Корекція аеробної та анаеробної лактатної продуктивності організму молоді біговими навантаженнями різного режиму

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук

КОРЕКЦІЯ АЕРОБНОЇ ТА АНАЕРОБНОЇ ЛАКТАТНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ОРГАНІЗМУ МОЛОДІ БІГОВИМИ НАВАНТАЖЕННЯМИ РІЗНОГО РЕЖИМУ

03.00.13 - фізіологія людини і тварин

ФУРМАН Юрій Миколайович

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського

Науковий консультант: доктор медичних наук, член-кореспондент АМН України Мороз Василь Максимович, Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, ректор

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор Горго Юрій Павлович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач лабораторії фізіологічної кібернетики та психофізіології

доктор біологічних наук, старший науковий співробітник Коробейніков Георгій Валерійович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, професор кафедри біології людини

доктор біологічних наук, професор Лизогуб Володимир Сергійович Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри анатомії та фізіології людини і тварин

Провідна установа: Інститут фізіології імені О.О. Богомольця НАН України, м. Київ

Захист відбудеться " 24 " лютого 2003 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.00.38 Київського національного університету імені Тараса Шевченка (03022, м. Київ, пр. академіка Глушкова, 2, біологічний факультет, ауд. 215)

Поштова адреса: 01033, м. Київ - 33, вул. Володимирська, 64

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033,, м. Київ - 33, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий " 23 " січня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Цимбалюк О.В.

АНОТАЦІЇ

Фурман Ю.М. Корекція аеробної та анаеробної лактатної продуктивності організму молоді біговими навантаженнями різного режиму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 - фізіологія людини і тварин. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

Дисертація присвячена проблемі підвищення рівня фізичного здоров'я молоді шляхом корекції аеробної та анаеробної лактатної продуктивності організму біговими навантаженнями різного режиму. Вивчено вікову динаміку та статеві особливості показників аеробної та анаеробної лактатної продуктивності молоді в період з 18 до 22 років. На основі таких досліджень зроблено висновок про необхідність підвищення рівня аеробної та анаеробної лактатної продуктивності. Дослідження впливу різних режимів бігових тренувань на показники аеробної та анаеробної лактатної продуктивності, біоелектричної активності серця, артеріального тиску та зовнішнього дихання засвідчило, що їх ефективність залежить від величини внутрішнього об'єму та режиму енергозабезпечення навантажень, методу тренувань і періодичності занять. Запропоновано новий методичний підхід до визначення оптимального діапазону внутрішнього об'єму бігових навантажень з урахуванням рівня аеробних можливостей організму. Установлено статеві особливості корекції аеробної та анаеробної лактатної продуктивності організму в залежності від режиму бігових навантажень. Виявлено переваги тренувань у змішаному режимі енергозабезпечення перед тренуваннями в аеробному режимі.

Ключові слова: соматичне здоров'я, аеробна продуктивність, анаеробна лактатна продуктивність, режим енергозабезпечення, фізичні тренування.

Фурман Ю.Н. Коррекция аэробной и анаэробной лактатной продуктивности организма молодежи беговыми нагрузками разного режима. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора биологических наук по специальности 03.00.13 - физиология человека и животных. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.

Диссертация посвящена проблеме повышения уровня физического здоровья молодежи путем коррекции аэробной и анаэробной лактатной продуктивности организма беговыми нагрузками разного режима. Изучены возрастная динамика и половые особенности аэробной и анаэробной лактатной продуктивности молодежи в период с 18 до 22 лет. На основании таких исследований сделан вывод о необходимости повышения уровня аэробной и анаэробной лактатной продуктивности. Исследование влияния различных режимов беговых тренировок на показатели аэробной и анаэробной лактатной продуктивности, биоэлектрической активности сердца, артериального давления и внешнего дыхания показало, что их эффективность зависит от величины внутреннего объема и режима энергообеспечения нагрузок, метода тренировок и периодичности занятий. Предложен новый методический подход для определения оптимального диапазона внутреннего объема беговых нагрузок с учетом уровня аэробных возможностей организма. Определены половые особенности коррекции аэробной и анаэробной лактатной продуктивности организма в зависимости от режима беговых нагрузок. Выявлены преимущества тренировок в смешанном режиме энергообеспечения перед тренировками в аэробном режиме.

Ключевые слова: соматическое здоровье, аэробная продуктивность, анаэробная лактатная продуктивность, режим энергообеспечения, физические тренировки.

Furman Y.M. The correction of aerobic and anaerobic lactate body fitness in young people by various running load rates. - Manuscript.

Thesis submits for the Doctor of Biology Degree, speciality index 03.00.13. - physiology of human and animals. - Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2002.

The dissertation is devoted to the problem of aerobic and anaerobic lactate body fitness increase in young men by means of various running load rates. Complex study was focused upon age, dynamics and sex predetermination in young people aged 18-22. On the basis of the present analysis it became possible to set out certain load schemes which provide the sought for productivity in this peculiar age period. It was found out that from 18 till 22 aerobic and anaerobic fitness doesn't undergo any significant change neither in men nor in women. At the same time the body fitness level is higher in women, though the average rate of absolute and relative volume of maximum oxygen assumption together with the threshold of aerobic metabolism is higher in men and lower in women. In men aged 18-21 the average rate of the maximum oxygen assumption keeps higher and at the age of 22 it is getting up to the “critical health level”. In women it is significantly higher the marked level. Anaerobic lactate fitness in this age group turned to be lower the norm despite the sex difference, but it is higher in men than in women.

The experiment proved that the effectiveness of various types of running sessions depends upon the internal volume of energy supply loads, the methods and periodicity of training sessions, which is reflected in the data of aerobic and anaerobic lactate fitness, bioelectric heart activity, arterial pressure and external respiration. Thus, two training sessions per week, apart from the energy supply rate, showed no impact upon aerobic productivity. The effectiveness of three time per week sessions depended on the magnitude of the internal volume of the loads. The internal loads within the parameters of 36,7% - 42,0% of maximum limit did not cause any substantial change in the data of aerobic and anaerobic lactate fitness. The running sessions with the load internal volume being less than 43,8% appeared to be the most effective.

