Великі ссавці Південної України В ХХ ст. (динаміка ареалів, чисельності, охорона та управління)

Мінливість морфологічних ознак у аборигенних ссавців. Зайці із південних популяцій мають найменші розміри в Україні і суттєво поступаються тваринам із лісостепу за масою тіла. Їх також переважають самці із Полісся, які дещо більші степових зайців за довжиною стопи та масою тіла (табл. 3). Порівнюючи наші дані з віддаленими у часі (Корнєєв, 1960), слід зазначити, що цей консерватизм є характерним для русака, який, незважаючи на поліпшення умов харчування, на півдні України зберігається дотепер. Скоріш за все, це явище має спадкову природу, оскільки, за даними В.О. Архипчука (1983), зайченята і дорослі русаки із лісостепу суттєво переважали таких із степової зони за масою тіла (t = 2,7). Причому зазначена перевага (на 16,30,84%) упродовж трьох років зберігалась і серед їх нащадків при вольєрному розведенні.

Хоча зайця-русака відносять до видів з реверсивним статевим диморфізмом (Ralls, 1965), суттєвої відміни між одновіковими тваринами за масою тіла і екстер`єром виявити не вдалося. Але локально, під час депресії чисельності, самки можуть перевершувати самців за масою тіла, висотою вуха і довжиною ступні. Це є наслідком вікового кросу і пояснюється тим, що серед самок домінують дорослі особини (18-30 місяців), а серед самців - молоді (8-20 місяців). Оскільки у русака ріст, хоча і з меншою швидкістю, продовжується і протягом другого року життя, то виявлені розходження цілком зрозумілі.

Таблиця 3 Характеристика екстер`єрних показників і маси тіла зайця-русака із різних частин ареалу

*За матеріалами Л.С.Шевченко.

Лисиці південних популяцій також являються найменшими за більшістю екстер`єрних і краніологічних ознак в Україні (Шевченко, 1987), що підтверджують і наші дослідження. Це може бути наслідком природного добору дрібних тварин, більш стійких до тривалого впливу високих температур, що має відповідне фізіологічне пояснення. Але в останній час у хижих ссавців спостерігається соматична акселерація (Раменский и др.., 1985), наслідком якої є згладжування дивергенції і навіть її втрата за деякими ознаками.

Морфологічні зміни у акліматизованих ссавців. У єнотоподібного собаки відбулися зміни екстер`єру: самці і самки достовірно перевершують представників вихідної форми за довжиною тіла, а також не вкладаються у межі її мінливості (табл.. 4). Причиною цього є більша швидкість росту тварин у перший рік життя на півдні України, ніж на Далекому

Таблиця 4

Екстер`єрні особливості єнотоподібного собаки з природного і штучного ареалу

* За: В.Г.Юдін (1977).

Сході, за якісного харчування, поліфагії та відсутності гібернації. При нестатку кормів у дитинстві, хижаки ніколи не досягають максимально можливих показників екстер`єру (Сегаль, 1975). Тому висока концентрація кормів антропогенного походження та сприятливі кліматичні умови регіону поліпшили реалізацію генотипу. Таким чином, збільшення довжини тіла у єнотоподібного собаки є проявом модифікаційної мінливості виду.

Управління ресурсами та охорона великих ссавців

Управління тваринними ресурсами стало важливою умовою їх ефективної експлуатації та збереження, але в Україні воно підмінюється збиранням урожаю дичини та збереженням певного поголів`я для його відтворення.

