Стратегії інноваційної діяльності комерційних банків

З врахуванням обмеженості фінансових та інших видів ресурсів, які можна спрямувати в інноваційну сферу, надзвичайно важливим етапом створення стратегії інноваційної діяльності стає відбір стратегічних альтернатив, основними критеріями якого повинні бути їх прийнятність та здійсненність.

Обґрунтовано, що для підвищення об'єктивності такого вибору доцільно застосовувати економіко-математичні методи, які дають однозначну кількісну оцінку кожної з альтернатив, що дозволяє прийняти виважене управлінське рішення. На підставі аналізу переваг та недоліків низки таких методів у дослідженні доведено, що, з урахуванням іманентної стратегічним інноваційним альтернативам багатокритеріальності, поставленому завданню найбільше відповідають методи багатовимірного ранжування об'єктів та аналізу ієрархій. Ці методи базуються на декомпозиції загального критерію корисності альтернативи на декілька показників нижчого рівня, проведенні їх експертних оцінювань та наступному математичному опрацюванні отриманих оцінок. На ряді прикладів у дослідженні показана прийнятність та результативність таких методів, що дозволяє рекомендувати їх для практичного застосування у системі стратегічного управління комерційними банками.

У результаті відбору найкращих стратегічних варіантів формується портфель напрямів стратегії інноваційної діяльності банку, який у подальшому стає основою розробки сукупності інноваційних програм та проектів. Останні, конкретизовані у взаємоузгодженні строків, етапів, виконавців, відповідальних осіб та обсягів ресурсів, фактично є планом реалізації стратегії.

На основі використання методів теорії дослідження операцій, у дисертаційній роботі розроблена модель формування оптимального портфелю інноваційних проектів банку як задача багатокритеріальної оптимізації за критеріями максимізації корисного ефекту та мінімізації ризиків з урахуванням обмежень, що були формалізовані відповідно до характеру стратегії інноваційної діяльності банку.

Доведено, що невід'ємним елементом процесу розробки стратегій інноваційної діяльності комерційних банків є ідентифікація та оцінювання інноваційних ризиків. Виявлено, що поняття інноваційного ризику банку є новим для вітчизняної науки, тому запропоновано його визначення як породженої впливом зовнішнього та внутрішнього середовища банку імовірності відхилення реального перебігу керованого процесу створення та впровадження банківських інновацій від сценарію, що передбачався, та, відповідно, дійсних результатів від очікуваних (мети). Визначено, що цей ризик є функціональним, комплексним, а його загальна величина та зміст складових зумовлюються мірою невизначеності зовнішнього середовища, характером стратегії інноваційної діяльності, що реалізує банківська установа, та інноваційною спроможністю суб'єкта впровадження.

Враховуючи різну змістовну наповненість стадій формування стратегії та її виконання, запропоновано поділ елементів комплексного інноваційного ризику на дві групи - стратегічні, або ризики вибору, та реалізаційні, або ризики впливу. До стратегічних віднесено такі ризики: ухвалення неправильних стратегічних рішень, відходу від інноваційних цілей, непрогнозованої зміни обставин, невідповідності інноваційного потенціалу банку встановленим завданням інноваційної діяльності (або неповного використання наявного інноваційного потенціалу), незбалансованої інноваційної активності, помилкової упевненості керівництва у можливості планомірного й точного виконання стратегії інноваційної діяльності.

Реалізаційні ризики пов'язані з впливом внутрішніх та зовнішніх факторів, які посилюють ймовірність виникнення ризикової ситуації. Визначено, що для кожного інноваційного проекту сукупність цих ризиків є специфічною, проте у банківській діяльності особливого значення набувають юридичний, операційно-технологічний ризик та ризик несприйняття клієнтами нововведень внаслідок відсутності необхідних знань та навичок. Оцінювання ідентифікованих інноваційних ризиків запропоновано здійснювати шляхом визначення, на основі експертних методів, ймовірності їх виникнення та серйозності впливу на такі параметри інноваційного проекту, як його вартість, тривалість реалізації та відповідність результатів потребам кінцевого споживача.

У результаті дослідження встановлено, що успішне управління ризиками стратегії інноваційної діяльності банку передбачає: ранню та найповнішу ідентифікацію ризиків; проведення їх аналізу та ранжування; врахування не тільки загроз, а й можливостей покращення параметрів інноваційного процесу; визначення осіб, відповідальних за контроль за певними ризиками; завчасне створення планів коригувальних дій у випадку прояву ризиків; постійне відстеження ризиків та регулярне обговорення проблем, що виникають.

У четвертому розділі "Стратегічні напрями інноваційної діяльності комерційних банків в Україні" здійснено ретроспективний аналіз інноваційного розвитку вітчизняних банків відповідно до основних видів інновацій - продуктових, процесних, організаційних й маркетингових, виявлено його проблеми та, з урахуванням зарубіжного досвіду, окреслено перспективи, оцінено сучасний стан інноваційної діяльності та її вплив на ефективність діяльності банків.

Аналіз теоретичних джерел засвідчив, що вітчизняній науці бракує цілісного уявлення щодо змісту та перспектив розвитку інноваційної діяльності комерційних банків, що, на думку автора, не сприяє виявленню закономірностей формування та проблем реалізації інноваційних стратегій банківських установ.

Відзначено, що доцільність та результативність для банків стратегій інноваційної діяльності безпосередньо пов'язана з їх позитивним впливом на зростання ефективності суспільного виробництва. Для забезпечення цього при формуванні, насамперед, стратегій інноваційного розвитку продуктів й послуг банківським установам необхідно враховувати, що успішність таких нововведень залежить від їх відповідності потребам реального сектора економіки, існуючій правовій базі та міри готовності й спроможності клієнтів ними користуватися.

