваджувати; нівелювати вплив зовнішніх чинників; обслуговувати клієнтів; привертати інвестиції; мінімізувати фінансові ризики; забезпечувати правовий, технічний та фізичний захист; упереджувати виникнення кризових і надзвичайних ситуацій тощо. Обґрунтована структура складових кредитного потенціалу банку та його носіїв.

Для об'єктивної оцінки кредитного потенціалу і виявлення його формально-логічних й змістових ознак, запропоновано методологічний арсенал експертизи кредитного потенціалу банків, який включає: визначення складових кредитного потенціалу; виявлення складу й обсягу носіїв; розробка критеріїв, системи індикаторів і показників та алгоритмів їх виміру з метою характеристики обсягу активів, ідентифікації їх якості, збалансованості та інших параметрів; діагностика трудових, інтелектуальних, соціальних аспектів кредитного потенціалу; розробка методології оцінки втрат у результаті неефективного використання наявних можливостей і здібностей та оцінки ефективності застосування кредитного потенціалу; виявлення „тіньових” можливостей; визначення факторів нарощення кредитного потенціалу.

Здійснена експертиза кредитного потенціалу банків виявила, що із 175 функціонуючих банків, лише 10% віднесено до 1 групи, а до 4 групи - 65%. Хоча за останніх чотири роки майже в 3 рази зросли активи банків, підвищилась частка капіталу банків у активах (14,6 проти 12,5%). Збільшуються статутні фонди банків, водночас помітно зросла частка іноземного капіталу у статутному капіталі (40,6 проти 27,6%). Коефіцієнт миттєвої ліквідності сягає 58,8%, поточної - 77,33%, проте коефіцієнт співвідношення регуляторного капіталу до сукупних активів становить лише 14,57, а норматив максимального розміру кредитного ризику - 21,04.

За 2000-2009 рр. параметри кредитів зросли у 25,4 рази. Виявлено висхідний тренд частки довгострокових кредитів до валового внутрішнього продукту України. За останні 5 років вона зросла в 3 рази і у 2009 році досягла 61,1%. Частка у ВВП країни іпотечних кредитів банків досягла - 12,7%. Еластичність нарощення обсягів кредитів до зміни обсягів депозитів становить 0,6-0,7%. Купівельна спроможність національної валюти впала майже на 80%, а резервних валют - на 25-30%. Загрозливою вважається амплітуда строкових дисбалансів, яка досягла свого максимального екстремуму (40%).

Спектр та обсяги банківських послуг залишаються переважно досить обмеженими. Банки сконцентрувалися на наданні традиційних послуг з розрахунково-касового обслуговування, короткостроковому кредитуванню, операціями з векселями. За впливу кризи, протягом останніх років обсяги банківських операцій помітно скоротилися, впали обсяги зовнішньоторговельних кредитів в іноземній валюті, припинилися ф'ючерсні угоди з валютою, простежується низький рівень менеджменту, тоді, як сучасні виклики вимагають якісно нового діапазону форм та методів банківського обслуговування. Ціни на банківські послуги амплітудно коливаються в розрізі окремих регіонів й незначно у межах регіонів. Вартість програмного забезпечення, комунікацій, електронного обладнання, інформаційного забезпечення та іншої інфраструктури для багатьох банків є непосильною, що зумовлює погіршення якості надання їх послуг. Проблемним у цих умовах представляється подальше успішне функціонування невеликих банків. Спостерігається стрімке зростання (в 4 рази до 9,4%) частки прострочених кредитів.

Водночас, помітно зросла увага до підвищення якості обслуговування корпоративних клієнтів, розвитку програм пластикових карт, пожвавилась робота з фізичними особами. Стрімко набирають обертів документарні операції (акредитивні розрахунки).

