Реґіональні особливості адаптивних можливостей серцево-судинної системи різних груп населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора біологічних наук

03.00.13 - фізіологія людини і тварин

РЕҐІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

АДАПТИВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ

СИСТЕМИ РІЗНИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ

Маліков Микола Васильович

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі фізичної реабілітації Запорізького державного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант:доктор медичних наук, професор,

Шаповалова Валентина Андріївна,

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, завідувач кафедри спортивної медицини та лікувальної фізичної культури

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор

Горго Юрій Павлович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри фізіології людини і тварин

доктор біологічних наук, професор Лизогуб Володимир Сергійович,

Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри анатомії та фізіології

доктор біологічних наук, професор Коробейніков Георгій Валерійович,

Національний університет фізичного виховання і спорту України, професор кафедри біології людини

Провідна установа: Донецький медичний університет імені М. Горького

Захист відбудеться 14 січня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, пр. акад. Глушкова, 2, біологічний факультет, ауд. 215).

Поштова адреса: 01033, Київ - 33 , вул. Володимирська, 64

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, Київ - 33, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розісланий 10 грудня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 Цимбалюк О.В

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з найважливіших соціальних характеристик будь якого суспільства є рівень розвитку медицини, системи охорони здоров'я і стану здоров'я різних груп населення, що складають це суспільство. У цьому плані в наш час в Україні та інших країнах СНД склалася досить несприятлива ситуація. Значно збільшилося як число випадків, так і ступінь ваги захворювань головних адаптивних систем організму, зокрема, органів дихання, кровообігу, крові, кровотворних органів, зросла частота психічних розладів, ендокринних захворювань, уроджених аномалій, порушень у психічному і фізичному розвитку, істотно знизилася народжуваність і, навпаки, зросла смертність серед різних категорій населення (Казначеєв В.П., 1991; Faresjio T., 1992; Beelev I.M., 1993; Баєвський Р.М., Берсенєва А.П., 1993; Агаджанян М.О., 1994; Антипенко Е.Н., 1996; Варвянський С.М., 1998; Медведєв В.І., 1998).

Причини такого становища, що викликає справедливе занепокоєння, варто шукати не тільки в значному погіршенні екологічної обстановки (забруднення природних ландшафтів і природних водойм відходами промислового виробництва, підвищений радіаційний фон, високий рівень сонячної активності тощо), але й в істотному погіршенні соціально-економічної ситуації у суспільстві (високі темпи інфляції, низький рівень заробітної плати, безробіття, особливо серед молоді, соціальна незатребуваність тощо). Весь цей комплекс негативних чинників призводить у кінцевому рахунку до того, що поточних функціональних можливостей організму і його спадково обумовлених адаптивних можливостей стає недостатньо для адекватної відповіді на зовнішні впливи різного характеру.

Об'єктивно існуюча невідповідність між адаптивними здатностями організму і силою зовнішніх впливів неминуче спричиняє різкий ріст функціональної напруги, зростання своєрідної “ціни” адаптації і, у ряді випадків, її зрив, виникнення й розвиток різного роду захворювань. Особливо вразливими є діти будь-якої вікової категорії, оскільки морфофункціональний розвиток їхнього організму ще не завершений.

Усе вищевикладене свідчить про те, що зараз у біології й медицині надзвичайно актуальні експериментальні дослідження, спрямовані на вивчення вікових, статевих, регіональних та інших особливостей адаптивних можливостей організму, виокремлення найбільш критичних періодів адаптаціоґенезу, застосування в ці періоди засобів оперативної реабілітації (Гаркави Л.Х., 1990; Казначеєв В.П., 1991; Баєвський Р.М., Берсенєва А.П., 1993; Северин О.Е., 1996; Фомин В.С., 1996; Алексєєва Т.І., 1997; Hahn D.B., Payne W.A., 1997; Jansky L. et al., 1998; Агаджанян М.О., 1998; Медведєв В.І., 1998; Борисов Б.М., 1999). У таких дослідженнях важливе значення набуває також проблема розробки об'єктивних методів експрес-оцінки адаптивних можливостей організму або розміру його адаптаційного потенціалу.

Незважаючи на певні досягнення в цьому напрямку (Айдаралієв А.А., 1988; Баєвський Р.М., 1988; Баєвський Р.М., Берсенєва А.П., 1993; Максимов Л.П., 1993; Dryson E. et al., 1995; Антропова М.В., 2001), питання кількісної оцінки адаптивних можливостей різних за своїми соціально-біологічними характеристиками мікропопуляційних груп населення залишається, як і раніше, одним із найперспективніших у галузі загальної теорії й практики адаптації. Складність практичного вирішення цієї проблеми зумовлюється і тим, що, крім перерахованих чинників екологічного і соціально-економічного характеру, на загальний рівень адаптивних можливостей організму значно впливають кліматогеографічні умови реґіону, в якому народилися, проживають або мігрують представники різних мікропопуляційних груп.

Очевидно, що розробка відповідних таблиць, шкал щодо розміру адаптаційного потенціалу з урахуванням віку, статі, соціальних особливостей різних груп людей, реґіональних умов проживання дозволить створити реальну систему оперативного контролю за адаптивними можливостями організму, виділити критичні періоди їхнього зниження, а також буде сприяти росту ефективності застосовуваних засобів реабілітації і, як наслідок, зниженню ступеня функціональної напруги організму й загального рівня захворюваності.

Актуальність, недостатня вивченість і безсумнівна практична значущість викладеної проблеми стали передумовами для теоретичного осмислення певних питань загальної теорії адаптації і проведення експериментальних досліджень щодо вивчення вікових, статевих і реґіональних особливостей адаптивних можливостей однієї з головних адаптивних систем організму (серцево-судинної), розробки й експериментальної апробації нових методів оцінки поточних адаптаційних можливостей системи кровообігу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є частиною наукових програм біологічного факультету і факультету фізичного виховання, кафедри фізичної реабілітації Запорізького державного університету і Міністерства освіти і науки України, а також Міжнародного проекту Всесвітньої організації охорони здоров'я і ЮНЕСКО “Європейські мережі шкіл сприяння здоров'ю”. Здобувач брав участь у виконанні г/т “Розробка системи фізіологічної оцінки адаптації, оптимізації стану здоров'я і професійного добору робітників підприємства “Орсільмаш” (№ державної реєстрації 185-26/88, 01.01.1988-31.12.1992 рр.) і д/т “Індивідуалізація методів оздоровлення населення засобами фізичної культури” (№ державної реєстрації 01.91.00 49252, 01.01.1991-31.12.1995 рр.).

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження стало вивчення основних закономірностей формування адаптивних можливостей серцево-судинної системи організму в представників різних кліматогеографічних реґіонів СНД (Україна і Західний Сибір) у віковому діапазоні від 7 до 55 років, а також експериментальна апробація розробленої методики оцінки адаптивних можливостей системи кровообігу.

Завдання дослідження:

Вивчити особливості функціонального стану й адаптивних можливостей системи кровообігу в дітей шкільного віку різної статі (7-18 років), які проживають у різних кліматогеографічних реґіонах СНД (Україна і Західний Сибір).

