Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ

ім. О.М. МАРЗЕЄВА АМН УКРАЇНИ

УДК 616.692-039.12-053.6:575.1

ГЕНЕТИЧНІ ФАКТОРИ У ВИНИКНЕННІ ПОРУШЕНЬ СТАТЕВОГО

РОЗВИТКУ У ХЛОПЦІВ-ПІДЛІТКІВ

03.00.15 - генетика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора біологічних наук

БАГАЦЬКА НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА

Київ - 2004



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті охорони здоров'я дітей та підлітків АМН України (м. Харків)

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор КРИВИЧ ІРИНА ПАНТЕЛІЇВНА, Інститут гігієни та медичної екології АМН України ім. О.М. Марзеєва, провідний науковий співробітник лабораторії генетичного моніторингу (м. Київ)

Офіційні опоненти: - доктор біологічних наук МІШУНІНА ТАМАРА МАР'ЯНІВНА, Інститут ендокринології і обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, провідний науковий співробітник лабораторії нейрохімії (м. Київ)

- доктор біологічних наук, професор ШАХБАЗОВ ВАЛЕРІЙ ГАЄВИЧ, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, професор кафедри генетики і цитології (м. Харків)

- доктор медичних наук, професор ГЕРМАНОВ ВОЛОДИМИР ТИМОФІЙОВИЧ Луганський державний медичний університет, завідувач кафедри клінічної імунології, алергології і генетики (м. Луганськ)

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки, кафедра загальної і молекулярної генетики (м. Київ)

Захист дисертації відбудеться “13“ травня 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.604.02 Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва АМНУ за адресою: 02660, м. Київ, вул. Попудренка, 50.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМНУ за адресою: 02660, м. Київ, вул. Попудренка, 50. Автореферат розісланий “25 ” березня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Е.М. Омельченко



АНОТАЦІЯ

Багацька Н. В. Генетичні фактори у виникненні порушень статевого розвитку у хлопців-підлітків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.15 - генетика, Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України, Київ, 2004.

Дисертація присвячена генетичним аспектам однієї з поширених ендокринопатій - затримки статевого розвитку (ЗСР) у хлопців-підлітків.

У роботі обґрунтовано роль генетичних факторів у виникненні ЗСР у хлопців пубертатного віку. Доведено, що ЗСР у хлопців є спадково-детермінованим захворюванням, при якому спостерігається сімейна агрегація захворювання із накопиченням ЗСР серед родичів I ступеня спорідненості та переважною визначеністю її у осіб чоловічої статі. Підтверджено мультифакторіальну модель успадкування ЗСР, у формуванні якої питома вага належить спадковим чинникам. Визначено суттєве зростання рекурентного ризику щодо формування ЗСР в сім'ях пробандів. Відмічено особливості розподілу імуногенетичних (антигенів системи HLA I та II класу), цитогенетичних (С-гетерохроматинових районів хромосом 1, 9, 16, Y) і дерматогліфічних показників у хлопців із ЗСР залежно від спадкової обтяженості, варіанта захворювання, ефективності проведеної терапії та у членів ядерних сімей. генетичний ендокринопатія затримка статевий

На основі багатомірного статистичного аналізу створено алгоритм прогнозування ЗСР у хлопців-підлітків, визначено високу ефективність запропонованих критеріїв прогнозу захворювання.

Ключові слова: затримка статевого розвитку, хлопці-підлітки, сім'ї, родоводи, хромосоми, антигени системи HLA, дерматогліфіка, прогноз.



АННОТАЦИЯ

Багацкая Н. В. Генетические факторы в возникновении задержки полового развития у мальчиков-подростков. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора биологических наук по специальности 03.00.15 - генетика, Институт гигиены и медицинской экологии им. А.М.Марзеева АМН Украины, Киев, 2004.

Диссертация посвящена генетическим аспектам одной из распространенных эндокринопатий подросткового возраста - задержки полового развития (ЗПР) у мальчиков-подростков. На основании комплексного клинико-генетического обследования больных с ЗПР впервые обоснована роль генетических факторов в возникновении заболевания.

Доказано, что ЗПР - наследственно детерминированное заболевание, причем наследование признаков ЗПР возможно по отцовской или материнской линиям, а также по обеим (отцовской и материнской) линиям одновременно. Выявлена семейная агрегация заболевания с накоплением ЗПР среди родственников первой степени родства и преимущественным выявлением ее у лиц мужского пола. Выделены негативные факторы среды, имевшие место в семьях пробандов с ЗПР.

Подтверждена мультифакториальная модель наследования ЗПР, в формировании которой основной удельный вес принадлежит наследственным факторам. Установлен высокий рекуррентный риск формирования ЗПР в семьях, который существенно возрастает при наличии ЗПР у родственников пробандов.

Изучено частотное распределение антигенов системы HLA I и II класса у мальчиков-подростков с наследственной отягощенностью по данной патологии, различными клиническими формами ЗПР, с эффективным и неэффективным лечением, получены доказательства существования ассоциативных связей между антигенами системы HLA и заболеванием. Выделены антигены и фенотипы системы HLA, которые имеют положительные и отрицательные ассоциации с заболеванием и, вероятно, могут предрасполагать к формированию ЗПР или обладать протекторными свойствами.

Выявлены особенности в вариабельности С-ГР хромосом 1, 9, 16, Y у мальчиков-подростков с ЗПР. Установлено уменьшение абсолютных и относительных размеров С-ГР хромосом 1, 9, 16 при ЗПР, причем, независимо от клинического варианта заболевания и отягощенного семейного анамнеза, обнаружены сходные отличия в размерах С-ГР хромосом 1, 9, 16 в сравнении со здоровыми подростками, что указывает на возможное участие гетерохроматина в формировании патологии полового созревания.

Выделены дерматоглифические признаки, характерные для больных с ЗПР. Дано теоретическое обоснование использования выделенных дерматоглифических признаков в качестве прогностических маркеров при ЗПР.

Установлено накопление патологических признаков в ядерных семьях мальчиков-подростков с ЗПР в результате изучения распределения иммуногенетических, цитогенетических и дерматоглифических признаков. У родителей пробандов, независимо от наличия наследственной отягощенности в анамнезе, зарегистрированы сходные различия в частотном распределении антигенов системы HLA, С-гетерохроматиновых районов хромосом 1, 9, 16 и дерматоглифических параметрах.

На основании многомерного статистического анализа разработан алгоритм прогнозирования ЗПР у мальчиков-подростков, определена высокая эффективность разработанных критериев прогноза заболевания (81,1% по Вальду и 98,5% - по дискриминантному анализу).

Обоснована целесообразность использования разработанного алгоритма генетического обследования больных с ЗПР в практической деятельности медико-генетических консультаций. Внедрение в практику здравоохранения Украины предложенного алгоритма повысит уровень прогнозирования ЗПР у мальчиков, что будет способствовать своевременному проведению им комплекса профилактических мероприятий и повышению их репродуктивного здоровья в будущем.

Ключевые слова: задержка полового развития, мальчики-подростки, семьи, родословные, хромосомы, антигены системы HLA, дерматоглифика, прогноз.

ABSTRACT

Bagatskaya N. V. Genetic factors formation of sexual development disorders in adolescent boys. - Manuscript.

Competitive Thesis for the Degree of Doctor of Science (Biology). Speciality - 03.00.15 - Genetics, Institute of Hygiene and Medical Ecology of the AMS of Ukraine, Kyiv, 2004.

The thesis deals with genetic aspects of one widespread endocrinopathy - sexual development delay (SDD) in adolescent boys.

The work substantiates of genetic factors importance in SDD formation in boys of pubertal age. It has been proved that SDD in boys is a hereditary-determined disease. In this disease, family aggregation with SDD accumulation among I-degree relatives and its predominant uncertainty revealing in males is observed. Multifactorial model of SDD inheritance, which formation is determined significantly by hereditary factors, has been proved. A considerable growth of recurrent risk of SDD formation in probands families has been determined. The features of immunogenetic (I and II class antigens of HLA system), cytogenetic (С-heterochromatin regions of 1, 9, 16, Y chromosomes) and dermatoglyphic parameters allocation in boys with SDD and in nuclear families members were observed.

The algorithm for SDD prediction in adolescent boys was elaborated on the basis of multi-dimensional statistic analysis and high effectiveness of the suggested criteria for the disease prognosis was determined.

Key words: sexual development delay, adolescent boys, families, family trees, chromosomes, HLA system antigens, dermatoglyphics, prognosis.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Збереження і зміцнення репродуктивного здоров'я населення України є однією з найважливіших державних і медико-соціальних проблем на сучасному етапі. Актуальність даної проблеми визначається тим, що останнім часом в світі, в тому числі й в Україні, спостерігається погіршення демографічної ситуації, яке призводить до зменшення народжуваності та збільшення числа неплідних шлюбів. Тому особливу увагу у програмі ВООЗ “Здоров'я для всіх і кожного до 2000 року” і Національній програмі “Репродуктивне здоров'я 2001-2005”, прийнятій в Україні в 2001 році, привертають питання, що стосуються репродукції людини. За визначенням ВООЗ, за нашого часу виділено 22 причини жіночої (Л.І. Іванюта, 1996; Г.В. Тер-Аванесов, 2000) та 16 - чоловічої неплідності (Т.Я. Пшеничникова, 1992). Так, на долю чоловічого непліддя приходиться від 30 до 55% (Л.І. Іванюта, А.Г. Корнацька, 1995), до того ж ендокринозалежні його форми реєструються у 21-55% випадків (О.Е. Коновалов, 1998; О.М. Демченко і співавт., 1999). В Україні, за даними досліджень, налічується близько 1 млн. неплідних подружніх пар (Н.Г. Гойда, В.І. Чебан, 2001). Нерідко джерело виникнення порушень репродуктивної функції чоловічого організму лежить у пре- або пубертатному періоді (О. М. Демченко і співавт., 1998; Б.П. Бруй и соавт., 1999; А.М. Нагорна і співавт., 2001). Однією з найбільш поширених дисфункцій статевої системи у хлопців пубертатного періоду є затримка статевого розвитку, яка згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб Х Перегляду визначається як самостійне ендокринне захворювання (Е.30.0).

Затримка статевого розвитку (ЗСР) - це захворювання, при якому реєструється запізнення появи кардинальних чинників статевого розвитку на 2 і більше років від нормативних, не пов'язане з первинним чи вторинним гіпогонадизмом і обумовлене функціональною недостатністю нейросекреторних клітин гіпоталамуса - блокуванням пульсаторної секреції гонадоліберину, що, в свою чергу, спричиняє гальмування активації гіпофізарно-гонадної системи і початку пубертації (G. von Kalckreuth et al., 1991; M. Salerno et al., 1996; О.І. Плехова і співавт., 1996, 2000).

Частота ЗСР в різних популяціях реєструється у 3-6% обстежених підлітків (В.И. Кравченко, А.Г. Смирнов, 1989; Л.А. Стулий и соавт., 1991). Значно вищою є розповсюдженість захворювання в школах-інтернатах у дітей-сиріт і дітей, що позбавлені батьківського піклування, в притулках, спеціалізованих навчальних закладах для дітей з порушеними формами поведінки, в групах соціального ризику (М.М. Коренєв і співавт., 2003).

На сьогодні існує декілька поглядів на ЗСР як самостійне ендокринне захворювання. Деякі дослідники вважають ЗСР за крайній варіант норми, що не потребує терапевтичного втручання (М.А. Жуковский и соавт., 1989, D.G. Rosenfield, 1990, Э.П. Касаткина, 1998). Разом з тим, розглядаються й інші точки зору: пропонується використання малих доз статевих (T. Arrigo et al, 1996; E. Crowne et al., 1997) і анаболічних стероїдів (D.M. Willson et al., 1995), застосування комплексів негормональної загальностимулюючої терапії у лікуванні хворих із ЗСР (О.М. Демченко і співавт., 1985). Доведено доцільність застосування немедикаментозних методів та психологічної корекції хлопців-підлітків із ЗСР (С.И. Турчина, 1998; О.І. Плехова і співавт., 1996, 2000; Г.В. Косовцова, 2002, 2003).

Одним з найменш досліджених питань у вивченні проблеми порушень функціонування гіпоталамо-гіпофізарно-гонадного комплексу при ЗСР залишається питання про природу цих порушень. Найбільш розповсюдженим зараз є погляд про конституційні особливості дозрівання статевої системи при ЗСР. Дане захворювання описується як конституціональна, проста або фізіологічна форма ЗСР (В.Л. Лисс, О.Н.Савченко, 1990; С.С.К. Йен, Р.Б. Джаффе, 1998).

Висловлюється думка про значну роль у формуванні ЗСР чинників середовища, до яких належать: соціально-економічні умови, хімічні фактори навколишнього середовища, неповноцінне харчування, фізичне і психогенне навантаження, токсичні речовини, інфекційні захворювання та інші (R.L. Dixon, 1982; О. М. Демченко, 2000).

Значний вплив на становлення чоловічої статевої системи і виникнення можливих її порушень у подальшому може чинити перебіг вагітності в матерів. Тяжкі гестози вагітності, різні захворювання матері в період вагітності (екстрагенітальні, інфекційні, запалювальні) призводять до порушень гонадотропної функції гіпофіза у новонароджених дітей (Л.М. Скородок, О.Н. Савченко, 1984; E. Taina et al., 1985). Доведено вплив інфекційних і соматичних захворювань, черепно-мозкових травм у препубертатний період у хлопчиків на подальше формування у них порушень статевого розвитку (G.M. Custo et al., 1986). Важливе значення у виникненні патології статевого розвитку в дитини у майбутньому має алкогольна інтоксикація плода (H.A. Hadi et al., 1987; Н.Д. Носенко, 1999), пренатальний стрес (О.Г. Резніков, 1998; 2001), вплив іонізуючого випромінювання (Д.А. Димитриев, 1997; О.І. Плехова, О.О. Хижняк, 1994, 1995; Є.В. Лучицький, 1998). Відомо, що у ряді випадків певні екзогенні впливи можуть виступати як пускові чинники при генетичній детермінованості організму до формування захворювань мультифакторіальної природи.

Сучасна діагностика ЗСР базується на клінічній симптоматиці (И.И. Дедов и соавт., 1998), а також визначенні кісткового віку та гормонального статусу хворих (О.М. Демченко і співавт., 1995). Разом з тим, відомо, що класичний симптомокомплекс реєструється не тільки при ЗСР, але й при різних формах гіпогонадотропного гіпогонадизму. Приймаючи до уваги суттєві розбіжності у тактиці лікування ЗСР і гіпогонадотропного гіпогонадизму, багатьма авторами висловлюється думка про те, що диференційована діагностика цих захворювань повинна проводитися на ранніх етапах формування патології (B.T. Rudd, 1998).

До цього часу не проводилися комплексні клініко-генетичні дослідження, які б включали клініко-генеалогічний, імуногенетичний, цитогенетичний та дерматогліфічний методи аналізу у хлопців-підлітків із ЗСР та членів їх сімей, а дослідження були скеровані, в основному, на вивчення генетичних аспектів первинного або вторинного гіпогонадизму (Е. А. Беникова и соавт., 1993).

Таким чином, вищевказане свідчить про необхідність проведення комплексних клініко-генетичних методів дослідження, що дозволить оцінити внесок спадкових факторів у формування ЗСР у хлопців-підлітків і обґрунтувати необхідність проведення медико-генетичного консультування цього контингенту, що сприятиме покращанню їх репродуктивного здоров'я у майбутньому.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційна робота виконувалась в межах Національної програми “Планування сім'ї” і була фрагментом комплексних НДР, що виконувались в Інституті охорони здоров'я дітей та підлітків АМН України “Розробка технології реабілітації хлопців-підлітків з порушенням статевого розвитку” (номер державної реєстрації 0194U023941, шифр ЦФ.430/5, 1995-1997 рр.) і “Прогноз порушень чоловічої статевої системи в підлітковому віці і ефективності їх лікування” (номер державної реєстрації 0197U001584, шифр ВН.03.04.0042.97, 1998-2000 рр.). Автор дисертації був співвиконавцем науково-дослідної роботи “Розробка технології реабілітації хлопців-підлітків з порушенням статевого розвитку” і відповідальним виконавцем науково-дослідної роботи “Прогноз порушень чоловічої статевої системи в підлітковому віці і ефективності їх лікування”.

Мета і задачі дослідження. Визначення ролі генетичних факторів у виникненні порушень статевого розвитку у хлопців-підлітків для удосконалення медико-генетичного консультування.

Для реалізації даної мети були поставлені наступні задачі:

1. Дати клініко-генеалогічну характеристику сімей хлопців-підлітків із затримкою статевого розвитку.

2. Оцінити частотний розподіл антигенів I і II класу системи HLA y хлопців-підлітків із затримкою статевого розвитку.

3. Вивчити морфофункціональні особливості хромосом і поліморфізм С-гетерохроматинових районів хромосом 1, 9, 16 і Y при затримці статевого розвитку.

4. Визначити особливості дерматогліфічних показників у хлопців-підлітків із затримкою статевого розвитку і оцінити їх інформативність та прогностичну значущість.

5. Дослідити розподіл генетичних ознак (імуногенетичних, цитогенетичних, дерматогліфічних) в ядерних сім'ях хлопців-підлітків із затримкою статевого розвитку.

6. З'ясувати характер взаємозв'язків між антигенами системи HLA, поліморфними районами С-гетерохроматину хромосом 1, 9, 16, Y та дерматогліфічними показниками при затримці статевого розвитку у хлопців-підлітків і на основі цього створити факторну модель взаємодії генетичних ознак.

7. Визначити критерії прогнозу щодо можливого формування затримки статевого розвитку у хлопців-підлітків та обґрунтувати їх застосування при проведенні медико-генетичного консультування.

Об'єкт дослідження - генетичні фактори у формуванні ЗСР у хлопців-підлітків; розподіл генетичних ознак в ядерних сім'ях хворих хлопців.

Предмет дослідження - клініко-генеалогічні особливості сімей хлопців-підлітків із ЗСР; фізичний стан, гормональний статус, цитогенетичні, імуногенетичні, дерматогліфічні особливості у хлопців - підлітків із ЗСР та членів ядерних сімей (батьків, матерів).

Методи дослідження - клінічні, біохімічні, радіоімунологічні, клініко-генеалогічний, сегрегаційний, компонентний, цитогенетичний, імуногенетичний, дерматогліфічний, статистичні (параметричні і непараметричні).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше науково обґрунтовано роль генетичних факторів у виникненні ЗСР у хлопців пубертатного віку. Доведено, що ЗСР у хлопців є спадково-детермінованим захворюванням. Успадкування ознак захворювання можливе по батьківській та по материнській лініях ізольовано або по обох (батьківській і материнській) лініях одночасно. Виявлено сімейну агрегацію захворювання із накопиченням ЗСР серед родичів першого ступеня спорідненості та переважною визначеністю її у осіб чоловічої статі.

Підтверджено мультифакторіальну модель успадкування ЗСР, у формуванні якої питома вага належить спадковим чинникам. Визначено високий рекурентний ризик щодо формування затримки статевого розвитку в сім'ях, який суттєво зростав при наявності захворювання у родичів пробандів.

Вперше доведено, що у хлопців-підлітків із необтяженою і обтяженою спадковістю щодо ЗСР визначаються схожі відмінності у частотному розподілі антигенів системи HLA I і II класу порівняно зі здоровими особами. У підлітків з різними клінічними формами ЗСР визначено наявність позитивних асоціативних зв'язків між певними антигенами і досліджуваною патологією; виділено антигени та фенотипи системи HLA, які можуть спричиняти формування ЗСР або мати запобіжні (протекторні) властивості у виникненні захворювання.

Визначено особливості у варіабельності С-гетерохроматинових районів хромосом (С-ГР) 1, 9, 16, Y у хлопців-підлітків із ЗСР, які проявлялися зменшенням абсолютних і відносних розмірів С-ГР хромосом 1, 9, 16. Незалежно від клінічного варіанту та спадкової обтяженості у хворих із ЗСР встановлено схожі відмінності у розмірах С-ГР хромосом 1, 9, 16 порівняно зі здоровими підлітками, що свідчить про можливу участь С-гетерохроматину в формуванні патології статевого розвитку.

Встановлено відмінності у частоті визначення кількісних і якісних дерматогліфічних ознак у хворих хлопців. Теоретично обґрунтовано використання дерматогліфічних показників як прогностичних критеріїв у формуванні захворювання.

Вперше досліджено накопичення патологічних ознак в ядерних сім'ях хлопців-підлітків із ЗСР на основі вивчення розподілу імуногенетичних, цитогенетичних та дерматогліфічних показників, що може свідчити про роль спадковості у формуванні ЗСР. Підтверджено, що батьки пробандів, незалежно від наявності або відсутності спадкової обтяженості в анамнезі, мають схожі відмінності у частотному розподілі антигенів системи HLA, С-ГР хромосом 1, 9, 16 і дерматогліфічних параметрах.

В результаті проведених досліджень та багатомірного статистичного аналізу вперше отримано докази значущості імуногенетичних і дерматогліфічних показників при ЗСР і на підставі цього створено алгоритм прогнозування захворювання у хлопців-підлітків. Достовірність запропонованих критеріїв прогнозу ЗСР складала 81,1% за Вальдом і 98,5% - за дискримінантним аналізом.

Розроблено пропозиції щодо проведення медико-генетичного консультування в сім'ях з ризиком виникнення досліджуваної патології. Запропоновано підходи до формування груп підвищеного “ризику” на основі проведення комплексу клініко-генетичних досліджень при медико-генетичному консультуванні.

Практичне значення одержаних результатів. Використання отриманих даних про значущість генетичних факторів і факторів середовища у виникненні ЗСР у хлопців-підлітків сприятиме ранньому визначенню осіб підвищеного “ризику” щодо можливого формування захворювання при медико-генетичному консультуванні.

Впровадження в практику охорони здоров'я України розробленого алгоритму прогнозування ЗСР у хлопців, ефективність якого дорівнює 81,1% - 98,5%, суттєво підвисить рівень виявлення хлопчиків із ризиком формування захворювання, сприятиме своєчасному проведенню їм комплексу профілактичних заходів та покращанню їх репродуктивного здоров'я у майбутньому.

Застосування методу прогнозування ЗСР “Спосіб прогнозування формування затримки статевого розвитку у хлопців-підлітків” (Патент України №32970 АG01N33/48) дозволить ще на доклінічному етапі прогнозувати виникнення захворювання.

Обґрунтовано доцільність використання розробленого алгоритму генетичного обстеження сімей хворих із ЗСР в практичній діяльності медико-генетичних консультацій, клінік і відділень ендокринологічного профілю, що знайшло відображення в методичних рекомендаціях “Медико-генетичне консультування хлопців із затримкою статевого розвитку” (Харків, 2000).

Запропонований алгоритм прогнозування виникнення ЗСР у хлопців із групи підвищеного генетичного “ризику” впроваджено в роботу клініки і консультативної поліклініки Інституту охорони здоров'я дітей та підлітків АМН України, Інституту спадкової патології АМН України (м. Львів), Львівського міжобласного медико-генетичного центру, Одеського медико-генетичного центру, Луганського медико-генетичного центру.

Теоретичні положення і практичні рекомендації, викладені в дисертаційній роботі, використовуються в навчальному процесі на курсах стажування та інформації для підліткових терапевтів, ендокринологів, на кафедрах удосконалення Харківської державної академії післядипломної освіти, Харківського державного інституту удосконалення вчителів, у лекційному курсі для студентів Харківського державного медичного університету, Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна, Одеського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором дисертаційної роботи самостійно здійснено планування і організацію наукової роботи, проведено збирання даних про сім'ю, складання родоводів, клініко-генеалогічний, сегрегаційний, компонентний аналізи, цитогенетичний аналіз із використанням методів рутинного та диференційного G- і С-забарвлення хромосом (оцінка морфофункціональних особливостей хромосом для визначення рівня хромосомних аберацій і поліморфізму С-ГР хромосом 1, 9, 16, Y), дерматогліфічні дослідження та їх аналіз у хлопців-підлітків із ЗСР і членів ядерних сімей, здорових однолітків.

Автором самостійно розроблено програму генетичного обстеження хворих та членів ядерних сімей, сформовано комп'ютерну базу отриманих даних, підготовлено матеріали дослідження до математичних розрахунків, проведено статистичну обробку результатів, інтерпретацію і теоретичне обґрунтування отриманих даних, виділено прогностичні критерії й розроблено алгоритм прогнозування ЗСР, проведено апробацію отриманих результатів. Використовуючи багатомірний статистичний аналіз, автором створено факторну модель взаємозв'язків генетичних показників при ЗСР, проведено впровадження результатів дослідження в узгодженні з основними положеннями і висновками дисертації, проведено обробку даних вітчизняної та зарубіжної літератури із застосуванням Інтернет - ресурсів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були представлені на II та III з'їздах медичних генетиків України (Львів, 1995, 2002), III Міжнародному симпозіумі “Проблемы детской эндокринологии” (Крим, 1998), Y Міжнародній конференції “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 1998), II Європейській цитогенетичній конференції “Cytogenetics and Cell Genetics” (Відень, Австрія, 1998), науково-практичній конференції “Сучасний стан медичної генетики в Україні” (Київ, 1999), II Конгресі Української асоціації спеціалістів УЗД в перинатології, генетиці та гінекології “Плід як частина родини” (Харків, 2000), YI з'їзді ендокринологів України (Київ, 2001), III Європейській цитогенетичній конференції “Impact of Cytogenetics on Life” (Париж, Франція, 2001), міжнародній міждисциплінарній конференції “Сучасні проблеми науки та освіти” (Керч, 2001), науково-практичних конференціях (Харків, 1995,1998 - 2000, 2002), YII науково-практичній екологічній конференції “Приспособление организма к действию экстремальных экологических факторов” (Бєлгород, Росія, 2002), IY Всеросійській науково-практичній конференції “Актуальные вопросы эндокринологии” (Перм, Росія, 2002), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми діагностики та лікування ендокринопатій” (Вінниця, 2003), IX Міжнародному конгресі “Проблемы иммунореабилитации: физиология и патология иммунной системы” (Анталія, Туреччина, 2003).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 49 наукових робіт, у тому числі: монографія (розділ), патент України, 23 - в журналах і збірках наукових праць (21 з них у виданнях, рекомендованих ВАК України), решта - тези і матеріали міжнародних конгресів, з'їздів, симпозіумів, конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 348 сторінках тексту, включає вступ, огляд літератури (2 розділи), розділ матеріалів та методів дослідження, 8 розділів власних досліджень, аналіз та узагальнення результатів дослідження, висновки, практичні рекомендації. Список використаних джерел налічує 494 найменування (займають 50 сторінок), з яких 187 - з латинською графікою. Робота ілюстрована 78 таблицями та 31 рисунком (займають 27 сторінок).

ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкт і методи дослідження. Робота виконувалася в Інституті охорони здоров'я дітей та підлітків АМН України (ІОЗДП АМН України) протягом 1995-2000 років. Для вирішення поставлених задач було проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження 397 хлопців-підлітків 14-17 років, з яких 297 хворих із затримкою статевого розвитку (ЗСР) I - III ступеня, українців і росіян і 100 здорових хлопців-підлітків I-II груп здоров'я з нормальним фізичним і статевим розвитком, а також члени 50 ядерних сімей (50 батьків, 50 матерів, 50 пробандів), 47 сімей із групи порівняння, 731 здорових донорів, мешканців м. Харкова.

При обстеженні хворих використовувались загальноклінічні, біохімічні, радіоімунологічні, клініко-генеалогічні, цитогенетичні, імуногенетичні, дерматогліфічні методи дослідження. Стан здоров'я хлопців-підлітків оцінювався на основі оглядів спеціалістами: підлітковим терапевтом, ендокринологом, психоневрологом, отоларингологом, окулістом. При визначенні у хлопчиків ознак ЗСР проводилося поглиблене їх обстеження в відділенні ендокринології ІОЗДП АМН України.

Рівень статевого дозрівання оцінювався за індексом маскулінізації (ІМ) (О.М. Демченко та співавт., 2000). Нормативні значення для кожного віку були отримані на основі даних огляду спеціалістами ІОЗП АМН України 2956 здорових хлопців 12 - 18 років м. Харкова. Ступінь ЗСР визначався за дефіцитом статевого дозрівання (різницею між паспортним віком і досягнутим рівнем статевого дозрівання). Дефіцит статевого розвитку в 2 роки оцінювався як ЗСР I ступеня, 3 роки - ЗСР II ступеня, 4 роки і більше - ЗСР III ступеня (Л.П. Левчук, 1992).

Оцінка гормонального статусу хлопців-підлітків із ЗСР проводилася на основі визначення рівня гонадотропних гормонів (лютропіну - ЛГ і фолітропіну - ФСГ) в крові методом імуноферментного аналізу на фотометрі Cobas EIA концерну “Ф. Хоффман-Ла Рош” за допомогою комерційних наборів; концентрацію тестостерону (Т), естрадіолу (Е₂) в крові визначали радіоімунологічним методом з використанням комерційних наборів, розроблених в Інституті біоорганічної хімії АМН Білорусі; добову екскрецію 17- кетостероїдів (17 - КС) в сечі - біохімічним методом (В.Г. Колб, В.С. Камышников, 1982). Нормативні показники гормонів отримано в лабораторії вікової ендокринології та обміну речовин ІОЗДП АМН України при обстеженні здорових школярів м. Харкова.

Збирання генеалогічного матеріалу проводилося за П. Харпером (1989). Перевірку гіпотези відповідно моногенного типу успадкування здійснювали за методом Вайнберга. Перевірку відповідності захворювання мультифакторіальній моделі успадкування проводили за методом D. S. Falkoner (1965).

HLA-фенотип встановлювали у стандартному двоступеневому мікролімфоцитотоксичному тесті за Терасакі у модифікації Ж. Доссе. Використовували HLA - гістотипуючі сироватки Санкт-Петербурзького НДІ гематології і переливання крові (Росія). Досліджували 20 специфічностей локусу А, 37 - локусу В і 6 - локусу С.

Контрольну групу за HLA-антигенами склали 731 здорових донорів, мешканці м. Харкова (з них 590 чоловіків і 141 жінка). Дані люб'язно надано доцентом кафедри терапевтичної стоматології Харківського державного медичного університету І.І. Соколовою.

Антигени II класу отримували за допомогою пролонгованого мікролімфоцитотоксичного тесту. Вивчено 8 специфічностей локусу DR і 3 - локусу DQ.

Цитогенетичний аналіз проводився за стандартною схемою. Матеріалом для цитогенетичного аналізу були препарати хромосом, отримані з культури лімфоцитів периферійної крові. Ідентифікація хромосом здійснювалась на рутинних і диференційно-забарвлених препаратах хромосом за загальноприйнятою методикою G-забарвлення. Визначення С-поліморфізму хромосом 1, 9, 16, Y виконували згідно з методикою A.-T.Sumner et al. (1971).

Дерматогліфи аналізувалися за 49 кількісними (відстанями між пальцевими і осьовим трирадіусами, кутами, гребеневим рахунком на долонях і пальцях, кількістю трирадіусів і дельт) і якісними (візерунками на долонях і пальцях, варіаціями долонних складок, закінченнями головних долонних ліній) показниками на лівій і правій руці окремо і сумарно на обох руках за методикою H. Cummins, Ch. Midlo (1961) з урахуванням уніфікованої Лондонської класифікації з дерматогліфіки.

Всі дані, отримані у ході проведення дослідження, аналізувалися з урахуванням клінічного варіанту захворювання (I група - ЗСР, що не супроводжувалась суттєвими відмінностями у фізичному розвитку, і II група - ЗСР, що супроводжувалась затримкою зросту (ЗСР, ЗЗ), спадкової обтяженості щодо ЗСР і порушень репродуктивної системи, а також в залежності від ефективності застосованої терапії у хворих хлопців.

Статистичну обробку результатів дослідження виконано на PC IBM. Для визначення значущості розбіжностей між ознаками, що порівнювались, використовувались критерії Стьюдента, Фішера,. Для виявлення характеру взаємозв'язків між показниками, що вивчалися, застосовувався кореляційний аналіз, а також багатомірний статистичний аналіз - факторний аналіз (метод головних компонентів, “varimax” обертання, розрахунок індивідуальних значень факторних внесків). Використовували програми “Excel”, “STATGRAPHICS' plus 2.1” for Windows. При розробці алгоритму прогнозу захворювання застосовували системно-інформаційний аналіз, методику неоднорідної послідовної статистичної процедури Вальда з визначенням інформаційної міри Кульбака та дискримінантний аналіз у пакеті статистичних програм “STATGRAPHICS” (Manugistic Inc. США).

Результати досліджень та їх обговорення. Дані клінічного обстеження хлопців із ЗСР свідчили про наявність неінфекційної патології у переважної кількості хворих (90%), серед якої у 78,4% превалювали захворювання серцево-судинної (диспластична і функціональна кардіопатія, вегето-судинна дистонія) та в 65,2% травної (дискінезія жовчовивідних шляхів, гастрити, гастродуоденіти) систем; в 55,8% діагностувалися граничні нервово-психічні розлади за типом неврастенії та посттравматичної церебрастенії (pц<0,01). Лише у 10% хворих супутня неінфекційна патологія не визначалася. При аналізі фізичного розвитку хлопців-підлітків із ЗСР гармонійний розвиток був встановлений тільки у 23,36% хворих. Більш ніж у половини обстежених підлітків (68,69%) ЗСР поєднувалася із затримкою зросту. У 8,13% хлопців-підлітків спостерігалася затримка статевого розвитку з надлишковою масою тіла. Основним клінічним симптомом ЗСР у хлопців є відсутність або запізнення появи вторинних статевих ознак. За результатами генітометричного аналізу розміри зовнішніх статевих органів у хлопців із ЗСР були достовірно знижені порівняно зі здоровими однолітками. В жодного із обстежених підлітків із ЗСР ступінь визначення вторинних статевих ознак не відповідав їх хронологічному віку.

На основі багаторічних досліджень, проведених в ІОЗДП АМН України, у хлопців-підлітків із ЗСР виділено три основних клінічних варіанти ЗСР (Е.И. Плехова и соавт., 2000): затримка статевого розвитку з відсутністю виражених відхилень у фізичному розвитку (форма 1); - затримка статевого розвитку, що супроводжувалася затримкою зросту (форма 2); - затримка статевого розвитку, що поєднувалася з надлишковою масою тіла (форма 3). Кістковий вік (КВ) у хлопців із ЗСР істотно відставав від паспортного, причому в 35,98% обстежених хворих дефіцит осифікації складав два роки, у 24,29% - три роки і у 14,45% - більш ніж три роки.

Аналіз гормонального статусу у підлітків із ЗСР свідчив про наявність виражених змін у вмісті Т і Е2. Так, у переважної кількості хворих (89,94%) спостерігалося помірне або виражене зниження T (2,89 нмоль/л) порівняно зі здоровими однолітками (13,51 нмоль/л) і тільки у 8,28% підлітків рівень T відповідав віковій нормі. Концентрація Е2 в крові у 50,31% обстежених підлітків була зниженою, що свідчить про низьку гормонопоетичну функцію яєчок. У 1/3 підлітків концентрація Е2 перевищувала показники у здорових підлітків, що може вказувати на активацію процесів ароматизації тестостерону у підлітків із ЗСР і перетворення його в естрогени. Лише у 18,24% обстежених хлопців-підлітків рівень Е2 відповідав нормі. Результати дослідження добової екскреції 17-КС із сечею показали достовірне зниження цього показника в 2 рази у хворих підлітків, що свідчить про недостатню насиченість організму андрогенами за рахунок тестикулярних і надниркових гормонів. Отже, оцінка різних показників стероїдогенної функції статевих залоз у хлопців-підлітків із ЗСР вказує на зниження гормональної активності яєчок, що лежить в основі формування ЗСР.

Дослідження гонадотропної функції гіпофіза свідчило, що у половини обстежених підлітків із ЗСР відмічалося ізольоване зниження рівня ЛГ (57,04%) і ФСГ (52,67%), у 22,90% підлітків відмічалося одночасне зниження двох гормонів. Разом з тим, у значної кількості хворих підлітків реєструвалися нормальні значення ЛГ (38,5%) і ФСГ (42,75%). Підвищений вміст ЛГ і ФСГ визначався лише у декількох підлітків із ЗСР (4,44% і 4,58% відповідно).

За результатами клініко-генетичного дослідження при ЗСР встановлено вплив спадкових чинників та чинників середовища на формування даного патологічного процесу. Так, при вивченні 227 родоводів пробандів виявлено, що ЗСР у 71,83% випадків є спадково детермінованим захворюванням (табл.1.). Зокрема, успадкування ознак ЗСР можливе по батьківській (33,74%) або материнській (30,06%) лініях, а також по обох (батьківській і материнській) лініях одночасно (36,20%).

Разом з тим, у батьків пробандів ЗСР реєструвалася в 1,4 рази частіше, ніж у матерів, і в 14,7 разів - в популяції. В загальній групі батьків (матерів, батьків) пробандів виявлено перевищення частоти ЗСР в 12,7 разів порівняно з частотою в популяції (3,1%).

Стосовно частоти ЗСР у осіб чоловічої та жіночої статі встановлено переважання патології статевого розвитку у осіб чоловічої статі в 1,9 разів порівняно з представницями жіночої статі серед родичів трьох ступенів спорідненості. Подібна закономірність простежувалася й у братів пробандів порівняно з сестрами (в 2,5 рази частіше, ніж у сестер і в 5,1 разів - в популяції). Серед родичів третього ступеня спорідненості ЗСР частіше фіксувалася у двоюрідних братів порівняно з двоюрідними сестрами і загалом у групі практично не відрізнялася від частоти патології в популяції.

Отже, загальна частота ЗСР у родичів першого ступеня спорідненості становила 29,02% і перевищувала популяційну частоту (3,1%) в 9,6 разів (p<0,001). До того ж найбільша частота визначення ЗСР серед усіх категорій родичів першого ступеня спорідненості відмічалася в загальній групі батьків пробандів, переважно батьків. Подібна тенденція простежувалася й у родичів другого та третього ступенів спорідненості. Частота захворювання серед родичів другого ступеня спорідненості (бабусь, дідусів, дядьків, тіток) свідчила про істотне підвищення ЗСР у дядьків пробандів в 5,7 разів порівняно з тітками і в 3,6 рази порівняно з частотою патології в популяції.

Частота ЗСР у хворих підлітків з I групи і II групи достовірно не різнилася серед категорій родичів пробандів першого, другого і третього ступенів спорідненості в обох групах порівняння.

Таким чином, отримані дані дозволяють вважати, що ЗСР у хлопців є спадково-обумовленим захворюванням, у формуванні якого питома вага належить, передусім, спадковому компоненту.

В сім'ях пробандів поряд із ЗСР визначалися й інші порушення функції статевої системи. У матерів пробандів реєструвалися розлади менструальної функції, які перебігали за типом гіпоменструального синдрому, зокрема, як оліго-, опсоменорея (30,39%) та вторинна аменорея (2,20%). У 5,29% матерів обстежених хлопців-підлітків в анамнезі реєструвалося непліддя.

Порушення менструальної функції також відмічалися у 25,55% родичок пробандів другого і третього ступенів спорідненості, що майже в 5 разів частіше, ніж у родичок із групи порівняння (5,35% відповідно, p<0,001).

У 2,64% батьків пробандів із ЗСР виявлялися різні порушення сперматогенезу. З приводу крипторхізму лікувалося двоє батьків (0,88%) хлопців-підлітків із ЗСР, що відповідало визначенню частоти патології в популяції (від 0,1 до 4,0%).

Частота неплідних шлюбів у родичів другого і третього ступеня спорідненості становила 38,77% випадків, що в 3,6 рази перевищувало частоту неплідних шлюбів в групі порівняння (10,6%, p<0,001) та в 2 - 2,6 рази частоту неплідних шлюбів в Україні (15-20%).

Такі несприятливі чинники перинатального періоду, як ранній і пізній гестози вагітності, загроза переривання, фетоплацентарна недостатність, передчасні або затяжні пологи викликають нейроендокринні зсуви в організмі, що формується, які в критичні періоди онтогенезу можуть проявлятися різними порушеннями функції статевої системи і бути чинниками ризику щодо виникнення ЗСР у хлопчиків. За нашим даними, патологічний перебіг вагітності відмічався у 41,85% матерів пробандів, при цьому частота гестозів I половини вагітності у матерів в 2 рази перевищувала частоту гестозів II половини вагітності. Частота гестозів II половини вагітності у матерів пробандів в 4 рази переважала частоту гестозів у матерів із групи порівняння (8,81% і 2,13% відповідно, p_ц<0,05). Загрозу переривання вагітності відмічали 7,05% матерів обстежених хлопчиків. У матерів пробандів із обтяженою спадковістю щодо порушень функції репродуктивної системи патологічний перебіг вагітності реєструвався в 1,7 рази частіше, ніж у матерів з відсутністю обтяженої спадковості щодо цих захворювань (49,08% і 29,69% відповідно, р<0,01).

У 21,59% матерів пробандів відмічалися різні ускладнення протягом пологів (слабкість пологової діяльності, яка вимагала стимуляції або оперативної допомоги породіллям, гіпотонічна кровотеча в ранньому післяпологовому періоді тощо), що перевищує дані, отримані деякими дослідниками в 1,5 - 2 рази (Ю.Л. Шевченко, 2000).

У стані асфіксії I-II ступеня народилися 17,62% пробандів (8,51% у групі порівняння, р_ц<0,05), травму в момент народження отримали 3,08% новонароджених, 20,26% обстежених хлопчиків знаходилися на штучному вигодовуванні (14,89% в групі порівняння, р_ц<0,05).

В 31,72% випадків у майбутніх батьків, причому в матерів у 1,6 разів частіше, ніж у батьків, до настання вагітності пробандом відмічалася виробнича шкідливість (робота в ливарному, хімічному, лакокрасильному, шкіряному виробництві, важкому машинобудуванні, тривалий контакт з гербіцидами в сільському господарстві, вплив іонізуючого випромінювання).

Зловживання алкоголем викликає дегенеративні зміни в чоловічій статевій системі, причому дія алкоголю на сперматогенез зумовлена локальною дією на гонади і центральною - на гіпоталамо-гіпофізарно-гонадну систему (H.A. Hadi et al., 1986; А.М. Скосырева и соавт., 1986). Відомий вплив алкогольної інтоксикації на чутливість гіпофіза до дії гонадоліберину і блокування зростання продукції гормону. Серед обстежених сімей зловживання алкоголем в період настання вагітності в матерів пробандів реєструвалося у 7,05 % батьків (у батьків в 15 разів частіше, ніж у матерів).

Серед причин формування порушень статевого дозрівання можна виділити й пренатальний стрес, який нерідко викликає у нащадків порушення з боку нейроендокринного контролю функціонування статевої системи. У 18,50% матерів у період вагітності пробандом відмічався сильний емоційний стрес, викликаний хворобою і/або смертю близьких родичів, тяжкими сімейними конфліктами і переживаннями, розлученням (p_ц<0,05).

Частота неповних сімей серед підлітків із ЗСР становила 22,47%, що в 1,3 рази вище порівняно з сім'ями із групи порівняння (17,02%, p_ц<0,05), в 1,8 рази - порівняно з мешканцями м. Харкова.

У 15,42% сімей (батьки в 7,8 разів частіше, ніж матері) батьки зловживали алкоголем, що створювало несприятливу обстановку в сім'ї. Серед обстежених підлітків із ЗСР у 19,82% відмічався сильний емоційний стрес на ґрунті конфліктів в сім'ї і школі (p<0,001). Нерідко у цих підлітків формується уявлення про власну неповноцінність і вони можуть складати групу “ризику” щодо формування граничних психічних порушень з відхиленнями в поведінці (Г.В. Косовцова, 2003). Неповноцінне харчування також розглядається як чинник ризику формування ЗСР. Так, у 37,01% сімей відмічалося неповноцінне харчування хворих хлопців-підлітків (19,15% в групі порівняння, p<0,01).

Відомо, що інфекції, які мають тяжкий перебіг, і черепно-мозкові травми у хлопчиків можуть призводити до патологічних змін в гіпоталамусі та викликати порушення в регуляції становлення репродуктивної функції. Серед обстежених підлітків інфекцій, які б мали тяжкий перебіг, не виявлено. Дитячі інфекційні захворювання відмічалися в анамнезі 82,22% пробандів із ЗСР, причому на епідемічний паротит хворіло 9,69% обстежених хлопців-підлітків (p<0,01). Закриті черепно-мозкові травми реєструвалися у 30,39% хлопців-підлітків (10,64% в групі порівняння, p_ц<0,01).

На основі даних сегрегаційних та популяційних частот захворювання нами було розроблено таблицю рекурентного ризику ЗСР, використання якої дозволить розрахувати ризик виникнення хвороби в сім'ях при проведенні медико-генетичного консультування, особливо в тих, де є свідчення про наявність ЗСР (табл.2). Використання таблиці рекурентного ризику при медико-генетичному консультуванні підвищує можливість реального виявлення осіб високого “ризику” до даного захворювання з метою своєчасного проведення їм комплексу профілактичних заходів та розглядати їх як осіб, для яких дійсно існує загроза виникнення досліджуваної патології.

При проведенні клініко-генеалогічного аналізу в сім'ях хлопців-підлітків із ЗСР одним із надзвичайно важливих аспектів було з'ясування питання про механізми успадкування даного захворювання. За даними сегрегаційного аналізу ЗСР, не встановлено відповідності класичним менделівським моделям успадкування (автосомно-рецесивному і автосомно-домінантному), що дозволяє припустити існування інших механізмів формування затримки статевого дозрівання.

За результатами компонентного аналізу встановлено, що схильність до успадкування ЗСР в рамках альтернативної моделі становила 72,0%, в той час як внесок компоненти середовища складав 28,0%.

Отже, ЗСР за характером успадкування не відповідає класичним законам Менделя, що дозволяє віднести її до мультифакторіальних захворювань. Крім того, накопичення в сім'ях пробандів родичів із ЗСР, значне перевищення серед них родичів першого ступеня спорідненості порівняно із другим і третім, переважання серед родичів із ЗСР осіб чоловічої статі дозволяють говорити про сімейну агрегацію цієї патології і мультифакторіальну модель успадкування.

Досліджено розподіл антигенів системи HLA при ЗСР з урахуванням спадкової обтяженості, клінічного варіанту та застосованої медикаментозної терапії. Так, при вивченні розподілу антигенів системи HLA I класу у 112 хлопців-підлітків із обтяженим сімейним анамнезом щодо ЗСР встановлено наявність статистично значущих відмінностей у частоті антигенів А24, А25, А26, А28, В14, В40 і В51 порівняно зі здоровими особами.

Найбільш високі значення відносного та атрибутивного ризику встановлені для антигенів А26 (RR=14,78,=0,12), А28 (RR=2,05,=0,11), B40 (RR=3,58,=0,19) і B14 (RR=3,36,=0,11). У 54 хлопців-підлітків із необтяженим сімейним анамнезом щодо ЗСР значно частіше, ніж у здорових осіб, виявлялися антигени А24, В38, В40 і В51.

Високі значення відносного і атрибутивного ризику відмічені для антигенів В51 (RR=23,30,=0,11), A24 (RR=12,08,=0,08), B38 (RR=7,09,=0,14) і B40 (RR=3,84,=0,20), що достовірніше може вказувати на їх можливу участь у виникненні ЗСР. При порівнянні частоти визначення антигенів в обох групах хворих хлопців не встановлено статистично значущих розбіжностей за жодним антигеном, що може свідчити про імуногенетичну однорідність досліджуваних груп.

У хлопців-підлітків з різними клінічними формами ЗСР встановлено схожі відмінності в антигенному складі системи HLA порівняно із контрольною групою: підвищення частоти антигенів А24, А25, А26, В40, В51, зменшення - антигенів А2, А9, В16. При зіставленні частоти антигенів системи HLA у хворих підлітків в залежності від форми захворювання встановлено, що для хворих з ізольованою ЗСР характерне підвищення частоти антигену В40 (30,65%), а для хворих із ЗСР, ЗЗ - антигену А28 (30,65%).

Аналіз розподілу антигенів системи HLA у підлітків з урахуванням ефективності проведеної терапії свідчив про підвищену частоту антигену В40 у хлопців-підлітків із ЗСР, лікування яких було найбільш ефективним.

Вивчення частотного розподілу антигенів системи HLA I класу в загальній групі хлопців-підлітків із ЗСР також свідчило про підвищену частоту носіїв певних антигенів і антигенних сполучень (гаплотипів). Так, у хворих хлопців визначено підвищення частоти антигенів А24, A25, A26, A28, B38, B40, B51. Виражені позитивні асоціативні зв'язки встановлено між антигенами А24 (RR = 12,32, = 0,09), A25 (RR=11,73, =0,06), A26 (RR=9,99, =0,08), A28 (RR =2,30, =0,13), B38 (RR=3,28, =0,06), B40 (RR=3,04, =0,15), B51 (RR =21,31,=0,11), Cw2 (RR=2,36, =0,22), Cw5 (RR=12,52, =0,27) і ЗСР. Найбільш частими фенотипами локусу А і В у підлітків із ЗСР були: А1А26, А25А28, А11А28, А2А9, А2А10, В14В40.

Сильні асоціативні зв'язки за показниками атрибутивного ризику () виявлено між антигенами А28, В40, В51, Cw2, Cw5 і ЗСР. Поряд з антигенами, що виявлялися з підвищеною частотою, у хворих підлітків визначено 13 антигенних сполучень (гаплотипів), які мали статистично значущу позитивну асоціацію із захворюванням. Позитивні асоціації та високі значення відносного й атрибутивного ризику встановлено для гаплотипів А2-В51 (RR=29,68;=0,97), А24-В8 (RR=24,71;=0,85), А3-В51 (RR=15,71;=0,78), А28-В8 (RR=9,41;=0,64) і А28-В40 (RR= 9,26;=0,63) в загальній групі підлітків із ЗСР. Негативний асоціативний зв'язок визначено між ЗСР і антигенами А2 (RR=0,25,=-0,55), A9 (RR=0,25,=-0,17), B5 (RR=0,38,=-0,06), B16 (RR=0,29,=-0,09), B13 (RR=0,49,=-0,06), що вказує на можливий протекторний ефект окремих алелей. Найбільш високі значення превентивної фракції встановлено для антигенів А9 (PF=2,54) і В16 (PF=2,29). Це дозволяє припустити, що наявність в фенотипі хворих антигенів А9 і В16 може сприяти генетично детермінованій опірності формуванню ЗСР.

При ЗСР у підлітків у поодиноких випадках реєструвалися гаплотипи А2-В7 (RR=0,16;=-0,18) і А2-В13 (RR=0,04;=0,0), для цих же гаплотипів були визначені негативні асоціативні зв'язки і найбільші значення превентивної фракції, які свідчать про захисні властивості даних гаплотипів.

При вивченні антигенного складу II класу системи HLA (DR, DQ) у 45 хлопців із ЗСР визначено більш високу частоту антигену DRI і знижену - антигенів DR6, DR52, DQ1. Дослідження частоти фенотипів HLA у обстежених хворих показало, що найбільш частими фенотипами в локусі DR були: DR1DR7 (17,78%), DR2DR7 (11,11%), DR1DR5 (8,89%), DR2DR5 (8,89%). Частота фенотипів DR у хворих із ЗСР при різних клінічних варіантах захворювання не відрізнялася за жодним фенотипом HLA. Отже, отримані дані дозволяють вважати, що присутність певних антигенів і гаплотипів системи HLA може спричиняти виникнення ЗСР у хлопчиків або мати превентивне значення у виникненні цієї хвороби. Цілком ймовірно, що цю схильність можуть модулювати й різні чинники навколишнього середовища (стрес, несприятливий екологічний вплив тощо). Встановлені асоціації між антигенним складом тканин і захворюванням визначають специфіку взаємодії спадкових чинників і чинників середовища, які беруть участь в формуванні цієї патології. Це також передбачає можливість використання антигенів системи HLA як для оцінки ризику формування ЗСР, так і для прогнозування її перебігу.

...