Кредитна політика банку ПАТ "ДіамантБанк"
Місце та роль кредитної політики в стратегії розвитку комерційного банку. Основні принципи кредитування. Структура та аналіз кредитного портфеля та механізмів управління ризиками в ПАТ "ДіамантБанк" і пропозиції щодо вдосконалення їх ефективності.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.06.2017 |
| Размер файла | 94,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ВСТУП
Необхідність формування обґрунтованої та ефективної кредитної політики кожним комерційним банком за сучасних економічних умов пов'язана, перш за все, з важливістю активізації позитивного впливу кредитних відносин на обсяг та структуру грошової маси в країні і, як наслідок, на стабільність грошової одиниці, а по-друге, із забезпеченням потреби в додаткових джерелах фінансування розширеного відтворення.
Реальна дійсність підтверджує факт, що негаразди у функціонуванні кредитної системи впливають на всі економічні процеси. Тому надзвичайно актуальним є питання щодо пошуку напрямів корегування та удосконалення механізму кредитної політики комерційних банків.
У першу чергу, мова йде про підвищення ефективності кредитних операцій банків, які були і є основним джерелом прибутковості вітчизняних комерційних банків. Аналізуючи стан банківської системи в Україні, та причини, що призвели до негативних наслідків її функціонування в теперішній час, слід звернути увагу, що збільшення обсягів банківського кредитування супроводжувалось значним підвищенням ризиків, найвпливовішим із яких був кредитний. Виходячи з цього, ключовою передумовою виправлення такої ситуації є формування зваженої кредитної політики кожним окремим банком.
У науковій літературі проблематика щодо визначення теоретичних основ формування та реалізації кредитної політики банку, як засвідчило дослідження, відображена в працях О. Васюренко, У. Владичина, В. Вовка, О. Вовчака, І. Гуцала, О. Дзюблюка, К. Забчук, І. Карбівничої, О.Коренєвої, Р. Коцовської, Л. Кузнєцової, О. Лаврушина, В Міщенко, С. Науменкової, М. Новосельцевої, Г. Панової, Ю. Русіної, Н. Слов'янської, де значну увагу приділено висвітленню сутності, функцій і принципів формування кредитної політики банку, а також факторів впливу на ефективність її реалізації.
Однак механізм та напрями реалізації кредитної політики банків у сучасних умовах потребують поглибленого вивчення і корегування, враховуючи особливості економічного і політичного середовища нашої країни. кредитування комерційний банк ризик
Відповідно, доцільною є систематизація теоретичних підходів й практичного досвіду щодо формування та реалізації кредитної політики комерційних банків, у тому числі, в умовах економічної нестабільності, що дозволить визначити орієнтири для її подальшого вдосконалення і підвищення ефективності.
Метою роботи є систематизація наукових підходів до визначення сутності кредитної політики банку, уточнення механізму її формування та реалізації, визначення напрямів підвищення її ефективності.
Відповідно до мети в роботі поставлені та вирішені наступні завдання:
- визначити місце та роль кредитної політики в стратегії розвитку комерційного банку;
- розкрити основні принципи кредитної політики комерційних банків;
- розкрити механізм управління кредитним ризиком в сучасних умовах;
- провести аналіз динаміки, структури та якості кредитного портфелю ПАТ «ДіамантБанк»;
- дослідити управління кредитним ризиком в ПАТ «ДіамантБанк»;
- запропонувати підходи щодо вдосконалення реактивних методів управління проблемними кредитами банку;
- застосування кредитування інвестиційної діяльності в якості стратегічного напряму кредитної політики з урахуванням зарубіжного досвіду.
Об'єктом дослідження є Публічне акціонерне товариство «ДіамантБанк».
Предметом дослідження є теоретичні і методичні положення формування кредитної політики комерційного банку.
Теоретичною та методологічною основами дослідження є наукові праці вітчизняних і закордонних вчених з теорії фінансів, банківської справи, менеджменту і стратегічного управління.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
1.1 Місце та роль кредитної політики в стратегії розвитку комерційного банку
Для ефективного розвитку банківським установам необхідно мати чітко визначену стратегію розвитку, яка дасть змогу максимально використовувати всі наявні ресурси, своєчасно реагувати на зміни, що відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищі та розробляти і запроваджувати відповідні функціональні стратегії [2].
Стратегія необхідна будь-якій організації, що претендує на успіх, щоб визначити, в якому напрямку вона буде розвиватися. По суті, вибір стратегії означає, що з усіх можливих шляхів розвитку і способів дії, що відкриваються перед установою, вона обирає конкретний напрямок. Добре розроблена стратегія - основа підвищення конкурентоспроможності банку, формування такої організації, яка могла б успішно працювати у жорстких ринкових умовах.
Саме поняття «стратегія» (грец. stratos - військо та ego - веду) за походженням є військовим терміном. У сфері економіки стратегічний підхід до управління бізнес-процесами активно почали застосовувати у 50-ті роки ХХ ст., коли реакція компаній і фірм на неочікувані зміни в зовнішньому ринковому середовищі набула винятково важливого значення. Окрім розробки загальної стратегії розвитку, банк має реалізовувати стратегії ефективного зростання за окремими напрямками своєї діяльності [9, с. 293].
Одним із ключових напрямків діяльності, який приносить банку найбільший прибуток, є кредитування. Тому вкрай важливого значення набуває процес формування ефективної кредитної стратегії банку, яка б окреслювала основні цілі і напрямки кредитної діяльності банку на перспективу [18]. Стратегія кредитної діяльності обґрунтовується банком під час формування кредитної політики.
