Цитогенетичні ефекти як біологічний індикатор дії іонізувальної радіації в низьких дозах у ранні та віддалені строки після опромінення у осіб чорнобильського контингенту

6.388 (±0.289)

Неповні транслокації t_incFP

0.193 (±0.104)

2.433 (±1.911)

2.455 (±2.431)

Сума транслокацій t_comp + t_incFP

0.568 (±0.105)

2.972 (±1.621)

8.720 (±2.071)

ПНО = Диц+ЦК фр + t_inc+ас

0.147 (±0.016)

4.793 (±0.910)

8.897 (±1.202)

ПСО = t_comp + t_inc* + ins

0.570 (±0.122)

1.401 (±1.682)

8.021 (±2.149)

Примітка: FP - повна присутність хромосомного матеріалу в клітині, тобто сума t_inc(Ba*), t_inc(Ba+ас), t_inc(Аb*) і t_inc(Аb+ас); ПНО - потенційно нестабільні хромосомні обміни; ПСО - потенційно стабільні хромосомні обміни.

Виходячи з припущення про ідентичність механізмів утворення обмінів типу t_inc(Аb) і t_inc(Ba) та зважаючи на константність їх співвідношення у дослідженому диапазоні доз (близько 1:0.9), були обчислені рівні транслокацій t_inc(Аb*), t_inc(Аb+ас) і t_inc(АbМР) на кожній дозовій точці. Сумарний рівень неповних транслокацій з наявністю всього хромосомного матеріалу в клітині t_incFP (від англ. “full presence”) зростав при накопиченні дози in vitro, а сумарна частота транслокацій t_inc(BaМР) і t_inc(АbМР) залишалася незмінною.

Виявилося, що дозова залежність для повних транслокацій характеризувалася меншим виходом на одиницю дози, ніж для дицентриків, але коефіцієнти рівняння “доза-ефект” для суми транслокацій t_comp + t_incFP фактично співпали з відповідними параметрами дозової кривої для дицентриків, що свідчить на користь гіпотези про ідентичний механізм формування радіаційно-індукованих збалансованих та незбалансованих міжхромосомних обмінів у лімфоцитах крові людини. Додатково були побудовані криві “доза-ефект” для виходу потенційно нестабільних і потенційно стабільних хромосомних обмінів. Перший показник представляв суму дицентриків, кілець і неповних транслокацій з супровідним фрагментом, які при трансмісії у клітини-нащадки могли б елімінуватися через блокування мітозу або втрату генетичного матеріалу. До потенційно стабільних обмінів належали повні транслокації, інсерції та неповні транслокації з залученням усієї хромосоми до термінального обміну - t_inc(Аb*) і t_inc(Ba*), що, ймовірно, були повними транслокаціями з перенесенням малого фрагменту однієї з хромосом, розмір якого не досягав межі візуальної детекції - 11.1 Mb для FIТС-забарвлених та 14.6 Mb для DAPI-забарвлених хромосом [Kodama Y. et al., 1997]. За рівняннями “доза-ефект” (табл. 9) визначилося, що доза гострого г-опромінення, що подвоює даний спонтанний рівень, становить 30 мГр для суми нестабільних хромосомних обмінів, 190 мГр для суми стабільних обмінів і 210 мГр для повних транслокацій.

Методологічні аспекти когортної цитогенетичної детекції пролонгованого радіаційного впливу в низьких дозах in vivo

Вибір показників. На підставі поєднаного аналізу результатів експерименту з побудови кривих “доза-ефект” in vitro та картини цитогенетичних ефектів у осіб чорнобильського контингенту, для біодозиметрії радіаційного опромінення було обрано такі параметри, як рівень дицентриків і кілець, що визначався класичним методом, нестабільних обмінів з повною наявністю хромосомного матеріалу в клітинах та потенційно стабільних обмінів - при інтерпретації даних FISH-дослідження. Використання решти показників було визнано недоцільним:

- хроматидних аберацій і геномних порушень - через неспецифічність по відношенню до радіаційного фактора у зрілих лімфоцитах крові людини;

- вільних хромосомних фрагментів - внаслідок неповної ексклюзивності як маркерів дії радіації, тобто високоймовірної індукції хімічними мутагенами безпосередньо або шляхом реплікативної трансформації хроматидних фрагментів при трансмісії з клітин-попередників у дочірні лімфоцити;

- виходу аберацій хромосомного типу або хромосомних обмінів на клітину з абераціями хромосомного типу - внаслідок пов`язаності показників з частотою вільних хромосомних фрагментів; виходу дицентриків і кілець на клітину з хромосомними обмінами - внаслідок низької інформативності через незначущість змін показника в діапазоні поглинутих доз опромінення до 1 Гр;

- делетованих хромосом і неповних транслокацій з відсутнім фрагментом t_inc(МР) - за неможливістю калібрування дозової залежності in vitro та очевидного виникнення через втрату фрагментів в мітозі, а транслокацій t_inc(МР) - ще й за механізмом сегрегації хімічно-індукованих збалансованих хроматидних обмінів у клітинах-попередниках.

Модифікація біодозиметричної системи відповідно до умов опромінення. Відповідність поклітинних розподілів хромосомних обмінів статистиці Пуассона, відсутність клітин з більш ніж одним хромосомним обміном та рандомізованість розподілів індивідуальних частот радіаційно-специфічних аберацій у евакуйованих із 30-км зони ЧАЕС, ліквідаторів і мешканців РЗТ у сукупності вказали на те, що в обстежених вибірках були відсутні особи з тотальним або локальним опроміненням у високих дозах чи з суттєвим внеском нейтронного та б-опромінення до сумарної дози. Це стало обґрунтуванням біодозиметричної інтерпретації цитогенетичних даних у осіб чорнобильського контингенту шляхом прямого співвіднесення частоти аберацій з кривою “доза-ефект” та одержання результату у вигляді поглинутої дози тотального рівномірного опромінення.

Згідно з методичними вимогами МАГАТЕ [IAEA, 1986, 2001], для врахування пролонгованості радіаційного впливу у осіб чорнобильського контингенту базові рівняння “доза-ефект” виходу хромосомних обмінів у лімфоцитах людини, одержані в умовах гострого опромінення, були модифіковані шляхом редукції квадратичного компонента регресії G-функцією Лі та Кетчисайда:

G = (2 : (t : ф) ²) (t / ф - 1 + e - ^{t / ф}), (3)

де t - тривалість експозиції, ф - термін існування радіаційно-індукованих розривів ДНК, здатних до рекомбінації (ф=5 годин за аналізом даних [Lloyd et al., 1984]).

Cпонтанний рівень аберацій с, визначений у вибірці контроля, дорівнював, відповідно, 0.08 і 0.09 на 100 клітин для дицентриків і кілець та FISH-детектованих нестабільних обмінів, а для потенційно стабільних обмінів (ПСО) оцінювався за емпіричним рівнянням “вік-ефект”:

Y_SpПСО = 0.110 + 2.6810^-4А ², (4)

де Y_SpПСО - спонтанна частота ПСО на 100 геном-еквівалентів, А - вік, роки.