The analysis helped to define the sex predetermination of various running session schemes. The aerobic energy supply loads were recognized to be more effective in women, while training sessions in aerobic-anaerobic rate stimulated the development of the same data in men. In women this type of load aroused the increase of aerobic productivity and didn't influence the anaerobic lactate one. The analysis verified high effectiveness of training sessions in mixed type energy supply rate. The sessions promoted a considerable increase of aerobic fitness in both men and women, causing the increase of anaerobic lactate fitness in men only. The scheme of interval running load was found less effective compared with uninterrupted and interval scheme. It was possible to assert that anaerobic-aerobic rate of running sessions called forth a firm cumulative diastolic effect in the state of rest, in aerobic-anaerobic rate the effectiveness of the type was not achieved. The mixed type of energy supply rate intensified diastolic response of arterial vessels to physical load reaction, which is to be recognized as a positive factor.

The influence of various types of training sessions upon bioelectrical heart activity correlates with aerobic and anaerobic lactate body fitness. The training sessions which led to the increase of aerobic fitness only, caused a firm voltage decrease of wave P and R-R i Q-T intervals increase in the state of rest. The training sessions which stimulated not only aerobic but anaerobic fitness too, led, besides the mentioned changes, to the voltage increase of wave T in the state of rest and to the chronotropic reserve increase. Running sessions, despite the scheme of training, did not provoke the cumulative change of erythrocyte and hemoglobin concentration and did not tell on the body mass. The experiment did not verify aerobic fitness to be dependent on the external respiration factor. The hetrochronity of cumulative effect disappearance after the stopped running sessions was also defined in our experiment. Thus, the introduced study demonstrated the advantages of sessions with the mixed type running loads. Thus, the introduced study demonstrated the advantage of the mixed type energy supply loads over the aerobic rate running sessions.

Key words: somatic health, aerobic productivity, anaerobic lactate productivity, energy storing rate, physical training sessions.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Відповідно до існуючих концепцій про фізичне здоров'я [Казначеєв В.П., Баєвський Р.М., Берсенєва А.П., 1980; Апанасенко Г.Л., 1985, 1987, 1989, 1992, 1999] найважливішим фактором, що його визначає, є аеробна продуктивність організму. Тому більшість дослідників для кількісної оцінки здоров'я використовують відносний показник максимального споживання кисню (Vo_{2 max відн.}) [Апанасенко Г.Л., 1985, 1987; Мільнер Е.Г., 2000; Lange Andersen K. зі співавт., 1971; Ward-Smith A., 1999]. Анаеробна лактатна продуктивність, як правило, не береться до уваги, хоча суттєву роль у формуванні фізичного здоров'я відіграють не лише аеробні, але й анаеробні лактатні процеси енергозабезпечення, які позитивно впливають на діяльність серцево-судинної системи, ліпідний та ліпопротеїновий обмін [Аулік І.В., 1979; Меєрсон Ф.З., 1978,1986; Пирогова О.А., Іващенко Л.Я., Страпко Н.П., 1986; Katch V., Weltman A.,1979]. Виходячи з цього, для покращення рівня фізичного здоров'я необхідно вдосконалювати як аеробну, так і анаеробну лактатну продуктивність.

З метою корекції аеробної та анаеробної продуктивності можуть застосовуватися різноманітні фізичні вправи. Найефективнішими серед них є вправи циклічного характеру, до яких належить біг. Доступність бігу для осіб різного віку і статі, можливість цілеспрямованої дії бігових навантажень на аеробні та анаеробні метаболічні процеси, а також простота й об'єктивність дозування бігової роботи дозволяє використовувати цей вид фізичної діяльності як універсальний засіб ефективного впливу на фізичне здоров'я [Віру А.А., Юрімяе Т.А., Смирнова Т.О., 1988; Волков В.М., Мільнер Е.Г., 1987,1988; Бекас О.О., 2001; Купер К., 1979,1989; Kavanaght T. зі співавт., 1996; Knuttgen H.G. зі співавт., 1973; Stringer W.W., 1992].

Разом з тим не можна вважати проблему корекції соматичного здоров'я фізичними тренуваннями вичерпаною. Поряд з глибоким і всебічним вивченням термінового, відставленого й кумулятивного впливу фізичних навантажень, зокрема, бігових на різні системи організму [Архаров С.І., 1969; Віру А.А., Пісуке А.П., Юргенштейн Я.Т.1969; Руне Хедман, 1980; Волков В.М., Мільнер Е.Г. 1988, 2000; Віру А.А., Юрімяе Т.А., Смирнова Т.О., 1988; Бекас О.О., 2001; Boobis L.H., Brooks S., 1987; Fagard R., Biclen E., Amery A., 1991] недостатньо розроблено питання регламентації їх величини. Діапазон розбіжностей рекомендованих величин об'єму, потужності й періодичності тренувань коливається в досить широких межах [Платонов В.М., Булатова М.М., 1995, 1997; Ikai M., Taguchi S., 1969; Cox M.H., 1991; Monod H., Platonov V.N. Fesenko S.L., 1992; Sharf-Olson M., Williford H.N., Smith F.N., 1992; Garcin M., 1996]. Відсутній єдиний підхід до визначення оптимальних параметрів величини бігових навантажень з урахуванням функціональної готовності організму. У наукових джерелах недостатньо висвітлено питання про особливості впливу різних режимів бігових тренувань на аеробну та анаеробну продуктивність організму, кардіореспіраторну систему та систему крові осіб різної статі. Актуальною залишається проблема розробки тренувальних програм, які б стимулювали розвиток не лише аеробної, але й анаеробної лактатної продуктивності.

Ефективність фізичних навантажень залежить не лише від режиму тренувань, але й від рівня розвитку адаптивних механізмів і функціональних можливостей основних систем організму. Лише після завершення пубертатної фази біологічного розвитку організм у своїх адаптивних реакціях при м'язовій роботі досягає рівня ефективності та економічності функціональних показників дорослої людини [Данько Ю.І., Тихвінський С.Б., 1991]. За даними С.А. Душаніна і В.В. Шигалевського (1988), пубертатна фаза онтогенезу завершується в 17 років ± один рік. Постпубертатна фаза, як відмічають автори, найбільш оптимальна для вдосконалення фізіологічних функцій і психологічної стійкості організму. Це пов'язано зі стабілізацією гормональної активності, покращенням холінергічних симпатоінгібіторних механізмів регуляції фізіологічних функцій та адаптації до фізичних навантажень. Тому етап поглиблених фізичних тренувань рекомендується розпочинати після завершення пубертатної фази розвитку організму.

