Сучасний стан та історичні зміни герпетофауни Луганщини

на основі власного матеріалу та аналізу літературних джерел скласти анотований список герпетофауни Луганщини.

2.2 Матеріал і методика роботи

В основу власних досліджень покладено наведений нижче список амфібій та плазунів, які зустрічаються в Луганський області. Він складений на основі глибокого аналізу літературних джерел та власних спостережень (аналіз зібраного матеріалу та опитування місцевих жителів).

Для кожного виду наводиться коротка характеристика за схемою: розміри; характер перебування; життєве середовище; розмноження; живлення; відносна чисельність. Систематичне положення та назви видів наведено на український та латинський мовах: для земноводних - відповідно до сучасної номенклатури (Є. Писанець, 2007) [5], а також до украинскіх назв, затверджених природничим відділом Інституту українськогї мови УАН (1927); для плазунів - згідно сучасних уявлень систематиків-герпетологів, що друкуються у відчизняній та світовій фаховій літературі останніми роками.

Особливу увагу було приділено видам, що віднесено до будь-яких охоронних списків [49] - вони виділені позначкою *. Поряд з назвою таких видів вказано, в якому охоронному списку знаходиться цей вид, а також приводяться відповідні уточнення (охоронна категорія, № додатку тощо).

Список умовних скорочень

* - вид підлягає охороні.

МСОП - Червона книга Міжнародної Спілки Охорони Природи. В дужках вказано категорію виду, код загрози та код біотопу.

БЕ - Бернська конвенція. В дужках вказано номер додатку до Конвенції, до якого внесено вид.

ВА - Вашингтонська конвенція. В дужках вказано номер додатку до Конвенції, до якого внесено вид.

КУ - Червона книга України. В дужках вказано бал категорії охорони виду.

КРФ - Червона книга Російської Федерації.

2.3 Анотований список герпетофауни Луганщини

А. КЛАС ЗЕМНОВОДНІ AMPHIBIA

Для представників цього класу притаманні дві важливі риси: здатність змінювати середовище існування з водного на коловодну та метаморфоз. У більшості видів тіло голе, не вкрите лускою; відсутні плавці - замість них розвинуті дві пари кінцівок, які складаються з низки сегментів. Шкіра містить багато залоз, які її обільно зволожують. Личинка за будовою нагадує риб, а дорослі особини схожі з плазунами.

А¹. РЯД ХВОСТАТІ CAUDATA або URODELA

У всіх представників голова непомітно переходит в подовжений тулоб, а тулоб в свою чергу - в довгий хвіст; кінцівки короткі, у деякіх видів істотно зменшені. Огран слуху не має барабанної перетенки. Тісно зв'язані з водним середовищем, багато хто - протягом всього життя. Плавають ундулюючими рухами, хвилеподібно вигинаючи тіло. Запляднення відбуваеться в воді та в більшості видів воно внутрішнє: самка при цьому захоплює сперматофор клоакою. Представникам ряду притаманна турбота про нащадків (запліднені яйця часто завертаються в листя водних рослин; яйцеві кладки охороняються тощо). Наземних видів небагато, вони мають укорочене тіло і довгі міцні кінцівки. Розповсюджені виключно в Північній півкулі.

I. РОДИНА САЛАМАНДРОВІ SALAMANDRIDAE

Рід Тритон Triturus

1. Тритон звичайний Triturus vulgaris (Linnaeus, 1758)

Середня довжина тіла 8 см, максимальна - 11 см. В період размноження зустрічається в стоячих водоймах та в водоймах з повільною течією. Після розмноження зустрічається на суші в вологих місцях - в лісах, садах та лісосмугах. Розмножується навесні; ікрометання порційне; кожне яйце приклеюється до складеного поплам листку підводної рослини. Живиться членістоногими, хробаками та молюсками. Звичайний для Луганщини вид, що веде прихований спосіб життя. Відомі знахідки з заплави ріки Сіверский Донець в Кремінському (Серебрянське лісництво) та Станично-Луганському [5] районах. С.Г. Панченко (2000) указывает на непідтвержденні дані про зустрічи тритона на півночі Луганської області (верхоріччя Айдару) [50].

А². РЯД БЕЗХВОСТІ ANURA

Це самих великий ряд земноводних. Представники ряду мають відносно однакову „жабґячу” будову тіла. Безхвості переважно сухопутні тіварини. Вони мають язик, що здатен вібрасиватися назовні для захвату їжі (переважно комах). Відкладають яйця в воду. Личинка роввинається в воді. Метаморфоз чітко виражений.

II. РОДИНА ЖАБЯЧІ RANIDAE

Рід Зелена, або Водяна жаба Pelophylax

2.* Жаба озерна Pelophylax ridibunda (Pallas, 1771) БЕ(3)

Довжина тіла 9-11 см. Зустрічається в водоймах всіх типів, хоча надає перевагу біотопам відкритих просторів [5]. У воді проводить більшу частину життя. Живиться комахами, частіше жуками; крупні особини - мальками риб та пуголовками. Ікрометання порційне. В шлюбний період на добре прогрітих мілклводдях спостерігаються скупчення до 90 особин на 20 м². Звичайний для Луганщини вид, який є найбільш массовим видом земноводних Луганської та Донецької областей. Тут на 100 м бірігової лінії налічується 10-12 особин цього виду [51]. Відіграє велику роль в екосистемах водойм та на прилеглій смузі суши, споживаючи значну кількість біомаси безхребетних [52]; в свою чергу особинами цьго виду харчуються соми та інщі риби, лелеки, всі види чапель, рідше - хижі птахи (наприклад, шуліка); спостерігалися випадки полювання на жаб рибалочки (С.П. Литвиненко). Беручи до уваги той факт, що приблизно 50% енергії спожитої їжі спрямовується в них на формування нових тканин тіла (у гомойотермних тварин - до 2%) і те, що в порівнянні з з подібними за розмірами тіла гомойотермними тваринами земноводні живуть значно довше (максимальний вік жаби озерної 7-11 років), за здатністю накопичувати енергію в біосистемах вони нагадують рослини (Stebbins et al., 1995). Виходячи з розмірів тіла дорослих ососбин в річці Сіверский Донець вид знаходиться в зоні екологічногоо оптімума [51].

3.* Жаба ставкова Pelophylax lessonae (Camerano, 1882) БЕ(3)

Довжина тіла в середньому 5-6 см, максимум - 8,4 см. Зустрічається поблизу водойм в широколистих та змішаних лісах, а в степу - у старицях річок та ставках, не відходячи далеко від водоймищ. Теплолюбивий вид, розмножується при температурі води вище 16°С. Дорослі особини влітку полюють переважно на суші. Частіше не живе в водоймах поруч з жабою озерною, а якщо це і трапляється, то тримається ближче до берегів на мілклводді. Часто спостерігається массова загибель на стадії пуголовки через пересихання водойм. Цим видом харчуються практично всі коловодні плазуни, птахи та ссавці; для вужів, лелекоподібних та норок цей вид складає основну частину раціону [5]. Вид для Луганщини звичайний, але він значно поступається за цисельністю жабі озерній. Основним місцем проживання є заплава ріки Сіверський Донець та його ліволберіжних притоків. На відміну від іншіх зелених жаб, цей вид не вирізняється високою екологічною пластичністю, тому антропогенний процес є одним з основних факторів, що впливає на чисельність популяцій [5].

4.* Жаба їстівна Pelophylax esculentus (Linnaeus, 1758) БЕ(3)

Довжина тіла до 9 см. Вид гібридогенного походження, тому дуже схожий на батьківськи види: жаба озерна (P. Ridibundus) та жаба ставкова (P. Lessonae). Визначення таксономічного статусу жаби їстівної базується на роботах Л.Бергера (Berger, 1964). Серед найбільш цікавих відкриттів, зроблених при вивченні каріотипів зелених жаб, є виявлення особин з триплоїдним набором хромосом (3n=39; у батьківських форм P. ridibundus та P. lessonae 2n=26) [22]. Останнім часом виявлені поліплоїдні (триплоїдні та тетраплоїдні) особини, які складають 24% в популяціях жаби їстівної (P. Esculentus) Харьківської, Луганської та Донецької областей; при цьому частина триплоїдів мали генотип з 2-х геномів ставкової та 1-го озерної жаби (54,8% від всіх поліплоїдів), інша частина - з 2-х геномів озерної та 1-го ставкової жаби (41,5% від всіх поліплоїдів) [5,53,54]. Точність визначення видів зелених жаб з Луганської області була підтверджена проточної ДНК-цитометрії в Інституті цитології РАН (г. Санкт-Петербург). Так, 5 особин жаб, що були вилучені з ріки Сіверский Донець (охоронна зона ділянки «Придонцова заплава» Луганського природничого заповідника та ставків Луганського рибгоспу (Станично-Луганський район) виявилися триплоїдами LLR: їх генотип складався з 2-х геномів ставкової та 1-го генома озерної жаби [55].

Рід Бура, або Трав'яна жаба Rana

5.* Жаба гостроморда, або болотяна Rana arvalis Nilsson, 1842 БЕ(2)

Довжина тіла в середньому 5-7 см, максимальна - 8 см. Зустрічається по річковим заплавам; тісно повґязана з заростями дерев та чагарників, що примикають до боліт, річок, лукам, галявинам, лісовим вирубкам та ланам. Зимуе поодинці на суші: у ямах під опалим листям, у норах гризунів. Розмножується ранньою весною у стоячих водоймах, до яких першими приходять самці. Самки покидають водойми сразу після викидання ікри; самці залишаються в них на певний час, чекаючи самок, що запізднилися. Ікра викидається у вигляді грудочок (по 500-2500 яєць), які спочатку лежать на дні водойми, ала за добу набухають та спливають. Розвиток ікри триває 3-10 днів, пуголовків - 1,5-2 месяця. Статева зрілість у 3 роки. Рідкий для Луганщини вид. Зустрічається в заплаві ріки Сіверський Донець та його лівоберезних притоків. [50, 55, 56].

III. РОДИНА РАПУХОВІ BUFONIDAE

Рід Ропуха Bufo

6.* Ропуха зелена Bufo viridis Laurenti, 1768 БЕ(2)

Довжина тіла в середньому 7-9 см, максимальна - 12 см. Зустрічається у відкритих біотопах: на ланах, луках, городах. День проводить нерухомо в схованках; полює у присмерках. Живиться членистоногими. Залягає в сплячку в жовтні-лютому. Зимує у ямах під опалим листям, в норах гризунів, інколи може зариватися у рихлу землю. Виходять зі сплячки в період з березня по квітень. Розмножується в стоячих водоймах; самці заходять до водойм першими і залишаються там до середини літа. Ікра викидається у вигляді довгою (довжиною до 7 м) намотаної на водні рослини стрічки зі слизу, яка містить 5-33,5 тис. яєць. Розвиток пуголовків відбувається досить швидко - 45-55 доби. Звичайний для Луганщини вид, який значно поступається за чисельністю жабі озерній [50, 55, 56].

7.* Ропуха сіра, або звичайна Bufo bufo (Linnaeus, 1758) БЕ(3)

Довжина тіла 6-9 см, максимальна - 15 см. Зустрічається в садах, парках, заростях чагарників, розташованих вздовж ярів, а також в лісах різних типів. Вихлдять зі сплачки в першій половині - середині квітня при температурі воздуха 5-10 °С; залягає в сплячку в вересні - листопаді. Зимує поодинці або невеликими групами в норах гризунів, трухлявих пнях, кучах каміння, інколи - у підвалах. Статева зрілість настає на 3-4 роках життя. Розмножуватися починає практично зразу після пробудження зі сплячки при температурі води 5-8 °С; преріод розмноження триває 2-3 тиждня. Для розмноження використовує неглибокі водойми з слабкою течиєю або стоячи. Ікра викидається недалеко від берегів у вигляди подвійного шнуру слизу чорного кольору. Одна кладка містить 7-9 тис. яєць, розташованих в декілька рядів. Розвиток ікри при температурі води 10-12° триває 5 діб. Після вилуплення пуголівки деякий час проводять нерухомо, закріпившись до залишків слизу; за 10-14 вони починають рухатися, утворюючи значні скупчення на мілклводді. Розвиток пуголівки триває 50 днів. Веде нічний спосіб життя. Живиться членистоногими та молюсками. Звичайний для Луганщини вид. Зустрічається по всій області, але ніде не є чисельним [50, 55, 56]. До зниження чисельності призводять різноманітні фактори антропогенного походження; переважно це руйнування природних лісових ландшафтів, а також забруднення водойм, що використовуються для розмноження [5].

IV. РОДИНА ЖАБИ-ЗЕМЛЯНКИ PELOBATIDAE

Рід Землянка Pelobates

8.* Землянка звичайна Pelobates fuscus Laurenti, 1768 БЕ(2)

Довжина тіла до 8 см. Зустрічається у лісах, садах та городах, але тільки на рихлих грунтах. Живиться вночі наземними безхребетними; день проводить нерухомо, зарившись у грунт. Залагає в зимову сплячку першою серед всіх земноводних; сплячка тривала - приблизно 200 діб. Розмножується в квітні - на початку травня в водоймах. Період розмноження короткий - 20-25 дней; після цього дорослі особини виходять з водойм. Паруються під водою. Ікра викидається у вигляді товстого шнура слизу, що намотаний на водні рослини. Одна кладка містить 400-3200 яєць. Розвиток пуголівок триває 2,5-3 місяця, ростуть вони дуже інтенсивно і досягають довжини тіла 7,5-17,5. Після метаморфозу молоді особини виходять з водойм і закопуються на зимівлю в грунт на берігу. Малочисельний для Луганщини вид; розповсюджений по всій рериторій області [50, 55, 56].

