Забезпечення безпеки банківських операцій носить, як правило, комплексний характер і залежить від ефективного й грамотного використання їх технологій, а також формування та активного застосування заходів захисту. Враховуючи, що в загальному обсязі прибутку банків доходи від кредитних операцій складають більшу їх половину, ці операції підлягають найбільш серйозному захисту.

Як показує досвід, будь-якої єдиної системи заходів безпеки кредитних операцій, яка б підходила всім банкам без винятку, в Україні не існує. Банки, використовуючи суттєві нормативно-правові документи (в тому числі і власні), самостійно встановлюють заходи захисту по недопущенню втрати власних засобів, а також втрати вигоди при кредитуванні своїх клієнтів. При цьому банки проводять вивчення і аналіз їх діяльності, визначають їх надійність, платоспроможність, кредитоспроможність, прогнозують ризик неповернення кредиту і приймають рішення про можливість видачі кредиту. Якщо ж рішення про видачу кредиту позитивне, то наступним етапом забезпечення безпеки кредитної операції є проведення її моніторингу, в ході якого здійснюється контроль за виконанням умов договору сторонами, поведінкою і діяльністю позичальників. Слід відмітити, що неефективне проведення моніторингу кредитних операцій приводить до негативних ситуацій, які ведуть до неповернення кредитних коштів.

Найбільш складним етапом захисту кредитної операції є повернення коштів у випадку невиконання позичальниками своїх зобов'язань щодо кредитних договорів[56]. Досвід показує, що банкам в таких ситуаціях слід реструктуризувати кредитні борги і пролонгувати термін їх повернення, проводити переговори з боржниками, під час яких знаходити взаємоприйнятні рішення, вести претензійно-позовну роботу та брати участь у виконавчому провадженні, відкритому по їх боргах, капіталізувати свої борги в корпоративні права, ініціювати банкрутство боржників, інформувати інші банки про недобросовісне відношення боржників до виконання своїх зобов'язань, спільно з правоохоронними органами виявляти ознаки злочинного використання кредитних коштів і ініціювати кримінальне провадження щодо боржників, а також використовувати інші методи.

Водночас можливість отримання кредитних коштів від комерційних банків обумовила активізацію різного роду злочинних елементів, особливо у сфері банківського шахрайства. В історії кредитної діяльності банків були випадки, коли майже 50 % позичальників, які прагнули отримати банківські кредити, мали на меті відповідні шахрайські задуми щодо посягання на кредитні кошти банків. За таких умов банки, які своєчасно не врахували зростання активності злочинних елементів, не вжили адекватних заходів захисту кредитних операцій, зазнали значних втрат. Тут слід акцентувати увагу, що сьогодні кредитна діяльність банків здійснюється в умовах досить високого ризику, який за рівнем небезпеки створює для банків майже екстремальні умови (рис.3.1.);

відсутність у технологіях кредитних операцій та методиках кредитування суттєвих заходів захисту таких операцій, мінімізації ризиків їх проведення. Незважаючи на певний досвід банків і їх працівників у сфері кредитування, наявність у них відповідної нормативної бази, негативні показники від кредитної діяльності банків не зменшуються. У більшості випадків кредитні операції проводяться за шаблоном, із застосуванням тільки певних видів забезпечення, що в сьогоднішніх умовах не завжди гарантує успіх;

недосконалість законодавчої бази для банківської діяльності взагалі і кредитної зокрема. Один із найактивніших і найризикованіших видів діяльності банків залишився без законодавчого регулювання. Існуюче Положення НБУ «Про кредитування» регламентує тільки діяльність банків з проведення кредитних операцій[32]. Діяльність же позичальників щодо отримання, використання, повернення банківських кредитів зокрема та інших кредитів взагалі, залишилася з правової точки зору не повністю врегульованою. Тому банки у багатьох випадках не мають законних підстав для обґрунтованого впливу на позичальників щодо ефективного використання та повернення ними банківських коштів, у результаті чого зазнають збитків;