При ретроспективній біодозиметрії за результатами віддалених обстежень ліквідаторів до 10 років рівняння “доза-ефект” вирішувалося для первинно-індукованого рівня дицентриків і кілець, обчисленого за оберненою формулою (1).

Для урахування часткової елімінації аберантних клітин під час перебування в зоні ЧАЕС у ліквідаторів зі значною тривалістю експозиції та мешканців РЗТ проводили додаткову корекцію даних за модифікованою формулою [Sasaki M., 1983] шляхом перемноження рівня нестабільних хромосомних обмінів у момент закінчення експозиції на коефіцієнт R_e (“редукція внаслідок елімінації”):

R_e = (tk) : (1 - e -^kt), (5)

де t - тривалість перебування в зоні ЧАЕС, k - коефіцієнт в рівнянні (1), що визначав швидкість елімінації аберантних клітин (k=0.310, роки^-1).

Урахування стохастичності утворення радіаційно-індукованих аберацій та ймовірностності їх виявлення при скринінгових когортних обстеженнях. При очікуваній рандомізованості розподілу індивідуальних частот хромосомних перебудов здійснювалося обчислення теоретичної кількості випадків певного рівня

аберацій при даній середньогруповій частоті за статистикою Пуассона (6):

f (X ; Y) = (e^-YY ^X) : X !, (6)

де f - ймовірність зустрічання X аберацій у певній кількості проаналізованих клітин при середній частоті аберацій Y, розрахованій на ту ж саму кількість клітин. Число випадків одержувалася шляхом перемноження f на кількість осіб у групі.

Для індивідуалізованої біодозиметричної інтерпретації цитогенетичних даних було запропоновано підхід, заснований на визначенні ймовірності перебування “дійсного” рівня аберацій та відповідної біологічної дози опромінення у заданому діапазоні значень при будь-якій емпіричній частоті хромосомних пошкоджень. Вирішення задачі здійснювалося методом апріорно-апостеріорного аналіза Байєса за власним алгоритмом. Нехай а - “дійсне” число аберацій, n - емпіричне число аберацій; Р (а) - функція ймовірності існування а до проведення дослідження (a priori); Р (n) - функція ймовірності існування n аберацій; G (n; a) - функція ймовірності спостереження n аберацій при очікуваному а; H (a; n) - функція, яка визначає a posteriori ймовірність існування “дійсної” кількості аберацій a при емпіричному n. Зв'язок між даними функціями визначається формулою

Р (а)G (n; a) = Р (n)H (a; n). (7)

Приймаючи, що “дійсне” значення а до проведення дослідження абсолютно невідоме, а шанси виявлення аберації в будь-якій клітині рівноймовірні, апріорну функція Р (а) розцінювали як певну константу. При виявленні n аберацій при дослідженні ймовірність Р(n) дорівнює 1. За відповідності розподілу аберацій по клітинах статистиці Пуассона в кожному індивідуальному дослідженні in vivo

G (n; a) = (e^-аа ⁿ) : n !, (8)

отже рівняння (7) набуває остаточного вигляду

Н (n; a) = const(e^-аа ⁿ) : n !. (9)

Найбільш ймовірне значення “дійсного” числа аберацій а буде дорівнювати емпіричному n, а щільність ймовірності перебування а у заданому діапазоні значень від а₁ до а₂ буде визначатися площею під кривою функції H(a; n):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розрахунок “дійсного” рівня аберацій проводили шляхом поділу отриманих значень числа аберацій а на число проанализованих клітин. Конвертацію “дійсного” рівня аберацій у дозу опромінення здійснювали за відповідними рівняннями “доза-ефект”. Сумація щільності ймовірності у дискретних інтервалах по 50 мГр за всіма індивідуальними розподілами поглинутих доз давала узагальнену картину частотного розподілу радіаційного навантаження в групі.

Біодозиметрична інтерпретація цитогенетичних показників у осіб чорнобильського контингенту

Пряма біодозиметрія у евакуйованих мешканців 30 км зони ЧАЕС. Враховуючи відсутність елімінації клітин з дицентриками і кільцями у мешканців зони ЧАЕС протягом 1 року після евакуації, пряма біодозиметрія була проведена у вибірці із 60 осіб, обстежених в зазначеному інтервалі часу. Вибірка була розподілена на групи з тривалістю перебування в зоні ЧАЕС 2 доби (35 осіб) і 3-11 діб (25 осіб, середній термін перебування в зоні аварії 6.7 діб). Частоту дицентриків і кілець співвідносили з рівнянням “доза-ефект” (2), квадратичний компонент якого після модифікації G-функцією (3) становив 1.50210^-2Гр^-2 в групі “2 доби” та 0.51710^-2Гр^-2 в групі “3-11 діб”. Результати біологічної дозиметрії представлені в табл. 10.

Таблиця 10

Результати прямої цитогенетичної біодозиметрії

у мешканців 30-км зони ЧАЕС з різними термінами евакуації

Термін евакуації після аварії	Індивідуальний рівень дицентриків і кілець на 100 клітин	Середній рівень Диц+ЦК на 100 клітин	Біодозиметричні оцінки
	0	1	2	3	? 4		Середня доза ±SE, мГр	Інтервал модальних доз, мГр
	Кількість випадків даного рівня аберацій
2 доби	9	15	9	2	0	1.13±0.17	300±29	200-350
3-11 діб	5	10	7	2	1	1.44±0.20	420±39	300-450
Загалом	14	25	16	4	1	1.25±0.13	360±16	200-400

Розподіли індивідуальних частот хромосомних обмінів у даних групах та в цілому по вибірці майже співпадали з теоретичним розподілом Пуассона для даних значень середнього рівня: відповідно, ч²=2.070 (р=0.355) в групі “2 доби”; ч²=0.968, (р=0.616) в групі “3-11 діб”; ч²=2.723 (р=0.256) при їх об`єднанні. Середня оцінка поглинутої дози пролонгованого опромінення виявилася в 1.4 рази вищою в групі евакуйованих через 3-11 діб порівняно з особами, які залишили зону ЧАЕС через 2 доби після аварії. За об`єднанням індивідуальних розподілів щільності ймовірності поглинутих доз, побудованих для кожної особи методом аналізу Байєса, було встановлено, що групові розподіли щільності ймовірності в обох групах мали істотну правобічну асиметрію. Модальні класи відхилялися від середніх доз в бік менших значень; 50 % площі під кривою містилося в діапазонах 0-500 мГр у евакуйованих протягом 2 діб та 0-650 мГр у евакуйованих протягом 3-11 діб; сумарна щільність ймовірності доз до 1 Гр становила, відповідно, 86 і 73 %. В загальному розподілі щільності ймовірності доз пролонгованого опромінення, побудованому для всієї вибірки евакуйованих мешканців, модальні класи становили 200-400 мГр; внесок площі під кривою в діапазоні від 0 до 1 Гр дорівнював 80.5 %.

