Акредитивна форма розрахунків

трансферабельний акредитив (стаття 48);

переуступка виторгу (стаття 49).

Основні положення, що визначаються уніфікованими правилами і що стосуються роботи банків по акредитивах такі.

Насамперед, акредитив являє собою зобов'язання банку здійснити оплату на користь експортера при дотриманні останнім всіх умов акредитива. З вищевикладеного випливає, що банки повинні з розумною старанністю перевіряти документи, що даються експортером із метою визначення відповідності їхньої форми й змісту закладених в умовах акредитива. Відповідність документів умовам визначається банками винятково по їхніх зовнішніх ознаках, банки не несуть ніякої відповідальності за автентичність і юридичне значення будь-яких документів. У випадку, коли по зовнішніх ознаках документи не можна визнати цілком відповідним умовам акредитива, з банків автоматично знімається зобов'язання проводити оплату цих документів. Акредитив по своїй природі представляє угода, відособлена від договору, на якому він може бути заснований, і, отже, банки не зобов'язані займатися такими договорами, навіть якщо в акредитиві є на такий договір посилання. Своєчасність одержання відшкодування, на яке має право банк-платник, знаходиться під відповідальністю банка-емітента.

Таким чином, Уніфікованими правилами і звичаями для акредитивів передбачений повний перелік дій, що можуть або повинні здійснювати банки при обслуговуванні ними розрахунків у формі акредитива. Підвищена ж ступінь відповідальності банків при цьому знижується жорсткими умовами в аспекті строків дій банківських зобов'язань, а також в аспекті вимог до дотримання умови акредитива.

Слід зазначити, що при обслуговуванні акредитивної форми розрахунків по зовнішньоторговельних угодах банки керуються ще одним комплексом міжнародних нормативів, зробленим Міжнародною торговельною палатою, що регулює базисні умови постачання продукції від експортера до імпортера. Зазначені нормативи в останній редакції були випущені в 1990 році за назвою “инкотермс-90. Умови постачання продукції закріплюються продавцем і покупцем у договорі, а далі відбиваються на умовах акредитива за типологією, визначеною в зазначених правилах. При перевірці банком документів і прийнятті ним рішення про відповідність їхнім умовам акредитива, виконання експортером умов постачання продукції імпортеру визначається по транспортних документах, базуючись на положеннях, закріплених у правилах "Інкотермс".

На сьогоднішній день, відповідно до чинного законодавства, із метою забезпечення своєчасного і якісного проведення розрахунків по зовнішньоторговельних контрактах, сторонами яких є суб'єкти підприємницької діяльності України, акредитивні розрахунки повинні здійснюватися відповідно до Уніфікованих правил і звичаїв для акредитивів. Вимоги уніфікованих правил повинні враховуватися суб'єктами підприємницької діяльності при укладанні контрактів. У противному випадку такі зовнішньоекономічні договори можуть бути у встановленому порядку визнані недійсними.

Як уже було зазначено, уніфіковані правила в кожній окремій країні приймаються до виконання в рамках норм національного законодавства. У Україні основними нормативними документами, що регулюють міжнародні розрахунки, є такі:

Закон України «Про банки і банківську діяльність».

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Декрет Кабінету Міністрів України «Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті».

Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо удосконалення валютного регулювання».

Інструкція Національного банки України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті по експортно-імпортних операціях на умовах відстрочки платежів або постачання».

При здійсненні будь-якої операції комерційні банки керуються, у першу чергу Законом “Про банки і банківську діяльність". Відповідно до статті 3 цього закону, банки можуть здійснювати розрахунки з доручення клієнтів, банків-кореспондентів і вести їхні рахунки. Стаття 32 визначає, що банки здійснюють розрахунки у формах, встановлених у міжнародній банківській практиці.

Україна як самостійна держава встановлює зовнішньоторговельні й інші економічні зв'язки з закордонними країнами через свої органи й уповноважені організації. Режим здійснення валютних операцій і пов'язаних із ними міжнародних розрахунків на території країни, повноваження державних органів і функції банків і інших кредитно-фінансових установ України, права й обов'язки суб'єктів валютних відношень установлюються Декретом Кабінету Міністрів “Про систему валютного регулювання і контролю". Декрет відзначає, що єдиним законним засобом платежу на території України, що приймається без обмежень, є валюта України. Порядок вивозу, переказ і пересилка через кордон і за кордон резидентами і нерезидентами, розрахунки між ними в межах торгового обороту здійснюються в іноземній валюті тільки через уповноважені банки, Для здійснення валютних операцій НБУ видає генеральні (на здійснення валютних операцій на весь період дії режиму валютного регулювання) і індивідуальні (на здійснення разових валютних операцій) ліцензії. Здійснення комерційними банками операцій із валютними цінностями без одержання ліцензії призводить до застосування в такі банки санкцій у виді штрафів, або, при повторному виявленні порушення, що розглядається, виключення їх із Республіканської книги реєстрації банків.

Міжнародні розрахунки по комерційних договорах здійснюються уповноваженими банками, як правило, у ВКВ, а також у валюті з обмеженою конвертованістю і розрахунковій валюті клірингових рахунків, відповідно до умов міждержавних і міжбанківських договорів. Уповноважені банки можуть здійснювати міжнародні розрахунки у формі акредитива, інкасо, банківського переказу й в інших формах, що мають місце в міжнародній банківській справі. Вибір конкретної іноземної валюти і форми розрахунків по зовнішньоторговельних контрактах визначається угодою сторін і фіксується в умовах контракту. Уповноважені банки, що обслуговують експортно-імпортні операції українських резидентів, зобов'язані:

- при відкритті резиденту валютного рахунку протягом 3 днів сповістити про це державну податкову інспекцію по місцю реєстрації резидента;

- надавати суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності свої реквізити, як-от: а) повна назва і поштова адреса;

б) код ОКПБ, привласнений органами статистики за місцем перебування банку.

