Главная
Коллекция "Revolution"
Банковское, биржевое дело и страхование
Види банків, порядок їх створення та перспективи розвитку
Види банків, порядок їх створення та перспективи розвитку
Теоретичні засади створення та функціонування банків. Економічна сутність банків. Класифікація банків у інших країнах світу. Дослідження проблем роботи банків України. Аналіз іноземного капіталу. Світовий досвід регулювання та контролю за банками.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.11.2018 |
| Размер файла | 2,2 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Анотація
- Вступ
- Розділ 1. Теоретичні засади створення та функціонування банків
- 1.1 Економічна сутність та класифікація банків
- 1.2 Законно-нормативине регулювання створення та ліцензування банків України
- 1.3 Класифікація банків у інших країнах світу
- Розділ 2. Аналіз особливостей функціонування банків України
- 2.1 Аналіз роботи банків в нашій країні
- 2.2 Дослідження проблем роботи банків України
- 2.3 Аналіз іноземного капіталу у банках України
- Розділ 3. Шляхи вдосконалення діяльності банків України
- 3.1 Світовий досвід регулювання та контролю за банками
- 3.2 Моделі реформування нагляду за діяльністю банків
- 3.3 Впровадження іноваційної складової у діяльність банків
- Висновки
- Список використаних джерел
Анотація
Вітчизняна банківська система знаходиться у процесі розвитку та інтеграції в міжнародний фінансовий простір, тому відзначається загальна тенденція до розвитку та вдосконалення банківських установ. Становлення банківської системи тісно пов'язане зі створенням ефективного механізму управління банківською діяльністю, дієвої системи регулювання і контролю банківських операцій, це, у свою чергу, потребує глибокого вивчення основ сучасної банківської справи, дослідження сутності й особливостей надання різноманітних банківських послуг, відстежування та врахування міжнародного досвіду, а також перспективних можливостей розвитку фінансово-кредитної системи України в цілому. Як найважливіший елемент відтворювальної структури економіки банківські установи організують рух і перерозподіл ресурсів суспільства в їх грошовому виразі. Через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі господарюючих суб'єктів та населення в цілому.
Метою цієї роботи є дослідження функціонування комерційних банків України за сучасних умов, зокрема чинників, що впливають на їх стан, та визначення тенденцій їх розвитку, обгрунтуванні шляхів удосконалення їх функціонування. Об`єктом роботи є комерційні банків України, законодавчі акти якими регулюється їх діяльність та зарубіжний досвід. Предметом курсової роботи є дослідження проблем у діяльності банків, та шляхи їх подолання.
банк іноземний капітал контроль
Вступ
На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах трансформації національної економіки, серед проблем, пов'язаних з виходом України з кризового стану, важливе місце посідає завдання формування ефективної банківської системи. Саме комерційні банки виконують важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів і перетворення їх у реальний капітал, здійснюючи різноманітні кредитні, інвестиційні та інші операції і забезпечуючи, таким чином, потреби економіки в додаткових ресурсах. Серед суб'єктів фінансово-господарської діяльності комерційні банки - це саме та галузь, яка повинна бути спроможна своєчасно прогнозувати динаміку економічної кон'юнктури, а також якнайшвидше та досить гнучко реагувати на будь-які зміни, що відбуваються на фінансовому ринку. Останні десятиріччя корінним чином змінили погляди на банки та банківську діяльність. З одного боку, це обумовлено можливими практично миттєвими змінами умов функціонування банків. З іншого - все очевидніша інтеграція банківських систем, фінансова конкуренція, що посилюється, розвиток інформаційних технологій зводять нанівець традиційні методи здійснення банківських операцій. У зв'язку з цим у сучасних умовах банки досить швидко еволюціонують щодо використовуваних методів управління, тому на сьогодні важливого значення набувають проблеми формування класу високопрофесійних менеджерів-банкірів, спроможних здійснювати ефективне управління банківською діяльністю в умовах нестабільності й значних коливань на фінансових ринках та жорстких регулятивних обмежень.
Розділ 1. Теоретичні засади створення та функціонування банків
1.1 Економічна сутність та класифікація банків
У найбільш загальному значенні банком прийнято називати фінансову установу, що спеціалізується на акумулюванні ресурсів і управлінні ними шляхом здійснення розрахункових, посередницьких, кредитних та інших фінансових операцій. Сучасні банки пропонують своїм клієнтам широкий набір послуг, беруть участь у найрізноманітніших фінансових операціях, забезпечуючи професійне виконання покладених на них функцій.
Згідно з Законом України "Про банки та банківську діяльність", банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Нині банки на договірних умовах забезпечують кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб; приймають і розміщують грошові вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувати всі або деякі з таких операцій:
ѕ фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників капіталів, що інвестуються;
ѕ випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій тощо);
ѕ купівля, продаж і зберігання державних цінних паперів, а також цінних паперів інших емітентів;
ѕ видача доручень, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
ѕ касове виконання державного бюджету;
ѕ придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття ризиків виконання таких вимог та їх інкасування (факторинг);
ѕ купівля у підприємств і громадян та продаж їм іноземної валюти;
ѕ купівля і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів із них;
ѕ довірчі операції (залучення і розміщення коштів; управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів;
ѕ надання консультативних та інших послуг, пов'язаних із банківською та іншою комерційною і господарською діяльністю.
Водночас банкам в Україні заборонено займатися діяльністю у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних та інвестиційних монет), а також діяльністю з усіх видів страхування (крім виконання функцій страхового посередника), їм заборонено використовувати свої союзи та інші об'єднання для досягнення згоди, спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, установлення монопольних ставок і комісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі.
Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 % капіталу банку. Це обмеження не поширюється на:
1) приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;
2) майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави;
3) майно, набуте банком з метою запобігання збиткам за умов, що таке майно має бути відчужене банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.
Залежно від обраних критеріїв та ступеня деталізації можуть виділятися різні за структурою, кількістю та змістом функції банків.П. Роуз виділяє такі основні банківські функції: ощадну, інвестиційного планування, платежів та розрахунків, кредитну, управління грошовими потоками, андерайтера, брокерську, страхування, трастову.