Як правило, у період, що відповідає постпубертатній фазі біологічного розвитку, тобто після 18 років, молодь потрапляє під вплив незвичних соціальних факторів, котрі створюють додаткове фізичне і психологічне навантаження - працевлаштування, служба в армії, навчання у вищих навчальних закладах тощо. Успішно подолати такі соціальні труднощі може лише фізично здорова людина.

Нами досліджувалася ефективність впливу різних режимів бігових тренувань на аеробну та анаеробну лактатну продуктивність організму молоді 18-22 років. Такий віковий період для вивчення впливу бігових навантажень на аеробну та анаеробну продуктивність зумовлений вищезгаданими обставинами, а саме, відносною стабілізацією фізіологічних функцій з 18 років і разом з тим необхідністю підвищення функціональних можливостей організму молоді цього віку через великі психологічні навантаження.

Розробка ефективних оздоровчих бігових програм полягає в апробації різних варіантів навантажень, що відрізняються за методом тренувань, інтенсивністю, об'ємом і періодичністю занять у відповідності з індивідуальними функціональними можливостями організму. Вивчення впливу різних режимів бігових навантажень на показники аеробної та анаеробної лактатної продуктивності розширює можливості створення комплексних тренувальних програм, застосування яких сприятиме зміцненню фізичного здоров'я молоді.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідної тематики, розробленої на кафедрі анатомії та фізіології Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського відповідно зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 р.р.. Напрям досліджень 2.1.5 - Динаміка стану здоров'я студентів у процесі навчання у вищих навчальних закладах (ВНЗ).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягала в розв'язанні проблеми підвищення рівня фізичного здоров'я молоді шляхом корекції аеробної та анаеробної лактатної продуктивності організму різними режимами бігових навантажень.

Для реалізації мети дослідження окреслено його основні завдання:

проаналізувати вікову динаміку і статеві особливості аеробної та анаеробної лактатної продуктивності молоді 18 - 22 років;

розробити методику дозування бігових навантажень у залежності від функціонального стану організму;

вивчити ефективність впливу бігових тренувань на аеробну та анаеробну лактатну продуктивність організму осіб чоловічої і жіночої статі;

установити оптимальний діапазон внутрішнього об'єму навантаження, при якому бігові тренування сприяють підвищенню аеробної продуктивності організму;

дослідити вплив бігових тренувань різного режиму на деякі показники кардіореспіраторної системи, системи крові та масу тіла.

Об'єкт дослідження: аеробна та анаеробна лактатна продуктивність організму молоді 18-22 років.

Предмет дослідження: ефективність впливу різних режимів тренувань на аеробну та анаеробну лактатну продуктивність організму.

Методи дослідження. Для вирішення поставленої мети в роботі використовувалися такі фізіологічні методи: велоергометрія, електрокардіографія, сфігмоманометрія, рН-метрія, визначення концентрації еритроцитів і гемоглобіну крові, спірометрія, пневмотахометрія.

Застосування методу велоергометрії дозволило дослідити фізичну працездатність (PWC₁₇₀), максимальне споживання кисню (Vo_{2 max}), максимальну кількість зовнішньої механічної роботи за 1 хв (МКЗР) на різних етапах тренувального циклу. За допомогою методу рН-метрії визначався максимальний рівень зниження рН крові (МРЗ рН крові) при максимальних навантаженнях на велоергометрі тривалістю 1 хв. Електрокардіографічне дослідження дозволяло аналізувати на різних етапах тренувального циклу ЕКГ у стані відносного м'язового спокою і під час дозованих фізичних навантажень на велоергометрі, точно визначати частоту серцевих скорочень (ЧСС) при проведенні велоергометричних тестів. Метод сфігмоманометрії застосовувався для вивчення кумулятивного впливу різних режимів бігових тренувань на величину систолічного та діастолічного тиску. Методом спірометрії визначалась життєва ємність легень (ЖЄЛ), а методом пневмотахометрії потужність форсованого вдиху й видиху.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі апробації 16 тренувальних програм уперше встановлено, що ефективність корекції аеробної та анаеробної лактатної продуктивності організму біговими навантаженнями залежить не лише від режиму енергозабезпечення роботи, періодичності занять і методу тренувань, а також від величини внутрішнього об'єму навантажень.

Установлено, що вирішальну роль при дозуванні бігових навантажень відіграє не зовнішній, а внутрішній об'єм виконаної роботи. Уперше визначено порогову величину внутрішнього об'єму навантажень при періодичності занять 3 рази на тиждень.

Усупереч існуючій науковій інформації про можливості вдосконалення аеробної продуктивності організму тренуваннями періодичністю 2 рази на тиждень як в аеробному, так і в аеробно-анаеробному режимах енергозабезпечення [Пирогова О.А., Іващенко Л.Я., Страпко Н.П., 1986; Пирогова О.А., Страпко Н.П., Трєскунова Т.В., 1987], результати проведених нами досліджень засвідчили, що такі тренування при внутрішньому об'ємі навантаження кожного заняття до 49,1% від максимально допустимої величини енерговитрат не викликають підвищення показників максимального споживання кисню та порогу анаеробного обміну.

Уперше виявлено, що ефективність упливу на аеробну та анаеробну лактатну продуктивність організму тренувань аеробної й анаеробної спрямованості залежить від статі. Відмінності полягають у тому, що тренування в аеробному режимі енергозабезпечення ефективніше стимулюють аеробну продуктивність в осіб жіночої статі, ніж чоловічої. У свою чергу, навантаження змішаного режиму більш ефективно впливають на анаеробну лактатну продуктивність осіб чоловічої статі.

Усупереч традиційній точці зору про доцільність застосування з метою підвищення рівня фізичного здоров'я тренувань в аеробному режимі енергозабезпечення, пропонується ширше використовувати навантаження, які стимулюють не лише аеробні, але й анаеробні метаболічні процеси. Це підтверджується тим, що на відміну від тренувань аеробного режиму, тренування змішаного режиму енергозабезпечення сприяли збільшенню показників анаеробної лактатної продуктивності (максимальній кількості зовнішньої механічної роботи за 1 хв і максимального рівня зниження рН крові), більш вагомому зростанню показників аеробної продуктивності (максимального споживання кисню й порогу анаеробного обміну), підвищенню функціональних можливостей зовнішнього дихання, суттєвим позитивним кумулятивним змінам біоелектричної активності серця. Уперше встановлено специфічний кумулятивний ефект тренувань в анаеробно-аеробному режимі енергозабезпечення, а також тренувань в аеробному режимі з дозованою затримкою дихання. Він характеризується суттєвим зниженням діастолічного тиску в стані спокою.

