Стратегії інноваційної діяльності комерційних банків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет банківської справи національного банку України (м. Київ)

08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Стратегії інноваційної діяльності комерційних банків

Єгоричева Світлана Борисівна

Київ - 2012

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вищому навчальному закладі Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі", Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Смовженко Тамара Степанівна, Університет банківської справи Національного банку України, радник ректора

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Мороз Анатолій Миколайович, ДВНЗ "Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана", завідувач кафедри банківської справи

доктор економічних наук, професор Васильєва Тетяна Анатоліївна, ДВНЗ "Українська академія банківської справи Національного банку України", завідувач кафедри банківської справи доктор економічних наук, доцент Колодізєв Олег Миколайович, Харківський національний економічний університет, завідувач кафедри банківської справи

Захист відбудеться "24" січня 2012 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.883.01 в Університеті банківської справи Національного банку України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 1, ауд. 207.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Університету банківської справи Національного банку України за адресою: 04119, м. Київ, вул. Білоруська, 17.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.О. Лапко

Анотації

Єгоричева С.Б. Стратегії інноваційної діяльності комерційних банків. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Університет банківської справи Національного банку України, Київ, 2012.

У дисертації обґрунтовані теоретико-методологічні основи формування та реалізації стратегії інноваційної діяльності комерційного банку як невід'ємної складової його загальної корпоративної стратегії. Визначено сутнісну характеристику категорії "банківські інновації", вдосконалено їх класифікацію. Проаналізовано причини та інституційні фактори впливу на інноваційну діяльність комерційних банків.

Обґрунтовано теоретичну сутність стратегій інноваційної діяльності банків, запропоновано їх сучасну класифікацію. Надано авторське тлумачення змісту інноваційного потенціалу банку, розроблена методика його оцінки. Визначено методологію формування стратегії інноваційної діяльності банку, запропоновані методи вибору стратегічних альтернатив. Встановлено зміст та фактори ризиків стратегій інноваційної діяльності банків. Проаналізовано стратегічні напрями інноваційної діяльності вітчизняних банків та здійснено оцінку її стану. Запропоновано створення процесно-проектної структури банку. Визначено концептуальну модель інноваційної культури банку. Встановлено засади організації банківського інноваційного процесу. Розроблено теоретичні підходи до формування фінансового механізму та системи оцінки реалізації стратегій інноваційної діяльності банків. інноваційний комерційний банк

Ключові слова: стратегії інноваційної діяльності, комерційний банк, банківські інновації, стратегічне управління, інноваційна діяльність, інноваційний потенціал, ризики стратегій інноваційної діяльності, фінансовий механізм.

Егорычева С.Б. Стратегии инновационной деятельности коммерческих банков. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Университет банковского дела Национального банка Украины, Киев, 2012.

В диссертации разработаны теоретико-методологические основы формирования и реализации стратегии инновационной деятельности коммерческого банка как неотъемлемой составляющей его общей корпоративной стратегии. Определены сущностные характеристики категории "банковские инновации" в двух аспектах: в узком - создание или усовершенствование банковских продуктов и услуг, и в широком - процесс формирования дополнительной ценности при внесении изменений во все сферы банковской деятельности. Усовершенствована классификация банковских инноваций за счет углубленной декомпозиции такого критерия, как предмет и сфера их применения, а также введения новых классификационных признаков - характер идеи, лежащей в основе инноваций, методика их разработки и форма защиты прав интеллектуальной собственности. Выявлены причины и условия создания банковских инноваций, проанализировано ряд институциональных факторов, оказывающих в современных условиях существенное влияние на инновационную деятельность коммерческих банков.

Обоснована теоретическая сущность стратегий инновационной деятельности как комплекса управленческих действий, определяющего направления, вид и масштабы инновационной деятельности, адекватной требованиям потребителей и изменениям внешней среды, которую банк должен осуществить для выполнения стратегических целей, учитывая возможности эффективного использования имеющихся ресурсов. Разработана современная классификация стратегий инновационной деятельности коммерческих банков, включающая такие признаки, как предметное содержание, характер инновационного поведения, радикальность внедряемых инноваций, характер ориентации на потребности клиентов, степень формализации, преимущественный источник появления инновационных идей, организационный механизм осуществления.

Существенным фактором, влияющим на выбор характера и содержания стратегии инновационной деятельности банка, определен его инновационный потенциал. Предложено авторское толкование данной категории как способности банка генерировать, воспринимать и реализовывать инновационные идеи в ходе инновационного процесса, используя для этого имеющиеся ресурсы и организационно-управленческие возможности. Создана методика факторной оценки банковского инновационного потенциала, апробированная в одном из коммерческих банков.

Разработана методология формирования стратегии инновационной деятельности банка в диалектическом единстве с созданием его корпоративной стратегии, через включение инновационных аспектов в определение миссии, видения, ценностей кредитной организации, идентификацию инновационных целей и выявление стратегических инновационных альтернатив. Предложены формализованные методы выбора лучших стратегических вариантов из их совокупности. Выявлена сущность рисков стратегий инновационной деятельности, осуществлено их разделение на стратегические и реализационные. Конкретизированы условия, определяющие уровень риска стратегий инновационной деятельности. Проанализировано стратегические направления инновационной деятельности украинских банков, оценено ее состояние и перспективы развития.

