Скелет, особливості його будови та розвитку в дрібних свійських тварин

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЕКЦІЯ №1.

Скелет, особливості його будови та розвитку в дрібних свійських тварин.

Все більша кількість собак, кішок, кроликів, нутрій, морських свинок, хом'яків, щурів, мишей тощо утримується в домашніх умовах, все кращим стає і догляд за ними. Тому лікарі ветеринарної медицини стикаються з різноманітними питаннями та проблемами, пов'язаними зі здоров'ям, поведінкою та розведенням цих тварин. Необхідною передумовою для відповіді на всі ці питання є знання анатомії цих тварин у нормі. Безумовну важливість це має під час постановки діагнозу, проведення хірургічних втручань з лікувальною метою, а також для попередження больових реакцій під час операції у рамках наукових досліджень. Виходячи з цих міркувань, основну увагу будемо приділяти макроскопічній анатомії, вказуючи на зв'язок з топографічною, клінічною та рентгенологічною анатомією.

У даній дисципліні будуть розглядатися тварини ОТРЯДУ ХИЖАКІВ та ГРИЗУНІВ. До хижаків (Carnivora), які будуть розглядатися відносяться собаки (Canis familiaris) сімейства псових (Canidea) та кішки (Felis domestica) сімейства кішок (Fellidae ).

Собака походить від диких предків - шакала (в південних країнах) та вовка (в північних країнах).

Домашня кішка походить від диких нубійських котів (Felis maniculata, s. oreata), котрі жили в Центральній Африці та Єгипті. Розповсюдження одомашненої кішки спочатку мало місце серед населення Палестини та Сірії. Після попадання кішки в Центральну Європу приблизно 1200 років назад мало місце схрещування домашніх тварин з дикими кішками, котрі тут живуть. В результаті цього кішки стали крупніші і не такі довгоногі, як їх предки з Африки. Довгошерстні ангорські та персидські кішки виникли в результаті схрещування з малоазійською дикою кішкою. На сьогодні кішки розповсюджені в усьому світі, за винятком високогірних місцевостей та Крайньої Півночі.

Отряд гризунів Rodentia складається з сімейств, які можна об'єднати у 4 групи: 1) білкоподібні , 2) мишеподібні, 3) дикодібні, 4) зайцеподібні.

Коротка характеристика груп:

Ознака	Білкоподібні	Мишеподібні	Дикоподібні	Зайцеподібні
Кількість різців	1/1	1/1	1/1	2/1
Кількість премолярів	2/1 або 1/1	1/1 або 0/0	1/1	3/2
Наявність коренів у молярів	є або відсутні	є або відсутні	Є або відсутні	відсутні
Розміри підочноямкового отвору	невеликий	великий	великий	невеликий

Кріль (Oryctolagus cuniculus) відноситься до класу ссавців (Mammalia) отряду гризунів (Rodentia) сімейства заячих (Leporidae).

Морські свинки - Cavia, Cobaya або Porcellus відносяться до сімейства свинкових (Caviidae) отряда гризунів (Rodentia). Форма голови, бормотання та писк, який нагадує хрюкання, стали, видно, причиною того, що цих тварин називають свинками.

Золотистий (сірійський) хом'як (Mesocricetus auratus) відноситься до отряду гризунів (Rodentia) сімейства хом'якоподібних (Cricetidae) підсімейства хом'яків (Cricetinae). Сірійський хом'як в недалекому минулому відносився до числа вимерлих тварин. Маса дорослої тварини складає 130-150 гр, вони мають жовто-коричневий окрас.

Щурі відносяться до роду Rattus сімейства мишеподібних (Muridae). В домашніх умовах та для експериментальних досліджень в лабораторіях використовують білих щурів, які є альбіносами чорної (Rattus rattus) та сірої (пасюк - Ruttus norvegicus) порід.

Біла миша - Mus musculus L., яка є альбіносом сірої, домашньої миші, належить до отряда гризунів (Rodentia), сімейства мишині (Muridae), підсімейства - Murinae. Мишині - це одні з найбільш численних тварин серед ссавців.

Особливості будови осьового скелету в дрібних свійських тварин

Скелет є опорною, твердою частиною апарату руху. Він складається із закономірно з'єднаних між собою кісток і хрящів. Скелет дрібних свійських тварин включає два відділи: осьовий і кінцівок (периферичний). Осьовий скелет складається із скелета голови, шиї, тулуба і хвоста. Скелет тулуба включає грудний, поперековий та крижовий відділи. Найбільш розвинутий грудний відділ тулуба, так як він складається із хребців, ребер і груднини, що утворюють грудну клітку.

Скелет голови собак залежно від породи може сильно відрізнятися за формою. За формою черепа розрізняють два основних типи порід собак:

А) Доліхоцефалічні - типовим представником є грейхаунд з витягнутою, видовженою головою. Довжина мозкового відділу черепа, виміряна від зовнішнього потиличного підвищення до задньої кромки носової кістки, має співвідношення з довжиною лицьового відділу черепа в пропорції 2:1,8. Співвідношення загальної довжини верхньої частини черепа до його максимальної ширини в ділянці виличних дуг складає 2,6:1. Абсолютні розміри черепа в окремих порід можуть коливатися залежно від статі, однак загальні пропорції зберігаються. Зовнішній сагітальний гребінь завжди сильно розвинутий і помітно виступає, особливо в мускулистих собак, інколи має поздовжню борозенку. Альвеолярні відростки верхньої щелепи тонкі і це може призвести до того, що біля 4-го та 5-го кутніх зубів верхівки коренів будуть не повністю охоплені кісткою.

Б) Брахіцефалічні - типовими представниками є мопс та карликовий шпіц, в яких голова коротка та широка, співвідношення довжини мозкового і лицьового відділів черепа складає 2:1, загальної довжини до максимальної ширини - 1,2:1. Склепіння черепа має майже шароподібну форму, зовнішній сагітальний гребінь відсутній, тому межі тім'яної поверхні часто розпізнаються лише за валиками в місцях прикріплення м'язів. Це найбільш віддалені в дорсо-медіальному напрямку точки прикріплення вискових м'язів. Носова кістка відокремлена від мозкового відділу черепа помітним згином - glabella. У собак із сильно вираженою короткоголовістю можуть зберігатися ділянки сполучної тканини у вигляді тім'ячок (джерельця) між лобовими та тім'яними кістками та між тім'яними кістками та лускою потиличної кістки. Крім того, в таких собак через неповне окостеніння в ділянці луски потиличної кістки рентгенологічно можна виявити збільшення великого отвору в дорсо-медіальному напрямку.

