Біологія та природне і господарське значення рибоїдних птахів»

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Рибогосподарсько-екологічний факультет

Кафедра гідробіоресурсів

КУРСОВА РОБОТА

із дисципліни «Зоологія хордових»

на тему: «Біологія та природне і господарське значення рибоїдних птахів»

Виконала: студентка 2 групи 1 курсу

Манан А.

Перевірив: доцент кафедри гідробіоресурсів

Козичар М.В.

Херсон - 2013



Зміст

Вступ

1. Сучасний стан вивчення питання

2. Місце,матеріал та методика досліджень

3. Фізико-географічна характеристика реалу мешкання

4. Біологія

4.1 Систематичне положення

4.2 Анатомія і морфологія

4.3 Фізіологія

4.4 Розмноження і розвиток

4.5 Екологія

4.6 Етологія

5. Природне та господарське значення

Висновок

Список використаних літературних джерел



Вступ

Однією з найбільш розповсюджених груп тварин світу є птахи. Завдяки здатності літати вони легко долають великі простори і вільно розселюватися на всіх континентах. Внаслідок інтенсивного, майже безперервного споживання їжі, рухливості і повсюдного поширення ця група тварин має надзвичайно важливе значення в житті екологічних систем, а отже і в житті людини.

Однією з основних галузей народного господарства є - рибне господарство. Високі темпи розвитку рибного господарства зобов'язують орнітологів допомогти працівникам рибної промисловості з'ясувати значення птахів - іхтіофагів.

На території України зареєстровано близько 350 видів птахів, які живляться найрізноманітнішою їжею. Отже, в залежності від живлення їх можна поділити на різні групи, а саме: комахоїдні, рибоїдні, зерноїдні тощо. Живлення птахів досить часто залежить від умов в яких вони живуть - пори року, екології, місцевості та інших факторів, тому цей поділ не може бути абсолютним.

Рибоїдними вважаються ті птахи, що самостійно спроможні добувати (ловити) живу рибу. Дивлячись на живлення птахів, що зустрічають на Україні,вивчаючи їх біологію, можна прийти до висновку, що на території нашої держави 59 видів можна зарахувати до рибоїдних.

Метою курсової роботи є вивчення біології, природного та господарського значенню рибоїдних птахів.

Об'єктом дослідження стали:

1. Ряд - хижі птахи ( скопа, орлан - білохвостий )

2. Група - морські птахи (малий буревісник, альбатрос)

3. Ряд - сивкоподібні (кулик, мартин )



1. Сучасний стан вивчення питання

Спеціальних досліджень по вивченню рибоїдних птахів на території України раніше повною мірою не проводилося . Лише в останній час орнітологи почали звертати увагу на значення птахів у народному господарстві, зокрема в рибному.

Як показав ряд досліджень українських науковців, наші рибоїдні птахи мають вплив не тільки на життя у водоймах. Деякі з них відвідують поля луки, степи, що прилягають до місць гніздування або які лежать на перелітних шляхах. Крім того зараз настільки швидко змінюється ландшафт, що там, де в минулому році були болота, в цьому - луки чи поля. Повертаючись до місць гніздування, перелітні рибоїдні птахи знаходять нові умови життя до яких їм треба пристосовуватись або залишати їх і шукати більш підходящі. Таким чином деякі іхтіофаги можуть опинитися на межі глобальної міграції, що в свою чергу може призвести до:

Ш збільшення малоцінних промислових риб;

Ш збільшення «сміттєвих» риб;

Ш збільшення шкідників рибного господарства;

Ш недостача харчової бази для місцевого населення (м'ясо та яєць цих птахів)

Отже , на сьогоднішній день питання про значення іхтіофагів не достатньо вивчене й діяльність людини може вплинути на цих птахів таким чином,що вони зменшаться в своїй чисельності на певній території. Цим самим поставити під загрозу певним чином рибне господарство.



2. Місце, матеріал та методика досліджень

Так як дана курсова робота є теоретичною, методика досліджень включала в себе: обробку, порівняння, опис і аналіз теоретичного матеріалу.

Місцями знаходження матеріалу стали: бібліотека Херсонського Державного Аграрного Університету, читальний зал Херсонського Державного Аграрного університету, районна доросла бібліотека селища міського типу Горностаївка, Херсонський обласний краєзнавчий музей, бібліотека Горностаївської загальноосвітньої школи № 2 - ступенів, українське товариство мисливців і рибаків селища міського типу Горностаївка.

Матеріали для курсової роботи були взяті з: книжок, довідників, бібліотек, Інтернету. ( більш докладний опис використаної літератури описаний в розділі «Список використаних літературних джерел» )



3. Фізико-географічна характеристика реалу мешкання

За характером сезонних переміщень птахів ділять на три основні категорії: осілих (що постійно мешкають на відносно невеликій території), кочівних (що здійснюють переміщення на відносно значні відстані не регулярно, лише у пошуках їжі або у випадку поганої погоди) і міграційних або перелітних (що здійснюють далекі сезонні міграції). Проте цей поділ вельми умовний, як через існування безперервного спектру моделей поведінки між цими категоріями, так і через те, що в межах одної популяції птахи можуть демонструвати різну поведінку, а один конкретний птах -- змінювати її в окремих випадках протягом життя. Крім того, за певних умов, птахи, можуть виселятися з певної території без повернення назад або інвазуватися (впроваджуватися) в регіони за межами району їхнього постійного проживання; такі переселення безпосередньо до міграції не відносяться. Виселення може бути пов'язане з природною зміною ландшафту -- лісовими пожежами, вирубкою лісів, осушенням боліт і т. д.

Ряд хижі птахи Багато хижих птахів не живуть цілий рік на одному місці. Деякі навчилися мігрувати, рятуючись від суворої зими, інші зі зміною пір року кочують із одних мисливських угідь в інші. Деякі птахи з великими крилами залежать від термальних колон висхідного теплого повітря, що дозволяють їм ширяти. Ці птахи включають багатьох хижих птахів. Ці птахи мігрують протягом світлої частини доби. Перелітні представники цієї групи зазвичай не здатні долати великі водойми через відсутність над водою термальних колон та нездатність летіти безперервно протягом тривалого часу. Середземне море, як й інші моря, є для них майже непереборним бар'єром, що змушує птахів знаходити вузькі місця або обхідні маршрути. Велика кількість хижих птахів перетинає моря в районі Гібралтарської протоки, протоки Ересунн та протоки Босфор під час перельоту. Деякі численні види перелітають через ці протоки в кількості сотень тисяч за один сезон.

