Діяльність публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку"

Історія створення і діяльності «Всеукраїнського банку Розвитку». Відзначимо, що спочатку ВБР мав двох співвласників. Основним був син майбутнього президента - Олександр Янукович (з часткою в 94 відсотка акцій) і В. Арбузова, яка володіла 1,5 відсотками. Після того як до влади прийшов Янукович старший, банківські активи різко збільшилися, зростання на 1240 відсотків. У підсумку, станом на перше липня 2012 року банк мав активів на два з половиною мільярди гривень. І відповідно, займав вже не 157 позицію, а 65. Досить непогані показники при таких коротких термінах функціонування і це ще м'яко сказано. Якщо вас цікавить яка-небудь інформація, можете заходити на сайт обслуговування і питати, вам завжди дадуть відповідь, як це роблять в банку дельта форум.

Спеціалізація і послуги даного банку. ВБР працював по особливому принципом: банк не розголошував інформацію про своїх великих клієнтів, вважаючи, що в такому піарі організація не потребувала. Але, якщо копнути глибше то стає зрозуміло, що не про піар йдеться. Можливо, це корпоративна або банківська етика, але те, що ВБР мав багато державних замовлень - це факт, можливо, саме завдяки цьому і стався такий швидкий зліт, більш ніж на 90 позицій! Відзначимо, що ВБР займався активним кредитуванням не тільки корпоративних компаній, але і фізичних осіб.

Спеціалізація і послуги банку ВБР. Згідно з даними 2011 року відсоток фізичних кредитів склав 30 відсотків. Що стосується корпоративного сектора, то банк активно видавав кредитні кошти, в більшій частині, на торгівлю і об'єкти нерухомості, 27 і 20 відсотків, відповідно. Крім того, починаючи з 2012 року банк почав активно кредитувати сільське господарство, всього під 20 відсотків річних. Відзначимо, що депозитні програми для населення були не зовсім вигідні. Так, ставки за вкладами починалися від 6 до 16 відсотків. Погодьтеся, це не найвигідніші умови.

Адже на той момент багато банків пропонували ставки від 20 відсотків і вище. Але, тим не менше, база ресурсів банку зросла в чотири рази, при чому в досить короткий термін. Даний банк був представлений у багатьох містах і областях України: Суми, Одеса, Київ, Донецьк, також ВБР банк є і в Запоріжжі.

Всього на території нашої держави діяло 23 відділення, при цьому одинадцять з них працювали в Донецькій області, чотири відділення в Києві. Давайте розглянемо цілі, які ставив перед собою «Всеукраїнський банк Розвитку», який, до слова, швидко виправдав свою назву. Так як ця банківська організація відрізнялася Наддинамічний розвитком і настільки ж швидкісним падінням.

Сайт ВБР банк повідомляє нам таку інформацію: головна місія організації - це задоволення запитів будь-якого клієнта. Крім того, місія визначає і мета - стати кращим лідерським банком, який надає якісні послуги. ВБР пропонував свом клієнтам такі послуги:

Сейфи депозитарні, в яких можна було зберігати різні цінності та цінні папери.

Через даний банк можна було швидко оплатити комунальні послуги.

Також він швидко робив грошові перекази. До слова, співробітники банку дійсно були дуже кваліфікованими і ввічливими, вміли працювати з клієнтами.

Банк надавав покупку монет і металів.

Проводилося розрахунково-касове обслуговування.

На даний момент банк не проводить ніяких операцій, діяльність призупинена через введення тимчасової адміністрації. Що стосується питання: банк ВБР Україна офіційний сайт, то він теж не функціонує, хоча привітання зі святом Восьмого березня все-таки є. Відзначимо, що офіційний сайт банку був досить функціональний і зручний. Саме на ресурсі ви можете дізнатися новини про ВБР банку. Відзначимо, що остання інформація від 31 березня 2015 роки не втішна, так як Фонд гарантування вкладів вирішив продовжити тимчасову адміністрацію до того моменту, поки Національний банк України не прийме рішення про повну ліквідацію цієї організації.

З тим урахуванням, що тимчасова адміністрація тримається тут досить давно, швидше за все, ліквідація не за горами. Відзначимо, що на дані момент проводяться виплати по клієнтським вкладеннях і рахунками. Вони будуть проводитися, поки діє тимчасова адміністрація. Ось такі новини по банку ВБР. Що стосується прогнозів на майбутнє, то вони незадовільні для банку і для тих, хто довіряв цій організації. Але, тим не менш, зараз проводяться виплати і люди не повинні постраждати через проблеми з ВБР. Якщо оцінювати роботу банку останнім часом, до введення тимчасової адміністрації, вона була стабільною. Після того як банк був визнаний неплатоспроможним, клієнти почали скаржитися на тривалість процесу виплат. Але, погодьтеся, досить рідко виплати проходять швидко, так що не варто панікувати, потрібно чекати.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 21 грудня 2015 р. № 914 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 22 грудня 2015 р. № 234, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВБР» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» (далі - ПАТ «ВБР») з 23 грудня 2015 року до 22 грудня 2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ВБР», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52(1), 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Міхну Сергію Семеновичу на два роки з 23 грудня 2015 року до 22 грудня 2017 року включно.

Реквізити ПАТ «ВБР»: код ЄДРПОУ 36470620, МФО 380719, місцезнаходження: вул. В'ячеслава Чорновола, 25, м. Київ, 01135.

Інформацію про дату початку виплат та банк-агент Фонду буде повідомлено додатково на сайті Фонду - www.fg.gov.ua та на сайті ПАТ «ВБР» - www.vbr-bank.com.ua.

Виплати відшкодувань вкладникам здійснюватимуться в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше 200 тисяч гривень.

У зв'язку з цим повідомляємо, що з 29 грудня 2015 р. починається прийом письмових звернень по пред'явленню вимог кредиторів ПАТ “ВБР”, який буде тривати протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідації ПАТ “ВБР” в газетах «Голос України » або « Урядовий кур'єр», а саме до 28 січня 2016 р. включно.

