Размещено на http://allbest.ru

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПАСИВНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

1.1 Поняття,структура пасивів та їх види

1.2 Механізм управління пасивами комерційних банків

1.3 Вплив регулятивної функції центрального (національного) банку на методи управління пасивами

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ПАСИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ

2.1 Аналіз депозитів комерційних банків в 2013-2015 роках

2.2 Міжбанківський депозитний ринок в 2013-2016 роках

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПАСИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ

3.1 Механізм управління ризик-менеджменту депозитних операцій банку

3.2 Забезпечення функціональної достатності ресурсного потенціалу банків

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах трансформації національної економіки, серед проблем, пов'язаних з виходом України з кризового стану, важливе місце посідає завдання формування ефективної банківської системи. Як найважливіший елемент відтворювальної структури економіки банківські установи організують рух і перерозподіл ресурсів суспільства в їх грошовому виразі. Через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі господарюючих суб'єктів та населення в цілому.

Саме комерційні банки виконують важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів перетворення їх в реальний капітал, здійснюючи, таким чином, потреби економіки в додаткових ресурсах. Серед суб'єктів фінансово-господарської діяльності комерційних банків - це саме та галузь, яка повинна бути спроможна своєчасно прогнозувати динаміку економічної кон'юнктури, а також якнайшвидше та досить гнучко реагувати на будь-які зміни, що відбуваються на фінансовому ринку.

Формування ринкової фінансово - кредитної системи вимагає від банків підвищення ефективності діяльності, конкурентоспроможності банківських інструментів та послуг на основі впровадження досягнень науково - технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління банківською діяльністю.

В таких умовах значна роль відводиться саме управлінню всіма джерелами грошових коштів, які утворюють ресурсний потенціал банку.

Ці обставини вплинули на вибір і актуальність проблеми, її теоретичну і практичну значимість, а також визначили тему дійсного досліджування, його мету і основні напрями.

Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є детальний аналіз правових та економічних основ, сучасних напрямків та моделей управління пасивними операціями комерційних банків. Для досягнення указаної мети поставлені і вирішені задачі:

досліджено принципи та цілі організації управління пасивами, їх сутність та види;

визначено основи побудови методики управління пасивами комерційних банків;

досліджено методику аналізу управління пасивними операціями;

здійснено аналітичну оцінку управління пасивними операціями банку.

У досліджуваній проблемі автор спирався на практиці вітчизняних вчених економістів: Остапишин Т.П., Шевченко Р.І., Савлук М.І., Мороз А. М.,, Міщенко В.І., Бутинець Ф.Ф., Кириченко О., Кочетков В.М., Примостка Л.О., а також на роботи зарубіжних авторів: Е. Рід, Р. Котер, Е. Гіл, Жуков Є. Ф.

Робота складається із вступу, розділів, висновків, списку використаної літератури.

У вступі обґрунтована актуальність вибраної теми, визначена мета, основні задачі, об'єкт дослідження.

Перший розділ розкриває сутність пасивів, їх структуру, принципи та цілі організації управління пасивними операціями, влив регулятивної функції НБУ на методи управління пасивами.

Другий розділ містить аналіз сучасного стану пасивних операцій КБ, особливу уваги приділено аналізу депозитів загалом, міжбанківському депозитному ринку та банківському капіталу, структурі та динаміці різних видів цих операцій, як найбільш важливих показників розвитку банківської системи України. А також досліджено основні тенденції розвитку ресурсної бази КБ.

Третій розділ є заключним, тому в ньому відображаються основні проблеми, що випливають з попередніх двох глав, і можливі шляхи їхнього вирішення. Розглянуто проблему збільшення вкладів населення як найбільш перспективного напрямку формування ресурсів банку. Також висвітлено проблему страхування вкладів як основного гаранта збільшення довіри до банків. Показано проблему «швидкого зростання» та покращення власного капіталу.

Метою цієї роботи є виявлення напрямків удосконалення пасивних операцій на основі викладеного матеріалу, з умовою зміцнення стабільності комерційних банків, стимулювання економічного росту держави і поліпшення добробуту нації. У висновках сформульовано основні висновки та пропозиції по результатам дослідження, які можуть використовуватися вітчизняними банками при організації управління пасивною діяльністю КБ і процесу складання методики, проведення аналізу доходів від пасивних операцій банку.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПАСИВНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

1.1 Поняття,структура пасивів та їх види

Діяльність комерційних банків полягає в залученні грошових коштів та надання їх в кредит за більш високими процентними ставками, вони виступають посередниками між тими, хто потребує ці грошові кошти та тими у кого є тимчасово вільні кошти. Метою та рухомим мотивом здійснення такого посередництва є одержання банківського прибутку.

Операції, за допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними. Отже пасиви банків - це частина бухгалтерського балансу, що відображує в грошовому вираженні джерела утворення коштів банку. Залежно від характеру джерел коштів, усі пасиви банку різняться за термінами залучення і вартістю. Від вартості й термінів залучення коштів залежить спроможність банку забезпечити їхнє раціональне розміщення і врешті-решт - прийнятний дохід акціонерам банку. Основним джерелом коштів банку, як правило, є депозити фізичних і юридичних осіб, а крім того, кошти центральних (національних) банків, кредити, залучені в інших комерційних банків, розміщені на ринку облігаційні позики.

Особливістю пасивів комерційного банку в порівнянні з іншими компаніями є висока частка коштів, залучених на різних умовах, що значно перевищує власні кошти банку. У різних країнах центральні (національні) банки, інші контролюючі органи встановлюють нормативи співвідношення власних та залучених коштів, що. коливаються від 1: 10 до 1: 100. [1,ст.4].

Сутність пасивів банків обумовлюється їхньою роллю в економіці як фінансових посередників, що акумулюють тимчасово вільні кошти суб'єктів господарської діяльності і розміщують їх на умовах повернення, строковості й платності у тих суб'єктів господарства, які потребують цього для забезпечення виробничого процесу. Основними завданнями сучасного комерційного банку є надання різноманітних видів позик своїм клієнтам, для чого необхідне залучення коштів із різних джерел на відповідні терміни; здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнтів і проведення платежів; здійснення операцій з купівлі та продажу валютних коштів, як за дорученням клієнтів, так і за власний рахунок.