Оптимізація управління ресурсами великих ссавців у ХХI ст. Упродовж використання людиною диких тварин сформувалися три його основних різновиди: мисливство, розведення у неволі та естетичне споглядання. У нас найбільш популярним залишається мисливство, якому завжди надавали лише рекреаційного значення. Між тим, в багатьох країнах воно являється прибутковою туристичною галуззю з відповідним науковим забезпеченням її розвитку. Для оптимального використання ресурсів тваринного світу було обґрунтовано екологічний підхід, за яким одиницею управління визнано популяцію (Тимофеев-Рессовский и др., 1973). Але на заваді його впровадженню стали: складність у визначенні популяційних меж та адміністративний устрій територій. Більш реальним виявилось управління окремими угрупованнями ссавців, що зумовлено: а) мозаїчним розташуванням і розпорошеністю осередків копитних та деяких стенотопних видів (ондатра, бобер, байбак), які здатні до саморегуляції; б) великими розмірами популяцій інших (заєць-русак, лисиця, вовк), у різних частинах яких під впливом локальних чинників відбуваються несинхронні коливання чисельності.

Основною формою управління угрупованнями диких тварин в Україні залишається їх вилучення за кількісним принципом. В його основі лежить примітивна ідея використання ресурсів у розмірах, близьких до відтворювання. Саме це призвело до надмiрного вилучення плідників в популяціях копитних, невластивого спiввiдношення вiкових та статевих груп, наслідком чого стало скорочення їх чисельності. Після запровадження системи затвердження лімітів на вилучення мисливських тварин за результатами зимового обліку чисельності, воно стало плануватись на основі пересічних показників приросту. Але саме останні відзначаються найбільшими коливаннями, як і багато інших популяційних характеристик, що має місце і в інших країнах. Оскільки у степовій Україні продуктивність самок русака за роками відрізняється в 4,3 (Галака, 1969), у Польщі - в 3,7 (Pielowski, 1967), у Німеччині - в 3,4 (Mхller, 1976) рази, то нововведення не враховує реального відтворювання. Наслідком цього стало надмірне вилучення зайців та скорочення їх чисельності у несприятливі 1999-2003 рр. Враховуючи негативні наслідки управління ресурсами великих ссавців за кількісним принципом, у багатьох країнах світу використовується кількісно-якісне регулювання.

Загалом ефективне управління всіма природними ресурсами неможливе без запровадження законодавчих, організаційних та практичних заходів. Суттєві труднощі для поліпшення його ефективності створює недосконале законодавство, за яким ресурси диких тварин являються власністю українського народу, а більшість середовища мешкання їх у степовій зоні вже знаходиться у приватній власності. Наслідком цього протиріччя є зростання впливу антропогенного впливу на тварин, що визначає їх високу смертність і низьку чисельність. Поліпшити ситуацію можна: 1) збільшенням державної частки угідь з подальшим створення державних мисливських господарств, наданням угідь в оренду громадським організаціям або приватним особам; 2) створенням нових заповідних територій та збільшенням площі існуючих; 3) наданням землевласникам пріоритетного права на полювання, що зробить доцільним запровадження ефективних систем управління ресурсами диких тварин, направлених на отримання прибутку і підтримку їх відповідної чисельності. Недосконалість Закону України про мисливство та полювання (2000 р.) вимагає внесення змін термінів полювання відповідно до біологічного циклу ссавців. Враховуючи різноякісність та обмежену ємність середовища тварин у степовій зоні, а також перебування в них рідкісних видів, важливе значення має просторове регулювання. Його основною метою є організація вилучення тварин та встановлення охоронного режиму в окремих місцях для більш успішного їх відтворення і розселення. Для цього слід законодавчо визначити нижню межу розміру відтворювальних ділянок (від 1 тис. га), яка достатня для існування мінімального осередку копитних, здатного до саморегуляції. Враховуючи особливості розмноження русака, суттєвий вплив полювання та природних чинників на його просторову структуру, слід законодавчо впровадити двупільну систему регулювання. При цьому доцільно передбачити почергове використання сусідніх ділянок площею не менше 1 тис. га (територія мешкання 30-60 особин) з інтервалом у 1-2 роки, що дасть можливість ліпше реалізувати високий репродуктивний потенціал виду.