Встановлено, що протягом 1990-2000-х рр. у сфері обслуговування корпоративних клієнтів основна увага українськими банками приділялася розвитку інноваційних методів фінансування, які, в основному, запозичувалися із зарубіжної практики (овердрафт, кредитна лінія, факторинг, торговельне фінансування, проектне фінансування). Проте існуюче нормативно-правове поле та нестабільність фінансового стану позичальників приводять у вітчизняних умовах до певної трансформації змісту цих послуг. Банківські установи поки що не схильні запроваджувати кредитні продукти, що пов'язані зі збільшенням ризиків для кредиторів у зв'язку з відсутністю реальних можливостей їх хеджування (табл. 2).

Таблиця 2

Питома вага окремих видів кредитів у загальному обсязі вимог банків за кредитами, наданими в економіку України (на кінець періоду) (%)

Джерело: розраховано за матеріалами "Бюлетеня Національного банку України", 2002-2008 роки

Окремим напрямом інноваційної діяльності українських банків з початку 2000-х років стало створення концепції й технології кредитування малого та середнього бізнесу, у результаті чого були освоєні та достатньо стрімко розповсюджені такі продукти, як мікрокредитування та експрес-кредитування. Втім,

кредитування новостворених, особливо інноваційних, компаній залишається серйозною проблемою, яка, на думку автора, може бути вирішена на шляху розвитку банківського венчурного фінансування з використанням відповідного зарубіжного досвіду.

Як засвідчив проведений аналіз, впровадження інноваційних розробок у процеси обслуговування суб'єктів господарювання характерне, в основному, для найбільших та великих вітчизняних банків. Вони ж, як правило, надають імпульси щодо інноваційного розвитку послуг для фізичних осіб, який протягом 2000-х років найактивніше відбувався також у сфері кредитування, включаючи такі продукти, як овердрафт за платіжною карткою, споживче кредитування товарів, послуг, автокредитування, іпотечне кредитування, кредитування на невизначені цілі.

Результати дослідження дають підстави стверджувати, що вітчизняні банки, на відміну від зарубіжних, останнім часом не запропонували у напрямі залучення коштів фізичних осіб суттєвих інновацій, які б стимулювали здійснення заощаджень, що у всьому світі набуло особливої актуальності у світлі причин та наслідків фінансової кризи. Принципово невирішеною залишається проблема формування довгострокових банківських ресурсів, що обумовлює пошук інноваційних шляхів її розв'язку. Одночасно спостерігається зацікавленість низки банків, насамперед, за участю іноземного капіталу, у розвитку в Україні такого нового напряму діяльності, як приватна банківська справа, а отже, у розробці відповідних інноваційних продуктів й технологій.

Проведене дослідження привело до висновку, що інноваційна діяльність у сфері розробки фінансових інструментів (створення похідних фінансових інструментів, розробка гібридних та структурованих цінних паперів, створення нових видів цінних паперів у процесі сек'юритизації) не є характерною для вітчизняних банків внаслідок відсутності необхідної законодавчої бази, слабкої розвиненості фінансових ринків, великих юридичних та податкових ризиків. Втім, це не заперечує необхідності аналізу відповідного зарубіжного досвіду не лише вітчизняними комерційними банками з точки зору перспектив їх діяльності у сфері фінансового інжинірингу, а й Національним банком України, з точки зору здійснення ефективного контролю за цими процесами.

Стратегічними напрямами впровадження банками технологічних інновацій став розвиток дистанційних методів обслуговування та платіжних технологій, причому новизна вітчизняних нововведень у цій сфері нерідко піднімається й до рівня світової. Саме тут спостерігається і найбільше використання українськими банками методів захисту прав інтелектуальної власності. Втім, результативність застосування інноваційних технологій у процесах обслуговування клієнтів залежить від рівня технічної обізнаності та підготовленості останніх. У цілому, вітчизняні банки демонструють достатньо високу активність у сфері впровадження технологічних інновацій (табл. 3). Одночасно автором зроблений висновок про важливість інноваційного розвитку внутрішньобанківських технологій, насамперед, автоматизованих банківських систем, що перетворює їх на інструмент підвищення конкурентоспроможності банку, підтримання клієнтоорієнтованої стратегії його розвитку.

Таблиця 3

Частка банків І-ІІІ груп за класифікацією НБУ, що пропонували інноваційні технології обслуговування (станом на початок 2011 року) у відсотках

Джерело: розраховано на основі інформації інтернет-сайтів комерційних банків

У результаті проведеного аналізу виявлено, що найбільш значимими серед організаційно-управлінських інновацій українських банків стало застосування процесного підходу в організації їх діяльності з подальшим вдосконаленням бізнес-процесів шляхом реінжинірингу, реструктуризація на основі застосування аутсорсингу, а також впровадження системи управління взаємовідносинами з клієнтами, що мало результатом оптимізацію витрат, підвищення якості функціонування та конкурентоспроможності банківських установ. Стосовно впровадження нововведень у сфері маркетингу обґрунтовано, що недоцільно зводити інновації у каналах обслуговування клієнтів лише до розвитку його дистанційних форм. Необхідно говорити про сучасну концепцію багатоканального обслуговування, в результаті практичного втілення якої клієнт зможе за власним вибором й уподобаннями вибирати найдоцільніші для нього методи отримання банківських послуг. Не останнє місце тут повинні займати й банківські відділення, концепції функціонування яких у багатьох аспектах (організаційному, технологічному, архітектурному, дизайнерському) суттєво переглядаються, що дозволяє перетворити їх з центрів проведення трансакцій на центри підтримання взаємовигідних відносин з клієнтами.