Для виконання цих завдань банку необхідно забезпечити залучення достатньої кількості коштів із різних джерел на різні терміни, домогтися оптимального сполучення термінів залучення коштів і їхньої вартості, а також раціонального розміщення коштів у різні види активів з метою одержання прибутку, водночас підтримуючи необхідний рівень ліквідності й оптимізації ризиків, які виникають при цьому.

Такі цілі досягаються банком шляхом проведення різноманітних активних і пасивних операцій, при цьому формуються активи і пасиви банку.

Пасивні операції - це залучення банком коштів із різних джерел з метою підтримання ліквідності й забезпечення прибуткової роботи банку.

Всі пасиви комерційного банку можуть бути класифіковані за економічною природою, термінами залучення і суб'єктами.

За економічною природою ресурси банку розподіляються на власні і залучені кошти банку. Створенню банку як суб'єкта господарської діяльності передує формування статутного фонду, мінімальний розмір якого визначається нормативними документами органів контролю, в першу чергу - центральними (національними) банками, а також засновниками банку, залежно від завдань, які поставлені перед новою кредитно-фінансовою установою.

Розміром статутного фонду банку визначається багато основних параметрів діяльності банку, такі, як розмір залучених коштів, розмір кредитного портфеля банку, розмір ризику на одного позичальника і вкладника. Отже, від розміру капіталу залежить і характер клієнтури, яку в змозі обслуговувати банк. Банк у пошуках "свого" клієнта, а клієнт - банку прагнуть до відповідності можливостей першого щодо задоволення обгрунтованих потреб другого в кредитних коштах; клієнт же, визначаючи міру ризику, який він може прийняти щодо банку при збереженні тимчасово вільних коштів на поточних і депозитних рахунках у цьому банку, в першу чергу орієнтується на розмір його капіталу.

Таким чином, комерційні банки, що прагнуть до обслуговування значної корпоративної клієнтури з великими оборотами і постійною потребою в поповненні оборотних коштів за рахунок банківських кредитів, потребують капіталу більшого розміру, ніж банки, орієнтовані на роботу з дрібними й середніми клієнтами, які лише зрідка вдаються до запозичень

Значення власних коштів банку полягає в тому, щоб підтримувати його стійкість. На початковому етапі створення банку саме власні кошти покривають першочергові видатки (земля, будинок, устаткування, зарплата), без яких банк не може почати свою діяльність. За рахунок власних ресурсів банки створюють необхідні їм резерви. Власні ресурси є головним джерелом вкладень у довгострокові активи.

Законодавством передбачені різні організаційно-правові форми, у яких створюються кредитно-фінансові установи:

- пайові банки - товариства з обмеженою відповідальністю (розподіл паїв між засновниками банку),

акціонерні товариства закритого типу (продаж акцій банку обмеженому колу компаній),

- відкриті акціонерні товариства (оголошення в засобах масової інформації відомостей про емісію акцій кредитно - фінансової установи і порядок підписки на них будь-яких фізичних і юридичних осіб. При цьому емісія може бути закритою на суму не менше 60% від оголошеної у проспекті емісії, зареєстрованому належним чином, а на практиці іноді закривається на суму, яка значно перевищує оголошену) [2,ст.5-6].

Структура акціонерних капіталів різних комерційних банків неоднорідна. Банк може емітувати як прості, так і привілейовані акції, частка яких може бути різною. Прості акції дають їхнім власникам право голосу на зборах акціонерів, на яких і визначається порядок розподілу прибутку і, відповідно, розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам банку за звітний період. Власникам же привілейованих акцій забезпечений заздалегідь установлений розмір дивідендів, проте вони не мають права голосу на зборах акціонерів і не беруть участі у прийнятті найважливіших рішень цього органу, які визначають стратегію банку, шляхи його подальшого розвитку, порядок розподілу прибутку тощо.

Залучені кошти банків - понад 90% усієї потреби в грошових ресурсах для здійснення активних операцій, насамперед кредитних. На відміну від власних коштів, що не можуть бути вилучені акціонерами або пайовиками, поки існує банк, наявність залучених коштів у банку має тимчасовий характер. За нормальної, прибуткової роботи банку, коли не потрібно спрямовувати частину прибутку або резервів на покриття збитків, що їх зазнає банк при проведенні активних операцій, власні кошти банку мають постійну тенденцію до зростання, яке відбувається в першу чергу за рахунок прибутку, або ще не розподіленого, або спрямованого за рішенням акціонерів у фонди банку. Розмір же залучених коштів, з огляду на їхню тимчасову природу, може коливатися під впливом різноманітних чинників, як зовнішніх, так і пов'язаних із діяльністю банку.

За термінами залучення пасиви банку поділяються на:

- постійні (власні кошти банку),

- строкові (строкові депозити, що, у свою чергу, розподіляються на депозити на певний строк і з попереднім повідомленням про вилучення),

Кожна з цих груп класифікується за певними ознаками. Строкові депозити, наприклад, класифікуються залежно від терміну:

- депозити з терміном від 3 до 6 місяців;

- депозити з терміном від 6 до 9 місяців;

- депозити з терміном від 9 до 12 місяців;

- позики з терміном понад 12 місяців [3,ст.14].

На практиці застосовуються різні види строкових депозитів:

-депозити, що поповнюються, які передбачають збільшення суми депозитного вкладу в період його дії, при цьому відсотки нараховуються на фактичну суму коштів на депозитному рахунку;

-строкові депозити з пролонгацією, тобто такі, що передбачають продовження терміну дії депозитного договору.

Особливістю строкових депозитів із попереднім повідомленням про вилучення є те, що кошти з депозитного рахунку не повертаються автоматично банком на розрахунковий рахунок утримувача депозиту по закінченні терміну депозитного договору. Робиться це тільки після попереднього повідомлення власника депозитного рахунку, як правило, у письмовій формі.

