Депозити (вклади) банків як головне джерело банківських ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний банк України

Університет банківської справи

Харківський інститут банківської справи

Факультет банківської справи

Кафедра банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Гроші та кредит»

На тему:

Депозити (вклади) банків як головне джерело банківських ресурсів

Студентка Т.С. Власенко

II курс, група 24-ФК,

Керівник роботи, к.е.н.,

доцент К.М. Базадзе

Харків - 2014



АНОТАЦІЯ

Метою даної роботи є дослiдження розвитку депозитних (вкладних) операцій банківських установ, висвітлення процесу їх розвитку в Україні, а також пошук напрямів удосконалення на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено такі завдання:

-- досліджено теоретичні основи (депозитних) вкладних операцій банківських установ;

-- розглянуто організацію роботи, порядок бухгалтерського обліку щодо відкриття та ведення банківськими установами вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземній валюті;

-- обґрунтовано актуальність розвитку вітчизняної системи страхування депозитів (вкладів) ;

-- проведено аналіз ринку (депозитів) вкладів в Україні;

-- викладено роль фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) в Україні;

-- запропоновано перспективи розвитку та шляхи підвищення ефективності депозитної діяльності банківських установ.

Ключові слова: (депозит) вклад,банківська система, депозитний сертифікат,депозити фізичних осіб, ощадні вклади, депозитна політика банківської установи, кодований рахунок, депозити юридичних осіб, фонд гарантування вкладів, моральний ризик, прибуток банку, рентабельнiсть.



ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Характеристика депозитних (вкладних) операцій банківських установ

1.1 Депозитні (вкладні) операції банківських установ: сутність та значення

1.2 Депозитна (вкладна) політика банківської установи

1.3 Порядок відкриття та ведення банківськими установами (депозитних) вкладних рахунків у національній та іноземній валюті

Розділ 2. Аналіз (депозитних) вкладних операцій та депозитів (вкладів) в банківській установі

2.1 Аналіз узагальнюючих показників депозитної (вкладної) діяльності банківських установ України

2.2 Аналіз основних показників діяльності банківських установ Харківської області по депозитам (вкладам)

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності депозитної (вкладної) діяльності банківських установ

3.1 Оптимізація депозитної (вкладної) діяльності банківських установ

3.2 Покращення вітчизняної системи страхування депозитів (вкладів)

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

За останні роки в економіці України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки, тому сучасні банківські установи пропонують своїм клієнтам широкий набір послуг, беруть участь у найрізноманітніших фінансових операціях, забезпечуючи професійне виконання покладених на них функцій. В рамках здійснення банківської діяльності банки мають право залучати кошти фізичних та юридичних осіб у вклади з метою їх розміщення від власного імені, на власних умовах та на власний ризик. Актуальність даної теми зумовлена ростом обсягу депозитних вкладів фізичних осіб як в структурі депозитних вкладів, так і в абсолютній величині.

Актуальним також являється розвиток та вдосконалення банківської системи України як акумулятора грошових доходів та заощаджень у вигляді різноманітних депозитів та вкладів.

Об'єктом дослідження є депозитні ресурси банківської установи.

Предметом дослідження є процес управління залученням ресурсів банку з депозитних джерел і надання пропозицій щодо шляхів вдосконалення управління залученням ресурсів з депозитних джерел в банківських установах.

Метою даної роботи є дослiдження розвитку депозитних операцій банківських установ, висвітлення процесу їх розвитку в Україні, а також пошук напрямів удосконалення на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено такі завдання:

-- досліджено теоретичні основи вкладних операцій банківських установ;

-- розглянуто організацію роботи, порядок бухгалтерського обліку щодо відкриття та ведення банківськими установами вкладних рахунків у національній та іноземній валюті;

-- обґрунтовано актуальність розвитку вітчизняної системи страхування депозитів;

-- проведено аналіз ринку вкладів в Україні;

-- викладено роль фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) в Україні;

-- запропоновано перспективи розвитку та шляхи підвищення ефективності депозитної діяльності банківських установ;

Вказаному питанню приділяється значна увага Національного банку України, Міністерства фінансів та інших державних органів України, що знайшло своє відображення в Законах Президента України "Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб -- вкладників банківських установ України", "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", затверджених Кабінетом Міністрів і Національним банком України, а також наказах Президента України „Про Основні напрями політики щодо грошових доходів населення України від 07.08.1999 р. №969/99 та інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 18.12.1998 р. №527.

На вирішення цієї проблеми спрямовані дослідження Гай О.М., Дмитрієва О.А., Бакун О.П., Огієнко В.Б. Раєвської Т.Д., Слободян П.І.

Впровадження пропозицій та рекомендацій, наданих в роботі, сприятиме стабілізації вкладних (депозитних) операцій банківських установ та забезпеченню їх розвитку в Україні.

Розділ 1. Характеристика депозитних (вкладних) операцій банківських установ

1.1 Депозитні (вкладні) операції банківських установ: сутність та значення

Найбільш суттєвим і важливим джерелом формування та збільшення ресурсної бази банківських установ виступають депозитні операції.

Депозитними є пасивні операції банківських установ із залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб у національній та іноземній валютах у формі вкладів (депозитів) шляхом їх зарахування на відповідні рахунки на певних умовах. [6]

Вклад (депозит) -- це гроші, передані в банківську установу їх власником для зберігання, та які залежно від умов зберігання числяться на тому чи іншому банківському рахунку.

Кошти клієнтів у вкладах до запитання зберігаються на поточних рахунках, які відкриваються банківською установою кожному клієнту. Особливістю функціонування вкладів до запитання є те, що гроші, які зберігаються, можуть бути в будь-який момент зняті готівкою з відповідного рахунка або перераховані за вимогою клієнта на інші рахунки в банківських установах. За діючою практикою вітчизняні банківські установи здебільшого не здійснюють плати за залишками на депозитних рахунках до запитання. Вагома частка ресурсів, які залучені саме у вклади до запитання, використовується банківськими установами для забезпечення необхідного рівня ліквідності та формування обов'язкових резервів у вигляді залишків на кореспондентському рахунку в Національному банку України.