Досягти безпечного рівня соматичного здоров'я, який гарантується “відмінним” рівнем аеробної продуктивності, в осіб жіночої статі можливо за допомогою бігових тренувань як в аеробному, так і у змішаному режимах енергозабезпечення, а у представників чоловічої статі при почерговому застосуванні в мікроциклі бігових навантажень в аеробно-анаеробному і в анаеробно-аеробному режимах енергозабезпечення.

На відміну від ряду дослідників [Дмитрієв Е.І., 1967; Івашкявічене Я., Желєзняков В., Пранцкявічус Л., 1967; Архаров С.І.,1969; Лучковський І.І., 1989; Шиошвілі А.П., 1989; Колчинська А.З., 1997; Шахліна Л.Г., 1999] нами не отримано даних, які б засвідчили підвищення гіпоксичної стійкості організму і його аеробних та анаеробних можливостей при застосуванні бігових навантажень із затримкою дихання.

У дисертації дістало подальший розвиток вивчення впливу різних режимів бігових навантажень на біоелектричну активність серця, артеріальний тиск, функцію зовнішнього дихання, концентрацію еритроцитів і гемоглобіну.

Практичне значення одержаних результатів. Дослідження впливу різних режимів бігових тренувань на показники фізичної працездатності, максимального споживання кисню, максимальної кількості зовнішньої механічної роботи за 1 хв, максимального рівня зниження рН крові, ЕКГ, ЖЄЛ, потужності форсованого вдиху й видиху, концентрації еритроцитів і гемоглобіну дає можливість ефективно використовувати бігові навантаження для цілеспрямованої корекції аеробної та анаеробної лактатної продуктивності, не викликаючи при цьому негативних функціональних змін в організмі.

На основі вивчених тренувальних програм можуть створюватися нові комплексні бігові програми, застосування яких сприятиме зміцненню здоров'я молоді.

Модифікований нами тест F. Conconi [Furman Y.M., 2001] розширює можливості об'єктивного визначення порогу анаеробного обміну й може застосовуватися при масових обстеженнях.

Запропоновано новий методичний підхід до визначення оптимального діапазону величини бігових навантажень з урахуванням індивідуальної функціональної готовності організму, що дозволяє ефективно застосувати фізичні тренування для корекції аеробної та анаеробної лактатної продуктивності організму.

Основні результати та положення дослідження впроваджено в навчально-виховний процес вищих учбових закладів України. Матеріали дослідження використовуються в теоретичному курсі з предметів “Валеологія”, “Спортивна медицина і ЛФК”, “Фізіологія спорту” для студентів факультету фізичного виховання Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, при викладанні курсу “Спортивна медицина і ЛФК” для студентів Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова, впроваджено в роботу науково-дослідного центру Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова.

Матеріали дисертації використано в опублікованій монографії “Физиология оздоровительного бега” (видавництво “Здоров'я”) для спортивних лікарів і тренерів, у книзі “Советы занимающимся оздоровительным бегом” (видавництво “Здоров'я”) для широкого кола читачів, у навчальному посібнику “Аудиторна і домашня робота студентів з лікарсько-педагогічного контролю” (рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник) для студентів факультетів фізичного виховання педагогічних університетів, у монографії “Теорія та технологія атестації педагогічних працівників” для органів управління освітою, керівників шкіл, викладачів та студентів вищих навчальних закладів та інститутів післядипломної освіти педагогічних працівників, шкільних учителів.

Особистий внесок здобувача. Проведено інформативний науковий пошук щодо вікових особливостей аеробної та анаеробної продуктивності організму осіб чоловічої та жіночої статі віком 18-22 роки, впливу на функціональний стан організму фізичних тренувань. Обґрунтована актуальність проведеного дослідження, його мета та завдання. Розроблено методику визначення оптимальних параметрів величини внутрішнього об'єму бігових навантажень, тест для визначення порогу анаеробного обміну. Установлено рівень аеробної та анаеробної лактатної продуктивності організму молоді чоловічої та жіночої статі віком 18-22 роки. Розроблено тренувальні програми та досліджено їх вплив на показники аеробної та анаеробної лактатної продуктивності, серцево-судинної системи, системи крові, зовнішнього дихання. Здійснено статистичну обробку експериментальних даних, опис та аналіз отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки окремих розділів висвітлювались й обговорювались у доповідях та повідомленнях на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми формування здорового способу життя населення засобами фізичної культури в нових соціально-економічних умовах” (м. Мінськ, 1997), ХV з'їзді Українського фізіологічного товариства (м. Донецьк, 1998), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Фізична культура, спорт та здоров'я нації” (м. Вінниця, 1998), ІІІ Міжнародному науковому конгресі “Сучасний олімпійський спорт” (м. Варшава, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції “Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я в сучасному суспільстві (м. Луцьк, 1999), ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Фізична культура, спорт та здоров'я нації” (м. Вінниця, 2001), ХVІ з'їзді Українського фізіологічного товариства (м. Вінниця, 2002).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 41 наукову працю, з них 2 монографії, 1 навчальний посібник, 4 статті в матеріалах міжнародних конгресів, 17 статей у наукових журналах, 5 статей в матеріалах міжнародних конференцій, 10 тез у матеріалах з'їздів і конференцій, 1 методична рекомендація, 1 книга для широкого кола читачів.

Структура та обсяг дисертації. Основний текст дисертації викладено на 257 сторінках машинопису. Складається зі вступу, огляду літератури, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів досліджень, висновків, трьох додатків. Список використаних джерел нараховує 361 роботу. Дисертація ілюстрована 80 таблицями та 43 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Об'єкти і методи досліджень

При вирішенні поставлених завдань було обстежено 1373 особи (з них 649 жінок і 724 чоловіків) віком від 18 до 22 років, що навчалися у вищих навчальних закладах, не займалися спортом і не були віднесені до спеціальної медичної групи.