Різновидом строкових депозитів з попереднім повідомленням про вилучення є депозити з графіком витрачання. Укладання договору про розміщення такого депозиту в банку вигідне клієнтові у тому випадку, якщо він зацікавлений в одержанні вищої процентної ставки, ніж по депозиту до запитання, але не впевнений, що зможе розмістити всю суму вільних на дату укладання договору коштів на тривалий термін, наприклад, 6 місяців. У цьому випадку закінчується договір, за умовами якого клієнт має право вилучити частину коштів до закінчення терміну депозитного договору за заздалегідь узгодженим і підписаним графіком, що є невід'ємною частиною депозитного договору. Наприклад, розміщується депозит на суму 1 млн. гривень терміном на 6 місяців, при цьому протягом третього місяця може бути повернуто 100 тис. гривень, четвертого місяця - 200 тис. гривень, п'ятого місяця - ще 300 тис. гривень, а 400 тис. гривень, що залишилися, - наприкінці терміну, тобто після закінчення 6 місяців. У такому випадку вся сума вкладу зберігається на депозитному рахунку повних 2 місяці. Отже, процентна ставка по цьому депозиту визначається як середня між ставкою по депозитах на термін 2 і 6 місяців. Вона значно вища, ніж ставка по вкладу до запитання і депозиту на 2 місяці, що вкрай важливо для власника депозитного рахунку. Крім того, він має можливість, одержуючи відсотки по депозиту, не змінювати запланованого графіка платежів за своїми договорами з постачальниками та іншими контрагентами. Банк же одержує не 400 тис. гривень на заздалегідь визначений термін, а значно більшу суму - 1 млн. гривень, і має можливість створювати активи на відповідні терміни, що набагато полегшує управління активами і сприяє збільшенню прибутку банку[4,ст.21-25].

Ощадні вклади, як правило, розміщуються в банках фізичними особами на тривалі терміни. Для власника цього виду вкладу основна мета його відкриття - заощадження і накопичення коштів.

Особливістю ощадних вкладів є те, що вони створюються не одноразовим внеском, а можуть постійно поповнюватися. Частина коштів може бути вилучена вкладником з ощадного вкладу в порядку, передбаченому договором про ведення цього вкладу. Ощадні вклади є найнадійнішою формою заощаджень, які створюються для формування вкладником резервів на непередбачені видатки, накопичення коштів. Їхня надійність і перевага в порівнянні з іншими формами збереження коштів, такими, як вкладення в цінні папери або нерухомість, визначається їхньою незалежністю від коливань курсів і цін, а також ліквідністю, тобто швидкістю, з якою вони можуть бути трансформовані в готівку.

Банки відкривають ощадні вклади для своїх клієнтів із видачею ощадної книжки і без її. В ощадній книжці послідовно робляться записи про суми і дати внесення коштів на ощадний вклад і вилучення цих коштів. Ощадна книжка видається на руки власникові ощадного вкладу.

Зараз усе більшого поширення набувають цільові вклади, що використовуються банками як один із способів залучення коштів приватних вкладників. Особливістю цього виду вкладів є те, що банк сам запропонував клієнтам накопичити кошти для певних цілей і запропонував на ці вклади привабливіші умови, наприклад, підвищені процентні ставки. До числа цільових належать різдвяні, відпускні, податкові вклади, вклади на дітей тощо.

Великого поширення в банківській практиці набули депозитні й ощадні сертифікати. Ощадний сертифікат - це документ, що свідчить про внесення до банку певної суми коштів із фіксованими термінами і процентною ставкою. Ощадний сертифікат, таким чином, має риси як строкового вкладу, так і цінного паперу. Випуску ощадних сертифікатів, як будь-якого цінного паперу, передує реєстрація проспекту емісії із зазначенням основних параметрів сертифікатів та порядку їхнього обігу.

Існує два основних різновиди депозитних сертифікатів:

непередавані, що зберігаються у вкладників і з настанням їхнього терміну подаються в банк,

передаванні, що вільно продаються на вторинному ринку.

При достроковому погашенні вищевказаних сертифікатів:

1) штраф за дострокове погашення не стягується;

2) відсотки за неповний місяць перебування внеску в банку не виплачуються;

3) клієнтові повертається сума внеску і відсотки, нараховані за кожен повний місяць перебування внеску в банку.

При достроковому погашенні цих сертифікатів:

1) відсотки не нараховуються;

2) клієнтові повертається сума внеску.

Поряд із депозитними й ощадними сертифікатами перспективним методом залучення коштів є емісія фінансових векселів банку.

Фінансовий вексель банку є засобом платежу в межах терміну своєї дії і використовується для проведення розрахунків між суб'єктами господарської діяльності за поставлену продукцію і виконані роботи. Банк емітує фінансові векселі з метою забезпечення потреб клієнтів у збільшенні оборотних коштів і подоланні кризи неплатежів у народному господарстві України. Емісія здійснюється шляхом продажу векселів. Покупцем векселів банку може бути будь-яка юридична особа, незалежно від форми власності і виду діяльності.

Векселі використовуються для проведення банком пасивних операцій і продаються клієнтові за гроші. Банк щодня визначає курси купівлі та продажу цих векселів і складає котирувальну таблицю купівлі та продажу векселів. У цьому випадку підприємство фактично вкладає кошти на депозит, притому не вилучаючи їх із господарського обороту.

Для банку використання таких векселів вигідне тим, що мобілізовані завдяки їхній реалізації ресурси не підлягають обов'язковому резервуванню. Для клієнтів же вигода полягає в тому, що, одержуючи такий самий підвищений відсоток, як за строкові депозити, вони одержують такий цінний папір, як вексель, у вигляді додаткової гарантії повернення коштів. Крім того, вексель може бути проданий, закладений і облікований банком.

Суттєву питому вагу в пасивах комерційного банку мають вклади до запитання. Вони не розглядаються їхніми власниками як засіб одержання доходу, тому виплачувані банками відсотки по цих вкладах, як правило, невисокі. Значення для утримувачів таких вкладів має швидкість проведення банком платежів, оскільки основним призначенням вкладів до запитання є використання вміщених на них коштів для розрахунків із постачальниками й підрядниками за поставлені ними товари і надані послуги.

У цю групу пасивів банку входять розрахункові й поточні рахунки фізичних та юридичних осіб, бюджетні рахунки, карткові рахунки, лоро-рахунки банків-кореспондентів.

За суб'єктами джерел вкладень усі пасиви комерційного банку можуть бути розділені на кошти вкладників банку - фізичних та юридичних осіб, кошти, залучені від банків у формі кредитів національного (центрального) банку і комерційних банків.

Незалежно від джерел коштів і термінів їхнього залучення, основною метою проведення пасивних операцій є використання залучених коштів для формування активів банку й одержання прибутку.



1.2 Механізм управління пасивами комерційних банків

Процес управління пасивами - це формування стратегії та проведення заходів, які приводять структуру банківського балансу у відповідність із його стратегічними цілями[6,ст.8-15]. Він пов'язаний із балансуванням багато в чому протилежних інтересів акціонерів банку та його клієнтів.

Перші зацікавлені в максимізації прибутку на вкладений у банк капітал, який одержують у формі дивідендів, тому вимагають від керівництва банку збільшення частки дохідних активів та підвищення процентних ставок по депозитах.

Клієнти банку, в свою чергу, хотіли б одержувати вищий дохід на кошти, розміщені на поточних, депозитних та інших рахунках у банку, а позичати кошти на різні терміни під якомога нижчий відсоток. Керівництво ж банку, з одного боку, повинне забезпечити акціонерам прийнятний рівень дивідендів, співвідносний із доходами на капітал, вкладений в інші кредитно-фінансові установи, та із середнім доходом, який одержують акціонери підприємств інших галузей економіки. Якщо це завдання не буде вирішене, то можливий відплив акціонерного капіталу з даної кредитно-фінансової установи.

З іншого боку, основний прибуток у різних формах - і у вигляді процентного доходу, і у вигляді комісійного доходу, - банки одержують від операцій з клієнтами, а не від раціонального розміщення власних коштів, частка яких у пасивах банку незначна. Тому необхідно запропонувати клієнтам конкурентоспроможні процентні ставки по депозитах і комісійні тарифи. Крім того, необхідно враховувати, що кожен вкладник є потенційним позичальником, а позичальник - вкладником. Тому банк має бути спроможним задовольнити законні й обґрунтовані потреби клієнтів у кредитних коштах.

Нездатність або небажання банку задовольнити ці потреби призводить до відпливу клієнтури і, як наслідок, до скорочення пасивів банку, які можуть бути джерелом активів, що дають прибуток. Проте найліквідніші активи або взагалі не дають доходу, або дають незначний. Прибуткові активи, як правило, мають низьку ліквідність.

Таким чином, основне протиріччя, яке має бути розв'язане у процесі управління активами й пасивами банку, - протиріччя між прибутковістю і ліквідністю.

Основним завданням управління пасивами банку є забезпечення такої їхньої структури, яка дає змогу одержувати прибуток, не виходячи за межі ліквідності.

В економічній літературі зустрічаються різні визначення управління пасивами банку. У вузькому розумінні - це залучення коштів із різних джерел з метою забезпечення поточних платежів банку, тобто підтримання його ліквідності. У широкому розумінні - це залучення коштів із різних джерел на різні терміни і забезпечення Їхньої оптимальної для даного банку комбінації з метою максимізації прибутку банку та підтримання його ліквідності.

Залежно від стратегічних завдань банку та обраного ним кола клієнтури, керівництво комерційного банку визначає оптимальну для нього структуру активів і пасивів.

Процесу-управління пасивами передує впорядкування стратегічного плану банку, в якому визначаються основні сектори фінансового ринку, де буде працювати банк, а також основні показники його діяльності у планованому періоді.

Стратегія банку визначається його акціонерами. На її основі будується фінансова модель банку, тобто оптимальний для досягнення стратегічних цілей плановий баланс, який затверджується правлінням банку. При організації управління пасивами їхня структура приводиться у відповідність до запланованої.



1.3 Вплив регулятивної функції центрального (національного) банку на методи управління пасивами

Регулятивна функція центрального (національного) банку полягає у підтриманні достатньої ліквідності банківської системи країни через встановлення граничних нормативів, яких мусять дотримуватися комерційні банки. Недотримання нормативів, що встановлює центральний (національний) банк, тягне за собою накладення на комерційні банки різноманітних санкцій - від штрафів і попереджень до позбавлення банківських ліцензій. При цьому контролюючі органи зацікавлені в підвищенні ліквідності банків за рахунок зниження прибутковості, а банки зацікавлені в підвищенні своєї прибутковості за рахунок зниження ліквідності. Завдання управління банком полягає в пошуку оптимальної прибутковості при існуючих нормативах ліквідності з урахуванням наявних ризиків.

Розмір власного капіталу банку є базовим при обчисленні більшості економічних нормативів, які встановлюються національним (центральним) банком з метою регулювання банківської діяльності та фінансової системи в цілому. Структура власного капіталу банку, з погляду віднесення тих чи інших рахунків до власного капіталу і, відповідно, впливу на рівень виконання банками економічних нормативів, як правило, визначається національним (центральним) банком. Нормативи загального розміру капіталу і статутного капіталу встановлені НБУ [12, с.67].

В Україні на сьогодні діють такі похідні нормативи, пов'язані з розмірами власного капіталу банку.

1. Норматив платоспроможності - співвідношення капіталу банку і сумарних активів, зважених на відповідні коефіцієнти, залежно від ступеня ризику. Цей норматив визначає достатність власного капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різних видів банківської діяльності. НБУ встановлює коефіцієнти ризику від 0 до 100 відсотків, залежно від виду активних операцій. Наприклад, кошти до запитання і строкові депозити в НБУ, готівка в касі, вкладення в боргові цінні папери уряду та цінні папери, що рефінансуються НБУ, мають коефіцієнт ризику 0, кошти до запитання і депозити в інших банках - 50, кредити й операції з цінними паперами - 100.

Норматив платоспроможності визначається за формулою:

, (1.1)

де:

К - власний капітал банку;

- сумарні активи, зважені на відповідний коефіцієнт ризику.

Згідно з чинними в Україні стандартами, норматив платоспроможності не може бути нижчим за 8 %. Це означає, що активні операції банку з урахуванням коефіцієнтів ризику не можуть перевищувати власний капітал більш ніжу 12,5 раза.

2. Норматив достатності капіталу - співвідношення власного капіталу банку і загальних активів, зменшених на суму створених резервів. Цей норматив установлює достатність капіталу для проведення різних активних операцій без урахування розміру ризиків, властивих цим операціям.

Норматив достатності капіталу визначається за формулою:

, (1.2)

де:

К - власний капітал банку;

А - сумарні активи;

Р - створені резерви.

Згідно з чинними в Україні стандартами, норматив достатності капіталу не може бути нижчим за 4 %. Це означає, що активні операції банку без урахування коефіцієнтів ризику не можуть перевищувати власний капітал більш ніжу 25 разів.

Отже, чим більший власний капітал банку, тим більше можливостей для здійснення активних операцій він має, тобто тим більша база для заробляння прибутку. Але, з іншого боку, можливість розширення активних операцій банку обмежена місткістю ринку банківських послуг і клієнтською базою. Структурна криза, яку нині переживає економіка України, значною мірою підірвала місткість ринку з погляду наявності рентабельних проектів. Крім того, між банками розгортається жорстка конкуренція за клієнтів. У таких умовах кожен банк змушений визначати для себе оптимальний розмір статутного фонду і власного капіталу.

3. Норматив категорії капіталу - визначає категорії банків залежно від виконання нормативів мінімального розміру власного капіталу, статутного фонду, нормативів платоспроможності й достатності капіталу. НБУ встановив 3 категорії банків, відповідно до цих параметрів.

До першої категорії належать банки, що не виконують вищевказаних нормативів. Такі банки підлягають реорганізації, тобто закриттю або злиттю з іншими банками.

До другої категорії належать банки, що не підпадають під першу категорію, але мають негативний фінансовий результат, тобто перевищення видатків над доходами, у поточному кварталі. Такі банки, у випадку невиправлення ситуації в наступному кварталі, переводяться на режим фінансового оздоровлення (санації), а у випадку відсутності результату за підсумками санації підлягають реорганізації.

До третьої категорії належать всі інші банки.

Таким чином, розмір власного капіталу банку визначає його право на існування взагалі.

4. Норматив ризику на одного позичальника - визначає максимально припустимий обсяг активних операцій з одним клієнтом, залежно від розміру власного капіталу банку. Цей норматив визначається за формулою:

, (1.3)

де:

- сукупна заборгованість одного клієнта перед банком по отриманих кредитах, облікованих векселях і повна сума позабалансових зобов'язань (банківських гарантій, поручництв тощо);

- власний капітал банку.

При цьому одним позичальником вважаються "споріднені" компанії, компанії, що контролюються однією особою, фізична особа і юридична особа, де перша має значний вплив, тощо.

Згідно з чинними в Україні стандартами, норматив ризику на одного позичальника не повинен перевищувати 25% власного капіталу банку. При цьому великим кредитом вважається сукупний обсяг кредитів, облікованих векселів і повної суми позабалансових зобов'язань (гарантій, поручництв тощо) стосовно одного позичальника або групи споріднених позичальників, який перевищує 10 % власного капіталу банку.

5. Норматив великих кредитних ризиків - визначає граничний розмір великих кредитів щодо власного капіталу банку. НБУ вимагає, щоб сукупний розмір великих кредитів не перевищував 8-кратний розмір власного капіталу банку. У випадку порушення банками цього нормативу значно (у 2 - 5 рази) збільшуються вимоги до платоспроможності банку.

6. Нормативи ризику на одного позичальника і великих кредитних ризиків стосовно інсайдерів встановлюють обмеження на проведення активних операцій із "спорідненими" з банком структурами. При цьому одному інсайдеру можна надавати кошти в сумі не більше 5 %, а всім - не більше 40 % власного капіталу банку.

В сучасних умовах в Україні нормальні фінансові проекти, які є найприбутковішими з погляду фінансування, складають у середньому 5-10 млн. гривень. Тобто для участі у фінансуванні великих проектів, а отже, і для можливості найприбутковішої роботи, банк повинен мати не менше 25-50 млн. гривень власного капіталу. При цьому загальний обсяг різних значних проектів, які зможе фінансувати такий банк, складуть 200-400 млн. гривень.

7. Нормативи максимального розміру виданих міжбанківських кредитів та рефінансування встановлюють граничні розміри розміщуваних і залучених міжбанківських кредитів, залежно від власного капіталу банку. Перші не повинні перевищувати власний капітал банку вдвічі, а другі - втричі.

8. Норматив інвестування характеризує використання капіталу банку для придбання часток (акцій, паїв тощо) у статутних фондах акціонерних товариств і недержавних підприємств, а також недержавних боргових зобов'язань, залежно від власного капіталу банку. В зв'язку з розширенням інвестиційної діяльності банків, цей норматив у 1998 р. був значно збільшений. Раніше він складав не більше 25 % власного капіталу банку, зараз - не більше 50%[9,ст.39-43].

9. Нормативи відкритої валютної позиції банку визначають можливості банку здійснювати операції в іноземній валюті з погляду обсягів продажу без зворотної купівлі іноземної валюти за національну валюту, і навпаки.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ПАСИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ

2.1 Аналіз депозитів комерційних банків в 2013-2015 роках

Соціально-політична напруга в країні та несприятливі макроекономічні тренди, які підсилювалися воєнними діями на сході країни визначали динаміку ринку позичкових ресурсів протягом 2015 року. Процентні ставки за операціями з клієнтами Середньомісячні обсяги депозитів, залучених протягом 2015 року за новими депозитними договорами, зросли порівняно з попереднім роком що в основному було зумовлено девальваційним чинником, а також збільшенням кількості договорів строком до одного місяця (характерно для періоду невизначеності економічних агентів). Обсяг депозитів в банках України в лютому 2016 року в національній валюті знизився на 0,2% - до 385,416 млрд грн, в іноземній валюті в доларовому еквіваленті - на 0,4%, до $ 13,311 млрд. Про це повідомляє прес-служба Національного банку України (НБУ) [12,ст.6-9].

При цьому рівень доларизації депозитів в Україні в січні-лютому 2016 року зріс на 3 процентні пункти (п. п.) і тепер становить 48% від загального обсягу депозитів. Рівень доларизації кредитів з початку 2016 року зріс на 2 п. П. - До 58%. Залишки за гривневими кредитами в лютому виросли на 0,9% - до 433,189 млрд грн, за валютними - знизилися на 0,9% - $ 22,553 млрд.

