Економічний зміст, значення і види страхових послуг зі страхування кредитних ризиків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічний зміст, значення і види страхових послуг зі страхування кредитних ризиків

План

Вступ

1. Теоретичні засади страхування кредитних ризиків

1.1 Поняття, сутність та значення кредитних ризиків

1.2 Економічний зміст та види страхових послуг зі страхування кредитних ризиків

1.3 Інформаційне забезпечення страхових послуг зі страхування кредитних ризиків

2. Аналіз стану страхування кредитних ризиків в Україні

2.1 Організація страхування кредитних ризиків в Україні

2.2 Динаміка ринку кредитного страхування в Україні за 2016-2018 роки

2.3 Порівняльна характеристика страхових послуг зі страхування кредитних ризиків страхових компаній в Україні

3. Перспективи розвитку страхування кредитних ризиків в Україні

3.1 Зарубіжний досвід страхування кредитних ризиків

3.2 Напрями удосконалення страхових послуг за страхування кредитних ризиків

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. Враховуючи наявність обмеженості або відсутності власних фінансових ресурсів для ведення фінансово-господарської діяльності суб'єктами господарювання, виникає необхідність залучати в оборот кредитні ресурси. Сучасна економіка не може динамічно розвиватися без кредитування, яке базується, перш за все, на довірі між позичальником і кредитором. Але слід зауважити, що кредитні відносини несуть певні види ризиків, які можуть завдати збитки позичальникам, кредиторам та іншим учасникам цих відносин.

Нині одним із найбільш дієвих методів захисту від можливих ризиків у сфері кредитування є страхування кредитних ризиків. Для ефективного функціонування кредитного страхування необхідно чітко розуміти його економічну сутність та визначити і вирішити основні проблеми, що заважають його розвитку. страховий кредитний ризик

Проблемам розвитку і функціонування страхування кредитних ризиків присвячена низка наукових праць вітчизняних учених-економістів, зокрема Б. Алієва, В. Базилевича, 3. Варналія, У. Владичина, Н. Внукової, С. Волосович, Л. Временко, І. Кондрат, Ю. Махдієвої, Т. Мосійчук, В. Успаленко, Р. Тиркала, Я. Чайковського, О. Черкасової, Г. Чернової, Я. Шандри, І. Януль та багатьох інших.

Метою написання курсової роботи на тему "Економічний зміст, значення і види страхових послуг зі страхування кредитних ризиків" є теоретичне дослідження та пошук напрямків удосконалення страхових послуг зі страхування кредитних ризиків.

Під час написання роботи будуть виконані такі завдання:

- розглянути поняття, сутність та значення кредитних ризиків;

- визначити економічний зміст та види страхових послуг зі страхування кредитних ризиків;

- дослідити інформаційне забезпечення страхових послуг зі страхування кредитних ризиків;

- визначити порядок організації страхування кредитних ризиків в Україні;

- оцінити динаміку ринку кредитного страхування в Україні за 2016-2018 роки;

- провести порівняльну характеристику страхових послуг зі страхування кредитних ризиків страхових компаній в Україні;

- розглянути зарубіжний досвід страхування кредитних ризиків;

- визначити напрями удосконалення страхових послуг зі страхування кредитних ризиків.

Об'єктом дослідження є процес страхування кредитних ризиків.

Предметом дослідження виступає аналіз, характеристика та дослідження особливостей надання страхових послуг зі страхування кредитних ризиків в Україні.

Методи дослідження: діалектичний, статистичні методи, методи прогнозування, метод спостереження, методи фінансового, графічний метод.

Інформаційна база: закони України, укази Президента України, нормативні документи Національного банку України, інтернет ресурси, газети та наукові статті з досліджуваного питання.

1. Теоретичні засади страхування кредитних ризиків

1.1 Поняття, сутність та значення кредитних ризиків

Кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу передання тимчасово вільних коштів на умовах строковості, платності, цільового характеру, забезпеченості та поверненості. Доти, доки існує банківське кредитування, у будь-якій країні незалежно від рівня розвитку існуватиме проблема перманентного пошуку шляхів мінімізації та контролю кредитного ризику.

В сучасних умовах в Україні обсяги кредитування збільшуються, а це означає і постійне наражання як кредиторів, так і позичальників, на ризики, пов'язані з такими операціями. Різноманітність видів кредитних операцій зумовлює особливості та причини виникнення кредитного ризику, який виникає, зазвичай, через: недобросовісність позичальника кредиту; погіршення його фінансового стану; несприятливу економічну кон'юнктуру; некомпетентність керівництва фірми тощо. Він може виникнути в усіх видах кредитних операцій як усередині країни, так і в міжнародному кредитуванні.

Розглянемо підходи до визначення кредитного ризику.

Т.О. Білик та Л.В. Савченко визначають ризик як усвідомлену можливість небезпеки виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, майна, грошей у зв'язку з випадковими змінами умов економічної діяльності, несприятливими обставинами [1]. На думку В.В. Коваленко, ризик - це "об'єктивно-суб'єктивна категорія, яка стосується діяльності суб'єктів, пов'язаної із подоланням невизначеності та конфліктності в ситуації неминучого вибору" [2]. Каракулова I.C. визначає кредитний ризик як ризик, який виникає у комерційного банку при здійсненні ними активних операцій і зумовлений невиконанням позичальником своїх зобов'язань щодо кредитора, що виникає через неспроможність позичальника, який узяв на себе зобов'язання повернення отриманого кредиту і сплати відсотків за користування ним [4, с. 32]. Із наведеного визначення видно, що кредитний ризик складається з двох частин - неповернення кредиту і несплату процентів за користування цим кредитом. Кредитний ризик виникає в момент передачі кредитних коштів позичальнику, адже у цей момент ніколи достеменно невідомо, чи буде цей кредит повернуто банку вчасно та в повному обсязі та чи втратить банк свої кошти.

Самсонова К.В. вважає, що кредитний ризик - це вартісне вираження імовірності порушення позичальником взятих на себе зобов'язань перед кредитором, що полягає у неможливості дотримання обсягів та графіку повернення позикових коштів внаслідок дії зовнішніх та внутрішніх чинників, що спричиняє недоотримання кредитором запланованого рівня дохідності від кредитної операції [6]. Кондрат І.Ю., Черкасова О.В., Шандра Я.Р. вважають, що ризик - це ймовірність того, що вартість частини активів банку, особливо кредитів, зменшиться або буде зведена до нуля [5, с. 24].