У розділі наводяться дані про регулювання чисельності угруповань великих ссавців за допомогою зміни термінів полювання відповідно до особливостей біологічного циклу тварин, рекреаційних потреб та економічної ефективності.

Розведення копитних у приватному секторі. У багатьох країнах для збільшення ефективності тваринництва розводять благородного оленя і лань на фермах, а також за їх допомогою використовують бідні пасовища. Щорічно європейські фермери на площі ~50 тис. га (розмір одного господарства - 1,7-7 га) вирощують понад 700 тис. голів оленячих і отримують 6,8 тис. т м`яса, виробництво якого координує Європейська федерація фермерів-оленярів (Reinke, 1998). В таких господарствах велику частку доходів отримують від туризму і полювання, яке здійснюється упродовж року. Можливості України тут досить великі і обумовлені: а) наявністю власного племінного матеріалу (асканійський марал, лань, муфлон і дикий кабан - наводяться результати досліджень рогів, ікол, та дані про їх трофейну цінність); б) значною площею угідь, землеробське використання котрих збиткове. Тому до Закону України “Про фермерство” (1999 р.) слід включити спеціальний розділ про розведення та використання диких тварин у приватній власності, що має сприяти розвитку “ранчівництва” - нової галузі нашого господарства.

Стан угруповань деяких рідкісних видів та особливості їх охорони. У степовій Україні упродовж ХХ ст. кількість видів великих ссавців зросла з 20 до 32. Цьому сприяли інтродукція благородного і плямистого оленів, нутрії, лані, муфлона, ондатри, єнотоподібного собаки і американської норки, а також локальні та масштабні заходи з реакліматизації бабака, білки, бобра, кроля, козулі і кабана. То ж на даний час 22 види було визнано мисливськими, але на 2 з них (білка та норка американська) полювання не ведеться, а статус 2 (корсак та шакал) залишається не визначеним. Незважаючи на успіхи, 10 видів ссавців отримали статус таких, що потребують термінової охорони, 8 було включено до Бернської конвенції, 7 - до Червоної книги України, 1 - до Червоної книги МСОП. Взагалі в структурі української теріофауни упродовж ХХ ст. значно зросла кількість видів, які потребують охорони, і суттєво (на 30,4%) скоротилася кількість мисливських. Найбільш загрозливий стан склався з угрупованнями хижих - у степовій зоні до категорії тварин, які потребують охорони, було включено 8 (47,1%) видів з 17, що мешкають на півдні України.

Наводяться дані шодо поширення та чисельності деяких ссавців та виказуються пропозиції щодо зміни їх охоронного та господарського статусу. Аналізуються причини скорочення популяцій перев`язки, степового тхора та європейської норки, зростання чисельності корсака, шакала, борсука і видри, а також пропонуються заходи щодо відновлення угруповань, яким загрожує зникнення.

ВИСНОВКИ

1. Упродовж ХХ ст. число великих ссавців у південних районах України зросло з 20 до 32 видів. Це відбулося за рахунок природного, а також штучного розселення тварин у різних частинах їх ареалу та спеціальних заходів з охорони. Його наслідками стали: а) розширення ареалу козулі, кабана, видри, борсука, лісової куниці, бабака, а також створення острівних популяцій благородного і плямистого оленів, лані, муфлона та білки; б) формування угруповань лося та шакала; в) освоєння ондатрою всіх придатних водно-болотних біотопів, відновлення поселень бобра та непередбачене розселення американської норки.

2. Створення значних масивів сільськогосподарських культур, мережі лісонасаджень порушило монотонність ландшафтів степової зони та сприяло поліпшенню умов існування копитних ссавців та деяких хижих (борсук, лісова куниця). На півдні всі вони віддають перевагу лісовим біотопам, розташування яких визначає сучасне просторове розміщення їх угруповань.