Для повышения эффективности реализации инновационных стратегий обоснована необходимость создания процессно-проектной структуры банка. Определена концептуальная модель инновационной культуры банка. На основе системного подхода определен механизм организации банковского инновационного процесса. Разработаны теоретические основы финансового механизма осуществления стратегий как взаимозависимой системы методов и инструментов формирования и использования финансовых ресурсов банка для реализации всех возможных направлений его инновационной деятельности. Предложены методологические подходы для оценивания выполнения стратегии инновационной деятельности на основе сбалансированной системы показателей.

Систематизировано и проанализировано предметное содержание банковских инновационных стратегий, обозначены проблемы и перспективы их реализации украинскими банками.

Ключевые слова: стратегии инновационной деятельности, коммерческий банк, банковские инновации, стратегическое управление, инновационная деятельность, инновационный потенциал, риски стратегий инновационной деятельности, финансовый механизм.

Yehorycheva S.B. The Innovation Strategies of Commercial Banks. - The Manuscript.

Thesis for the degree of Doctor of Economic Sciences, speciality 08.00.08 - Money, Finance and Credit. -The University of Banking of the National Bank of Ukraine, Kyiv, 2012.

This research grounds the theoretical and methodological basis for the formation and implementation of a commercial bank's innovation strategy as an integral part of its overall corporate strategy. The essence of the category "banking innovations" was determined, their classification was improved. Institutional factors influence on commercial banks' innovation activity and its causes were analysed.

The theoretical essence of banking innovation strategies was found out, and their modern classification was offered. The author's interpretation of bank's innovation potential content was given, methods of its assessment were devised. The methodology of bank's innovation strategy building was defined, methods for selection of strategic alternatives were proposed. Content and factors of banking innovation strategies risks were determined. The strategic directions of domestic banks innovation activity were analyzed and its state was assessed. Creation of process-project bank's structure was proposed. The conceptual model of bank's innovation culture was defined. Principles of banking innovation process were established. Theoretical approaches to the banking innovation strategies financial mechanism and evaluation system forming were developed.

Keywords: innovation strategies, commercial bank, banking innovations, strategic management, innovation activity, innovation potential, innovation strategies' risks, financial mechanism.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В останні десятиліття у світовому банківництві простежується стійка тенденція ускладнення традиційних видів діяльності, збільшення різноманіття банківських продуктів та вдосконалення їх якісних характеристик. Процеси надання банківських послуг кардинально змінюються під впливом новітніх інформаційних, телекомунікаційних та фінансових технологій. Суттєві якісні зрушення відбуваються також при визначенні організаційних умов та методів досягнення поставлених цілей у процесі управління комерційними банками. Зазначені зміни є відображенням постійного впровадження банками інновацій, що дозволяє їм успішно функціонувати на фінансових ринках в умовах жорсткої конкуренції, складної макроекономічної ситуації та посилення вимог щодо забезпечення їх ефективного функціонування з боку всіх зацікавлених сторін.

Досвід свідчить, що інновації стають для банків стабільним джерелом зростання лише за умови стратегічного підходу до управління інноваційною діяльністю. Це твердження стосується як банків розвинутих країн, так і банківських установ країн, які не так давно стали на шлях ринкового розвитку, у тому числі й України. Втім, перед вітчизняними банками постають значно складніші проблеми, оскільки сама система стратегічного управління у них знаходиться на стадії становлення. Тому об'єктивно виникає потреба у подальшому розвитку теоретико-методологічних засад стратегічного управління інноваційною діяльністю комерційних банків на основі поєднання використання теоретичного доробку вітчизняної та зарубіжної науки з аналізом світового досвіду інноваційного розвитку банківництва.

Різноманітні аспекти організації та управління банківською діяльністю досліджені такими вітчизняними й зарубіжними науковцями, як Г.М. Азаренкова, А.Р. Алавердов, І.Т. Балабанов, О.І. Барановський, М.З. Бор, Т.А. Васильєва, О.В. Васюренко, О.Д. Вовчак, А.П. Вожжов, О.В. Дзюблюк, О.А. Кириченко, С.М. Козьменко, О.М. Колодізєв, В.В. Корнєєв, А.Я. Кузнєцова, О.І. Лаврушин, І.О. Лютий, Ф.С. Мишкін, В.І. Міщенко, А.М. Мороз, Л.О. Примостка, П. Роуз, Дж. Сінкі, Р.А. Слав'юк, Т.С. Смовженко, А.М. Тавасієв, О.М. Тридід, Н.М. Шелудько.

Широке коло проблем інноваційного розвитку знайшло відображення у працях Л.Л. Антонюк, В.О. Василенка, Л.К. Гліненко, Л.М. Гохберга, П. Друкера, П.Н. Завліна, С.М. Ілляшенка, С.Д. Ільєнкової, Н.В. Краснокутської, О.О. Лапко, П.П. Микитюка, Б. Санта, Г.О. Тріфілової, Е.А. Уткіна, Й. Шумпетера, Ф. Янсена та інших.

Водночас, незважаючи на велику кількість публікацій з зазначених питань, в Україні досі відсутні комплексні дослідження проблем управління інноваційною діяльністю комерційних банків. Залишаються нез'ясованими закономірності та особливості інноваційної діяльності банків, потребує вдосконалення відповідний понятійний апарат. Зростаючої актуальності набуває розв'язання комплексу проблем щодо обґрунтованого формування та ефективного втілення стратегій інноваційної діяльності комерційних банків.