Кредитний ризик, який прийнято розглядати в науковій літературі як ризик недоотримання банком можливих вигод від основної діяльності внаслідок неналежного, несвоєчасного та неповного виконання контрагентами, позичальниками, клієнтами своїх зобов'язань перед банком, є доволі специфічним явищем. Це зумовлено тим, що, з одного боку, він є суто зовнішнім, оскільки зниження платоспроможності позичальників є результатом зовнішнього впливу економічного середовища, тому банк не може цього змінити, з іншого - виникає ситуація, в якій вплив усіх зовнішніх ризиків на фінансову стійкість банку відбувається через його клієнтську базу, що, по своїй суті, є внутрішнім джерелом впливу.

Отже, як правило, під кредитним ризиком розуміють ймовірність несплати позичальником основного боргу та нарахованих відсотків за користування кредитом у термін, визначений у кредитній угоді [4].

У силу специфіки своєї діяльності банки як фінансово-кредитні установи займаються наданням кредитів фізичним та юридичним особам, відкривають депозитні рахунки, здійснюють розрахунково-касове обслуговування клієнтів, валютні операції, операції з цінними паперами тощо. Враховуючи те, що вище зазначені операції банки проводять із залученими коштами, надійність здійснення таких операцій повинна бути на достатньо високому рівні. Тобто, потрібна гарантія ведення банківської діяльності для мінімізації ризиків.

З одного боку, банки створюють резерви під кредитні ризики з метою підвищення надійності своїх зобов'язань. З іншого боку, формування таких резервів не завжди приносить необхідний результат. Використання методу управління кредитними ризиками "створення резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків" полягає в акумуляції частини коштів, які надалі використовуються для компенсації неповернених кредитів. Таким чином, резерв під кредитні ризики виступає захистом вкладників, кредиторів та акціонерів банку, а також резерви підвищують надійність і стабільність банківської системи в цілому [1].

Отже, у взаємовідносинах кредитора і позичальника предметом інтересу виступає кредит, з яким пов'язані протилежні ситуації: боржник зобов'язаний сплатити отриману позику за умовами кредитної угоди, а кредитор має право вимагати від боржника повернути борг. Порушення таких домовленостей загрожує кредитору певними фінансовими збитками. Кредитний ризик залежить від внутрішніх (викликаних помилковими діями працівників банку) і зовнішніх чинників (пов'язаних із кон'юнктурою ринку, зовнішнім середовищем, політичною ситуацією у країні). Зовнішніми чинниками управляти практично неможливо, хоча своєчасними діями банк може певною мірою пом'якшити їхній вплив і запобігти великим втратам. Однак основні важелі управління кредитним ризиком лежать у сфері внутрішньої політики банку.

Система управління кредитними ризиками складається з багатьох важливих елементів, перелік яких відображений на рис.1.1.



Нормативне регулювання діяльності банків у сфері кредитування регулюється такими документами: закон України "Про банки і банківську діяльність" та такі нормативно-правові акти Національного банку, Інструкція "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні". У відповідності до Закону України "Про страхування", страхування кредитів відноситься до майнових видів добровільного страхування.

Таким чином, оцінюючи ситуацію в банківській сфері, наявність у ній факторів, які породжують значне число кредитних ризиків у банківській діяльності, необхідність забезпечення стабільності у функціонуванні банківської системи держави, а через неї - стабільності у фінансовій системі, можна зробити узагальнений висновок про необхідність страхування кредитних ризиків. Це важливий засіб забезпечення стабільності банківської системи загалом, конкретних банків, фінансової системи та економічного розвитку України.

Страхування кредитних ризиків має велике значення для надання кредитних послуг. Механізми здійснення страхування кредитів розроблені та в змозі ефективно функціонувати, але їх необхідно вдосконалювати, з урахуванням особливостей економіки нашої країни. І якщо стабілізувати економічну ситуацію в країні та дотримуватися вимог чинного законодавства, страхування кредитних ризиків матиме величезний потенціал і буде дуже прибутковою справою.

Тобто, не дивлячись на недоопрацювання та недоліки законодавства, що гальмують розвиток страхування кредитних ризиків в Україні, даний метод є одним з найкращих та найефективніших засобів мінімізації кредитних ризиків за кордоном та набуває все більшої популярності, сподіваємося, що позитивні тенденції у цій сфері відбудуться найближчим часом і в нашій державі, адже страхування кредитних ризиків сприяє підвищенню фінансової стабільності і конкурентоспроможності фінансово-кредитних установ нашої держави.

1.2 Економічний зміст та види страхових послуг зі страхування кредитних ризиків

Страхування кредитного ризику не є дуже поширеним у українській практиці, про що свідчить мізерний розмір страхових премій та страхових виплат за страхуванням кредитів, проте воно дозволяє банку позбутися неякісної заборгованості, очистивши баланс і знизивши розмір потрібного резервування під непрацюючі кредити відповідно до вимог НБУ. У цьому випадку банк страхує свій кредитний портфель (або його частку), що дає йому можливість за умови настання прострочення по кредиту отримати страхову виплату від страхової компанії (як правило, заборгованість зі свого балансу).

На рис. 1.2 відображено підходи до трактування терміну "кредитне страхування".



Згідно з першим підходом, кредитне страхування ототожнюється з поняттям "страхування кредитних ризиків". Так, представниками цього підходу є Н. Внукова, Л. Временко, В. Успаленко, які вважають, що "суть страхування кредитних ризиків полягає в зменшенні або усуненні кредитного ризику. Страхування кредитних ризиків захищає інтереси кредитора на випадок неплатоспроможності боржника або несплати боргу з інших причин" [6, с. 280].

Другий підхід трактує кредитне страхування як синонім терміна "страхування кредитів". Такої точки зору дотримуються Я. Чайковський та Р. Тиркало, які під страхуванням кредиту розуміють один із видів забезпечення виконання зобов'язань, згідно з яким у разі настання певних подій (страхових випадків), передбачених договором страхування, страхова компанія зобов'язується сплатити обумовлену договором страхування грошову суму в рахунок виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором [7].