Світова фінансова криза, суттєво позначившись на рівні довіри клієнтів до банківських установ, актуалізувала використання інноваційних способів комунікацій. Серед останніх автором виділені: нетрадиційні прийоми реклами, що, як правило, запозичуються банками з інших сфер діяльності, а також методи створення іміджу банку як партнера, порадника, консультанта - підготовка освітньо-інформаційних видань, фільмів, участь у соціальних мережах Інтернету, ведення інтернет-щоденників тощо, спрямовані на підвищення зацікавленості та лояльності всіх груп клієнтів.

Застосування трендового аналізу та аналізу рядів динаміки з використанням статистичних даних щодо фінансових результатів діяльності банківських установ, а також інформації, отриманої автором шляхом вивчення змісту інтернет-сайтів українських банків, дозволило довести наявність зв'язку між мірою впровадження банками продуктових й технологічних інновацій та ефективністю їх діяльності. З метою здійснення кількісної оцінки цього впливу проведено кореляційно-регресійний аналіз на основі фінансових показників 48 комерційних банків, обраних із першої, другої та третьої груп за класифікацією НБУ. Як результуючий показник при виявленні наявності та тісноти зв'язку визначалася операційна маржа банку (Y), а чинниками впливу на неї приймалися:

- частка комісійних доходів у валових доходах банку (X1), що певним чином відображає рівень інноваційності банку, оскільки впровадження новітніх продуктів та технологій супроводжується зростанням, як правило, комісійних доходів;

- відносна оцінка міри впровадження банком інноваційних продуктів (Х 2), розрахована як відношення кількості наявних у банку продуктів до їх загальної кількості, виявленої у процесі дослідження;

- відносна оцінка міри впровадження банком інноваційних технологій (Х 3), розрахована як відношення кількості наявних у банку технологій до їх загальної кількості, виявленої у процесі дослідження;

- частка нематеріальних активів у загальній сумі активів банку (Х 4), яка виступає непрямим показником інноваційності банку, оскільки нематеріальні активи включають вартість об'єктів інтелектуальної власності, програмного забезпечення тощо.

У результаті розрахунків отримано рівняння множинної регресії:

Y = -0,00029+ 0,00924Х 1 + 0,03829Х 2 + 0,02369Х 3 + 0,00038Х 4, (2)

яке є підтвердженням висунутої гіпотези про позитивний вплив вищезазначених факторів на операційну рентабельність банківських установ.

У п'ятому розділі "Організаційно-фінансовий механізм реалізації комерційними банками стратегій інноваційної діяльності" обґрунтовуються теоретичні підходи та практичні рекомендації щодо формування даного механізму, складовими якого виступають інноваційно-орієнтована організаційна структура банківських установ, розвинута інноваційна культура, комплексно організований інноваційний процес, фінансовий механізм впровадження стратегій та система оцінювання їх виконання.

Встановлено, що організаційно-управлінська структура банків останнім часом суттєво трансформується у зв'язку з намаганням кредитно-фінансових інститутів змінити концепцію свого розвитку з продуктоорієнтованої на клієнтоорієнтовану. Аналіз існуючих моделей управління інноваційним розвитком привів до висновку, що створення організаційних передумов ефективної реалізації стратегій інноваційної діяльності полягає, насамперед, у забезпеченні керівництва цими процесами на рівні топ-менеджменту банку, з виділенням окремих посад та створенням колегіальних дорадчих органів, що випливає з позиціонування інноваційної стратегії як складової корпоративної, а також централізації управління інноваційною діяльністю в окремому підрозділі або, як перехідний варіант, у відповідних підрозділах існуючих бізнес-напрямів.

Виявлено, що загальною закономірністю сучасного розвитку організаційних структур є посилення їх адаптивного характеру, що, у тому числі, означає підвищення спроможності банків до реалізації стратегій інноваційної діяльності. Органічні структури передбачають створення міжфункціональних та проектних груп, через діяльність яких відбувається виконання стратегічних планів інновацій. Одночасно подоланню бар'єрів між функціональними підрозділами, які виступають перепонами у процесі інноваційної діяльності, сприяє застосування в організації роботи банківських установ процесного підходу. Саме він забезпечує орієнтацію всього колективу на досягнення результатів, що мають цінність для споживачів, а не на вирішення окремими працівниками вузькоспеціалізованих завдань. Посилення інноваційної складової діяльності комерційних банків логічно вимагатиме поступового формування у них синтетичної процесно-проектної структури, в якій синергетично поєднуються позитивні риси обох підходів до організаційного розвитку й яка найбільшою мірою відповідає стратегічної спрямованості на впровадження інновацій.

У процесі дослідження доведено, що у контексті реалізації стратегій інноваційної діяльності важливим є створення належного рівня інноваційної культури банківських установ, що можливо реалізувати лише за наявності свідомого впливу вищого керівництва, яке цілеспрямовано впроваджуватиме відповідні цінності, норми та приклади інноваційної поведінки як невід'ємну складову організаційної культури банку. Автором запропонована концептуальна модель інноваційної культури комерційного банку, що включає такі умови її формування, як інноваційність вищого керівництва та кваліфікація й творчі здібності кадрового потенціалу, а також такі компоненти, як канали акумуляції та відбору інноваційних пропозицій, система мотивації інноваційної поведінки працівників, внутрішні та зовнішні інноваційні комунікації.

Міра наявності в українських банках певних складових механізму реалізації стратегій інноваційної діяльності з'ясовувалася за даними експертного опитування керівників та менеджерів банківських установ, окремі результати якого надано у табл. 4.

Результативність стратегій інноваційної діяльності залежить від організації у банку інноваційного процесу, який розглядається автором як комплексний бізнес-процес. Саме процесний підхід дозволяє виокремити функції та процедури, що мають відношення до впровадження різноманітних інновацій, в особливий об'єкт управління і організувати їх безперешкодну реалізацію у взаємозв'язку з вирішенням завдань управління ризиками банківської діяльності та враховуючи фінансові цілі й бюджетні обмеження.