Отже, важливість дослідження вказаного кола питань й недостатній рівень їх наукового обґрунтування та практичної реалізації визначили вибір теми дисертаційної роботи, визначили її мету, завдання та зміст.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася у рамках науково-дослідних робіт ВНЗ Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі" та Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ).

Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у розділах звітів, підготовлених дисертантом за відповідними науково-дослідними темами. При виконанні теми "Оптимізація банківського фінансування економічного розвитку України" (номер державної реєстрації 0107U001342) дисертантом обґрунтовано концептуальні засади формування стратегії інноваційної діяльності комерційного банку, а також вдосконалено методологію проведення реінжинірингу банківських бізнес-процесів. У процесі дослідження теми "Ринковоадаптований механізм управління сучасною соціально-економічною системою" (номер державної реєстрації 0110U000932) дисертантом визначено сутнісні характеристики та типологічні ознаки стратегії інноваційної діяльності як складової механізму управління сучасним комерційним банком. При виконанні теми "Підвищення ефективності взаємодії банківського та реального секторів економіки в умовах євроінтеграції та глобалізації" (номер державної реєстрації 0105U008982) дисертантом уточнено теоретичні аспекти впливу інноваційної діяльності банків на розвиток реального сектора економіки, а також визначено особливості цього впливу в умовах глобалізації.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретико-методологічних засад й розроблення науково-методичних підходів щодо формування та реалізації стратегій інноваційної діяльності комерційних банків для забезпечення їх стабільного розвитку та конкурентоспроможності.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

- з'ясувати економічну сутність, умови виникнення та класифікаційні ознаки банківських інновацій як теоретичну основу формування стратегій інноваційної діяльності комерційних банків та вдосконалити категоріальний апарат теорії банківських інновацій;

- поглибити теоретико-методологічні засади формування стратегій інноваційної діяльності банків, визначити їхні місце та роль у системі стратегічного управління комерційними банками;

- обґрунтувати теоретичні підходи до формування класифікації стратегій інноваційної діяльності комерційних банків;

- розкрити сутність інноваційного потенціалу банку, розробити методику його оцінювання з метою вибору стратегії інноваційної діяльності;

- з'ясувати причини виникнення та форми прояву ризиків стратегій інноваційної діяльності комерційних банків та сформувати методичні підходи щодо управління ними;

- систематизувати основні тенденції та визначити перспективи інноваційної діяльності вітчизняних комерційних банків як підґрунтя для формування змісту їх стратегій;

- удосконалити науково-методичні підходи щодо формування інноваційної культури банків та створення організаційних умов ефективної реалізації стратегій інноваційної діяльності;

- розробити теоретичні основи фінансового механізму реалізації стратегій інноваційної діяльності комерційних банків;

- запропонувати методику оцінювання виконання стратегій інноваційної діяльності банків.

Об'єктом дисертаційного дослідження є інноваційна діяльність комерційних банків.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні, методологічні та методичні засади формування й реалізації стратегій інноваційної діяльності комерційних банків.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний та системний підходи, а також фундаментальні положення теорій фінансів, інноваційного розвитку й стратегічного управління.

У процесі дослідження у залежності від його цілей та завдань використовувалися такі методи пізнання та аналізу економічних процесів: метод теоретичного узагальнення використано для дослідження стратегій інноваційної діяльності комерційних банків та розроблення їх класифікаційних ознак; історичний метод - для аналізу генезису категорії банківських інновацій; системний метод - для моделювання організації інноваційного процесу в комерційних банках; методи аналізу й синтезу, індукції та дедукції, порівняння - у процесі дослідження теоретичних аспектів формування та реалізації стратегій інноваційної діяльності банків; метод експертних оцінок - для оцінки інноваційного потенціалу банку та стратегічних інноваційних альтернатив; метод аналізу ієрархій - для розробки методики вибору стратегічних інноваційних альтернатив; метод кореляційно-регресійного аналізу - для оцінки впливу впровадження інновацій на ефективність банківської діяльності; методи статистичних порівнянь, групування, вибірки - для створення методики та обробки результатів емпіричного дослідження з питань стратегічного управління інноваційною діяльністю комерційних банків.

У ході зазначеного дослідження, за всебічної підтримки Університету банківської справи Національного банку України, у Київській, Львівській, Полтавській, Харківській та Черкаській областях було проведено анкетування 120 керівників, 300 менеджерів та 500 клієнтів комерційних банків, що пропорційно відображають усі чотири групи банків за класифікацією НБУ. Результати анкетування опрацьовано з використанням програмного комплексу обробки статистичної інформації IBM SPSS Statistics.

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі та нормативно-правові акти України у сфері банківської та інноваційної діяльності, статистичні дані Національного банку України, офіційні публікації Міжнародного валютного фонду, Банку міжнародних розрахунків, Європейського центрального банку, монографічні дослідження та наукові публікації вітчизняних і зарубіжних авторів. Використано також матеріали офіційних сайтів державних установ України, корпоративних сайтів вітчизняних та зарубіжних комерційних банків, матеріали консалтингових та аналітичних компаній, інші інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів. Одержані у процесі дослідження наукові результати у сукупності вирішують важливу й актуальну наукову проблему розробки теоретико-методологічних засад формування та реалізації стратегій інноваційної діяльності комерційних банків з метою забезпечення стабільного розвитку та конкурентоспроможності банківських установ. Наукову новизну дисертаційної роботи визначають такі основні положення:

вперше:

- запропоновано підхід до формування стратегій інноваційної діяльності комерційних банків як невід'ємних складових корпоративних стратегій, що окреслюють напрями, вид та масштаби інноваційної діяльності, адекватної потребам споживачів та змінам зовнішнього середовища з урахуванням можливості ефективного використання банком наявних ресурсів, та визначено основні принципи формування таких стратегій;

- сформовано комплексну наукову класифікацію стратегій інноваційної діяльності комерційних банків, яка включає такі ознаки, як предметний зміст, характер інноваційної поведінки, радикальність інновацій, що впроваджуються, характер орієнтації на потреби споживачів, ступінь формалізації, переважне джерело появи інноваційних ідей, організаційний механізм втілення, яка сприятиме більш точній орієнтації банків у виборі шляхів інноваційного розвитку;

- обґрунтовано фінансовий механізм реалізації стратегій інноваційної діяльності банків як взаємопов'язану та взаємообумовлену систему фінансових методів (фінансове забезпечення, оперативне управління, бюджетування, контроль), фінансових важелів й фінансових показників, а також підсистем нормативно-правового, організаційного та інформаційного забезпечення процесів формування та використання фінансових ресурсів для виконання стратегічних інноваційних цілей, що формує необхідні умови для практичного втілення зазначених стратегій;

- введено у науковий обіг такі поняття, як: "винахідницькі банківські інновації" - інновації, в основі створення яких лежить абсолютно нова, революційна ідея, яка докорінним чином змінює уявлення про можливі способи задоволення фінансових потреб клієнтів; "імітаційні банківські інновації" - інновації, що базуються на застосуванні вже існуючої ідеї до вирішення інших проблем з метою створення нової цінності для споживачів; "банківські екологічні інновації" - такі, що створюють додаткову цінність для всього суспільства, клієнтів та самого банку шляхом внесення у певні сфери його діяльності якісних змін, спрямованих на вирішення екологічних проблем;

удосконалено:

- методологічні підходи до визначення сутності банківських інновацій, які, на відміну від існуючих поглядів, на основі запропонованого діалектичного трактування нововведень у вузькому та широкому сенсах поглиблюють уявлення щодо сфер, напрямів та особливостей інноваційної діяльності банків, створюючи теоретичне підґрунтя формування змісту відповідних стратегій;

- класифікацію банківських інновацій шляхом поглибленої декомпозиції такого критерію, як предмет та сфера їх застосування, а також доповнення додатковими класифікаційними ознаками - за характером ідеї, що лежить в основі інновацій, за методикою їх розробки та за формою захисту прав інтелектуальної власності, що сприяє розширенню спектру характеристик стратегій інноваційної діяльності комерційних банків;

- теоретико-методичні засади інноваційного потенціалу, адаптація яких до сфери банківництва дозволила окреслити зміст та структуру інноваційного потенціалу комерційного банку; конкретизувати його визначення як здатності банку генерувати, сприймати та реалізовувати інноваційні ідеї у ході здійснення інноваційного процесу, використовуючи для цього наявні ресурси та організаційно-управлінські можливості; вдосконалити методи його оцінювання на основі запропонованої системи показників;

дістали подальшого розвитку:

- теоретичне обґрунтування факторів впливу на інноваційну діяльність комерційних банків у частині аналізу таких інституційних чинників, як система регулювання банківської діяльності, система захисту прав інтелектуальної власності та концепція корпоративної соціальної відповідальності, врахування яких у процесі формування та реалізації стратегій інноваційної діяльності банків сприяє підвищенню їх обґрунтованості та ефективності;

- методологічні підходи до формування системи управління банківськими ризиками, що знайшло відображення у виокремленні із загальної їх сукупності ризиків стратегій інноваційної діяльності, визначенні їх сутності, поділі на стратегічні та реалізаційні, розробленні методів їх оцінки, попередження й мінімізації для забезпечення стабільної діяльності комерційних банків;

- концептуальні засади організаційно-управлінської структури банку, які, на відміну від існуючих підходів, передбачають її інноваційну орієнтованість й полягають у необхідності забезпечення управління інноваційною діяльністю на рівні вищого керівництва банку; створення спеціальних підрозділів з організації інноваційної діяльності; формування у банку процесно-проектної структури, що у комплексі утворює організаційні умови для реалізації стратегій інноваційної діяльності;

- методичні основи оцінки діяльності банку у частині реалізації стратегії інноваційної діяльності шляхом розроблення збалансованої системи показників інновацій, яка включає стратегічну карту інновацій банку та сукупність відповідних ключових показників ефективності;

- наукові підходи щодо аналізу інноваційної діяльності комерційних банків, які полягають у комплексності, історичності, врахуванні різноманіття її проявів, розширенні спектру джерел інформації, порівнянні українських реалій з відповідним зарубіжним досвідом, застосуванні економіко-математичних методів для оцінки її впливу на ефективність функціонування банківських установ.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення й висновки дослідження, доведені до рівня практичних рекомендацій, можуть бути використані для вирішення завдань, пов'язаних з підвищенням ефективності функціонування банківської системи України на основі реалізації комерційними банками стратегій інноваційної діяльності.