Вивчити особливості функціонального стану й адаптивних можливостей системи кровообігу в робітників промислових підприємств, що різняться за віком, статтю, виробничим стажем, які проживають у різних кліматогеографічних реґіонах СНД (Україна і Західний Сибір).

Виділити загальні й реґіональні особливості адаптації різних груп населення до чинників навколишнього середовища.

Визначити найбільш несприятливі періоди розвитку адаптаційного процесу в шкільному віці й у робітників промислового виробництва залежно від статі, виробничого стажу та кліматогеографічної приналежності.

Розробити й експериментально обґрунтувати методику визначення адаптивних можливостей серцево-судинної системи, що враховує співвідношення між рівнем її функціонування і ступенем функціональної напруги регуляторних механізмів.

Об'єкт дослідження - процес формування адаптивних можливостей серцево-судинної системи організму в онтоґенезі.

Предмет дослідження - реґіональні особливості адаптивних можливостей серцево-судинної системи різних груп населення.

Методи дослідження. Під час проведення масових обстежень у роботі використані методи визначення основних антропометричних показників (довжини й маси тіла), традиційні методи визначення частоти серцевих скорочень (ЧСС) й артеріального тиску (АТ), обчислювальні методи розрахунку систолічного (СОК), хвилинного (ХОК) об'ємів крові, індексу фізичної працездатності (ІП) й рівня фізичного стану (РФС), електрокардіографічні методи варіаційної й амплітудної пульсометрії, метод визначення адаптаційного потенціалу системи кровообігу за Р.М.Баєвським, а також розроблений автором метод розрахунку адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи організму. Крім цього у дослідженні, у процесі проведення індивідуальних поглиблених обстежень, додатково використовувались: метод тетраполярної реографії - для інструментального визначення величин систолічного (СОК), хвилинного (ХОК) об'ємів крові, серцевого (СІ) і ударного (УІ) індексів, загального (ЗПО) і питомого (ППО) периферичного опору, об'ємної швидкості вигнання крові (ОШВ), потужності лівого шлуночка (Плш); субмаксимальний тест PWC₁₇₀ - для оцінки рівня загальної фізичної працездатності і аеробної ємності організму.

Наукова новизна дослідження. У процесі дослідження запропоновані нові теоретичні погляди на проблему формування адаптивних можливостей організму в процесі онтоґенетичного розвитку. Проведення комплексного обстеження великої кількості мікропопуляційних груп населення, що представляють різні кліматогеографічні реґіони СНД (Україна і Західний Сибір), дозволило виокремити основні закономірності й реґіональні особливості розвитку адаптаційного процесу, найбільш несприятливі періоди адаптаціоґенезу у віковому діапазоні від 7 до 55 років, а також експериментально обґрунтувати високу інформативність і перспективність практичного використання розробленої автором методики оцінки адаптивних можливостей серцево-судинної системи організму.

Вперше:

висунуті й експериментально обґрунтовані теоретичні положення про генетичну детермінованість розвитку адаптаційного процесу в онтоґенезі, що не залежить від комплексу зовнішніх чинників (кліматогеографічних умов проживання, статі, тривалості трудової діяльності тощо);

експериментально обґрунтовані теоретичні гіпотези щодо істотного впливу реґіональної приналежності на рівень адаптивних можливостей організму, існування адаптивних потенціалів стратегічного і тактичного призначення (доведено, що мікропопуляційні групи з більш широким набором адаптивних підпрограм, які складають структуру стратегічного адаптаційного потенціалу, володіють вищими загальними адаптивними можливостями організму);

подано твердження, що під час оцінки адаптивних можливостей серцево-судинної системи організму, як однієї з його основних адаптивних систем, необхідно врахувати рівень функціонування цієї системи і ступінь функціональної напруги її регуляторних механізмів;

запропоновані нові методичні підходи до оцінки рівня функціонування серцево-судинної системи та її адаптивних можливостей і, на основі значного експериментального матеріалу, доведена їхня висока ефективність;

розроблені кількісні критерії оцінки адаптивних можливостей серцево-судинної системи і рівня її функціонування на основі комплексного дослідження певної категорії людей, різних за статтю, віком, кліматогеографічною і соціальною приналежністю;

виділені основні критичні періоди істотного зниження адаптивних можливостей серцево-судинної системи в онтоґенезі.

Практична значущість дослідження. На основі даних порівняльного аналізу експериментального матеріалу виокремлено найбільш несприятливі і не залежні від реґіональних особливостей періоди зниження адаптивних можливостей організму. Врахування цих періодів дозволить застосувати засоби оперативної реабілітації, зберегти й підвищити рівень здоров'я будь-яких континґентів населення. Розроблена автором методика оцінки адаптивних можливостей серцево-судинної системи сприяє їх об'єктивній експрес-діагностиці і може бути рекомендована для практичного використання під час проведення масових донозологічних обстежень.

Методику впроваджено в роботу Запорізького обласного кардіологічного клінічного диспансеру, Запорізької міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги, Запорізького обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру, пансіонату “Київ” (м. Керч), медсанчастин заводів “Запоріжсталь” та “Дніпроспецсталь” (м. Запоріжжя), “Радіоприлад” (м. Запоріжжя), медичних кабінетів спеціалізованої школи фізичної культури №18 і гімназії №8 м. Запоріжжя, спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з футболу ФК “Металург” (м. Запоріжжя), що підтверджується відповідними актами про впровадження.

Результати роботи використовуються в навчальному процесі під час читання курсів “Фізіологія людини”, “Функціональна діагностика”, “Фізіологія фізичних вправ”, “Основи реабілітації”, “Фізична реабілітація” біологічних факультетів та факультетів фізичного виховання Запорізького державного університету, Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського (м. Сімферополь), Донецького державного інституту здоров'я, фізичного виховання та спорту.

Особистий внесок здобувача полягає у формулюванні проблеми, гіпотези, проведенні самостійного експериментального обстеження, особистої розробки методики оцінки адаптивних можливостей організму, самостійному аналізі отриманого експериментального матеріалу, обґрунтуванні висновків і практичних рекомендацій.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження повідомлялися: на Республіканській конференції “Рациональное использование, охрана и воспроизводство биологических ресурсов и экологическое воспитание” (Запоріжжя, 1988), Міжнародній науково-практичній конференції “Фізична культура, спорт і здоров'я нації” (Вінниця, 1994), Всеукраїнській науковій конференції “Валеологічна освіта як шлях до формування здоров'я сучасної людини” (Полтава, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції “Ребенок и Север. Проблемы и перспективы формирования здоровья детей и молодежи в экстремальных условиях среды обитания” (Мурманськ, 1999), Міжнародному конґресі “Физическая культура, спорт, туризм в новых условиях развития стран СНГ” (Москва, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції “Фізичне виховання, спорт, культура здоровя в сучасному суспільстві” (Луцьк, 1999), IV Міжнародному конгресі “Олимпийский спорт и спорт для всех. Проблемы здоровья, рекреации, спортивной медицины и реабилитации” (Київ, 2000), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Біосоціокультурні та педагогічні аспекти фізичного виховання і спорту” (Суми, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фізичної культури та спорту в сучасних соціально-економічних і екологічних умовах” (Запоріжжя, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції “Фізичне виховання, спорт, культура здоровя в сучасному суспільстві” (Луцьк, 2002), III Міжнародному конгресі валеологів “Здоровье человека” (Санкт-Петербург, 2002), Міжнародній науково-практичної конференції “Адаптаційні можливості дітей та молоди” (Одеса, 2002), Всеукраїнській науковій конференції “Психофізіологічні та вісцеральні функції в нормі і патології” (Київ, 2002), Міжнародному симпозіумі “Вариабельность сердечного ритма: теоретические и прикладные аспекты” (Іжевськ, 2003).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук на тему “Циркадні ритми фізіологічних функцій в експериментальних тварин в осінній та весняний сезони року” була захищена в 1983 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використані.