Для одержання біодозиметричних оцінок, які можна використовувати в епідеміологічних розрахунках радіогенного ризику без введення поправок на пролонгованість радіаційного впливу, розподіл частот дицентриків і кілець у даній вибірці був конвертований у розподіл щільності ймовірності доз еквівалентно-гострого опромінення за алгоритмом аналізу Байєса. Даний розподіл мав максимум у тому ж інтервалі доз 200-400 мГр, але характеризувався значно швидшим зниженням щільності ймовірності при дозах, вищих за модальні. Інтервал від 0 до 500 мГр містив 75.5 %, а від 0 до 1 Гр - 98.8 % всієї щільності ймовірності еквівалентно-гострих доз; середня доза еквівалентно-гострого опромінення в цілому для вибірки евакуйованих осіб становила 240 мГр.

Пряма біодозиметрія у ліквідаторів з різними документованими дозами. Серед ліквідаторів, які були обстежені в терміни до 1 року після виходу із зони ЧАЕС, дози опромінення були зазначені в документах 100 осіб, а у 56 були невідомими. Виходячи з розподілу документованих доз, результати індивідуальних обстежень були об'єднані в 7 дозових інтервалах (табл. 11). Для біологічної оцінки середніх доз пролонгованого опромінення за частотою дицентриків і кілець використовували рівняння “доза-ефект” (2), в якому квадратичний компонент після модифікації G-функцією (3) набував нульового значення внаслідок середньої тривалості експозиції близько 30 діб у кожній групі.

Таблиця 11

Біологічні оцінки доз пролонгованого опромінення за частотою дицентриків і кілець у ліквідаторів з різними документованими дозами

Дози за документами, мГр	Число осіб	Середня частота дицентриків і кілець ±SE на 100 клітин	Середня цитогенетична оцінка дози ±SE, мГр
Інтервал	Середня		Очікувана	Реальна
17.0-56.8	36.0±8.7	4	0.19±0.25	2.17±0.61	700±204
80.1-140.0	103.8±6.1	10	0.39±0.21	0.86±0.28	260±94
174.4-230.8	210.3±4.9	20	0.71±0.19	1.50±0.21	475±70
250.0	250.0±0.0	44	0.83±0.14	1.18±0.15	370±50
260.0-300.0	286.8±5.1	8	0.94±0.37	1.92±0.40	620±134
310.0-440.0	347.2±16.7	7	1.12±0.43	2.02±0.35	650±117
600.0-1244.0	739.6±87.0	7	2.29±0.62	1.88±0.36	600±121
Невідома	---	56	---	1.23±0.16	380±54
Ліквідатори загалом	156	---	1.35±0.09	420±30

Реальна частота дицентриків і кілець у ліквідаторів не мала чіткої залежності від офіційних доз. Середні значення біологічно визначеної та документованої дози в достатній мірі збігалися тільки у осіб з дозами за документами 600-1244 мГр, а в інших групах рівень хромосомних обмінів відповідав значно вищим дозам пролонгованого опромінення, найбільша розбіжність виникла у групі осіб з найнижчими офіційними дозами. В об`єднаній вибірці осіб з наявністю доз у документах середній рівень дицентриків і кілець (1.43±0.10) на 100 клітин відповідав біологічній дозі (450±34) мГр, яка перевищувала усереднене значення документованих доз 276 мГр в 1.6 рази і при цьому не мала істотної відмінності від біодозиметричної оцінки в групі ліквідаторів з невідомими дозами.

Виходячи з очікуваних значень середньої частоти хромосомних обмінів при даних документованих дозах, в кожній дозовій групі були побудовані Пуассонівські розподіли індивідуальних рівнів дицентриків і кілець. Виявилося, що відхилення теоретичних розподілів від реальних коливалося від 23 % випадків у групі з дозами 250 мГр до 50 % у групі “17-57 мГр”, а сума односпрямованих відхилень за всіма дозовими групами дорівнювала 33 % випадків. Узагальнений очікуваний розподіл індивідуальних рівнів дицентриків і кілець, побудований за сумою випадків у кожному класі частоти аберацій в 7 дозових групах, відрізнявся від реального з високим ступенем вірогідності: ч²=16.36; р=0.001 (рис. 6-А). При цьому реальні розподіли в групі осіб з невизначеними дозами та в об`єднаній вибірці з документованими дозами не мали розбіжностей (ч²=2.13; р=0.545), а сукупний розподіл індивідуальних рівнів дицентриків у повній вибірці із 156 ліквідаторів виявився близьким до розподілу Пуассона: ч²=4.49; р=0.344.

Для індивідуалізованої оцінки відповідності офіційних доз результатам біодозиметрії у кожного із 100 ліквідаторів були побудовані розподіли щільності ймовірності біологічних доз пролонгованого опромінення методом аналізу Байеса. Входження документованої дози в діапазон навколо модальної біодозиметричної оцінки, який містив 10 % усієї щільності ймовірності, розцінювали як співпадіння, в діапазон 11-25 % - як задовільну відповідність, в діапазон 26-50 % - як посередню відповідність, а вихід документованої дози за межі діапазону 50 % щільності ймовірності - як невідповідність дози за документами біодозиметричній оцінці.

Для додержання єдності критеріїв, у випадках невиявлення хромосомних обмінів (n=0) обчислювали межі диапазонів, що містили 10, 25 і 50 % щільності ймовірності в правий бік від нульового значення. Результати представлено в табл. 12.

В цілому по вибірці, співпадіння та задовільна відповідність документованих доз біодозиметричним оцінкам визначалося у 25 % випадків, які переважно належали групі з дозою 250 мГр. Серед решти осіб (посередня відповідність та невідповідність) заниженість документованих доз зустрічалася вдвічі частіше, ніж завищеність відносно біологічної оцінки, і загалом серед 100 ліквідаторів дози за документами можна розцінити як вагомо завищені порівняно з цитогенетичною оцінкою у 25 % і занижені - у 50 % випадків.

Таблиця 12

Розподіл випадків різного ступеня відповідності документованих доз біодозиметричним оцінкам у ліквідаторів

Дози за документами, мГр	Ступінь відповідності документованої дози біологічній дозі
	Співпадіння	Задовільна відповідність	Посередня відповідність	Невідповідність
			ДД>БД	ДД<БД	ДД>БД	ДД<БД
	Число випадків даного ступеня відповідності
17.0-56.8	1	0	0	1	0	2
80.1-140.0	0	2	2	2	0	4
174.4-230.8	1	3	3	3	2	8
250.0	12	1	6	4	5	16
260.0-300.0	0	1	1	2	1	3
310.0-440.0	1	1	1	3	0	1
600.0-1244.0	1	1	3	0	1	1
Усього	16	9	16	15	9	35

Примітка: ДД - документована доза, БД - біологічна оцінка дози.