Кредиторські вимоги приймаються у відділеннях ПАТ “ВБР” за адресами: м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, 25, м. Маріуполь, пр. Металлургов, 77, м. Харків, вул. Артема, 38, м. Одеса, пров. Лермонтовський, 13, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 14, м. Дніпропетровськ, вул. Ливарна, 11, м. Львів, вул. Лесі Українки, 5, а також поштою за адресою: вул. В'ячеслава Чорновола, б. 25, м. Київ, 01135.

Задоволення вимог кредиторів здійснюватиметься за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку, в черговості, що передбачена частиною першою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рекомендовані форми заяв задоволення вимог кредиторів розташовані на офіційній сторінці ПАТ «ВБР» в мережі інтернет та інформаційних стендах у відділеннях банку за вище наведеними адресами.

Довідкова інформація за телефонами:

«Гаряча лінія з питань гарантування вкладів фізичних осіб»: 0 800 30-40-10, 0 800-308-108 (дзвінки по Україні безкоштовні);

ПАТ «ВБР»: 0 800-500-798.

На тлі масової ліквідації банків в недавньому минулому, націоналізації найбільшого в країні Приватбанку та загального рівня довіри населення до банківської системи почалися чергові спалахи паніки. Ліквідація банків - добре це чи погано, в короткостроковій і довгостроковій перспективі? А головне - які наслідки це принесе громадянам України?

Міжнародний досвід. Оскільки в кожній країні світу банківська система існує згідно зі своїми особливими характерними рисами, Україні є з чим порівняти свою картину банківського ринку. Наприклад, близька нам Польща має всього 60 банків, але ось Великобританія - 600, Німеччина - 1800, а США - 5100 банків. На перший погляд, кількість банків можна співвіднести з кількістю населення, але якщо розрахувати кількість банків на мільйон населення, у США цей показник становить 21.75 банк на мільйон осіб, у Польщі - 1.5, а у нас - 2.35. Якщо розглянути банки за рівнем ВВП країни, що припадає на один банк, то в Польщі цей показник складе 7.9 мільярдів доларів, у США - 2.7, коли в Україні - лише 0.9. Тим не менш, банківські системи і США, Польщі, Німеччини відрізняються стабільністю і ефективністю, незважаючи на абсолютно різні моделі організації. Універсального зразка банківської системи, який би однаково працював в будь-якій країні - нема, адже існує ще маса непрямих факторів - роль країни на світовому фінансовому ринку, традиції банківської системи, державне регулювання та інше.

Втім, Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції і розвитку дають рекомендації і регулюють ситуації в банківській сфері в країнах світу.

І якщо спостерігати за реакцією МВФ, ЄБРР і МБРР, в цілому, ці організації досить позитивно оцінюють процес ліквідації банків в Україні. Тільки за період з 2014 по 2017 рік в Україні було ліквідовано 88 банків, 81 банк був закритий за рішенням НБУ, 7 банків очікують рішення про ліквідацію та ще 1 - відновив роботу після зміни власника. Світовий банк ще в 2015 році заявляв, що Україні необхідно скоротити кількість банків до 100, хоча на сьогодні, згідно з інформацією сайту Національного банку України, мають ліцензію лише 95 банків.

Скорочення банків заради самого процесу - явище настільки ж нездорове, скільки й повне ігнорування порушень правил банківського законодавства. Приводом для ліквідації банку, відповідно до статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" може стати:

неприведення банком своєї діяльності у відповідність до чинного законодавства після визнання його проблемним

зменшення регулятивного капіталу або нормативів капіталу до третини від мінімального рівня, встановленого законом

невиконання протягом 5 днів поспіль 2 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками і кредиторами

виявлення фактів оформлення та переоформлення договору з метою збільшення зобов'язань з особами у межах гарантованої суми відшкодування за рахунок зменшення зобов'язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії ФГВФО та юридичними особами після визнання банку проблемним

невиконання проблемним банком розпоряджень, рішень або вимог НБУ щодо усунення порушень банківського законодавства в термін, встановлений НБУ

Відповідно, найчастіше, процес ліквідації банку запускається тоді, коли існуючий рівень капіталізації банку не дозволяє йому розплатитися з вкладниками.

Велика кількість ліквідованих банків в Україні мала саме таку ситуацію, через неграмотне керівництво або ж фіктивну роль банку, який насправді створювався олігархом для виведення коштів за кордон або відмивання грошей, такі банки найчастіше називають "кишеньковими".

Існування таких банків нагадує сумнозвісні фінансові піраміди з 90-х років, коли "геніальні інвестиційні проекти" насправді являли собою звичайний обман, що приносив гроші вкладникам лише до того моменту, поки на нижній рівень піраміди приходили внески, що дозволяють забезпечувати прибутком верхні сходинки. Звичайно, не всі ліквідовані банки були створені з темними цілями, і далеко не всі з них були закриті з цієї ж причини, однак так чи інакше, існування проблемного банку - це загроза не тільки його вкладникам, а й усій банківській системі, і рівень цієї загрози пропорційний розмірам самого банку. Визнання банку проблемним - тривожний сигнал про можливе банкрутство банку, у разі якого будуть втрачені кошти з поточних рахунків юридичних осіб, фактично паралізована робота всіх клієнтів такого банку та завдано удару вкладникам, оскільки для відшкодування суми Фондом гарантування вкладів необхідний певний час. І чим більшим буде збанкрутілий банк, тим масштабнішими будуть такі негативні явища.

Чим раніше банк вийде з кризи чи буде ліквідований - тим безболісніше переживе цей кризовий період банківська система і вкладники банку. Звичайно, в ідеалі, банк з хорошою репутацією, який опинився в складному становищі з будь-якої причини, центральні органи влади повинні підтримувати, а не ліквідовувати як тільки він виявить ознаки слабкості, але питання про те, чому моніторингом українських банків, їх підтримкою чи ліквідацією влада не займалися раніше я відношу до розряду риторичних.

Маючи те, що маємо, залишається лише відзначити, що краще закрити проблемний банк пізно, ніж взагалі цього не зробити і кинути ситуацію напризволяще. Залишається сподіватися, що в майбутньому ліквідація банків стане швидше винятком, ніж нормою, як це відбувається у розвинених країнах.