Внесені пропозиції щодо регулювання інноваційної діяльності комерційних банків, зокрема, у частині впровадження нових банківських продуктів та фінансових інструментів, а також нових організаційних моделей здійснення банківської діяльності використані у Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики під час роботи над проектом Закону України "Про похідні (деривативи)", законопроектами щодо внесення змін до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (довідка про впровадження від 21.04.2011р. № 04-39/10-311). Висновки щодо інституційних факторів виникнення фінансових інновацій, тенденцій їх розвитку, а також впливу на діяльність учасників фінансового сектору використані Міністерством фінансів України при підготовці проектів наступних Законів: "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про внесення змін до Закону України "Про іпотечні облігації", а також при підготовці аналітичних матеріалів під час розроблення проекту Стратегії розвитку фінансового сектору України до 2015 року (довідка про впровадження від 17.12.2010 р. № 24000-09-05/14845). Теоретичні положення щодо сутності стратегії інноваційної діяльності та її ролі у функціонуванні комерційних банків, викладені у науковій записці, поданій до Центру наукових досліджень Національного банку України, використані в процесі розробки Стратегії розвитку банківської системи України на 2010 - 2014 роки, а також можуть знайти застосування при вдосконаленні нормативно-правової бази з питань функціонування банківських установ й організації нагляду за їх діяльністю (довідка про впровадження від 27.12.2010 р. № 53-108/605).

Окремі теоретичні положення, висновки та рекомендації дисертанта використані у практичній діяльності банківських установ: теоретичні положення щодо сутності стратегій інноваційної діяльності та їх класифікаційних ознак прийнято ПАТ "Кредит Європа Банк" як складову концептуальної бази функціонування внутрішньобанківської системи планування інноваційної діяльності (довідка про впровадження № 1254/10 від 22.11.2010); висновки та рекомендації щодо організації інноваційного процесу з урахуванням зарубіжного досвіду використано у практичній діяльності Південного регіонального департаменту ПАТ "УкрСиббанк" при розробці внутрішньобанківських інструкцій та положень щодо впровадження нових продуктів й послуг, а також у процесі вдосконалення системи ризик-менеджменту (довідка про впровадження № 1382-РБ/16 від 08.10.2010).

Пропозиції щодо розвитку інноваційних напрямів банківського кредитування використано при написанні рекомендацій і аналітичної записки Десятої міжнародної наукової конференції - літньої школи "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: міжнародні ринки послуг і Україна"", організованої Тернопільським державним економічним університетом (Україна) і Університетом імені Й.-В. Гете (ФРН) у м. Ялта (акт про впровадження №126-06/1218 від 26.09.2005).

Наукові положення та результати дисертації використовуються у навчальному процесі ВНЗ Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі" при розробленні методичного забезпечення та викладанні наступних дисциплін: "Банківські операції", "Банківські інновації", "Фінансовий менеджмент у банку", "Банківський нагляд", "Управління банківськими ризиками", "Платіжні системи", "Валютні операції", "Фінансовий ринок", а також при підготовці студентами програми професійного спрямування "Банківська справа" курсових та дипломних робіт (акт про впровадження № 05-21/1288 від 29.11.2010).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки й пропозиції, що виносяться на захист, сформульовані автором дисертації самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті положення та ідеї, що належать здобувачу: сформульовано функції стратегії інноваційної діяльності банку, охарактеризовано організаційний механізм її реалізації, розроблено класифікацію стратегій інноваційної діяльності за переважним джерелом появи інноваційних ідей [7]; визначено характерні риси сучасних стратегій інноваційної діяльності банків, з'ясовано особливості стратегій українських банків та основні проблеми їх втілення [27].

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертаційної роботи були представлені та отримали схвальну оцінку на 29-ти міжнародних й вітчизняних науково - практичних конференціях: "Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні" (м. Київ, 2004 р.), "Сучасні тенденції в розвитку банківської системи" (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: міжнародні ринки послуг і Україна" (м. Ялта-Форос, 2005 р.), "Фінансова система України: становлення та розвиток" (м. Острог, 2006, 2009 рр.), "Стан та проблеми інноваційної розбудови України'2007" (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), "Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи в Україні" (м. Львів, 2007 р.), "Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України" (м. Суми, 2007, 2008, 2009, 2010 рр.), "Господарський механізм: сутність, структура, подальше вдосконалення на сучасному етапі" (м. Полтава, 2008 р.), "Україна європейська: сучасні тенденції та перспективи" (м. Чернігів, 2008 р.), "Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти" (м. Полтава, 2008 р.), "Розвиток фінансових ринків та інститутів в умовах міжнародної інтеграції" (м. Полтава, 2009 р.), "Наука й інновації - 2009" (м. Пшемисль, Польща, 2009 р.), "Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації" (м. Полтава, 2009 р.), "Сучасні макроекономічні проблеми України та шляхи їх вирішення" (м. Полтава, 2009 р.), "Засоби фінансового забезпечення стійкого економічного розвитку" (м. Севастополь, 2009, 2010 рр.), "Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків" (м. Черкаси, 2009, 2010 рр.), "Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика" (м. Суми, 2006, 2008, 2009, 2010 рр.), "Національна економіка у сучасній глобальній економічній системі" (м. Полтава, 2010 р.), "Інтеграція України в європейський та світовий фінансовий простір" (м. Львів, 2010 р.), "Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави" (м. Дніпропетровськ, 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені у 53 працях, у тому числі в одноосібній монографії, двох одноосібних навчальних посібниках, 23 статтях у наукових фахових виданнях, 27 публікаціях в інших виданнях. Загальний обсяг опублікованих робіт складає 66,1 друк. арк., з яких особисто автору належить 65,4 друк. арк.