Формування кредитної політики банківської структури на сучасному етапі пропонується здійснювати, виходячи із визначення самого поняття «кредитна політика банку». Основні підходи до трактування поняття «кредитна політика комерційного банку» зведено в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1. Основні підходи до визначення сутності кредитної політики банку
|
Автор |
Визначення кредитної політики банку |
|
|
І. Гуцал [14] |
є складовою частиною загальної політики банку, спрямованої на досягнення його стратегічних цілей: дотримання фінансової стійкості, надійності, ліквідності та платоспроможності банку; реалізується через кредитний механізм і пов'язана із раціональною організацією кредитних відносин, їх управлінням та регулюванням для досягнення конкретних цілей окремого комерційного банку |
|
|
О. Дзюблюк [1] |
сукупність заходів та дій щодо формування складу кредитного портфеля і контролю над ним як єдиним цілим, а також встановлення стандартів для прийняття конкретних рішень |
|
|
У. Владичин [5] |
стратегія і тактика банку щодо спрямування коштів на кредитування клієнтів банку на основі принципів кредитування. Є системою засобів банку в сфері кредитування клієнтів та конкретних механізмів здійснення кредитних операцій для реалізації загальної стратегії банку |
|
|
В. Вовк [6] |
визначає основні напрями кредитного процесу, пріоритети, принципи та цілі певного банку на кредитному ринку - стратегія кредитної діяльності банку, і передбачає застосування конкретних фінансових та інших інструментів, що використовуються в процесі реалізації кредитних угод - тактика банку щодо організації процесу кредитування. |
|
|
О. Вовчак [8] |
стратегія і тактика банку щодо залучення коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів банку (позичальників) на основі принципів: поверненості, строковості, цільового використання, забезпеченості, платності. |
|
|
І. Карбівничий [25] |
сукупність базових принципів та критеріїв прийняття управлінських рішень у сфері кредитної діяльності банку з метою реалізації його кредитного потенціалу та ефективного впливу на економіку країни на різних її рівнях |
|
|
Р. Коцо-вська [33] |
комплекс рішень, ухвалених правлінням банку, у яких зафіксовані умови, параметри надання кредитів, організація кредитного процесу, |
|
|
М. Новосе-льцева [57] |
стратегія в області кредитування, що визначає загальні принципи, правила, підходи й стандарти для всіх учасників кредитного процесу, що пов'язані з місією банку й спрямовані на досягнення стратегічних цілей його діяльності |
|
|
Г. Панова [61] |
У сутнісному аспекті - стратегія й тактика по залученню ресурсів на поворотній основі й інвестування їх у частині кредитування клієнтів банку, а в прикладному - детальній план, програма дій щодо кредитування |
|
|
Ю. Русіна [71] |
структурно-функціональна цілісність взаємопов'язаних між собою елементів (цілей, завдань, принципів, технологій, організацій), взаємодія яких дозволяє визначити найбільш ефективні стратегії діяльності банку на ринку кредитних послуг. |
Вивчення наведених підходів дає змогу зробити висновок, що більшість з них формують уявлення про кредитну політику як про комплекс управлінських стратегічних та тактичних заходів (рішень), які, по-перше, знаходять своє відображення у визначенні цілей, принципів, параметрів, етапів процесу кредитування в конкретному банку; по-друге, реалізуються через кредитний механізм (процес); по-третє, знаходять своє відображення в спеціальному документі; по-четверте, повинні корелювати з депозитною політикою банку.
Отже, на нашу думку, кредитна політика комерційного банку як елемент загальної банківської політики найтіснішим чином пов'язана з депозитною політикою, є сукупністю стратегічних і тактичних рішень, які знаходять своє відображення в спеціальному документі, де визначаються перспективні і по-точні цілі кредитування, його параметри та процедура, та реалізується через кредитний механізм.
Важливе значення відіграє оформлення кредитної політики в документарному вигляді - нормативна основа, а також затвердження кредитного механізму - прикладний аспект, який забезпечує її практичну реалізацію на рівні кожного банку.
Документи кредитної політики є документами практичної реалізації загальних положень кредитної політики банку. До них належать як правило наступні: "Про кредитний комітет", "Про заставу", "Про оцінку фінансового стану позичальника», «Про порядок створення і використання резерву для відшкодування можливих втрат від кредитних операцій банку» та деякі інші.
1.1.
Він містить п'ять головних блоків: підготовчий, організаційний, функціональний, контрольно-аналітичний, корегуючий. У рамках окреслених блоків передбачено виконання послідовних етапів.
Деталізуємо зміст деяких основних елементів даного механізму.
Слід конкретизувати перелік можливих чинників впливу на кредитну політику комерційного банку. Так, до найважливіших екзогенних чинників відносяться: загальний стан економіки країни, темпи інфляції, особливості грошово-кредитної політики центрального банку, рівень доходів населення, кон'юнктура на кредитному ринку, рівень цін на банківські кредитні продукти. До найважливіших ендогенних чинників, які визначають кредитну політику банку, належать: обсяг залучених і запозичених ресурсів або кредитний потенціал банку, структура й стабільність депозитної бази, структура та якість кредитного портфеля, спектр кредитних продуктів та тарифи на кредитне обслуговування, умови кредитування, професійність та досвідченість кадрового складу банку, спеціалізація банку і його територіальне розміщення.
Головними суб'єктами формування і реалізації кредитної політики банку виступають наступні:
1). Комітет з кредитної політики (Кредитний комітет), на який покладено головну відповідальність за розробку проекту кредитної політики та механізму її реалізації, і який очолює, як правило, керівник банку;
2) Кредитне управління (кредитний департамент) - аналізує підготовлений проект кредитної політики, вносить пропозиції та зауваження до нього, доводить зміст проекту до кредитних відділів всіх філій банку та контролює їх роботу;
3). Правління банку - затверджує проект кредитної політики банку;
4). Фахівці кредитних відділів - реалізують кредитну політику.
До завдань працівників фронт-офісу банку належать: залучення клієнтів за допомогою інформування про існуючі кредитні продукти; аналіз документів, що надаються клієнтом з метою отримання кредиту та проведення попереднього інтерв'ю з ним; оцінка предмета застави за кредитом; аналіз кредитоспроможності клієнта та прийняття рішення про видачу кредиту або відмову в його наданні; узгодження параметрів та укладання кредитної угоди з клієнтом тощо.
До завдань працівників бек-офісу банку належать: приймання від підрозділів фронт-офісу кредитних угод і перевірка повноти та правильності оформлення наданого пакета документів; здійснення контролю за встановленими лімітами кредитування; забезпечення перерахування коштів для кредитування; супровід кредитної операції (нарахування відсотків і комісії, контроль за своєчасністю та повнотою погашення заборгованості за кредитом); формування та відображення в обліку резервів для відшкодування можливих втрат за кредитним операціями тощо.
5) Ревізійна комісія і Спостережна рада банку контролюють дотриманням встановлених параметрів кредитної політики та законодавчих і нормативних вимог до процедур кредитування.
На думку І. Гуцала на мікроекономічному рівні дієвість кредитного механізму проявляється у фінансовій стійкості, ліквідності, платоспроможності та прибутковій діяльності як кредитора, так і боржника, а тому визначається ступенем мотиваційності кредитних відносин: економічною необхідністю, фінансовою можливістю та комерційною їх доцільністю [14, c. 13]. При цьому, ефективне функціонування кредитного механізму при інших однакових умовах полягає в збалансованості як депозитних, так і кредитних операцій, а організація кредитування повинна відповідати певним параметрам ефективності, які для кожного учасника кредитних відносин відрізняються з огляду на його роль в економічних процесах.