Група морські птахи Хоча визначення морських птахів припускає, що вони проводять своє життя на воді, є такі, які частину свого річного циклу, іноді дуже велику, проводять в стороні від моря. Більш того, багато видів гніздяться в десятках, сотнях і навіть тисячах кілометрах від узбережжя. Деякі з цих птахів все ж таки вилітають у пошуках корму до моря: наприклад, сніжний буревісник, гнізда якого знаходять в 500 кілометрах від берега в Антарктиді, просто не в змозі знайти собі прожиток в цьому районі Каліфорнійський мартин гніздиться на внутрішніх озерах, а в зимовий час вилітає до узбережжя. У деяких видів бакланових, пеліканів, мартинів і крячкових трапляються окремі особини, які взагалі ніколи не бувають в морі, а своє життя проводять на озерах, річках, болотах і як у разі мартинів, в містах і на сільськогосподарських угіддях. У таких випадках говорять, що ці наземні і прісноводі птахи еволюціонували від своїх морських предків.

Деякі типово морські види, такі як буревісникові, алькові і олушеві, часом випадково залітають углиб материків. Найчастіше це трапляється з молодими недосвідченими птахами, але іноді у разі крупного шторму велика кількість птахів, що терплять лихо, шукає собі укриття на суші.Часто морські птахи щорічно здійснюють сезонні міграції. Наприклад, сірий буревісник за рік здійснює шлях близько 64 тис. км; він гніздиться в районі Нової Зеландії і Чилі, а решту часу проводить на півночі Тихого океану в районі Аляски, Японії і північної Каліфорнії. Інші перелітні птахи здійснюють коротші подорожі, їх розповсюдження в океані в основному залежить від наявності джерел харчування. Якщо в якому-небудь регіоні умови невідповідні, птахи переміщаються в райони із сприятливішими умовами, а молоді особини іноді роблять це постійно. Тільки вставши на крило, пташенята, що подорослішали, часто розсіваються далі за дорослі особини, а діапазон їх розповсюдження часто ширший. А от, пірнаючі буревісники і бакланові не мігрують зовсім, залишаючись поблизу від колоній круглий рік.

Ряд сивкоподібні Поширені практично по всій земній кулі. Ці птахи пристосовані до мешкання на морському узбережжі та у заболочених прибережних районах. Наприклад, сріблястий мартин є найчисленнішим представником ряду сивко подібних на європейському морському побережжі. Іноді він гніздується й в глибині суші і навіть у містах. Цей морський птах зазвичай проводить зиму, не утворюючи великих колоній. У південних районах ареалу мартини живуть осіло або здійснюють незначну кочівлю, у північних птах є перелітним. Птахи, що гніздуються на півночі, щороку з початком весни повертаються на традиційні місця гніздування, де відбувається зустріч партнерів . Більшість мартинів гніздується великими колоніями на прямовисних скельних обривах, їхні гнізда зустрічаються і в дюнах.

На Україні мартин гніздується на островах Чорного та Азовського морів, а також на островах Сиваша. Крім того, відмічено гніздування на горі Опух (південне узбережжя Керченського півострову). На решті території зустрічається рідко,тільки в часи перельоту. Хоча деяка частина птахів зимує на узбережжях Чорного та Азовського морів. А от,гніздовий ареал представника сивкоподібних, кулика, охоплює південну частину Європи, Південну Азію, Африку (на південь від Сахари), Австралію, Південну Америку, південь Північної Америки. В Україні гніздиться біля Чорного і Азовського морів: по дельтах річок і на лиманах. Мозаїчні поселення трапляються у Волинській, Харківській, Донецькій, Луганській областях, степовій частині Криму. Зальоти відмічали у Полтавській, Черкаській, Київській та інших областях.

У західній Палеарктиці представлений, тільки один вид - кулик-сорока. На східних островах Канарського архіпелагу раніше гніздився ендемік, який з 1968 року вважається вимерлим.



4. Біологія

Загальні ознаки класу птахи (aves)

Птахи (Aves), клас хребетних, що об'єднує тварин, які різняться від всіх інших тварин наявністю пір'яного покриву. Птахи розповсюджені по всьому світу, досить різноманітні і легко доступні для спостереження. Оскільки птахи добре помітні, вони можуть служити зручним індикатором стану оточуючого середовища. Якщо вони процвітають, то і середовище сприятливе.

Як і у інших хребетних, основу скелета птахів складає ланцюжок хребців на спинній стороні тіла. Як і ссавці, птахи теплокровні, тобто температура їх тіла залишається відносно постійною незалежно від коливань температури оточуючого середовища. Від більшості ссавців птахи відрізняються тим, що відкладають яйця. Ознаки, властиві класу птахів, пов'язані насамперед із їх здатністю до польоту, хоча окремі види, наприклад страуси та пінгвіни, цю властивість втратили в ході еволюції. Як наслідок всі птахи досить схожі між собою за формою, і з іншими таксонами їх не сплутаєш. Однією із найхарактерніших ознак є пір'я, що не знайдене у жодних інших тварин. Отже, птахи - це оперені, теплокровні, яйцекладні хребетні, пристосовані до польоту.

Ряд хижі птахи

Хижі птахи -- птахи, що полють на здобич у польоті, використовуючи свої ефективні органи чуття, особливо зір.

Кігті в них довгі гострі, гачкоподібні -- ними вони хапають і вбивають здобич. Наприклад, у скопи два великі кігті на першому і другому пальцях. Це дозволяє хижакові утримувати жертву, коли та намагається вирватися: справа в тому, що ці птахи починають поїдати свою здобич ще живою.

Дзьоб короткий, міцний, кінчик його загнутий гачком униз -- ним хижаки розривають здобич на частини.

Політ в одних хижих птахів стрімкий, так що вони можуть на льоту хапати здобич. Інші повільно ширяють у небі, вистежуючи поживу унизу.

Група морські птахи

Морські птахи -- птахи, пристосовані до життя в морському середовищі. Хоча всі морські птахи в значній мірі відрізняються один від одного як за фізіологією так і поведінкою, вони часто виявляють ознаки конвергентної схожості, що говорить про їх схожу еволюцію в спільних умовах та близьких кормових нішах.

У морських птахів спостерігається ряд морфологічних особливостей, що дозволяють їм виживати в морі. Практично у всіх морських птахів лапи перетинкові, що допомагає їм при пересуванні по воді, а в деяких випадках і при пірнанні.

Добре розвинені органи нюху, що дозволяє їм знаходити джерела їжі, сильно розкидані на безкрайніх просторах океану і можливо, вказати місцезнаходження косяків риб.