Публікації. За темою дисертації опубліковано дві монографії, 28 статей, 15 тез доповідей, 1 навчальний посібник (під грифом Міністерства освіти і науки України), 2 навчально-методичних посібника. За матеріалами дисертації оформлено 3 заявки на винахід, на які отримані позитивні вирішення.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 411 сторінках, складається із переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. У тексті міститься 103 таблиці (21 - у додатку), 52 рисунка. До списку використаних джерел входять 359 вітчизняних і 131 закордонних найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень

У ході даного дослідження було проведено медико-біологічне обстеження 3570 дітей шкільного віку (1830 хлопчиків і юнаків та 1920 дівчинок і дівчин) й 1632 робітників промислових підприємств (831 чоловік і 801 жінка) двох реґіонів СНД (Україна - м. Запоріжжя і Західний Сибір - м. Кемерово), що відрізняються за своїми кліматогеографічними умовами. Всі школярі були поділені на 12 вікових груп (від 7 до 18 років). Серед робітників відповідно до їх віку і стажу роботи було сформовано 6 вікових груп (20-25 років, 26-30 років, 31-35 років, 36-40 років, 41-45 років, 46-55 років) і 3 “стажевих”. Віковий розподіл робітників і робітниць у “стажевих” групах був таким: у першу групу (виробничий стаж 1-3 роки) входили особи у віці від 21 року до 32 років; у другу групу (виробничий стаж від 4 до 10 років) - чоловіки й жінки віком від 31 року до 47 років; у третю групу (виробничий стаж більше 10 років) - особи віком від 47 до 55 років.

Під час проведення масових обстежень в усіх осіб, які брали участь в експерименті, реєстрували такі показники: довжину (см) і масу (кг) тіла, частоту серцевих скорочень (ЧСС, уд/хв), систолічний (АТ_С, мм рт.ст.), диастолічний (АТ_Д, мм рт.ст.,), пульсовий (АТ_П, мм рт.ст.) і середній (АТ_СР., мм рт.ст.) артеріальні тиски, систолічний (СОК, мл) і хвилинний (ХОК, л/хв) об'єми крові за формулами Бомаш і Стара, параметри варіаційної пульсометрії (моду - Мо, с; амплітуду моди - АМо, %; варіаційний розмах - Х, с; індекс вегетативної рівноваги - ІВР, умовні одиниці, у.о.; індекс напруги регуляторних механізмів серцево-судинної системи організму - ІН_ССС, у.о.) - на основі аналізу електрокардіограми (ЕКГ) за методикою Р.М.Баєвського, величину адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи (АП_Б, у.о.) за формулою Р.М.Баєвського. Для оцінки рівня загальної фізичної працездатності обстежуваних у роботі використовувалася функціональна проба Руфье-Діксона з розрахунком індексу працездатності (ІП, у.о.), а також шляхом обчислення визначався рівень фізичного стану організму (РФС, у.о.) за методикою О.Я.Пирогової. Крім названих методів у дослідженні, на основі модифікації методу математичного аналізу серцевого ритму, за розробленою автором методикою реєструвалася величина показника ефективності роботи серця (ПЕРС, у.о.) і розраховувався розмір адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи (АП_М, у.о.) за формулою АП_М = ПЕРС / ІН_ССС.

При проведенні індивідуальних поглиблених обстежень (77 практично здорових чоловіків і жінок віком 20-30 років і 97 чоловіків і жінок віком 30-50 років з відхиленнями в стані здоров'я - гіпертонічна хвороба і нейроциркуляторна дистонія) для реєстрації величин ряду інтегральних параметрів центральної гемодинаміки - систолічного (СОК, мл), хвилинного (ХОК, л/хв) об'ємів крові, серцевого (СІ, л/хв/м²) і ударного (УІ, мл/м²) індексів, загального (ЗПО, динссм^-0,5) і питомого (ППО, динссм^-0,5 м²) периферичного опору, об'ємної швидкості вигнання крові (ОШВ, мл/с) і потужності лівого шлуночка (Плш, Вт) використовувався метод тетраполярної реографії, практична реалізація якого здійснювалася за допомогою автоматизованого діагностичного комплексу “Кардио+” НВП „Метекол” (Україна). Рівні загальної фізичної працездатності (вPWC₁₇₀, кгм/хв/кг) і аеробної ємності (вМСК, мл/хв/кг) обстежуваних відзначалися за допомогою субмаксимального тесту PWC₁₇₀.

Всі отримані в роботі експериментальні дані були оброблені за програмою Microsoft Excell з використанням статистичних пакетів Statistics, Statgraphics і розраховувалися такі показники: середнє арифметичне (М); середньоквадратичне відхилення (); помилка середньої арифметичної (m); критерій вірогідності Стьюдента для нерівних об'ємів вибірки та нерівних дисперсій (t); коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона (r), помилка (m_R) і критерій вірогідності (t_R) цього коефіцієнту.

Результати досліджень та їх обговорення

Одним із головних завдань дослідження було вивчення основних закономірностей формування адаптивних можливостей серцево-судинної системи організму в онтоґенетичному аспекті. Вочевидь, що знання цих закономірностей, періодів істотного погіршення адаптаційних здатностей є необхідним ґрунтом для створення ефективної системи оперативної реабілітації функціонального стану організму і загального рівня здоров'я.

Виходячи з цього, а також враховуючи велике значення для характеристики функціонального стану апарату кровообігу таких традиційно використовуваних показників, як ІН_ССС, АМо, Х, ІВР, у першу чергу було проаналізовано вікову динаміку саме цих параметрів, отриманих під час обстеження дітей шкільного віку і дорослого континґенту населення, які проживають у різних кліматогеографічних реґіонах, у віковому діапазоні від 7 до 55 років. Виявлені особливості використовувалися для інтегративної оцінки характеру розвитку адаптаційних процесів у представників різних кліматогеографічних реґіонів.

На рисунку 1 показано динаміку зміни абсолютних значень ІН_ССС, одного з основних показників, які відбивають ступінь функціональної напруги регуляторних механізмів серцево-судинної системи, у представників чоловічої статі України і Західного Сибіру у віці від 7 до 55 років. Аналіз наведених даних засвідчив, що загальний характер вікових змін ІН_ССС у представників різних кліматогеографічних реґіонів у віковому діапазоні 7-55 років є практично однаковим і його можна розглядати як об'єктивну закономірність зміни ступеня функціональної напруги регуляторних механізмів системи кровообігу організму, що не залежить від реґіональної приналежності.