В цілому, на відміну від інших видів свійських тварин, особливо свині, череп собаки має характерні особливості: очні ямки незамкнуті, так як лобова кістка не з'єднується з виличною дугою, а велика ділянка до дорсального краю виличної дуги закривається орбітальною зв'язкою; передні кінці носових кісток розширені і не утворюють з різцевими кістками вирізок; надочноямкові отвори відсутні; зовнішній слуховий хід не виражений, отвір його широкий; яремний відросток прямий, широкий; слізний отвір один; нижньощелепна кістка парна. Крім того, тім'яні кістки мають вигляд простих пластинок, а міжтім'яна кістка ще до народження зливається із потиличною кісткою та тім'яними кістками. В собаки добре виражена лише лобова пазуха, яка складається із парних латеральної (найбільшої), ростральної і медіальної частин, які пов'язані із носовою порожниною в ділянці лабіринту решітчастої кістки через отвори лобових синусів.

В кішок лицевий і мозковий відділи черепа розвинуті приблизно однаково, очні ямки великі, майже замкнуті, так як виличний відросток лобової кістки значно довший, ніж у собаки та в дорослих тварин повністю змикається з лобовим відростком виличної кістки, а в більш молодих - також з'єднується короткою орбітальною зв'язкою. Потиличний гребінь і основа добре розвинуті, замість яремних відростків є лише невеликі горбки. Верхня щелепа витягнута дорсально, а її нижня частина - каудально, що надає їй форму кута, на вершині якого розміщене ікло. Кожна з лобових кісток у кішки має єдину лобову пазуху. Обидва синуси розділені перетинкою, вони займають майже весь простір, утворений зовнішньою та внутрішньою кістковими пластинками лобової луски, і лише в каудальній частині кожна з них поділяється коротким кістковим відростком на латеральну та медіальну частини.

Скелет кроля налічує 212 окремих кісток.Селет кроля має своєрідну форму: сильно згорблений (особливо у спокої) тулуб, витягнутий поперек, подовжений таз, короткий хвіст, коротка і майже пряма шия, яка несе голову з слабко розвинутим мозковим відділом і сильно розвинутим лицьовим (особливо щелепи), укорочені грудні і досить довгі і міцні тазові кінцівки.

В скелеті кроля є ряд примітивних рис. До них відносяться:

1) збереження в зап'ястку центральної кістки; 2) збереження в плечовому поясі слабко розвиненої ключиці, прокоракоїда та коракоїдного відростка; 3) наявність на лопатці метакроміона; 4) наявність в кульшовій западині невеликої ацетабулярної кісточки; 5) наявність позаду колінного суглоба двох пар маленьких додаткових кісточок (flabella)залишки перонекранона; 6) маленька черепна порожнина; 7) великі очні ямки, які майже прилягають одна до одної і сполучаються між собою отворами; 8) поділ клиноподібної кістки на дві самостійні: передню та задню; 9) сильна губчаста верхньощелепова кістка і луска вискової кістки.

Скелет голови кроля складається із 25 кісток і поділяється на мозковий та лицьовой відділ. В мозковий відділ входить 7 кісток: 3-х парних (вискова, лобова, тім'яна) і 4-х непарних (решітчаста, потилична, міжтім'яна, клиноподібна). В лицьовий відділ входить 7 парних кісток (верхньощелепова, міжщелепова, піднебінна, носова, вилична, слізна, крилоподібна) і 2 непарних - леміш, під'язикова. Нижньощелепова кістка зростається в непарну. Мозковий відділ займає ј черепа. Очні ямки різкосближені між собою і розділені тонкою кістковою пластинкою. Кістки всі зміщені кзадупозаду очних ямок. Вилична дуга повністю приймає участь у формуванні зовнішньої частини очної ямки, тому вискова ямка нерозвинута. В лицьовому відділі є наявність великих міжзубних проміжків різцевими та корінними зубами- діастем при звуженості в цих ділянках самих щелеп. Із пазух збереглися верхньощелепова, лобова і клинопіднебінна.

Хребетний стовп, як і інших видів тварин, складається із шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового відділів. Хребет має чотири кривини: опуклу дорсально шийну, ввігнуту шийноспинну, слабо опуклу дорсально спиннопоперекову та крижову. Крижова кривизна в більшості випадків має лордозний характер, проте інколи може бути кіфозною. З «нормального положення», тобто невимушеної прямої стійки з рівномірним навантаженням на всі чотири лапи, можливі різної інтенсивності рухи ділянок хребта. Хвостовий відділ хребта найбільш рухливий, в той час як крижовий відділ абсолютно статичний. Шийний відділ хребта має найбільшу рухливість у вертикальній та горизонтальній площинах, обертальні рухи, за винятком повертання голови, не здійснюються. В грудному відділі на ділянці з 1 по 10 хребець існує можливість обертальних рухів. У грудному та поперековому відділах вертикальні та горизонтальні відхилення можливі, проте не в такому діапазоні, як у шийному відділі.

В кішки також найбільш рухливим є шийний відділ. Обертання можливе лише в грудному відділі до 11-12 хребця. Проте об'єм рухів у горизонтальній та вертикальній площинах в грудному і поперековому відділах не всюди однаковий. У вертикальній площині рухливість зменшується до антиклінального хребця і знову повертається за ним до крижової кістки.

Шийний відділ хребетного стовпа нараховує сім хребців, із міцно скріпленими сегментами, на яких рельєфно виступають як поперечнореберні, так і остисті відростки, які збільшуються від 3-го до 7-го. Гребінь епістрофея широкий, дуже сильно розвинутий і нависає на задню ділянку дужки атланта. Шия з мускулатурою на фронтальному розрізі представляє майже коло, тобто м'язи розвинуті майже однаково з дорсального і латеральних боків тіла хребця, що вказує на хижацький спосіб життя, так як шия, що сильно згинається у всіх напрямках, дає можливість успішно боротися з ворогами або відривати шматки від здобичі.

Грудний відділ складається із 13 сегментів, з яких 9 з'єднуються з грудниною реберними хрящами і називаються справжніми (стернальними), 4 пари несправжніх (астернальних) ребер, не мають безпосереднього з'єднання з грудниною, їх хрящові частини накладаються один на одного, утворюючи реберну дугу. 13 пара ребер часто взагалі вільно закінчується в черевній стінці (коливні ребра). Ребра дуже увігнуті - обручеподібні, тіло майже кругле.

Груднина складається з 8 сегментів, які протягом всього життя тварини відокремлюються один від одного товстими хрящовими дисками. В зв'язку з тим, що груднина утворюється в результаті злиття двох грудних смужок, виникають різні аномалії - розщеплення груднини та не зрослі ділянки (часто в боксерів). Ці відхилення потрібно враховувати під час пункції груднини для взяття кісткового мозку.