Відзначено, що реалізація стратегій інноваційної діяльності передбачає створення відповідного фінансового механізму як взаємопов'язаної та взаємообумовленої системи фінансових методів та інструментів, а також підсистем нормативно-правового, організаційного та інформаційного забезпечення процесів формування та використання фінансових ресурсів для виконання стратегічних інноваційних цілей. Основним джерелом цього фінансування є власні ресурси комерційних банків. Для визначення річного бюджету інновацій запропоновано використовувати норматив відношення відповідних витрат до обсягу доходів банку.

Таблиця 4 Оцінка механізму реалізації стратегій інноваційної діяльності в банках України % респондентів

Джерело: розраховано на основі даних експертного опитування

Обґрунтовано, що провідним елементом фінансового механізму реалізації стратегій інноваційної діяльності є бюджетування, що у даному випадку є методом розподілу ресурсів, виражених у грошовій формі, для виконання програм інноваційного розвитку. Автором визначені такі особливості бюджетування інноваційної діяльності, як створення бюджетів у вигляді кошторисів витрат центрів інновацій, утворення спеціальних резервних фондів, гнучкий характер бюджетів та застосування комбінованого методу їх формування й поетапного фінансування здійснення інноваційних програм та проектів.

Як необхідну складову фінансового механізму реалізації інноваційних стратегій запропоновано сукупність показників, які безпосередньо характеризують фінансові результати інноваційної діяльності (рентабельність інноваційних вкладень; темп зростання доходів, отриманих від впровадження інновацій; частка доходу від реалізації нових продуктів у загальному обсязі доходів за певний період; дохід від впровадження інновацій у розрахунку на одного зайнятого в інноваційному процесі), а також коефіцієнти, що відображають зв'язок інноваційних витрат із прибутковістю банківської установи (коефіцієнт еластичності, що характеризує відносну зміну операційного прибутку при одиничній відносній зміні обсягу інноваційних витрат; коефіцієнт випередження/відставання, який відображає міру відповідності змін операційного прибутку та інноваційних витрат за певний період часу). Практичною передумовою повноцінного функціонування фінансового механізму реалізації стратегії інноваційної діяльності визнано запровадження системи управлінського обліку інноваційної діяльності.

Важливим інструментом реалізації стратегій інноваційної діяльності комерційного банку є система контролю та оцінки її виконання, основи якої автором створено з використанням методологічних принципів збалансованої системи показників. Елементами цієї системи є стратегічна карта інновацій, побудована у розрізі чотирьох перспектив, що відображають логіку формування результатів інноваційної діяльності банку, та сукупність ключових показників ефективності, які свідчать про конкретні результати реалізації стратегії на певні контрольні дати. Ці показники є основою для створення індивідуальних карт працівників банку, які за своїм складом розрізняються за рівнями управління й використовуються у системі стимулювання інноваційної активності персоналу. Для досягнення максимальної ефективності запровадження збалансовану систему показників інновацій необхідно інтегрувати не лише з системою мотивації працівників, а й з усією системою управління банком - плануванням, управлінським обліком, звітністю, інформаційним забезпеченням.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове розв'язання важливої науково-прикладної проблеми щодо обґрунтування теоретико-методологічних засад формування та реалізації стратегій інноваційної діяльності комерційних банків для забезпечення їх стабільного розвитку та підвищення конкурентоспроможності. Це дозволило сформулювати ряд висновків теоретичного, методологічного та науково-прикладного характеру:

1. У наш час інноваційна діяльність комерційних банків стає невід'ємною умовою їх стабільного розвитку та зростання, яка дозволяє поєднувати інтереси усіх зацікавлених сторін - акціонерів, керівників, працівників, клієнтів, партнерів, держави та ін. Саме тому вона повинна розглядатися як об'єкт стратегічного управління, що вимагає поглиблення теоретичних досліджень механізмів створення та реалізації стратегій інноваційної діяльності й розробки відповідних науково-практичних рекомендацій для банківського менеджменту. Формування концептуальних засад стратегічного управління інноваційними процесами у комерційних банках сприятиме більш комплексному підходу до вдосконалення механізмів функціонування банківської системи у цілому та управління й організації діяльності банків, зокрема.

2. Поняття "фінансові" та "банківські" інновації, які часто використовуються як синоніми, мають досить близький, але не повністю адекватний економічний зміст. Фінансові інновації відносяться до фінансової сфери діяльності будь-яких економічних суб'єктів, а банківські - пов'язані з різними аспектами функціонування банків й включають, крім суто фінансових, технологічні, маркетингові, організаційні, управлінські та інші нововведення.

3. Категорію банківських інновацій доцільно розглядати у двох аспектах. Перший є вужчим й стосується безпосередньо інноваційних банківських продуктів й послуг, з акцентуванням уваги на особливостях процесу їх розроблення. Інший, принципово новий підхід, полягає у широкому трактуванні банківських нововведень як процесу створення додаткової цінності для клієнтів, працівників та власників банку шляхом внесення в усі сфери його діяльності якісних змін, що стали результатом практичної реалізації нових ідей, знань та стороннього досвіду.

4. Дослідження зростаючого різноманіття банківських інновацій дозволило довести необхідність вдосконалення їх класифікації як теоретичної основи формування змісту та вибору характеру стратегій інноваційної діяльності комерційних банків. Здійснений багатоаспектний поділ банківських нововведень за предметом та сферою застосування, а також виділення таких нових класифікаційних ознак, як характер ідеї, що лежить в основі їх виникнення, методологія розробки - "закритий" чи "відкритий" характер процесу, форма захисту прав інтелектуальної власності сприятиме ґрунтовнішому підходу банківських установ до визначення найоптимальніших шляхів досягнення стратегічних цілей інноваційного розвитку.