непрофесійні дії органів управління та персоналу банків щодо надання і, особливо, супроводження кредитів. Зусилля підрозділів установ банків не завжди сконцентровано в напрямку забезпечення безпеки кредитних операцій, а їхні дії не в повному обсязі бувають узгодженими й організованими. Посадові особи, залучені до кредитної діяльності, не завжди розуміють реальність загроз кредитним коштам під час проведення кредитних операцій, тому ефективність перевірки позичальників не завжди забезпечує об'єктивну картину їхніх можливостей, стану та діяльності;

недобросовісна поведінка, а подекуди і кримінальний характер діяльності позичальників[64].

Рис. 3.1 Негативні фактори впливу на кредитні операції

Усе зазначене вказує на нагальну необхідність створювати певну систему заходів безпеки кредитних операцій банків.

Водночас досвід показує, що якоїсь єдиної системи заходів безпеки кредитних операцій, яка була б притаманна всім банкам, в Україні не існує. Банки, використовуючи існуючу законодавчу і нормативну базу, виробляють свої заходи і з тією чи іншою ефективністю застосовують їх для захисту своєї кредитної діяльності.

Ураховуючи, що етап підготовки і видачі кредиту є чи не головним у структурі кредитної операції, особлива увага звертається на визначення кредитоспроможності позичальника. Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальників з Положенням НБУ «Про кредитування» в КБ «Індекс-банк» є (див.рис.3.2.):

забезпеченість власними коштами не менше як 50 % усіх видатків позичальника;

репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни);

оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентоздатність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту);

економічна кон'юнктура ринку (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладення) тощо.

Рис.3.2 Оцінка кредитоспроможності позичальника

Підрозділи безпеки при проведенні кредитних операцій здійснюють інформаційно-аналітичне їх забезпечення. Враховуючи вищезазначені критерії, безпосередньо на етапі підготовки до видачі і при видачі кредиту підрозділи безпеки здійснюють інформаційно-аналітичне дослідження позичальника, змістом якого є формування характеристики позичальника та його діяльності. Така характеристика включає два розділи: загальний і спеціальний.

Крім питань, пов'язаних з інформаційно-аналітичним дослідженням позичальника, підрозділ безпеки здійснює перевірку наданих документів з точки зору їх достовірності. Слід зазначити, що документи можуть бути оформлені правильно, але вони будуть вважатись недійсними, якщо в них неправильно відображені виконані матеріальні операції, вказані фактично не здійснені (фіктивні) матеріальні операції, включено підставних осіб.

В процесі проведення кредитних операцій банки стикаються з кредитним ризиком -- ризиком несплати позичальником основного боргу і процентів, що належаться кредитору. Для кожного виду кредитної угоди характерні свої специфічні причини і фактори, що визначають ступінь ризику. На нашу думку, в практиці роботи КБ «Індекс-банк» повинно бути декілька способів захисту від кредитного ризику (див.рис.3.3).

1. Лімітування кредитів -- спосіб встановлення сум заборгованості по конкретному позичальнику. Ліміт подає собою встановлену певну суму кредиту, яку позичальник має право отримати.

2. Диверсифікація позик -- розподіл грошових коштів, що видаються в вигляді позик між різними суб'єктами. Чим більшому числу позичальників буде переданий позичковий капітал банку, тим меншим при інших рівних умовах буде ступінь ризику.

3. Оперативність при стягненні -- обов'язок банку підтримувати з позичальником контакти протягом строку користування останньою позикою. Банк повинен слідкувати за фінансовим станом клієнта і при появі несприятливих відхилень вжити заходи щодо повернення грошових коштів.

4. Страхування кредитних операцій -- банки повинні створювати страхові фонди, також страхувати високоризикові угоди в спеціалізованих страхових організаціях[78].

Рис.3.3 Пропоновані способи захисту від кредитних ризиків в АКБ «Індекс-банк»

“Банківський ризик- ризик втрати банком частини своїх ресурсів, недоодержання прибутків або понесення додаткових збитків в результаті здійснення банком фінансових операцій”[75, c.6].