Класифікація депозитів(вкладів) за видом вкладника (Додаток А).

Найбільш стабільними з точки зору прогнозування рівня залишків та визначення термінів повернення коштів є строкові вклади (депозити) (див. Дод. Б). Строкові вклади (депозити) - це грошові ресурси, які розміщуються їх власниками в банківській установі для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на визначений термін з виплатою обумовлених процентів.

Розвиток та диверсифікація послуг з обслуговування саме цих вкладів є пріоритетним завданням сучасних банківських установ. Ресурси, залучені у строкові депозити, залишаються у розпорядженні банківської установи в межах чітко обумовленого часового інтервалу, а тому можуть використовуватися для фінансування більш тривалих за терміном, а отже і більш доходних активних операцій. Відповідно і плата за залишками на строкових депозитах є значно більшою порівняно з вкладами до запитання та безпосередньо залежить від розміру та терміну зберігання грошей на цих вкладах. У сучасній практиці більшість банківських установ надає можливість своїм клієнтам знімати за необхідності кошти зі своїх строкових депозитів до закінчення відповідного терміну дії депозитного договору. Це є досить вагомим фактором підвищення привабливості саме цього виду банківських депозитних операцій, хоча процентної плати у разі дострокового зняття коштів або закриття вкладу взагалі значно зменшується.

Банківські установи в своїй поточній діяльності використовують різні форми строкових вкладів (депозитів).

Однією з найбільш поширених форм виступають сертифікати, які, в свою чергу, поділяються на депозитні та ощадні.

Депозитний сертифікат -- це документ, що видається тільки юридичній особі у вигляді письмового свідоцтва банківської установи про внесення грошових коштів, яке надає право власнику сертифіката після закінчення встановленого терміну отримувати суму внеску та відповідні проценти. Ощадний сертифікат -- це аналогічний документ, але який видається виключно фізичній особі як свідоцтво про внесення нею грошей на банківський рахунок та надає право власнику на отримання відповідної суми і процентів.

Депозитні й ощадні сертифікати випускаються банківськими установами як на певний строк, так і до запитання. Вони можуть бути іменними і на пред'явника.

Згідно з чинним законодавством банківський сертифікат є цінним папером, а відтак він має значні переваги порівняно з іншими видами вкладів (депозитів): він може вільно продаватись і купуватись на фондовому ринку, виступати засобом платежу, застави тощо. У разі виникнення необхідності власник сертифіката може його продати. Найпоширенішими серед населення як за радянських, так і за пострадянських часів залишаються ощадні вклади.

Ощадні вклади -- це грошові заощадження фізичних осіб, що вносяться ними до банківської установи з метою накопичення й отримання відповідного доходу у вигляді процентів. Кожному власнику ощадного вкладу видається спеціальна ощадна книжка. Ощадна книжка -- це письмове свідчення (іменне або на пред'явника) про здійснення внеску у формі ощадного вкладу, в якому відображаються поступово усі операції із зарахування та зняття коштів з відповідного вкладного рахунка. Ощадні вклади часто використовуються як безстрокові депозити, тобто умови зберігання коштів на них не прив'язані до конкретних строків. Отже, власники ощадних книжок мають можливість одержувати гроші з ощадних вкладів або взагалі їх закрити у будь-який необхідний момент, але з обов'язковим попереднім повідомленням банку (як правило -- за декілька днів) про цей намір.

Як було зазначено вище, визначальними чинниками при встановленні плати за строковими депозитами є розмір вкладу та термін, на який вносяться грошові кошти. Чим більші сума та строк користування вкладом, тим відповідно вищою буде ставка процента.

При визначенні рівня доходів вкладників від розміщення їхніх грошових коштів банківські установи використовують схеми нарахування простих і складних процентів.

Отже, здійснення депозитних операцій -- одна з найважливіших економічних передумов для організації діяльності банківської установи, оскільки за рахунок залученого капіталу покривається основна частина потреб банківської установи. Поряд із цим ефективне функціонування ринку внесків і депозитів неможливе без забезпечення, з одного боку, відповідних зовнішніх умов на рівні централізованого захисту депозитних коштів і, з другого боку, зваженої депозитної стратегії на рівні окремої банківської установи.

1.2 Депозитна (вкладна) політика банківської установи

Депозитна політика банківської установи -- це стратегія і тактика банку щодо залучення грошових коштів вкладників та інших кредиторів і визначення найефективнішої комбінації таких джерел. [30] Оптимізація депозитної політики банку -- не просте завдання, під час його вирішення необхідно врахувати цілу низку аспектів, від макроекономічних до мікроекономічних (рівень конкретного банку) показників. Депозитна політика підпорядковується загальним банківським вимогам, тобто поєднанню ліквідності, дохідності і ризику. Деякі дослідники виділяють загальні критерії оптимальності депозитної політики:

-- зв'язок депозитних, кредитних та інших операцій банку між собою для підтримки його стабільності, надійності, фінансової стійкості;

-- диверсифікація ресурсів банку з метою мінімізації ризику;

-- сегментування депозитного портфеля (за клієнтами, послугами, ринками);

-- диференційований підхід до різних груп клієнтів;

-- конкурентоспроможність банківських депозитних продуктів тощо.

Специфічні критерії оптимізації депозитної політики визначаються кожним банком індивідуально (залежно від розміру банку, кваліфікації його персоналу, собівартості операцій і послуг, що ним виконуються).

Слід наголосити на необхідності завоювання банківською установою конкурентних позицій на фінансовому ринку, оскільки конкурентна боротьба за потенційні депозитні кошти у подальшому розгортатиметься не тільки серед банків, а й серед інших фінансових інститутів (страхових, інвестиційних компаній, пенсійних фондів тощо). Один із результатів реалізації депозитної політики -- сформована депозитна база. Під депозитною базою банківської установи розуміють сукупність коштів на депозитних рахунках клієнтів, відкритих у банку на договірних умовах. Клієнтами, що відкривають у банку депозитний рахунок і, таким чином, передають кошти у тимчасове розпорядження банку для формування його депозитної бази, можуть бути: приватні (фізичні) особи та їх об'єднання; юридичні особи -- суб'єкти господарювання, організації та установи незалежно від форми власності (у тому числі фінансово-кредитні інститути); бюджети та позабюджетні фонди в особі Державного казначейства.