Ретроспективна біодозиметрія екстраполяційним методом у ліквідаторів. Для екстраполяційного визначення первинно-індукованого рівня дицентриків і кілець була сформована вибірка з 442 ліквідаторів, які були обстежені в терміни від 2 діб до 10 років після виходу із зони ЧАЕС. Вибірка була розподілена на 7 груп в залежності від календарних строків і тривалості перебування в зоні аварії (табл. 13). Групи VI і VІІ складалися з ліквідаторів, які працювали в зоні ЧАЕС у різні роки, але мали істотно відмінну від решти осіб тривалість експозиції. Індивідуальні дані були об`єднані у вузьких інтервалах термінів обстеження з обчисленням середньої частоти дицентриків і кілець, яку конвертували у первинно-індукований рівень за рівнянням “час-ефект” (1). Екстраполяційне визначення первинно-індукованого рівня аберацій виявилося можливим в усіх підгрупах, за винятком 7 осіб, які працювали в зоні ЧАЕС ?110 діб і були обстежені через 7-10 років, внаслідок співпадіння поточного рівня хромосомних обмінів з контролем. Шляхом узагальнення результатів, одержаних на усереднених точках часу, розраховували зважену середньогрупову частоту хромосомних обмінів на момент закінчення експозиції. За одержаними значеннями середнього первинно-індукованого рівня хромосомних обмінів у кожній групі були побудовані теоретичні рандомізовані розподіли індивідуальних частот за статистикою Пуассона.

Таблиця 13

Екстраполяційні оцінки середніх первинно-індукованих рівнів дицентриків і кілець та результати біологічної дозиметрії у ліквідаторів в залежності від календарних строків і тривалості перебування в зоні ЧАЕС

Група	Календарні строки і тривалість перебування в зоні ЧАЕС	Число осіб	Екстраполяційна оцінка частоти Диц+ЦК на 100 клітин на момент виходу із зони ЧАЕС	Цитогенетичні оцінки поглинутих доз, мГр
				Середньо-групова	Модальні
I	05-07.1986 р., 23-31 діб	84	1.41±0.13	440±40	100-300
II	05-07.1986 р., 32-93 діб	89	1.73±0.14	550±50	250-450
III	08-12.1986 р., 25-90 діб	88	1.25±0.12	390±40	50-200
IV	01-12.1987 р., 25-90 діб	47	1.38±0.17	430±60	100-250
V	1988-1990 рр., 25-90 діб	21	0.32±0.13	80±40	10-150
VI	1986-1989 рр., 2-20 діб	70	2.19±0.18	670±60	500-650
VII	1986-1989 рр., 110-395 діб	36	1.06±0.17	350±60	10-150
Загалом за групами І-VII	435	1.45±0.06	460±60	50-500

Загальний розподіл первинних індивідуальних частот дицентриків і кілець, що представляв суму випадків у кожному класі за всіма групами, виявився дуже подібним до емпіричного розподілу у ліквідаторів, які були обстежені протягом першого року після виходу із зони ЧАЕС і так само не відрізнявся від теоретичного розподілу Пуассона, побудованого для середньогрупового рівня хромосомних обмінів 1.45 на 100 клітин (ч²=3.53; р=0.473). Для визначення поглинутих доз пролонгованого опромінення застосовували модифіковану криву “доза-ефект” (2), в якій G-функція (3) знижувала квадратичну компоненту до значення 0.27110^-2Гр^-2 у випадку групи VI (середня тривалість експозиції 12 діб) і до нуля в інших групах. В групі VІІ проводили додаткову корекцію даних за формулою (5); при середній тривалості перебування осіб цієї групи в зоні ЧАЕС t=148 діб коефіцієнт R_e дорівнював 1.064. Паралельно з оцінкою середніх доз, в групах І-VII були побудовані розподіли щільності ймовірності дози шляхом обробки кожного класу первинної частоти дицентриків і кілець за формулою (10) та об`єднання результатів у певних інтервалах дози. Найвищі середньогрупова і модальна біологічні дози визначалися у осіб з тривалістю перебування в зоні ЧАЕС ?20 діб, а найнижчі - у ліквідаторів 1988-1990 рр., які працювали в зоні аварії 25-90 діб. Серед інших груп біодозиметричні оцінки виявилися дещо вищими у осіб, які прибули в зону аварії в травні-липні 1986 р., порівняно з тими, хто починав роботу в серпні-грудні 1986 р. або в 1987 р. Середня оіцнка дози пролонгованого опромінення у ліквідаторів, зважена за групами I-VII, не відрізнялася від середнього значення, яке було одержане методом прямої біодозиметрії у ранні терміни після експозиції.

Об`єднання щільності ймовірності біологічних доз в інтервалах по 50 мГр за всіма індивідуальними розподілами у повній вибірці (435 осіб) дало узагальнений ймовірностний розподіл доз пролонгованого опромінення у ліквідаторів, який мав широкий інтервал модальних класів 50-500 мГр, і містив 70 % сумарної щільності ймовірності у діапазоні 0-1 Гр.

При тому, що модальні значення якісно відповідали інтервалу найчастіших доз у документах (див. табл. 13), кількісний внесок дозових навантажень від 0 до 250 мГр становив усього 22 %, тобто був значно меншим, ніж серед документованих доз, і вагома частка щільності ймовірності виходила за верхню межу документованих доз - 1.25 Гр. Для уникнення потенційної непевності розрахунків радіогенного ризику у ліквідаторів при використанні оцінок доз пролонгованого опромінення, узагальнений розподіл первинних індивідуальних частот дицентриків і кілець був конвертований у сумарний розподіл щільності ймовірності дози без редукції квадратичної компоненти базової кривої “доза-ефект”. Даний розподіл поглинутих доз еквівалентно-гострого опромінення характеризувався середнім значенням 270 мГр; при цьому був майже симетричним в межах від 0 до 750 мГр, мав модальні значення в інтервалі 250-350 мГр і містив 76 % всієї щільності ймовірності в інтервалі від 0 до 500 мГр та 99.8 % - від 0 до 1 Гр.

Ретроспективна біодозиметрія в групах осіб чорнобильського контингенту за даними FISH-дослідження. Середню частоту потенційно стабільних хромосомних обмінів (ПСО) у евакуйованих із 30-км зони ЧАЕС, ліквідаторів і мешканців РЗТ співвідносили з відповідним рівнянням “доза-ефект” (2), в якому квадратичний компонент був зменшений до нуля, а спонтанне значення показника визначалося за регресією (4). Результати наведено в табл. 14.