“Кредитний ризик - ризик невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню позичкових коштів” [75, c.6].

Для забезпечення захисту кредитної операції повинен бути налагоджений механізм, який відображає рисунок 3.4.

Інформаційно-аналітичні дослідження позичальника в КБ «Індекс-банку» ґрунтується на основі:

· складання анкети позичальника,

· аналіз ділової активності та фінансової активності,

· характеристика партнерів,

· перевірка зв'язку з тіньовими і кримінальними структурами,

· визначення перспективності бізнесу і ринкового ризику,

· аналіз бізнес-плану (проекту),

· складання загальної характеристики позичальника і його керівництва

· аналіз кредитної історії,

· визначення рівня конкуренції на ринку і конкурентоспроможності позичальника,

· дослідження забезпечення повернення кредиту.

Мінімізація кредитного ризику натрапляє на українські проблеми захисту бізнесу, починаючи з відсутності інформаційної бази господарюючих суб'єктів в масштабах регіону і країни. Додамо нескоординованість діяльності державних органів і приватних організацій, фрагментарний і суперечливий характер нормативно-правової бази, «ліберальну криміналізацію» бізнесу і суспільства, що продовжується, і так далі.

Друге типове явище - залучення служби безпеки банку лише тоді, коли проблеми з поверненням кредиту вже виникли. Це неправильно по суті. Перевірку клієнтів спочатку слід організовувати силами трьох підрозділів: кредитового, юридичного і безпеки. При цьому кожне повинне відповідати за вирішення строго певних питань, віднесених до їх компетенції.

Ми вважаємо, що функціями кредитного підрозділу повинні бути наступні:

· Перевірка і аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства (балансів і інших бухгалтерських документів).

· Економічна оцінка господарської діяльності потенційного позичальника, її ефективності, перспектив і тому подібне

· Якість управління компанією, її конкурентоспроможності, положення в галузі і регіоні.

· Платоспроможність, аналіз активів і пасивів, товарних запасів і так далі

· Оцінка застави і можливості його реалізації, а також фінансового положення гаранта або поручителя.

Функції юридичного підрозділу

· Перевірка відповідності реєстраційних і засновницьких документів чинному законодавству, правильності оформлення інших документів і договорів.

· Висновок про облиште представлених клієнтом документів в разі прийняття як запорука майна, рекомендації про його зберігання.

· В разі неповернення кредиту в строк - оформлення документів для пред'явлення боржникові цивільного позову або здобуття виконавчого підпису нотаріуса.

Функції підрозділу безпеки

· Техніко-криміналістичний аналіз засновницьких і інших документів з метою виявлення підробок.

· Перевірка дійсності існування клієнта, його репутації, наявність майна, наданого в заставу.

· Організація роботи по погашенню прострочених позик.

· Підготовка і напрям документів в правоохоронні органи, якщо з матеріалів убачаються ознаки злочину, та інші.

Підробка документів, на жаль, не таке вже рідке явище. Основні види підробок зводяться до двох: внесення до справжнього документа записів, не відповідних дійсності, і фальсифікація у формі виготовлення (складання) повністю справжнього документа. Приведемо найбільш умисні спотворення документів, що часто зустрічаються.

· Помилкові відомості про господарське положення

· Невірні дані про засновників, керівників, акціонерів, основних партнерів, зв'язки з іншими фірмами.

· Фіктивні гарантійні листи, поручительства, матеріальні цінності, вистава як запорука майна, яке не відповідає оголошеній вартості, не є власністю заставника, на яке не можна обернути стягнення.

· Техніко-економічне обгрунтування (бізнес-план), в якому невірно вказані основні напрями використання позикових засобів, конкретні господарські операції.

· Сфальсифіковані договори, платіжні, транспортні і інші документи, що спотворюють реальну ефективність операції, на яку клопоче кредит, можливості реалізації позичальником своєї продукції, його конкурентоспроможність, положення на ринку, в галузі і так далі

· Помилкові відомості про фінансове положення

· Бухгалтерські документи об реєстрації в податковій інспекції, в яких прикрашений фінансовий стан (баланс-форма № 1, звіт-форма № 2 та інші).