Грудна клітка в собаки залежно від породи більше чи менше нагадує сплюснутий з боків параболоїд (конусоподібної форми з крутими боками, вхідний отвір округлий, міжреберні простори великі, широкі), а в кішки - конус із зрізаною вершиною. Різна форма зумовлює також різницю в значеннях так званого реберно-хребцевого кута. Його утворюють дотична, яка проходить через найбільш латеральну точку ребра та горбок, і пряма, яка проходить через остисті відростки. Значення кута різне для кожного ребра, проте в кішки завжди менше, ніж у собаки, так як у кішки більша резервна ємність вдиху. З цим пов'язані кращі шанси виживання при тупих травмах грудної клітки в кішок, ніж у собак.

Поперековий відділ хребетного стовпа складається із 7 хребців, у кішки ця цифра постійна, в собаки інколи бувають відхилення: 6 або 8. Восьмий поперековий хребець, який називається перехідним хребцем, має ознаки крижового хребця; він може повністю або частково зростатися з крижовою кісткою. У цілому, хижаки мають довгий поперек, а особливості з'єднань суглобових відростків забезпечує різноманітні рухи, особливо в кішок. На поперекових хребцях добре розвинуті остисті, поперечнореберні, соскоподібні і додаткові відростки, що сприяє полегшеній і диференційованій рухливості.

Крижовий відділ представлений крижовою кісткою, яка утворилася в результаті злиття трьох крижових хребців, тому він практично нерухомий. Однак у такс крижова кістка часто буває утворена 4 хребцями. При цьому перехідні хребці можуть бути зараховані як до поперекового, так і до хвостового відділу хребта.

Хвостовий відділ включає 20-23 хребця, хоча залежно від породи собаки ця цифра може значно коливатися. В собак на тілі хребців з вентрального боку зберігаються гемальні дуги в сегментах, що лежать недалеко від початку хвоста. В гемальних відростках до 11-12 хребців у кішки виникають власні вторинні ядра окостеніння - гемапофізи. У випадках, коли собака або кішка народжуються без хвоста, мова йде про аномалії розвитку хвостового відділу хребта, які можуть зачіпати також і руховий апарат, причому можливі навіть такі пороки як «заяча» скакальна походка. Часто аномалії розвитку хвоста спостерігаються в сіамських кішок.

Хребетний стовп у кроля має 46 хребців, з них шийних - 7, грудних - 12-13, поперекових - 6-7, крижових - 4, які зливаються в крижову кістку та хвостових - 15-16. Ребер 12-13 пар. У кроля хребтовий стовп утворює 3 згини: 1) шийний згин - в початковій частині шийного відділу, звернений вверх, у кроля майже не виражений;

2) шийно-грудний - при переході кінцевої частини шийного відділу в початковий відділ грудного, звернений донизу, у кроля різко виражений;

3) грудо-поперековий згин, простягається у вигляді загальної арки через спинно-поперековий відділ від грудних кінцівок до тазових. Цей згин у кроля розтягнутий і різко виражений.

Шийний відділ короткий, прямолінійний складається із 7 хребців. На 2-шийноиу зуб циліндричної форми.

Грудний відділ із 12 (13) хребців, які поступово подовжуються спереду назад. Тіло округло-трьохгранної форми, ямка голівки плоскі, є соскоподібні відростки. Ребра довгі, тонкі та ізогнуті кістки. На останніх 4 ребра горбка немає.Перші ребер справжні. 3 останніх пари ребер є коливними. Груднина складається із 6 сегментів. Ручка витягнута вперед, сжата з боків, а нижня поверхня майже округла. Тіло трьохгранно трикутної форми

Поперековий відділ 7(6) досить довгтх і міцних хребців, досягають великого розвитку, перевищуючи по довжині грудні.

Крижовий відділ короткий і складається з 4 зрощених між собою хребців, утворюючи крижову кістку. На крижі добре виражений мис. Остисті відростки відокремлені один від одного.

Хвостовий відділ складається з дуже коротких різко ізогнутих догори 16(15) хребців.

Хребетний стовп морської свинки складається з 36-37 хребців, з них 7 шийних, 13 грудних, 6 поперекових, 4 крижових та 6-7 хвостових. Ребер 13 пар, з них 6 справжніх та 7 несправжніх. Груднина складається з п'яти частин, які пізно зростаються, причому ручка та мечоподібний відросток зростаються лише в старих тварин. В щурів кількість хребців шийного, грудного, поперекового та крижового відділів, як і в морської свинки, відрізняється лише кількість хвостових хребців - 27-30.

Хребетний стовп у нутрії складається із 56 хребців: 7 - шийних, 13 - грудних, 6 - поперекових , 4 - крижових та 26-27 - хвостових хребців. 13 пар ребер, із них 8 пар справжніх, стернальних та 5 несправжніх, астернальних.

Особливості будови скелета кінцівок у дрібних свійських тварин

Скелет кінцівок у дрібних тварин складається із скелета поясів та скелета вільних кінцівок. У зв'язку із тим, що грудна кінцівка в собак пристосована до різних рухів, особливо хватальних, які потребують легкого відводу кінцівки в бік і обертання її навколо поздовжньої осі пояс грудної кінцівки включає основну кістку - лопатку, а також рудиментовану, дуже маленьку ключицу. В собаки вона може мати вигляд сполучнотканинного прошарку або неправильної форми кісткової пластинки в плечоголовному м'язі довжиною 6-12 мм, шириною 4 мм, часто взагалі відсутня. В кішки ключиця завжди зберігається і має вигляд зігнутої палички довжиною 2-30 мм. Її кінці потовщені, їх можна пальпувати. У кроля лопатка витягнуто-трикутної форми з широкою основою на якій добре виражений хрящ лопатки. Передосна ямка вужча за заосну. Є акроміон, на якому є акроміалтьний відросток (метакроміон). Ключиця у вигляді тонкої кісточки, яка з'єднується одним кінцем з акроміальним відростоком, а іншим з ручкою груднини.

Тазовий пояс у тварин складається із парних клубової, лобкової та сідничної кісток. Тазові кістки зчленовуються з крижовою кісткою та разом із першими хвостовими хребцями утворюють кісткове кільце. В кішок таз помітно вужчий, ніж у собак. У молодого кроля біля внутрішнього краю кульшової западини є чотирикутна кісточка (оs acetabulare). У дорослих тварин вона зростається з кістками тазу. Таз кроля характеризується паралельним розміщенням його поздовжніх частин (крила відвернуті вбік; вузькі стовпичикоподібні і майже вертикально поставлені крила, кульшова западина розміщена майже на середині довжини тазу (сдвинута каудально; затульний отвір великий; вушкоподібна поверхня незначна, лежить на самому задньому кінці крила тазу.