Представники третього підходу переконують у необхідності застосування поняття "кредитне страхування". У працях Б. Алієва, Ю. Махдієва, Г. Чернової зазначено, що сутність кредитного страхування полягає у скороченні чи усуненні кредитного ризику страхувальника. Під кредитним ризиком розуміється ризик фінансових втрат, обумовлений кредитною діяльністю страхувальника. Також підкреслюється, що кредитне страхування здатне захистити кредитора від усіх ризиків, які пов'язані з неплатоспроможністю його боржника чи у випадку несплати боргу позичальником у зв'язку з іншими причинами [1, с. 319; 5, с. 230].

Кредитне страхування передбачає надання двох видів страхових послуг (рис.1.3).

При страхуванні ризику непогашення кредиту страхувальниками виступають банківські установи. Предметом страхування є відповідальність усіх або окремих позичальників перед банком за своєчасне і повне погашення кредитів і процентів за користування ними протягом строку, встановленого у договорі страхування.

При страхуванні відповідальності позичальників за непогашення кредиту страхувальниками є позичальники, які одержують кредити у банківській установі (дод. А). Предметом страхування відповідальності позичальника є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з його відповідальністю перед кредитором за своєчасне погашення кредиту та процентів за користування ним [2, с. 369-390].

Механізм кредитного страхування подано у вигляді схеми, яка у вигляді певних етапів ілюструє процес страхування ризику непогашення кредиту і страхування відповідальності позичальника (рис. 1.4).

Отже, зважаючи на значну кількість поглядів на тлумачення кредитного страхування та відсутність єдиного підходу до розуміння його економічних основ, виникає необхідність уточнення розуміння цього поняття та суміжних із ним понять "страхування кредитних ризиків" і "страхування кредитів". Законодавством України передбачено три види страхування кредитних ризиків:

- страхування кредитів;

- страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту;

- страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій.

У міжнародній практиці використовуються значно більше видів страхування кредитних ризиків: страхування товарних, фінансових кредитів, страхування нерухомих об'єктів і предметів іпотеки переданих у заставу тощо [5, с. 25]. Така відмінність у кількості видів страхування кредитних ризиків зумовлена більшим ступенем розвитку даного сегменту страхування за кордоном.

Майновий інтерес кредитора може бути захищений безпосередньо - шляхом страхового захисту платоспроможності його боржника. За цієї форми страхових відносин страхувальником є позичальник. Він, безпосередньо страхуючи свою платоспроможність, посередньо захищає інтереси свого вірителя - кредитора. Водночас страховик, страхуючи платоспроможність позичальника, дає тим самим гарантію кредиторові повернути йому борг. Отже, із правового боку ця страхова операція є, за суттю, наданням страховиком страхового гарантійного зобов'язання, яке для кредитора слугує заставою на випадок неповернення йому боргу. З огляду на це у страховій теорії та практиці страхові відносини такого характеру іменуються заставними, або гарантійними [5].



Страховик виступає носієм страхового ризику, адже це особа, що зобов'язалась сплатити банку кредит в разі якщо він не був повернений позичальником. Очевидно, що страховий ризик має пряму залежність від реалізації кредитного ризику, адже реалізація страхового ризику відбувається тільки тоді, коли має місце реалізація кредитного ризику (неповернення кредиту), тобто перетворення події, що була застрахована, на реальну подію, що вже відбулась. Зазначимо, що кредитна операція, з певною часткою кредитного ризику обліковується у балансі банку доти, доки не буде здійснено погашення кредитної заборгованості. Отже, укладання банком договору страхування кредитних ризиків не призводить до того, що кредитні ризики банку зникають. Страховий ризик трансформується в реальне зобов'язання страховика лише за умови настання страхового випадку. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі [1].

Страхова сума при страхуванні кредитів встановлюється у межах суми кредиту та відсотків за користування кредитом. Термін страхування визначається на період дії кредитного договору. Страховий тариф встановлюється у залежності від суми кредиту, а також від: категорії предмету застави (автотранспорт, побутова техніка житло тощо); механізму оцінки предмета застави й процедури оцінки кредитоспроможності позичальника.

Отже, страховий ризик на момент укладання договору має лише умовну вартісну оцінку (як правило, в договорі страхування зазначається розмір страхового відшкодування, або ж порядок його визначення, якщо на момент укладання договору це визначити неможливо), що не може бути відображено, як зобов'язання у балансі страхової компанії до того часу, поки не настане страховий випадок. Іншими словами, обов'язок страховика сплатити страхове відшкодування банку виникає лише після того, як настане страховий випадок, тобто після неповернення банку кредиту у певні визначені терміни, що зазначаються в кредитному договорі.

Лобач О. зазначає: "ланцюжок "кредитний договір - кредитний ризик - договір страхування кредитного ризику - страховий ризик" слід доповнити останньою ланкою - "страховий випадок", оскільки страховик ніколи не буде виконувати прийняте на себе зобов'язання з відшкодування банку кредитних коштів, якщо банк не доведе факту неповернення кредиту. Очевидним виглядає необхідний, обов'язковий та послідовний зв'язок між кредитним ризиком, страховим ризиком та страховим випадком для виконання договору страхування страховиком. Так само, очевидно і те, що кредитний ризик лишається ризиком кредитора доки йому не буде здійснено відшкодування кредитних коштів, у цьому разі страховиком" [4].

Отже, страхування кредитних ризиків розглядається як комплекс страхових послуг, які забезпечують страховий захист майнових інтересів кредиторів, пов'язаних з існуванням ризику неповернення кредиту внаслідок неплатоспроможності позичальника.

1.3 Інформаційне забезпечення страхових послуг зі страхування кредитних ризиків

Ключовим фактором ефективності діяльності страхової компанії стає успішна взаємодія людей і систем, або, іншими словами, поєднання зручних у використанні інформаційних систем та вдало спланованого підходу до обслуговування. Впровадження і застосування інформаційних технологій для ведення звітності і управління страховим бізнесом у значній мірі залежить від власників страхової компанії, розмірів клієнтської бази і стратегічних планів розвитку страхових компаній

Розробка і впровадження автоматизованих інформаційних систем страхової діяльності виконується для підвищення ефективності управління страховою діяльністю, за рахунок забезпечення керівників і фахівців страхових компаній інформацією в необхідному обсязі та якості, а також для реалізації стандартів інформаційних технологій управління на основі[7]:

- підтримки прийняття управлінських рішень;

- зниження витрат управління страховою діяльністю;

- створення інтегрованої БД;

- забезпечення захисту інформаційних ресурсів; підтримки електронного документообігу;

- інтеграції з зовнішніми інформаційними системами;

- підвищення інформаційної культури управлінської праці.

Великий обсяг інформації, вимоги до оперативності отримання, повноти і точності відображення інформації, розширення масштабів і функцій управління страховою діяльністю - це неповний перелік причин, які зумовлюють необхідність автоматизації управління страховим бізнесом.

Нові можливості страховиків різних рівнів управління проявляються там, де процесом автоматизації охоплена більша частина функцій і задач їх повсякденної діяльності. Процес автоматизації призводить до підвищення планової та аналітичної роботи, удосконалення методів та способів здійснення страхових операцій, форм обліку й звітності, обґрунтованості прийняття управлінських рішень[1].

Автоматизована інформаційна система страхової компанії (АІС СК, АІС "Страхування") - ієрархічно організований комплекс організаційних методів, технічних, алгоритмічних та програмних засобів, а також інформаційних ресурсів, який має модульну структуру і забезпечує наскрізне узгодження управління фінансовими та інформаційними потоками страхової компанії [9, с. 420].

Ієрархія інформаційних систем страхової діяльності представлена на рис. 1.5.

Автоматизовані інформаційні технології ефективні і рентабельні у випадку існування достатньо апробованої та відшліфованої схеми діловодства, так, як автоматизації підлягають лише стабільні, підпорядковані певним законам процеси. Якщо ж кожна робоча ситуація унікальна, якщо винятки і поправки розмивають і маскують закономірності і правила, тоді спроби впровадження інформаційних технологій не може принести нічого окрім витрат засобів та часу.

Для страхових компаній це означає, що насамперед повинні бути розроблені та затверджені з перспективою на довготривале використання форми всіх первинних та звітних документів, пов'язаних із страхуванням. Для проведення автоматизації насамперед потрібно, щоб були детально продумані, відлагоджені та документально оформлені у вигляді правил, інструкцій та положень всі робочі процедури; описані в інструкціях (а ще краще - описані та зображені на схемах) шляхи та умови руху всіх документів, а якщо це документи фінансового характеру, то і рух грошей.

2. Аналіз стану страхування кредитних ризиків в Україні

2.1 Організація страхування кредитних ризиків в Україні

Аналіз діяльності банків показує, що незалежно від типу кредитної політики, якості кредитного портфеля, методик оцінювання кредитоспроможності позичальника і методів, які застосовують в управлінні кредитним ризиком, усі банки тією чи іншою мірою стикаються з проблемами неповернення кредитів, що, передусім, призводить до виникнення проблемної заборгованості за наданими кредитами або їх переходу у стан проблемних. Зростання такої заборгованості є негативним чинником для банку, оскільки вона впливає на ліквідність банку, що може в подальшому призвести до банкрутства фінансової установи.

В українській практиці кредитування застосовується обмежений перелік засобів захисту від кредитних ризиків. Банки ігноруючи засоби захисту від кредитних ризиків наражають себе на зростання непрацюючих активів, які негативно відображаються не тільки на їх фінансовому стані, а й на стані банківської системи в цілому.

Здійснюючи оцінку кредитоспроможності, комерційні банки України керуються власними положеннями, що розробляються кожним банком окремо, проте також повинні враховувати нормативні вимоги НБУ, зокрема Положення "Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати за позиками комерційних банків".

Для оцінки фінансового стану юридичної особи враховують такі економічні показники його діяльності: обсяг реалізації, прибутки та збитки, рентабельність, ліквідність, собівартість продукції, грошові потоки, склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості.

Згідно з даним положенням, для оцінки кредитоспроможності позичальника-юридичної особи комерційні банки повинні обов'язково враховувати такі показники:

1. Коефіцієнт загальної ліквідності, який характеризує, наскільки обсяг поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками можна погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів;

2. Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності, який показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена негайно;

3. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів, який характеризує розмір залучених коштів на 1 грн. власних коштів;

4. Коефіцієнт фінансової незалежності, який свідчить про питому вагу власних коштів у загальній сумі заборгованості;

5. Коефіцієнт маневреності власних коштів, що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів [5].

Якщо позичальником є фізична особа, то при здійсненні оцінки її фінансового стану мають бути враховані: бажання та потреба позичальника у кредиті, соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів, постійної роботи; загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати; інтенсивність користування банківськими позичками у минулому та своєчасність їх погашення і процентів за ними; зв'язки клієнта у діловому світі тощо. Ці дані використовуються в українській практиці у застарілих скорингових моделях, використання яких майже не враховує суб'єктивність кожного позичальника, а тому збільшує імовірність виникнення кредитного ризику.

Об'єктом страхування при страхуванні кредитів є майнові інтереси, пов'язані з матеріальними збитками, завданими банку внаслідок невиконання (або неналежного виконання) позичальником своїх обов'язків, передбачених кредитним договором між позичальником та кредитором. Об'єктом страхування при страхуванні відповідальності за непогашення кредиту є відповідальність боржника перед кредитором (банком), який видав кошти в кредит, за погашення кредиту.

Страховим ризиком в обох випадках фактично виступає неповернення кредитів банку, що пов'язане з невиконанням (неналежним виконанням) позичальником своїх обов'язків, передбачених кредитним договором між позичальником та кредитором.

Станом на 2016 лише 24,4% банків України визначають підвищення якості управління ризиками у якості основної стратегічної мети.

Головною зміною в банківському регулюванні 2017 р. став перехід на нові правила оцінки кредитних ризиків відповідно до Постанови НБУ № 351. Новий підхід запроваджує оцінку ризиків на основі збитків, очікуваних упродовж наступних 12 місяців, а також усуває низку прогалин поточного регулювання, які давали банкам можливість уникати визнання кредитного ризику, адекватного якості активів. За розрахунками НБУ, оцінка кредитного ризику за новими правилами дасть результати, дуже близькі до отриманих у процесі діагностичного обстеження. Нові правила сприятимуть підготовці банків до вчасного та повного запровадження нового стандарту фінансової звітності IFRS 9 (фінансові інструменти) від початку 2018 року [8].

У 2016 р. почaлося віднoвлення плaтоспроможності корпорaтивного сектору тa сектору дoмогосподарств, а тому оцінкa кредитнoго ризику пoмірно пoліпшилaся.

У зв'язку із високим рівнем проблемних кредитів міжнародне рейтингове агентство "Standard&Poor's" (S&P) віднесло банківський сектор України до групи "10" (з найбільшими ризиками). Крім того, в рейтингу "DoingBusiness-2017", який складає Світовий банк, Україна посіла 80-е місце серед 190 країн світу. Зокрема, така ситуація була зумовлена погіршенням показників вирішення проблем із неплатоспроможністю (із 141-го до 150 місця) та доступу до отримання кредитів (із 19-го до 20-го місця)".

Розглянемо динаміку нормативів кредитного ризику банків 2013-2017 рр. (рис.2.1).



Рис.2.1. Динаміка нормативів кредитного ризику банків 2013-2017 рр.

З рис.2.1 бачимо, що ситуація в банківському секторі з кредитним ризиком є нестабільною, оскільки значення нормативів Н 7, Н 8 та Н 9 постійно коливаються. Нормативне значення Н 7 становить не більше 25%, а за даними графіку показник коливається в межах 21,48, - 22,78 %, Н 8 (не більше 8-кратного розміру регулятивного капіталу) коливається протягом останніх 5 років в межах від 172,05 - 364,14, що вважається нормою, але потребує більш детального контролю та жорстких вимог до банків. Проте норматив Н 9 (не більше 25%) знаходиться в межах 17,4 - 36,72%, що свідчить про підвищений рівень ризику за операціями кредитування пов'язаних з банком осіб.

У 2018 році банківська система перейшла на стандарт МСФЗ 9. Тепер банки мають формувати резерви за кредитами за принципом очікуваних збитків. У грудні 2017 року НБУ провів перше опитування, щоб з'ясувати, як вони оцінюють можливі втрати за кредитами. Опитування проводилося серед 30 банків та стосувалося параметрів очікуваних збитків на горизонті 12 місяців для кредитів фізичних осіб, які відповідно до МСФЗ 9, знаходяться на першому етапі оцінки, тобто не зазнали суттєвого зростання кредитного ризику. Результати засвідчили, що на той момент значна частина опитаних банків перебувала ще на етапі побудови моделей, оцінки параметрів були неостаточними та суттєво відрізнялись за схожими кредитами, що продемонструвало необхідність подальшого моніторингу підходів до формування банками резервів.

Основні критерії, за якими банки групують портфелі юридичних осіб на І етапі:

- клас (рейтинг) позичальника згідно з Постановою № 351. Цей параметр використали в моделях 10 банків;

- валюта кредиту (національна/іноземна). Його використали 6 фінустанов;

- інші критерії, що їх використали банки для групування кредитів: вид економічної діяльності, розмір підприємства, наявність та термін прострочення, регіон (Крим, зона проведення АТО, інші регіони України), рейтинг позичальника за внутрішньою моделлю банку тощо.

Практика групування кредитів юридичним особам для оцінювання параметрів очікуваних збитків суттєво відрізняється поміж банками: наразі можна виділити 718 різних портфелів. Часто групування відбувається на підставі фінансових класів, визначених згідно з Постановою № 351 (137 портфелів). Однак оцінки ймовірності дефолту для резервування за МСФЗ 9 у середньому менші за нижні границі діапазонів PD для визначення кредитного ризику, а розкид цих оцінок суттєво більший за розмір відповідних діапазонів. Очікувані збитки в середньому по системі оцінено на рівні 4.5%, що є добутком ймовірності дефолту 9% та втрат в разі дефолту 48%.

Отже, кредитне страхування має переваги для всіх його учасників: для страхових компаній - можливість отримання додаткового прибутку від реалізації страхової послуги; для кредитора - можливість захистити себе від ризику неповернення кредиту; для позичальника - можливість отримати більш низьку ціну.

2.2 Динаміка ринку кредитного страхування в Україні за 2016-2018 роки

Проаналізуємо сучасний стан, динаміку, обсяги та частку проблемних кредитів у кредитному портфелі банків України.

Українські банки лідирують за часткою непрацюючих кредитів (NPLs) у світі: на 01.04.2019 року вона становила 51.7% кредитного портфеля платоспроможних банків, або 599 млрд грн. 85% NPLs - це корпоративні борги (рис.2.2).

NPLs почали стрімко зростати з середини 2014 року. У 2017 році стався номінальний стрибок через перехід на міжнародні стандарти визначення непрацюючих активів. Банки визнавали реальну якість кредитів із запізненням. На це вказує зростання прострочень за кредитами, що згодом стали NPLs. Намагаючись віддалити збитки акціонерів, фінустанови проводили короткострокові реструктуризації та капіталізували проценти

Рис.2.2. Частка непрацюючих кредитів станом на 01.04.2019

До зростання не обслуговуваних кредитів призвели війна на Сході, анексія Криму, а також спад економічної активності і девальвація гривні, що негативно вплинуло на доходи клієнтів банків.