Як і у випадку з іншими банками, ліквідацією Платинум банку буде займатися Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. За законом, вклади, розміром до 200 тисяч гривень виплачуються фізичним особам з капіталу фонду, і на сьогодні Фонд може дозволити собі безперешкодну виплату вкладів всім користувачам ліквідованих банків. Що стосується інших кредиторів, їх кошти теж будуть повернуті у спеціальному порядку, передбаченому законодавством.

Капіталізація ФГВФО відбувається шляхом внесків банків - членів Фонду, але особливу статтю його фінансування становлять активи ліквідованих банків, що переходять під його контроль. Крім облігацій, прав на вимогу за кредитним договором та інших активів, цікавих насамперед іншим банкам і фінансовим установам, це означає і контроль над майном ліквідованих банків, включно з усім, починаючи від нерухомості, закінчуючи офісною технікою, що використовувалася банком. За даними самого Фонду, тільки фізичне майно ліквідованих банків оцінюється більш ніж у 100 мільярдів гривень, реалізація яких можлива через продаж цього майна. І, якщо раніше такі аукціони проходили в розподіленій системі з більш ніж 30-ти бірж, а потенційним покупцям було складно відстежити всі ці аукціони і доводилося реєструватися для участі в торгах на багатьох сайтах, то зараз успішне впровадження системи ProZorro. Продажі дозволяє всім бажаючим фізичним або юридичним особам придбати майно ліквідованого банку через єдину електронну систему торгів за прозорою, відкритою і простою процедурою. Вже зараз ФГВФО офіційно перевів усі продажі ліквідованого майна в систему ProZorro. Продажі. І чим більшу популярність і масштаб отримають покупки через цю систему електронних аукціонів, тим більшим капіталом буде володіти ФГВФО, що дозволить йому забезпечувати надійне прикриття ліквідованих банків і вселить більшу впевненість вкладникам у надійності їх заощаджень.

З огляду на це, можна сказати, що ліквідація банків - необхідний крок до очищення і ефективної роботи банківської системи в Україні. При цьому, послідовна і продумана кампанія з ліквідації дозволить гарантувати всім вкладникам своєчасне повернення коштів та мінімізує ризики для економіки. Однак ліквідація банків повинна перетворитися на крайню міру в результаті контролю центральних фінансових органів уряду за банками, їх підтримки та адміністрування.

В Зв'язку с тим, що банк знаходиться в стадії ліквідації і неможливості надання фінансової звітності за три останні року, аналіз фінансового стону банку буде проведений за період 2011, 2012 і 2013 р.

2.2 Аналіз ліквідності балансу

Фінансовий стан підприємства оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності, що характеризують можливість своєчасного і повного добутку розрахунків по короткострокових зобов'язаннях з контрагентами.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом складання балансу ліквідності. Ліквідність підприємства можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності:

загальний коефіцієнт покриття (або поточний коефіцієнт);

коефіцієнт швидкої ліквідності;

коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Оцінка рівня платоспроможності проводиться за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з врахуванням часу, необхідного для перетворення оборотних засобів в грошові кошти і цінні папери. Менш мобільними є засоби в розрахунках, готової продукції, товарах відвантажених та ін. Найбільшого часу ліквідності потребують виробничі запаси і витрати для перетворення їх в грошові засоби [2, с. 112-124].

Поточна платоспроможність - це здібність до швидкого погашення своїх короткострокових зобов'язань, але для цього необхідно грошові засоби, які підприємство може отримати в результаті обертання в гроші деякі найбільш ліквідні засоби, або для цього необхідно мати достатній запас грошей у банку або у касі.

Коефіцієнт поточної ліквідності показує в якому ступені наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов'язань. Відповідно до загальноприйнятих стандартів, вважається, що цей коефіцієнт повинний знаходитися в межах від одиниці до двох.

, (2.1.)

Коефіцієнт швидкої ліквідності вважається більш твердим тестом на ліквідність, тому що при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів - повільно реалізовані активи - виробничі запаси і незавершене будівництво [10, с.50-55].

Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається по наступній формулі:

, (2.2)

Очевидно, що найбільш надійної є оцінка ліквідності тільки по показниках першої групи активів - коштів і поточних фінансових інвестицій. Тому в українській практиці розраховують коефіцієнт абсолютної ліквідності. Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має наступний вид:

, (2.3)

Таким чином, протягом аналізуємого періоду, значення коефіцієнта поточної ліквідності позитивне, тобто це свідчить про високу ступінь стійкості підприємства, але виявлено поступове зменшення на кінець періоду (табл. 2.1). Товариство в 2011 р. мало невелику суму дебіторської заборгованості та короткострокових зобов'язань, але в подальшому проглядається збільшення даних показників, що призводить до зменшення коефіцієнту покриття. Чим більше величина поточних активів по відношенню до поточних пасивів, тим більше впевненість, що існуючі зобов'язання будуть погашені за рахунок існуючих активів. Перевищення активів над короткостроковими зобов'язаннями дозволяє зробити висновок про те, що підприємство має значний об'єм вільних ресурсів, які формуються з власних джерел. З точки зору ефективності діяльності підприємства значне накопичення запасів, відволіканні засобів в дебіторську заборгованість може бути пов'язано з невмілим управлінням активами.

Таблиця 2.1 Розрахунок коефіцієнтів ліквідності

Показник	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Коефіцієнт поточної ліквідності	1,76	1,61	1,57
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,82	0,81	0,82
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,07	0,049	0,048

На основі аналізу показників ліквідності (табл. 2.1), які були розраховані за дані роки, можна зробити наступні висновки.

Значення коефіцієнта поточної ліквідності відповідає його нормативному значенню, тобто це свідчить про високу ступінь стійкості підприємства. Але виявлено поступове зменшення на кінець періоду, тобто на 1 грошову одиницю поточних зобов'язань на кінець 2013 року доводиться 1,57 грошових одиниць поточних активів. Зменшення цього показника в динаміці пов'язано із прискоренням оборотності засобів, вкладених у запаси, а також зниженням дебіторської заборгованості.