V. РОДИНА ДЖЕРЕЛЯНКОВІ BOMBINATORIDAE

Рід Джерелянка Bombina

9.* Джерелянка червоночерева Bombina bombina (Linnaeus, 1761) МСОП(LR/cd), БЕ(2)

Довжина тіла до 6 см. Зустрічається у відкритих біотопах, частіше по річкових заплавах. Заселяє калюжі, канави, стариці, ставки; надає перевагу водоймам, що заросли ряскою. Залягає в зимову сплячку в кінці вересня - жовтні. Зимує на суші в ямах під опалим листям, в норах гризунів, в підвалах; може зимувати в водоймах, зариваючись до ілу. Виходить зі сплячки в березні - квітні; за 2-3 тиждня переходить до водойм. Масове викидання ікри спостерігається в кінці весни після встановлення стабільного рівня води. Проявляє міцний звґязок з водою: після розмноження не виходить з водойм, проводячи в воді більшу частину життя; виходить на сушу тільки в вечорі. Розвиток ікри триває 4-12 діб; розвиток пуголівки - 2-2,5 місяці. Живиться комахами, храбаками, молюсками. Звичайний для Луганщини вид, який особливо широко представлений в заплаві ріки Сіверський Донець; в озерах Рубіжне, Мосякіно, Глибоке, а також в ставках Луганського рибгоспу (Станично-Луганський район). На півдні області чисельність дещо нижча, порівняно з нівніччю [50, 55, 56].

VI. РОДИНА РАЙКОВІ HYLIDAE

Рід Райка Hyla

10.* Райка звичайна, або деревна Hyla arborea (Linnaeus, 1758) МСОП(LR/nt), БЕ(2)

Довжина тіла 3,5-4,5 см. Зустрічається в лісах, заростях чагарника та на луках з високими травами та очеретом. Залягає в зимову сплячку в вересні-жовтні. Зимує в тріщінах грунту, в норах гризунів, під камінням, в дуплах дерев, або в мулі ні дні водойм. З зимової сплячки першими виходять самці (початок квітня), самки - з запіздненням на тиждень. Більшу частину життя проводять на деревах, спускаючись на землю лише в присмерки для полювання та поповненя в тілі запасів води шляхом занурення в воду. Характерна чітка привґязаність до місць перебування [5]. Дуже рідкий для Луганщини вид. В межах області відомі лише поодинокі знахідки виключно у поймі ріки Сіверський Донець [55,56].

В. КЛАС ПЛАЗУНИ REPTILIA

Представники класу - пойкілотермні тварини з нестабільною температурою тіла, яка всеж таки перевищуе температуру навколишнього середовища. Дихають вони виключно легенями. В онтогенезі відсутній метаморфоз; розвиток не повґязаний з водою. Тіло вкрито лускою, щільною та твердою шкірою, роговими щитками або кістковим пансирем. Зовнішня будова тіла різноманітна. Рухаються за звичаєм повільно, ала гама рухів дуже широка: багато з них лазять по деревах, добре плавають, бігають, виконують справжні польоти. При знижинні температури або в посушливий літній період року впадають в сплячку. Запліднення внутрішне. Відкладають від 2-х до 150-ти яєць. Ростуть повільно.

В¹. РЯД ЧЕРЕПАХИ CHELONIA

Від інших тварин черепахи вирізняються наявністю твердого кісткового панцира, внутрь якого більшість видів можуть втягувати голову та кінцівки, які вкриті лускою. Голова масивна, щелепи не мають зубів але мають гострі рогові краї. Шія добре виражена і дуже рухлива. Пґятипала кінцівка пристосована до ходіння або має форму весла. Хвіст короткий, інколи його кінчик ороговеває.

VII. РОДИНА ПРІСНОВОДНІ ЧЕРЕПАХИ EMYDIDAE

Рід Болотяна черепаха Emys

11.* Черепаха болотяна Emys orbicularis Linnaeus, 1758 БЕ(2), ВА(2)

Довжина карапаксу до 23 см. Зустрічається на болотах, в озерах, плавнях рік, старицях, каналах. Уникають річок з швидкої течією, надаючи перевагу водоймам з пологими берегами і рослинністю. Може віддалятися від водойм на невеликі відстані. Активність проявляє протягом дня, ніч проводить у вісні на дні водойми. Залягає в зимову сплячку в кінці жовтня - напочатку листопада, хоча в теплі зими може бути активною і взимку. Зимує на дні водойми. З зимової сплячки виходить в квітні-травні при температурі повітря 6-14 °С, а води - 5-10 °С. Парується на мілководді в кінці квітня - на початку травня. За сезон спостерігається 1-3 кладки. Самка відкладає 3-13 яєць у ямку глибиною 10-17 см, вириту власноручь на берігу водойми. Яйця білі, вкриті вапняною шкарлупою. Їжу добуває головним чином на суші. Живиться комахами, багатоніжками та ракоподібними, відшукуючи їжу під опалим листям і гілками, або полюючи в траві на повзающих комах (частіше на прямокрилих). Звичайний для Луганщини вид. Зустрічається на всій території області, хоча чисельність на півдні області (Донецький кряж) нижча, порівняно з північними територіями [50, 55, 56].

В². РЯД ЛУСКАТІ SQUAMATA

Зовні представники ряду можуть значно відрізнятися один від одного. Їх поєднуе наявність луски або щітків на шкірі. Такі луски зазвичай налягають один на одне; щитки, відповідно, мають багатовугольну форму та лежать в одній площені. Отвір клоаки має форму щелини, на задній стінці клоаки у самців розташований подвійний купулятивний орган, ввернутий всередену каудально.

VIII. РОДИНА ВЕРЕТЕНИЦЕВІ ANGUIDAE

Рід Веретіниця Anguis

12.* Веретіниця Anguis fragilis Linnaeus, 1758 БЕ(3)

Довжина тіла 45 см. Зустрічається у широколистяних і мішаних лісах, на луках, інколи - в садах і ланах. Веде прихований полупідземний спосіб життя. Активність проявляє в вечірні та утрішні часи; день і ніч проводить в схованках. Проявляе осідлість, займає індівідуальні ділянки радіусом в декілька метрів. Живиться головним чином слимаками та дощовими хробаками; також може поїдати равликів, багатоніжек, мокриць, гусень, ящериць та змій. Зимову сплячку проводить у глибоких ямах та порожнинах в грунті. Збирається в зимових схованках групами до 30-ти особин; до складу таких груп можуть входити, крім ящірок, гадюки та земноводні. Линяє кільцями. Яйцеживородячий вид: парується навесні, за 3 місяці самка народжує до 26 нащадків. Статева зрілість настає з 3-х років. Рідкий для Луганщини вид, що зустрічається переважно в лісах Кременського району; відмічені поодинокі знахідки з півдня області (Донецький Кряж; напівніч від міста Красний Лучь) [55,56].