З огляду на специфіку формування і реалізації депозитної політики банку треба зробити такий висновок: депозитна політика виконує одну дуже важливу функцію -- функцію оптимізації депозитного процесу. Саме завдяки реалізації цієї функції відбувається створення умов для досягнення основної мети функціонування банківської установи.

Зазначене дає підстави для визначення місця та значення депозитної політики в діяльності банківської установи.

Роль депозитної політики полягає у визначенні пріоритетних напрямків розвитку та удосконаленні банківської діяльності в процесі залучення й акумулювання ресурсів, розвитку депозитних операцій та підвищенні їх ефективності. Варто розрізняти роль депозитної політики як на макроекономічному рівні, так і на рівні окремо взятої банківської установи. На макроекономічному рівні депозитна політика має важливе значення для формування позичкового фонду. На мікроекономічному рівні -- рівні конкретного банку -- роль депозитної політики виявляється у забезпеченні стабільності та стійкості банку, його рентабельності, ліквідності і надійності, а також адекватності його діяльності потребам клієнтів.

Ефективною, оптимальною депозитна політика може бути лише у тому разі, якщо вона побудована з урахуванням визначених принципів її формування -- невідповідності між наявною життєвою ситуацією і метою, причому досягнення мети є процесом подолання цієї невідповідності.

На макроекономічному рівні метою політики, що здійснюється банками країни на чолі з Національним банком України, є підтримка стабільності банківської системи і забезпечення стійкого поступального розвитку економіки.

Схема формування депозитної політики банків в сучасних умовах (Додаток Б).

Виділяють основні правила, які є основою депозитних операцій і можуть бути використані під час розробки депозитної політики:

-- депозитні операції організовуються таким чином, щоб сприяти одержанню банківського прибутку чи створенню умов для одержання прибутку в майбутньому;

-- у процесі організації варто забезпечувати розмаїтість суб'єктів депозитних операцій і сполучення різних форм депозитів;

-- під час здійснення банківських операцій необхідно забезпечувати взаємозв'язок і взаємоузгодженість між депозитними операціями й операціями щодо видачі позичок за термінами і сумами депозитів і кредитних вкладень;

-- особлива увага в процесі організації депозитних операцій має приділятись терміновим депозитам, що найбільшою мірою забезпечують підтримку ліквідності балансу банку;

-- під час організації депозитних операцій банк повинен прагнути до того, щоб резерви вільних (не залучених в активні операції) засобів на депозитних рахунках були мінімальні;

-- варто вживати заходів щодо розвитку банківських послуг і підвищення якості й культури обслуговування клієнтів, що сприяє залученню депозитів.

Важливе місце в процесі формування депозитної побанку має приділятися аналізові складу, структури, динаміки ресурсної бази і пасивних операцій. Проведення такого аналізу необхідне для виявлення впливу різних факторів на обсяг банківських ресурсів та структуру цих факторів. На основі результатів такого аналізу банки можуть оперативно коригувати свою політику в частині депозитних операцій. Успіх депозитної політики залежить від того, якою мірою втілені її установки в планах, що розробляються на кожному етапі розвитку банку. Вирішення стратегічних і тактичних питань проведення депозитних операцій та повнота їхньої реалізації багато в чому визначають роль депозитної політики в розвитку банку як специфічного підприємства.

Неабияке значення під час здійснення депозитної політики приділяється проведенню регулювання роботи банку з коштами та депозитами. Банківські установи здійснюють ресурсне регулювання в основному в оперативному порядку. Поряд з оперативним регулюванням банки складають і перспективні плани-прогнози на квартал, рік або інший період. Для підвищення якості планування багато банків використовують принципи маркетингу, спеціальні програми обстеження клієнтури.

Виходячи з викладеного, можна визначити такі завдання депозитної політики банку:

-- сприяння одержанню банківського прибутку або створення умов для отримання прибутку в майбутньому.

-- забезпечення диверсифікованості суб'єктів депозитних операцій та сполучення різних форм депозитів.

-- забезпечення взаємозв'язку та взаємної погодженості між депозитними операціями та операціями з надання позичок за строками і сумами депозитів та кредитних вкладень.

-- збільшення частки термінових депозитів, що найбільшою мірою забезпечують підтримку ліквідності балансу банку.

-- забезпечення ліквідності банку навіть при мінімальних резервах вільних (не залучених до активних операцій) коштів на депозитних рахунках

-- проведення маркетингових досліджень ринку банківських послуг.

-- проведення гнучкої процентної політики.

-- постійний пошук шляхів та заходів зменшення процентних витрат за залученими ресурсами з метою підвищення прибутку.

-- розвиток банківських послуг та підвищення якості й культури обслуговування клієнтів.

Зараз, коли відбувається процес вільного перерозподілу кредитних ресурсів, кожен банк прагне до розширення своєї діяльності на ринку, залучаючи клієнтуру з різних регіонів країни та організовуючи там свої представництва, філії і відділення.

Багато в чому депозитну політику банку визначає грошово-кредитна і фіскальна політика держави. Національний банк України здійснює державну політику, використовуючи різні загальні та селективні методи грошово-кредитного регулювання економіки: зміну офіційної облікової процентної ставки; проведення операції на відкритому ринку з валютою та цінними паперами; встановлення економічних норм та нормативів діяльності банківських установ тощо.

При розробці депозитної політики для більш точної характеристики ресурсної бази банку необхідно оцінювати стабільність депозитів, характер коливань обсягу депозитів. Під час такого оцінювання визначається стабільна частина депозитів, тобто обсяг коштів, несхильних або мало схильних до впливу коливань кон'юнктури ринку

Слід додати, що депозитна політика у більшості банківських установ не розробляється, оскільки це, по-перше, нормативно не визначено, а по-друге, відсутня методологічна база для її складання, безперечно, необхідна.