3. Наприкінці ХХ ст. відносно монолітна структура ареалів перетворилася на значну кількість дрібних осередків, відокремлених просторами малопридатних біотопів. Це ускладнило існування спеціалізованих видів (горностай, степовий тхір, перегузня, хохуля, європейська норка, лісовий кіт), призвело до втрати їх угрупованнями екологічної стійкості, скорочення чисельності та ареалів.

4. Деякі аборигенні ссавці (заєць-русак, лисиця, вовк, бабак) виявили велику здатність до існування у зміненому середовищі, обираючи для мешкання у певні фази біологічного циклу агроценози, а кам`яна куниця взагалі стала домінуючим видом хижих ссавців у населених пунктах.

5. За високої відтворювальної здатності, південні популяції великих ссавців відзначаються дуже низькими показниками приросту чисельності, що є наслідком загибелі великої кількості тварин у антропогенному ландшафті. У ХХ ст. найсуттєвішим фактором смертності для багатьох з них стало полювання, яке визначає стан ресурсів і динаміку чисельності більшості угруповань. Лише в деякі роки на неї суттєво впливають погодні умови, що найбільш яскраво проявляється в популяціях зайця-русака. Для копитних велике значення має не лише розмір вилучення тварин, а й тиск на окремі статево-вікові групи. Це потребує вдосконалення системи управління їх ресурсами та прийняття відповідних законодавчих рішень.

6. У ХХ ст. на півдні чисельність великих ссавців стала дуже залежати від впливу господарської діяльності людини на біотопи. Упродовж нетривалого часу тут сформувалася штучна ритміка захисних і кормових умов, яка обумовлена технологією вирощування сільськогосподарських культур. Після збирання врожаю на значній площі середовище існування руйнується, а після сівби - відновлюється. Зазначена пульсація призводить до переселення великої кількості тварин у стислі терміни і супроводжується зростанням їх смертності, що знижує ефективність відтворювання популяцій.

7. Завдяки інтродукції великої кількості диких кабанів уссурійського підвиду під час депресії аборигенних популяцій, на півдні України відбулася трансформація їх фено- і генотипу. Наслідком цього стала краніологічна подібність угруповань, розташованих на великій відстані одне від одного, обумовленої спільністю походження.

8. Для південних угруповань козулі характерна невиразна дивергенція за краніологічними ознаками, що є наслідком тривалого існування виду за дуже одноманітних природних умов на значному просторі. Лише в гірському Криму, де аборигенна популяція козулі розвивалась без впливу континентальних мігрантів, спостерігається її морфологічна відмінність і фенетична своєрідність.

9. Аборигенні ссавці (заєць-русак, вовк, лисиця) на півдні представлені дрібними формами, що за високого температурного градієнту має важливе адаптаційне значення. Натомість інтродуковані види у нових умовах досягли розміру предків, а деякі перевершили їх. У єнотоподібного собаки скоротилася тривалість зимової сплячки та розширилися трофічні можливості за рахунок кормів антропогенного походження. Наслідком цього стала соматична акселерація, яка проявилась у збільшенні довжини тіла порівняно з вихідною формою.

10. Помітне скорочення чисельності мисливських рослиноїдних ссавців наприкінці ХХ ст. не пов'язане з циклічністю природних процесів, а є наслідком неефективного управління їхніми ресурсами. За даних умов популяційні механізми не в змозі виправити структурні зміни та компенсувати втрати від надмірного вилучення тварин, тому деградація угруповань великих ссавців посилюється. Цьому сприяє висока чисельність вовка, хижацтво якого, за низької щільності альтернативних жертв, створює значний тиск на популяції копитних та зайця-русака.

11. Макротеріофауна Південної України відзначається нестабільністю, за якої спостерігається зникнення у багатьох місцях спеціалізованих степових ссавців, пульсація ареалів аборигенних та інтродукованих лісостепових видів. Значна динамічність характерна і для популяційних процесів, що виражається у великій амплітуді коливань чисельності, а також просторової та статево-вікової структури популяцій. Це обумовлено суттєвим тиском антропогенного чинника на ресурси великих ссавців та середовище їх існування, а також значною частотою і різноякісністю природних аномалій.