На відміну від евакуйованих осіб та ліквідаторів, у мешканців РЗТ було виявлено істотно підвищений рівень неповних транслокацій з супутнім фрагментом (t_inc+ас), які виникали у зрілих лімфоцитах крові в умовах хронічного опромінення. Це вможливлювало біодозиметрію за рівнем потенційно нестабільних хромосомних обмінів (ПНО), тобто за сумарною частотою дицентриків і t_inc+ас, відкорегованою за формулою (5). При середній тривалості радіаційного впливу 14.3 років коефіцієнт R_e дорівнював 4.380, спонтанний рівень ПНО за даними обстеження молодшої підгрупи контрольних донорів становив 0.09 на 100 клітин, і поточна частота ПНО (0.28±0.06) на 100 клітин у мешканців РЗТ відповідала середній поглинутій дозі хронічного опромінення (170±55) мГр.

Таблиця 14

Цитогенетичні оцінки поглинутих доз опромінення за частотою потенційно стабільних хромосомних обмінів (ПСО) у осіб чорнобильського контингенту у віддалені строки після аварії ЧАЕС

Група (число осіб)	Середній рівень ПСО на 100 клітин ±SE	Біологічна оцінка середньої дози±SE, мГр
	Поточний	Спонтанний
Евакуйовані (18)	0.97±0.14	0.54±0.09	300±100
Ліквідатори (16)	1.08±0.22	0.54±0.09	390±160
Мешканці РЗТ (21)	0.44±0.07	0.23±0.11	150±50

Середньогрупові оцінки доз опромінення за частотою ПСО перебували у цілком задовільній відповідності результатам біодозиметрії за частотою дицентриків і кілець у евакуйованих осіб (360 мГр) і ліквідаторів (460 мГр) та за рівнем ПНО у мешканців РЗТ. Спільною тенденцією для всіх трьох груп було те, що реальні значення надспонтанного рівня ПСО виявилися на 13-16 % нижчими, ніж очікувалося на підставі середніх доз, визначених за частотою нестабільних аберацій. При детальнішому аналізі цей ефект виявився виразнішим в групах евакуйованих зрілого віку, ліквідаторів, які працювали в зоні ЧАЕС ?2 міс., але рівнозначним у мешканців районів з рівнем забруднення ¹³⁷Cs як 1.5-44 кБк/м², так і 110-860 кБк/м².

Причинами заниженості оцінок дози опромінення за рівнем ПСО могли бути певні відмінності у виході цих аберацій на одиницю дози у зрілих лімфоцитах (каліброваній тест-системі) і гетерогенній за стадіями клітинного циклу популяції стовбурових клітин in vivo, а ще ймовірніше - неабсолютна стабільність частоти радіаційно-індукованих ПСО з плином часу через їх часткову елімінацію в ході мітотичних поділів лімфоцитпрекурсорів [Natarajan A.T. et al, 1998; Matsumoto K. et al, 1998; Gardner S., Tucker J., 2002; Lindholm C., Edwards A., 2004].

Слід відзначити, що на тлі незначних розходжень у кількісних оцінках дози за рівнем ПСО та нестабільних хромосомних обмінів в межах кожної окремої групи, картина якісних відмінностей між евакуйованими із зони ЧАЕС, ліквідаторами і мешканцями РЗТ за рівнями променевого навантаження була ідентичною при будь-якому способі хромосомної біодозиметрії. Більш того, зберігався характер відмінностей при порівнянні ліквідаторів з різною тривалістю перебування в зоні аварії та мешканців районів з різним ступенем радіоактивного забруднення, що засвідчило достатню ефективність FISH-дозиметрії для детекції радіаційного опромінення в низьких дозах, особливо при порівняльних оцінках. Проте, для остаточної оптимізації ретроспективної FISH-дозиметрії in vivo існує необхідність подальшого накопичення даних про закономірності “доза-ефект” і “час-ефект” для виходу радіаційно-індукованих стабільних аберацій в лімфоцитах крові людини.

ВИСНОВКИ

1. Представлена дисертаційна робота присвячена вирішенню проблеми оцінки ураження геному соматичних клітин і біологічної дозиметрії у ранні та віддалені строки після опромінення за результатами цитогенетичного аналізу лімфоцитів периферичної крові у осіб, які зазнали впливу іонізувальної радіації в низьких дозах в зоні аварії на Чорнобильській АЕС. Для цього були визначені закономірності “доза - ефект” і “час - ефект”, за якими відбувалося формування картини цитогенетичних пошкоджень у різних групах експонованих осіб, та удосконалено методологію біодозиметричної інтерпретації результатів цитогенетичних досліджень.

2. За даними довгострокового цитогенетичного моніторингу, розпочатого у перші тижні після аварії на ЧАЕС, рівень хромосомних перебудов і геномних порушень в лімфоцитах крові ліквідаторів та евакуйованих мешканців 30-км зони ЧАЕС вірогідно перевищував показники контроля від найраннішіх термінів до 7-8 років після перебування в зоні аварії, максимально - за частотою дицентриків і кілець. Особливості спектру цитогенетичних пошкоджень у експонованих осіб полягали у збільшеній пропорції аберацій хромосомного типу і підвищеному внеску обмінних аберацій серед хромосомних перебудов, порівняно з контролем.

3. У мешканців 30-км зони ЧАЕС спостерігалася стабільність загального рівня цитогенетичних пошкоджень і зростання частоти дицентриків і кілець протягом першого року після евакуації, ймовірною причиною чого була додаткова індукція аберацій внаслідок внутрішнього опромінення від інкорпорованих радіонуклідів з коротким періодом розпаду. При цьому частота хромосомних обмінів у евакуйованих через 2 доби після аварії була нижчою, ніж в групі евакуйованих через 3-11 діб. В інтервалі 1-14 років після аварії на ЧАЕС у евакуйованих осіб відбувалося поступове зниження частоти всіх видів аберацiй і геномних порушень до рівня контроля наприкінці періоду спостереження.

4. Перебіг цитогенетичних показників у ліквідаторів в інтервалі від перших діб до 10.5 років після перебування в зоні ЧАЕС проявлявся як монотонне зниження рівня дицентриків і кілець та хроматидних обмінів, початкове плато рівнів хромосомних і хроматидних фрагментів протягом перших 2 років з подальшою елімінацією, зниження частоти геномних порушень протягом перших 3.5 років з виходом на плато у подальший час. Відмінності від контроля за частотою всіх видів аберацій в середньому по вибірці ліквідаторів зникали через 9 років після виходу із зони ЧАЕС, а нормалізації рівня геномних порушень не спостерігали взагалі. Зниження частоти дицентриків і кілець у ліквідаторів у зазначені терміни відбувалося за експоненційним законом з періодом напівелімінації 2.24 роки.

5. Поміж групами ліквідаторів з документованими дозами опромінення <250 мГр, 250 мГр, >250 мГр та невідомою дозою, а також з тривалістю перебування в зоні ЧАЕС <1 місяця, 1-2 місяці та >2 місяців не визначалося істотної різниці за початковими значеннями і динамікою сумарної частоти хромосомних перебудов. Проте, у терміни до 1 року після виходу із зони ЧАЕС рівень дицентриків і кілець був вищим у ліквідаторів з дозами опромінення >250 мГр і тривалістю роботи в зоні аварії <1 місяця, а у осіб з документованими дозами <250 мГр і тривалістю перебування в зоні аварії >2 місяців спостерігався більш ранній вихід даного показника на субконтрольні значення, порівняно з іншими групами ліквідаторів.

