Депозити (вклади) банків як головне джерело банківських ресурсів

Запропонована факторна модель дає змогу досить повно визначити резерви підвищення прибутковості банківської установи за рахунок використання дешевих чи безплатних (капітал банківської установи) джерел. Аналіз факторів варто проводити в розрізі елементів депозитної бази і за всією сукупністю процентних витрат.

Мета такого аналізу -- виявити причини зміни значень процентних витрат і, якщо ці причини мають суб'єктивний характер, ужити відповідних заходів для оптимізації результативного показника. Значення факторного аналізу процентних витрат полягає в прагненні банківської установи максимізувати прибуток, управляючи видатковою частиною показника.

Позначення показників банківського балансу пропонується робити за такими параметрами:

-- активи і пасиви на початок розглянутого періоду:

-- прогнозовані зміни протягом цього періоду;

-- непрогнозовані зміни протягом цього періоду;

-- активи і пасиви на кінець досліджуваного періоду.

Припустимо, позначення активів за статтями виразимо через величину А, прогнозовані зміни за активами -- через Ап, непрогнозовані зміни через Ан. Позначення пасивів за статтями виразимо аналогічно: П -- позначення пасивів за статтями, прогнозовані зміни за пасивами через Пп і непрогнозовані -- через Пн.

Сума активів на кінець періоду буде визначена як (3.4):

Ак = А + Ап + Ан, (3.4)

де Ак -- сума активів банківської установи;

А -- стаття активу;

Ап -- прогнозовані зміни за активами;

Ан -- непрогнозовані зміни за активами.

Сума пасивів на кінець періоду буде визначена як (3.5):

Пк = П + Пп + Пн, (3.5)

де Пк -- сума пасивів балансу;

П -- стаття пасиву;

Пп -- прогнозовані зміни за пасивами;

Пн -- непрогнозовані зміни за пасивами.

До прогнозованих змін за активами належать такі статті балансу:

-- залишки в касі, оскільки банківськими установами здійснюється прогноз касових оборотів, що дає можливість банківській установі прогнозувати обсяг видаткових і прибуткових касових операцій та залишку на початок досліджуваного періоду;

-- кредитний портфель, бо за раніше укладеними кредитними договорами банк знає дату закінчення договору і прогнозований кредитний портфель, виходячи з ресурсної 6ази банку й наявності пропозицій на ці послуги:

-- цінні папери, бо через недосконалість фондового ринку основна частина операцій банківської установи з цінними паперами припадає на ОВДП, терміни яких відомі банківській установі за кожним траншем; до прогнозованих змін можна віднести й придбання інших видів цінних паперів із метою продажу, оскільки у цьому разі банківська установа орієнтуються на час їхньої реалізації для одержання максимального прибутку;

-- основні кошти й нематеріальні активи -- придбання і вибуття основних коштів здійснюється планово, виходячи з джерел придбання.

До непрогнозованих змін за активами належать:

-- залишки на кореспондентському рахунку в Національному банку України, оскільки їхня сума залежить від обсягу залучених коштів;

-- кореспондентські рахунки в інших банках.

До прогнозованих змін за пасивами належать:

-- статутний капітал;

-- строкові депозити юридичних осіб, бо при укладанні депозитних договорів на певний строк банківська установа передбачає можливість розірвання договору за умови дострокового повідомлення банку про передбачуване розірвання;

-- строкові депозити фізичних осіб.

До непрогнозованих змін за пасивами відносять:

-- нерозподілений прибуток;

-- кошти клієнтів до запитання;

-- кошти на рахунках "Лоро".

На основі цієї моделі можна побачити вплив пасиву на обсяг активу. Так, стан статті балансу в активі “Каса” і “Кореспондентський рахунок у Національному банку України” тісно пов'язаний із надходженнями коштів на поточні рахунки юридичних і фізичних осіб.

Таке структурування інформації щодо статей балансу відповідає сучасній практиці й пов'язане з тим, що цю інформацію банки дають Асоціації українських банків і Національному банку України, і вона публікується в періодичних виданнях.