5. Інноваційне управління слід розглядати як один з напрямів стратегічного управління, який дозволяє банкам більш ефективно відповідати на зміни зовнішнього оточення, що відбуваються безперервно й динамічно. Взаємопроникнення стратегічного та інноваційного менеджменту стає закономірністю розвитку систем управління діяльністю комерційних банків, що дало можливість визначити стратегію інноваційної діяльності як комплекс управлінських дій, що окреслює напрями, вид та масштаби інноваційної діяльності, яка є адекватною потребам споживачів та змінам зовнішнього середовища й яку повинен здійснити банк для виконання стратегічних цілей, враховуючи можливості ефективного використання наявних ресурсів. Доведено, що для комерційних банків методологічно неправильно та практично недоцільно розглядати стратегію інноваційної діяльності як функціональну, оскільки у сучасних умовах вона стає невід'ємною частиною їх корпоративних стратегій, реалізуючись, одночасно, через ділові, функціональні та операційні стратегії.

6. Застосування комплексного підходу до аналізу видів стратегій інноваційної діяльності дозволило виділити такі їх класифікаційні ознаки: за предметним змістом; за характером поведінки банку в інноваційному середовищі; за ступенем радикальності інновацій, що впроваджуються; за характером орієнтації на потреби споживачів; за ступенем формалізації; за переважним джерелом появи ідей; за організаційним механізмом втілення. Одночасно зазначено, що у реальній практиці ці стратегії рідко зустрічаються у "чистому вигляді". Фактично комерційні банки формують та реалізують портфель різноманітних за змістом та характером стратегій, які стосуються певних сфер діяльності, секторів ринку та груп клієнтів.

7. Дослідження факторів, які впливають на вибір комерційними банками стратегій інноваційної діяльності, привело до висновку, що одним з пріоритетних чинників виступає рівень інноваційного потенціалу банківської установи, який є багатоплановою характеристикою її спроможності до здійснення інновацій. Інноваційний потенціал включає певний рівень ресурсів, що необхідні для реалізації інноваційної діяльності, а також здатність до цього, що передбачає наявність цілеспрямованого управлінського впливу. Запропоновано такий новий елемент потенціалу банку, як його респонсивність, що означає організовану спроможність сприймати зовнішні впливи та відзиватися на них оптимальним чином. Визначення показників окремих складових інноваційного потенціалу банку - фінансової, організаційної, кадрової, матеріально-технічної, управлінської - дозволило провести його експертне оцінювання в одному з комерційних банків й, відповідно, визначити потенційно можливий характер його стратегії інноваційної діяльності. Наявність у банку низького інноваційного потенціалу викликає необхідність його цілеспрямованого розвитку.

8. Формування стратегій інноваційної діяльності комерційних банків повинно відбуватися у тісному взаємозв'язку зі створенням їх корпоративних стратегій на основі запропонованої автором сукупності основоположних принципів. Визначення мети цього процесу та змісту його етапів дозволило окреслити їх роль у розробленні таких стратегій інноваційної діяльності, які б максимально сприяли виконанню загальних стратегічних цілей розвитку банку. Включення інноваційних аспектів у місію, цінності та бачення банку дозволяє зорієнтувати його працівників та клієнтів на позитивне сприйняття інновацій. Визначення інноваційних цілей, як цілей третього рівня у відповідній ієрархії, стає основою для розробки сукупності стратегічних інноваційних альтернатив. Обмеженість ресурсів, які можна спрямувати в інноваційну сферу, викликає необхідність здійснення ефективного вибору найдоцільніших варіантів. Здійснений аналіз потенційно можливих способів вибору засвідчив прийнятність та практичну реалізованість таких математичних методів, як багатовимірне ранжування об'єктів та аналіз ієрархій. У результаті такого відбору формується портфель напрямів інноваційної стратегії, котрий у подальшому конкретизується у сукупності інноваційних програм й проектів, які фактично стають планом її реалізації.

9. Аналіз процесів формування та реалізації стратегій інноваційної діяльності привів до висновку, що вони не будуть результативними без ідентифікації, оцінки та організації управління таким специфічним для банків ризиком, як інноваційний. Визначено, що він є функціональним, комплексним, а його величина та зміст складових залежать від характеру інноваційної стратегії, що реалізує банківська установа. Відповідно до логіки здійснення стратегічного управління виділено дві групи інноваційних ризиків - стратегічні та реалізаційні. Запропоновані методи ідентифікації та оцінювання створюють основу для застосування заходів щодо їх попередження та мінімізації. В умовах динамічного розвитку на основі впровадження нововведень управління інноваційним ризиком повинно стати невід'ємною складовою системи ризик-менеджменту комерційних банків.

10. Проведений комплексний ретроспективний аналіз інноваційної діяльності вітчизняних банків дозволив визначити її стратегічні напрями відповідно до основних видів інновацій. У сфері впровадження продуктових інновацій найбільш актуальним є фінансування корпоративних клієнтів та представників МСБ, залучення коштів фізичних осіб, розвиток приватної банківської справи. Щодо розробки інструментів фінансових ринків, такими напрямами визнано: створення різноманітних похідних інструментів, гібридних та структурованих цінних паперів, а також створення цінних паперів внаслідок сек'юритизації. Технологічні інновації реалізуються у сфері вдосконалення внутрішньобанківських технологій, розвитку дистанційних методів обслуговування клієнтів та платіжних технологій. Найзначнішими напрямами організаційно-управлінських інновацій стали: застосування процесного підходу в управління банками й проведення реінжинірингу бізнес-процесів, використання аутсорсингу та запровадження системи управління взаємовідносинами з клієнтами. Діяльність банків у сфері маркетингових інновацій включає інноваційний розвиток каналів реалізації банківських послуг та методів комунікацій з клієнтами.