ПУБЛІКАЦІЇ ОСНОВНИХ ПОЛОЖЕНЬ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Волох А.М. О взаимоотношении бобра и выдры в лесостепном Приднепровье // Поведение охот. животных: Сб. науч. ст. - Киров: Изд-во ВНИИОЗ. - 1981. - С. 102-104.

2. Волох А.М. Распространение и некоторые черты экологии бобрового жучка в бассейне Днепра // Экология. - 1982. - № 3. - С. 83-84.

3. Волох А.М. Расселение бобров в Кировоградской области // Вестн. зоол. - 1982. - № 6. - С. 86-87.

4. Волох А.М. Размножение европейского бобра (Castor fiber L.) в бассейне cреднего Днепра // Экология. - 1982. - № 6. - С. 72-75.

5. Волох А.М., Гаттерманн Р., Гейдеке Д. Некоторые особенности экологии эльбского бобра на речке Таубе // Вестн. зоол. - 1987. - № 4. - С.63-66.

6. Волох А.М., Архипчук В.А., Гулай В.И. и др. Особенности динамики численности зайца-русака на территории УССР // Изуч. териофауны Украины, её рац. использ. и охрана. - К. - 1988. - С. 19-34.

7. Волох А.М. Тушканчик вепикий. Тхiр степовий. Норка європейська. Перевязка звичайна //Червона Книга України. Тваринний свiт. К.: Українська енциклопедiя. - 1994. - С. 392, 404-406.

8. Роженко М.В., Волох А.М. Поява звичайного шакала (Canis aureus Linnaeus, 1758) на пiвднi України // Вестн. зоол. - 2000. - Т. 34. - № 1-2. - С. 125-129.

9. Volokh A.M.. Land Mammals of the north-eastern Gydan Peninsula in 1989 // Heritage of the Russian Adctic: Researsh, conservation and international cooperation. - Moscow: Ecopros Publishers. - 2000. - P. 554-560.

10. Волох А.М. Нарис про ссавців Придунав'я і особливості менеджменту їхніх ресурсів // Заповідна справа. - Т. 6. - Вип. 1-2. - К. - 2000. - С. 28 - 35.

11. Волох А.М. Міграції кабана та їхня роль у формуванні південних маргінальних популяцій в Україні // Вопр. биоиндикации и экологии. - Запорожье: Изд-во Запор. гос. ун-та. - 2002. - Вып. 7. - № 2-3. - С. 203-210.

12. Волох А.М. Динаміка краніологічних показників європейської козулі на південній межі поширення в Україні // Вісн. Запорізь. держ. ун-ту. Фіз.-матем. та біол. науки. - 2002. - № 2. - С. 117-122.

13. Волох А.М. Роль міграції ондатри в формуванні приазовського осередку її ареалу // Вісн. Луган. пед. ун-ту. Біол. науки. - 2002. - № 1 (45). - С. 36-40.

14. Волох А.М. Екологічна регуляція чисельності лося у південній частині України // Вісн. Львів. нац. ун-ту. Сер. біол. - 2002. - № 30. - С. 49-54.

15. Волох А.М. Некоторые экологические характеристики южной маргинальной популяции дикого кабана в Украине // Зоол. журн. - М. - 2002. - № 12. - С. 1506-1514.

16. Woloch A. Wachstumdynamik der Eckzдhne des Schwarzwildes des sdlichen Ukraine // Zeits. fr Jagdwissenschaft. - Berlin. - 2002. - N 48. - S. 186-193.

17. Волох А.М. Структура популяции дикого кабана (Sus scrofa) в степной Украине // Вестн. зоол. - 2002. - Т. 36. - № 6. - С. 51-56.