IX. РОДИНА ЯЩІРКОВІ LACERTIDAE

Рід Ящірка Lacerta

13.* Ящірка прудка Laserta agilis Linnaeus, 1758 БЕ(2)

Довжина тіла 25-28 см. Зустрічається у світлих лісах, заростях чагарника, в садах, на ланах і луках, по узбіччях доріг, схилах холмів і ярів. Проявляє осідлість, охороняє власну територію. Харчується комахами, павуками, хробаками, Розмножується повесні після виходу із зимоіої сплячки та ліньки. На прикінці травня - на початку червня самка відкладає від 6 до 16 яєць у неглибоку ямку, вириту у пухкому вологому грунті в добре освітленому місці. На початку липня починає вилуплюватися молодь. Протягом літа спостерігаються повторні кладки. Статева зрілість настає з 3-х років. Живиться комахами, павуками, хробаками та слимаками. Звичайний для Луганщини вид, який проявляє синантропію [55, 56].

Рід Ящурка Eremias

14.* Ящурка піщана Eremias arguta Pallas, 1773 БЕ(3)

Довжина тіла в середньому 8 см, максимальна - 12 см. Зустрічається на піщаних пляжах і дюнах, по річкових долинах з розрідженою рослинністю; останнім часом освоює степи. Здатна зариватися у пухкий пісок. Проявляє осідлість; на індивідуальній ділянці власноруч риє нори. Залягає в зимову сплячку у другій половині вересня - жовтні. З зимової сплячки виходить в березні - середині квітня. Парується в квітні-травні; перша кладка фіксується в травні-червні, друга - в липні. Інкубація яєць триває 30-40 днів. Живиться комахами, мокрицями, павуками та молюсками; рідше - рослинами. В цілому для Луганщини вид малочисельний; відомий за знахідками на околицях селища Городище (Біловодський район) [58]. Останнім часом стає фоновим видом на піщаній терасі лівого берега ріки Сіверський Донець (С. Фомін, 2008,2009) [55,56].

X. РОДИНА ВУЖОВІ COLUBRIDAE

Рід Вуж Natrix

15. Вуж звичайний Natrix natrix Linnaeus, 1758

Довжина тіла в середньому 1 м, максимальна - 205 см. Надає перевагу вологим місцям перебування: заплавам річок, берегам озер, ставків та боліт; однак зустрічається також і в степу та навіть на схилах крейдяних відслоєнь. Не уникає близькості людини. Лазає по деревах, добре плаває ті пирнає. Активність проявляє в день та в присмерки. Нічь проводить в стані спокою, ховаючись під корінням дерев, в купах опаллого листя та під камінням. Зимову сплячку проводить в норах гризунів, в ямах під листям, в підвалах. В таких зимових схованках можуть збиратися разом з гадюками та мідянками. З зимової сплячки виходить відносно рано. Парується навесні, а інколи - ще й восени. Самка відкладає 8-30 яєць часто різної форми, вибираючи для цього вологі, теплі та захищені від прямих сонечних променів місця. Інколи фіксуються масові кладки: так в одному місці може налічуватися до 3 тисяч яєць від різних самок. Інкубація яєць приває 1-2 місяці. Займає індивідуальні ділянки площею в декілька гектар, але їх не охороняє; тому такі індивідуальні території широко перекриваються у різних особин. Живиться земноводними, рідше - комахами, підстерігаючи здобич. Звичайний для Луганщини вид [50,55,56].

16.* Вуж водяний Natrix tesselata Laurenti, 1768 БЕ(2)

Довжина тіла в середньому до 1 м, максимальна - 1,5 м. Зустрічається по берегах ставків, озер і річок, а також в самих ціх водоймах. Надає перевагу відкритим, теплим, стоячим або повільно текучими водами. Плаває на поверхні і у толщі води, лягає на дно водойми, лазає по коловодним рослинам. Проявляє активність в світлу пору доби; вночі часто формує скупчення в раростях очерету. Зимову сплячку проводить в норах гризунів на значній глибині (до 80 см). Парується навесні та восени. Самка в кінці червня - в липні відкладає 6-25 яєць. Кладки фіксуються під камінням або в пухкому субстраті; часто спостерігаються масові кладки. Інкубація яєць триває біля 2-х місяців. Звичайний для Луганщини вид [55, 56].

Рід Dolichophis (=Hierophis)

17.* Полоз жовточеревий Dolichophis caspius Gmelin, 1789 БЕ(2), КУ(2)

Традиційна російська назва «желтобрюхий полоз» раніше відповідала виду Colober jugularis L., 1758 (точніше, підвиду C. j. caspius) [59]. Це найкрупніша змія Європи; довжина тіла до 2,5 м. Зустрічається в степу, в заростях чагарника, розріджених лісах, серед скал і на камґянистих схилах, а також по берігах річок (у воду не заходить). Надає перевагу сухим відкритим біотопам. Проявляє активність вдень. Ніч проводить в сховищах: норах гризунів, низьких дуплах дерев, заростях трави або чагарника, серед каміння; привґязаний до свого сховища. Зимову сплячку проводить в норах гризунів. Масово линяє в червні [59]. Статева зрілість настає в 3-4 роки. Розмножується в середині літа. Самки відкладають по 5-16 яєць, обираючи для цього найчастіше дупла та щелини в стовбурах дерев. Живиться ящірками, зміями, дрібними птахами, мишоподібними гризунами; інколи - великими комахами та жабами. Рідкий для Луганщини вид [55, 56].

Рід Лазячий полоз Elaphe

18.* Полоз візерунчатий Elaphe dione Pallas, 1773 БЕ(3)

Максимальна довжина тіла 1,5 м. Зустрічається в заплавах річок, по лукам, на болотах, в заростях очерету; заходить в сади та на лани. Добре плаває та пирнає. Активність проявляє в світлу пору доби. Вночі та в денну спеку ховається в дуплах, щелинах між камінням, в заростях рослин. Утворює скупчення в шлюбний період. Самки в липні-серпні відкладають по 5-24 яєць, обираючи для цього купи каміння, лісової підстілки або порохняві дерев, що трухлявіють. Інкубація триває біля місяця. Живиться мишами, норицями, хомґячками, щурами, ховрашками, сліпушками, птахами та їх яйцями, ящірками, дрібними зміями, рапухами, жабами та рибою. Малочисельний для Луганщини вид [55, 56].