1.3 Порядок відкриття та ведення банківськими установами (депозитних) вкладних рахунків у національній та іноземній валюті

Для забезпечення виконання однієї зі своїх найважливіших функцій - розрахунково-платіжної - банківські установи здійснюють різноманітні посередницькі операції, пов'язані з обслуговуванням руху грошових коштів клієнтів.

Основною передумовою проведенні цих операцій є необхідність відкриття банківськими установами рахунків клієнтам у національній та іноземній валютах. Банківські установи відкривають та обслуговують у національній валюті рахунки таких типів:

-- поточні;

-- депозитні (вкладні);

— поточні бюджетні рахунки.

Види поточних рахунків (Додаток В).

Депозитні рахунки підприємствам та їхнім підрозділам відкривають на визначений строк та на відповідній платній основі. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок. Не дозволяється здійснення безготівкових платежів та видача готівкових коштів з депозитного рахунка.

Для відкриття депозитних рахунків підприємства зобов'язані надати банківським установам такі документи:

— заяву на відкриття рахунка встановленого зразка за підписом керівника і головного бухгалтера (якщо в штаті посади головного бухгалтера немає, заяву підписує тільки керівник)

— картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально

Вкладні (депозитні) рахунки відкриваються фізичним особам:

-- резидентам - громадянам України;

-- резидентам іноземцям, які отримали посвідку на проживання в Україні;

-- нерезидентам - громадянам України, які постійно проживають за межами України;

--нерезидентам-іноземцям та особам без громадянства, які проживають в Україні згідно з відкритою візою строком до 1 року; які отримали спадщину в Україні або одержали кошти внаслідок здійснення іноземної інвестиції в Україну.

Вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб призначені для обліку коштів, внесених на визначений строк та за встановлену плату. Кошти на ці рахунки можуть бути внесені готівкою, перераховані з власного вкладного рахунка в іншій банківській установі чи власного поточного рахунка. Для фізичних осіб-нерезидентів встановлено порядок зарахування готівкових коштів тільки за наявності підтвердження джерел їх походження.

Для відкриття депозитного рахунку фізична особа подає до банку такі документи:

-- заяву на відкриття рахунка ;

-- документ, що посвідчує особу;

-- договір на відкриття рахунка між установою банку та громадянином;

-- картку зі зразком підпису, який вчиняється у присутності працівника банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником;

Після закінчення строку дії договору про відкриття вкладного рахунка кошти з цього рахунка можуть бути виплачені готівкою або перераховані на власний поточний рахунок фізичної особи.

Слід також зазначити, що фізична особа-резидент для відкриття вкладного (депозитного) рахунка зобов'язана мати власний ідентифікаційний номер платника податку, копію довідки про присвоєння якого потрібно подати до банківської установи.

Вкладні (депозитні) рахунки в іноземній валюті відкриваються фізичним особам на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та банківською установою на визначений у договорі строк. На вкладний валютний рахунок фізичної особи-резидента зараховуються:

-- готівкова валюта;

-- валюта, перерахована з власного поточного чи вкладного рахунка в іноземній валюті в іншій уповноваженій банківській установі.

З вкладного рахунка за розпорядженням фізичної особи-резидента проводяться операції (при закритті рахунка):

-- виплата готівкою;

-- виплата платіжними документами;

-- перерахування на власний поточний чи вкладний рахунок в іноземній валюті в іншій уповноваженій банківській установі.

На вкладний валютний рахунок фізичної особи-нерезидента зараховується:

-- готівкова валюта, ввезена на територію України і зареєстрована митною службою при в'їзді в Україну;

-- валюта, перерахована з власного поточного чи вкладного рахунка в іншій уповноваженій банківській установі.

Банківські установи, що мають ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з ведення рахунків та залучення депозитів фізичних осіб, можуть відкривати кодовані вкладні (депозитні) рахунки фізичним особам.

Кодований рахунок -- це рахунок, що відкривається в іноземній або національній валюті України фізичній особі ( резиденту чи нерезиденту) не як суб'єкту підприємницької діяльності, а операції за цим рахунком здійснюються із застосуванням електронного підпису-коду (набору цифр та (або) літер), встановленого самим власником рахунка при його відкритті.

Відкриття та ведення кодованих рахунків здійснюється спеціальним підрозділом банківської установи (уповноваженим працівником). Умови обслуговування таких рахунків і виконання операцій за ними визначаються внутрішнім нормативним актом банківської установи відповідно до її статуту.



Розділ 2. Аналіз (депозитних) вкладних операцій та депозитів (вкладів) в банківській установі

2.1 Аналіз узагальнюючих показників депозитної (вкладної) діяльності банківських установ України

Як вже відомо, вклад - це грошовi кошти (в готiвковiй або безготiвковiй формi, у нацiональнiй або iноземнiй валютi), переданi в банк їх власником або третьою особою за дорученням i за рахунок власника для зберiгання на певних умовах. Операцiї, пов'язанi iз залученням грошових коштiв у вклади, називаються депозитними. Залучені кошти клiєнтiв є основним джерелом формування банкiвських ресурсiв. Необхiдно враховувати, що кордони мiж окремими видами вкладів, виникають гiбриднi, поєднуючi в собi властивостi рiзних видів вкладiв. Причиною такого процесу є посилення конкуренцiї мiж самими комерцiйними банками за залучення грошових коштiв фiзичних осiб.

Аналiз результатiв залучення коштiв населення є однiєю з важливих економiчних робiт, яка повинна систематично проводитись комерційними банками. Основною метою аналiзу є виявлення причин економiчного i органiзацiйного характеру, що впливають на рух вкладiв. Висновки з аналiзу повиннi використовуватися з метою полiпшення планування i служити основою для розробки заходiв, що забезпечують виконання i перевиконання встановлених планiв i завдань.

У 2011 році українські вкладники значно обережніше несли гроші в банківські установи, причому у другій половині року темпи приросту депозитів сповільнювалися.