18. Woloch А. Aktueller Stand der Muffelwildpopulation in der Ukraine // Beitrдge zur Jagd & Wildforschung. - 2003. - Bd. 28. - GmbH. - S. 135-141.

19. Волох А.М. Сучасне поширення видри (Lutra lutra L., 1758) в Україні та її чисельність // Вісн. Запорізь. держ. ун-ту. Фіз.-матем. та біол. науки. - 2003. - № 1. - С. 133-139.

20. Волох А.М. Сучасне поширення та чисельність перев'язки (Vormela peregusna Gыeld., 1770) в Україні // Вопр. биоиндикации и экологии: Меведомств. науч. сб. - Запорожье: Изд-во Запор. гос. ун-та. - 2003. - Вып. 7. - № 2-3. - С. 203-210.

21. Волох А.М. Значення біогеографічних островів у формуванні популяцій великих ссавців та пульсації меж ареалів // Вчені зап. Таврійського нац. ун-ту. Сер. біол., хім. - Сімферополь. - 2004. - Т. 17 (56). - № 2. - С. 12-22.

22. Князев С.П., Николаев А.Г., Волох А.М. и др. Анализ филогенетического сходства популяций домашних свиней и диких кабанов по антигенным профилям сывороточных аллотипов // Тр. Новосибирского гос. аграр. ун-та. - Новосибирск. - 2003. - Т. 183. - Вып. 1. - С. 128-134.

23. Волох А.М. Сучасний стан популяцій степового тхора (Mustela eversmanni Lesson, 1827) в Україні // Наук. вісн. Ужгород. держ. національного ун-ту. Сер. біол. - 2004. - Вип. 15. - С. 105-109.

24. Волох А.М. Поширення і чисельність європейської норки (Mustela lutreola L., 1766) в Україні // Вісн. Львів. нац. ун-ту. Сер. біол. - 2004. - № 35. - С. 38-53.

25. Роженко Н.В., Волох А.М. Заселение енотовидной собакой Северного Приазовья и Причерноморья // Исслед. многообразия живот. мира: Труды зоомузея Одес. гос. ун-та. - Т. 3. - 1998. - С.133-137.

26. Волох А.М. Динамика стадности косули на южном пределе ареала в степной зоне Украины // Исслед. многообразия живот. мира: Тр. зоомузея Одес. гос. ун-та. - Т. 3.- 1998. - С. 138-141.

27. Волох А.М. Краткий очерк истории формирования современной фауны охотничьих зверей в южных районах Украины // Пробл. изуч. фауны юга Украины: Сб. науч. статей. - Одесса: Астро-Принт. - 1999. - С. 34-49.

28. Волох А.М. Деревно-чагарникова рослинність у живленні бобрів // Ліс. та мислив. журн. - К. - 2001. - № 2. - С. 41-42.

29. Волох А.М. Полувольное содержание и выращивание диких копытных с целью повышения экономической эффективности животноводства // Вісн. аграр. науки Причорномор`я. - Миколаїв. - 2001. - Вип. 3 (12). - Т. 2. - С. 393-400.

30. Волох А.М., Роженко М.В. Экстерьерные особенности енотовидной собаки из Причерноморья Linnaeus, 1758 // Матер.по изуч. живот. мира: Тр. зоомузея Одес. гос. ун-та. - 2002. - Т. 4. - С. 116 -121.

31. Волох А.М., Кухленко С.И. Влияние спортивной охоты на популяцию зайца-русака в южных районах Украины // Пробл. регион. экологии животных в цикле зоол. дисциплин педвуза: Тез. докл. 3 всесоюз. конф. зоол. педвузов. - Витебск. - 1984. - Ч. 1. - С. 47-48.

32. Волох А.М. Фауна Запорожья в IX-XI ст. по материалам раскопок славянского поселения на острове Хортица // Перспек. и ретроспектива зоогеогр. суши: Тез. докл. 8 всесоюз. зоогеогр. совещ. - Л. - 1985. - С. 24-26.