Виявлені чинники впливу на реалізацію кредитного потенціалу банків та формування їх кредитної політики, доцільно розділити на макроекономічні, - що діють на всі банки, і мікроекономічні, ? ті, що впливають на роботу конкретного банку. Найважливішими макроекономічними чинниками є: загальний стан економіки країни, рівень інфляції, темпи зростання ВВП, дефіцит бюджету; вплив грошово-кредитної політики; рівень незалежності центрального банку, участь банків у політичному житті країни; рівень доходів населення, попит на банківські операції і послуги, готовність економічних суб'єктів споживати банківські послуги, наявність соціальних пільг; рівень конкуренції; рівень цін на банківські продукти і послуги; політизованість суспільства; соціальна напруженість; стан та ризики кредитного ринку.

Найважливішими мікроекономічними чинниками є: пріоритети банку; кредитний потенціал; прибутковість; ліквідність; упровадження нових видів операцій і послуг; рівень ризику та прибутковості окремих видів позик та послуг; стабільність депозитів; спектр операцій і послуг; забезпечення позик; клієнтура банку та можливості її розширення; якість кредитного портфеля; цінова політика банку; рівень ризик-менеджменту.

Відстежено генезис, основні тенденції, траєкторію розвитку сучасної банківської кредитної політики при обслуговуванні агроформувань. Так, частка кредитів, спрямованих агроформуванням у 2000 р. сягала лише 4,4 % , а у 2009 р. вже 5,6%, хоч частка банківських кредитів не перевищувала 2,9% ВВП, а з 2002 р. спостерігалось її падіння, і в 2009 р. вона сягала менше 1%.

Виявлено, що кількісні та якісні параметри кредитування за групами агроформувань помітно різняться (табл.1). В якості забезпечення, для середніх і малих агроформувань переважну частку займає застава нерухомості (83,2%). Характерно, що майже у 85% випадків їх кредитні угоди додатково забезпечуються гарантіями чи порукою третіх осіб.

Таблиця 1

Параметри кредитування за групами агроформувань у 2007-2009 рр.

Агро-формування	Рік	Параметри кредитування, %	Частка простроченої заборгованості %
		Відсоткова ставка	Параметри забезпечення	Частка довгострокових кредитів	Обсяг угоди понад 1 млн. грн.
Великі корпоративні	2007	13,7	120	86	100	4,3
	2008	14,6	130	78	100	5,2
	2009	15,2	130	74	100	7,4
Великі	2007	15,1	120	67	87	3,1
	2008	16,7	130	56	75	4,8
	2009	19,2	140	34	67	6,8
Середні	2007	18,3	140	67	45	2,3
	2008	20,4	140	65	38	5,3
	2009	24,3	150	27	27	15,4
Малі	2007	21,4	200	28	12	7,3
	2008	25,3	200	16	7	19,5
	2009	26,7	230	8	5	24,8

Високу потребу в співпраці з банками зазнавали 48,9% агроформувань; низьку - 9,7%. Попит на банківські послуги був різною мірою задоволений у 83,4% агроформувань. Підвищується вимогливість агроформувань до банків. При виборі банку для агроформувань найбільшу вагу мають наступні фактори: надійність банку та швидкість здійснюваних ним розрахунків, сервіс, індивідуальне ставлення до клієнта, зручність розташування офісів, наявність повного спектра послуг та широкого кола стратегічних партнерів.

Регламентуючі стандарти щодо технології кредитування агроформувань банками переважно не кореспондуються між собою і не передбачають чіткого визначення повного ланцюга кредитних процедур, що підвищує кредитні ризики та потребує всеохопливих докорінних якісних змін. Існуючий стан засвідчує слабку готовність банків до кризових потрясінь, нерозвиненість кредитних механізмів, недостатність підготовки банківських фахівців, тобто підтверджують назрілу нагальну необхідність модернізації кредитної політики банків.

У третьому розділі - „Пріоритетні напрями модернізації кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань” - розроблено стратегію гармонізації та активізації інноваційних драйверів кредитної політики банків, обґрунтовано матрицю та технологію застосування аутсорсингу банками при обслуговуванні агроформувань, розроблено та умотивовано методичне забезпечення щодо побудови композиційної системи депозитного страхування.