Для банків параметри ефективності переважно зводяться до отримання оптимального співвідношення доходності та ліквідності при мінімізації кредитного ризику.
На нашу думку, дієвість кредитного механізму також залежить і від прозорості та чіткої регламентації організаційної складової реалізації кредитних відносин. Можна погодитись також з думкою О. Вовчака, що загальна діагностика розробленої кредитної політики банку повинна включати:
1) внутрішню збалансованість цільових показників за окремими напрямами кредитної політики банку;
2) допустимість рівня ризиків, економічний ефект, пов'язаний із реалізацією кредитної політики тощо [8, c. 73].
Найчастіше кредитна політика банку розрізняється за наступними типами: обережна (консервативна), помірна чи агресивна (ризикова). Особливості цих типів зведено в таблицю 1.2.
Таблиця 1.2. Особливості різних типів кредитної політики банку
|
Тип кредитної політики банку |
Пріоритети |
Ознаки і специфіка реалізації |
|
|
Обережна (консервативна) |
Пріоритет - надавати перевагу жорсткому контролю за рівнем кредитного ризику. Така політика характерна для новоствореного банку, або банку, який вже має суттєві проблеми з якістю кредитного портфеля |
Превалюють короткострокові креди-ти, ґрунтовна оцінка кредитоспро-можності позичальника та суттєвий перелік умов для надання кредиту; високі відсоткові ставки за креди-тами, жорсткі процедури ліквідації проблемної заборгованості. Питома вага кредитів у загальному обсязі робочих активів банку не більше 30%, банк забезпечує свою прибут-ковість за рахунок менш ризикованих активних операцій. |
|
|
Поміркована |
Пріоритет підтримання сере-днього рівня ризику, який утримувати фінансову ста біль-ність банку в короткостроковій і довгостроковій перспективі. Така політика властива на-дійним банкам з достатнім досв-ідом роботи в сфері креди-тування |
Превалюють типові (стандартні) умови кредитування, має місце пролонгація та реструктуризації кредитної заборгованості. Питома вага кредитів у загальному обсязі робочих активів становить 30-50%. |
|
|
Агресивна (ризикова) |
Пріоритет-максимізація доходів від кредитної діяльності та розширення її обсягів, незва-жаючи на високий рівень кредитного ризику |
Превалюють кредити більш ризи-ковим категоріям позичальникам, охоплюється максимально можлива кількість клієнтів, мають місце дов-гострокові кредити, невисокі відсот-кові ставки, має місце пролонгація боргу. Питома вага кредитів більше, ніж 50% загального обсягу робочих активів |
У теперішній час банківські установи зазнають значних збитків саме від кредитної діяльності, оскільки багато з них проводять занадто ризиковану кредитну політику. Така ситуація ускладнюється політичною та економічною кризою в суспільстві, оскільки значна кількість підприємств і фізичних осіб зазнають проблем у поточній діяльності, не мають змоги вчасно погашати існуючі кредитні зобов'язання перед банками та отримувати нові кредитні ресурси.
1.2 Основні принципи кредитної політики комерційних банків
Для того щоб кредитна політика забезпечувала досягнення поставлених цілей, ефективно виконувала призначену роль формування кредитної політики, обов'язковою умовою є дотримання в кредитній діяльності принципів кредитування та принципів кредитної політики.
Принципи кредитування є основою, головним елементом системи кредитування, оскільки відображають сутність і зміст кредиту, а також вимоги об'єктивних економічних законів, у тому числі й в сфері кредитних відносин. Принципи кредитної політики представляють собою принципи, якими необхідно керуватись безпосередньо у практиці кредитування.
Принципи кредитної політики комерційного банку прийнято поділяти на загальні та специфічні. Під загальними принципами кредитної політики розуміють принципи, які покладені в основу як державної кредитної політики, що проводиться центральним банком, так і кредитної політики, що проводиться в окремо взятому комерційному банку. До загальних принципів відносять:
- наукова обґрунтованість, тобто врахуванням об'єктивних і суб'єктивних факторів, що дозволяє найбільш повно задовольнити інтереси суб'єктів кредитних відносин;
- оптимальність кредитної політики полягає у поєднанні її ефективності з поставленими цілями; ефективність, тобто результативність її проведення;
- нерозривний зв'язок елементів кредитної політики.
Питьєва А.П. [70, с. 344] обґрунтовує необхідність введення додаткових принципів, а саме: системності, тобто необхідності злагодженої роботи всіх компонентів кредитної політики, їх взаємообумовленості і взаємозалежності.
Даний принцип дозволяє визначити найкращу комбінацію цілей, завдань, елементів, що формують кредитну політику; гнучкості, тобто здатність кредитної політики адаптуватися до мінливих в часі факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, що визначає розуміння процесу кредитування як процесу, який розвивається в просторі і часі; оперативності, що дозволяє своєчасно зменшити кредитні ризики і кредитні витрати, тим самим збільшуючи рівень рентабельності кредитних операцій.
До специфічних принципів кредитної політики належать: принцип безпеки проведених операцій із розміщення ресурсів; принцип збалансованості структури активів і пасивів за термінами та обсягами тощо.
Водночас, О. Ковальов[26] виділяє наступні принципи кредитної політики банку:
- консерватизм; пріоритет наявності забезпечення;
- контроль цільового використання кредиту, збереження застави, фінансового стану клієнта;
- диверсифікація кредитного портфеля;
- обмеження ризику на одного позичальника;
- обмеження сукупного кредитного ризику;
- активний маркетинг надійних позичальників.
Сидоренко В.А. [78, с. 264] доповнює наведений перелік такими принципами, як плановість, прогнозованість, динамічність і прозорість.
З точки зору М.М. Новосельцевої [57] основними принципами є:
- переважання комерційного підходу над фінансовим;
- прагнення до збалансованого ризику;
- використання різних способів рефінансування кредитів;
- побудова організаційної структури, адекватної масштабам і рівню ризику кредитних операцій банку;
- внесення змін у кредитну політику на основі аналізу негативних результатів діяльності кредитних підрозділів;
- розуміння угоди всіма учасниками, усебічне врахування впливу зовнішніх факторів, дотримання етичних принципів.
Узагальнюючи результати проведених досліджень щодо позицій з питання формування складу принципів, поданих в економічній літературі, до основних принципів кредитної політики банку, на нашу думку, доцільно віднести:
1) обґрунтованість,
2) адекватність,
3) системність,
4) ефективність,
5) оптимальність,
6) реальність,
7) конкретність,
8) безперервність,
9) динамічність,
10) оперативність,
11) прибутковість.