Скелет вільної кінцівки складається із трьох ланок: стилоподія, зейгоподія й автоподія.

Стилоподій грудної кінцівки - плечова кістка виступає вільно лише дистальним кінцем, що пов'язано з функцією хватання.

Зейгоподій - кістки передпліччя - ліктьова й променева розвинуті майже однаково, між собою з'єднані рухомо, тому піднята лапа може досить вільно обертатися. В кішки на відміну від собаки ступінь рухливості кісток відносно одна одної значно більша. У кроля кістки передпліччя в проксімальному кінці з'єднані суглобом, а в дистальному сполучнотканинним зрощенням. Променева кіска доситьь коротка, слабко скривлена каудально. Ліктьова довше і більш розвинута і має S-подібно викривлена. На ліктьовому відростку є борозна.

Будову автоподію передньої кінцівки - кисті - у собаки можна вважати переходом до більш совершенного типу розвитку лапи. Підняття від землі в них обмежується ділянкою п'ястка, тому лише пальці через свої м'якуші стикаються з землею. Ознаки редукції променів ланок лапи слабо виражені, проте все ж мають місце; пальці більш близько і щільно прилягають одна до одної і лише злегка розходяться під час наступу. Тварини ще мають цупкість в лапах і здатні утримувати предмети. Перший промінь майже вдвічі зменшений і з землею не стикається. За такою характеристикою собак відносять до пальцеходячих тварин. У цілому кисть складається із кісток зап'ястка, п'ястка та фаланг пальців.

Кістки зап'ястка - це основа лапи. В проксимальному ряду в собак знаходяться променево-проміжна, ліктьова та додаткова кістки зап'ястка, а в дистальному - чотири кістки: 1, 2, 3, а 4 і 5 зростаються між собою. Додаткова кістка, яка випинається у вигляді горбка, виконує роль сезамоподібної кістки в сухожилку довгого абдуктора першого пальця.

У кроля в зап'ястку 9 кісток. В проксімальному ряді зап'ястку 4 кістки - променева, проміжна, ліктьова та додаткова кістки зап'ястка. Найбільша з них ліктьова. В дистальному - 4 кістки:1,2,3,4+5. В середині між рядами лежить обособлена центральна кістка.

П'ясток - найдовша ділянка лапи в собак, нараховує 5 п'ясткових кісток, з яких 3 і 4 найдовші, 2 і 5 - дещо коротші, а 1 - дуже коротка і може зростатися з першою фалангою. В кішок, найкоротшою також є 1 п'ясткова кістка, найдовшою - 3, далі по мірі зменшення довжини кожної кістки на 2-3 мм йдуть 2, 4 та 5 кістки. У кроля 5 кісток : 1-а- дуже коротка, 5-а трохи довша за 1-у, сама довга-3-я, а 2-а та 4-а - однакові по довжині. В собак, як пальцеходячих тварин, розвинуто зазвичай п'ять пальців, причому перший - короткий, висячий, так як не досягає землі під час наступу, тому його можна віднести до редукованих утворів. Крім того, він має лише дві фаланги (2 і 3), так як 1 фаланга, зливається з першою п'ястковою кісткою, а ІІ-V пальці мають три фаланги. В собаки III та IV пальці довші, ніж II і V, внаслідок цього лапа в собаки називається параксонічною. У кроля будова пальців також як і у собаки. В кішки найдовшим є ІІІ палець, тому лапа в неї називається мезаксонічною.

Перша та друга фаланги пальців мають типову будову, характерну для цих кісток, а третя фаланга, яка в собаки та кішки називається кігтьовою кісткою, має специфічну будову. Кігтьова кістка складається з гострого та зігнутого кігтьового відростка, який проксимально обрамлений кігтьовим гребенем, що прикриває кігтьову борозну. Кігтьовий відросток у кішки особливо сильно зігнутий та здавлений так, що обидві трикутні бічні поверхні змикаються, утворюючи опуклий дорсальний край та ввігнутий підошовний край. Дотичні до обох країв утворюють у кігтьових кістках передньої лапи кішки кут приблизно 40°, в той час як для задньої лапи цей кут буде більш гострим - приблизно 30°.

Сезамоподібні кістки в собаки та кішки є на дорсальній та пальмарній боках лапи. На дорсальному боці вони, в основному, мають хрящову структуру і у вигляді непарних капсульних тілець розміщуються в суглобовій капсулі п'ястково-пальцевого суглоба або у вигляді сухожилкових тілець в сухожилку загального розгинача пальців над суглобом середньої фаланги. З пальмарного боку вони присутні в усіх трьох суглобах. Проксимальні сезамоподібні кістки мають вигляд парних овальних кісточок, які включені в зв'язковий апарат п'ястково-фалангових суглобів II-V пальців і є місцем прикріплення міжкісткових м'язів. У І пальці сезамоподібна кістка непарна і не пов'язана з міжкістковим м'язом. Інші пальмарні сезамоподібні кістки представляють собою хрящові утвори в капсулах суглобів середньої фаланги та зв'язковому апараті кігтьових суглобів. У кроля сезамоподібні кістки є парні проксімальні та дистальні сезамоподібні кістки на 1-й та 3-й фаланзі пальців. Стилоподій тазової кінцівки - стегнова кістка - подібно до плечової також вільно від тулуба виступає лише дистальною частиною. Надколінок представляє собою каплеподібну сезамоподібну кістку в сухожилку чотириголового м'яза стегна. Крім того, для собаки та кішки характерним є наявність сезамоподібних кісток (везалієві), які включені в сухожилки голівок литкового м'яза. Латеральна сезамоподібна кістка завжди набагато більша і має пірамідальну форму, медіальна - кубічну форму. Сезамоподібна кістка, яка знаходиться в сухожилку підколінного м'яза, медіально від голівки малогомілкової кістки стикається з латеральним виростком великогомілкової кістки.

У кроля на стегновій кістці є 3 вертлюги - більший, менший, третій. . На тілі немає плантарної ямки та шорсткості.. На виростка блоку розміщені сезамоподібні кісточки. Надколінок -невелика округла кісточка сідлоподібної форми.

Зейгоподій представлений кістками гомілки - великогомілковою та малогомілковою, з яких друга розвинута слабо, проте все ж зберігається у вигляді пластинки, яка дистальним кінцем досить щільно з'єднується з великогомілковою. У кроля кістки гомілки в дистальних кінцях зрощені на між собою, а між проксимальними їх кінцямиє міжкістковий простір.