6. У строки від 10.5 до 13 років після виходу із зони ЧАЕС у ліквідаторів спостерігалося повторне накопичення аберацій хромосомного і хроматидного типів, з досягненням вірогідного перевищення спонтанного рівня, без будь-якої кореляції з документованою дозою і тривалістю перебування в зоні ЧАЕС. Цей ефект є ймовірним відображенням розвитку віддаленої нестабільності геному, яка проявлялася у вигляді підвищеної чутливості хромосомного апарату соматичних клітин до дії мутагенів навколишнього середовища та ендогенних генотоксичних факторів.

7. Рівень структурних хромосомних пошкоджень, що визначався методом FISH в лімфоцитах крові у ліквідаторів, евакуйованого населення 30-км зони ЧАЕС і мешканців радіоактивно забруднених територій у строки 9.5-15 років після аварії, на 70 % складався зі стабільних перебудов і перевищував у 2.5-3.5 рази загальну частоту аберацій за класичним аналізом. При цьому класичне і FISH-дослідження показали ідентичні значення рівня дицентриків і кілець та суми нестабільних аберацій, але в усіх трьох експонованих групах вірогідне перевищення контроля визначалося тільки за рівнем тих хромосомних обмінів, які ексклюзивно виявлялися методом FISH (транслокацій та інсерцій).

8. Сумарна частота транслокацій та інсерцій у евакуйованих мешканців 30-км зони ЧАЕС була вірогідно підвищеною відносно спонтанного рівня у молодшій групі (16-40 років), а у осіб старшого віку (44-55 років) майже не відрізнялася від контроля. У ліквідаторів даний показник не корелював з документованими дозами опромінення, але мав чітку негативну залежність від тривалості роботи в зоні ЧАЕС. Серед населення радіоактивно забруднених територій сумарна частота транслокацій та інсерцій була вірогідно вищою у мешканців місцевостей із середнім рівнем забруднення радіонуклідами ¹³⁷Cs 256.5 кБк/м², ніж у мешканців менш забруднених регіонів (20.2 кБк/м²).

9. При калібровці цитогенетичної тест-системи в експерименті in vitro визначилося, що залежність “доза-ефект” для виходу цитогенетичних пошкоджень в лімфоцитах крові людини під дією г-випромінення в діапазоні низьких доз існувала тільки для аберацій хромосомного типу і при цьому відповідала класичній лінійно-квадратичній моделі. Вихід дицентриків і кілець на одиницю дози in vitro не розрізнявся при використанні класичного аналізу чи методу FISH; дворазове перевищення спонтанного рівня за даним показником досягалося при дозі 30 мГр. За абераціями, які ексклюзивно виявлялися методом FISH, вірогідна залежність “доза-ефект” in vitro існувала для інсерцій, реципрокних транслокацій і неповних транслокацій у клітинах з наявністю всього хромосомного матеріалу, причому сумарний вихід радіаційно-специфічних транслокацій співпадав з параметрами дозової регресії для дицентриків. Сумарна частота транслокацій та інсерцій у “стабільних” клітинах з наявністю всього хромосомного матеріалу виявилася більш інформативним показником, ніж рівень реципрокних транслокацій, за рахунок втричі вищого лінійного коефіцієнту кривої “доза-ефект”.

10. За поєднаним аналізом результатів цитогенетичних обстежень in vivo та експерименту in vitro визначилося, що оптимальними кількісними показниками для цитогенетичної біодозиметрії у осіб чорнобильського контингенту можуть виступати частота дицентриків і кільцевих хромосом при класичному хромосомному аналізі та сумарний рівень інсерцій і транслокацій у “стабільних” клітинах з наявністю всього хромосомного матеріалу при FISH-дослідженні. Присутність Пуассонівського розподілу хромосомних обмінів по клітинах і рандомізованість розподілів індивідуальних частот аберацій у будь-які строки після аварії на ЧАЕС показали, що переважними умовами контакту з радіаційним чинником у досліджених вибірках осіб було відносно рівномірне опромінення в низьких дозах. Для підвищення ефективності біодозиметрії запропоновано підхід, заснований на урахуванні ймовірностного характеру утворення та виявлення радіогенних аберацій як стохастичного радіобіологічного ефекту.

11. Середньогрупові оцінки поглинутих доз пролонгованого опромінення у евакуйованих мешканців 30-км зони ЧАЕС за рівнем дицентриків і кілець у ранні строки після евакуації дорівнювали 300 мГр у евакуйованих у перші 2 доби і 420 мГр у евакуйованих через 3-11 діб після аварії, а модальні значення у розподілах щільності ймовірності становили, відповідно, 250-300 і 350-400 мГр. Загальний розподіл щільності ймовірності доз еквівалентно-гострого опромінення в цілому по вибірці характеризувався максимумом у діапазоні 200-400 мГр, середньою дозою 240 мГр і входженням 98.8 % всієї щільності ймовірності в інтервал від 0 до 1 Гр.

12. У ліквідаторів середні оцінки доз пролонгованого опромінення за частотою дицентриків і кілець у ранні строки після виходу із зони ЧАЕС були в середньому у 1.5-2.3 рази вищими, ніж середні документовані дози в інтервалі 17-440 мГр. Розбіжність між очікуваним за документованими дозами та реальним розподілом індивідуальних частот аберацій була статистично вірогідною і становила 33 % випадків. В цілому по групі середня біологічна оцінка дози (450 мГр) перевищувала середню дозу за документами (280 мГр) в 1.6 рази; у осіб з невідомими дозами цитогенетична оцінка дози дорівнювала 380 мГр. За результатами обробки індивідуальних цитогенетичних даних у ліквідаторів методом ймовірностного аналізу Байєса відповідність документованих доз біологічним оцінкам виявилася цілком задовільною у 25 %, посередньою у 31 % і незадовільною у 44 % випадків. В цілому по групі документована доза була вагомо завищеною порівняно із цитогенетичною оцінкою у 25 % і заниженою у 50 % випадків. Співпадіння документованої дози з біологічною оцінкою найчастіше визначалося серед осіб із дозою за документами 250 мГр.

13. За результатами ретроспективної біодозиметрії, проведеної у ліквідаторів у терміни до 7-10 років після виходу із зони ЧАЕС з урахуванням елімінації аберацій, середні оцінки дози опромінення становили від 80 мГр у осіб, які працювали в зоні ЧАЕС у 1988-1990 рр. до 440-550 мГр у осіб, які починали роботу в зоні аварії у травні-липні 1986 р. В цілому для обстеженої вибірки ліквідаторів середня біологічна оцінка дози пролонгованого опромінення становила 460 мГр, а ймовірностний розподіл індивідуальних доз виявився асиметричним, з максимумом в інтервалі 50-500 мГр. Узагальнений розподіл щільності ймовірності доз еквівалентно-гострого опромінення мав максимум у діапазоні 250-350 мГр при середньому значенні 270 мГр, із входженням 99.8 % сумарної щільності ймовірності в діапазон від 0 до 1000 мГр.