Серед хлопчиків і юнаків обох реґіонів удалося встановити три основних періоди істотного підвищення величини ІН_ССС - 10, 13 і 17 років - тобто перехідні періоди від молодшого до середнього, від середнього до старшого і по закінченні старшого шкільного віку. Зазначимо, що мінімальний рівень напруги регуляторних механізмів реєструвався на початку цих вікових періодів із поступовим його підвищенням у межах конкретної вікової групи.

Результати аналізу вікової динаміки ІН_ССС серед чоловіків України і Західного Сибіру також свідчили про те, що загальний характер вікових змін ІН_ССС, так само як і у хлопчиків і юнаків цих кліматогеографічних реґіонів, практично не залежав від реґіональної приналежності обстежуваних чоловіків і відрізнявся в українських і сибірських робітників лише у вікових групах більше 40 років. Найбільш істотний зріст величин ІН_ССС у чоловіків обох реґіонів відзначався також у віці більше 40 років.

Практично аналогічні дані були отримані і під час аналізу вікової динаміки абсолютних значень ІН_ССС у дівчинок, дівчин і жінок України і Західного Сибіру у цьому ж віковому діапазоні (від 7 до 55 років). Графіки, подані на рисунку 1, показують, що у молодшому, середньому і старшому шкільному віці характер змін ІН_ССС у школярок Західного Сибіру практично повністю збігався з тим, який відзначався у дівчинок України. Необхідно зазначити, що у всіх обстежуваних школярок спостерігалося поступове підвищення ступеня функціональної напруги регуляторних механізмів серцево-судинної системи з максимумом у період статевого дозрівання (12-13 років) і у 17 років. Також синхронною була зміна ІН_ССС у жінок України і Західного Сибіру, а найбільш високий рівень функціональної напруги регуляторних механізмів апарату кровообігу, особливо серед представниць українського реґіону, реєструвався у віці 36-40 років.

Виявлені особливості вікової динаміки значень ІН_ССС обстежуваних осіб у віці від 7 до 55 років стали передумовою до проведення більш поглибленого аналізу вікових змін показників, що входять в основну формулу для його визначення.

Результати, подані на рисунку 1, переконують, що вікова динаміка АМо, зареєстрована у представників чоловічої статі України, практично повністю збігалася з характером вікових коливань цього показника, зазначеного у представників Західного Сибіру.

Так само, як і під час аналізу вікових змін ІН_ССС, у хлопчиків і юнаків можна було виокремити три основні періоди підвищеної централізації керування серцевим ритмом: 10 років (прикінцевий етап молодшого шкільного віку), 13 років (завершення середнього шкільного віку і період статевого дозрівання) і 16-17 років (закінчення старшого шкільного віку). Дивно, але практично однакові вікові зміни величин АМо були зареєстровані нами і для представників дорослого континґенту населення. Так, серед чоловіків вікова динаміка АМо практично не залежала від реґіональної приналежності, а найбільш високі значення даного показника як у чоловіків України, так і у чоловіків Західного Сибіру були зареєстровані у віці більше 40 років.

Практично повна ідентичність результатів, отриманих у процесі обстеження представників чоловічої статі України і Західного Сибіру у віці від 7 до 55 років, дозволяє констатувати наявність певної закономірності у віковій динаміці показника, який характеризує активність симпатичного відділу регуляції серцевого ритму, що не залежить від кліматогеографічної приналежності обстежуваних.

Слід зазначити, що практично аналогічні дані були отримані і під час обстеження жіночого населення України і Західного Сибіру у віці від 7 до 55 років (рис. 1).

Для дівчинок обох реґіонів була характерна однакова динаміка вікових змін абсолютних значень АМо в молодшому і середньому шкільному віці і лише серед дівчин 16-17 років відзначалися певні реґіональні відмінності щодо цього показника. Водночас, враховуючи виражену синхронність змін АМо у дівчинок і дівчин обох реґіонів у молодшому і середньому шкільному віці, можна констатувати відносну незалежність вікової динаміки АМо від кліматогеографічної приналежності обстежуваних осіб. Ще більш схожі дані були отримані щодо динаміки АМо серед жінок України і Західного Сибіру. Виявилося, що у представниць обох кліматогеографічних реґіонів реєструвалася однакова динаміка вікових коливань АМо (за винятком вікового періоду 20-30 років).

Найбільш високі значення АМо, незалежно від реґіону проживання, реєструвалися у обстежуваних осіб жіночої статі наприкінці молодшого, середнього, старшого шкільного віку, а також у вікових періодах 36-40 років і 46-55 років.

Виходячи з поданих даних, можна констатувати відносну незалежність вікових змін АМо від реґіональної приналежності і розглядати її як одну із закономірностей онтоґенетичного розвитку організму.

Практично аналогічні результати були отримані під час аналізу вікових змін Х, який показує активність парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. Згідно з поданими на рисунку 2 графіками, вікові коливання значень Х, зареєстровані у хлопчиків, юнаків і чоловіків України і Західного Сибіру, практично повністю збігалися між собою.

В усіх обстежуваних, незалежно від їх кліматогеографічної приналежності, виділялися такі періоди вираженого зниження Х, які узгоджуються з поданою раніше віковою динамікою ІН_ССС і АМо: 10 років (закінчення періоду молодшого шкільного віку), 13 років (прикінцевий етап середнього шкільного віку), 17 років (завершення старшого шкільного віку), 26-30, 36-40 і 41-45 років.

Практично повна ідентичність змін Х у всіх обстежуваних хлопчиків, юнаків і чоловіків у віковому діапазоні від 7 до 55 років також дозволяє розглядати наявний характер вікових змін ступеню автономізації керування серцевим ритмом як одну із закономірностей індивідуального розвитку їхнього організму.

Експериментальні дані щодо вікової динаміки Х у дівчинок, дівчин та жінок України і Західного Сибіру у віці від 7 до 55 років також свідчили про відсутність виражених реґіональних відмінностей за цим показником (рис. 2).

Так, у всіх обстежуваних школярок у молодшому і середньому шкільному віці реєструвалася однакова динаміка вікових змін Х, а деякі реґіональні різниці відзначалися лише у віці 14-16 років. Серед жінок України і Західного Сибіру близькість вікових коливань Х була також виражена. Найбільш низькі значення Х, що свідчать про виражену централізацію керування серцевим ритмом і ріст функціональної напруги регуляторних механізмів системи кровообігу обстежуваних осіб жіночої статі спостерігалися, незалежно від реґіональної приналежності, у період їхнього статевого дозрівання, а також у віці 17 років і 36-40 років.

Істотним підтвердженням відносної незалежності вікових коливань інтегральних параметрів серцево-судинної системи від реґіональної приналежності послужили також результати аналізу динаміки розмірів індексу вегетативної рівноваги (ІВР) обстежуваних осіб у віковому діапазоні від 7 до 55 років (рис. 2).

Як показали отримані дані у представників чоловічої статі України і Західного Сибіру спостерігалися однакові вікові зміни ІВР практично у всьому вивченому віковому діапазоні (за винятком вікових періодів 18-20 років і більше 40 років). Важливо відзначити, що незалежно від реґіональної приналежності обстежуваних хлопчиків, юнаків і чоловіків істотний ріст абсолютних значень ІВР і вираженого домінування симпатичної регуляції серцевого ритму спостерігався у віці 10, 13, 17, 36-40 і 41-45 років.