З метою контролю за виконанням резидентами правил проведення експортно-імпортних операцій державні митні органи щотижня надають в уповноважені банки України, зазначені у вантажних митних деклараціях, реєстри вантажних митних декларацій, на підставі котрих ті або інші товари перетнули митний кордон України. Уповноважені банки на підставі аналізу отриманих реєстрів установлюють контроль за своєчасним надходженням резидентам виторгу в іноземній валюті за продукцію, роботи (послуги), що були експортовані. Виторг резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованості, але не пізніше 90 календарних днів із дати митного оформлення продукції, що експортується. Перевищення зазначеного строку потребує спеціального дозволу Національного банки України. У випадку не надходження валютного виторгу у встановлені строки уповноважені банки в тижневий строк подають інформацію про це комісіям при регіональних керуваннях НБУ по місцю реєстрації резидентів. Разом із цим, після закінчення строку надходження виторгу в іноземній валюті через трьох тижня, що необхідна резидентам для одержання індивідуального дозволу на перевищення цих строків, уповноважені банки нараховують пеню з резидентів за кожний день прострочення в розмірі 0,3% від суми недоотриманого виторгу в іноземній валюті, перерахованої по офіційному валютному курсі НБУ на день перерахунку і щомісяця до 28 числа поточного місяця перераховують у Державний Бюджет України суми нарахованої пені.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності резидентів, усіх напрямків діяльності комерційних банків є однією з найважливіших функцій держави, монополія виконання якої на сучасному етапі розвитку суспільства повинне знаходитися в руках держави. Внаслідок особливої значимості для країни зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств, її регулюванню також повинно даватися особливе значення. Спрямованість чинного національного законодавства по регулюванню розрахунків по експортних операціях на захист національної валюти, утримання її курсу може характеризуватися тільки з позитивної сторони. Проте не всі засоби, що використовуються при цьому можуть бути оцінені однозначно. Промова, у даному випадку, йде про покладання в адміністративному порядку на комерційні банки функції органа, що контролює діяльність своїх клієнтів. Зазначена ситуація суперечить нормальним умовам співробітництва банку з клієнтом, що визначає необхідність перегляду існуючого положення.

Більшість міжнародних розрахунків проводяться в безготівковій формі, яка відрізняється якістю, оперативністю проведення і невисокою вартістю, що, у свою чергу, забезпечує ефективність функціонування учасників операцій. Ступінь використання безготівкових розрахунків залежить як від рівня розвитку товарно-грошових відношень, так і від особливостей банківської практики, грошової політики кожної конкретної держави. Але більшість міжнародних платежів здійснюється за допомогою безготівкових розрахунків.

Головною відмінністю міжнародних розрахунків є значне збільшення ризику, що значною мірою залежать як від відстані, так і від інформаційних можливостей. Головну роль у проведенні єдиної валютної політики грає Національний банк як центральний банк країни. На нього покладені функції по організації міжнародних розрахунків держави. Він бере участь у розробці зведеного платіжного балансу, представляє інтереси країни у відношеннях із центральними банками інших країн і в міжнародних валютно-фінансових організаціях.

При проведенні міжнародних розрахунків банки і їхні клієнти керуються такими принципами:

- платежі відбуваються після відвантаження продукції, надання послуг, виконання робіт або одночасно з ними (авансові платежі, як правило, можливі по угодах і контрактам у спеціально обумовлених випадках);

- кошти клієнтів банку повинні обов'язково зберігатися на відповідних рахунках, із яких відбуваються всі розрахунки;

- платежі з рахунку повинні проводитися по згоді платника (акцепт документів), за винятком випадків оплати в безакцептному порядку, передбачених законодавством країни;

- платежі проводяться за рахунок платника або кредиту банку, що дається платнику;

- покупець може відмовитися від оплати розрахункових документів тільки при певних мотивах, що приймаються банком.

Для того, щоб між контрагентами не виникало протиріч, необхідно визначити основні валютно-фінансові і платіжні умови розрахунків: форми розрахунків, засоби платежу, умови платежу, валюта ціни, валюта платежу. При цьому необхідно розуміти, що імпортер зацікавлений у виплаті найменшої суми валюти, прискоренні одержання товару і відстрочці платежу з моменту його кінцевої реалізації, а експортер бажає одержати всю суму валюти цілком у найкоротший строк. Тому обов'язково потрібно обмовляти в контракті строки платежу.

Валютно-фінансові і платіжні умови угод залежать від характеру економічних і політичних відношень між країнами, співвідношення сил контрагентів, положення на конкретних товарних і грошових ринках, державних заходів регулювання міждержавних потоків товарів, послуг і капіталів, відмінностей у темпах інфляції в окремих країнах, стані платіжних балансів країн, а також конкретних зовнішньоторговельних угод і кредитних домовленостей.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ АКРЕДИТИВНОЇ ФОРМИ РОЗРАХУНКІВ У КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ

2.1 Механізм обслуговування акредитивної форми міжнародних розрахунків

Аналіз акредитивних форм розрахунків проводиться на прикладі акціонерного комерційного банку “Фінанси та кредит”, котрий є одним з банків України який надає можливість своїм клієнтам проводити міжнародні розрахунки із застосуванням акредитивної форми розрахунків.

Обслуговуванням акредитивної форми міжнародних розрахунків у банку “Фінанси та кредит” займається такий структурний підрозділ як Відділ документарних операцій.

Практична діяльність комерційного банку “Фінанси та кредит” зумовила поділ даної форми розрахунків на види: експортні документарні акредитиви (коли експортером товарів, робіт або послуг є особа-резидент України), імпортні документарні акредитиви (підприємство-резидент України є імпортером товарів, робіт або послуг).

По кожному з видів розрахунків відділ документарних операцій окремо веде журнал реєстрації, де кожній операції присвоюється свій кодовий номер, яким згодом оперують при обміні інформацією з банком-контрагентом і з клієнтом. Диференціація розрахунків по окремих видах припускає також диференціацію комплексу дій, що починаються працівниками відділу при обслуговуванні того або іншого виду розрахунків. Нижче наводиться характеристика зазначених дій у розрізі виділених видів розрахунків.