Вибір даного вікового періоду для досліджень зумовлений тим, що він є оптимальним для вдосконалення фізіологічних функцій та психічної стійкості організму засобами фізичної культури (Душанін С.А., Шигалевський В.В., 1988; Данько Ю.І., Тихвінський С.Б., 1991).

Вплив тренувань на аеробну продуктивність оцінювали за показниками PWC₁₇₀, VO_{2 max} та ПАНО.

PWC₁₇₀ визначали методом велоергометрії (Карпман В.Л., Білоцерківський З.Б., Гудков І.Л., 1974). Для цього використовувався велоергометр ВЭ-02. У положенні сидячи досліджуваний виконував два навантаження по 5 хв кожне, з інтервалом між ними 3 хв. Частота педалювання контролювалася тахометром і становила 60 об.•хв^-1. Розрахунок потужності першого і другого навантажень здійснювали з урахуванням маси тіла. Перше навантаження з розрахунку 1 Вт (6 кгм•хв^-1) на 1 кг маси тіла, а друге - 2 Вт (12 кгм•хв^-1) на 1 кг маси тіла. У кінці п'ятої хвилини першого навантаження ЧСС становила 100-120 уд.•хв^-1, а другого 140-160 уд.•хв^-1. Для зменшення похибки показника PWC₁₇₀ дотримувалася умова, згідно якої різниця ЧСС між першим і другим навантаженням становила не менше 40 уд.•хв^-1. Якщо різниця була меншою, то досліджуваний після трьох хвилин відпочинку виконував третє навантаження з розрахунку 2,5-3 Вт (15-18 кгм•хв^-1) на 1 кг маси тіла, і тоді враховувалося перше і третє навантаження. Розрахунок абсолютного показника PWC₁₇₀ здійснювали за формулою:

 ,

де PWC_{170 абс.} - потужність фізичного навантаження, при якій ЧСС досягає рівня 170 уд.•хв^-1, кгм•хв^-1 або Вт;

N₁ і N₂ - потужність першого і другого навантаження, кгм•хв^-1 або Вт;

f₁ і f₂ - ЧСС у кінці першого і другого навантажень, уд.•хв^-1.

Абсолютний показник VO_{2 max} знаходили за формулою:

,

де VO_{2 max абс.} відображається у мл·хв^-1, PWC_{170 абс.} в кгм·хв^-1, а ехр (експонента) ? 2,71.

Визначивши показники PWC_{170 абс.} і Vo_{2 max абс.} , знаходили їх відносні значення з розрахунку на 1 кг маси тіла досліджуваного. PWC_{170 відн.} відображали в кгм·хв^-1·кг^-1,а VО_{2 max відн.} в мл·хв^-1·кг^-1. Аеробну продуктивність оцінювали за показником VО_{2 max відн}., використовуючи критерії Я.П. Пярната (1983).

Поріг анаеробного обміну визначали за модифікованим тестом F. Conconi (Furman Y.M., 2001). Досліджуваний виконував роботу на велоергометрі зі ступінчасто зростаючою потужністю. Тривалість роботи на кожному ступіні становила 1 хв. Частота педалювання була постійною - 60 об./хв. Починали роботу з потужності 60 Вт, додаючи на кожному ступіні 10 Вт. У кінці кожної хвилини визначали ЧСС і позначали на графіку, який відображає залежність ЧСС від потужності роботи. Величину ПАНО відображали у Вт за положенням точки перегину, після якої збільшення потужності роботи не викликало зростання ЧСС. Реєстрацію ЧСС здійснювали за допомогою методу електрокардіографії.

Вплив тренувань на анаеробну лактатну продуктивність оцінювали за показниками максимальної кількості зовнішньої механічної роботи за 1 хв (МКЗР) (Shхgy A., Cherebetin G., 1974) і за максимальним рівнем зниження рН крові (МРЗ рН крові).

При визначенні МКЗР досліджуваний спочатку виконував стандартне навантаження на велоергометрі потужністю 1350 кгм · хв^-1 протягом 1 хв із частотою педалювання 90 об.·хв^-1. Потім відпочивав 1 хв, після чого знову виконував навантаження з такою ж потужністю, але з максимально можливим числом обертів педалей, тобто з максимальною мобілізацією функціональних можливостей. Під час виконання роботи підраховувалося число обертів педалей. Число обертів педалей (О) за 1 хв. відображає зовнішній об'єм виконаної роботи. Оскільки ця робота виконується за 1 хв, то вона відповідає потужності (N), що вимірюється в кгм · хв^-1 і розраховується за формулою:

N = C · O,

де N - МКЗР;

О - максимальне число обертів педалей при другому навантаженні;

С - стандартизований показник, який характеризує опір обертам педалей. Для осіб з масою тіла більше 80 кг С становить 30 кгм· об.^-1, а для осіб з масою менше 80 кг розраховується за формулою:

Оцінювали анаеробну лактатну продуктивність за відносним показником МКЗР, порівнюючи із середнім значенням, яке дорівнює 38,1 кгм хв^-1 кг^-1 (Shхgy A., Cherebetin G., 1974).

Визначення рН капілярної крові здійснювали за методом Аструпа. Для цього використовувався біологічний мікроаналізатор. Пробу крові брали з пальця до початку й через 5 хв після завершення тесту з визначення МКЗР, оскільки вміст молочної кислоти у крові досягає максимуму через 3-5 хв після припинення роботи.

Вимірювання артеріального тиску проводили у стані відносного м'язового спокою за допомогою сфігмоманометра ИАДМ-ОП.

Життєва ємність легень визначалася водяним спірометром СПИРО-18 В у положенні стоячи, а потужність форсованого вдиху і видиху пневмотахометром ПТ-2.

Концентрація еритроцитів вимірювалася за допомогою лічильної камери Горяєва за загальноприйнятою методикою, а концентрація гемоглобіну - фотоелектричним гемоглобінометром ФГ-3.

Інтенсивність бігової роботи виражали у відсотках споживання кисню відносно величини VО_{2 max} (Karvonen M. зі співавт., 1957), який визначали за ЧСС (Shephard R.J., 1969) згідно табл. 1.