14. Ретроспективна біодозиметрія із використанням техніки FISH виявилася цілком інформативною у терміни 9.5-15 років після аварії ЧАЕС. Середні біодозиметричні оцінки за частотою стабільних хромосомних обмінів у ліквідаторів (390 мГр) та евакуйованих мешканців 30-км зони ЧАЕС (300 мГр) були близькими до результатів біодозиметрії у тих самих групах за даними класичного хромосомного аналізу. У мешканців радіоактивно забруднених територій середні біодозиметричні оцінки, отримані у різний спосіб за даними дослідження методом FISH, становили 150-170 мГр хронічного опромінення.

15. В цілому, картина цитогенетичних ефектів у ліквідаторів, евакуйованого населення 30-км зони ЧАЕС і мешканців радіоактивно забруднених територій засвідчила суттєвість мутагенного навантаження на хромосомний апарат соматичних клітин людини з боку пошкоджувальних чинників, що діяли в зоні аварії на ЧАЕС, з переважним генотоксичним внеском радіаційного впливу. Зважаючи на залученість хромосомного мутагенезу до процесів розвитку радіогенних соматико-стохастичних ефектів, біологічні оцінки поглинутих доз, які відповідають визначеним рівням пошкодження геному у осіб чорнобильського контингенту, можуть становити безпосередню основу для формування груп підвищеного ризику віддалених наслідків опромінення.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При аналізі результатів цитогенетичного обстеження потерпілих при широкомасштабній техногенній радіаційній аварії доцільно використовувати уніфіковану систему оцінки променевого ураження геному, елементами якої виступають: урахування диференційної інформативності цитогенетичних показників як маркерів променевого впливу в умовах пролонгованого опромінення чи сполученої дії радіації та хімічних мутагенів; обов`язковий розгляд поточної частоти індукованих аберацій в термінах закономірності “час-ефект” (бажано з побудовою емпіричної моделі динаміки); урахування стохастичності індукції хромосомних пошкоджень під дією радіації та ймовірностності їх виявлення, а також очікуваної рандомізованості розподілу індивідуальних частот аберацій при груповому дослідженні; адекватна модифікація базової залежності “доза-ефект” при біодозиметрії пролонгованого радіаційного впливу; урахування позитивної залежності “вік-ефект” для спонтанного рівня стабільних аберацій при аналізі результатів FISH-дослідження; розгляд накопичувального перебігу частоти аберацій у віддалені строки після експозиції як ознак розвитку генетичної нестабільності та використання цього ефекту як критерія формування груп підвищеного ризику.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Цитогенетическое обследование лиц, подвергшихся радиационному воздействию в некоторых регионах Украины / К.П. Ганина, Л.З. Полищук, Л.Т. Бучинская, Н.А. Мазник, Н.А. Никифорова, Э.А. Дёмина, Л.П. Киндзельский // Цитология и генетика. - 1994. - Т. 28, №3. - С. 32-37.

2. Напрями і перспективи розвитку цитогенетичних досліджень за досвідом роботи лабораторії радіаційної цитогенетики Харківського НДІ медичної радіології / Н.О. Мазник, В.А. Вінников, В.О. Тепла, М.М. Суханська // Український радіологічний журнал. - 1995. - Т. ІІІ, вип. 3. - С. 250-252.

3. Retrospective dosimetry by chromosomal analysis / D. Lloyd, A. Edwards, A. Sevan'kaev, M. Bauchinger, K. Salassidis, F. Darroudi, A.T. Natarajan, R. Fedortseva, Z. Fomina, N. Maznik, S. Melnov, G. Pantelias, M. Pilinskaya, I. Vorobtsova // The radiological consequences of the Chernobyl accident. Eds.: A. Karaoglou, G. Desmet, G.N. Kelly, H.G. Menzel - Luxembourg: OOPEC, Eur 16544 EN. - 1996. - P. 965-973.

4. Мазник Н.А., Винников В.А. Динамика цитогенетических эффектов в лимфоцитах периферической крови ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС // Цитология и генетика. - 1997. - Т. 31, № 6. - С. 41-47.

5. Цитогенетичнi ефекти у лiквiдаторiв у вiддаленi термiни пiсля опромiнення / В.А. Вiннiков, Н.О. Мазник, Л.О. Гайсенюк, С.I. Роздiльський // Український радіологічний журнал. - 1997. - Т. V, вип. 1. - С. 16-18.

6. Chromosomal dosimetry for some groups of evacuees from Prypiat and ukrainian liquidators / N.A. Maznik, V.A. Vinnikov, D.C. Lloyd, A.A. Edwards // Radiation Protection Dosimetry. - 1997. - Vol. 74, № 1/2. - P. 5-11.

7. Maznik N.A. Genetic impact of low dose radiation on human and non-human biota in Chernobyl, Ukraine // Environmental Monitoring and Assessment.- 1998. - № 51. - Р. 497-506.

8. Мазник Н.О. Цитогенетичні ефекти як біологічний індикатор опромінення у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС // Український радіологічний журнал. - 1999. - Т. VII, вип. 3. - С. 337-338.

9. Цитогенетический анализ как основной метод биологической дозиметрии в случаях радиационных аварий / Н.А. Мазник, В.А. Винников, В.А. Теплая, М.М. Суханская // Чрезвычайные ситуации: предупреждение и ликвидация последствий. - Харьков: ИРЭ НАНУ, 2000. - С. 200-205.

10. Мазник Н.О., Вінніков В.А. Залежність параметрів динаміки аберацій хромосомного типу в лімфоцитах периферичної крові ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС від дози опромінення // Український радіологічний журнал. - 2001. - Т. ІХ, вип. 4. - С 399-403.

11. Мазник Н.О., Вінніков В.А. Зіставлення результатів когортної цитогенетичної біодозиметрії з документованими дозами опромінення у ліквідаторів наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС // Український радіологічний журнал. - 2002. - Т. Х, вип. 2. - С. 152-158.

12. Choosing metaphases for biological dosimetry by fluorescence in situ hybridization (FISH) / A. Edwards, N. Maznik, J. Moquet, P. Hone, V. Vinnikov, D. Lloyd, R. Cox // Radiation Research. - 2002. - Vol. 157. - P. 469-471.

13. Мазник Н.А., Винников В.А. Уровень аберраций хромосом в лимфоцитах периферической крови у эвакуантов из 30-км зоны ЧАЭС и жителей радиоактивно загрязненных территорий в отдаленные сроки после Чернобыльской аварии // Радиационная биология. Радиоэкология. - 2002. - Т. 42, № 6. - С. 704-710.