У найбільш агрегованому вигляді, з точки зору забезпечення вирішення основних цілей і завдань, покладених на банки, можна виділити такі групи функцій (рис. 1.1).
Рис. 1.1 Функції банків.
В основу платіжно-розрахункової функції покладено посередництво банків при платежах та розрахунках. Виступаючи посередниками, банки беруть на себе виконання таких операцій, як прийняття грошей від клієнтів та їх виплата, зберігання готівкових коштів, зарахування коштів за переказами на відповідні банківські рахунки, здійснення безготівкових платежів за дорученнями клієнтів, виконання платіжно-розрахункових операцій за банківськими пластиковими картками, дорожніми чеками тощо.
Ця функція є дуже вигідною та корисною для підприємців, оскільки дозволяє скорочувати витрати на утримання штату касирів, бухгалтерів, охорони, спеціального транспорту тощо. Здійснення безготівкових розрахунків через електронну систему платежів дозволяє істотно скоротити тривалість фінансово-господарського обігу та значно зменшити рівень невиробничих витрат обігу.
Ощадно-капіталотворча функція полягає у залученні тимчасово вільних ресурсів суспільства, зокрема, в мобілізації грошових доходів і заощаджень та перетворенні їх у реально діючий капітал. Як підприємства, так і домашні господарства при одержанні грошових доходів окрему їх частину спрямовують на накопичення з метою забезпечення подальших великих витрат. Ці доходи та заощадження, якщо вони не задіяні в грошовому кругообігу, становлять так званий мертвий скарб.
Банки акумулюють грошові доходи та заощадження у вигляді різноманітних депозитів, вкладів, перетворюючи їх у позиковий капітал шляхом його надання у тимчасове користування зацікавленим суб'єктам господарювання та домашнім господарствам на відповідних умовах.
З попередньою тісно пов'язана кредитно-інвестиційна функція. База функціонування кредитно-інвестиційних відносин - тимчасове вивільнення грошових ресурсів та поява тимчасової потреби в них. Відхилення фактичної потреби господарюючих суб'єктів в обігових коштах від їх наявності залежать від багатьох чинників, зокрема: сезонності виробництва, характеру продукції та використовуваної сировини, співвідношення між тривалістю виробництва та тривалістю обіговості продукції, коливань цін на неї тощо. Водночас у разі безпосереднього надання вільних грошових коштів їх власниками в позику підприємцям виникають суттєві ускладнення. Розміри пропозиції вільних грошей далеко не завжди відповідають розмірам попиту на позиковий капітал. Строки вивільнення фінансових ресурсів у їх власників також можуть не збігатися зі строками, впродовж яких ці ресурси потрібні позичальникам. Тому саме банки, мобілізуючи ресурси різних розмірів та різної строковості повернення, мають можливість заповнювати тимчасову нестачу коштів в одних суб'єктах господарювання за рахунок тимчасового їх надлишку в інших, причому в необхідних сумах і на потрібні строки.
Сучасний банк - це універсальне фінансове підприємство, що здійснює професійне управління грошовими ресурсами суспільства й виконує відповідні специфічні функції в економіці на законній підставі та під юрисдикцією державних органів, що забезпечують регулювання та контроль банківської діяльності. Банки класифікують за різними критеріями (рис.1.2).
|
Критерії класифікації банків: |
|
|
За формою власності |
|
|
Залежно від організаційної форми |
|
|
За походженням капіталу |
|
|
За територіальною ознакою |
|
|
Залежно від розмірів активів |
|
|
Залежно від наявності філій |
|
|
Залежно від діапазону операцій |
|
|
За фінансовим становищем |
Рис.1.2 Критерії класифікації банків.
1. За формою власності банки поділяють на унітарні та колективні.
Унітарні банки мають одного власника в особі держави чи приватної особи.
Державний банк - це банк, 100 % статутного капіталу якого належать державі.
Інші вітчизняні комерційні банки - це банки з колективною формою власності, тому що частка капіталу кожного зі засновників законодавчо обмежена 35 % статутного фонду банку, тобто кількість засновників банку не може бути меншою трьох юридичних чи фізичних осіб.
2. Залежно від організаційної форми банки з колективною формою власності представлені на банківському ринку акціонерними товариствами відкритого і закритого типів (акціонерні банки) та кооперативними банками.
3. За походженням капіталу розрізняють банки:
з вітчизняним капіталом;
з іноземним капіталом.
4. За територіальною ознакою банки бувають:
міжнародні - обслуговують клієнтів у різних країнах;
міжрегіональні (національні) - функціонують у межах однієї країни;
регіональні (місцеві) - обслуговують певний регіон країни.
5. Залежно від розміру активів банки поділяють на найбільші, великі, середні та малі
6. Залежно від наявності філій комерційні банки можна класифікувати на багатофілійні, малофілійні, безфілійні.
7. Залежно від діапазону операцій, що виконують, та сектору ринку, де вони функціонують: універсальні банки виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам. Із клієнтською спеціалізацією.
1.2 Законно-нормативине регулювання створення та ліцензування банків України
Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства відкритого типу або кооперативного банку. Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України. Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації. Реєстрація банків - це юридична процедура,що здійснюється шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи. Уповноважені засновниками банку особи подають до територіального управління Національного банку України для державної реєстрації такі документи:
1. заяву про реєстрацію банку;
2. установчий договір (крім державного банку);
3. статут банку;
4. рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або Постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку;
5. бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно із встановленими Національним банком України вимогами;
6. інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі;
7. бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) - для учасників - юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) - для учасників - фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;
8. відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;
9. копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;
10. нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;
11. копії звіту про проведення відкритої підписки на акції - для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;
12. відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (радидиректорів) і головного бухгалтера банку.
Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України Національний банк України у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку. Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів. Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи.
Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою формою. Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність.