Нагнітання страху європейською борговою кризою, вихід з роздрібного бізнесу низки банків, зниження депозитних ставок та гривневий протекціонізм НБУ не сприяли апетиту до ризику. Вкладники були схильні знімати депозитні кошти, фіксувати їх у твердій валюті і чекати на знецінення гривні, про яке говорять коментатори.

Схоже, для відтоку депозитів не вистачає лиш якогось більш-менш суттєвого економічного приводу, наприклад, раптового банкрутства кількох середніх банків. Динаміка залучення депозитів банками України, мільйони доларів (Додаток Д).

Приріст загального портфелю депозитів у гривні склав 15,2%, тоді як обсяги валютних вкладів знизилися на 1,6%.

Щоправда, паралельно з серйозним ростом загального портфелю вкладів населення на 45 мільярдів гривень -- 12,2%, продовжується падіння депозитних ставок. У виграші виявились далекоглядні вкладники, котрі взимку укладали річні депозитні угоди.

Лідерами із залучення коштів населення у 2013 році були Приватбанк - 15 479 мільйонів гривень, Ощадбанк - 5 748 мільйонів гривень, "Дельта банк" - 2 567 мільйонів гривень. Найбільший відтік коштів фізосіб стався у "Надрах" - 2 205 мільйонів гривень та "Райффайзен банку аваль" - 2 118 мільйонів гривень.

Осінні проблеми з ліквідністю і державницька боротьба з доларизацією спричинили масове полювання банків за новими гривневими депозитами. Ставки за вкладами перед Новим роком підскочили, але на початку 2014 року знову почали падати.

За даними аналітиків Брокбізнесбанку середня річна депозитна ставка у двадцяти найбільших банках наприкінці січня становила 15,6% у гривні і 6,9% у доларах. Чим слабший банк, тим більші у нього депозитні ставки.

Хоча спокуса заробити на високих депозитних відсотках сприяє патріотичному ставленню вкладників до національної валюти, частка депозитів у гривні, за даними НБУ, стабільна - 51-52,5%, а частка вкладів в іноземній валюті протягом останнього року майже не знижується. Люди навчилися не класти яйця в один кошик.

Безмежну віру населення в долар, яку не вдалося викорінити навіть паспортизацією обмінних операцій, влада планує використати у своїх цілях. Преса пише, що Мінфін обговорює запуск нового фінансового інструменту для фізосіб - валютних ОВДП.

Нові цінні папери нібито стануть альтернативою доларових депозитів з однією різницею: позичальником і гарантом повернення коштів буде не банк, а уряд. Отримані від населення кошти в іноземній валюті уряд планує направляти у валютний резерв НБУ в обмін на гривню, якою лататиме бюджетні дірки.

Важливою альтернативою класичних депозитів стають інвестиції в золото, ціна на яке у 2013 році трималася на висоті, незважаючи на спад у другій половині року.

Стійкий ріст котирувань створює ілюзію ідеального активу для багатьох українців, які скуповують жовтий метал у будь-якому вигляді, незважаючи на гігантську маржу між курсами купівлі і продажу та на невизначеність майбутньої кон'юнктури.

Банкіри пристосувалися і до цього тренду, пропонуючи "золоті депозити", відсотки за якими нараховуються теж у золоті, а виплачуються у гривні за обліковим курсом НБУ. Цікаво, що для відкриття депозиту можна придбати золото без фізичного постачання.

До того ж, клієнти скаржаться на низькі відсотки - близько 2,5%, грабіжницьку маржу і незахищеність таких депозитів, на які не поширюється сфера діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Таким чином, єдиним доступним і зрозумілим способом заощадження і примноження коштів залишаються банківські депозити. Під час вибору банку, крім дохідності і якості обслуговування, слід звертати увагу на фінансову надійність, яку можна визначити на основі комплексної оцінки фінансової звітності і репутації установи.

Лідери та аутсайдери:

Рейтинг "Реальної економіки" охоплює 31 найбільший банк за обсягом активів, що утримують на своїх балансах понад 80% депозитів фізичних осіб в Україні.

На місце Кредобанку, який покинув другу групу установ за ранкінгом НБУ, та Сведбанку, який відмовився від ведення роздрібного бізнесу в Україні, до рейтингу включено банк "Фінансова ініціатива", роздрібний депозитний портфель якого за останній рік виріс майже вчетверо до 984 мільйонів гривень.

До п'ятірки лідерів за надійністю депозитів на початок 2014 року увійшли Укрексімбанк, Ощадбанк, "Сбєрбанк Росії", Unicredit bank і Промінвестбанк.

Рейтинг банків за надійністю депозитних внесків (Див. Додаток Е).

Рівень А - "надійний", B - "стабільний", C - "задовільний"; D - "поганий", F - "катастрофічний".

Характерними особливостями банків групи А є поєднання сильних фінансових показників - динаміки власного капіталу, відповідності капіталу активам, рентабельності та довгострокової динаміки депозитів.

Важливу роль відіграв показник підтримки з боку акціонерів, адже серед п'ятірки лідерів чотири банки є державними. Укрексімбанк та Ощадбанк контролює уряд України, дочірній банк "Сбєрбанку Росії" і Промінвестбанк - Російська федерація.

Unicredit group, незважаючи на боргові проблеми Італії, отримує стабільні вливання капіталу з боку центробанку Лівії та решти міноритарних акціонерів.

Групу В очолили Приватбанк, "Райффайзен банк аваль", ВТБ та ОТП. З групи В до групи С за результатами 2013 року опустилися "Віейбі банк", "Універсал банк", Укрсиббанк, "Кредит-Дніпро", "Ерсте банк" та "Форум".

Порівняно з попереднім рейтингом кількість банків у групі С зросла з дев'яти до чотирнадцяти, що пов'язано з певним погіршенням їх фінансового стану за півроку. Нижню частину таблиці посідає банк "Надра" з рівнем надійності D - "поганий".

Якщо порівнювати отримані результати з минулим піврічним рейтингом, відчутно зросла фінансова потужність російських банків в Україні.