Експортні документарні акредитиви.

Оскільки заявником у випадку, що розглядається, є іноземне підприємство, то повідомлення про відкриття акредитива на користь національного підприємства-експортера надходить з іноземного банку. У більшості випадків дане повідомлення надходить безпосередньо у відділ документарних операцій банку “Фінанси та кредит” по каналах системи SWIFT. У деяких випадках повідомлення з іноземного комерційного банку про відкриття акредитива надходить через телекс, а до відділу документарних операцій воно передається службою “Ключ-Телекс”, що спочатку одержує дане повідомлення.

Умови акредитиву, що надійшли з іноземного банку, авізуються працівниками відділу документарних операцій.

Це повідомлення реєструється в журналі реєстрації операцій по експортних акредитивах, йому присвоюється номер і відповідно до цього номера заводиться справа по даному акредитиву, до якого підшивається вся документація, що проходила через відділ по даному акредитиву.

Повідомлення, що надійшло з іноземного комерційного банку, з умовами акредитиву, передається банком “Фінанси та кредит” безпосередньо підприємству - бенефіціару, на чию користь акредитив був відкритий. У залежності від того, чи є бенефіціар клієнтом банку “Фінанси та кредит”, або клієнтом іншого вітчизняного комерційного банку, використовуються різні засоби передачі йому цього повідомлення. У більшості випадків, бенефіціар обслуговується в регіональній дирекції банку “Фінанси та кредит” , і, тому, повідомлення надсилається в дирекцію з вказівкою передати його клієнту. Для реалізації даної цілі використовується система електронної пошти, що забезпечує найбільше швидку передачу інформації. Разом із повідомленням про відкриття акредитива і його умов відділом документарних операцій до дирекції направляється супровідний лист із зазначенням найістотніших моментів умов акредитива.

У випадку, коли бенефіціар обслуговується іншим комерційним банком, банк “Фінанси та кредит” направляє повідомлення в даний банк. Подібна ситуація виникає при відсутності прямих каналів зв'язку між банком, що відкриває акредитив, і банком бенефіціара.

Паралельно із цим банку, з якого було отримане повідомлення про відкриття акредитива, надсилається повідомлення про авізування бенефіціару умов даного акредитива.

Аналогічні дії вживаються при надходженні з іноземного банку повідомлень про зміну умов акредитива.

При виконанні експортером своїх зобов'язань, він надає безпосередньо у відділ документарних операцій банку “Фінанси та кредит” пакет документів, передбачених умовами акредитива, що є підтвердженням виконання ним зобов'язань за договором. Незалежно від того, який банк є виконуючим (банк “Фінанси та кредит” або іноземний банк) документи перевіряються працівниками відділу. У випадку, коли виконуючим банком є банк “Фінанси та кредит”, і при відсутності розбіжностей у документах з умовами акредитива, перевірені документи направляються в іноземний банк, і паралельно надсилається повідомлення про те, що документи оформлені бенефіціаром у повній відповідності до умов акредитиву, і, на цій основі, виставляється вимога стосовно їх сплати. У іноземний банк документи пересилаються за допомогою служби кур'єрської пошти. Безпосередньо банк “Фінанси та кредит” найбільше тісно співробітничає зі службою DHL.

У ситуації, коли є розбіжності між оформленими документами та умовами акредитиву, це може стати причиною відмови імпортера від їх сплати. Тому, працівник відділу документарних операцій банку “Фінанси та кредит” повинен вказати клієнту на розбіжності в документах та попереджає його про можливі наслідки. Але і у даному випадку документи пересилаються іноземному банку, на основі погодження (питання про сплату даних документів вирішується аплікантом).

За умови, коли виконуючим банком є іноземний банк, пакет документів пересилається в іноземний банк без якоїсь додаткової інформації.

Після пересилки документів до іноземного банку справа по даному акредитиві ставиться на спеціальний облік - по ньому очікується сплата.

Іноземний банк, у випадку прийняття документів до оплати, попередньо повідомляє про те, коли буде перерахована сума оплати. Відповідно до даного повідомлення працівники Відділу документарних операцій банку “Фінанси та кредит” відслідковують засоби, що надходять на рахунок банку.

Кошти, що надійшли з іноземного банку зараховуються або на коррахунок обласної дирекції банку “Фінанси та кредит” (у випадку, якщо бенефіціар обслуговується даною дирекцією), або безпосередньо на рахунок клієнта (якщо він обслуговується головною конторою банку). Із загальної суми виручки, після зарахування її в повному обсязі на рахунок клієнта, утримується сума комісій банку за обслуговування по даному акредитиву.

Після здійснення перерахування бенефіціару оплати по акредитиву справа по ньому закривається і підшивається в архів Відділу документарних операцій.

Розглянуті вище етапи дій працівників банку при обслуговуванні експортних акредитивів мають місце при виконанні експортером своїх зобов'язань і згодою іноземної сторони здійснювати оплату. Але іноді на практиці складаються ситуації, коли бенефіціар не може по певним причинам надати документи, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань до закінчення терміна дії акредитива, або ж іноземна сторона відмовилася сплачувати надані з розбіжностями документи. Тоді, у першому випадку, справа закривається внаслідок закінчення терміну дії акредитиву, а в другому - внаслідок повідомлення з іноземного комерційного банку про відмову апліканта від сплати.

Більш детально розглянемо схему документообігу при розрахунках за допомогою експортного акредитиву на рисунку 2.1 “Схема документообігу при розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку постачальника”.

Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 2.1 Схема документообігу при розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку постачальника.

На схемі цифрами позначені наступні етапи:

1 покупець-платник подає заяву своєму банку на відкриття акредитива;

2 банк платника (емітент) прийняту до виконання заяву враховує на приході позабалансового рахунку № 9802 “Акредитиви до оплати” і перераховує гроші з поточного рахунку в банк постачальника бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунку:

№ 2600 “Поточний рахунок суб'єкта господарської діяльності ” (покупця);

К-т рахунку:

№ 1200 “Коррахунок в національному банку України”;

3 банк “Фінанси та кредит” отримує авізо з доданою заявою на акредитив, і одержані гроші зараховує на рахунок № 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності” (субрахунок “Розрахунки акредитивами”). Зарахування коштів здійснюється бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунку:

№ 1200 “Коррахунок в національному банку України”;

К-т рахунку:

№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності” (субрахунок “Розрахунки акредитивами”); банк повинен в 7 денний термін сповістити про отримання заяви на акредитив постачальника;

4 постачальник відвантажує товар і передає реєстри рахунків та транспортні документи в банк “Фінанси та кредит”;

5 банк “Фінанси та кредит” перевіряє документи останнього на відповідність умовам, передбаченим акредитивом і сплачує їх:

Д-т рахунку:

№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності” (субрахунок “Розрахунки акредитивами”);

К-т рахунку:

№ 2600 “Поточний рахунок суб'єкта господарської діяльності” (постачальника);

строки перевірки не повинні перевищувати 7 днів з моменту отримання документів;

6 банк “Фінанси та кредит” повідомляє банк покупця про проведений платіж;

7 банк покупця платника, одержавши повідомлення, списує суму акредитиву на зменшення позабалансового рахунку № 9802 “Акредитиви до оплати”;

Імпортні документарні акредитиви.

У даному випадку імпортером товарів, робіт або послуг є вітчизняне підприємство-клієнт банку. І саме воно є ініціатором (наказодавцем) відкриття акредитиву на користь свого іноземного партнера.

Підприємство-аплікант звертається до Відділу документарних операцій банку “Фінанси та кредит” із заявою установленої форми. До даної заяви додається ще один документ, що називається “Перелік необхідних документів”, що визначає принципово важливий момент акредитивної операції - які саме документи будуть прийматися від бенефіціара до оплати.

На підставі зазначеної заяви у Відділі документарних операцій банку “Фінанси та кредит” здійснюється реєстрація операції в журналі реєстрації операцій по імпортних акредитивах і по даній операції відкривається справа.

Необхідним кроком при обслуговуванні розрахунків по імпорту за допомогою акредитивної форми є попереднє бронювання засобів клієнта банком для наступної сплати бенефіціару виконаних ним зобов'язань. Особливістю даної схеми проведення акредитивних розрахунків є залучення Відділу клієнтських рахунків в іноземній валюті, або Відділу лоро-рахунків в іноземній валюті (в залежності від того, де обслуговується клієнт) яким оформляється службова записка з проханням перевести з валютного рахунку клієнта (дирекції) на валютний рахунок по бронюванню засобів по акредитиву відповідну суму.

У випадку, коли організація-імпортер не має бажання відволікати з обороту засоби з метою їхній бронювання для відкриття акредитива, акредитив може бути відкритий після оформлення з банком заставних відносин.

Після здійснення зазначених операцій за допомогою системи SWIFT або телексом банку бенефіціару направляється повідомлення про відкриття на користь його клієнта акредитива з вказівкою всіх умов (аналогічні тим, що одержує банк “Фінанси та кредит” по експортних акредитивах).

Наступний етап - одержання з банку бенефіціара документів про виконання останнім своїх зобов'язань за договором.

Документи, що надійшли, перевіряються працівниками Відділу документарних операцій банку “Фінанси та кредит” на повну відповідність умовам акредитива. У випадку повної відповідності здійснюється їх оплата. З цією метою Відділу грошових переказів оформляється службова записка з проханням перевести раніше заброньовані засоби для оплати акредитива на рахунок банку бенефіціара.

У випадку, коли документи, отримані з іноземного банку, оформлені бенефіціаром із розбіжностями з умовами акредитива, питання оплати даних документів погоджується з аплікантом. У випадку згоди оплати документів із розбіжностями здійснюється процедура викладена вище. Якщо ж імпортер відмовляється від оплати цих документів (на що має повне юридичне право) іноземному банку надсилається про це повідомлення.

Кінцевим етапом операції розрахунків за допомогою імпортного акредитива є закриття справи по даній операції і передача його в архів.

Більш детально розглянемо схему документообігу при розрахунках за допомогою імпортного акредитиву на рисунку 2.2.

Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 2.2 Схема документообігу при розрахунках покритими акредитивами з депонуванням коштів покупця в банку-емітенті.

На схемі цифрами позначені наступні етапи:

1 покупець-платник передає до банку “Фінанси та кредит” заяву на відкриття акредитива. Банк повинен розглянути заяву і в 7-денний термін оповістити покупця про своє рішення;

2 банк “Фінанси та кредит” депонує кошти на рахунку №2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”, аналітичний рахунок “Розрахунки акредитивами”, бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунку:

№ 2600 “Поточний рахунок суб'єкта господарської діяльності ”

К-т рахунку:

№ 2602 “Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності”, рахунок “Розрахунки акредитивами” (на суму заявленого акредитива);

К-т рахунку:

№ 6110 “Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів (на суму визначену за послугу)”

3 банк “Фінанси та кредит” авізо повідомляє банк постачальника по відкриття акредитива;

4 банк постачальника (банк- виконавець), одержавши повідомлення, інформує постачальника і банк “Фінанси та кредит” про відкриття акредитива, який виконавець обліковує на позабалансовому рахунку № 9802 “Акредитиви до сплати” (на балансових рахунках жодних записів не здійснюють, бо гроші не надійшли);

5 постачальник відвантажує товар покупцю;

6 постачальник передає товарно-транспортні накладні і грошово-розрахункові документи своєму банку для сплати;

7 банк постачальника, одержавши зазначені документи, перевіряє їх та звіряє з умовами реалізації акредитива;

8 банк постачальника надсилає документи спецзв'язком до банку “Фінанси та кредит”;

9 банк “Фінанси та кредит” після перевірки сплачує реєстр документів:

Д-т рахунку:

№ 2602 ;

К-т рахунку:

№ 1200 ;

строки перевірки документів не повинні перевищувати сіми днів з моменту їх отримання;

10 банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника:

Д-т рахунку:

№ 1200;

К-т поточного рахунку:

№ 2600 ;

11 банк “Фінанси та кредит” звіряє одержані документи постачальника з умовами акредитива і перераховує гроші банку постачальника бухгалтерською проводкою:

Д-т рахунку:

№ 2602;

К-т рахунку:

№ 1200;

Важливим моментом при перевірці документів, які приймаються від бенефіціару є перевірка їх відповідності умовам акредитиву. Банк “Фінанси та кредит” повинен перевіряти всі документи, що оговорені в акредитиві, щоб переконатися, що по зовнішнім ознакам вони відповідають умовам акредитива. Відповідність даних документів по зовнішнім ознакам умовам акредитиву визначається у відповідності з міжнародною банківською практикою.

Процедура перевірки додержання адекватності умов акредитиву та поданих клієнтом документів наступна:

Працівники Відділу документарних операцій перевіряють повноту пакету поданих документів, тобто кількість необхідних документів, вказаних у контракті, проти яких має бути здійснений платіж, та фактично представленими клієнтом банку з додержанням умов кількості примірників (копій та оригіналів).

Кожний документ окремо перевіряється на правильність складання, повного відображення ними необхідної інформації та наявністю усіх підписів та печаток (перевірка на достовірність).

Перевіряються документи також на відповідність вимогам акредитиву.

Перевірка пакету документів на предмет відсутності протиріч між документами.

Чи відповідають страхові документи необхідному типу, та чи покривають вказані в акредитиві ризики.

Перевірка своєчасності представлення документів відповідно указаним в акредитиві чи визначеним Уніфікованими правилами, строкам представлення окремих категорій документів та строку дії самого акредитиву.

Прийняття рішення про прийом документів або їх поверненні та інформування особи, яка представила документи про відповідне рішення строком не більше 7 днів.

Документи, що не зазначені в акредитиві, не перевіряються банком. Якщо КБ “Фінанси та кредит” отримує подібні документи, він повертає їх пред'явнику або передає їх далі без будь-якої відповідальності зі свого боку. Банк-емітент або виконуючий банк повинні в період, що не перевищує семи банківських днів з моменту отримання документів, перевірити ці документи і винести рішення про прийняття або відміну даних документів, а також проінформувати ту сторону, від якої дані документи були отримані.

Якщо акредитив включає будь-які умови без вказання відповідних їм (умовам) документів, працівники Відділу документарних операцій банку “Фінанси та кредит” не приймають до уваги і не розглядають їх.

При отриманні документів працівники відділу документарних операцій банку “Фінанси та кредит” повинні вирішити на основі лише одних документів, чи відповідають документи по зовнішнім ознакам умовам акредитиву. Якщо документи по зовнішнім ознакам не відповідають умовам акредитиву, банк можє відмовитися від прийняття даних документів.

Якщо відділ документарних операцій банку вважає, що документи по зовнішнім ознакам не відповідають умовам акредитиву, то на основі лише своєї власної думки він має право запропонувати наказодавцю акредитива прийняття документів з розходженнями , однак це повинно бути зроблено у термін, що не перевищує 7 днів.

Якщо працівники відділу документарних операцій банку вирішили відмовитися від прийняття документів, банк повинен повідомити про це шляхом телекомунікаційного повідомлення або, якщо це можливо, іншим прискореним шляхом не пізніше, ніж по проходженню семи банківських днів після отримання документів. Таке повідомлення повинно бути відправлено банку, від якого були отримані дані документи або бенефіціару, якщо документи були отримані безпосередньо від нього. Дане повідомлення повинно містити всі розходження в документах, по причині яких банк відмовляє в прийнятті документів, також повинно вказуватись, чи зберігає банк дані документи в розпорядженні пред'явника чи повертає їх йому.

Банк “Фінанси та кредит” не несе ніякої відповідальності за форму, повноту, точність, підробку або юридичні наслідки будь-якого документа, а також за загальні або приватні умови, які зазначені у документах, або додатково включені в них. Він також не несе ніякої відповідальності за опис, кількість, вагу, якість, упаковку, доставку, цінність або за фактичну наявність вказаних в документах товарів, а також за добросовісність, здійснену діяльність або бездіяльність, платоспроможність, виконання зобов'язань, комерційну репутацію грузовідправника, перевізників, пересильників, грузоотримувачів або страхувальників товару або іншої особи. Банк не несе ніякої відповідальності за наслідки затримки або втрати в дорозі будь-якого повідомлення, листа чи документа, а також за інші помилки, що виникають при передачі телекомунікаційних повідомлень. Банк не несе ніякої відповідальності за помилки у перекладі чи тлумаченні будь-яких технічних термінів і залишає за собою право передавати терміни акредитиву без перекладу.

Також, банк не несе ніякої відповідальності за наслідки, що визвані призупиненням його діяльності із-за стихійних лих, бунтів, громадянських війн та інших обставин, що не залежать від нього.

Якщо потребується надання інших документів, чим транспортні документи, страхові документи і комерційні рахунки, в акредитиві повинно бути вказано, ким такі документи повинні бути видані і які формулювання чи дані вони повинні містити. Якщо в акредитиві цього не вказано, то Відділ документарних операцій банку буде приймати документи такими, якими вони представлені при умові, що зміст документів не суперечить іншим документам, оговореним в акредитиві.

Таким чином, до повноважень працівника Відділу документарних операцій входить перевірка правильності подачі клієнтом документів, тобто їх кількість по назві, кількість примірників кожного документа. Перевіряється також зміст документів (кількість продукції, сума і строки поставки), тобто щоб дані, що зазначені в кожному окремому документі відповідали іншим документам. Банк контролює також строки виконання акредитиву (90 днів). Акредитив по експорту: грошові надходження на рахунок експортера поступають з моменту пересічення товару границі. Акредитив по імпорту: грошові надходження на рахунок експортера надходять з моменту досягнення товару до місця поставки. Щодо вибору форми оплати, то банк до цього немає ніякого відношення, це рішення приймають клієнти по взаємній домовленості. Банк “Фінанси та кредит” виступає лише посередником при здійсненні розрахунків за допомогою акредитиву.

Як було вже сказано, важливим моментом при перевірці працівниками Відділу документарних операцій документів, які приймаються від бенефіціара є перевірка їх відповідності умовам акредитиву за датами, строками, кількістю та сумами. При цьому в обов`язковому порядку, необхідно враховувати тлумачення цих понять Уніфікованими правилами. Відповідно до ст. 42 Правил усі акредитиви мають передбачати дату закінчення строку та місце представлення документів для оплати, акцепту, негоціації. А отже, документи мають бути представлені в день закінчення строку чи до його закінчення.

2.2 Аналіз обсягів та структури платежів за акредитивною формою розрахунків

Різкі негативні зміни у економічному середовищі дещо пригальмували розвиток акредитивної форми розрахунків не лише у банку “Фінанси та кредит”, але і в інших комерційних банках України. Та незважаючи на це, даний вид міжнародних розрахунків є одним з найперспективніших у міжнародній торгівлі. Це пов'язано з високим рівнем гарантій, який надає ця форма розрахунків для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. З поступовою інтеграцією України у міжнародну торгівлю обсяги міжнародних контрактів поступово будуть зростати, що призведе до збільшення потреби підприємців в проведенні міжнародних розрахункових операцій. В такій ситуації акредитивна форма розрахунку може бути досить прибутковою статтею прибутку любого банку. Розуміючи це, банк “Фінанси та кредит” вкладав до нещодавнього часу великі фінансові ресурси у розвиток документарних операцій, встановлював контакти з великими західними банками.

Документарні акредитиви - найбільш розповсюджена форма розрахунків у міжнародній торгівлі. Якщо у банку “Фінанси та кредит” розрахунки по акредитивним операціям за 1996 рік склали 65% від загального обсягу документарних операцій, то за 1997, 1998, та шість місяців 1999 року відбулося різке зростання обсягу цих операцій. Статистичні дані за останні чотири роки та початок 1999 року свідчать про неухильне підвищення обсягу акредитивних операцій банку “Фінанси та кредит”. Так, якщо за 1995 було укладено 37 імпортних та 73 експортні угоди, у 1996 - 112 імпортних та 185 експортних, 1997 - 182 імпортні та 296 експортні, то за 1998 було укладено 175 імпортних угод та 203 експортних, а за січень-червень 1999 року - 62 імпортна та 59 експортні угоди. Більш наглядно вище перечисленні данні наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Кількість експортних та імпортних акредитивних угод за період з 1995 по 1999 роки.

Назва показника		Рік
	1995	1996	1997	1998	1999*
1	2	3	4	5	6
Кількість імпортних акредитивних угод	37	112	182	175	62
Кількість експортних акредитивних угод	73	185	296	203	59
Загальна кількість акредитивних угод	110	297	478	378	121

^* Данні за 1999 рік включають лише 6 перших місяців року;

Джерело: Журнал реєстрації акредитивних угод банку “Фінанси та кредит”;

Рисунок 2.3 Діаграма динаміки укладання акредитивних угод у банку «Фінанси та кредит» протягом 1995-1998 років

Як видно з рисунку 2.3, на протязі 1995-1998 років спостерігається чітка тенденція до збільшення обсягу акредитивних операцій банку “Фінанси та кредит”. Це пов'язано з збільшенням активності підприємств в сфері зовнішньоекономічної діяльності на протязі цих років. Кількість зовнішньоекономічних контрактів збільшується і збільшується потреба сторін в наявності чітких гарантій, які б дозволили бути впевненим в отриманні платежу. Саме такі гарантії може надавати акредитивна форма розрахунку. Тож абсолютно закономірно, що кількість акредитивів, які банк обслуговував на той період збільшується.

На протязі 1998 року кількість акредитивних операцій, що обслуговував КБ “Фінанси та кредит” дещо зменшилася. Це пов'язано з рядом негативних факторів, що вплинули на зовнішню торгівлю не лише України, але й інших країн. Основною причиною була Східно-Азіатська економічна криза. На жаль, за браком повних даних про операції банку у 1999 році неможливо конкретно стверджувати про збільшення обсягів здійсненних операцій у міжнародній торгівлі, які застосовували акредитивну форми платежу. Хоча з впевненістю можна заявити, що подальше погіршення економічної ситуації в нашій країні негативно вплинуло на розвиток міжнародної торгівлі в Україні взагалі та на застосування документарного акредитиву зокрема. Ситуацію погіршило, ще й падіння курсу національної валюти, яке сталося у зв'язку з економічною та фінансовою кризою в Росії у 1998. Однак слід зазначити, що незважаючи на зменшення кількості акредитивів, їх загальна кількість за 1998 рік в порівнянні з 1996 роком залишилася приблизно в 3 рази більша.

Проаналізуємо, як змінювалося процентне значення кількості імпортних чи експортних угод до загальної кількості угод . В таблиці 2.2. наведено процентний склад угод, які використовують акредитивну форму розрахунків, в розрізі експортно-імпортних операцій за період з 1995 по 1998 роки. Ця таблиця показує скільки процентів займають експортні (імпортні) угоди в загальній кількості угод за відповідний рік.

Для розрахунку значень цих показників використовується наступна формула:

де N процентне значення експортних (імпортних) акредитивних угод по відношенню до загальної кількості акредитивів .

Розглянувши данні таблиці 2.2. ми можемо аналізувати структурний склад загальної кількості акредитивних угод, які надавалися в період з 1995 по 1998 роки.

Таблиця 2.2.

Процентне значення кількості імпортних та експортних угод по відношенню до загальної кількості акредитивних угод ^*.