· Сфальсифіковані довідки про дебіторську і кредиторську заборгованість, відомості про отримані кредити в інших банках, виписки з розрахункових і поточних рахунків та інші.

Для виявлення фактів умисного спотворення реального положення потенційного позичальника, на нашу думку, необхідно проводити техніко-криміналістичний аналіз документів, що включає декілька основних напрямів.

Достовірність документів. Аналізується їх відповідність встановленим формам, наявність необхідних реквізитів, чіткість відтисків друку і штампів, відсутність різночитань, а також стирань, виправлень, дописок, труять. Особлива увага приділяється відповідності підпису посадових осіб, відсутності звивистості, незграбності, здвоєній штрихів, безбарвних штрихів, що втиснули, і так далі

Достовірність представлених відомостей. У реєстраційних, податкових і інших органах перевіряється факт реєстрації і постановки на облік, відповідність офіційних даних представленим позичальником. У органах міліції - факт втрати паспорта і реєстрації по ньому підприємства. Аналізується достовірність відомостей про забезпечення зобов'язань, причини розбіжностей між даними складського і бухгалтерського обліку, приховані факти арешту предмету застави, права на нього третіх осіб. Перевіряється кредитоспроможність поручителя, видача ним інших поручительств, достовірності банківської гарантії.

Взаємини з партнерами і контрагентами. Перевіряється, в які холдинги, ФПГ і інші об'єднання входить організація, чи має дочірні і залежні суспільства. Стосунки з найбільш «тісними і близькими» партнерами і контрагентами: участь в статутних капіталах один одного, знаходження однієї і тієї ж особи на керівних постах в різних організаціях, спільна господарська діяльність. Наявність розрахункових рахунків, якими може користуватися позичальник, особливих стосунків з підприємствами і особами, які можуть бути спільниками клієнта і де він може приховати своє майно. Причини неспівпадання юридичної і фактичної адреси, здобуття відомостей про те, де раніше знаходилася організація і де збирається розміщуватися надалі. У чиїй власності знаходиться приміщення, на який термін і коли поміщений договір оренди, чи своєчасно внесена орендна плата. Стосунки засновників з власником або орендодавцем.

Репутація клієнта. Судимість, психічні недоліки, дієздатність, компетентність, відношення до виконання своїх зобов'язань у минулому, наявність майнових претензій і боргів. Чи були раніше факти банкротства організацій, в яких працювали керівники фірми або до складу учасників яких входили засновники.

В процесі перевірки потенційного позичальника служба безпеки комерційного банку стикається з необхідністю підготовки свого роду «досьє» на юридичне обличчя і «портрета» на громадянина при видачі споживчого кредиту без відкриття розрахункового рахунку. Розглянемо методику підготовки «досьє» на фірму.

Одним з основних чинників при підготовці «досьє» є оцінка фінансового стану фірми. Для цього існує велика кількість різних методик. Розглянемо основні з них.

· Експрес-оцінка - Застосовується за відсутності можливості детального вивчення фінансових документів.

· Детальна оцінка - Використовується при оцінці фінансових можливостей потенційного партнера або контрагента.

· «Хрестоматійна» оцінка - Застосовується при рішенні питання про поглинання або реструктуризацію фірми. Методики детально описані в різних підручниках економічного аналізу і передбачають використання більше п'ятдесяти різних коефіцієнтів і нормативів.

· Оцінка, заснована на аналізі грошових потоків - Найбільш наближена до МСФО, її доцільно використовувати при визначенні фінансового стану потенційного позичальника[56].

Проте на практиці частенько відсутня можливість вивчити весь пакет фінансових документів - первинну оцінку позичальника доводиться вести в цейтноті, тому служба безпеки комерційного банку найчастіше використовує метод експрес-оцінки. Вона передбачає можливість (і необхідність) визначення всього двох нормативних коефіцієнтів, які проте досить об'єктивний характеризують діяльність господарюючого суб'єкта.

