Акредитивна форма розрахунків

Проаналізуємо долю яку займає акредитивна форма розрахунку в загальній кількості документарних операцій. Рисунок 2.8 дає уяву про обсяг розрахунків по документарним операціям банку “Фінанси та кредит” за 1998 рік. Видно, що віддається перевага операціям по документарному акредитиву - 95%, 2% - документарне інкасо, а інші 3% - банківські гарантії.

Рисунок 2.8 Діаграма обсягу застосування різних видів документарних операцій у фінансуванні зовнішньої торгівлі банку “Фінанси та кредит” у 1998 році

Приймаючи до уваги економічну ситуацію в країні та її положення у світовій економіці, навіть не вдаючись до аналізу статистичних даних, можна прийти до висновку, що акредитиви по імпортним поставкам відкриваються виключно в безвідкличній формі. Враховуючи недосвідченість роботи наших підприємств на світовому ринку та можливу некоректність у поведінці їх контрагентів, банк “Фінанси та кредит” рекомендує використовувати у розрахунках за експорт також лише безвідкличні акредитиви. Як свідчить практика, за останні роки у банку “Фінанси та кредит” не було проведено розрахунків з використанням відкличного акредитиву.

Стосовно підтвердження акредитивів, відкритих у банку “Фінанси та кредит” зарубіжним банкам, то за 1996 рік вони склали 55,36 % (62 шт.), за 1997 - 35,16 % (64 шт.), за 1998 - 61,14% (107 шт.) від загальної кількості імпортних акредитивів. Ці данні більш наглядно представлені в таблиці 2.5 та рисунку 2.9. Дані показники свідчать про довіру до банку з боку зарубіжних партнерів.

Таблиця 2.5.

Кількість підтверджених імпортних акредитивів, відкритих у банку “Фінанси та кредит” зарубіжними банками.

При здійсненні операцій по акредитиву, банк “Фінанси та кредит” співробітничає з банками більше, ніж сорока країн. Серед них Німеччина, Австрія, Бельгія, Голландія, Угорщина, Росія, Білорусія, Монако та ін.

Необхідно зазначити, що валютою, в якій здійснюється фактична сплата за товар, як правило обирається вільноконвертована валюта, така як долари США, німецькі марки, австрійські шилінги, англійські фунти стерлінгів, французькі франки, італійські ліри.

Найбільш популярними валютами платежу є долар США та німецька марка. Їх процентне відношення до інших валют, що використовуються при укладанні акредитивних угод з банком “Фінанси та кредит” складає 75% і 20% відповідно (див. рисунок 2.10).

Рисунок 2.10 Діаграма процентного значення кількості валют, що найбільш часто використовуються в акредитивних угодах.

2.3 Дослідження тарифів банку “Фінанси та кредит” за акредитивною формою розрахунків та факторів, що впливають на обсяг акредитивних угод

Акредитивна форма розрахунків сама по собі відрізняється високою вартістю та складністю, що полягає, перш за все, в правильності та своєчасності оформлення документів. Так що створення додаткових обмежень в проведенні розрахунків по акредитивним та іншим документарним операціям не підвищить репутацію банку в країні і на зовнішньому ринку з точки зору відношення до нього як клієнтів, так і партнерів.

Нижче, в таблиці 2.6 відображені ставки за акредитивними операціями комерційних банків “Україна” та “Фінанси та кредит” станом на квітень 1999 року.

Аналізуючи дані, наведені в таблиці 2.6 можна зробити висновок, що ставки КБ “ Фінанси та кредит ” дещо вищі, ніж ставки АКБ “Україна”. Це пов'язано з тим, що наведені банки відносяться до різних категорій. Банк “Україна” один з найбільших в Україні банків, має велику кількість відділень в усіх регіонах України, тоді як банк “Фінанси та кредит” - значно менший банк. Крім того, знизити ставки по акредитивним операціям не дозволяє той факт, що обсяг розрахунків за допомогою документарного акредитиву дуже невеликий і для забезпечення рентабельності проведення даного виду розрахунків він повинен підтримувати ставки на досить високому рівні.

Крім того, низький рівень ставок у банку “Фінанси та кредит” пояснюється жорсткою конкуренцією на ринку банківських послуг. В даному випадку КБ “Фінанси та кредит” намагається виграти за рахунок саме цінової конкуренції. Узагальнюючи сказане вище, можна зробити висновок, що розміри ставок по акредитивних операціям комерційних банків залежать від їх конкурентної стратегії, довіри з боку іноземних та вітчизняних партнерів і клієнтів, спектру послуг та ряду інших факторів.