Відсутність виражених реґіональних різниць у характері вікової динаміки розмірів ІВР була зареєстрована і під час обстеження жіночого населення України і Західного Сибіру. Деякі різниці вікових коливань ІВР спостерігалися лише серед дівчин 14-16 років. Доведено, що як і у представників чоловічого населення, найбільш істотний ріст абсолютних значень ІВР відзначався в 12, 17 і 36-40 років.

Ґрунтовний аналіз експериментального матеріалу, одержаного у процесі обстеження дітей шкільного віку і дорослого континґенту населення (від 7 до 55 років), дозволив констатувати відносну незалежність вікових змін найважливіших параметрів серцево-судинної системи від реґіональної приналежності, у зв'язку з чим їх можна розглядати як одну із закономірностей онтоґенетичного розвитку апарату кровообігу.

Крім з'ясованих закономірностей вікових змін показників, що характеризують ступінь функціональної напруги регуляторних механізмів серцево-судинної системи організму, дуже важливим є аналіз вікової динаміки адаптивних можливостей системи кровообігу обстежуваних груп людей, які брали участь в експерименті.

Насамперед необхідно вказати на те, що у процесі аналізу ми орієнтувалися на величини адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи, розрахованого за запропонованою нами методикою. Це було обумовлено такими причинами. У першу чергу, отримані у ході дослідження результати показали, що використання як критерію оцінки адаптивних можливостей організму значень адаптаційного потенціалу за Р.М.Баєвським (АП_Б), не дозволило зареєструвати виражених реґіональних і статевих відмінностей щодо адаптивних можливостей обстежених осіб.

Відповідно до даних, поданих на рисунку 3, для переважної більшості дітей шкільного віку за АП_Б була характерна однакова “задовільна” форма адаптації (від 76,69% до 79,56%) і лише у незначної кількості осіб реєструвалося “напруга адаптаційних механізмів” (від 20,44% до 23,31%).

Серед дорослого континґенту населення, також незалежно від статі і кліматогеографічної приналежності, більшість характеризувалося “напругою адаптаційних механізмів” (від 67,27% до 71,22%), а в істотно меншої їхньої частини реєструвалася або “задовільна” (від 16,44% до 19,67%) або “незадовільна” форма адаптації (від 10,35% до 14,78%). Осіб зі “зривом адаптації” у всіх обстежуваних групах школярів, школярок, чоловіків і жінок не було зареєстровано зовсім.

Навпаки, використання як критерію оцінки адаптивних можливостей апарату кровообігу величин адаптаційного потенціалу, розрахованого за розробленою нами методикою (АП_М), дозволило зареєструвати суттєві регіональні, статеві та вікові особливості адаптаційних здатностей обстежуваних осіб. Відповідно рисунку 4 серед дітей шкільного віку і дорослих осіб більш оптимальний характер внутрішньогрупового розподілу за рівнем адаптивних можливостей серцево-судинної системи відзначався у представників Західного Сибіру, особливо серед дівчинок, дівчин та жінок цього реґіону.

У шкільному віці і у віковому діапазоні від 20 до 55 років серед них була зареєстрована найбільша кількість осіб з адаптаційними здатностями серцево-судинної системи “вище норми” (відповідно 36,99% и 47,00%). Більш того, за АП_М у всіх обстежуваних з віком реєструвалося підвищення кількості осіб з адаптивними можливостями системи кровообігу “нижче норми” за винятком, знов таки, представниць західносибірського кліматогеографічного реґіону.

Крім наведених матеріалів щодо характеру внутрішньогрупового розподілу обстежуваних осіб за рівнем адаптивних можливостей серцево-судинної системи, експериментальні дані додаткового поглибленого обстеження практично здорових чоловіків і жінок, а також осіб з відхиленнями в стані здоров'я (гіпертонічна хвороба і нейроциркуляторна дистонія), показали істотно більшу порівняно з величинами АП_Б кореляційну залежність запропонованого нами показника (АП_М) з інтегральними, визначеними методом тетраполярної реографії, параметрами центральної гемодинаміки.

Як видно з рисунку 5, серед практично здорових чоловіків коефіцієнти кореляції за АП_М коливалися від -0,49±0,13 у.о. до 0,82±0,06 у.о. і були статистично значущими у 90% випадків. Аналогічні коефіцієнти за АП_Б складали -0,55±0,12 у.о. - 0,37±0,15 у.о. і тільки 20% з них були вірогідними. Серед здорових жінок спостерігалася аналогічна картина: кореляційні коефіцієнти за АП_М реєструвалися від -0,63±0,09 у.о. до 0,70±0,08 у.о. і були статистично значущими в усіх випадках, у той час як за АП_Б вони відмічалися на рівні -0,15±0,15 у.о. - 0,47±0,12 у.о. при 20-и процентній вірогідності.

Практично ті ж результати були отримані і при аналізі даних обстеження осіб з захворюваннями апарату кровообігу. Так, в чоловіків з гіпертонічною хворобою за АП_М усі кореляційні коефіцієнти були статистично вірогідними і складали -0,46±0,15 у.о. - 0,76±0,08 у.о., тоді як за АП_Б не вдалося зареєструвати значущих кореляційних коефіцієнтів, розміри яких коливалися від -0,21±0,18 у.о. до 0,36±0,16 у.о. Серед жінок з даною формою нозології також була відмічена висока кореляційна залежність величин АП_М з інтегральними параметрами центральної гемодинаміки (розміри АП_М складали -0,56±0,15 у.о. - 0,78±0,09 у.о. при 100% вірогідності). За АП_Б у певної групи обстежуваних жінок розміри коефіцієнтів кореляції відмічалися від -0,42±0,19 у.о. до 0,57±0,15 у.о. при 25% значущості.

Підтвердили приведені дані і результати обстеження осіб з нейроциркуляторною дистонією. У чоловіків за АП_М відзначалися тільки статистично значущі кореляційні коефіцієнти (-0,55±0,11 у.о. - 0,68±0,09 у.о.), тоді як за АП_Б не було зареєстровано жодного вірогідного коефіцієнту кореляції (-0,12±0,16 у.о. - 0,28±0,15 у.о.). Серед жінок з нейроциркуляторною дистонією за АП_М також усі кореляційні коефіцієнти були статистично значущими і складали -0,62±0,19 у.о. - 0,96±0,02 у.о. За АП_Б певні коефіцієнти реєструвалися на рівні -0,46±0,24 у.о. - 0,08±0,30 у.о. при повній відсутності вірогідності.

Необхідно відзначити, що у всіх обстежуваних значення коефіцієнтів кореляції АП_М з величинами систолічного (СОК), хвилинного (ХОК) об'ємів крові, загального (ЗПО) і питомого (ППО) периферичного опору, серцевого (СІ) і ударного (УІ) індексів, об'ємної швидкості вигнання крові (ОШВ), потужності лівого шлуночку серця (Плш), рівня фізичної працездатності (вPWC₁₇₀) і аеробної ємності (вМСК) були вірогідно вищі порівняно з відповідними кореляційними парами АП_Б. Крім цього, у ряді випадків характер кореляційної залежності АП_Б з приведеними показниками суперечать загальноприйнятим уявленням.