Значення коефіцієнта швидкої ліквідності не відповідає його нормативному значенню, а саме на кінець року він дорівнює 0,45. Це свідчить про те, що підприємство майже не має можливості вчасно погасити свої короткострокові зобов'язання у випадку його критичного становища, коли не буде можливості продати запаси.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться на дуже низькому рівні, та його збільшення (на 0,008) є дуже незначним, тому не суттєво вплине на фінансовий стан підприємства.

Ймовірність погашення короткострокових зобов'язань тим більша, чим вищий коефіцієнт швидкої ліквідності. У світовій практиці вважається, що даний коефіцієнт повинен бути не меншим 1. Аналізуючи наше підприємство ми можемо зробити висновок, що підприємство має стійкий показник швидкої ліквідності, окрім невеликого зниження в 2012 р., але він є допустимим.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка доля короткострокових зобов'язань може бути погашена за рахунок наявних грошових коштів. Протягом аналізуючого періоду значення коефіцієнту абсолютної ліквідності постійно зменшується, що свідчить про зменшення ліквідних засобів підприємства. Для нашого підприємства цей коефіцієнт дуже низький, якщо в 2011 р. воно могло негайно погасити 7% від короткострокової заборгованості, за рахунок наявних грошових засобів і коштів на рахунку у банках то в 2012 р. воно зможе погасити лише тільки 5%.

Таким чином, на підставі даних показників неможливо безпомилково оцінити фінансовий стан підприємства. Коефіцієнти ліквідності - показники відносні і протягом певного часу не змінюються. Сам же фінансовий стан за цей час може істотно змінитись, наприклад, зменшиться прибуток, рівень рентабельності, коефіцієнт обіговості, тощо. Отже для подальшого і більш детального аналізу фінансового стану товариства проведемо аналіз ділової активності підприємства [9, с. 330-335].

2.3 Аналіз ділової активності

При аналізі фінансово-господарської діяльності підприємства важливе значення має рівень ефективності використання ресурсів підприємства.

За допомогою коефіцієнту оборотності активів (коефіцієнта трансформації) оцінюється ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів не залежно від джерел їхнього залучення. Розрахунок цього коефіцієнта виробляється по формулі:

, (2.4)

Цей коефіцієнт показує, скільки разів за звітний період відбувається повний цикл виробництва чи скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна грошова одиниця активів [1, с. 315-317].

Деякі аналітики для оцінки платоспроможності і фінансової стійкості не тільки розглядають співвідношення між поточними активами і поточними зобов'язаннями, але і відокремлюють також їхню різницю. Різниця між поточними активами і поточними зобов'язаннями складає чистий робочий капітал підприємства (Р_к), що також можна використовувати як міру платоспроможності і фінансової стійкості підприємства. Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що підприємство здатне не тільки оплатити поточні борги, - воно має у своєму розпорядженні фінансові ресурси для розширення діяльності і здійснення інвестицій. Оптимальний розмір чистого робочого капіталу залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку. Для оцінки достатності чистого робочого капіталу можна провести його порівняння з аналогічним показником інших підприємств [3, с. 350-355].

(2.5)

Для характеристики ефективності керування запасами використовуються коефіцієнт оборотності запасів і показник тривалості обороту.

, (2.6)

Цей показник показує скількох оборотів за рік зробили запаси, тобто скільки разів вони перенесли свою вартість на готові вироби.

Показник тривалості обороту запасів можна розрахувати таким чином:

(2.7)

Цей показник характеризує період, протягом якого запаси перетворюються в реалізовані товари [7]. У цілому, чим вище коефіцієнт оборотності запасів, а отже, менше період обороту запасів, тим більше ліквідну структуру мають оборотні кошти, і тем стійкіше фінансовий стан підприємства.

Показник тривалості операційного циклу показує, скільки днів у цілому потрібно для виробництва, продажі й оплати продукції підприємства. Розраховується цей період таким чином:

(2.8)

Якщо його значення позитивне, то підприємство відчує потребу в коштах; негативне значення показника свідчить про те, що підприємство має в безкоштовному користуванні чужі гроші.

(2.9)

Крім розглянутих основних коефіцієнтів ділової активності, часто розраховується також коефіцієнт оборотності основних засобів (чи фондовіддачу) [6, с. 56-80].

(2.10)

Підвищення фондовіддачі, крім збільшення обсягу реалізованої продукції, може бути досягнуте як за рахунок невисокої питомої ваги основних засобів, так і за рахунок їхній більш високого технологічного рівня. Її велич коливається в залежності від особливостей галузі і її капіталомісткості. Однак загальні закономірності тут такі: чим вище фондовіддача, тим нижче витрати.

Таблиця 2.2 Зведена таблиця коефіцієнтів ділової активності

Показники	2012 р.	2013 р.	Відхилення
1	2	3	4
1. Чистий робочий капітал	864,1	871,6	+7,5
2. Коефіцієнт оборотності запасів	1,09	1,05	-0,04
3. Показник тривалості обороту запасів	330	343	+13
4. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	2,07	2,12	+0,05
5. Виручка від реалізації, тис.грн.	5779,6	4500,6	-1279
6. Кількість днів періоду, що аналізується	360	360	0
7. Одноденна виручка, тис.грн.	16,05	12,5	-3,55
8. Середній залишок обігових коштів, тис.грн.	1694,1	1526,7	-167,4
9. Оборотність обігових коштів, днів	105,52	122,12	16,6
10. Коефіцієнт оборотності обігових коштів, кількість оборотів	3,41	2,95	-0,46
11. Коефіцієнт завантаження коштів в обороті, коп.	29,31	33,92	4,61

Таким чином, оборотність обігових коштів за рік зменшилась на 16,6 днів, що призвело до зменшення коефіцієнта оборотності засобів на 0,46 обігу, а також до збільшення коефіцієнта завантаження засобів в обороті на 4,61 коп. (табл. 2.2).

Також оборотність обігових коштів знизилась на 16,6 дны, в т. ч. за рахунок зростання обсягу виручки від оборотності знизилась на 30,01 днів.