Майже у всіх морських птахів оперення володіє водовідштовхувальними властивостями. Густе оперення чудово захищає їх від намокання, а товстий шар пуху зігріває тіло. Така особливість збільшує їх питому вагу і дозволяє довше знаходитися під водою, проте також і зберігає тепло тіла при контакті з водою. В порівнянні з іншими птахами у більшості морських видів оперення менш барвисте і як правило, вдає із себе різні варіації чорного, білого і сірого кольорів, вважається, що у багатьох випадках оперення має захисне забарвлення.

Деякі морські птахи, такі як поморники і південні гігантські буревісники полюють за яйцями, пташенятами і навіть за невеликими особинами інших морських птахів в районах великих колоній.

Ряд сивкоподібні

Сивкоподібні (Charadriiformes) -- ряд птахів. Один з самих чисельних рядів птахів, пов'язаних з водним середовищем існування. Птахи невеликих і середніх розмірів (вага від 20 г до 3 кг) з характерним виглядом куликів, мартинів. Ведуть переважно навколо водний або водний спосіб життя.

Дзьоби найрізноманітніших форм. Крила загострені. Протягом року два линяння: повне після гніздове та часткове весняне (перед шлюбне). Статевий диморфізм властивий небагатьом видам; у більшості добре виражена вікова і сезонна його зміна.

На відміну від багатьох інших птахів, їхнє біорізноманіття від тропіків до помірних та північних широт не зменшується, а навпаки збільшується, що призвело до адаптованих умов холодного клімату. Одним з основних таких механізмів стала осморегуляція, в результаті якої контроль виведення солей в організмі забезпечує сталість осмотичного тиску крові та іншої внутрішньоклітинної рідини.

4.1 Систематичне положення

Першу спробу побудови системи тварин здійснив у 4 ст. до н. е. грецький вчений Аристотель. У його працях згадується близько 160 видів птахів. Початок наукової систематики було закладено відомою працею шведського натураліста Карла Ліннея «Система природи» (1735-1758). Він виділив 6 класів, 65 родів та 554 види птахів. Були введені ієрархічні таксономічні категорії та бінарну номенклатуру для позначення видів, які застосовують і досі. У системі Ліннея птахам був наданий ранг класу.

Основу сучасних уявлень про систему класу було закладено класичними роботами Макса Фюрбрінгера ( 1888) та Ганса Гадова (1891-1893). На відміну від своїх попередників, обидва автори для аналізу спорідненості видів використали великий за обсягом порівняльно-анатомічний матеріал. У подальшому багато авторів, по суті удосконалювали цю систему птахів.

Одна з сучасних альтернативних філогенетичних систем розглядає групу «Aves» як кладу тероподних динозаврів (Livezey, Zusi, 2007).

Деякі відомі фахівці з динозаврів, такі як Жак Готьє, Луїс Кіаппі, під категорією «Aves» розуміють лише сучасних птахів, не включаючи туди групи, відомі лише за викопними рештками -- археоптерикса, конфуціорніса, патагопрерискса та деяких інших. Однак ці вчені ввели нову категорію «Avialae», або «птахів у широкому розумінні», яка об'єднує як сучасні види, так і їх викопних попередників.

Усі сучасні птахи належать до інфракласу віялохвостих птахів (Neornithes), які протиставляються ящерохвостим (Archaeornithes). Віялохвості, у свою чергу, розділяються на дві групи -- Безкілеві (Paleognathae) та Кілегруді (Neognathae). Зазвичай ці групи мають ранг надряду, хоча в роботах Лайвезі та Зусі розглядаються як когорта.

Залежно від класифікації серед сучасних птахів налічують від 9 800 до 10 500.

Ряд хижі птахи

Домен - Ядерні (Eukaryota)

Царство: Тварини (Metazoa)

Тип: Хордові (Chordata)

Підтип: Черепні (Craniata)

Надклас : Щелепні (Gnathostomata)

Клас: Птахи (Aves)

Надряд: Кілегруді (Neognathae)

Більшість денних хижих птахів відносять до ряду соколоподібних (Falconiformes):

- Яструбові (Accipitridae): Яструби, орли, орлани, канюки, луні, шуліки і грифи Старого Світу

- Скопині (Pandionidae): Скопа (інколи класифікується як підродина Pandioninae попередньої родини)

- Птахи-секретарі (Sagittariidae): Птах-секретар

- Соколові (Falconidae): соколи і каракари

Нічні хижі птахи представлені представниками ряду совоподібних (Strigiformes), що має дві сучасних родини:

- Справжні сови або Совині (Strigidae)

- Сипухові (Tytonidae)

До хижих птахів також відносять представників родини Сорокопудових (Laniidae) ряду Горобцеподібних.

Група морські птахи

Такі групи птахів зазвичай класифікують як морські (родини і підродини списку):

Домен - Ядерні (Eukaryota)

Царство: Тварини (Metazoa)

Тип: Хордові (Chordata)

Підтип: Черепні (Craniata)

Надклас : Щелепні (Gnathostomata)

Клас: Птахи (Aves)

Надряд: Кілегруді (Neognathae)

Ряд Пінгвіноподібні (Sphenisciformes) -- Антарктида і моря південної півкулі. 16 видів

- Пінгвінові (Spheniscidae)

Ряд Буревісникоподібні (Procellariiformes) -- Пелагічні види всіх океанів. 93 види

- Альбатросові (Diomedeidae)

- Буревісникові (Procellariidae)

- Буревісникові (Procellariinae)

- Качуркові (Hydrobatinae)

- Пірнаючі буревісники (Pelecanoididae)

Ряд Пеліканоподібні (Pelecaniformes) -- По всьому світу. 57 видів

- Пеліканові (Pelecanidae)

- Олушеві (Sulidae)

- Бакланові (Phalacrocoracidae)

- Фрегатові (Fregatidae)

- Фаетонові (Phaethontidae)

Ряд Сивкоподібні (Charadriiformes) -- По всьому світу. 305 видів

- Поморникові (Stercorariidae)

- Мартинові (Laridae)

- Мартинові (Larinae)

- Крячкові (Sterninae)

- Водорізові (Rhynchopinae)

- Алькові (Alcidae)

Ряд сивкоподібні

Найбільш ранні археологічні знахідки сивкоподібних птахів відносяться до періоду еоцену, близько 36 млн. років тому. Однак згідно з теорією, розробленою американськими орнітологами Аланом Федучі (англ. Alan Feduccia) та Сторсом Олсоном (англ. Storrs Olson) найдавніші сивкоподібні (або як їх називають «прасивкоподібні») з'явились задовго до цього та були одними з небагатьох птахів, які пережили катастрофічні зміни крейдового періоду, який погубив динозаврів. Згідно з теорією, пізніше вони дали початок багатьом сучасним навколоводним птахам, таким як фламінго, веслоногі та гусеподібні. Серед стародавніх родин сивкоподібних, які широко поширені в обох півкулях у пізній крейдовий та ранній кайнозойський періоди, варто назвати гракулявидів та (Graculavidae) пресбиорнитидів (Presbiornithidae), які володіли змішаними рисами сучасних качок, куликів, ібісів та інших водних птахів.