Зміни у статті “Капітал” пов'язані з тим, що капітал банку, який складається зі статутного, резервного й інших фондів, протягом періоду, за який банк не реєструє змін у статутному фонді, змінюється в результаті використання фондів прибутку минулих періодів. Критерієм оптимальності завдання є прибуток.

Обмеження в моделі накладають на рівень ліквідності банківської установи. На сьогодні в Україні щодо показників ліквідності діє Інструкція Національного банку України "Про порядок регулювання діяльності банків України", розділ 5 "Нормативи ліквідності".

Таким чином, при дотриманні усіх нормативів ліквідності запропоновану модель оптимізації можна розрахувати.

Запропонована до використання модель оптимізації депозитних операцій дає можливість банку прогнозувати на певний період наявність активів і пасивів з урахуванням очікуваних змін (див. Дод. Д). Цю модель можна використовувати для прийняття управлінських рішень і вироблення стратегії банку.

Ще одним із методів оптимізації депозитних операцій є розрахунок ефективності залучених депозитних коштів, який свідчить про здатність банку нарощувати додаткові обсяги депозитних ресурсів, використовуючи потенціал економічної рентабельності й можливості капітальних вкладень. Розрахунок ефективності залучених депозитних коштів поданий на прикладі СФ АППБ "Аваль" (табл. 3.1.1).

Таблиця 3.1.1

Розрахунок ефективності залучених депозитних ресурсів СФ АППБ “Аваль”

Показник	На 01. 07. 13	На 01. 10. 13	На 01. 04. 14
Процентні доходи, тис. грн.	3647,02	5858,68	2074,82
Процентні витрати, тис. грн.	1140,99	1877,55	816,72
Ефективність, %	3,2	3,1	2,5

Отже, запропонована до використання модель оптимізації депозитних операцій дає можливість банку прогнозувати на певний період наявність активів і пасивів з урахуванням прогнозованих змін у цьому часовому проміжку.

3.2 Покращення вітчизняної системи страхування депозитів (вкладів)

В Україні, як і в більшості країн світу, банки є найважливішими фінансовими установами у сфері проведення грошово-кредитної політики, надання платіжно-розрахункових послуг. Однак банківська діяльність ризикова, тож завжди слід пам'ятати про те, що крах навіть одного банку може спричинити ланцюгову реакцію банкрутств інших - аж до настання системної банківської кризи. Питання повернення депозитних вкладів та ступеня свободи діяльності фінансово-кредитних установ завжди було актуальним для забезпечення нормального функціонування банківської системи країни, оскільки її розвиток і стабільність безпосередньо залежать від довіри вкладників.

Довіра населення до банківської системи є проблемою не лише банків, а й держави в цілому. Останнім часом ця тема всебічно висвітлюється в економічній літературі. Узагальнивши праці відомих науковців та практиків банківської справи, порівняємо Європейське законодавство у сфері гарантування вкладів з українським; розглянемо роль вітчизняних банків у правовідносинах, що складаються в процесі мобілізації та використання коштів фонду гарантування вкладів фізичних осіб; проаналізуємо вплив і значення цього фонду для розвитку банківської системи нашої країни. [25]

Актуальність поставлених питань зумовлена передусім основними напрямами державної політики України, одним із пріоритетних завдань якої на сьогодні є зміцнення банківської системи та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень. Зазначені напрями внутрішньої політики нерозривно пов'язані з упровадженням системи заходів для посилення довіри населення до вітчизняних банків шляхом гарантування збереження коштів вкладників та стимулювання зростання обсягів грошових вкладів у банківських установах [1; 2].

У країнах Європейського Союзу проблема гарантування повернення вкладів вважається настільки важливою, що спеціально виокремлюється з масиву відносин у банківській сфері в окремий інститут. Із цього питання прийнято Директиву Європейського парламенту та Ради 94/19/ЄС від ЗО травня 1994 року щодо схем гарантування депозитних вкладів.