анаеробний лактатний організм біговий

Таблиця 1. Частота серцевих скорочень (уд·хв^-1) при різному рівні споживання кисню

Рівень споживання кисню в % від Vo2 max,	Вік , роки
	20-29	30-39	40-49	50-59	60-69
	чол.	жін.	чол.	жін.	чол.	жін.	чол.	жін.	чол.	жін.
40	115	122	115	120	115	117	111	113	110	112
60	141	148	138	143	136	138	131	134	127	130
75	161	167	156	160	152	154	145	145	140	142
100	195	198	187	189	178	179	170	171	162	163

Ураховуючи, що дані табл. 1 не дозволяють визначити інтенсивність навантаження в осіб, молодше 20 років, з цією метою використовувалася формула (Пирогова О.А. зі співавт., 1986):

ЧСС = 82,81 + 1,19 · N - 0,1 · 10^-3· A²·P,

де N - інтенсивність роботи в % від Vo_{2 max},

А - вік у роках,

Р - маса тіла в кг.

Контроль за ЧСС під час бігу здійснювали за допомогою портативного ритмокардіосигналізатора РС -1.

Внутрішній об'єм навантажень визначався в ккал за даними L.Brouha про енергетичні витрати при різній частоті серцевих скорочень (Амосов М.М., Бендет Я.А., 1984) і виражався у відсотках відносно максимально допустимої величини енерговитрат (Е_max). Остання розраховувалась за формулою:

(Y.M. Furman, 1999).

Результати дослідження та їх обговорення

Перш ніж вивчати ефективність різних режимів бігових тренувань, були проведені дослідження, які дозволили оцінити аеробну та анаеробну лактатну продуктивність молоді 18-22 років, тому що наукова інформація з цього питання суперечлива.

Отримані результати засвідчили, що в період з 18 до 22 років аеробна продуктивність організму суттєво не змінюється як у осіб чоловічої, так і жіночої статі. При цьому встановлено вірогідні статеві відмінності абсолютного показника VО_{2 max}, а також ПАНО, які в жінок виявилися нижчими, ніж у чоловіків в усі досліджувані вікові періоди.

Середня величина відносного показника VО_{2 max} у 18 і 19 років у жінок також нижча, однак у 20-22 роки вірогідна різниця зникає.

Незважаючи на менші середні величини показників VО_{2 max} та ПАНО в жінок рівень аеробної продуктивності (РАП) у них значно вищий, ніж у чоловіків в усі досліджувані вікові періоди й відповідає “відмінному” (табл. 2), що за даними О.А. Пирогової зі співавт. (1988) гарантує відсутність багатьох хвороб, xоча після 19 років збільшується кількість осіб з “добрим” і “посереднім” РАП і зменшується з “відмінним” (табл.3).

Таблиця 2. Рівень аеробної продуктивності (РАП) молоді відповідно до середніх показників VO_{2 max відн.}

Вік (роки)	n	РАП
		Чоловіків	Жінок
18	118	Посередній	Відмінний
19	122	Посередній	Відмінний
20	104	Посередній	Відмінний
21	98	Межа посереднього і нижче посереднього	Відмінний
22	107	Нижче посереднього	Відмінний

Таблиця 3. Відсоткове співвідношення рівня аеробної продуктивності молоді в залежності від віку і статі

Вік (роки)	n	РАП, %
		низький	нижче посереднього	посередній	добрий	відмінний
Чоловіки	18	118	1,6	38,7	41,5	18,2	Ї
	19	122	2,1	40,2	40,1	17,6	Ї
	20	104	1,8	52,1	35,8	10,3	Ї
	21	98	2,2	56,4	35,5	5,9	Ї
	22	107	1,9	66,8	26,9	4,4	Ї
Жінки	18	102	Ї	Ї	18,8	24,3	56,9
	19	96	Ї	1,4	18,4	28,8	51,4
	20	108	Ї	1,3	22,9	30,6	45,2
	21	97	Ї	2,1	23,4	31,3	43,2
	22	95	Ї	1,2	24,1	30,3	44,4

Для оцінки аеробної продуктивності останнім часом застосовується поняття “критичний рівень здоров'я” (Апанасенко Г.Л., 1999), що за відносною величиною VO_{2 max} становить для чоловіків 42,0 мл·хв^-1·кг^-1, а для жінок 35,0 мл·хв^-1·кг^-1. За результатами досліджень, аеробна продуктивність у чоловіків з 18 до 21 року дещо перевищує цей рівень, а у 22 роки знижується до критичного. У жінок аеробна продуктивність у середньому значно перевищує цей рівень в усі досліджувані вікові періоди.

Анаеробна лактатна продуктивність також не зазнає суттєвих вікових змін з 18 до 22 років незалежно від статі. Однак, як у чоловіків, так і в жінок вона не відповідає належному рівню, про що свідчить середня величина відносного показника МКЗР.

Отже, для забезпечення достатнього рівня фізичного здоров'я молоді необхідно підвищувати як аеробну, так й анаеробну лактатну продуктивність організму.

З цією метою застосовувалися бігові тренування за 16 програмами, які відрізнялися за інтенсивністю роботи, величиною внутрішнього об'єму навантажень, тобто за енерговитратами, за методом тренувань та періодичністю занять.

Обстеження досліджуваних проводилися поетапно - до початку тренувань, через 8, 16 і 28 тижнів від початку, через 8 і 16 тижнів після завершення.

Незважаючи на існуючі відомості про можливість вдосконалення аеробної продуктивності тренуваннями періодичністю 2 рази на тиждень, за результатами наших досліджень такі тренування, незалежно від режиму енергозабезпечення, не вплинули на показники аеробної продуктивності.

Ефективність тренувань періодичністю 3 рази на тиждень залежала від величини внутрішнього об'єму навантажень. Незалежно від методу тренувань та режиму енергозабезпечення роботи, тренування величиною внутрішнього об'єму одного заняття від 36,7% до 42,0% від Е_max не викликали вірогідних змін показників аеробної та анаеробної лактатної продуктивності. Ефективними виявилися тренування з внутрішнім об'ємом не менше 43,8% від Е_max.

Тренування в аеробному режимі енергозабезпечення проводилися із застосуванням безперервного та повторного методів.

При застосуванні безперервного методу внутрішній об'єм роботи одного заняття в чоловіків становив близько 51,0% від Е_max. У жінок в одній групі досліджуваних - 45,4%, а у другій - 51,9% від Е_max.