11. Вивчення еволюції організаційно-управлінських структур вітчизняних та зарубіжних банків привело до висновку про те, що міра успішності втілення стратегій інноваційної діяльності залежатиме від існування трьох організаційних передумов: здійснення управління інноваційною діяльністю на рівні вищого керівництва банку; наявності спеціальних підрозділів з координації впровадження інновацій; створення у банку процесно-проектної організаційної структури, яка внаслідок усебічної націленості на досягнення результатів найбільше сприяє активізації інноваційної діяльності та забезпечує ефективне її виконання.

12. Умовою реалізації стратегій інноваційної діяльності банку визнано існування у ньому інноваційної культури, яка є частиною загальної корпоративної культури банківської установи й поняття якої складають відповідні цінності, норми поведінки, традиції. Інноваційна культура неможлива без її цілеспрямованого формування, для чого необхідні інноваційність вищого керівництва та кваліфікований, творчо налаштований персонал. Обґрунтовано, що складовими інноваційної культури банку є канали акумуляції інноваційних ідей, система мотивації інноваційної активності працівників та внутрішні й зовнішні інноваційні комунікації.

13. Відсутність наукових напрацювань щодо фінансового механізму реалізації комерційними банками стратегій інноваційної діяльності зумовила необхідність розробки його теоретичних засад як взаємопов'язаної та взаємообумовленої системи фінансових методів та інструментів, а також підсистем нормативно-правового, організаційного й інформаційного забезпечення формування та використання фінансових ресурсів для здійснення інноваційної діяльності. Основними джерелами фінансування виступають власні ресурси комерційних банків, матеріальною основою яких є вхідний грошовий потік у частині одержаних доходів. Провідним елементом є бюджетування інноваційної діяльності, при цьому інноваційні витрати слід визначати як обсяг ресурсів, необхідних банку у зв'язку з розробкою та впровадженням усіх типів нововведень, що передбачені у стратегічних планах, й які можуть бути віднесені на конкретний підрозділ, процес або працівника. Передумовою функціонування цього фінансового механізму визнано запровадження системи управлінського обліку витрат й результатів інноваційної діяльності, що є перспективним завданням для вітчизняних банків.

14. Важливим інструментом реалізації стратегій інноваційної діяльності комерційного банку є система контролю та оцінки її результативності, основи якої створено, використовуючи методологічні принципи побудови збалансованої системи показників. Збалансована система показників інновацій включає критерії, що відображають такі інноваційні цілі: у перспективі розвитку - підвищення кваліфікації персоналу, зростання його інноваційної активності, створення інноваційної культури, розвиток інноваційного лідерства; у перспективі внутрішніх бізнес-процесів - створення високоефективного інноваційного процесу, вдосконалення технологій пошуку ідей, забезпечення ефективної діяльності міжфункціональних груп, формування оптимального портфелю проектів; у клієнтській перспективі - збільшення кількості клієнтів, підвищення рівня їх задоволеності та лояльності, зростання зручності обслуговування; у перспективі фінансів - створення інноваційної премії за рахунок збільшення доходів від упровадження інноваційних продуктів та скорочення операційних витрат.

Список опублікованих праць

Монографія

1. Єгоричева С.Б. Інноваційна діяльність комерційних банків: стратегічні аспекти: монографія / С.Б. Єгоричева - Полтава: ТОВ "АСМІ", 2010. - 348 с. (20,2 друк. арк.)

Публікації у наукових фахових виданнях

2. Єгоричева С.Б. Методологічні засади організації інноваційного процесу у комерційних банках / С.Б. Єгоричева // Вісник Національного банку України. - 2011. - № 1. - С. 53-57 (0,7 д.а.).

3. Єгоричева С.Б. Теоретичні основи формування банківської інноваційної стратегії / С.Б. Єгоричева // Вісник УБС НБУ. - 2011. - № 1. - С. 206 - 209 (0,7 д.а.).

4. Єгоричева С.Б. Теоретичні аспекти банківських інновацій / С.Б. Єгоричева // Фінанси України. - 2010. - № 8. - С. 86-96 (0,8 д.а.).

5. Єгоричева С.Б. Сучасні тенденції інноваційної діяльності банків на фінансових ринках / С.Б. Єгоричева // Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Випуск 13. Сер. "Економіка". -Острог, 2010. - С. 327-334 (0,5 д.а.).

6. Єгоричева С.Б. Інноваційний ризик у діяльності комерційних банків / С.Б. Єгоричева [Електронний ресурс] // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. - 2010. - № 2. - С. 74-81 (0,8 д.а.).

7. Егорычева С.Б. Инновационные стратегии зарубежных банков / С.Б. Егорычева, Т.С. Смовженко // Деньги и кредит. - 2010. - № 8. - С. 51-56 (0,9 д.а., з яких особисто дисертанту належать 0,5 д.а.).

8. Єгоричева С.Б. Формування кадрового потенціалу реалізації банківських інноваційних стратегій / С.Б. Єгоричева // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. - 2010. - № 2(41) - С. 99-103 (0,4 д.а.).

9. Егорычева С.Б. Инновационные стратегии развития каналов реализации банковских услуг / С.Б. Егорычева // Банковский вестник. - 2010. - № 13. - С. 40-45 (0,9 д.а.).

10. Єгоричева С.Б. Особливості та напрями реалізації інноваційних стратегій розвитку банківських технологій / С.Б. Єгоричева // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Фінансовий ринок України: стабілізація та євроінтеграція. - Львів, 2010. - Вип. 1 (81). - С. 248-255 (0,5 д.а.).

11. Єгоричева С.Б. Екологічна складова банківських інноваційних стратегій / С.Б. Єгоричева // Економічні інновації. - № 41. - Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2010. - С. 74 - 81 (0,5 д.а.).

12. Єгоричева С.Б. Фінансовий механізм реалізації банківських інноваційних стратегій / С.Б. Єгоричева // Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. - 2010. - № 5 (44). - С. 36-41 (0,5 д.а.).