Коефіцієнт поточної ліквідності. Характеризує загальну забезпеченість фірми оборотними коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов'язань фірми - Ктл. Визначається як відношення фактичної вартості що знаходяться в наявності оборотних коштів у вигляді виробничих запасів, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості і інших оборотних активів (підсумок II розділу активу балансу) до найбільш термінових зобов'язань фірми у вигляді короткострокових кредитів банків, короткострокових позик і різних кредиторських заборгованостей (підсумок VI розділу пасиву балансу за вирахуванням рядків 640 і 650). Для задовільного фінансового положення повинне виконуватися співвідношення Ктл>= 2.

Коефіцієнт забезпеченості власними засобами. Визначається як відношення різниці між об'ємами джерел власних засобів (підсумок III розділу пасиву балансу) і фактичною вартістю основних засобів і інших внеоборотних активів (підсумок I розділу активу балансу) в сукупності з дебіторською заборгованістю, платежі по яких очікуються більш ніж через 12 місяців від звітної дати (стор. 230), до фактичної вартості тих, що знаходяться в наявності у фірми оборотних коштів у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторських заборгованостей і інших оборотних активів (підсумок II розділу активу балансу) - K осс. Для задовільного фінансового положення повинне виконуватися співвідношення K осс >= 0,1.

Фінансове положення позичальника можна вважати хорошим, якщо:

· аналіз виробничої і фінансово-господарської діяльності і інші відомості, включаючи інформацію про зовнішні умови, свідчать про стабільність виробництва;

· величини чистих активів, рентабельності і платоспроможності позитивні і відсутні які-небудь негативні явища (тенденції), здатні вплинути на фінансову стійкість позичальника в перспективі (до негативних тенденцій можуть бути віднесені не пов'язані з сезонними чинниками істотне зниження темпів зростання обсягів виробництва, показників рентабельності, істотне зростання кредиторської і дебіторської заборгованості, інші явища).

Фінансове положення позичальника можна вважати середнім, якщо аналіз виробничої і фінансово-господарської діяльності позичальника і інші відомості про нього свідчать про відсутність прямих погроз поточному фінансовому положенню за наявності в діяльності позичальника негативних явищ (тенденцій), які в осяжній перспективі (рік або менш) можуть привести до появи фінансових труднощів, якщо позичальником не будуть прийняті відповідні заходи.

Фінансове положення позичальника можна прийняти як погане, якщо він є стійко неплатоспроможним, а також, якщо аналіз виробничої і фінансово-господарської діяльності свідчить про загрозливі негативні явища (тенденціях), вірогідним результатом яких можуть з'явитися неспроможність (банкротство) або стійка неплатоспроможність позичальника. До загрозливих негативних явищ (тенденціям) відносяться: збиткова діяльність, негативна величина або істотне скорочення чистих активів, істотне падіння обсягів виробництва, істотне зростання кредиторської і дебіторської заборгованості, інші явища.

Фінансове положення юридичної особи не може бути оцінене, як хороше, в наступних випадках:

· наявність поточної картотеки неоплачених розрахункових документів до банківських рахунків позичальника, простроченої заборгованості перед федеральним, місцевими бюджетами і позабюджетними фондами, а також перед працівниками по заробітній платі;

· наявність прихованих втрат (наприклад, неліквідних запасів готової продукції або вимог, безнадійних до стягнення) в розмірі, що рівному або перевищує четверту частину його чистих активів;

· невиконання протягом останнього року зобов'язань по інших договорах з кредитовою організацією-кредитором або припинення позичальником зобов'язань по інших договорах з банком-кредитором, наданням замість виконання зобов'язань відступного у формі майна, яке не реалізоване банком протягом більше напівроку;

· не передбачена погодженим з банком планом розвитку позичальника (бізнес-планом) збиткова діяльність, що привела до істотного (на чверть і більш) зниження його чистих активів в порівнянні з їх максимально досягнутим рівнем.

