Еколого-біологічні особливості шавлії лікарської (Salvia officinalis L.)

Ефірна олія шавлії лікарської (Salvia officinalis L.) має своєрідний приємний запах амбри, апельсину, бергамоту. Крім того, вона має фіксуючі властивості -- закріплює в композиції речовини, які легко вивітрюються, приємно пахнуть. Олію шавлії і продукти її переробки використовують у парфумерно-косметичній, кондитерській, лікеро-горілчаній, тютюновій та інших галузях промисловості. З відходів переробки виробляють цінний продукт скляреол, який використовують для синтезу пахучих речовин із запахом амбри. Висихаючу жирну олію використовують для виробництва оліфи високої якості, що йде для анфлеражу та закріплення ефірних олій.

Шавлія лікарська (Salvia officinalis L.) -- добрий медонос [13].

Шавлію лікарську (Salvia officinalis L.) культивують недавно. Уперше її почали вирощувати у Франції. В Україні шавлію вирощують з 1929 р. Основні площі розміщені в Запорізькій області і Криму. Середній урожай суцвіть шавлії в Україні становить 35 -- 40 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Шавлія лікарська (Salvia officinalis L.) -- однорічна, дворічна і багаторічна трав'яниста рослина родини ясноткових (Lamiaceae). На промислових плантаціях вирощують переважно як дворічну культуру [20]. Рослини з великими серцеподібними листками, висотою 100 -- 150 см. У перший рік вегетації у шавлії утворюється лише литкова розетка, а на другий -- з'являються квітконосні пагони. Суцвіття -- волоть з розгалуженнями першого і другого порядків. Насіння шавлії дрібне. Маса 1000 насінин 3 - 5 г.

Ріст і розвиток шавлії складається з фаз: сходи, розетковий пагін, стеблування, цвітіння, технічна стиглість сировини, достигання насіння.

Характерною біологічною особливістю шавлії лікарської (Salvia officinalis L.) є дуже повільний ріст на початку вегетації і тривале перебування у фазі розеткового пагону.

Шавлія лікарська (Salvia officinalis L.) характеризується порівняно високою холодо- і морозостійкістю. Оптимальна температура проростання 10 -- 12 °С, сходи з'являються через 12 -- 14 днів. Молоді сходи здатні витримувати температуру мінус 6-8 °С, а дорослі рослини у фазі утворення розеткового пагону -- до мінус 28 °С.

Влітку сприятливі для шавлії підвищені температури, особливо під час цвітіння. Оптимальні умови для росту і розвитку шавлії складаються при температурі 23 - 30 °С.

Шавлія лікарська (Salvia officinalis L.) належить до посухостійких рослин, разом з тим вона чутлива до зволоження, особливо в період проростання насіння. Вона поглинає води в 3,5, а плодова оболонка -- в 40 разів більше за свою масу. Значну кількість вологи шавлія потребує у весняний період, коли рослини другого року життя розвивають сильну поверхню листків і формують суцвіття. У період достигання насіння шавлія витримує посуху. Надмірна вологість ґрунту сприяє розвитку грибних захворювань.

До ґрунтів шавлія лікарська (Salvia officinalis L.) маловибаглива. Її можна вирощувати навіть на бідних кам'янистих ґрунтах, але кращими для неї є чорноземи і карбонатні суглинисті ґрунти, менш придатні легкі піщані.

Шавлія вибаглива до світла, особливо на початку розвитку. Молоді рослини погано витримують затінення. Світлова стадія відбувається при тривалості світлового дня не менше як 14 -- 16 год.

Шавлія лікарська (Salvia officinalis L.) -- перехреснозапильна рослина. Запилюється комахами, переважно джмелями і дикими бджолами. На посівах другого року життя у південних районах України цвітіння починається на початку липня і закінчується у серпні. Насіння достигає наприкінці вересня.

Технологія вирощування [13]. Шавлію лікарську (Salvia officinalis L.) розміщують у спеціальних сівозмінах. Кращі попередники для неї -- озима пшениця, а також однорічні трави на зелений корм, які рано скошують.

У південних районах під шавлію лікарську (Salvia officinalis L.) обов'язково вносять азот (N60-90) і фосфор (Р60-90). У перший рік її життя у фазі утворення розетки посіви підживлюють азотно-фосфорними добривами з розрахунку N30Р30. На другий рік життя рано навесні у період відновлення вегетації рослини підживлюють підвищеними дозами азоту й фосфору

Основний обробіток ґрунту полягає в лущенні стерні та наступній оранці на глибину 27-30 см. На дуже забур'янених ділянках під шавлію застосовують пошаровий обробіток -- розпушування на різну глибину. Щоб знищити багаторічні кореневищні бур'яни (гумай, пирій повзучий), поле дискують уздовж і впоперек на глибину 10 -- 12 см для подрібнення кореневищ. Після проростання кореневищ бур'яни загортають глибоко у ґрунт плугом з передплужником.

Передпосівну культивацію проводять на глибину 5 -- 6 см з одночасним боронуванням шлейф-боронами.

Сівба. У південних районах практикують підзимну сівбу. Сіють тоді, коли температура ґрунту знизиться до 4 - 6 °С з таким розрахунком, щоб насіння не проросло до настання холодів. За таких умов сівби сходи з'являються навесні при температурі 10 -- 12 °С на глибині залягання насіння.

Сіють широкорядним способом з міжряддями 60 - 70 см. Норма висіву 8--12 кг/га, що забезпечує густоту посівів у перший рік вегетації 300 -- 400 тис. рослин на 1 га, у другий рік 150 -- 200 тис. Глибина загортання насіння 3 -- 4 см. Під час сівби вносять у рядки фосфор (Р5-10).

Догляд за посівами шавлії починають з досходового боронування легкими боронами за 8 -- 10 днів до сходів. У фазі 1 -- 2 пар листків проводять перше розпушування міжрядь на глибину 6 -- 8 см. Наступні міжрядні культивації здійснюють у міру необхідності, а після змикання рядків їх припиняють.

Для боротьби з бур'янами навесні в досходовий період вносять також гербіциди -- лінурон (2-4 кг/га), нортрон (4-6 л/га), кото-ран (2,5 - 2,75 кг/га) та ін.

Після збирання врожаю на плантації першого року життя рештки шавлії скошують на низькому зрізі і вивозять за межі поля.

На плантаціях другого року життя навесні проводять боронування впоперек рядків у два сліди. Наступні розпушування ґрунту в міжряддях проводять у міру необхідності і припиняють їх при змиканні рядків шавлії.

Основні шкідники посівів шавлії лікарської (Salvia officinalis L.) -- шавлієвий довгоносик, шавлієвий комарик, шавлієвий кліщ, озима совка; найпоширеніші хвороби -- борошниста роса, несправжня борошниста роса і фузаріозне в'янення. Проти шавлієвого довгоносика застосовують 2 %-й розчин метафосу, проти кліщів -- мелену сірку (25 кг/га). Проти борошнистої роси застосовують 1 %-й розчин бордоської рідини. У період цвітіння обробку шавлії пестицидами припиняють, щоб не погіршити якість олії.

Збирають суцвіття шавлії на 6 -- 8-й день після початку масового цвітіння, коли в 2 -- 3 нижніх кільцях центрального суцвіття побуріє насіння. Суцвіття скошують на рівні верхніх листків за сухої тихої погоди в ранішні й вечірні години. Скошують суцвіття звичайними силосними або переобладнаними зерновими комбайнами. Скошену масу негайно транспортують на переробку. Переробляють її в свіжому вигляді, оскільки суцвіття шавлії через 3 год після збирання втрачають близько 40 % ефірної олії.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву шавлії лікарської (Herba Salvia officinalis L.), яку заготовляють в період цвітіння рослини. Зібрану сировину (листя і квітуючі верхівки стебел) сушать під укриттям на вільному повітрі або в приміщенні, що добре провітрюється. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Свіжі суцвіття рослини використовують як сировину для добування ефірної олії. Збирають суцвіття, зрізуючи їх над верхньою парою зелених стеблових листків і відразу відправляють на переробку, оскільки при тривалому зберіганні сировина втрачає значну кількість ефірної олії (до 40 % на добу, якщо зберігається на відкритому майданчику).

Хімічний склад. Надземна частина рослини містить ефірну олію (у листі 0,25--0,28%, в суцвіттях близько 0,5%), кумарини, флавоноїди (1,2%), сапоніни (4%), склареол та органічні кислоти. До складу ефірної олії входять ліналілацетат, 1-ліналоол, оцимен, мірцен, цедрен і неролідол.

Фармакологічні властивості і використання. Ефірну олію шавлії лікарської (Salvia officinalis L.) використовують у фармацевтичній практиці для ароматизації ліків і в парфюмерній промисловості -- як фіксатор запахів. Із відгінних вод (відходи, що залишаються при добуванні ефірної олії шляхом переганяння з водяною парою) готують лікувальні ванни для хворих на ревматизм. У вітчизняній народній медицині продукти з трави шавлії вживають при тахікардії, при захворюваннях нирок (дезинфікуюча і протизапальна дія), як засіб, що покращує травлення, та як жарознижуючий засіб. У болгарській народній медицині настій трави шавлії лікарської (Salvia officinalis L.) п'ють як засіб, що допомагає при зобі, а подрібнене свіже листя рослини прикладають до ран і фурункулів [30].

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо -- настойку (готують на 70%-ному спирті у співвідношенні 1:10) по 20 крапель на прийом 3 рази на день до їди;

настій (1 столова ложка сировини на 400 мл окропу, настояти 1 годину, процідити) по півсклянки 3 рази на день, до їди [30].

2.4 Анатомічна будова стебла генеративних рослин

Salvia officinalis L. є дво - багаторічною трав'янистою рослиною висотою 100 - 150 см. В прегенеративний період рослини формують головний і бічні пагони, у них короткі міжвузля, листки зібрані в прикореневу розетку, верхівкові меристеми пагонів у вегетативному стані, тобто наростання моноподіальне і пагони моноподіально-розеткові. У пазухах листків формуються вегетативні бруньки відновлення.

На другому році життя рослини переходять в генеративний стан, при цьому головний пагін і частина бічних починає рости, формуючи видовжені міжвузля. Завершується ріст пагонів формуванням багатоквіткового розгалуженого волотеподібного суцвіття. Стебло видовженої частини генеративного пагону прямостояче, облистнене, чотирьохгранне, листорозміщення супротивне, нижні листки великі довгочерешкові серцевидно-яйцевидні по краю подвійно загострені. Верхні листки дрібніші, короткочерешкові. Рослини з такою пагоновою системою, за класифікацією Т.І. Серебрякової [34], відносяться до симподіально-напіврозеткової моделі пагоноутворення. Листки і стебло густо опушені головчатими залозистими і багатоклітинними покривними волосками різної довжини.

Після цвітіння і плодоношення видовжені пагони відмирають до здерев'янілої розеткової частини з бруньками відновлення.

В анатомічній будові чотирьохгранного стебла генеративних рослин Salvia officinalis L. виражені зони покривної тканини, первинної кори і центрального циліндра. Покривна тканина одношарова епідерма з потовщеною зовнішньою оболонкою, вкрита багатоклітинними простими, кучерявими і залозистими головчастими волосками. Під епідермою розміщена первинна кора, яка включає коленхіму і паренхіму. Ендодерма первинної кори не виражена .Центральний циліндр починається перициклічною зоною, в якій чергуються паренхіма і склеренхіма.

Паренхімні клітини розміщені над серцевинними променями, а механічні над флоемою. Склеренхіма перицикла 3-4 рядна з сильно потовщеними клітинними оболонками. Під перициклічною зоною розміщена флоема, яка серцевинними променями розділена на окремі ділянки. В ній добре розвинені ситовидні елементи і паренхіма. Флоему від вторинної ксилеми відділяє камбій, в ксилемну частину він продукує переважно волокна лібріформа і судини. Через ксилему проходять 1-2 рядні серцевинні промені. Перимедулярна зона включає щільно розміщені дрібні паренхімні клітини. Центральна частина серцевини складається з великих паренхімних клітин.

Анатомічна будова квітконосного стебла Salvia officinalis L. в гранях подібна до стебла деревних дводольних рослин такого ж віку. Провідні тканини розміщені суцільними шарами, камбій відділяє флоему від вторинної ксилеми, яка утворює компактний циліндр, серцевинні промені в ксилемі одно-дворядні. В флоемній частині паренхіма серцевинних променів значно більших розмірів. В цілому анатомічна будова стебла генеративних рослин Salvia officinalis L. перехідного типу, при цьому первинна будова пучкова ( 4 пучка в гранях ), а вторинна - непучкова, в в міжграневих ділянках камбій формує вторинні провідні тканини [17].

2.5 Онтогенез шавлії лікарської (Salvia officinalis L.)

Користуючись схемою вікової періодизації онтогенезу рослин, запропонованої Т. А. Работновим [10], у великому життєвому циклі шавлії лікарської (Salvia officinalis L.) виділяють вікові періоди: I - латентний (насіння), II - віргінільний, III - генеративний. У монокарпиків не можна виділити сенильний період, який у полікарпиків часто буває тривалий.

Латентний (зародковий) період. У зрілому насінні Salvia officinalis L. зародок сформований повністю, має корінець, гіпокотиль, бруньку. Ємність зародкової бруньки вище сім'ядолей - два метамери. Дозріває насіння у кінці червня - на початку липня, без періоду спокою, може проростати. При попаданні на вологий грунт насіння швидко ослизнюється і приклеюється до частинок грунту.

Віргінільний період. У цьому періоді можна виділити проростки, ювенільні, імматурні і дорослі вегетативні рослини.

Проростками ми вважаємо рослини у фазі сім'ядолей, тобто до початку росту головного пагону. Це період від проростання насіння до появи першого справжнього листка. Проростання надземне. Сім'ядолі з'являються на поверхні грунту на 5 - 6 день. У природніх умовах можна спостерігати три терміни масового проростання насіння: 1) у перших числах липня одразу після дозрівання, якщо трапляються рясні дощі на протязі 2 - 3 днів; 2) у кінці серпня - першій декаді вересня, після посухи; 3) весною, зазвичай у першій декаді квітня. З моменту розходження сім'ядолей починається видимий ріст верхівкової бруньки, до появи першого справжнього листка ємність її зростає до трьох пар листових зачатків. Первинна анатомічна будова у проростків, формується повністю, корінь діархний.

Ювенільний стан ми підрозділяємо на дві фази: сходи і власне ювенільний стан.

Сходи - стан рослини від появи першого зародкового листа до повного розвитку всіх зачаткових листів. Початок цього стану пов'язаний з початком росту головного пагону з верхівкової бруньки. Сходи - це молоді рослини, які мають крім сім'ядолей до двох пар ювенільних листків. Ці листки були закладені в бруньках зародку. На відміну від подальших ювенільних листків такої ж форми, але закладених після проростання, вони метаморфозні, мають рідку сітку жилок, менші за розмірами. Вузли сходів зближені. Ємність верхівкової бруньки - три пари листових зачатків. З появою першої пари зародкових листків у базальній частині головного кореня і в гіпокотилі з'являються перші елементи вторинної ксилеми, флоеми, трохи пізніше закладаються фелоген і формується перидерма, з'являється камбій. Утворення перидерми деякі науковці зв'язують з ростом стебла у товщину.

Власне ювенільний стан починається з появою формації ювенільних листків, закладених вже у процесі росту головного пагону, тобто з появою третьої пари ювенільних листків. Ці листки схожі з зародковими по формі: овальні, з клиновидною основою пластинки листка, але крупніші, з більщ густою сіткою жилок, опушені.

Тривалість ювенільного стану і число пар ювенільних листків у шавлії лікарської (Salvia officinalis L.) залежить від умов місцеперебування. На відкритих більш сурових (сухих) місцеперебуваннях з сильною інсоляцією (на верхівках схилів звернених на південь і південний-захід) зустрічаються поодинокі особини з поліциклічними головними пагонами, з великою кількістю ювенільних ксеноморфних листків, шерстисто опушених, невеликих розмірів. У більш затінених , вологих місцеперебуваннях (на схилах ярів з північною, північно-західною експозицією, по дну ярів, по галявинам молодих посадок), де цей вид набагато частіше зустрічається, ростуть особини з ди- і трициклічними головними пагонами, у яких ювенільних листків менше. Вони відносно слабко опушені і більші за розмірами, з більш рідкою сіткою жилок. На дослідній ділянці у рослин найменше число ювенільних листків складає три пари.

Для імматурного стану характерна наявність формації імматурних листків. У особин з поліциклічними головними пагонами їх небагато, інколи 1 - 2 пари; листова пластинка зазвичай з усіченою основою. В більш сприятливих умовах у особин з ди- і трициклічними головними пагонами форма іматурних листків інша, вони великі, слабо паутинисто опушені, з вушками, формується їх багато.

У рослин у дорослому вегетативному стані формація листків з серцевидною основою пластинки; їх розміри і міра ксероморфності теж залежить від умов перебування. Доросле листя з'являється в кінці останнього річного приросту розеткової частини головного пагона.

Моноподіально наростаючий головний пагін - розетковий. У ксилемі кореня у період розеточного росту багато запасаючої паренхіми. Весняні судини великі і рідко розкидані серед паренхіми, літні судини дрібніші, їх більше і вони розташовані компактніше. Осінні судини дрібні, вузькопросвітні. Тривалість віргінільного періоду у особин, які зростають у більш вологих умовах, складає 1- 2,5 роки, у особин, які зростають у сухому місці перебування, - 3-5 років.

Генеративний період - "прихована бутонізація" починається у середині-кінці квітня; у першій декаді травня починає рости і розвиватися подовжений надземний генеративний пагін і продовжується бутонізація. Одиничні особини на відкритих місцях зацвітають у середині травня, масове цвітіння спостерігається у середині червня. У деяких особин (одинично) бутонізація і розвиток надземного подовженого пагона запізнюється і починається у перших числах липня , але відрости ці рослини вже не встигають, і у період посухи гинуть. Під час цвітіння паренхіма ксилеми весняного приросту деревеніє по всій осі; пазушні бруньки гинуть. Після плодоношення рослина відмирає повністю. У особин, які зростають у верхній, сильно освітленій частині схилу, проявляються деякі ознаки полікарпічності.

біологічний лікарський шавлія фармацевтичний

Висновки

1. У Salvia officinalis L. симподіальна напіврозеткова модель пагоноутворення. При цьому кожен пагін (головний і бічні) спочатку функціонують як моноподіально-розеткові, потім формують видовжені міжвузля і завершуються суцвіттям. Після плодоношення і поширення насіння, видовжена частина пагону відмирає до моноподіальної багаторічної зони з бруньками відновлення.

2. Вторинна анатомічна будова генеративного пагону перехідного типу. Провідні тканини розміщені циліндром, в них добре розвинена механічна тканина.

3. Salvia officinalis L. має короткий онтогенез, який завершується цвітінням і плодоношенням, в ценопопуляціях відсутні старі вегетативні рослини. У ценозах схилів та балок вид не відіграє домінуючої ролі, є представником різнотрав'я.

4. Salvia officinalis L. добре розвивається в умовах Ботанічного саду ЖНАЕУ, її, як декоративну і очищуючу повітря рослину, можна рекомендувати для озеленення міста, дослідів на пришкільних ділянках і вирощування на полях в екологічно чистих районах для фармацевтичної промисловості.

Список використаної літератури

1. Агроклиматический справочник по Житомирской области. - Л.: Гидрометиздат ,1958. - 90 с.

2. Биггс Т. Овощные культуры: перевод с англ./(пер. с англ. Г.И. Тараканова]/Т. Биггс. - М.: Мир, 1986. - 200 с.

3. Біологічний словник/ Відп. ред. акад. АН УРСР І.Г. Підопчілка, К.М. Ситника, Р.В. Чаговця. - К.: Головна редакція ІРЕ АН УРСР, 1974. - 552 с.

4. Бойко М.Ф. Екологія Житомирщини: навч. посіб./ М.Ф. Бойко, С.Г. Чорний. Київ: Айлант, 2001. - 156 с.

5. Бойко М.Ф. Природа Житомирської області: фізико - географічний нарис/ М.Ф. Бойко. - К.: Фітосоціоцентр, 1998. - 120 с.

6. Бойко М.Ф. Чекліст рослин і грибів Ботанічного саду ЖНАЕУ / М.Ф. Бойко. - Київ: Айлант, 2011. - 108 с.

7. Бондарчук В.Г. Геологія України/В.Г. Бондарчук. - К.:вид-во АК УРСР, 1959. - 832 с.

8. Ботаніка: підр. для вузів/ Відп. ред. Н.М. Ткаченко, А.Г. Сербин. - Х.: Изд-во НФаУ: Золотые страницы, 2003. - С. 9 - 40.

9. Васильев А.Е. Ботаника. Анатомия и морфология растений: учеб. пособ./ А.Е. Васильев, Н.С. Волорник, А.Г. Еленевский, Т.И. Серебрякова. - М.: Просвещение, 1978. - 478 с.

10. Васильев А.Е. Ботаника: Морфология и анатомия растений/ А.Е. Васильев и др.. - М.: Просвещение, 1988. - 480 с.

11. Вульф Е.В. Эфиромасличные растения и их культура / Е.В. Вульф // Труды по прикладной ботанике, генетике и селекции: [Сб.]. - Л.: Наука, 1927. - Вып. 4 (17). - С. 283-341.

12. Глазачова Л. Ефіроолійні культури: квіти і ліки / Л. Глазачова // Дім, сад,город. - 1999. - № 8. - С. 24-27.

13. Грисюк Н.М. Дикорастущие пищевые технические и медоносные растения Украины: Справочник/ Н.М. Грисюк, Е.К. Кише. - К.: Урожай, 1993. - 208 с.

14. Зінченко О.І. Рослинництво: підручник/ О.І. Зінченко, В.Н. Солотенко, М.А. Білоножко. - К.: Аграрна освіта, 2001. - 591с.

15. Илькун Г.М. Газоустойчивость растений/ Г.М. Илькун - К.: Наук. думка, 1971. - 146с.

16. Ильницкий О.А. Особенности водного режима шалфея лекарственного // Материалы XIV междунар. научн. конф. "Экологические основы онтогенеза природных сообществ Евразии". - Херсон: Айлант, 2002. - С. 70-73.

17. Кобій Ю. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин/ Ю. Кобій. - К.: Наукова думка, 2004. - 800с.

18. Комарницкий В. А. Ботаника. Систематика растений :учеб. пособ./ В.А. Комарницкий, Л.В. Кудряшов, А.Л. Уранов. - М: Просвещение, 1975. - 608с.

19. Крецу Л.Г. Мир пищевых растений/ Л.Г. Крецу, Л.Г. Домашенко, М.Д. Соколов. - Кишинев: Тимпул, 1989. - 276с.

20. Кутько С.П. Изучение влияния возраста растений на компонентный состав эфирного масла Salvia officinalis L. // Вісті біосферного заповідника "Асканія- Нова". - 2003. - Т.5. - С. 202-204.

21. Кутько С.П. Рост и продуктивность орошаемых эфиромасличных культур в условиях Крыма // Вісті біосферного заповідника "Асканія-Нова". - 2002. - Т.4. - С. 98-102.

22. Кутько С.П. Шалфей лекарственный (Salvia officinalis L.). Биология, биохимия и технология возделывания в условиях Предгорной зоны Крыма. Методические рекомендации. - Ялта: НБС-ННЦ, 2004. - 37 с. (Брошура).

23. Либусь О.К. Эфирномасличные и пряноароматические растения. Фито, и ароматотерапия. - Херсон: Айлант, 2004. - 272 с. (Колективна монографія)

24. Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник/За ред. А.М. Гродзінського. - К.: Голов. ред. УРЕ, 1990. - 544с.

25. Медицинская ботаника: учеб. пособ./ А.Г. Сербин, Л.М. Серая, Н.М. Ткаченко, Т.А. Слободянюк, под общ. ред. Л.М. Серой. - Х.: Изд-во НФаУ: Золотые страницы, 2003. - С. 9 - 28.

26. Мороз В.І. Ботаніка з основами екології/ В.І. Мороз. - К.: Урожай, 1994. - 240с.

27. Орел Т. І. Вплив віку рослин на компонентний склад ефірної олії Salvia officinalis L. // Матеріали міжнар. научн. конф. "Онтогенез рослин у природному та трансформованому середовищі. Фізіолого-біохімічні та екологічні аспекти". - Львів: "Сполом", 2004. - С.159.

28. Орел Т.И. Качество сырья и эфирного масла эфиромасличных и лекарственных культур в условиях подпочвенного орошения в Крыму // Материалы XIV междунар. научн. конф. "Экологические основы онтогенеза природных сообществ Евразии". -Херсон: Айлант, 2002. - С. 75-79.

29. Орел Т.И. Особенности роста и развития шалфея лекарственного в условиях орошения // Материалы XIV междунар. научн. конф. "Экологические основы онтогенеза природных сообществ Евразии". -Херсон: Айлант, 2002. - С. 69-70.

30. Павлова Н.Р. Пагоноутворення і ритм розвитку Salvia aethiopis L. в умовах Північного Причорномор'я / Н.Р. Павлова, М.Ф. Бойко // Чорноморський ботанічний журнал. - 2007. - №2. - С. 11 - 18.

31. Погорлецкий Б.К. Рассказы о масличных растениях/ Б.К. Погорлецкий, В.М. Белолен. - М.: Агропромиздат, 1986. - 176с.

32. Попов О.П. Лікарські рослини в народній медицині/ О.П. Попов. - К.: Здоров'я, 1965.

33. Похлебниев В.В. Все о пряностях. Виды, свойства, применение/ В.В. Похлебниев. - М.: Пищ. пром- сть, 1973. - 208с.

34. Природа Украинской СССР. Почвы. - К.: Наук. думка, 1985. - 209с.

35. Работягов В.Д. Биохимический состав эфирного масла Salvia officinalis L. // Бюлл. Никит. ботан. сада. - 2004. - Вып.90 - С.91-94.

36. Работягов В.Д. Влияние орошения на качество сырья и эфирного масла шалфея лекарственного, котовника лимонного, эльсгольции Стаунтона // Материалы междунар. научн.-практ. конф. "Ресурсознавство, колекціонування та охорона біорізноманіття". - Полтава, 2002. - С. 153-157.

37. Работягов В.Д. Внутривидовая изменчивость состава эфирного масла Salvia officinalis L. при семенном размножении // Вісті біосферного заповідника "Асканія-Нова". - 2004. - Т.6. - С. 68-73.

38. Работягов В.Д. Содержание эфирного масла у шалфея лекарственного (Salvia officinalis L.)в Предгорной зоне Крыма // Тр. ГБС РАН.- 2003. - Вып. 186. - С.255-259.

39. Работягов В.Д. Технологія вирощування шавлії лікарської // Таврійський науковий вісник. - 2004. - Вип. 34. - С.98-102.

40. Работягов В.Д. Эфиромасличные и лекарственные растения, интродуцированные в Житомирской области (эколого-биологические особенности и хозяйственноценные признаки)/ В.Д. Работягов, Л.В. Свиденко, В.Н. Деревянко, М.Ф. Бойко. - К.: Айлант, 2003. - 228 с.

41. Серебрякова Т.И. Об основных архитектурных моделях травянистых многолетников и модусах их преобразования / Т. И. Серебрякова // Бюлетень МОИП, отд. Биологии. - 1977. - т. 82, вып. 5. - С. 112-128.

42. Соколов С.Я. Справочник по лекарственным растениям/ С.Я. Соколов, И.П. Заматаев. - М.: Медицина, 1984.

43. Стекольников Л.И. Целебные кладовые природы/ Л.И. Стекольников, В.И. Мурох. - Минск: Урожа, 1981.

44. Федорчук М.И. Онтогенез и локализация эфиромасличных железок Salvia officinalis L. // Материалы XIV междунар. научн. конф. "Экологические основы онтогенеза природных сообществ Евразии". - Херсон: Айлант, 2002. - С. 81-84.

45. Хлыпенко Л.А. Динамика накопления эфирного масла и урожайность сырья у шалфея лекарственного в условиях интродукции на Южном берегу Крыма // Материалы XI междунар. научн. конф. "Состояние и перспективы изучения онтогенеза растений природных и культурных флор Евразии". - Харьков, 2003. - С. 179-182.

46. Чопик В.И. Дикорастущие полезные растения Украины: Справочник/ В.И. Чопик, Л.Г. Дудченко, А.Н. Краснова. - К.: Наукова думка, 1986.

47. Шувар Н.М. Біологічно активні речовини лікарських рослин за впливу івіну, емістиму С та агростимуліну: автореф. дис. На здобуття наук. ступеня канд. біол. наук: спец. 03.00.12/ НАН України/Н.М. Шувар. - Л., 2004. - 20с.

48. Юрченко Л.А. Пряности и специи/Л.А. Юрченко. - М.: Полымия, 1989. - 222 с.

Размещено на Allbest.ru