Встановлені принципи дозволяють представити формування кредитної політики як структурований у часі процес, що охоплює довго-, середньо- і короткострокову перспективу. Відповідно, структура кредитної політики виступає як сукупність таких взаємопов'язаних елементів: стратегія банку з розробки основних напрямків, ключових пріоритетів кредитного процесу, критеріїв оптимальності кредитного портфеля банку; тактика банку, що включає комплекс тактичних завдань із формування і управління кредитним портфелем банку; оперативне управління кредитним портфелем банку.
Дотримання вказаних принципів є запорукою проведення дієвої та ефективної кредитної політики. Характерним є те, що їх дотримання повинно бути комплексним. Недотримання одного з принципів, як правило, значно зменшує ефективність від дотримання інших. Тільки за такої умови можливе отримання повноцінного результату від реалізації обраної кредитної політики. Вказаний взаємозв'язок і взаємообумовленість принципів зумовлює необхідність застосування їх в діалектичній єдності.
1.3 Механізм управління кредитним ризиком в сучасних умовах
За останні роки у публікаціях увага більшою мірою концентрується на прикладних аспектах управління кредитним ризиком. Управління кредитним ризиком - це формалізований процес з послідовністю етапів і методів управління. Тому визначення механізму управління індивідуальним кредитним ризиком є невід'ємною частиною в процесі ефективного управління кредитним ризиком в банку.
У наукових джерелах представлено значний спектр визначень кредитного ризику, які в узагальненому вигляді наведені у таблиці 1.3.
Таблиця 1.3. Підходи науковців до визначення поняття «кредитний ризик банку»
|
Автор |
Визначення |
|
|
О. Петрук [62], Р. Тиркало [87], І. Джулай [15] |
ризик неповернення у встановлений термін основного боргу та процентів за кредитом, що належать кредитору відповідно до кредитного договору |
|
|
А. Єпіфанов [19], І. Сало [74] |
можливість того, що у майбутньому, в певний момент вартість банківських активів зменшиться у зв'язку з неповерненням (неповним або несвоєчасним поверненням) цих активів |
|
|
В. Подчесова [63] |
імовірнісні негативні зміни в стані функціонування банку в разі виникнення небажаних та, можливо, непередбачених подій під час здійснення кредитного процесу, пов'язані з проявом конкурентної боротьби, які структуруються на події прямої або опосередкованої дії щодо впливу на стан розвитку банку, що і визначає наявну множинність різновидів кредитних ризиків |
|
|
В. Грушко, О. Пилипченко, Р. Пікус [13] |
відсутність впевненості щодо вчасного і повного повернення кредитних коштів контрагентом банку. |
|
|
М. Лепешкіна [43], А. Станіславчик [85] |
ймовірність зменшення вартості частини активів, представленої сумою наданих кредитів, або ймовірність зниження прибутковості від цієї частини активів значно нижче очікуваного рівня |
|
|
Р. Яворський [94] |
ймовірність зміни грошового потоку як у кількісному, так і часовому вимірі під час кредитної операції як з боку кредитора, так і з боку позичальника |
|
|
Е.Сондерс (A. Saunders) [99] |
брак впевненості щодо вчасного і повного повернення кредитних коштів контрагентом банку |
|
|
Фінансовий словник [84] |
ризик втрати основної суми або втрати фінансової винагороди унаслідок відмови позичальника погасити кредит чи інакше виконати договірне зобов'язання. … Виникає кожного разу, коли позичальник розраховує використовувати майбутні потоки грошових коштів для оплати поточних боргів. |
Тлумачення поняття «кредитний ризик» міститься у нормативних документах Національного банку України.
У Положенні Національного банку України «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями» кредитний ризик трактується як «ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями (тобто ризик того, що сплата позичальником відсотків і основного боргу за кредитними операціями проводитиметься з відхиленнями від умов кредитної угоди або взагалі не проводитиметься)» [68]. У даному визначенні акцент робиться на позичальнику як основному джерелі кредитного ризику без визначення впливу на діяльність банку.
У Положенні «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями» визначення кредитного ризику як такого не наводиться, але визначено, що «банк із метою визначення можливих втрат (збитків) невиконання боржником/контрагентом зобов'язань здійснює оцінку ризику невиконання ним таких зобов'язань (тобто ризику того, що виконання боржником зобов'язання проводитиметься з перевищенням строків, передбачених умовами договору, або в обсягах, менших, ніж передбачено договором, або взагалі не проводитиметься) за всіма активними банківськими операціями та наданими банком фінансовими зобов'язаннями» [69]. У даному підходу акцент зроблено на причини виникнення втрат банку в разі невиконання ним зобов'язань за договором.
У Методичних вказівках Національного банку України з інспектування банків «Система кількісної оцінки ризиків» зазначено: кредитний ризик - це «… наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком (його підрозділом) або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання. Кредитний ризик є в усіх видах діяльності, де результат залежить від діяльності контрагента, емітента або позичальника. Він виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов'язання про їх надання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними відповідно до умов реальних чи умовних угод незалежно від того, де відображається операція - на балансі чи поза балансом» [53]. Дане визначення визначає причини кредитного ризику та наслідки його реалізації (втрати надходжень або капіталу); конкретизує склад джерел кредитного ризику, не обмежуючи їх тільки кредитними операціями.
Міжнародні стандарти управління кредитним ризиком банку були запропоновані Базельським Комітетом з банківського нагляду (Швейцарія). Базельські угоди з достатності капіталу (редакція 1988 року) кредитний ризик визначають як «ризик невиконання зобов'язань контрагентом» або як «… ризик 16 контрагента» [96]. У «Принципах управління кредитним ризиком» він визначений як «...можливість того, що позичальник банку або контрагент не зможе виконати свої зобов'язання з раніше досягнутими умовами» [98].
У другій редакції проекту Базельських угод (Базель II) кредитний ризик характеризується як ризик втрат, що виникає внаслідок дефолту у кредитора або контрагента [95]. Заключна редакція нових Базельських угод не містить визначення кредитного ризику [100].
Слід зауважити, що Базельський комітет, визначаючи кредитний ризик, визначає в якості джерел його виникнення, насамперед, кредитування, але враховує ризик невиконання зобов'язань контрагента за іншими операціями. Також його визначення пов'язують кредитний ризик з втратами внаслідок дефолту контрагента.
Слід зауважити, що кредитний ризик є складним за природою, тому важливим є питання його класифікації. За результатами проведеного дослідження нами визначено, що уніфікована система класифікації кредитного ризику не сформована.
Більшість науковців вважає, що для побудови системи управління кредитним ризиком банку необхідно ураховувати таку класифікаційну його ознаку, як сукупність інструментів (або об'єкт, носій ризику), за якою виділяють індивідуальний та портфельний кредитний ризики.