Як зазначають В. Огієнко і Т. Раєвська, нині системи страхування депозитів створені у 68 країнах світу, 32 з них -- європейські. [15]

На початку 1990-х років питання надійності банківських установ, що залучають кошти фізичних осіб, було одним із найболючіших для вітчизняної банківської системи. Всі спроби Національного банку України захистити громадян, які довірили свої заощадження банківським установам, від можливої їх втрати у разі банкрутства (маємо на увазі підвищені економічні нормативи, особливі вимоги до банків при одержанні банківської ліцензії на право розміщувати депозити фізичних осіб тощо) не давали очікуваного результату.

У 1998 році Національний банк України ініціював створення спеціального позабюджетного Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). метою якого стало забезпечення захисту інтересів фізичних осіб -- вкладників банківських установ, створення фінансової бази для відшкодування їм коштів у разі неспроможності банків повернути вклади. Було визначено основний принцип захисту прав вкладників: головну відповідальність за результати діяльності банківських установ, включаючи виконання зобов'язань перед вкладниками -- громадянами України, несе не держава, а самі банки. Держава здійснює лише регулюючі функції, створює "плацдарм" для взаємовідносин між вкладником і банком.

Правовою основою вітчизняної системи страхування депозитів є Указ Президента "Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб -- вкладників банківських установ України", Закон "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", а також "Положення про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", затверджене Кабінетом Міністрів і Національним банком України. Фонд є державною спеціалізованою, економічно самостійною установою. Керують ним адміністративна рада (складається з двох представників Кабінету Міністрів, двох представників Національного банку України та представника АУБ) і виконавча дирекція (опікується питаннями поточної діяльності).

Згідно із законодавством усі банки України (крім Державного ощадного банку) повинні брати участь у системі страхування депозитів. Банк може бути учасником фонду (виконує встановлені економічні нормативи достатності капіталу, платоспроможності, стандарти фонду і може виконувати свої зобов'язання перед вкладниками) або тимчасовим учасником фонду (не виконує встановлені економічні нормативи достатності капіталу, платоспроможності, стандарти фонду: до нього застосовано санкції банківського нагляду).

Як за європейським, так і за українським законодавством участь банків у схемах гарантування є обов'язковою. [29] Проте в країнах Євросоюзу той чи інший кредитний інститут має право не брати участі у схемі гарантування повернення вкладів, якщо він належить до системи, що належним чином забезпечує його ліквідність і платоспроможність, а також пропонує вкладникам щонайменше рівнозначний офіційній схемі гарантування ступінь захисту вкладів. За українським законодавством схема, розроблена у законі про гарантування вкладів, є безальтернативним "вибором" банків, що дає підстави говорити про необхідність удосконалення діючого порядку гарантування вкладів фізичних осіб шляхом розробки механізму, який більшою мірою враховував би інтереси банків.

Фонд гарантує кожному вкладнику відшкодування коштів за депозитами (включаючи відсотки) в розмірі внеску на момент настання недоступності вкладів, але не більше 3000 грн. (гранична сума відшкодування з роками змінювалася і становила: у 1998 р. - 500 грн., 2001 р. - 1200 грн., 2002 р. - 1500 грн., 2003 р. - 2000 грн.), але й досi не перевищила максимальної суми в 3000 грн, навiть зараз в 2013 роцi.

Джерела фінансування фонду:

-- збори банків (початковий -- 1% від зареєстрованого статутного капіталу, регулярний - 0.5% від обсягу залучених вкладів, спеціальний);

-- кошти, внесені Національним банком України в розмірі 20 млн. грн.:

-- прибутки від інвестування коштів фонду в державні цінні папери України;

-- кредити Кабінету Міністрів, Національного банку та іноземних кредиторів;

-- пеня, яку сплачують банки за несвоєчасне або неповне перерахування зборів;

-- прибутки від депозитів, розміщених у Національному банку України.