Обсяги наданих кредитів та частка непрацюючих кредитів банків України за 2018-2019 рр. представлені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Обсяги наданих кредитів та частка проблемних (непрацюючих) кредитів банків України за 2018-2019 рр. (млн грн)

Показники	Станом на:
	01.01.2018	01.01.2019	01.02.2019	01.03.2019	01.04.2019
Кредити корпоративному сектору:	892 900	959 601	944 867	922 089	936 473
- непрацюючі кредити	500 263	535 770	537 723	514 540	517 310
- частка непрацюючих кредитів, %	56,03	55,83	56,91	55,80	55,24
Кредити фізичним особам (включно із фізичними особами - підприємцями):	174 448	202 202	204 104	203 667	207 314
- непрацюючі кредити	93 353	93 086	92 990	90 837	91 461
- частка непрацюючих кредитів, %	53,51	46,04	45,56	44,60	44,12
Міжбанківські кредити, депозити:	22 046	28 888	37 487	33 965	35 154
- непрацюючі кредити	1 372	1073	1084	1 082	1085
- частка непрацюючих кредитів, %	6,22	3,71	2,89	3,19	3,09
Кредити органам державної влади та місцевого самоврядування:	1 519	2 867	2 752	2 738	2 766
- частка непрацюючих кредитів, %	0,69	29,22	29,06	29,14	28,89
Усі кредити:	1 090 914	1193 558	1189 210	1162 459	1181 707
непрацюючі кредити	594 999	630 767	632 597	607 257	610 655
- частка непрацюючих кредитів, %	54,54	52,85	53,19	52,24	51,68
у т. ч. банки з державною часткою, з них:	71,12	67,92	67,69	65,64	65,21
ПАТ "КБ "ПриватБанк"	87,64	83,35	83,01	82,68	82,36
з державною часткою, крім ПАТ "КБ "ПриватБанк"	55,75	54,96	54,54	50,97	50,59
іноземних банківських груп	41,01	38,50	39,80	39,65	39,18
з приватним капіталом	24,08	23,01	23,35	23,09	21,75
неплатоспроможні	43,02	52,04	52,7	51,83	53,12

Станом на 01.01.2018 обсяг непрацюючих кредитів становив 500 263 млн грн (56,03%), тоді як на 01.01.2019 обсяг непрацюючих кредитів становив 535 770 млн грн, або 55,83% від загального обсягу наданих кредитів, а на 01.04.2019 їхня частка становила 55,24%, що призводить до збільшення непрацюючих активів банків у цілому та скорочує можливості кредитування національної економіки в умовах конкурентного середовища.

Поштовхом для кризи в банківській системі став зовнішній шок. Загалом 17% NPLs пов'язані з утратою територій, ринків збуту або падінням внутрішнього попиту. Зокрема в державних банках заборгованість за кредитами, виданими на НКТ, перевищує 30 млрд грн.(рис.2.3).

Однак визначальними для зростання обсягу NPLs стали дисбаланси банківської системи, накопичувані роками. Фактор відсутності операційної діяльності в позичальника був найвагомішим. Здебільшого такі компанії входили до непрозорих груп, яким було вигідно структурувати кредит у такий спосіб. У роботі з подібними клієнтами банки оцінювали ризики на основі управлінської звітності та сподівалися на якість застави або певні домовленості між власниками банку та позичальника.

Рис.2.3. NPLs галузей, що найбільше постраждали від зменшення внутрішнього попиту та втрати російського ринку

Часто неопераційні компанії отримували кредити від пов'язаних банків. Зазвичай такі позики не мали прийнятного забезпечення. Більшість подібних кредитів з'явилася задовго до кризи. Після того, як НБУ посилив контроль за кредитуванням пов'язаних осіб та розрахунком резервів, частина неопераційних боржників була заміщена новими.

Залишок кредитів, наданих неопераційним компаніям з NPLs (без урахування Приватбанку) в 2007-2019 роках наведено на рис.2.4.

Навіть у кредитуванні операційних компаній банки часто не покладалися на офіційну звітність. 121 боржник мав погані кредитні метрики в рік отримання позики. Такий підхід негативно позначився на якості кредитних рішень.

Рис.2.4. Залишок кредитів, наданих неопераційним компаніям з NPLs (без урахування Приватбанку) в 2007-2019 р.р., млрд грн

Один із ключових дисбалансів банківської системи - рівень концентрації боргу. Дві третини NPLs із вибірки - це кредити найбільшим бізнес-групам (рис.2.5).

З квітня 2018 року запроваджено оновлену модель оцінювання кредитного ризику позичальників - юридичних осіб (докладніше див. підрозділ "НБУ оновлює модель для оцінювання ймовірностей дефолту позичальників" на стор. 44 у випуску ЗФС за грудень 2017 року).

Як і очікувалося, це призвело до зміщення розподілу кредитного портфеля за класами якості ліворуч, тобто в бік поліпшення. Частка кредитного портфеля у 1 - 5 класах зросла на 2.5 в.п. Водночас частина кредитного портфеля мігрувала з 8 до 9 класу, оскільки нова редакція Постанови № 351 передбачає, що для кредитів з ознаками високого кредитного ризику клас автоматично понижується до 9-го, а не 8-го як було раніше.

Рис.2.5. Заборгованість бізнес-груп за NPLs на суму понад 100 млн грн на 01.04.2019 року

Зараз банки сформували достатній рівень резервів під NPLs та поступово скорочують частку проблемної заборгованості на балансі. Проте для НБУ важливо не допустити утворення нових дисбалансів та забезпечити здорову роботу системи. Для цього регулятор вимагає обов'язково враховувати аудитовану фінансову звітність великих боржників та груп при визначенні кредитного ризику, а також проводить безперервний моніторинг розрахунків кредитного ризику боржників і щорічне стрестестування найбільших позичальників банків.

Отже, частка непрацюючих кредитів на 01.04.2019 року вона становила 51.7% кредитного портфеля платоспроможних банків. До зростання не обслуговуваних кредитів призвели війна на Сході, анексія Криму, а також спад економічної активності і девальвація гривні, що негативно вплинуло на доходи клієнтів банків.

2.3 Порівняльна характеристика страхових послуг зі страхування кредитних ризиків страхових компаній в Україні

Розглянемо динаміку валових та чистих страхових премій, виплачених СК за кредитний ризик в 2016-2018 роках (рис.2.6).

Рис.2.6. Динаміка валових та чистих страхових премій, виплачених СК за кредитний ризик в 2016-2018 роках, млн.грн.

Отже, валові страхові премії від страхування кредитів в 2018 році виросли у 2 рази. Чисті страхові премії щорічно збільшуються та склали в 2018 році 557,2 млн.грн.

В таблиці 2.2 наведено якісний аналіз страхових компаній в розрізі наявності ліцензії на страхування кредитних ризиків, оприлюднення загальних правил страхування, наявність особливих умов страхування та діапазон страхового тарифу.