Для індивідуального кредитного ризику класифікація здійснюється залежно від узагальнюючої оцінки імовірності його настання, в якості якої виступає кредитний рейтинг позичальника, що розглядається як індикатор імовірності дефолта.
Відповідно до Положення «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями» [69] визначає рейтингові класи відповідно до рівня коефіцієнта ймовірності дефолту.
Для оцінки кредитного рейтингу позичальників, крім підходу внутрішніх рейтингів, методична основа застосування в Україні сформована Положенням «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями» [69], можуть також застосовуватись рейтинги національних та міжнародних рейтингових агенцій. За результатами оцінки ймовірності настання та масштабу
Відповідно до Положення «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями» [69] банк з метою розрахунку резервів класифікує активи/надані фінансові зобов'язання за такими категоріями:
І (найвища) - немає ризику або ризик є мінімальним;
ІІ - помірний ризик;
ІІІ - значний ризик;
IV - високий ризик;
V (найнижча) - реалізований ризик.
Відповідно до даних з нижнього лівого до верхнього правого кута ймовірність настання, масштаб впливу та рівень кредитного ризику зростають. Мета управління кредитного ризику в даному аспекті - перевести ризики з верхньої правої частини до нижньої лівої частини шляхом запровадження відповідних методів регулювання та контролю, тобто мінімізувати рівень ризику.
Переважна більшість науковців до управління ризиками в цілому та кредитним ризиком, зокрема, пропонує використовувати процесний підхід.
Так, за визначенням Л. Примостки, управління кредитним ризиком банку - це «формалізований процес з чіткою послідовністю етапів, механізмів та методів, за допомогою яких банк виявляє ризики, оцінює їх рівень, здійснює моніторинг 80 і контролює свої ризикові позиції» [66].
С. Кабушкін визначає управління кредитним ризиком банку як «процес, спрямований на виявлення (ідентифікацію), вимірювання (оцінювання), контроль та моніторинг ризикових позицій банку» [24].
Л. Слобода зазначає, що «управління індивідуальним кредитним ризиком в банку - діяльність, яка включає прогнозування та планування рівня кредитних ризиків відповідно до обсягів та видів кредитних операцій, мотивування ефективного організування моніторингу кредитних ризиків, що здійснюється працівниками департаменту кредитних ризиків в процесі кредитної діяльності банку, здійснення аналізу та оцінки факторів виникнення кредитних ризиків та їх впливу на показники діяльності банківської установи, контроль за рівнем кредитних ризиків і в разі необхідності здійснення їх регулювання з метою забезпечення досягнення стратегічних цілей і поточних завдань діяльності банку» [83].
Узагальнюючи розробки науковців у даній сфері, управління кредитним ризиком за процесним підходом пропонуємо визначати як формалізований процес з чіткою послідовністю етапів та методів управління, за допомогою якого банк виявляє кредитні ризики, оцінює їхні величини, здійснює їх регулювання й контролює свої ризикові позиції.
Слід погодитись із твердженням Д. Вороніна, що існує «необходимость применения системного подхода к управлению кредитными рисками» [11]. Необхідність системного підходу підтверджено й у роботах Л. Бондаренко, яка визначила, що «… поняття «система кредитного ризик-менеджменту» характеризується достатньо складною змістовною частиною, яка ґрунтується, з одного боку, на постулатах «системної теорії», а з іншої - на специфіці кредитних відносин у суспільстві, а також особливостях політики банку в області ризику» [3].
Під управлінням кредитним ризиком П. Ковальов розуміє «систему взаимосвязанных и взаимозависимых методов сознательного, целенаправленного воздействия, направленных на недопущение вероятностного отклонения действительности от ожидаемых результатов (наступление рискового события) или извлечение дополнительной выгоды (дохода, прибыли) в сравнении с ожидаемым результатом в условиях преодоления неопределенности в движении кредитов» [27].
Більшість науковців вважає, що застосування системного підходу до управління кредитним ризиком є важливим, оскільки передбачає комплексне дослідження всієї сукупності банківських ризиків як єдиного цілого, з урахуванням їх взаємозв'язків та можливих наслідків. Це дозволяє врахувати не тільки вплив методів управління на рівень кредитного ризику, а й вплив на інші ризики, а також на появу нових ризиків.
За результатами проведеного дослідження нами визначено, що управління кредитним ризиком за системним підходом - це сукупність пов'язаних між собою елементів управління кредитним ризиком (цілей, завдань, технології, організації), об'єднаних у механізм управління кредитним ризиком, що дозволяє досягти поставлених цілей управління ним.
Зважаючи на результати проведеного дослідження, механізм управління кредитним ризиком запропоновано визначати як відкриту, складну, стохастичну сукупність підсистем технології та організації управління кредитним ризиком, у результаті органічного поєднання і взаємозв'язку яких на основі визначених принципів забезпечується адаптивність банку до зовнішніх факторів кредитного ризику та, через управлінський вплив на внутрішні ризик- фактори, змінюються якісні та кількісні характеристики кредитного ризику відповідно до визначеного цільового рівня. Як свідчать дані структурування об'єкту управління кредитним ризиком пропонуємо здійснювати у розрізі його видів: індивідуального та портфельного кредитного ризику, причому управлінський вплив здійснюється не на ризик як такий, а на ризик-фактори, що призводять до зміни його рівня.
Слід підкреслити, що до об'єктів управління відноситься не лише кредитний ризик, але й діяльність персоналу банку, зайнятого в процесі управління ним.
Стан кредитного ризику як керованої системи залежить від його рівня до початку запровадження управлінських впливів, зовнішніх впливів, впливу суб'єкту управління (керівної системи).
Технологія управління кредитним ризиком - сукупність методів, що забезпечують систематичне і безперервне виявлення, аналіз та контроль кредитного ризику, розробку та реалізацію комплексного гармонізованого впливу на ризик-фактори, у результаті чого забезпечується досягнення цілей.
Організація управління кредитним ризиком - сукупність прийомів та методів раціонального поєднання елементів керуючої підсистеми (суб'єктів управління кредитним ризиком) з внутрішніми ризик-факторами кредитного ризику (об'єктами управління кредитним ризиком) у часі та просторі. У цьому розумінні організація управління кредитним ризиком повинна забезпечити створення найбільш сприятливих умов для досягнення цілей управління кредитним ризиком банку у визначений проміжок часу.
У цьому розумінні організація управління кредитним ризиком повинна забезпечити створення найбільш сприятливих умов для досягнення цілей управління кредитним ризиком банку у визначений проміжок часу. Система суб'єктів управління кредитним ризиком реалізується на основі організаційної структури банку.
Управління кредитним ризиком повинно відбуватися на тому рівні, де він виникає, а також, за допомогою функцій незалежної перевірки і контролю ризиків, - на рівні власників (спостережна рада) та топ-менеджменту (правління банку).
Задача суб'єкту управління полягає в тому, щоб здійснити такий управлінський вплив, щоб з урахуванням інформації про зовнішні впливи, забезпечити оптимізацію співвідношення «ризик-дохідність» - максимізація дохідності для заданого рівня кредитного ризику або мінімізація ризику для забезпечення бажаного рівня дохідності.
За результатами проведеного дослідження нами визначено, що в широкому значенні, управління кредитним ризиком, окрім власне управління ним, включає управління діяльністю менеджерів банку, які реалізують управлінські впливи. Тому до числа суб'єктів управління, окрім персоналу, який здійснює управління безпосередньо кредитним ризиком, відносяться співробітники, які здійснюють управління діяльністю цього персоналу.
На стратегічному рівні спостережна рада виконує функції щодо управління кредитним ризиком у межах своїх функцій та відповідальності перед власниками банку, вкладниками/контрагентами та органами банківського нагляду, а правління банку - у межах своїх повноважень та відповідальності перед спостережною радою банку, вкладниками та контрагентами та органами банківського нагляду. Частину функцій правління банку для забезпечення прийняття управлінських рішень, адекватних сформованій ситуації, та контролю за їх виконанням в банках передають спеціально створеним колегіальним органам.
Відповідно до вимог законодавства України банки зобов'язані створювати кредитний комітет як головний спеціалізований орган щодо ефективного управління кредитним ризиком банку. Структура кредитних комітетів кожного конкретного банку визначається індивідуального залежно від його регіональної структури та системи делегування повноважень.
На тактичному рівні до управління кредитним ризиком залучаються керівники філій, керівники відповідних бізнес-напрямків, зокрема, виконавчий орган з ризик-менеджменту, вимогою до якого є структурна та фінансова незалежність від власників ризикових позицій (фронт-офісів) та підрозділів, які реєструють факт прийняття ризику та контролюють його величину (бек-офісів). Банк може залучати експертів та інших спеціалістів для побудови системи внутрішнього контролю кредитного ризику та забезпечення її адекватності.
Оперативний рівень управління кредитним ризиком представлений фронт-, бек- та, в деяких випадках, мідл-офісами банку. Підрозділи фронт- офісу мають нести відповідальність за оперативне управління кредитним ризиком, пов'язаним з їх діяльністю, згідно зі встановленими рівнями толерантності та лімітів, а також за результати (як позитивні, так і негативні) від прийняття цих ризиків. Головною функцією бек-офісів у сфері управління кредитним ризиком банку є контрольна, реалізація якої забезпечується ефективною системою індивідуальних та портфельних лімітів.
Якщо банк має трирівневу структуру з виділенням мідл-офісу, то реалізація контрольної функції щодо кредитного ризику передається даному підрозділу, а бек-офіс прямої участі в управлінні кредитним ризиком банку не приймає.
Завдання суб'єктів управління кредитними ризиками полягають у наступному:
- ідентифікація кредитних ризиків, що притаманні носіям та джерелам кредитного ризику, та досягнення мінімального рівня кредитного ризику, що не може бути ідентифікований та локалізований банком;
- визначення прийнятних для банку ідентифікованих кредитних ризиків та неприйнятних для банку ідентифікованих кредитних ризиків;
- оцінка ймовірності та масштабу впливу кредитних ризиків за окремими його носіями та джерелами;
- розробка інструментів регулювання рівня неприйнятних для банку ідентифікованих кредитних ризиків;
- розробка єдиної процедури оперативного збору даних, формування та надання структурованої управлінської звітності щодо кредитних ризиків;
- встановлення єдиних вимог до формування управлінської звітності, що сприяє уникненню дублювання та дефіциту інформації щодо випадків реалізації кредитних ризиків;
- формування єдиної аналітичної бази даних щодо кредитних ризиків.
Важливими складовими управління кредитним ризиком банку є підсистеми інформаційного (забезпечення всіх рівнів управління інформацією, яка безпосередньо може впливати на прийняття рішень у сфері управління кредитним ризиком) та нормативного (сукупність нормативно-правових актів, що визначають заходи в сфері управління кредитним ризиком) забезпечення, які прямо не приймають участь в управлінні ним, але без яких саме управління стає неможливим.
Досягнення цілей управління кредитним ризиком при відсутності коригування механізму управління ним можливо лише в короткостроковому періоді за умов низького рівня складності, рухливості та невизначеності зовнішнього середовища. В усіх інших випадках необхідним є внесення змін у склад та взаємозв'язки елементів механізму управління кредитним ризиком, при цьому внесені зміни повинні забезпечувати досягнення цілей управління, що забезпечується шляхом запровадження адаптаційних механізмів управління кредитним ризиком банку.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ПАТ «ДІАМАНТБАНК»
2.1 Загальна характеристика банку
Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк» (надалі - Банк) є правонаступником АБ «Діамантбанк», який створений за рішенням Установчих зборів (протокол №1 від 01 серпня 2008 р.) як правонаступник усього майна, а також усіх прав і обов'язків за договорами (контрактами, угодами) та зобов'язаннями Акціонерного банку «Діамант», створеного у формі закритого акціонерного товариства згідно рішення Установчих зборів (протокол №1 від 28 вересня 1993 року) і зареєстрованого Національним банком України 17 листопада 1993 року за реєстраційним номером 212 [60].
Банк є Публічним акціонерним товариством відповідно до виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 31 травня 2011 року та входить до банківської системи України.
Юридична адреса Банку:04070, Україна, місто Київ, Контрактова площа, 10 А.
Організаційна структура Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» затверджена Правлінням Банку (протокол №52 від “11”грудня 2013 року) та Спостережною Радою Банку (протокол № 12-2013/45 від “13” грудня 2013 року) [60].
До Правління Банку входять Голова Правління, Перший Заступник Голови Правління, три Заступники Голови Правління, відповдільний працівник за проведення фінансового моніторингу.
Відповідно до затвердженої структури введена посада Операційного директора.
Кожний підрозділ очолює керівник. Керівнику підрозділу, до якого входять інші підрозділи, безпосередньо підпорядковуються керівники таких підрозділів.
Служба внутрішнього аудиту підпорядкована Спостережній Раді Банку.