33. Волох А.М. Возможные подходы при составлении кадастра животного мира СССР // Тез. докл. всесоюз. совещ. по пробл. кадастра и учёта живот. мира. - М. - 1986. - Ч. 1. - С. 66-67.

34. Волох А.М. Особенности формирования южной границы современного ареала европейской косули на Украине // Тез. докл. 5 съезда всесоюз. териол. об-ва АН СССР. - М. - 1990. - Т. 1. - С. 122-123.

35. Волох А.М. Некоторые аспекты социальной организации лося в маргинальной популяции на юго-западе СССР // Тез. докл. 3 междунар. симпоз. по лосю. - Сыктывкар. - 1990. - С. 100.

36. Волох А.М. Половые различия морфологических признаков у зайца-русака в Приазовье // Актуаль. питання збереж. i вiдновлення степ. екосистем: Матер. мiжнар. наук. конф. - Асканiя-Нова. - 1998. - С. 250-252.

37. Volokh A.M. Craniological efects of the wild boar in the South Ukraine // Euro-American Mammal Congress. - Spain. - 1998. - 117. - Р. 81.

38. Volokh A.M. The structure and reproduction of wild boar in the Ukrainen step // Euro-American Mammal Congress. - Spain. - 1998. - 399. - Р. 246.

39. Волох А.М. Изменение фауны охотничьих зверей днестровской дельты в течение XX ст. // Сохран. биоразнообразия бас. Днестра: Матер. междунар. науч. конф. - Кишинёв. - 1999. - С. 43-45.

40. Волох А.М. Cовременный статус млекопитающих Придунавья и состояние их некоторых группировок // Геоэкол. и биоэкол. пробл. Сев. Причерноморья: Тез. докл. междунар. науч. конф. - Тирасполь. - 2001. - С. 58-60.

41. Волох А.М. Регуляція чисельності в маргінальних популяціях копитних // Зоол. дослід. в Україні на межі тисячоліть: Тез. допов. всеукраїн. зоол. конф. - Кривий Ріг. - 2001. - С. 152-154.

42. Волох А.М. Влияние интродукции на формирование полиморфного генотипа диких кабанов на Украине // Структура і функц. роль тварин. населення в природ. і трансформ. екосистемах: Тез. доп. 1 мiжнар. наук. конф. - Дніпропетровськ. - 2001. - С. 124-125.

43. Волох А.М. Відтворювальна здатність ратичних із південних районів України // Сучасні проблеми зоологічної науки: Матер. Всеукр. наук. конфер.до 170-річчя кафедри зоології КНУ і 100-річчя з дня народж. проф. О.Б. Кістяківського. - Київ: Вид-во Київ. нац. ун-ту. - 2004. - С. 27-29.

44. Волох А.М. Долина Днестра как миграционный коридор крупных млекопитающих и проблемы управления их ресурсами // Интегриров. управ. природ. ресурсами бассейна трансграничной реки Днестр: Матер. междунар. науч. конф. - Кишинёв. - 2004. - С. 64-68.

АНОТАЦІЇ

Волох А.М. Великі ссавці Південної України у ХХ ст. (динаміка ареалів, чисельності, охорона та управління). Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.08 -- зоологія. Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України. Київ, 2004. Рукопис.

У дисертації розглядаються питання історії формування макротеріофауни з плейстоцену до нашого часу, особливості динаміки ареалів копитних та її причини. Наведено дані щодо проникнення шакала на Україну, розселення видри, борсука, а також скорочення ареалів і чисельності європейської норки, перев'язки, степового тхора тощо. Особлива увага приділена дослідженню морфологічних адаптацій, відворювальної здатності великих ссавців на південній межі поширення та динаміки їхніх угруповань. Виявлено значну залежність цих процесів від антропогенного впливу, який посилився в останні роки. На основі проведених досліджень запропоновано комплекс законодавчих, організаційних та практичних заходів, спрямованих на відтворення, ефективне використання ресурсів та охорону великих ссавців на півдні України.

