Управління кредитним ризиком АТ "Ощадбанк"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

кредитний ризик ощадбанк портфель

1. Теоретичні основи управління кредитним ризиком АТ «Ощадбанк»

1.1 Сутність кредитного ризику банку та джерела їх виникнення

1.2 Методи управління кредитним ризиком банку

1.3 Законодавче регулювання кредитних ризиків банку

2. Комплексна оцінка управління кредитним ризиком

2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності АТ «Ощадбанк»

2.2 Аналіз стану, якості і структури кредитного портфеля АТ «Ощадбанк»

2.3 Оцінка організації процесу кредитування в АТ «Ощадбанк»

3. Шляхи вдосконалення мінімізації кредитного ризику в АТ «Ощадбанк»

3.1 Зарубіжний досвід управління кредитним ризиком банку

3.2 Способи мінімізації кредитного ризику, використовувані в АТ «Ощадбанк»

Висновки

Список використаних літературних джерел

Додатки

Вступ

Починаючи із листопада 2013 року, Україна знаходиться у стані політичних та економічних потрясінь. У лютому 2014 року Парламент України проголосував рішення щодо відновлення дії Конституції 2004 року та відставку чинного Президента. Нові президентські вибори відбулися у травні 2014 року, і був сформований перехідний уряд. У березні 2014 року Крим, автономна республіка у складі України, був фактично анексований Російською Федерацією.

Українська гривня девальвувала щодо основних світових валют, і для підтримання стабільності економіки необхідне істотне зовнішнє фінансування. Національний банк України запровадив низку стабілізаційних заходів для обмеження відтоку коштів клієнтів із банківської системи України та вирішення питання ліквідності українських банків, у тому числі:

тимчасові обмеження стосовно обробки банками клієнтських платежів, зокрема, встановлення мінімального строку у чотири банківські дні для здійснення купівлі іноземної валюти за дорученням юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

тимчасові обмеження на придбання іноземної валюти на міжбанківському ринку для дострокового погашення резидентами кредитів від нерезидентів у іноземній валюті;

обмеження на видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати банків у межах до 15 тисяч гривень на добу на одного клієнта та введення обмежень щодо переказу коштів клієнтів в іноземній валюті;

здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти за гривні на міжбанківському валютному ринку України виключно на умовах «тод», «том» або «спот». Операції без фізичного постачання валюти заборонено.

У лютому 2014 року суверенний кредитний рейтинг України було понижено, і він досяг рівня CCCР із негативним прогнозом. Протягом березня 2014 перехідний уряд України здійснив низку заходів для стабілізації економіки та фінансів та зменшення політичної та соціальної напруги. Уряд відновив переговірний процес із місією Міжнародного Валютного Фонду щодо рефінансування заборгованості та виділення стабілізаційних кредитів, а також кредитів на реформування економіки та державного управління. Міжнародні організації, США та Європейський Союз зголосилися надати суттєву фінансову допомогу на реструктуризацію та підтримку української економіки.

Стабілізація економіки знаходиться, в значній мірі, в залежності від успішності дій уряду України, разом з тим, подальший розвиток політичної ситуації на разі неможливо передбачити.

Актуальність теми підтверджується тим, що прийняття ризиків - основа банківської справи. Банки мають успіх лише тоді, коли прийняті ризики розумні, контрольовані й у межах їхніх фінансових можливостей та компетенції. Активи, в основному кредити, повинні бути досить ліквідні для того, щоб покрити будь відтік коштів, витрати і збитки при цьому забезпечити прийнятний для акціонерів розмір прибутку. Досягнення цих цілей лежить в основі політики банку з прийняттю ризиків та управління ними.

Метою курсової роботи є аналіз управління кредитному ризиком в АТ «Ощадбанк».

Завдання курсової роботи:

1. ознайомитися з сутністю кредитного ризику банку та джерелами їх виникнення;

2. розглянути методи управління кредитним ризиком банку;

3. проведення оцінки кредитного ризику в банку.

Об'єктом дослідження є сфера економічних відносин, що виникають між кредиторами і позичальниками з приводу перерозподілу вартості в грошовій формі на умовах повернення і платності.

Предметом дослідження є діяльність АТ «Ощадбанк», спрямована на кредитування юридичних і фізичних осіб для забезпечення їх тимчасових потреб у грошових ресурсах.

31 грудня 1991 Сбербанк зареєстровано в Національному банку України як самостійну банківську установу - Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 року на виконання розпорядження Президента України від 20 травня 1999 Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України перетворено у відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (скорочена назва - ВАТ «Ощадбанк»).

Організаційно-правова форма відповідно до внесених змін до п. 4 Статуту АТ «Ощадбанк» - публічне акціонерне товариство (ПАТ). Зміна назви Банку на публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» було зареєстровано 7 червня 2011 року.

Дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених з питань ризиків у банківській діяльності знайшли відображення в працях Ю. Бутель, Н.І. Версаля, В.В. Вітлінський, В.В. Галасюка, А.П. Ковальова, С М. Павлюка, А. Пернарівского, А.Г. Савченко, І. С. Хоружий та інших, в яких головна увага приділялася саме кредитним ризикам, проблемам їх оцінки та управління.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу курсової роботи становить сучасна економічна теорія ризиків, синтез класичних теорій і новітніх поглядів на місце і роль кредитних ризиків у діяльності банків. При виконанні досліджень залежно від конкретних цілей і задач використовувалися аналітично графічна формалізація кредитної діяльності банків, порівняльний аналіз динаміки показників.

Базою дослідження є результати конкретних економічних досліджень, зарубіжний та вітчизняний досвід діяльності банків у сфері управління кредитними ризиками при кредитуванні юридичних і фізичних осіб.

Інформаційною базою є законодавчі та нормативні акти, періодичні видання, а також дані статистичних щорічників, Національного банку України (НБУ), державного ощадного банку України.

1. Теоретичні основи управління кредитним ризиком АТ «Ощадбанк»

1.1 Сутність кредитного ризику банку та джерела їх виникнення

Серед сукупності банківських ризиків кредитний ризик займає центральне місце. В основному його поява викликана несвоєчасним виявленням проблемних кредитів, недостатністю сформованих під них резервів, а також недосконалістю контролю в банках за кредитними операціями. Зростання обсягів кредитних портфелів банків, зниження рентабельності в банківській сфері змушує банки приймати на себе великі кредитні ризики, з цим пов'язано підвищення інтересу до оцінки і прогнозування кредитного ризику. Все це обумовлює актуальність вдосконалення існуючих і розробці нових методів оцінки кредитного ризику і його прогнозування.

У зарубіжній і вітчизняній економічній літературі, а також в українській законодавчій базі не існує єдиного підходу до формулювання поняття «кредитний ризик».

Переважна більшість сучасний вчених дотримуються традиційного підходу і трактують поняття «кредитний ризик банку» як ризик неповернення позичальником основного тіла кредиту і відсотків по ньому, при цьому лише конкретизують, порушення яких умовах кредитування спричиняє виникнення кредитного ризику [1].

В нормативно-правовій базі України також знайшов відображення даний підхід, а саме в Положенні «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями» кредитний ризик визначають як ризик невиконання боржником / контрагентом зобов'язань (тобто ризик того, що виконання боржником зобов'язання проводитиметься з перевищенням строків, передбачених умовами договору, або в обсягах, менших, ніж передбачено договором, або взагалі не буде проводиться) по всіх активними банківськими операціями та наданими банком фінансовими зобов'язаннями »[2].

Деякі вчені при визначенні сутності кредитного ризику відштовхуються від позиціонування його як одного з видів фінансового ризику, що супроводжує процес кредитування. За цим підходом кредитний ризик розглядається як імовірність зменшення вартості частини активів у вигляді суми виданих кредитів або зниження дохідності від цієї частини активів значно нижче очікуваного рівня.

Дослідження категорії кредитного ризику вимагає наведення його визначення з точки зору Базельського комітету. В Принципах управління кредитним ризиком він визначений як «... можливість того, що позичальник банку або контрагент не зможе виконати свої зобов'язання по раніше досягнутим умовам". У другій редакції Базельських угод (Базель II) кредитний ризик характеризується як ризик втрат, що виникає внаслідок дефолту у кредитора або контрагента. Слід зауважити, що Базельський комітет, визначаючи кредитний ризик, визначає як джерело його виникнення, насамперед, кредитування, але враховує ризик невиконання зобов'язань контрагента за іншими операціями. Також його визначення пов'язують кредитний ризик з втратами внаслідок дефолту контрагента.

Визначимо наступне:

1) відсутній єдиний підхід до визначення сутності поняття «Кредитний ризик»;

2) переважна більшість учених при визначенні оперують поняттям дефолту позичальника або його нездатністю виконати умови кредитної угоди як єдиного його джерела. Це призводить до того, що з визначення виключаються чинники, що призводять до його появи, але не викликані дефолтом, перш за все, це стосується внутрішніх факторів ризику;

3) при визначенні сутності кредитного ризику наводяться різні джерела його виникнення - кредитна операція, фінансову угоду, кредитний договір і т.д. [3].

Вважаємо за доцільне при визначенні джерела ризику користуватися визначенням: кредитний ризик є в усіх видах діяльності, де результат залежить від діяльності контрагента, емітента або позичальника. Узагальнюючи вищесказане, визначаємо, що кредитний ризик банку:

- це вартісне вираження ймовірності відхилення ризикової позиції очікуваних результатів (настання ризикової події) внаслідок невизначеності дії з боку зовнішніх і внутрішніх по банку факторів. В контексті даного дослідження відкриття ризикової позиції пов'язана з проведенням кредитних операцій банку.

Використовуючи поняття кредитного ризику кредитної операції, слід розрізняти терміни:

- Індивідуальний кредитний ризик (ризик конкретного позичальника, ризик по конкретному кредитною угодою);

- Портфельний кредитний ризик (ризик портфеля).

Індивідуальний кредитний ризик може виникати з різних причин, але в будь-якому випадку для банку він означає загрозу втрати чи часткової втрати коштів, наданих у користування. Важливо, щоб банк виявив, що саме викликає поява такого стану, адже в майбутньому від цього залежатиме його прибутковість. У зв'язку з цим з'являється необхідність обгрунтування системи факторів, що впливають індивідуальний кредитний ризик.

Проблеми управління портфельним кредитним ризиком такі як: визначення його сутності та класифікації розроблялися в роботах І. Сало, Л. Примостка, А. Вовчака, К. Вальварена, А. Бражникова, К. Ларіонової, А. Криклій та ін. Незважаючи на значні досягнення у вирішенні зазначеної проблеми, наявні рекомендації та розробки не дають цілісного уявлення про сутність портфельного кредитного ризику і його видах.

У банківському законодавстві та економічній літературі наводиться різне тлумачення портфельного кредитного ризику.

Незважаючи на глибину наукових досліджень в даній сфері, не сформовано цілісного уявлення про природу портфельного кредитного ризику і його видів.

При оцінці і прогнозуванні доцільно розглядати портфельний кредитний ризик з математичної точки зору, тому пропонуємо наступне визначення: портфельний кредитний ризик - ймовірність зменшення прибутковості активів або збільшення фінансових втрат банку внаслідок впливу зовнішніх і внутрішніх факторів, крім ринкової процентної ставки.

Портфельний кредитний ризик є категорією багатогранною і складною, щоб краще зрозуміти його сутність, необхідно розглянути класифікацію за низкою ознак. Під класифікацією портфельних кредитних ризиків розуміємо систематизацію безлічі ризиків за допомогою конкретних критеріїв і ознак, що дозволяють об'єднати ризики в більш загальні поняття.

Портфельний кредитний ризик виникає з моменту формування кредитного портфеля, тобто відкриття ризикової позиції, фігурує на всіх етапах його проходження і припиняє своє існування одночасно із закриттям ризикової позиції. Таким чином, його класифікація повинна охоплювати всі ознаки, які характерні кредитному портфелю протягом терміну його існування.

Розглянемо ознаки класифікації портфельного кредитного ризику.

Узагальнюючи їх розробки, нами встановлено, що фактори, які мають зовнішній характер, знаходяться за межами контролю з боку банку. Банк не може бути впевненим щодо результатів майбутніх подій, які можуть вплинути на нього, і часу їх виникнення. Значна частина зовнішніх факторів не залежить від діяльності персоналу кредитного підрозділу банку. Незважаючи на сумлінні дії співробітників банку, позичальник може не повернути кредит.

Фактори, що мають внутрішній характер, пов'язаний з помилками персоналу, допущеними в ході оформлення кредитної документації і при оцінці кредитоспроможності позичальника, порушеннями посадових інструкцій і помилками, закладеними в самих правилах кредитування. Внутрішні чинники залежать від кредитної діяльності банку, відображають його кредитну політику і включають: неправильну оцінку ризиків, пов'язаних з позичальником; порушення принципів кредитування; відсутність належного контролю за процесом кредитування помилки в юридичному оформленні кредитних угод; неефективні дії і шахрайство персоналу і ін.

В даному випадку відповідно до методичних рекомендацій банку необхідно впроваджувати процедури та заходи щодо попередження ситуацій, викликаних внутрішніми причинами. Банк має здійснювати моніторинг ризиків для забезпечення обгрунтованого та надійної взаємозв'язку між загальними параметрами його ризиків та капіталом, фінансовими ресурсами і фінансовими результатами через відповідні механізми контролю.

Узагальнюючи розробки вчених, вважаємо доцільним як базовий підхід до класифікації факторів індивідуального кредитного ризику використовувати ділення на внутрішні і зовнішні, але при цьому розділити їх на загальні та специфічні, як це представлено на малюнку 1.

Специфічні зовнішні чинники включають ті з них, які визначають можливість прояву індивідуального кредитного ризику, пов'язану з впливом на позичальника зовнішнього середовища, і характеристики забезпечення по кредиту.

Для їх характеристики вважаємо доцільним використовувати класифікацію факторів індивідуального кредитного ризику, наведену в таблиці 2, складену на основі.

Специфічні внутрішні чинники включають параметри кредитної угоди, визначаються в процесі структурування кредиту.

1.2 Методи управління кредитним ризиком банку

Останнім часом банки різних країн гостріше відчувають проблему управління кредитним ризиком. Вона ще більш актуальна для вітчизняної банківської системи, рівень простроченої позичкової заборгованості в якій протягом останніх 5-7 років мав стійку тенденцію до зростання.

Часто ефективність кредитних угод, про яку ми можемо судити за показниками рентабельності вкладень, рівнем проблемних кредитів у портфелі банку й іншими критеріями залежить як від факторів зовнішнього середовища, так і від сукупності методів управління кредитним ризиком. Оскільки впливу зовнішніх факторів уникнути практично неможливо, першочерговим завданням банків повинна стати розробка системи методів управління кредитним ризиком, з урахуванням внутрішніх можливостей.

Основою управління ризиками в діяльності банку є кредитна політика, вона створює основу всього процесу управління кредитами.

Коли кредитна політика сформульована правильно, чітко проводиться зверху і добре розуміється на всіх рівнях банку, вона дозволяє керівництву банку підтримувати правильні стандарти в області кредитів, уникати зайвого ризику і вірно оцінювати можливості розвитку справи [4].

Уникнути кредитний ризик дозволяє ретельний відбір позичальників, аналіз умов видачі кредиту, постійний контроль за фінансовим станом позичальника, його здатністю (і готовністю) погасити кредит. Виконання всіх цих умов гарантує успішне проведення найважливішої банківської операції - надання кредитів.

Виходячи з вищесказаного можна зробити висновок, що кредитна політика банку визначається, по-перше, пріоритетами у виборі клієнтів і кредитних інструментів (сегментування ринку), по-друге, нормами і правилами, що регламентують практичну діяльність банківського персоналу і що реалізовуватиме ці пріоритети на практиці. Отже, здатність керувати ризиком (у тому числі кредитним) залежить, в третє, від компетентності керівництва банку та рівня кваліфікації персоналу, що займається відбором конкретних кредитних заявок і виробленням умов кредитних угод.

Також на практиці є кілька методів управління банківським кредитним ризиком, на які можуть покладатися банки для збереження своїх фінансових позицій (рисунок 1.1.).



Рисунок 1.1 Методи управління кредитним ризиком банку

Попередження втрат як метод управління кредитним ризиком дозволяє уберегтися від можливих випадкових подій за допомогою конкретного набору превентивних дій. Заходи з попередження або профілактиці кредитного ризику зорієнтовані в першу чергу на роботу з персоналом банку, а також на розвиток взаємин між кредитними фахівцями і клієнтами банку. За формою організації ці дії відносяться до методів непрямого впливу, зміст методів попередження кредитного ризику складають такі заходи:

- Відбір і оцінка висококваліфікованих фахівців,

- Оптимізація трудових процесів у частині розгляду заявок, процедур оформлення необхідних документів, прийняття рішень по кредиту,

- Вивчення потенційного клієнта і його постійний моніторинг.

Здійснення перерахованих попереджувальних дій дозволяє значною мірою усунути передумови виникнення кредитного ризику банківської установи [5].

Методи оцінки вимірювання та прогнозування є найскладнішими за своїм змістом в системі методів управління кредитним ризиком.

Показники кредитного ризику, отримані в результаті аналізу ризикової ситуації, є основою для застосування тих чи інших методів регулювання ризику. Оцінку кредитного ризику поділяють на 2 взаємодоповнюючих: якісну і кількісну. Перша являє собою ідентифікацію всіх можливих факторів кредитного ризику, а також стадій кредитного процесу, при виконанні яких ризик виникає, друга - вираження передбачуваних втрат у балах, цифрах, грошових одиницях.

У разі, коли результати виміру кредитного ризику не відповідають прийнятному рівню, суперечать обраній ризиковій стратегії банку, створюючи реальну загрозу його платоспроможності, найбільш дієвим методом управління вважається уникнути кредитного ризику. Методи уникнення припускають відмову від розширення кола клієнтів і фінансування проектів, здійснимість яких викликає серйозні побоювання. Даний метод орієнтує банк на роботу тільки з підтвердили свою надійність клієнтами. Однак у більшості випадків ухилення від ризику означає втрату можливостей одержання прибутку, яка часто сполучена з потенційним ризиком.

Тому найбільш часто застосовуються методи зниження (мінімізації) кредитного ризику, зміст яких складають такі заходи:

- Раціонування кредитів,

- Резервування коштів на покриття можливих збитків по сумнівних боргах,

- Диверсифікація кредитів,

- Структурування кредитів.

Методи страхування кредитного ризику банку представлені двома видами [6]:

- Страхування кредитного ризику за допомогою страхової організації,

- Страхування кредитного ризику з використанням виробничих фінансових інструментів.

Методи утримання кредитного ризику означають, що всю відповідальність за кредитованим проекту банк залишає за собою. Ризик мінімізують власними силами, роблячи ставку на професіоналізм менеджерів. З метою утримання кредитного ризику на визначеному рівні банк може скористатися такими заходами:

- Призупинення на час тривалості в високоризикованих галузях;

- Пошуком нових секторів кредитного ринку, проведенням робіт по створенню нових кредитних продуктів;

- Створенням невеликого структурного підрозділу, завданням якого стане повернення проблемних кредитів.

Утримання ризику слід визнати економічно доцільним, якщо можливі збитки по кредитах можуть бути компенсовані за рахунок власних коштів без збитку для фінансового стану кредитора.

Таким чином, проблема управління банківським ризиком набуває трохи інший зміст, оскільки сукупність методів управління в ній розглядається в якості системи заходів непрямого і прямого впливу на керований об'єкт - кредитний ризик. Вивчення цього питання виявило недостатнє застосування в практиці вітчизняних банків окремих методів управління (попередження, страхування, утримання ризику) відносяться до методів непрямого впливу. Безсумнівно, що при виникненні серйозних проблем з поверненням кредитів переважного значення набувають методи прямого впливу. Проте, застосування непрямих методів, основу яких складають методи попередження ризику, в значній мірі дозволяє ліквідувати передумови виникнення в банку подібних ситуацій кредитного ризику.

1.3 Законодавче регулювання кредитних ризиків банку

Система інформаційного забезпечення оцінки та прогнозування кредитного ризику АТ «Ощадбанк» формуються із зовнішніх і внутрішніх джерел інформації.

Розглянемо систему зовнішніх показників інформаційного забезпечення.

По-перше, нормативно-регулюючі показники. Джерелом інформації для формування даних показників є закони, постанови, накази, рекомендації з управління кредитним ризиком.

Серед нормативно-правових актів НБУ, що впливають на оцінку і прогнозування кредитного ризику: Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків», затверджене Постановою Правління НБУ від 15.03.2004 № 104 [7]; Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України, затверджене Постановою Правління НБУ від 02.08.2004 № 361 [8]; Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою Правління НБУ від 28.08.2001 № 368 [9]; Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затверджене Постановою Правління НБУ від 25.01.2012 № 23 [10].

По-друге, показники, що характеризують загальний економічний розвиток країни, вони є основою для проведення оцінки і прогнозування умов зовнішнього середовища, в якій функціонує банк, в процесі прийняття стратегічних рішень з фінансової діяльності. Джерелом інформації в цьому випадку виступають опубліковані дані державної статистики. Враховуються такі показники макроекономічного розвитку: індекс інфляції, облікова ставка НБУ, доходи і вклади населення в банках.

По-третє, показники, що характеризують кон'юнктуру ринку, які впливають на прийняття ризикових рішень при формуванні кредитного портфеля банку. Джерелом інформації є публікації періодичних видань, а також відповідні електронні джерела. При оцінці кредитного ризику враховуються кредитні та депозитні ставки окремих комерційних банків в розрізі термінів.

Також розглядається група показників, що характеризують діяльність конкурентів, контрагентів і конкретних позичальників банку, які використовуються переважно при прийнятті оперативних рішень. До джерел інформації належать засоби масової інформації, кредитні бюро, рейтингові агентства, тощо.

Внутрішнім нормативним забезпеченням є інструкції, методичні вказівки, нормативи, норми і т.д., які розробляються банком і регулюють процес управління кредитним ризиком.

Відповідно до Методичних вказівок з інспектування банків «Система оцінки ризиків» при оцінці системи управління ризиками наглядові звертають увагу на положення, процеси, персонал і системи контролю. Що стосується положень, то вони відображають наміри банку щодо досягнення бажаних результатів. Положення повинні базуватися на відповідно сформульованих місії, цінностях і принципах діяльності банку. Також вони чітко розкривають рівень толерантності банку до ризику. Існування ефективної, адекватної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази в частині управління кредитним ризиком виступає одним з факторів при оцінці системи управління кредитним ризиком. До процесів банку, які також підлягають оцінці, відносяться процедури, програми і практика, які визначають, як саме банк виконуватиме свої завдання. Вони грунтуються на положеннях банку, а їх функціонування базується на відповідних повноваженнях виконавців [7].

До внутрішнього інформаційного забезпечення відносяться нормативно-планові показники банку. У внутрішніх планах банку звичайно визначається рівень допустимого ризику.

Дані фінансового та управлінського обліку також відносяться до внутрішнього інформаційного забезпечення. Джерелом інформації виступають залишки на рахунках за наданими кредитами. Банк відображає суму зобов'язання з кредитування на дату здійснення кредитної операції на відповідних позабалансових рахунках. Детальна інформація про кожної кредитної операції фіксується банком на рівні відкритих аналітичних рахунків, також є джерелом внутрішньої інформації банку. Управлінський облік ведеться банком з метою забезпечення внутрішніх потреб в інформації, виходячи зі специфіки структури управління та особливостей діяльності банку. Як правило, інформація по кредитному портфелю в управлінському обліку відображається на аналітичних рахунках. Що стосується особливостей розрахунку резервів в межах аналітичного обліку, то з метою формування управлінської звітності ризики вимірюються очікуваними та неочікуваними втратами.

Очікувані втрати від кредитних ризиків мають покриватися резервами, а неочікувані втрати - капіталом (капіталом під ризиком) [11].

Найбільш агреговане уявлення про рівень кредитного ризику банку дає фінансова звітність, яка широко використовується як зовнішніми, так і внутрішніми користувачами. До форм фінансової звітності, використовуваним в процесі оцінки і прогнозування кредитного ризику, відносяться: Звіт про фінансовий стан банку, Звіт про прибутки і збитки та інший сукупний дохід. Інформація про кредитні ризики також розкривається в примітках до річної фінансової звітності.

Дані управлінської звітності також є внутрішнім інформаційним джерелом, але вони можуть використовуватися обмеженим колом осіб. Для центрів відповідальності, відділень банку та в цілому для банку складаються форми управлінської звітності, які є більш деталізованими в розрізі банківських продуктів з аналітикою по категоріям клієнтів і рахунками. Управлінська звітність може складатися на запит або подаватися періодично, з використанням інформації наданої підрозділом з ризик-менеджменту, і використовується для прийняття короткострокових управлінських рішень.

Для управління портфельним кредитним ризиком застосовуються такі форми статистичної звітності банку.

Форма 321 «Звіт про вимоги за наданими кредитами» розкриває інформацію про структуру кредитного портфеля на звітну дату в розрізі: строків погашення, видів економічної діяльності, організаційно-правових форм господарювання, видів забезпечення кредиту.

З метою отримання об'єктивної інформації про стан кредитного портфеля використовуються такі форми звітності:

форма 655 «Звіт про кількість реструктуризованих кредитних договорів та обсяги заборгованості» (щомісячна);

форма 653 «Звіт про кількість кредитних договорів та обсяги заборгованості» (щомісячна);

форма 658 «Звіт про заборгованість за кредитними операціями, за якими мали місце прострочення платежів за основним боргом та / або нарахованими доходами» (щомісячна).

До внутрішнього інформаційного забезпечення відноситься нормативна документація банку (політики, положення, методики, процедури), а саме:

кредитна політика банку;

положення про кредитування юридичних і фізичних осіб;

положення про моніторинг кредитних ризиків;

положення про управління кредитним ризиком банку;

порядок встановлення та контролю лімітів по кредитних операціях.

Таким чином, ефективність оцінки кредитного ризику залежить значною мірою від організаційно-інформаційного забезпечення. Інформаційне забезпечення складається з показників, необхідних для ідентифікації, оцінки та підготовки оперативних і ефективних управлінських рішень по мінімізації кредитного ризику.

Висновки до розділу 1

В наукових колах немає єдиної точки зору як щодо самої категорії кредитного ризику, так і щодо методів його мінімізації. Справа в тому, що деякі науковці обмежуються тільки економічним змістом поняття, інші враховують математичні, психологічні аспекти тощо.

В Принципах управління кредитним ризиком він визначений як «... можливість того, що позичальник банку або контрагент не зможе виконати свої зобов'язання по раніше досягнутим умовам". У другій редакції Базельських угод (Базель II) кредитний ризик характеризується як ризик втрат, що виникає внаслідок дефолту у кредитора або контрагента. Але звичайно, під кредитним ризиком звичайно розуміють ризик невиконання позичальником початкових умов кредитної угоди, тобто неповернення (повністю або частково) основної суми боргу і процентів по ньому у встановленні договором строки.

Використовуючи поняття кредитного ризику кредитної операції, слід розрізняти терміни:

- Індивідуальний кредитний ризик (ризик конкретного позичальника, ризик по конкретному кредитною угодою);

- Портфельний кредитний ризик (ризик портфеля).

До методів управління кредитним ризиком відносять: попередження; утримання; страхування; мінімізація; оцінка, вимір і прогнозування ризику.

Також було визначено, що система інформаційного забезпечення оцінки та прогнозування кредитного ризику АТ «Ощадбанк» формуються із зовнішніх і внутрішніх джерел інформації. ефективність оцінки кредитного ризику залежить значною мірою від організаційно-інформаційного забезпечення.

2. Комплексна оцінка управління кредитним ризиком

2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності АТ «Ощадбанк»

АТ «Ощадбанк» - один із найбільших фінансових інститутів української держави, що має найрозгалуженішу мережу установ - близько 6000, тут працює майже чверть банківського персоналу України.

Державний банк сьогодні - символ стабільності та надійності. За основними показниками своєї діяльності він входить у трійку лідерів вітчизняного банківського ринку. Це єдиний в Україні банк, що має закріплену Законом України „Про банки і банківську діяльність” державну гарантію повного збереження грошових коштів громадян, довірених банку [12].

Станом на 31 грудня 2013 та 2012 років 100% акцій Банку належали державі (додаток 1).

Організаційна структура АТ «Ощадбанк», визначається відповідно до затвердженої Банком Типовий організаційною структурою територіально відокремленого безбалансового відділення I типу (рисунок 2.1).

ТВБВ типу І-А - це ТВБВ, яке діє на підставі положення про такий тип установи Банку і підпорядковане філії Банку або Банку. ТВБВ І-А типу має підзвітні ТВБВ (II - ІV типів).

Установи цього типу обслуговують фізичних осіб, юридичних осіб (крім банків) та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності шляхом виконання широкого спектра банківських та інших операцій (додаток 3), надання клієнтам відповідних банківських продуктів та послуг (додаток 2).

У широкому спектрі банківських, фінансових послуг та інших видів діяльності, на відміну від максимального, відсутній такий вид діяльності як інкасація коштів та перевезення валютних цінностей.

Інкасаційне обслуговування ТВБВ такого типу та його підзвітної мережі здійснює інша установа банку.

Завдання та функції підрозділів ТВБВ І типу АТ «Ощадбанк» відображені в додатку 4.

Рисунок 2.1 Організаційна структура АО «Ощадбанк»

Мінімальна чисельність працівників для ТВБВ I-А типу становить: для установ з обсягом депозитів клієнтів понад 100 млн.грн. та/або за наявності значних обсягів робіт за напрямами бізнес - діяльності - 24 осіб; для установ з обсягом депозитів клієнтів до 100 млн.грн. - 10 осіб. ТВБВ такого типу включає такі категорії працівників: адміністративно-управлінський, операційно-касовий та допоміжний персонал.

Кількість посад заступника керуючого ТВБВ не повинна перевищувати 3х одиниць, в тому числі 1 заступника керуючого ТВБВ та 2 заступників керуючого ТВБВ - начальників відділів. Кількість посад заступника керуючого для конкретної установи визначається з урахуванням обсягу робіт та послуг, що нею виконуються та її фінансових можливостей.

Враховуючи обсяги валютних операцій та операцій з банківськими металами і обсяги робіт з платіжними картками, можна поєднувати функції цих структурних підрозділів та створювати один підрозділ - Відділ (сектор, службу) валютних операцій, операцій з банківськими металами та платіжних карток.

Відділ (сектор, дільниця) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей створюється тільки у ТВБВ I типу.

Доцільність створення секторів та їх необхідна кількість у складі операційного відділу та відділу бухгалтерського обліку, звітності та контролю, а також створення служби по роботі з персоналом, юридичного підрозділу та підрозділу по роботі з проблемними активами визначається при наявності значних обсягів робіт за відповідним напрямом та з урахуванням фінансових можливостей установи.

Доцільність створення сектора перерахунку та зберігання валютних цінностей визначається за умови значних обсягів робіт, наявності окремого приміщення для організації каси перерахування та дислокації в цій установі банку підрозділу інкасації коштів та перевезення валютних цінностей.

До штатного розпису ТВБВ I-A типу спеціаліст з питань банківської безпеки вводиться у разі необхідності та у випадку розташування на їх території підрозділу інкасації коштів та перевезення валютних цінностей. Наявність вищезазначеного спеціаліста у ТВБВ I типу є обов'язковою [13].

Посади охоронників у штатному розписі повинні відноситись до сектора (служби) банківської безпеки.

У разі відсутності потреби щодо введення спеціаліста з питань банківської безпеки (для ТВБВ I-A типу), рекомендується створити службу банківської безпеки, до якої будуть відноситись лише охоронники.

Крім того, посади охоронників, які працюють в приміщеннях підзвітних ТВБВ, повинні бути віднесені до сектора (служби) банківської безпеки ТВБВ І чи I-A типу.

Посади охоронників вводяться для ТВБВ (незалежно від типу ТВБВ) з обсягами готівки більше 100 мінімальних зарплат, розташованих за межами дії суб'єктів охоронної діяльності та для установ, в яких дислокуються підрозділи інкасації.

Посади охоронників вводяться до складу ТВБВ І, I-A типів у кількості, необхідній для виконання вимог глави 3 Правил з організації захисту приміщень банків України, затверджених постановою правління НБУ від 04.06.2013 р. №195/Дск, та розділу 5 Положення про організацію захисту приміщень установ АТ „Ощадбанк”, затвердженого наказом АТ „Ощадбанк” від 09.12.2013 р. № 1-кт.

Залежно від режиму поста охорони необхідна кількість посад охоронників становить:

1) 4,5 од. - для цілодобового поста охорони;

2) 3од. - для поста охорони у неробочий час;

3) 2 од. - для поста охорони у робочий час.

Посади прибиральників службових приміщень, які працюють в приміщеннях підзвітних ТВБВ, повинні бути віднесені до сектора (служби) господарського обслуговування ТВБВ І чи I-A типу.

Площа приміщення, на якій розміщено ТВБВ типу I-А (додаток 5), повинна бути не менше:

для установ з обсягом депозитів клієнтів понад 100 млн.грн. та/або за наявності значних обсягів робіт за напрямами бізнес - діяльності - 308 кв.м.;

для установ з обсягом депозитів клієнтів до 100 млн.грн. - 159 кв. м.

Узагальнюючи усе вище сказане, можна зробити висновок, що АТ «Ощадбанк» є універсальною фінансовою установою, яка працює на внутрішніх та міжнародних ринках, з усіма сегментами контрагентів, приймає вклади від фізичних і юридичних осіб, надає кредити, здійснює платіжне обслуговування в Україні та переказ коштів за кордон, проводить операції з обміну валют, а також надає інші банківські послуги юридичним і фізичним особам.

2.2 Аналіз стану, якості і структури кредитного портфеля АТ «Ощадбанк»

Аналіз кредитного портфелю АТ «Ощадбанк» потребує дослідження його динаміки та структури у розрізі забезпечення, видів економічної діяльності, позичальників, а також доходності.

Кредитний портфель АТ «Ощадбанк» займає найбільшу питому вагу у структурі активів. Згідно з рішенням Комісії НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 13.12.2012 № 974 АТ «Ощадбанк» за розміром активів внесено до 1групи банків - на початок 2013 р. банк посів 2 місце за розміром активів по банківській системі України (85,99 млрд. грн.) [14]. За даними Незалежної асоціації банків України на 01.01.2013 р. АТ «Ощадбанк» посідає друге місце за коштами залученими від фізичних осіб, розміром кредитного портфелю (51,19 млрд. грн.) та капіталом (18,12 млрд. грн.) [15].

Аналіз пасивів АТ «Ощадбанк» станом на 01.01.2013 порівняно з 01.01.2011 (додаток 5А) показав, що обсяг їх залишків зріс на 26 976 млн. грн. або на 45,71 % як за рахунок зростання залишків зобов'язань банку на 60,12 %, так і за рахунок зростання обсягу залишків власного капіталу на початок 2013 року на 8,97 %. Порівняно з темпами зростання загального обсягу пасивів по 1 групі банків (рис. 2.1), спостерігаємо що темпи зростання загального обсягу пасивів АТ «Ощадбанк» за період з 2011 по 2012 роки більші ніж по 1 групі банків та по банківській системі в цілому.

Таким чином, ситуацію щодо збільшення загального обсягу пасивів банку розцінюємо як позитивні зміни, що свідчать про збільшення масштабів діяльності банку, а збільшення обсягів зобов'язань банку свідчить про підвищення рівня довіри клієнтів до банку.



Рисунок 2.1 Порівняння темпів росту пасивів по АТ «Ощадбанк», І групі банків та банківській системі в цілому за період з 01.01.2011 по 01.01.2013 рр., %

Темпи зростання власного капіталу АТ «Ощадбанк» за період з 01.01. 2011 р. по 01.01.2013 р. були повільнішими (зріс на 8, 97 %), порівняно з банками І групи (збільшився на 14,1 %) та банківською системою в цілому (22,94 %). Значне зростання обсягів власного капіталу по банківській системі було зумовлене підвищенням вимог НБУ до капіталу банків з метою підвищення стабільності банківської системи в цілому та захисту інтересів вкладників і кредиторів банку. Станом на 01.01.2013 частка власного капіталу у структурі пасиву банку склала 21,07 %, перевищуючи значення даного показника по банківській системі (15,1 %), що є ознакою більшої капіталізації та позитивно впливає на надійність банку за рахунок виконання захисної функції.

Аналіз пасиву балансу АТ «Ощадбанк» показав, що банк використовує переважно зовнішні джерела поповнення капіталу. У структурі власного капіталу статутний капітал займає найбільшу частку, яка за аналізований період збільшилася з 83,55 % до 85,76 %. (додаток 5Б). Розмір статутного капіталу АТ «Ощадбанк» було збільшено на суму 1041,90 млн. грн. за рахунок капіталізації нерозподіленого прибутку банку шляхом збільшення номінальної вартості акції і становить 15537,90 млн. грн, таке рішення було прийнято Урядом України 20.10.2011 р. Проведений аналіз нерозподіленого прибутку АТ «Ощадбанк» показав, що станом на 01.01.2013 р. порівняно з 01.01.2010 р. відбулося зменшення його обсягу на 10 295 тис. грн, або на 1,72 %.

Для більш ефективного аналізу порівняємо відповідність зміни обсягу залишків активів, власного капіталу, кредитного та інвестиційного портфелів АТ «Ощадбанк» (рис. 2.2). Проведений аналіз дає можливість стверджувати, що зростання обсягу власного капіталу відбувалося повільнішими темпами (на 8,97 %разів), ніж зростання обсягу активів (45,7 %), кредитного (30,57 %) та інвестиційного (20,6 %) портфелів, а також середньогрупового обсягу власного капіталу по І групі банків (29.31 %).

Рисунок 2.2 Динаміка активів, кредитного портфелю, портфеля цінних паперів та власного капіталу АТ «Ощадбанк» за період 01.01.2011 01.01.2013 рр., млн. грн

Таким чином, зростання обсягу залишків власного капіталу відбувалося не лише в абсолютних показниках, а й у відносних величинах, завдяки чому можна стверджувати про покращення структури банківського балансу стосовно захищеності власними коштами банку.

За період аналізу обсяг активів АТ «Ощадбанк» зріс на 26 976 403 тис. грн., або на 45,71 % (додаток 6), головним чином, за рахунок зростання статті «Грошові кошти та їх еквіваленти» (рис. 2.3), питома вага якої у структурі активів досягла 17,91 %. Значні темпи приросту обсягів залишків спостерігалися за статтями «Цінні папери в торговому портфелі банку на продаж» (70,59%), «Кредити та заборгованість клієнтів» (30,57%),

Рисунок 2.3 Динаміка та структура окремих складових активів і питомої ваги кредитного портфеля АТ «Ощадбанк» порівняно з показником по банківській системі в цілому за період 01.01.2011 01.01.2013 рр

Аналіз портфеля цінних паперів банку показав, що загальний обсяг їх залишків за період аналізу зріс на 2295,2 млн. грн. або на 21,09 % за рахунок зростання обсягу залишків цінних паперів у портфелі банку на продаж, внаслідок чого їх питома вага у структурі інвестиційного портфелю АТ «Ощадбанк» на початок 2013 року склала 99,62 % (додаток 7А).

Згідно з даними рисунку 2.4 можна стверджувати, що інвестиційний портфель АТ «Ощадбанк» у структурі активів займає більшу частку, ніж в середньому по І групі банків, проте, її зниження станом на 01.01.2013 порівняно з минулорічним показником пояснюється, перш за все, зростанням випереджаючими темпами обсягу залишків високоліквідних активів.

На звітні дати банк не тримав торгових цінних паперів, а інвестиції в асоційовані та дочірні компанії здійснювалися лише в 2012 році, але їх питома вага незначна.

Рисунок 2.4 Динаміка інвестиційного портфеля АТ «Ощадбанк» та його частки в активах банку порівняно з середньогруповим показником за період 01.01.2011 01.01.2013 рр

Частка цінних паперів в портфелі банку до погашення протягом перших двох років аналізу у структурі інвестиційного портфеля АТ «Ощадбанк» була досить значною, а саме 29,29 та 31,52 %, проте на 01.01.2013 р. вони були відсутні. Сума нарахованих процентних доходів у 2011 році за цими інструментами у склала 471, 3 млн. грн. У портфелі банку до погашення державні облігації займають найбільшу частку (додаток 7Б).

Портфель цінних паперів АТ «Ощадбанк» на продаж займає найбільшу частку у структурі інвестиційного портфеля банку, а його загальний обсяг протягом періоду аналізу зріс на 3 642 млн. грн. 61,45 % за рахунок зростання обсягу залишків облігацій, випущених органами місцевого самоврядування та акцій компаній, проте, найбільшим чином завдяки зростання обсягу залишків облігацій підприємств в абсолютному вираженні, що, в свою чергу, стало причиною зростання їх питомої ваги у портфелі АТ «Ощадбанк» на продаж у 5,87 рази. (додаток 7В).

У структурі портфеля цінних паперів переважають державні облігації, які є безризиковими, але, у той же час, менш дохідними інструментами.



Рисунок 2.5 Динаміка та структура, дохідність портфелю цінних паперів на продаж АТ «Ощадбанк» за період 01.01.2011 01.01.2013 рр

На початок 2013 року загальна сума сформованих за інвестиційним портфелем резервів склала 818,7 млн. грн., тобто зросла порівняно з початком 2011 року на 760, 85 млн. грн., що пояснюється, перш за все, зниженням якості облігацій підприємств у складі інвестиційного портфеля АТ «Ощадбанк», про що свідчить наявність фактів затримки платежу за такими інструментами.

Проведений аналіз дає змогу зробити висновок про те, що інвестиційна політика АТ «Ощадбанк» є консервативною: висока частка державних облігацій у структурі інвестиційного портфелю банку та низька частка інструментів з високим рівнем ризику, таких як акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком. Для оптимізації портфеля цінних паперів АТ «Ощадбанк» потрібно надалі збільшувати обсяг цінних паперів підприємств базових галузей промисловості (наприклад, металургійної, енергетичної).

АТ «Ощадбанк» є одним із лідерів на ринку банківських послуг України, які кредитують підприємства багатьох секторів економіки - нафтогазової та хімічної промисловості, будівництва, торгівлі, енергетики, сільського господарства, машинобудування (табл. 2.1)

Найбільшу частку кредитного портфелю АТ «Ощадбанк» у розрізі позичальників та секторів економіки станом на 01.01.2013 р. займає стаття «Діяльність у сфері права, бухгалтерського обліку, інжинірингу, надання послуг підприємцям», так як до неї включено кредит НАК «Нафтогаз України», сума заборгованості якого на 01.01.2013 р. становила 34 % від усього кредитного портфелю.

Таблиця 2.1

Динаміка структури наданих кредитів АТ «Ощадбанк» у розрізі позичальників та секторів економіки за період 01.01.2010 01.01.2013 рр., %

Вид економічної діяльності	01.01.2011	01.01.2012	01.01.2013
Державне управління та діяльність громадських організацій	10	7	4
Виробництво	5	11	7
Торгівля	3	11	8
Будівництво	9	9	18
Енергетика	11	14	14
Кредити фізичним особам	11	7	7
Діяльність у сфері права, бухгалтерського обліку інжинірингу, надання послуг підприємцям (Кредит НАК "Нафтогаз України")	46	35	34
Інші	5	6	8

Станом на 01.01.2011 р порівняно із 01.01.2013 частка кредитів АТ «Ощадбанк», наданих у сферу будівництва зросла на 9 % і на 01.01.2013 р. склала 18 %. На 2013 рік банком встановлено ліміт на надання кредитів у даний сектор економіки на рівні не більше 15%. Частка кредитів, наданих у сферу енергетики залишалася незмінною протягом останніх двох років і становила 14 %. Це відповідає політиці АТ «Ощадбанк» щодо диверсифікації структури кредитного портфелю, де зазначено, що кредити, надані у кожну із галузей економіки не повинні перевищувати 15 %, хоча зазначене обмеження не застосовується до інвестиційних проектів підприємств, які працюють у галузі виробництва та розподілення електроенергії, газу та води. Питома вага кредитів наданих у торгівлю є нестабільною і на 01.01.2013 р. становить 8 %. У структурі кредитного портфелю АТ «Ощадбанк» частка кредитів, наданих у виробництво також постійно змінюється і на звітну дату останнього періоду аналізу становить 7 %. Частка кредитів, наданих у державне управління та діяльність громадських організацій має тенденцію до зменшення і на 01.01.2013 р. складає 4 %, що відповідає лімітам, зазначеним у Кредитній політиці АТ «Ощадбанк», де визначено, що ця стаття не повинна перевищувати 20 % [16].

Аналіз якості кредитів, наданих клієнтам АТ «Ощадбанк» показав, що за 2011-2013 рр. відбулося збільшення непрострочених та не знецінених кредитів на 13 376 011 тис. грн. або на 64,37 % (додаток 8Б). Відповідно їх питома вага у структурі кредитного портфелю збільшилася за період аналізу на 9,16 % та на 01.01.2013 р. становила 55,57 % (рис. 2.6). Кредити, надані національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» зменшились на 01.01.2013 порівняно із 01.01.2011 р. на 332 315 тис. грн або на 1,61 %. Їх частка зменшилася за період аналізу на 13,07 % і на 01.01.2013 р. складала 33,07 %.

Банк не вважає, що є свідчення знецінення кредитів щодо даного позичальника, проте банком обраховуються резерви з урахуванням притаманних ризиків даному клієнту. До НАК «Нафтогаз Україна» Банк застосовує специфічну методику оцінки, яка враховує ризики притаманні цьому позичальнику, а саме: специфіка діяльності, висока концентрація кредитних коштів, залежність від ринкової та загальноекономічної кон'юнктури, генерація грошових потоків та прибутків [17].

Залишки прострочених та незнецінених кредитів за аналізований період зменшилась на 52 486 тис. грн. або на 29,55 %. Їх питома вага залишалась незначною і на 01.01.2013 р. склала 0,2 %. Залишки знецінених кредитів АТ «Ощадбанк» за період аналізу зросли на 3 576 940 тис. грн. або у 2,13 рази. Їх частка серед кредитів, наданих клієнтам зросла за період аналізу на 3,9 % і на 01.01.2013 р. становила 10,96 %.

При аналізі якості кредитів АТ «Ощадбанк», наданих фізичним особам можна виділити: споживчі кредити, забезпечені нерухомістю та гарантіями, іпотечні кредити, автокредити, інші споживчі кредити, інші кредити [18].

Рисунок 2.6 Динаміка питомої ваги груп кредитів АТ «Ощадбанк» за ступенем якості та резерви за наданими кредитами за період 01.01.2011 01.01.2013 рр., %

На сьогоднішній день серед продуктів банку є кредит на споживчі цілі - з метою мінімізації ризику їх видача здійснюється під вищу процентну ставку та в основному під заставу нерухомості. Такі умови не є привабливими для позичальників, тому попит на ці банківські продукти знижується (додаток 9).

Залишки споживчих кредитів, забезпечених нерухомістю та гарантіями, зменшилися за 2012 рік на 111429 тис. грн. або на 5,66 %. Вони займають найбільшу питому вагу на початок 2013 року серед кредитів, наданих фізичним особам, а саме 40,70 %. Інші споживчі кредити зменшилися протягом 2012 року на 40762 тис. грн. або на 9,16 %. Їх питома вага знизилась на 1,1 % і становила 8,85 % (додаток 8В). Залишки іпотечних кредитів за 2012 рік зросли на 193885 або на 17,53 %. Їх частка на 01.01.2013 порівняно із 01.01.2012 р. збільшилася на 3,73 % і становила 28,47 %. Залишки автокредитів знизилися на 97456 тис. грн. або на 15,5 %, їх питома вага на 01.01.2013 р. складала 11,64 %.

Аналіз обсягу резервів, сформованих під заборгованість за кредитами, наданими клієнтам, показав, що станом на 01.01.2013 порівняно з 01.01.2011 р. він зріс на 4586676,13 тис. грн. або на 82 % і склав 10 161 452 тис. грн.

Для проведення оцінки ефективності формування резервів під заборгованість за кредитами клієнтів АТ «Ощадбанк» потрібно провести аналіз варіації їх питомої ваги в порівнянні з банками-конкурентами та середніми показниками по І групі банків. Для порівняння було обрано ПАТ КБ «Приватбанк», АТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «Укрсоцбанк», як одні із основних конкурентів АТ «Ощадбанк». Було взято дані із фінансової річної звітності банків за 2011-2013 роки і розраховано наступні абсолютні показники: розмах варіації, дисперсія, середньоквадратичне відхилення, а також коефіцієнт варіації (табл. 2.2).

З даних таблиці видно, що коефіцієнт варіації питомої ваги резерву під кредитні операції у структурі кредитного портфеля АТ «Ощадбанк» більший, ніж у банків-конкурентів, крім ПАТ «Укрсоцбанк» та в середньому по І групі банків і становить 24,96 %, тобто є значним.

...