Зменшення середнього залишку обігових коштів на 167,4 тис.грн. прискорила обіговість оборотних коштів на 13,39 дні.

Метою аналізу оборотності обігових коштів є також визначення грошових коштів, що були вивільнені з обороту внаслідок прискорення оборотності обігових коштів або додатково залучені в оборот внаслідок уповільнення оборотності обігових коштів. Для цього проведемо розрахунок: різниця в оборотності обігових коштів в днях множиться на звітну одноденну виручку. Зниження оборотності обігових коштів на 16,6 дня залучило в обіг грошові кошти в сумі 207,47 тис. грн. (16,6 х 12,5 = 207,47 тис. грн.).

Величину економічного ефекту, отриманого від зниження оборотності обігових коштів, можна визначити, користуючись коефіцієнтом завантаження коштів в обороті. Так, якщо в 2011 р. для одержання з однієї гривні виручки було витрачено 29,31 коп. обігових коштів, то в 2013 р. 33,92 коп., тобто більше на 4,61 коп. на кожну гривню виручки.

Отже, загальна сума економії обігових коштів з усього обсягу становить: 4,61 х 4500 / 100 = 207,49 тис. грн., тобто в порівнянні з 2011 р., в 2013 р. витрати збільшились на 207,49 тис. грн.

Виходячи з розрахунків слід зробити висновок, протягом аналізуємого періоду ефективність використання ресурсів на підприємстві понизилась. З розрахунків наведених в таблиці ми маємо негативну картину по всіх показниках. Що говорить про погіршення фінансового стану підприємства.

2.4 Аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості

Аналіз дебіторської заборгованості здійснюється шляхом розрахунку коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості (інша назва цього коефіцієнта - коефіцієнт оборотності за розрахунками, або коефіцієнт інкасації). Він показує у скільки разів у середньому за звітний період дебіторська заборгованість перетворилася в кошти [15].

, (2.11)

Для аналізу оборотності дебіторської заборгованості використовується також показник тривалості обороту дебіторської заборгованості. Його часто називають терміном кредитування. Період оборотності дебіторської заборгованості в днях можна одержати таким чином:

(2.12)

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості доповнює попередній коефіцієнт. Коефіцієнт показує, скільки оборотів необхідно компанії для оплати наявної заборгованості [14, с. 102-107].

, (2.13)

Для аналізу оборотності кредиторської заборгованості використовують показник періоду обороту кредиторської заборгованості:

(2.14)

Таким чином, проаналізував вищенаведені показники, видно, що дебіторська заборгованість із 2011 по 2013 рр. зменшилась на 655,2 грн. на 62,15%, коли кредиторська за той же період зросла на 203 тис. грн. або на 16,8% (табл. 2.3.). У перебігу 2011 р. сума розрахунків із кредиторами зросла на 626,1 тис. грн. або на 207,5%, то в 2013 році ми можемо побачити різке скорочення темпів росту, зокрема на 285,7 або 25,4%.

Таблиця 2.3 Показники дебіторської та кредиторської заборгованості

Показник	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	15,19	34,22	17,2
Період оборотності дебіторської заборгованості	23,7	10,52	10,44
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	0,47	0,81	1,55
Період оборотності кредиторської заборгованості	765,96	444,4	232,2

Протягом аналізуємого періоду найбільша питома вага в розрахунках із дебіторами займають розрахунки з дочірніми підприємствами причому в 2011 р. вони складали 51,3%, а в 2012 р. - 75,63%. Таке збільшення дебіторської заборгованості має негативне значення для фінансового стану підприємства оскільки велика частина коштів відволікається з обігу підприємства, а тим більше якщо це стосується дочірніх підприємств, тому що в більшості випадків вона переходить в безнадійну заборгованість. Якщо розглянути дебіторську заборгованість по іншим статтям то заборгованість за товари і послуги вона становила в 2013 р. 114,3 тис.грн., тобто скоротилась в порівнянні з 2011 р. на 2,3 тис.грн., це говорить про деяке поліпшення в розрахункових операція підприємства. Якщо в 2011 р. заборгованість інших дебіторів була цілком погашена, то в 2013 р. вона становила 52,1 тис.грн.

Загальна сума розрахунків із кредиторами на кінець 2013 р. складала 1504,7 тис.грн. Так, як підприємство займається торгівлею, то велика частина питомої ваги розрахунків із кредиторами належить розрахункам із постачальниками за товари. Так у 2011 р. сума складала 918,3 тис. грн., до 2012 року вона збільшилася на 1085,1 тис.грн. або 218,2% і склала 2003,4 тис.грн., а до кінця 2013 р. ця сума знизилася на 616,4 тис.грн. і склала 1387 тис.грн.

Таким чином, відносно кредиторсько-дебіторській заборгованості на кінець 2013 р. має кредиторську заборгованість більшу на 335,7 тис.грн. за дебіторську, що має свою позитивну і негативну сторону. Негативна сторона виявляється в тому, що коли наступить строк платежу за заборгованістю то підприємство буде змушене гасити дану заборгованість за рахунок обігових коштів, тобто вилучати з обігу ліквідні кошти.

Позитивна сторона виявляється в тому, що підприємство має можливість користуватися кредиторською заборгованістю, як додатковими залученими коштами, а збільшення дебіторської заборгованості з 2011 по 2013 рр. має своє негативне значення, тому що складається тенденція до постійних неплатежів та відволікання обігових коштів.

2.5 Аналіз фінансової стійкості

Фінансова стійкість - це визначений стан підприємства, який гарантує постійну платоспроможність. В результаті здійснення будь-якої господарчої операції фінансовий стан підприємства може залишитися незмінним, або покращитися чи погіршитися. Потік господарчих операцій, що проходять щоденно, є, як би „обурювачем” певного стану фінансової рівноваги, причиною переходу з одного типу рівноваги в інший. Знання межи зміни джерел коштів для покриття вкладень капіталу в основні фонди чи виробничі запаси дозволяє генерувати такі потоки господарчих операцій, які ведуть до покращання фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості [4, с. 510-513].