З “01” січня 2014 року встановлено наступний розподіл службових обов'язків між членами Правління Банку. Голова Правління діє на підставі Статуту в межах повноважень, визначених Статутом Банку та здійснює керівництво всією поточною діяльністю Банку. При цьому Голові Правління безпосередньо підпорядковуються:
- Управління міжнародного бізнесу;
- Управління реклами та зв'язків з громадськістю;
- Юридичний департамент;
- Адміністративний департамент;
- Департамент захисту інтересів Банку;
- Департамент ризик - менеджменту;
- Департамент приватних банківських послуг;
- Казначейство.
Першому Заступнику Голови Правління безпосередньо підпорядковуються:
1. Департамент персональних фінансів.
2. Департамент банківських платіжних карток.
3. Департамент IT .
4. Департамент бізнес - процесів.
Перший Заступник Голови Правління очолює Кредитний комітет та Тарифно - продуктовий комітет.
Заступнику Голови Правління - куратору регіональної мережі безпосередньо підпорядковуються:
- Департамент координації регіональної мережі;
- Регіональні дирекції;
- Департамент організації перевезень валютних цінностей та інкасації коштів;
- Управління банкнотного бізнесу;
- Центральна дирекція;
- Департамент по роботі з регіональними VIP - клієнтами.
Заступнику Голови Правління - куратору фінансового напрямку, якому безпосередньо підпорядковуються:
1. Головний бухгалтер, якому безпосередньо підпорядковуються управління бухгалтерського обліку та управління статистичної звітності.
2. Операційний департамент, в т.ч. підпорядковані йому підрозділи:
- Управління бек - офісу.
- Управління розрахунків.
- Управління валютного контролю.
3. Управління депозитарної діяльності.
4. Управління бюджетування та управлінської звітності.
5. Упраління інформаційної безпеки.
Заступник Голови Правління очолює Комітет з питань управління активами та пасивами та Технічний комітет. Заступнику Голови Правління - куратору корпоративного бізнесу безпосередньо підпорядковуються:
1. Департамент корпоративних фінансів.
2. Центр кредитування бізнесу ”Корпоративні фінанси” в т.ч. підпорядковані йому підрозділи:
- Департамент проектного фінансування.
- Департамент корпоративного кредитування;
- Департамент регіональних проектів;
- Управління документарних операцій.
Перший Заступник Голови Правління, Заступники Голови Правління несуть особисту відповідальність перед Головою Правління за дотримання та виконання своїх службових обов'язків, а також за організацію та якісне виконання функцій підрозділів, підпорядкованих безпосередньо ним.
Станом на «01» січня 2015 року мережа Банку налічувала 84 точок продажу (дирекцій і відділень), з яких 34 точки продажу розташовані в Києві та Київській області, 4 - у Дніпропетровську, 4 - у Кривому Розі, 5 - у Запоріжжі, 8 - у Львові, 7 - у Харкові, 1 - у Луцьку, 1 - в Чернігові, 3 - в Одесі, 1 - в Полтаві, 3 - в Донецьку, 2 - Краматорську, 1 - в Івано-Франківську, 1 - в Херсоні, 1 - в Чернівцях, 3 - в Миколаєві, 1 - Вознесенську, 1 - в Кременчуці, 1- Тернополі, 1 - Хмельницькому, 1 - Вінниці [60].
Банк є постійним учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (свідоцтво №123 від 08.11.2012 року) [60].
Банк є універсальною банківською установою як за переліком послуг та операцій, що пропонуються Банком, так і за колом клієнтів, що обслуговуються. У 2014 році Банк продовжив свій активний розвиток щодо подальшого закріплення та зміцнення за окремими показниками своїх позицій на ринку банківських послуг України та розширення своєї присутності у регіонах України. Впродовж року припинення (ліквідація) окремих видів банківських операцій не відбувалось.
Згідно з дозволами та ліцензією Національного банку України Банк має право виконувати наступні операції:
1. Приймання вкладів (депозитів) юридичних та фізичних осіб.
2. Відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів по цих рахунках з використанням платіжних інструментів та зарахування коштів на них.
3. Розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Інформація про основні види продукції або послуг, що їх виробляє чи надає Банк.
4. Надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі.
5. Придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, з прийняттям на себе ризику виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг).
6. Лізинг.
7. Послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей і документів.
8. Випуск, купівля, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів.
9. Випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток.
10. Надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.
11. Операції з валютними цінностями:
- неторговельні операції з валютними цінностями,
- операції з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін, прийняття на інкасо), що здійснюються в касах і пунктах обміну іноземної валюти банків,
- операції з готівковою іноземною валютою та чеками (купівля, продаж, обмін, прийняття на інкасо), що здійснюються пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами - резидентами,
- ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів - нерезидентів у грошовій одиниці України,
- ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті,
- ведення кореспондентських рахунків банків ( нерезидентів) у грошовій одиниці України,
- відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними,
- відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними,
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України,
- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках,
- торгівля іноземною валютою на валютному ринку України,
- торгівля іноземною валютою на міжнародних ринках,
- залучення та розміщення банківських металів на валютному ринку України,
- торгівля банківських металами на валютному ринку України,
- валютні операції на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг”,
- валютні операції на міжнародних ринках, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг”.
12. Емісія власних цінних паперів.
13. Організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів.
14. Здійснення операцій на ринку цінних паперів від власного імені (включаючи андерайтинг).
15. Здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб.
16. Перевезення валютних цінностей та інкасація коштів.
17. Операції за дорученням клієнтів або від свого імені:
- з інструментами грошового ринку,
- з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках,
- з фінансовими ф'ючерсами та опціонами.
18. Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.
19. Депозитарна діяльність депозитарної установи.
20. Діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Банк співпрацює з банківськими установами України та зарубіжжя, має кореспондентські відносини більш ніж з 20 банками-кореспондентами. Банк не обслуговує кошти державного та місцевих бюджетів. Банк надає послуги підприємствам різноманітних галузей, включаючи металургійну, нафтодобувну, інші небанківські фінансові установи, але найбільшу частку в частині кредитних операцій Банку займають контрагенти, що спеціалізуються в галузях торгівлі та будівництва. Контрагенти фізичні особи за кредитно-депозитними операціями класифікуються Банком як еліта та середній клас.
Реалізація продуманої політики протягом 2014 року дозволила Банку забезпечити стійке фінансово-економічне підґрунтя для подальшої стабільної роботи та зміцнення власної ринкової ніші і показників ефективності серед інших представників банківської системи України, що підтверджується, зокрема, і нижченаведеними узагальнюючими показниками діяльності.
Станом на 31 грудня 2016 року розмір регулятивного капіталу керівництвом Банку розкрито в сумі 555 365 тис.грн., що відповідає вимогам НБУ для проведення операцій.