Назва показника		Рік
	1995	1996	1997	1998
1	2	3	4	5
Кількість імпортних угод, (шт.)	37	112	182	175
Кількість експортних угод (шт.)	73	185	296	203
Загальна кількість угод (шт.)	110	297	478	378
Процентне значення кількості імпортних угод до загальної кількості угод, (%)	33,64	37,71	38,08	46,30
Процентне значення кількості експортних угод до загальної кількості угод, (%)	66,36	62,29	61,92	53,70
Сума процентних значень, (%)	100	100	100	100

* на матеріалах КБ “Фінанси та кредит”.

З наведеної вище таблиці 2.2. ми бачимо, що процентне значення кількості імпортних угод з використання акредитива на протязі досліджуваного періоду збільшується. Так, якщо в 1995 році імпортні акредитивні угоди складали 33,64 % від загальної кількості акредитивних угод, то вже в 1996 році цей показник становив 37,71 % від загальної кількості. Тенденція збільшення імпортних угод збереглася і в 1997 році (процентне значення кількості імпортних угод до загальної кількості угод в 1997 році становить 38,08 %). Показники 1998 року лише підтверджують висновок, щодо збільшення кількості імпортних акредитивних угод по відношенню до загальної кількості акредитивних угод: показник становить 46,30 %. Зовсім інша ситуація складається з процентним значенням кількості експортних угод: на протязі 1995 - 1998 років. Кількість таких угод зменшуються по відношенню до загальної кількості договорів. Якщо в 1995 році процентне значення експортних угод становить 66,36%, то вже в 1996 році цей показник зменшується до 62,29 %. У 1997 році процентне значення кількості експортних акредитивів становить 61,92% . У 1998 році цей показник зменшується до значення 53,70% .

Зробимо аналіз динаміки зміни кількості акредитивних угод за період з 1995 по 1998 роки. Для цього розрахуємо абсолютні зміни кількості акредитивних угод за відповідний період, та відносний коефіцієнт приросту. Для розрахунку абсолютних величин приросту кількості угод використовуються наступні формули:

[ 1 ]

[ 2 ]

де -абсолютний приріст кількості акредитивних угод;

d0- кількість акредитивних угод в базисному періоду;

di- кількість акредитивних угод в “і-тому” періоду;

d_(i-1) - кількість акредитивних угод в періоді попередньому “і-тому”.

Формула [ 1 ] використовується для розрахунку абсолютного приросту кількості угод базисним методом. Цей метод дозволяє порівняти данні за період з першим значенням ряду даних. Формула [ 2 ] використовується для розрахунку абсолютного приросту кількості угод ланцюговим методом. Ланцюговий метод дозволяє побачити як змінюється значення даних за окремий період у порівнянні з попереднім значенням ряду даних. Розраховані абсолютного показники зміни кількості угод наведені в таблиці 2.3. Більш наглядного результати представлені на рисунках 2.4 та 2.5 в графіках абсолютного приросту кількості акредитивних угод.

Для розрахунку коефіцієнтів приросту кількості акредитивних угод використовуються формули:

[ 1 ]

[ 2 ]

де -коефіцієнт приросту кількості акредитивних угод;

d₀ - кількість акредитивних угод в базисному періоду;

di- кількість акредитивних угод в “і-тому” періоду;

d _(i-1) - кількість акредитивних угод в періоді попередньому “і-тому”.

Формула [ 1 ] використовується для розрахунку коефіцієнту відносного приросту кількості акредитивних угод базисним методом. Формула [ 2 ] використовується для розрахунку коефіцієнту приросту кількості акредитивних угод ланцюговим методом. Розраховані коефіцієнти приросту кількості акредитивних угод наведені в таблиці 2.4. Більш наглядно результати представлені на рисунках 2.6 та 2.7 в графіках відносного приросту кількості акредитивних угод.

Розглянемо більш детально таблицю 2.3, в якій наведені розраховані значення абсолютного приросту кількості акредитивних угод.

Розглянемо як змінювалась кількість імпортних акредитивних договорів на протязі досліджуваного періоду. Як ми бачимо абсолютний приріст кількості імпортних акредитивних угод за 1996 рік в порівнянні з 1995 становить 75 акредитивних договорів.

Таблиця 2.3 Абсолютний приріст кількості акредитивних угод КБ “Фінанси та кредит” за 1995-98 р.

Назва показника	Рік	Абсолютний приріст кількості акредитивних угод (базисний метод)	Абсолютний приріст кількості акредитивних угод (ланцюговий метод)
	1995	1996	1997	1998	1995	1996	1997	1998	1995	1996	1997	1998
1	2	3	4	5	6	7	8	9	6	7	8	9
Кількість імпортних акредитивних угод	37	112	182	175		75	145	138		75	70	-7
Кількість експортних акредитивних угод	73	185	296	203		112	223	130		112	111	-93
Загальна кількість акредитивних угод	110	297	478	378		187	368	268		187	181	-100

Таблиця 2.4 Зміна коефіцієнту приросту кількості акредитивних угод КБ “Фінанси та кредит” за 1995-98 р.

Назва показника	Рік	Коефіцієнт приросту кількості акредитивних угод (базисний метод)	Коефіцієнт приросту кількості акредитивних угод (ланцюговий метод)
	1995	1996	1997	1998	1995	1996	1997	1998	1995	1996	1997	1998
1	2	3	4	5	10	11	12	13	10	11	12	13
Кількість імпортних акредитивних угод	37	112	182	175		2,03	3,92	3,73		2,03	0,63	-0,04
Кількість експортних акредитивних угод	73	185	296	203		1,53	3,05	1,78		1,53	0,6	-0,31
Загальна кількість акредитивних угод	110	297	478	378		1,70	3,35	2,44		1,70	0,61	-0,21

В 19997 вже 145 акредитивних договорів в порівнянні з 1995 роком або 70 акредитивних договорів в порівнянні з попереднім 1996 роком. Іншими словами швидкість з якою зростала кількість акредитивних операцій в 1997 році майже залишилася баз змін. Особливо чітко це видно на рисунках 2.3 та 2.4. Однак ця тенденція змінюється не в кращу сторону в 1998 році. Так абсолютний приріст імпортних акредитивних операцій в порівнянні з 1995 роком становить 138 договорів. Це значення трохи менше ніж значення показника у 1998 році. Це підтверджує абсолютний приріст імпортних акредитивів за 1998 рік, розрахований за допомогою ланцюгового методу розрахунку (показник дорівнює “-7”).