У сучасній історії вчені намагаються розібратися у класифікації та родинних зв'язках сивкоподібних на основі морфологічних, поведінкових та молекулярних особливостей. У 1990 р. вийшла таксономічна класифікація Сіблі-Алквіста, яка базується на дослідженні ДНК-гібридизації. На основі цієї системи усі сивкоподібні були включені до ряду голінастих, що викликало суперечки серед орнітологів. Пізніше було визнано, що метод ДНК-гібридизації не завжди ефективний при визначенні найбільш крупних таксономічних груп.

На сучасному етапі більшість вчених визнає таксономічну структуру, яка об'днує усіх сивкоподібних за рядом спільних ознак, такі як шизогнатичне піднебіння, наявність придаткових пір'їн на надхвісті; будова куприкової залози, нижньої гортані та сухожилків на ногах.

Ряд зазвичай розділяють на декілька підрядів, які у свою чергу розділяються на 16?20 родин, близько 90 родів та 343 види.

Домен - Ядерні (Eukaryota)

Царство: Тварини (Metazoa)

Тип: Хордові (Chordata)

Підтип: Черепні (Craniata)

Надклас: Щелепні (Gnathostomata)

Клас: Птахи (Aves)ъ

Підряд: Кілегруді (Neognathae)

Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)

Родини:

- Алькові (Alcidae)

Роди:

- Алеутська конюга (Ptychoramphus)

- Гагарка (Alca)

Вид:

- Алеутська конюга

Також згідно з деякими класифікаціями до ряду можуть входити родини:

- Крячкові (Sternidae)

- Водорізові (Rynchopidae)

- Плавунцеві (Phalaropodid)

4.2 Анатомія і морфологія

Скелетна система (особливості) Скелет птахів значно адаптований до польоту. Він дуже легкий, проте достатньо міцний для витримування напружень, що виникають при взлеті, польоті та приземленні. Однією з адаптацій є злиття деяких груп кісток у єдині структури, такі як пігостиль. Через це, птахи зазвичай мають меншу кількість кісток, ніж сухопутні хребетні. Птахи також не мають зубів. Дзьоби багатьох молодих птахів мають відросток, так званий яйцевий зуб, що допомагає пташенятові вибратися з яйця.

Багато кісток птахів порожні або мають хрестоподібні розпарки для підсилення структури. Багато морських птахів, які більшу частину життя ширяють над водним простором, такі як, альбатрос , мають більшу кількість порожніх кісток.

Птахи також мають шийні хребці, в результаті більшість птахів мають дуже гнучку шию, що містить 13-25 хребців. Також птахи матють злиту складну ключицю (так звану вилочку) і грудину з кілем. Кіль виконує функцію місця прикріплення м'язів, що використовуються для польоту. Також слід відзначити, що морські птахи мають широку грудину, а птахи ряду сивкоподібні, мають довгу (або високу) грудину, а грудина хижих птахів має приблизно однакові довжину та ширину.

Птахи також мають гачкоподібні вирости на своїх ребрах. Ці структури призначені для підсилення грудної клітки, перекриваючись із ребрами позаду них. Їх задні кінцівки мають міжпередплюсневі суглоби. Хребці тіла в значній мірі злиті з між собою та з кістками грудного поясу.

Склад скелету Череп птахів складається з п'яти головних кісток: лобної кістки (верхня частина голови), тім'яної кістки (задня частина голови), перед щелепної та носової кісток (над дзьобом) і нижньощелепної кістки (під дзьобом). Череп птахів важить біля 1 % від повної маси тіла.

Хребет складається з хребців та поділяється на три частини: шийної (13-16 хребців); складного крижу, що утворюється в результаті зростання хребців спини та тазових кісток) та пігостилю (хвіст).

Пояс передніх кінцівок складаються з вилочки, коракоїда та лопатки. Боки грудей сформовані ребрами, що сходяться разом у грудини (середній лінії грудей).

Плечова кістка сполучається з променевою кісткою і ліктьовою кісткою, що формує лікоть. Зап'ястя і п'ямстя формують «кисть» птахів, кістки пальців якої злиті разом

Пояс задніх кінцівок складаються з тазових кісток і включають три головні кістки: illium (клубова кістка), сідничну кістку (бокові частини стегна) і лобкову кістку (передня частина стегна). Всі ці кістки злиті у одну (безіменну кістку).

Головною кісткою верхньої частини ноги є стегнова кістка. У колінному суглобі стегнова кістка сполучається з гомілкою і малою гомілковою кісткою (на бічній стороні ноги). Злиті плесно і передплесно формують верхню частину ступні, до якої прикріплені кістки пальців. Кістки ніг птахів найважчі, що приводить до низького центра маси тіла та допомагає польоту. Проте загалом скелет становить лише 5 % від повної маси тіла.

Череп Для черепу птахів характерні величезні очні западини, що відповідають надзвичайно великим очам цих тварин. Мозковий відділ прилягає до очних западин ззаду і ніби витіснений ними. Сильно виступаючі вперед кістки утворюють беззубі верхню та нижню щелепи, які відповідають наддзьобку і піддзьобку. Вушний отвір розміщений під нижнім краєм очної западини майже впритул до неї. Верхня щелепа птахів рухома завдяки особливому шарнірному приєднанню до мозкового відділу.

Хребет складений із численних дрібних хребців,що розміщені в ряд від основи черепа до кінчика хвоста. В шийному відділи вони відокремлені і рухомі. Як наслідок птах може згинати шию майже в будь-якому напрямку. У грудному відділі хребці з'єднано із ребрами і, як правило, міцно зрощені між собою, а в районі тазу злиті в єдину довгу кіску - складні крижі. Таким чином, птахам властива надзвичайно жорстка спина. Решта хребців - хвостові - рухомі за виключенням декількох останніх, що злиті в єдину кістку, пігостиль. Вона нагадує за формою леміш плугу і є скелетною опорою для довгих рульових пір'їн хвоста.

Грудна клітка Ребра разом із грудними хребцями і грудиною оточують і захищають ззовні серце та легені. У всіх морських птахів грудина дуже широка, розросла у кіль для прикріплення головних літальних м'язів. Як правило, чим він більший, тим сильніший політ.

