Біологічні особливості видів родини Cupressaceae F. Neger у зв’язку з інтродукцією на Волино-Поділлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

НІКІТСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ САД - НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

УДК 582. 477 (477). 82. 43 /. 44

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИДІВ РОДИНИ CUPRESSACEAE F. NEGER У ЗВ'ЯЗКУ З ІНТРОДУКЦІЄЮ НА ВОЛИНО-ПОДІЛЛІ

03.00.05 - Ботаніка

ЦИЦЮРА НЕЛЯ ІВАНІВНА

Ялта - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі садово-паркового господарства і ботаніки Білоцерківського національного аграрного університету.

Науковий керівник:

Черняк Володимир Максимович, доктор біологічних наук, професор, Білоцерківський національний аграрний університет, завідувач кафедри садово-паркового господарства і ботаніки.

Офіційні опоненти:

Кузнецов Сергій Іванович, доктор біологічних наук, професор, Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України, завідувач відділу дендрології та паркознавства;

Коба Володимир Петрович, доктор біологічних наук, Нікітський ботанічний сад - Національний науковий центр УААН, завідувач лабораторії арборетуму і паркової справи відділу дендрології і квітникарства.

Захист відбудеться "15" квітня 2010 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 53.369.01 у Нікітському ботанічному саду - Національному науковому центрі УААН за адресою: 98648, АР Крим, м. Ялта, смт. Нікіта, НБС-ННЦ.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Нікітського ботанічного саду - Національного наукового центру УААН за адресою: 98648, АР Крим, м. Ялта, смт. Нікіта, НБС-ННЦ.

Автореферат розісланий "04" березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат біологічних наук С.О. Садогурська.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми полягає в необхідності комплексного дослідження родини Cupressaceae в умовах Волино-Поділля з метою збереження генофонду, збагачення видового і формового складу та його раціонального використання. Вивченням родини Cupressaceae в Україні займалися ряд вчених: М.М. Рева (1954), М.Ф. Каплуненко (1963), Р.В. Кармазін (1968), С.М. Прилуцька, З.П. Тарасенко (1977), С.І. Кузнецов (1989), Л.А. Козак (1993), Л.П. Казімірова (1996), Л.О. Коцун (1999), І.С. Маринич (1999), О.П. Суслова (1999), Л.А. Погоріла (2001), В.О. Пономаренко (2001), О.Г. Шпакова (2002), В.М. Черняк (2004), Г.С. Захаренко (2005), Г.І. Ругузова (2006) та інші, що дало нам можливість виявити таксономічний склад даних інтродуцентів, проаналізувати особливості їх використання в садово-парковому будівництві. Проте в їхніх дослідженнях охоплено не всі види, які інтродуковано на Волино-Поділлі, і зокрема такі, що зростають в одиничних екземплярах. Залишилися не вивченими вікова та кількісна структури, особливості росту та розвитку, насіннєношення і розмноження в умовах Волино-Поділля. Через це вивчення біологічних особливостей даних інтродуцентів в умовах культури, проведення оцінювання їхньої перспективності, розроблення ефективних прийомів та способів розмноження, визначення та обґрунтування основних напрямків збагачення декоративних насаджень з їх участю для регіону Волино-Поділля є актуальними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось в період з 2001 по 2009 рр. Робота виконана на кафедрі садово-паркового господарства і ботаніки Білоцерківського національного аграрного університету. Тема дисертації пов'язана з програмою науково-дослідної роботи БНАУ: "Теоретичне обґрунтування, вивчення, збереження природної і культурної флори для використання в облаштуванні ландшафтів і в озелененні міст та сіл України", номер державної реєстрації 0109U008257.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є виявлення та комплексне дослідження біологічних особливостей і ефективних прийомів розмноження інтродукованих та аборигенних представників родини Cupressaceae для подальшого збагачення існуючого асортименту декоративних рослин шляхом інтродукції. Для досягнення цієї мети програмою досліджень були поставлені такі завдання:

1. Встановити осередки зростання шпилькових родини Cupressaceae на Волино-Поділлі, скласти список видів та форм даної родини досліджуваного регіону.

2. Провести аналіз таксономічного складу родини Cupressaceae Волино-Поділля в систематичному та історичному аспектах.

3. Дослідити біологічні та екологічні особливості видів і форм в умовах інтродукції.

4. Вивчити регенераційну здатність досліджуваних шпилькових рослин і можливості її інтенсифікації.

5. Провести оцінку декоративних властивостей інтродуцентів в умовах Волино-Поділля та розробити рекомендації зі створення композицій за участю представників родини Cupressaceae.

6. Здійснити аналіз перспективності інтродукції, визначити та обґрунтувати основні напрямки раціонального використання видів родини Cupressaceae.

Об'єкт дослідження. Процес інтродукції представників родини Cupressaceae на Волино-Поділлі, розроблення біологічних основ їх розмноження та впровадження в культуру.

Предмет дослідження. Аборигенні та інтродуковані види і форми родини Cupressaceae Волино-Поділля.

Методи дослідження. Експедиційні та польові дослідження для проведення інвентаризації насаджень; біо-, морфо-, екологічні методи вивчення особливостей росту, розвитку рослин, пилування, насіннєношення, формового складу, декоративності та можливостей використання як маточника, вимогливості до вологи, світла, ґрунту; візуальні методи визначення зимо-, посухостійкості та успішності інтродукції деревних рослин; експериментальні методи насіннєвого та вегетативного розмноження деревних рослин, вивчення впливу фізіологічно активних речовин коренетворення на вкорінення стеблових живців; статистичні методи обробки експериментальних даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в умовах Волино-Поділля України здійснено систематичний та історичний аналіз таксономічного складу видів родини Cupressaceae, досліджено біологічні особливості 26 видів та 124 форм. Вивчено сезонні ритми росту і розвитку інтродукованих видів та форм Cupressaceae в умовах Волино-Поділля і на підставі аналізу екологічних властивостей доведено можливість впровадження їх у культуру. Вперше проведено класифікацію формового складу родів Chamaecyparis Spach, Juniperus L., Platycladus Spach та серед представників родини виявлено 9,6 % ювенільних форм, 20,2 % перехідних форм та 70,2 % форм з лускоподібною хвоєю, які представлені ростовою, колірно-ростовою та колірною групами. Кожному внутрішньовидовому таксону дано класифікаційну характеристику. Отримано нові дані щодо насіннєвого та вегетативного розмноження і виявлено залежність ефективності вегетативного способу розмноження від сезонного ритму росту досліджуваних рослин. Встановлено, що різниця вкорінення живців, заготовлених під час початку росту пагонів, та живців тих же рослин, заготовлених через 20 днів, складає 10,2 % на користь перших. Проведено оцінювання успішності інтродукції видів родини Cupressaceae на Волино-Поділлі та виявлено найбільш перспективні види для досліджуваного регіону.

Практичне значення одержаних результатів. Набула подальшого розвитку каталогізація представників родини Cupressaceae досліджуваного регіону. Створення ботанічної колекції шпилькових, яка нараховує 10 видів та 44 форми досліджуваної родини, надає можливість ширше впровадити в озеленення міст і сіл Волино-Поділля малопоширені види та декоративні форми, що підтверджено актами впровадження, які додаються до роботи. Розроблено рекомендації стосовно масового вегетативного розмноження видів родини Cupressaceae. Результати проведених досліджень можуть мати широке застосування в практиці зеленого будівництва. На основі комплексного дослідження біоекологічних особливостей обґрунтовано перспективність використання видів родини Cupressaceae в декоративному садівництві, лісовому господарстві, фітомеліорації, з господарською метою, виділено види та форми для кожного напрямку. Запропоновано асортимент для формування вуличних і паркових насаджень, озеленення шкіл та дитячих закладів, колекційних насаджень, а також принципи створення та зразки планів-схем садово-паркових композицій за участю малопоширених інтродукованих видів та форм.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним дослідженням. Автором розроблено програму і сформульовано завдання досліджень, проведено аналіз літератури, здійснено 47 експедицій по Волино-Поділлю та 3 наукових відрядження до Польщі, проведено польові та лабораторні експериментальні дослідження, математичну обробку, аналіз і узагальнення отриманих результатів, сформульовано висновки та практичні рекомендації, здійснено оформлення ілюстрацій, створено ботанічну колекцію видів і форм родини Cupressaceae. У наукових роботах, що написані у співавторстві, автор є повноправним членом творчого колективу. Вимоги біоетики та права співавторів не порушені.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були представлені на Міжнародній конференції "Біорізноманітність флори: проблеми збереження і раціонального використання", присвяченій 150-річчю Ботанічного саду Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів, 27-29 квітня, 2004 р.); IV Міжнародній науковій конференції молодих дослідників "Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин і зеленого будівництва" (до 170-річчя парку "Тростянець") (м. Тростянець, 20-23 травня, 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Біорізноманіття: сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку" (м. Полтава, 28-29 жовтня, 2004 р.); V Міжнародній конференції молодих дослідників "Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин і зеленого будівництва", (м. Київ, 7-10 червня, 2005 р.); Міжнародній науковій конференції, присвяченій 150-річчю з дня народження академіка С.Г. Навашина, (м. Київ, 10-14 грудня, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми інтродукції та акліматизації рослин" (м. Дніпропетровськ, 8-11 вересня, 2008 р.); І, ІІ і V звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу інституту з педагогічних, суспільних, технічних та гуманітарних наук відповідно за 2005, 2006 і 2009 роки (м. Кременець); звітних наукових конференціях викладачів хіміко-біологічного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (2003-2007 рр.); розширеному засіданні відділу дендрології та квітникарства Нікітського ботанічного саду - Національного наукового центру (16 грудня, 2008 р.), розширеному засіданні кафедри садово-паркового господарства і ботаніки Білоцерківського національного аграрного університету (25 травня, 2009 р.); засіданні Вченої ради Нікітського ботанічного саду - Національного наукового центру (30 липня, 2009 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 11 наукових праць, з яких 4 статті в періодичних наукових фахових виданнях України, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 270 сторінках комп'ютерного тексту, з них основний текст займає 144 сторінки. Складається зі вступу, шести розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел (258 джерел, в тому числі 16 іноземних) та 4 додатків. Дисертація містить 35 таблиць, 97 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Систематика, еколого-географічна характеристика родини Cupressaceae F. Neger, історія інтродукції.

1. Систематичний огляд та історія вивчення видів родини Cupressaceae. Родина Cupressaceae належить до порядку Сосни (Pinales), класу Хвойні (Pinopsida), підвідділу Сосноподібні (Pinаcae), відділу Голонасінні (Pinophyta) (М.А. Кохно, В.І. Гордієнко, Г.С. Захаренко, 2001). Дану родину на Волино-Поділлі представляють 26 видів, які належать до 7 родів і включають 124 форми (табл. 1.1). Це становить 36,8 % від загальної кількості родів у родині, 18,6 % від загальної кількості видів світової флори Cupressaceae та 87,5 % від загальної кількості родів, 53,1 % від загальної кількості видів України.

Таблиця 1.1. Чисельність родів, видів та форм родини Cupressaceae Волино-Поділля

Дослідженням родини Cupressaceae в Україні займалися ряд вчених: М.М. Рева (1954) вивчав історію інтродукції Juniperus virginiana в Україні, М.Ф. Каплуненко (1963) займався дослідженням біологічних особливостей видів родів Thuja, Platycladus у зв'язку з їх культурою в Поліссі та Лісостепу України; Р.В. Кармазін (1968) вивчав формовий склад роду Thuja в західних областях України, родів Juniperus, Chamaecyparis на Львівщині; С.М. Прилуцька та З.П. Тарасенко (1977) досліджували родину Cupressaceae на Харківщині; С.І. Кузнецов (1989) та І.С. Маринич (1999) вивчали біологічні особливості північноамериканських видів родини Cupressaceae в Лісостепу України; Л.А. Козак (1993) та Л.А. Погоріла (2001) вивчали біологічні особливості видів роду Juniperus у Лісостепу України; В.О. Пономаренко (2001) займалась міжвидовим щепленням видів роду Juniperus у дендропарку "Софіївка"; Г.І. Ругузова (2006) досліджувала природне відновлення реліктового середземноморського виду Juniperus oxycedrus L. в умовах Криму. Дослідженням біологічних основ інтродукції і культури видів роду Cupressus L. займався Г.С. Захаренко (2005). Родину Cupressaceae як складову культивованої дендрофлори Кам'янецького Придніпров'я вивчала Л.П. Казімірова (1996), Волині - Л.О. Коцун (1999), Волино-Поділля - В.М. Черняк (2004), Південного Сходу України - О.П. Суслова (1999), О.Г. Шпакова (2002).

2. Географічне походження досліджуваних видів. Культивовані на Волино-Поділлі види родини Cupressaceae належать до 17 флористичних провінцій із 8 флористичних областей: Циркумбореальної, Східноазіатської, Атлантично- Північноамериканської, Області Скелястих гір, Середземноморської, Ірано-Туранської, Мадреанської (Голарктичне царство), Індокитайської (Палеотропічне царство). Найбільше видів є вихідцями із Циркумбореальної та Східноазіатської областей, відповідно 10 та 11, і найменше - із Мадреанської та Індокитайської (по 1 виду).

3. Порівняльний аналіз природно-кліматичних умов району інтродукції та природних ареалів. Порівняльний аналіз природних умов регіону дослідження та природних ареалів вказує на те, що пошук нових видів-інтродуцентів для впровадження у культуру необхідно зосередити на районах-аналогах, перш за все таких, як Атлантичний та Тихоокеанський регіони Північної Америки, Північна Японія та Корея, Північно-Східний Китай, Мала та Середня Азія.

Загальна оцінка кліматичних ресурсів Волино-Поділля у порівнянні з кліматичними умовами названих вище регіонів свідчить про те, що тут є достатньо світла, тепла і вологи для успішної інтродукції представників родини Cupressaceae. Цей аналіз дає можливість прогнозувати успішність інтродукції і оцінити особливості процесу акліматизації інтродуцентів у нових умовах зростання.

Розділ 2. Об'єкт, матеріали і методика досліджень. Предметом дослідження були аборигенні та інтродуковані види родини Cupressaceae Волино-Поділля. Дослідження проводили стаціонарно та маршрутним методом протягом 2001-2009 рр. При цьому вивчали результати культивування шпилькових у 74 осередках зелених насаджень, 1 селекційно-насіннєвому центрі, стаціонарні дослідження проводили на базі 2 колекційних ділянок. Для визначення видів та декоративних форм використовували академічне видання "Деревья и кустарники СССР" (Т.1, 1951) з урахуванням робіт О.Л. Липи (1939), С.І. Кузнецова, П.Я. Чуприни (1985), Г. Крюссмана (1986), С.К. Черепанова (1995), Gelderen G., Smith J. (1996), S.L. Mosyakin, M.M. Fedoronchuk (1999), Novak (1999), М.А. Кохна (2001), А.І. Івченка, М.Й. Мазепи (2001). Флористичний аналіз здійснено відповідно до ботаніко-географічного поділу світу А.Л. Тахтаджяна (1978). За основу визначення геоморфологічних меж Волино-Поділля нами прийнято схеми районування, розроблені В.Г. Бондарчуком (1949), П.Н. Цисем (1951), К.І. Геренчуком (1968), Ю.Л. Грубріним (1972), А.І. Барбаричем (1977). При опрацюванні ботаніко-географічного районування України дотримувались районування М.А. Кохна, В.І. Гордієнка, Г.С. Захаренка (2001), згідно з яким досліджуваний регіон розміщений на території чотирьох ботаніко-географічних районів (Волинський Лісостеп, Розтоцько-Опільські ліси, Західний Лісостеп, Правобережний Лісостеп). Таксономічний склад вивчали шляхом маршрутного обстеження насаджень. Оцінювання успішності інтродукції деревних рослин в умовах Волино-Поділля проведено методом інтегральної числової оцінки життєздатності та перспективності дерев та кущів на основі візуальних спостережень П.І. Лапіна і С.В. Сиднєвої (1973) та шкали ступенів успішності інтродукції деревних рослин М.А. Кохна та О.М. Курдюка (1994). Класифікацію життєвих форм здійснювали згідно з системою К. Раункієра (1934). Опис досліджуваних видів та форм проводили, використовуючи напрацювання О.І. Колесникова (1974), Н.В. Гроздової (1986), Г. Крюссмана (1986), Є.С. Аксьонова (2000), М.А. Кохна (2001), О.А. Калініченка (2003) та власні спостереження. Класифікували формовий склад відповідно до системи Р.В. Кармазіна (1968). Кількісну структуру насаджень вивчали згідно з методичним підходом Б.К. Термени, В.В. Буджака (1998).

Фенологічні спостереження проводили за методикою Н.Є. Булигіна (1974) та "Методикою фенологічних досліджень у ботанічних садах СРСР" (1975). Оцінку репродуктивної здатності давали, користуючись 6-бальною шкалою О.А. Калініченка (1978). Інтенсивність пилування та рясність насіннєношення визначали візуально за 5-бальною шкалою О.М. Колісніченка (2004). Ступінь зимостійкості рослин визначали за 5-бальною шкалою М.А. Кохна та О.М. Курдюка (1994). Посухостійкість оцінювали прямими методами діагностики на фоні посухи, використовуючи класифікацію П.А. Генкеля (1982) та 6-бальну шкалу С.С. П'ятницького (1961). Рівні адаптації досліджених видів за їх стійкістю проти несприятливих умов навколишнього середовища та репродуктивною здатністю визначали за методикою О.А. Калініченка (1978).

Насіннєве та вегетативне розмноження інтродуцентів вивчали шляхом закладання польових та лабораторних дослідів. Насіннєве розмноження досліджували, керуючись методикою П.І. Лапіна (1970) та методичними вказівками з насіннєзнавства інтродуцентів (1980). При цьому вивчали строки дозрівання насіння, визначали лабораторну схожість та енергію проростання насіння, ефективність методів передпосівної підготовки насіння. При вегетативному розмноженні використовували досвід робіт А.І. Северової (1949), М.І. Докучаєвої (1967), З.Я. Іванової (1982), С.Ф. Ясько (1985), Є.В. Білик (1993) та методичні рекомендації з розмноження деревних та кущових рослин (1998). Вивчали вплив віку живців та віку материнських рослин на вкорінення стеблових живців, технологічні особливості живцювання декоративних форм досліджуваних видів, терміни живцювання та їхній вплив на утворення коренів, вплив зовнішніх факторів та передпосадкового обробітку живців на їх вкорінюваність.

Основні напрямки збагачення декоративних насаджень за участю видів родини Cupressaceae визначали, використовуючи рекомендації В.М. Черняка (2004). За основу декоративного аналізу інтродуцентів були прийняті загальні підходи до характеристики природних декоративних властивостей деревних рослин, розроблені О.І. Колесніковим (1974), О.А. Калініченко (2003). При формуванні рекомендованого асортименту для їх впровадження в зелене будівництво використовували праці Ю.Л. Атаманюка (1985), В.В. Пушкаря, С.І. Кузнецова, Г.О. Миронової (1987), Д.Г. Хессайона (2001), О.А. Калініченка (2003), В.В. Пушкаря, С.І. Кузнецова (2005) та методичні рекомендації зі створення культурфітоценозів в лісостепу України (1989). Експериментальні дані оброблені методами математичної статистики Г.М. Зайцева (1983).

Розділ 3. Аналіз біоекологічних особливостей видів, форм родини Cupressaceae F. Neger в умовах інтродукції.

1. Історія інтродукції видів родини Cupressaceae в Україні. В історії інтродукції виділено такі періоди: Пізнє Відродження (ХVІ-ХVІІІ ст.), Новітня історична епоха, в якій умовно виділено три окремих періоди - ХІХ ст., ХХ ст., ХХІ ст.

Встановлено, що для інтродукції та культивування нових видів родини Cupressaceae в Україні найрезультативнішими були кінець ХVІІІ та ХІХ століття.

Початок інтродукції видів родини Cupressaceae на Волино-Поділлі датується 1806-1810 рр. і збігається з часом заснування та становлення Кременецького ботанічного саду, де вперше було інтродуковано Juniperus virginiana L., Platycladus orientalis (L.) Franco, Thuja occidentalis L., Chamaecyparis lawsoniana Parl.

2. Морфологічна характеристика. Аналіз насаджень за участю шпилькових родини Cupressaceae Волино-Поділля за життєвими формами показав, що досліджувані рослини - це вічнозелені багатостовбурні та одностовбурні дерева - 57 таксонів (15 видів, 42 форми), що складають 38,0 % від загальної кількості таксонів, деревця - 25 таксонів (3 види, 22 форми) - 16,7 %, кущі - 50 таксонів (6 видів, 44 форми) - 33,3 % та кущики - 18 таксонів (2 види, 16 форм) - 12,0 %.

Більшість досліджуваних видів у культурі поліморфні, тобто характеризуються наявністю багатьох форм, які вирізняються архітектурою крони, будовою пагонів та забарвленням хвої. Так, надгрупа А (ювенільні форми, хвоя голчаста) представлена 12 таксонами (9,6 %), надгрупа Б (перехідні форми, хвоя проміжного типу) - 25 таксонами (20,2 %), надгрупа В (лускоподібна хвоя) - 87 таксонами (70,2 %). Ростова група - 43 форми (49,4 %), колірно-ростова - 8 форм (9,2 %), колірна - 36 форм (41,4 %). Форм нормального росту є 19 (37,3 %), середньорослих - 13 (25,4 %), низькорослих - 19 (37,3 %). Відхилення за формою крони мають 26 форм (51 %), відхилення за формою крони та будовою пагонів - 25 форм (49 %).

3. Таксономічний склад родини Cupressaceae Волино-Поділля. Встановлено, що на Волино-Поділлі зростають Calocedrus decurrens (Torr.) Florin., Chamaecyparis lawsoniana Parl. (17 форм), Chamaecyparis nootkatensis (Lamb.) Spach (1 форма), Chamaecyparis obtusa Sieb. et Zucc. (4 форми), Chamaecyparis pisifera Sieb. et Zucc. (18 форм), Juniperus chinensis L. (8 форм), Juniperus communis L. (5 форм), Juniperus excelsa M. Bieb., Juniperus foetidissima Willd., Juniperus horizontalis Moench (3 форми), Juniperus pseudosabina Fish. et Mey., Juniperus sabina L. (4 форми), Juniperus sargentii (Henry) Takeda ex Koidz. (1 форма), Juniperus seravschanica Kom., Juniperus sibirica Burgsd., Juniperus squamata Lamb. (3 форми), Juniperus turkestanica Kom., Juniperus virginiana L. (6 форм), Microbiota decussata Kom., Platycladus orientalis (L.) Franco (8 форм), Thuja koraiensis Nakai, Thuja occidentalis L. (41 форма), Thuja plicata D. Don. (4 форми), Thuja standishii (Gordon) Carriere, Thuja sutchuensis Franch, Thujopsis dolabrata Sieb. et Zucc. (1 форма). Домінантним за видовим складом є рід Juniperus (13 видів), за формовим складом - рід Thuja (45 форм), дещо менше форм (40) включає рід Chamaecyparis та рід Juniperus нараховує 30 форм.

Найбільша кількість таксонів наявна в Кременецькому ботанічному саду (15 видів і 40 форм), Львівському ботанічному саду Національного лісотехнічного університету України (17 видів і 58 форм), на біостаціонарі Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (10 видів і 44 форми).

4. Вікова та кількісна структури насаджень. В результаті аналізу вікової структури встановлено, що у ботанічних садах, дендропарках, парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва та міському озелененні Волино-Поділля зростають рослини генеративного віку, в яких спостерігається утворення генеративних пагонів.

Серед них виділяються молоді (10-15 років) - 42,3 %, середньовікові (від 15 до 50 років) - 46,2 % та старі (понад 50 років) - 23,1 % генеративні особини. cupressaceae біологічна таксономічний регенераційна

Окремих представників аборигенного виду Juniperus communis в лісах Волино-Поділля можна ідентифікувати як сенильні особини, тобто ті, які внаслідок старості втратили здатність до розмноження.

Вікова структура розсадників ботанічних садів та дендропарків, колекційних ділянок представлена віргінільними рослинами (від проростання насіння до початку пилування), серед яких виділяються проростки (в рік проростання насіння), ювенільні (від 6-и місяців до 3-ох років), іматурні рослини І (3-5 років) та ІІ (5-10 років) підгруп.

Аналіз кількісної структури насаджень за участю видів родини Cupressaceae показав, що серед досліджуваних видів та форм 125 таксонів (22 види, 103 форми), які складають 83,3 % від загальної кількості таксонів, належать до першої групи інтродуцентів (культивуються в ботанічних садах, дендраріях або парках поодиноко); до другої групи (зрідка трапляються в зелених насадженнях населених пунктів, на приватних ділянках) належать 15 таксонів (1 вид, 14 форм) - 10 %; третя група (широко використовуються в зеленому будівництві) містить 10 таксонів (3 види, 7 форм) - 6,7 %.

Розділ 4. Ріст та розвиток видів родини Cupressaceae F. Neger в умовах Волино-Поділля.

1. Тривалість вегетації. Строки вегетації залежать насамперед від видової належності та погодних умов. Найнижча середньомісячна температура вегетаційних періодів 2003-2005 років - + 2^оС, найвища - + 24,2 ^оС. За нашими спостереженнями, вегетаційний період видів родини Cupressaceae в зазначених температурних умовах триває від 212 до 222 днів. З них на ріст пагонів у довжину припадає 70-130 днів. Встановлено, що набрякання вегетативних бруньок у досліджуваних видів спостерігається у квітні (тривалість фази від 9 до 14 днів). Розгортання бруньок відмічали у видів роду Juniperus у третій декаді квітня. Початок росту пагонів відмічається у першій декаді травня і триває по першу декаду вересня. Охвоєння пагонів спостерігається у третій декаді травня та охоплює першу декаду червня (тривалість фази 12-19 днів). Утворення бруньок відновлення розпочинається в основному в третій декаді липня і триває 7-9 днів. Пилування розпочинається в кінці квітня, закінчується на початку травня та триває 6-10 днів. Шишки дозрівають у кінці жовтня - на початку листопада (тривалість фази 9-14 днів) (рис. 4.1).

2. Особливості пилування та насіннєношення. В умовах Волино-Поділля у видів родини Cupressaceae спостерігається ранній вступ у пору насіннєношення (з 7-10 років). У роботі наведено аналіз пилування та насіннєношення 26 досліджуваних видів. З них 11 видів пилують та насіннєносять (Chamaecyparis lawsoniana, Chamaecyparis nootkatensis, Chamaecyparis pisifera, Juniperus communis, Juniperus еxcelsа, Juniperus virginiana, Platycladus orientalis, Thuja occidentalis, Thuja plicata, Thuja standishii, Thuja sutchuensis), що становить 42,3 % від загальної кількості видів; 2 види пилують, але не насіннєносять (Juniperus pseudosabina, Juniperus sabina) - 7,7 %; 13 видів не пилують (Calocedrus decurrens, Chamaecyparis obtusa, Juniperus chinensis, Juniperus foetidissima, Juniperus horizontalis, Juniperus sargentii, Juniperus seravschanica, Juniperus sibirica, Juniperus squamata, Juniperus turkestanica,

Примітка*: 1 - набрякання вегетативних бруньок; 2 - розгортання бруньок; 3 - лінійний ріст пагонів; 4 - охвоєння пагонів; 5 - утворення бруньок відновлення; 6 - пилування; 7 - дозрівання шишок.

Рис. 4.1. Феноспектр сезонного розвитку видів родини Cupressaceae в умовах Волино-Поділля (2003-2005 рр.).

Microbiota decussata, Thuja koraiensis, Thujopsis dolabrata) - 50 %. За строками пилування досліджувані види нами розділено на дві групи: види більш раннього пилування (квітень) - Chamaecyparis lawsoniana, Chamaecyparis nootkatensis, Juniperus excelsa, Juniperus pseudosabina, Juniperus sabina, Platycladus orientalis та види пізнішого пилування (квітень-травень) - Chamaecyparis pisifera, Juniperus сommunis, Juniperus virginiana, Thuja occidentalis, Thuja plicata, Thuja standishii, Thuja sutchuensis.

Тривалість пилування першої групи становить 13-16 днів, а другої - 7-10 днів. Це пояснюється тим, що види першої групи пилують у період нестійкої погоди, тому у них спостерігається триваліший цикл пилування. Види другої групи пилують у сприятливіший за погодними умовами час, їх пилування проходить більш дружно, у коротший термін. Частина досліджуваних видів не вступили у фазу пилування за період наших спостережень. Це пояснюється, швидше за все, невідповідністю широти їхньої екологічної амплітуди кліматичним умовам району інтродукції.

Найбільш рясно пилують Chamaecyparis pisifera, Juniperus communis, Thuja occidentalis, Thuja plicata. Найбільше насіннєношення спостерігається у Juniperus communis, Juniperus virginiana, Platycladus оrientalis, Thuja occidentalis, Thuja plicata середньовікової генеративної групи.

3. Ріст пагонів. Особливості росту центральних річних пагонів простежено у 27 форм Thuja occidentalis у віргінільних іматурних рослин ІІ групи (5-10 років), інтродукованих в умовах Волино-Поділля. Нами зафіксовано, що ріст пагонів розпочинається в першій декаді травня і завершується в першій декаді вересня та складається з чотирьох періодів, які відрізняються інтенсивністю росту. Початковий період росту пагонів охоплює травень-червень і триває близько 50 днів. Період інтенсивного росту становить близько 60 днів та припадає на літні місяці (липень-серпень). Тривалість періоду уповільненого росту (серпень-вересень) становить у середньому 10 днів, а стаціонарного стану (вересень-березень) - близько 180 днів.

Більш тривала фаза росту до 130 днів характерна для ювенільних рослин (до 3-ох років) та молодих генеративних особин (10 років і більше), а менша - 110-120 днів - для іматурних рослин І підгрупи (3-5 років). У досліджуваних рослин спостерігається поліваріантність ритмологічного типу, тобто тривалість росту пагонів варіює від 70 до 130 днів.

4. Зимостійкість та посухостійкість. Ступінь пошкодження низькими зимовими температурами визначали щорічно в квітні-травні протягом шести років (2001-2007 рр.) у рослин усіх вікових категорій.

У результаті спостережень виявлено, що з 26 досліджених видів 16 (61,5 %) не пошкоджуються низькими зимовими температурами, а це значить, що їх зимостійкість оцінюється в 5 балів (цілком виражена зимостійкість). Це Calocedrus decurrens, Chamaecyparis nootkatensis, Chamaecyparis obtusa, Chamaecyparis pisifera, Juniperus communis, Juniperus excelsa, Juniperus foetidissima, Juniperus horizontalis, Juniperus pseudosabina, Juniperus sabina, Juniperus sibirica, Juniperus turkestanica, Juniperus virginiana, Thuja occidentalis, Thuja plicata, Thuja standishii.

У більш суворі зими (2002-2003 рр. з мінімальною зимовою температурою - 24,7°С та 2005-2006 рр. з найнижчою температурою - 27,6°С) у 10 видів (38,5 %) після перезимівлі спостерігалося обмерзання кінців однорічних пагонів, що дає підстави оцінити їх зимостійкість у 4 бали (частково обмерзають річні пагони). Це Chamaecyparis lawsoniana, Juniperus chinensis, Juniperus sargentii, Juniperus seravschanica, Juniperus squamata, Microbiota decussata, Platycladus orientalis, Thuja koraiensis, Thuja sutchuensis, Thujopsis dolabrata. Така зимостійкість досліджуваних видів дозволяє рекомендувати їх для широкого використання в зеленому будівництві.

Фактичну посухостійкість визначали за 6-бальною шкалою С. С. П'ятницького (1961). За час наших спостережень у досліджених видів видимих пошкоджень від посухи не виявлено, а отже їх посухостійкість оцінюється в 5 балів - рослини не страждають від посухи.

5. Оцінка адаптації досліджених видів за їх стійкістю проти несприятливих умов навколишнього середовища та репродуктивною здатністю. Оцінювання адаптації досліджених видів за їх стійкістю проти несприятливих умов навколишнього середовища та репродуктивною здатністю показала, що І рівень адаптації (адаптувались слабко) спостерігається у 13 видів (50 %) (Calocedrus decurrens, Chamaecyparis obtusa, Juniperus chinensis, Juniperus foetidissima, Juniperus horizontalis, Juniperus sargentii, Juniperus seravschanica, Juniperus sibirica, Juniperus squamata, Juniperus turkestanica, Microbiota decussata, Thuja koraiensis, Thujopsis dolabrata). ІІ рівень адаптації (середній) - у 2 видів (7,7 %) (Juniperus pseudosabina, Juniperus sabina). ІV рівень адаптації (високий) - в 11 видів (42,3 %) (Chamaecyparis lawsoniana, Chamaecyparis nootkatensis, Chamaecyparis pisifera, Juniperus communis, Juniperus excelsa, Juniperus virginiana, Platycladus orientalis, Thuja occidentalis, Thuja plicata, Thuja standishii, Thuja sutchuensis). Видів ІІІ рівня адаптації (добрий) не виявлено.

6. Оцінка успішності та перспективності інтродукції. Аналіз оцінки успішності інтродукції досліджуваних видів родини Cupressaceae в умовах Волино-Поділля показав, що повна ступінь акліматизації спостерігається у 13 видів (50 %): Chamaecyparis lawsoniana, Chamaecyparis nootkatensis, Chamaecyparis рisifera,

Juniperus communis, Juniperus excelsa, Juniperus рseudosabina, Juniperus sabina, Juniperus virginiana, Platycladus orientalis, Thuja occidentalis, Thuja plicata, Thuja standishii, Thuja sutchuensis, добра - також у 13 видів (50 %): Calocedrus decurrens, Chamaecyparis obtusa, Juniperus chinensis, Juniperus foetidissima, Juniperus horizontalis, Juniperus sargentii, Juniperus seravschanica, Juniperus sibirica, Juniperus squamata, Juniperus turkestanica, Microbiota decussatа, Thuja koraiensis, Thujopsis dolabrata. Видів, у яких акліматизація задовільна, слабка або відсутня, не існує.

У результаті аналізу життєздатності та перспективності інтродукції видів родини Cupressaceae за методикою П.І. Лапіна, С.В. Сиднєвої (1973) встановлено, що до І групи (цілком перспективні) належать 10 видів (Chamaecyparis nootkatensis, Chamaecyparis pisifera, Juniperus communis, Juniperus excelsa, Juniperus virginiana, Platycladus orientalis, Thuja occidentalis, Thuja plicata, Thuja standishii, Thuja sutchuensis), які становлять 38,5 % від загальної кількості видів. До ІІ групи (перспективні) відносяться 3 види (Chamaecyparis lawsoniana, Juniperus pseudosabina, Juniperus sabina), що становить 11,5 %. 13 видів (Calocedrus decurrens, Chamaecyparis obtusa, Juniperus chinensis, Juniperus foetidissima, Juniperus horizontalis, Juniperus sargentii, Juniperus seravschanica, Juniperus sibirica, Juniperus squamata, Juniperus turkestanica, Microbiota decussata, Thuja koraiensis, Thujopsis dolabrata) зараховано до ІІІ групи перспективності (менш перспективні), що становить 50 % від загальної кількості видів. За інтегральною оцінкою малоперспективних видів родини Cupressaceae не виявлено.

Рослини І групи перспективності ми рекомендуємо для широкого впровадження в культуру, бо вони є досить зимостійкими, зберігають характерну природну форму росту, їм властива висока пагоноутворювальна здатність, вони мають щорічний приріст пагонів, повноцінну насінну продукцію і можуть розмножуватися в культурі насінням місцевої репродукції. Незважаючи на нижчі показники життездатності, рослини ІІ групи перспективності за відповідних умов культивування також можуть бути використані в озелененні. Рослини ІІІ групи перспективності потребують подальшого вивчення.

Розділ 5. Розмноження видів родини Cupressaceae F. Neger.

1. Насіннєве розмноження. Визначено термін дозрівання насіння видів родини Cupressaceae в умовах Волино-Поділля. Так, насіння Chamaecyparis lawsoniana, Chamaecyparis pisifera, Juniperus virginiana, Platycladus orientalis, Thuja plicata дозріває в 1-ий рік у жовтні-листопаді, Thuja occidentalis, Thuja sutchuensis - в 1-ий рік у жовтні, Juniperus communis, Juniperus excelsa - на 2-ий рік у вересні-листопаді, Chamaecyparis nootkatensis - на 2-ий рік у жовтні.

Досліджено біологічні особливості насіння 7-и видів родини Cupressaceae: Chamaecyparis lawsoniana, Chamaecyparis pisifera, Juniperus communis, Juniperus virginiana, Platycladus orientalis, Thuja occidentalis, Thuja plicata, яке зібране з колекційних рослин Кременецького та Кам'янець-Подільського ботанічних садів.

З метою вивчення можливостей насіннєвого розмноження шпилькових родини Cupressaceae, нами проводились дослідження з визначення енергії проростання, лабораторної схожості та впливу передпосівної обробки насіння на його схожість (замочування, стратифікація, витримування при негативній температурі та скарифікація). Встановлено, що лабораторна схожість досліджуваних видів становить 61,9-94,3 %. Це свідчить про те, що інтродуковані види продукують життєздатне насіння. Platycladus orientalis, Thuja occidentalis та Thuja plicata продукують насіння високої якості (92,2-94,3 %), Juniperus virginiana - доброї якості (88,6 %), Chamaecyparis lawsoniana та Chamaecyparis pisifera - задовільної якості (61,9-66,7 %). Насіння Juniperus communis в рік висіву не проросло. Як показують результати досліджень, схожість насіння у представників роду Chamaecyparis невелика. Це пов'язано як з новими умовами середовища, так і з генетичними особливостями організму і підтверджує літературні дані про низьку якість насіння кипарисовиків в умовах природного ареалу. Тому вважаємо, що для представників даного роду ефективнішим є вегетативний спосіб розмноження.

Нами досліджено, що замочування насіння перед висівом та його термін суттєво не впливають на схожість насіння усіх досліджуваних видів; витримування у вологому піску протягом 20 днів збільшило відсоток схожості на 2-6 % порівняно з контролем; витримування насіння до посіву при негативній температурі не доцільне, бо схожість насіння досліджуваних видів в порівнянні з контролем знизилась на 2-5 % (рис. 5.1). Для Juniperus communis ефективнішим методом передпосівної обробки насіння є комбінована подовжена стратифікація протягом 4-5 місяців, у порівнянні зі скарифікацією. Відсоток схожості насіння у цьому випадку становить 80 %, а схожість насіння даного виду після скарифікації - 76 %.

Рис. 5.1. Зведені дані насіннєвого розмноження видів родини Cupressaceae: 1 - Chamaecyparis lawsoniana, 2 - Chamaecyparis pisifera, 3 - Juniperus virginiana, 4 - Platycladus orientalis, 5 - Thuja оccidentalis, 6 - Thuja рlicata.

2. Вегетативне розмноження. Насіннєве розмноження шпилькових часто проблематичне через низьку якість (рід Chamaecyparis) та тривалу схожість насіння (рід Juniperus), а також повільний ріст сіянців, складні умови зберігання насіння (порушення температурного і водного режимів). Тому нами проведено дослідження вегетативного розмноження видів та форм родини Cupressaceae. Під час дослідів враховували такі аспекти: вік та тип стеблових живців, які використовувалися у роботі; вік материнської рослини та його вплив на результати вкорінення; технологічні особливості живцювання декоративних форм досліджуваних видів; терміни живцювання та їхній вплив на утворення коренів; вплив зовнішніх факторів на вкорінюваність живців; вплив передпосадкової обробки живців на їх вкорінюваність. Регенеративну здатність живців досліджували у 8 видів та 20 форм.

У результаті досліджень встановлено, що з віком живців збільшується їхня регенеративна здатність. Гірше вкорінюються живці із однорічного приросту і набагато краще вкорінюються живці, які взято з багаторічних пагонів. У другому випадку набагато краще утворюються корінці; відзначено більший відсоток вкорінення живців і кращий розвиток кореневої системи у рослин, які вкорінилися, що має велике значення для зимівлі і подальшого розвитку. Крім цього, від віку живців залежать розміри вкорінених рослин. Так, висота рослин, отриманих вегетативним шляхом з маленьких з однорічного приросту живців становить максимум 110 (70) мм, тоді як рослини з живців із 2-3-річного приросту досягають висоти 260 (160) мм. Розмноження зимовими живцями з багаторічного приросту (5 років і більше) прийнятніше для рослин роду Juniperus. Представники родів Chamaecyparis, Platycladus, Thuja краще розмножуються зимовими живцями з 2-3-річного приросту.

Живці, заготовлені з молодих рослин, володіють більшою регенеративною здатністю порівняно зі старшими. Оптимальний вік для розмноження шпилькових рослин родів Chamaecyparis, Juniperus, Platycladus, Thuja, Thujopsis родини Cupressaceae - 2-4 (10) років. Нами також встановлено, що живці з материнської рослини, яку недавно було отримано вегетативним шляхом, вкорінюються порівняно краще. Так, відсоток вкорінення живців Thuja occidentalis, які взято з молодих рослин, становить 90,7 %, а зі старих - 82,7 %.

Досліджено, що в екологічних умовах Волино-Поділля найвищу здатність до утворення адвентивних коренів мають живці з 2-4-річних пагонів, які заготовили в І декаді травня (ранньовесняне живцювання). При живцюванні в цей період спостерігається найбільший відсоток вкорінення живців (68,5-84,1 %), що свідчить про досить інтенсивний ризогенез. Відсоток вкорінення живців тих же видів і форм, висаджених у ІІІ декаді травня - І декаді червня (пізньовесняне живцювання), дещо менший (64,5-78,9 %). А під час літнього живцювання (ІІІ декада червня - І декада липня) відсоток вкорінення напівздерев'янілих живців знижується (42,1-54,5 %). При осінньому та зимовому живцюванні живці шпилькових рослин вкорінювалися значно гірше, ніж навесні (32,7-48,6 %) (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Терміни живцювання (1 - ранньовесняне, 2 - пізньовесняне, 3 - літнє, 4 - осіннє, 5 - зимове) та вкорінюваність (%) стеблових живців видів родини Cupressaceae в умовах Волино-Поділля (середні дані за 2003-2005 рр.).

Вивчено, що важливішими для вегетативного розмноження видів родини Cupressaceae є біологічні критерії, а не календарні строки живцювання. Так, найбільший відсоток вкорінення живців форм Thuja occidentalis, заготовлених під час початку росту пагонів (І етап - відповідно 5.05. і 15.05.), становить 86,0-87,8 %, у ІІ етап (15.05. і 25.05.) - 80,2-83,7 %, у ІІІ етап (25.05. і 4.06.) - 75,8-79,1 % (табл. 5.1). Результати наших досліджень дають підстави стверджувати, що на ефективність вегетативного розмноження значною мірою впливають сезонні ритми росту рослин.

Таблиця 5.1. Ріст однорічних пагонів та відсоток вкорінення живців форм Thuja occidentalis L. родини Cupressaceae F. Neger в умовах Волино-Поділля

За результатами наших досліджень, найкращими стимуляторами вкорінення є відповідно вкорінювач АВ, гетероауксин, препарат,,Чаркор". Відсоток вкорінених живців для Thuja складає 72,1-75,2 %, Chamaecyparis - 65,5-68,9 %, Juniperus - 69,1-71,9 %, Platycladus - 74,1-75,0 %, Thujopsis - 69,5-70,0 %, а у контролі відповідно 70,8-73,4 %, 64,0-66,7 %, 66,3-69,6 %, 72,5 %, 65,2 %. Вплив дії перманганату калію та перекису водню, які мають бактерицидну дію, не підвищує відсоток вкорінюваності живців порівняно з контролем, але значно зменшує їх загибель від загнивання.

Глюкозу та мед бджолиний не варто використовувати як стимулятори вкорінення для шпилькових. Цукри, які входять до складу цих речовин, знижують кислотність субстрату, внаслідок чого відсоток вкорінюваності зменшується відповідно до 64,1-70,0 %, 62,5-65,9 %, 67,1-67,8 %, 69,8-69,0 %, 63,2-64,8 %.

Розділ 6. Впровадження в культуру видів та форм родини Cupressaceae F. Neger.

1. Оцінка декоративності досліджуваних видів і форм. Встановлено, що види та форми родини Cupressaceae характеризуються високою декоративністю (4 та 5 балів) та є перспективними рослинами для декоративного садівництва. Дано декоративну характеристику (життєва форма, висота 6- та 10-річних рослин, форма крони, забарвлення хвої) 37-и таксонів зібраної колекції.

2. Основні принципи і способи побудови композицій за участю видів та форм родини Cupressaceae. На основі літературних джерел (О.І. Колесніков (1974), В.В. Пушкар (1986), В.В. Пушкар, С.І. Кузнецов (2005), О.А. Калініченко (2003), Д.Г. Хессайон (2001) та власних досліджень викладені основні принципи добору шпилькових при створенні садово-паркових композицій. Встановлено, що для створення висококласних деревних композицій за участю видів та форм родини Cupressaceae необхідно дотримуватися таких головних принципів, як екологічний, фітоценотичнний та художньо-декоративний, враховуючи такі принципи, як мінімалізм, стильова відповідність та сумісність, цілісність образу, оглядовість.

На основі даних обстеження насаджень Волино-Поділля, з урахуванням власних рекомендацій охарактеризовано десять категорій зелених насаджень за участю видів та форм досліджуваної родини: солітери, деревні групи, лінійні насадження, зелені стіни та живі загорожі, боскети, фігурні зелені вироби, куліси та екрани, кам'янисті гірки, ґрунтопокривні, вази та контейнери.

3. Основні напрямки раціонального використання видів родини Cupressaceae та їх обґрунтування. Обґрунтовано, що поповнення декоративних насаджень за участю Cupressaceae можна здійснювати в таких напрямках, як декоративне садівництво (всі досліджені види та форми), лісове господарство (Thuja plicata та Thuja occidentalis), фітомеліорація (Juniperus chinensis, Juniperus horizontalis, Juniperus pseudosabina, Juniperus sabina, Juniperus sibirica), господарські цілі (Juniperus communis, Juniperus virginiana, Juniperus sabina, Thuja occidentalis), охорона рідкісних видів (Juniperus excelsa, Juniperus foetidissima, Juniperus sabina).

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі представлені результати досліджень таксономічного складу, біологічних та екологічних особливостей видів та форм родини Cupressaceae в умовах Волино-Поділля. Наведені результати вивчення регенераційної здатності досліджуваних шпилькових рослин і можливості її інтенсифікації, що становить інтерес для масового використання в зеленому будівництві району досліджень. Дано оцінку перспективності інтродукції, визначено та обґрунтовано основні напрямки раціонального використання видів родини Cupressaceae.

1. Встановлено, що родину Cupressaceae на Волино-Поділлі представляють 26 видів, що належать до 7 родів та мають 124 форми. Вони зосереджені у 74 осередках зелених насаджень Волино-Поділля: 5 ботанічних садах, 6 дендропарках, 24 парках-пам'ятках садово-паркового мистецтва, 13 міських парках, 5 дендраріях, насадженнях 10 міст, 11 малих населених пунктів.

2. Виявлено, що досліджувані рослини - це вічнозелені багатостовбурні та одностовбурні дерева (мезофанерофіти) - 38,0 % від загальної кількості таксонів, деревця (мікрофанерофіти) - 16,7 %, кущі (мікрофанерофіти) - 33,3 % та кущики (хамефіти) - 12,0 %, більшість з яких у культурі поліморфні, тобто характеризуються наявністю багатьох форм, які вирізняються архітектурою крони, будовою пагонів та забарвленням хвої (надгрупа А (ювенільні форми, хвоя голчаста) - 12 таксонів (9,6 %), надгрупа Б (перехідні форми, хвоя проміжного типу) - 25 таксонів (20,2 %), надгрупа В (лускоподібна хвоя) - 87 таксонів (70,2 %); ростова група - 43 форми (49,4 %), колірно-ростова - 8 форм (9,2 %), колірна - 36 форм (41,4 %); форм нормального росту - 19 (37,3 %), середньорослих - 13 (25,4 %), низькорослих - 19 (37,3 %); відхилення за формою крони мають 26 форм (51 %), відхилення за формою крони та будовою пагонів - 25 форм (49 %).