Організація спостережень за живими об'єктами

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність роботи полягає в тому що специфіка біології як науки передбачає знайомство з різноманіттям живих організмів та проявів їх життєдіяльності, виявлення закономірностей живої матерії. І саме в біології як одній з природничих наук велике значення має експеримент, спостереження. спостереження біологія навчальний тварина

Біологічні експерименти та демонстрації повинні знайомити учнів з методами дослідження природи, розвивати навички самостійної роботи, зацікавлювати до вивчення біології.

За чинною програмою з біології не передбачено проведення дослідів з тваринами. Винятком є окремі спостереження: за пересуванням та реакціями на подразнення дощових червів; за пересуванням і добуванням їжі молюсками тощо.

Найчастіше вчитель проводить необхідний обсяг лабораторних робіт і демонстраційних дослідів. Але, на жаль, на уроках використовуються переважно не натуральні живі об'єкти, а моделі, муляжі, вологі препарати, таблиці, фото- та відеопрезентації тощо.

Це пов'язано перш за все з великими труднощам и в забезпеченні уроків необхідними живими об'єктами. Багато живих організмів під час вивчення відповідних тем знаходяться в неактивному стані, а утримання культур вимагає підготовки їх заздалегідь, наявності куточка живої природи та допомоги учнів; виникають ускладнення, особливо взимку, з годуванням та температурним режимом.

У процесі біологічного експерименту розвиваються пізнавальні здібності, виникає і зберігається дослідницький інтерес до біології, формуються переконання, розвиваються біологічні поняття та світогляд.

Живі (натуральні) об'єкти мають значні переваги порівняно з таблицями та муляжами. Оскільки в засвоєнні нового матеріалу беруть участь більшість органів чуття, відбувається всебічне сприйняття учнями об'єкта, що вивчається, -- зовнішній вигляд, колір, розміри тощо. Працюють одночасно кілька видів пам'яті, шо сприяє не лише зацікавленості, але і кращому запам'ятовуванню.

Метою роботи є визначити місце та роль методу спостережень за живими об'єктами під час організації навчального процесу з біології; проаналізувати педагогічний досвід, щодо використання живих демонстраційних об'єктів в різних формах навчання біології та запропонувати методичне обґрунтування організації конкретних спостережень за тваринами.

Відповідно до мети визначаємо наступні завдання:

1. Проаналізувати педагогічний досвід щодо організації учнівських спостережень за живими об'єктами під час викладання біології;

2. Визначити особливості застосування вчителем методу спостереження під час викладання розділу «Тварини»;

3. Розробити інструктивні картки для організації учнівських спостережень при вивченні теми «Поведінка тварин».

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження виступає навчально-виховний процес з біології. Предметом дослідження - метод спостереження під час викладання розділу «Тварини».



РОЗДІЛ 1. УЧНІВСЬКІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЯК НЕВІДЄМНА ЧАСТИНА ПРИ ВИКЛАДАННІ БІОЛОГІЇ В 7 КЛАСІ

1.1 Метод спостереження, його роль і місце під час організації навчального процесу з біології

Спостереження є одним з основних методів наукового пізнання, що ґрунтується на безпосередньому та опосередкованому сприйманні природних явищ та процесів. Спостереження - це цілеспрямоване безпосереднє чуттєве сприймання предметів та явищ природи. Дослід (експеримент) - це вивчення у штучних умовах процесів, які відбуваються в живих системах.

Спостереження - процес складний: можна дивитись, але не побачити, спостерігати одне явище, а помітити інше. В природних умовах спостереження перетворюється на справжнє мистецтво. Спостереження можна вважати науковим методом дослідження лише у тому разі, коли воно не обмежується тільки констатацією фактів та зображенням їх, а стає основою наукового обґрунтування природи досліджуваних явищ.

Як і кожний метод наукового дослідження, спостереження характеризується своїми особливостями. Позитивним є те, що воно дає фактичний матеріал про природний перебіг явищ та процесів. Втім слід вказати на певний суб'єктивізм інтерпретації отриманої інформації, а також доступність лише вибіркової перевірки. Основним недоліком даного методу є пасивна позиція дослідника (чекає, доки явище матиме місце, або вже фіксує його наслідки) [18, 6].

Як зазначають О.Ф. Козіна і О.М. Степанян, в методиці викладання, біології існують різні класифікації спостереження, як практичного методу навчання, зокрема:

1) за організаційними формами - індивідуальні, групові й фронтальні.

Фронтальні спостереження здійснюються усім класом за однаковим завданням під безпосереднім керівництвом вчителя. Під час бесіди діти осмислюють і конкретизують об'єкти та цілі спостережень, актуалізують опорні знання та уміння, визначають задачі й складають плани.

Кожне завдання перед розв'язанням повторюється вчителем або учнем („За чим будете спостерігати? … Далі простежте за…" та ін). Це зорієнтовує дітей на систематичне зіставлення проміжних результатів із кінцевими цілями спостереження. Обговорення етапів і наслідків дозволяє вчителеві здійснювати поточний контроль за спостереженням і корегувати його.

Крім того, словесне вираження результатів сприймання вголос одним учнем, а про себе - іншими, дозволяє кожній дитині усвідомити зміст, порівняти власний результат із результатами однокласників, при потребі придивитись, прислухатись, звернути увагу на окремі деталі. Загальний висновок за такими спостереженнями формулюється вчителем (якщо складний) і повторюється учнями або робиться школярами самостійно.

Під час групових спостережень завдання виконується групами по 2-4 учні. Групи можуть складатися із учнів з однаковим і різним рівнем підготовки. Такі групи не стабільні. Їх склад рухомий і визначається "зоною актуального розвитку" дітей на кожному конкретному етапі навчання. Обов'язковим при створенні групи є врахування інтересів учнів та їх взаємин. Залежно від навчальної ситуації, дидактичної цілі використання методу спостереження у процесі навчання можливе застосування різних варіантів методики організації групових спостережень, а саме:

- в групах діти з однаковою підготовкою (групи гомогенні). Завдання за змістом однакові для всіх груп. Підготовка до безпосереднього сприймання здійснюється фронтально. Далі діти ведуть спостереження групами, коментують і обговорюють їх разом. Учитель контролює всі групи, але значну увагу приділяє слабшим учням. Загальний висновок робиться фронтально.

- групи гомогенні за складом. Завдання для груп різні за змістом. Дидактична мета цих спостережень - конкретизувати теоретичні знання, уточнити і розширити сформовані уявлення. Рівень самостійності дітей у такій ситуації зростає, тому вчитель диференціює завдання через зміст і міру своєї допомоги. Наслідки спостережень обговорюються фронтально. Діти роблять висновки, показують свої об'єкти спостережень, коментують етапи спостережень, їх послідовність.

- групи, гетерогенні за складом. До них входять учні з різною підготовкою. Методика організації може бути подібна до попередніх варіантів. Різниця у тому, що „сильні" учні допомагають „слабшим" [16, 17].

Індивідуальні спостереження виконуються кожним учнем самостійно. В основному вони ведуться під час виконання домашньої роботи. В індивідуальних завданнях найповніше враховуються індивідуальні особливості, рівень розвитку та підготовки, пізнавальні інтереси молодших школярів.

2) за тривалістю виконання - короткочасні або довготривалі (на уроці, під час екскурсій, наприклад, при виявленні ознак конкретного об'єкта) та довготривалі (в позаурочний час - під час вивчення динаміки в природі: ріст і розвиток рослин і тварин, сезоні зміни - фенологічні спостереження).

Короткочасні спостереження потребують незначного відрізку часу на уроці або вдома при виконанні домашніх завдань. Метою цього виду є сприймання ознак, властивостей конкретних об'єктів.

Довготривалі спостереження проводяться в позаурочні години. Об'єктом їх виступають процеси, явища, події, які розвиваються, змінюються протягом певного часу. Ознаки, які характеризують такий об'єкт, проявляються в різні періоди (або через деякий час) його розвитку. До цієї групи належать спостереження за умовами життя тварин; за впливом різних умов існування на ріст і розвиток тварин; змінами, які відбуваються з конкретними об'єктами природи протягом різних пір року.

3) за характером - комплексні (сезонні) та локальні або вибіркові (за конкретним природним об'єктом - за рослиною, твариною).

4) за характером попередньої підготовки - безпосередні (фіксування природних тіл і явищ, що потрапили в поле зору), опосередковані (попередня підготовка спеціального обладнання, відслідковування необхідного об'єкта).

5) залежно від пов'язаних з ними методів навчання - ілюстративні (показ таблиць, картин) і дослідницькі (фенологічні спостереження, проведення дослідів).

6) за часом проведення - випереджувальні, опорні, розширювальні.

Випереджувальні спостереження проводяться ще до засвоєння нових знань. Їх результати є чуттєвою основою формування уявлень у наступних темах. Цей вид спостережень застосовується до тих об'єктів, які не можливо сприймати безпосередньо на уроці, або вони вимагають тривалого часу. Випереджувальні спостереження ведуться учнями в позаурочний час з учителем чи самостійно. Вони виступають основним методом на вступному уроці-екскурсії до певного розділу.

Опорні спостереження організовуються вчителем у процесі засвоєння нових знань (уявлень, понять, встановлення залежностей, способів діяльності та ін). Фронтальна форма організації діяльності учнів є домінуючою в процесі їх здійснення.

Розширювальні спостереження застосовуються після засвоєння теоретичних знань. Вони необхідні для конкретизації, розширення і поглиблення сформованих елементів змісту. Слід наголосити, що такі спостереження носять дедуктивний характер, тобто спочатку актуалізуються теоретичні положення, а потім здійснюються спостереження з метою засвоєння емпіричних знань, які його пояснюють, деталізують, конкретизують, доводять правильність. Цей вид використовується на підсумкових уроках-екскурсіях, у домашніх роботах і може здійснюватись індивідуально, групами або фронтально. [17,16].

7) за характером пізнавальної діяльності - репродуктивні й творчі.

Репродуктивні спостереження спрямовані на сприймання й відтворення зовнішніх ознак, властивостей, частин тіл і явищ (форми, кольору, розмірів, відстані, розташування у просторі і т. ін.) та зовнішніх зв'язків.

Творчі спостереження є способом розв'язання проблеми. Перед учнями ставиться проблемне питання. Вони не можуть на нього дати відповідь, але в них є знання та уміння для її пошуку. Проблемна ситуація створюється шляхом зіставлення фактів, здобутих під час спостереження, з відомими знаннями. У більшості випадків зміст проблеми зводиться до встановлення певних закономірностей, причинно-наслідкових, структурних або функціональних зв'язків на основі результатів спостережень як у природних, так і в лабораторних умовах. Такі проблеми розв'язуються учнями під керівництвом вчителя чи самостійно за аналогією.

Таким чином, метод спостереження, як спосіб взаємопов'язаної діяльності вчителя (управління) та учня (учіння), має різні характеристики.

У процесі організації будь-якого з даних видів спостережень потрібно дотримуватися таких дидактичних вимог:

- урахування вікових особливостей, психологічного рівня розвитку учнів, тобто спостереження повинні бути посильні для дітей;

- організація активної пізнавальної діяльності в процесі спостереження;

- показ практичного значення спостережень;

- проводити спостереження треба систематично, послідовно;

- особливу увагу слід звертати на місцеві природні умови, рослини, тварини, тобто дотримуватись краєзнавчого принципу;

- фронтальне ознайомлення з прийомами спостереження: фіксування і вивчення об'єкта в сумі його суттєвих і несуттєвих ознак > виділення істотних ознак > фіксування > інтерпретація > висновок;

- послідовність у виробленні уміння спостерігати (тренування на моделях, тренувальні вправи на приборах, розпізнавання умовних знаків і позначень, графічне зображення явищ, що спостерігаються, та їх компонентів, самостійне спостереження і фіксування, висновки і узагальнення отриманих результатів);

- виділення суттєвих ознак предмета чи явища;

- чітко обумовлені способи фіксації спостережень у щоденниках спостережень та календарях природи;

- певна підготовка батьків (яку допомогу дорослі можуть надати; їх зацікавленість, увага до дослідження, яке проводить дитина, і до його результатів);

- систематизація змісту спостережуваного;

- керівництво учителем діяльністю дітей.

Однією з найбільш важливих складових частин досліджень є експериментальні дослідження через спостереження [2, 5].

Експериментальні дослідження - один з основних способів одержання нових наукових знань, в основі якого лежить експеримент - науково проведений дослід або спостереження природних явищ та процесів.

Метою проведення експерименту-спостереження може бути перевірка теоретичних положень (підтвердження робочої гіпотези), а також більш узагальнене вивчення теми наукового дослідження Інколи виникає необхідність проведення пошукових експериментальних досліджень. Вони обумовлені тим, що іноді виникають труднощі при класифікації всіх факторів, що впливають на процес, який досліджується.

У структурі спостережень виділимо основні етапи:

1.Підготовчий:

- визначення об'єкта спостережень;

- виявлення у спостерігачів об'єму та рівня знань про обраний об'єкт;

- постановка мети і завдань для спостережень.

2.Процес спостереження:

- цілісне сприйняття об'єкта, явища, природного процесу;

- встановлення причинно-наслідкових зв'язків.

3.Підведення підсумків спостережень:

- узагальнення та обробка результатів;

- звіт;

- фотозвіт (відео);

- рекомендації щодо результатів спостережень.

Спостереження є важливим елементом практики. Воно первинне відносно теорії, вважається основою теоретичного знання, критерієм його дійсності. Особливого значення набуває спостереження при вивченні екстремальних умов, які не можуть піддаватися теоретичному дослідженню.

Спостереження є складним комплексним методом наукового пізнання. [15, 13].

1.2 Організація спостережень в різних формах навчальної діяльності учнів

На уроках біології, екскурсіях в природу перед очима учнів проходять тіла та явища навколишнього середовища. Щоб їх усвідомити, потрібно спостерігати за ними. Спостереження - обов'язкова ланка у пізнанні тваринного світу, як складової ланки природи. Тому вчитель має приділяти їм більше уваги. Він повинен організовувати спостереження і керувати ними, спрямовувати увагу учнів на окремі сторони об'єктів, явищ тощо [11,12].

У процесі навчання спостереження виступає одним із методів його організації. З позиції розуміння методу навчання як дидактичної категорії спостереження є способом організації взаємопов'язаної діяльності вчителя й учнів і полягає у тому, що вчитель організовує, стимулює, здійснює поточний контроль, аналізує, корегує та оцінює цілеспрямоване, планомірне сприймання учнями об'єктів природи.

Зміст діяльності вчителя під час використання цього методу зумовлюється, по-перше, об'єктивною сутністю спостереження (пізнавальною діяльністю суб'єкта), його структурою, змістом її компонентів та закономірностями реалізації; по-друге, наявністю в учнів опорних знань, умінь, навичок та життєвого досвіду [5,20].

Біологія як навчальний предмет покликана озброїти учнів систематичними знаннями про різноманітні прояви живої природи. Розв'язати ці завдання неможливо без ознайомлення учнів із живими об'єктами безпосередньо в умовах їхнього оточення. Для цього використовується екскурсія. Екскурсія - це форма навчально-виховної роботи з класом або групою учнів в умовах природного ландшафту, виробництва, музею, виставки, мета якої - спостереження й вивчення учнями різноманітних об'єктів та явищ дійсності.

Екскурсії дають змогу розширювати й поглиблювати знання учнів, здобуті на уроках, формувати вміння орієнтуватися на місцевості, виявляти складні взаємозв'язки в природі, проводити фенологічні спостереження. Підготовка до екскурсії розпочинається зі складання перспективного плану й вибору об'єкта екскурсії. Об'єкт попередньо вивчається вчителем, що дає змогу правильно визначити обсяг і зміст інформації, яку треба донести до учнів під час екскурсії, опрацювати методику її організації й проведення. Підготовчий етап передбачає конкретизацію мети й складання розширеного плану екскурсії, в якому визначаються завдання для спостереження для учнів, відбираються завдання для учнів, основні й додаткові джерела інформації, готуються наочні посібники (схеми, таблиці, фотографії) та необхідне обладнання (вимірювальні інструменти, гербарні теки, олівці, блокноти, фотоапарат, компас тощо). Складаючи план екскурсії, вчитель передбачає види роботи учнів (індивідуальна чи групова), об'єкти спостереження, способи і форми подальшого опрацювання зібраного матеріалу, розраховує час. При цьому слід зважати на вікові та індивідуальні можливості учнів, їхній попередній досвід екскурсійної роботи [10,19].

Перед екскурсією вчитель проводить бесіду з учнями: повідомляє їм дату, час, місце, мету, завдання, маршрут екскурсії, пояснює правила безпеки й поведінки, коротко характеризує об'єкт, дає поради щодо спостережень і фіксації їхніх результатів. У разі потреби вчитель поділяє учнів на ланки, призначає ланкових і доводить завдання для кожної ланки. Вчитель інформує учнів про завдання, запитання, відповіді на які вони мають дістати в ході екскурсії, й рекомендує їм спеціальну додаткову літературу. План екскурсії за етапами її проведення, вказівки щодо спостережень за об'єктами, запитання, які треба з'ясувати, учні записують у робочий зошит, залишаючи під кожним пунктом місце для фіксації вражень. Перед початком екскурсії необхідно також проінструктувати учнів щодо способу опрацювання добутої на цих заняттях інформації, складання письмових звітів, підбиття підсумків.

Під час екскурсії слід звертати увагу учнів на основне, уникаючи тривалих стомливих пояснень. Наприкінці екскурсії вчитель проводить підсумкову бесіду: відповідає на запитання учнів, з'ясовує їхні враження від екскурсії і дає поради щодо оформлення звітів про неї (у вигляді реферату, альбому, стенда, творчих робіт тощо). За матеріалами екскурсії може бути проведена учнівська конференція.

Загальноосвітня школа не лише покликана дати учням глибокі й міцні знання, а й має забезпечувати всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, здійснювати патріотичне, естетичне, моральне виховання, прищеплювати свідоме ставлення до праці, розвивати необхідні практичні вміння та навички, прагнення до самостійного оволодіння знаннями, інтерес до дослідницької діяльності тощо.

Проте обмежитися діяльністю учнів лише на уроках не можна. Велику роль у розв'язанні завдань освіти, виховання та розвитку школярів відіграють позаурочні й позакласні заняття [4].

Позаурочна робота -- це форма організації учнів для виконання ними після уроків обов 'язкових, пов 'язаних із вивченням курсу, практичних робіт за індивідуальним або груповими завданнями вчителя. За змістом ця робота збігається з навчальними заняттями, і її результати оцінюються вчителем.

До позаурочних робіт, які передбачені навчальною програмою, належать досліди й спостереження, виготовлення біологічних колекцій і гербаріїв, робота з мікроскопом, розв'язування генетичних задач. Ці роботи є обов'язковими й проводяться в куточку живої природи, в кабінеті біології, в природі, на шкільній навчально-дослідній земельній ділянці, вдома. Протягом року кожний учень має виконати одну-дві позаурочні роботи [9].

Позаурочні роботи в кабінеті біології та в куточку живої природи

виконуються переважно пізньої осені, взимку й ранньої весни. Їхня організація зумовлюється насамперед необхідністю тривалих спостережень за об'єктами природи, які не вкладаються в розклад навчальних занять.

Досліди з біології в 7 класі ще триваліші, особливо з вивчення стадій розвитку тварин, поведінки домашніх тварин, вироблення рефлексів у риб чи птахів тощо.

У процесі вивчення розділу «Царство Тварини» (7 клас) можна організувати різноманітні самостійні роботи з використанням тварин, що мешкають у куточку живої природи. Такі роботи сприяють успішнішому засвоєнню учнями анатомо-морфологічних, екологічних і систематичних понять розділу, ефективному оволодінню вміннями правильно вести спостереження над тваринами, з'ясуванню таксономічного положення різних видів тварин [6,3].

Програма з біології (2001) не передбачає проведення дослідів із тваринами. Проте це не означає, що вчитель біології не може використовувати шкільний біологічний експеримент як метод навчання для ознайомлення учнів із типами й класами тварин, які вивчаються згідно з програмою. Досліди з тваринами зазвичай пов'язані зі з'ясуванням впливу різних факторів на їхню життєдіяльність, виробленням умовних рефлексів, вивченням орієнтування в просторі тощо і є тривалими, тому, як правило, виконуються в позаурочний час, до або після вивчення відповідних питань на уроках.

Робота в живому куточку виховує в учнів інтерес і любов до природи й свідоме ставлення до неї, розширює світогляд, розвиває допитливість.

Проведення дослідів у куточку живої природи визначається змістом курсу, що дає змогу спланувати різноманітні роботи з урахуванням вікових особливостей учнів та посильності навантаження, а також добрати природний матеріал.

Позаурочні роботи проводять і з розділу «Тварини». З теми «Кишковопорожнинні» учні 7 класу спостерігають за живленням, пересуванням, брунькуванням гідр та їхніми реакціями на ті чи інші подразнення. Вивчаючи кільчастих червів, спостерігають за пересуванням дощових черв'яків, їхніми реакціями на різні подразнення. Цікаві спостереження за живими молюсками: пересуванням ставковиків, котушок, виноградних слимаків, їхнім живленням, відкладанням яєць.

Найрізноманітніші спостереження можна проводити над членистоногими (метаморфоз гусениць метеликів, паразитизм наїзників), а також плазунами (регенерація, пересування, зміна забарвлення залежно від умов існування).

Оскільки куточок живої природи є важливим підрозділом біологічного кабінету, де учні вивчають особливості будови й життєдіяльності рослин і тварин, проводять досліди, спостереження, то в ньому необхідно насамперед вирощувати ті рослини й утримувати тих тварин, які рекомендовані для використання в навчально-виховному процесі з біології [14,8].

Методика проведення фенологічних спостережень. Найефективнішим способом зближення учнів із природою є постійне й систематичне вивчення її за допомогою фенологічних спостережень. Вони дають знання, необхідні для раціонального використання природних ресурсів та збереження тваринного й рослинного світу.

Фенологія -- це наука про сезонні явища в природі.

Відомо, що під впливом факторів довкілля безперервно відбуваються зміни в розвитку кожного живого організму.

Спостерігаються, реєструються й вивчаються сезонні явища (розвиток і зміни), що відбуваються у ссавців, птахів, риб, комах під впливом факторів довкілля.

Завдання вчителя -- навчити учнів правильно спостерігати, виробити в них глибокі й цілісні уявлення про явища природи. Фенологічні спостереження завжди мають проводитися з певною метою, цілеспрямовано, планомірно й систематично. Вміння спостерігати -- одна з основних умов проведення не тільки навчальної роботи, а й науково-дослідної. Ось чому вчитель повинен пам'ятати, що тривалі спостереження (за сезонними явищами природи, розвитком рослин і тварин) можна проводити з учнями тільки тоді, коли вони вже набудуть на уроках елементарних навичок спостережень [6,2].

Домашня робота -- це складова навчального процесу, яка полягає у виконанні учнями завдань учителя, пов 'язаних із вивченням відповідної теми. Вона передбачає вивчення навчального матеріалу, який пояснювався на уроці, самостійне опанування нового матеріалу, самостійні спостереження, проведення дослідів, виготовлення навчальних посібників, написання творчих робіт (рефератів, доповідей) тощо.

Учитель може досягти високих показників у навчанні біології лише за правильної організації навчальної діяльності учнів і виконання ними домашніх завдань, адже це сприяє закріпленню й глибокому засвоєнню змісту програмного матеріалу, який вивчався на уроці, формуванню навчальних умінь, розвитку пізнавальної самостійності учнів, їхнього мислення.

Учитель має добрати для учнів такі домашні завдання, які були б логічною ланкою між навчальним матеріалом, що вивчався на попередніх уроках і вивчатиметься на наступних. Плануючи урок, учитель має визначити місце домашнього завдання в навчальному процесі та його значення в оволодінні учнем знаннями та вміннями.

Важливе значення мають домашні завдання практичного спрямування, зокрема на проведення самоспостережень та спостережень за життям рослин, тварин, дослідів із ними.

Домашні завдання можуть бути: фронтальними, індивідуальними (спостереження за акваріумними рибами, рослинами, виготовлення колекцій), творчими (підготовка повідомлень, рефератів, малюнків, складання віршів, казок), активізувальними (складання ребусів, кросвордів, алгоритмів), розвивальними (на формування інтелектуальних умінь, розвиток логічного мислення) [8].

Домашні завдання мають базуватися на принципах:

· взаємозв'язку з роботою під час уроку;

· самостійної навчальної діяльності учнів;

· конкретизації навчального матеріалу;

· дозування й диференціації;

· систематичності;

· доступності.

Позакласна робота поряд з уроком є винятково важливою ланкою навчального процесу з біології в школі. Саме вона дає можливості не лише для розширення й поглиблення біологічних знань, а й для розвитку творчої активності й самостійності учнів, їхніх нахилів, здібностей, кругозору, трудового, морального, естетичного, екологічного виховання, збудження інтересу до предмета. Позакласна робота допомагає формувати учнівський колектив і виховує почуття відповідальності перед ним. У процесі позакласної роботи учні навчаються знаходити науково обґрунтовані рішення під час розв'язування конкретних практичних завдань у різних життєвих ситуаціях, проводити досліди, спостереження, орієнтуватися в сучасній науково-популярній літературі з різних галузей знань, уміло користуватися нею.

Позакласна робота має профорієнтаційне значення, задовольняючи потреби учнів у розвитку творчих, конструювальних та експериментальних умінь. Крім того, вона відіграє важливу роль у формуванні діалектико-матеріалістичного розуміння розвитку природи, оскільки лише на багатьох прикладах учні можуть самостійно дійти висновку про те, що зв'язок між формами руху матерії є проявом законів діалектики [7,10].

У педагогічній теорії та практиці роботи шкіл виокремлюють три форми позакласної роботи з біології: індивідуальну, групову та масову.

Індивідуальна форма передбачає такі види позакласної роботи: робота з науково-популярною літературою, довідниками, словниками; підготовка доповідей, рефератів; досліди й спостереження в природі, теплиці, куточку живої природи; виготовлення годівниць для птахів; шефство над сільськогосподарськими тваринами; проведення фенологічних спостережень; самоспостереження; виготовлення таблиць, моделей, обладнання для навчальних занять, кабінету біології. До групової форми належать: робота в гуртках, учнівських об'єднаннях (товариствах, клубах), випуск біологічного бюлетеня, стендів рослин Червоної книги тощо, до масової-- біологічні вечори, олімпіади, тижні біології, декади, місячники, вікторини, конференції, лекції, біологічні товариства, учнівські лісництва, екскурсії та ін.

Поділ позакласної роботи на окремі форми та види є умовним: окремі їхні елементи тісно пов'язані між собою, взаємно інтегруються. Наприклад, готуючися до біологічного вечора, учні виконують індивідуальні, групові та масові завдання [4, 6].

Індивідуальна позакласна робота по суті є різновидом домашніх і позаурочних робіт. Вона полягає в добровільному виконанні епізодичних завдань зі спостереження за сезонними явищами в природі, проведенні дослідів у куточку живої природи, вдома або на шкільній навчально-дослідній земельній ділянці. Вчитель, помітивши інтерес школярів до біології, створює умови для його подальшого розвитку, залучає учнів до позакласного читання, проведення фенологічних спостережень, постановки дослідів.

Групова робота. Серед багатьох форм і видів позакласної роботи чільне місце належить роботі в гуртках. Вважають, що саме гурток юних натуралістів найбільше сприяє формуванню інтересу учнів до вивчення біології.

У сучасній школі діють різноманітні біологічні гуртки: рослинників, тваринників, фізіологів, квітникарів, дендрологів, лісівників, пасічників, ентомологів, іхтіологів, орнітологів, кролівників, генетиків, селекціонерів, фенологів та ін.

Учитель, ураховуючи завдання біології як навчального предмета, вікові особливості учнів, їхні знання, досвід, теоретичну й практичну підготовку, життєві потреби, обирає вид гуртка й визначає напрями його роботи.

До гуртка юннатів слід залучати учнів, які виявили бажання бути його членами. Найзручніше працювати, коли до гуртка входять 15--20 учнів. Якщо ж охочих вступити в гурток, наприклад рослинників або тваринників, багато, створюються секції, приміром дендрологів чи лісівників, ентомологів або орнітологів. Розподіл гуртка на секції сприяє чіткішій його роботі.

Перше організаційне заняття гуртка проводиться щороку, бо його склад змінюється. На цьому занятті учні ознайомлюються зі статутом гуртка,в якому зазначено його мету й завдання, структуру, напрями роботи, обов'язки членів, порядок їх виключення, організацію роботи.

Мета й завдання біологічного гуртка. Члени гуртка розширюють і поглиблюють свої знання з біології, навчаються робити доповіді й виготовляти наочні посібники для їх ілюстрування. Вони пропагують біологічну науку серед учнів школи та населення свого міста або села, засвоюють певний мінімум практичних умінь і навичок, вчаться спостерігати й проводити досліди з живими об'єктами, доглядати за ними.

Структура гуртка. Гурток створюється на добровільних засадах. Членом гуртка може бути кожен учень, який цікавиться біологією й визнає статут гуртка. Керівним органом гуртка є рада на чолі з головою. Рада обирається з членів гуртка на загальних зборах терміном на один рік у такому складі: голова, його заступник, секретар.

Голова гуртка збирає учнів і проводить заняття, стежить за чергуванням у куточку живої природи, в теплиці тощо. Заступник голови веде щоденник занять та облік відвідування. Секретар опікується роботою редколегії й господарством гуртка: веде протоколи засідань, складає списки чергових тощо.

Слід пам'ятати, що спостережливість, як і інші властивості людини, виникає й розвивається в процесі чітко організованої та педагогічно спрямованої діяльності.

Чіткість в організації спостережень за життям рослин, тварин є важливою умовою для розвитку в учнів уміння виявляти об'єктивні зв'язки між живою й неживою природою, між рослинами й тваринами тощо. Це є правильним науковим підходом до пізнання різноманітних причин виникнення певних змін у будові й житті рослинних і тваринних організмів та закономірностей розвитку живої природи.

Спостереження за життям організмів -- один із важливих способів їх вивчення й пізнання.

Результативність спостережень залежить не тільки від організації та педагогічного спрямування, а й від правильності визначення мети, складання плану, здійснення підготовки учнів до виконання конкретних завдань. Учні мають знати: що, де, як і для чого спостерігати. Зважаючи на те, що спостереження за рослинами й тваринами потребують багато часу, для успішного їх проведення треба вибрати небагато об'єктів [17,13].



РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ВЧИТЕЛЕМ МЕТОДУ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ РОЗДІЛУ «ТВАРИНИ»

Практичну частину програми з біології становлять лабораторні, практичні роботи та демонстрації, що є важливою та обов'язковою складовою уроку біології. Лабораторні роботи залежно від змісту, що вивчається, рівня підготовки учнів, навчально-матеріальної бази можуть виконуватися різними способами: демонстраційно, фронтально, групою або індивідуально, і здійснюються, як правило, на етапі вивчення нового матеріалу. Вони мають на меті опанування учнями понять теми, формування загальнонавчальних та спеціальних умінь. Мета проведення цих робіт може бути різною: мотиваційна, контролююча тощо [9,14].

Для виконання лабораторних робіт у курсі біології 7 класу, де учні повинні навчитися вести спостереження за живими організмами, потрібна попередня підготовка учнів, використання інструктивної картки (хід роботи), що містить: назву роботи, формулювання мети, план виконання роботи із зазначенням послідовності дій. У формулюванні висновку допомагає поставлене до роботи питання. Найчастіше відповідь на це питання і є висновком. У багатьох друкованих зошитах є навіть малюнки, виконані за учнів. Звичайно, це скорочує час на виконання роботи, але така робота, втрачає індивідуальність, особливо в роботі з живими об'єктами [5,19].

Демонстрація натуральних об'єктів широко використовується у шкільній практиці. Це можна пояснити:

ь демонстрацію простіше організувати, ніж лабораторну чи самостійну роботу;

ь вона не вимагає великого числа об'єктів, що дуже важливо у зв'язку з розв'язанням завдань охорони природи;

ь неможливо забезпечити кожного учня деякими природними об'єктами;

ь демонстрація займає менше часу в межах дуже ущільненої та об'ємної програми, ніж проведення самостійної роботи з живими об'єктами.

Водночас демонстрація натуральних об'єктів менш ефективна, ніж самостійні роботи учнів з ними. Учні під час демонстрації лише спостерігають об'єкти, і частіше здалеку, не можуть розглянути їх з усіх боків. Демонстрація менш тривала, ніж лабораторна або самостійна робота, практично підпорядкована діям учителя, об'єкт, шо спостерігається, діє на органи чуття короткочасно [16].

З метою охорони природи багато натуральних об'єктів замінюються на моделі або муляжі. Вони простіші, позбавлені деталей. І тому під час роботи з ними легше спрямувати увагу учнів на найбільш суттєві боки об'єкта. Водночас, потрапивши в природні умови, учні не можуть провести аналогій з об'єктами, що вивчали в школі, внаслідок відмінностей натуральних об'єктів від муляжів за деталями, особливо в пропорціях.

Біологічні досліди та експерименти як методи навчання особливо ефективні, але передбачають велику витрату часу і сил. Більшість дослідів з біології курсу 7 класу можуть бути виконані лише в позаурочний час, до або після вивчення відповідних тем на уроках біології. Передбачається використання на уроках повідомлень учнів про заздалегідь проведені досліди, або вчитель пропонує провести певні досліди окремим учням у зв'язку з вивченим матеріалом і в подальшому на уроках виділяє час для ознайомлення всіх учнів з результатами виконаної позаурочної роботи [20,17].

Біологічні досліди та експерименти можуть стати основою для занять в школі з учнями, які цікавляться біологією, з подальшим виходом та спостереженнями в природі.

У кожному біологічному експерименті є одна необхідна умова -- кожна жива істота, вилучена з природного середовища, має бути туди і повернена.

Проведення, крім обов'язкових лабораторних, практичних робіт, демонстрацій, додаткових дослідів розширює та поглиблює тематику навчально матеріалу, що дає можливість не лише підвищити якість знань учнів та їх зацікавленість у вивченні біології, а і розвиває їх індивідуальні здібності забезпечуючи особистісно орієнтовний підхід до процесу навчання [18, 4].

2.1 Організація спостережень під час вивчення безхребетних тварин

Розділ «Тварини» є логічним продовженням розділу «Рослини...», тому знання, вміння і навички, здобуті учнями під час вивчення рослин, розвиваються, доповнюються і поглиблюються. Згідно з принципом послідовності, програма курсу шкільної біології подає вивчення тварин у певному порядку. Останній відбиває рівень їхньої організації: спочатку розглядаються нижчі форми, а потім форми з усе більш і більш високою організацією. Така побудова курсу відбиває процес її історичного розвитку тваринного світу.

Зміст цього розділу подано системою знань про будову, життя тварин різних рівней організації: від одноклітинного до ссавців [9].

Одноклітинні, або Найпростіші. Досліди з найпростішими доступні для виконання в будь-яку пору року. Їх можна виконувати як на уроці, так і в позаурочний час. Під час вивчення одноклітинних можна спостерігати характер пересування та живлення, реакції на дії різних подразників, вплив температури води на швидкість розмноження найпростіших. Головне, що необхідно для них,- це заздалегідь отримати культуру найпростіших. Найбільш зручні для розглядання інфузорії. Простіше для вчителя і цікавіше для учнів розглядати змішану культуру.

Для приготування культури одноклітинних необхідно за 20-25 днів до проведення лабораторної роботи в скляну банку покласти шар (1-2 см) подрібненого свіжого лучного сіна і залити все дощовою або ставковою водою. Накрити і поставити на вікно, затінивши. Через 3-4 дні в посудину доливають воду із забрудненої водойми, на дні якої є рослинність, що гниє (можна з мулом). Через 15 днів після доливання ставкової води в культурі спочатку з'являються різні види інфузорій, а потім і інфузорія-туфелька. Інфузорію-туфельку вирощують й іншим способом. У розчин культури добавляють 3-5 г картопляного борошна або 10-15 крапель молока. Для приготування чистої культури беруть піпеткою розчин і розглядають його під мікроскопом. Знаходять інфузорію-туфельку і переносять її в банку з поживним середовищем (його слід спочатку прокип'ятити і остудити), закривають склом. Щоб культура була придатною упродовж року, її пересаджують у свіже поживне середовище [1,9].

Кишковопорожнинні. Найбільш доступним кишковопорожнинним є гідра прісноводна. За програмою тип Кишковопорожнинні вивчається восени, а тому реально приготувати об'єкти дослідження заздалегідь улітку або на початку осені.

Прісноводна гідра живе в озерах, ставках, тихих заводях річок - та, де росте латаття біле, глечики жовті та плаває зелена ряска, на невеликій глибині. Щоб добути її, треба взяти на пробу листок глечиків чи інших рослин та помістити цей матеріал у банку з водою, повернути листки нижньою стороною догори. Через деякий час, коли вода відстоїться, можна буде побачити на нижній поверхні листків маленькі драглисті грудочки, що поступово перетворюються на драглисті трубочки довжиною 1-1,5 см, що закінчуються тоненькими щупальцями. Це і є гідри, які своїми підошвами прикріпилися до водних рослин. Рослини з гідрами переносять в акваріум або скляну банку, бажано ємність для гідр наповнити тією ж водою, з якої були вилучені тварини. Акваріум ставлять у тепле і добре освітлене місце, але так, щоб уникнути прямих сонячних променів та перегрівання води.

Утримання гідр - складний процес, бо їх бажано годувати лише живим кормом, тому частину дослідів і спостережень бажано провести як частину літнього завдання. Вивчаючи кишковопорожнинних можна спостерігати за розмноженням, характером та перевагами живленням, типом та швидкістю пересування, провести дослід з регенерації гідри [1,7].

Черви. Більшість видів плоских, круглих червів, які вивчаються в школі, належать до внутрішньопорожнинних паразитів людини та тварин. Досліди з ними не проводяться. Найбільш доступними та наочними для дослідів вважаються кільчасті черви: дощові, трубочник та п'явки. Проте, серед плоских червів є дуже цікаві об'єкти, наприклад, молочно-біла та бура планарії. Приготування об'єктів для дослідів здійснюється в теплий період року. В методичній літературі описані численні досліди з ними. В цих дослідах з'ясовують реакції на дію різних подразників, роль шкіри в процесі дихання, спостерігають за пересуванням, живленням та розмноження тварин.

Серед плоских червів найбільш зручним об'єктом для спостережень слід вважати молочно-білу планарію, яка досягає 3 см в довжину. Знайти її можна на нижній стороні листя водяних рослин. Проте більш поширеним в наших водоймах інший представник планарій - бура. Часто вона потрапляє до акваріуму разом із живим кормом - трубочником. В довжину бура планарія досягає 1 см. Вона може довго жити в акваріумі разом із рибами не завдаючи їм шкоди.

Серед представників типу кільчастих червів найбільш відомі так звані дощові черви. Шукати їх потрібно у вологому ґрунті, багатому на перегній і такому, що добре зберігає вологу. У сиру погоду, після дощу, вони з'являються на поверхні землі. Для спостережень за цими представниками, можна помістити їх у кілька звичайних горщиків для квітів без рослин, постійно підтримуючи помірну вологість ґрунту. На поверхню землі потрібно покласти опале листя, та зберігати горщики в напівтемному місці [1,8].

Членистоногі. Досліди з членистоногими - найбільшою групою досліджуваних безхребетних тварин проводяться вчителем на уроках теми «Тип Членистоногі» у вигляді демонстрацій або закладаються учнями самостійно як тривалі за часом експерименти для проведення в період літніх канікул. Перелік дослідів з членистоногими досить великий, і в методичній літературі рекомендацій з їх проведення досить багато. Навчальною програмою для 7 класу передбачено лише вивчення ознак пристосованості у зовнішній будові ракоподібних та комах до середовища їх існування.

Проведення спостережень за членистоногими значно полегшується тим, що об'єкти для дослідів добре відомі учням, доступні в природі і легко можуть утримуватися в живому куточку [1].

Молюски. Об'єктами для дослідів з даної теми можуть бути обрані представники, що вивчаються за програмою - ставковик великий та беззубка. Експерименти з ними проводяться як демонстраційні або даються учням, як самостійні для виконання в позаурочний час. Вивчаючи дану тему спостереження дуже цікаві: пересування ставковика, котушки, виноградного слимака, їхнє живленням, відкладання яєць, їх реакція на дію хімічних подразників [1,16].

2.2 Організація спостережень під час вивчення хребетних тварин

Біологічний експеримент в школі, пов'язаний з вивченням хребетних тварин, використовується ще рідше, ніж при вивченні безхребетних. Одна з причин - різні труднощі в організації необхідної матеріальної бази. Робота по утриманню хребетних тварин в куточку живої природи вимагає багато уваги. Їх не можна залишити ні на один день без нагляду: недокорм, перегодовування, відсутність води або її забрудненість, забруднена підстилка і т.д. призводять до загибелі тварин. Тому не випадково програма з розділу «Тварини» не передбачає постановку дослідів з хребетними тваринами. Разом з тим передові вчителі, виходячи з конкретних умов роботи, використовують будь-які можливості для створення куточка живої природи і проведення дослідів в ньому.

Для проведення дослідів при вивченні хребетних тварин необхідно мати в школі акваріуми з декількома видами місцевих і екзотичних риб, тераріуми з 2-3 видами земноводних, 1-2 видами плазунів, клітки і вольєри з 2-3 видами птахів і 2-3 видами ссавців.

При відборі тварин для куточка живої природи слід надавати перевагу тим, які невибагливі до умов утримання в неволі, всеїдні або рослиноїдні, не агресивні, легко приручаються, розмножуються в лабораторних умовах .

Деякі досліди у зв'язку з вивченням хребетних тварин можуть бути проведені безпосередньо в природі. До того ж у багатьох школярів вдома є такі тварини, як кішка, собака, голуби, хвилясті папуги, хом'яки, а в сільській місцевості - кури, качки, гуси, вівці, кози та інші домашні тварини [19, 20].

Хордові тварини. При вивченні теми «Клас Риби» вчитель може організувати проведення дослідів з виявлення значення тих чи інших плавників в пересуванні риби, залежності забарвлення тіла від навколишнього середовища і від температури, росту і розвитку молоді риб в різних умовах утримання (обсяг води, годування живим і сухим кормом, аерація води і т.п.), зміни поведінкових реакцій у відповідь на дію різних подразників.

Для проведення цих та подібних дослідів в кабінеті біології або в спеціальному куточку живої природи необхідно мати кілька акваріумів з рядом видів як місцевих, так і екзотичних риб, і насамперед таких, як карась, бичок ротань-головешка, в'юн, гупі, мечоносці, пециліі, макропод, гурамі та ін. Переваги у відборі потрібно віддати рибам, невибагливим до умов утримання (коливання температури води, насиченість киснем, можливість годування сухим кормом або його замінниками, розмноження в акваріумних умовах). Вибір риб і кількість акваріумів визначається можливостями школи.

Для проведення дослідів над рибами потрібні невеликі акваріуми (на 10-15 л). Акваріум не повинен стояти на підвіконні під прямими сонячними променями. Годувати риб бажано живим кормом (мотиль, трубочник, дафнія, циклоп). Необхідно давати стільки корму, скільки його можуть з'їсти риби протягом 20-30 хв. Устаткування акваріумів, утримування в них риб - непроста справа. Акваріуми повинні бути під постійним наглядом [13, 1].

Земноводні. Під час вивчення земноводних необхідні для проведення дослідів об'єкти знаходяться в природі у стані сплячки. Утримання їх в куточку живої природи складно. Перебуваючи в неприродному для них стані, жаби, як правило, відмовляються приймати корм, сильно худнуть і часто не доживають до весни.

У деяких школах заготовлених з осені земноводних, зазвичай жаб, до початку вивчення на уроках утримують при температурі 2-5 °С. При таких умовах, близьких до природних, земноводні бувають малорухомими і не потребують корму. Жаб поміщають в пластмасову ванну або таз, які ставлять похило так, щоб вода займала приблизно 1/3 її дна. В таких умовах тварини можуть виходити на «сушу».

Великий інтерес для куточка живої природи представляють земноводні, які стали лабораторними тваринами, наприклад шпорцеві жаби, голчаті тритони, аксолотлі. Вони активні круглий рік, добре їдять як живий корм (трубочник, мотиль, дощовий черв'як), так і шматочки м'яса з пінцета. При сприятливих умовах існування ці тварини розмножуються в неволі.

При наявності земноводних в куточку живої природи вчитель може організувати спостереження по виявленню впливу забарвлення ґрунту на колір шкіри жаб, з вироблення умовного харчового рефлексу на пінцет з нерухомою їжею, встановленню залежності між насиченістю води киснем і необхідністю легеневого дихання та ін. Навесні бажано проведення спостережень, пов'язаних із з'ясуванням умов розвитку пуголовків жаб.

Після проведення спостережень за земноводними, взятих з осені з природи, потрібно помістити в умови, близькі до природних, а навесні випустити на волю [1,6].

Плазуни. Вивчення плазунів припадає на зиму, коли необхідні для проведення дослідів і спостережень об'єкти знаходяться в сплячці. Враховуючи це, деякі вчителі дають учням відповідні літні завдання, в тому числі пов'язані з поповненням куточка живої природи необхідними тваринами.

Утримують плазунів в тераріумах, що підігріваються взимку електричними лампочками. Ящірок годують личинками хрущаку борошняного (борошняним черв'яком), різними комахами (мухи, таргани, цвіркуни), мотилем. Для вужів необхідні жаби, а для полозів - білі миші. Утримання навіть самих звичайних плазунів пов'язано насамперед з труднощами годування. Тому ящірки і вужі в школі бувають великою рідкістю.

Досить часто в куточку живої природи містять сухопутних черепах. Однак і ці тварини вимагають до себе великої уваги [1,4].

Досліди над плазунами в умовах школи можуть бути пов'язані із з'ясуванням життєдіяльності тварин при різній температурі і режимі годування. Можливі також досліди з вироблення умовних рефлексів.

Птахи. Досліди над птахами проводяться як в куточку живої природи, так і безпосередньо в природних умовах. У куточку живої природи - над голубами, хвилястими папугами, перепілками. Утримувати диких співочих птахів в куточку живої природи не рекомендується - в умовах неволі вони не становлять великого інтересу. До того ж, будучи ув'язненими в клітці дикі птахи не розмножуються, передчасно гинуть.

У природних умовах можливі досліди і спостереження над горобцями, синицями, воронами та іншими птахами, які живуть поблизу людини. У сільській місцевості об'єктами дослідів і спостережень можуть бути домашні кури, качки, гуси, цесарки.

При вивченні птахів цілком можлива постановка дослідів, пов'язаних із з'ясуванням умов гніздування птахів та виведення ними пташенят, виробленням умовних рефлексів, залученням птахів в штучні гнізда та ін. [1,6].

Ссавці. В зв'язку з вивченням класу ссавців учні можуть провести ряд дослідів з виробленням умовних рефлексів, виявлення впливу на ріст і розвиток молодого покоління тривалості годування молоком, різних раціонів харчування. Найбільш доступними об'єктами для проведення спостережень є морські свинки, хом'яки, білі миші, кролі. Ці тварини не примхливі в харчуванні [1,14].



РОЗДІЛ 3. ДИДАКТИЧНІ КАРТКИ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ УЧНІВСЬКИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ПРИ ВИКЛАДАННІ ТЕМИ «ПОВЕДІНКА ТВАРИН»

Основним джерелом знань, які здобуваються учнями, є спостереження, хоча за словом вчителя залишається керівництво всім пізнавальним процесом.

При проведенні спостережень вчитель інструктує, вказує на предмет та об'єкт спостереження, яка мета роботи, які теоретичні знання важливі для правильного його проведення. Після чого учні за завданням (хід роботи) самостійно спостерігають та вивчають об'єкт дослідження, працюючи, здобувають нові знання, уміння, а потім і навички, тобто автоматизовані, звичні вміння. Учитель перевіряє хід роботи, допомагає робити висновки - керує пізнавальним процесом. Під час спостереження важливим є точність у вимірах і правильна фіксація результатів спостережень у спеціальних табличках, що дозволяють порівнювати показники. При відповідях учні показують результати проробленої роботи й розповідають про неї, роблячи висновки [6,7].

Тривалі досліди і спостереження над тваринами пов'язані з вивченням їхньої поведінки. Дуже різноманітні досліди по вивченню та виробленню умовних рефлексів в хребетних. Роботи ці проводяться в позаурочний час, в природних або експериментальних умовах (лабораторія, куточок живої природи), а результати їх використовують на уроці.

Куточок живої природи є невід'ємною складовою кабінету біології загальноосвітнього навчального закладу. В ньому учні систематично доглядають за тваринами, закладають досліди та проводять спостереження. Для куточка живої природи вибирають світлу кімнату площею 20-40 м² із вікнами, підлогу покривають лінолеум або керамічними плитками. Для утримання тварин, догляду за ними необхідно мати столи, стелажі, невеличку шафу, підставки для розміщення акваріумів, тераріумів, кліток і вольєрів для птахів і ссавців.

...