Модернізація кредитної політики банків має передбачати наступне: зміцнення стабільності банків; реструктуризацію банків; оздоровлення їх діяльності; поліпшення якості кредитного, особливо інвестиційного портфеля; поліпшення структури активів; зміцнення зв'язку банків з аграрною сферою; підвищення іміджу банку; забезпечення інтересів вкладників; посилення нагляду та мотивації банківських працівників; трансформацію структури депозитної та процентної політики банків; формування кредитної інфраструктури; розробку пакета регламентів, стандартів, нормативів; входження в міжнародне банківське співтовариство.

Доведено необхідність пошуку і активне використання нових форм, методів, прийомів, сфер банківського бізнесу, зокрема застосування кризового реінжинірингу. У цьому форматі доведено доцільність виділення наступних типів бізнес-процесів: генерування банківських продуктів; просування банківських продуктів клієнтам; управління ризиками генерування, просування та продажу банківських продуктів клієнтам; оформлення та облік банківських операцій; забезпечення умов отримання бажаних фінансових результатів банку.

Обґрунтовано, що підвалинами формування і реалізації гармонійної кредитної політики банку мають стати сучасні інноваційні технології управління банками. Це особливо значимо за умов глобальної конкуренції, коли негнучкість, повільна адаптивність вітчизняних банків до деформацій економічного простору, небажання передавати частину функцій компаніям-партнерам стають деструктивними чинниками щодо підвищення їх конкурентоспроможності. Розкрито сутність і окреслено нові обрії застосування аутсорсингу банками як нової форми побудови їх бізнесу (рис.1). Суть його полягає в тому, що всі активи та можливості банку зосереджуються на основному виді їх діяльності, а не основні функції для банку делегуються професійним партнерам. У процесі використання банком аутсорсингу доцільно виокремити п'ять блоків: формування замовлення аутсорсинг-пакета; відбір аутсорсера; розробка і узгодження аутсорсинг-угоди; зіставлення діяльності аутсорсера з очікуваними перевагами та оцінка дієвості використання аутсорсинг-технології банком. Застосування аутсорсингу банком дозволяє збільшити адаптивність та гнучкість банку. Також зникає необхідність залучати нових фахівців та розширювати штати банку для виконання не основних його функцій, які можуть бути делеговані аутсорсеру. Як наслідок, банківські працівники можуть бути вузькоспеціалізованими висококваліфікованими фахівцями. Проте необхідно відстежувати загрози, які можуть з'явитись при використанні аутсорсингу: труднощі з налагодженням систем банку-замовника та аутсорсера при делегуванні кількох бізнес-процесів; розголошення конфіденційної інформації банку при залученні до бізнес-процесів недобросовісного партнера; зниження якості банківських послуг; звуження кола клієнтів; проблеми з децентралізацією управлінської роботи банку та фінансових потоків.



Рис. 1. Матриця застосування аутсорсингу банками при обслуговуванні агроформувань

Нині банки виконують функції основних інститутів фінансового ринку. Їх призначення зосереджено в обслуговуванні грошових потоків усередині країни, переливу капіталу з однієї сфери економіки в іншу, перетворення грошових доходів і накопичень у капітал. Така операція банків, як залучення вкладів (депозитів) юридичних та приватних осіб, передбачає передусім першочергове завдання збереження цих вкладів, тобто гарантії того, що вкладники після завершення терміну угоди повністю отримають свої гроші і належні їм відсотки. Ця проблема є досить актуальною, оскільки практика фінансово потужних країн демонструє, що жоден, навіть великий банк, за умов функціонування ринку, не застрахований від банкрутства та повного краху.

Водночас, у взаємному ланцюжку між банком (кредитором) і його клієнтом (позичальником) об'єкт їх спільного інтересу - кредит породжує різні правничо-економічні ситуації: для позичальника - зобов'язання повернути позичену суму, а для кредитора - право вимагати її отримання у попередньо узгодженому обсязі і терміни. Невиконання цих домовленостей загрожує банку фінансовими збитками, котрі і можуть бути об'єктом страхування з метою захисту майнових інтересів банку-кредитора. Без сумніву, Україна відчуває нагальну потребу у створенні системи захисту вкладів. Справа в тому, що логічний ланцюжок достатньо простий: вкладник впевнений у збереженні своїх коштів у банку, а банки, маючи в своєму розпорядженні все більше коштів - приплив депозитів, спрямовують їх у розвиток пріоритетних сфер економіки. Нині населення володіє певними обсягами заощаджень, які переважно зберігаються у готівковій валюті. Введення системи депозитного страхування (СДС) сприятиме приверненню цих коштів до банків (рис.2).