При підготовці методики рейтингу до уваги беруться наступні показники, які визначають привабливість банків з точки зору вкладників.

1. Довгостроковий приплив або відплив депозитів.

2. Відповідність капіталу активам.

3. Ліквідність банку.

4. Рівень іноземної чи державної підтримки.

5. Ефективність діяльності банку.

6. Рівень боргового навантаження.

7. Приріст або зменшення власного капіталу.

8. Чиста процентна маржа.

9. Коефіцієнт системності.

10. Понижуючий коефіцієнт.

За існуючого рівня прозорості банківської системи представлена нижче методика розрахунку показників максимально адекватно відображає комплексну привабливість фінансових установ для вкладників.

Розрахунок значень рейтингових показників (табл. 2.1.1)

Таблиця 2.1.1

№	Фактор	Показник	Формула*
1	Довгостроковий приплив або відплив депозитів	Приріст депозитів за 12 місяців	Деп. - Деп. мр Деп. мр
2	Відповідність капіталу активам	Коефіцієнт достатності капіталу	ВК чА
3	Ліквідність банку	Коефіцієнт ліквідності	ГК Зоб-Сб
4	Рівень іноземної чи державної підтримки	Власник: держава, іноземна компанія, фізособа-нерезидент	-
5	Ефективність діяльності банку	Рентабельність власного капіталу	ФР ВК
6	Рівень боргового навантаження	Наявність дефолтів, реструктуризації боргу або відношення недепозитних зобов'язань до власного капіталу	КБ+ЦПе. ВК
7	Поточний приріст або зменшення власного капіталу	Зміна власного капіталу за півріччя	ВК- ВК. пп ВК. пп
8	Чиста процентна маржа	Відношення чистого процентного доходу до чистих активів	ЧПД чА
	Проміжний залік	Сума балів факторів, зважених на відповідні ваги	ПЗ
9	Коефіцієнт системності	Обсяг активів	1 - 1,05 - 1,10
10	Понижуючий коефіцієнт	Масове неповернення чи затримка вкладів за три роки	0,8 - 0,9 - 1
	Загальний залік	Проміжний залік, скоригований на коефіцієнти	ЗЗ

*Деп. - депозити

КБ - кошти інших банків

ВК - власний капітал

чА - чисті активи банку

ГК - грошові кошти - кошти в НБУ, в інших банках та готівкові кошти банку

ФР - фінансовий результат - прибуток або збиток

ЧПД - чистий процентний дохід

Зоб - зобов'язання

Сб - субординований борг

ЦПе. - емітовані боргові цінні папери та інші фінансові зобов'язання

Х. пп - показник "Х" півроку тому

Х. мр - показник "Х" на аналогічну дату 2014 року

Кожному показнику, перед тим, як зважити на його важливість, присвоюється бал від 1 до 4. Бали залежать від діапазону, у який потрапляє значення показника, що відображає кількісний зміст фактора.

Наприклад, якщо показник "довгостроковий приплив депозитів у банку", виражений показником "приріст депозитів населення за 12 місяців", більший за 25%, то такому банку присвоюється найбільша сума балів - 4.

Якщо ж він менший за 25%, але більший за нуль - 3 бали. Якщо значення показника перебуває у діапазоні від нуля до мінус 25% - 2 бали. Якщо падіння депозитів становило понад 25%, банк отримує найменший бал - 1. Згодом отриманий бал множиться на вагу фактора.

Сума проміжного загального заліку для банку розраховується шляхом додавання чисел, отриманих від множення балів на вагу кожного фактора. Потім отриманий результат коригується на коефіцієнт системності та понижуючий коефіцієнт. Чим більше значення загального заліку, тим привабливіший банк для вкладників.

Аналіз банківської діяльності є основою ефективного управління банком, початковою базою прийняття управлінських рішень на всіх рівнях банківського менеджменту. Банки як і комерційні підприємства працюють з метою отримання прибутку. Аналіз їх прибутковості (як складова аналізу банківської діяльності) дозволяє судити як про положення самих банків, так і про загальну економічну ситуацію в країні. Прибутковість банків має значення не тільки для самих банків, але і для всієї країни, оскільки банкрутство банків спричиняє за собою збитки його клієнтів: підприємств і населення.

2.2 Аналіз основних показників діяльності банківських установ Харківської області по депозитам (вкладам)

Функціонування ринкової економіки країни не можливе без ефективної банківської системи, яка забезпечує функціонування грошового ринку активно обслуговує і впливає на всі економічні та соціальні процеси, які відбуваються в державі, виступає важливим складником інвестиційного процесу.

Одним із головних чинників забезпечення належного розвитку регіонів є функціонування в них банківських установ. Банківська система регіону впливає в цілому на регіональний розвиток, цим самим створюючи умови для активної інвестиційної діяльності, забезпечення належного фінансування підприємств, а отже і збільшення обсягів виробництва та зайнятості і, як наслідок, підвищення рівня життя населення. Тому питання діяльності банків Харківського регіону набувають особливого значення і обумовлюють актуальність проведеного дослідження.

Регіональна банківська система є невід'ємною складовою господарського комплексу регіону і тісно пов'язана з його розвитком. На регіональному рівні банківська система є невід'ємною складовою регіональної економічної системи, тому у відповідності до виконуваних нею завдань визначається специфіка її ролі в регіоні. Від того, наскільки ефективно банки будуть виконувати покладені на них завдання в регіоні, залежить результативність взаємодії банківського сектору та регіональної економіки. Це пов'язано, у першу чергу, з тим, що «банківські інститути, крім власне фінансово-кредитних функцій, виконують унікальні функції системо-утворення діяльності всіх суб'єктів економічних відносин по отриманню банківських послуг. А стійкість, стабільність, надійність банку починають залежати від системної організації відносин усіх учасників цієї діяльності. Банківська система являється єдиним інституціональним механізмом, який здійснює прямі зв'язки по всіх ланках вказаних економічних відносин і за кожним конкретним їх проявом. Ці вихідні позиції визначають загальну логіку формування системи взаємодії банківського сектору і регіональної економіки».