У зв'язку з вищевикладеним щодо характеру внутрішньогрупового розподілу обстежуваних осіб за величинами АП_Б і АП_М, а також результатів додаткового медико-біологічного обстеження при подальшій інтерпретації експериментальних даних ми орієнтувалися лише на величини адаптаційного потенціалу, розрахованого за розробленою нами методикою, що сприяло більш чіткій диференціації обстежуваних осіб різної статі, віку і кліматогеографічної приналежності за рівнем їхніх адаптивних можливостей.

Аналіз вікової динаміки адаптивних можливостей апарату кровообігу в дітей шкільного віку і дорослого континґенту населення різних кліматогеографічних реґіонів, але однієї статі, дозволив зробити певні висновки. Відповідно до рисунка 6 у хлопчиків, юнаків і чоловіків України та Західного Сибіру загальна динаміка зміни адаптивних можливостей серцево-судинної системи була практично однаковою.

Так, серед дітей шкільного віку зниження адаптивних можливостей апарату кровообігу в 7-10 років супроводжувалося різким підйомом до 11 років, наступним спадом у 13 і 17 років і зростанням у 18 років. Виключення становив лише віковий період 13-14 років, але, зважаючи на відсутність статистично вірогідних змін адаптаційного потенціалу у хлопчиків України в цьому віці, можна визнати факт подібності вікової динаміки адаптаційних можливостей представників різних реґіонів.

Достатньо синхронні вікові коливання величин адаптаційного потенціалу системи кровообігу були відзначені і для чоловіків українського та західносибірського кліматогеографічних реґіонів. Відповідно до графіків, поданих на рисунку 6, ідентичний характер змін адаптивних можливостей чоловіків України і Західного Сибіру, що не залежить від реґіональної приналежності, реєструвався у віковому діапазоні від 20 до 55 років, а періодами істотного зниження адаптивних можливостей серцево-судинної системи для усіх обстежуваних чоловіків обох реґіонів були: 26-30 років і 41-45 років.

Відповідно до графіків, поданих на рисунку 7, вікові зміни адаптаційних потенціалів у дівчинок та дівчин України і Західного Сибіру також були дуже подібні одна до одної у молодшому, середньому і старшому шкільному віці. Серед жінок аналогічні одне одному вікові зміни розмірів адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи реєструвалися у всьому віковому діапазоні від 20 до 55 років. Незалежно від реґіональної приналежності, найбільш істотне погіршення адаптивних можливостей системи кровообігу спостерігалося в період статевого дозрівання дівчинок обох реґіонів (12-14 років), а також у вікових групах 26-30 років і 41- 45 років.

Необхідно відзначити при цьому, що вікові групи 26-30 років і 41-45 років були періодами вираженого зниження адаптивних можливостей дорослого організму, незалежно від статі і реґіональної приналежності.

Більше того, аналіз вікової динаміки адаптивних можливостей серцево-судинної системи у представників різної статі дозволив констатувати, що у зрілому віці (більш 20 років) характер зміни адаптивних можливостей апарату кровообігу не залежить і від статевої приналежності (рис.6, 7).

Подані матеріали, поряд із раніше викладеними, переконливо свідчать про те, що процес вікового формування адаптивних можливостей системи кровообігу організму не залежить від реґіональної, а у зрілому віці й від статевої, приналежності обстежуваних і є однією з безсумнівних закономірностей онтоґенетичного розвитку організму.

Крім відзначеної у ході дослідження незалежності процесу формування адаптивних можливостей серцево-судинної системи в онтоґенезі нами було зареєстровано і виражені реґіональні різниці в адаптивних можливостях апарату кровообігу обстежуваних осіб України і Західного Сибіру. Зазначимо, що беручи до уваги наведені матеріали, ми знову орієнтувалися на величини адаптаційного потенціалу, розрахованого за запропонованою нами методикою.

Аналіз експериментальних даних, отриманих під час обстеження дітей шкільного віку від 7 до 18 років, дозволив констатувати наступне.

Як видно з таблиці 1, у молодшому і середньому шкільному віці серед хлопчиків різних кліматогеографічних реґіонів реєструвалася відносна рівність їхніх адаптивних можливостей, а серед дівчинок - перевага сибірських школярок. У старшому шкільному віці незалежно від статі, юнаки й дівчини Західного Сибіру володіли більш високими, ніж їхні українські однолітки, адаптивними можливостями серцево-судинної системи організму.

Істотні реґіональні різниці було зареєстровано і під час проведення порівняльного аналізу міжстатевих співвідношень за цим показником.

Виявилося, що у хлопчиків і юнаків та дівчинок і дівчин України в більшості вікових груп (за винятком періоду статевого дозрівання) були зареєстровані подібні одна до одної адаптивні можливості апарата кровообігу, тоді як у хлопчиків і юнаків Західного Сибіру (також за винятком даного періоду) адаптивні можливості апарата кровообігу були статистично значимо нижчі, ніж у дівчинок і дівчин.

Таблиця 1 - Величини адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи організму у обстежуваних дітей шкільного віку України і Західного Сибіру у віці від 7 до 18 років (Мm)

Вік (роки)	Україна	Західний Сибір
	хлопчики і юнаки	дівчинки і дівчини	хлопчики і юнаки	дівчинки і дівчини
7	1,000,07	1,010,07	0,810,06	0,980,08
8	0,900,07	0,850,06	0,690,04	0,880,07
9	0,790,05	0,760,06	0,710,05	0,930,07
10	0,690,05	0,660,04	0,670,05	0,880,06
11	1,090,08	0,620,04	1,220,03	0,790,05
12	0,930,07	0,310,03	1,040,07	0,590,04
13	0,880,06	0,560,05	0,650,06	0,450,03
14	0,850,06	0,530,03	1,120,08	0,770,05
15	0,780,05	0,630,05	0,940,06	1,250,08
16	0,630,05	0,480,03	0,920,05	1,470,08
17	0,500,04	0,410,02	0,820,07	1,420,17
18	0,740,05	0,790,06	1,260,09	1,940,17

Примітка: тут і далі - р 0,05; - р 0,01; - р 0,001 - реґіональні відмінності між представниками однієї статі; - р 0,05; - р 0,01; - р 0,001 - статеві відмінності між представниками одного кліматогеографічного реґіону.

Практично аналогічний характер міжреґіональних і міжстатевих різниць за рівнем адаптивних можливостей системи кровообігу було зареєстровано і під час обстеження представників дорослого населення України і Західного Сибіру.

Таблиця 2 - Величини адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи організму у обстежуваного дорослого контингенту населення України і Західного Сибіру у віці від 20 до 55 років (Мm).

Вік (роки)	Україна	Західний Сибір
	чоловіки	жінки	чоловіки	жінки
20-25	1,410,14	1,360,14	1,080,13	2,410,31
26-30	0,610,05	1,170,11	0,560,05	2,050,26
31-35	1,320,12	1,450,17	1,070,13	3,040,42
36-40	0,760,08	0,610,08	0,790,09	2,260,32
41-45	0,310,04	0,560,06	0,550,07	2,130,30
46-55	0,630,10	0,850,14	0,720,14	2,390,34

Як видно з таблиці 2, у чоловіків і жінок України в усіх вікових групах (як і в більшості вікових груп школярів зазначеного реґіону) було зареєстровано подібні одна до одної адаптивні можливості апарату кровообігу, тоді як сибірячки, незалежно від віку, випереджали чоловіків Західного Сибіру за цим параметром (аналогічний характер співвідношень спостерігався серед сибірських школярів і школярок).

