Флора Чивчино-Гринявських гір (Українські Карпати)

Флористичне районування Чивчино-Гринявських гір. Відзначено, що існують вагомі підстави для поділу Чивчино-Гринявських гір на три флористичні райони й уточнення меж окремих хоріонів. По-перше, це різне трактування меж Чивчино-Гринявських гір і Прикарпаття (Чопик, 1969; Ткачик, 2000). По-друге, ботаніко-географічна характеристика Чивчино-Гринявських гір, і види, які наведені як характерні для цієї території В.І. Чопиком (1969), стосуються переважно Чивчинських гір і незначної частини Гринявських. Таким чином, поза увагою залишилися Покутсько-Буковинські Карпати. По-третє, ще Б. Павловський (1948) розглядав Чивчинські та Гринявські гори як окремі флористичні райони. Крім того, у інших районуваннях (ботаніко-географічне (Тасєнкевич, 2004), геоботанічне (Голубець, 1977), фізико-географічне (Міллер та ін., 1997)) Чивчинські й Гринявські гори та інші частини дослідженого регіону розглядаються як окремі хоріони.

Нами запропоновано в межах Чивчино-Гринявських гір виділити три флористичних райони: Чивчинські гори, Гринявські гори і Покутсько-Буковинські Карпати (рис.). Чивчинські гори охоплюють хребти Чорний Діл та Жупани, гірський масив Прелуки з полониною Глистувата і Чивчинський хребет до потоку Прелучний, який впадає в Чорний Черемош біля с. Буркут. Решту Чивчинського хребта, яка є виключно флішевою, ми включили до складу Гринявських гір. Межа Покутсько-Буковинських Карпат і Гринявських гір пролягає від р. Сучава вздовж південно-західних околиць сіл Селятин, Плоска, Яблуниця до смт. Верховина. Межа з Горганами простягається від смт. Верховина до м. Косів, охоплюючи басейни річок Ільці та Бережниця, а також витоки р. Рибниця. Межа із Прикарпаттям проходить уздовж орографічного уступу Карпат по лінії населених пунктів Косів, Вижниця, Берегомет, Банилів-Підгірний, Красноїльськ.

Проведено порівняльний аналіз таксономічних спектрів флор цих трьох районів, враховуючи те, що, як зазначає В.М. Шмідт (1984), систематична структура дрібних флор (аж до конкретних), зберігаючи характерні для своєї області риси, досить мінлива, так що цим можна користуватися для детального флористичного районування. За складом першої тріади родин у спектрах всі три флори середньоєвропейського Rosaceae-типу. За складом другої тріади родин флори Чивчинських та Гринявських гір належать до монтанно-бореального підтипу (в їхніх спектрах на четвертому місці родина Cyperaceae), флора Покутсько-Буковинських Карпат, аналогічно флорі Прикарпаття - до монтанно-температно-субтемператного підтипу (на четвертому місці у спектрі родина Fabaceae).

Різниця між родовими спектрами флори цих трьох районів значно суттєвіша. Найбільше відрізняються родові спектри флори Чивчин і Покутсько-Буковинських Карпат. Зокрема, в останньому районі замість таких родів як Festuca, Juncus, Poa і Salix, які присутні у спектрі Чивчинських гір, наявні роди Rosa, Centaurea, Rubus і Veronica, що пов'язано з розташуванням регіону в низькогір'ї.

Основною підставою для виокремлення флористичних районів є подібність і відмінність видового складу рослин. Такий спосіб районування називається статичним (Малышев, 1999) і базується на облікові видового складу флори з подальшим його порівнянням за допомогою коефіцієнтів асоціації. Нами з цією метою використано коефіцієнти Жаккара і Стугрена-Радулеску (табл. 5).

Таблиця 5. Коефіцієнти Жаккара (Kj) і Стугрена-Радулеску (Psr), розраховані попарно для флористичних районів Чивчино-Гринявських гір

Згідно отриманих результатів, найменшим є рівень подібності Чивчинських гір і Покутсько-Буковинських Карпат. Рівень спорідненості флор Гринявських гір як з Чивчинами, так і з Покутсько-Буковинськими Карпатами, вищий, ніж у двох попередніх районів, але він нижчий, ніж показники відповідних коефіцієнтів для флор Західних, Східних і Південних Карпат (Тасєнкевич, 2004).

Щоб кількісні показники, доповнити якісним змістом, Б.А. Юрцев (1983) запропонував використовувати при флористичному районуванні низку якісних критеріїв зважування ознак, які стосуються видового складу фітохорій. Важливе значення тут відіграють диференційні види, які своєю присутністю (позитивно диференційні) або відсутністю (негативно диференційні) виступають індикаторами флористичної ситуації відповідної фітохорії.

За результатами порівняльного аналізу видового складу трьох районів виявилося, що в Чивчинських горах є 176 видів, які відсутні в інших двох районах. Найбільшу вагу, як диференційні елементи, мають види, що трапляються спорадично або більш-менш часто, а не рідкісні (Юрцев, 1983). До таких видів у Чивчинах належать Aconitum anthora subsp. jacquinii, Heliosperma quadrifidum, Saxifraga paniculata, S. stellaris, Polygala amara subsp. brachyptera, Thesium alpinum, Tozzia alpina subsp. carpatica, Acinos alpinus та інші. Значно більша кількість диференційних видів належить до групи рідкісних. Зокрема це Swertia perennis subsp. alpestris, Polemonium caeruleum, Pinguicula alpinа, Aster alpinus, Carduus defloratus subsp. glaucus, Cirsium helenioides, Erigeron alpinus, Leontopodium alpinum, Ligularia sibirica, Carex buxbaumii та інші. Негативно диференційними видами для району Чивчинських гір можна вважати Matteuccia struthiopteris і Telekia speciosa, які досить часто трапляються у Гринявських горах, але відсутні в Чивчинах.

У Покутсько-Буковинських Карпатах позитивно диференційних видів ще більше - 301. З них спорадично або часто трапляються: Taxus baccata, Hepatica nobilis, Carpinus betulus, Lunaria rediviva, Primula vulgaris subsp. vulgaris, Cerasus avium, Astragalus glycyphyllos, Dipsacus laciniatus, Vinca minor, Allium ursinum, Cephalanthera longifolia, Juncus thomasii, Carex pendula, Hordelymus europaeus та деякі інші. У Покутсько-Буковинських Карпатах є також види, які в Українських Карпатах відомі лише з цієї території: Anacamptis pyramydalis, Ophrys insectifera і Carex loliacea.

У Гринявських горах позитивно диференційні види майже відсутні, але дуже багато негативно диференційних, до яких належать усі види, які є позитивно диференційними для Чивчинських гір і Покутсько-Буковинських Карпат.

При характеристиці територіальних одиниць, які виділяються при флористичному районуванні, особливого значення набуває властивий їх флорам ендемізм та ступінь його вираженості (абсолютна кількість ендемічних видів та інших таксонів, їхня роль у формуванні флори). Аналіз виділених районів, за цим показником засвідчив наступне. У Чивчино-Гринявських горах виявлено 51 ендемічний вид і підвид. З них у Чивчинських горах поширені 50 (за винятком Armeria pocutica), у Гринявських горах - 16 і в Покутсько-Буковинських Карпатах - 6. Таким чином, за цим показником усі три райони досить різко відрізняються між собою, й особливо це стосується Чивчинських гір.

Низка ендеміків відома в Українських Карпатах тільки з території Чивчинських гір: Delphinium elatum subsp. nacladense, Minuartia verna subsp. oxypetala, Silenanthe zawadskii, Erysimum wittmannii subsp. transsilvanicum, Thlaspi pawlowskii, Galium pawlowskii, Gymnadenia carpatica і Trisetum alpestre subsp. glabrescens. До цієї ж групи (відомих в Українських Карпатах тільки з Чивчин) належать і такі види, як Dianthus superbus subsp. speciosus, Saxifraga corymbosa, Lathyrus subalpestris, Polemonium caeruleum, Carduus defloratus subsp. glaucus, Cirsium helenioides, Crepis jaquinii та Saussurea discolor.

З території Гринявських гір відомо 16 ендемічних таксонів. Один із них, Armeria pocutica, відомий в Україні з одного місцезнаходження в долині Чорного Черемошу на межі Гринявських гір і Чорногори. Решта - це «некарбонатні» ендеміки, які досить часто трапляються в Чивчинських горах і відомі переважно з поодиноких оселищ у Гринявських горах. До них належать Aconitum moldavicum subsp. hosteanum, Ranunculus carpaticus, Trollis altissimus subsp. deylii, Primula elatior subsp. poloninensis, Chrysosplenium alpinum, Pulmonaria rubra subsp. filarszkyana, Melampyrum saxosum, Phyteuma tetramerum, Achillea carpatica, Carduus kerneri subsp. kerneri, Centaurea marmarosiensis, Hieracium krasanii та інші.

Усього 6 ендеміків відомі з території Покутсько-Буковинських Карпат. Це, переважно, види, які досить часто трапляються в Українських Карпатах: Ranunculus carpaticus, Trollis altissimus subsp. deylii, Viola declinata, Primula elatior subsp. poloninensis, Phyteuma tetramerum і Centaurea marmarosiensis.

Таким чином, як за кількісними, так і за якісними показниками Чивчинські гори, Гринявські гори та Покутсько-Буковинські Карпати заслуговують статусу окремих флористичних районів Українських Карпат.

Флористичне районування Українських Карпат. У результаті поглибленого вивчення окремих регіонів у схему флористичного районування Українських Карпат, розроблену В.І. Чопиком (1969), були внесені окремі зміни і доповнення (Тасєнкевич, 1986; Малиновський, 1991; Ткачик, 2000).

Враховуючи ці зміни, нами запропоновано нову схему флористичного районування Українських Карпат, яка складається з 2 підокругів і 16 районів: Підокруг Прикарпаття (включає чотири райони) - 1. Верхньодністровський, 2. Покутський, 3. Прут-Сіретський, 4. Буковинське Підгір'я; район 5. - Східні Бескиди; район 6. - Горгани; район 7. - Боржаво-Рівнянський; район 8. - Красна; район 9. - Свидовець; район 10. - Чорногора; район 11. - Гринявcький; район 12. - Покутсько-Буковинський. Підокруг Мармароський (фрагмент, включає два райони) - 13. Чивчинський (фрагмент); 14. Мармароські Альпи (фрагмент); район 15. - Вигорлат-Гутинський (фрагмент); район 16. - Хуст-Солотвинська улоговина.

При розробці нашого районування враховано схему флористичного районування України автором якої є Б.В. Заверуха (1985), в якій територія Українських Карпат належить до складу Східнокарпатського округу Карпатської підпровінції Центральноєвропейської провінції Європейської області Північнопалеарктичного підцарства Голарктичного царства. Для того, щоб відтінити флористичні відмінності окремих регіонів Українських Карпат й одночасно підкреслити спорідненість певних районів, нами введено таку хоріономічну одиницю, як підокруг. У дисертації наведена стисла характеристика виділених хоріонів та обгрунтовано зміни меж окремих районів.

Синантропна фракція флори Чивчино-Гринявських гір та її аналіз

Спонтанна синантропна флора Чивчино-Гринявських гір налічує 304 види, що складає 25 % видового складу судинних рослин регіону. Ці види належать до 157 родів і 50 родин. З них 9 родин представлені в дослідженій флорі тільки синантропними видами.

Порівняння спектрів провідних родин флори Чивчино-Гринявських гір і синантропної флори регіону підтвердило тенденцію, що під впливом синантропізації у їх провідній частині посилюється роль термоксерофільних родин і зростає їх кількість.

Як відомо, синантропна флора складається з двох фракцій, адвентивної й апофітної. Адвентивна фракція у дослідженому регіоні налічує 131 вид, апофітна - 173. Співвідношення суми видів, які належать до цих фракцій, є важливою рисою синантропної флори кожного регіону, яка характеризує ступінь його синантропізації (Протопопова, 1991). Відповідне співвідношення для синантропної флори України складає 1:1,3 на користь адвентивних видів. Відповідне співвідношення для синантропної флори Чивчино-Гринявських гір таке ж саме, але на користь апофітної фракції, що є одним із свідчень високого рівня збереженості рослинного покриву регіону.

На території України в напрямку з півночі на південь кількість апофітів у синантропній флорі збільшується, а кількість адвентивних видів зменшується (Протопопова, 1991). Переважання в дослідженому регіоні апофітної фракції зумовлено тим, що більшість адвентивних видів, будучи південними за походженням, потребує, як правило, ксеротермних екотопів, яких у дослідженому регіоні дуже мало, а більшість антропогенних екотопів мають напівприродний характер. На наш погляд, тенденція переважання у складі синантропної флори апофітної фракції має бути властива і для інших гірських регіонів Карпат.

У таблиці 6 наведено кількісну характеристику окремих груп адвентивної фракції флори. Найбільшої уваги з чотирьох груп адвентивних видів, виділених за ступенем натуралізації, потребують агріофіти, до складу яких входять найнебезпечніші інвазійні види. Представників цієї групи в дослідженій флорі налічується 13. У роботі їх охарактеризовано, і виділено екотопи, в яких поширення цих видів має характер експансії. Виявилося, що це переважно види північноамериканського походження, яким властива ширша екологічна амплітуда, і умов для їхньої натуралізації в гірських регіонах більше, ніж для південних за походженням видів.

Таблиця 6. Кількісна характеристика окремих груп адвентивної фракції флори Чивчино-Гринявських гір

Більшість археофітів за ступенем натуралізації належать до групи епекофітів і тільки один (Salix fragilis) проявляє себе як агріофіт, тобто археофіти в дослідженому регіоні пов'язані майже виключно з антропогенними екотопами. Кенофіти більш диференційовані за ступенем натуралізації, що свідчить про ширші адаптивні можливості цих рослин у гірських умовах.

Щоб виявити характерні риси синантропної флори Чивчино-Гринявських гір, нами обчислено функціональні показники видового складу (Kornas, 1977; Протопопова, 1991), які включають числові індекси: синантропізації, модернізації, лабільності, антропогенізації, відносної рівноваги нестабільного елементу та співвідношення антропофітів до апофітів.

Показник відносної рівноваги нестабільного елементу у Чивчино-Гринявських горах значно нижчий від відповідного показника синантропної флори Карпат і близький до показника синантропної флори району Східних Бескид і низьких полонин. Це зумовлено тим, що Українські Карпати включають такі антропогенно перетворені райони як Закарпатська рівнина та Прикарпаття. У флористичних районах Чивчино-Гринявських гір цей показник адекватно відображає ситуацію відносно рівня антропогенного впливу: найнижчий він у Чивчинах (0,009), а найвищий у Покутсько-Буковинських Карпатах (0,04).

Ще одним із свідчень невисокого рівня трансформованості рослинного покриву дослідженого регіону є показник індексу синантропізації, який значно нижчий, ніж в Українських Карпатах і трохи нижчий, ніж у Східних Бескидах (Проць, 1997).

Загалом, функціональні показники синантропної флори Чивчино-Гринявських гір відображають порівняно низький рівень антропогенного впливу в регіоні, нерівномірність трансформованості рослинного покриву і зменшення цієї трансформованості зі зростанням висоти над рівнем моря.

Розподіл апофітної фракції синантропної флори Чивчино-Гринявських гір (185 видів) на групи засвідчив, що в її складі переважають евентапофіти. Регіональної специфіки цій групі надає присутність окремих ендемічних видів і підвидів: Aconitum moldavicum subsp. hosteanum, Ranunculus carpaticus, Viola declinata, Pulmonaria rubra subsp. filarszkyana.

Те, що серед видів апофітної фракції переважну більшість складають геміапофіти та евентапофіти, які менш антропотолерантні, ніж евапофіти, служить ще одним свідченням високого рівня збереженості рослинного покриву в дослідженому регіоні.

«Важливі ботанічні території» як інструмент оцінки, моніторингу фіторізноманіття та елемент екомережі

У 1995 р. на 1-й конференції «Planta Europa» було проголошено необхідність виявити найважливіші ботанічні території в Європі, і на їх основі сформувати якісно нову систему охоронюваних природних територій. Ця програма була названа «Важливі ботанічні території» (ВБТ) - «Important Plant Areas» (IPA) і розроблена у зв'язку з погіршення стану популяцій дикорослих видів флори в Європі та середовищ їхнього існування з метою привернути увагу не тільки до рідкісних та зникаючих видів, а й до всього різноманіття рослинного світу, в тому числі до рослин, споріднених з культурними видами, лікарських рослин, дерев-довгожителів та інших, часто звичайних, на перший погляд, видів. Реалізація програми ВБТ сприятиме виконанню у Європі завдань «Глобальної стратегії збереження рослин» (Global strategy…, 2003). У зв'язку з цим програма ВБТ вносить вклад у вирішення глобальних завдань збереження біорізноманіття, але з урахуванням національних пріоритетів і можливостей, а також відмінностей фіторізноманіття різних країн.

Созологічна характеристика флори Чивчино-Гринявських гір. Созологічна характеристика флор різного рівня передбачає, перш за все, аналіз представленості в її складі таксонів, занесених до «червоних» списків різного рівня - міжнародних, національних, регіональних, а також наявності рідкісних, зникаючих, реліктових, ендемічних, погранично-ареальних видів, які разом складають раритетний фітогенофонд. Кількісна та якісна характеристика раритетного фітогенофонду дозволяє охарактеризувати рівень унікальності флори, є одним із свідчень ступеня її антропогенної трансформації, служить основою для формування регіональних Червоних списків і дозволяє організувати адекватні природоохоронні заходи.

Раритетні види флори Чивчино-Гринявських гір. До числа раритетних у дослідженому регіоні включено таксони в ранзі виду або підвиду, які занесені до наступних созологічних списків різного рівня: міжнародних: Червоного списку МСОП, Європейського Червоного списку, Додатку І до Бернської конвенції, Додатків IIв і IVв до Директиви ЄС про охорону біотопів (Habitats Directive), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори; національних: Червоної книги України; регіональних: «Червоний список судинних рослин Карпат» (Тасєнкевич, 2002); «Рідкісні, ендемічні, реліктові та погранично-ареальні види рослин Українських Карпат» (Малиновський та ін., 2002); «Судинні рослини флори Чернівецької області, які підлягають охороні» (Чорней та ін., 1999). Для кожного з таксонів вказана його приналежність до зазначених вище созологічних списків, мотиви, через які вони включені до списку раритетних видів, категоризація за МСОП, а також поширення у флористичних районах Чивчино-Гринявських гір.

Аналіз списку раритетних таксонів Чивчино-Гринявських гір.Список раритетних таксонів регіону налічує 231 вид і підвид, що складає 18,9 % від загальної кількості судинних рослин у регіоні. Вони належать до 143 родів і 54 родин. З числа цих таксонів 6 занесені до Червоного списку МСОП, 10 - до Європейського Червоного списку, 5 - до Додатку І Бернської конвенції, 4 - до Додатків ІІв і ІVв Директиви ЄС про охорону біотопів. Значну частину раритетних таксонів Чивчино-Гринявських гір (80) занесено до Червоної книги України, що складає майже половину від загальної кількості таких видів в Українських Карпатах.

За мотивами охорони у складі раритетних видів виділено 6 груп. Переважна більшість таксонів (58,4 %) належать до групи рідкісних, причому, це в основному, природно рідкісні види (за категоризацією К.А. Малиновського зі співавторами (2002)). З них до групи видів, які не виявлених на цій території протягом останніх 50 років, належать Armeria pocutica, Ophrys insectifera та Carex loliacea.

Раритетні таксони відрізняються за характером поширення. З них 57 трапляються в усіх трьох флористичних районах Чивчино-Гринявських гір, 33 - у двох, а 141 - тільки в одному районі, причому, найбільше таких таксонів (112) у Чивчинських горах. Таким чином, Чивчинські гори можна вважати однією з «гарячих точок» фіторізноманіття в Українських Карпатах.

Критерії виділення важливих ботанічних територій та їх застосування в Українських Карпатах. У дисертаційній роботі показано, що для того, щоб виявити такі «гарячі точки» і відповідно їх оцінити, порівняти й організувати моніторинг за їх станом, найдоцільніше використовувати методику формування «Важливих ботанічних територій» (Anderson, 2002). Для ідентифікації ВБТ використовують різні критерії: аутфітосозологічні, синфітосозологічні, флористичні, що дозволяє комплексно оцінити ботанічне значення тих чи інших ділянок.

Застосування критерію «А» для ідентифікації «Важливих ботанічних територій». Враховуючи особливості поширення видів, занесених до Червоного списку МСОП, Європейського Червоного списку, Додатку І до Бернської конвенції, Додатків IIв і IVв до Директиви ЄС про охорону біотопів, на території Українських Карпат, а також беручи до уваги складений нами список ендеміків, запропоновано перелік судинних рослин, які можна використовувати в Українських Карпатах для ідентифікації ВБТ за критерієм «А», що налічує 54 таксони. Відзначено, що кількість таких видів була би більшою, якби до Червоної книги України було занесено більше ендемічних таксонів.

Розподіл цих видів за флористичними районами Українських Карпат засвідчив, що найбагатшими в цьому відношенні є Чивчино-Гринявські гори, де наявні 29 таксонів категорії «А». Це пов'язано з тим, що більшість таксонів, які можна використовувати для ідентифікації ВБТ за критерієм «А», належать до ендеміків або субендеміків, а найбільше представників цих груп росте саме в цьому регіоні.

У результаті застосування критерію «А» для формування ВБТ виявилося, що на даному етапі з цією метою можна використовувати лише стенотопні таксони, які відомі менше ніж з 10 локалітетів. Для широко розповсюджених видів критерію «А», які формують континуальні, лінійні чи локальні популяції, недоцільно створювати окремі ВБТ. Їх можна охопити ділянками, які створені для інших видів, або за іншими критеріями.

«Важливі ботанічні території» Чивчино-Гринявських гір за критерієм «А». В результаті аналізу поширення і кількісного складу популяцій відібраних нами видів, виділено 11 ВБТ на території Чивчино-Гринявських гір за критерієм «А». У дисертації наведено перелік цих ділянок зі списками видів критерію «А», які ростуть в їхніх межах. Зважаючи на те, що сім ВБТ знаходяться в межах Чивчинських гір, одна безпосередньо прилягає до них і всі вони більш або менш рівномірно розподілені по всій території Чивчин, запропоновано включити до складу ВБТ всю територію Чивчинських гір.

Застосування критеріїв «В» і «С» для ідентифікації «Важливих ботанічних територій». З урахуванням існуючих методичних рекомендацій (Anderson, 2002), відзначено, що формуванню ВБТ за критеріями «В» і «С» повинна передувати розробка (чи адаптація) класифікації біотопів EUNIS для України та окремих регіонів у її складі. Крім того, необхідно сформувати списки видів-індикаторів видового багатства для кожного з біотопів, а також скласти список біотопів, які знаходяться під загрозою зникнення і занесені до Додатку І Директиви по біотопах і Резолюції 4 Бернської конвенції та закартувати їх.

«Важливі ботанічні території» як інструмент оцінки та моніторингу фіторізноманіття. У дисертації запропоновано шкалу для бальної оцінки загальної созологічнї цінності ВБТ .

ВБТ не мають офіційного правового статусу, а мережа таких територій - це насамперед система стандартизованих інвентаризаційних даних і природоохоронних рекомендацій, які мають реалізовуватися за допомогою інших інструментів, передусім, у рамках національного природоохоронного законодавства. Завдання 5 Глобальної стратегії збереження рослин (2003) вимагає від національних урядів охопити охороною до 2010 р. 50 % важливих для рослин територій у кожній із країн. Програма ВБТ забезпечує методологію, яка дозволяє об'єктивно ідентифікувати ці найважливіші для рослин території.

Відзначено, що в результаті формування регіональної чи національної системи ВБТ можна за допомогою об'єктивних критеріїв оцінити фітосозологічну, флористичну й ценотичну репрезентативність мережі природно-заповідного фонду.

Повноцінне функціонування ВБТ передбачає наявність для кожної з них облікових карток, в яких мають міститися як загальні відомості про ділянку, так і повна ботанічна характеристика з відомостями про фактори, які їй загрожують, також особливості охорони та використання. Таким чином ведення цих облікових карток є інструментом моніторингу за станом рослинного покриву ВБТ.

Отже, програма створення ВБТ має бути інструментом реалізації положень низки міжнародних конвенцій і природоохоронних документів в Україні і одночасно елементом моніторингу та менеджменту стану фіторізноманіття найцінніших у ботанічному відношенні ділянок країни.

«Важливі ботанічні території» Чивчино-Гринявських гір як елемент екомережі. Наведено порівняльну характеристику регіональних схем екомереж Українських Карпат, які розробили С.Ю. Попович (2007) і В.П. Брусак зі співавторами (2008), і тих структурних елементів, які знаходяться на території Чивчино-Гринявських гір.

Згідно з національною концепцією розбудови екомережі, основну роль у виділенні ключових територій відіграють існуючі та проектовані природно-заповідні території. Натомість, як зазначає О.О. Кагало (2008), у країнах Європи в основі виокремлення територій, перспективних для включення до складу екомережі, лежить виділення типів біотопів (середовищ існування, оселищ, типів екосистем, ландшафтних виділів), склад яких визначає їхню особливу роль у забезпеченні умов довготривалого існування видів, які потребують охорони. Тому вибір елементів екомережі проводиться на основі узагальнення інформації про поширення видів рослин і тварин, шляхи міграції, великомасштабних карт рослинності. З цією метою розроблені різні схеми класифікації (зокрема EUNIS) та оцінки природоохоронного статусу біотопів.

На наш погляд, одним з інструментів, який дозволяє поєднати (чи наблизити) національні критерії виділення елементів екомережі до європейських, є формування системи ВБТ. Впровадження цієї програми дозволяє здійснити комплексну оцінку рослинного покриву з використанням аутофітосозологічних, синфітосозологічних та біотопних (екосистемних) підходів.

Висновки

Наведено критичний аналіз таксономічного складу флори одного із флористичних районів Українських Карпат - Чивчино-Гринявських гір. На основі методів порівняльної флористики виявлено особливості систематичної, географічної та біоморфологічної структур флори регіону, проаналізовано синантропну фракцію і созологічну цінність флори. За результатами номенклатурно-таксономічної та ботаніко-географічної оцінки таксонів, які наводились як ендемічні для території Українських Карпат, встановлено видовий склад цієї групи рослин у регіоні. Запропоновано нову схему флористичного районування Українських Карпат.

1. Встановлено, що флора Чивчино-Гринявських гір налічує 1218 видів і підвидів судинних рослин, які належать до 454 родів, 112 родин і 5 відділів. Серед них 2 види є новими для флори України, 9 - для Українських Карпат і 165 - для регіону досліджень. Обґрунтовано, що високий рівень мікрогеографічної расової диференціації властивий дослідженій флорі, зумовлений наявністю гетерогенного комплексу природних умов у регіоні.

2. Порівняльним аналізом систематичної структури флор різних за розмірами регіонів підтверджено діагностичне значення першої та другої тріад родин у родинних спектрах. Доведено, що вони відображають певні регіональні та флорогенетичні особливості, і їх можна використовувати для якісного порівняння флор. Отримані дані щодо структури спектрів провідних родин і родів свідчать про середньоєвропейський характер флори Чивчино-Гринявських гір, її приналежність до монтанно-бореального підтипу і групи монтанно-бореально-температних флор.

3. Виявлено тенденцію до збільшення впливу елементів, генетично пов'язаних із Древнім Середзем'ям, у напрямку від флори Чивчино-Гринявських гір через флору Українських Карпат, Східних Карпат і до флори Карпат з одночасним зменшенням впливу в цьому напрямку бореальних генетичних елементів, про що свідчить порівняльний аналіз спектрів провідних родин і родів.

4. Встановлено, що за характером ареалів усі таксони флори Чивчино-Гринявських гір належать до 2 типів географічних елементів, 8 географічних елементів, 55 груп поширення і 7 груп зв'язуючих видів. Розподіл геоелементів нерівномірний: плюрирегіональні та субсередземноморські види зосереджені переважно в низькогірних, аркто-альпійські і монтанні - у високогірних регіонах; спостерігається тенденція збільшення кількості видів євразійського та європейського геоелементів із зниженням висоти над рівнем моря.

5. У результаті аналізу поширення видів, які належать до різних екобіоморфологічних типів, виявлено, що частка хамефітів і гемікриптофітів зменшується зі зниженням висоти над рівнем моря, натомість зростає кількість фанерофітів і терофітів, що зумовлено їхньою участю у формуванні екосистем різного типу.

6. За результатами порівняльного аналізу списків ендеміків виявлено суттєві розбіжності і суперечливі оцінки у трактуванні ендемічного статусу багатьох таксонів. За підсумками критичної ревізії таксонів, які наводились різними авторами як ендемічні для Українських Карпат, вилучено з їх складу 264 види і підвиди (через причини хорологічного характеру - 151, таксономічного - 99, обидві - 14). З решти 115 таксонів 46 є мікровидами.

7. У результаті критичного аналізу матеріалів стосовно поширення 69 ендемічних таксонів, які належать до 23 родин і 48 родів, уточнено ареалогічну характеристику 24 із них. Встановлено, що у флорі Українських Карпат майже відсутні власні ендемічні таксони. Найбільша кількість ендеміків (75,4 %) належить до східно-південнокарпатської та східнокарпатської ареалогічних груп, частка загальнокарпатських ендеміків складає 15,9 %, а західно-східнокарпатських - 8,7 %. Підтверджено, що основними центрами поширення ендеміків в Українських Карпатах є Чивчино-Гринявські гори, Чорногора, Свидовець і Мармароські Альпи.

8. Ендеміки в Українських Карпатах є компонентами рослинних угруповань 53 асоціацій, 38 союзів, 26 порядків і 18 класів. Це переважно стенотопні (49,3 %) або гемістенотопні (34,8 %) таксони, які зосереджені в субальпійському та монтанному поясах, а більшість видів приурочені до ценозів, які формуються на відслоненнях карбонатних порід або на вапнякових грунтах, що має безпосередній вплив на особливості їх поширення в регіоні.

9. На основі показників коефіцієнтів подібності/відмінності між видовим складом флор Чивчинських гір, Гринявських гір і Покутсько-Буковинських Карпат, наявності великої групи диференційних видів та порівняння спектрів провідних родин і родів, властивого їм ендемізму, ступеня його вираженості, доведено правомірність розглядати їх у ранзі окремих флористичних районів Українських Карпат. Обгрунтовано доцільність використання родинних і родових спектрів для флористичного районування в гірських регіонах. Запропоновано нову схему флористичного районування Українських Карпат, яка складається із 2 підокругів і 16 районів.

10. Синантропна фракція флори Чивчино-Гринявських гір налічує 304 види, що складає 59,2 % синантропної флори Карпат. За співвідношенням антропофіти : апофіти (1:1,3 на користь останніх) синантропна флора дослідженого регіону відрізняється від синантропної флори Карпат, де переважають антропофіти, що свідчить про високий рівень збереженості рослинного покриву регіону. Переважання апофітної фракції зумовлено незначною кількістю в регіоні ксеротермних екотопів антропогенного походження. Такі пропорції мають бути характерні для більшості гірських флор Карпат.

11. Аналіз адвентивної фракції флори засвідчив певну трансформацію спектру провідних родин регіональної флори у результаті постійного зростання кількості антропофітів у регіоні. Серед адвентивних рослин переважають види південного, зокрема середземноморського, походження, але ступінь їх натуралізації нижчий, порівняно з північноамериканськими мігрантами, більше половини яких належать до агріофітів. Більшість археофітів належать до групи епекофітів, кенофіти більш диференційовані за ступенем натуралізації, що свідчить про їх ширші адаптивні можливості.

12. У складі флори Чивчино-Гринявських гір виявлено 231 раритетний вид і підвид, які утворюють низку «гарячих точок» фіторізноманіття. Застосування методики формування «Важливих ботанiчних територій» дозволяє на основі об'єктивних показників виявити й оцінити такі «гарячi точки» фіторізноманіття. Ця програма є ефективним інструментом реалізації положень міжнародних і національних природоохоронних документів й одночасно елементом моніторингу та менеджменту стану фіторізноманіття найцінніших у ботанічному відношенні ділянок, а також єдиним природоохоронним документом, що приділяє значну увагу ендемічним таксонам.

Основні публікації за темою дисертації

1. Судинні рослини флори Чернівецької області, які підлягають охороні: Атлас-довідник / [Чорней І.І., Буджак В.В., Термена Б.К. та ін.]; за ред. І.І. Чорнея - Чернівці: Рута, 1999. - 140 с.

2. Національний природний парк «Вижницький». Рослинний світ / [Чорней І.І., Буджак В.В., Коржик В.П. та ін.]; відпов. ред. В.А. Соломаха. - К.: Фітосоціоцентр, 2005. - 248 с.

3. Національний природний парк «Вижницький»: природа, рекреаційні ресурси, менеджмент / [Коржик В.П., Чорней І.І., Скільський І.В. та ін.]; відпов. ред. В.П. Коржик. - Чернівці: Зелена Буковина, 2005. - 356 с.

4. Природний заповідник «Ґорґани» / [Клімук Ю.В., Міскевич У.Д., Якушенко Д.М., Чорней І.І. та ін.]; відпов. ред. В.А. Соломаха. - К.: Фітосоціоцентр, 2006. - 400 с. .

5. Методичні аспекти впровадження міжнародної програми «Важливі ботанічні території» в Україні / [Онищенко В.А., Андрієнко Т.Л., Чорней І.І. та ін.]; під заг. ред. Т.Л. Андрієнко та В.А. Онищенко. - К.: Арістей, 2008. - С. 9-17.

6. Чорней І.І. Характеристика національних природних парків України. Вижницький / І.І. Чорней // Фіторізноманіття національних природних парків України - К.: Науковий світ, 2003. - С. 28-35.

7. Смолінська М.О. Природні кормові угіддя передгіря Буковинських Карпат / М.О. Смолінська, І.І. Чорней, В.І. Королюк та ін. // Проблеми експериментальної ботаніки та екології. Зб. наук. праць. - К.: Наук. думка, 1997. - С. 51-56.

8. Чорней І.І. Історія флористичних досліджень в Північній Буковині / І.І. Чорней, В.В. Буджак // Матеріали наукових читань, присвячених 100-річчю відкриття подвійного запліднення у покритонасінних рослин професором університету Святого Володимира С.Г. Навашиним (Київ, 23-24 вересня 1998 року) / відп. ред. В.А. Соломаха. - К.: Фітосоціоцентр, 1998. - С. 108-113.

9. Чорней І.І. Судинні рослини з Червоної книги України на території Буковинських Карпат та їх охорона / І.І. Чорней, В.В. Буджак, В.О. Гаврилюк та ін. // Заповідна справа в Україні. - 1998. - Т. 4, вип. 2. - С. 7-10.

10. Чорней І.І. Флористичні знахідки в Буковинських Карпатах і Прикарпатті / І.І. Чорней, В.В. Буджак, М.М. Загульський та ін. // Наук. вісник Чернів. ун-ту. Зб. наук. праць. Вип. 39: Біологія. - Чернівці: ЧДУ, 1999. - С. 3-14.

11. Чорней І.І. Dactylorhiza sambucina (L.) Soo (Orchidaceae) - новий вид флори Північної Буковини / І.І. Чорней, В.В. Буджак, Н.В. Баканова // Наук. зап. Терноп. держпедун-ту ім. В. Гнатюка: Сер. Біологія. - 1999. - № 1 (4). - С. 27-30.

12. Чорней І.І. Ligularia bucovinensis Nakai (Asteraceae) - новий вид для флори Українських Карпат / І.І. Чорней // Укр. ботан. журн. - 1999. - 56, № 1. - С. 19-22.

13. Чорней І.І. Природні умови, созологічна характеристика флори та нарис фауни наземних хребетних регіонального ландшафтного парку «Черемоський» / І.І. Чорней, В.П. Коржик, І.В. Скільський, М.М. Загульський, В.В. Буджак // Заповідна справа в Україні. - 2000. - Т. 6, вип. 1-2. - С. 95-100.

14. Чорней І.І. Хорологічна характеристика раритетних ефемероїдних геофітів Чернівецької області / І.І. Чорней, В.В. Буджак, А.І. Токарюк // Наук. вісник Ужгор. держ. ун-ту. Сер. біол. - 2000. - № 8. - С. 18-22.

15. Чорней І.І. Нові відомості про поширення на Чернівеччині судинних рослин з Червоної книги України та їх охорона / І.І. Чорней, В.В. Буджак, Б.К. Термена та ін. // Укр. ботан. журн. - 2001. - 58, № 1. - С. 78-83.

16. Чорней І.І. Заповідні об'єкти Буковини загальнодержавного значення як основа регіональної екологічної мережі / І.І. Чорней, І.В. Скільський, В.П. Коржик, В.В. Буджак // Заповідна справа в Україні. - 2001. - Т. 7, вип. 2. - С. 73-98.

17. Чорней І.І. Рід Epipactis Zinn. (Orchidaceae) у флорі Буковини - хорологічна характеристика / І.І. Чорней, В.В. Буджак, А.І. Токарюк, Т.Д. Никирса // Наук. вісник Чернів. ун-ту. Зб. наук. праць. Вип. 126: Біологія. - Чернівці: Рута, 2001. - С. 180-192.

18. Коржик В.П. Розширення території національного природного парку «Вижницький» за кластерним принципом: доцільність, необхідність, модельність (на прикладі регіону Буковинських Карпат) / В.П. Коржик, І.І. Чорней, В.В. Буджак, І.В. Скільський // Заповідна справа в Україні. - 2001. - Т. 7, вип. 1. - С. 70-90.

19. Чорней І.І. Рід Orchis L. (Orchidaceae) у флорі Буковини - хорологічна характеристика / І.І. Чорней, В.В. Буджак, А.І. Токарюк, Т.Д. Никирса // Наук. вісник Чернів. ун-ту. Зб. наук. праць. Вип. 145: Біологія. - Чернівці: Рута, 2002. - С. 229-238.

20. Чорней І.І. Про поширення Diphasiastrum complanatum (L.) Holub (Lycopodiaceae) на Буковині / І.І. Чорней, А.І. Токарюк // Заповідна справа в Україні. - 2002. - Т. 8, вип. 2. - C. 47-48.

21. Чорней І.І. Поширення й охорона рослин зі Світового та Європейського Червоних списків на Буковині / І.І. Чорней // Заповідна справа в Україні. - 2002. - Т. 8, вип. 1. - С. 26-27.

22. Чорней І.І. До історії формування колекцій гербарію Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича / І.І. Чорней, А.І. Токарюк // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту ім. Т. Шевченка. Біологічні науки. - № 11 (67). - Луганськ, 2003. - С. 103-105.

23. Чорней І.І. Нове місцезнаходження раритетних видів флори у Чивчинських горах (Українські Карпати) / І.І. Чорней, В.В. Буджак // Укр. ботан. журн. - 2003. - 60, № 1. - С. 53-57.

24. Величко М.В. Ботанічна характеристика урочища Мокринів Камінь у Чивчинських горах (Українські Карпати) / М.В. Величко, І.І. Чорней // Заповідна справа в Україні. - 2003. - Т. 9, вип. 2. - С. 16-18.

25. Чорней І.І. Рід Botrychium Sw. (Ophioglossaceae) у флорі Буковини - хорологічна характеристика / І.І. Чорней, В.В. Буджак, А.І. Токарюк, Т.Д. Никирса // Наук. вісник Чернів. ун-ту. Зб. наук. праць. Вип. 194: Біологія. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 132-137.

26. Буджак В.В. Геоботанічна та созологічна характеристика букових лісів Чернівецької області / В.В. Буджак, І.І. Чорней // Заповідна справа в Україні. - 2004. - Т. 10, вип. 1-2. - С. 14-18.

27. Величко М.В. Інвентаризаційний список судинних рослин Чивчинських гір (Українські Карпати) / М.В. Величко, І.І. Чорней, В.В. Буджак // Наук. вісник Чернів. ун-ту. Зб. наук. праць. Вип. 223: Біологія. - Чернівці: Рута, 2004. - С.152-161.

28. Загульський М.М. Gentiana utriculosa L. (Gentianaceae Juss.) в Українських Карпатах / М.М. Загульський, І.І. Чорней // Укр. ботан. журн. - 2004. - 61, № 2. - С. 79-83.

29. Андрієнко Т.Л. Флора та рослинність проектованого міждержавного україно-румунського біосферного резервату «Мармароські та Чивчино-Гринявські гори» / Т.Л. Андрієнко, І.І. Чорней, В.А. Онищенко, В.В. Буджак // Укр. ботан. журн. - 2005. - 62, № 4. - С. 589-596.

30. Масікевич Ю.Г. Деякі аспекти формування екологічної мережі Чернівецької області в розвитку національної екологічної мережі України / Ю.Г. Масікевич, І.І. Чорней, І.В. Скільський та ін. // Екологія та ноосферологія - 2005. - Т. 16, № 3-4. - С. 33-39.

31. Чорней І.І. Історія формування природно-заповідного фонду в Чивчинських горах (Українські Карпати) / І.І. Чорней // Заповідна справа в Україні. - 2005. - Т. 11, вип. 2. - C. 63-67.

32. Чорней І.І. До питання про ботанічну цінність Чивчинських гір (Українські Карпати) / І.І. Чорней // Наук. вісник Чернів. ун-ту. Зб. наук. праць. - Вип. 298: Біологія. - Чернівці: «Рута», 2006. - С. 269-273.

33. Чорней І.І. До питання про ендемізм флори Українських Карпат / І.І. Чорней // Заповідна справа в Україні. - 2006. - Т. 12, вип. 2. - С. 7-16.

34. Баглей О.В. Особливості онтогенезу Saussurea porcii Degen / О.В. Баглей, І.І. Чорней // Заповідна справа в Україні. - 2007. - Т. 13, вип. 1-2. - С. 44-46.

35. Токарюк А.І. Scopolia carniolica Jacq. (Solanaceae) у флорі Буковини / А.І. Токарюк, І.І. Чорней // Наук. вісник Чернів. ун-ту. Зб. наук. праць. - Вип. 343: Біологія. - Чернівці: Рута, 2007. - С. 199-204.

36. Чорней І.І. Болота Буковинських Карпат / І.І. Чорней, В.В. Буджак, Т.Л. Андрієнко // Укр. ботан. журн. - 2008. - Т. 65, № 2. - С. 180-188.

37. Чорней І.І. Созологічна характеристика заказника «Зубровиця» (Буковина) / І.І. Чорней, І.В. Скільський, В.В. Буджак // Роль природно-заповідних територій у підтриманні біорізноманіття. Мат. конф., присв. 80-річчю Канівського природного заповідника (м. Канів, 9-11 вересня 2003 р.) / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Канівський природний заповідник. - Канів, 2003. - С. 83-84.

38. Чорней І.І. Поширення та охорона Taxus baccata L. на Буковині / І.І. Чорней, А.І. Токарюк, В.В. Буджак // Наукові основи збереження біотичної різноманітності: [тематичний збірник Інституту екології Карпат НАН України]. - Випуск 5. - Львів: Ліга-Прес, 2004. - С. 210-215.

39. Чорней И.И. Saussurea pоrcii Degen. (Asteraceae) в Украинских Карпатах / И.И. Чорней, Н.В. Величко, В.В. Буджак // Тез. докл. междунар. научной конф., посвященной 100-летию Ботанического сада Калининградского гос. ун-та / Калининградский государственный университет - Калининград: Изд-во Калинингр. ун-та, 2004. - С. 94-95.

40. Величко М.В. До поширення Saxifraga luteo-viridis Schott. et Kotschy (Saxifragaceae) в Українських Карпатах / М.В. Величко, І.І. Чорней // Біорізноманітність флори: проблеми збереження і раціонального використання. Репродуктивна здатність рослин як основа їх збереження і поширення в Україні. Мат. міжнар. наук. конф. присв. 150-річчю Ботанічного саду ЛНУ ім. І. Франка і сесії ради ботанічних садів України (Львів, 27-29 квітня 2004 р.) / Міністерство освіти і науки України, Львівський національний університет ім. І. Франка, Державне управління екології та природних ресурсів у Львівській області. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2004. - С. 92-94.

41. Чорней И.И. О месте Чивчинских гор в флористическом районировании Украинских Карпат / И.И. Чорней // Изучение флоры Восточной Европы: достижения и перспективы. Тез. докл. междунар. конф. (Санкт-Петербург, 23-28 мая 2005 года) / под ред. А.Н. Сенникова и Д.В. Гельтмана. - М.- СПб.: Товарищество научных изданий КМК, 2005. - С. 94-95

42. Чорней І. І. Рослинний і тваринний світ території майбутнього національного природного парку «Черемоський»: сучасний стан, раритетні види / І.І. Чорней, В.В. Буджак, І.В. Скільський // Молодь у вирішенні регіональних та транскордонних проблем екологічної безпеки. Мат. 5 міжнар. наук. конф. (м. Чернівці, 5-6 травня 2006 року) / Буковинська філія національного екоцентру «Крона», Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича [та ін.] . - Чернівці: Зелена Буковина, 2006. - С. 243-260.

43. Чорней І. Формування системи ключових ботанічних територій, як один з напрямків транскордонного україно-румунського співробітництва / І. Чорней // Тези міжнар. наук. конф. за результатами фундаментальних досліджень за 2006 рік в рамках транскордонного співробітництва «Україна - Румунія: результати і перспективи транскордонного співробітництва в контексті євроінтеграційних процесів» (17-18 квітня 2007 року) / Міністерство освіти і науки України, Державний фонд фундаментальних досліджень [та ін.]. - Чернівці: ЧНУ, 2007. - С. 57-58.

Анотація

Чорней І.І. Флора Чивчино-Гринявських гір (Українські Карпати).

Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.05 - ботаніка. - Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. - Київ, 2009.

У дисертації викладені результати критичного аналізу видового складу флори Чивчино-Гринявських гір - одного з флористичних районів Українських Карпат, які отримані на основі власних польових досліджень, вивчення гербарних матеріалів та аналізу літератури. Встановлено, що флора регіону налічує 1218 видів і підвидів судинних рослин, які належать до 454 родів, 112 родин та 5 відділів. Структура спектрів провідних родин та родів свідчить про середньоєвропейський характер флори. Запропоновано новий методичний підхід для порівняльного аналізу флори з використанням першої та другої тріад родин для визначення типу і підтипу флори. Здійснено порівняльний аналіз ареалогічної та біоморфологічної структур флори і виявлені їх особливості. Наведено історію вивчення і встановлено видовий склад ендеміків Українських Карпат, проаналізовано їх систематичну та ареалогічну структуру, охарактеризовано їх еколого-ценотичні особливості та висотний розподіл. Обґрунтовано доцільність поділу Чивчино-Гринявських гір на три флористичних райони: Чивчинські гори, Гринявські гори і Покутсько-Буковинський. Внесено суттєві зміни та уточнення до схеми флористичного районування Українських Карпат. Виділено і проаналізовано синантропну фракцію флори Чивчино-Гринявських гір. За результатами созологічного аналізу встановлено, що до числа раритетних у регіоні належить 231 таксон, з яких 135 є рідкісними, 18 - зникаючими, 46 - реліктовими, 48 - ендемічними, 30 - погранично-ареальними. З них до офіційних созологічних списків занесені 101 (43,7 %). З метою застосування комплексного підходу для оцінки та моніторингу фіторізноманіття запропоновано використовувати методику формування «Важливих ботанічних територій»

Ключові слова: Чивчино-Гринявські гори, флора, аналіз, ендеміки, районування, раритетні види, «Важливі ботанічні території».

Аннотация

Чорней И.И. Флора Чивчино-Гринявских гор (Украинские Карпаты).

Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора биологических наук по специальности 03.00.05 - ботаника. - Институт ботаники им. Н.Г. Холодного НАН Украины. - Киев, 2009.

В диссертации изложены результаты критического анализа видового состава флоры Чивчино-Гринявских гор - одного из флористических районов Украинских Карпат, полученные в результате собственных полевых исследований, изучения гербарных материалов и анализа литературы. Установлено, что флора региона насчитывает 1218 видов и подвидов сосудистых растений, принадлежащих к 454 родам, 112 семействам и 5 отделам. Структура спектров ведущих семейств и родов свидетельствует о среднеевропейском характере флоры. Предложен новый методический подход к сравнительному анализу флоры с использованием первой и второй триад семейств для определения типа и подтипа флоры. Отмечен высокий уровень микрогеографической расовой дифференциации флоры Чивчино-Гринявских гор, который обусловлен наличием гетерогенного комплекса природных условий в регионе.

Установлено, что по характеру ареалов все таксоны флоры Чивчино-Гринявских гор принадлежат к двум типам географических элементов, 8 географическим элементам, 55 группам распространения и 7 группам с переходными типами ареалов. Проведен сравнительный анализ географической и экобиоморфологической структур флоры и выявлены их особенности.

Приведен исторический очерк изучения эндемиков Украинских Карпат. Представлены результаты номенклатурно-таксономической и ботанико-географической ревизии таксонов, которые приводились разными авторами, в качестве эндемичных для флоры Украинских Карпат. Установлено, что на территории этого региона произрастает 115 видов и подвидов, которые принадлежат к эндемикам Карпат, из которых 46 - микровиды. Выявлены причины низкого уровня эндемизма флоры Украинских Карпат. Проанализирована систематическая структура эндемиков и пути их возникновения. Уточнена их ареалогическая характеристика и особенности распространения в флористических районах Украинских Карпат. Составлена синтаксономическая схема растительных сообществ с участием эндемиков, приведена их ценотическая характеристика, проанализировано распределение по широте ценотической амплитуды и по высотному градиенту.

Учитывая коэффициенты ассоциации видового состава, наличие многих дифференционных видов, сравнительный анализ спектров ведущих семейств и родов, обоснована целесообразность выделения в Чивчино-Гринявских горах трех флористических районов: Чивчинского, Гринявского и Покутско-Буковинского. Внесены существенные изменения и уточнения в схему флористического районирования Украинских Карпат. На их территории предложено выделить 2 подокруга и 16 районов.

Выделена и проанализирована синантропная фракция флоры Чивчино-Гринявских гор, которая включает 304 вида. Адвентивная фракция в исследованном регионе составляет 131 вид, апофитная - 173. Функциональные показатели синантропной флоры Чивчино-Гринявских гор отражают сравнительно низкий уровень антропогенного влияния в регионе, неравномерность трансформированности растительного покрова и уменьшение её с возрастанием высоты над уровнем моря. Распределение апофитной фракции синантропной флоры Чивчино-Гринявских гор, которая насчитывает 185 видов, по группам показало, что в ее составе большинство составляют эвентапофиты. Региональную специфику этой группе придает наличие в ее составе отдельных эндемических и субэндемических видов.