Ланки автоподію задньої кінцівки - стопи - заплесна, плесна і фаланги пальців у собак схожі із зап'ястком, п'ястком та пальцями грудної кінцівки. Проте зважаючи на те, що задня лапа, як і вся тазова кінцівка, приймає основну участь у локомоції, з більшою силою штовхаючи тулуб уперед, її структура має свої особливості. Найбільше вони проявляються в заплесні, менше - в плесні і найменше - в пальцях.

У проксимальному ряду кісток заплесна в собак знаходяться дві кістки - п'яткова та надп'яткова, в центральному - середня (центральна), дистальному - чотири кістки: 1, 2, 3, а 4 і 5 зливаються в одну. У кроля надп'яткова кістка має косопоставлений блок та тіло. В дистальному ряді 3 кістки: 1-а відсутня або зростається з 2-ю, 3-а, 4+5-а.

На плесні в принципі п'ять кісток, проте в кішки перша плеснова кістка збереглася у вигляді рудиментарної кісточки кеглеподібної форми, яка з'єднується з першою заплесновою кісткою. У кроля 4 кістки На цій кістці палець відсутній. У собаки перша плеснова кістка може мати дуже різноманітний вигляд: або, як у кішки, існувати у вигляді рудимента, що може зливатися з першою заплесновою кісткою, або складатися з двох частин та нести двофаланговий палець, так званий «вовчий кіготь». Інші плеснові кістки в собаки та кішки розміщуються параксонічно, тобто III і IV промені довші, ніж ІІ та V. Можна відмітити, що в кішки плеснові кістки в два рази довші п'ясткових, а в собаки ця різниця менша. Крім того, в собаки та кішки плеснові кістки розміщуються не на одному рівні, а утворюють склепіння, що робить їх з'єднання більш стійким до навантажень у сагітальній площині.

Кістки пальців задньої лапи за своєю формою, в основному, подібні на кістки пальців передньої лапи. Різниця є в тому, що I палець у кішки, як правило, відсутній, а в собаки інколи з'являється у вигляді «вовчого кігтя». В окремих порід він зустрічається достатньо часто, в сенбернарів та тібетських догів регулярно. Інколи перший палець може мати два зачатки, так звана «подвійна шпора». Сезамоподібні кістки такі ж, як і на передній лапі.

Особливості будови кісток дрібних свійських тварин

У песця. Мозковий відділ черепа -найширший на рівні зовнішніх слухових проходів, рострально звужується.

Лобова кістка. Зовнішній сагіт. гребінь - довгий, від переднього краю тім'яних кісток переходить у лобові гребені, які зливаються з виличними відростками лобової кістки. на лобові кістки не переходить Вискова кістка. Зовнішній слуховий прохід - без кісткової манжетки. Потилична кістка. Потиличний отвір - поперечно-овальний. Яремний відросток - короткий, прилягає до бічної поверхні кісткового міхура.

Лицьовий відділ Верхньощелепова кістка -”Г”-подібна. Підорбітальний отвір -округлий, знаходиться на рівні 1 кутнього зуба. Комірок для кутніхзубів

Бічні краї хоан сходяться аборально, розходяться рострально.

Кісткове піднебіння - довге, широке.

Нижня щелепа. Комірок для кутніх зубів 7. Міжкомірковий край дуже короткий. Вільний кінець вінцевого відростка не звисає над виростковим відростком, розширений.

У кота. Мозковий відділ черепа - рівномірно-широкий.

Лобова кістка. Зовнішній сагіт. гребінь - короткий, знаходиться лише на тім'яній кістці, на лобові кістки не переходить.

Потилична кістка. Потиличний отвір - округлий з дорсальною вирізкою. Яремний відросток - короткий, прилягає до бічної поверхні кісткового міхура.

Вискова кістка. Зовнішній слуховий прохід - без кісткової манжетки.

Лицьовий відділ Верхньощелепова кістка -”Г”-подібна. Комірок для кутніх зубів - 4.Підорбітальний отвір -округлий, знаходиться на рівні 1 кутнього зуба.Бічні краї хоан проходять паралельно.

Кісткове піднебіння - коротке широке.

Нижня щелепа. Комірок для кутніх зубів 3. Міжкомірковий край виражений добре. Вільний кінець вінцевого відростка звисає над виростковим відростком, звужений. У нутрії Мозковий відділ Лобова кістка. Зовнішній сагітальний гребінь переходить у слабко вираж. лобові гребені, котрі не зливаються з виличними відростками лобових кісток

Потилична кістка. Яремні відростки масивні, довгі, крючкоподібні

Вискова кістка. Кістковий міхур - поздовжньо-овальний; зовнішній слухов. прохід не великого діаметра, оточений кістковою манжеткою.

Лицьовий відділ Верхньощелепна кістка. Комірок для кутніх зубів 4. Зубні аркади кутніх зубів під кутом, вершина якого спрямована рострально, комірки перших кутніх зубів зближені.

Підорбітальний отвір - дуже великий (1-1,5 см), його верхній край знаходиться на одному рівні з верхнім краєм кісткової орбіти.

Носо-піднебінні щілини на різцевих, а більша частина - на верхньощелепних кістках. Хоани довгі, вузькі, передній край клиноподібний, бічні краї сходяться рострально. Кіст. піднебіння звужене рострально між першими кутніми зубами, розширене аборально..Лицьова дуга виражена.

Нижня щелепа. Міжкомірковий край має глибоку вирізку Вінцевий відросток дуже низький, знаходиться латерально від останнього кутнього зуба. Нижньощелепний отвір видовжений у вигляді вушка голки. Кутовий відросток довгий, вузький, тригранний, продовжується на тіло НЩК гребенем. Ямка великого жувального м'яза ввігнута. Щелепна вирізка глибока.

Вилична дуга широка.

У байбака. Мозковий відділ

Лобова кістка - Зовнішній сагітальний гребінь переходить у лобові гребені, котрі зливаються з виличними відростками лобових кісток.

Потилична кістка: Яремні відростки - короткі, спрямовані вентро-рострально.

Вискова кістка. Кістковий барабанний міхур - округлий, зовнішній слуховий прохід великого діаметра, оточений кістковою манжеткою.

Лицьовий відділ

На різцевих кістках є носо-піднебінні щілини.

Хоани - довгі, вузькі, їх передній край заокруглений, бічні краї проходять паралельно.

Верхньощелепна кістка: Підорбітальний отвір - щілиноподібний, невеликий.

Комірок для кутніх зубів - 5.Зубні аркади кутніх зубів - під кутом, вершина якого спрямована аборально. Щічний горб виражений.

Вилична дуга вузька.

Кісткове піднебіння - звужене рострально і аборально, розширене у середній частині.