Таблиця 2.6

Ставки за акредитивними операціями банків “Україна” та “Фінанси та кредит” на квітень 1999

Таким чином, з усього сказаного вище, можна зрозуміти, що акредитивна форма розрахунку у міжнародній торгівлі є досить складним та багатогранним інструментом здійснення розрахунків за надані товари та послуги. Але, незважаючи на це, даний інструмент є досить дієвим і відтак досить широко вживаним, особливо це характерно для практики міжнародної торгівлі між країнами з розвиненою економікою.

Однак, приймаючи до уваги складне становище економіки України взагалі і її банківського сектору зокрема, низьку культуру оплати та ряд інших факторів, обсяги міжнародної торгівлі за допомогою акредитивної форми розрахунку незначні, хоча проаналізувавши тенденцію до зростання обсягів застосування даної форми розрахунків на прикладі банку “Україна” за 1994-1997 роки видно, що обсяг операцій збільшується швидкими темпами. На жаль цей показник є високим у відносному, а не абсолютному вираженні.

Порівнюючи ставки за акредитивними операціями банків України, можна помітити, що на ринку даної банківської послуги існує конкуренція і банк “Фінанси та кредит” намагається виграти саме за рахунок цінової конкуренції.

Зробимо аналіз обсягів діяльності банку з акредитивним операціями. Розраховані дані наведені в таблиці 2.7 “Аналіз обсягів діяльності КБ “Фінанси та кредит” по акредитивним операціями.”

Таблиця 2.7

Аналіз обсягів діяльності КБ “Фінанси та кредит” по акредитивним операціями.

Як видно з наведених даних обсяг діяльності банку по акредитивним операціям майже постійно збільшувався. Максимального значення по цьому показнику банк досягнув в 1997 році: 31082246,36 грн.. На жаль обсяги трохи зменшилися в 1998 році. В таблиці 2.7 розрахована середня величина однієї акредитивної угоди. Більш наглядно середня величина акредитивної угоди зображена на рисунку 2.11. Як ми бачимо середнє величина однієї акредитивної угоди в 1995 році становить 81864,92 грн. В 1996 році цей показник зменшився до значення 71635,36 грн.. В 1997 році тенденція до зменшення зберігається і показник становить 65025 грн.. Таке зменшення значення показника може бути пов'язане з значним ростом кількості акредитивних угод в цей період. Іншими словами збільшилася кількість акредитивних операцій на порівняно невеликі суми. 1998 році середня величина однієї акредитивної угоди збільшилася до 74498,03. Це в значній мірі пов'язано із зменшенням загальної кількості акредитивних операцій в цей період. Зробимо більш детальний аналіз факторів, що впливали на зміни обсягів діяльності банку по акредитивним операціям.

Для оцінки факторів, що визначають обсяги діяльності за акредитивними операціями я використовую метод ланцюгових підстановок. За допомогою даних методів розраховано вплив факторів: середньої величини однієї акредитивної операції, кількості акредитивних угод.

Метод ланцюгових підстановок дозволяє виявити вплив окремих факторів на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного факторного показника в обсязі результативного показника на фактичну в звітному періоді. Так - як розрахунок коефіцієнтів проводяться за допомогою кратних моделей, тобто

V=Kn*Cn, де

V - обсяг діяльності банку по акредитивних операціях;

Kn - кількість акредитивних операцій за певний період;

Сn - середня величина однієї акредитивної операції за відповідний період.

то для виявлення впливу того чи іншого показника використовується формула

Vс=К₀*С₁ - К₀*С_{0 ;}

Vк = К₁*С₁ - К₀*С_{1 ;} де,

Vс зміна обсягів діяльності банку по акредитивним операціям за рахунок середньої величини однієї акредитивної операції;

Vк зміна обсягів діяльності банку по акредитивним операціям за рахунок кількості акредитивних операцій_.

Дані розрахунки наведені в таблиці 2.8 “Аналіз впливу факторів на обсяг акредитивних угод за допомогою методу ланцюгових підстановок ”.