Розглянемо як змінювалася кількість експортних акредитивних угод на протязі досліджуваного періоду. Абсолютний приріст кількості експортних акредитивних угод за 1996 рік в порівнянні з 1995 становить 112 акредитивних договорів. Якщо порівнювати його із значенням абсолютного приросту імпортних акредитивних угод за той самий період, то він на порядок більший (112-75=37). Це свідчить про те, що швидкість з якою зростала кількість експортних акредитивних угод в 1996 році була більшою, ніж швидкість зростання імпортних акредитивних угод. Це підтверджує і показник абсолютного приросту кількості експортних акредитивних угод за 1997 рік, який становить 223 угоди (в порівнянні з 1995). Абсолютний приріст кількості експортних акредитивних угод за 1997 рік в порівнянні з 1996 роком становить 111 угод, що лише на 1 менше такого ж показника за 1996 рік (111-112= -1). Це свідчить про те, що кількість угод на яку збільшилася кількість експортних акредитивних угод за 1997 рік, майже не зменшилася. Іншими словами швидкість з якою зростала кількість експортних акредитивних операцій в 1997 році майже залишилася баз змін. Особливо чітко це видно на рисунках 2.3 та 2.4. Однак ця тенденція змінюється не в кращу сторону в 1998 році. Так абсолютний приріст імпортних акредитивних операцій в порівнянні з 1995 роком становить 130 договорів. Це значення значно менше ніж значення показника у 1998 році. Це підтверджує абсолютний приріст експортних акредитивів за 1998 рік, розрахований за допомогою ланцюгового методу розрахунку (показник дорівнює “-93”).

Розглянемо як змінювалася загальна кількість акредитивних угод на протязі досліджуваного періоду. Абсолютний приріст загальної кількості акредитивних угод за 1996 рік в порівнянні з 1995 становить 187 акредитивних договорів. Абсолютний приріст загальної кількості акредитивних угод за 1997 рік в порівнянні з 1995 роком становить 368 угод; в порівнянні з попереднім 1996 роком 181 угода. Іншими словами швидкість з якою зростала кількість акредитивних операцій в 1997 році в порівнянні з 1996 майже залишилася баз змін. Однак ця тенденція змінюється не в кращу сторону в 1998 році. Це є прямим наслідком негативної зміни кількості експортних та імпортних акредитивних угод. Отже абсолютний приріст загальної кількості акредитивних угод за 1998 рік в порівнянні з 1995 становить 268 угод, що на 100 угод менше ніж приріст загальної кількості акредитивних угод в 1997 році. Таке падіння значення абсолютного приросту лише доказує негативний вплив Східно-Азіатської, та Російської кризи на кількість акредитивних угод здійснених в банку “Фінанси та кредит” на протязі 1998 року. Однак не дивлячись на всі ці негаразди слід таки відзначити, що хоча кількість акредитивних угод в банку “Фінанси та кредит” почала падати, це падіння не є обвальним або різким.

Розглянемо результати розрахунку коефіцієнту приросту кількості акредитивних угод, які наведені в таблиці 2.4. Коефіцієнт приросту кількості акредитивних угод в 1996 році становить: по кількості імпортних угод 2,03 рази; по кількості експортних угод 1,53 рази; по загальній кількості акредитивних угод 1,7 рази. Це лише лишній раз підтверджує виводи про значний ріст кількості акредитивних угод в 1996 році. Коефіцієнт приросту кількості акредитивних угод в 1997 році розраховані базисним методом дорівнюють: по кількості імпортних угод 3,92 рази; по кількості експортних угод 3,05 рази; по загальній кількості акредитивних угод 3,35 рази. Отже величина приросту акредитивних угод на протязі 1997 року має додатній характер. Але, якщо ми звернемо увагу на значення коефіцієнту приросту кількості акредитивних угод в 1997 році розраховані ланцюговим методом, ми побачимо наступну тенденцію: якщо значення коефіцієнту приросту кількості імпортних акредитивних угод за 1996 рік дорівнювало 2,03 рази то за 1997 рік воно дорівнює лише 0,63 рази. Це говорить про те, що темп приросту кількості імпортних акредитивних угод значно зменшився. Абсолютно аналогічна ситуація складається з коефіцієнтом приросту кількості експортних акредитивних угод за 1997 рік. Якщо в 1996 році значення складає 1,53 рази, то в 1997 році лише 0,6. Як підсумок вище зазначеної ситуації є значення коефіцієнту приросту загальної кількості акредитивних угод за 1997 рік (лише 0,61 рази). Більш наглядно вище описана ситуація зображена на рисунку 2.6. Як ми бачимо з графіку значення приросту кількості акредитивних угод за 1997 рік хоча і зменшилося в порівнянні з 1996 роком, але залишилася таки додатною в порівнянні із 1995 роком. А от в 1998 році ситуація погіршилася ще сильніше. Значення коефіцієнтів приросту кількості акредитивних угод розраховані ланцюговим методом приймають навіть від'ємні значення: коефіцієнт приросту кількості імпортних акредитивних угод становить -0,04 рази; коефіцієнт приросту кількості експортних акредитивних угод становить -0,31 рази; як результат коефіцієнт приросту загальної кількості акредитивних угод становить -0,21 рази. Це говорить про те, що кількість акредитивних угод які обслуговував банк в 1998 році в порівнянні з 1997 роком зменшилася. Однак зменшення не є сильно суттєвим, адже воно вимірюється лише в десятих долях разу. Іншими словами зменшення кількості акредитивних угод за 1998 рік в порівнянні з 1997 є адекватною реакцією суб'єктів підприємницької діяльності на процеси, що проходили в той період в економіці країни. І вданій ситуації керівництву банку “Фінанси та кредит” потрібно лише приділити більше уваги розвитку цієї сфери діяльності.

...