Нижня щелепа. Міжкомірковий край має не глибоку вирізку. Верхній кінець вінцевого відростка знаходиться вище виросткового відростка. Нижньощелепний отвір округлий. довгий, широкий, пластинчастий, на тілі НЩК гребеня не формує. Ямка великого жувального м'яза дещо випукла. Щелепна вирізка глибока.

Щелепна вирізка не глибока.

Пояс грудної кінцівки (лопатка)

Лопатка у песця і нутрії - трапецеподібної форми.

У нутрії краніальний кут заокруглений. Ость - низька, коротка; від середини її довжини відокремлюється довгий, вузький акроміон. Нижче суглобової западини акроміон переходить в короткий і вузький акроміонний і дуже короткий і вузький заакроміонний відростки.

У песця краніальний кут виражений добре. Передостна і заостна ямки трикутної форми. Ость висока і довга переходить в акроміон на рівні шийки лопатки. Акроміон короткий сягає дистальніше суглобової западини. Заакроміонний відросток відсутній.

У кота і байбака- півколової форми.

У кота передостна ямка плоска, широка, форми півкола. Акроміон короткий, переходить в акроміонний і заакроміонний відростки в ділянці шийки лопатки. Акроміонний відросток короткий вузький, його вільний кінець сягає рівня суглобової западини. Заакроміонний відросток виражений добре, широкий, дуже короткий.

У байбака передостна (форми півкола) і заостна ямки ввігнуті. Акроміон ділиться на акроміонний і заакроміонний відростки на рівні суглобової западини. Акроміонний відросток довгий, широкий, його вільний кінець опускається

У зайця і кроля -трикутної.

У кроля. Акроміон ділиться на короткий акроміонний (спрямований каудо-вентрально) і довгий заакроміонний (спрямований каудально) відростки. Акроміонний відросток досягає суглобової западини.

У зайця акроміон довгий, не досягає суглобової западини. Акроміонний відросток редукований. Заакроміонний відросток довгий, спрямований каудально.

Пояс тазової кінцівки (тазова кістка)

Тазова порожнина висока, циліндрична у нутрії та байбака

У нутрії сіднична поверхня крила клубової к. значно ввігнута. Сідничний горб має 1 горбок.

У байбака сіднична поверхня крила клубової к. плоска, скошена, латеральний горбок великий, загнутий латеро-вентрально. Сідничний горб має 3 горбки.

Тазова порожнина не висока, циліндрична у кріль, заєць, кіт

У кроля крило клуб. кістки - довжина > ширини. Затульний отвір - розширений кран., звужений кауд.

У зайця крило клуб. кістки - довжина < ширини. Затульний отвір - розширений кауд., звужений кран.

У кота - Сіднична поверхня клубової кістки майже плоска. Горбки клубової к. згладжені.

Тазова порожнина конусоподібна у песця, собаки

Основа конуса тазової порожнини - між сідничними горбами, зрізана вершина - між клубовими кістками.

Сіднична поверхня крила клуб. кістки ложкоподібно ввігнута, передній край крила розширений.

Скелет вільних кінцівок. Плечова кістка

У кішки, песця, кроля, нутрії більший горбок виражений добре, підіймається вище голівки. Менший горбок значний, таких же розмірів як і більший. Міжгорбкова борозна широка.

У песця дельтоподібна горбистість відсутня. Гребінь ПК тягнеться від більшого горбка і голівки. Надблоковий отвір виражений добре.

У кота надвиростковий отвір виражений добре. Надблоковий отвір відсутній

У зайця надблоковий отвір відсутній. Надвиростковий отвір невиражений. Дельтоподібна горбистість є продовженням плечового гребеня. Гребінь ПК тягнеться від більшого горбка.

У нутрії та байбака надблоковий отвір виражений добре. Міжгорбкова борозна малопомітна.

У нутрії надблоковий отвір виражений добре. Надвиростковий отвір відсутній. Дельтоподібна горбистість утворює високий горбок. Дистальний латеральний гребінь відсутній. Міжгорбкова борозна малопомітна.

У байбака надблоковий отвір виражений добре. Міжгорбкова борозна малопомітна. Надвиростковий отвір виражений добре. Дельтоподібна горбистість у вигляді гребеня. Дистальний латеральний гребінь розвинутий добре, тягнеться від середини діафіза до латерального надвиростка.

Стегнова кістка

Кількість вертлюгів: 2 вертлюги - у нутрії, песця, кіт, собака

У нутрії ямка голівки кругла, в центрі голівки. Блок надколінника широкий, короткий

У песця блок надколінника вузький, довгий. Вертлюжна ямка глибока

У кота ямка голівки кругла, ексцентрично.

3 вертлюги - кріль, заєць, байбак

У кроля ямка голівки кругла. Блок надколінника вузький, довгий, гребені блоку однакові по висоті і масивності.

У зайця ямка голівки у вигляді вирізки.

У байбака блок надколінника широкий, латер. гребінь блоку нижчий за медіальний.

Кістки передпліччя

У кроля і зайця випуклість кісток передпліччя характерна в проксимальній їх половині. Проксимальна суглобова поверхня променевої кістки розділена борозною. Суглобова поверхня проксимального променево-ліктьового суглоба плоска.

У кроля променева кістка масивніша за ліктьову; діаметр обох кісток до дистального епіфіза суттєво зменшується. Міра випуклості кісток передпліччя 7 мм. Борозна на ліктьовому горбі виражена добре, обмежена латеральним і медіальним гребенями; розповсюджується на Ѕ верхнього краю ліктьового горба. Міжкістковий простір незначний по ширині і довжині.

У зайця променева кістка масивніша за ліктьову; діаметр променевої кістки до дистального епіфіза суттєво зменшується. Міра випуклості кісток передпліччя11-12 мм. Борозна на ліктьовому горбі виражена добре, обмежена латеральним і медаль ним гребенями; вона широка, довга, знаходиться на ѕ верхнього краю ліктьового горба. Міжкістковий простір значний по ширині.

У нутрії, байбака борозна на проксимальній суглобовій поверхні променевої кістки і ліктьовому горбі відсутня, суглобова поверхня майже плоска, злегка ввігнута. Форма півмісяцевої вирізки з суглобовою поверхнею Променева кістка (вигляд збоку) майже кругла. Суглобова поверхня проксимального променево-ліктьового суглоба плоска. У байбака ліктьова масивніша за променеву кістку; променева кістка майже рівна, без випуклості; ліктьова кістка - злегка випукла. Випуклість кісток передпліччя характерна в середній частині. Міжкістковий простір виражений на всьому протязі кісток передпліччя, значний по ширині.

У нутрії в проксимальній половині передпліччя масивніша променева кістка, в дистальній - ПрК. Випуклість кісток передпліччя характерна в дистальній частині. Міжкістковий простір довгий і значний по ширині (2-3 мм).