19.* Полоз сарматський Elaphe sauromates Pallas, (1814) БЕ(2), КУ(2)

Вид раніше разглядався як підвид полоза чотирисмугого E. quatuorlineata Lacepede, 1789 [59-61]. Довжина тіла до 2 м. Зустрічається в степу, на схилах, вкритих чагарникової рослинністю, а також в розріджених лісах. Надає перевагу сухим біотопам. Переміщується переважно по землі, при цьому добре лазає по деревах і чагарниках, може заходити в воду. В якості сховищ використовує нори гризунів, порожнини під камнями, дупла дерев. Парується наприкінці весни - літом. Самка відкладає 6-16 яєць. Інкубація триває 1,5-2 місяці. Інколи самка залишаеться з кладкою на весь період інкубації, обвиваючи яйця своїм тілом. Живиться ссавцями, часто проковтуючи досить великі жертви: ховраків, молодих зайців; а також птахами, їх яйцями та пташенятами. Дуже рідкий для Луганщини вид [55,56].

Рід Мідянка Coronella

20.* Мідянка європейська Coronella austriaca Laurenti, 1768 БЕ(2), КУ(2)

Довжина тіла до 70 см. Зустрічається переважно в лісових біотопах: на узліссях, зрубах, заростающих полянах. В степу та на луках відмічається рідко. Вологих біотопів уникає. Переміщується переважно по землі; може заповзати на гілки чагарників. Проявляє активність вдень, хоча інколи зустрічається в присмерках та навіть в місячні ночі. Привґязана до сховища, в якості якого використовує нори гризунів, тріщини в скелях, порожнини між камінням або впавшими стовбурами дерев. Статева зрілість настає з 3-х річного віку. Яйцеживородячий вид: парується, як правило, навесні, інколи - восени; самка народжує від 2 до 15 нащадків. Живиться переважно ящірками та молоддю гризунів. Дуже рідкий для Луганщини вид. Очень редкий вид [55, 56]. Колесніков М. и Загороднюк І. (2005) [62] зазначають в якості першорядного фактора загрози пряме винищення виду місцевими мешканцями. Відомі одиничні зустрічі на заповідних територіях Станично-Луганського району (заплава ріки Сіверський Донець та пригірлева ділянка ріки Деркул) [62].

XI. РОДИНА ГАДЮКОВІ VIPERIDAE

Рід Гадюка Vipera

21.* Гадюка звичайна Vipera berus Linnaeus, 1758 БЕ(3)

Довжина тіла в середньому 60-70 см, максимальна - 85 см. Зустрічається в різноманітних біотопах: в заплавних лісах, на берігах річок та озер, на височинах. Надає перевагу вологим та відлюдним місцям перебування. Розповсюджена нерівномірно. Переміщується по землі; може плавати, однак у воду заходить неохоче; рідко лазає по гілках рослин. Проявляє територіальність - рідко переміщується на відстані, яки перевищують декілька сотен метрів. Зимову сплячку проводить в колективних схованках: норах гризунів, порожнинах в грунті та між камінням. Статева зрілість настає в 3-4 роки. Яйцеживородячий вид: парується навесні після линяння; пізніше самка народжує 10-14 (до 20) нащадків. Живиться переважно дрібними ссавцями; рідше - ящірками та жабами. Добичу зазвичай підстерігає. Малочисельний для Луганщини вид [55, 56].

22.* Гадюка степова Vipera renardi Christoph, 1861 Bonaparte, 1835 МСОП(EN), БЕ(2), КУ(2)

Класичний вид Vipera ursunii Bonaparte, 1835, що репрезентований у фауні України підвидом V. u. renardi, та відомий під російською назвою «степная гадюка», останнім часом розглядається як комплекс видов. Назва «степная гадюка» залишилась за V. renardi, а виду V. ursunii відповідає назва «луговая гадюка» [59]. Довжина тіла в середньому до 50 см, максимальна - 70 см. Зустрічається частіше у відкритих біотопах: степах, луках, заростях чагарника, ярах, на камґянистих схилах, закріплених пісках, пасовищах тощо. Веде наземний спосід життя; надає перевагу сухим місцям, які добре прогріваються сонцем. Залягає в зимову сплячку, порівняно з іншими місцевими видами плазунів, піздно. Проводить зимову сплячку поодинці або невеликими групами, до складу яких входить декілька особин, ховаючись в порожнинах під землею або між камінням. Активна протягом світлої пори доби, але влітку опівденну спеку перечікує у прохолодних схованках. Яйцеживородячий вид: парується на весні, наприкінці літа народжує до 28 нащадків. Живиться комахами (влітку - переважно прямокрилими), на весні ще й дрібними гризунами, ящірками, жабами. Малочисельний для Луганщини вид [55, 56].

23.* Гадюка Нікольського Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant et Rudaeva, 1986 КРФ

Довжина тіла в середньому 70 см. Зустрічається тільки на Сході України та півдні Європійської частини Росії - в вузькій ділянці переходу ряснолистих лісів у степи. В літню пору року фіксується по узліссях та на полянах лісостепової зони, а також по дібровах в долинах річок та на заплавних луках зони степу. Тіло струнке. Забарвленя інтенсивно червоне; присутні тільки окремі жовті або рожеві плями на нижній частині останніх підхвостових щитиків. Від меланістів гадюки звичайної (V.berus) у польових умовах відрізняються довгішим хвостом і чорною райдужною оболонкою очей. Біологія виду вивчена недостатньо. Щільність особин в місцях перебування 1,0-2,0 екз./га. В весняний період спостерігаються скупчення біля місць зимової сплячки до 4,0 екз./га [63]. Охороняється на території Хоперського заповівдника (Росія). Рідкий, слабовивчений вид, який потребує повсюдної охорони. Вид рекомендований до 3-го видання Червоної книги України. В Луганській області зустрічається по заплавних та терасних лісах Кременсьеого лісового масиву [55, 56].

Розділ 3. Аналіз результатів дослідження

За площею території Луганська область займає 10-те місце серед областей України (26,7 тис. км², або 4,4% території України), а за чисельністю населення - 5-те місце (2507,3 тис., або 5,2% від чисельності населення України). Середня щільність населення Луганщини складає 94 людини на км², при цьому більша частина населення мешкає в південних промислових районах, де щільність населення досягає 245 людей на км² [66]. Щільність населення обумовлює масштабну антропогенну трансформацію рослинного покрова та тваринного населення Луганщини [67].

Згідно схеми біогеографічного районування І. Удри (1997) [68] територія Луганської області розміщена в межах Сарматської провінції Предстепової підзони Степової зони Європейської області Голактичного царства. В наслідок діяльності людини плаща степової рослинності значно скоротилася, а її ценотичне різноманіття збідніло [69].