Плечовий пояс, що з'єднує із осьовим скелетом передню вільну кінцівку (крило), утворений з кожного боку трьома кістками, розмішеними на зразок триноги. Одна його ніжка, коракоїд (вороняча кістка), впирається у грудину, друга, лопатка, лежить на ребрах, а третя, ключиця, злита із протилежною ключицею у тонку вилочку. Коракоїд і лопатка в місці зустрічі утворюють суглобову западину, в якій обертається голівка плечової кістки.

Крила Кістки пташиного крила в принципі ті ж, що і в людській руці. Плечова кістка, єдина у верхньому відділі кінцівки, у ліктьовому суглобі з'єднана з двома кістками передпліччя - променевою та ліктьовою. Нижче, тобто в кисті, численні елементи, які присутні у людини, у птахів злиті між собою або втрачені, так, що залишаються лише дві кісточки зап'ястка, одна велика п'ястково-зап'ясткова кістка, або пряжка, і 4 фалангові кісточки, що відповідають трьом пальцям. Кисть включає в себе менше елементів, - довгі кістки передпліччя і плеча порожнисті, причому в плечовій знаходиться особливий повітряний мішок, що відносять до дихальної системи. Крило додатково полегшене відсутністю в ньому великих м'язів. Замість них його головні рухи контролюють сухожилки сильно розвиненої мускулатури грудини.

Тазовий пояс з кожного боку тіла складений із трьох злитих між собою кісток - сідничної, лобкової і клубової, причому остання зрослась із складними крижами. Все це разом узяте захищає з зовні нирки і забезпечує міцний зв'язок ніг з осьовим скелетом. В тому місці, де три кістки тазового поясу зустрічаються одна з одною, знаходиться глибока вертлюжна западина, в якій обертається голівка стернової кістки.

Ноги У птахів, як і у людини, стегнова кістка утворює стержень верхнього відділу нижньої кінцівки, стегна. До цієї кістки в колінному суглобі пречленовується гомілка. Якщо у людини до її складу входять дві довгі кістки, велика і мала гомілкові, то у птахів вони зростаються і з однією, або більше верхніми кісточками передплесна в елемент під назвою тибіотарзус. Від малої гомілкової кістки залишається помітним лише тонкий короткий рудимент, що прилягає до тибіотарзусу.

Стопа У внутрішньо - передплесновому суглобі (який зв'язує гомілку та стопу) до трибіотарзуса приєднана стопа, складена із однієї довгої кістки, цівки, і кісток пальців. Цівка утворена елементами плесна, що зрослись між собою і декількома нижніми передплесновими кісточками. У птахів 4 пальці, кожний з яких закінчується кігтем і приєднаний до цівки. Перший палець обернений назад. В більшості випадків решта спрямовані вперед. У стрижів перший палець спрямований вперед, як і решта, а у скопи він здатний обертатись у обидва боки. У птахів цівка не опирається на землю, а ходять вони на пальцях із відірваною від ґрунту п'яткою.

Голова Птахи зазвичай володіють дуже гострим зором, особливо хижі птахи, що мають роздільну здатність у вісім разів кращу ніж у людини -- що пояснюється більш високою щільністю фоторецепторів у сітківці (до 1 млн. на мм І) , більшим числом волокон оптичного нерву, додатковим набором м'язів ока, в деяких випадках, чітко виражена центральна ямка, що збільшує центральну частину поля зору. Багато морських птахів, зокрема альбатросових, мають по дві центральні ямки я кожному оці. Також багато птахів здатні розпізнавати поляризацію світла. Зазвичай око займає велику частину черепа та оточене склеротичним кільцем, що складається з маленьких кісток.

Дзьоби багатьох рибоїдних птахів мають тільця Гербста, що допомагають розпізнавати здобич, сховану під вологим піском, за рахунок розпізнавання відмінностей тиску води. Птахи також характеризуються великим відношенням маси мозку до маси тіла, що відповідає за відносну розумність птахів та їх складну поведінку.

Ділянка між оком та дзьобом називається вуздечкою. Ця ділянка часто вільна від пір'я, а шкіра на її поверхні може бути забарвлена.

Дзьоб птаха складений із верхньої та нижньої щелеп(наддзьобка і піддзьобка), вкритих роговими чохлами. Форма його залежить від характерного для виду способу добування їжі. Дзьоб буває довгим і коротким, загнутим вгору або вниз, ложко видним, зубчастим, або із перехрещеними щелепами. Так,хижі птахи мають дзьоб загнутий вниз,для кращого відривання шматочків здобичі. Майже у всіх птахів він від використання стирається на кінці і його роговий покрив повинен безперервно поновлюватись.

Очі у птахів дуже великі, оскільки орієнтуються ці тварини в основному з допомогою зору. Очне яблуко в основному сховане під шкірою, і помітна лише темна зіниця, оточена кольоровою райдужкою. У птахів окрім верхньої та нижньої повік є ще й "третя" повіка - миготлива перетинка це тонка прозора складка шкіри, що насувається на око з боку дзьоба. Миготлива перетинка зволожує, очищує і захищає око, миттєво закриваючи його при небезпеці контакту із зовнішнім предметом.

Вушні отвори, розташовані позаду і трохи нижче очей, у більшості птахів прикриті пір'ям особливої структури, так званими криючими вухами. Воно захищає слуховий прохід від потрапляння всередину сторонніх предметів, в той же час не заважаючи розповсюдженню звукових хвиль.

Хвіст як морфологічний відділ складений із рульового пір'я, що формує його задній край, і криючого пір'я, що налягає на його основу. Рульові пера - парні, вони розташовані з обох сторін хвоста симетрично.

Ноги У більшості птахів вільна від пір'я частина ноги (стопа) включає цівку, пальці та кігті. У деяких хижих птахів цівка і пальці вкрито пір'ям, а у морських і сивкоподібних вони вкриті м'якою шкірою, проте, як правило, тут знаходиться твердий роговий покрив, котрий, як і вся шкіра, безперервно поновлюється. У більшості птахів на ногах по 4 пальці. Пальці влаштовані по-різному, що залежить від повадок птахів та їх оточуючого середовища. Хижі птахи мають круто зігнуті гострі кігті для ловлі здобичі. У морських птахів пальці мають перетинки.

Пір'я захищає шкіру птаха, забезпечує теплоізоляцію його тіла, оскільки утримує поблизу нього шар повітря, робить обтічною його форму і збільшує площу несучих поверхонь - крил та хвоста. У хижих, морських та сивкоподібних птахів що пір'я росте із розташованих рядами заглиблень - пір'йових сумок, згрупованих в широкі смуги.

Структура пера Найбільш складно побудоване махове перо крила І порядку. Воно складене із пружного центрального стрижня, до якого прикріплені два широких плоских опахала. Внутрішнє, тобто обернене до центру птаха, опахало ширше зовнішнього. Нижня частина стрижня, колодочка, частково занурена в шкіру. Колодочка порожниста і вільна від опахал, прикріплених до верхньої частини стрижня - стовбура. Він заповнений комірчастою серцевиною і несе на нижній стороні поздовжньою борідку. Кожне опахало утворене рядом паралельних борідок першого порядку із відгалуженнями, так званими борідками другого порядку. На останніх знаходяться гачечки, що чіпляються за сусідні борідки другого порядку, з'єднуючи всі елементи опахала в єдине ціле - за механізмом застібки-блискавки.

Типи пір'я Майже всі добре помітні пір'їни побудовані так, як описано вище. Оскільки саме вони надають тілу птаха зовнішні обриси, їх називають контурними. Окрім контурних, на тілі птаха знаходяться інші за будовою пера. Найбільш звичним є пух, складений із короткого стрижня і довгих гнучких борідок, які не зчеплені між собою. Пух захищає тіло пташенят, а у дорослих птахів скритий під контурними перами, він покращує теплоізоляцію Найбільш незвичайне пір'я - це так званий порошковий пух, розміщений в особливих зонах - пудретах - під основним оперенням. Це пір'я безперервно росте і розсипається на верхівці на тонкий порох. Воно має водо відштовхуючі властивості. Форма контурних пер доволі різноманітна. Наприклад, у махових пір'їн хижих птахів краї розпушені, що робить політ майже беззвучним і дозволяє непомітно наблизитьсь до здобичі.

Линька Пір'я - це мертві утворення, не здатні до самовідновлення, тому їх необхідно періодично міняти. Випадіння старого пір'я і відростання на його місті нового називається линькою.

У більшості птахів линька із заміною всього пір'я відбувається принаймні раз на рік, звичайно наприкінці літа перед осінньою міграцією. Інша линька, що спостерігається навесні, як правило, носить частковий характер і зачіпає лише пір'я тулуба. Залишаючи на місці махові та рульові. Внаслідок линьки самці набувають яскравого шлюбного вбрання. Линька проходить поступово. У більшості хижих птахів махові та рульові пера змінюються у певній послідовності. Таким чином, одні із них уже відростають, поки інші випадають, тому протягом всієї линьки зберігається здатність до польоту. Лише у не багатьох груп літаючих птахів, причому виключно водних, всі махові скидаються одночасно.

Вся сукупність пір'я птаха в даний момент називається його оперенням, або вбранням. Протягом життя особина змінює внаслідок линьок декілька типів оперення. Перший із них - це натальний пух, присутній уже в момент вилуплювання. Наступний тип оперення - ювенільний, тобто наявний у нестатевозрілих особин. Наприклад, орлан - білохвостий лише в семирічному віці набуває типового дорослого вигляду.

Догляд за оперенням Всі птахи чистять оперення (це називається принінг), а більшість ще й купається. Деякі морські птахи декілька разів підряд занурюються у воду на льоту. Інші птахи, стоячи або присідаючи на мілині, трясуть розпушеним пір'ям, намагаючись рівномірно його змочити. Сушаться пернаті, розпушуючи та струшуючи пір'я, чистячи його дзьобом і тріпочучи крилами. Птахи змащують себе жиром, який виділяє куприкова залоза у основи хвоста. Вони дзьобом наносять його на пір'я, тим самим роблячи його стійким до змочування і більш еластичним. Щоб змастити оперення голови, птахи з допомогою дзьоба натирають жиром ноги, а потім чешуть ними голову.

Забарвлення пір'я визначається як хімічними речовинами (пігментами-барвниками), так і структурними особливостями. Пігменти каротиноїди обумовлюють червоний, оранжевий, і жовтий кольори. Інша група, меланіни, дає чорне, сіре, буре або буро-жовте забарвлення в залежності від концентрації пігментів.

Узор Для жодної групи живих істот забарвлення тіла не відіграє такої ролі як для птахів. Воно може бути криптичним, або захисним, якщо імітує оточуючий фон, роблячи особину непомітною. Особливо часто це спостерігається у самок, що нерухомо сидять на яйцях; як наслідок, вони не приваблюють уваги хижаків. Проте, іноді криптично забарвлені обидві статі.

4.3 Фізіологія

Загальний план будови тіла птахів в значній мірі визначається їх походженням, характером розмноження, розміром і двома властивими їм способами пересування. Те, що більшість птахів можуть і літати, і ходити по землі, кардинально впливає на будову їх тіла. Велика грудина і прикріплені до неї літальні м'язи допомагають їм зберігати рівновагу в польоті, а спаяний складний крижі і м'язи ніг - при пересуванні по землі. При ходьбі птиці, так само як коні і собаки, спираються на фаланги пальців. Подовжена цівка перетворює гомілковостопний суглоб птахів в функціональний аналог коліна ссавців. Суглоб, відповідний нашому коліну, розташований дуже близько до корпусу птиці.

Істотний вплив на фізіологію птахів надає відкладання великих яєць з кальцинованої шкаралупою. І хоча у більшості птахів яйця відносно малі їх тазова область збільшена, а з двох яйцепроводів і яєчників функціонують тільки ліві. У деяких хижих птахів зберігаються обидва яєчника.

Розміри сім'яників і яєчників у птахів у значній мірі залежать від фази статевого циклу. Оскільки період розмноження птахів жорстко приурочений до певної пори року, вони не обтяжені постійно вагою розвиваються в статевих шляхах яєць. Яйце птаха являє собою чудову систему життєзабезпечення: в ньому містяться всі необхідні для росту і розвитку зародка речовини, крім кисню. Механізми надходження газів через шкаралупу обговорюються в статті «Як дихають яйця птахів». У цій роботі аналізуються деталі структурної організації пір в шкаралупі і будова яйцевих оболонок, спільно регулюють інтенсивність газообміну. При занадто високій інтенсивності газових потоків зародок може висохнути, так як яйце буде випаровувати багато води, при недостатній інтенсивності - задихнутися. Всі риси будови яйця - від організації пір і оболонок на молекулярному рівні до його загальної форми - протягом мільйонів років піддавалися відбору на оптимізацію газових потоків і повне задоволення енергетичних потреб зародка.

М'язи Крила, ноги і решта частин тіла здійснюють рух з допомогою приблизно 175 різних скелетних поперечносмугастих м'язів. Вони називаються також довільними, тобто їх скорочення можуть контролюватися "свідомо" - головним мозком. В більшості випадків вони парні, симетрично розміщені з двох боків тіла.

Політ забезпечують в основному два великі м'язи, грудний і надкоракоїдальний. Обидва вони розпочинаються на грудині. Грудний м'яз, найбільший, тягне крило вниз і тим самим в повітрі обумовлює рух птаха вперед і вгору. Надкоракоїдальний м'яз тягне крило вгору, готуючи його до наступного помаху.

Окрім скелетних м'язів у птахів є гладкі, що залягають шарами в стінках органів дихальної, кровоносної, травної та сечостатевої систем. Гладкі м'язи знаходяться також в шкірі, де вони обумовлюють рух пір'я, і в очах, де вони забезпечують акомодацію, тобто фокусування .

Нервова система Центральна нервова система складена із головного і спинного мозку, які, в свою чергу утворені численними нервовими клітинами (нейронами).

Найпомітніша частина головного мозку птахів - великі півкулі, що являють собою центр вищої нервової діяльності. Поверхня їх гладка, без борозен та звивин, що властиві багатьом ссавцям, площа її порівняно невелика, що непогано корелює із порівняно низьким рівнем "інтелекту" пернатих. Всередині великих півкуль розміщено центри координації інстинктивних форм поведінки. Мозочок, що у птахів є доволі цікавим, знаходиться безпосередньо позаду великих півкуль і вкритий борознами і звивинами. Його складна будова і великі розміри відповідають непростим завданням, які пов'язані із збереженням рівноваги в повітрі і координацією багатьох необхідних для польоту рухів.

Серцево-судинна система Серце у птахів відносно велике. У птахів, які часто літають(морські), серце велике, щоб забезпечує швидку циркуляцію крові. Як і у ссавців, серце птахів чотирикамерне. Птахи є теплокровними, причому діапазон нормальних температур їх тіла вищий, ніж у людини - від 37,7 до 43,50С. Кров птахів зазвичай містить більше еритроцитів, ніж у більшості ссавців, і як результат за одиницю часу може переносити більше кисню, що необхідно для польоту.

Дихальна система У птахів ніздрі ведуть у носові порожнини в основі дзьоба. Повітря, потрапивши у ніздрі прямує до рота, спрямовується у гортань, від якої розпочинається трахея. У птахів гортань не видає звуків, а утворює лише клапанний апарат, який захищає нижні дихальні шляхи від потрапляння до них їжі і води.

Поблизу легень трахея розгалужується на два бронхи, кожний з яких прямує у свою половину легень. В точці їх розділення розміщена нижня гортань, що є голосовим апаратом. Вона утворена розширеними кістковими кільцями трахеї і бронхів та внутрішніми перетинками. До них прикріплено пари особливих співочих м'язів. Коли через нижню гортань проходить повітря, яке видихається із легень, то воно викликає вібрацію перетинок, що видає звуки. При вході до легень кожний бронх розділяється на окремі трубочки. Їх стінки пронизано кровоносними капілярами, що отримують із повітря кисень і віддають до нього вуглекислий газ. Трубочки ведуть до тонкостінних повітряних мішків, які нагадують мильні бульбашки і не пронизані капілярами. Ці мішки знаходяться за межами легень - в області шиї, плечей і тазу, навколо нижньої гортані і травних органів, а також проникають до великих кісток кінцівок.

Повітря, що вдихається рухається через трубочки і потрапляє до повітряних мішків. При видиханні воно іде із мішків знову по трубочках через легені, де знову відбувається газообмін. Таке подвійне дихання збільшує забезпечення організму киснем, що необхідно для польоту. Повітряні мішки виконують і інші функції. Вони зволожують повітря і регулюють температуру тіла, дозволяючи оточуючим їх тканинам втрачати тепло за рахунок випромінювання і випаровування.

Травна система, в принципі, являє собою порожнисту трубку, що прямує від дзьоба до клоаки. Вона приймає в себе їжу, виділяє сік із ферментами, що їжу розщеплюють, всмоктує виникаючі речовини і виводить назовні неперетравлені рештки. Хоча будова травної системи і її функції у всіх птахів як правило однакові, існують відмінності в деталях, пов'язані із конкретними харчовими звичками та раціоном тієї чи іншої групи пернатих.

Процес травлення розпочинається, коли їжа потрапляє до рота. Більшість птахів має слинні залози, які виділяють слину. Слинні залози деяких стрижів утворюють клейку рідину, що використовується для будівництва гнізд.

Із рота їжа надходить у стравохід. У птахів стравохід здатний розтягуватись і може тимчасово вміщувати значну кількість їжі, перш ніж вона надійде до шлунку. Останній поділено на дві частини - залозисту і м'язову ("пупок"). Перша утворює шлунковий сік, що починає розщеплювати їжу на гідні для всмоктування речовини. "Пупок" вирізняється товстими стінками і твердим внутрішніми гребенями, що перетирають їжу, отриману із залозистого шлунку. Це компенсує відсутність у птахів зубів. У хижих птахів в м'язистому шлунку із неперетравлених решток їжі, зокрема кісток, пір'я, волосся і твердих частин комах, утворюються округлі частинки, що періодично відригаються.

За шлунком травний тракт продовжується тонкою кишкою, де їжа остаточно перетравлюється. Товста кишка у птахів - це коротка пряма трубка, яка веде до клоаки, куди також відкриваються протоки сечостатевої системи. Таким чином, в неї потрапляють фекальні маси, сеча, яйця і сперма. Всі ці продукти виводяться із організму через єдиний отвір.

Сечостатева система Видільна система включає в себе дві нирки, що видаляють шкідливі продукти життєдіяльності із крові і утворюють сечу. Птахи не мають сечового міхура, і сеча по сечоводах проходить пряму в клоаку, де більша частина води знову всмоктується в організм. Білі кашицеподібні рештки кінець кінцем викидаються назовні разом із темними фекальними масами, що надходять із товстої кишки.

Статева система складена із гонад, або статевих залоз, і трубок, які відходять від них. Чоловічі гонади - це пара сім'яників, в яких формуються чоловічі статеві клітини - сперматозоїди. Форма сім'яників овальна або еліпсоїдна, причому лівий зазвичай більшого розміру. Вони лежать в порожнині тіла поблизу переднього кінця кожної нирки. Перед настанням сезону розмноження гормони призводять до збільшення розмірів сім'яників в сотні разів. По тонкій звивистій трубці, сім'явивідному каналу, сперматозоїди потрапляють із кожного сім'яника в сім'яний пухирець. Там вони накопичуються до настання моменту розмноження, під час якого виводяться через зовнішній отвір клоаки назовні.

Жіночі гонади, яєчники, утворюють жіночі статеві клітини - яйцеклітини. У птахів яєчник лише один, лівий. В порівнянні із мікроскопічним сперматозоїдом яйцеклітина велетенська. Основну її частину по масі складає жовток - поживний матеріал для зародка, що розвивається після запліднення. Із яєчника яйцеклітина потрапляє в трубку, що має назву яйцеводу. М'язи яйцевода проштовхують її повз різні залозисті області в його стінках. Вони оточують жовток білком, підшкаралуповими оболонками, твердою, із значним вмістом кальцію шкаралупою і, нарешті, додають до шкаралупи речовини-барвники. Перетворення яйцеклітини в готове до відкладання яйце займає близько 24 годин. Запліднення у птахів внутрішнє. Сперматозоїди потрапляють під час спарювання в клоаку самки і пливуть вгору до яйцевода. Запліднення, тобто злиття чоловічої і жіночої статевих клітин відбувається у верхньому кінці яйцевода перш, ніж яйцеклітина вкриється білком, м'якими оболонками і шкаралупою.

Органи чуття. Щоб досить добре бачити під час швидкого польоту, птахи мають кращий, ніж усі інші тварини, зір. Добре розвинений у них також слух, але нюх і смак слабкі.

Зір Очі птахів мають ряд структурно-функціональних особливостей, пов'язаних з їх способом життя. Особливо помітні їх великі розміри, що забезпечують широке поле зору. У деяких хижих птахів вони значно більші, ніж у людини. Акомодація очей, тобто пристосованість їх до чіткого бачення предметів за зміни відстані до них, у птахів проходить із дивовижною швидкістю. Скопа, що переслідує здобич, безперервно тримає її у фокусі до самого моменту ловлі. Пташине око має дві унікальні структури. Одна із них - це гребінець, складка тканини, що вдається у внутрішню камеру ока з боку зорового нерву. Можливо, ця структура допомагає вловлювати рухи, відкидаючи тінь на сітківку, коли птах рухає головою. Інша особливість - це кісткове кільце - шар дрібних пластинчастих кісточок в стінці ока. У деяких видів, особливо у денних хижаків і сов, кільце так сильно розвинене, що надає оку форму трубки. Це відсуває кришталик від сітківки, і як наслідок, птах здатний розрізняти здобич на великій відстані.

У більшості птахів очі щільно закріплені в очних западинах і не можуть рухатись. Однак цей недолік компенсовано надзвичайною рухливістю шиї, що дозволяє повертати голову майже в любому напрямку. На додачу у птахів дуже широке поле зору, оскільки очі розміщено по боках голови. Цей тип зору, при якому кожний об'єкт в кожний момент часу бачиться одним оком, називається монокулярним. Загальне поле монокулярного зору - до 340о. Його загальне поле у них обмежено приблизно 70о.

Слух Як і у ссавців, орган слуху птахів включає три частини: зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо. Однак вушна раковина у них відсутня. "Вушка" або "ріжки" деяких хижих птахів - це лише пучки подовженого пір'я, що не мають жодного відношення до слуху. У більшості птахів зовнішнє вухо являє собою короткий прохід.

Зовнішній слуховий прохід веде до барабанної перетинки. Її коливання, викликані звуковими хвилями, передаються через середнє вухо (заповнену повітрям кісткову камеру) у внутрішнє. Там механічні коливання перетворюються в нервові імпульси, що спрямовуються по слуховому нерву у головний мозок. Внутрішнє вухо включає в себе також три напівколові канали, рецептори яких забезпечують збереження рівноваги тіла.

Нюх Загалом, нюх у птахів розвинений дуже слабко. Це відповідає малим розмірам нюхових долей головного мозку і коротким носовим порожнинам, розташованим між ніздрями і ротовою порожниною.

Смак розвинений слабко, тому вистілка ротової порожнини і покриви язика в основному рогові і місця для смакових сосочків на них мало

4.4 Розмноження і розвиток

Розмноження у птахів передбачає встановлення гніздової території, шлюбну поведінку, спарювання, утворення пари, побудову гнізда, відкладання яєць, насиджування, та піклування про потомство.

Яйцеклітина, вкрита тоненькою оболонкою, має великий запас поживних речовин і води, потрібних для розвитку зародка (жовток). Сам зародок має вигляд диска, розташованого на поверхні жовтка. Яйцеклітина оточена декількома яйцевими оболонка ми, що виконують захисні функції.

Безпосередньо яйцеклітину оточує білкова оболонка. Крім захисної функції, білкова оболонка постачає воду для зародка. У ній є особливі білкові утвори - канатики, які підтримують яйцеклітину в певному сталому положенні - зародковим диском догори. Таким чином, як яйце не перевертати, зародковий диск завжди буде ближче до джерела тепла, яке виділяють птахи, що насиджують яйця.

Білкова оболонка оточена двома підшкаралупними у вигляді тоненьких плівочок. Ці оболонки захищають зародок від хвороботворних мікроорганізмів. На тупому полюсі підшкаралупові оболонки розходяться й утворюють повітряну камеру із запасом повітря для зародка.

Шкаралупа захищає яйце від механічних пошкоджень. А пори у ній забезпечують процеси газообміну зародка, що розвивається. Ззовні шкаралупи розташована ще одна тоненька оболонка, яка перешкоджає проникненню хвороботворних мікроорганізмів. У птахів, що відкладають яйця у відкритих гніздах або на ґрунті, забарвлення яєць часто збігається з тлом навколишнього середовища, що робить їх малопомітними.

На початку сезону розмноження особини встановлюють межі своєї території, яку оберігають від родичів. Звичайно цим займається лише самець. Розрізняють чотири типи таких територій:

- Територія для спарювання, гніздування, живлення.

- Територія для спарювання і гніздування, але не для живлення.

- Територія виключно для спарювання.

- Обмежена територія для спарювання і гніздування.

Після прибуття самки на гніздову ділянку самець активізує свої звукові та зорові демонстрації він співає все голосніше і періодично переслідує самку. На початку вона не здатна до запліднення, але через декілька діб її фізіологічний стан змінюється і проходить спарювання. При цьому нерідко встановлюється більш-менш міцний зв'язок між партнерами - виникають пари. Після утворення пари самці піклуються про її збереження. Вони приносять матеріал для гнізда, іноді допомагають його будувати і як правило годують самку, що насиджує. Оскільки птахи є теплокровними, вони не лише захищають яйця від впливу несприятливих погодних умов, але й обігрівають їх, сприяючи розвитку зародка. Для цього вони повинні мати гніздо, тобто будь-яке місце, куди можна відкласти яйця і де буде відбуватись насиджування.

...