Ключові слова: великі ссавці, фауна, інтродукція, південь, акліматизація, динаміка, популяція, структура, міграція, управління, охорона.

Волох А.М. Крупные млекопитающие Южной Украины в ХХ ст. (динамика ареалов, численности, охрана и управление). Диссертация на соискание научной степени доктора биологических наук по специальности 03.00.08 -- зоология. Институт зоологии им. И.И. Шмальгаузена НАН Украины. Киев, 2004. Рукопись.

Исследована история формирования фауны крупных млекопитающих в степной зоне Украины на основании анализа находок ископаемых остатков, особенностей расселения животных, а также определены современные тенденции её развития. Предложены концепции нестабильности макротериофауны в степной зоне и формирования окраинных популяций, воспроизведены основные этапы динамики южных границ ареалов некоторых видов, а также выяснена роль определенных рефугиумов и экологических русел в этом процессе. Изучены особенности проникновения на территорию Украины шакала, расселения выдры и лесной куницы, а также исследовано состояние популяций редких видов. Установлено изменение фено- и генотипа дикого кабана в южных популяциях, которое произошло под влиянием интродукции животных разных подвидов. Предложено использования фенетического метода при изучении миграций крупных млекопитающих и на его основе исследованы особенности миграций дикого кабана и европейской косули. Выявлено своеобразие расселения ондатры в маловодных районах и изучена его зоогеографическая значимость для формирования приазовской части ареала. Установлены доминирующие направления миграции лося в степной зоне, исследованы неудачные попытки расселения лани, благородного оленя и других млекопитающих, а также выяснены их причины.

При исследовании изменчивости краниологических показателей у копытных, установлено, что в молодом возрасте они превосходят животных из других популяций, а потом эти различия нивелируется. У лисицы и зайца-русака установлена тесная зависимость динамики экстерьерных показателей и массы тела от возрастной структуры популяций, биологического цикла и экологических условий, а у енотовидной собаки обнаружено увеличение длины тела по сравнению с предковой формой.

Особое внимание уделено изучению репродуктивных способностей, динамики структуры и численности млекопитающих, а также исследованы возрастная изменчивость параметров и трофейного качества клыков кабана, рогов муфлона, козули и благородного оленя. На основе полученных материалов предложены современные подходы к использованию ресурсов крупных млекопитающих и их охраны.

Ключевые слова: крупные млекопитающие, фауна, интродукция, акклиматизация, динамика, популяция, структура, миграция, управление, охрана.

Volokh A.M. Large mammals of South Ukraine in 20^th century (dynamics of ranges, numbers, protection and management). Dissertation for degree of Doctor of Biological Sciences, specialty 03.00.08-zoology. Schmalhausen Institute of Zoology of Academy of Sciences of Ukraine. Kyiv, 2004. Manuscript.

The dissertation discusses items of history of the macroteriofauna development from the Pleistocene epoch till nowadays, characteristics of dynamics of ranges for hoofed animals and reasons of such dynamics. There are data on intrusion of the jackal into Ukraine, distribution of the otter and badger, contraction of ranges and numbers of the European mink, marbled polecat, steppe polecat, etc. Special attention is paid to the survey of morphological adaptations, reproductive power of large mammals at the southern limit of their distribution, and dynamics of their populations. A strong relationship has been discovered between these processes and anthropogenic influence, which greatly increased last years. A complex of legislative, organization and practical measures are proposed on the background of the taken investigation. These measures are directed at restoration, effective usage of resources and protection of large mammals in South Ukraine.

Key words: large mammals, fauna, introduction, south, acclimatization, dynamics, population, structure, migration, management, protection.

Размещено на Allbest.ru