Повторний метод застосовувався у групі жінок, де внутрішній об'єм роботи становив у середньому 52,4% від Е_max.

Тренування в аеробному режимі, незалежно від застосованого методу, стимулювали розвиток аеробної продуктивності, не впливаючи на анаеробну лактатну. Вони виявилися більш ефективними для представниць жіночої статі. Так, майже при однаковій величині внутрішнього об'єму роботи (51,0% від Е_max у чоловіків і 51,9% від Е_max у жінок) у жінок максимальний приріст величини VO_{2 max абс.} становив у середньому 20,9% (Р<0,01), VO_{2 max відн.} 24,0% (Р<0,005), а ПАНО 32,8% (Р<0,005). У чоловіків показник VO_{2 max абс.} максимально зріс на 14,9% (Р<0,005), VO_{2 max відн.} також на 14,9% (Р<0,005), а ПАНО на 24,7% (Р<0,01). Свідченням більшої ефективності тренувань в аеробному режимі для жінок є також триваліший період збереження аеробного кумулятивного ефекту - у жінок він зберігається протягом восьми тижнів після припинення занять, у той час як у чоловіків за цей період зникає.

Під впливом тренувань в аеробному режимі енергозабезпечення РАП у жінок з “посереднього” зріс до “відмінного”, а в чоловіків з “посереднього” до “доброго”, однак у жінок він утримувався таким протягом 16 тижнів після припинення занять, а в чоловіків за цей період знизився знову до “посереднього”

Виявлено також переваги тренувань в аеробному режимі із застосуванням безперервного методу перед тренуваннями, в яких застосовувався повторний метод. Установлено також залежність зростання показників VO_{2 max} і ПАНО від величини внутрішнього об'єму навантажень. Так, у жінок при застосуванні безперервного методу тренування величиною внутрішнього об'єму одного заняття близько 51,9% від Е_max викликали більш суттєві зміни вищезгаданих показників і триваліший період збереження кумулятивного ефекту після їх припинення, ніж тренування внутрішнім об'ємом 45,4% від Е_max.

При бігових навантаженнях в аеробно-анаеробному режимі енергозабезпечення застосовувалися безперервний та інтервальний методи тренувань. Такі тренування, незалежно від статі, сприяли більш суттєвому зростанню аеробної продуктивності організму, ніж тренування в аеробному режимі. У жінок при застосуванні безперервного методу бігові навантаження величиною внутрішнього об'єму близько 52,7% від Е_max викликали суттєве підвищення аеробної продуктивності організму. Так, максимальний приріст відносного показника VO_{2 max} становив 29,4% (Р<0,01), а ПАНО 30,8% (Р<0,001). РАП зріс з “доброго” до “відмінного”. При цьому не відбулося суттєвих змін показників анаеробної лактатної продуктивності. У чоловіків тренування в аеробно-анаеробному режимі енергозабезпечення із застосуванням безперервного методу (внутрішній об'єм навантажень близько 43,8% від Е_max) підвищили відносний показник VO_{2 max} на 27,6% (Р<0,001), а ПАНО - на 30,9% (Р<0,005). РАП зріс з “посереднього” до “доброго”. На відміну від жінок, у чоловіків тренування в аеробно-анаеробному режимі сприяли також зростанню анаеробної лактатної продуктивності. Відносна величина МКЗР збільшилася на 16,7% (Р<0,01), а МРЗ рН крові на 11,0% (Р<0,05).

Тренування в аеробно-анаеробному режимі із застосуванням інтервального методу у чоловіків (досліджувані виконували 5 пробіжок по 5 хв кожна з таким же інтервалом відпочинку) при величині внутрішнього об'єму близько 46,8% від Е_max також сприяли вірогідному підвищенню показників аеробної та анаеробної лактатної продуктивності - VO_{2 max відн.} на 27,3% (Р<0,001), ПАНО на 33,5% (Р<0,001), МКЗР_відн. на 15,8% (Р<0,05), МРЗ рН крові на 15,4% (Р<0,01). Однак, період зростання показників аеробної продуктивності виявився тривалішим, ніж при тренуванні із застосуванням безперервного методу.

У тренуваннях зі значною стимуляцією анаеробних метаболічних процесів (в анаеробно-аеробному режимі енергозабезпечення) брали участь лише чоловіки. При цьому застосовувалися повторний та інтервальний методи.

Повторний метод полягав у тому, що досліджувані виконували 6 пробіжок тривалістю 1 хв кожна з максимально можливою швидкістю. Інтервал відпочинку між ними становив 5 хв. Тренування в такому режимі суттєво вплинули на показники аеробної та анаеробної лактатної продуктивності. Так, відносний показник VO_{2 max} зріс на 22,5% (Р<0,001), а ПАНО на 34,4% (Р<0,001). При цьому відносний показник МКЗР перевищив вихідне значення на 33,8% (Р<0,001), а МРЗ рН крові на 27,7% (Р<0,001). У результаті таких тренувань РАП з “посереднього” зріс до “відмінного”.

Інтервальні тренування проводилися в режимі “інтервального спринту”. Досліджувані виконували 2 серії бігових навантажень з максимальною інтенсивністю. Кожна серія включала 6 пробіжок тривалістю 10 с з таким же інтервалом відпочинку між ними. Між серіями тривалість відпочинку становила 4 хв. Тренування в такому режимі також сприяли підвищенню аеробної та анаеробної лактатної продуктивності. Їх ефективність щодо аеробної продуктивності виявилася дещо меншою, ніж тренувань за попередньою програмою - відносний показник VO_{2 max} підвищився на 18,2% (Р<0,01), а ПАНО на 15,3% (Р<0,01). РАП не змінився, залишаючись “посереднім”. Під впливом тренувань у такому режимі відносний показник МКЗР зріс на 26,4% (Р<0,02), а МРЗ рН крові на 41,4% (Р<0,001).

Проведені дослідження показали високу ефективність тренувань в аеробно-анаеробному режимі енергозабезпечення з використанням безперервного методу та в анаеробно-аеробному режимі з використанням повторного методу. Тому було застосовано ці режими роботи в одній програмі. Тренування за даними режимами проводилися почергово. Внутрішній об'єм навантаження одного заняття в аеробно-анаеробному режимі енергозабезпечення дорівнював у середньому 46,1%, а в анаеробно-аеробному режимі 50,3% від Е_max. Така робота сприяла значному підвищенню аеробної та анаеробної лактатної продуктивності, про що свідчить динаміка змін відносних показників VO_{2 max} та МКЗР (рис.6.).