Рецензія доктора економічних наук, професора А.П. Вожжова на одноосібну монографію автора "Інноваційна діяльність комерційних банків: стратегічні аспекти" опублікована у журналі "Вісник НБУ" № 3 за 2011 рік.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел й додатків. Повний обсяг дисертації становить 515 сторінок, основний зміст роботи викладено на 388 сторінках. Дисертація містить в основному тексті 22 таблиці й 23 рисунки (з них 3 таблиці й 7 рисунків займають 11 окремих сторінок). Список використаних джерел включає 448 найменувань й займає 41 сторінку, 16 додатків розміщено на 86 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, проаналізовано стан вивчення проблеми, окреслено зв'язок роботи з науковими програмами, сформульовано мету, завдання, визначено об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено інформацію про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі "Теоретичні основи інноваційної діяльності комерційних банків" узагальнено та розвинуто теоретичні підходи до визначення сутності банківських інновацій, розкрито причини їх створення та інституційні умови, в яких відбувається інноваційна діяльність комерційних банків, обґрунтовано авторський варіант наукової класифікації банківських інновацій.

Відзначено, що банківська система, будучи невід'ємною складовою національної економіки, розвивається у руслі загальних соціально-економічних тенденцій сучасного світу. Тому, незважаючи на внутрішньо притаманний банківництву, як виду фінансової діяльності, консерватизм, комерційні банки активно здійснюють різнопланову інноваційну діяльність, яка розглядається ними як найперспективніше джерело розвитку бізнесу та шлях підвищення його ефективності.

Проведений, з урахуванням практики діяльності комерційних банків, аналіз існуючих у вітчизняній та зарубіжній літературі підходів щодо визначення сутності банківських інновацій дозволив дисертанту зробити висновок про неповну адекватність понять "фінансові" та "банківські" інновації, які достатньо часто використовуються науковцями як синоніми. Встановлено, що фінансові інновації, впровадження яких складає суттєву частину інноваційної діяльності банків, одночасно включають й інші, небанківські, фінансові інструменти та технології. У той же час банки, будучи суб'єктами підприємництва, реалізують не тільки фінансові, а й технологічні, маркетингові, організаційні та інші інновації. Отже, інновації є "банківськими" з точки зору суб'єкта їх впровадження й "фінансовими" - з точки зору сфери їх втілення.

Запропоноване розмежування надало можливість обґрунтувати два підходи до визначення інновацій у банківництві. У вузькому розумінні банківські інновації запропоновано визначати як впровадження нових або суттєво вдосконалених банківських продуктів і послуг, які відповідають існуючим або потенційним фінансовим потребам клієнтів, власним інтересам банку та вимогам банківського законодавства, надають зацікавленим сторонам додаткові вигоди й є результатами банківського інжинірингу. До особливостей процесу їх впровадження віднесено високу швидкість дифузії, короткий період типізації, практичну відсутність стадії наукових досліджень, невеликі обсяги фінансування.

У широкому розумінні банківські інновації характеризуються як процес створення додаткової цінності для клієнтів, працівників та власників банку шляхом внесення якісних змін в усі сфери його діяльності - продукти, послуги, процеси, бізнес-моделі та стратегії, що стали результатом практичної реалізації нових ідей, знань та стороннього досвіду. Такий підхід відкриває шлях до здійснення комплексного збалансованого інноваційного розвитку банку як суб'єкта, що здійснює підприємницьку діяльність у фінансовому секторі національної економіки.

Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що у наш час інноваційна діяльність банків є об'єктивним явищем, яке породжується сукупністю причин, що мають внутрішнє та зовнішнє походження (рис. 1). В умовах динамічного середовища та конкуренції з традиційними та новими учасниками ринків фінансових послуг банки зацікавлені у постійному впровадженні інноваційних продуктів та процесів, оскільки це дозволяє на певний час опинитися у ситуації інноваційної монополії та отримувати "інноваційну премію". Ще вигіднішим може стати становище "поза конкуренцією", яке забезпечується застосуванням у сфері банківництва концепції ціннісної інновації, що передбачає створення нових ринків як результату глибокого переосмислення існуючих клієнтських потреб або формування цілковито нових потреб споживачів.

Визначено, що комерційні банки здійснюють інноваційну діяльність у специфічному інституційному середовищі, основним фактором якого є система державного регулювання, покликана забезпечити стабільність національної банківської системи. Проте часто певні регуляторні вимоги та заборони обмежують сфери потенційної інноваційної активності банків, а іноді, навпаки, змушують їх шукати "обхідних шляхів" для забезпечення прибутковості. Тому, визнаючи впровадження інновацій у банківництві одним з найсуттєвіших факторів його розвитку та умовою повноцінного задоволення відповідних суспільних потреб, органи банківського нагляду повинні гнучкіше підходити до адаптації систем регулювання до нових умов, визнаючи пріоритетом наявність у банку дійового контролю за ризиками та всемірне дотримання інтересів клієнтів.

Аналіз сучасних можливостей використання банками методів захисту прав інтелектуальної власності привів до висновку, що поступове виділення інноваційної діяльності в окремий об'єкт управління буде стимулювати їх приділяти більше уваги цим питанням, зокрема, патентуванню нових рішень у сфері банківських технологій та реєстрації знаків обслуговування на інноваційні банківські продукти, що сприятиме активізації інноваційних процесів у банківництві.