14. Мазник Н.О. Стабільні аберації хромосом як довгостроковий маркер радіаційного впливу // Український радіологічний журнал. - 2003. - Т. ХІ, вип. 1. - С. 106-118.

15. Мазник Н.А., Винников В.А., Мазник В.С. Оценка распределения индивидуальных доз облучения у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС по результатам цитогенетического анализа // Радиационная биология. Радиоэкология. - 2003. - Т. 43, № 4. - С. 412-419.

16. Мазник Н.А. Результаты динамического цитогенетического обследования и биологической дозиметрии у лиц, эвакуированных из 30-километровой зоны ЧАЭС // Радиационная биология. Радиоэкология. - 2004. - Т. 44, № 5. - С. 566-573.

17. Biological estimates of dose to inhabitants of Belarus and Ukraine following the Chernobyl accident / A. Edwards, P. Voisin, I. Sorokine-Durm, N. Maznik, V. Vinnikov, L. Mikhalevich, J. Moquet, D. Lloyd, M. Delbos, V. Durand // Radiation Protection Dosimetry. - 2004. - Vol. 111, № 2.- P.211-219.

18. Maznyk N.A., Vinnikov V.A. Calibration dose-response relationships for cytogenetic biodosimetry of recent and past exposure to low dose gamma-radiation // Український радіологічний журнал. - 2004. - Т. ХІІ, вип. 4 - С. 415-425.

19. Мазник Н.А., Винников В.А. Зависимость “время - эффект” для уровня нестабильных хромосомных обменов у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС // Цитология и генетика. - 2004. - Т. 38, № 4. - С. 14-22.

20. Мазник Н.А. Роль факторов нерадиационной природы в формировании цитогенетических эффектов у эвакуантов из 30-км зоны ЧАЭС // Цитология и генетика. - 2004. - Т. 38, № 6. - С. 33-44.

21. Maznyk N.A., Vinnikov V.A. Retrospective cytogenetic biodosimetry using fluorescence in situ hybridisation (FISH) technique in persons exposed due to the Chernobyl accident // Український радіологічний журнал. - 2005. - Т. ХІІІ, вип. 1. - С. 66-72.

22. Мазник Н.А., Винников В.А. Выявление признаков отдаленной генетической нестабильности в ходе динамического изучения цитогенетических эффектов у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС // Проблеми безпеки атомних електростанцій і Чорнобиля. - 2005. - Вип. 3, ч. ІІ. - С. 65-74.

23. Maznik N.A., Vinnikov V.A. Possibilities and limitations of fluorescence in situ hybridization technique in retrospective detection of low dose radiation exposure in post- Сhernobyl human cohorts // Цитология и генетика. - 2005. - Т. 39, № 4. - С. 26-31.

24. Патент 40409A Україна, МПК 7 A61B10/00, G01N33/53. Спосіб біодозиметрії радіаційного впливу: Патент 40409A UA, МПК 7 A61B10/00, G01N33/53. Н.О. Мазник, В.А. Вінніков; ІМР АМНУ. - № 2001010184; Заявл. 10.01.2001; Опубл. 16.07.2001. Бюл. № 6. - 3 с.

25. Мазник Н.О., Вінніков В.А. Використання методу цитогенетичного аналізу лімфоцитів периферичної крові людини для біологічної індикації і дозиметрії променевих навантажень у осіб чорнобильського контингенту. Нововведення № 67/ 6/6 // Реєстр медико-біологічних і науково-технічних нововведень МОЗ України. - 1996.- Вип. 6.- С. 33.

26. Мазник Н.О., Вінніков В.А. Спосіб біодозиметрії радіаційного впливу // Наукові пропозиції інститутів АМН. Інф. бюл. АМНУ. - 2002. - Вип. 15. - С. 24-25.

27. Мазник Н.А. Аберрации хромосом в лимфоцитах периферической крови и электрофоретическая подвижность ядер клеток буккального эпителия у лиц, подвергшихся облучению в зоне ЧАЭС // Тез. докл. І междунар. конф. “Биологические и радиоэкологические аспекты последствий аварии на ЧАЭС”. - Москва, 1990. - С. 131.

28. Гайсенюк Л.А., Мазник Н.А., Никулина И.В. Гематологические и цитогенетические эффекты у лиц, принимавших участие в ликвидации последствий аварии на ЧАЭС // Тез. докл. Укр. научн.-практ. конф. “Актуальные проблемы ликвидации медицинских последствий аварии на ЧАЭС”. - К., 1992. - С. 47.

29. Мазник Н.А., Винников В.А. Аберрации хромосом в лимфоцитах периферической крови человека как индикатор радиационного воздействия в малых дозах // Тез. докл. Радиобиологического съезда. - К., 1993. - Ч. ІІ.- С. 625.

30. Мазник Н.А. Цитогенетические эффекты у лиц, подвергшихся облучению в зоне ЧАЭС // Тез. докл. Радиобиологического съезда. - Ч.ІІ. - К., 1993. - С. 625-626.

31. Мазник Н.А., Винников В.А. Динамическое изучение цитогенетических эффектов у лиц, подвергшихся облучению в зоне ЧАЭС // Тез. докл. научн.-практ. конф. “Чернобыль и здоровье людей”. - К., 1993. - Ч. II. - С. 198.

32. Maznik N.A., Vinnikov V.A. Chromosomal analysis by fluorescence in situ hybridisation from patients exposed to radiation during the Chernobyl accident // Proceed. International Workshop “Determination of radiation doses among critical groups of the population in the FSU after Chernobyl”. - Neuherberg (Germany), 1994. - P. 10.

33. Цитогенетические нарушения в лимфоцитах периферической крови у лиц чернобыльского контингента: ранние и отдаленные эффекты / Н.И. Пилипенко, Н.А. Мазник, В.А. Винников, В.А. Теплая, М.М. Суханская // Тез. докл. V междунар. научн.-техн. конф. “Чернобыль-96. Итоги 10 лет работы по ЛПА на ЧАЭС”. - Зел. Мыс, 1996. - С. 440.

34. Maznik N.A. Genetic impact of low dose radiation on human and non-human biota in Chernobyl, Ukraine // Proc. ІІІ EMAP Symp. “Developing the tools to meet the nation's monitoring needs. The evolution of Environmental Monitoring and Assessment Program”. - Albany (USA), 1997. - P. 45.

35. Мазник Н.А. Ранние и отдаленные цитогенетические эффекты у лиц чернобыльского контингента: биологическая дозиметрия и генетический мониторинг // Тез. докл. ІІІ Съезда по радиационным исследованиям. - Т. 2. - Пущино, 1997. - С.74-75.

36. Maznik N.A. Cytogenetic approaches in external and internal irradiation study // Український радіологічний журнал. - 1997. - Т. V, вип. 4. - С.443-444.

...