13. Єгоричева С.Б. Інституційні фактори впливу на інноваційну діяльність банків / С.Б. Єгоричева // Вісник Української академії банківської справи. - 2009. - № 1(26). - С. 41-46 (0,7 д.а.).

14. Єгоричева С.Б. Інноваційний потенціал банку як фактор вибору стратегії розвитку / С.Б. Єгоричева // Вісник Національного банку України. - 2009. - № 10. - С. 20-23 (0,7 д.а.).

15. Єгоричева С.Б. Інноваційні стратегії банків: сутність та класифікація / С.Б. Єгоричева // Банківська справа. - 2009. - № 6. - С. 63-72 (0,9 д.а.).

16. Єгоричева С.Б. Концепція відкритої інновації та її застосування у банківському бізнесі / С.Б. Єгоричева // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Випуск 255: В 9 т. - Т.І. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - С. 234-241 (0,6 д.а.).

17. Єгоричева С.Б. Соціальна роль та соціальна відповідальність комерційних банків / С.Б. Єгоричева // Вісник Української академії банківської справи. - 2008. - № 1 (24). - С. 70-76 (0,8 д.а.).

18. Єгоричева С.Б. Інноваційні аспекти ресурсного забезпечення комерційних банків / С.Б. Єгоричева // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Фінансовий ринок України: глобалізація та євроінтеграція (Збірник наукових праць). - Львів, 2008. Вип. 1 (69). - С. 247-253 (0,5 д.а.).

19. Єгоричева С.Б. Методологічні аспекти реінжинірингу комерційних банків / С.Б. Єгоричева // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Т. 20 - Суми: УАБС НБУ, 2007. - С. 24-30 (0,5 д.а.).

20. Єгоричева С.Б. Проблеми становлення ринку валютних деривативів в Україні / С.Б. Єгоричева // Наукові записки Національного університету "Острозька академія", Серія "Економіка". - Острог, 2006. - Вип.8. - Ч. 3. - С. 329-337 (0,6 д.а.).

21. Єгоричева С.Б. Реінжиніринг як сучасна тенденція розвитку банківського бізнесу / С.Б. Єгоричева // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Т. 17. - Суми: УАБС НБУ, 2006. - С. 150-158 (0,7 д.а.).

22. Єгоричева С.Б. Міжнародний факторинг у світлі системи валютного регулювання України / С.Б. Єгоричева // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 198: В 4 т. Том ІІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С. 613-617 (0,3 д.а.).

23. Єгоричева С.Б. Кредитні послуги для малого бізнесу: світовий досвід та реалії України / С.Б. Єгоричева // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2005. - №5-2. - С. 70-75 (0,6 д.а.).

24. Єгоричева С.Б. Сутність та особливості банківських інновацій / С.Б. Єгоричева // Управління розвитком. - Харків, 2005. - № 3. - С. 150-151 (0,2 д.а.).

Публікації у зарубіжних виданнях

25. Егорычева С.Б. Инновационные стратегии банков в сфере коммуникаций с клиентами / С.Б. Егорычева // Научные записки МЭБИК за 2009 год. Сборник научных статей. Выпуск IX. - Курск: Изд-во Курского института менеджмента, экономики и бизнеса, 2010. - С. 14-18 (0,5 д.а.).

26. Yehorycheva S.B. Outsourcing as a modern method of bank restructuring / S.B. Yehorycheva // Challenges for the contemporary enterprise under globalization - Cracow : Cracow University of Economics, 2010. - C. 333-338 (0,5 д.а.).

27. Yehorycheva S.B. Innovation strategies and the problems of their implementation by the Ukrainian banks // S.B. Yehorycheva, T.S. Smovzhenko. - 30 jahre Fachhochschule der Deutschen Bundesbank. - Frankfurt am Main : Deutschen Bundesbank, 2010. - C. 177-191 (0,7 д.а., з яких особисто дисертанту належать 0,4 д.а.).

Матеріали й тези наукових конференцій

28. Єгоричева С.Б. Міжнародний факторинг у світлі системи валютного регулювання України / С.Б. Єгоричева // Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції "Сучасні тенденції розвитку банківської системи". - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Том II.- С. 9-11 (0,2 д.а.).

29. Єгоричева С.Б. Реінжиніринг як сучасна тенденція розвитку банківського бізнесу / С.Б. Єгоричева // Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика: Збірник тез доповідей I Міжнародної науково-практичної конференції (25-26 травня 2006 р.).- Суми: УАБС НБУ, 2006. - С.98-99 (0,1 д.а.).

30. Єгоричева С.Б. Місце комерційних банків у процесі фінансування інноваційної діяльності / С.Б. Єгоричева // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції "Стан та проблеми інноваційної розбудови України `2007". Т.2. - Фінансове забезпечення інноваційних процесів на макро- та макрорівні. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2007. - С.84-87 (0,2 д.а.).

31. Єгоричева С.Б. Соціальна роль та соціальна відповідальність комерційних банків / С.Б. Єгоричева // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник тез доповідей Х Всеукраїнської науково-практичної конференції (22-23 листопада 2007 р.): у 2-х т. - Т.1. - Суми: УАБС НБУ, 2007. - С. 128-130 (0,1 д.а.).

32. Єгоричева С.Б. Фактори розвитку міжнародного банківського бізнесу / С.Б. Єгоричева // Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи в Україні. Матеріали I Всеукраїнської науково-практичної конференції.17-18 травня 2007 року. - Львів, 2007. - С.164-166 (0,1 д.а.).

33. Єгоричева С.Б. Вплив глобалізації на інноваційний розвиток банківської системи України / С.Б. Єгоричева // Збірник матеріалів науково-практичної конференції "Україна європейська: сучасні тенденції та перспективи" (18 квітня 2008 року). - Чернігів: Європейський університет, 2008. - С.41-42 (0,3 д.а.).