Рис. 2. Модель побудови композиційної системи депозитного страхування

Сутність СДС сконцентрована у створенні цільового страхового фонду, кошти якого можуть спрямовуватись на відшкодування шкоди, заподіяної вкладникам та клієнтам збанкрутілого банку. При цьому використовується принцип „кругової поруки”. Доведено, що СДС, яка акумулює кошти банків заради захисту інтересів вкладників, має бути обов'язковою, максимально незалежною, захищеним від використання її в чиїхось приватних інтересах. У площині управління, СДС повинна максимально відображати загальнонаціональні інтереси, не перетворюючись при цьому в державну структуру. СДС має набути публічно-правового статусу, тобто володіти певною незалежністю, подібно Національному банку України.

ВИСНОВКИ

1. Нові горизонти економічного простору змусили кардинальним чином переосмислити багатомірність, поліфункціональність теоретико-поняттєвих суджень та способів конституювання кредитної політики, в її об'єктивно-суб'єктній єдності як носія різних властивостей, що постійно суперничають між собою. З'ясовано, що кредитна політика - це складне та розгалужене явище, зумовлене конкретно-історичними обставинами, в яких вона формувалась, це стратегія і тактика банку в сфері кредитних операцій, тобто ця політика співвідноситься з управлінням руху кредиту в усіх його формах і різновидах. Виокремлено контури її реалізації. Розглядаючи прояви її сутності, які здійснюються за різними напрямами на практиці як її різновиди, частини єдиного цілого, доцільно її виокремлення за додатковими критеріями, сутність яких відтворюється у постійно-безперервних проявах цього феномена: ініціативністю, забезпеченістю, характером та типом здійснення.

Означене трактування та критичне розмежування кредитної політики банків як специфічного прояву на засадах світоглядної переорієнтації з усуненням низки прогалин, що стоять на заваді сприйняття й відтворення її цілісного і адекватного образу та встановленні взаємозв'язків й взаємовпливу між її рівнями і видами, суттєво поглиблює уявлення про змістове наповнення кредитної політики та спростовує низку стереотипів і похибок в її інтерпретаціях, наявних у літературі.

2. Розроблено методологічний арсенал експертизи кредитного потенціалу банків, епіцентром якої є синтез і взаємодоповнюваність вимірів та чинників впливу на його реалізацію з урахуванням особливостей сучасних процесів та явищ, що відбуваються в економічному просторі, яка зокрема включає економічну, організаційну, нормативно-правову, фінансову, інформаційну та інституційну складові.

Такі методологічні орієнтири виступають органічним пізнавально-пошуковим синтезом експертизи кредитного потенціалу банків, водночас автор не наполягає на безумовному прийнятті саме такого методологічного підходу, оскільки будь-яка диференціація компонентів та експертиза кредитного потенціалу може і повинна видозмінюватися стосовно до конкретного банку. Принциповим є те, що пропонований підхід стає визначальним для експертизи кредитного потенціалу банків на будь-якому рівні.

3. Здійснена експертиза кредитного потенціалу банків виявила, що у 2006-2010 рр. відбувалося суперечливе коливання його параметрів. Так, рентабельність активів та капіталу знизилась відповідно: з 1,61 ? до 1,45% та з 13,52 - до 10,19%, чиста процентна маржа зросла з 5,30 ? до 5,79%. Водночас знизився чистий спред - з 5,76 до 4,84%. Виявлено помітний розрив між ціною кредитів і депозитів (5 - 9 пунктів). Від 40 до 65% свого доходу банки заробляють на кредитних операціях, на них же випадає основна сума втрат - від 50 до 80%. Все це відбувається на тлі розгортання інфляції, зменшення попиту на гривню, підвищення доларизації, високої тінізації, нерозвиненості фінансових ринків, непрозорості банківської та кредитно-грошової системи, спотвореності цін на нерухомість, зростання недовіри населення до фінансової системи держави, очевидних недоліків податкової системи, низької платіжної дисципліни економічних суб'єктів, низької частки безготівкових форм розрахунків, жорсткого непрофесійного руйнівного втручання держави у діяльність банків, високого рівня облікової ставки, прорахунків фінансової політики, нерозвиненості кредитної інфраструктури.

До основних чинників, що впливають на нарощення кредитного потенціалу банків, віднесено: кількісне зростання обсягу носіїв трудового, інтелектуального, матеріально-технічного, ресурсного потенціалів; позитивні якісні зміни всіх видів ресурсів; встановлення і стабільність необхідної пропорційності й збалансованості всіх видів ресурсів і компонентів потенціалу; підвищення ефективності використання кредитного потенціалу і його складових; наявність загальної позитивної тенденції економічного розвитку в країні і в банківській сфері зокрема.

4. Встановлено, що в структурі залучених ресурсів агроформувань за останні роки банківські кредити досягали не більше 15%. Обсяги кредитів, спрямованих агроформуванням, за 2000-2009 рр. збільшились у 32,4 рази. Субсидованими кредитами у 2009 р. скористалось лише 3,4% агроформувань, хоча ще у 2004 році вони становили 25,4%, а у 2008 р. - 40,5%. Найбільш актуальною проблемою агроформувань при співпраці з банками є неадекватно висока ціна банківських послуг та складні умови й процедури кредитування. З'ясовано, що кредитна політика носить формальний суперечливий характер, зумовлений перехресною взаємодією „конфронтуючих” і водночас взаємодоповнюючих тенденцій, кредитне планування здійснюється на низькому рівні, а кредитна стратегія формується без потрібного обґрунтування.

5. Розкрито мотиваційно-спонукальні домінанти формування кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань, що становлять основу стратегії банків, це: консерватизм; пріоритет наявності забезпечення; контроль цільового використання кредиту; збереженість та надійність застави й фінансового стану агроформування; диверсифікація кредитного портфеля; обмеження ризику на одне агроформування; обмеження сукупного кредитного ризику; виважений активний маркетинг надійних агроформувань.

6. Визначено, що дієвість кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань характеризується передусім рівнем дотримання спектра ціннісних орієнтирів: наукова обґрунтованість, оптимальність, ефективність, єдність, нерозривний зв'язок елементів кредитної політики, прибутковість, безпека, надійність, плановість, прогнозованість, динамічність і прозорість.

Дієвою кредитна політика банку може бути лише в тому випадку, якщо вона побудована з урахуванням означеного спектра ціннісних орієнтирів і забезпечує їх реалізацію на практиці, що дозволить: повніше використати кредитний потенціал банку, підвищити дієвість кредитної політики банків й банківського кредитування, знизити кредитні ризики та сприятиме розвитку агроформувань країни.

7. З'ясувавши проблемний характер здійснених економічних перетворень та виявивши притаманні кредитній політиці латентні загрози, розроблено стратегію гармонізації та активізації інноваційних драйверів кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань, що формують синтетичний, ціннісно-нормативний дизайн, який спрямовує і регулює розвиток банківської кредитної політики в контурі її евристичного потенціалу і пізнавальних меж. Однією із теоретичних підвалин такої стратегії визначено фінансовий реінжиніринг, який вважається одним з найбільш дієвих управлінсько-фінансових інновацій, що представляє собою фундаментальне переосмислення і радикальну перебудову бізнесу банку в умовах поліпшення таких показників, як вартість, якість, рівень сервісу, швидкість функціонування, фінанси, маркетинг і збут, побудова інформаційних систем.

Запропонована стратегія як поєднання теоретичного й практичного містить у собі всі накопичені здобутки кредитної політики банків в їх сучасному звучанні, орієнтується на завчасне прийняття запобіжних заходів щодо нейтралізації або принаймні мінімізації можливих негативних процесів й явищ, дозволяє точніше визначити спрямованість модернізації кредитної політики, слугує основним фактором успішного та стабільного розвитку банку. Істотною перевагою використання розробленої стратегії є здатність сприяння швидким змінам у банківському бізнесі, що забезпечує можливість не тільки зберегти місце на ринку, але й домогтися у відносно короткі терміни позитивного прориву, міцного фінансового становища, високого суспільного іміджу.

8. Екстремальні ситуації спонукають банки до перегляду методів організації бізнесу та детермінують новий, іноваційно-мобілізаційний тип пошуку неординарних шляхів найкращого задоволення запитів споживачів. В існуючому економічному просторі для банків особливо актуального значення набувають сучасні технології аутсорсингу, які дозволяють підтримувати їх економічну стійкість в умовах жорсткої конкуренції.

Розроблено матрицю та технологію застосування аутсорсингу у кредитній політиці банків при обслуговуванні агроформувань, які спонукають до органічної взаємодії банків, фінансових, консалтингових установ та агроформувань зі всіма можливими варіаціями. Принципова значущість переорієнтації банку на використання аутсорцингу полягає у зміщенні смислового акценту всієї кредитної політики, оскільки на відміну від субпідряду, аутсорсинг - це стратегія управління банком, а не тільки різновид партнерської взаємодії, він вимагає певної модернізації внутрішньокорпоративних процесів і зовнішніх зв'язків банку.

9. З'ясовано, що довіра до банків та їх кредитної політики підірвана внаслідок досить частих випадків їх неплатоспроможності, непередбачуваності коливань процентних ставок за вкладами, порушення банками договірних угод з клієнтами і відсутності при цьому будь-яких гарантій збереження заощаджень. Банкрутство банків являє собою реальну загрозу національній економічній безпеці та соціальної рівноваги. На макрорівні довіра до банків падає і внаслідок того, що банки, всупереч своєму суспільному призначенню, все більше знижують свою роль як продуктивних інститутів кредитування. Під впливом об'єктивних і суб'єктивних причин помітна частка кредитних ресурсів спрямовується в операції, не пов'язані з реальним сектором економіки, перетворюючи банки в установи фіктивного фінансування. За означених умов з чинника стимулювання економічного зростання банківська кредитна політика загрожує перетворитися на інструмент дестабілізації.

Задля уникнення такого сценарію розвитку подій розроблено та умотивовано методичне забезпечення щодо побудови композиційної системи депозитного страхування в її гармонійній єдності впорядкованих і злагоджених між собою устремлінь, що фіксується як нормативно обов'язкова для банків.

Добре налагоджена система депозитного страхування стане не тільки фактором згладжування негативних соціально-економічних наслідків коливань кредитної сфери, але, що щє більш важливо, з'явиться передумовою пожвавлення інвестиційної діяльності, як певна конструкція, що адекватна новим викликам часу. Реалізація запропонованих пропозицій дозволить системі депозитного страхування достатньо швидко розпочати співпрацю з банками, які залучають кошти та координувати зусилля з Національним банком України. Система депозитного страхування покликана стати важливим елементом організації, а не дезорганізації кредитної політики банків.

Викладені висновки і узагальнення дисертаційного дослідження дають можливість не лише нарощувати методологічний потенціал банківської кредитної політики при обслуговуванні агроформувань у її фінансово-соціальному аспекті, але й використати здобутки теоретичного дискурсу проблематики у пізнавально-практичних та прогностичних зрізах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Любар О.О. Кредитна політика банків: види та моделі / О.О. Любар // Вісник Університету банківської справи національного банку України. Серія: Проблеми розвитку фінансово-кредитної системи в сучасних умовах. - 2010. ? № 3 (9). - С. 183-185. (0,35 друк. арк.).

2. Любар О.О. Кредитне бюро в контурі кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань / О.О. Любар // Вісник Хмельницького національного університету. Серія: Економічні науки. - 2010. - № 6 Т. 1. ? С. 183-186. (0,38 друк. арк.).

3. Любар О.О. Особливості формування кредитної політики банків при обслуговуванні суб'єктів аграрної сфери / О.О. Любар // Збірник наукових праць Вінницького національного аграрного університету. Серія: Економічні науки. - 2010. - № 5-2. - С. 224-230. (0,57 друк. арк.).

4. Любар О.О. Оцінка можливостей банків щодо формування сприятливої кредитної політики при інвестиційному кредитуванні суб'єктів аграрної сфери / О.О. Любар // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. - 2010. ? № 1 (28). - С. 280-282. (0,24 друк .арк.).

5. Любар О.О. Банківське кредитування суб'єктів аграрної сфери в умовах ринку / О.О. Любар // Економіка АПК. - 2011. ? № 3. - С. 73-77. (0,41 друк. арк.).

Тези доповідей на науково-практичних конференціях:

6. Любар О.О. Банківське кредитування суб'єктів аграрної сфери: стан та тенденції / О.О. Любар // Матеріали II Всеукраїнської заочної наукової конференції „Актуальні питання сучасної економіки”, 20-21 січня 2011 р. - Умань: Видавець „Сочінський”, 2011. - Ч. 1. - С. 176-178. (0,16 друк. арк.).

7. Любар О.О. Місце та роль облікового підрозділу на підприємстві / О.О. Любар // Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції „Наука та технологія: шлях до майбутнього - 2008”. ? Том 3. Економічні науки: Прага. Видавництво „Освіта та наука”. - С. 86-89. (0,24 друк. арк.).

8. Любар О.О. Організація бізнесу та його обліку в умовах ринкової економіки / О.О. Любар // Реформування обліку, звітності та аудиту в системі АПК України: стан та перспективи: Тези доп. III Міжнар. наук.-практ. конф.: 29-30 листопада 2007 р. / Відп. за вип. В.М. Жук. - К.: „Юр-Агро-Веста”, 2007. - С. 184-186. (0,14 друк. арк.).

9. Любар О.О. Оцінка сучасної політики банків при обслуговуванні суб'єктів аграрної сфери / О.О. Любар // Шляхи реалізації завдань Концепції розвитку бухгалтерського обліку в аграрному секторі економіки України. VI Міжнар. наук.-практ. конф. ННЦ „ІАЕ” 14 травня 2010 р., : зб. тез та виступів ? відпов. за вип. В.М. Жук. - К.: ННЦ ІАЕ, 2010. - С. 323-325. (0,10 друк. арк.).

10. Любар О.О. Страхування в контурі кредитної політики банків як інструмент мінімізації ризиків при обслуговуванні суб'єктів аграрної сфери / О.О. Любар // Облік, контроль та аналіз на підприємствах АПК: стан та перспективи розвитку: Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. - Вінниця: РВВ ВНАУ, 2010 - С. 85-87. (0,14 друк. арк.).

АНОТАЦІЇ

Любар О.О. Кредитна політика банків при обслуговуванні агроформувань. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки” НААН, Київ, 2011.

З'ясовано економічну сутність категорії „кредитна політика”, уточнено та поглиблено розуміння змісту і специфіки методологічних основ формування кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань.

Здійснено експертизу кредитного потенціалу банків та визначено чинники впливу на його реалізацію.

Виявлено сучасний контур та особливості формування кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань. Встановлено спектр ціннісних орієнтирів дієвості кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань.

Запропоновано стратегію гармонізації та активізації інноваційних драйверів кредитної політики банків при обслуговуванні агроформувань.

Обґрунтовано матрицю та технологію застосування аутсорсингу у кредитній політиці банків при обслуговуванні агроформувань.

Розроблено та умотивовано методичне забезпечення щодо побудови композиційної системи депозитного страхування.

Ключові слова: кредитна політика банків, кредитний потенціал, агроформування, реінжиніринг банків, аутсорцинг, система депозитного страхування.

Любар О.А. Кредитная политика банков при обслуживании агроформирований. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Национальный научный центр „Институт аграрной экономики” НААН, Киев, 2011.

...