Як бачимо з таблиці 2.8 на обсяги діяльності банку по акредитивним операціям впливали:

По-перше, кількість акредитивних угод. Так за рахунок зміни кількості угод обсяг діяльності банку по акредитивним операціям змінився:

в 1996 році збільшилися на 13395812,32 грн. При цьому за рахунок: імпортних акредитивних угод на 5372652,00 грн.; експортних акредитивних угод на 8023162,32 грн.;

в 1997 році збільшилися на 11769637,22 грн.. При цьому за рахунок:

імпортних акредитивних угод на 4551793,40,00 грн.;

експортних акредитивних угод на 7217843,82 грн.;

в 1998 році зменшилася на 7449803,42 грн.. При цьому за рахунок:

імпортних акредитивних угод на 521486,23грн.;

експортних акредитивних угод на 6928317,18грн.;

По-друге, середня величина однієї акредитивної угоди. Так за рахунок зміни середньої величини однієї акредитивної угоди обсяг діяльності банку по акредитивним операціям змінився:

в 1996 році зменшився на 1125251,6 грн. При цьому за рахунок:

імпортних акредитивних угод на 378493,72 грн.; експортних акредитивних угод на 746757,88 грн.;

в 1997 році зменшився на 1963092,78 грн.. При цьому за рахунок:

імпортних акредитивних угод на 740290,88 грн.;

експортних акредитивних угод на 1222801,9 грн.;

в 1998 році збільшилася на 4527814,00 грн.. При цьому за рахунок:

імпортних акредитивних угод на 1723979,39 грн.;

експортних акредитивних угод на 2803834,61 грн.;

Таблиця 2.8

Аналіз впливу факторів на обсяг акредитивних угод за допомогою методу ланцюгових підстановок

Приймаючи до уваги посилення діяльності іноземних банків на українському ринку та, відповідно, зростання конкуренції, при якій перевага буде віддаватися банкам (українським чи зарубіжним), котрі якісно надають найбільший спектр банківських послуг, банку “Фінанси та кредит” необхідно приділяти особливу увагу комплексному обслуговуванню клієнтів - учасників зовнішньоекономічної діяльності. А це неможливо без надання послуг по документарним операціям на рівні обласних та районних установ банку, тобто на місцях обслуговування клієнтів. Операційні етапи, що збільшують час обслуговування, не створюють сприятливих умов для клієнта, що веде банк до можливої втрати клієнта.

Акредитивна форма розрахунків сама по собі відрізняється високою вартістю та складністю, що полягає, перш за все, в правильності та своєчасності оформлення документів. Так що створення додаткових обмежень в проведенні розрахунків по акредитивним та іншим документарним операціям не підвищить репутацію банку в країні і на зовнішньому ринку з точки зору відношення до нього як клієнтів, так і партнерів.

Процес активного впровадження вітчизняних підприємств у сферу міжнародної торгівлі проходило досить складно. Це було наслідком декількох чинників:

по-перше , як відомо, рівень кооперації підприємств, що знаходяться на територіях різних республік спілки, в умовах радянської економіки, був достатньо високим;

по-друге розвиток процесів роздержавлення економіки і зняття жорстких обмежень на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а також несприятливий фінансовий стан вітчизняних підприємств складали несприятливі умови для потенційних партнерів;

по-третє, процес впровадження був не завжди підкріплений як практичними, так і теоретичними знаннями особливостей і нюансів проведення міжнародних торгових операцій. До цього додавалася ще й невідповідність законодавчо-нормативнoї бази.

Діяльність міжнародних підрозділів нових комерційних банків, покликаних обслуговувати зовнішньоекономічну діяльність підприємств, також не могла вважатися цілком задовільною. Склалася ситуація, коли і підприємство, і банк змушені були разом учитися специфіці міжнародного бізнесу і специфіці його обслуговування. Природно, у більш гіршому положенні в зазначеній ситуації виявилося підприємство, розмір ризиків котрого набагато вище. Слід зазначити, проте, що за останні роки роботи рівень обслуговування зовнішньоекономічної діяльності клієнтів комерційними банками досяг міжнародних стандартів, і на сьогоднішній день у відношенні деяких вітчизняних банків визнані провідними банками світу.

Що ж стосується підприємств, то можна відзначити десь схожу ситуацію в порівнянні з процесом розвитку професіоналізму здійснення міжнародних операцій в банках. Хоча і в даний час має місце достатня кількість практичних прикладів неефективної і недоцільної поведінки вітчизняних суб'єктів ЗЕД. До основних помилок, що допускаються підприємствами при здійсненні зовнішньоекономічних операцій можна віднести такі:

організація економічних взаємовідносин з іноземним партнером в умовах повної відсутності інформації як про його реальний фінансовий стан, так і про його репутацію;

вибір недоцільної для розрахунку по угоді форми розрахунку;

взяття на себе підвищених зобов'язань у порівнянні з іноземним партнером, що призводить до підвищення як ризиків, так і розміру витрат.

Слід зазначити, що використання підприємствами-новачками в області проведення зовнішньоторговельних операцій саме акредитивної форми розрахунку вже саме по собі може вважатися позитивною характеристикою, оскільки серед різноманіття видів міжнародних розрахунків і різноманіття ризиків, що супроводжують процес міжнародної торгівлі, саме акредитивна форма розрахунку найбільш оптимально враховує і захищає інтереси обох сторін зовнішньоторговельної операції. Більш докладно зазначене питання освітлене в параграфі 2 Глави 1.

Але не дивлячись на позитивні характеристики акредитивної форми розрахунків, в аспекті їхньої дієвості по захисту від ризиків, багато чинників, властиві саме акредитивам можуть на практиці послужити причиною нездійснення угоди. Щоб довести зазначене положення, звернемося, для початку, до визначення документарного акредитива.

Документарний акредитив є по своїй суті зобов'язанням банку виплатити експортеру за рахунок свого замовника визначену суму в узгодженій валюті, якщо експортер надасть у встановлений термін документи, передбачені в акредитиві, і які підтверджують виконання ним своїх зобов'язань.

Отже, банк “Фінанси та кредит” діє як посередник між покупцем і продавцем. Через нього після ряду операцій здійснюється платіж: проти представлення відповідних акредитивних документів продавець одержує від банку суму, передбачену в акредитиві, наприклад як-от: у залежності від домовленості.

Таким чином, при розрахунках за допомогою документарних акредитивів, у випадку, якщо постачальник при оформленні документів припускає пускай навіть найменшу граматичну помилку (описку), що робить даний документ по змісту вже не цілком відповідним передбаченому в умовах акредитива, то працівники Відділу документарних операцій банку знімають із себе зобов'язання оплачувати такі документи. Отже, питання про рішення оплати переадресовується покупцю, що, природно, відтягає на визначений період термін оплати.

Приведений приклад можливого джерела проблем при здійсненні розрахунків за допомогою акредитива є, у деякому роді перебільшеним, але не позбавленим, проте, своєї актуальності. На практиці ж, в основному, основні розбіжності при представленні експортером у банк документів для оплати полягають або у відсутності якогось із передбачених в умовах акредитива документа, або в невідповідності мови оформлення документа передбаченому в акредитиві. Абстраговане розуміння даних положень не може дати повного усвідомлення всієї складності ситуації, що має місце на практиці. Оформити документи в різноманітних органах і службах у термін і в повній відповідності з умовами акредитива в даний час вітчизняному експортеру дуже складно.

Крім того, специфікою оформлення транспортних документів є те, що 2 копії підписані на борту судна повинні бути надіслані на адресу банку з указівкою повного найменування й адреси покупця. Дана умова є обов'язковою і які-небудь відхилення при її виконанні можуть бути приводом для відмови працівниками банку від оплати. Зазначені ускладнення виконання продавцем своїх зобов'язань можуть посилюватися ще і такою вимогою, як всі документи повинні бути оформлені англійською мовою.

Таким чином, можна констатувати, що вітчизняне підприємство може по якійсь причині поставити себе в достатньо невигідне положення.

Розрахунки за допомогою акредитивів використовуються вітчизняними підприємствами не тільки в розрахунках по експортних операціях, але також і в розрахунках по імпортних операціях. Специфіка здійснення розрахунків у даному випадку така, що саме імпортер подає в банк умови акредитива. Вітчизняному імпортеру дане положення повинно допомагати в підсиленні захисту своїх інтересів у кожному випадку.

Отже найбільш раціональним вважається метод попередження можливих несприятливих ситуацій за допомогою оптимального визначення для себе умов акредитива разом з партнером.

Підводячи результат під аналізом використання вітчизняними підприємствами акредитивної форми розрахунків по експортно-імпортних операціях, можна відзначити, що дана форма застосовується ними в даний час достатньо широко, але, на жаль, не завжди максимально ефективно. Як правило, мова йде про вірний вибір форми розрахунку, проте, умови виконання своїх зобов'язань визначаються з недостатнім ступенем урахування потенціалу захисту своїх інтересів.

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АКРЕДИТИВНОЇ ФОРМИ ДЛЯ РОЗРАХУНКІВ МІЖ СУБ'ЄКТАМИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ

Розглядати використання документарних акредитивів як форми міжнародних розрахунків і посилення їх позицій у зазначеному аспекті необхідно, насамперед, у розрізі виконуваної ними функції захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Здійснення зовнішньої торгівлі пов'язано з ризиками. У більшості випадків проблематика ризиків зростає для експортера. Для нього ризики пов'язані з можливістю неплатоспроможності покупця.

Для імпортера ризики пов'язані з його власною зацікавленістю в бездоганному стані замовленого товару й одержанні його без затримок, що виникають у зв'язку з перебільшеними формальностями.

Нарешті, фірми, що виступають як комерсанти-посередники, несуть ризики як експортера, так і імпортера. Крім того, вони мають додаткові зобов'язання - повинні забезпечувати оплату постачальникам або надавати гарантію здійснення платежу до того, як їх заплатять замовники.

Ризики, тобто небезпека потерпіти збитки, можуть залежати як від самого контрагента за контрактом, так і від політичної й економічної ситуації в країні, або в "третіх країнах".

При наявності, в принципі, однакових видів ризиків, причини їх виникнення для покупця і продавця різноманітні. Інформація, наведена у таблицях 3.1 та 3.2 дає уявлення про різноманітні категорії ризику, а також найважливіші можливі причини збитків.

Таблиця № 3.1 Ризик, пов'язаний з виконанням зобов'язань сторони за угодою

Таблиця № 3.2 Ризик, пов'язаний з економічною і/або політичною ситуацією в країні партнера за договором або у “третіх країнах”

Здійснюючи міжнародні комерційні операції необхідно старанно зважувати ступінь ризику.

Договір, укладений між резидентами країни зі стійкою економікою і стабільним законодавством, є звичайно достатньою гарантією того, що платіж і, відповідно, послуга будуть здійснені. Тому усередині країни при наявності вище зазначених умов у більшості випадків постачання проводяться по «відкритому рахунку»: продавець виписує рахунок-фактуру лише після того, як він поставив товар або зробив послугу.

У відношеннях із маловідомими закордонними партнерами договір про купівлю-продаж або договір підряду на виконання робіт або надання послуг є, звичайно, не завжди тією самою надійною і довгостроковою основою, як в операціях у середині країни. Простий договір з іноземними діловими партнерами лише тоді представляє достатню гарантію, коли між сторонами, що беруть участь вже давно існують відношення довіри або сильний альянс інтересів (наприклад, фінансова взаємозалежність). Крім того, у країні закордонного партнера повинні царювати стабільні політичні, правові й економічні відношення. Якщо ці передумови відсутні, то для обох сторін виникає потреба в додаткових гарантіях.

Чи може продавець і в якому обсязі вимагати забезпечення платежів або покупець забезпечення виконання контракту, у більшому ступені залежить від того, наскільки сильна його позиція на ринку і, відповідно, його позиція при переговорах.

Перераховані вище види ризиків, пов'язаних із стороною за договором, незважаючи на об'єктивність свого існування в міжнародній торгівлі, можуть бути істотно зменшені шляхом використання документарних форм розрахунків.

Документарний акредитив є по своїй суті обіцянкою банку виплатити бенефіціару за рахунок свого замовника визначену суму в узгодженій валюті, якщо бенефициар подасть у встановлений термін документи, передбачені в акредитиві.

Завдяки документарному акредитиву продавець не залежить більше від платоспроможності покупця і його готовності сплачувати, і він відразу ж після відвантаження товару може одержати ліквідні кошти.

Як інструмент забезпечення платежу документарний акредитив особливо важливий для зм'якшення зіткнення інтересів покупця і продавця:

- Продавець бажає бути упевненим, що належна йому сума за постачання товару оплачується в правильній валюті.

- Покупець не хоче сплачувати за замовлений товар, перед тим, як товар дійсно не буде на шляху до нього.

Отже, використання даної форми розрахунків зменшує розмір ризику як для покупця, так і для продавця. Хоча для покупця використання документарного акредитива як форми розрахунків трохи дорожче - у переважній більшості випадків при відкритті акредитива заздалегідь бронюються кошти імпортера для наступної оплати документів, що надійшли від експортера.