Специфіка існування земноводних та плазунів в антропогенно трансформованому середовищі визначається біологією цих тварин. Першочергове значення при цьому має їх тісний зв'язок з певними біотопами та висока залежність від конкретних умов, що склалися в ціх біотопах. Важливу роль відіграють, наприклад, не тільки наявність водойм, але й їх стан: ступінь забрудненя певними речовинами, характер рослинності, стан прибережної смуги тощо. В наземних місцях перебування значення має наявність достатньої кількості корму, підхожих схованок, режим зволоження і освітленя, а також багато іншіх факторів. Крім того, важливою особливістю земноводних і плазунів є їх відносно низька здатність до розселення - так, практично немає прикладів, щоб ці тварини, зникнувши на певній території, повернулися б туди при зниженні антропогенного преса та відновленні підхожих для їх існування умов (Леонтґєва О., Семьонов Д.). Виходячи з ціх особливостей земноводні та плазуни є одними з найбільш вразливих груп хребетних тварин.

Отже, герпетофауна Луганщини включає 23 види з 11 родин, серед яких 10 видів - це тварини, що представляють клас Земноводні AMPHIBIA, та 13 видів - клас Плазуни REPTILIA.

Родини Саламандрові SALAMANDRIDAE, Жаби-землянки PELOBATIDAE, Джерелянкові BOMBINATORIDAE, Райкові HYLIDAE, Прісноводні черепахи EMYDIDAE та Веретеницеві ANGUIDAE в місцевій герпетофауні є монотипними (вони включають тільки по одному виду); родина Рапухові BUFONIDAE та Ящіркові LACERTIDAE включають по 2 види; родина Гадюкові VIPERIDAE - 3 види; родина Жабячі RANIDAE - 4 види; а родина Вужові COLUBRIDAE- 6 видів (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Структура іхтіофауни Луганщини за родинами і родами

Родина	Рід	Кількість видів:
		всього	звичайних або фонових	малочисельних або рідких	дуже рідких або фантомних
КЛАС ЗЕМНОВОДНІ (AMPHIBIA)
I. САЛАМАНДРОВІ SALAMANDRIDAE	Тритон Triturus	1	1	-	-
II. ЖАБЯЧІ RANIDAE	Зелена, або Водяна жаба Pelophylax	3	3	-	-
	Бура, або Трав'яна жаба Rana	1	-	1	-
III. РАПУХОВІ BUFONIDAE	Ропуха Bufo	2	2	-	-
IV. ЖАБИ-ЗЕМЛЯНКИ PELOBATIDAE	Землянка Pelobates	1	-	1	-
V. ДЖЕРЕЛЯНКОВІ BOMBINATORIDAE	Джерелянка Bombina	1	1	-	-
VI. РАЙКОВІ HYLIDAE	Райка Hyla	1	-	-	1
КЛАС ПЛАЗУНИ (REPTILIA)
VII. ПРІСНОВОДНІ ЧЕРЕПАХИ EMYDIDAE	Болотяна черепаха Emys	1	1	-	-
VIII. ВЕРЕТЕНИЦЕВІ ANGUIDAE	Веретіниця Anguis	1	-	1	-
IX. РОДИНА ЯЩІРКОВІ LACERTIDAE	Ящірка Lacerta	1	1	-	-
	Ящурка Eremias	1	-	1	-
X. РОДИНА ВУЖОВІ COLUBRIDAE	Вуж Natrix	2	2	-	-
	Dolichophis (=Hierophis)	1	-	1	-
	Лазячий полоз Elaphe	2	-	1	1
	Мідянка Coronella	1	-	-	1
XI. РОДИНА ГАДЮКОВІ VIPERIDAE	Гадюка Vipera	3	-	3	-
Разом:	23	11	9	3

Більшість родів (11) в герпетофауні Луганщини також є монотипними; 3 роди, а саме Ропуха Bufo, Вуж Natrix та Лазячий полоз Elaphe включають по 2 види; ще 2 роди, а саме рід Зелена, або Водяна жаба Pelophylax та Гадюка Vipera включають по 3 види.

З 23 видів земноводних та плазунів, що зустрічаються на теринах Луганщини 11 видів (48%) є звичайними або фоновими, 9 видів (39%) - малочисельними або рідкими, а 3 вида (13%) - дуже рідкими (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Розподіл видів за відносною чисельністю

Підлягають особливій охороні з місцевої герпетофауни 21 вид (91%). З них до Червоної книги Міжнародної Спілки Охорони Природи занесено 3 види (13%) - джерелянка червоночерева Bombina bombina Linnaeus, 1761; райка звичайна, або деревна Hyla arborea Linnaeus, 1758 та гадюка степова Vipera renardi Christoph, 1861 Bonaparte, 1835.

До Червоної книги України занесено 4 види (17%) - полоз жовточеревий Dolichophis caspius Gmelin, 1789; полоз сарматський Elaphe sauromates Pallas, (1814); мідянка європейська Coronella austriaca Laurenti, 1768 та гадюка степова Vipera renardi Christoph, 1861 Bonaparte, 1835. Слід зазначити, що 1 вид (4%) - гадюка Нікольського Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant et Rudaeva, 1986 охороняється Червоною книгою Російської Федерації також він рекомендований для занесення на сторінки чергового видання Червоної книги України.

Бернська конвенція охороняє 20 видів (87%) з місцевої герпетофауни - жаба озерна Pelophylax ridibunda Pallas, 1771; жаба ставкова Pelophylax lessonae Camerano, 1882; жаба їстівна Pelophylax esculentus Linnaeus, 1758 БЕ(3); жаба гостроморда Rana arvalis Nilsson, 1842; ропуха зелена Bufo viridis Laurenti, 1768; ропуха сіра Bufo bufo Linnaeus, 1758; землянка звичайна Pelobates fuscus Laurenti, 1768; джерелянка червоночерева Bombina bombina Linnaeus, 1761; райка звичайна, або деревна Hyla arborea Linnaeus, 1758; черепаха болотяна Emys orbicularis Linnaeus, 1758; веретіниця Anguis fragilis Linnaeus, 1758; ящірка прудка Laserta agilis Linnaeus, 1758; ящурка піщана Eremias arguta Pallas, 1773; вуж водяний Natrix tesselata Laurenti, 1768; полоз жовточеревий Dolichophis caspius Gmelin, 1789; полоз візерунчатий Elaphe dione Pallas, 1773; полоз сарматський Elaphe sauromates Pallas, (1814); мідянка європейська Coronella austriaca Laurenti, 1768; гадюка звичайна Vipera berus Linnaeus, 1758 та гадюка степова Vipera renardi Christoph, 1861 Bonaparte, 1835.

Крім того, 1 вид з місцевої герпетофауни охороняється ще й Вашингтонською конвенцією - черепаха болотяна Emys orbicularis Linnaeus, 1758.

Список цитованої літератури

1. Фомин С.В. Основы зоологии: учебное пособие. - Луганск: Знание, 2007. - 174 с.

2. Орлова В.Ф., Семенов Д.В. Природа России: жизнь животных. Земноводные и пресмыкающиеся. - М.: Издательство АСТ, 1999. - 480 с.