Фінансова стабільність підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов'язана зі ступенем залежності від кредиторів і інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стабільності. У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена система показників, що характеризують фінансову стабільність підприємства (табл. 2.4.).

Таблиця 2.4 Баланс підприємства в агрегованому вигляді

АКТИВ	Умовні позначення	ПАСИВ	Умовні позначення
1	2	3	4
І. Основні засоби та вкладення	F	I. Джерела власних коштів	Иc
II. Запаси та затрати	Z	II . Довгострокові пасиви	Rp
III. Грошові кошти, розрахунки	Ra	III. Розрахунки та інші короткострокові пасиви	К
В тому числі:		В тому числі:
Грошові кошти та короткострокові фінансові вклади	Д	Короткострокові кредити та позикові кошти	Kt
Розрахунки та інші активи	ra	Довгострокові кредити та позикові кошти	KT
		Позики не погашені в строк	К0
Баланс	В	Баланс	В

Розрахуємо показник наявності власних оборотних коштів підприємства:

(2.15)

(2.16)

З розрахунків видно, що проглядається тенденція до зменшення кількості обігових коштів, що говорить про відволікання обігових коштів у запаси і затрати в зв'язку з збільшенням періоду реалізації продукції, а також збільшення дебіторської заборгованості. Але виходячи з даних балансу, протягом усього періоду своєї діяльності підприємство не залучало, як короткострокові так і довгострокові кредити і позички, тобто воно вело свою діяльність за рахунок власних коштів, що в період загальної заборгованості та кризи платежів дає позитивну оцінку діяльності підприємства [16, с.660-668 ].

Отже виходячи з вищесказаного, а саме, що у ТОВ відсутні короткострокові та довгострокові кредити та позички слід сказати, що підприємство немає залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів.

Розрахуємо загальну величину основних джерел формування запасів і затрат Е⁰:

(2.17)

Виходячи з цієї формули можна сказати, що загальна величина основних джерел формування запасів і затрат дорівнює величині власних оборотних коштів [8, с. 81-83].

Найбільш узагальненим показником фінансової стійкості є залишок чи нестача джерел коштів для формування запасів і затрат, отриманих у вигляді різниці розміру коштів джерел та розміру запасів і затрат.

Загальний розмір запасів й затрат (Z) підприємства дорівнює підсумку II розділу активу балансу:

(2.18)

Таблиця 2.5 Показники фінансової стійкості підприємства в динаміці

Показник	2011 р.	2012 р.	2013 р.
ЕС	1780,6	1272,8	863,7
?Е0	-254,4	-91,2	-226,0

Виходячи з розрахунків можна зробити висновок, що, починаючи з 2011 р. прослідковується постійна нестача в джерелах коштів для формування запасів і затрат (табл. 2.5).

Аналізуючи фінансову стійкість підприємства, необхідно особливу увагу приділити вивченню поточної фінансової стійкості підприємства. Виділяють декілька її типів:

а) абсолютна фінансова стійкість, яка характеризується нерівністю:

ЗЗ ВОК (2.19)

де ЗЗ - запаси і затрати;

ВОК - власні оборотні кошти.

б) нормальна фінансова стійкість:

ВОК <33< ІФЗ (2.20)

де ІФЗ -- джерела формування запасів.

Вони визначаються за формулою: ІФЗ = ВОК + позички банку і позички, що використаються для покриття запасів + розрахунки з кредиторами по товарних операціях.

в) нестійкий фінансовий стан:

33 > ІФЗ (2.21)

г) критичний фінансовий стан, який характеризується ситуацією, коли на додачу до попередньої нерівності підприємство має кредити і позики, не погашені в строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованість.

Для підприємства характерна наступна ситуація:

за першою нерівністю:

2012 р.: 64,0 1272,8;

2013 р.: 28,0 863,7.

за другою нерівністю:

2012 р.: 272,8<1364,0<2541,6;

2013 р.: 63,7<1128,0<2250,7.

Таким чином, можна зробити висновок, що в 2011 р. мало абсолютну стійкість. Протягом 2012 та 2013рр. фінансова стійкість аналізуємого підприємства є нормальною, хоча проглядається тенденція до пониження джерел формування запасів [11, с. 98-101]

3. Шляхи удосконалення роботи банківської системи України, вирішення проблеми банків-банкрутів

3.1 Вирішення проблем банківської системи країни

У період фінансової кризи, яка почалася в Україні в 2008 році, банківська система зазнала значний занепад, що негативно вплинуло на розвиток і стан фінансового сектора в цілому. Вихід банківського сектора з кризи є одним із пріоритетних напрямків регулювання з боку держави, так як грошово-кредитна система має життєво важливе значення для економіки країни.

Банківська система України заснована після прийняття Верховною Радою України в березні 1991 року Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вона є дворівневою і складається з Національного банку України та банків різних видів і форм власності. Національний банк України є центральним банком, який проводить єдину державну грошово-кредитну політику з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

Як і всі процеси всередині країни, банківська система має свої недоліки або ж по-іншому їх можна назвати проблемами банківської системи.

Якщо подивитися на роботу всієї банківської системи, то ми рухаємося від кризи до кризи, не роблячи ніяких висновків. Вектор розвитку системи ніколи не змінювався. Банкова все ще занадто багато, рівень корпоративного управління невисокий, система звітності зайва, а якість її дуже низька.

Виділимо основні проблеми банківської системи:

Проблема №1: Криза довіри. Криза довіри - найголовніше перешкода для реформ і ключова причина розвалу нашого суспільства. В Україні ніхто нікому не довіряє. Більшість українців спочатку впевнені, що інші українці хочуть їх обдурити, обікрасти, обдурити, образити. Про відсутність довіри противагу ризику говорять багато.

Українці, в силу низки обставин, перестають довіряти банкам власні гроші. Це призводить до зниження загальної активності на банківському ринку, зменшенню кількості вкладів і іншим наслідкам. Як же насправді виглядає ситуація, і що з цим можна зробити?

Банківський сектор української економіки переживає не найкращі свої часи: закриття великих гравців ринку, нестабільна ситуація на Донбасі, коливання курсу валют, а також серйозне зменшення доходів українців не сприяють його швидкому «одужання».

