Фондова і валютна біржі: фінансові аспекти діяльності

Біржові угоди в усіх їх різновидах, зокрема строкові, по-різному регулювалися законодавством - від заборони у XVII ст. до визнання у другій половині XIX ст. У цей час законодавство європейських країн по-різному ставилося до строкових біржових угод: як правило, їх укладення не заборонялося, але право на судовий захист у разі невиконання не гарантувалося. У США діяла пряма заборона укладення строкових біржових угод. Проте заборону можна було легко обійти за допомогою пристосування до умов строкової торгівлі касових угод: шляхом використання застави цінних паперів і відстрочки їх виконання.

Правила торгівлі на створених нині в Україні біржах визнають і відповідним чином регулюють окремі види строкових угод. Наприклад, п. 17 Правил біржової торгівлі на Українській універсальній товарній біржі (УУТБ) передбачає, що «ф'ючерсні угоди укладаються, як правило, з метою страхування (хеджування) угод з реальним товаром або отримання в процесі перепродажу або після ліквідації угоди різниці від можливої зміни цін».

На товарних біржах терміни ліквідації операцій триваліші, ніж на фондових. Найпоширеніший термін операцій на світовому ринку -до 6 міс., особливо це стосується продовольчих товарів з їх сезонним циклом виробництва. Наприклад, бавовну, як правило, купують у липні з терміном поставки у грудні.

На товарних біржах на кожний вид товару встановлюються терміни ліквідації та виконання строкових угод. Наприклад, на Чиказькій біржі стандартні терміни на пшеницю або кукурудзу -березень, травень, липень, вересень і грудень.

Угоди, що укладаються на вітчизняних біржах, також можна умовно поділити на угоди, що здійснюються з реальним товаром (реальні операції), і угоди на термін, де предметом купівлі-продажу є контракт на поставку, ф'ючерси, опціони тощо.

Угоди з реальним товаром

Вони є основним об'єктом уваги брокерів, оскільки в умовах нинішнього дефіциту і економічної кризи надійніше мати справу з реальним товаром. По суті, це угоди купівлі-продажу оптових партій, або бартерні операції.

Товар під час торгів може знаходитися у місці, що вказане продавцем, або на території біржі, або бути відвантаженим, або знаходитися в дорозі. При цьому брокерам і їхнім клієнтам необхідно знати, що витрати на зберігання товарів у приміщенні біржі до продажу відносяться на рахунок продавця, а після продажу - на рахунок покупця.

З розрахунку на подальше підвищення цін проводиться закупівля на біржі готівкового товару з негайною поставкою і на термін з тим, щоб до моменту виконання контракту продати його як реальний товар за більш високу ціну.

З розрахунку на подальше зниження цін проводиться продаж реального товару і контрактів на термін (з поставкою у майбутньому). До моменту виконання контрактів на термін продавець розраховує купити на ринку готівковий товар за нижчою ціною і отримати прибуток за рахунок різниці між ціною в день укладення контракту і ціною в момент його виконання.

Угоди з реальним товаром можуть бути з коротким терміном поставки. У світовій практиці їх називають операціями "спот". Вони можуть бути і з поставкою через більш тривалий час - операції "форвард", або форвардні операції.

Одним з видів форвардних операцій є операція із заставою. Це операція, згідно якої один контрагент виплачує іншому в момент укладення угоди суму, яка обумовлена договором між ними, у вигляді гарантії виконання своїх зобов'язань. Ця сума може складати від 8 до 100% вартості товару, що пропонується до операції. Заставою може виступати не тільки грошовий внесок, а й сам товар. Якщо платником застави є покупець, то операція буде із заставою на купівлю, а якщо продавець - із заставою на продаж. Остання в наш час особливо актуальна.

Нині серед угод з реальним товаром переважають бартерні. За оцінками експертів, частка бартерних угод складає більше 60%. Роль еквівалента при бартерних угодах виконує, як правило, зерно, а також автомобілі, ліс, покрівля, цемент, м'ясопродукти, мед, картопля, цибуля, водо- і газопровідні труби, стальний лист, садові будинки, складські приміщення, а також підйомники, крани і навантажувачі. На думку біржовиків, бартерні угоди нині вигідніші для учасників втричі.

На деяких біржах бартерні операції не дозволені. Але тимчасово, в умовах переходу економіки країни до ринку, використовуються угоди "з умовою".

Угода "з умовою "є різновидом угоди з реальним товаром, згідно якої продаж одного товару здійснюється за умови одночасної купівлі іншого реального товару. Відмінності цих угод від бартерних полягають в наступному:

1) укладення угод з "умовою" здійснюється в процесі публічних відкритих торгів в операційному залі з участю біржового маклера;

2) обліково-розрахункову функцію виконують гроші;

3) укладаються з використанням біржового інформаційного банку даних.

В умовах дефіциту цей вид угоди викликає інтерес у клієнта, але не завжди вигідний для брокера, оскільки клієнт дає йому доручення продати товар за умови одночасної (як правило, протягом місяця) купівлі іншого товару. Якщо брокер не забезпечить купівлю обумовленого "зустрічного" товару, то він позбавляється права на отримання винагороди.

При укладенні таких угод брокерським фірмам було рекомендовано брати з клієнтів від 4 до 8% комісійних. Брокери при отриманні заявки на таку угоду мають право відмовитися від її виконання.

Операції на строк

Крім операцій з реальним товаром існує досить широкий перелік операцій на строк без реального товару. На західних біржах ці операції активно використовуються брокерами, оскільки дають можливість проявити свої професійні якості і отримати підвищений прибуток.

У нас в Україні вони поки що не практикуються, але з розширенням обсягу продажу товарів і лібералізацією цін на них ці операції займуть своє місце на біржі.

Контракт на майбутню поставку - це договір, який укладається на поставку ще не виробленої продукції за фіксованою ціною. Цей контракт є проміжним між традиційним форвар-контрактом (операція з реальним товаром) і ф'ючерсною операцією. Наприклад, на Українській аграрній біржі (УАБ) укладаються контракти на поставку зерна майбутнього урожаю. Укладення такої угоди в сучасних умовах надає продавцю додаткових фінансових можливостей, а покупця певним чином страхує від інфляційних ризиків.

Ф'ючерсні угоди укладаються, як правило, не з метою купівлі або продажу товару, а з метою страхування (хеджування) угод з реальним товаром. Вони укладаються за фіксованою в момент укладення угоди ціною, з виконанням її через певний проміжок часу.