Перспективи розвитку вітчизняної системи страхування депозитів пов'язані із внесенням поправок у законодавчі акти з метою чіткішого визначення сфери її діяльності; скасування обмежень на використання банками реклами щодо їх участі у системі гарантування; змінами в порядку виплат вкладникам у банках, що ліквідуються.

Підсумовуючи все викладене вище, можна зробити такі узагальнення та пропозиції щодо вдосконалення законодавства стосовно досліджуваної проблеми.

1. Створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стало прогресивним кроком України на шляху до інтеграції в Європейське співтовариство. Більшість країн світу, крім системи банківського нагляду та регулювання, створює ще й систему страхування вкладів, якою передбачено застосування механізмів захисту депозитів та кредитора останньої інстанції. Гарантування вкладів має подвійне призначення: на мікрорівні воно покликане захищати вкладників, на макрорівні - мінімізувати негативний вплив банківської кризи та сприяти зміцненню довіри до банківської системи.

2. Є два основних види системи гарантування вкладів: першим передбачено створення особливого державного чи підконтрольного державі органу та обов'язкову участь у ньому всіх банків: другим - управління системою гарантування вкладів асоціацією банків, відсутність державного фінансування і добровільну участь банків.

3. Закріплення за банками статусу єдиного платника загальнодержавного збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тягне за собою низку додаткових прав та обов'язків у сфері дії податкового законодавства, що дає підстави говорити про особливий статус банків як суб'єктів податкових правовідносин.

4. Сплата Національним банком України разового внеску до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є проявом виконання ним однієї з класичних функцій центрального банку - підтримки державних економічних програм.

5. Необхідно на законодавчому рівні закріпити обов'язковість членства Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб і водночас розробити механізм, який дасть змогу не “змішувати” його внески із внесками інших банків та запобігати їх використанню з метою виплати компенсацій вкладникам інших банків.

6. Пункт 2.1.4 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" потребує внесення змін: у перелік позабюджетних державних цільових фондів, на які не поширюється контроль податкових органів, потрібно включити Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

7. У Законі України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" необхідно закріпити принцип пропорційності розміру внесків у фонд і середнього обсягу вкладів фізичних осіб у конкретному банку, тобто потрібно передбачити можливість коригування розміру збору в разі зменшення коштів на депозитних рахунках банку, а також повернення сплаченого збору банку в разі припинення ним роботи з депозитами фізичних осіб.

8. Питання щодо оподаткування коштів, внесених банками до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до визнання даного збору загальнодержавним, потребує вирішення на законодавчому рівні: суми коштів, внесені банками до 24.10.2004 р., повинні бути віднесені до валових витрат банків і не обкладатися податком на прибуток.



ВИСНОВКИ

Здійснення депозитних операцій -- одна з найважливіших економічних передумов для організації діяльності банківської установи, оскільки за рахунок залученого капіталу покривається основна частина потреб банку. Поряд із цим ефективне функціонування ринку внесків і депозитів неможливе без забезпечення, з одного боку, відповідних зовнішніх умов на рівні централізованого захисту депозитних коштів і, з другого боку, зваженої депозитної стратегії на рівні окремої банківської установи.

Для економіки будь-якої країни максимально можливе залучення банками заощаджень фізичних осіб -- питання особливої актуальності. Існує тісний зв'язок між заощадженнями та економічним зростанням. Цій проблематиці присвячено багато наукових досліджень. Відомо, що в Україні населення тримає певну масу готівки, нікуди її не вкладаючи. Причина в тім, що після низки кризових подій люди втратили свої кошти і тому не довіряють банківській системі. Для збільшення маси депозитів при виконанні депозитних операцій банківської установи мають дотримуватися вимог зокрема щодо ліквідності балансу, а це потребує узгодження депозитних ресурсів за термінами та обсягами з банківськими активними операціями.