34. Єгоричева С.Б. Інноваційний процес у комерційних банках в контексті регулювання банківської діяльності / С.Б. Єгоричева // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Господарський механізм: сутність, структура, подальше вдосконалення на сучасному етапі", 18-19 квітня 2008 року. - Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2008. - С. 23-25 (0,2 д.а.).

35. Єгоричева С.Б. Інноваційний потенціал банку як конкурентна перевага / С.Б. Єгоричева // Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика. Збірник тез доповідей III Міжнародної науково-практичної конференції (15-16 травня 2008 р.). - Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ". - 2008. - С.18-19 (0,1 д.а.).

36. Єгоричева С.Б. Особливості інноваційної діяльності комерційних банків / С.Б. Єгоричева // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник тез та доповідей ХI Всеукраїнської науково-практичної конференції (30-31 жовтня 2008 р.): у 2-х т. / Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України". - Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2008. - Т. 1. - С.69-70 (0,1 д.а.).

37. Єгоричева С.Б. Ризики інноваційної діяльності комерційних банків / С.Б. Єгоричева // Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції "Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти", 15-16 травня 2008 р. - Ч.1. - Полтава, 2008. - С.119-120 (0,1 д.а.).

38. Єгоричева С.Б. Ціннісні інновації у сфері банківських послуг / С.Б. Єгоричева // Materialy V Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji "Nauka i inowacja -2009". Volume 1. Ekonomiczne nauki. - Przemysl : Nauka і studia, 2009. - С. 6-9 (0,2 д.а.).

39. Єгоричева С.Б. Класифікація банківських інновацій / С.Б.Єгоричева // Розвиток фінансових ринків та інститутів в умовах міжнародної інтеграції: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Полтава, 19-20 лютого 2009 р.): Тези доп.: У 2 ч.- Ч. II / Відп. ред. Р.В. Шинкаренко. - Полтава: ПолтНТУ, 2009. - С.155-158 (0,3 д.а.).

40. Єгоричева С.Б. Роль комунікацій у процесі реалізації банківських інноваційних стратегій / С.Б. Єгоричева // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник тез доповідей ХII Всеукраїнської науково-практичної конференції (12-13 листопада 2009 р.): у 2-х т. / Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України". - Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2009. - Т. 1. - С.88-90 (0,1 д.а.).

41. Єгоричева С.Б. Інноваційні стратегії банків в умовах світової фінансової кризи / С.Б. Єгоричева // Матеріали міжнародної науково-практичної інтернет-конференції "Сучасні макроекономічні проблеми України та шляхи їх вирішення", 24-25 лютого 2009 р. - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2009. - С. 90-92 (0,2 д.а.).

42. Єгоричева С.Б. Інноваційні стратегії банків в аспекті глобалізації / С.Б. Єгоричева // Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації. Матеріали Третьої Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Полтава: Скайтек, 2009. - С.65-68 (0,3 д.а.).

43. Єгоричева С.Б. Проблема оцінки ефективності реалізації банківських інноваційних стратегій та шляхи її вирішення / С.Б. Єгоричева // Засоби фінансового забезпечення стійкого економічного розвитку: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., м. Севастополь, 3-6 вересня 2009 р. - Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2009. - С.65-68 (0,2 д.а.).

44. Єгоричева С.Б. Стратегії інноваційного розвитку збутових каналів комерційного банку / С.Б. Єгоричева // Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика: збірник тез доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції (21-22 травня 2009 р.): у 2-х т. / Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України". - Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ ", 2009. - Т. 1. - С.168-169 (0,1 д.а.).

45. Єгоричева С.Б. Особливості формування інноваційних стратегій банків у період фінансової кризи / С.Б. Єгоричева // Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків: Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції. 15-16 жовтня 2009 р.- Черкаси: ЧІБС УБС НБУ, 2009. - С. 122-124 (0,1 д.а.).

46. Єгоричева С.Б. Сучасні тенденції розвитку світового банківського бізнесу / С.Б. Єгоричева // Національна економіка у сучасній глобальній економічній системі: механізми функціонування, динаміка, економічна безпека: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. 23-24 квітня 2010 р. - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2010. - С. 65-68 (0,2 д.а.).

47. Єгоричева С.Б. Інноваційність банків: сутність і проблеми вимірювання / С.Б. Єгоричева // Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика: збірник тез та доповідей V Міжнародної науково-практичної конференції (27-28 травня 2010 р.): у 2-х т. / Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України". - Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2010. - Т. 1. - С. 75-76 (0,1 д.а.).

48. Єгоричева С.Б. Екологічні банківські інновації: причини виникнення та форми прояву / С.Б. Єгоричева // Засоби фінансового забезпечення стійкого економічного розвитку: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., м. Севастополь, 6-9 вересня 2010 р. - Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2010. - С. 42-43 (0,2 д.а.).

49. Єгоричева С.Б. Ісламський банкінг як інноваційний напрям розвитку сучасного банківництва / С.Б. Єгоричева // Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків: Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції. 14-15 жовтня 2010 р. - Черкаси: ЧІБС УБС НБУ, 2010. - С. 124-126 (0,1 д.а.).

50. Єгоричева С.Б. Вплив інноваційної діяльності на ефективність банківської системи / С.Б. Єгоричева // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник тез та доповідей ХIII Всеукраїнської науково-практичної конференції (28-29 жовтня 2010 р.): у 2 т. / Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України". - Суми: ДВНЗ "УАБС НБУ", 2010. - Т. 1. - С. 35-36 (0,1 д.а.).

51. Єгоричева С.Б. Планування фінансового забезпечення інноваційної діяльності комерційних банків / С.Б. Єгоричева // Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави: матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф., 11-12 листопада 2010 р.: В 4 т. - Т.1. - Д. : Біла К.О., 2010. - С. 126-128 (0,2 д.а.).