Головною метою стратегічного розвитку банківської системи України є створення надійної, ефективної і прибуткової банківської системи, яка б максимально задовольняла вимоги та потреби клієнтів, інвесторів і була б стійкою до криз. Функціонування банківського сектора в економіці висуває нові вимоги щодо оцінки банківської діяльності з позицій урахування її впливу на економічний розвиток, виявлення позитивних і негативних тенденцій у розвитку банківської системи та окреслення невідкладних заходів щодо вдосконалення вихідних умов її функціонування.

Банківська система Харківської області - це система концентрації капіталу для інвестування пріоритетних проектів, вирішення регіональних проблем розвитку економіки регіону. На сучасному етапі розвитку банківництва на Україні, дана система є однією з провідних. На території області діє 9 регіональних банків. Упродовж останніх років у банках Харківського регіону зберігалася тенденція до зростання статутного і балансового капіталу банків, що, у свою чергу, позитивно вплинуло на рівень їх капіталізації. Ефективність використання власного капіталу, в тому числі статутного капіталу, у банків Харківського регіону значно нижче середніх показників у цілому по банківській системі України (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Слід зазначити, що протягом останніх десяти років банківські установи області активно нарощували обсяги залучення депозитних коштів клієнтів, що сприяло нарощуванню ресурсної бази та свідчило про укріплення довіри до банківської системи. За 2013 р. темпи зростання залишків за депозитними зобов'язаннями банківських установ області склали 157,2%, за 2008 р.- 151,0%, за 2009 р.- 141,6%, за 2011 р.- 154,4%, за 2012 р.- 118,9% і лише з жовтня 2008 р. і в 2009 р. негативні наслідки економічної та фінансової кризи в Україні призвели до недовіри до банківської системи та відпливу коштів із депозитних рахунків клієнтів. [32]

Важливе значення для розвитку регіону матиме створення комунального банку, характерною рисою функціонування якого є можливість для органів місцевої влади прямо впливати на регіональний розвиток шляхом здійснення контролю та регулювання процесів акумуляції, розподілу та перерозподілу банківських грошових ресурсів з метою фінансування економічних і соціальних програм на мезорівні. Відповідно до цього виділено головні чинники створення комунального банку:

1) фінансові;

2) контрольно-регулюючі;

3) організаційно-інституціональні.

Основними напрямами функціонування комунального банку є:

- обслуговування потоків бюджетних ресурсів регіону; фінансування бюджетних підприємств, установ та організацій; акумулювання коштів для здійснення вкладень у пріоритетні програми регіонального розвитку; залучення капіталу, у тому числі іноземного, для фінансування місцевої економіки, тощо.

Конструктивним елементом банківської інфраструктури Харківської області повинна стати мережа кооперативних банків, створених для обслуговування :

- сільгоспвиробників та стимулювання розвитку регіональної економіки. Створення системи кооперативних банків дозволить зосередити грошові ресурси сільського населення, цільове державне фінансування, кредити,

- отримані від комерційних банків, що дасть змогу ефективніше управляти грошовими коштами та враховувати потреби галузі. Наслідком цього повинно стати раціональне фінансування аграрної сфери та оперативне реагування на її потреби, а також здешевлення кредитів для сільгоспвиробників. [33]

Слід зазначити, що темпи зростання зобов'язань банків регіону у 2013 р. проти 2012 р. є значними і дорівнюють 1,93%, а в грошовому еквіваленті відхилення на 1 січня 2013 р. до 1 січня 2013 р. дорівнює 928,52 млн. грн.. (табл. 2.3).



Таблиця 2.3

Найменші темпи зростання спостерігаються в Укрсиббанку - -0,42%. Також необхідно зазначити, що темпи зростання зобов'язань за всіма іншими банками Харківського регіону позитивні, це впливає на загальну тенденцію банків Харківського регіону - темпи зростання в регіоні складають 1,93%.

Розвиток депозитного ринку області у 2013 р. характеризувався зменшенням залишків коштів на депозитних рахунках як корпорацій, так і домашніх господарств, що пов'язане з високими інфляційними очікуваннями, загостренням політико-економічної ситуації в країні, подальшим скороченням реальних доходів населення та падінням обсягів виробництва щодо більшості видів економічної діяльності. (рис. 1)

Таким чином, проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що в Харківській області сформувалася розвинена банківська система. Ознакою її розвитку є тенденція до зростання усіх показників. Для забезпечення її подальшого стабільного функціонування та розвитку банки мають постійно підвищувати рівень капіталізації, знижувати рівень ризикованості здійснюваних операцій, формувати необхідний обсяг резервів під ризики за активними операціями, покращувати якість активів і пасивів, оптимізувати витрати і доходи та підвищувати ефективність своєї діяльності. Науковими результатами дослідження є аналіз показників розвитку банківської системи України на прикладі Харківського регіону.

Отже, можна стверджувати, що на сучасному етапі головним завданням банківських установ має бути збереження фінансової стабільності в країні, а також відновлення довіри населення до банківської системи в посткризовий період.

депозитний вкладний національний іноземний



Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності депозитної (вкладної) діяльності банківських установ

3.1 Оптимізація депозитної (вкладної) діяльності банківських установ

Здійснення депозитних операцій -- одна з найважливіших економічних передумов для організації діяльності банківської установи, оскільки за рахунок залученого капіталу покривається основна частина потреб банківської установи. Поряд із цим ефективне функціонування ринку внесків і депозитів неможливе без забезпечення, з одного боку, відповідних зовнішніх умов на рівні централізованого захисту депозитних коштів і, з другого боку, зваженої депозитної стратегії на рівні окремої банківської установи. Виконання останньої умови неможливе без організації оперативного, систематичного, об'єктивного економічного аналізу депозитної діяльності банківської установи.