Особливості реєстрації банків з іноземним капіталом та представництв вітчизняних банків за межами України. Для створення банку з іноземним капіталом його засновники зобов'язані отримати попередній дозвіл НБУ. Крім документів, що подаються українськими засновника ми для утворення комерційного банку, іноземні юридичні особи подають:
ѕ нотаріально засвідчену за місцем видачі копію рішення уповноваженого органу управління іноземного інвестора про участь у банку в Україні;
ѕ письмову згоду на участь іноземного інвестора у банку в Україні, видану державним або іншим уповноваженим контролюючим органом країни, у якій зареєстровано головний офіс іноземного інвестора або письмове запевнення іноземного інвестора про відсутність вимог щодо попередньої згоди на здійснення інвестиції за кордон;
ѕ витяг з торговельного (банківського) реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію іноземого учасника в країні, у якій зареєстровано головний офіс іноземного інвестора;
ѕ нотаріально засвідчену за місцем видачі копію висновку Іноземної аудиторської організації про фінансовий стан іноземного швестора на кінець останнього повного календарного року.
Іноземні інвестори - фізичні особи для створення комерційного банку подають:
1) письмову згоду на участь іноземного інвестора у банку в Україні, видану державним або іншим уповноваженим контролюючим органом країни, або письмове запевнення іноземного інвестора про відсутність вимог законодавства країни його перебування щодо попередньої згоди на здійснення інвестиції за кордон;
2) анкету, яка повинна містити, зокрема, інформацію про відсутність судимості.
Стаття 25. Дочірні банки, філії і представництва українського банку на території інших держав
Українські банки мають право створювати (у тому числі шляхом придбання) дочірні банки, філії чи представництва на території інших держав після отримання дозволу Національного банку України. Для відкриття дочірніх банків, філій або представництв українських банків на території інших держав пред'являються такі самі вимоги, які встановлені для відкриття філій чи представництв банків на території України, за умови надання Національним банком України дозволу на здійснення інвестиції за кордон у зв'язку із створенням філії чи представництва банку на території іншої держави.
Для створення дочірнього банку, філії чи представництва українського банку за кордоном цей банк подає до Національного банку України бізнес-план та економічне обґрунтування доцільності створення дочірнього банку, філії чи представництва банку за кордоном.
Національний банк України має право відмовити банку в наданні дозволу на створення дочірнього банку, філії чи представництва банку на території іншої держави в разі невиконання банком вимог нормативно-правових актів Національного банку України, установлених для створення дочірніх банків, філій чи представництв банків на території України, та в разі якщо банківський нагляд у цій державі не відповідає основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.
Дочірній банк, філія чи представництво українського банку на території іншої держави реєструються відповідно до вимог законодавства цієї держави.
Банк у місячний термін має повідомити Національний банк України про відкриття дочірнього банку, філії чи представництва на території іншої держави з наданням копій відповідних документів про їх реєстрацію.
Українські банки зобов'язані забезпечити подання дочірнім банком, філією банку, створеними на території інших держав, звітів та інформації материнському банку, Національному банку України відповідно до вимог Національного банку України щодо здійснення нагляду на консолідованій основі.
Національний банк України має право вимагати від українського банку зменшення участі в капіталі дочірнього банку, закриття дочірнього банку, філії банку, створених на території інших держав, у разі неотримання ним інформації, необхідної для здійснення нагляду на консолідованій основі, або якщо нагляд за дочірніми банками або філією українського банку, створеними на території інших держав, який здійснюється органом нагляду іншої держави, є неефективним, зокрема не відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.
Особливості реєстрації установ іноземних банків в Україні:
Реєстрація банків за участю іноземного капіталу
Взагалі комерційний банк, незалежно від того чи створюється він за участю іноземного капіталу чи то на 100 відсотковому вітчизняному капіталі, так чи інакше, він вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації в Національному банку України.
Для реєстрації комерційного банку за участю іноземного капіталу, орган управління такого банку (Рада банку) в 2 - тижневий строк після аудиторської перевірки фінансового стану засновників подає до регіонального управління Національного банку України за місцем створення банку такі документи:
1. Заяву про реєстрацію банку за підписом уповноваженої особи, яка призначена відповідальною за реєстрацію банку, установчими зборами (зборами засновників);
2. Установчий договір підписаний засновниками банку та завірений їхніми печатками; Підписи фізичних осіб завіряються нотаріально;
3. Статут банку, затверджений установчими зборами (зборами засновників) і підписаний уповноваженою особою. Статут банку повинен відповідати вимогам Законів України "Про банки і банківську діяльність" та "Про внесення змін до Закону України "Про господарські товариства", тобто такий статут має містити такі норми та принципи які вимагаються імперативними нормами щодо обов`язкової інформації, котра має міститися у статутах, вищезазначених законів;
4. Рішення уповноваженого органу іноземного засновника (учасника) про участь у створенні комерційного банку на Україні;
5. Письмова згода контрольного органу країни, резидентом якої є іноземний засновник (учасник), на участь у створенні в Україні комерційного банку, якщо це передбачено законодавством країни іноземного засновника (учасника);
6. Витяг із торгівельного (банківського реєстру) де офіційно зареєстрований іноземний засновник (учасник);
7. Копії установчих документів іноземних засновників (учасників);
8. Висновок однієї з аудиторських організацій, яка визначена Національним банком України як така, що має право здійснювати аудиторську перевірку діяльності іноземних засновників (учасників) або висновок іноземного аудитора, підтверджений аудиторською організацією України, який має відповідний сертифікат на право проведення аудиту;
9. Повідомлення керівництва центрального банку іноземної держави або уповноваженого органу про здійснення достатнього контролю за діяльністю своїх комерційних банків - засновників, акціонерів (учасників) українського банку за участю іноземного капіталу;
10. Економічне обґрунтування і мета створення банку, включаючи розрахунковий баланс і розрахунок плану доходів, витрат і прибутку на кінець першого року його діяльності;
11. Бухгалтерську і фінансову звітність учасників (акціонерів) банку на перше число місяця, в якому здійснюється внесок до статутного фонду, незалежно від розміру їх участі у статутному фонді банку;
12. Наявність професійно придатних перших керівних осіб банку (голови правління та головного бухгалтера), кандидатури яких погоджені Національним банком, і які відповідають вимогам професійних заннь, що їх визначається Правлінням Національного банку України;
13. Копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку на рахунок № 000960820 в Операційному управління Національного банку України, МФО 300001;
14. Копію звіту про проведення відкритої підписки на акції (відкритої підписки - якщо банк створюється саме у формі відкритого акціонерного товариства), прийнятого Міністерством Фінансів України, з доданням переліку акціонерів банку, в якому вказується найменування акціонера, його місцезнаходження, платіжні реквізити, паспортні дані (для фізичних осіб) та кількість акцій на які він підписався, їх загальна вартість і частка в статутному фонді;
15. Угоду про надання приміщення для розміщення банку за підписом уповноваженої за установчим договором особи;
16. Копію рішення органів Антимонопольного комітету України.