Таблиця 2.2

Якісний аналіз умов страхування кредитних ризиків

№	Страхові компанії	Ліцензія на здійснення страхування кредитних ризиків	Правила страхування на сайті страховика	Особливі умови	Тариф, %
1	КРЕМІНЬ	+	-	-	0,2 - 0,8
2	УН 1КА	+	+	+	0,5-3,8
3	АХА СТРАХУВАННЯ	+	+	-	0,6-2
4	АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ	+	+	+	0,3-8
5	PZU УКРАЇНА	+	+	+	-
6	ІНГО УКРАЇНА	+	+	-	-
7	ТАС СГ	+	+	-	0,8-4
8	ПРОВІДНА	+	+	+	0,1-5,0
9	УСТ	+	-	-	-
10	КРЕДО	+	+	+	0,2-2,5
11	УНІВЕРСАЛЬНА	+	+	+	0,5-3
12	АЛЬЯНС	+	+	-	-
13	ОРАНТА	-	-	-	-

З табл. 2.2 видно, що всі страхові компанії окрім ОРАНТИ оприлюднюють ліцензії на здійснення страхування кредитних ризиків та три страхові компанії КРЕМІНЬ, ОРАНТА та УСГ не оприлюднюють свої правила страхування.

В загальних правилах страхування страхові компанії вказують основні положення для страхування кредитних ризиків. Вони складаються відповідно до Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 р. із змінами № 2597-VIII від 18.10.2018 і, в основному, мають загальний шаблон.

Розглянемо на сайтах страховиків особливі умови добровільного страхування кредитних ризиків (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Особливі умови добровільного страхування кредитних ризиків

№	Страхові компанії	Особливі умови добровільного страхування кредитних ризиків
1	2	3
1	УНІКА	- при здійсненні банківської діяльності, втрати (припинення) права власності та інших майнових прав (титульне страхування) - що виникли внаслідок відміни подорожі за кордон або зміни - строків перебування за кордоном - при здійсненні банківської діяльності
2	АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ	- пов'язаних з матеріальними втратами, що стали наслідком - вимушеної відмови подорожуючої особи від запланованої та - оплаченої поїздки/подорожі або зміни термінів такої поїздки/подорожі - пов'язаних із втратою права власності (титульне страхування) - пов'язаних з перервою у діяльності
3	PZU УКРАЇНА	- пов'язаного із непередбачуваними витратами під час поїздки за - кордон. - держателів банківських карт
4	КРЕДО УНІВЕРСАЛЬНА	- пов'язаних зі збитками внаслідок неможливості здійснити - подорожі - внаслідок відміни подорож за кордон або зміни строків - перебування за кордоном - пов'язаних із використанням платіжних карток
5	ПРОВІДНА	- пов'язаних зі збитками, понесеними внаслідок перерви в - господарській діяльності - пов'язаних зі збитками, понесеними внаслідок припинення права - власності на майно - пов'язаних зі збитками, понесеними внаслідок неможливості - здійснення подорожі (поїздки) - пов'язаних зі збитками, понесеними внаслідок непередбачених - фінансових витрат - пов'язаних зі збитками, понесеними внаслідок фінансових - збитків, пов'язаних із ризиками здійснення операцій з - використанням платіжних карток

Отже, страхування кредитного ризику не є дуже поширеним у українській практиці, про що свідчить мізерний розмір страхових премій та страхових виплат за страхуванням кредитів, проте воно дозволяє банку позбутися неякісної заборгованості, очистивши баланс і знизивши розмір потрібного резервування під непрацюючі кредити відповідно до вимог НБУ. У цьому випадку банк страхує свій кредитний портфель (або його частку), що дає йому можливість за умови настання прострочення по кредиту отримати страхову виплату від страхової компанії (як правило, заборгованість зі свого балансу). Страховики розробляють особливі умови для страхування, вносять зміни до правил страхування, корегують страхові тарифи, тобто страхування кредитних ризиків здійснюється.

3. Перспективи розвитку страхування кредитних ризиків в Україні

3.1 Зарубіжний досвід страхування кредитних ризиків

Однією із найперспективніших форм інтеграції можна вважати стратегічні альянси банківських установ та страхових організацій. Це зумовлено наявністю у них великих обсягів довгострокових капіталів, потребою ефективного їх використання та об'єктивною необхідністю диверсифікації діяльності й підвищення рентабельності операцій. Причому, саме страхові компанії є основними учасниками стратегічних альянсів у світі. Це обумовлено, перш за все, наявністю у них великих обсягів довгострокових капіталів, потребою ефективного їх використання та об'єктивною необхідністю диверсифікації діяльності і підвищення рентабельності операцій.

Наприклад ресурси американської економіки на 30% складаються з ресурсів страхування життя. В Швейцарії цей показник складає 70%. В Японії страхові компанії володіють майже 18% всього акціонерного капіталу країни. А страховики Європи, США та Японії на кінець 90-х років управляли загальним обсягом вкладених коштів в економіку на суму більше 4 трлн. $ [4, с. 88-90].

Дієвим методом мінімізації кредитного ризику, який використовується банками та вимагає достовірної інформації про позичальника - є страхування.

Слід зауважити глибоку світову інтеграцію страхових компаній у банківський сектор. Унаслідок об'єднання однієї з найбільших німецьких СК Allianz із Dresdner Bank виникла, на той час, четверта за величиною в світі фінансова група. Відома французька СК Аха представлена на французькому ринку дочірнім банком Bank Worms і має тісні контакти з рядом національних банків. У Франції майже 60% страхових полісів реалізується через банки - це яскравий приклад довгострокового стратегічного партнерства банків і страховиків. У Європі в середньому кожен третій поліс страхування життя і кожен двадцятий за іншими видами страхування також реалізується банками. Деякі регіональні банки Японії, надаючи канали збуту для страхових компаній, контролюють близько 50% місцевих ринків фінансових послуг.

Першими, хто оцінив перспективи співпраці із страховиками, були банки. Сьогодні практично кожний банк має мінімум одного або й кількох страхових партнерів.

