Техногенні радіонукліди у гідробіонтах водойм різного типу

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІональна академія наук України

Інститут гідробіології

УДК 546.32/36:577.34:597.08

Техногенні радіонукліди у гідробіонтах водойм різного типу

03.00.17 - гідробіологія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора біологічних наук

ВОЛКОВА Олена Миколаївна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті гідробіології НАН України.

Науковий консультант: доктор біологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техники України Кузьменко Михайло Ілліч, Інститут гідробіології НАН України, провідний науковий співробітник відділу прісноводної радіоекології.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Єгоров Віктор Миколайович, Інститут біології південних морів ім. О.О. Ковалевського НАН України, завідувач відділу радіаційної та хімічної біології;

доктор біологічних наук, Кутлахмедов Юрій Олексійович, Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України, завідувач лабораторії радіоекологічної надійності біосистем відділу біофізики та радіобіології;

доктор біологічних наук, професор, Щербак Володимир Іванович, Інститут гідробіології НАН України, провідний науковий співробітник.

Захист відбудеться 07 жовтня 2008 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.213.01 Інституту гідробіології НАН України за адресою: 04210, м.Київ, пр. Героїв Сталінграда, 12.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту гідробіології НАН України (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 12).

Автореферат розісланий “ 3 ” вересня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук Н.І. Гончаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Внаслідок випробувань ядерної зброї та розвитку атомної енергетики біосфера зазнає прогресуючого радіонуклідного забруднення.

Радіаційні аварії, що виникають на об'єктах атомного виробництва і супроводжуються надходженням радіоактивних речовин у навколишнє середовище, негативно впливають на радіаційний стан прилеглих територій. У численних наукових публікаціях [Куликов, 1975; Гродзинский, 1993; Aarkrog, 1996; Крупные радиационные…, 2001; Трапезников, 2001; Поликарпов, 2006] проаналізовані наслідки радіаційних аварій у Великобританії, Росії, США та інших країнах світу.

В Україні проблема радіонуклідного забруднення наземних і водних екосистем особливої актуальності набула після аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС), внаслідок якої у природне середовище надійшло і повітряним шляхом було рознесено на величезні відстані 1,9510¹⁸ Бк радіоактивних речовин [Информация об аварии…, 1986]. Особливо інтенсивного забруднення тривалоіснуючими біологічно небезпечними радіонуклідами ⁹⁰Sr,¹³⁷Cs та іншими зазнали території України, Білорусі та Росії. Значна кількість аварійних чорнобильських радіонуклідів надійшла у верхні притоки Дніпра та його водосховища, природні та штучні водойми північних районів Київської, Житомирської, Рівненської та Чернігівської областей. Забруднення техногенними радіонуклідами стало постійно діючим чинником впливу на життєдіяльність біосистем різних рівнів організації та формування якості поверхневих вод. За час, що минув після Чорнобильської катастрофи, виконані радіоекологічні дослідження, які переважно розкривають кількісні характеристики радіонуклідного забруднення територій, фізико-хімічний стан радіонуклідів, процеси їх транспорту і міграції у ґрунтах та водоймах. Показано відмінність фізико-хімічних форм випадінь радіонуклідів у зоні відчуження та на віддалених територіях [Радиогеохимия в зоне…, 1992; Викид та забруднення…, 2002 ]. У ряді наукових робіт [Рябов, 1997; Лукашов, 2001; Зарубін 2003; Гудков, 2006] досліджені особливості накопичення радіонуклідів біотичними компонентами водойм зони відчуження ЧАЕС.

Проте до останнього часу відсутні вагомі порівняльні дослідження радіонуклідного забруднення великих рік Європи та їх водосховищ - Дніпра, Волги, Південного Бугу. Не проводилися дослідження особливостей формування радіонуклідного забруднення гідробіонтів різних трофічних рівнів та екологічних груп у водоймах різного типу та з різними рівнями радіонуклідного забруднення, зокрема у лотичних та лентичних гідроекосистемах Полісся та Лісостепу України. Залишалися незаповненими прогалини у пізнанні поведінки радіонуклідів у трофічних ланцюгах гідробіонтів та очевидною визначалась необхідність встановити закономірності переходу радіонуклідів між абіотичними та біотичними компонентами водних екосистем різного типу. До останнього часу не досліджені процеси формування рівнів радіонуклідного забруднення гідробіонтів у водних екосистемах з урахуванням чинників часу та простору. Зазначені проблемні питання були покладені в основу даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до наукових досліджень, що здійснювалися в Інституті гідробіології НАН України: “Вивчити вплив АЕС, які розташовані в басейні Дніпра і Південного Бугу, на формування радіоекологічної ситуації у водних екосистемах” (№ держреєстрації 0194U023255); “Дослідити механізми взаємодії радіонуклідів з абіотичними та біотичними компонентами, з'ясувати роль біоти у процесах перерозподілу радіонуклідів у водних екосистемах (№ держреєстрації 0198U003586); “Роль гідробіонтів у процесах міграції і трансформації радіонуклідів у системі донні відклади - водне середовище” (№ держреєстрації 0101U004987) та договору з Міністерством з питань надзвичайних ситуацій (МНС України) “Оцінка розподілу радіонуклідів в екосистемах рибоводних ставів в зоні радіоактивного забруднення, спрямована на блокування транспорту радіонуклідів до людини” (№ держреєстрації 0199U003796), що був складовою Науково-технічної програми з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення на період 1994-2000 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи було встановлення закономірностей формування радіонуклідного забруднення гідробіонтів різних трофічних рівнів у водоймах лотичного та лентичного типу з урахуванням чинників часу та простору.

Дослідженнями передбачалося виконання таких завдань:

вивчити процеси формування радіонуклідного забруднення гідробіонтів дніпровських та волзьких водосховищ;

оцінити рівні накопичення радіонуклідів у гідробіонтах р. Десни, малих річок зони Полісся, р. Південний Буг, озер та ставів зон Полісся та Лісостепу України;

вивчити вплив деяких чинників зовнішнього середовища на процеси накопичення радіонуклідів гідробіонтами;

дослідити закономірності формування співвідношень вмісту радіонуклідів у гідробіонтах різних екологічних груп та трофічних рівнів;

визначити швидкість зниження вмісту ⁹⁵Zr,¹⁰⁶Ru, ¹⁴⁴Ce та ¹³⁷Cs у представників водної біоти; став радіонуклід гідробіонт річка

виконати ретроспективну та прогнозну оцінку рівнів вмісту ¹³⁷Cs в організмі риб водойм різного типу;

розробити принципи регулювання рівнів накопичення радіонуклідів в організмі риб риборозплідних ставів зони Полісся.

Об'єкт дослідження - забруднення радіонуклідами техногенного походження прісноводних біосистем після аварії на ЧАЕС.

Предмет дослідження - формування радіонуклідного забруднення гідробіонтів у водоймах різного типу.

Методи дослідження - гідробіологічні та радіоекологічні методи польових та лабораторних досліджень; радіохімічні та спектрометричні методи визначення питомої активності радіонуклідів у абіотичних та біотичних компонентах водних екосистем; математичні та комп'ютерні методи аналізу динамічних особливостей накопичення радіонуклідів у гідробіонтах; методи статистичного аналізу результатів досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено закономірності формування у просторі та часі радіонуклідного забруднення гідробіонтів різних трофічних рівнів дніпровських водосховищ. Вперше визначено шляхи надходження радіонуклідів чорнобильського походження у волзькі водосховища. Проведено порівняльний аналіз особливостей формування радіонуклідного забруднення гідробіонтів дніпровських та волзьких водосховищ. Вперше визначено особливості накопичення радіонуклідів у гідробіонтах р. Десни, малих річок правобережної частини басейну Дніпра, озер Шацького природного національного парку, ставів різного призначення Рівненської, Житомирської, Київської та Чернігівської областей. Встановлено швидкість зменшення питомої активності ⁹⁵Zr, ¹⁰⁶Ru, ¹⁴⁴Ce у вищих водяних рослинах, молюсках дніпровських водосховищ та питомої активності ¹³⁷Cs у рибах водойм різного типу. Встановлено чинники формування видоспецифічності накопичення ⁹⁰Sr та ¹³⁷Cs вищими водяними рослинами за умов одноразового та хронічного надходження радіонуклідів у водні екосистеми. Методами математичного моделюванням показано, що співвідношення вмісту ¹³⁷Cs у рослинах різних екологічних груп є одним з показників динаміки та шляхів надходження радіонукліда до водних екосистем. Вперше показана залежність потоків міграції ¹³⁷Cs по трофічних ланцюгах водних екосистем різного типу від швидкості водообміну водойм.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлено закономірності динаміки накопичення радіонуклідів гідробіонтами водойм різного типу мають важливе значення для ретроспективної оцінки формування дозових навантажень на водні організми. Визначена швидкість зменшення вмісту радіонуклідів у гідробіонтах може бути використана для прогнозних оцінок рівнів радіонуклідного забруднення гідробіонтів у разі надходження радіоактивних речовин до водних екосистем.

На основі принципу “ризиквигода” розроблено метод блокування надходження ¹³⁷Cs до організму риб у риборозплідних ставах, який дозволяє із найменшими фінансовими витратами досягти зниження питомої активності радіонукліда у рибній продукції до встановлених законодавством допустимих рівнів.

Розроблені: “Практичні рекомендації до ведення рибного господарства та радіоекологічна ситуація у рибоводних ставах у забруднених радіонуклідами та важкими металами районах України" (узгоджені з Міністерством рибного господарства України 15.10. 1996 р.), які були передані у МНС України для впровадження.

Результати роботи разом з іншими даними Інституту гідробіології НАН України реалізовані при виконанні Державної програми невідкладних заходів щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1990-1993 рр.) і Науково-технічної програми з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян на 1994-1995 рр. та на період до 2000 року.

Особистий внесок здобувача. Дисертація базується на отриманих особисто автором результатах польових та лабораторних досліджень. Автором самостійно розроблено концепцію роботи, обґрунтовано тему, сформульовано мету і завдання досліджень, освоєно необхідні для виконання дисертаційної роботи методи, виконано аналіз, узагальнення результатів і сформульовано висновки.

Автор отримувала допомогу у відборі проб гідробіонтів від І.В. Панькова. У проведенні спектрометричного аналізу та з питань статистичної обробки даних автор одержувала допомогу від В.В. Беляєва. Технічну допомогу у процесі відбору гідробіонтів та підготовки проб для аналізу дисертанту періодично надавали співробітники відділу радіоекології. Результати досліджень, виконаних за участю колег, відображені у спільних роботах. Автор висловлює всім щиру подяку.

Апробація результатів роботи. Результати дисертації були представлені на Радіобіологічному з'їзді (Київ,1993); 2-му з'їзді Гідроекологічного товариства України (Київ, 1997); International seminar of freshwater and estuarine radioecology (Lisbon, Portugal, 1994); Міжнародній конференції “Проблемы рационального использования биоресурсов водохранилищ” (Киев, 1995); XXVI Congress of International Association of Theoretical and Applied Limnology (Sao Paulo, Brasil, 1995); Щорічній науковій конференції Інституту ядерних досліджень (Київ, 1999); Fifth International Symposium and Exhibition on Environmental Contamination in Central and Eastern Europe (Prague, 2000); IV съезде по радиационным исследованиям (радиобиология, радиоэкология, радиационная безопасность), (Москва, 2001); Міжнародній конференції “П'ятнадцять років Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання”, (Київ, 2001); NATO Advanced Reserch Workshop “Ecological Standardisation and Equidosimetry for Radioecology and Environmental Ecology” (Kiev, 2002); Международном научном семинаре “Радиоэкология Чернобыльской зоны” (Славутич, 2002); 5-й международной научной конференции “Сахаровские чтения” (Минск, 2005); ІІІ з'їзді з радіаційних досліджень (радіобіологія і радіоекологія), (Київ, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми аквакультури та раціонального використання водних біоресурсів” (Київ, 2005); Международной конференции памяти доктора биологических наук, профессора Б.А. Флерова (Борок, 2005); Международной конференции “Чернобыль 20 лет спустя” (2006, Гомель); Международной конференции “Биологические эффекты малых доз ионизирующей радиации и радиоактивное загрязнение среды” (Биорад-2006) (Сыктывкар, 2006); Всеукраїнському науковому семінарі “Біомедична електроніка та фізичні методи в екології” (Львів-Ворохта, 2007); Міжнародній конференції “Сучасні проблеми біології, екології та хімії”, присвяченій 20-річчю біологічного факультету ЗНУ (Запоріжжя, 2007).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 61 друковану роботу, із них: 2 у колективних монографіях, 17 у наукових журналах, 17 у збірниках наукових праць та 22 у матеріалах та тезах конференцій, з'їздів і семінарів; 2 у інших періодичних виданнях. Опубліковані методичні рекомендації.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 348 сторінках друкованого тексту, складається із вступу, аналітичного огляду літератури, опису матеріалів і методів досліджень, семи розділів власних досліджень з обговоренням і узагальненням одержаних результатів, висновків і списку використаної літератури. Текст ілюстровано 122 рисунками і 30 таблицями. Список використаної літератури містить 427 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Радіонуклідне забруднення навколишнього природного середовища внаслідок аварії на ЧАЕС. Проведено аналіз літературних даних щодо якісного та кількісного складу чорнобильського викиду та просторового розподілу радіонуклідів на водозбірних територіях прісноводних екосистем. Проаналізовано сучасний стан досліджень процесів накопичення радіонуклідів прісноводними гідробіонтами. Відзначено, що інформація про рівні накопичення радіонуклідів гідробіонтами у водоймах, які були забруднені внаслідок Чорнобильської катастрофи, вкрай обмежена. Відзначена актуальність досліджень динамічних особливостей формування рівнів вмісту радіонуклідів у гідробіонтах водних екосистем різного типу з урахуванням чинників часу та простору.

Об'єкти та методи досліджень. Об'єктами досліджень були гідробіонти та абіотичні компоненти дніпровських та волзьких водосховищ; річок Південний Буг, Десна, Сейм, Ірша, Жерів, Гнилоп'ять; озер Волинської та Рівненської областей України; озер Брянської області Росії та Гомельської області Білорусі; ставів різного призначення Чернігівської, Київської, Житомирської та Рівненської областей. Досліджені водойми розташовані на територіях із щільністю радіонуклідного забруднення площі водозбору 2-1480 кБк/м², щільність радіонуклідного забруднення територій наведена за Atlas …, 2001; 20 років…, 2006.

Відбір проб водяних рослин та молюсків дніпровських водосховищ здійснювали упродовж 19862006 рр., риб у 1991-2005 рр. Відбір проб гідробіонтів інших досліджуваних водойм проводили у 1986-2006 рр. Питому активність радіонуклідів визначали у зелених нитчастих водоростях роду Сladofora, 44-х видах вищих водяних рослин, 10-ти видах молюсків та 24-х видах риб.

Визначення вмісту радіонуклідів проводили на гамма-спектрометричних установках з детекторами ДГДК-40А, ДГДК-80А, ДГДК-100В, ДГДК-125Б, ДГДК-170В, комплекту блоків системи “Вектор” та амплітудного аналізатора АІ-4096-А90, або аналізаторів АІ-1024, SBS-30 та відповідно загальноприйнятим радіохімічним методикам [Лаврухина, 1963; Гольфман, 1963; Кленус, 2006].

Результати вимірів вмісту радіонуклідів у гідробіонтах наведені у Бк/кг повітряно-сухої маси для зелених нитчастих водоростей та вищих водяних рослин, природної вологості - для молюсків та риб. Здатність водних організмів акумулювати радіонукліди виражається коефіцієнтом накопичення (Кн), який визначали за відношенням питомої активності радіонуклідів у тканинах гідробіонтів до їх середньорічного вмісту у воді досліджуваних водойм. Коефіцієнт переходу (Кп) визначали як відношення питомої активності укорінених водяних рослин до питомої активності донних відкладів, або відношення питомої активності представників вищої та попередньої ланок трофічних ланцюгів.

Математичні моделі динаміки вмісту радіонуклідів у гідробіонтах побудовані на основі розробок Крышев, 1986; Егоров, 1987. Встановлення функціональних залежностей проводили з урахуванням рекомендацій [Сквайрс, 1971; Марчук, 1982; Айвазян, 1983; Алгоритмы…, 1984; Математическое …, 1987]. Статистичну обробку даних проводили з використанням загальноприйнятих методів Лакин, 1973; Большов, 1983.

Вміст радіонуклідів у гідробіонтах великих рівнинних водосховищ. Дніпровські водосховища. Формування радіонуклідного забруднення гідробіонтів дніпровських водосховищ було зумовлене щільністю випадінь техногенних радіонуклідів з аерозолями на водну поверхню під час аварії на ЧАЕС та гідродинамічними особливостями міграції радіоактивних речовин по каскаду водосховищ. У перші тижні після аварії до 88 % сумарної активності вищих водяних рослин та молюсків Київського і Канівського водосховищ обумовлювали короткоіснуючі ¹³¹І та ¹⁴⁰Ва. Динаміка вмісту короткоіснуючих радіонуклідів у вищих водяних рослин та молюсках дніпровських водосховищ визначалась фізичним розпадом радіоактивних ізотопів та процесами біологічного накопичення та виведення. Зниження вмісту ¹³¹I, ¹⁴⁰Ba та ¹⁴¹Ce у вищих водяних рослинах та ¹⁰³Ru, ¹⁴⁰Ba і ¹⁴¹Ce у молюсках відбувалося швидше за їх природний розпад, а відносно тривалий час реєстрації ¹³¹I в організмі молюсків свідчив про їх здатність до активного поглинання радіонукліда із водних мас.

Із часом внесок тривалоіснуючих радіонуклідів у сумарну активність вищих водяних рослин та молюсків дніпровських водосховищ зростав, і, починаючи з 1987 р., радіонуклідне забруднення зазначених груп гідробіонтів Кременчуцького, Дніпродзержинського, Запорізького та Каховського водосховищ обумовлювали ⁹⁰Sr і ¹³⁷Cs. З 1988 р. вказані радіонукліди визначали забруднення водних організмів Канівського водосховища, а з 19891990 рр. Київського водосховища.

Впродовж 19892003 рр. спостерігалась тенденція до зниження у часі та просторі вмісту ⁹⁰Sr у вищих водяних рослинах та молюсках дніпровських водосховищ. Питома активність зазначеного радіонукліда у занурених вищих водяних рослинах Київського водосховища зменшилася від величини (28084) Бк/кг у 1989 р. до (175) Бк/кг у 2003 р., у рослинах Каховського водосховища від (13440) Бк/кг до (51) Бк/кг. Через 10 років після аварії на ЧАЕС питома активність ⁹⁰Sr у рибах дніпровських водосховищ, окрім Київського, в основному не перевищувала величин, характерних для доаварійного періоду.

Формування у часі та просторі рівнів вмісту ¹³⁷Cs у гідробіонтах різних систематичних груп було обумовлене різними чинниками: загальним вмістом радіонукліда в екосистемах водосховищ, віддаленістю від джерела забруднення - ЧАЕС, швидкістю водообміну водосховищ та часом, що минув після аварії. Щільність випадінь радіоактивних аерозолів на поверхню дніпровських водосховищ, щільність забруднення ¹³⁷Cs донних відкладів та середньорічна концентрація вищезгаданого радіонукліда у водних масах зменшувалася із зростанням відстані від ЧАЕС, і впродовж перших 56 років після аварії спостерігалося закономірне зменшення питомої активності ¹³⁷Cs у гідробіонтах від Київського до розташованих нижче за течією Дніпра водосховищ (рис. 1).

Із часом, внаслідок змиву забруднених ¹³⁷Cs донних відкладів із мілководних до глибоководних ділянок водосховищ, процесів мулонакопичення, що призводять до захоронення ¹³⁷Cs у глибоких шарах донних відкладів, та зменшення середньорічних концентрацій радіонукліда у воді, на формування рівнів вмісту радіонукліда у вищих водяних рослинах та молюсках-фільтраторах збільшувався вплив надходження ¹³⁷Cs у водосховища із водозбірної площі р. Прип'ять під час

Рис. 1 Питома активність ¹³⁷Cs у рдесника пронизанолистого (а) та у дрейсени бузької (б) дніпровських водосховищ, 1989 р.: 1 - Київське; 2 - Канівське; 3 - Кременчуцьке; 4 - Днівродзержинське; 5 - Запорізьке; 6 - Каховське

весняних повеней. Регулююча роль у дніпровському каскаді Кременцуцького водосховища, в екосистемі якого впродовж вегетаційного сезону затримуються повеневі води, обумовила утворення сприятливих умов для накопичення ¹³⁷Cs певними групами водних організмів. У той час, як рівні вмісту радіонукліда у гідробіонтах Київського водосховища поступово зменшувалися, питома активність ¹³⁷Cs у вищих водяних рослинах та молюсках-фільтраторах Кременчуцького водосховища упродовж тривалого часу залишалася на високому рівні (рис.2).

Рис. 2 Динаміка вмісту ¹³⁷Cs у рдесника пронизанолистого (а) та дрейсени бузької (б) Кременчуцького водосховища

За умов хронічного надходження радіонуклідів у дніпровські водосховища через 17 років після аварії сформувалися порівняно близькі рівні вмісту ¹³⁷Cs у вищих водяних рослин і молюсках-фільтраторах Київського та Кременчуцького водосховищ, проте виникла значна різниця між питомою активністю зазначеного радіонукліда у гідробіонтах вказаних груп трьох верхніх дніпровських водосховищ та у відповідних групах гідробіонтів водосховищ, розташованих нижче за течією Дніпра (рис.3).

Рис. 3 Питома активність ¹³⁷Cs у рдесника пронизанолистого (а) та у дрейсени бузької (б) дніпровських водосховищ, 2003 р.: 1 - Київське; 2 - Канівське; 3 - Кременчуцьке; 4 - Дніпродзержинське; 5 - Запорізьке; 6 - Каховське

Дещо іншим був характер формування у просторі та часі рівнів вмісту ¹³⁷Cs у рибах дніпровських водосховищ. Впродовж 19912003 рр. питома активність ¹³⁷Cs у рибах Київського та Канівського водосховищ була вищою, ніж у представниках іхтіофауни Кременчуцького, Запорізького та Каховського водосховищ (рис. 4).Через 17 років після аварії на ЧАЕС відповідно до рівнів накопичення ¹³⁷Cs рибами каскад дніпровських водосховищ можна було розподілити на дві ділянки - Київське і Канівське водосховища та водосховища, які розташовані нижче за течією Дніпра, при цьому питома активність ¹³⁷Cs у рибах Кременчуцького, Запорізького та Каховського водосховищ не перевищувала характерних для доаварійного періоду величин. Отже, формування рівнів накопичення ¹³⁷Cs рибами у більшому ступені залежало від первинного забруднення водосховищ та від загальної кількості цього радіонукліда, зосередженого в екосистемах, ніж від особливостей транспорту у каскаді дніпровських водосховищ більш забруднених під час весняних повеней радіонуклідами водних мас.

Волзькі водосховища. У 1988 р. розчинені у воді та сорбовані на зависях ^134,137Cs чорнобильського походження обумовлювали від 61 до 100 % загального вмісту радіонуклідів цезію у водних масах волзьких водосховищ. Основним джерелом надходження радіонуклідів чорнобильського походження у водні маси волзьких водосховищ були повеневі води р. Оки, що підтверджено аналізом співвідношення концентрацій ¹³⁴Cs та ¹³⁷Cs у воді та зависях.

Виконані нами Исследования…, 1994 дослідження показали, що питома активність ⁹⁰Sr та ^134+137Cs у гідробіонтах р. Волги знаходилася у широких межах (табл. 1). Мінімальний вміст радіонуклідів у водних організмів був зареєстрований на рівні величин, характерних для представників водної флори і фауни дніпровських водосховищ до аварії на ЧАЕС. Максимальна питома активність ⁹⁰Sr у водяних рослинах перевищувала максимальні доаварійні значення у 5, ¹³⁷Cs - в 11 разів, у молюсках - відповідно у 4 та 7 разів.

Рис. 4 Середня питома активність ¹³⁷Cs у рибах дніпровських водосховищ: а - 1991 р.; б - 1993 р.; в - 1995 р.; г - 2003 р.; 1 - Київське; 2 - Канівське; 3 - Кременчуцьке; 4 - Запорізьке; 5 - Каховське. Значення питомої активності наведені у логарифмічному масштабі, стрілкою відзначений доаварійний рівень вмісту ¹³⁷Cs у рибах дніпровських водосховищ

Таблиця 1

Питома активність радіонуклідів у гідробіонтах р. Волги, Бк/кг

Гідробіонти	90Sr	134+137Cs
	мінімальна	максимальна	мінімальна	максимальна
Зелені нитчасті водорості	0,40,1	9,61,4	9,32,1	24,42,4
Вищі водяні рослини	0,40,2	32,42,4	0,60,2	41,03,6
Молюски	2,30,7	28,12,5	0,90,2	35,53,4

На тлі збільшення вмісту радіонуклідів цезію у водних масах від Рибінського водосховища до гирла р. Волги питома активність ¹³⁷Cs у гідробіонтах на різних ділянках каскаду волзьких водосховищ вірогідно не відрізнялася, що обумовлено дискримінаційним впливом збільшення на 54 % загальної мінералізації води нижче гирла р. Оки Волга…, 1978 та розбавленням забруднених під час весняних повеней водних мас р. Оки водами р. Ками. Отже, радіонуклідне забруднення вищих водяних рослин та молюсків волзьких водосховищ сформувалося внаслідок випадіння з аерозолями на поверхню водойм радіонуклідів чорнобильського походження та їх транспорту по каскаду забруднених у вегетаційний сезон 1986 р. водних мас. Величини максимальної питомої активності радіонуклідів цезію у гідробіонтах волзьких водосховищ були сумірні із рівнями, характерними у цей період для водних організмів пониззя Дніпра Радиогеоэкология…, 1997, де щільність радіонуклідного забруднення територій була приблизно близькою до щільністі забруднення більшості прилеглих до волзьких водосховищ територій. Проте, максимальна питома активність ⁹⁰Sr у гідробіонтах була у 3 рази нижчою, ніж у представників відповідних груп водних організмів пониззя Дніпра.

Вміст радіонуклідів у гідробіонтах лентичних екосистем. Особливості радіонуклідного забруднення гідробіонтів в екосистемах ставів. У 19962001 роках у північних районах Житомирської та Рівненської областей радіонуклідне забруднення вищих водяних рослин та риб ставів комплексного призначення було зумовлене ¹³⁷Cs, а внесок ⁹⁰Sr до їхньої сумарної активності не перевищував 10 %. Питома активність ⁹⁰Sr у вищих водяних рослинах була зареєстрована у діапазоні (154) Бк/кг, риб - (0,311,0) Бк/кг. Величина питомої активності ¹³⁷Cs у гідробіонтах залежала не тільки від щільності радіонуклідного забруднення територій, на яких розташовані стави, але і від особливостей їх водозабезпечення (табл.2).

Таблиця 2

Вміст ¹³⁷Cs у компонентах ставів комплексного призначення зони Полісся Житомирської (№№ 1, 2) та Рівненської (№№ 35) областей

№№	Тип ставів	Щільність, кБк/м2*	Питома активність 137Cs у гідробіонтах (Бк/кг)
			Рогіз вузьколистий	Ставковик звичайний	Карась сріблястий
1	Наливні	555-1480	32096	307	20056
2	Руслові	10	236	133	10322
3	Наливні	185	8324	155	214
4	Руслові	185	620198	195	26579
5	Наливні	20	15042	112	10029

Нами було встановлено, що на територіях із значною щільністю радіонуклідного забруднення вміст ¹³⁷Cs у гідробіонтах наливних ставів може бути відносно невисоким у разі надходження води до водойм із річок, площа водозбору яких забруднена радіонуклідами у меншому ступені. Стави, споруджені у руслах малих річок Полісся, слугують акумуляторами ¹³⁷Cs, який надходить до екосистеми під час повеней, що призводить до формування підвищених рівнів вмісту зазначеного радіонукліда рибами.

Середні показники питомої активності ¹³⁷Cs у рибах (короп, карась сріблястий, товстолоб білий, амур білий) окремих риборозплідних господарств зони Полісся знаходилися у діапазоні величин (415818) Бк/кг, зони Лісостепу - (2,00,6297) Бк/кг. Найвищий середній вміст радіонукліда зареєстрований у рибах ставів риборозплідного господарства на території Зарічнянського району Рівненської області, де на час проведення досліджень рибу вирощували виключно на природних кормах. Частина нагульних ставів риборозплідного господарства забезпечувалася водою з р. Стир, частина - за рахунок дренажу боліт. Питома активність ¹³⁷Cs у коропа та карася сріблястого з першої групи ставів знаходилася у діапазоні величин 2055 Бк/кг, другої 50180 Бк/кг, що свідчить про істотну роль джерела водопостачання у формуванні радіонуклідного забруднення риб водойм такого типу. Додатковим чинником, що призвів до високих рівнів накопичення ¹³⁷Cs рибами ставів другої групи, ми вважаємо уповільнений водообмін, порівняно із водообміном першої групи ставів.

Аналіз результатів досліджень особливостей забруднення ⁹⁰Sr абіотичних компонентів наливних риборозплідних ставів та вмісту радіонукліда у рибі показав наявність залежності між вмістом ⁹⁰Sr у воді та рибі (рис. 5).

Рис. 5 Залежність між питомою активністю ⁹⁰Sr у воді та рибі риборозплідних ставів зони Полісся

Прямої залежності між концентрацією ¹³⁷Cs у воді, донних відкладах та рівнями накопичення радіонукліда рибами не зареєстровано, але нами встановлено, що вміст радіонукліда у рибах збільшується із збільшенням запасів ¹³⁷Cs у верхньому 10-ти сантиметровому шарі донних відкладів наливних ставів.

Озера. В озерах виникли найбільш сприятливі умови для формування підвищених рівнів накопичення радіонуклідів гідробіонтами. У замкнених екосистемах озер депоновано майже 100 % радіоактивних речовин, які випали на їх поверхню з аерозолями, а хронічне надходження радіонуклідів із площі водозбору призводить до збільшення їх загальних запасів. У 1992 р. вміст ⁹⁰Sr у вищих водяних рослинах оз. Святське (Гомельська область, Білорусь) досягав 1114, ¹³⁷Cs - 6508 Бк/кг, у рибах, відповідно - 100 та 3700 Бк/кг, що у кілька разів вище величин, характерних на той період для рослин Київського водосховища Радионуклиды в биосистемах …, 1994. Значні рівні накопичення ¹³⁷Cs у представників кінцевих ланок трофічних ланцюгів зареєстровані в озерах, що розташовані на віддалених від ЧАЕС територіях. Так, у 19961999 рр. питома активність ¹³⁷Cs у рибах озер Шацького національного природного парку досягала 50 Бк/кг, у рибах оз. Біле (Володимирецький район Рівненської області) - 1000 Бк/кг. У 2006 р. питома активність ¹³⁷Cs у рибах оз. Біле зареєстрована у діапазоні величин 200780 Бк/кг [Волкова, 2006], що в 1,3-5,2 рази перевищує допустимі рівні вмісту радіонукліда у рибній продукції (ДР-97).

Радіонуклідне забруднення гідробіонтів лотичних екосистем. Річкові екосистеми басейну Дніпра. Тенденції формування радіонуклідного забруднення гідробіонтів річок були обумовлені надходженням радіоактивних речовин із площі водозбору та ступенем зарегулювання. На прикладі багаторічних досліджень вмісту радіонуклідів у гідробіонтах р. Десни показано, що у незарегульованих водотоках питома активність радіонуклідів у гідробіонтах швидко знижувалася. У перші місяці після аварії на ЧАЕС рівні радіонуклідного забруднення водних організмів нижньої ділянки Десни були сумірні із величинами, що були отримані для гідробіонтів Канівського водосховища. У 1991-1994 рр. вміст ⁹⁰Sr у занурених вищих водяних рослин, молюсках та рибах не перевищував доаварійних величин, ¹³⁷Cs - у молюсках зменшився до рівня доаварійних величин, у рослинах та рибах був у кілька разів нижчим, ніж у відповідних групах гідробіонтів Канівського водосховища. За даними І.В. Панькова 1997 у 1995 р. питома активність ¹³⁷Cs у рибах Десни була зареєстрована у діапазоні величин 0,610,4 Бк/кг 1997 і, згідно наших даних, залишалася на такому рівні упродовж наступних 10 років [Волкова, 2006].

Рівні накопичення ¹³⁷Cs гідробіонтами зарегульованих річок правобережної частини басейну Дніпра, у тому числі річок із незначною щільністю радіонуклідного забруднення площі водозбору, були вищими (табл. 3).

Таблиця 3

Діапазони величин питомої активності ¹³⁷Cs у гідробіонтах річок басейну Дніпра, 19992002 рр

Річки	Питома активність, Бк/кг
	макрофіти	молюски	риби
Десна	1045	25	211
Жерів	343200	2492	75365
Ірша	12625	312	928
Гнилоп'ять	27165	29	429

Щільність забруднення площі водозбору р. Десни ¹³⁷Cs досягала 555 кБк/м², річок Ірша та Гнилоп'ять - 185, та 20 кБк/м², відповідно. Але зарегульованість стоку двох останніх річок призвела до накопичення ¹³⁷Cs в екосистемах, і, як наслідок, до формування підвищених, у порівнянні із незарегульованим водотоком, рівнів вмісту ¹³⁷Cs у гідробіонтах. Течія р. Жерів спрямована у широтному напрямку, а її заплава перетинає території обов'язкового відселення із щільністю радіонуклідного забруднення понад 1480 кБк/м², що й обумовило значні величини питомої активності ¹³⁷Cs у вищих водяних рослинах та рибах, які на час проведення досліджень були сумірні із рівнями вмісту радіонукліда у гідробіонтах водотоків зони відчуження Особливості радіоактивного…, 2003.

Ріка Південний Буг. Дослідження особливостей формування радіонуклідного забруднення гідробіонтів на різних ділянках р. Південний Буг у 19911993 рр. показали, що питома активність ¹³⁷Cs у вищих водяних рослинах характеризувалася значним діапазоном величин. У верхній течії Південного Бугу, де не було зареєстровано істотних випадінь радіоактивних речовин чорнобильського походження, питома активність ¹³⁷Cs у рдесника пронизанолистого не перевищувала 22 Бк/кг (рис. 6).

Рис. 6 Питома активність ¹³⁷Cs у рдесника пронизанолистого та щільність забруднення прибережних територій р. Південний Буг:1 - м. Меджибож; 2 - м. Хмільник; 3 - м. Ладижин; 4 - м. Первомайськ; 5 - м. Вознесенськ

У середній течії ріка протікає територіями зі щільністю забруднення ¹³⁷Cs 40 кБк/м², що призвело до закономірного підвищення рівнів накопичення радіонуклідів вищими водяними рослинами. Нижче за течією р. Південний Буг щільність забруднення прибережних територій ріки поступово зменшувалася, але нами було зареєстровано зростання вмісту ¹³⁷Cs у вищих водяних рослин на ділянці м. Ладижин - м. Вознесенськ, що можна пояснити особливостями формування стоку ріки. Нижче м. Ладижин до р. Південний Буг впадають річки Соб та Сільниця зі щільністю забруднення ¹³⁷Cs площі водозбору до 100 кБк/м², з водами яких вказаний радіонуклід потрапляє до головної ріки. Найбільша кількість води надходить до р. Південний Буг із стоком р. Синюха Ресурсы …, 1969, водозбірна площа якої становить 26 % від усієї площі водозбору головної ріки і охоплює території “цезієвих плям” зі щільністю забруднення ¹³⁷Cs до 185 кБк/м². Крім того, гідрологічний режим р. Південний Буг характеризується сезонними змінами водності і на весняний період припадає від 50 до 80 % водного стоку. Саме у цей період за рахунок змиву з площі водозбору до екосистеми ріки надходить основна кількість радіонуклідів, що збігається з початковим періодом вегетації вищих водяних рослин. Отже, сукупність дії гідрологічних чинників та особливостей радіонуклідного забруднення площі водозбору призвели до формування значних рівнів накопичення ¹³⁷Cs вищими водяними рослинами у пониззі р. Південний Буг.

Питома активність ¹³⁷Cs у рибах, які були виловлені на різних ділянках р. Південний Буг вірогідно не відрізнялася та знаходилася у діапазоні величин 2,7 - 7,4 Бк/кг. Отже, нами не було зареєстровано істотного впливу надходження ¹³⁷Cs із водними масами приток на рівні накопичення цього радіонукліда в організмі риб. Виходячи з результатів, що були отримані до аварії на ЧАЕС Винцукевич, 1987, можна відзначити, що внаслідок надходження до екосистеми ріки радіонуклідів чорнобильського походження рівні накопичення радіонуклідів рибами збільшилися у 5 - 10 разів.

Закономірності формування рівнів радіонуклідного забруднення гідробіонтів. Видоспецифічність накопичення радіонуклідів гідробіонтами. Видоспецифічність радіонуклідного забруднення вищих водяних рослин у значному ступені залежала від двох чинників, першим з яких є шлях надходження радіонуклідів до біотопу, другим - тривалість перебування рослин у забрудненому радіонуклідами середовищі. Дія першого чинника обумовлена тим, що у разі надходження радіоактивних речовин до водойм з аерозолями радіонукліди осідають на поверхню повітряно-водяних рослин та рослин з плаваючим на поверхні води листям і у такому випадку важливе значення має величина площі контакту органів рослин із повітряним середовищем. У разі надходження радіонуклідів до водойми виключно із водними масами вирішальним чинником формування рівнів радіонуклідного забруднення макрофітів буде величина площі контакту органів рослин із водним середовищем.

Дія другого чинника обумовлена не тільки не однаковою швидкістю накопичення радіонуклідів різними видами рослин, але й особливостями їхнього розвитку. При однакових умовах життєдіяльності поглинання ¹³⁷Cs зануреними водяними рослинами відбувається із різною швидкістю. У той же час, як свідчать геоботанічні дослідження Папченков, 2005, впродовж вегетаційного сезону зміна генерацій занурених рослин відбувається 2-5 разів. Щодо повітряно-водяних рослин, то більшість з них є багаторічниками і важливе значення мають особливості функціонування та тривалість життєдіяльності їхньої кореневої системи.

Раніше було показано Куликов, 1971; Трапезников, 2001, що у водоймах, у яких радіоекологічну ситуацію можна характеризувати як стан динамічної рівноваги, за зниженням вмісту радіонуклідів екологічні групи вищих водяних рослин розташовані у наступній послідовності: укорінені та неукорінені занурені рослини укорінені рослини з плаваючим на поверхні води листям повітряно-водяні рослини. У той же час, на прикладі досліджень особливостей формування рівнів питомої активності ⁹⁰Sr та ¹³⁷Cs у 24-видів вищих водяних рослин окремих біотопів Київського та Канівського водосховищ показано, що через 5 років після аварії на ЧАЕС у межах екологічних груп були відзначені види як з високим, так і з незначним вмістом ¹³⁷Cs, а спроба усереднити величини питомої активності ¹³⁷Cs у рослин різних видів за ознакою належності до певної екологічної групи довела відсутність між ними вірогідних відмінностей. Діапазони величин питомої активності ⁹⁰Sr у вищих водяних рослин різних видів були меншими і у 1991 р. вміст радіонукліда у занурених вищих водяних рослин біотопу Канівського водосховища перевищував рівні накопичення ⁹⁰Sr у повітряно-водяних рослин.

Приймаючи до уваги специфіку надходження радіонуклідів до екосистем дніпровських водосховищ, ми дійшли висновку, згідно якого, навіть у межах окремих біотопів, формування рівнів радіонуклідного забруднення макрофітів відбувалося за дії чинників, які із плином часу для рослин різних видів, у залежності від їхніх фізіолого-морфологічних особливостей та умов існування, набували різної вагомості. Нерівномірний характер випадіння аерозолів на поверхню рослин обумовив неоднорідність їх початкового забруднення, а рослини із розвиненою багаторічною кореневою системою залишилися забрудненими радіонуклідами первинних випадінь на тривалий час. Підвищення під час весняних повеней концентрації радіонуклідів у воді призводило до утворення сприятливих умов для їхнього швидкого накопичення зануреними рослинами, а властива для цієї групи рослин зміна кількох генерацій впродовж вегетаційного сезону - до зменшення вмісту радіонуклідів у фітомасі. Результати досліджень представників фітоценозів вищих водяних рослин Київського та Канівського водосховищ у 2005-2006 рр. засвідчили тенденцію до формування близьких рівнів накопичення ¹³⁷Cs рослинами тих видів, які мають подібну морфологічну структуру та умови існування.

Аналіз видоспецифічності накопичення ¹³⁷Cs представниками промислової іхтіофауни показав вирішальну роль особливостей живлення риб різних трофічних рівнів у формуванні величин питомої активності радіонукліда в організмі, що пого-джується з висновками раніше проведених нами Радиоактивное и химическое…, 1992 та іншими фахівцями Трапезников, 2001; Рябов 2004 досліджень.

Закономірності переходу радіонуклідів між компонентами водних екосистем різного типу та у трофічних ланцюгах гідробіонтів. Впродовж 19912006 рр. Кн ⁹⁰Sr у занурених вищих водяних рослин дніпровських водосховищ зареєстровані у діапазоні величин 200650, у рибах - 45160 та не перевищували значень, характерних доаварійному періоду, що свідчить про відносно рівноважний стан процесів накопичення та виведення радіонукліда в організмі гідробіонтів. У той же час, зареєстровані значні варіації величин Кн ¹³⁷Cs у гідробіонтів різних систематичних груп та у водоймах різного типу. Коефіцієнт накопичення ¹³⁷Cs у занурених вищих водяних рослин Київського та Канівського водосховищ зареєстрований у діапазоні величин n10²-n10⁴, у риб - n10²-n10³ і у середньому у кілька разів перевищував величини, властиві для гідробіонтів у доаварійний період. У різні періоди досліджень величина Кн у занурених вищих водяних рослин водотоків була нижчою, ніж у відповідних видах рослин замкнених або із уповільненою течією водойм.

Особливості переходу ¹³⁷Cs у системі “донні відклади - укорінені вищі водяні рослини” та у трофічних ланцюгах водойм різного типу досліджені на прикладі окремих біотопів Канівського водосховища та р. Жерів (рис. 7). Аналіз результатів показав наявність процесу деконцентрування ¹³⁷Cs між ланками трофічних ланцюгів занурені вищі водяні рослини - черевоногі молюски та занурені вищі водяні рослини - мирні риби. У досліджуваних біотопах питома активність ¹³⁷Cs у мирних видів риб була приблизно на порядок нижчою, ніж у рослинах. У ланках занурені укорінені рослини - черевоногі молюски процес деконцентрування у річковій екосистемі був виражений сильніше, що, у свою чергу, може бути причиною збільшення величини Кп між ланками молюски - мирні риби.

Інтегруючим та дуже важливим, з точки зору відображення радіоекологічної ситуації у водоймах, показником може бути величина Кп ¹³⁷Cs від мирних до хижих видів риб. Наші дослідження показали, що впродовж періоду 19912005 рр. рівні накопичення ¹³⁷Cs хижими видами риб дніпровських водосховищ були у 2,5 та більше разів вищими, ніж мирними. Близькі показники були зареєстровані нами [Особливості радіоактивного …, 2003; Волкова, 2006] та іншими дослідниками [Akumulacia …, 1987; Рябов, 2004; Гудков, 2006] у риб водойми-охолоджувача ЧАЕС, рік Дунай, Прип'ять, Тетерів та руслових ставів комплексного призначення. У той же час, у деяких наливних ставах у риб мирних та хижих видів нами були зареєстровані досить близькі рівні накопичення ¹³⁷Cs. За даними [Рябов, 2004; Гудков, 2006], співвідношення питомої активності радіонукліда у риб хижих та мирних видів деяких озер, що розташовані у зоні відчуження та за її межами, було менше 2. Зменшення величини Кп між ланками мирні - хижі види риб обумовлені кількома чинниками. У наливних ставах таким чинником є недостатній для встановлення рівноважного стану між організмом та водним середовищем час знаходження риб у водоймах. В озерах та річках - істотне надходження радіонукліда в екосистему. Крім того в озерах процеси накопичення мулу зазвичай відбуваються повільніше, ніж у великих водосховищах, внаслідок чого найбільш забруднений радіонуклідами поверхневий шар донних відкладів упродовж тривалого часу залишається доступним для бентосних організмів.

Моделювання процесів формування рівнів вмісту радіонуклідів у гідробіонтах. Моделювання процесів зниження вмісту ⁹⁵Zr, ¹⁰³Ru, ¹⁰⁶Ru та ¹⁴⁴Се у гідробіонтах дніпровських водосховищ. На основі результатів проведених досліджень були побудовані математичні моделі, що описують процеси зниження вмісту радіонуклідів у гідробіонтах. Зменшення питомої активності ⁹⁵Zr та ¹⁴⁴Ce в очереті звичайному та рогозі вузьколистому, у середньому, відбувалося швидше за фізичний розпад радіонуклідів, що свідчить про значну роль процесів виведення повітряно-водяними рослинами вказаних радіонуклідів (табл.4). Для рдесника пронизанолистого та дрейсени бузької була зареєстрована тенденція до накопичення ⁹⁵Zr із водних мас, а швидкість зменшення питомої активності ¹⁴⁴Ce не відрізнялася від періоду напіврозпаду радіонукліда. Періоди напіввиведення ¹⁰⁶Ru вищими водяними рослинами були у 1,77,2 разів коротшими, ніж період напіврозпаду радіонукліда.

Моделювання процесів зниження вмісту ¹³⁷Cs у гідробіонтах водойм різного типу. Для ретроспективної та прогнозної оцінок радіоекологічної ситуації у водних екосистемах надзвичайно важливе значення має визначення параметрів динаміки зниження вмісту тривалоіснуючих радіонуклідів у гідробіонтах різного систематичного положення. На основі аналізу вмісту ¹³⁷Cs у занурених вищих водяних рослин Київського та Канівського водосховищ показано, що періоди зменшення вдвічі вмісту ¹³⁷Cs у рослин різних видів коливалися у межах 1,412,5 років, а швидкість зниження питомої активності радіонукліда залежала від його концентрації у воді, кількості надходження ¹³⁷Cs до біотопу та еколого-біологічних особливостей видів.

Таблиця 4

Періоди зменшення питомої активності радіонуклідів у гідробіонтах вдвічі (Т_{1/2 гід}) та співвідношення між (Т_{1/2 гід}) та періодами фізичного напіврозпаду (Т_1/2) радіонуклідів у гідробіонтах Київського водосховища

Гідробіонти	95Zr	144Ce
	Т1/2 гід, доби	Т1/2 гід/Т1/2	Т1/2 гід, доби	Т1/2 гід/Т1/2
Очерет звичайний	468	0,7	18767	0,7
Рогіз вузьколистий	5319	0,8	14246	0,5
Рдесник пронизанолистий	9434	1,5	27875	1,0
Дрейсена бузька	11463	1,8	25469	0,9

Рівні накопичення ¹³⁷Cs представниками кінцевих ланок трофічних ланцюгів водних екосистем - рибами у меншою мірою залежали від тимчасових змін концентрації радіонукліда у водному середовищі, і визначені нами параметри зменшення питомої активності ¹³⁷Cs в організмі риб виявилися достатньо стабільними величинами. Швидкість зниження вмісту ¹³⁷Cs у риб різного типу живлення Київського та Канівського водосховищ складала 0,12 0,03 рік^-1, що відповідає зниженню активності радіонукліда вдвічі за 6,01,5 роки (рис. 8).

На прикладі досліджень вмісту ¹³⁷Cs у рибах р. Жерів Радіоекологічні …, 2006 показано, що у лотичній екосистемі зниження концентрації ¹³⁷Cs у рибах вдвічі відбувалося у хижих видів за 2,7 - 4,9, у бентофагів - за 2,5 - 2,8 роки.

Результати багаторічних досліджень особливостей динаміки формування рівнів накопичення ¹³⁷Cs організмами риб дають підставу стверджувати, що у досліджених нами лентичних гідроекосистемах, не залежно від ступеня радіонуклідного забруднення екосистеми, швидкість зниження вмісту ¹³⁷Cs у риб є величиною відносно постійною і становить 0,1- 0,2 рік^-1. Зниження вмісту радіонукліда у риб річкових екосистем відбувалося швидше 0,14 -0,28 рік^-1.

...