Доведено, що характер міжреґіональних співвідношень у межах однієї статевої групи також частково відповідає вже раніше зареєстрованому серед школярів: чоловіки України і Західного Сибіру мали подібні адаптаційні здатності у більшості вікових груп, тоді як жінки західносибірського кліматогеографічного реґіону у всіх вікових групах (так само як і школярки цього реґіону), мали достовірно більш високі адаптивні можливості апарату кровообігу порівняно із представницями України.

Зазначений характер міжреґіональних і міжстатевих співвідношень за рівнем адаптивних можливостей серцево-судинної системи у представників України і Західного Сибіру у віковому діапазоні від 7 до 55 років був зареєстрований нами і серед дорослого континґенту населення з різним стажем роботи на підприємстві.

Таблиця 3 - Величини адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи організму у обстежуваного дорослого континґенту населення України і Західного Сибіру з різним стажем роботи на підприємстві (Мm).

Стаж роботи (роки)	Україна	Західний Сибір
	чоловіки	жінки	чоловіки	жінки
1-3	0,930,17	1,130,24	0,840,17	2,870,78
4-10	0,840,17	0,810,19	1,070,24	2,960,85
Більш 10	0,680,19	0,670,20	0,680,20	2,490,63

Як видно з таблиці 3, для українських робітників і робітниць у всіх “стажевих” групах був характерним практично повний збіг адаптивних можливостей апарата кровообігу, тоді як сибірячки в усіх зазначених групах мали безперечну, статистично значиму, перевагу над своїми колеґами- чоловіками. Крім того, також незалежно від виробничого стажу у чоловіків України і Західного Сибіру, реєструвалися однакові адаптивні можливості, тоді як сибірячки випереджали українок у всіх “стажевих” групах.

Аналіз наведених у таблицях 1, 2 і 3 експериментальних даних дозволив зробити припущення про те, що для представників більш екстремального кліматогеографічного реґіону, незалежно від віку і статі, характерні більш високі адаптивні можливості серцево-судинної системи організму.

Дане припущення цілком підтвердили експериментальні матеріали, отримані під час аналізу розмірів середнього рівня адаптивних можливостей дітей шкільного віку і дорослого континґенту населення України і Західного Сибіру, а також розмірів відносної зміни значень адаптаційного потенціалу системи кровообігу серед дітей шкільного віку (у віковому діапазоні від 7 до 18 років), дорослого континґенту населення (у віковому діапазоні від 20 до 55 років) і серед дорослих осіб у процесі збільшення виробничого стажу (від 1 до 10 і більше років). серце адаптація клімат стать

Як видно з таблиці 4, середній рівень адаптивних можливостей хлопчиків і юнаків Західного Сибіру у віковому діапазоні від 7 до 18 років складав 0,9040,007 у.о. і вірогідно перевищував відповідну величину, зареєстровану серед хлопчиків і юнаків України (0,8150,006 у.о.). Доведено, що серед дівчинок і дівчин також середній рівень адаптивних можливостей серцево-судинної системи сибірячок був статистично значимо вищим, ніж в українок (відповідно 1,0290,014 у.о. проти 0,6340,006 у.о.).

Таблиця 4 - Величини середнього рівня адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи організму у обстежуваних осіб України і Західного Сибіру різного віку, статі і виробничого стажу (Мм)

№ п/п	Діти шкільного віку (від 7 до 18 років)
1	хлопчики і юнаки України	хлопчики і юнаки Західного Сибіру	дівчинки і дівчини України	дівчинки і дівчини Західного Сибіру
	0,8150,006	0,9040,007	0,6340,006	1,0290,014
2	Представники дорослого населення (від 20 до 55 років)
	чоловіки України	чоловіки Західного Сибіру	жінки України	жінки Західного Сибіру
	0,8400,021	0,7950,012	0,9900,160	2,2800,180
3	Представники дорослого населення із різним стажем роботи (від 1 до 10 і більш років)
	чоловіки України	чоловіки Західного Сибіру	жінки України	жінки Західного Сибіру
	0,8170,012	0,8630,018	0,8700,023	2,7730,024

Примітка: - р 0,05; - р 0,01; - р 0,001 - реґіональні відмінності між представниками однієї статі.

Зазначимо, що школярки Західного Сибіру взагалі мали найбільшу величину адаптаційного потенціалу зі всіх обстежуваних дітей, за ними йшли хлопчики західносибірського і українського реґіонів, а найменше значення цього показника було зареєстровано в українських дівчинок.

Практично аналогічні дані були отримані і при обстеженні дорослого континґенту населення. Також, як серед дітей шкільного віку, середній рівень адаптивних можливостей жінок Західного Сибіру у віковому діапазоні від 20 до 55 років (2,2800,180 у.о.) і стажу роботи на підприємстві від 1 до 10 і більш років (2,7730,024 у.о.), був вірогідно вище, ніж у представниць України зазначеного віку і виробничого стажу (відносно 0,9900,160 у.о. і 0,8700,023 у.о.).

Статистично значущих відмінностей серед чоловіків України і Західного Сибіру у віці від 20 до 55 років за цим показником не було зареєстровано (відносно 0,8400,021 у.о. і 0,7950,012 у.о.). Водночас, серед чоловіків цих реґіонів із різним стажем роботи на підприємстві вірогідно більш високі адаптивні можливості реєструвалися серед представників Західного Сибіру (відносно 0,8630,018 у.о. і 0,8170,012 у.о.).

Найбільш переконливими були результати аналізу розмірів відносної зміни значень адаптаційного потенціалу системи кровообігу в рамках шкільного віку (від 7 до 18 років), серед дорослих у віковому діапазоні від 20 до 55 років і при збільшенні стажу роботи дорослих осіб від 1 до 10 і більше років.

Незважаючи на те, що незалежно від реґіону у хлопчиків і в дівчинок наприкінці молодшого і середнього шкільного віку спостерігалося погіршення адаптивних можливостей їхнього організму, а наприкінці старшого віку у юнаків і дівчин, навпаки, поліпшення цих можливостей, для представників західносибірського реґіону були властиві вірогідно кращі зміни адаптивних можливостей серцево-судинної системи в усіх зазначених вікових групах (табл.5).

Таблиця 5 - Величини відносної зміни розмирів адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи організму у школярів України і Західного Сибіру різного віку (у % від значень адаптаційного потенціалу, зареєстрованого в початковій віковій групі молодшого, середнього і старшого шкільного віку)

№ п/п	Вік (роки)	хлопчики і юнаки України	дівчинки і дівчини України	хлопчики і юнаки З.Сибіру	дівчинки і дівчини З.Сибіру ...

Подобные документы

• Вплив режиму дня на функціонування кардіо-респіраторної системи підлітків 14-15 років

  Особливості стану кардіо-респіраторної системи у підлітковому віці. Характеристика серцево-судинної системи: функції і будова серця, серцевий цикл та його регуляція. Дослідження впливу режиму дня підлітків та фізичних навантажень на стан серцевої системи.
  