3. Міфи України. За кн. Георгія Булашева «Укр. Народ у своїх легендах, реліг. Поглядах та віруваннях»./Пер. Ю. Буряка. - К.: Довіра, 2003. - 383 с.

4. Біологічний словник / І.Г. Підоплічка та ін. - К.: Головна редакція УРЕ, 1974. - 552 с.

5. Писанєць Є. Земноводні україни. - К.: Видавництво Раєвського, 2007. - 192 с.

6. Frost D.R., Grant T., Faivovich J.N, Bain R.H., Haas A., Haddad C.L.F. B., De Sб R.O., Channing A., Wilkinson M., Donnellan S.C., Raxworthy C.J., Campbell J.A., Blotto B.L., Moler P., Drewes R.C, Nussbaum R.A., Lynch J.D., Green D.M., Wheeler W.C. The Amphibian tree of life. -- Bull.Amer.Mus. Nat. Hist., 2006. - 297: 370 p.

7. Pough H.F., Andrews R.M., Cadle J.E., Crump M.L., Savitzky A.H.,Wells K. D. Herpetology. Third edition. -- Upper Saddle River, NJ: Pearson Prentice Hall, Pearson Education, Inc., 2004. - 726 p.

8. Duellman W.E., Trueb L. Biology of Amphibians. -- Baltimore and London : The Johns Hopkins Univ. Press., 1994 -- 670 p.

9. Терентьев П.В. Систематика рода жаба с биометрической точки зрения. / Вестн. Ленинград. ун-та, 1961. - 15(3): С. 85-91.

10. Stebbins R. C. A natural history of Amphibians. - Princeton, New Jersey: Princeton Univ. Press., 1995. - 316 p.

11. http://uk.wikipedia.org/wiki/Рептілії

12. Козлов М.А., Олигер И.М. Мир животних: Зоологическая энциклопедия. Холоднокровные позвоночные животные. - СПб.: Азбука-классика; Золотой век, 2004. - 720 с.

13. Adler K. Contributions to the history of herpetology. - Society for the study of amphibians and reptiles, 1989. - 6: 206 p.

14. Gray, J.E. Catalogue of the specimens of Amphibia in the collection of the British Museum, part II. Batrachia Gradientia, etc. - London: British Mus., 1850. - 72 p.

15. Gьnther A.C. L.G. Catalogue of the Batrachia Salientia in the collection of British Museum. - London: British Mus.,1858 (1859). - 160 p.

16. Boulenger, G.A. Catalogue of the Batrachia Salientia s. Ecaudata in the collection of the British Museum. 2nd ed. - London: British Mus., 1882.- 503 p.

17. Boulenger, G.A. Reptilia and Batrachia. - In: The Fauna of British India, including Ceylon and Burma. - London:Taylor & Francis., 1890. - 541 p.

18. Boulenger G.A. A monograph of the South Asian, Papuan, Melanesian and Australian frogs of the genus Rana. -- Rec. Indian Mus., 1920. - 20: 1-226.

19. Georgi J.F. Erste Ordnung. Wandernde Amphibien. Reptilia Pedata L. - In: Geographischphysikalische und Naturhistorische Beschreibung des RuЯischen Reichs zur Uebersicht bisheriger Kenntnisse von demselben. - Th. 3., Bd. 6. - Kцnigsberg: Friedrich Nicolovius., 1800. - S. 1867-1886.

20. Pallas P.S. Zoographia Rosso-Asiatica, Sistens Omnium Animalium in Extenso Rossico et Adjacentibus Maribus Observatorum Recensionem, Domicilia, Mores et Descriptiones, Anatomen atque Icones Plurimorum 3. - Petropoli: Acad. Sci., [1814]. - 7+428+125 p.

21. Кесслер К. Естественная история губерний Киевского учебного округа. Зоология. Животные земноводные. Изд. 2 - Киев.: Универ. типогр., 1850. - 94 с.

22. Никольский А.М. Позвоночные животные Крыма. -- Зап. имп. акад. наук, 1891.-- 68(4). Приложение: -- 484 с.

23. Никольский А.М. Пресмыкающиеся и амфибии Туркестанского генерал-губернаторства (Herpetologia Turanica). В кн.: А.П. Федченко. Путешествие в Туркестан. Вып. 23. Т. 2: Зоогеограф. исследования., 1899. Ч. 7. -- М. -- 84 с.

24. Никольский А.М. Пресмыкающиеся и земноводные Российской Империи (Herpetologia Rossica). -- Зап. имп. акад. наук по физ.-мат. отд., 1905. - Сер. 7. -- 17(1). -- 518 с.

25. Никольский А.М. Определитель пресмыкающихся и земноводных Российской империи. -- Харьков: Русская типография и литография., 1907. -- 182 с.

26. Никольский А.М. Пресмыкающиеся и земноводные Кавказа (Herpetologia caucasica). - Тифлис: Тип. Канцелярии наместника Е. И. В. на Кавказе., 1913. -- 272 с.

27. Никольский А.М. Пресмыкающиеся (Reptilia). Т. 1. Chelonia и Sauria. Фауна России сопредельных стран. -- Петроград: Имп. академия наук, 1915. -- 518 с.

28. Никольский А.М. Пресмыкающиеся (Reptilia). Т. 2. Ophidia. Фауна России и сопредельных стран. -- Петроград: Имп. академия наук, 1916. -- 534 c.

29. Браунер А.А. Третье предварительное сообщение о пресмыкающихся и земноводных губерний Сувалковской, Минской, Подольской, Черниговской, Бессарабской, Херсонской, Екатеринославской и Днепровского уезда Таврической. -- Зап. Новоросс. o-ва естествоисп., 1906. -- 28: С. 202-217.

30. Браунер А.А. Гады Бессарабии (A.Braunerѕ. Amphibien und Reptilien Bessarabiens). -- Тр. Бессараб. о-ва естествоисп. и любит. естествозн., 1907 (1906).-- 1(2): С. 149-167.

31. Пузанов И.И. Фауна Крыма. -- В кн.: Рабочая книга по краеведению. -- Симферополь, 1927. -- С. 159-196.

32. Шарлемань М. Гади -- земноводяні. -- В кн. Шарлемань М., Татарко К. Словник зоологічної номенклатури. Частина ІІ. Назви хребетних тварин. Mammalia -- Reptilia -- Amphibia -- Pisces.-- Київ : Держ. вид-во України. -- С. 47-67 (факсимільне перевидання: Словник зоологічної номенклатури (1927-1928). -- Київ : Наук. думка, 2005).

33. Шарлемань М. Як збирати плазунів і земноводних. -- В кн.: Вивчаймо природу краю.-- Київ: Вид-во ВУАН, 1932. -- 29-33.

34. Шарлемань М.В. Зоогеографія УРСР. Матеріали до вивчення географічного поширення наземних хребетних УРСР. 2-е видання. -- Київ : Вид-во АН УРСР, 1937. -- 253 с.