Водночас банкам необхідно забезпечити максимально можливе розширення різних видів депозитних операцій, надаючи різноманітні пільги й депозитні послуги з метою збільшення кількості та обсягів вкладів домашніх господарств, створення у банку спеціальної системи внутрішнього контролю за залученням і розміщенням коштів, моніторингу щодо безпеки й ризику можливого банкрутства.

Але довіра населення до банківської системи є проблемою не лише банків, а й держави в цілому. І тому актуальність поставлених питань зумовлена передусім основними напрямами державної політики України, одним із пріоритетних завдань якої на сьогодні є зміцнення банківської системи та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень. Зазначені напрями внутрішньої політики нерозривно пов'язані з упровадженням системи заходів для посилення довіри населення до вітчизняних банків шляхом гарантування збереження коштів вкладників та стимулювання зростання обсягів грошових вкладів у банківських установах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. --К.: Преса України, 1997. -- 80 с.

2. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 17.12.2000 р. №2121-ІІІ

3. Закон України “Про Національний банк України”

4. Указ Президента України "Про Основні напрями політики щодо грошових доходів населення України" від 7 серпня 1999 року №969/99 - ХІ //Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”), 1999. -- №9. --С. 3-23.

5. Указ Президента України "Про Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року " від 24 травня 2000 року №717/2000 - ІІІ // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу “Вісник Національного банку України”), 2001. -- №8. --С. 3-46.

6. Інструкція з бухгалтерського обліку депозитних операцій банківських установ України, затверджена постановою Правління Національного банку України від 20.08.1999 р. №418

7. Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 18.12.1998 р. №527

8. Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 18.12.1998 р. №527 //http://www.rada.kiev.ua

9. Положення “Про порядок заійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними осоами”, затверджене постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 р. №516 зі змінами та доповненнями

10. Братко А.Г. Банковское право (Теория и практика). -- М.: Издательство Приор, 2000. -- 464 с.

11. Бакун О. Вітчизняна система страхування депозитів //Вісник Національного банку України. -- 2004. --№7. -- С. 42-50.

12. Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник. -- К.: Т-во”Знання”, КОО, 2002. -- 255 с. -- (Вища освіта ХХІ століття).

13. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: посібник. -- К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. -- 320 с.

14. Васюренко О.В., Сердюк Л.В., Сидоренко О.М. Облік і аудит в банках:Навчальний посібник. -- К.:Знання, 2006. --С. 102--116.

15. Воронова Л. К., Кучерявенко П.Г. Финансовое право: Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов. -- Харьков: Легас, 2003. -- 361 с.

16. Голуб А., Семенюк Л., Смовженко Т. Гроші Кредит Банки: Навчальний посібник. -- Л.: Видавництво ”Центр Європи”,1997. -- 206 с.

17. Головач А.В., Захожай В.Б., Головач Н.А. Банківська статистика:Опорний конспект лекцій. -- К.:МАУП,1999. -- С. 44-53.

18. Вісник податкової служби України. -- 1999. -- №21. -- С. 5.

19. Гай О.М. Ризик заощаджень у комерційному банку // Фінанси України. --2004. --№3. --С. 118-122.

20. Дмитрієва О.А. Депозитна діяльність комерційного банку // Фінанси України. - 2004. - №5. - С. 139-144.

21. Заверуха І.Б. Банківське право: Посібник для студентів. -- Львів: Астролябія, 2002. -- 222 с.

22. Кожель Н. Основні тенденції змін у структурі вкладів на українському депозитному ринку як свідчення зміцнення довіри до банків //Вісник Національного банку України. --2004.--№10. --С. 42-45.

23. Крапивина В. Как будут гарантироваться вклады граждан? // Банковское дело. -- 2002. -- №5. -- С. 40-43.

24. Банківська енциклопедія / За ред. А.М. Мороза. -- К.: Елтон, 2008. --с. 125

25. Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф. Банківські операції: Підручник. -- К.:КНЕУ,2000. --384 с.

26. Недилько А. Депозиты с плавающей ставкой, или как совместить высокий доход с низким риском //Банковская практика за рубежом. --2003. --№12. -- С. 70-73.