У песця і кота променева кістка і ліктьова розвинуті в однаковій мірі; кістки з'єднані рухомо. Борозна на ліктьовому горбі вузька, коротка, знаходиться на 1/3 верхнього краю ліктьового горба. На проксимальній суглобовій поверхні Променева кістка - борозна відсутня, суглобова борозна майже плоска, злегка ввігнута.

У кота променева кістка майже рівна, ліктьова більш випукла у проксимальній частині. Міжкістковий простір виражений на всьому протязі кісток передпліччя, значний по ширині. Півмісяцева вирізка з суглобовою поверхнею Променева кістка (вигляд збоку) займає Ѕ кола отвору. Суглобова поверхня проксимального променево-ліктьового суглоба циліндрична.

У песця Випуклість кісток передпліччя характерна в середній частині. Міжкістковий простір довгий і значний по ширині. Півмісяцева вирізки з суглобовою поверхнею Променева кістка - вертикально-видовжена. Суглобова поверхня проксимального променево-ліктьового суглоба плоска.

Кістки гомілки

У песця, кота, байбака, нутрії малогомілкова кістка добре виражена на всьому протязі гомілки. З великогомілковою кісткою вона з'єднується біля проксимального епіфіза та дистальної частини діафіза і дистального епіфіза.

У байбака малогомілкова кістка з'єднується з великогомілковою лише в нижній 1/5 гомілки. Проксим. епіфіз малогомілкової кістки значно потовщений, дистальний потовщений менше; на медіо-дорсальній поверхні діафіза малогомілкової кістки у проксимальній її половині. Міжкістковий простір довгий, широкий. Діафіз великогомілкової кістки в проксимальній половині тригранний.

У песця малогомілкова кістка з'єднується з великогомілковою від середини діафіза до дистального епіфіза. Проксимальний епіфіз малогомілкової кістки злегка розширений, плоский; дистальний потовщений; на медіо-дорсальній поверхні діафіза малогомілкової кістки у проксимальній її половині є 1 борозна. Міжкістковий простір виражений лише в проксимальній половині гомілки, він не широкий.

У кота великогомілкова кістка з'єднується з малогомілковою лише біля проксимального і дистального епіфізів. На поперечному перерізі проксимальної половини діафіза великогомілкової кістки тригранної форми, дист. половини поперечно-овальної форми. Малогомілкова кістка потовщена в ділянці проксимального і дистального епіфізів. Міжкістковий простір - на всьому протязі кісток гомілки від проксимального до дистального епіфізів.

У нутрії малогомілкова кістка з'єднується з великогомілковою в нижній третині гомілки. Проксимальний епіфіз малогомілкової кістки значно розширений, плоский; дистальний потовщений; на медіо-дорсальній поверхні діафіза малогомілкової кістки у проксимальній її половині. Міжкістковий простір виражений лише у проксимальній і середній третинах гомілки, не широкий. Діафіз великогомілкової кістки в проксимальній половині чотиригранний. У кроля, зайця малогомілкова кістка морфологічно виражена лише у проксимальній частині гомілки, в дистальній - синостозуються з великогомілковою. У кроля великогомілкова к кістка біля дистального епіфіза чотиригранна. Міжвиросткове підвищення виражене в незначній мірі. Міжвиросткова борозна не глибока, широка. У зайця великогомілкова кістка біля дистального епіфіза округла. Міжвиросткове підвищення виражене добре. Міжвиросткова борозна глибока, широка

Особливості з'єднання кісток

I. Види з'єднань кісток Розрізняють два основних види з'єднань кісток:

- безперервне з'єднання (synarthrosis) або зрощення характеризується з'єднанням кісток за допомогою різних видів тканин.

- переривчасте з'єднання (diarthrosis) або суглоб (зчленування) характеризується наявністю між кістками щілиноподібної порожнини, заповненої рідиною.

До безперервного з'єднання кісток відносять:

зв'язки міжкісткові перетинки (мембрани)

І. Волокнисті з'єднання

тім'ячка

вклинення

синхондрози

ІІ. Хрящові з'єднання

симфізи

ІІІ. Кісткове з'єднання > синостози

ІV. М'язове з'єднання > синсаркози

Таким чином, безперервні з'єднання поділяють на волокнисті, хрящові, кісткові й м'язові. Звернути увагу, що волокнисті з'єднання характеризуються наявністю між кістками, що з'єднуються, щільної волокнистої сполучної тканини. До цих з'єднань відносять синдесмози і вклинення.

Синдесмози включають зв'язки, міжкісткові перетинки, шви та тім'ячка.

Зв'язки - це різні за розміром і формою пучки волокнистої сполучної тканини, що з'єднують суміжні кістки або їх частини.

Міжкісткові перетинки (мембрани) складаються із пучків колагенових волокон, які формують тонкі пластини між кістками (широка тазова зв'язка копитових тварин, мембрана в потилично-атлантному суглобі).

Шов - особливий тип з'єднання країв кісток тонким шаром волокнистої сполучної тканини. За формою і характером з'єднання розрізняють три види швів.

Шов	Характеристика шва	Де знаходиться
Зубчастий	Зазубрений край однієї кістки входить у відповідний йому край суміжної кістки, міцно з'єднуючи їх між собою	Між кістками мозкового відділу черепа (лобовою й тім'яною)
Лускоподібний	Стоншений, скошений край однієї кістки накладається на такий край іншої кістки у вигляді луски риби	Між лускатою частиною вискової кістки і тім'яною, де потрібна особлива міцність (вискова кістка бере участь у формуванні висково-нижньощелепного суглоба)
Плоский (гладкий)	З'єднує відносно рівні краї кісток, міцність незначна	Між носовими кістка-ми

Відмітити, що зубчастий і лускоподібний шви утворюються численними дуже тонкими листоподібними виростами, причому листочки однієї кістки обростають іншою кісткою, що утворює найміцніше з'єднання.

Звернути увагу, що волокнисті з'єднання з переважанням еластичної тканини називаються синеластози. Вони зустрічаються там, де кістки або їх частини сильно розходяться під час руху (між дужками і остистими відростками хребців, які з'єднані еластичними мембранами і зв'язками або навіть масивними еластичними тяжами). До синеластозів відносяться надостиста і каркова зв'язки.

Тім'ячка - значні перетинки з волокнистої тканини чи хряща між окремими кістками або їх частинами у черепі новонароджених і молодих тварин до 3-місячного віку.

Вклинення - вид з'єднання , за якого одна кістка ніби вклинена в іншу (між коренями зубів і зубними комірками щелеп).