Для виконання угоди, як гарантія, вноситься невелика сума. Розрахунки здійснюються через розрахункову або клірингову палату (на наших біржах тільки розробляється положення про клірингову палату), яка стає посередником між покупцем і продавцем і гарантує виконання зобов'язань. Предметом угоди є не реальний товар, а біржовий контракт - ф'ючерс. При настанні терміну сплати реальних активів або зобов'язань, ф'ючерсні операції зараховуються зворотними операціями, що дозволяє компенсувати втрати на реальному ринку прибутком на біржі, і навпаки.

Широкого поширення набули спекулятивні угоди з ф'ючерсними контрактами. Розраховуючи на подальше підвищення цін, спекулянти купують через брокерів ф'ючерсні контракти на біржі, і навпаки, розраховуючи на подальше зниження цін, продають їх. Контракт, куплений з розрахунку на подальше підвищення цін, називається "лонг", "довгий", а покупець таких контрактів знаходиться в позиції "лонг".

Контракт, що проданий з розрахунку на зниження цін "шот", "короткий", а продавець контрактів, не покритих реальним товаром, знаходиться в позиції "шот".

Спекулянт, що скупив біржові контракти з розрахунку на підвищення цін, виявиться в позиції "лонг", і навпаки, контракт, що продав з розрахунку на зниження - в позиції "шот".

Таким чином, при підвищенні цін покупець ф'ючерсних контрактів виграє, а продавець втрачає, а при зниженні - навпаки.

При спекулятивних угодах з ф'ючерсними контрактами між продавцем і покупцем безпосередньо ніякі розрахунки не проводяться. Для кожного з них протилежною стороною є розрахункова палата біржі. Вона сплачує стороні, що виграла, і отримує від тієї, що програла, різницю між вартістю контракту в момент його укладення і обумовленого терміну виконання.

Ф'ючерсна угода може бути ліквідована у будь-який момент, шляхом сплати різниці між ціною продажу контракту і поточною ціною при його ліквідації. Це називається викупом раніше проданих або продажем раніше куплених контрактів.

Широкого поширення на західних біржах набули і операції з преміями (опціони). До них належать операції, в яких один з контрагентів, заплативши премію, набуває права на опціон, а також право на основі заяви до певного дня зробити той чи інший вибір, що стосується угоди. Існує декілька видів таких угод.

Угоди з премією (опціони)

Простий опціон (або проста угода з премією). За цією угодою, якщо покупець заплатив і придбав опціон, то він має право зажадати від свого контрагента виконання його зобов'язань, або повністю відмовитися від операції (право відходу). Якщо опціон купує покупець товару, то маємо справу з умовною купівлею, а якщо продавець - то з умовним продажем. Премія може бути окремою від вартості товару і сплачуватися при укладенні угоди, а може входити до вартості товару. У цьому випадку сума угоди з умовною купівлею збільшується на величину премії, а сума угоди з умовним продажем зменшується на суму премії. Оплата премії у разі відмовлення від угоди здійснюється в день повідомлення про це (відступна премія), у разі виконання угоди - у день виконання.

Подвійний опціон - це операція, при якій платник премії набуває права вибору між позицією покупця і позицією продавця, а також права відмовитися від операції. Ми бачимо, що права платника премії збільшуються вдвічі у порівнянні з правами при простому опціоні, тому і величина премії встановлюється у подвійному розмірі. Як і в простому опціоні, премія може враховуватися окремо від суми операції або включатися до суми операції ("стелаж"). При "стелажі" вартість товару збільшується (у разі операції на купівлю) або зменшується (при операції на продаж) на розмір премії.

Складний опціон - це операція, що поєднує дві протилежні угоди з премією, які укладаються однією і тією ж брокерською конторою з двома іншими учасниками біржової торгівлі. Якщо брокерська контора, що укладає угоду, є платником премії, то їй належить право відмовлення від операції.

Якщо брокерська контора отримує премію, то право відходу від операції належить її контрагентам. Складний опціон, як операція, відкриває для брокера широкі можливості маневру.

Кратний опціон - це операція, при якій один з контрагентів набуває права за певну премію на користь іншої сторони збільшити в декілька разів кількість товару, що підлягає передачі або прийому. Кратність проявляється у тому, що більша кількість товару повинна знаходитися у кратному відношенні до обов'язкового (твердого) мінімуму, перевищувати його в 2, 3, 4 рази і т.д., але в межах максимуму, встановленого договором.

Кратні операції з премією бувають двох видів: з вибором покупця і з вибором продавця. Кратний опціон являє собою поєднання твердої операції з умовною операцією, оскільки деяка мінімальна кількість товару у будь-якому випадку повинна бути передана або прийнята.

Хеджування

Хеджові операції є певною мірою проміжними між операціями на ринку реального товару (строковими) і операціями на ф'ючерсній біржі. Хеджування - це продаж (купівля) ф'ючерсного контракту на рівні купівлі (продажу) аналогічної кількості того ж товару, що передувала еквівалентній кількості іншого товару, ціна якого змінюється паралельно ціні даного товару.

Хеджування полягає у врегулюванні між зобов'язаннями на ринку реального товару і протилежними за змістом зобов'язаннями на ф'ючерсному ринку.

За технікою здійснення хеджових операцій розрізняють два основних типи:

1) хеджування продажем (коротке), коли фірма продає ф'ючерсні контракти;

2) хеджування купівлею (його часто називають довгим), коли фірма набуває права на ф'ючерсні контракти. Крім того, хеджування може бути здійснене за допомогою особливого виду біржових операцій - опціону.

Коротке хеджування, як правило, використовується для забезпечення ціни продажу реального товару, який знаходиться або буде знаходитися у власності торговця, фірми, яка добуває або переробляє сировину.

Довге хеджування застосовується як засіб, що гарантує закупівельну ціну для торговців і фірм, що переробляють і споживають сировину.

Залежно від цілей виділяють такі види хеджування:

· звичайне (чисте);

· арбітражне;

· селективне;

· передбачуване.

Звичайне (чисте) хеджування, здійснюється для уникнення цінових ризиків і укладається у певному балансуванні за часом і кількістю протилежних за напрямом зобов'язань на ринку реального товару і ф'ючерсному ринку. Чисте хеджування в сучасній діловій практиці не відіграє важливої ролі.