Резервний фонд формується Банком у відповідності до Статуту де вказано, що такий фонд створюється Банком у розмірі 25% розміру капіталу та розмір щорічних відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5% від прибутку Банку за рік.
Прибуток Банку після оподаткування / чистий прибуток за 2016 рік склав 8,065 млн. грн. (в той час як за підсумками 2016 року сукупні збитки українських банків склали 53,0 млрд.грн.) за рахунок збереження позитивної динаміки нарощування обсягу активно-пасивних операцій і, як наслідок, доходів і витрат Банку.
...Подобные документы
Роль кредитних операцій в діяльності комерційного банку. Умови, суб’єкти і об’єкти кредитування, характеристика стадій кредитного процесу. Особливості формування етапів кредитної політики комерційного банку. Методи оцінки кредитоспроможності позичальника.
курсовая работа [755,9 K], добавлен 20.10.2011Кредитна діяльність комерційного банку: мета та принципи організації. Реалізація кредитної політики банківських установ. Аналіз обсягу, складу та структури кредитного портфеля банку. Аналіз можливостей електронних автоматизованих інформаційних систем.
дипломная работа [636,6 K], добавлен 21.07.2016Теоретичні основи управління, сутність і структура кредитного портфеля. Роль кредитної політики комерційного банку у забезпеченні надійності його кредитного портфелю, основні види ризиків. Управління проблемними кредитами і заходи щодо їх оздоровлення.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 03.03.2011Поняття кредитного ризику і кредитного процесу. Сутність та необхідність кредитної політики комерційного банку. Аналіз показників кредитування, структура зобов’язань Першого Українського Міжнародного банку. Шляхи вдосконалення кредитування в Україні.
дипломная работа [527,0 K], добавлен 17.12.2011Підходи до визначення сутності кредитної політики банку. Особливості методів управління кредитним ризиком та визначення основних шляхів його мінімізації. Формування оціненого та якісного підходу щодо управління ризиком на рівні кредитного портфеля банку.
статья [25,7 K], добавлен 27.08.2017Дослідження питань управління доходами, отриманими від кредитної діяльності комерційного банку на прикладі ВАТ "Кредітпромбанк". Проведення процедури аналізу діяльності комерційного банку, в цілях оцінки ефективності здійснюваної кредитної політики.
дипломная работа [122,3 K], добавлен 11.10.2010Фінансово-економічна необхідність удосконалення управління кредитними ризиками в комерційних банках. Способи оцінки кредитного ризику комерційного банку, методи управління ними та вимоги Національного Банку України (НБУ) щодо запобігання ризикам.
дипломная работа [2,2 M], добавлен 08.11.2010Основні засади формування кредитної політики банку. Економічна характеристика ПАТ "Діамантбанк" та організація кредитування фізичних осб. Формування скорингової системи, як засіб зниження ризику при видачі позички. Механізми реалізації заставного майна.
дипломная работа [1,7 M], добавлен 29.03.2012Поняття, головні чинники виникнення та індикатори валютного ризику банку, розробка та необхідність маркетингової стратегії управління ризиками. Діагностика системи управління валютним ризиком в банку АКБ "Базис", рекомендації щодо її вдосконалення.
курсовая работа [66,4 K], добавлен 23.01.2010Розробка кредитної політики банку та сутність, види, принципи банківського кредитування. Етапи кредитного процесу та методи оцінки кредитоспроможності позичальника. Заходи щодо мінімізації втрат від кредитного ризику. Контроль кредитної діяльності банку.
курсовая работа [118,6 K], добавлен 09.07.2009Організаційна структура банку як фактор забезпечення надавання позичок. Елементи ринкового планування, стратегія розвитку та альтернативи діяльності банку в оптимізації кредитування. Аналіз ефективності управління кредитним портфелем "Укргазбанку".
дипломная работа [1,4 M], добавлен 07.09.2010Створення аналітичної системи формування кредитної політики комерційного банку АКБ "Правекс-Банк". Форми і функцій кредиту. Форми забезпечення зворотності кредитів, нарахування і стягнення відсотків по кредитах. Оцінка кредитоспроможності позичальника.
презентация [100,0 K], добавлен 14.08.2013Сутність, аналіз та методи оцінювання кредитного ризику. Способи захисту та шляхи управління кредитним ризиком. Аналіз кредитного портфеля ПАТ "ВТБ Банк". Оцінка стану справ у банку в галузі кредитних відносин з клієнтом. Кредитна політика "ВТБ Банку".
курсовая работа [1,2 M], добавлен 14.05.2013Діяльність комерційних банків. Теоретичні засади політики довгострокового кредитування. Суть, значення, система та операції комерційного банку по довгостроковому кредитуванню. Аналіз ефективності операцій банку на прикладі Райффайзен – банку Аваль.
курсовая работа [266,8 K], добавлен 20.11.2008Безготівкові рахунки банку. Кредитування юридичних та фізичних осіб. Контроль банком за станом кредитних операцій. Операції з ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті, обмінні валютні операції. Внутрішньогосподарські операції комерційного банку.
методичка [348,7 K], добавлен 26.08.2013Загальна характеристика портфелю цінних паперів банку. Оцінка ефективності політики комерційного банку "Приватбанк" щодо управління інвестиційним портфелем. Особливості аналізу динаміки, обсягів та структури інвестиційного портфелю комерційного банку.
курсовая работа [977,0 K], добавлен 07.01.2016Сутність кредитного портфеля банку та критерії його конкурентоспроможності. Класифікація кредитного портфелю банку згідно методології НБУ. Аналіз кредитного портфеля банку: очікувані та неочікувані втрати та резерви, співвідношення "ризик-доходність".
курсовая работа [43,2 K], добавлен 20.11.2010Поняття, характеристика кредитного портфеля банку. Фактори зовнішнього та внутрішнього впливу на вартість кредитного портфеля банку. Особливості управління вартістю кредитного портфеля в умовах кризи. Оцінка вартості кредитного портфеля ПАТ КБ "Хрещатик".
дипломная работа [3,9 M], добавлен 12.08.2010Дослідження кредитного портфеля банку. Проблемні зони управління кредитним портфелем банку. Вимоги до фахівців у контексті запропонованих способів удосконалення управління кредитним портфелем банку. Визначення ступеня й типу ризику кредитного портфеля.
курсовая работа [164,6 K], добавлен 31.01.2014Вдосконалення кредитного процесу в керуванні якістю банківських позичок. Оцінка та прогнозування економічної ефективності кредитної діяльності банку. Встановлення ліміту для фізичних осіб за результатами комплексної методики оцінки їх платоспроможності.
курсовая работа [478,3 K], добавлен 20.10.2011