Встановлено, що особливістю сучасної інноваційної діяльності банків є їхня дія у рамках концепції корпоративної соціальної відповідальності, яка спрямована на гармонізацію інтересів різних суспільних груп для забезпечення стабільного розвитку. Автором виділені основні напрями інтеграції інноваційної діяльності банківських установ з доктриною соціально відповідального бізнесу: сприяння вирішенню екологічних проблем, боротьба з бідністю, регіональний розвиток, фінансова освіта населення, забезпечення реалізації специфічних фінансових потреб клієнтів (зокрема, розвиток ісламського банкінгу).

Узагальнення досвіду впровадження екологічної ідеї у діяльність, насамперед, зарубіжних банків дозволило ввести у науковий обіг таке нове поняття, як банківські екологічні інновації, котрі визначено як створення додаткової цінності для всього суспільства, клієнтів та самого банку шляхом внесення у певні сфери його діяльності якісних змін, спрямованих на вирішення екологічних проблем. Причина виникнення екологічних інновацій є зовнішньою по відношенню до банків й полягає у наявності чітко означених суспільних вимог щодо ведення соціально відповідального банківництва, яке повинно сприяти сталому розвитку.

Обґрунтовано тезу, що ефективне управління інноваційною діяльністю банків неможливе без чіткого уявлення про класифікаційні ознаки та види банківських інновацій, що вимагає вдосконалення їх наукової типології. Особливо важливою видається їх класифікація за предметом та сферою застосування, яка суттєво поглиблена автором, що сприятиме визначенню банківськими установами найдоцільніших напрямів інноваційної діяльності. За результатами дослідження виділено такі нові аспекти класифікації банківських інновацій, як: за методикою їх розробки; за формою захисту прав інтелектуальної власності; за характером ідеї, що лежить в основі створення інновацій. За останньою ознакою запропоновано виділяти винахідницькі та імітаційні банківські інновації, що є нововведеними категоріями, застосування яких дозволить ґрунтовніше прогнозувати появу наступних поколінь інновацій у банківському бізнесі та виявляти закономірності їх розвитку.

У другому розділі "Концептуальні засади стратегічного управління інноваційною діяльністю банків" розкрито сутність стратегії інноваційної діяльності банку та її місце в ієрархії стратегій банківської установи, запропоновано класифікаційні ознаки та види стратегій інноваційної діяльності банків та з'ясовано зміст й структуру інноваційного потенціалу банку як пріоритетного фактору вибору характеру, а також предметного змісту стратегій інноваційної діяльності.

У дисертації наголошено, що стратегічне управління сьогодні розглядається як неодмінна умова стабільного ефективного функціонування банків у динамічному макроекономічному та інституційному середовищі. Відмінною рисою цього етапу еволюції управління організаціями є не тільки забезпечення їх адаптивної спроможності й стійкості до непередбачуваних змін, а й формування здатності самим активно впливати на характер майбутнього оточення, що може бути досягнуто, насамперед, шляхом інноваційного розвитку. Автором аргументована об'єктивність поєднання у діяльності комерційних банків стратегічного та інноваційного менеджменту, що приводить до появи такого достатньо нового, з теоретичної та практичної точки зору, поняття, як стратегія інноваційної діяльності.

Вивчення теоретичного доробку вітчизняних й зарубіжних учених дозволило сформулювати авторське бачення зазначеної стратегії як комплексу управлінських дій, що окреслює напрями, вид та масштаби інноваційної діяльності, яка є адекватною потребам споживачів та змінам зовнішнього середовища й яку повинен здійснити банк для виконання стратегічних та оперативних цілей, враховуючи можливості ефективного використання наявних ресурсів.

Доведено, що у сучасних умовах стратегія інноваційної діяльності вже не може бути функціональною, як було прийнято вважати раніше, а повинна стати невід'ємною складовою загальної корпоративної стратегії комерційного банку, цілі та завдання якої у прикладному плані одночасно стають органічною частиною ділових (конкурентних), функціональних та операційних стратегій та практично реалізуються на відповідних рівнях управління (рис. 2). Цим визначається суттєва зміна підходів до формування й реалізації стратегії інноваційної діяльності банку.

Рис. 2. Місце стратегії інноваційної діяльності в ієрархії стратегій комерційного банку

Багатоплановість інноваційної діяльності та механізмів її здійснення обумовлює існування різноманітних видів стратегій, що викликає необхідність створення їх класифікації. Застосування комплексного підходу дозволило автору адаптувати до умов банківництва вже існуючі класифікаційні ознаки, визначені для стратегій інноваційної діяльності підприємств (за предметним змістом, за поведінкою в інноваційному середовищі, за ступенем радикальності інновацій, за характером орієнтації на потреби споживачів).

Проведене узагальнення досвіду інноваційної діяльності банків дозволило виділити декілька нових типологічних ознак стратегій інноваційної діяльності. Насамперед, це ступінь формалізації стратегій, у залежності від якої вони поділяються на інтуїтивні, які є й історично першими, та формалізовані, які втілюються у певній сукупності документів, що містять окреслення цілей, завдань, плани, програми, проекти. Врахування важливості етапу виникнення ідей інновацій дозволило запропонувати класифікацію стратегій з точки зору переважного джерела надходження інноваційних ідей. Ці стратегії розрізняються обсягами фінансових витрат, термінами та організаційними особливостями реалізації окремих проектів. В аспекті використання банками концепції відкритої інновації, їх стратегії інноваційної діяльності класифікуються за організаційним механізмом втілення, що має суттєве практичне значення. Банківські установи можуть розробляти стратегію та реалізовувати її завдання тільки власними силами, що є традиційним підходом, або використовуючи, одночасно, можливості, ресурси та ідеї стратегічних партнерів, клієнтів та навіть конкурентів, що підвищує обґрунтованість, економічність та результативність цих процесів (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація стратегій інноваційної діяльності комерційних банків

Застосування системного підходу привело автора до висновку, що на практиці комерційні банки формують та реалізують певний спектр, портфель різноманітних інноваційних стратегій, які стосуються окремих сфер діяльності, секторів ринку та груп клієнтів. Використання запропонованої класифікації стратегій інноваційної діяльності дозволяє формувати цей портфель найоптимальнішим чином.