Падіння курсу української гривні і небажання держави боротися з валютними спекуляціями стали головними причинами втечі депозитів з банків і масштабної скупки валюти, стверджують незалежні економісти. Комерційні банки в цій ситуації намагаються вижити за рахунок нових обмежень на повернення вкладів і видачу кредитів клієнтам.

Ситуація ставала критичною, і тільки створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) стало здатним переломити тенденцію. До речі, про мораторії на дострокове розірвання депозитів. Перший подібний мораторій був введений НБУ під керівництвом Арсенія Яценюка в грудні 2004 року - і тоді він зіграв позитивну роль. Курс долара був утриманий на позначці 5,41, ніхто не постраждав. Тому коли вводили другий мораторій 13 жовтня 2008 року, ніхто не очікував, що буде далі. А далі - курс полетів вище позначки 10 гривень за долар (нехай ненадовго, але народу цього вистачило, щоб сильно злякатися), близько двох десятків банків (в т.ч. два найбільших) припинили повністю видавати вклади, банківську систему почало лихоманити, народ почав знімати і виводити вклади практично з усіх банків.

Знадобилося більше року, щоб стабілізувати ситуацію і припинити відтік. Але і зараз обсяг вкладів в банках сильно поступається «докризового». Основна маса населення, яка понесла назад гроші в банки, за свідченнями працівників депозитних відділів, кладе на депозити саме валюту. Криза довіри набирає обертів ... Так що ж зробити, щоб розтопити лід недовіри вкладників до українських банків? Відповідь очевидна: тільки дуже тривалий період стабільності і відсутності потрясінь здатний повернути вкладників обличчям до банків. Але на це потрібен час ...

Щоб банківська система зберегла довіру клієнтів і, в особливості, мільйонів вкладників - фізичних осіб, населення повинно бути в ній впевнено. Це означає, що повинні бути чіткі регулятивні правила, при цьому їх дотримання має забезпечуватися. Очевидно, що на сьогодні в Україні дуже багато банків, тоді як у деяких з них немає достатніх фінансових ресурсів, щоб впоратися з поточними складними економічними умовами. Роль НБУ тут є ключовою, і зараз дуже багато зусиль докладається для скорочення кількості банків і підвищення надійності банківської системи. Безумовно, ці зусилля повинні тривати. Заходи повинні бути прийняті якомога швидше, але підходи повинні бути впорядкованими та чітко визначеними. Це піде на благо всіх вкладників і має вітатися ринком.

Щоб банківська система зберегла довіру клієнтів і, в особливості, мільйонів вкладників - фізичних осіб, населення повинно бути в ній впевнено. Це означає, що повинні бути чіткі регулятивні правила, при цьому їх дотримання має забезпечуватися. Очевидно, що на сьогодні в Україні дуже багато банків, тоді як у деяких з них немає достатніх фінансових ресурсів, щоб впоратися з поточними складними економічними умовами. Роль НБУ тут є ключовою, і зараз дуже багато зусиль докладається для скорочення кількості банків і підвищення надійності банківської системи. Безумовно, ці зусилля повинні тривати. Заходи повинні бути прийняті якомога швидше, але підходи повинні бути впорядкованими та чітко визначеними. Це піде на благо всіх вкладників і має вітатися ринком.

Проблема №2: Доларизація української економіки

Ще однією проблемою, яка провокує інфляцію в нашій державі, стало паралельне звернення разом з національною валютою сильної іноземної, точніше долара. Доларизація української економіки є однією з найбільших проблем української держави ...

Помилка українських банків в тому, що регулятор дав можливість їм надавати кредити фізичним особам у валюті. Тому першочерговим завданням Нацбанку, на даний момент, є реструктуризація позик тих вкладників, які зазнали збитків від девальвації національної валюти.

Повернення кредитів заважає стабілізації економіки в країні. Без цього кроку Україна ніколи не відновить зростання і приплив грошових коштів.

Доларизація являє собою небезпеку всієї фінсистеми країни. Так як 50% активів в Україні - в доларах. На даний момент, українці використовують долар як платіжну валюту, заощадження в міжнародній валюті, так само, як і активи. Тобто, долар обслуговує економіку країни. Але все забули про гривню. Саме вона повинна бути двигуном економічного прогресу в Україні.

Тому як в країні виходить одіозна ситуація, коли, наприклад, забудовники закуповують матеріали в нац. валюті, в ній же отримують зарплату, а продають за долари.

Саме тому, український уряд повинен зробити все від нього залежне, щоб Україна не була так прив'язана до міжнародної валюті.

Проблема №3: Відсутність надійної нормативної бази. Ця проблема стосується не тільки до банківської системи зокрема, але і до всієї української економіки (та й політиці) взагалі. Біда в тому, що кожен новий уряд прагне переписати закони під себе. Крім Закону «Про банки і банківську діяльність», що регламентує основні питання банківської діяльності, існує цілий сонм Постанов Національного банку України, які часто йдуть в розріз з діючими законами, створюючи часом реальні правові колізії.

Аналізуючи законодавче поле нашої Держави, можна зробити висновок, що немає чіткості і гарантії захисту як звичайного громадянина України так і самого банку ... Так як один закон суперечить іншому.

Неодноразово і банки, і рейтингові агентства спостерігають ситуацію, коли виданий кредит платоспроможному позичальнику, але через деякий час можуть просто не захотіти гасити кредит і банк нічого з цим вдіяти не може. Це особливості судової системи.

Але найгірший, що в ситуації, що виникла НБУ повністю самоусунувся, залишивши клієнтів банків напризволяще і керівництва комбанків.

Ще більший подив викликали дії Національного банку при тлумаченні законів, коли їм були введені тимчасові адміністрації в деяких банках, а потім неодноразово продовжений термін дії їх повноважень. При цьому знову ж Національний банк не дав чіткого і ясного тлумачення з питання мораторію на видачу вкладів у банках з тимчасовою адміністрацією, чим викликав цілу масу судових процесів, які практично без варіантів закінчувалися визнанням правоти вкладників. Найстрашніше те, що було повністю втрачено довіру і до Національного банку, як «законодавцеві» в питаннях взаємин з банками, і до влади взагалі, яка не змогла (а точніше - не захотіла) захищати пересічних громадян.