Особливою специфікою фінансового стану підприємства з позиції економічної безпеки є оцінка ризику «швидкозйому» фірми, коли бухгалтерський баланс містить високий відсоток легкореалізуємих ліквідних активів, у тому числі і готівку.

Природно, видача кредиту - лише початок роботи служби безпеки з клієнтом. В ході контролю за виданим кредитом особлива увага приділяється виявленню насторожуючих чинників. Вони, зрозуміло, можуть носити самий різний характер. Виділимо найбільш типові.

Різке відхилення від умов використання кредиту із засланням на незначні причини, що не роблять істотного впливу на його виконання.

Створення перешкод при перевірці застави, договорів по операції, що кредитується, бухгалтерської звітності і інших даних.

Систематичний напрям вибачень про тимчасові фінансові труднощі, вимога про пролонгацію кредиту, несплата податків і митних платежів, прагнення приховати такі факти від кредитної організації.

Наявність конфліктних ситуацій на фірмі позичальника, серйозні кадрові зміни, скорочення чисельності працівників підприємства, а також радикальні зміни у складі засновників, акціонерів. Різка зміна профілю діяльності підприємства, втрата важливих партнерів і клієнтів, розпродаж майна, розривши або непродовження договору оренди приміщень.

Невідповідна зарплата, придбання в особисте користування керівними особами дорогих речей і нерухомості. Виїзд керівників фірми і членів їх сімей за кордон, наполегливе поширення відомостей про неспроможність або здобуття даних про умисне створення неплатоспроможності і ін.

Здобуття відомостей про зловживання керівних осіб: здійснення протиправних операцій з грошовими і матеріальними цінностями підприємства, участь в легалізації злочинних доходів, виявлення даних про їх зв'язки з кримінальними елементами і злочинними угрупуваннями, введення до складу засновників авторитетів злочинного світу або кримінальних груп і ін[56].

В процесі такого моніторингу значну, якщо не визначальну роль грає інформаційно-аналітична робота, яка базується на доступних джерелах інформації. Отримати її можна як від самого клієнта, так і з різного роду баз даних, пропонованих на ринку інформаційних послуг. Якщо на мотивований запит клієнт відмовляється надавати відомості, посилаючись на комерційну таємницю, слід перш за все перевірити - чи дійсно вона міститься в переліку, визначеному недавно ухваленим законом «Про комерційну таємницю». Інакше це говорить або про некомпетентність позичальника, або про його спробу свідомо приховати від банку небажані відомості. Окрім статуту, засновницьких і інших загальновживаних документів, до даних, які не можуть складати комерційну таємницю, відносяться[49]:

· встановлені форми звітності про фінансово-господарську діяльність і інші відомості, необхідні для перевірки правильності числення і сплати податків і інших обов'язкових платежів в державну систему;

· відомості про чисельність, склад тих, що працюють, їх заробітну плату і умови праці, а також наявність вільних робочих місць;

· зведення про забруднення довкілля, порушенні антимонопольного законодавства, недотриманні безпечних умов праці, реалізації продукції, що заподіює шкоду здоров'ю населення;

· зведення про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, товариствах, акціонерних суспільствах, об'єднаннях і інших організаціях, що займаються підприємницькою діяльністю і ін.

Фінансове положення фізичної особи не може бути оцінене як хороше в наступних випадках.

Якщо стала відома інформація про втрату або істотне зниження доходів або майна, за рахунок яких передбачалося погашення заборгованості фізичним особам. Наприклад:

· припинення трудових угод між працедавцем і фізичною особою за відсутності в останнього істотних накопичень;

· наявність вирішень суду, що набрали чинності, про протягування фізичної особи до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі;

· наявність документально підтверджених відомостей про відгук ліцензії в кредитної організації, в якій розміщений вклад фізичної особи, якщо неповернення цього вкладу зробить вплив на здатність позичальника виконати свої зобов'язання по позиці.