Найбільшу по ступені захист від ризиків надає така форма акредитива як безвідкличний підтверджений акредитив. Її застосування при здійсненні міжнародних розрахунків здатне захистити контрагентів від політичного ризику і ризику затримки переказу відповідних сум. Існуючий на практиці такий вид ризику як валютний по своїй суті не залежить від застосування тієї або іншої форми розрахунків. Деякою мірою зменшити його розмір можна шляхом використання форм міжнародних розрахунків, що забезпечують найбільшу швидкість їх здійснення.

Для задоволення потреби в забезпеченні платежів і зобов'язань, по виконанню договорів, банки надають різноманітний інструментарій, що враховує різноманітні інтереси покупця і продавця. У кожному окремому випадку потрібно старанно перевіряти, які інструменти забезпечення необхідні і доцільні. На практиці в більшості випадків виникає баланс між інтересами обох сторін договору.

Документарний акредитив має свої специфічні переваги:

Придатність у якості інструмента забезпечення при операціях практично з усіма країнами світу

Завчасне розпорядження належною сумою для продавця

Гнучкість у відношенні умов платежу при не високій надійності

Придатність у якості засобу короткострокового фінансування

Швидке і безперешкодне здійснення платежу, що дозволяє продавцю при певних обставинах надати привабливі знижки

Висока міжнародна правова надійність

Таким чином, документарні форми розрахунків є класичними інструментами, наданими банками в розпорядження економіки для забезпечення і здійснення платежів у зовнішній торгівлі з наданням високої гарантії виконання зобов'язань сторонами за контрактом.

На сьогоднішній день існує багато видів розрахунків за допомогою документарного акредитиву та застосовуються різноманітні конструкції акредитивів. Детальний їх опис наведено у першому розділі даної роботи. Але ніщо не стоїть на місці - з'являються нові товари, послуги, які вимагають розробки специфічного підходу до виконання зобов'язань по угодам їх купівлі-продажу. Відповідно, удосконалюються методи здійснення розрахунків за надані товари та послуги. Міжнародна торгова палата постійно удосконалює та оновлює своє видання “Уніфікованих правил та звичаїв по документарним акредитивам”.

Комерційні банки є основною ланкою, що обслуговує міждержавний документообіг і рух коштів у процесі міжнародної торгівлі. Отже, якість зазначеного обслуговування має величезне значення для підвищення загальної ефективності зовнішньоторговельних операцій.

Здійснення вітчизняними підприємствами зовнішньоторговельних операцій, а банками - операцій у сфері міжнародних розрахунків на сучасному етапі поєднано цілим рядом різноманітних проблем.

Специфіка національного законодавства, що наділяє банки функцією органів нагляду за діяльністю своїх клієнтів, тим самим блокує розвиток нормальних умов співробітництва між ними. Це, у свою чергу, знижує ефективність зазначеного співробітництва, що ставить у невигідне положення як клієнтів банків, так і самі банки. Перегляд існуючого положення є об'єктивно необхідним.

Однієї з основних проблем, що супроводжують активної зовнішньоекономічної діяльності підприємств, є її підвищена ризикованість. Зазначені ризики можуть бути пов'язані як із стороною за договором (дебіторський ризик; виробничий ризик, відповідно ризик невиконання договору), так і ризики, пов'язані з економічної і/або політичною ситуацією в країні партнера за договором або в «третіх країнах» (політичний ризик; ризик затримки перекладу належних сум; валютний ризик). Документарний акредитив, як форма розрахунків є класичними інструментами, наданими банкам в розпорядження економіки для забезпечення і виробництва платежів у зовнішній торгівлі.

В перспективі, з подальшим розвитком інтеграції країн третього світу у міжнародну торгівлю, акредитивна форма розрахунків буде використовуватись ще ширше в географічному масштабі. Це у свою чергу, полегшить та уніфікує здійснення розрахунків між партнерами у міжнародній торгівлі, забезпечить додатковий захист від ризиків у торгівлі з країнами, які на даний час не користуються розрахунками з допомогою документарного акредитиву, розширить рамки міжнародної торгівлі та покращить загальну кооперацію між державами-учасниками міжнародної торгівлі, що повинно неодмінно привести до налагодження дружніх стосунків між ними.

Размещено на Allbest.ru