Отже, аналітична робота банківської установи в напрямку дослідження депозитних операцій покликана дати об'єктивну характеристику якісних і кількісних показників депозитної діяльності банківської установи, оцінити структурні зрушення у загальній сукупності депозитної бази, провести вартісний і факторний аналізи процентних витрат. Маючи висновок про результати такого аналізу, банківський менеджмент, ґрунтуючись на основних стратегічних орієнтирах депозитної політики банківської установи, що задовольняє потреби мікро- і макросередовища банківської установи, здатний внести відповідні корективи з метою оптимізації депозитної бази. Проблема оптимізації депозитних операцій банківської установи полягає в досягненні кількісних параметрів, таких, як прибутковість, за умови дотримання ліквідності.

Основними кількісними показниками, що слугують основою для прийняття рішень щодо оптимізації депозитних операцій банківської установи, є такі:

-- кількість вкладників на 1000 жителів, що одержують.доходи. Розраховується як відношення кількості вкладників-фізичних осіб до кількості жителів регіону, що одержують доходи, помножена на 100%;

-- сума внеску на душу населення. Обчислюється як відношення залишків внесків і депозитів до кількості населення, що одержує дохід;.

-- середній розмір внеску на один рахунок;

-- коефіцієнт залучення коштів у внески і депозити. Обчислюється як відношення суми внеску на душу населення до середнього внеску на один рахунок.

Особливе значення мають показники, які характеризують ефективність роботи банківської установи. Одним із показників, що визначає рентабельність банківської установи, є собівартість залучення коштів. Для знаходження цього показника всі операції банківської установи обчислюються за їхньою трудомісткістю і підсумовуються. Потім визначається питома вага депозитних операцій у загальному обсязі операцій банківської установи. Питому вагу множать на суму всіх адміністративно-управлінських витрат банківської установи й одержують суму витрат банківської установи за депозитними операціями. Співвідношення цього показника із середнім залишком внесків характеризує собівартість залучення грошової одиниці. Точнішу величину собівартості залучення коштів можна обчислити, врахувавши процентні витрати.

Таким чином, здійснивши розрахунок усіх вищевказаних показників і коефіцієнтів, можна дати загальну оцінку характеру депозитної діяльності банківської установи, виявити недоліки й пріоритетні напрями депозитної політики, а також визначити ринкову нішу банківської установи на депозитному ринку певного регіону. Наведене в сукупності дає змогу оптимізувати депозитну діяльність банківської установи.

Для більшої деталізації якісних і кількісних характеристик депозитної бази банківської установи на другому етапі аналізу необхідно оцінити структуру і динаміку залишків депозитних коштів.

Аналізуючи динаміку середніх залишків депозитних коштів, важливо визначити, які фактори впливають на їхню зміну. Головними такими факторами є:

-- зміна обсягу оплачуваних депозитів. Позитивно оцінюється ритмічність у залученні ресурсів, що створює основу для розширення активних операцій і доходів банківської установи;

-- зміна питомої ваги оплачуваних депозитів у сукупних пасивах. При цьому зростання частки оплачуваних депозитів у пасивах не можна оцінювати однозначно: з одного боку, оплачувані депозити -- це, як правило, строкові вклади, що надають стабільності ресурсній базі банківської установи; з другого боку, строкові депозити -- це порівняно дорогі ресурси, тому їхнє зростання приводить до підвищення процентних витрат.

Структурні зміни в депозитній базі банківської установи варто відстежувати за такими напрямами:

-- аналіз структури за видами депозитів і внесків у грошовому виразі протягом досліджуваного періоду;

-- аналіз структури депозитних рахунків у кількісному виразі;

-- аналіз структури депозитної бази за термінами залучення окремих елементів;

-- оцінка відхилень (змін) упродовж досліджуваного періоду, в абсолютному і відносному виразі.

Доцільно на ньому етапі аналізу виявити вплив факторів на розмір залишків за вкладами у розрізі видів депозитних ресурсів.

У результаті такого аналізу визначають, із якими вкладниками здебільшого працює банківська установа і наскільки він задовольняє їхні потреби.

Наступний етап аналітичної роботи присвячений оцінці витрат. Аналіз дає змогу зробити такі висновки:

-- витрати на обслуговування розрахункових рахунків, як правило, найменші. Це найдешевший ресурс для банківської установи. Збільшення частки зазначеного компонента в ресурсній базі скорочує процентні витрати, однак зміни залишків на розрахункових рахунках не передбачені, через що їхня висока частка послабляє ліквідність банківської установи. Обсяг розрахункових рахунків у ресурсній базі, що застосовується як оптимальний у світовій практиці, становить близько 30%;

-- незважаючи на зростання процентних витрат, збільшення частки строкових депозитів у загальній сумі коштів -- момент позитивний, оскільки вони є найстабільнішою частиною залучених ресурсів. Саме вони дають змогу кредитувати на триваліші терміни і в результаті за ними виплачується більш високий відсоток, їхній рекомендований обсяг у сукупних ресурсах банківської установи -- не менш як 50%;

-- міжбанківські депозити -- це найдорожчий елемент депозитної бази, тому його питома вага в загальному обсязі залучених коштів веде до подорожчання кредитних ресурсів банківської установи. Не можна оцінити позитивно великої залежності банківської установи від депозитів інших банківських установ. Рівень, що рекомендується, становить 20% у ресурсній базі;

-- втрати на внески громадян значно нижчі, ніж за міжбанківськими депозитами, тому робота банківської установи має бути спрямована на збільшення обсягу залучених коштів від громадян.

Для детальнішого аналізу процентних витрат банківської установи слід акцентувати увагу на факторному аналізі процентних витрат.

Розмір сплачених відсотків залежить від зміни суми залишків коштів, що зберігаються на рахунках, і процентної ставки. При цьому ринковий рівень процентної ставки за депозитами залежить від кон'юнктури грошового ринку. Це об'єктивний фактор, банківська установа не може на нього впливати, а змушений лише враховувані, хоч завжди є простір для маневрування між мінімально припустимим за конкурентним розумінням рівнем процентної ставки, що дасть змогу залучити дуже обмежений обсяг депозитів, і максимально можливою для самої банківської установи вартістю депозитних ресурсів. Кількісний вплив цих факторів на відхилення суми сплачених клієнтам відсотків визначається як різниця в аналізованих показниках.

...