Водно-болотна фауна хребетних тварин

Ряд Лелекоподібні - Ciconiiformes

Родина Чаплеві - Ardeidae

Рід Чапля - Ardea

Чапля сіра (Ardea cinerea). В Україні гніздовий, перелітний і зимуючий вид. Мігрує скрізь, а зимує на Закарпатській рівнині, в Придунайському регіоні та на півдні Криму. Інколи трапляється і на інших ділянках морського узбережжя та на водоймах в глибині суходолу.

Довжина чаплі - 90-98 см, важить 1,2-1,5 кг, розмах крил 175-195 см. Літає S-подібно вигнувши шию. Мігрує невеликими зграями, іноді, спільно з іншими видами чапель.

Гніздиться колоніями і також часто з іншими видами чапель на високих деревах, зокрема, на соснах та чагарниках поблизу води. На одному дереві може бути кілька гнізд (в середньому -- три, але бували випадки і до 20 гнізд). Якщо колонія чапель має сусідів, то гніздиться вище за інших птахів. Одне і те саме гніздо може використовуватися багато разів, проте чаплі можуть і міняти уподобання відлітаючи від 500 до 1,5 тис. км від старого гнізда. Заселяються колонії починаючи з березня. Для гнізда використовують гілки, очерет та інший матеріал. Матеріал для гнізда дістає самець, а наводить порядок самка. Самка відкладає 1 раз на рік 3-5 блідо-блакитних, іноді з червоними плямками яєць. Яйця відкладається одне за одним через 2 доби. Батьки висиджують яйця 25-26 діб. Враховуючи сильну різницю в часі і рості між пташенятами часто виживають найсильніші. Перо у пташенят починає рости не раніше ніж за тиждень. Перші 20 діб вони перебувають під пильним доглядом батьків. На 50 день починаються перші спроби польотів. Літати вони зможуть не раніше ніж за 55 днів з моменту вилуплення. Самки готові до розмноження на наступний рік, самці -- ще за рік. Головний раціон чапель -- риба, проте не нехтують й іншими водяними істотами. Чаплі нерухомо вичікують здобич, а потім різким рухом вихоплюють її з води. Добова потреба у рибі -- 300-500 г, але за деяких обставин можуть з'їсти і кілограм [18].

Ряд Журавлеподібні - Gruiformes

Родина Пастушкові - Rallidae

Рід Лиска - Fulica

Лиска (Fulica atra). Лиска широко поширена на великій території Євразії, Північної Африки і Австралії. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий птах. Гніздиться на всій території, крім Карпат; мігрує скрізь; регулярно зимує на Закарпатті та на півдні, інколи трапляється взимку на водоймах в глибині суходолу. На відміну від інших пастушкових, лиски менш скритні птахи і велику частину часу проводять на відкритій воді. Остання риса також виділяє їх від споріднених їм водяних курочок. У більшості лисок чорне оперення, а на лобі є добре помітна шкіряста бляха або інша прикраса. Ноги сильні, добре пристосовані для пересування в'язким прибережним ґрунтом, і на відміну від водяних курочок, мають плавальні лопаті з боків пальців, що допомагають птахам пересуватися водою. Будова тазу і ніг також дозволяє птахам добре пірнати, що виділяє серед інших птахів родини. Дзьоб яскраво забарвлений, у переважної більшості видів підхвістя білого кольору. Крила швидше короткі; літають птахи неохоче, проте деякі види північної півкулі є перелітними і в змозі подолати значні відстані. Мігрують лиски в нічний час доби.

Основний раціон лисок складається з рослинної їжі, хоча рідше вони полюють на водних комах, ракоподібних і молюсків, а також живляться рибою і яйцями інших птахів. Агресивно охороняють свою гніздову територію, проте поза шлюбним сезоном збиваються в зграї і живляться разом на мілководді, що робить їх найбільш суспільними птахами в родині [7].

Ряд Журавлеподібні - Gruiformes

Родина Пастушкові - Rallidae

Рід Курочка - Gallinula

Курочка водяна (Gallinula chloropus). Курочка водяна чудово бігає по землі і навіть по воді, густо заростій болотяною рослинністю, відмінно лазить по гілках кущів, вправно плаває і пірнає. Вона легко піднімається на крило, але летить важко і поволі, часто працюючи крилами. Плаваючи, водяна курочка нахиляє голову в такт рухам і смикає своїм коротким і задертим вгору хвостом. Забарвлення цього птаха темне (майже чорне), підхвістя і смуга на боці - білі, лобова бляшка і дзьоб у основи - червоні, ноги - зеленуваті. Молодий птах відрізняється від дорослого ясно-бурим оперенням. Лобова бляшка у нього відсутня, а дзьоб сірий або сірувато-жовтий. Провівши зиму в теплих краях, водяна курочка прилітає на батьківщину в кінці березня - на початку квітня. Практично відразу після повернення водяна курочка приступає до споруди досить складного, схожого на кошик гнізда, сплетеного з різної болотяної рослинності. Вона зазвичай споруджує його з листя очерету або листя рогозу, дотримуючись одного вибраного будівельного матеріалу. Гніздо завжди розташовується так, що підібратися до нього можна тільки уплав. Його лоток викладається мокрими листами, які після висихання склеюються, утворюючи гладке вистилання. В кінці травня - на початку червня самка відкладає 6-9 (іноді до 11) яєць, жовтого іржастого кольору, поцяткованих фіолетово-сірими і голубуватими крапками. Висиджують яйця і самка, і самець по черзі. Через 20-21 день з них з'являються пташенята, про яких самка і самець піклуються в рівній мірі - розшукують для них їжу, оберігають від небезпеки та ін.

Харчується водяна курочка комахами, павуками, дрібними молюсками, зеленими пагонами рослин, ягодами. Вона веде скритний спосіб життя, активізуючись у сутінках і вночі. Голос цього птаха можна передати як «кру-у-ук!» або «кек-кек!». На зимівлю водяна курочка, як правило, відправляється на початку жовтня [7].

Ряд Журавлеподібні - Gruiformes

Родина Пастушкові - Rallidae

Рід Деркач - Crex

Деркач (Crex crex). Деркач мешкає по всій Європі, за винятком північніших та найпівденніших її частин. Також є у Малій Азії, на півночі Ірану, середніх частинах Західного та Середнього Сибіру, на схід до ріки Вілюй та Байкалу (Росія). Деркач -- гніздовий перелітний птах по всій території України.

Довжина тулуба деркача становить 20-25 см, розмах крил 46-53 см, вага його -- 125-210 г. У нього пір'я рудувато-буре з боків з білими смугами. Підборіддя та верхня частина шиї світло-сірі. Верхня частина голови, махові пір'я крил та рульові хвоста -- каштанові. Тулуб сплющений з боків, витягнута шия, короткий дзьоб. Ноги буруватого кольору.

Більшу частину життя проводить на землі у заростях високої трави. Живуть деркачі поодинці й ніколи не утворюють зграй. Поодинці вони відлітають на зимівлю. Зимує в Африці. Повертається із зимування досить пізно. На півдні свого ареалу з'являється наприкінці квітня, на півночі -- наприкінці травня. Після прильоту деркач починає шлюбні крики. Гніздиться він парами. Гніздо розміщується на землі серед трави та чагарників. Це глибока ямка, яка викладена сухим бадиллям злаків. Розміри гнізда: діаметр -- 12-15 см, діаметр лотка -- 11-12 см, висота -- біля 7,5 см, глибина лотка -- 3,5 см. Деркач відкладає 2 кладки на рік. Кладка деркача складається з 7-12 яєць, частіше 9-10. Розміри їх -- 34х42х24-30 мм. Вони висиджуються 15-17 днів. Пташенята проводять у гнізді декілька годин у гнізді. У віці 1 тижня вони починають самостійне життя. Після виводу деркачат з гнізда у дорослих птахів відбувається линяння. Восени вони починають відлітати на зимівлю (у серпні-вересні).

Харчується рослинною та тваринною їжею, зокрема комахами, хробаками, слимаками, павуками, насінням трав, інколи зернами культурних злаків [18].

Ряд Журавлеподібні - Gruiformes

Родина Пастушкові - Rallidae

Рід Пастушок - Rallus

Пастушок (Rallus aquaticus). Поширений у Північній Африці, Європі, крім північних частин. На теренах колишнього СРСР літній гніздовий птах боліт усієї території. У невеликій кількості зимує в очеретах на півдні України.

Пера верхньої сторони оливково-бурі, з чорно-бурими центрами. Горло білувате. Брови, щоки і нижня частина тіла до черева темно-сірі. Задня частина черева, підхвістя і боки тіла чорні, з білими поперечними смугами, на середині черева і споді хвоста, крім того, з вохристими вершинами. Махові та рульові пера бурі. Дзьоб бурий з червоною основою нижньої щелепи, ноги бурувато-рожеві.

Довжина крила - 97-141 мм, хвоста - 52-62,5 мм, дзьоба - 35-43 мм, цівки - 36-46 мм.

Весною прилітає на півдні в останніх числах березня, на півночі - в квітні. Оселяється в заростях очерету, рогози, лози на болотах і по берегах ставків та озер. Гнізда мостить в густих заростях, над самою водою з стеблин різних водяних росли. Повні кладки 6-9 яєць, глинистого кольору з лілово-сірими плямами. Строк висиджування - 21 день. Осінній переліт починається з середини вересня і триває до кінця жовтня. Їжа пастушка складається з молюсків, комах та інших безхребетних, а також з різних частин рослин [1].

Ряд Гусеподібні - Anseriformes

Родина Качкові - Anatidae

Підродина Справжні качки - Anatinae

Рід Качка - Anas

Крижень (Anas platyrhynchos). Водиться у всій Європі, Північній Африці, більшій частині Азії і Північної Америки. У Південній Європі, північній Африці і південних штатах США він буває переважно взимку, летячи до Азорських островів, Мадейри, Канарських островів, Нубії, північної Індії і навіть північної частини Південної Америки.

Дзьоб оливковий з бурим кінцем, ноги оранжево-червоні з темнішими перетинками. Дзеркальце синє з пурпурним блиском, облямоване чорним і білим кольором. У самця в шлюбному наряді голова і шия блискучого темно-зеленого кольору, на шиї білий ошийник. Спина бура, що переходить до хвоста у чорний колір. Бічне криюче пір'я хвоста заломлене догори. Плечі сірі з бурими хвилястими лініями, воло і частина грудей буро-каштанового кольору. Решта нижньої частини сірувато-біла з темно-сірими плямами. Після літнього линяння самець стає схожий на самицю, лише темніше. Самиця зверху темно-бурого кольору з буро-жовтуватими краями пір'я, знизу - рудувата з чорно-бурими плямами. Довжина самця 63 см, самиця значно менша. Розмах крил 75-200 см, вага від 0,75 до 1,5 кг. Крижень живе переважно на прісних водах, особливо стоячих і зарослих очеретами, травою, хоча під час прольоту і взимку тримається і в морі біля берегів. Це обережний птах, який швидко літає, у разі потреби добре пірнає, вдень ховається, а вночі випливає на відкриті місця і робить перельоти на місця, де годується.

Під час розмноження крижні розбиваються на пари, але самець тримається біля самиці лише до того часу, коли вона сяде на яйця. Гніздо влаштовується в очереті, на купині, у дуплах, іноді навіть у воронячих і сорочих гніздах. Кладка зазвичай складається з 6-8, але іноді навіть 16 зеленувато-жовтуватих яєць. Насиджування триває 26-28 днів. Крижень харчується рослинною їжею, комахами, молюсками, дрібною рибою, пуголовками, ракоподібними [17].

Ряд Гусеподібні - Anseriformes

Родина Качкові - Anatidae

Рід Качка - Anas

Чирянка велика (Anas querquedula). Гніздиться на більшій території Європи та у західній Азії, на зиму вся популяція мігрує до Африки. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий. Гніздиться на всій території країни, крім гір та більшої частини Криму; мігрує скрізь; іноді зимує в північному Причорномор'ї, а також трапляється взимку на водоймах в глибині суходолу.

У шлюбний період самець забарвлений дуже яскраво. Його іржавинно-бура голова покрита витонченими плямами, а потилиця забарвлена в чорний, з відливами колір. Над очима до потилиці йде яскраво-біла смужка. Грудка і зоб селезня світло-руді, з виразними чорними поперечними рисками. Зовнішні сторони крил яскраво-блакитні, з білими пір'їнками. Світло-сіре черевце до низу переходить в біле. Забарвлення самки - скромно-сіре, з рябими плямами. Ближче до осені (після линьки) в такий же наряд одягається і самець. Політ чирянки великої дуже швидкий. Самка видає гучне крякання, а голос самця навесні можна передати як "крер-крел-рел". Селитися чиряка велика на найрізноманітніших типах водойм із заростями очерету і рогозу. Незабаром після прильоту самка влаштовує в траві, часто далеко від води, гніздо, вистилаючи його пухом. Кладка складається з 6-9 рудуватих або жовтуватих яєць (у травні). Висиджування триває 21-22 дні, після чого з яєць з'являються пташенята. Живляться чирки-тріскунки насінням і зеленими частинами рослин, молюсками, комахами [17].

Ряд Горобцеподібні - Passeriformes

Родина Ремезові - Remizidae

Рід Ремез - Remiz

Ремез (Remiz pendulinus). В Україні ремез звичайний гніздовий птах усієї країни. Селиться біля водойм, живиться комахами, корисний.

Довжина тіла 10-12 см, вага 7-11 г. Гніздо ремез будує у вигляді рукавички з боковим входом у вигляді трубки. Гніздо будують разом самка та самець з пуху тополі та очерету.

Місце гніздування - заболочені та зволожені ділянки, водойми, з наявністю очерету та високих верболозів або берез з низько звисаючим гіллям на якому будують своє гніздо. Період інкубації триває з травня по червень. Самець будує кілька пухнастих, круглих гнізд з рослинних волокон, пуху і насіння на звисаючих над водою гілках. Гніздо у формі сумки приблизно 17 см у висоту і 11 см шириною. Самка вибирає собі краще гніздо, допомагає в останніх приготуваннях і відкладає потім від 5 до 8 яєць. Приблизно через 2 тижні вилуплюються пташенята. Ремез може мати кілька партнерів [20].

Ряд Горобцеподібні - Passeriformes

Родина Кропив'янкові - Sylviidae

Рід Очеретянка - Acrocephalus

Очеретямнка ставковам (Acrocephalus scirpaceus). Невеликий птах, трохи менший за горобця, 12,5 см завдовжки. Верх тіла у нього темно-бурий, одноколірний, з рудуватим відтінком, низ - білувато-рудий, надхвістя - рудувате, ноги - темні. Ставкова очеретянка поширена майже у всій Європі, де живе з квітня по вересень-жовтень. На початку - в середині вересня відлітає на зимівлю до Африки, де селиться південніше Сахари. Щоб витримати близько 6 тисяч км нічного перельоту, накопичує жирові запаси.

Ставкові очеретянки - обережні птахи, гніздяться в густих і безлюдних місцях. Найчастіше - в хащах очерету і рогозу, рідше - осоки та інших навколо водних рослин, інколи - на вологих чи залитих водою ділянках в культурних ландшафтах із заростями чагарників, дерев і густого різнотрав'я [16]. Чашкоподібне гніздо споруджують на стеблах очерету, рогозу чи осоки, що ростуть над водою [12]. Роблять його з трави, павутиння, рослинного пуху, квіткових волотей очерету.

Кладка на початку травня складається з 4-6 зеленуватих або голубуватих (з бурими і сірими плямами) яєць. За два тижні з'являються пташенята, які через 2-3 тижні залишають гніздо. Основна їжа ставкової очеретянки - комахи, які мешкають біля води [16].

Очеретямнка велимка (Acrocephalus arundinaceus). Велика очеретянка поширена майже у всій Європі, в Західному Сибіру, в Середній Азії і на Далекому Сході. Це перелітний птах. У Євразії живе з квітня по вересень. У середині вересня відлітає на зимівлю до Тропічної або Південної Африки.

Це найбільший птах серед очеретянок. Має розміри шпака -- в середньому близько 19 см. Довжина тіла самця -- 20-20,5 см; розмах крил -- 28-30 см; довжина крила -- 10 см; хвоста -- 76-82 мм; дзьоба -- 23-25 мм. Вага самця -- 30-30,5 г.

Гніздиться велика очеретянка найчастіше в очереті, рідше - на вербах, прибережних кущах, тополях чи інших густих деревах. Гніздо будує самка, самець лише супроводжує її в польоті за будівельними матеріалами. У очереті гніздо знаходиться за 60-120 см від води, міцно закріплене між кількома стеблами - так, щоб не могло ні опуститися вниз під тягарем пташенят, ні піднятися вгору під час повені. Гніздо має вигляд товстостінного кошика.

Кладка складається з 3-6 зеленувато-бурих яєць, які самка відкладає у другій половині травня. Розміри яєць -- 21-25 на 15-16,5 мм. Через 2 тижні з'являються пташенята. На 11-12-й день життя вони вже не уміщаються в гнізді і вимушені сидіти на його краю. Ще через день-два -- починають вивчати найближчі очеретяні зарослі. А приблизно через 3 тижні після появи на світ -- лишають гніздо.

Основна їжа великої очеретянки -- жуки, бабки, мухи та інші комахи, які мешкають біля води. У пошуках корму птах ретельно вивчає кожну рослину в хащах очерету та інші прибережні чагарники. Нерідко шукає їжу також в кронах дерев, які ростуть біля водоймищ [1].

Ряд Горобцеподібні - Passeriformes

Родина Мухоловкові - Muscicapidae

Рід Соловейко - Luscinia

Синьошийка (Luscinia svecica). Має широкий гніздовий ареал, що охоплює більшу частину Європи та Азії. Гніздиться по всій Європі (крім Британських островів, південних районів Іспанії, Італії, півдня Балканського півострова, а також Криму, Кавказу та Азії (крім пустельних районів Середньої та Малої Азії, Аравійського півострова, південних та південно-східних територій Азії). Місця зимівель розміщені у Північній Африці та Південній Азії.

В Україні гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, а також на значній частині степової смуги та у Закарпатті, під час міграцій трапляється на всій території.

Дрыбний птах, довжина тіла - 14 см, розмах крил - 20-22,5 см, вага - 15-25 г. Дорослий самець має яскраве характерне забарвлення. У дорослої самки горло білувате з темними смужками по боках; на волі темні риски і лише буре на півкільце, іноді в невеликій кількості присутній і синій колір. Молодий птах зверху темно-бурий, з численними світлими рисками; низ рудуватий, з темними рисками.

Заселяє переважно узлісся заболочених вільхових лісів, густі вербові зарості серед заплавних луків та низинних боліт, зарості очерету, кущів, густі, але не надто зімкнені, високостеблові трави по берегах річок, стариць, озер, водосховищ, меліоративних каналів та заповнених водою канав. Трапляється також у сирих заростях кущів уздовж доріг, заростях кропиви на межі городів біля води. Комахоїдний птах. У живленні переважають комахи та їхні личинки, що тримаються на землі. Восени значну частку раціону становлять ягоди [20].

Гніздиться окремими парами. Гнізда розташовує на землі в затінених, добре укритих місцях, під куртиною густої та високої трави, під нависаючими гілками кущів, серед коренів верби, іноді при основі осокової кочки, на річкових наносах, що залишилися після весняного паводку.

Гніздова будівля досить велика та пухка. Ії основою служать вербове та інше листя, тонкі гілочки. Зовнішня частина складається з торішнього листя дерев та кущів, стебел та листя трав, корінців, іноді з домішкою моху. Вистилка товста (до 1,5 см), складається з м'яких широких листків, трави, інколи рослинного пуху та окремих пір'їн.

До відкладання яєць приступає наприкінці квітня - на початку травня. Насиджує самка 13-14 діб. У повній кладці 4-7 (рідше 5-6) яєць. Шкаралупа злегка блискуча. Основний фон її світло-, сіро-, блакитнувато- або оливково-зеленого кольору, щільно усіяний численними іржаво-жовтими або червонувато-бурими, не дуже чіткими плямами, що згущуються біля тупого кінця [12].

Ряд Горобцеподібні - Passeriformes

Родина Вівсянкові - Emberizidae

Рід Вівсянка - Emberiza

Вівсямнка очеремтяна (Emberiza schoeniclus). Невеликий птах, за розміром схожий на горобця. У довжину сягає 16 см, розмах крил становить 23 см, довжина крила - 7,5 см, хвоста - 5,5 см.

Ареал виду охоплює всю територію Європи та західну Азію, за винятком гірських районів. В Україні - гніздовий, перелітний та зимуючий птах. Крім Карпат і більшої частини Криму, гніздиться майже по всій території. Зимує в лісостеповій та степовій смугах України.

Здобуває поживу на землі або серед низьких гілок і нижньої частини трави. Сидячи, неспокійно посмикує хвостом і корпусом. Політ нерішучий і нерегулярний. Літній харчовий раціон цього виду змішаний, він включає різні види комах, зокрема, веснянок, листоїдів, довгоносиків, короїдів, комарів, довгоногів, волохокрильців, личинок пильщика, а також насіння лугівок і осок.

Розбивка на гніздові пари і спів можна спостерігати в першій половині квітня в південних частинах ареалу і днів на десять пізніше - у північних. Гнізда цього виду завжди розташовані на сухій ділянці землі серед болота або вологої луки. Гнізда зазвичай добре приховані навислим пучком трави, але іноді будуються абсолютно відкрито. Заглибину в ґрунті вівсянки очеретяні вимощують сухими стеблинками злаків, осоки та очерету, а лоток тонкими корінцями та, іноді, кінським волосом. Гніздо будує тільки самка, а самець супроводжує її і часто співає свою пісню. Кладки зазвичай містять 4-6 яєць. Навіть у північних частинах ареалу ця вівсянка встигає вивести два виводки. Основна турбота з насиджування покладається на самку, але іноді в денні години її може змінювати самець. Термін насиджування близько 13 днів. Таким чином перші кладки вдається знаходити близько середини травня, а найбільш пізні пташенята другої кладки залишають гнізда на початку серпня. У серпні спостерігається й утворення осінніх зграйок [20].

3.5 Видовий склад та біологічні особливості ссавців

У районі досліджень нами виявлено 5 видів ссавців, що належать до 2 рядів: хижаки і гризуни. До них належить бобер річковий (Castor fiber), ондатра (Ondatra zibethicus), полівка водяна (Arvicola terrestris), видра річкова (L. lutra), собака єнотовидний (Nyctereutes procyonoides).

Родина Боброві - Castoridea

Бобер річковий (Castor fiber). Бобри поширені в Європі, Азії, і Північній Америці. Довжина тіла досягає 1м, маса 30 кг. Посередині хвоста зверху тягнеться жорсткий роговий кіль. Поміж зроговілих пластинок на хвості розсіяні рідкі, короткі і жорсткі волоски. Волосяний покрив різко диференційований на грубі ости та густий і м`який підшерсток. Хутро забарвлене від світло-коричневого до чорного. Попереду від анальних залоз знаходяться парні мускусні залози, секрет яких відомий під назвою боброва струя. Різці ізольовані особливими виростами губ від ротової порожнини, що дозволяє гризти під водою. Маслянистим секретом парних анальних залоз бобер змазує хутро цим самим захищає його від намокання.

Бобри поселяються на берегах водойм з низькою течією, річках, озерах, уникаючи широких і стрімких водойм, та водойм, що промерзають до дна. Важливою умовою є наявність біля водойми деревно-кущової рослинності із м`яких листяних порід (верби, тополі, осики), а також трав`яної прибережної рослинності, що складають основний раціон бобра. На підходящій території водойми бобри будують хатки або риють нори. Нори риють при наявності крутих берегів. Вхід до нори завжди знаходиться під поверхнею води. Хатки будують на берегах, де нори рити неможливо, на низьких заболочених берегах або мілинах. Хатинки мають вигляд великої купи гілок різної довжини та товщини які скріплені мулом, мають висоту від 1-3 м. і діаметром до 10 м. У середині хатки знаходяться житлові відділи, виходи з котрих ведуть у воду. Зустрічаються також перехідні типи житла - напівхатки. Це нори в яких замість заваленої стелі роблять настил із хмизу. У водоймах із непостійним рівнем води, що при паводкові могло призвести до оголення виходів нір та хатинок, бобри будують загати. Загати будують нижче поселення із зрізаних стовбурів дерев, гілок, хмизу скріплюючи конструкцію намулом.

Літом бобри надають перевагу трав`янистим рослинам. Восени вони інтенсивно валять дерева і зайняті заготівлею деревного корму назиму.

Спаровування у бобрів відбувається в січні-лютому. Вагітність триває 105-107 діб. У виводку буває від 2 до 5 дитинчат, зрідка більше. Молодняк народжується в квітні-травні, зрячі та з волосяним покривом. Через 1-2 дні вони можуть самостійно плавати, а у віці 3 тижнів переходять на самостійне харчування рослинним кормом. Молодняк довгий час не покидає батьків. Живуть вони зазвичай сім`ями. Повна сім`я складається із пари дорослих особин та їх потомства минулого та нинішнього року. Лише на третій рік життя молодняк досягає зрілості та будує своє власне поселення [14].

Надродина Полівкові - Microtinae

Родина Хом'якові - Cricetidae

Рід Ондатра - Ondatra

Ондатра (Ondatra zibethicus) - найбільш крупна із полівок. Довжина тіла до 36 см, маса досягає 1,3 кг. Довжина хвоста 4/5 довжини тіла, він сплющений з боків і покритий дрібними зроговілими лусками, між якими виступають короткі зроговілі волоски. З нижньої сторони подовжені щитовидні волоски утворюють кіль. Хутро розділене на рідкі і довгі остисті волоски та густий і м`який підшубок. Окраска хутра від коричневої іноді з рудим відтінком, до майже чорної. Пальці задніх ніг з`єднані плавальною перетинкою.

Корінний ареал ондатри - Північна Америка від північних кордонів Мексики і Флориди до Аляски і Північної Канади. На початку ХХ ст. її акліматизували в декількох країнах Західної Європи, а із 1928 р. і в нашій країні.

Живуть ондатри в норах, виритих в невисоких обривистих берегах так, що виходи із них відкриваються в товщу води нижче її рівня, а гніздова камера заходиться вище її рівня. В містах із плоскими берегами і серед постійно затоплених гідрофітів ондатри будують із трави і гілок хатинки діаметром до 1,5-20 м і висотою до 1 м. Всередині хатки облаштовують гніздову камеру. Взимку тваринки рухаються і живляться під товщею льоду, чудово плавають і пірнають. В товщі води можуть затримуватися до 12 хв.

Розмножується ондатра в південних регіонах майже круглий рік і приносить до 3 і навіть 4 виводків. В кожному виводку буває від 1 до 11, зазвичай 5-7 дитинчат. Період вагітності 22-30 діб [10].

Родина Полівкові - Arvicolidae

Водяна полівка ( Arvicola terrestris ). Розміри середні: довжина тіла 15-20 см, хвоста 10-13 см ( більше половини довжини тіла ). Вуха невеликих розмірів, ледь виступаючі над рівнем густого і м`якого хутра. Забарвлення варіює від бурого до майже чорного. Поширена водяна полівка від Західної Європи до правого берега р. Лєна, від Сирії, Малої Азії, Закавказзя і гір Киргизії до лісотундри Європи і Західного Сибіру. На цій території вона розселена нерівномірно. В степовій, напівпустельній, тайговій і лісотундрових зонах живе тільки на берегах великих річок і озер, в лісо-луговій зоні Західного Сибіру розмістились майже рівномірно по всій території. Літом мешкає вона на берегах річок, озер, на болотах, серед затоплених осокових заростей. Гнізда влаштовує з відмерлої рослинності. В кінці літа - початку осені переселяється з боліт і низьких берегів на більш підвищені ділянки суші, в тому числі і розорані чи зайняті зерновими культурами поля. Там вона риє на невеликій глибині складні, великі по протяжності нори. Основу її раціону складають соковиті і м`які частини рослин: прикореневі частини осоки , пагони і молоді паростки тростини, очерет, рогіз, стрілолист. Через мало калорійність їжі і необхідності з`їдати його в великому об`ємі, водяний пацюк активний в будь-який час доби.

Розмножуються водяні полівки всю теплу пору року. За цей час ( після 40 діб вагітності ) самка приводить 3-5, навіть 6 вивідків, по 6-8 дитинчат в кожному. Цим обумовлений значний сезонний підйом чисельності. Але крім сезонних змін чисельність коливається по роках, причому в дуже широких рамках. За декілька десятиліть встановлена відносна циклічність: кожні десять років помічається один високий підйом чисельності і один проміжний, менш високий. При високій чисельності водяних полівок виникали масові епізоотії туляремії [13].

Підряд Псовиді - Caniformia

Родина Куницеві - Mustelidae

Підродина видрові - Lutrinae

Рід Видра - Lutra

Видра звичайна (L. lutra) довжина її тіла 55-95 см, хвоста 26-55 см, маса 6-1 кг. Це крупний звір з сильно вигнутим, гнучким тулубом типової для підродини обтічної форми. Забарвлення хутра на спині темно-бура, на череві світла, се ребриста. Остисті волоски грубі, підшерсток дуже густий і ніжний.

Видра звичайна розповсюджена на доволі широкому просторі, включаючи в себе майже всю Європу, Азію (окрім Аравійського півострова і Крайньої Півночі). Місцем проживання їй слугують переважно лісові річки, в меншій мірі озера, багаті рибою, раками, а по берегах дрібними гризунами. Перевагу віддають річкам з затоками, не замерзаючими взимку ділянками водяного дзеркала, з підмитими водою і сильно заваленими буреломом берегами, де багато надійних схованок і зручних місць для облаштування нір, вхідні отвори яких відкриваються під водою. Свою лігво видра влаштовує також в печерах, а іноді на подобі гнізда в зарослих біля води.

В оптимальних умовах видра влітку використовує 2-6 км і не більше 100 м в глибину лісу. Взимку у випадку зменшення запасів риби і замерзанні промоїн, вона вимушена кочувати. По льоду і снігу видра проходить за добу до 15-20 км. Харчується вона переважно рибою (сазаном, щукою, пліткою та іншими), причому надає перевагу більш дрібній. Зимою в великій кількості поїдає жаб, доволі регулярно личинок комах. Літом, крім риби, ловить водяних полівок і інших гризунів, місцями систематично полює на куликів та качок.

У біології розмноження видри ще багато неясного. Спарювання, в залежності від місцевих екологічних умов (головним чином кліматичних), відбувається весною (березень-квітень) і навіть наприкінці зими, або навіть круглий рік як наприклад в Англії. Період виношування приплоду 63 доби. В відповідності з указаними моментами в північних і середніх областях (колишнього СРСР) новонароджені частіше всього спостерігаються в травні-червні, але іноді навіть зимою, однак шансів у такого потомства мало. В приплоді нараховують приблизно 2-4, рідко 1 або 5 дитинчат. Статевозрілими стають на третьому році життя [4].

Родина Псові - Canida

Рід Єнот - Nyctereutes

Собака єнотовидний - Nyctereutes procyonoides. Зовнішнім виглядом нагадує лисицю крабоїда, Cerdocyon thous. Довжина голови й тіла від 500 до 680 мм, довжина хвоста від 130 до 250 мм. Вага 4-6 кг, але перед сплячкою 6-10 кг. Взимку шерсть довга і густа з щільним підшерстям і грубими покривними волосками до 120 мм у довжину. Забарвлення хутра земно-коричневе або буро-сіре з чорними покривними волосками. Хвіст темніший, ніж тулуб. Літнє хутро яскравіше, червонувато-солом'яного кольору. Собака єнотовидний поширений на сході Азії. Протягом 1950-х років цей вид було вселено в Україну та в низку районів Росії, Польщі та інших країн, завдяки чому сформувалися нові потужні популяції за межами природного ареалу єнотів. Для єнотовидної собаки характерна зимова сплячка. В зимовий час єноти припиняють будь-яку наземну активність, не виходять із нір і сплять. Пробудження відбувається у березні або квітні. Літня активність продовжується до жовтня або листопада. Єноти всеїдні. Вони шукають на поживу як рослин, так і тварин.

Є дві особливості характерні для проживання єнотів: 1) вони часто знаходяться поруч з водою, 2) протягом осені вони більш-менш залежні від фруктів і ягід, що впливає на їх вибір середовища проживання. Інтродукований єнот населяє вологі ліси й береги річок і озер, особливо на початку літа. В кінці літа і восени населяє вологі пустки, рясні на ягоди.

Шлюбний сезон триває з початку лютого до кінця квітня, залежно від місця розташування. Це моногамні тварини. Період вагітності триває 59-64 дні, дитинчата народжуються в квітні-травні. Зазвичай народжується 4-10 цуценят. Вага новонароджених 60-90 гр, очі відкриваються за 9-10 днів, вигодовування молоком триває 2 місяці. Обоє з батьків, однак починають приносити їжу на 25-30 день після народження дітей. Молодь здатна до самостійного існування за 4-5 місяців, статева зрілість настає за 9-11 місяців. У неволі може жити приблизно 11 років [13].

ВИСНОВКИ

1. Дослідивши водно-болоту фауну хребетних тварин околиць с. Клюшниківка Миргородського району Полтавської області, ми визначили видовий склад хребетних тварин. На території дослідження ми виявили 31 вид хребетних тварин, котрі належать до 12 рядів.

2. Дали характеристику біологічним особливостям риб, земноводних, плазунів, фонових видів птахів, ссавців.

3. Отримані дані мають вагоме значення для загальної характеристики видового складу біорізноманіття, біологічних особливостей хребетних тварин та можливість їх використання з метою моніторингу водно-болотних угідь Миргородщини.

4. Дослідження на даній території проведені вперше, тому мають важливе значення для подальшого моніторингу стану хребетних тварин в околицях с. Клюшниківка Миргородського району.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Воїственський М.А., Кістяківський О.Б. Визначник птахів УРСР. - К.: «Радянська школа». - 1962. - 359 с.

2. Водно-болотні угіддя України. Довідник / Під ред. Марушевського Г.Б., Жарук І.С. - К.: Чорноморська программа Ветландс Интернешнл, 2006. - 312 с.

3. Географічний та історико-економічний нарис, виданя 2-е, доповнене та перероблене, за редакцією К.О. Маца: Полтава «Полтавський літератор» 1998. - 67 с.

4. Жизнь животных. В 7-ми т. / Гл. Ред. В.Е. Соколов. Т. 5. Земноводные. Присмыкающиеся / А.Г. Банников, И.С.Даревский, М.Н. Денисова и др.; Под ред. А.Г. Банникова. - 2-е изд., перераб. - М.: Просвищение, 1985. - 399 с.

5. Жизнь животных. В 7-ми т. / Гл. Ред. В.Е. Соколов и др. Т. 7. Млекопитающие. - М.: Просвищение, 1989. - 558 с.

6. Жизнь животных. В 7-ми т. / Гл. Ред. В.Е. Соколов. Т. 4. Рыбы / Под ред.. Т.С. Росса. - 2-е узд., перераб. - М.: Просвищение, 1983. - 575 с.

7. Жизнь животных. В 7-ми т. / Гл. Ред. В.Е. Соколов и др. Т. 6. Птицы / Под ред. В.Д. Ильичева. А.В. Михеева. - 2-е узд., перераб. - М.: Просвещение, 1986. - 527 с.

8. Закалюжний В.М, Джурка Г.Ф. Полтавська область. Геолого-географічний нарис. (Навчальний посібник). - Полтава, 2000. - 130 с.

9. Земноводні і плазуни СРСР / Під редак. А. Г. Баннікова. М.: «Мисль». 1997. - 303 с.

10. Корнєєв А.П. Визначник звірів УРСР. - К.: «Радянська школа». 1952. - 215 с.

11. Никольский Г.В. Экология рыб. М.: «Высшая Школа». 1963. - 367 с.

12. Никифоров М.Е., Яминский Б. В., Шкляров Л.П. Птицы Беларуси. Справочник-определитель гнезд и яиц. Минск: «Высшая школа». 1989. - с. 322-332

13. Повна ілюстрована енциклопедія. "Ссавці" Кн. 2 / під ред. Д. Макдональда. - М .: "Омега", 2007. - 444 с.

14. Соколов В.Е. Фауна мира: Млекопитающие: Справочник. - М.: Агропромиздат. 1990. - 254 с.

15. Таращук В.І. Земноводні і плазуни. К.: Академія наук Української РСР, 1959. - 247 с.

16. Тороп С.О. Очеретянка ставкова / Про очеретянку на сайті бібліотечно-інформаційного центру «Слово»: bizslovo.org

17. Фауна Украины. Т. 5. Птицы. Вып. 3. Гусеобразные / Лысенко В. И. -- К.: Наукова думка, 1991. - 208 с.

18. Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 1. Гагари, норці, трубконосі, веслоногі, голінасті, фламінго / Смогоржевський Л.О. -- К.: Наукова думка, 1979. - 188 с.

19. Федонюк О.В. Земноводні та плазуни заходу України. - Львів: Сполом, 2006. - 32 с.

20. Фесенко Г.В., Бокотей А. А. Птахи фауни України. - К., 2002. - 416 с.

Размещено на Allbest.ru