В умовах ринкової економіки методи мотивації, в першу чергу система грошових заохочень і штрафів дозволяє істотно зменшити суб'єктивізм в роботі з персоналом. Однак зараз кожен керівник бачить, які зміни відбулися в співробітниках за останні кілька років, як помінялися їхні запити і пріоритети. До того ж ситуація на фінансових ринках змушує вишукувати підходи до скорочення витрат, в тому числі за рахунок фондів матеріального стимулювання. Тому необхідно відновити розумний баланс між внутрішніми і зовнішніми спонукальними факторами. Дослідження, проведені в організаціях Західної Європи і Америки, показали, що керівники часто переоцінюють значимість для працівників «базових мотивів», таких як зарплата, безпека, надійність і недооцінюють внутрішні стимули до роботи - самостійність, творчість, бажання досягти високих результатів.

Керівники (як наші, так і зарубіжні) часто недооцінюють такі стимули до праці, як: чітка постановка завдань і організація роботи, позитивний результат в роботі, своєчасна інформованість, хороша психологічна атмосфера в колективі, а також фактори, дестимулює працівників до праці: необгрунтовану критику , відсутність визнання, некомпетентність керівника, перевантаженість або недовантаження роботою, неясність функцій, цілей.

Таким чином, щоб не було плинності кадрів, нові банківські технології вимагають нових, відповідних сучасної ситуації підходів до мотивації співробітників банку.

Проблема №4: Зростання прострочень по кредитах. До активів, які банки втратили через війну, входять і багато хто з кредитів, видані в Криму і на сході. Крім них, тривалі прострочення в погашенні позик допускають і постраждалі від девальвації або в цілому від кризи жителі інших областей. За даними НБУ, частка простроченої заборгованості за банківськими кредитами в Україні до червня 2016 року зросла до 24,3%.

Реальний же обсяг прострочень невідомий, в пресі зустрічаються припущення, що він може доходити до третини всіх позик. «Одна з найбільш важливих проблем - погіршення платіжної дисципліни клієнтів, зниження якості кредитного портфеля. Причини все ті ж, а також додається девальвація гривні. Наслідки цього - падіння доходів, резерви, збитки, нестача капіталу».

Крім недоотримання доходів у зв'язку з погіршенням якості кредитів, банки змушені формувати резерви під проблемні позики. Не менш важлива проблема пов'язана і з валютними кредитами: банки зобов'язані забезпечувати додатковими резервами збільшилася в гривневому еквіваленті суми валютних кредитів.

Банківська система не може бути краще, ніж того дозволяє політична і економічна ситуація в Україні. Дайте ситуації покращитися - і банки в Україні підуть по шляху процвітання разом з усією країною.

Таким чином, вищевказані проблеми є серйозними і потребують негайного, постійного і глибокого дозволу на всіх рівнях влади в Україні починаючи від законодавства і закінчуючи щоденною роботою державних та приватних структур, що беруть участь в сфері банківської діяльності.

Проблема №5. Банківська система - заручник української політики. Про те, наскільки банківська система в Україні залежна від «українського Олімпу», можна говорити дуже довго. Досить згадати останні гучні справи: - «Юлина тисяча» - виплата через установи Ощадбанку компенсацій в розмірі 1000 гривень вкладникам Ощадбанку СРСР; - війна навколо банку «Надра» (яка, до речі, триває досі, хоча з'явилася надія, що історія ось-ось благополучно вирішиться); - створення «нових держбанків» - «Укргазбанку», «Родовід» і «Києва» шляхом вливання в них грошей з держбюджету; - крах банку «Слов'янський» (до речі, процес ліквідації даного банку ще не закінчений, в чому бажаючі можуть переконатися на сторінках з йта НБУ) і багато-багато інших, щоб остаточно переконатися, наскільки переплетені своїми гілками політична і банківська системи. Власники банків засідають у Верховній Раді, їх представники керують в Міністерствах і відомствах, інтереси банківського лобі відстоюються в судах. Небезпека даного факту полягає в тому, що в будь-який момент та політична сторона, яка виявляється «не при справах», ризикує втратити і власний бізнес, яким часто є в тому числі і банки. І ніхто не застрахований від того, що ще вчора процвітаючий банк, який чітко виконує всі свої зобов'язання, завтра почне зазнавати труднощів лише тому, що у його власника - проблеми з «можновладцями». А оскільки практично за кожним банком стоять люди, що належать до тієї чи іншої політсили, отже жоден банк за великим рахунком не застрахований від т.зв. «Політичних ризиків». Все вищесказане говорить лише про одне. Ні в якому разі не варто розглядати банківську систему як чітко злагоджений і ніколи не дає збоїв механізм. Йому притаманні проблеми, які далеко не завжди видно на поверхні. Намагатися передбачати можливі проблеми, зрозуміти ступінь їх серйозності, своєчасно зреагувати на них, знайти правильне рішення виниклих проблем - ось завдання тих, хто збирається нормально будувати бізнес в нашій країні, тих, хто просто хоче зберегти свої капітали. «Хто попереджений - той озброєний», як говорили древні.

Ліквідація банків здійснюється в порядку, визначеному Законом України „Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до вимог зазначеного Закону, протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури, кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Ст. 96 Закону України „Про банки і банківську діяльність" визначено черговість задоволення вимог кредиторів, відповідно до яких в першу чергу задовольняються, зокрема вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що виникли в разі, визначених законодавством про гарантування вкладів фізичних осіб; у другу чергу задовольняються вимоги вкладників - фізичних осіб у частині перевищення суми, передбаченої системою гарантування вкладів фізичних осіб.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові однієї черги.

При цьому треба зазначити, що відповідно до ст. 5 Закону України „Про банки і банківську діяльність" органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків під час виконання ними службових обов'язків або втручатися в діяльність банку за винятком випадків, передбачених законом.

...