Арбітражне хеджування враховує витрати на зберігання і здійснюється виключно для одержання вигоди з очікуваної сприятливої зміни у співвідношенні цін реального товару і біржового котирування з різними термінами поставки. При надлишку товару це співвідношення цін (котирування на далекі терміни поставки вище, ніж на ближні), як правило, дозволяє завдяки хеджуванню фінансувати витрати за зберігання товару. Воно застосовується в основному торговцями.

Селективне хеджування відрізняється тим, що операція на ф'ючерсному ринку проводиться не одночасно з укладенням угоди на реальний товар і не на адекватну кількість. Здійснення операції на біржі значною мірою базується на очікуваному напрямі і рівню зміни цін реального товару. Так, якщо очікується підвищення цін, то селективний хеджер не буде хеджувати свої запаси реального товару, розраховуючи отримати прибуток від підвищення їх вартості.

Передбачуване хеджування полягає в купівлі або продажу ф'ючерсного контракту ще до того, як завершиться операція з реальним товаром. Передбачуваний хедж виступає тимчасовим замінником торгового контракту, який буде укладено пізніше.

Особливий вид біржових угод - міжбіржові угоди.

Це біржові угоди, які укладаються сторонами через посередництво двох або більше бірж. Між біржею, в якій бере участь продавець, і біржею з участю покупця може бути одна або декілька бірж-посередників.

Важливо підкреслити, що міжбіржові угоди укладаються членами бірж, а не самими біржами. Останні, як і в звичайних "внутрібіржових" угодах, виконують виключно організаційні функції. Як посередники в міжбіржових угодах беруть участь біржові маклери бірж.

Розширення міжбіржових угод має виняткове значення для розвитку повноцінного ринку товарів і капіталів. Основними умовами, що забезпечують цей процес, повинні стати: вдосконалення стандартизації продукції і товарів (міжбіржова торгівля здійснюється виключно за стандартами, проте це на 90% стосується і внутрібіржових угод); розвиток інформаційної інфраструктури і сучасних засобів зв'язку; нарешті, певне законодавче регулювання міжбіржової торгової практики, що забезпечує юридичні гарантії належного виконання зобов'язань, що виникають при цьому і встановлення в певних розмірах сум винагороди за посередництво.

Питання, пов'язані з правовим забезпеченням міжбіржової торгівлі, можуть вирішуватися і на основі угод, що укладаються біржами.

У біржовій практиці зустрічаються й інші види угод, що визначаються типом біржового товару, характером супутніх договору зобов'язань, взаємовідносинами між брокером і клієнтом, між брокерами-контрагентами. Інтерес представляють, наприклад, угоди, що носять для брокерів страховий характер. Наприклад, операція із заставою - операція, при якій один контрагент виплачує іншому певну суму як гарантію виконання своїх зобов'язань. Згодом він повертає цю суму іншій стороні, залишивши частину собі і зробивши відповідну виплату біржі.

2. Аналіз фінансових аспектів діяльності фондової і валютної біржі

2.1 Фондові біржі

Аналіз діяльності фондового ринку та фондових бірж в Україні (за 2013-2014 роки)

Показники роботи фондового ринку та фондових бірж за 2013 р.

Динаміка обсягів торгівлі на УФБ за данимизвіту УФБза 9 місяців 2013 року характеризується позитивною тенденцією до зростання. Показники біржової активності у порівнянні з аналогічним періодом минулого року збільшилися на 70,35%. Біржовий обіг за підсумками роботи УФБ у звітному періодісклав 14,6 млн. грн. (відповідний показник 2012 року - 8,6 млн. грн.).

Структура учасників на кінець звітного періоду у складі членів УФБ налічується 52 учасники, з них30 членів - торговці цінними паперами, решта 22 - банківські установи.

З початку поточного року до переліку членів УФБ увійшли 2 торговці цінними паперами, було виключено зіскладу - 14.

Станом на 30.09.2013 року в біржовому списку УФБ перебувало 75 фінансових інструментів 68 емітентів: 3 інструменти - в лістингу біржі, решта - у позалістинговому котируванні.

Протягом звітного періоду до Котирувального списку «Б» (2 рівень лістингу) було включено акції іменні прості ПАТ «ЗНКІФ «ЕФЕКТИВНІ ІНВЕСТИЦІЇ» (11.08.2013 р.) та акції іменні прості ПАТ «Київський ювелірний завод» (27.09.2013 р.).

Найбільшу питому вагу у структурі біржового списку УФБ незмінно займають акції (90% від загальної кількості фінансових інструментів).

За 9 місяців 2013 року на УФБ та її філіях відбулося 72 торговельні сесії (за аналогічний період 2012 року - 32 сесії). Середньомісячний обсяг торгівлі склав 1,6 млн. грн. (відповідний показник 2011 року - 0,95 млн. грн.), за торгівельну сесію - 0,20 млн. грн. (в 2012 році - 0,27 млн. грн.).

Протягом звітного періоду на УФБ та її філіях укладено 1 707 угод (з них 1 702 - на УФБ, решта угод - на філіях біржі). У розрізі фінансових інструментів об'єктами угод, укладених в найбільшій кількості (1 401), служили деривативи.

Найбільший обсяг торгів був зафіксований на вторинному ринку акцій і становив 8,27 млн. грн., що складає 56,61% від біржового обігу за 9 місяців 2013 року. Найвища біржова активність спостерігалася у травні звітного періоду. Обсяг торгів у травні склав 3,3 млн. грн., що становить 22,6% від біржового обігу за звітний період.

Інформація про обсягиторгівліціннимипаперами на УФБ та їїфіліях за 9 місяців 2013 року відображена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3Обсяги торгівлі цінними паперами (2013р.)

	Кількість сесій	Кількість угод	Кількість реалізованих цінних паперів, шт.	Обсяги торгів, грн.
м. Київ	68	1 702	360913 857	13697990,94
Східноукраїнськафілія	2	3	1 694	29 190,30
Івано-Франківськафілія	1	1	11 769 617	823 873,19
Кримськафілія	1	1	412 372	61855,80
Всього	72	1 707	373097 540	14612910,23

На вітчизняному фондовому ринку у першому півріччі поточного року спостерігаються позитивні тенденції його динамічного розвитку. Цьому тренду на думку Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР, комісії) сприяло вдосконалення законодавчої та нормативної бази, підвищення рівня захисту прав акціонерів, спрощення механізмів емісії цінних паперів та підвищення активності учасників фондового ринку. Серед головних характеристик цього періоду слід виділити насамперед високу активність біржової діяльності.

За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами протягом січня-червня 2013 року становив 113,64 млрд. грн. Цей показник майже відповідає даному результату за весь 2012 рік - 131,29 млрд. грн.

Протягом січня-червня 2013 року порівняно з даними аналогічного періоду 2012 року обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився майже у 2,5 рази (або на 66,70 млрд. грн.), тоді коли у січні-червні 2012 року цей показник становив лише 46,93 млрд. грн.

Індекси ПФТС і УФБ на річному графіку рухаються майже без розбіжностей, тому нижче буде графік тільки одного індексу UX Індекси інших малих бірж рухались дещо інакше, але професіональні аналітики їх навіть не аналізують, так як вони не відображають загальної інформації про стан фондового ринку та економіки, так як індекси розвинутих бірж. [4]

Показники роботи фондового ринку та фондових бірж за 2014 р.

Що стосується показників діяльності фондового ринку за 2014 рік, то загалом, упродовж минулого року фондовий ринок систематично демонстрував певну стабільність усіх своїх показників. Так, протягом 2014 року, порівняно з даними за 2013 рік, обсяг біржових контрактів з цінними паперами збільшився на 11,99% у порівнянні з 2012 роком. Станом на 1 січня 2015 року цей показник склав 263,67 млрд грн, тоді як минулого року він становив 235,44 млрд грн, що говорить про те, що песимістичні прогнози учасників ринку не справдилися, і фондовий ринок представляє інтерес для інвесторів та його учасників. Найбільший обсяг торгів серед усіх фінансових інструментів було зафіксовано з державними облігаціями - 179,12 млрд грн або 67,78% від загального обсягу виконаних біржових договорів, що свідчить про довіру інвесторів до консервативних інструментів, друге місце посідають операції з облігаціями підприємств - 26,36 млрд грн або 9,98%. Якщо ж говорити про операції з акціями, то їх об'єм склав 23,44 млрд грн або 8,87% від загального обсягу.

Також 2014 рік характеризувався зростанням таких важливих показників, як капіталізація лістингових компаній фондового ринку та співвідношення капіталізації лістингових компаній до ВВП: так, якщо говорити про числове вираження першого показника, то станом на кінець 2014 року він перевищував 275 млрд грн, тоді як наприкінці минулого року складав приблизно 180 млрд грн. Цесвідчить про підвищення вартісної оцінки компаній, які пройшли процедуру лістингу та занесені добіржового реєстру організаторів торгівлі. Водночас збільшилось співвідношення капіталізації лістингових компаній до ВВП: цей показник наразі становить 19,66%, тоді як попереднього року він складав 13,66%.

В останні роки продовжилась тенденція збільшення обсягу торгів на ринку цінних паперів.

Так, цей показник у 2014 році становив 2 530,87 млрд грн, що більше обсягу виконаних договорів у 2013 році на 359,77 млрд грн. У той же час, темпи зростання фондового ринку були випереджаючими порівняно з ВВП: обсяг торгів на ринку цінних паперів перевищив показник ВВП країни майже у два рази. Це свідчить про розвиток економіки держави в цілому та розвиток фондового ринку зокрема, а також швидкі темпи цього поступу. Важливим показником розвитку фондового ринку та фінансової системи країни взагалі є частка капіталізації лістингових компаній у ВВП країни. Як відображає таблиця 1, акціонерний капітал є найбільш розвиненим у США та Великобританії, у той час як в Україні ця цифра поки що невелика.

За результатами торгів на організаторах торгівлі, обсяг біржових контрактів (договорів) з цінни ми паперами у 2014 році становив 263,67 млрд грн, що більше на 11,99% у порівнянні з 2013 роком.

Хоча у 2014 році обсяг торгів цінними паперами на біржовому ринку зріс на 28,23 млрд. грн, частка біржового ринку в загальному обсязі торгів на ринку цінних паперів зменшилася на 0,6% та становила 12,59%.

Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів, є забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з іншими джерелами, капіталу. Залучення інвестицій у цінні папери відбувається шляхом придбання цінних

паперів в процесі їх емісії. Акції та облігації є найефективнішим джерелом отримання додаткових фінансових ресурсів для фінансування поточної господарської діяльності, довгострокових проектів підприємств і держави.

Однак, показник обсягу залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку, який за результатами 2014 року становив 67,23 млрд грн, нижчий за показник обсягу залучених довгострокових кредитів (100,97 млрд грн).

Також варто розглянути такий показник, як обсяг випусків емісійних цінних паперів, що відображає наміри підприємств щодо збільшення своєї капіталізації та їх зацікавленість у залученні інвестицій за допомогою цінних паперів. Станом на 31.12.2014 року, загальний обсяг усіх зареєстрованих регулятором випусків цінних паперів становив 1 122,51 млрд грн.

Загальний обсяг випусків емісійних цінних паперів у 2014 році зменшився на 39,87% порівняно з 2013 роком, разом з тим, обсяг емісії цінних паперів у 2014 році майже на 13% перевищив обсяг емісії цінних паперів у 2012 році.

Протягом 2014 року регулятор зареєстрував 247 випусків акцій на суму 15,84 млрд грн, що майже у три рази менше порівняно з 2013 роком. Основним фактором зменшення обсягів емісії є згортання участі іноземних банківських інституцій у капіталі банків України, наслідком чого стало зменшення статутних капіталів кількох банків з іноземним капіталом.

У ІІ кварталі 2014 року спостерігається найбільший обсяг зареєстрованих випусків акцій (7,91 млрд грн).

Найбільші обсяги випусків акцій, зареєстрованих Комісією, належали емітентам, основними видами економічної діяльності яких була фінансова діяльність (3,75 млрд грн, або 23,67% від загального обсягу), операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям (3,19 млрд грн, або 20,11%), а також будівництво (3,01 млрд грн, або 18,97%).

Характерною особливістю ринку акцій у 2014 році можна назвати факт щомісячного коливання волатильності акцій від меншого значення на початку місяця до максимального значення перед завершенням місяця.

Аналізуючи 2014 рік, можна відмітити, що показник обсягу торгів акціями на ринку цінних паперів зменшився на 6,94% порівняно з 2013 роком, разом з цим, він перевищив показник 2012 року на 6,40%.

Ситуація на вітчизняному фондовому ринку протягом останніх років зазнала докорінних змін.

Поряд із традиційними операціями з фінансовими інструментами з'явилися нові продукти. Вони отримали назву «деривативи», або «похідні». Наразі ринок деривативів є доволі молодим сегментом фінансового ринку. Розвиток ринку похідних цінних паперів виступає одним із факторів ефективного функціонування фінансового ринку та відображає свій вплив на ефективне функціонування реального сектору економіки.

Емісія похідних цінних паперів. Зростання обсягу випуску похідних цінних паперів протягом останніх років свідчить про інтерес учасників ринку до фінансових інструментів, які створюють можливість для хеджування ризиків, являючи собою елементи «квазі» - страхування. Так, у 2014 році Комісією було зареєстровано дев'ять випусків опціонів на суму 22,89 млн грн. У порівнянні з 2012 роком, обсяг випусків опціонів збільшився на 19,45 млн грн.

Ринок похідних (деривативів) характеризується постійним зростанням обсягів операцій з похідними інструментами. За останні три роки сума контрактів з похідними (деривативами) помітно зросла: з 3,75 млрд грн у 2012 році до 24,91 млрд грн у 2014 році.

У 2014 році обсяг торгів похідними (деривативами) збільшився на 0,92 млрд грн порівняно з 2013 роком, що склало 0,98% від загального обсягу торгів на ринку цінних паперів.

Депозитарна діяльність провадиться учасниками фондового ринку відповідно до законодавства про депозитарну систему України. Зауважимо, що на кінець 2014 року регулятором видано дві ліцензії на здійснення депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів - ПАТ «Національний депозита рій України» (ПАТ «НДУ») та ПрАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» (ПрАТ «ВДЦП»).

Станом на 31.12.2014 року депозитарії цінних паперів обліковували 1 336 цінних паперів, випуски яких зареєстровані у документарній формі існування, на рахунках у зберігачів цінних паперів знаходилось 65 016,73 млн шт. таких цінних паперів. У той же час, у бездокументарній формі існування депозитарії обліковували 13 398 цінних паперів, а на рахунках у зберігачів знаходилось 3 186 233,35 млн шт. таких цінних паперів.

Показники депозитарної діяльності, наведені в таблиці 37, свідчать про постійне збільшення кількості рахунків у цінних паперах - як зберігачів, так і власне емітентів, що обслуговуються депозитаріями, а також зростання кількості цінних паперів на цих рахунках. Це є підтвердженням загальної тенденції покращення кількісних і якісних показників депозитарної складової вітчизняного фондового ринку.

Сумарна кількість рахунків власників цінних паперів, за даними зберігачів та реєстраторів, у 2014 році склала 8,76 млн шт., що продовжило тренд до поступового їх зменшення. Варто зазначити, що кількість рахунків власників цінних паперах, за даними зберігачів, збільшилася на 8,42%, сягнувши позначки у 5,41 млн шт. (4,99 млн шт. у 2012

році), разом з цим зменшилася кількість рахунків власників цінних паперів на 30,75% (або на 1,01 млн шт. в абсолютному вираженні, за даними реєстраторів). Загальний тренд зменшення кількості таких рахунків у реєстраторів свідчить про результати процесу дематеріалізації акцій.

Підбиваючи підсумок головними перспективами фондового ринку України в тому що, підвищується ліквідність всіх бірж України з кожним роком, згодом якщо тенденція розвитку бірж буде продовжуватись, на розвиток Української економіки може влитись велика маса Іноземного капіталу. Інвестори інвестують тільки в ліквідні інструменти, це є безпечніше ніж інвестування в цінні папери, яких важко позбутися вразі здешевлення.

Шляхи та способи вдосконалення діяльності фондової біржі

Сучасний стан та розвиток у функціонуванні фондових бірж вимагають застосування таких комп'ютерних, механічних, технічних, технологічних,інформаційнихта інших ресурсів, які б полегшили роботу біржі, пришвидшили процеси купівлі- продажу цінних паперів та їх похідних, атакож зробили б більш ефективною діяльність біржі.

Важливим зараз в передових країнах загалом та в нашій країні окремо є використання електронної біржі для підвищення продуктивності її діяльності. Це також свідчить про значне підвищення технічного рівня торгівлі цінними паперами, що має позитивний вплив на економіку окремої держави та світову економіку в цілому. Головна перевага електронної біржі полягає в тому, що вона дає можливість проведення торгових операцій у будь-який час доби та в будь-якому місці, а також більш низькі операційні та технологічні витрати.

На даному етапі вже відбулося впровадження значної кількості розробок у сфері науки й техніки для зміни основи організації біржової торгівлі.

На даний час широке застосування засобів автоматизації дозволяє сформувати міцну технологічну базу для вдосконалення саме організаційної роботи на біржі.

Але це дозволяє вирішувати тільки незначну частину проблем,пов'язаних з нестримним зростанням обсягів інформації, але крім цього у процесі функціонування фондових бірж виявлено дуже багато проблем. Їх подолання передбачає використання інших ресурсів.

Коло проблем, пов'язаних з автоматизацією біржової діяльності, єнадзвичайно об'ємним. До них відносяться як загальнотехнологічні задачіорганізації обробки інформації (наприклад, визначення колективних форм обробки інформації, пошук процедур роботи з базами даних та ін.), так і вибір ефективних технологічних і технічних засобів, необхідних для проведення подібної роботи. Фахівці, зайняті на біржі, за допомогою персональних ЕОМ можуть значно полегшити, пришвидшити й інтенсифікувати свою трудову діяльність.

Засоби автоматизації значно спрощують функціонування біржі,підвищують її оперативність, швидкість здійснення процедур, дозволяють збільшити кількість представлених товарів, число брокерських фірм, тобто збільшується загальний оборот біржі.

Характерною проблемою фондових бірж в Україні є те, що на даний час рівень їх автоматизації в порівнянні з передовими організаторами торгівлі досить низький. Така ситуація пояснюється відсутністю вітчизняного досвіду автоматизації біржової діяльності та нерозвиненим ринку біржових інформаційних технологій [5, 8].

Для нормального функціонування українських бірж необхідним є відповідним чином обладнане приміщення для здійснення операцій, сучасні засоби зв'язку й інформації, ефективна система клірингу та збору депозитів для забезпечення фінансової цілісності ф'ючерського контракту;

Таким чином, питання технічного забезпечення біржової діяльності постає актуальною проблемою, яка потребує негайного вирішення [5].

Велику кількість проблем на фондовому ринку в Україні породжує недосконалість клірингової системи. Відразу варто зазначити, що єдиного рецепта побудови «ідеальної розрахунково-клірингової системи» не існує.

Кожна країна вибудовувала систему клірингу виходячи з історичного розвитку власних біржових інститутів, рівня довіри між учасниками ринку,принципів торгів і розрахунків.

Найбільший інтерес являє собою досвід застосування клірингових систем у країнах з найбільш розвинутою біржовою торгівлею, таких як:

Велика Британія, США та Німеччина. У цих країнах у процесі клірингууспішно реалізований принцип CCP. Зведені дані по процесі здійснення клірингу в цих трьох країнах подано в таблиці 2.5.

Таблиця 2.4 Порівняльні характеристики провідних світових клірингових організацій

Ознака	Клірингова організація
	London Clearing House	National Securities Clearing Corporation	Eurex Clearing
Наявність спеціалізованого Законодавства	+	+	-
Спосіб здійснення клірингу	Новація/відкрита пропозиція	Новація	Відкрита пропозиція
Час проведення розрахунків	3 дні	3 дні	2 дні
Організація - депозитарій, що проводить розрахунки по цінних паперах	CREST	DTC	Clearsream Euroclear
Установа, що проводить грошові розрахунки	Bank of England, а також 12 найбільших банків Великої Британії	Federal Reserve System	Bundesbank
Наявність афільованих Структур	-	NSCC і DTC об'єднані в холдинг (DTCC)	Eurex Clearing входить у групу Deutsche Borse
Основні акціонери клірингових установ	Акціонерами LCH є учасники ринку і London Stock Exchange	Акціонерами DTCC є учасники ринку і New York Stock Exchange	Акціонерами Deutsche Borse є багато фінансових інститутів

На основі даної таблиці проаналізуємо особливість організації клірингової діяльності у Великій Британії. Вона полягає в існуванні єдиного основного партнера (CCP) для усіх провідних бірж країни - LCH (LondonClearіng House).

Система клірингу відрізняється досить високою гнучкістю й передбачає 2 способи реалізації принципу CCP - новацію та відкриту пропозицію, що забезпечує ефективну роботу LCH на всіх сегментах організованого фінансового ринку. З метою розподілу ризиків, пов'язаних з розрахунково-кліринговим обслуговуванням операцій, учасників ринку обслуговують дві незалежні одна від одної організації: LCH, що виступає центральною стороною по угоді і мінімізує кредитні ризики і ризикиліквідності, а також система CREST, що забезпечує розрахунки по цінних паперах, депозитарне обслуговування і мінімізує операційні ризики. Також особливістю клірингової системи Великої Британії є її багатовалютність [6].

Незважаючи на різноманітність клірингових систем, що функціонують на принципі CCP, при систематизації світового досвіду стає зрозуміло, що більшість відмінностей пов'язані з розбіжностями в законодавстві, апринципи роботи майже всіх клірингових організацій однакові. Намітилася загальносвітова тенденція до зменшення кількості клірингових центрів, що діють у межах одного регіону, а також збільшення участі біржових майданчиків в акціонерному капіталі клірингових компаній [8].

Щодо України, то зараз у ній cтворюється один монополіст - розрахунковий центр, який буде виконувати кліринг та розрахунки за угодами з ЦП і деривативами. Ідея його створення є нежиттєздатною й шкідлива для ринку. Крім того, закон, котрий буде регулювати даний процес,заслуговує «технічного» вето, оскільки в ньому дуже багато помилок і протиріч. Зараз ринок і так знаходиться на межі, і замість того, щоб його реанімувати, наприклад, реалізувати подвійний лістинг, йому перекривають кисень [11].

Останніми роками ринок цінних паперів в Україні наглядно показав,що може виступати ефективним джерелом акумулювання та трансформації тимчасово вільних коштів. Багато великих національних підприємств вийшли на ринок облігаційних позик, що дало їх змогу не лише скоротити витрати на обслуговування кредитних коштів, а й сформувати позитивну кредитну історію, яка дасть можливість надалі здешевити кошти, що залучаються [7].

Серед порівняно нових для українських компаній способів залучення інвестиційних ресурсів особливе місце посідає IPO (Initial Public Offering).Це первинне (публічне) розміщення акцій.

За останні роки на ринку первинного розміщення акцій чітко простежуються такі тенденції:

- на фондових ринках зареєстровано відмінні показники ліквідності;

- зростає конкуренція між світовими фондовими біржами;

- значно зросла кількість альтернативних джерел фінансування, зокрема, з'явилися фонди прямих інвестицій.

Для дослідження українського ринку найбільш актуальним є те, що залучення фінансових ресурсів через ІРО сприяє зростанню кредитного рейтингу та престижу компанії, що випускає цінні папери, забезпечує підвищену ліквідність її акцій [11, 5, 12].

Виділяють три основні мети проведення ІРО:

- залучення значного фінансового капіталу на довгостроковій основі;

- первинне розміщення акцій.

- об'єктивна оцінка вартості підприємства [9].

Українські підприємства найбільшою мірою приваблює альтернативний інвестиційний ринок (AIM) Лондонської фондової біржі, атакож можливість Варшавської, Віденської та Московської бірж, оскільки саме вони пропонують порівняно невисоку вартість розміщення та досить широку базу потенційних інвесторів.

В Україні вже накопичено достатній досвід із залучення капіталу за допомогою ІРО, оскільки дана технологія залучення фінансових ресурсів сприяє зростанню статусу й престижу компанії-емітента, забезпечує підвищену ліквідність її акцій, перетворюючи їх на ліквідний засіб платежу.

Це, у свою чергу, полегшує компанії доступ до позикових коштів іноземних фінансових установ, що є набагато дешевшими, ніж у країнах СНД, інадаються на більш тривалий термін. Крім того, залучене фінансування не треба повертати, як у випадку з кредитами чи облігаціями. Така ситуація є дуже важливою саме в умовах зростання оцінних коефіцієнтів українських компаній, коли вони можуть залучати значні кошти через розміщення акцій.