27. Огієнко В., Раєвська Т. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб -- гарант захисту "малих "вкладників в Україні // Вісник Національного банку України. -- 2001. -- №6. -- С. 39-44.

28. Пугачов М.І., Пугачова К.М. Фонди гарантування повернення кредитів // Фінанси України. -- 1999. --№11. -- С. 108- 113.

29. Слободян П. Обіцяє фонд півтисячі зберегти // Галицькі контракти. 1999. -- М19. -- С. 32.

30. Тиркало Р.І. Банківська справа:Навчальний посібник. -- Тернопіль:Карт-бланш, 2001. -- 314 с.

31. Ходачук О. Фонд гарантирования вкладов физических лиц // Фондовый рынок. -- 2001. -- №12.

32. Широка О. Депозитна політика банківської установи // Банківська справа. -- 2005. -- №2. -- С. 29-36.

33. Качук В. Банківська система Харківської області - важлива складова економічного потенціалу регіону / В. Качук // Вісник Національного банку України. - 2006. - №1. - С. 2-9.

34. Основні показники діяльності банків України на 1 січня 2011 року // Вісник НБУ. - 2011. - №2. - С. 43.



ДОДАТОК А

Класифікація депозитів(вкладів) за видом вкладника (Схема А.1.1.).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/



ДОДАТОК Б

Схема формування депозитної політики банків в сучасних умовах (Схема Б.1.3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/



ДОДАТОК В

Види поточних рахунків. (Схема В.1.4)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/



ДОДАТОК Г

Динаміка залучення депозитів банками України, мільйони доларів (Графік Д.2.1.).

Структура зобов'язань банків за коштами, залученими на поточні (до запитання) рахунки, на 01.09.2014 року

ДОДАТОК Д

Структура зобов'язань банків за коштами, залученими на строкові рахунки, на 01.09.2014 року

ДОДАТОК Е

Показники депозитної діяльності АППБ “Аваль”

№№	Показник	Значення станом на 01.02.14	Значення станом на 01.03.14	Темп зростання, %
1	Залишок вкладів і депозитів фізичних осіб, тис. грн.	13149594	14971505	113,8
2	Населення регіону, що отримує дохід, осіб	350000	350000	100
3	Кількість вкладників банківської установи, осіб	4396	4651	105,8
4	Кількість вкладників на 1000 осіб, що отримують дохід, осіб((п. З/п. 2)*1000)	12	13	108,3
5	Сума вкладу на душу населення, грн. (п. 1/п. 2)	37,5	42,7	114
6	Середній вклад на 1 рахунок, грн.	4262	4853	113
7	Коефіцієнт залучення коштів у вклади і депозити, % ((п. 5/п. 6)*100)	0,8	0,9	112,5

ДОДАТОК Ж

Оптимізація операцій банківської установи на прикладі СФ АППБ "Аваль" (тис. грн.)

Стаття балансу	На початок періоду (01.01.14)	Зміни, заплановані протягом періоду	Додаткові зміни протягом періоду	На кінець періоду (01. 02. 14)
АКТИВИ
Каса	1330802	-812866		517936
Кореспондентський рахунок в Національному банку України	266160		34872	301032
Кредитний портфель	1079824	868227		1948051
Цінні папери	18439	37955		56394
Основні кошти і нематеріальні активи	90943	1432526		1523469
Інші активи	264477		249104	513581
Усього активів	3050645	1525842	283976	4860463
ПАСИВИ
Статутний капітал	104000	106000		210000
Нерозподілений прибуток	60327		1805	62132
Кошти до запитання	7868		-1171	6657
Строкові депозити юридичних осіб	98389	33125		131514
Строкові депозити фізичних осіб	3880	3641		7521
Кошти на рахунках “Лоро”	2854091		1640441	4494532
Інші пасиви	46339		-33872	12467
Усього пасивів	3174854	142766	1607203	4924823

Размещено на Allbest.ru

...