Вибір характеру та змісту стратегій інноваційної діяльності, що планується реалізовувати, повинен базуватися на об'єктивному та всебічному аналізі зовнішнього та внутрішнього середовища діяльності банку, одним з найсуттєвіших факторів якого є інноваційний потенціал банківської установи як комплексна характеристика її спроможності до здійснення інноваційної діяльності.

Запропоновано визначення інноваційного потенціалу комерційного банку як його здатності генерувати, сприймати та реалізовувати інноваційні ідеї у ході здійснення інноваційного процесу, використовуючи для цього наявні ресурси та організаційно-управлінські можливості. Серед останніх автором виділено таку нову для банків характеристику, як респонсивність, яка означає їх спроможність сприймати різноманітні зовнішні впливи та відзиватися на них оптимальним чином.

Доведено, що вибір стратегій інноваційної діяльності повинен базуватися на визначенні рівня інноваційного потенціалу, яке рекомендується проводити методом експертних оцінок окремих його складових - фінансової, організаційної, кадрової, матеріально-технічної, управлінської, з використанням запропонованої дисертантом сукупності показників, що наближена до інформаційних та компетентнісних можливостей експертів. Сукупну оцінку інноваційного потенціалу пропонується розраховувати наступним чином:

IP = (1)

де IP - величина інноваційного потенціалу банку,

n - кількість складових інноваційного потенціалу, що беруться до уваги,

Ri - оцінка i-ї складової інноваційного потенціалу банку,

ki - ваговий коефіцієнт i-ї складової, при цьому .

Аргументовано, що високий рівень інноваційного потенціалу відкриває для банку можливості реалізації активно-наступальної стратегії з переважанням радикальних інновацій, націлених, у тому числі, на формування нових потреб споживачів фінансових послуг. Відповідно, низький рівень потенціалу дозволяє дотримуватися тільки вичікувальної стратегії. Втім, для зміни ситуації банк може цілеспрямовано займатися розвитком власного інноваційного потенціалу.

У третьому розділі "Методологія формування стратегій інноваційної діяльності комерційних банків" процес розробки цих стратегій досліджується як невід'ємна складова системи стратегічного управління банків, аналізуються підходи до здійснення ефективного відбору стратегічних інноваційних альтернатив та формування оптимального портфелю інноваційних проектів, розглядаються ризики стратегій інноваційної діяльності та механізм управління ними.

Відзначено, що розробка стратегії інноваційної діяльності комерційного банку повинна відбуватися у тісному взаємозв'язку з формуванням його корпоративної стратегії та ґрунтуватися на таких методологічних принципах, як обумовленість, інтегрованість, адаптивність, безперервність, безпека, відкритість, оптимальність, забезпеченість виконання, участь, цілісність та документованість. У дисертації обґрунтовано, що цей процес складається з шести етапів: формулювання місії, цінностей, бачення банку з урахуванням аспектів його інноваційності; стратегічний аналіз зовнішніх та внутрішніх умов здійснення інноваційної діяльності; визначення інноваційних цілей банку, виходячи із змісту мети та основних цілей його діяльності; обґрунтування стратегічних інноваційних альтернатив; вибір найкращих альтернатив й формування основних напрямів стратегії інноваційної діяльності; розподіл ресурсів та створення портфелю інноваційних програм і проектів.

Проведений аналіз засвідчив, що на етапі визначення стратегічних орієнтирів для банків, які, у цілому, дотримуються наступальної інноваційної стратегії, характерним є включення уявлення про значення та місце інновацій у власній діяльності до формулювання місії, ключових цінностей та стратегічного бачення кредитно-фінансових інститутів. При цьому місія, як правило, містить бажання пропонувати клієнтам інноваційні продукти та обслуговувати їх за допомогою інноваційних технологій; цінності пов'язані з фокусуванням на потребах клієнтів, інноваціями, респонсивністю, лідерством; бачення передбачає інноваційний шлях розвитку.

Виявлено, що для обґрунтованого формулювання інноваційних цілей стратегічний аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища комерційного банку повинен додатково включати аспекти, пов'язані з визначенням потенційних загроз та можливостей, сильних та слабких сторін банку з точки зору перспектив розвитку його інноваційної діяльності. Інноваційні цілі, поряд з іншими, зміст яких не передбачає використання інновацій, у складі "дерева цілей" виступають одним з засобів реалізації загальних стратегічних завдань банківської установи (рис. 3).

З'ясовано, що оскільки досягнення інноваційних цілей може відбуватися багатьма шляхами, з використанням різноманітних нововведень та механізмів їх розробки, то при завершенні третього етапу формування стратегії інноваційної діяльності банк матиме певну сукупність різних за змістом та характером стратегічних інноваційних альтернатив, які повинні відповідати таким вимогам, як послідовність, гнучкість та забезпечення переваг.