Досить часто національні (регіональні) компанії виявляються непідготовленими до ІРО. Найскладнішим є не проведення власне даної процедури, а подальша робота за умови постійного контролю з боку нових інвесторів і регулюючих органів. Керівництву слід зменшити регулювання,підвищити рівень самостійності, а також відмовитися від використання різноманітних схем із викупом своїх облігацій підконтрольним структурами,адже будь-яка відмова від світових українських стандартів не сприйматиметься біржовими інвесторами [11].

Також однією із проблем діяльності фондової біржі є вдосконалення механізму управління ними в Україні. Підвищення ефективності функціонування фондових бірж в Україні передбачає вдосконалення системи управління та контролю за її процесами. Така ситуація обумовлена тим, що складна структура організації, наявність значної кількості професійних і непрофесійних учасників, великі обсяги різносторонніх угод, які укладаються, конфіденційний характер інформації щодо операцій із цінними паперами та їх похідними, а також інші чинники створюють потенційні умови та загрози щодо зловживань у цій сфері.

Усе це може призвести до посягання на інтереси інвесторів, зменшити їхню довіру до ринку. У майбутньому підсумку це є запорукою того, що знизиться ефективність біржової торгівлі. Тому саме для попередження цих процесів та залучення більшої кількості інвесторів у біржовий процес необхідно забезпечити дієвість механізму державного регулювання [10].

Світовий досвід не дає однозначної моделі механізму регулювання й контролю на фондовій біржі. Ураховуючи ринкову модель економічного розвитку України, вітчизняний фінансовий ринок не здатний розвиватися окремо від європейських стандартів та загальносвітових тенденцій.

Не зважаючи на відповідність вітчизняного законодавства з питань розвитку та функціонування фондового ринку до загальноприйнятих нормативів, воно має величезну кількість суперечливих моментів [14].

На першому етапі підвищення ефективності механізму державного управління фондовою біржею необхідно налагодити роботу основного органу регулювання фондового ринку - НКЦПФР. Для цього потрібно впорядкувати його організаційну структуру, чітко визначити головні функції кожного з підрозділів, налагодити внутрішню співпрацю усіх структурних частин. Це забезпечить ефективне виконання НКЦПФР покладених на неї функцій.

Для побудови ефективного механізму нагляду за фондовою біржею в Україні необхідно:

- встановити спеціальні інформаційно-аналітичні засоби моніторингу;

- розробити нормативно-правову базу для проведення розслідувань правопорушень та застосування санкцій до порушників;

- забезпечити створення функціональних підрозділів у структурі фондових бірж України;

- здійснити підготовку кваліфікованих спеціалістів.

На другому етапі вдосконалення управління фондових бірж важливим є об'єднання всіх організацій, що здійснюють регулювання фондових бірж в єдину установу - регулятора фондового ринку в Україні. Це призведе до узгодження дій щодо прийняття необхідних законодавчих норм, чітко розподілить функції кожного професійного учасника, сприятиме забезпеченню контролю за їх виконанням, дасть можливість використовувати кару за недотримання законодавства.

Третій етап механізму вдосконалення управління фондовими біржами характеризується створенням міжнародного торгового центру цінними паперами в місті Києві. Така установа дозволить за принципом територіальності об'єднати всі його інфраструктурні елементи.Усім відомо, що сьогодні столиця України має інфраструктуру міжнародного класу, котра може обслуговувати створення єдиного центру торгівлі цінними паперами. Це сучасні комунікаційні та комп'ютерні технології, готельні та офісні будівлі, житло, різноманіття послуг. У Києві вже сьогодні працюють представництва більшості інформаційних та рейтингових агентств, які мають міжнародне визнання. Користування їх послугами сприятиме зростанню попиту на якісні продукти в усіх сферах господарської діяльності, підвищенню інвестиційної активності будівництва й реконструкції столичного середовища.

Проведення заходів, котрі будуть орієнтовані на здобуття Києвом статусу міжнародного фінансового центру, дозволить збільшити приплив фінансових ресурсів з-за кордону, забезпечить прискорений розвиток інфраструктури та сфери послуг, створить нові робочі місця, стане стимулом для збільшення інвестицій в економіку [10].

Як бачимо, модель ринкової економіки в Україні потребує створення ефективного механізму державного управління вітчизняними фондовими біржами. Ураховуючи наслідки фінансової кризи, державне управління фондовим ринком повинно бути спрямованим на стимулювання інвестиційної діяльності та поєднуватися з механізмом строгої відповідальності за невиконання норм законодавства.

Одним з чинників, що визначає рівень ефективності ринку цінних паперів, є його інформативність. Український ринок цінних паперів характеризується високим ступенем спекулятивності, наявністю інвесторів,основною ціллю діяльності яких є досягнення повного контролю над конкретними прибутковими підприємствами за допомогою придбання контрольного пакету їх акцій.

Інформаційний простір вітчизняного ринку цінних паперів має декілька проблем, які потребують негайного вирішення:

- недостовірність, несвоєчасність та необґрунтованість інформації про діяльність учасників ринку. Вивчення звітів деяких емітентів свідчитьпро нерозуміння ними окремих розділів звітності: так у розділах, де повинні висвітлюватись ринкові проблеми, насправді можна знайти лише загальні рекламні фрази [13];

- незначний розвиток інформаційного простору українського ринку цінних паперів. Зараз тільки одна з десяти бірж в Україні та НКЦПФР здійснюють інформаційне забезпечення. На сучасному етапі в Україні ще не створено систему фінансових консультантів, котрі б спеціалізувалися на забезпеченні всіх зацікавлених необхідною статистичною та аналітичною інформацією про фондовий ринок [15];

- відсутність законодавчого регулювання інформаційної взаємодії на ринку цінних паперів, а також спеціалізованих компаній, котрі могли б кваліфіковано подати оперативну інформацію про біржі.

Зважаючи на вищевикладені факти, система розкриття інформації на ринку цінних паперів України потребує вдосконалення по наступнихнапрямках:

- закріплення на законодавчому рівні вимог щодо розкриття інформації на ринку цінних паперів;

- перегляд моделі інформаційної системи;

- впровадження стандартів розкриття інформації Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO);

- запровадити елементи подвійного розкриття інформації (через регулятора та організаторів торгів);

- доцільно створити загальний інформаційний Інтернет-сайт, який містив би безкоштовну інформацію про емітентів, доступну для широкого кола громадськості [9, 20].

Для оптимізації інформаційної прозорості вітчизняного ринку цінних паперів доцільно скористатися світовим досвідом.