Зазначені документи подаються мовою оригіналу з нотаріально завіреними перекладами українською мовою і повинні бути нотаріально завірені за місцем їх видачі і легалізовані в консульських установах України.
1.3 Класифікація банків у інших країнах світу
На практиці функціонує велика кількість різноманітних банків зі своїми специфічними рисами в кожній країні. Залежно від того або іншого критерію можна виділити певні групи банків, тобто класифікувати їх. За формою власності виділяють:
ѕ державні;
ѕ акціонерні;
ѕ кооперативні;
ѕ приватні;
ѕ змішані банки.
Державна форма власності найчастіше належить до центральних банків. Капітал Банку Росії належить державі. Схожа ситуація склалася у центральних банків таких країн, як Німеччина, Франція, Великобританія, Бельгія. Частка держави в капіталі центрального банку Японії становить 55 %, решта частини належить банкам, у Швейцарії державі належить 47 % капіталу центрального банку (53 % кантонам); у Австрії - 50 % капіталу Австрійського національного банку володіє держава, іншою половиною - приватні особи.
Комерційні банки в ринковому господарстві найчастіше є приватними (за міжнародною термінологією поняття приватного банку відноситься не тільки до банків, що належать окремій особі, скільки до акціонерних і кооперативних банків). У централізованій системі господарювання комерційні банки, як правило, бувають державними.
За законодавством більшості країн у національних банківських системах допускається функціонування іноземних банків. У ряді країн (у Франції та ін.) діяльність іноземних банків не обмежується. У Росії, Канаді та інших країнах для іноземних банків вводиться певний коридор, у кількісних рамках якого вони можуть здійснювати свої операції. У Росії сукупний капітал іноземних банків не повинен перевищувати 15 %.
За правовою формою організації банки можна розділити на:
ѕ товариства відкритого типу;
ѕ товариства закритого типу;
ѕ товариства з обмеженою відповідальністю.
За функціональним призначенням банки поділяють на:
ѕ емісійні;
ѕ депозитні;
ѕ комерційні.
Емісійними є всі центральні банки, їх класичною операцією виступає випуск готівки в обіг. Вони не зайняті обслуговуванням індивідуальних клієнтів. Депозитні банки спеціалізуються на акумуляції заощаджень населення. Депозитна операція (прийом внесків) служить для даних банків основною операцією. Комерційні банки виконують усі операції, що дозволені банківським законодавством. Вони складають основне ядро другого щабля банківської системи ринкової економіки.
За характером операцій, що виконують банки, розрізняють:
ѕ універсальні;
ѕ спеціалізовані.
Універсальні банки можуть виконувати весь набір банківських послуг, обслуговувати клієнтів незалежно від спрямованості їх діяльності, як фізичних, так і юридичних осіб. До спеціалізованих банків відносять банки, що спеціалізуються на зовнішньоекономічних операціях, іпотечних кредитах, ощадних вкладах тощо. На відміну від універсальних банків спеціалізовані банки спеціалізуються на певних видах операцій.
Так, наприклад, у деяких країнах найчастіше декларується необхідність розвитку універсальних банків. Вважається, що універсальність діяльності сприяє диверсифікації і зменшенню ризиків, задовольняє потреби більшості клієнтів комерційних банків, оскільки надаються різноманітні види банківських продуктів. Універсальним банкам приділяють значну увагу в більшості європейських країн.
Ідея універсальної банківської діяльності розвивалася паралельно з розвитком спеціалізації банківського господарства. Така закономірність розвитку світової банківської спільноти. Прийнято вважати, що спеціалізація дозволяє банкам підвищувати якість обслуговування клієнтів, знижувати собівартість банківського продукту. Ідея спеціалізації більш характерна для банків США.
Світовий досвід свідчить, що банки можуть розвиватися як за лінією універсальності, так і за лінією спеціалізації. У тому і в іншому випадках банки можуть отримати значний прибуток, і лише клієнти банків можуть відповісти на питання: яка лінія розвитку виявиться кращою.
За галузями, що обслуговують банки, поділяють на:
ѕ багатогалузеві;
ѕ одногалузеві, ті, що обслуговують переважно одну з галузей або підгалузей (авіаційну, автомобільну, нафтохімічну промисловість, сільське господарство).
За кількістю філій банки розділяють на:
ѕ банки, що не мають філій;
ѕ багатофіліальні.
За сферою обслуговування банки поділяють на:
ѕ регіональні;
ѕ міжрегіональні;
ѕ національні;
ѕ міжнародні.
До регіональних банків, обслуговуючих в основному будь-який місцевий регіон, відносять і муніципальні банки. За масштабами діяльності можна виділити:
ѕ малі;
ѕ середні;
ѕ великі банки;
ѕ банківські консорціуми;
ѕ міжбанківські об'єднання.
У ряді країн функціонують установи споживчого кредиту. До них відносять ощадні банки, будівельно-ощадні каси, кредитні кооперативи тощо. У банківських системах діють також банки спеціального призначення і кредитні організації (не банки).
Існує декілька форм банківських об'єднань:
Банківські картелі - це угоди, що обмежують самостійність окремих банків і вільну конкуренцію між ними шляхом узгодження і встановлення одноманітних процентних ставок, проведення однакової дивідендної політики тощо.
Банківські синдикати, або консорціуми - угоди між декількома банками для сумісного проведення великих фінансових операцій.
Банківські трести - це об'єднання, що виникають шляхом повного злиття декількох банків, причому відбувається об'єднання капіталів цих банків і здійснюється єдине управління ними.
Банківські концерни - це об'єднання багатьох банків, формально які зберігають самостійність, але ще перебувають під фінансовим контролем одного великого банку, який викуповує контрольні пакети їх акцій.