Як повідомлялося, через девальвацію валютна структура кредитного портфеля за останні 2 роки дуже змінилася - частка кредитів у валюті перевищує (в гривневому еквіваленті) обсяг позик, номінованих у гривні.

Пасиви усіх комерційних банків України станом на 01.04.2016 становлюе 1 299 063 млн.дол.

Як підкреслено у виданні Національного Банку України "Банківська система 2015: «виклики та перспективи» 2014 рік для банківського сектору був як ніколи складним. За підсумками роботи банківської системи України у 2014 році фінансовий результат був від'ємним -- збитки сягнули майже 53 млрд грн. При цьому, основні банківські операції в цілому по системі залишалися прибутковими [11, с. 39].

Середньомісячні обсяги депозитів, залучених протягом 2014 року за новими депозитними договорами, зросли порівняно з попереднім роком з 124.2 млрд. грн. до 150.9 млрд. грн., що в основному було зумовлено девальваційним чинником, а також збільшенням кількості договорів строком до одного місяця (характерно для періоду невизначеності економічних агентів). За результатами 2014 року загальний обсяг нових депозитів становив 1 811.3 млрд. грн., збільшившись відносно 2013 року на 21.5%. Для запобігання відпливу депозитів банки збільшували вартість залучення клієнтських коштів. Середньозважена процентна ставка за новими депозитами в 2014 році порівняно з 2013 роком зросла на 1.0 процентного пункту - до 10.5% річних, що було зумовлено її збільшенням протягом перших семи місяців. Водночас підвищення процентних ставок за депозитами клієнтів стримувалось обсягами та вартістю активних операцій банків. Із серпня процентна ставка за депозитами знизилась і коливалась на рівні близькому до 10% річних. Зміна вартості депозитів упродовж року визначалася динамікою процентних ставок у національній валюті. Середньозважена процентна ставка за новими депозитами, залученими в національній валюті, в 2014 році становила 11.9% річних, в іноземній - 6.7%. Обсяг кредитів, наданих протягом року за новими договорами, скоротився через зміну платоспроможного попиту на кредити (кількість надійних позичальників в умовах зниження економічної активності зменшилася) та зниження ресурсної бази банків. Так, середньомісячні обсяги наданих нових кредитів у 2014 році зменшилися до 122.7 млрд. грн. з 136.8 млрд. грн. у 2013 році, в тому числі без урахування овердрафту - до 107.8 млрд.грн. з 119.6 млрд. грн. Загальний обсяг нових кредитів зменшився на 10.3% - до 1 472.8 млрд. грн., у тому числі без урахування овердрафту - на 9.8% - до 1 294.0 млрд. грн. [13,ст.14-19].

Динаміка ринкових процентних ставок за новими кредитами на фоні різних фаз соціально-політичної напруги впродовж 2014 року була різноспрямованою. Вартість кредитів за укладеними договорами обмежувалася кредитоспроможністю позичальників та дохідністю інших активних операцій банків і не повною мірою відображала об'єктивну вартість залучення коштів (через зростання домінування якісних параметрів при прийнятті кредитного рішення). Банки посилювали жорсткість стандартів та критерії щодо відбору як самих контрагентів, так і можливої застави. Так, у лютому-березні було зафіксовано пікове зростання середньозваженої процентної ставки за новими кредитами (без урахування овердрафту) - до 16.1% річних за рахунок збільшення її в національній валюті (до 20.3% річних у лютому).

Графік 1. Середньозважені процентні ставки за наданими кредитами та залученими депозитами Джерело: (Національний банк України)

Починаючи з квітня вартість нових кредитів поступово знижувалася - до 13.4% річних у серпні, а в подальшому перебувала в діапазоні 13.6 - 14.6% річних. Натомість середньозважена процентна ставка за новими кредитами, наданими в іноземній валюті, коливалась у вужчому діапазоні - 8.5 - 9.5% річних, а її пікові значення припадали на квітень та вересень - періоди після значної девальвації гривні по відношенню до іноземних валют. За результатами року середньозважена процентна ставка за новими кредитами (без урахування овердрафту) становила 14.4% річних, збільшившись порівняно із попереднім роком лише на 0.8 процентного пункту. Це відбулося за рахунок зростання її гривневої складової на 1.3 процентного пункту - до 17.1% річних. Середньозважена вартість кредитів в іноземній валюті знизилася на 0.4 процентного пункту - до 9,0% річних[14,ст.65].

ТОП-10 найбільших банків за розміром активів (тис. Грн.)

Джерело:( http://forinsurer.com/rаting-bаnks)

Збиток українських банків в 2015 році склав 66,6 млрд. грн. Про це повідомляється на сайті НБУ. Відзначимо, що за результатами діяльності фін.установ в 2014 році, їх збиток склав 52,9 млрд. грн. і це з урахуванням неплатоспроможних банків, без урахування яких цифра знижується до 33,1 млрд грн. збитку. Дані за 2015 року приведені вже з вирахуванням неплатоспроможних банків.

З 1 грудня 2015 року банки перейшли на облік операцій відповідно до вимог МСФЗ. Для приведення у відповідність бухгалтерського обліку банків України в зазначених стандартів банкам було дозволено здійснювати коригування балансової вартості фінансових активів у зв'язку зі зменшенням їх корисної вартості і переглядом попередньо розрахованих майбутніх грошових потоків, які не пов'язані зі зменшенням корисності.

Проведення коригувань призвело до зменшення загального обсягу процентних доходів за грудень 2015 року до 0,8 млрд грн проти 12,2 млрд грн. в листопаді. У той же час в НБУ відзначають, що це не відображає ситуацію з реальним отриманням банками процентних доходів, обсяг яких останні місяці є стабільним. Проведення коригувань було основним фактором формування негативного результату діяльності (-9,3 млрд. грн.) за грудень 2015 року.

Сукупно за підсумками 2015 року 71 банк отримав прибуток на загальну суму 5,2 млрд. грн, в тому числі за грудень 63 банки - на загальну суму 21,2 млрд. грн.