Як правило, превенція попадання кредитної організації в ситуацію неповернення кредиту у випадку якщо заставою його виступає нерухомість, також закріплена за службою безпеки. Хотілося б у зв'язку з цим зупинитися на проблемних аспектах при зверненні стягнення на майно, якщо воно виступало в ролі застави:

· наявність загальної власності з іншими особами в праві власності (пайова угода) або без визначення таких доль;

· можливість виникнення конфлікту між власниками земельної ділянки і власниками нерухомості;

· необхідність реєстрації договору про заставу державним нотаріусом;

· заборона на заставу орендованого майна без згоди його власника;

· відсутність нормативного акту, що встановлює стандарти професійної діяльності оцінювачів.

Підготовку «портрета» на приватне обличчя, виступаюче в ролі потенційного позичальника, якщо це не є експрес-кредитуванням на споживчі потреби, доцільно здійснювати по наступній методиці:

· «засвічення» в ЗМІ - перевірка по різних інформаційних базах;

· «чистота» паспортних даних - перевірка по учетам МВС (або «лівим» інформаційним базам) на предмет можливої наявності даного паспорта в базі вкрадених і втрачених;

· соціальний статус - керівник однієї з відомих державних або комерційних структур, наявність закордонного паспорта, водійських прав;

· матеріальне положення - засновник фірми або підприємець без утворення юридичної особи, володіння нерухомості, володіння акціями або долями власності організацій, володіння автомашиною;

· реєстрація (прописка);

· «проходження» по міліційних зведеннях (адміністративні правопорушення, кримінальні злочини, «спецоблік», судимість, дорожньо-транспортні випадки);

· контактні телефони (співвідношення домашнього телефону і адреси мешкання) у тому числі і мобільні;

· відвідувані регіони;

· контактна інформація.

При видачі експрес-кредиту на споживчі потреби основна роль належить конкретному співробітникові банку, який на основі контактної інформації приймає рішення про видачу або відмову у видачі кредиту. У цій ситуації цікаво привести загальновідому серед психоаналітиків класифікацію взаємозв'язку деяких відхилень від загальноприйнятих типів індивідуумів і поведінки конкретної людини.

При даній організації роботи по видачі споживчих кредитів роль служби безпеки комерційного банку полягає в перевірці і безпосередньому контролі за співробітником, що видає кредит, з метою припинення видачі неповоротних кредитів особам, аффилированным з відповідальним працівником кредитної організації.

У зв'язку з цим не лишнім буде нагадати основні принципи діяльності будь-якої служби безпеки банку.

Законність, дотримання прав і свобод людини і громадянина (у тому числі збір відомостей відносно співробітника, кандидата на роботу з його письмової згоди; пошана особистої, родинної таємниці; створення і використання автоматизованих інформаційних систем з дотриманням вимог законодавчих актів відносно персональних даних).

Взаємодія з державними правоохоронними органами і службами безпеки інших банків.

Підзвітність і підконтрольність особисто керівникові кредитної організації.

Поєднання явних і негласних форм діяльності, оскільки вживання конкурентами, службами промислового шпигунства, організованою злочинністю негласних форм діяльності обумовлює необхідність аналогічних форм протидії.

При цьому в положенні або статуті банківської служби безпеки неодмінно мають бути вказані наступні права співробітників служби безпеки кредитної організації:

· залучати з санкції керівника банку його персонал для вирішення конкретних завдань по забезпеченню безпеки бізнесу;

· отримувати від всіх структур кредитної організації інформацію, необхідну для забезпечення безпеки бізнесу;

· запрошувати працівників банку для здобуття пояснень по питаннях, що зачіпають інтереси безпеки кредитної організації;

· здійснювати контроль за діяльністю всіх інших структур банку в межах своєї компетенції, перевірку діяльності служб безпеки філій банку;

· створювати інформаційні системи, визначати відповідно до законів України, нормативними актами законодавчої і старанної влади, наказами і розпорядженнями керівництва банку порядок обліку, зберігання і використання матеріалів, що відносяться до компетенції служби безпеки;