У конкурентній боротьбі великі банки мають вирішальні переваги перед дрібними. По-перше, вони володіють великими можливостями для залучення внесків, оскільки вкладники вважають за краще розміщувати свої засоби у більш стійкі банки. По-друге, великі банки, як правило, володіють мережею філій, розташованих в багатьох містах. По-третє, у великих банків витрати на операції відносно менші внаслідок більшого масштабу цих операцій.
Отже, можемо побачити, що в світі є різні практики розвитку банків. В наш час в Україні всі банки є універсальними і надають високий спект послуг, що є притаманним для Європи, на відміну від Сполучених Штатів де особливістю є їх спеціалізованість.
Розділ 2. Аналіз особливостей функціонування банків України
2.1 Аналіз роботи банків в нашій країні
Банківська система України протягом останніх декількох років знаходиться у стані системної кризи, яка зумовлена сировинною моделлю розвитку національної економіки, постійним дефіцитом довгострокових банківських ресурсів, диспропорціями банківських балансів та неефективними діями монетарного регулятора, що в кінцевому результаті призвело до трикратної девальвації гривні, вразливості банків та їхніх клієнтів до валютних шоків. У звіті "Глобальний індекс конкурентоспроможності 2016-2017" Україна посідає останню позицію серед 138 держав за показником "Надійність банків", 116 місце - за показником "Доступність фінансових послуг" та 112 місце - за показником "Легкість доступу до кредитів". Програма реформ оздоровлення банківської системи, запропонована Національним банком України, призвела до суттєвого зменшення їхньої кількості та до радикальних змін у функціонуванні системних банків. Аналіз динаміки зміникількості банків в Україні показав їхнє суттєве зменшення (рис.2.1). Так, за результатами звітів Національного банку України станом на 1 січня 2017 року в Україні функціонувало 96 банків. Ліквідація низки проблемних банків, з одного боку, позитивно впливає на прозорість банківської системи, а з іншого - призводить до погіршення конкурентного середовища та умов надання банківських послуг у зв'язку із суттєвим зменшенням кількості учасників банківського сектору.
Різке підвищення значення індексу Герфіндаля-Хіршмана підтверджує зростання рівня концентрації, зниження конкуренції та збільшення ризиків для клієнтів на ринку банківських послуг. Так, оцінка рівня концентрації обсягу банківських активів показала, що на 5 найбільших банків в Україні на кінець 2016 року припадало 56,1% чистих банківських активів, що, у свою чергу, характеризує ринок банківських послуг як помірно концентрований із монополістичним видом конкуренції.
Рис. 2.1 Динаміка зміни кількості банків в Україні
Перехід Приватбанку у власність держави суттєво змінив структуру банківської системи України і станом на 1 січня 2017 року банки з приватним українським капіталом складали близько 13%, банки іноземних банківських груп - 35%, державні - 51,3% (28,1% на початок 2016 року). Присутність іноземних банків для України має як позитивні, так і негативні наслідки. До позитивних моментів належать: впровадження передових методів ведення банківської діяльності (система менеджменту іноземних банків, наявність новітніх інформаційних технологій дає можливість покращити ефективність функціонування національної банківської системи в кризових умовах); підвищення якості системи управління банківськими ризиками; зростання обсягу банківських ресурсів і посилення стабільності їхніх джерел; розширення спектру банківських продуктів, комплексний підхід до обслуговування різних клієнтів; запровадження міжнародного досвіду фінансового оздоровлення, реорганізації та реструктуризації банків, що набуває дуже важливого значення в умовах фінансової кризи; підвищення кваліфікаційного рівня банківських працівників.
До основних негативних наслідків функціонування іноземних банків в Україні можна віднести те, що їхня присутність може послабити позиції ще недостатньо розвиненої банківської системи нашої країни. Вихід із ринку значної кількості банків з українським капіталом призвів до зростання частки банків іноземних банківських груп. Так, станом на кінець 2016 року частка іноземного капіталу в статутному капіталі банківської системи України становила 48,8% проти 32,5% у 2014 році. Доцільно відзначити, що частка іноземного капіталу в статутному капіталі банківської системи України є одним із основних індикаторів економічної безпеки держави. Оптимальне значення цього показника має знаходитися в межах 20-25%. Перевищення порогового значення у 40% вказує на велику ймовірність втрати контролю над банківською системою України з боку держави. Водночас, виходячи на ринки країн, які розвиваються, іноземні банки не поспішають із впровадженням нових послуг та зниженням процентних ставок за кредитами.
Основна мета їхньої діяльності полягає у встановленні контролю за фінансовими потоками та платоспроможністю банківської системи, в яку вони інтегруються. Відтак, наявність іноземного капіталу у структурі банківської системи України у найближчій перспективі не призведе до здешевлення кредитних ресурсів для реального сектору економіки та до залучення прямих інвестицій у пріоритетні галузі економіки, а спровокує певні фрагментарні процеси, які заважатимуь подальшому розвитку вітчизняного банківського сектору. Аналіз банківської діяльності в Україні показав (табл 2.2), що за підсумками 2016 року обсяг загальних активів банків збільшився на 10,6%, а чистих - практично не змінився (+0,15%). Однією із складових приросту загальних активів стало збільшення портфеля ОВДП та похідних інструментів Приватбанку внаслідок його переходу до державної власності. Поряд з цим, не менш вагомими причинами коливання обсягу банківських активів у досліджуваному періоді було виведення значної частини комерційних банків із ринку, скорочення кредитних портфелів банків та зміна курсу національної валюти (на початок 2017 року частка активів в іноземній валюті у загальному обсязі банківських активів становила 41,8%) [62].
Таблиця 2.1. Основні показники діяльності банків в Україні
У поточній ситуації банківська діяльність й надалі продовжує характеризуватись невисокою активністю кредитних операцій. Протягом 2016 року обсяг банківського кредитного портфеля порівняно з 2015 роком збільшився на 4,2%, що зумовлено у значній мірі конвертацією валютних кредитів у гривневі. Обсяг суми кредитів, наданих фізичним особам, протягом останнього року знизився на 10,43% і становив 847,09 млрд. грн., а кредити, надані суб'єктам господарювання, за підсумком 2016 року збільшилися на 1,98% і на початок 2017 року досягли значення у розмірі 157,39 млрд. грн. Незначний обсяг банківського кредитування пов'язаний із системною проблемою нестачі довгострокових ресурсів у банківській системі, обмеженим доступом до нових запозичень на міжнародних ринках, погіршенням платоспроможності позичальників, збільшенням обсягів проблемних кредитів, а також зниженням мотивації банків до кредитування внаслідок існування безризикових високоприбуткових інструментів - ОВДП та депозитних сертифікатів НБУ, частка яких на початок 2017 року становила 24,6% чистих банківських активів.