Рис. 6. Середні величини відносних показників VО_{2 max} та МКЗР при комбінованому застосуванні тренувань в аеробно-анаеробному (безперервний метод) та анаеробно-аеробному (повторний метод) режимах енергозабезпечення в чоловіків

Приріст показника VO_{2 max відн.} склав 34,6% (Р<0,001), ПАНО 46,2% (Р<0,001), МКЗР_відн. 26,3% (Р<0,005), МРЗ рН крові 26,9% (Р<0,001).

Нами було використано також “модель” тренування, в якому організм працював в умовах переключення з аеробного режиму енергозабезпечення на анаеробно-аеробний, що є дієвим стимулом для налагодження та вдосконалення діяльності вегетативних функцій організму (Булатова М.М., 1996; Пирогова О.А. зі співавт., 1984; Платонов В.М., Фесенко С.Л., 1999). При цьому досліджувані під час бігу помірної інтенсивності (застосовувався безперервний метод) виконували три прискорення по 200 м інтенсивністю на рівні частоти серцевих скорочень 190-200 уд.·хв^-1. Внутрішній об'єм одного заняття становив у середньому 45,7% від Е_max. Бігові навантаження в такому режимі сприяли суттєвому зростанню аеробної та анеробної лактатної продуктивності. Максимальтний приріст відносної величини VO_{2 max} склав 24,4% (Р<0,001), ПАНО на 34,2%, відносної величини МКЗР 34,1% (Р<0,001), МРЗ рН крові 24,8% (Р<0,001).

Відомо, що фізичні навантаження викликають так звану “рухову гіпоксію” (Гандельсман А.Б., 1965; Колчинська А.З., 1997), при якій комплекс адаптаційних змін в організмі нагадує такі, що виникають при гіпоксії, викликаній затримкою дихання (Малкіна В.Б., 1977; Михайлов В.В., 1983; Колчинська А.З., 1997). Ураховуючи це, ми сподівалися, що поєднавши “рухову гіпоксію” та гіпоксію, викликану затримкою дихання, досягнем посилення аеробного та анаеробного ефекту тренувань навіть при внутрішньому об'ємі навантажень нижче встановленого порогового рівня - 43,8% від Е_max , а саме, при об'ємі 37,8% від Е_max. Для цього під час бігу в аеробному режимі енергозабезпечення досліджувані затримували дихання за схемою, запропонованою І.І. Лучковським (1980). Дихання затримували серіями (усього 6 серій) через 5-7 хв від початку бігу. Тривалість кожної серії становила 3 хв, а інтервал між серіями 1 хв. Дихання в кожній серії затримували по 10 с з таким же інтервалом між затримками. Тренування за цією програмою не вплинули на показники анаеробної лактатної продуктивності - МКЗР і МРЗ рН крові. Щодо аеробної продуктивності, то вірогідно підвищився показник ПАНО - через 16 тижнів з початку занять на 11,2% (Р<0,05), а через 28 тижнів на 14,3% (Р<0,05). При цьому абсолютна та відносна величини VO_{2 max} залишилися незмінними. РАП також не змінився, залишаючись “посереднім” протягом усього тренувального циклу. Такі тренування сприяли вірогідному стійкому зниженню діастолічного тиску у стані спокою.

Слід зазначити, що кумулятивний гіпотензивний діастолічний ефект викликали також тренування із значною стимуляцією анаеробних метаболічних процесів (в анаеробно-аеробному режимі енергозабезпечення), у той час як навантаження в аеробно-анаеробному і в аеробному режимах такої дії не проявили. На нашу думку, зниження діастолічного тиску є однією з причин ефективного впливу тренувань в анаеробно-аеробному режимі енергозабезпечення на аеробну продуктивність. Як відомо (Карпман В.Л., Білоцерківський З.Б., Гудков І.Л., 1988), діастолічний тиск характеризує здатність відтоку крові через систему прекапілярів, тобто венозне повернення крові. За нашими даними, при фізичних навантаженнях діастолічний тиск, незалежно від вихідного рівня, у здорових людей, як правило , знижується. Причому з підвищенням інтенсивності роботи ймовірність зниження зростає. Тому більш низький рівень показників діастолічного тиску до початку фізичного навантаження створює умови для суттєвішого його зменшення під час роботи. За таких умов повернення венозної крові до серця полегшується.

Головним фактором, від якого залежить аеробна продуктивність, є морфофункціональний стан міокарда. Тому поряд із визначенням аеробної та анаеробної лактатної продуктивності проводився аналіз ЕКГ у відведенні Н₁ по Небу у стані відносного м'язового спокою та в умовах дозованих велоергометричних навантажень з частотою педалювання 60 об.·хв^-1 і потужністю 60 Вт у жінок та 80 Вт у чоловіків. Результати досліджень засвідчили, що існує залежність між ефективністю впливу тренувань на аеробну та анаеробну лактатну продуктивність і кумулятивними змінами біоелектричної активності серця. Причому, характер таких змін залежить від того, чи зростає лише аеробна продуктивність і при цьому анаеробна лактатна не змінюється, чи зростає водночас аеробна та анаеробна лактатна. Тренування, які стимулюють розвиток лише аеробної продуктивності, сприяли зниженню вольтажу зубця Р, а також збільшенню інтервалів R-R i Q-T, що свідчить про підвищення економічності функції міокарда (Бутченко Л.О., 1973; Граєвська Н.Д., 1975; Душанін С.А., Шигалевський В.В., 1988). Тренування, які стимулювали розвиток не лише аеробної, але й анаеробної лактатної продуктивності, викликали, крім вище згаданих змін збільшення вольтажу зубця Т (табл.4.), що свідчить про посилення метаболічних процесів у міокарді, покращення його кровопостачання та підвищення скоротливої здатності (Граєвська Н.Д., 1975; Asanoі H. зі співавт, 1992).

Таблиця 4. Показники ЕКГ у стані відносного м'язового спокою в осіб чоловічої статі, які тренувалися в анаеробно-аеробному режимі енергозабезпечення (n = 7)

...