В закордонній практиці кредитне страхування вперше набуло розвитку в Європі після першої світової війни. В наш час страхуванням кредитних ризиків в основному займаються спеціалізовані страхові компанії. Прийняття кредитного ризику головним чином пов'язане з формуванням бази даних про фінансовий стан потенційних клієнтів. Постачальниками такої інформації є банки. Серед страхових компаній, що займаються страхуванням кредитів, широко практикується обмін інформацією

Існують також спеціалізовані фірми, що надають за відповідну плату необхідну інформацію, в тому числі і конфіденційного характеру.

Наприклад, в світовій практиці одним з найбільш відомих джерел даних про кредитоспроможність є фірма "Дан енд Бредстріт", яка збирає інформацію про близько 3 млн. фірм США і Канади і надає її за підпискою. Коротка інформація і оцінка кредитоспроможності кожної фірми друкуються у загальнонаціональних та регіональних довідниках [8].

Співпраця страхових компаній і банків є взаємовигідною, оскільки для страхових компаній це збільшення обсягів продажу страхових продуктів, розширення клієнтської бази та каналів збуту, скорочення частки витрат на організацію продажу; для банків - страхування ризиків, пов'язаних з банківським бізнесом, покращення конкурентної позиції на ринку, підвищення лояльності з боку клієнтів, зміцнення іміджу.

Проте, крім зазначених переваг, інтеграція банків і страхових компаній має й недоліки, головним із яких є монополізація фінансової галузі. Наприклад, підприємство бере в банку в лізинг обладнання, при цьому банк зобов'язує його застрахувати лізингове майно й пропонує ряд страхових компаній, поліси яких він прийме. Із цими страховими компаніями він має договір про співпрацю, або вони входять в одну банківсько-страхову групу. Підприємство, яке бере у лізинг обладнання, не має права вибрати іншу страхову компанію, умови страхування якої можуть бути більш привабливими, а вартість послуг - нижчою, що обмежує права споживача фінансових послуг. Таким чином, відбувається прихована монополізація ринку фінансових послуг [6].

Аналіз наукових робіт із проблеми консолідації страхових компаній і банків дозволив розглянути форми взаємодії цих фінансових структур.

До першої форми відносять угоди про співпрацю комерційних банків і незалежних страхових компаній без створення юридичної особи. У цьому випадку інтереси комерційних банків - це забезпечення фінансової стійкості, безпеки і стабільності. Страхова компанія, у першу чергу, займається страхуванням кредитних ризиків. Інтерес банків - це також внески на депозити страхової компанії в цьому банку. Інтереси страхової компанії - операції страхування з клієнтами банку, постійні надходження страхових премій, мінімізація витрат страхової структури. Така форма взаємодії охоплює достатньо велику кількість банків і страхових фірм.

Друга форма - утворення комерційного банку і страхової компанії одними й тими ж особами, які прагнуть до диверсифікації капіталу з метою отримання доходів у суміжних сферах ринку фінансових послуг. До цієї форми відносимо також операції поглинання і злиття компаній. Питання безпеки й стійкості при такій формі співпраці не стоять на першому місці.

До третьої форми співпраці можна віднести формування кептивних страхових компаній. У такому разі Правління комерційного банку створює страхову структуру, володіє її контрольним пакетом акцій (паїв, частки).

Кептивні страхові компанії здійснюють страхування різних ризиків клієнтів банку з урахуванням специфіки цих ризиків, забезпечуючи тим самим фінансову безпеку й фінансову стійкість банку. Такі страхові компанії створювалися для оптимізації схем оподаткування й майже легального відтоку коштів за кордон через операції перестрахування [8].

Кожна із цих форм вимагає розробки й реалізації загальних фінансових програм, у яких визначаються напрями взаємодії, нові фінансові продукти, пропоновані споживачам, умови реалізації банківськими установами стандартного набору послуг страхової компанії та ін.

Розглянувши детальніше форму взаємодії банків та страхових компаній, бачимо що страхові організації, окрім можливості розмістити свої фінансові ресурси, зокрема страхові резерви, у державні та корпоративні цінні папери, пайові інвестиційні фонди, нерухоме майно тощо, можуть забезпечити також свою інвестиційну діяльність і за допомогою банківської системи, для якої інвестиційна діяльність страховиків має прикладне значення, а тому банки є для страхових компаній найважливішими фінансовими інститутами, що забезпечують капіталізацію їхніх фінансових ресурсів. Це може відбуватися за рахунок інвестування частини страхових резервів у вартість банківських вкладів (депозитів), у тому числі засвідчених депозитними сертифікатами, у векселі банків, а також у корпоративні цінні папери, емітентами яких є комерційні банки.

Аналіз зарубіжного досвіду розв'язання проблем недоброякісних кредитів комерційних банків свідчить, що усунення сумнівної заборгованості з балансів комерційних банків - справа складна і потребує виважених підходів. До того ж, досвід ряду країн із перехідною економікою (Чехія, Румунія, Угорщина, Польща), що спромоглися суттєво зменшити обсяги безнадійної заборгованості у банківському секторі, доводить, що ефективна практична реалізація програм із поліпшення якості кредитних вкладень банків відбувалася за значної державної підтримки

Таким чином, використання в українських банках зарубіжного досвіду вдосконалення управління кредитним ризиком має тривати шляхом створення комплексного механізму управління кредитними ризиками, дія якого полягає в страхуванні від імовірних, небажаних відхилень фактичних результатів від прогнозованих за допомогою фінансових інструментів, котрі застосовують у світовій практиці.

3.2 Напрями удосконалення страхових послуг за страхування кредитних ризиків

Банки справляють великий вплив на становлення професійного страхового бізнесу в Україні, наприклад у до кризові часи близько 70% продажу страховиків забезпечували банки: при наданні іпотечних та автокредитів позичальники зобов'язані придбати страховку.

При страхуванні кредитів банки і страховики повинні чітко розмежовувати відповідальність кожної із сторін за перевірку, контроль та своєчасність прийняття рішень з метою запобігання неповерненню кредиту через непрофесійні чи навмисні дії позичальника. Отже необхідна угода, яка виключає можливість змови між страховиком і позичальником чи банком і позичальником. НБУ накладає обов'язки з виконання контролю за цільовим використанням наданих кредитів. Саме невиконання цих функцій з боку банків стало в багатьох випадках причиною відмови страховиків сплачувати кредиторові страхове відшкодування.

...