Збільшення величини позичкового процента і зниження платоспроможності економічних суб'єктів на тлі погіршення економічної кон'юнктури ринку та платіжної дисципліни позичальників призвело до зростання частки простроченої заборгованості за кредитами у загальній сумі кредитного портфеля. Доцільно зауважити, що погіршення якості кредитного портфеля призводить фінансових збитків, зниження репутації банку, втрати його ліквідності та відволікання коштів для формування додаткових страхових резервів під проблемні кредити через погіршення якості активів.
Таким чином, одночасно зі зменшенням доходів банків зростають банківські витрати. Дослідження обсягу банківських зобов'язань показало, що їхній обсяг в Україні протягом 2016 року суттєво не змінився. Протягом 2013 - 2015 рр. у банківському секторі досить помітною була тенденція до відтоку вкладів фізичних осіб та зниження їхньої питомої ваги у структурі зобов'язань банків внаслідок зниження реальних доходів населення, підвищення недовіри до банківських установ, що зумовлено як складною економічною ситуацією в Україні, так і суперечливими діями Національного банку, які пов'язані із невиконанням ним у повній мірі своїх функцій щодо банківського регулювання нагляду. Проте, перегляд політики НБУ та поетапне скасування обмежень на зняття вкладів позитивно вплинули на процес відновлення банківських депозитних ресурсів у 2016 році. [61]
Станом на 1 січня 2017 року сукупний обсяг клієнтського портфелю банківської системи України становив 807,07 млрд. грн. (приріст 14,2% порівняно з аналогічним періодом попереднього року). Нові депозитні вклади замінили кредити НБУ, частину субординованих боргів та міжбанківських кредитів, які було переведено у капітал. Оцінка структури банківських зобов'язань за строковим характером вказує на переважання у клієнтському портфелі короткострокових вкладів терміном до 1 року. З вересня 2015 року встановилася чітка тенденція до зростання обсягу вкладів на вимогу. Станом на 1 січня 2017 року банківські вклади на вимогу становили 48,2% депозитного портфеля банків (42,5% на початок 2016 року). Така значна частина коштів на вимогу у структурі банківських вкладів є суттєвим ризиком для фінансової стійкості українських банків. Загалом банківська система України протягом останніх декількох років втратила близько третини строкових депозитів фізичних осіб.
Результати соціологічного дослідження показують, що лише 11% опитаних респондентів зберігають більшу частину своїх власних заощаджень у банках, 7% - довіряють банківським установами лише половину своїх коштів, а 49% - лише їхню незначну частину. Утримання майже третини опитаних респондентів від послуг банківських установ, не дає об'єктивних підстав стверджувати про відновлення довіри населення до банківської системи. Погіршення окремих показників банківської діяльності призвело до зниження ефективності функціонування банківської системи в цілому. За підсумками 2016 року в Україні зафіксовано історично великий збиток банківського сектору - майже 159 млрд. грн., з яких майже 136 млрд. грн. (майже 80%) припадає на Приватбанк. Для решти банків сукупні збитки за підсумком 2016 року зменшилися до 23 млрд. грн. порівняно з 66 млрд. грн. у 2015 році.
2.2 Дослідження проблем роботи банків України
Основними причинами збиткової діяльності банків став відплив залучених коштів, протермінування платежів суб'єктами господарювання, відрахування у страхові резерви тощо. Банківські установи, що завершили звітний період з додатнім результатом діяльності, отримали сукупно 10,82 млрд. грн. прибутку. Серед найбільш прибуткових банків у 2016 році були виключно іноземні фінансові установи - Райффайзен Банк Аваль, Сітібанк та ОТП Банк. На топ-3 найбільш прибуткових банків за підсумком 2016року припадало 57,5% загального обсягу прибутку, отриманого банківською системою України. Висновки. Банківська система є невід'ємною складовою фінансової системи, а її стабільність та надійність є вирішальною умовою економічної безпеки країни в цілому.
Дослідження сучасного стану функціонування банків України показало, що вони протягом останніх років перебувють у стані затяжної кризи, ступінь впливу якої визначається системою факторів, основними серед яких є: військово-політична нестабільність, загальноекономічна дестабілізація, невисокий рівень капіталізації банків, зниження банківської ліквідності, слабка диференціація банківських послуг, загрозливий вплив тіньової економіки, значна економічна та географічна концентрація, зниження довіри населення до банківського сектору та продуктів, що пропонують його суб'єкти, суттєві частки проблемних активів на балансі банків, низький рівень ризик менеджменту банків, недосконала система захисту депозитних вкладів тощо.
Платежі за державним боргом Украйни, точніше їх обсяг, впливають на рівень рейтингів, які встановлюють міжнародні рейтингові компанії. Так 25 вересня 2015 р. Міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor's Ratings Services знизило довгостроковий суверенний кредитний рейтинг України до вибіркового дефолту "SD/D". Раніше інше Міжнародне рейтингове агентство Fitch Ratings встановило суверенний рейтинг України на рівні "обмежений дефолт" (Restricted Default - RD). Слід відзначити, що встановлений рейтинг для кожної країни має визначне значення для інвесторів при прийнятті рішень щодо співпраці з цією країною. Тому низький рейтинг України не додає оптимізму у потенційних інвесторів.
Наступний фактор, який має вплив на фінансову систему України - це проведення антитерористичної операції на сході країни. Цей фактор має як безпосередній вплив у вигляді витрат на проведення цієї операції, руйнування інфраструктури та виробництва, збільшення потоку переселенців з цього регіону, зменшення виробництва на цій території та об'єктивні обмеження в реалізації продукції, в наслідок чого зменшуються обсяги сплати видатків. Серед опосередкованого впливу можна визначити загальний негативний фон для держави та фінансової системи через ведення бойових дій та неспроможність забезпечити конституційний лад на окремих територіях. Для інвестиційного клімату країни та стійкості її фінансової системи це має значний вплив. Існує також багато і інших факторів, які впливають на фінансову систему України. Серед них можна виділити наступні:
ѕ корумпована бюрократична система, яка пригнічує розвиток економіки;
ѕ занадто зарегульована економіка (велика кількість дозволів, розпоряджень які надають державні органи; необґрунтовано та невиправдано великий апарат державного нагляду);
ѕ відсутність сталої законодавчої бази; - нестабільна політична система;
ѕ зношеність засобів виробництва, відсутність нових технологій та інше.
Що стосується банківської системи, то крім перелічених факторів на неї великий вплив має недовіра клієнтів. Недовіра та невпевненість в майбутньому банків призводить до відтоку капіталу з банківського ринку. Банкам все важче залучати на обслуговування клієнтів та зберігати депозитний портфель на безпечному для функціонування банківських установ рівні. Проблема полягає в тому, що клієнтам банківських установ важко визначити справжній фінансовий стан банку в якому відкрито його рахунок, або виявити передумови настання важкого фінансового стану в банку. Ні розмір статутного капіталу, ні довгий строк роботи на банківському ринку, ні розміри самої банківської установи з значною кількістю філій та відділень не є запорукою стабільної роботи банку та фінансової стійкості. Простих показників, якими могли користуватися клієнти і які б давали об'єктивно оцінити фінансовий стан банків на даний час не існує. Значну провину за це несуть і самі банківські установи. Непоодинокі випадки, коли банки некоректно подають фінансову звітність, що викривляє справжні фінансові показники. Є часткова провина і рейтингових агенцій, які працюють в Україні. Наприклад у банка високий кредитний та депозитний рейтинг, проте Банк відносять до категорії неплатоспроможних та до нього вводиться тимчасова адміністрація. Непередбачуваність визнання Національним банком України неплатоспроможності окремих банківських установ, курсових валютних ризиках та можливості втрати частини фінансових коштів призводить до недовіри до банківської системи України. Це в свою чергу призводить до незбалансованості функціонування банківської і фінансової систем.
Розглянемо ситуацію, яка склалась на кредитно-депозитному ринку України. Банки намагаються подолати фактор недовіри за допомогою підвищення процентної ставки за вкладними (депозитними) операціями. Комерційний банк пропонує відсоткову ставку за вкладами (депозитами) у національній валюті строком розміщення коштів на один рік в розмірі до 26,5% річних. Стандартна маржа при наданні кредитів історично склалася в розмірі від 4% від ставки за вкладними (депозитними) операціями. Тобто Банк може видати кредит на рік з процентною ставкою від 30,5% річних. При цьому юридична особа, клієнт цього банку, що оформить кредит, повинен врахувати у своєму виробництві можливість погашення цього кредиту за ставкою 30,5% річних. Тобто у вартості продукції буде враховано і цей кредит. Точна кількість підприємств, які можуть користуватися кредитами з такою процентною ставкою та виробляти конкурентоспроможну продукцію на внутрішньому ринку вирахувати важко. Проте в більшості європейських країн відсоткова ставка за кредитами не перевищує 5% річних.
Зменшення інвестиційної привабливості вітчизняного банківського сектора відбувається в результаті заворушень на сході України, придбання іноземних банків вітчизняними. Крім того, тенденція згортання діяльності банків, зокрема з іноземним капіталом у вітчизняному банківському секторі продовжується під впливом кумулятивної дії цілої низки наступних суб'єктивних і об'єктивних факторів: відсутність у найближчий перспективі суттєвих передумов для покращення ділового клімату в Україні (негативні тенденції щодо зростання економіки, очікування подальшого знецінення національної валюти); запровадження змін на законодавчому рівні у частині заборони кредитування населення у валюті; неякісний кредитний портфель банків; непрозора судова система та відсутність інституту захисту прав кредиторів; складна посткризова ситуації у країнах Євросоюзу; впровадження зростання вимог щодо достатності капіталу європейських банківських груп у рамках виконання положень Базеля ІІІ; поступова трансформація бізнес-моделей європейських банків у контексті оптимізації (скорочення) географічної присутності в окремих регіонах Східної, Центральної та Південно-Східної Європи і більш зважена політика щодо інвестування до обраних опорних ринків. На мою думку, до зазначених факторів слід додати: політичну та валютну нестабільність в Україні; зменшення сукупного попиту і переходу вкладів з банківського у небанківський сектор; комплексне реформування не лише банківської, а й всієї фінансової системи, що викликає недовіру у інвесторів; високий рівень невизначеності щодо подальшого економічного розвитку; зниження економічної активності суб'єктів господарювання тощо. Зокрема з українського ринку протягом останніх років вийшла низка іноземних інвесторів, які мали частку в банках України, серед яких: Bayerische Landesbank (Німеччина), Credit Europe Bank (Нідерланди), Volksbank (Австрія), SEB Bank (Швеція), Bank Forum (Німеччина), Societe Generale (Франція), Erste Bank (Австрія), Astra Bank (Греція), Home Credit Bank (Чехія), Dresdner Bank (Німеччина), Pekao (Польща), Intesa Sanpaolo (Італія) та інші. Упродовж 2014 року згорнули свою діяльність шведський банк ПАТ "Сведбанк", австрійський банк АТ "Ерсте Банк". Відбулися продажі: ПАТ "Неос банк" (Банк Кіпру) - російському ПАТ "Альфа-банк"; ПАТ "Банк Перший" групі іноземних інвесторів; ПАТ "Марфін-банк" власнику ПАТ "Дельта Банк"; ПАТ "Сітібанк". У 2016 році Unicredit Group продала ПАТ "Укрсоцбанк" російському ПАТ "Альфа-банк".
Якщо уряд України та Національний банк України зменшать інфляцію до середньоєвропейського рівня, то лише завдяки вартості фінансових ресурсів продукція вироблена в Україні не буде мати переваги по відношенню до продукції виробленої в Європі. При цьому європейська продукція буде мати можливість витіснити продукцію вироблену в Україні з внутрішнього українського ринку. Саме через це таке важливе значення має вивчення проблем функціонування банківської системи в Україні. Національний банк України проводить цілеспрямовану політику на очищення банківської системи від банківських установ з непрозорою структурою власності, від банківських установ які здійснювали незаконну фінансову діяльність та порушували законодавство. Було розроблено та реалізовано на практиці механізм повернення вкладів фізичним особам. Фізичні особи були вибрані не випадково. Саме фізичні особи на відміну від юридичних мають менше можливостей для об'єктивної оцінки фінансового стану банківської установи. Якщо в юридичній особі можуть бути передбачені відповідні посади та професійні працівники, які здійснюють повний комплексний аналіз банківської установи, то фізична особа повинна покладатись лише на власні переконання та суб'єктивні оцінки.