Світова практика знає дві моделі розкриття інформації:

- американську, котра базується на розкритті інформації учасниками ринку цінних паперів перед державним регулятором. Комісія зцінних паперів і бірж встановлює стандарти розкриття інформації, проводить суворі перевірки їх відповідності. Фактично емітенти самостійно відповідають за їх якість, намагаючись залучити авторитетного аудитора для того, щоб у інвестора не було жодних сумнівів.

Також важливою характеристикою американської моделі розкриття інформації на ринку цінних паперів є те, що дані послуги є абсолютно безкоштовними. Поряд із тим, існує спеціалізована служба EDGAR On-line,яка надає послуги з обробки та систематизації інформації, але ці послуги вжеплатними [15];

- європейську, здебільшого орієнтовану на розкриття інформації емітентами перед організаторами торгів, а вже останній самостійно визначає ступінь публічності цієї інформації, її форму та іноді структуру змістової частини. У кількох провідних європейських країнах вже паралельно діють системи розкриття інформації, що підтримуються відповідно організаторами торгів і регулятором [10].

Таким чином, можна достовірно говорити, що діяльність фондових бірж в нашій країні потребує подальшого вдосконалення та подолання цілої низки проблем. Для їх вирішення необхідно застосовувати передові розробки у сфері НТП, впроваджувати в практику теоретичні надбання розвинених країн світу.

Для ефективного функціонування українських бірж слід запроваджувати відповідні умови щодо вдосконалення інформаційної,технологічної, законодавчої бази, а також звернути увагу на такий досить новий спосіб залучення інвестиційних ресурсів, як IPO.

Сучасний механізм системи органів управління фондовою біржею в Україні ґрунтується на сукупності правових норм, які дуже часто порушуються. Така ситуація призводить до постійних фінансових зловживань. Тому ринкова модель економіки України потребує створення ефективного механізму державного управління вітчизняними фондовими біржами.

2.2 Валютні біржі

Аналіз діяльності Української міжбанківської валютної біржі України (вересень 2014 року - квітень 2015 року) [16]

Валютна біржа-- установа, в якій на підставі чинного законодавства здійснюється регулярна й упорядкована торгівля іноземною валютою відповідно до попиту і пропозиції. Як самостійний елемент інфраструктури валютна біржа збереглася лише в деяких країнах (у ФРН, Франції), в решті цю роль виконують найбільші банки. ВУкраїнівалютними біржами єУкраїнська міжбанківська валютна біржав м.Києві.

1) вересень 2014 року:

Укріплення євро

За останні місяці спостерігалося поступове зростання курсу євро щодо долару США на світовому ринку. Курс євро перетнув позначку 1,40 дол. за євро і міцно закріпився вище позначки 1,45. Причиною такого зростання є послаблення долару щодо всіх основних світових валют, спричинене зменшенням ажіотажного попиту на держоблігації уряду США, показниками економіки США, поступовим послабленням ролі долара як основної резервної та розрахункової валюти та іншими факторами.

Стабілізація курсу гривні

Гривня нарешті стабілізувалася у межах 8,25 - 8,50 грн./дол. США. Існує декілька причин такого зміцнення позицій національною валютою, серед них зменшення попиту населення, продаж банками з іноземним капіталом валюти для збільшення своїх статутних капіталів та, звичайно, інтервенції НБУ. У вересні Нацбанк витратив 532 млн. дол. США на підтримку курсу гривні. Курс гривні залишиться в межах 8,40 - 8,70 до кінця жовтня.

2) жовтень 2014 року:

Коливання пари доллар/євро

За останній місяць спостерігалося поступове зростання курсу євро щодо долару США на світовому ринку та навіть перетин курсом позначки 1,50 з наступною корекцією до позначки 1,47 - 1,48. Курс євро закріпився вище позначки 1,47. Причиною подальшого зростання євро в жовтні було послаблення долару щодо більшості основних світових валют, спричинене зниженням індексу впевненості споживачів у США (знизився з позначки 53,4 у вересні до 47,7 у жовтні), незмінною ставкою ФРС, поступовим послабленням ролі долара як основної резервної та розрахункової валюти, іншими факторами. Водночас корекцію до позиції 1,47 - 1,48 можна пояснити фіксацією прибутків трейдерами.

Стабілізація гривні

В жовтні спостерігалося подальше укріплення гривні та її стабілізація у межах 8,05 - 8,45 грн./дол. США. Наприкінці жовтня курс долара США на міжбанківському валютному ринку становив 8,14 - 8,16 грн./дол. Причинами такого зміцнення національної валюти є введення НБУ нових вимог щодо валютної позиції банків (внаслідок чого банки продавали валюту із своїх резервів), введення нових вимог щодо резервування коштів на спецрахунках в НБУ (зменшення гривневої ліквідності) та загальне зменшення попиту населення (внаслідок падіння його доходів). На нашу думку, курс гривні залишиться в межах 8,00 - 8,50 до кінця листопада при умові отримання Україною четвертого траншу МВФ.

3) листопад 2014 року:

Коливання пари доллар/євро

У листопаді продовжилось поступове зростання курсу євро щодо долару США на світовому ринку. На кінець місяця курс євро закріпився вище позначки 1,50. Причиною подальшого зростання євро в листопаді було послаблення долару щодо більшості основних світових валют, спричинене незмінною ставкою ФРС та ЄЦБ, поступовим послабленням ролі долара як основної резервної та розрахункової валюти, іншими факторами. Водночас стабілізація індексу впевненості споживачів у США (виріс з позначки 48,7 у жовтні до 49,5 у листопаді) може бути одним з індикаторів того, що ріст євро щодо долара США у грудні сповільниться.

Укріплення гривні

У листопаді спостерігалося подальше укріплення гривні та її стабілізація у межах 7,98 - 8,15 грн./дол.США. Наприкінці листопада курс долара США на міжбанківському валютному ринку становив 7,98 - 8,00 грн./дол. Причинами такого зміцнення національної валюти було введення НБУ нових вимог щодо валютної позиції банків, введення нових вимог щодо резервування коштів на спецрахунках в НБУ (зменшення гривневої ліквідності), обмеження кредитування у іноземній валюті та загальне зменшення попиту на валюту з боку населення. Курс гривні залишиться в межах 7,80 - 8,20 до кінця грудня, що буде пов'язане з ефективними діями НБУ та сезонним падінням попиту населення на іноземну валюту у зв'язку із значними святковими витратами.

...