35. Stejneger L., 1907. Herpetology of Japan and adjacent territory. -- Bull. U. S. Natl. Mus. Washington. -- 58. -- 577 p.

36. Stejneger L., Barbour T. A., 1917. Check List of North American Amphibians and Reptiles [ed. 1]. -- Cambridge : Harvard Univ. Press. -- 125 p.

37. Boring A., Liu Ch.-Ch., Chou Sh.-Ch. Handbook of North China Amphibians and Reptiles (Herpetology of North China). -- Peking Nat. Hist. Bull., Peiping, Handbook, 1932. - 3(1). -- 64 p.

38. Boring A. Chinese Amphibians: living and fossil forms. A complete bibliography analysed, tabulated and indexed.-- Publ. Inst. Geobiol. Pekin, 1945. -- 13. -- 151 p.

39. Liu Ch.-Ch. Amphibians of western China.-- Fieldiana Zool. Mem. Chicago, 1950.-- 2: 1-400.

40. Liu Ch.-Ch. Chinese Tailless Amphibians. -- Peking : Science Press., 1961. - (2) -- 364 p.

41. Logier E.B. S., Toner G.C. Check list of the Amphibians and Reptiles of Canada and Alaska. -- Contr. R. Ont. Mus. Zool. Palaeont., 1961.-- 53: 93 p.

42. Cochran D.M. Frogs of Southeastern Brazil. -- U. S. Nat.Mus. Bull., 1955.-- 206: 1-422 p.

43. Тереньев П.В., Чернов С.А. Краткий определитель земноводных и пресмыкающихся СССР. -- Москва - Ленинград: Учпедгиз., 1936. -- 96 с.

44. Тереньев П.В., Чернов С.А. Определитель пресмыкающихся и земноводных. -- М. : Советская наука., 1949. -- 340 с.

45. Писанец Е.М. Различия в кладке икры зеленой и данатинской жаб / Вестн. зоологии, 1987. - №6. - С 80-81.

46. Borkin L.J., Caune I.A., Pisanetz E.M., Rozanov Y.M. Karyotype and genome size in the Bufo viridis Group / Studies in Herpetology // Proc. Europ. Herpetol. Meet. 1986. (3rd Ord. Gen. Meet. Soc. Eur. Herp., Prague, 19-23 August). - Р. 137-142.

47. Фомин С.В., Фомина О.В. Пресмыкающиеся фауны Луганской области / Збірник наукових праць Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського. Миколаїв, 2006. - Випуск 6. - С. 164-168.

48. Фомин С.В., Бабенко Д.А. Некоторые аспекты поведения обыкновенного ужа (Natrix natrix) / Збірник наукових праць Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського. Миколаїв, 2006. - Випуск 6. - С. 162-164.

49. Охранные категории фауны Украины / Под ред. Загороднюка И.В. - К.: Киевский экологический культурный центр, 2005. - 60 с.

50. Панченко С.Г., Самчук Н.Д., Денщик В.А. Современное состояние фауны позвоночных Луганской области // Вістник Луганського державного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. - 2000. - №3.

51. Тараненко Л.И. Земноводные национального парка „Святые горы” // Сб. Научных трудов Донецкого национального университета „Экология и фауна юго-востока Украины”. - Донецк, 2001. - Вып. 2.

52. Медведев С.И. Материалы к изучению питания амфибий в районе среднего течения Северского Донца // Вестник зоологии. - 1974. - № 1.

53. Сурядна Н.М. Зелені жаби фауни України: морфологічна мінливість, каріологія та особливості біології: дис... канд. біол. наук: 03.00.08 / НАН України; Інститут зоології ім. І.І.Шмальгаузена. - К., 2005.

54. Боркин Л.Я., Зиненко А.И., Коршунов А.В. и др. Массовая полиплоидия в гибридогенном комплексе Rana esculenta (Ranidae, Anura, Amphibia) на востоке Украины // Матеріали Першої конференції Українського герпетологічного товариства. - К.: Зоол. Музей ННПМ НАН Укарїни, 2005.

55. Отчет докторанта Зоологического институда РАН, доцента Тамбовского госудаственного университета им. Г.Р.Державина, к.б.н. Г.А.Лада. - май 2004 г.

56. Фомин С.В. Видовой состав позвоночных животных фауны Луганской области. Справочник к учебным курсам «Животный мир Донбасса» и «Деятельность человека и состояние животного мира». - Луганск: Знание, 2006. - 72 с.

57. Фомин С.В., Чехова Животный мир Луганской области: позвоночные. Справочник к учебным курсам „Животный мир Донбасса” и „Деятельность человека и состояние животного мира”. - Луганск: Знание, 2007. - 88 с.

58. Природничо-заповідний фонд Луганської області / Т.В.Сова, Ю.О.Кононов, В.Б.Ферєнц, О.Ю.Іванченко. - Луганськ, 2005.

59. Котенко Т.И. Роль Азово-Черноморского функционального экокоридора в сохранении пресмыкающихся // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Біологія. - 2007. - Випуск 21.

60. Дунаев Е.А., Орлова В.Ф. Разнообразие змей (по материалам экспозиции Зоологического музея МГУ). - М.: Изд-во МГУ, 2003.

61. Кузьмин С.Л., Семенов Д.В. Конспект фауны земноводных и пресмыкающихся России. - М.: Т-во научн. изданий КМК, 2006.

62. Колесніков М., Загороднюк І. Мідянка европейська (Coronella austriaca, Colobridae) на заповідних територіях східної частини України // Матеріали першої конференції Українського герпетологічного товариства. - К.: Зоомузей ННПМ НАН України, 2005.

63. Красная книга Волгоградской области. Т.1. Животные. - Волгоград: ООО «Издательство Волгоград», 2004.

64. Писанец Е.М. Фауна амфибий Украины: Вопросы разнообразия и таксономии. Сообщение 1. Хвостатые амфибии (CAUDATA) // Збірник праць Зоологічного музею. 2005. - № 37. - С. 85-99.

65. Писанец Е.М. Фауна амфибий Украины: Вопросы разнообразия и таксономии. Сообщение 2. Бесхвостіе амфибии (ANURA) // Збірник праць Зоологічного музею. 2006. - № 38. - С. 44-79.

66. Луганська область: атлас. - К.: Картографія, 2004.

67. Фомин С.В. Популяций диких и домашних копытных в Луганской области и состояние степи // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Біологічні науки. - Луганськ: Альма-матер, 2008.- №2 (141). - С. 103-109.

68. Удра І.Х. Біогеографічне районування території України // Укр. геогр. журн. - 1997. - №4.

69. Природно-заповідний фонд Луганської області. Сова Т.В. и др. - Луганськ, 2005. - 150 с.

Размещено на Allbest.ru

...