...Подобные документы
Порядок створення та реєстрації в Україні комерційних банків за участю іноземного капіталу. Шляхи розвитку іноземного банківського капіталу, перспективи його зростання з точки зору необхідності посилення функціональної ролі банків в економіці України.
реферат [26,4 K], добавлен 04.09.2010Види активних операцій комерційного банку. Кредитна діяльність банків України. Досвід зарубіжних банків щодо активних операцій. Процес кредитування. Формування відсоткової ставки за позиками. Перспективи розвитку активних операцій вітчизняних банків.
курсовая работа [328,6 K], добавлен 24.02.2009Теоретичні основи та економічна сутність регулювання діяльності комерційних банків. Грошово-кредитне регулювання банків як основа діяльності банківської системи України. Підвищення рівня прибутковості банку внаслідок дій органів банківського нагляду.
дипломная работа [151,1 K], добавлен 15.09.2010Зовнішні та внутрішні причини виникнення неплатоспроможності комерційних банків в Україні. Особливості функціонування проблемних банків. Визначення загальних цілей ефективної роботи з проблемними банками та напрями розвитку банківського сектору України.
статья [68,5 K], добавлен 31.08.2017Балансова інформація досліджуваних комерційних банків. Ранжування банків за показниками: діяльності, доходності та достатності капіталу, структури активів та пасивів. Співвідношення статутного капіталу та капіталу-брутто. Підсумковий рейтинг банків.
контрольная работа [35,4 K], добавлен 06.11.2011Особливості організації банківської справи та основних функцій комерційних банків. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків. Походження та розвиток комерційних банків. Функції комерційних банків. Операції комерційних банків.
курсовая работа [40,1 K], добавлен 10.04.2007Види систем рейтингування банків, обґрунтування необхідності його проведення. Зарубіжна практика побудови рейтингових оцінок надійності комерційних банків. Методичні основи створення публічної системи комплексної оцінки банківських установ в Україні.
курсовая работа [114,3 K], добавлен 07.09.2011Організація діяльності та функціонування комерційних банків, їх економічна сутність, порядок створення та організації діяльності, структура активних і пасивних банківських операцій та механізм їх здійснення; порядок формування ресурсів комерційних банків.
методичка [261,6 K], добавлен 17.02.2009Ресурси комерційних банків: зміст, значення, класифікація. Функції та класифікація власного капіталу. Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку. Порядок формування статутного фонду. Залучені і запозичені кошти комерційних банків.
реферат [42,6 K], добавлен 18.03.2014Техніка обчислення основних показників діяльності акціонерних банків України. Сутність статутного капіталу та активів акціонерного комерційного банку. Аналіз кореляційної залежності між рентабельністю статутного капіталу та ринковим курсом акції банку.
курсовая работа [3,8 M], добавлен 12.07.2010Сутність політики рефінансування. Аналіз основних видів й механізмів рефінансування комерційних банків центральними банками країн, а також Національним банком України. Досвід країн СНД, а також європейський та американський досвід політики рефінансування.
курсовая работа [77,2 K], добавлен 18.02.2011Дослідження сучасного стану і динаміки капіталізації комерційних банків України. Вивчення впливу присутності іноземних банків на конкурентоспроможність вітчизняних банків. Шляхи та необхідність зростання капіталізації банків в умовах фінансової кризи.
статья [136,8 K], добавлен 13.12.2010Дослідження особливості організації банківської справи, видів комерційних банків, критеріїв класифікації, особливостей побудови і функціонування, основних функцій комерційних банків. Розгляд шляхів практичного використання функціонування комерційних банкі
курсовая работа [56,5 K], добавлен 22.01.2009Сутність та класифікація учасників фондового ринку України. Стратегія і питома вага операцій з цінними паперами в діяльності банків України. Цінні папери в якості платіжних інструментів. Емісійна та інвестиційна діяльність банків на ринку цінних паперів.
отчет по практике [3,0 M], добавлен 19.09.2010Економічні, правові основи взаємовідносин комерційного банку з НБУ. Повноваження Центрального банку як регулятивно-наглядового органу. Кредитування (рефінансування) комерційних банків. Мінімальний розмір регулятивного капіталу діючих банків України.
курсовая работа [30,0 K], добавлен 01.10.2011Теоретико-методологічні основи формування інвестиційного потенціалу банківської системи України. Стратегічний аналіз кредитно-інвестиційної діяльності банків на прикладі ПАТ КБ "ПриватБанк". Забезпечення нормальних умов функціонування комерційних банків.
статья [309,4 K], добавлен 07.02.2014Аналіз економічних нормативів банківської системи України. Особливості управління фінансовою стійкістю комерційних банків, методи її оцінювання. Заходи мінімізації ризиків і підтримка стійкості банківських установ для їх функціонування в сучасних умовах.
статья [29,9 K], добавлен 13.11.2017Сутність операцій комерційних банків, критерії оцінки їх діяльності як фінансово-кредитних установ. Система рейтингування банків в Україні. Розроблення методик визначення комплексного рейтингового оцінювання фінансово-кредитної діяльності банків.
курсовая работа [193,1 K], добавлен 22.09.2010Депозитна діяльність як одна із основних видів діяльності комерційних банків. Дослідження динаміки руху грошових коштів на депозитному ринку, з’ясування за допомогою статистичного методу групування банків. Регулювання та контроль за діяльністю банків.
статья [443,3 K], добавлен 19.09.2017Сутність і призначення комерційного банку на сучасному етапі, контексти розгляду даної установи. Законодавче обґрунтування створення та діяльності комерційних банків в Україні, опис їх основних операцій та послуг, різновиди банків і напрямки діяльності.
реферат [19,1 K], добавлен 20.10.2010