  творческая работа [44,6 K], добавлен 07.09.2014
  

• Порівняльне еколого-морфологічне дослідження інфраепідермальних капілярів земноводних різних екологічних груп

  Історія дослідження покривів земноводних. Порівняльно-анатомічне дослідження щільності інфраепідермальних капілярів у шкірі земноводних різних екологічних груп в залежності від місця їх проживання. Еколого-морфологічний аналіз досліджуваних видів.
  
  научная работа [2,8 M], добавлен 12.03.2012
  

• Клас нематоди

  Загальна характеристика круглих червів або нематодів - типу двобічно-симетричних червоподібних тварин, який налічує близько 300 тис. видів. Епітеліально-м'язовий мішок, травна, кровоносна та дихальна системи. Будова видільної, нервової, статевої системи.
  
  реферат [22,5 K], добавлен 15.04.2011
  

• Плазуни. Особливості будови та життєдіяльності

  Історія виникнення перших плазунів - котилозаврів. Анатомічні особливості скелету та фізіологічна будова плазунів. Особливості побудови м'язової, нервової, дихальної, кровоносної, видільної, статевої систем і системи травлення. Умови проживання плазунів.
  
  презентация [1,2 M], добавлен 17.05.2019
  

• Екологічні особливості ампельних рослин

  Аналіз екологічних особливостей ампельних рослин та можливостей використання їх у кімнатному дизайні. Характеристика основних видів ампельних рослин: родина страстоцвітні, аралієві, спаржеві, ароїдні, комелінові, акантові, ластовневі, лілійні, геснерієві.
  
  курсовая работа [1,4 M], добавлен 21.09.2010
  

• Класифікація нервової системи та її будова

  Нервова тканина, нейрон, класифікація нейронів та їх функції. Нейронна теорія будови нервової системи. Рефлекторна теорія діяльності нервової системи. Рефлекторне кільце, типи рецепторів. Нервові центри та їхні властивості. Гальмування умовних рефлексів.
  
  контрольная работа [22,2 K], добавлен 16.07.2010
  

• Загальні питання антропосоціогенезу

  Аналіз концепцій визначення місця людини і суспільства у Всесвіті, що є одними із найважливіших елементів складної системи світосприйняття людства. Особливості учення В. Вернадського про генезис людини та ноосфери, що були наслідком розвитку біогеосфери.
  
  реферат [27,7 K], добавлен 12.06.2010
  

• Показники пам’яті, уваги та працездатності центральної нервової системи у осіб з територій посиленого радіоекологічного контролю Сумської області

  Огляд результатів дослідження показників об’єму короткочасної пам’яті, рівня переключення уваги та розумової працездатності у волонтерів з контамінованих територій. Формування психофізіологічної організації системи переробки інформації у досліджуваних.
  
  статья [27,6 K], добавлен 24.04.2018
  

• Типи вищої нервової діяльності. Анатомічно-функціональні їх особливості

  Біологічне значення нервової системи, її загальна будова. Поняття про рефлекс. Поведінка людини, рівень її розумової діяльності, здатність до навчання. Основні питання анатомії, фізіології, еволюції нервової системи. Патологічні зміни нервової діяльності.
  
  реферат [33,4 K], добавлен 17.02.2016
  

• Вестибулярний апарат. Хеморецепторні сенсорні системи

  Структура нервової системи людини. Центральна те периферична нервова система, їх особливості. Інтеграція усвідомлених відчуттів і підсвідомих імпульсів в головному мозку. Схема будови вестибулярного апарату людини як координатора м'язового тонусу.
  
  реферат [185,6 K], добавлен 12.09.2011
  

• Загальна анатомія нервової системи комах

  Розгляд структурної та функціональної організації центральної нервової системи комах. Фізіологія центральних нейронів, основні структурні їх особливості. Рецепція й поведінка комах. Визначення субмікроскопічної організації клітинних тіл нейронів.
  
  курсовая работа [65,2 K], добавлен 19.11.2015
  

• Класифікація нервової системи людини

  Поняття нервової системи людини, її значення для організму. Будова спиного мозоку, його сегментарний апарат та головні елементи. Функції корінців спинномозкових нервів. Головний мозок як вищий відділ нервової системи людини: його будова та функції.
  
  презентация [1,2 M], добавлен 17.12.2012
  

• Анатомія людини. Системи органів

  Характеристика систем органів людини: дихальної, сечовидільної, верхніх і нижніх відділів травного каналу, та зовнішніх і внутрішніх статевих органів. Будова серцевої стінки та клапанного апарату. Огляд артерій і вен малого та великого кіл кровообігу.
  
  контрольная работа [39,0 K], добавлен 23.11.2010
  

• Кровоносна система

  Загальна характеристика гемоглобінової системи в крові риб та її роль в підтриманні гомеостазу організму. Стан системи гемоглобіну (крові) за дії екстремальних факторів довкілля, температури, кислотних дощів. Токсикологічна характеристика інсектицидів.
  
  дипломная работа [358,7 K], добавлен 16.09.2010
  

• Поняття системи як наукового терміну

  Поняття системного дослідження предметів і явищ навколишнього нас миру як частини або елементи певного цілісного утворення. Система як безліч об'єктів разом з відносинами між об'єктами й між їхніми атрибутами. Специфіка системного методу дослідження.
  
  реферат [26,6 K], добавлен 21.06.2010
  

• Анатомія і фізіологія собаки

  Основи анатомії і фізіології собаки. Форма і внутрішня будова органів та їх функції. Системи органів травлення, дихання, кровообігу та лімфоутворення, сечовиділення, розмноження. Будова і функції відділів головного мозку, обмін речовин та енергії.
  
  доклад [1,8 M], добавлен 19.03.2010
  

• Цитокіни в центральній нервовій системі

  Механізми дії та функції цитокінів у нервовій системі, їх взаємодії на рівні головного мозку. Рецептори цитокінів в межах центральної нервової системи (ЦНС). Стимуляція гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової системи як доказ прямого впливу цитокінів на ЦНС.
  
  реферат [5,7 M], добавлен 13.11.2013
  

• Будова і функції опорно-рухової системи

  Визначення тканини як системи клітин і міжклітинної речовини, що мають подібну будову. Поняття єдності фізіологічних систем організму. Характеристика, будова та функції опорно-рухового апарату людини. Хімічна, анатомічна і мікроскопічна будова кісток.
  
  конспект урока [16,3 K], добавлен 06.04.2012
  

• Травна система

  Будова травної системи людини, органи у її складі. Функції травної системи. Залежність фізичного, психічного та сексуального здоров'я людини від їжі та характеру харчування. Витрати енергії за добу залежно від віку, статі, умов життя, характеру роботи.
  
  реферат [566,6 K], добавлен 03.06.2014
  

• Концепція атомізму й елементарні частки. Пізнання речовин і хімічні системи

  Революція в природознавстві й виникнення вчення про будову атома, подальший розвиток концепції атомізму. Групування елемантарних часток, типі взаємодії. Кваркова модель адронів М. Гелл-Мана. Концептуальні рівні в пізнанні речовин і хімічні системи.
  
  реферат [18,9 K], добавлен 19.06.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам