Культивована дендрофлора Волино-Поділля, перспективи її використання та збагачення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український державний лісотехнічний УНІВЕРСИТЕТ

УДК 581.9(477.8)

КУЛЬТИВОВАНА ДЕНДРОФЛОРА ВОЛИНО-ПОДІЛЛЯ,

ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗБАГАЧЕННЯ

06.03.01 - лісові культури та фітомеліорація

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора біологічних наук

Черняк Володимир Максимович

Львів - 2005

АНОТАЦІЇ

Черняк В.М. Культивована дендрофлора Волино-Поділля, перспективи її використання та збагачення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук зі спеціальності 06.03.01 - лісові культури та фітомеліорація. - Український державний лісотехнічний університет. - Львів, 2005.

Дисертація присвячена вивченню культивованої та аборигенної дендрофлори Волино-Поділля. Наводяться результати узагальнення та аналізу історичного досвіду інтродукції деревних рослин на Волино-Поділлі. На основі власних досліджень та літературних відомостей дано характеристику сучасного стану 63 об'єктів садово-паркового мистецтва, їх архітектурно-планувальних та стильових особливостей, тенденцій їх зміни під впливом антропогенних факторів, виділено 4 групи старовинних парків за ступенем цінності і збереження.

Складено повний критично переглянутий перелік культивованої дендрофлори Волино-Поділля, який включає 781 вид, 6 різновидів, 381 форма, 42 гібриди, 67 сортів, які належать до 73 родин, 187 родів.

Всебічно досліджено особливості росту, розвитку, ботаніко-систематичні та еколого-біологічні особливості видів, репродуктивну здатність та декоративні якості виявленого генофонду, встановлено 4 групи перспективності інтродукованих деревних рослин для збагачення культивованої дендрофлори Волино-Поділля.

Виявлено певні території, де трапляються ендемічні, реліктові види і форми аборигенної дендрофлори, які можуть слугувати генетичною базою для введення цих видів у культуру на популяційному рівні з метою їх збереження ex situ.

Розроблені теоретичні обґрунтування основних засад сучасної мобілізації хвойних та листяних видів Волино-Поділля, що базується на необхідності всебічної оцінки їх потенційних можливостей і відповідного вивчення флористичних зв'язків, еколого-історичного аналізу, впливу культурно-історичних умов.

Ключові слова: культивована дендрофлора Волино-Поділля, таксономія, біологічні особливості, ритми росту і розвитку, морозостійкість, перспективність інтродукції, акліматизація.

Черняк В.М. Культивированная дендрофлора Волыно-Подолья, перспективы ее использования и обогащения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора биологических наук по специальности 06.03.01 - лесные культуры и фитомелиорация. - Украинский государственный лесотехнический университет. - Львов, 2005.

Диссертация посвящена вопросам изучении культивированной и аборигенной дендрофлоры Волыно-Подолья. По литературным источникам проведен анализ исторического опыта интродукции древесных растений на Волыно-Подольи и выделено шесть периодов истории формирования очагов культивированной дендрофлоры.

На основании собственных исследований и литературных сведений дана характеристика современного состояния 63 объектов садово-паркового искусства, их современный дендрологический состав, тенденции изменения их под влиянием антропогенных факторов, выделены 4 группы старинных парков садово-паркового искусства Волыно-Подолья по степени ценности и сохранности.

Составлен полный критически пересмотренный конспект культивированной дендрофлоры Волыно-Подолья, который включает 781 вид, 6 разновидностей, 381 форма, 42 гибрида, 67 сортов, которые следует отнести к 73 семействам, 187 родам.

Проведены исследования по изучению роста, развития, ботанико-систематических и эколого-биологических особенностей видов, их репродуктивной способности и декоративных качеств существующего генофонда.

Установлен факт произрастания в культивированной дендрофлоре Волыно-Подолья 794 столетних уникальных деревьев, составлены “анкеты” этих деревьев, проведен отбор ценных уникальных деревьев в качестве маточников.

Установлено, что естественная дендрофлора Волыно-Подолья прошла определенный генезис. Обнаружены территории, где встречаются 29 видов и 1 форма эндемических, реликтовых видов аборигенной дендрофлоры, способные быть генетической базой для введения этих видов в культуру с целью их сохранения ex situ.

Предложена схема рационального использования существующей культивированной дендрофлоры Волыно-Подолья с целью обогащения, теоретически обоснована перспективность интродукции, установлены 4 группы перспективности интродуцированных древесных растений для обогащения культивированной дендрофлоры Волыно-Подолья.

Освещены вопросы успешного использования интродуцентов в лесном хозяйстве, предложены новые перспективные интродуценты в лесные культуры на современном этапе научных исследований.

Разработаны теоретические обоснования основных положений современной мобилизации хвойных и лиственных видов Волыно-Подолья, которые базируются на необходимости всесторонней оценки их потенциальных возможностей и соответствующего изучения флористических связей, эколого-исторического анализа, влияние культурно-исторических условий.

Ключевые слова: культивированная дендрофлора Волыно-Подолья, таксономия, биологические особенности, ритмы роста и развития, морозостойкость, перспективность интродукции, акклиматизация.

Chernyak V.M. Culture genesis dendroflora of Volyno-Podillya, perspectives of its use and enrichment. - Manuscript.

Thesis for a Doctor's degree of biological science on specialty 06.03.01 - forest cultures and fytomelyoratsy. Ukrainian state forest technical university. - Lvov, 2005.

The thesis is dedicated to the problems of studying culture genesis and aboriginal dendroflora of Volyno-Podillya. The analysis of historical experience of introduction of wood plants in Volyno-Podillya has been carried out using literary sources and six periods of the history of formation of centers of culture genesis dendroflora have been singled out.

Description of modern condition of 63 objects of garden and park art has been given on the strength of own investigations and literary information, their modern dendrological composition, tendencies of their changes under the influence of anthropogenic factors: 4 groups of ancient garden and park art of Volyno-Podillya have been singled out according to the degree of value and preservation.

Complete synopsis of culture genesis dendroflora in Volyno-Podillya which is critically gone through has been composed. It includes 781 species, 6 varieties, 381 forms, 42 hybrids, 67 kinds which must be classified as 73 families, 187 geneses.

Investigations on studying of growth, development, botany-systematic and ecology-biological peculiarities of species, reproductive ability and ornamental qualities of discovered gene fund have been carried out.

It has been established that 794 century old unique trees numbering 3620 representatives grow in culture genesis dendroflora of Volyno-Podillya. “Questionnaires” of these trees have been worked out.

Selection of valuable unique trees as uterine trees has been carried out.

It has been established that natural dendroflora in Volyno-Podillya went through certain genesis. Several areas where one can find 29 species and 1 form of endemic and relic species of aboriginal dendroflora have been discovered. They may serve as genetic basis for introduction of these species into the culture with the aim of their preservation ex situ.

The scheme of rational use of existing culture genesis dendroflora of Volyno-Podillya is proposed with the aim of enrichment, perspectives of introduction is theoretically, substantiated, 4 groups of perspectives of introductive wood plants for enrichment of culture genesis dendroflora in Volyno-Podillya have been determined.

Points of successful use of introduced species in forestry have been interpreted; new perspective introduced species into forest cultures at the present stage of scientific investigations have been suggested.

The conception of theoretical premises of modern mobilization of coniferous and deciduous species of Volyno-Podillya has been worked out. It is based upon necessity of comprehensive appreciation of their potential possibilities and corresponding studying of floristic relations, ecology-historical analysis and influence of cultural and historical conditions.

Key words: culture genesis dendroflora of Volyno-Podillya; taxonomy; biological peculiarities; rhythms of growth and development; frost-resistance; forecasting of perspectives of introduction, acclimatization.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному ботанічному саду ім. М. М. Гришка НАН України.

Науковий консультант:доктор біологічних наук, професор КУЗНЄЦОВ Сергій Іванович, Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка НАН України, завідувач відділу дендрології та паркознавства.

Офіційні опоненти:доктор біологічних наук, професор Гордієнко Михайло Іванович, Національний аграрний університет, професор кафедри лісових культур;

доктор біологічних наук, професор, Гревцова Ганна Терентіївна, Ботанічний сад ім.. акад. О.В.Фоміна Київського національного університету імені Т.Шевченка, провідний науковий співробітник;

доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Шлапак Володимир Петрович, Національний дендрологічний парк „Софіївка” НАН України, заступник директора з наукової роботи.

Провідна установа: Державний Нікітський ботанічний сад УААН, відділ дендрології та квітникарства, м. Ялта.

Захист відбудеться 17.06.2005 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.072.02 в Українському держаному лісотехнічному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 79057, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 103, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського держаного лісотехнічного університету за адресою: 79057, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 101.

Автореферат розіслано 14.05. 2005 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І.Є. Кульчицький-Жигайло

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертації пов'язана із сучасною національною політикою та міжнародними зобов'язаннями України у галузі охорони біорізноманіття, необхідністю вирішення практичних потреб фітомеліорації довкілля, зокрема проблем збереження, відновлення та охорони старовинних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, а також вимогами міжнародної конвенції про біологічне різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992).

До комплексу біоекологічних проблем садово-паркового будівництва входять: аналіз таксономічного складу всіх категорій зелених насаджень, співвідношення аборигенних та інтродукованих видів; їх стійкість, довговічність, прогнозування їх росту й розвитку та динаміка фітоценозів у старовинних парках тощо.

Окремі аспекти розв'язання цих проблем в умовах Волино-Поділля висвітлені в працях Н.Л. Бригинця, Б.В. Заверухи (1958), О.Л. Липи (1937, 1939, б, 1946, 1949, 1953, 1960), І.О. Косаревського (1961, 1977), Г.А.Домбровського (1968) М.А. Кохна (1962, 1982, 1986, 1991, 1994, 1996, 2001), М.Г. Курдюка (1982, 1986), Л.П. Казімірова (1996), Р.В. Кармазіна, (1970, 1996), В.П. Кучерявого (1972, 1973, 1981, 1984, 1991, 1997), Б.К. Термени (1982, 1984), Л.А. Коцуна (1996, 1999), Т.М. Черевченко (1996, 1997), А.А. Щербини (1951, 1954), W. Besser (1810), S. Makowiecki (1936), R. Aftanazy (1988) та ін. Проте цілісного дослідження культивованої дендрофлори Волино-Поділля не проводилося

Актуальним є також встановлення загальних підходів у підборі рослин для інтродукції та виявлення генетичної спорідненості флор і пов'язаних з цим еколого-географічних закономірностей еволюції деревних рослин у районі Волино-Поділля.

Розробка теоретичного обґрунтування засад розвитку сучасної мобілізації хвойних і листяних на Волино-Поділлі відкриває широкі можливості для їх інтродукції в досліджуваному регіоні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках науково-дослідних тем у Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України: „Оптимізація паркових ландшафтів Полісся і Лісостепу України шляхом збереження, відтворення насаджень, інтродукції нових і малопоширених рослин”, держреєстраційний № 2-09-05/034-93 (1993-1996 рр.); „Наукові основи вивчення, збереження і формування генофонду культурної дендрофлори в колекційних та паркових насадженнях Полісся та Лісостепу України”, держреєстраційний № 01954002739 НАН України (1997-1999 рр.); “Біоекологічні основи формування декоративного потенціалу дендрофлори Полісся та Лісостепу України” держреєстраційний № 0100И000417 НАН України (2000-2004 рр.).

Фактичний матеріал отримано внаслідок стаціонарних, польових і лабораторних досліджень в об'єктах культивованої дендрофлори Волино-Поділля, експедиційних досліджень в Україні та за її межами (у Польщі). дендрофлора біологічний інтродукція

Мета і завдання досліджень. Мета роботи - встановити закономірності росту й розвитку, систематичні, флористичні та еколого-біологічні особливості культивованої дендрофлори Валино-Поділля, перспективи її використання для культури та розробити теоретичні основи підбору вихідного матеріалу для інтродукції.

Основні завдання досліджень:

1. встановити осередки культивованої дендрофлори Волино-Поділля, визначити їхній сучасний стан та дендрологічні ресурси, скласти список видів, різновидів, гібридів, форм, сортів деревних і чагарникових рослин культивованої дендрофлори досліджуваного регіону;

2. здійснити аналіз історичного досвіду інтродукції на Волино-Поділлі;

3. проаналізувати шляхи і напрямки історії вивчення культивованої дендрофлори Волино-Поділля;

4. дослідити біологічні, морфологічні, екологічні особливості культивованої дендрофлори, її ріст і розвиток, цвітіння і плодоношення, способи розмноження;

5. провести систематичний, флористичний аналізи видів культивованої дендрофлори;

6. проаналізувати життєві форми, ступінь поширення та вікові особливості культивованих видів дендрофлори;

7. вивчити філогенез природної дендрофлори Волино-Поділля на основі узагальнення споро-пилкового аналізу, палеоботанічних даних;

8. розробити теоретичне обґрунтування основних засад розвитку сучасної мобілізації культивованої дендрофлори Волино-Поділля;

9. розробити інтродукційне районування Волино-Поділля;

10. провести аналіз перспективності та розробити шляхи використання існуючої культивованої дендрофлори Волино-Поділля;

11. вивчити досвід впровадження в лісові культури перспективних інтродуцентів, запропонувати нові перспективні інтродуценти в лісові культури.

Об'єкт дослідження: культивована та аборигенна дендрофлора Волино-Поділля.

Предмет дослідження: біологічні та екологічні особливості культивованої дендрофлори, аналіз шляхів і напрямків інтродукції деревних рослин, визначення перспективності їхньої інтродукції.

Методи дослідження: експедиційні і польові, біоморфологічні, фізіологічні, візуальні, біометричні.

Наукова новизна одержаних результатів досліджень. Уперше розроблено та теоретично обґрунтовано основні засади розвитку сучасної мобілізації культивованої дендрофлори Волино-Поділля, проаналізовано історичний досвід інтродукції деревних рослин на Волино-Поділлі, здійснено інвентаризацію осередків культивованої дендрофлори, дано характеристику сучасного стану 63 об'єктів садово-паркового мистецтва, вперше виділено чотири групи старовинних парків садово-паркового мистецтва за ступенем цінності та збереження. Уперше складено повний перелік культивованої дендрофлори Волино-Поділля, досліджено особливості росту й розвитку, ботаніко-систематичні та еколого-біологічні особливості видів, їх репродуктивну спроможність та декоративні якості, оцінено невикористані у культурфітоценології резерви природної дендрофлори. Вдосконалено схему інтродукційного районування Волино-Поділля, рекомендовано введення Придністровського округу до Західного інтродукційного району та виділено чотири групи видів для інтродукції за показниками життєздатності в умовах культури на Волино-Поділлі.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали інвентаризації необхідні для комплектування банку даних про стан ведення інтродуцентів та регіонального кадастру культивованої дендрофлори на Волино-Поділлі. Підготовлено матеріали для відновлення та функціонального використання 45 старовинних парків, об'єднаних за ступенем цінності та збереження, проведено добір цінних вікових унікальних особин у якості маточників. Прикладне значення має вивчення культивованих генетичних ресурсів регіону та використання їх для фітомеліорації, а також оригінальне анкетування відібраних у якості маточників цінних вікових особин малопоширених інтродуцентів та представників місцевих видів.

Одержані результати включені автором до навчальних посібників та методичних рекомендацій для студентів вищих, учнів загальноосвітніх навчальних закладів і вчителів біології.

Вони використовуються також під час читання лекцій та проведенні лабораторних занять з розробленого курсу „Декоративне садівництво і квітникарство” у Тернопільському національному педагогічному університеті ім. Гнатюка, в просвітницькій діяльності серед учнів, студентів, учителів, населення краю.

Особистий внесок дисертанта. Робота є самостійним дослідженням здобувача, котрий протягом 1990-2002 рр. здійснив понад 50 експедицій по Волино-Поділлю України та Польщі. Ним проведено фенологічні спостереження, узагальнено отримані результати, здійснено обробку матеріалу, дано їхню науково-теоретичну інтерпретацію, підготовлено наукові публікації. Частина авторських матеріалів досліджень опублікована із співавторами: у двох монографіях (авторський внесок становить 2,3 друк. арк..); двох методичних рекомендаціях (авторський внесок - 2,6 друк. арк..); 1 посібнику (авторський внесок - 2,5 друк. арк.); 10 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях з іншими авторами (авторський внесок - 1,0 друк. арк.). Дисертантом зібрано гербарій 670 видів, гібридів дерев, чагарників, ліан, розмножено насінним і вегетативним способами 160 видів, форм, сортів дерев, чагарників, ліан, що зростають на трьох маточних плантаціях площею 0,75 га, які закладено ним особисто у 1994-2004 рр. Виготовлено два відеофільми про старовинні парки садово-паркового мистецтва Рівненської та Тернопільської областей.

Дисертант був ініціатором відродження Кременецького ботанічного саду як цінного історико-ботанічного об'єкту. Брав активну участь у виготовленні проектної документації та вирощуванні садівного матеріалу.

Апробація результатів досліджень. Матеріали роботи подавалися і доповідалися на 13 міжнародних конференціях (Одеса, 1993; Київ, 1997; Ялта, 1997, 1998; Тернопіль, 1999, 2004; Дубно, 2000; Львів, 2001, 2004; Варшава, 2001; Одеса, 2002; Гримайлів, 2002; Тростянець, 2004); 12 всеукраїнських наукових конференціях і з'їздах ботаніків (Київ, 1991, 1992; Умань, 2000; Кам'янець-Подільський, 1993, 2000; Біла Церква, 1993; Ялта, 1996, 1998; Тернопіль, 1999; Київ, 2000; Луцьк, 2001; Львів, 2001) розширеному засіданні відділу дендрології та паркознавства Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України (2005); багатьох науково-технічних і науково-виробничих конференціях, засіданнях наукових товариств, учених рад і кафедр низки вищих навчальних закладів України.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 75 наукових праць, з них три монографії, один навчальний посібник, дві методичні рекомендації, 23 статті у наукових фахових виданнях та 46 - статей, тези, матеріалів всеукраїнських і міжнародних конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 565 сторінках машинопису, з них основний текст займає 284 сторінки. Дисертація складається із вступу, 7 розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (687 найменувань, у т. ч. 139 - іноземних авторів латиною) і додатків. Робота містить 46 рисунків, 19 таблиць, дві схеми, чотири діаграми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТОВАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСАД РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ МОБІЛІЗАЦІЇ КУЛЬТИВОВАНОЇ ДЕНДРОФЛОРИ ВОЛИНО-ПОДІЛЛЯ

Підбір вихідного матеріалу - важливий етап в інтродукції рослин. Цьому питанню велику увагу приділяв М.І. Вавілов (1935). У нашій країні великого розвитку набули різні підходи до підбору вихідного матеріалу та оцінки результатів інтродукції. До них належать: порівняльний аналіз кліматичних та еколого-географічних умов природного ареалу рослин і місць запланованого інтродукційного випробування (Малєєв, 1929, 1933), еколого-історичного аналізу (Аврорін, 1956; Культіасов, 1953, 1958, 1963; флорогенетичний і культурно-історичний аналіз Васильєв, 1950; Баранов, 1953; Гурський, 1957; Корміліцин, 1957, 1964, 1969, 1972), метод родових комплексів (Русанов, 1950, 1954), числова оцінка результатів інтродукції (Лапін, 1971; Лапін, Сіднєва, 1973). У зв'язку з розвитком популяційних досліджень починають набувати значення праці, пов'язані з підбором вихідного матеріалу на рівні популяцій (Некрасов, 1973, 1980, 1983; Мамаєв, 1972, 1983” Корміліцин, Кузнецов, 1973, 1976).

За останні 20-25 років у проблемі підбору вихідного матеріалу сформувалися нові підходи. Так, у працях А.М.Гродзінського (1978, 1980, 1986), А.К.Скворцова (1983), Й.Й.Сікури (1969, 1970, 1975), М.А.Кохна, А.М.Курдюка (1994) зазначено, що інтродукція має бути цілеспрямованою, спеціалізованою. Це пов'язано насамперед з великою кількістю таксонів, уже зібраних у колекційних насадженнях, а також з різноманітністю завдань, що ставляться до підбору вихідного матеріалу: створення експозицій ботанічного саду, відбір декоративних, продуктивних форм, рідкісних і зникаючих видів тощо.

На нашу думку, генетична спорідненість флор, або флорогенез, і пов'язані з цим еколого-географічні закономірності еволюції рослин має бути провідною у доборі рослин для інтродукції (Корміліцин, 1976), (Кузнецов, 1990). Цей напрям став наріжним у нашій роботі.

Географія основних флористичних джерел вихідного матеріалу визначається для кожної дендрофлори її географо-флористичними зв'язками з іншими флорами земної кулі, тобто спільністю походження, а в разі відсутності такої спорідненості - фітокліматичною аналогією. Флорогенетичні зв'язки дають змогу встановити географію основних флористичних джерел вихідного матеріалу для інтродукції. Флорогенетичний аналіз пов'язаний головним чином з ботаніко-географічними регіонами (областями, провінціями), які охоплюють значні території.

В інтродукції деревних рослин на території Волино-Поділля переважають види таких генетично споріднених флористичних областей: Циркумбореальна, Східноазійська, Атлантико-Північноамериканська, Скелястих гір, Середземноморська, Ірано-Туранська (Тахтаджян, 1978, 1987). Саме в зазначених областях Земної кулі розміщенні важливі гірські сховища третинної дендрофлори, в яких зосереджена велика різноманітність дерев і чагарників.

А.Н.Корміліцин (1977) зазначає, що будь-яка флора екологічно диференційована за гідро- та термофільністю, а тому варто звернути увагу й на тип рослинності („флороценотип”, за П.Н.Овчинніковим, 1970).

Сучасні теоретичні положення про генетичну структуру виду і прикладні дослідження в галузі мобілізації й консервації генетичних ресурсів рослин дозволяють підійти до проблеми вивчення, використання та збагачення культивованої дендрофлори Волино-Поділля на новій методичній основі, а саме - на основі максимального використання їх генетичних ресурсів або генофонду (М.М.Магомедмирзаєв, 1978).

Регіон Волино-Поділля в сучасних межах характеризується малою кількістю хвойних у їх природному флористичному складі. На території Волино-Поділля нині поширені в культурі представники родів Juniperus L., Larix Mill., Picea А. Dietr., Pinus L., Ephedra L. Із загальної кількості 181 видів хвойних, інтродукованих в Україні, на Волино-Поділлі зростає 89 видів.

Проблема інтродукції рослин значною мірою є екологічною проблемою. Екологічна оцінка необхідна для визначення шляхів інтродукції рослин на основі їх потреб до умов існування. Ці вимоги склалися в процесі історичного розвитку рослини, а тому не екологічний, а еколого-історичний аналіз дає можливість встановити хід формування спадкової основи рослини як її потреби в умовах існування, і визначити шляхи інтродукції та перетворення. Ряд учених: К.А.Тімірязєв (1939), М.В.Культіасов (1953), Б.Н.Головкін (1973) дійшли висновку, що у пошуках, відборі та екологічній оцінці об'єкта для інтродукції необхідно мати уявлення не лише про умови, в яких існує рослина, а й про історію формування флори, до якої вона належить.

Важливу роль у мобілізації рослинних ресурсів відіграє культурно-історичний фактор. У працях М.І.Вавілова (1926), І.А.Забеліна (1939, 1959), А.В.Гурського (1957), А.В.Астрова (1976) висвітлюються питання історії інтродукції рослин. Передумовою значного поширення культивованої дендрофлори на Волино-Поділлі була інтродукційна діяльність парків, дендропарків, ботанічних садів, фірмових розсадників, шкілок, а також аматорів садівництва, про що свідчать такі літературні джерела: W.Besser (1810), S.Makowiecki (1936), О.Л.Липа (1937, 1939, 1946, 1949, 1957, 1960), Н.Л.Бригинець, Б.В.Заверуха (1958), І.Ф.Косаревський (1961, 1977), М.А.Кохно (1962, 1982), В.А.Кучерявий (1973, 1981), Б.К.Термена (1982, 1984), В.М.Черняк (1986, 1988 а, б, 1998 а, б, 1999 а-е). Проаналізувавши статті, присвячені культивованій дендрофлорі Волино-Поділля, варто зазначити, що вихідний матеріал в інтродукції був однотипний і нечисленний. Зазвичай, кожен інтродукований вид в арборетумах представлений рослинами із одиничних джерел насіння, іноді є види, які виросли з насіння невідомого походження. У зв'язку з цим об'єктивно оцінити потенційні можливості таких рослин нереально. Представники багатьох видів є продуктом збору насіння в різних арборетумах, що створює передумови гібридизації. Разом з тим є рослини, які мають насіння від самозапилення, що може призвести до депресії їхнього росту. Все це свідчить про необхідність докорінного поліпшення стану генетичних ресурсів ряду видів на Волино-Поділлі.

Отже, теоретичне обґрунтування основних засад розвитку сучасної мобілізації хвойних і листяних на Волино-Поділлі, насамперед, базуються на необхідності всебічної оцінки їхніх потенційних можливостей і відповідного вивчення флорогенетичних зв'язків, еколого-історичного аналізу, впливу культурно-історичних умов, використання генофонду різних видів на популяційному рівні.

ОБ'ЄКТИ ДОСЛІДЖЕНЬ, ПРИРОДНІ УМОВИ Й МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Об'єктом дослідження була культивована дендрофлора Волино-Поділля. Дослідження проводили стаціонарно та маршрутним методом. При цьому вивчали результати культивування дендрофлори на 262 об'єктах зелених насаджень: 5 ботанічних садів, 9 дендропарків, 1 гідропарку, 47 парків, з-поміж них 45 старовинних, 9 дендраріїв (4 шкільних, 3 лісових, 1 селекційно-насіннєвий, 1 педагогічного університету), 2 базових розсадників, насадження 15 міст, 45 малих населених пунктів, 15 присадибних ділянок, 12 лісових культур, лісові культури в 102 лісництвах.

За основу визначення геоморфологічних меж Волино-Поділля нами прийнято схеми районування, розроблені К.І.Геренчуком (1949, 1964, 1968), В.Г.Бондарчуком (1949), П.Н.Цисем (1951, 1962), Ю.Л.Грубріним (1972), Б.В.Заверухою (1985). Природні умови охарактеризуємо згідно з відомими літературними даними ().

Об'єкти культивованої дендрофлори Волино-Поділля представлені на рис. 1.

На території Волино-Поділля зростає 1893 види місцевої флори судинних рослин, які належать до 647 родів і 128 родин. Флора Волино-Поділля за кількісним складом наближається до флори Українських Карпат - 2012 видів (Заверуха, 1985).

Загалом систематичний склад і пропорції флори Волино-Поділля типові для Палеарктики. За даними Б.В.Заверухи (1982, 1985), флора даного регіону має спільні риси з флорами середземноморського типу. В цьому вбачається певне відлуння флорогенетичного минулого - віддалений зв'язок з Давнім Середземномор'ям (Попов, 1971; Камелін, 1973).

У районі Волино-Поділля ми констатуємо антропогенний стан розвитку флори. Цей фактор є своєрідним каталізатором прискорення процесу синантропізації флори, її швидкої перебудови.

Тут налічується лише 88 природних видів ендемічного і субендемічного характеру, що становить 4,7% видового складу флори регіону. Ось тому важливе значення має глибоке і всебічне вивчення явищ ендемізму, дослідження і збереження флорогенофонду ендемічних видів дендрофлори методом їх культивування, а також введення в культуру цінних екзотичних деревних рослин із певних флористичних областей.

Під час досліджень нами одержано: історичні дані про становлення та розвиток садово-паркового будівництва на Волино-Поділлі внаслідок опрацювання літературних джерел; окремі питання уточнювалися шляхом опитування краєзнавців та старожилів; використано також матеріали лісництв (книги лісових культур) та органів держуправління екології та природних ресурсів Львівської, Тернопільської, Хмельницької, Волинської, Рівненської, Вінницької областей. Інвентаризацію насаджень здійснювали під час експедиційних досліджень. При цьому у представників культивованої дендрофлори визначали: вид, різновид, форму, гібрид, сорт; кількість екземплярів та їх місцезростання; вік, діаметр стовбура, висоту; вивчали біологічні особливості рослин: ріст, цвітіння, плодоношення, зимостійкість, генеративний розвиток; можливість використання як маточника; екологічну та декоративну характеристику; площу масиву (для лісових культур).

У роботі прийнято номенклатуру таксонів та їх систематичне положення за С.К.Черепановим (1981) та S.L.Mosyakin, M.M.Fedoronchuk (1999). Флористичний аналіз здійснено відповідно до ботаніко-географічного поділу світу А.Л.Тахтаджяна (1987), Index Kewensis on CD [160].

Вік рослин встановлювали за літературними даними, а в разі їх відсутності - візуально, виходячи із загального стану рослин, таксаційних показників, умов місцезростання, а у рослин родини соснових - за кількістю кілець гілок.

Висоту рослин вимірювали висотоміром ВМ-2. Цвітіння та плодоношення оцінювали за методиками А.А.Щиголева і А.П.Шиманюка (1957, 1964). Фенологічні дослідження здійснювали за „Методикою фенологічних спостережень у ботанічних садах СРСР” (1972) і „Методичними вказівками по насінництву інтродуцентів” (1980). Дослідження в старовинних парках садово-паркового мистецтва України здійснювані за методикою вивчення старовинних парків, розробленої в Національному ботанічному саду ім. М.М.Гришка НАН України (С.И.Кузнецов, Ю.А.Клименко, 1993).

Зимостійкість оцінювали за семибальною шкалою, яка використовується в практиці роботи відділу дендрології Центрального ботанічного саду АН Росії (С.Я.Соколов, 1957; Н.В.Шкутко, А.А.Чаховский, 1966).

Оцінку успішності інтродукції деревних рослин в умовах Волино-Поділля проведено згідно з методом інтегральної числової оцінки життєздатності та перспективності дерев і кущів на основі візуальних спостережень (П.І.Лапін, С.В.Сіднєва, 1973).

Для декоративного аналізу інтродуцентів використано методичні розробки А.І.Колеснікова (1958, 1974). У формуванні рекомендованого асортименту деревних рослин використовували праці М.А.Кохна, О.М.Курдюка (1994), С.І.Кузнецова, Ю.О.Клименка, Г.О.Миронової (1994), С.І.Кузнецова, Г.А.Миронової, В.В.Пушкаря (1986), І.В.Красулі, В.М.Черняка (1986).

За період досліджень у 781 представників видів (близько 3620 екземплярів) визначена зимостійкість. Здійснено таксаційні обміри 739 представників видів, за 781 - проведено фенологічні спостереження, розмножено зеленими живцями, насінням 160 видів і форм; виділено 66 видів і 9 декоративних форм унікальних дерев як маточників для розмноження.

ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ОСЕРЕДКІВ КУЛЬТИВОВАНОЇ ДЕНДРОФЛОРИ НА ВОЛИНО-ПОДІЛЛІ.

Підсумовуючи дослідження осередків культивованої дендрофлори на Волино-Поділлі, ми виділяємо шість періодів її формування:

перший - з давніх часів до середини XVIII століття;

другий - з середини до кінця XVIII століття;

третій - від початку до середини XIX століття;

четвертий - з середини XIX до середини ХХ століття;

п'ятий - з середини ХХ століття до 1991 р.;

шостий (новітній) - від 1991 р. до цього часу.

За ступенем збереження і цінності з-поміж 45 старовинних парків садово-паркового мистецтва загальнодержавного і місцевого значення Волино-Поділля виділено 4 групи:

- добре збережені парки, що мають велику ботанічну, інтродукційну, флористичну, фітоценотичну, культурну та історико-меморіальну цінність (Чернятинський, Стрийський, Малієвецький, Голозубинецький, Самчиківський і Михайлівський Хмельницької обл. та ін.);

- парки, де збереглися основні архітектурно-планувальні елементи, які різняться різноманітним флористичним складом і мають певну культурно-історичну цінність (Муровано-Куриловецький, Антонінський, Северинівський, Підгорецький, Олеський, Заліщицький, Коропецький, Раївський, Олицький та ін.);

- парки, в яких збереглися окремі структурні елементи: алеї, групи, солітери (Михайлівський Вінницької області, Городоцький, Рівненський парк ім.Т.Шевченка, Більче-Золотецький, Вишнівецький, Збаразький, Скала-Подільський, Кривинський, Новоселицький Старокостянтинівського району Хмельницької області, Новоушицький, Славутський та ін.);

- парки або їх частини, котрі втратили основні планувальні елементи і в результаті природних сукцесійних процесів перетворилися на оригінальні угруповання з участю екзотів і представників місцевої флори (Немерчанський, Поморянський, Гощанський, Мізоцький, Шпанівський, Тернопільський парк „Слави”, Гримайлівський, Говорівський, Маківський, Полонський та ін.).

ТАКСОНОМІЧНИЙ СКЛАД ІНТРОДУКОВАНОЇ ДЕНДРОФЛОРИ ВОЛИНО-ПОДІЛЛЯ, БОТАНІКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ

Нарис історії вивчення інтродукованої дендрофлори Волино-Поділля. Вивчення культивованої дендрофлори Волино-Поділля має значну історію. Близько 200 років ботаніками і дендрологами вивчались таксономічна, кількісна і вікова структура культивованої дендрофлори, еколого-біологічні особливості екзотичних та аборигенних видів, морфогенез генеративних органів, вирішувались проблеми збереження, реставрації, реконструкції, використання та поліпшення фітопатологічного стану старовинних парків, розроблялись теоретичні основи інтродукції деревних рослин тощо. Однак ці дослідження були фрагментарними і слабо ув'язуються із сучасними проблемами збереження, відтворення і раціонального використання культивованої дендрофлори.

Таксономічний склад голонасінних на Волино-Поділлі. У результаті аналізу проведених автором польових досліджень у 1990-2004 рр. та літературних джерел у складі культивованої дендрофлори Волино-Поділля нами встановлена її чисельність: 781 вид, 6 різновидів, 381 форма, 42 гібриди, 67 сортів, у тому числі голонасінні становлять 88 видів, 155 форм, 1 гібрид, 1 різновид. Вказано місця їх зростання. Встановлено, що в насадженнях голонасінні представлені 7 родинами, 23 родами. Найповніше представлені роди: Chamaecyparis Spach. (4 види, 21 форма), Juniperus L. (13 видів, 18 форм), Thuja Tourn. (2 види, 41 форма), Picea Dietr. (11 видів, 36 форм), Taxus L. (3 види, 12 форм). У підрозділі на підставі власних досліджень та аналізу літературних джерел вказано важливі інтродукційні місця хвойних, перелічено унікальні віковічні хвойні дерева, висвітлено питання перспективності інтродукції хвойних у лісових культурах.

Таксономічний склад покритонасінних на Волино-Поділлі. Культивування покритонасінних з декоративною метою розпочалося на Волино-Поділлі в першій половині XVIІ століття. У підрозділі на підставі здійснених автором досліджень та літературних джерел, вказано важливі місця зростання покритонасінних: в ботанічних садах, Гермаківському та Хоростківському дендропарках, унікальні віковічні дерева, місця перспективних листяних у лісових культурах. Встановлено, що в насадженнях покритонасінні представлені 66 родинами, 164 родами, 693 видами, 5 різновидами, 226 формами, 41 гібридом, 67 сортами. Найповніше представлено роди: Acer L. (23 види, 25 форм), Lonicera L. (31 вид, 6 форм, 4 гібриди), Berberis L. ( 18 видiв, 5 форм, 1 гiбрид), Betula L. (15 видів, 1 форма), Rhododendron L. (28 видів, 2 форми), Quercus L. (18 видів, 7 форм), Spiraea L. (27 видів, 14 форм, 9 гібридів).

Наші спостереження дозволили виявити на території Волино-Поділля 794 унікальні віковічні дерева, які віднесено до 66 видів і 9 форм, з них хвойні - 20 видів і 5 форм. Виділено 5 груп, серед них дерева-старожили, віком понад 100 років; плюсові та елітні дерева, які характеризуються посиленим (гетерозисним) ростом, високоякісним стовбуром добре сформованою кроною; дерева з унікальними декоративними властивостями.

Серед культивованої дендрофлори Волино-Поділля найзначнішими та науково цінними є 26 видів, 2 форми, які є найстарішими на Волино-Поділлі та в Україні.

Життєві форми видів культивованої дендрофлори Волино-Поділля. Проведено розподіл складу культивованої дендрофлори за життєвими формами (Серебряков, 1964). Це: дерева - 392 види та гібриди (47,63%); кущі - 365 видів та гібридів (44,36%); напівкущі - 25 видів та гібридів (3,03%); ліани - 41 вид та гібрид (4,98%). На діаграмі (рис. 2) подано розподіл культивованої дендрофлори (види та гібриди) Волино-Поділля за життєвими формами.

Рис. 2. Спектр розподілу культивованої дендрофлори Волино-Поділля за життєвими формами

Віковий аналіз культивованих видів дендрофлори Волино-Поділля. Наведено дані про вікову характеристику культивованої дендрофлори. Рослини, вік яких перевищує 70 років, становлять 20-25% загального видового культивованого складу. Ці дерева здебільшого зростають у старовинних присадибних парках Волино-Поділля, серед вуличних насаджень міст Львова, Кременця, Кам'янця-Подільського, Славути, Нової Ушиці, Тернополя, Дубно, Острога, Бродів та ін., а окремі екземпляри - у селах (на місцях фільварків), лісництвах, а також в окремих любителів природи та вздовж доріг. На діаграмі (рис. 3) подано періоди заснування 63 осередків культивованої дендрофлори Волино-Поділля з середини XVІ до кінця ХХ століть.



Рис. 3. Кількість парків, заснованих в різні періоди на території Волино-Поділля:

1 - середина XVI ст.;8 - середина XIX ст.;

2 - початок XVII ст.;9 - ІІ половина XIX ст.;

3 - початок XVIII ст.;10 - кінець XIX ст.;

4 - середина XVIII ст.;11 - початок XX ст.;

5 - II половина XVIII ст.;12 - середина XX ст.;

6 - кінець XVIII ст.; 13 - II половина XX ст.;

7- початок XIX ст.; 14 - кінець XX ст.

Віковий аналіз культивованої дендрофлори свідчить, що вік 30-70 років становить 75-80%. Найбільше видовий склад культивованої дендрофлори поповнився у період 30-50-х років ХХ століття завдяки широкій інтродукційній діяльності ботанічних садів, дендропарків, а також великим масштабам зеленого будівництва.

Ступінь поширеності видів культивованої дендрофлори Волино-Поділля. Аналіз літературних джерел засвідчив, що у дослідженні цієї ознаки різні автори виходять із неоднакових критеріїв і одержують, відповідно, неоднакову кількість градацій (А.Т.Федорук, 1990; В.М.Черняк, 1988; Л.П.Казімірова, 1996; Л.О.Коцун, 1999).

Щоб оцінити частоту зустрічності, одні автори використовують як критерій кількість особин певного таксона, інші - кількість місць зростання того чи іншого таксона, треті - комбінацію цих двох критеріїв. У своєму дослідженні для з'ясування частоти зустрічності ми взяли за основу один критерій - кількість місць зростання таксона - і на його основі виділили п'ять градацій зустрічності:

- поодинокі місця зростання (од) - в 1-3 місцях;

- зустрічаються зрідка (зр) - в 4-10 місцях;

- зустрічаються часто (ч) - в 11-25 місцях;

- зустрічаються дуже часто (дч) - у 26-40 місцях;

- зустрічаються масово (м) - більше, ніж у 41 місці.

У таблиці 1 подано розподіл культивованої дендрофлори Волино-Поділля.

Таблиця 1

Розподіл культивованої дендрофлори (види та гібриди) Волино-Поділля за ступенем поширеності

Частота зустрічності	Загальна кількість видів, гібридів	У тому числі	% від загальної кількості
		хвойні	листяні
Поодинокі місця зростання (од)	545	49	496	66,25
Зустрічаються зрідка (зр)	138	20	118	16,76
Зустрічаються часто (ч)	93	11	82	11,30
Зустрічаються дуже часто (дч)	31	3	28	3,77
Зустрічаються масово (м)	16	5	11	1,95
100	823	88	735	100

Як видно з таблиці 1, 1,95% від загальної кількості видів, гібридів культивованої дендрофлори належить до групи рослин, що зустрічаються масово. Серед них найпоширенішими є: з хвойних - п'ять видів Thuja occidentalis L., Juniperus communis L., Larix decidua Mill., Picea abies (L.) Karst., Picea pungens Engelm.; а з листяних - 11 видів: Acer platanoides L., Acer pseudoplatanus L., Carpinus betulus L., Quercus robur L., Aesculus hippocastanum L., Juglans regia L., Fraxinus excelsior L., Syringa vulgaris L., Sorbus aucuparia L., Salix alba L., Tilia cordata Mill.

Види, що зростають поодиноко, мають показник 66,22%, це: Araucaria araucana (Molina) K. Koch, Juniperus seravschanica Kom., Thujopsis dolabrata Sieb. et Zucc., Larix sukaczewii Dyl., Sequоiadendron giganteum (Lindl.) Buchholz, Acer semenovii Regel et Herd., Betula papyrifera Marsh., Lonicera nigra L., Quercus serrata Thunb. та інші.

Систематичний аналіз видів культивованої дендрофлори Волино-Поділля. В складі культивованої дендрофлори Волино-Поділля голонасінні становлять 10,81% від загальної кількості видів та гібридів. Середнє видове багатство на одну родину в культивованій дендрофлорі Волино-Поділля становить 11,33 вида. Подаються дані про 10 родин, які є найчисленнішими за кількісним складом і становлять 505 видів та гібридів, що становить 61,33% від загальної кількості видів та гібридів (табл. 2).

Таблиця 2

Склад провідних родин культивованої дендрофлори Волино-Поділля

Назва родини	Кількість видів та гібридів	% від загальної кількості видів та гібридів	Кількість родів	% від загальної кількості родів
Cupressaceae F. Neger Кипарисові	23	2,79	7	3,74
Pinaceae Ling. Соснові	54	6,56	7	3,74
Aceraceae Juss. Кленові	23	2,79	1	0,63
Caprifoliaceae Juss. Жимолостеві	61	7,41	8	4,28
Ericaeae Juss. Верескові	32	3,88	4	2,14
Fabaceae Lindl. Бобові	40	4,86	14	8,49
Oleaceae Hoffmg. Маслинові	36	4,37	6	3,21
Rosaceae Juss. Розові	188	22,84	32	17,11
Salicaceae Mirb. Вербові	20	2,43	2	1,07
Hydrangeaceae Dum. Гортензієві	28	3,40	3	1,6

Провідна роль належить родині Rosaceae Juss.: 188 видів та гібридів (22,84%), що належать до 32 родів. Родина Caprifoliaceae Juss. посідає друге місце, налічує 61 вид та гібрид (7,41%). Третє місце займає родина Pinaceae Lindl. - 54 види та гібриди (6,56%), Подаються дані про 17 найчисленніших за видовим складом родів культивованої дендрофлори. Перше місце належить роду Lonicera L. - 36 видів та гібридів (4,37%), друге роду Spiraea L. - 35 видів та гібридів (4,25%), третє місце займає рід Cotoneaster Medik. - 29 видів та гібридів (3,52%),

Флористичний аналіз видів культивованої дендрофлори Волино-Поділля. Інтродукція на Волино-Поділлі рослин з інших кліматичних зон відбувалась ступінчасто (або етапами), а також воднораз (шляхом завезення рослин із віддалених територій (W.Вesser, 1810; О.Л.Липа, 1978; В.М.Черняк, 1988; М.А.Кохно, 1989). В результаті аналізу встановлено, шо інтродуковані види Волино-Поділля походять із трьох флористичних підцарств Голарктичного царства: Бореального, Древньосередземноморського й Мадреанського та Індо-Малезійського підцарства Палеотропічного царства, в яких розміщено 11 флористичних областей та 44 флористичні провінції. Найбільша кількість видів походить із Східноазійської - 267 видів (34,19%), Циркумбореальної - 194 видів (24,83%), Атлантико-Північноамериканської - 80 видів (10,24%), Ірано-Туранської - 38 видів (4,87%).

ПРИРОДНА ДЕНДРОФЛОРА ВОЛИНО-ПОДІЛЛЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ДЛЯ СТВОРЕННЯ КУЛЬТУРФІТОЦЕНОЗІВ

Генезис дендрофлори Волино-Поділля. Природна дендрофлора Волино-Поділля розвивалася з кінця міоцену на звільненій від вод Сарматського моря суші, заселеній флористичними палеокомплексами (Пачоський, 1910; Лавренко, 1938; Czeczottowa, 1951; Артюшенко, 1970, 1971, 1973; Щекіна, 1960, 1962, 1967, 1979; Сябрай, Щекіна, 1983).

Проведений аналіз попередніх наукових досліджень з розвитку деревної рослинності на Волино-Поділлі з використанням палеонтологічних викопних решток, споро-пилкового аналізу дають можливість підтвердити істотний вплив змін природних умов у геологічному часі на формування дендрофлори.

Так, на території північної частини Західного Поділля поблизу села Залісці в околицях смт Вишнівець Тернопільської області, за даними Х.Чечотової (Czeczottowowa, 1951) знайдено багаті палеонтологічні залишкові відкладення нижньо-тортонського ярусу. В той час на території нинішніх Волині і Північного Поділля були поширені дубово-каштанові ліси з домішкою дзелькви, близької до сучасної Castanea mollisima Blum. Менш чисельними були види родів Acer L., Juglans L., Pterocarya Kunth., Parrotia C.A. Mey., а також такі види, як Taxus baccata L., Carpinus betulus L. Buxus sempervirens L. та інші.

Важливо відмітити належність більшості видів викопної флори с.Залісець до європейсько-середньоморських видів, а це свідчить про зв'язок у минулому з Південною Європою і Середземномор'ям. В середньому міоцені лісова флора давнього середземноморського типу сягає далеко на північ, поширюючись до півночі Поділля і півдня Волині. Разом з тим, у викопній флорі є десять видів, спільних з сучасними східноазійськими, і 6 видів спільних з сучасними північноамериканськими (Сябрай, Щекіна, 1983). За даними (Сябрай, Щекіна, 1983; Щекіна, 1960, 1962, 1967, 1979) палеоботанічні викопні рештки знайдені в околицях сіл Ясенів і Тростянець Львівської області датуються нижнім тортоном. Ці автори засвідчують наявність у лісах того часу на території Поділля зростання представників родів Zelkova Spach., Ulmus L., Quercus L., Juglans L. з широкою участю таких родів, як Carya Nutt., Castanae Mill., Carpinus L., Acer L. Зустрічались представники родин Oleaceae, Moraceae, Tiliaceae. Рідко проростали окремими екземплярами види родів Ilex L., Diospyros L., Magnolia L., а також ліани із роду Vitis L.

Чагарники і напівчагарники були представлені головним чином видами родин Myricaceae, Ericaceae, а також видами родів Corylus L., Viburnum L. Із хвойних у цих лісах зустрічались види родин Cupressaceae F. Neger. Поодиноко зустрічались також види родів Sequoia Endl., Picea A. Dietr., Abies Mill., Tsuga Carr. (Заверуха, 1985 б).

Таким чином, уже в міоцені на давньому Волино-Поділлі сформувалось декілька палеокомплексів у складі термофільної субтропічно-листопадної флори: міоценово-лісової, міоценово-ксерофільно-трав'яної, міоценово-болотної і, напевне, міоценово-петрофільної.

Ймовірними реліктами міоценового лісового комплексу є такі види як Еuonymus nana M.B., Hedera helix L., роди Vinca L., Daphne L. та інші.

Верхній міоцен і початок пліоцену характеризувались підняттям Подільської плити, внаслідок чого відбувалося посилення ерозійних процесів, інтенсивний розмив неогенових відкладень, формування розчленованого рельєфу.

Саме до того часу належить кінцеве або початкове формування ряду представників кальціє-термо-геліофільної дендрофлори з комплексом заростей кущів ендемічних представників родів Rosa L., Spiraea L., Crataegus L., а також кальціє-петро-ксерофільних рас, ізольованих тепер у системі або, які сьогодні мають дизьюнктивні ареали, зокрема, Betula klokovii Zaverucha та інші.

На території Волино-Поділля теплолюбна і вологолюбна флора за несприятливих умов відступила в захищені місця й „поверталася” на покинуті території з покращенням клімату. З кожною такою локально-міграційною хвилею із складу рослинності поступово випадали вибагливіші до тепла та вологи види і, в першу чергу, неогенові „реєстанці”.

Учений (Кац, 1952, 1955) подає та обґрунтовує думку, про те, що збереження лісової рослинності в багатьох місцях Поділля відбувалося за несприятливих кліматичних умов. Він зауважує, що в певних місцях могли зберігатися певні деревні і трав'янисті види, а за сприятливих умов вони поширювалися на великі території.

Тобто генетичний аналіз флори дає нам підставу стверджувати, що незважаючи на декілька етапів розвитку клімату та рослинного покриву в плейстоцені основне ядро комплексів дендрофлори значною мірою збереглося, при цьому збіднюючись, але трансформувалося до сучасного стану. Справді, майже весь комплекс родів, відомих з початку плейстоцену, зберігся до початку голоцену та до наших днів.

Голоцен, що тривав 10-12 тис. років, не вніс нічого суттєво нового в новоутворення природних видів вже сформованого комплексу флори (Б.В. Заверуха, 1985 б).

Ряд дослідників (Гричук, 1952; Клеопов, 1928, 1929; Лавренко, 1938 та ін.) виокремлюють низку центрів консервації - рефугіумів, в яких тепло- і вологолюбна флора змогла пережити несприятливі кліматичні умови попередніх геологічних епох. На території Волино-Поділля є такі сховища, в яких і до сьогоднішнього дня зустрічаються певні групи реліктових видів. Місцезнаходження таких видів необхідно виявляти і безумовно охороняти.

Збереження ex situ ендемічних і реліктових видів дендрофлори Волино-Поділля та з інших ботаніко-географічних регіонів можливе через залучення їх у культуру. У підрозділі з посиланням на літературні джерела, і за результатами експедицій по Волино-Поділлі нами переконливо доведено, що в складі аборигенної дендрофлори є значна кількість цінних видів деревних рослин, котрі з певних причин ще не набули належного використання і поширення в культурі. Більшість із них є ендеміками та реліктами, тому введення їх в культуру буде одночасно і заходом для їх збереження ex situ. Насіннєве і вегетативне розмноження в культурі у разі потреби може стати основою їх репатріації в природу.

...