Управління доходами банку АТ "Ощадбанк"



Де І^д, І^д_п, І^д_н - індекси, що відображають темп зміни відповідно загальної величини доходу, величини процентних і непроцентних доходів і розраховуються так: І^д_{п =}Д_п1 ч Д_п0 ; І^д_н = Д_н1 ч Д_п0 ;

d_п, d_н - питома вага у загальному обсязі доходів відповідно величини процентних і непроцентних доходів у базовому періоді, що розраховуються за формулою (1.8):

d_п = Д_п0 чД₀ ; d_н = Д_н0 = Д₀. (1.8)

Наступним етапом аналізу доходів є вивчення факторів, які впливають на зміну величини отриманих доходів та визначення можливостей її збільшення, що здійснюється за допомогою факторного аналізу кожної групи і видів доходів [36].

У практиці аналізу доходів банку використовують, як правило, вплив двох факторів - зміни обсягу наданих банком кредитів та середньої процентної ставки за ними або обсягу підпроцентних цінних паперів і середньої ставки за ними.

Методика аналізу процентних доходів передбачає виявлення факторів, що впливають на їх обсяг, та можливостей визначення ступеня впливу кожного фактора. Отже, зростання процентних доходів залежить від [39]:

- збільшення середніх залишків за статтями дохідних активів F(А_сер);

- збільшення середнього рівня процентної ставки за дохідними активами F(і_сер).

Вплив першого фактора визначається за формулою (1.9):

F(A_сер) = (А¹_сер -- А⁰_сер) Ч і⁰_сер, (1.9)

Де А¹_сер - середні залишки за дохідними активами у періоді, що аналізується (звітному),

А⁰_сер - середні залишки за дохідними активами в базовому або попередньому періоді,

і⁰_сер - середній рівень процентної ставки у базовому періоді.

Вплив другого фактора визначається за формулою (1.10):

F(і_сер)= (і¹_сер - і⁰_сер) ЧА¹_сер, (1.10)

Де і¹_сер - середній рівень процентної ставки, яку отримує банк у звітному періоді,

і⁰_сер - середній рівень процентної ставки у попередньому періоді,

А¹_сер - середні залишки за дохідними активами у звітному періоді.

Отже, вплив обох факторів на зміну процентного доходу розраховується так (1.11):

F(Д_п) = F(А_сер) + F(і_сер). (1.11)

Отже, банк використав можливості з розширення розміщення коштів у дохідні активи, але зміни загального рівня процентної ставки грошового ринку та структури кредитного портфеля банку у бік «дешевих» або не ризикованих кредитів негативно вплинули на величину отриманого ним процентного доходу. Розроблення пропозицій щодо резервів зростання доходу для прийняття управлінського рішення про їх використання потребує детального вивчення причин зміни процентної ставки з урахуванням економічної ситуації в країні та менеджменту активів банку [36].

Зростання обох факторів одночасно позитивно впливає на збільшення доходів комерційного банку за умови дотримання вимог щодо ліквідності банківських активів.

Отже можемо зробити висновки, що планування -- це заздалегідь намічений порядок дій, необхідних для досягнення поставленої цілі. Планування -- оптимальний розподіл ресурсів для досягнення поставленої мети. Планування доходів банку базується на використанні трьох основних систем: стратегічного, поточного та оперативного планування. Після планування важливо правильно і своєчасно здійснити контроль за виявленням розходжень між планом та фактичними показниками.

Також важливу роль в управлінні доходами грає аналіз та оцінка поточного стану дохідності банку та розробка рекомендацій щодо поліпшення поточної ситуації [36].

Відповідно до концепції побудови ієрархічної системи управління банком аналіз доходів доцільно поділяти на такі основні види: стратегічний аналіз, тактичний аналіз та оперативний аналіз. Центральне місце в аналізі фінансових результатів банку належить вивченню обсягу та якості отримуваних ним доходів, оскільки вони являють собою головний фактор формування прибутку.



Розділ 2. Аналіз управління доходами в АТ «ОЩАДБАНК»

2.1 Фінансово-економічна характеристика банку

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк» (надалі - АТ «Ощадбанк») є державним банком, утвореним відповідно до Розпорядження Президента України від 20 травня 1999 року № 106, Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 року № 876 шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України у Державний ощадний банк України з організаційно-правовою формою - відкрите акціонерне товариство, який зареєстровано Національним банком України 26 травня 1999 року за № 4 і назву якого змінено на «Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», що зареєстровано Національним банком України 28 грудня 1999 року [48].

АТ «Ощадбанк» є правонаступником Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком України 31 грудня 1991 року за № 4.

На підставі банківської ліцензії, виданої Національним банком України від 5 жовтня 2011 року, АТ «Ощадбанк» має право здійснювати банківські операції, визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність», а саме [56]:

- приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

- відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

- розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

- надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

- лізинг;

- послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

- випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

- випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

- надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

- операції з валютними цінностями;

- емісія власних цінних паперів;

- організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

- здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг);

- здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

- перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;

- операції за дорученням клієнтів або від свого імені;

- довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

Крім цього, банк має ліцензії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення:

- діяльності з управління цінними паперами;

- брокерської діяльності;

- дилерської діяльності;

- андерайтингу;

- депозитарної діяльності зберігача цінних паперів.

На сьогодні банк утримує провідні позиції у розрахунково-касовому обслуговуванні клієнтів і планує зміцнити їх шляхом удосконалення внутрішніх технологічних процесів та привабливої тарифної політики.

Зважаючи на соціальну спрямованість, банк націлений на збереження широкої присутності в усіх регіонах України і має найбільш розгалужену регіональну мережу. Станом на 31 грудня 2014 року Банк припинив здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах Луганської та Донецької областей, які не контролюються українською владою. Кримське республіканське управління, що станом на 31 грудня 2013 року входило у філійну мережу Банку, припинило діяльність відповідно до Постанови Правління Банку від 8 травня 2014 року № 286. 27 травня 2014 року воно було виключено з державного реєстру банків (лист НБУ від 30 травня 2014 року №41-114/27302). Таким чином, станом на 31 грудня 2014 року Банк мав 23 обласних управління, Головне управління по м. Києву та Київській області, Головне управління з обслуговування клієнтів та 4 949 територіально відокремлених безбалансових відділень на території України. Станом на 31 грудня 2015 року Банк мав 23 обласних управління, Головне управління по м. Києву та Київській області, Головне управління з обслуговування клієнтів та 4 559 територіально відокремлених безбалансових відділень на території України. Кількість персоналу Банку станом на 31 грудня 2015 та 2014 років становила 30 893 та 34 354 чоловік, відповідно. [48].

АТ «Ощадбанк» - банк, який у відповідності до Закону України «Про банки та банківську діяльність» має державну гарантію по вкладах населення.

Мережа кореспондентських рахунків АТ «Ощадбанк» дає змогу повною мірою забезпечити як потреби клієнтів банку в організації розрахунків, так і власні потреби банку. Банк підтримує кореспондентські відносини з 72 банками в 12 країнах світу. Серед його кореспондентів 37 банків-нерезидентів, у тому числі 21 банк країн СНД та Балтії [48].

Станом на 01.01.2015 банк в банківській системі входить до групи найбільших банків та займає друге місце за розмірами активів, обсяг яких на 31 грудня 2015 року становить 159 095 829тис. грн. [56].

У періоді дослідження банк кредитував реальний сектор економіки, підтримував ліквідність на необхідному рівні, забезпечував ефективну діяльність, своєчасне та якісне обслуговування клієнтів. Структура пасивів банку за період з 31.12.2013 р. по 31.12.2015 р. змінилась у бік зростання частки коштів клієнтів з 45,6% до 62,1% та зменшення частки зобов'язань перед іншими банками з 23,6% до 10,9%. Частка власного капіталу знизилась на 61,7% та склала 4,62% пасивів банку, що становить 7 355 960 тис. грн.

Зменшення власного капіталу АТ «Ощадбанк» відбувалось за рахунок зростання збитків, сума яких у 2015 році становила 23 203 001 тис. грн.; та покриття яких відбувалося за рахунок Акціонерного капіталу.

Основні показники, що характеризують достатність капіталу АТ «Ощадбанк», наведені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Показники достатності капіталу.

Показник	Значення станом на	Нормативне значення
	2013р.	2014р.	2015р.
Регулятивний капітал банку (тис. грн.)	19 672 280	19 857 329	9 745 822	120млн.грн
Адекватність регулятивного капіталу (%)	24.69%	27.92%	11,47%	не менше 10%
Співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (%)	19,34%	15,97%	7,1%	не менше ніж 7%

Як свідчать наведені в таблиці 2.1 дані, всі показники достатності капіталу відповідають нормативним значенням, хоча за період з 2013 року по 2015 рік регулятивний капітал знизився майже вдвічі, але все ж відповідає нормативним значенням.

За період з 2013р. по 2015р. частка зобов'язань у пасивах АТ «Ощадбанк» складала в середньому 87%.

Розмір зобов'язань банку за період дослідження значно змінився - вони зросли на 69 245 148 тис. грн., або на 83,94%.

Процентні зобов'язання банку (без урахування нарахованих витрат) склали 142845059 тис. грн., або 89,7% пасивів банку, з яких кошти клієнтів - 94 253 706 тис. грн., кошти інших банків - 16 557 088 тис. грн., випущені єврооблігації - 29 498 132 тис. грн. та субординований борг - 2 536 133 тис.грн.

У періоді дослідження залишки коштів банків складалися на 85% з кредитів, отриманих від Національного банку України, що становить 14 059 825 тис. грн., інші 15% - це кошти інших банків, які становлять 2 497 263 тис. грн.

З метою підвищення рівня капіталізації банку у 2012 році були залучені кошти на умовах субординованого боргу від The Royal Bank of Scotland N.V., їх залишок (без урахування нарахованих витрат) на 31.12.2014 становив 1 656 729 тис. грн.

Зазначені динамічні зміни призвели до структурних зрушень у зобов'язаннях банку: питома вага коштів банків знизилась з 23,68% станом на 31.12.2013 р. до 10,91% станом на 31.12.2015 р., тобто на 12,76% відповідно, зросла частка коштів юридичних осіб (з 19 124 031 тис.грн. до 40 379 324 тис. грн.) та частка коштів фізичних осіб (з 37 084 965 тис.грн. до 53 874 382 тис.грн.).

Отже, ресурсна база банку є достатньо диверсифікованою, значна залежність від ресурсів, залучених з одного джерела, відсутня.

Для структури активів банку за період, що досліджується, характерне зниження частки статті, грошові кошти та рахунки у НБУ (на 1,2%: 4,74% до 3,54% у період з 2013 по 2015 рік відповідно). При цьому частка найбільш дохідних активів - кредитів, наданих клієнтам (зменшених на суму сформованих резервів та з урахуванням нарахованих доходів), знизилась на 10,16%, і склала 41,15%. Хоча їх обсяг з 2013 року збільшився на 14 128 755 тис. грн., або на 25,46%, і на 31.12.2015 р. становив 65 462 189 тис. грн.

Найбільший обсяг в активах склав залишок за кредитами, наданими юридичним особам (зменшений на суму сформованих резервів та з урахуванням нарахованих доходів), який на 2015 рік склав 59 500 619 тис. грн. Його частка в активах з початку року зменшилася на 3,63% і становила 37,39%.

Залишок за кредитами, наданими фізичним особам, з початку року збільшився на 1014097 тис. грн., або на 20,4%, і на 31.12.2015 становив 5 961 570 тис. грн.

Незважаючи на нестабільне зовнішнє середовище, значне зниження кредитоспроможності позичальників унаслідок фінансово-економічної кризи, якість кредитного портфелю АТ «Ощадбанк» протягом періоду дослідження значно покращилась, питома вага кредитів з високим рейтингом збільшилась з 28,68% до 75,93%, що є позитивним явищем.

Залишок за цінними паперами в портфелі на продаж в абсолютному значенні збільшився на 14 128 755 тис. грн., або на 42,49%, але при цьому значення питомої ваги в активах зменшилось з 32,7% до 29,78% (станом на 2013 р. та 2015 р. відповідно), тобто на 2,92%. Залишок за цінними паперами в портфелі до погашення в абсолютному значенні збільшився на 305 249 тис. грн., або на 4,43%, при цьому це призвело до зменшення їх питомої ваги в активах з 5,54% станом на 31.12.2014 р. до 4,52% станом на 31.12.2015 р., тобто на 1,02%.

Незважаючи на кризові явища на фінансовому ринку, банк постійно підтримував ліквідність на достатньому рівні для забезпечення своєчасних розрахунків за дорученням клієнтів.

Відношення ліквідних активів до активів збільшилось на 104,67% та становить 21,90%. Показники відношення ліквідних активів до залучених ресурсів та ліквідних активів до зобов'язань збільшились на 83,93% та 82,31% відповідно, що є позитивною тенденцією.

Залишки вкладень в основні засоби і нематеріальні активи за період дослідження зросли на 494 465 тис. грн., або 14,33%, але це не призвело до зростання їх питомої ваги у загальному обсязі активів, яка за період дослідження знизилась з 3,39% до 2,48%.

На час дослідження 41,15% активів сконцентровано в кредитному портфелі та становлять 65 462 189 тис. грн. Величиною дохідних активів банку, альтернативних кредитному портфелю, є сукупна частка всіх видів вкладень у цінні папери, яка становить 34,3%. Це не здійснює суттєвого впливу на диверсифікацію портфелю активів та можливість отримання доходів з джерел, не пов'язаних з кредитуванням. Банк не відволікає значних коштів в основні засоби та нематеріальні активи, оскільки матеріально-технічна база практично сформована, тому їх частка залишається стабільною і становить 3,5-2,5%.

Коефіцієнт достатності капіталу, навпаки, знизився нижче нормативного значення 9% та становить 4,62%. Також бачимо збільшення коефіцієнта захищеності власного капіталу, що є позитивним процесом.

Значно знизився коефіцієнт захищеності дохідних активів, він становить 0,03. Показник сигналізує про захист дохідних активів (які чутливі до зміни процентних ставок) мобільним власним капіталом. Коефіцієнт мультиплікатора капіталу також не відповідає оптимальному значенню в 12-15 разів, а становить 5,28 (2015 рік).

Обсяг чистих процентних витрат банку за 2015 рік становив 9 832 594 тис. грн., комісійний дохід досягнув 2 131 460 тис. грн.

Адміністративні та інші операційні витрати банку складали 4 256 532 тис. грн. Обсяг чистого збитку становив 12 270 259 тис. грн.

Регулятивний капітал банку за рік зменшився на 50,92 %, або на 10 111 507 тис. грн., і становив 9 745 822тис. грн. Адекватність регулятивного капіталу на кінець дня 31 грудня 2015 року склала 11,47 %.

Таким чином, згідно з аналізом діяльності банку в 2013-2015 рр., бачимо, що банк кожного року нарощує активи банку, також збільшується дохідність від кредитної діяльності, покращуються показники ліквідності банку та коефіцієнти надійності банку. Хоча через негативний вплив зовнішніх факторів (фінансово-економічна криза, інфляція, недовіра населення до банків, хвиля дефолтів підприємств та складні політичні проблеми), фінансовий стан АТ «Ощадбанк» можна визначити як складний.

2.2 Аналіз динаміки та структури доходів і витрат банку

Для того щоб проаналізувати ефективність управління доходами банку потрібно спочатку розглянути структуру та динаміку його доходів та витрат.

Основним показником результативності роботи банку є прибуток. З метою з'ясування ефективності роботи банку проводять кількісний і якісний аналізи прибутковості. Відомо, що різниця між доходами та витратами банку складає його валовий прибуток, який характеризує ефективність діяльності банку.

Для оцінювання ефективності банківської діяльності передбачається перегрупування дохідних статей звіту про фінансові результати банку відповідно до типових напрямів доходів.

У 2015 році порівняно з 2013 роком дохід за кредитами збільшився на 48,71% і становить 12 143 млн. грн., дохід за цінними паперами збільшився на 67,06% і становить 5 278 млн. грн., відповідно другорядні доходи також збільшились на 504,94% і становлять 9561 млн. грн..

У значній мірі відбулись зміни в питомій вазі статей доходу: питома вага доходів за кредитами знизилась на 18,46%, а доходи за цінними паперами знизились на 5,02%, при цьому питома вага другорядних доходів збільшилась на 22,83%.

Отже, виходячи з цього, можна зробити такий висновок: за всіма статями відбувається збільшення отриманих доходів, відповідно збільшилась загальна сума отриманих доходів, яка станом на 2015 рік становить 27299 млн. грн. та збільшилась порівняно з 2013 роком на 110,44%, що є досить позитивним результатом.

Таблиця 2.2. Структура процентних доходів банку 2013-2015рр.

Найменування статті	2013 рік	2014 рік	2015 рік	Темп приросту, %
	Тис. Грн.	Тис. Грн.	Тис. Грн.
Проценти за кредитами, наданими клієнтам	7 671 006	8 766 157	11 952 505	55,81
Проценти за коштами в банках	494 548	628 480	190 259	- 61,53
Проценти за інвестиціями до погашення	-	67 500	947 158	-
Проценти за інвестиціями, наявними для продажу	3 028 305	4 198 624	5 277 791	74,28
Інші процентні доходи	3 762	5 495	6 947	84,66
Всього Процентні доходи	11 197 621	13 666 256	18 374 660	64,09

Як бачимо з наведеної вище табл. 2.7., найбільшу питому вагу мають проценти за кредитами, потім проценти за інвестиціями, які становлять станом на 2015 рік 65,05% та 28,72% відповідно. У 2015 році порівняно з 2013 р. проценти за кредитами збільшились на 55,81% та становлять у 2015 році 11952505 тис. грн. Структура процентних доходів майже не змінювалась, зміни відбувались у невеликому діапазоні.

Загальна сума процентних доходів за досліджуваний період збільшилась на 64,09% та становить 18 374 660 тис. грн., також можна зауважити, що процентні доходи мають постійну тенденцію до росту, це є позитивним результатом.

Як можемо бачити з наведених вище даних, найбільшу питому вагу займають розрахунково-касові операції, що в 2015 році займають 62,61% та становлять 1334420 тис. грн., також їх сума збільшилась на 15,4% процента, при цьому питома вага зменшилась на 14,4% порівняно з 2013 роком.

Друге місце займають операції з пластиковими картками, що становлять у 2015 році 26,13% від загальної суми комісійних доходів, які порівняно з 2013 роком збільшили свою суму на 144,25% та становлять 556950 тис. грн.

Загальна сума комісійних доходів станом на 2015 рік становить 2131460 тис. грн., та збільшились на 41,95% порівняно з 2013 роком, що є позитивною тенденцією.

Отже, як зазначено у наведених вище даних, банк має позитивну тенденцію до збільшення обсягів доходів, так загальна сума доходів збільшилась на 110%, доходи від кредитних операцій збільшились на 48,71%, за цінними паперами на 67,06%, другорядні відсотки на 504,94%. Відповідно за всіма статтями відбувається ріст доходів; також бачимо, що за аналізований період структура доходів майже не змінюється. Отже, банк дотримується кожного року однієї стратегії управління комісійними доходами.

Аналогічно загальному аналізу доходів банку здійснюється аналіз рівня витрат за окремими операціями за період, що аналізується.

Дані табл. 2.3 показують, що темпи зростання витрат (222,72%) значно випереджають темпи зростання доходів банку (109,91%). Коефіцієнт дієздатності становить у 2015 році 1,306 при тому, що нормативне значення становить не більше 0,95. Темп зростання К_д становить 38,20%. Значення більше 0,95 свідчить про те, що банк є збитковим.

Таблиця 2.3. Динаміка доходів і витрат за 2013-2015рр.

Стаття	2 013р.	2 014р.	2 015р.	Темп приросту, 2015/2013, %
	Млн. грн.	Млн. грн.	Млн. грн.
Всього доходів	12972	15922	27229	109,91
Всього витрат	12261	25938	39569	222,72
Коефіцієнт дієздатності	0,945	1,629	1,453	53,75

У їх структурі найбільшу питому вагу становлять витрати на формування резервів на покриття збитків від знецінення активів та втрати на курсових різницях. Протягом 2014-2015 років, українська гривня суттєво девальвувала щодо основних світових валют, а це призвело до значного збільшення суми від'ємних курсових різниць, з яких 6 456 374 тис. грн. (у 2014 році: 4 291 738 тис. грн.) становили курсові різниці за резервами на покриття збитків від знецінення активів в іноземній валюті. Зростання резервів може бути спричинено або в результаті зростання кредитного портфеля, або внаслідок погіршення його якості, коли стандартні кредити або позички, що перебувають під контролем, є сумнівними або безнадійними. Також сума другорядних витрат порівняно з 2013 роком зросла на 516,62%, що є негативним явищем.

Найбільшу питому вагу займають витрати у формі виплати відсотків за депозитами та витрати за недепозитними запозиченнями, які становлять 5 986 (15,13%) та 6 487 (16,39%). Також за всіма статтями спостерігаємо стабільну динаміку до збільшення, що негативно позначається на дохідності банку.

Загальний темп приросту витрат становить 222,72%, що значить подвоєння витрат за 2 роки. Це негативний результат.

Наступним розглянемо структуру та динаміку процентних витрат. (табл.2.4)

Таблиця 2.4. Структура процентних витрат 2013-2015рр.

Найменування статті	2013 рік	2014 рік	2015 рік	Темп приросту, %
	Тис. Грн.	%	Тис. Грн.	%	Тис. Грн.	%
Проценти за рахунками клієнтів	3 413 436	60,03	3 986 567	47,76	5 986 284	47,99	75,37
Проценти за коштами банків	1 422 483	25,02	2 887 920	34,60	3 525 859	28,27	147,87
Проценти за випущеними єврооблігаціями	754 236	13,26	1 249 354	14,97	2 386 396	19,13	216,40
Проценти за субординованим боргом	48 286	0,85	70 566	0,85	146 545	1,17	203,49
Проценти за іншими запозиченими коштами	45 144	0,79	152 864	1,83	427 984	3,43	848,04
Всі процентні витрати	5 686 401	100,00	8 347 271	100,00	12 473 068	100,00	119,35

За аналізований період найбільшу питому вагу займають проценти за рахунками клієнтів, які становлять в 2015 році 47,99% всіх процентних витрат. З 2013 року вони збільшились на 75,37% та дорівнюють 5 986 284 тис. грн.

На другому місці проценти за коштами банків, які займають 19,13%, та становлять 2386396 тис. грн. і збільшились на 216,4% з 2013 року. Також значну питому вагу займають проценти за випущеними єврооблігаціями, питома вага яких дорівнює 13,13%.

Загальні процентні витрати з 2013 рік по 2015 рік збільшились на 119,35% та становлять 12 473 068 тис. грн. (2015 рік), також відбулись деякі структурні зміни: проценти за рахунками клієнтами зменшились з 60,03% до 47,99%, а проценти за випущеними єврооблігаціями збільшились з 13,026% до 19,13%. З цього можна зробити висновок, що випуск єврооблігацій - більш вигідний напрям залучення коштів, ніж депозити.

Загалом, збільшення витрат тлумачиться як момент негативний, тому що свідчить про погіршення кон'юнктури кредитного ринку, або банківського управління активними операціями.

Отже, провівши аналіз доходів і витрат банку бачимо, що хоч динаміка збільшення доходів за два роки становить 109,91%, що є позитивним результатом, але динаміка витрат становить 222,72%, що, в свою чергу, перевищує динаміку доходів на 112%. Це призводить до того, що у 2014-2015 роках банк зазнав досить значних збитків, яку були покриті за рахунок акціонерів банку.



2.3 Оцінка управління доходами і витратами банку

Для повноцінної оцінки банківських доходів не достатньо лише аналізу динаміки і структури доходів. Для більш повного аналізу дохідності банку використовують аналіз відносних показників його дохідності, визначають дохідність окремих його операцій, продуктів та клієнтських груп.

Аналіз доходів і витрат банків дає змогу з'ясувати причини зміни доходів та витрат і простежити тенденцію цих змін, що сприяє здійсненню раціонального управління доходами й витратами банків. Взагалі, управління доходами і витратами ? доволі складний процес, основна мета якого полягає у збільшенні рівня доходів та зменшенні витрат комерційного банку, що зумовить підвищення рівня прибутку банку, дасть змогу зробити його прогноз і визначити чинники, які впливають на обсяг доходів і витрат комерційного банку.

На дохідність банку в значній мірі впливає здатність банку до залучення коштів та ефективність і раціональність їх розміщення й використання, тобто його ділова активність.

Ділова активність банку може бути визначена як за допомогою аналізу окремих показників, так і через оцінювання відповідних співвідношень між окремими статтями активів, пасивів та кількісним узгодженням змін в активах та пасивах. Показники ділової активності дають змогу інтерпретувати стан і використання банком економічного потенціалу, тобто наявних і прихованих можливостей, і вагомість взятих на себе ризиків господарювання.

Ділову активність рекомендують визначати через аналіз взаємозв'язку оцінки ресурсного потенціалу банку (пасивів) і його використання як у цілому в активах, так і його окремих вкладень в інвестиції, у кредитний портфель, у матеріально-технічне забезпечення.

Ділову активність визначає як рівень залучення пасивів, так і рівень їх використання в активах. Розпочнемо оцінку ділової активності банку в частині пасивів банку.

Коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів характеризує частку міжбанківських кредитів у загальних пасивах і, як бачимо, вона знизилась на 56,04%, при цьому коефіцієнт активності залучення строкових депозитів за 2 роки майже не змінився. Коефіцієнт активності використання залучених коштів у дохідні активи характеризує співвідношення дохідних активів і залучених коштів, він знизився на 13,58%. Також знизились на 37,79% та 18,37% коефіцієнт активності використання залучених коштів у кредитний портфель та коефіцієнт активності використання строкових депозитів у кредитний портфель відповідно.

Таблиця 2.5. Показники ділової активності банку в частині активів.

Найменування статті	2013 рік	2014 рік	2015 рік	Темп приросту, %
1.Коефіцієнт дохідних активів	0,915	0,931	0,930	1,6
2.Коефіцієнт кредитної активності інвестицій у кредитний портфель	0,513	0,565	0,411	-19,8
3.Коефіцієнт загальної інвестиційної активності в цінні папери і пайову участь	0,327	0,301	0,406	24,32
4.Коефіцієнт інвестицій у дохідних активах	0,327	0,267	0,343	4,91
5.Коефіцієнт проблемних кредитів	0,085	0,099	0,258	201,67

Проаналізувавши ділову активність банку в частині активів, можна зробити висновок, що в загальній структурі активів дохідні активи становлять 93% (2015 рік) та збільшились на 1,6% порівняно з 2013 р. Також бачимо, що зменшилась питома вага кредитного портфелю в загальних активах знизилась на 19,8%, але водночас на 24,32% збільшилась частка інвестиційної діяльності, що свідчить про деяку зміну шляхів отримання доходів банком. Майже не змінився коефіцієнт інвестицій у дохідних активах за аналізований період.

Натомість за період дослідження значно збільшився коефіцієнт проблемних кредитів, що характеризує питому вагу проблемних (прострочених і безнадійних) кредитів у кредитному портфелі в цілому, з 0,085 (2013 рік) до 0,258 (2015 рік), темп приросту становить 201,67%, що є негативною тенденцію, адже прострочені і безнадійні кредити не несуть доходів, а тільки збитки.

Наступним досить важливим показником оцінки ефективності діяльності банку є показник чистої процентної маржі, він характеризує рівень доходності активів від процентної різниці, який станом на 2015 рік становить 4,5%, та знизився на 27,42% порівняно з 2013 роком, в якому становив 6,2%, що є негативним результатом діяльності банку.

Далі розглянемо чисту непроцентну маржу. Непроцентна маржа відображає співвідношення непроцентних доходів (плати за обслуговування рахунків клієнтів та інші види комісійної нагороди, одержані банком) і непроцентних витрат (у тому числі заробітна плата, витрати на ремонт і технічне обслуговування банківського устаткування та інші). У більшості банків чиста непроцентна маржа від'ємна, тому що непроцентні витрати звичайно перевищують відповідні доходи. У цьому банку такий показник додатній та становить 1,027.

За допомогою показника чистого спреду оцінюється, наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладником і позичальником, а також наскільки гостра конкуренція на ринку. Загострення конкуренції приводить до зменшення чистого спреду. Як бачимо, в 2015 році він дорівнює 4,103 та порівняно з 2013 роком знизився на 18,26%. Оптимальним значенням показника є значення не нижче 1,25%.

Показник чистої маржі операційного прибутку банку характеризує співвідношення операційних доходів та операційних витрат і частку операційних прибутків у робочих активах. За аналізований період показник з позитивного знизився до негативного (-161,64%) та становить в 2015 році 0,027.

Рентабельність активів є показником ефективності роботи менеджерів банку. Він показує, наскільки менеджери банку вирішують завдання щодо отримання прибутку від активів банку. В АТ «Ощадбанк» на 2015 рік показник дорівнює -0,077, що є незадовільним результатом і свідчить про збитковість банку. На Рис. 2.10. показано, що спад рентабельності активів припадає на 2013 рік і, хоча станом на 2016 рік показник залишаться від'ємним, все ж спостерігаємо динаміку до росту.

Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність використання банком власного капіталу. Оптимальне значення ? 5% і вище. В банку показник становить -0,923, що значно нижче оптимального значення в 5%.

Останнім показником є показник дохідної бази активів. Саме цей показник визначає рівень активів, які не приносять дохід. За аналізований період показник збільшився на 1,61% та становить 0,930 (2015 рік), що є позитивним результатом.

Отже, провівши аналіз ділової активності банку та ефективності управління, можна підсумувати наступне: банк перебуває у досить скрутному становищі, тому що загальний рівень рентабельності, окупність витрат доходами, рентабельність активів та власного капіталу мають від'ємні значення, це означає неспроможність банку як комерційного банку виконувати свою головну функцію - отримання прибутку. Також більшість інших показників є нижчими від рекомендованих значень, або мають від'ємні значення, що вказує на неефективність проведення банком його діяльності. Основною причиною цього є значні втрати коштів через кредитну діяльність банку, низька якість кредитного портфелю банку, через що банк змушений виділяти значні кошти на резерви та покриття витрат за кредитами.



Розділ 3. Напрями удосконалення управління доходами банку

3.1 Удосконалення планування доходів

Для ефективного управління доходами важливе значення має організація фінансового планування, так як вона дозволяє виділити і ефективно управляти внутрішніми бізнесами банку.

Недоліком системи планування діяльності банків є відсутність розроблених методичних рекомендацій відносно складання планів доходів окремих банківських відділень. Слід зазначити, що традиційний підхід, який спирається на пропорційний розподіл планових показників діяльності регіональних підрозділів, є недоречним, оскільки не спроможний врахувати регіональні особливості функціонування територіальних підрозділів філій. Зазвичай, серед сукупності безбалансових відділень можна виділити кілька лідерів, які приносять їй найбільші доходи, і групу аутсайдерів, які є лише фінансовим тягарем. Не виникає жодних сумнівів у тому, що не можна наводити для цих підрозділів однакові значення планових показників діяльності.

Проблемою є визначення пропорцій розподілу цільових показників діяльності філій між її окремими територіальними відділеннями, що потребує більш глибокого дослідження [38].

Система планування доходів банку, згідно з запропонованим методичним підходом, покликана вирішувати наступні задачі:

- покращити рівень організації процесу управління доходами шляхом мобілізації наявних та виявленні прихованих ресурсів для виконання стратегічних цілей банку;

- підвищити відповідальність персоналу банку за результати діяльності, що, поряд з дієвою системою матеріального стимулювання персоналу та преміювання керівництва, має збільшити продуктивність роботи системи банку в цілому;

- підвищити ефективність управління активами і пасивами у зв'язку з прямою зацікавленістю регіональних підрозділів виконати планові критерії та досягнути цільового значення фінансового результату [44].

За одиницю планування доходів в банку можна прийняти окремі філії-обласні управління, філії-відділення з урахуванням без балансових відділень. Фінансовий план головного банку складається з окремих планів підрозділів, визначених у рамках організаційної структури банку.

З метою удосконалення планування доходів банку потрібно здійснювати розподіл загальних цільових показників регіональної мережі для кожного обласного управління на основі коефіцієнтів розподілу.

Показник розподілу доходів є інтегральним індикатором оцінки впливу двох найважливіших факторів на потенційну спроможність регіонального підрозділу щодо успішного подальшого економічного розвитку: інвестиційного рейтингу регіону та коефіцієнту структурності.

Інвестиційний рейтинг регіону потрібно визначати шляхом статистичної обробки макроекономічної інформації, яка характеризує рівень його соціально-економічного та промислового розвитку, індустріального потенціалу та інвестиційної привабливості. Даний критерій розраховується на базі інформації Державного комітету статистики України. Показниками, які враховані як найважливіші параметри, що адекватно інтерпретують рейтинг регіону, визначені наступні:

- грошові доходи населення, грошові витрати та заощадження населення (зазначені показники розкривають можливість залучення депозитів і проведення активних операцій з фізичними особами);

- валова додана вартість (характеризує реальний сектор економіки).

Нерівномірність економічного розвитку адміністративних областей України, що посилює неоднорідність в базових умовах діяльності філій та їх відділень на територіальних ринках банківських послуг, вимагає диференційованого підходу до визначення фінансових показників діяльності залежно від рівня соціально-економічного розвитку регіону розташування філії та її відділень [67].

Недоліком системи планування доходів банку є відсутність методичних засад розробки планів доходів окремих банківських відділень. Це призводить до того, що в процесі складання консолідованих планів доходів обласних управлінь та філій-відділень не враховуються регіональні особливості функціонування банківських відділень, особливо тих, що знаходяться за межами обласного центру. Підхід, за яким планові показники діяльності філій діляться в рівних пропорціях між банківськими відділеннями є недоречним, оскільки є досить абстрактним і не враховує цілу низку факторів, які впливають на перебіг банківських операцій у відділеннях та їх фінансові результати.

Зважаючи на зазначений недолік, необхідно розробити методичні рекомендації, які б дозволили визначити пропорції розподілу фінансових показників діяльності.

Необхідно визначити порядок складання планів банківських відділень, в тому числі планів доходів, та значення планових показників діяльності.

Ураховуючи складність процесу планування та необхідність спеціальної економічної підготовки працівників, складання планів діяльності відділень потрібно покласти на співробітників фінансово-аналітичного відділу філій банку. План складатиметься щоквартально з щомісячною розбивкою.

Основною проблемою при здійсненні планування діяльності банківських відділень, у тому числі планування доходів, є визначення пропорцій розподілу запланованих фінансових показників філій банку між її відділеннями [54].

Для вирішення зазначеної проблеми планування фінансових показників діяльності банківських відділень, в тому числі їх доходів, мусить ґрунтуватися на всебічній оцінці внутрішнього середовища та зовнішніх умов діяльності банківських відділень.

Ключовими задачами управлінського аналізу внутрішнього середовища відділень банку є:

- дослідження закономірностей і тенденцій розвитку процесів руху та переміщення грошових ресурсів між регіонами України;

- аналіз пропорцій розподілу активних операцій між територіальними відділеннями банку;

- вивчення особливостей формування залучених коштів в різних адміністративно-територіальних одиницях України;

- визначення ролі окремих підрозділів банку в обслуговування різних секторів економіки та характеристика широти сфер діяльності фінансової установи в галузевому розрізі.

З сукупності наявної інформації про діяльність банків, ураховуючи специфіку банківських відділень, для аналізу внутрішнього середовища відібрані наступні показники:

- розмір депозитного портфелю, грн.;

- розмір кредитного портфелю, грн.;

- кількість юридичних осіб, що обслуговуються відділенням.;

- кількість пенсіонерів на обслуговуванні, осіб;

- платіжні картки, шт.

- валюто обмінні операції - оборот за місяць, грн.;

- комунальні платежі, грн.

Для визначення інтегральної оцінки зазначені показники було стандартизовано на основі варіаційного розмаху (для стимуляторів)(формула 3.1):

, (3.1)



де Xij - значення i-го показника у j-го району;

Xmax, Xmin - мінімальне та максимальне значення i-го показника.

Для де стимуляторів тобто факторів, що обернено впливають на інтегральну оцінку, пропонується використовувати наступну формулу(3.2) [67]:

, (3.2)

Також потрібно розглянути групу факторів, що характеризують зовнішнє середовище, тобто рівень соціально-економічного розвитку регіонів розташування окремих відділень в банку.

Досвід визначення інвестиційної привабливості регіонів України а, отже і їх потенціалу, свідчить про суттєві диспропорції у рівнях розвитку територій у межах однієї області. Як засвідчили останні опубліковані данні відносно інвестиційного рейтингу міст і регіонів України, в розподілі міст за рівнем соціально-економічного розвитку в межах однієї області характерна наявність 1-2 лідерів та групи аутсайдерів. Очевидним є те, що великі міста магнітом притягують до себе бюджетні ресурси області та робочу силу з навколишніх територій, яка, у свою чергу, здійснює тут значну частину своїх споживчих видатків. Відтак, висновки про певний регіон, які базуються лише на основі його узагальнених показників, не є коректними. Виникає потреба в комплексній оцінці територій нижчого рівня ієрархії адміністративно-територіального устрою: адміністративних районів та міст обласного підпорядкування [55].

Показники для оцінювання зовнішніх умов діяльності банківських відділень:

- чисельність населення в зоні обслуговування, тис. од.;

- середньомісячна заробітна плата в галузях економіки, грн.;

- загальна кількість потенційних клієнтів фізичних осіб, од.;

- загальна кількість потенційних клієнтів юридичних осіб, од.;

- кількість банків-конкурентів, од. (показник зворотної дії).

При визначенні рейтингу банківських відділень визначається індекс комплексної оцінки (ІКО), що базується на значеннях показників діяльності середнього банківського відділення. Чим вищий рейтинг відділення банку, тим більша частка прибутку філії банку має забезпечуватись відділенням.

Урахування регіональних особливостей діяльності банківських відділень та визначення їх рейтингу дозволить встановити справедливі пропорції розподілу планових фінансових показників і налагодити взаємозв'язки між філією і її відділеннями [67].

Врахування регіональних особливостей діяльності банківських відділень та визначення їх рейтингу дозволить встановити справедливі пропорції розподілу планових фінансових показників і налагодити взаємозв'язки між філією і її відділеннями.

Таким чином, узагальнюючи запропоновані шляхи удосконалення системи планування діяльності доходів для регіональних підрозділів банку, можна наголосити на необхідність реформування системи фінансового планування за наступними напрямками:

- розробка фінансової структури;

- впровадження механізмів внутрішнього госпрозрахунку в банку;

- система трансфертного ціноутворення;

- розподіл непрямих витрат [38].

Посилення ролі фінансового управління в умовах розвитку ринкової економіки потребує розробки методики аналізу показників фінансової діяльності банку для визначення його економічного потенціалу та оцінки перспектив розвитку. Існуюча на сьогодні методологія фінансового аналізу не дозволяє повно та об'єктивно оцінити його фінансовий стан, що відповідно обмежує процес планування фінансової діяльності банку на стратегічному рівні та негативно впливає на досягнення цілей і задач системою його менеджменту.

Тому обґрунтування економічного змісту деяких показників і методики проведення аналізу фінансового положення є проблемою, вирішення якої сприятиме вдосконаленню процедури фінансового планування та узагальненню існуючого досвіду розробки і реалізації фінансових планів банку [44].

Побудова моделі оцінки фінансово-економічного потенціалу банку та ефективності фінансового планування його діяльності повинна здійснюватися через постійний моніторинг ключових фінансових показників, високої інформативності, низького рівня витрат та можливості автоматизації даного процесу. Крім того, основною інформаційною базою для проведення такого аналізу та складання фінансових планів повинні стати дані бухгалтерської та статистичної звітності, що полегшує процес розробки планів, а також дозволяє стандартизувати основні етапи даного процесу.

Для створення методики оцінки ефективності процесу фінансового планування в банку, необхідно сформувати ключові фінансові показники, дотримання яких буде свідчити про стабільний фінансовий стан, і які будуть враховуватися при розробці та реалізації фінансових планів як у короткостроковому, так і довгостроковому періоді. Зважаючи на це, виділяють вісім основних показників, які характеризують вплив суб'єктів корпоративного управління на результати діяльності банку, і пропонують їх використовувати для порівняльної оцінки розвитку банківських установ. Для застосування даної методики та оцінки ефективності дій менеджерів у сфері фінансового планування слід більш детально обґрунтувати вибір показників.

Для оцінки впливу ефективності корпоративного управління на результати діяльності банку необхідно використовувати показник прибутковості звичайних акцій у сукупності з іншими показниками. Застосування даної методики дозволяє здійснити експрес-аналіз впливу рівня фінансового планування на діяльність банку та загальні результати його фінансово-господарської діяльності. Запропонована система показників експрес-оцінки результатів діяльності банку може бути використана суб'єктами фінансового управління як індикатор оцінки фінансового планування для визначення напрямів поглибленого дослідження стану банку та необхідності прийняття управлінських рішень на відповідному рівні [43].

Ефективність фінансового планування повинна вимірюватися системою базових показників чи критеріїв. Відповідний набір фінансово-економічних показників свідчить про адекватність усіх напрямків діяльності банку, цілям і задачам його фінансового розвитку та нарощенню конкурентоспроможності. Тому ключовим моментом у застосуванні даного підходу є питання вибору системи показників, які будуть покладені в основу оцінки ефективності фінансового планування та в подальшому стануть критеріями при розробці, обґрунтуванні та реалізації фінансових планів. В основу запропонованої методики покладений підхід, згідно з яким процес планування поділяється на три базові рівні: поточний (оперативний), тактичний і стратегічний. Кожному рівню відповідає певна кількість ключових фінансових показників. Дана методика базується на використанні стандартних підходів до аналізу фінансового стану та діяльності [57].

Відповідно до запропонованої методики оцінки ефективності фінансового планування, кожний з напрямків фінансової політики може бути виражений через декілька ключових фінансових показників, які є найбільш точними індикаторами його ефективності (табл. 3.1.).

Таблиця 3.1. Методика оцінки ефективності фінансового планування банку

Рівень планування	Напрямки фінансової політики	Об'єкти фінансового планування	Критерії оцінки
			Допустиме значення	Недопустиме значення
Стратегічний рівень	Управління капіталом	- ВК (власний капітал) - Кавт (коефіцієнт автономії)	Зростання ВК, Кавт.	Кавт.< 0,5 ВК < ПК
	Управління інвестиціями	- СК (розмір статутного капіталу) - П (прибуток від фінансової	Зростання СК, П	П < 0
	Антикризове управління	-Кмл (коефіцієнт миттєвої ліквідності) - Кпл (коефіцієнт поточної ліквідності) -Ккл(коефіцієнт короткострокової ліквідності)	Зростання Кмл, Кпл, Ккл	Кмл < 20% Кпл < 40% Ккл < 20%
	Управління виплатою дивідендів	- ДВ (розмір виплачених дивідендів) - АК (розмір акціонерного капіталу)	Зростання ДВ, АК	ДВ ? 0
Тактичний рівень	Управління грошовими потоками	- ГПо.д. (грошовий потік від операційної діяльності) - ГПф.д. (грошовий потік від фінансової діяльності) - ГПі.д. (грошовий потік від інвестиційної діяльності)	Зростання ГПо.д., ГПф.д., ГПі.д	ГПо.д ? 0 ГПф.д ? 0 ГПі.д ? 0
	Управління активами	РСК (рентабельність акціонерного капіталу) - РВК (рентабельність власного капіталу) - А (П) (вартість активів (пасивів)	Зростання РАК, РВК, А	РАК ? 0 РВК ? 0
	Управління фінансовими ризиками	- ВК (власний капітал)	Зростання ВК	ВК ? 0
Поточний рівень	Управління фінансуванням основної діяльності	-Рз. (загальний рівень рентабельності) - RОА (рентабельність активів)	Зростання RОА, Рз.	RОА ? 0 Рз ? 0
	Управління прибутком	- По (операційний прибуток) - Пд.оп. (прибуток до оподаткування)	Зростання По., Пд.оп.	По. ? 0 Пд.оп. ? 0

Перевагою даної методики є використання фінансової звітності банку, яка є публічною. Слід зазначити, що з точки зору фінансового управління всі фінансово-економічні показники мають однаковий ступінь важливості (ваговий коефіцієнт), оскільки ігнорування будь-якого показника може призвести до втрати фінансової стійкості банку. Аналізуючи запропоновану методику оцінки ефективності процесу фінансового планування, необхідно зазначити, що кожний напрям фінансової політики має свій власний набір показників або критеріїв, які найбільш повно характеризують процес його розвитку. Тому відповідність фінансових показників зазначеним критеріям дозволяє говорити про адекватність окремого напрямку фінансової політики загальним цілям розвитку банку, а також достатню ефективність процесу фінансового планування [38].

Практичні аспекти реалізації даної методики дозволяють зробити висновки про стан та ефективність фінансово-господарської діяльності банку, ефективність процесу фінансового планування його діяльності, рівень та особливості фінансового управління, існуючі перспективи розвитку, а також виявити фінансові проблеми та обґрунтувати напрямки їх вирішення. Застосування запропонованої методики для оцінки ефективності фінансового планування дозволяє більш чітко визначити існуючі пріоритети розвитку банку та зосередити фінансовий потенціал для реалізації найактуальніших задач на певному етапі розвитку чи стадії життєвого циклу.

3.2 Шляхи мінімізації кредитних та валютних ризиків банку

Банківська діяльність характеризується підвищеними ризиками порівняно з іншими видами комерційної діяльності. Банківські ризики мають вплив на всі сфери банківської діяльності, в тому числі має досить велику вагу на доходи банку. Так збільшення кредитного ризику призводить до зниження доходів від кредитних операцій, а збільшення валютного ризику від валютних операцій відповідно. У вітчизняній та зарубіжній банківській практиці процес управління ризиками розглядається як ключовий напрям банківського менеджменту. Значна увага приділяється вивченню ризикових сфер і основних видів ризиків, пошуку ефективних методів моніторингу, оцінки, аналізу та контролю банківських ризиків, а також створенню відповідних систем управління.

Одним з найважливішим ризиком в банківській діяльності є кредитний ризик - ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі.

Для кожної кредитної операції характерні свої особливості, що визначають ступінь ризику. Так, кредитний ризик може виникати через погіршення фінансового стану позичальника, відсутність належних організаційних здібностей у його керівництва, недостатню підготовку працівника, який приймає рішення про кредитування, та інші обставини.

Найбільш загальні засоби страхування ризиків у банківській практиці зводяться до їх диверсифікації (тобто розподілу, регулювання структури і розмірів), а також до постійного контролю з боку банку за виконанням необхідних співвідношень і нормативів (наприклад, нормативу максимального розміру ризику на одного позичальника, нормативу великих кредитних ризиків, що встановлюються центральним банком) та здійснення у разі необхідності заходів по їх коригуванню.

Істотну роль при цьому відіграє наявність у банку належної інформаційної бази і сучасних технологій, кваліфікованого персоналу, а також проведення постійних заходів з прогнозування економічної кон'юнктури. Однак здійснення подібних заходів потребує значних витрат і доступне лише досить великим банкам.

Управління кредитним ризиком (його мінімізація) здійснюється за допомогою таких заходів:

- нормування кредитів;

- диверсифікації портфеля позичок банку;

- контролю за використанням кредиту та оперативності при стягненні боргу;

...