Таким чином можна стверджувати що кількість банків України за період з 2013 по 01.04.2015 років невпинно зменшується. Це пояснюється складною економічною ситуацією в країні. Достатність (адекватність) регулятивного капіталу зменшилась майже на 6 пунктів, а рентабельність активів та капіталу має мінусові показники[19,ст.54-58].

2.2 Міжбанківський депозитний ринок в 2013-2016 роках

У 2014 році спостерігалося звуження міжбанківського кредитного та депозитного ринку. Порівняно із 2013 роком відбулося зниження загальних обсягів міжбанківських кредитів на 1.6% - до 1 067.1 млрд. грн. та міжбанківських депозитів - на 36.6% - до 83.2 млрд. грн. Частка міжбанківських договорів у національній валюті впродовж року суттєво збільшилася - до 90.2% за кредитами та до 60.6% за депозитами у грудні порівняно з 54.8 та 16.0% у січні відповідно.

Збереження попиту на міжбанківські кошти на фоні відпливу депозитів клієнтів та послідовні дії Національного банку України щодо підвищення внутрішньої вартості гривні зумовлювали зростання вартості ресурсів на міжбанківському кредитному ринку, переважно у його гривневому сегменті.

Так, якщо протягом І півріччя вартість міжбанківських кредитів мала різноспрямовану динаміку, то починаючи з липня постійно зростала, досягши свого максимуму в грудні - 23.0% річних. Середньозважена процентна ставка за новими кредитами, наданими банкам-резидентам у 2014 році, порівняно з попереднім роком зросла майже у 2.7 раза - до 10.8% річних.

Підвищення ставок спостерігалось як за кредитами в національній валюті - до 13.1% річних (з 4.9% річних у 2013 році), так і в іноземній валюті - до 4.9% річних (до 2.5% річних у 2013 році). Також за результатами 2014 року зросла середньозважена процентна ставка за новими депозитами, залученими від банків-резидентів на 1.3 процентного пункту - до 4.1% річних, у тому числі в національній валюті - до 6.3% річних (порівняно з 5.2% річних у попередньому році).

Рис. 2. Середньозважені процентні ставки за наданими кредитами та залученими депозитами на міжбанківському ринку.

Джерело: (Національний банк України)



Таблиця 2.1

Облікова ставка Національного банку України на початок 2016 року

Період 2016	% ріних
22.04	19
03.03	22
28.01	22

Джерело:(Національний банк України)

На сьогодні найнадійніші банки України в 2016 році це.(топ-15 рейтингу банків: квітень 2016 року).

1.Ощадбанк (державою гарантується 100% вкладів)

2.Укресімбанк(державний)

3.Креді Агріколь Банк (Credit Аgricole, Франція)

4.Укрсиббанк (BNP Pаribаs Group, Франція)

5.Райффайзен банк Аваль (Rаiffeisen Bаnk, Австрія)

6.Сітібанк Україна (Citigroup , США)

7.ІНГ банк Україна (ING Groep, Нідерланди)

8.Кредобанк (PKO Bаnk Polskа, Польща)

9.Укрсоцбанк (АBH Holdings, Люксембург)

10.Укргазбанк (державний)

11.ПроКредит банк(ProCredit Bаnk, Німеччина)

12.Правекс-банк (Intesа Sаnpаolo, Італія)

13.ПУМБ (СКМ Фінанс)

14.ОТП Банк (OTP Bаnk, Угорщина)

15.ПриватБанк * (Група Приват)

Системні банки за версією НБУ: Укрексімбанк, Ощадбанк і Приват Банк. Основними критеріями системної важливості є загальний розмір активів, зобов'язань юридичних і фізичних осіб, системні взаємозв'язки в банківській системі (обсяг міжбанківського кредитування) і обсяг кредитування найважливіших секторів економіки.

Під надійністю банку слід розуміти здатність фінансового інституту чинити опір несприятливим факторам, проте надійність і вірогідність дефолту - поняття різні. Банк, який має високий рівень надійності, може зіткнутися з сильним впливом негативних і малопередбачуваних чинників, які здатні привести до його банкрутства, в той час як банк з задовільним рейтингом продовжить працювати, оскільки в результаті збігу обставин уникне негативного впливу таких факторів. Також необхідно враховувати політичні ризики.

Доходи банків України за 2015 рік у порівнянні з 2014 роком збільшилися на 19,4% і склали 199,2 млрд. грн., витрати зросли на 34,4% - до 265,8 млрд. грн. Найбільшою статтею витрат стали відрахування в резерви - 114,5 млрд. грн. або 43,1% від загальної суми витрат.

За даними НБУ, 15 найбільших банків утримує 84% депозитів населення, накопичених банківським сектором, - це 295 млрд. Грн. за 9 місяців 2015 року з 354 млрд. грн. всього по банківській системі України.

ТОП-10 рейтингу найбільших банків: депозити фізичних осіб (тис. Грн.)

Джерело:( http://forinsurer.com/rаting-bаnks)



ТОП-10 найбільших банків за депозитами юридичних осіб (тис. Грн.)

Джерело:( http://forinsurer.com/rаting-bаnks)

Після проведення стрес-тестів НБУ виявилося, що банкам України необхідно збільшення капіталу більш ніж на 100 млрд. Грн. Рівень проблемних кредитів в банківській системі перевищив 50%. Банки зіткнулися з курсовою проблемою - вони змушені повертати термінові валютні депозити, в той час як платоспроможність клієнтів за валютними кредитами стрімко знижується. У підсумку банки змушені піднімати ставки по валютних кредитах, йти на міжбанківський ринок або залучати кошти в материнських структур.

Частка простроченої заборгованості за кредитами в загальній сумі кредитів зросла до 19,9%. Резерви за активними операціями банків становили 171,4 млрд. Грн.

Загальний розмір пасивів на 1 жовтня 2015 року склав 1261,6 млрд. Грн. Капітал склав 129 млрд. Грн., Статутний капітал - 192,3 млрд. Грн. Регулятивний капітал - 133,2 млрд. грн.



РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПАСИВІВ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ

3.1 Механізм управління ризик-менеджменту депозитних операцій банку

З огляду на пов'язаність ресурсної бази проведення активних і пасивних операцій банками, дослідження економічної природи та сутності депозитних ризиків слід проводити, насамперед, з позиції їх впливу на кредитний потенціал банківських установ. Банківська система за рахунок проведення кредитно-депозитних операцій та розрахункового обслуговування своїх клієнтів здатна до багаторазового збільшення грошової маси в процесі руху грошових коштів між банками.

Це явище в економіці загальновідоме як “ефект банківської мультиплікації” [25, ст..26-29]. У випадку вилучення банківських депозитів відбувається зворотний процес - мультиплікативне скорочення депозитів, що супроводжується зниженням обсягів надання банками кредитів. Незалежно від набутої форми та досліджуваного виду всі депозитні ризики мають спільну природу виникнення та, відповідно, однакові фактори формування - рівень довіри клієнтів до банків, а також банків один до одного; стан фінансової системи у цілому та банківської системи зокрема; сезонні зміни потреби населення та підприємств у грошових коштах, коливання та рівень ставок відсотка (рис. 3.1).

Вказані фактори негативно впливають на процес мультиплікативного розширення кредитних ресурсів, оскільки зумовлюють прискорення вилучення коштів з банківських рахунків, а також скорочення пропозиції грошей у національній економіці.



Рисунок 3.1 - Зовнішні фактори формування депозитного ризику.

Необхідно зазначити, що серед вказаних факторів досить важливим, з точки зору формування внутрішньобанківських механізмів протидії виникненню депозитних ризиків, є рівень довіри клієнтів до банку.

У сучасних умовах господарювання ненадійність банківських інститутів України є однією з головних причин слабкого розвитку депозитів.

Зовнішні фактори:

· Рівень довіри клієнтів до банків

· Динаміка ринкових відсоткових ставок

· Сезонні коливання потреби населення та реального сектора економіки у коштах

· Стан фінансової, у тому числі банківської, системи

· Посилення вилучення грошей з банківських рахунків

· Призупинення процесу мультиплікації депозитів

· Скорочення пропозиції грошей

· Депозитний ризик

· Рівень довіри між банками депозитного ринку.

Вона посилюється за рахунок відсутності ефективної та дієвої системи страхування вкладів фізичних та юридичних осіб, що сприяє збереженню загальної ризикованості провадження операцій на депозитному ринку.

Разом з тим поточний стан ризикованості операцій на депозитному ринку країни, а, відповідно, і депозитний ризик окремих банків, є похідними від загального стану та тенденцій розвитку грошово-кредитного ринку в умовах високої динамічності макроекономічних і політичних чинників.

Це обумовлює неможливість істотного впливу антикризових управлінських заходів окремого банку на виникнення і розвиток депозитного ризику, якщо він має систематичний характер, тобто зумовлений негативними проявами ситуації на ринку в цілому.

Проте при наявності високого рівня впевненості клієнтів у тому, що керівництво банку здатне оперативно розв'язувати проблеми фінансово-економічного, організаційного та іншого характеру, то вони менш інтенсивно реагують на виникнення чинників погіршення ситуації на депозитному ринку. Важливим методологічним аспектом дослідження депозитних ризиків банку є виділення основних змістовних характеристик відповідного економічного поняття (рис. 3.2).

Вилучення депозитів може призводити до ситуації, коли у межах окремого банку виникає проблема термінового поповнення коштів для покриття неочікуваного раніше дефіциту грошових ресурсів.

Терміновість такого поповнення призводить до виникнення додаткових витрат банку, які формують вартісну оцінку депозитного ризику.

Депозитні ризики банків у цілях ефективного управління ними можуть бути класифіковані за такими ознаками, як вид залучених ресурсів, вид вкладника, джерела виникнення, валюта депозиту, можливість прогнозування та рівень очікуваних збитків (табл. 3.1).



Рисунок 3.2 - Основні змістовні характеристики депозитного ризику.

Таблиця 3.1

Класифікація депозитних ризиків банків

Класифікаційна ознака	Види депозитних ризиків
Вид залучених ресурсів	Депозитний ризик коштів до вимоги; Депозитний ризик строкових коштів
Джерела виникнення	Зовнішній депозитний ризик, що не залежить від діяльності банку; Внутрішній депозитний ризик, який залежить від діяльності банку
Вид вкладника	Депозитний ризик, зумовлений відтоком коштів юридичних осіб (включаючи інші банки); Депозитний ризик, зумовлений відтоком коштів фізичних осіб
Валюта депозиту	Депозитний ризик в національній валюті; Депозитний ризик в іноземній валюті
Можливість прогнозування	Прогнозований депозитний ризик; Непрогнозований депозитний ризик
Рівень збитків	Мінімальний депозитний ризик; Допустимий депозитний ризик; Критичний депозитний ризик

Таким чином, депозитні ризики, що виникають в умовах невизначеності банківської діяльності щодо можливої зміни рівня залишків коштів на рахунках клієнтів, є однією з передумов виникнення дисбалансу грошових потоків банку, який може призвести до втрати ним ліквідності та фінансової стійкості.

3.2 Забезпечення функціональної достатності ресурсного потенціалу банків

Сутність стратегії збалансованого управління активами та пасивами комерційного банку (УАП) розглядає свої портфелі активів і пасивів як єдине ціле, визначаючи роль сукупного портфеля в отриманні високого прибутку за прийнятного рівня ризику.

Спільне управління активами і пасивами дає банку інструментарій для формування оптимальної структури балансу та створення захисту від ризиків, спричинених значними коливаннями параметрів фінансових ринків.

Досягнення найвищих результатів можливе за умови максимального контролю обсягів, структури, доходів та витрат як за активними, так і за пасивними операціями банку, що продемонстровано на рис. 3.4.

Крім цього, необхідність оцінки банків щодо їх ринкової позиції з точки зору функціональної достатності ресурсного потенціалу банку являється ключовим моментом в визначенні ресурсозабезпеченості банків.

При цьому ринкова позиція передбачає визначення основних індикаторів, за допомогою яких можна оцінити досягнутий рівень стабільності, ринкової кон'юнктури щодо капіталізації, збалансованості залучених і розміщених ресурсів банку та їх достатності.

...