Далі акцентувати увагу, що хрящові з'єднання поділяють на синхондрози та симфізи. Синхондрози - з'єднання за допомогою хрящової тканини, гіалінової або волокнистої. Гіаліновий хрящ пружний, міцний, але крихкий, тому він міститься в синхондрозах без значної рухливості (між епіфізами й діафізами трубчастих кісток у молодих тварин, кістковим та хрящовим ребром тощо). Волокнистий хрящ, навпаки, пружний і міцний, знаходиться в синхондрозах за більшої рухливості (міжхребцевий диск). Синхондрози забезпечують міцність з'єднання, певну його рухливість і послаблюють поштовхи, виконуючи ресорну функцію, що здебільшого властиво волокнистому хрящу.

Симфіз (зрощення) - хрящове з'єднання з вузькою щілиною в товщі хряща по серединній площині (тазове зрощення).

Кісткове з'єднання (синостоз) - це з'єднання за допомогою кісткової тканини (скостеніння хряща між епіфізом й діафізом у трубчастих кістках, сполучної чи хрящової тканини швів черепа, крижової кістки). В синостозах повністю відсутня рухливість.

М'язове з'єднання (синсаркоз) - це з'єднання за допомогою м'язової тканини (з'єднання лопатки з тулубом).

Класифікація суглобів

скелет свійська тварина суглоб

I. За будовою:

а) прості - art. simplex - між кістками, що з'єднуються, в порожнині суглоба нема ніяких включень;

б) складні - art. composita - між кістками, що з'єднуються, розміщені хрящові або кісткові прокладки (хрящовий диск у висково-нижньощелепному суглобі, меніски в стегно-надколінковому суглобі або ряди коротких кісток у зап'ястковому і заплесновому суглобах).

ІІ. За кількістю осей руху (за напрямом):

а) одновісні суглоби - суглоби, в яких рухи можливі лише навколо однієї осі в одній площині (більшість суглобів у копитних): частіше згинання і розгинання відбувається в парасагітальній площині, вісь лежить у сегментальній - суглобові поверхні блокоподібні;

б) двовісні суглоби - суглоби, в яких можливі рухи навколо двох взаємно перпендикулярних осей; суглобові поверхні еліпсоподібні або яйцеподібні;

в) багатовісні суглоби - рух можливий по багатьом осям; голівки та ямки кулеподібні (плечовий суглоб);

г) комбіновані суглоби - суглоб, в якому поєднуються різні за характером руху ділянки однієї і тієї ж суглобової поверхні (в ліктьовому суглобі стопо- і пальцеходячих з'єднання променевої і плечової кісток дає можливість згинання, розгинання і обертальні рухи, а з'єднання ліктьової і плечової кісток - лише згинання і розгинання);

д) ковзний суглоб - з'єднання двох плоских суглобових поверхонь, що дає можливість ковзання однієї поверхні відносно іншої; суглоби цього типу можуть бути тугими, малорухливими.

Види рухів у суглобах:

а) згинання - flexio;

б) розгинання - extensio;

в) відведення - abductio;

г) приведення - adductio;

д) обертальні рухи - rotatio:

- назовні - супінація - supinatio;

- досередини - пронація - pronatio;

е) коловий рух - circumductio (кульшовий суглоб).

Загальний принцип будови суглоба

Обов'язковими компонентами будь-якого суглоба є:

а) дві кістки, що з'єднуються, з'єднувальні поверхні яких вкриті суглобовим хрящем;

б) суглобова капсула;

в) синовія, яка заповнює суглобову поверхню.

Суглобова капсула - capsula articularis - сполучнотканинна двошарова мембрана, яка закріплюється муфтоподібно до кісток, що з'єднуються, поблизу країв суглобових поверхонь, герметизує порожнину суглоба. Товщина капсули неоднакова не лише в різних суглобах, але й в різних її ділянках. Волокнистий шар (зовнішній) - stratum fibrosum - є продовження окістя, що переходить з кістки на кістку, з'єднуючи їх одна з одною. Відповідно до характеру руху в суглобі за рахунок локального потовщення волокнистої оболонки капсули утворюються додаткові зв'язки. Синовіальний шар - stratum synoviale - побудований із пухкої сполучної тканини, багатий на судини і нерви. Синовіальний шар вкриває зсередини волокнистий, обмежуючи суглобову щілину. На поверхні цієї оболонки, оберненої до порожнини суглоба, є синовіальні ворсини і складки. В деяких суглобах капсула утворює випини - синовіальні сумки.

Синовія - synovia - тягуча рідина жовтуватого кольору. Вона виділяється синовіальною оболонкою капсули і виконує різні функції: змащує суглобові поверхні кісток, зменшуючи тертя між ними; є живильним середовищем для суглобового хряща; в неї виділяються продукти обміну речовин хрящової тканини; збільшує зчеплення кісток через в'язкість; амортизує суглоби. Із суглобів синовіальна рідина відводиться лімфатичними судинами, тому пошкодження і забруднення порожнини капсули суглоба небезпечне для життя тварини.

Суглобовий хрящ - cartilagо articularis - шар гіалінового хряща на суглобовій поверхні кісток. Він не має судин і нервів, його живлення забезпечується за рахунок поживних речовин, що надходять із крові судин суглобової капсули та кістки, а також із синовії. Зовнішня поверхня суглобового хряща рівна і блискуча, блакитно-білого кольору і не вкрита охрястям. У більш дорослих тварин він набуває жовтувато-білуватого відтінку. Це пов'язано із зменшенням кількості води з 90% при народженні до 40% в дорослому стані, а також із зменшенням вмісту хондроітинсірчаної кислоти. Одночасно з віком зменшується еластичність хряща. Суглобовий хрящ забезпечує ріст епіфізів у довжину; зменшує тертя між кістками; залежно від його товщини послаблюється сила поштовху під час руху, так як цей хрящ володіє великою пружністю.

Особливості з'єднань кісток осьового скелету

З'єднання кісток черепа:

Відмітити, що для скелета голови хижаків характерне змішане з'єднання - безперервне і переривчасте. До безперервного з'єднання відносять синдесмоз - шви між кістками, що формують дах черепної коробки, а також кістками лицевого відділу черепа, синхондроз - у молодих тварин між кістками, що утворюють основу мозкового відділу черепа, синостоз - у дорослих, до переривчастого - суглоб.

У дрбних тварин кістки черепа з'єднуються швами Череп з нижньою щелепоюз'єднаний за допомогою висково-нижньощелепного суглоба. У собаки, песця та кішки він є неконгруентним виростковим суглобом, який має суглобовий диск, у собаки з волокнистого хряща, в кішки - у вигляді мембрани. Рух у цьому суглобі, в основному, обмежується опусканням та підніманням нижньої щелепи подібно до ножиць. Помітно, що собака і кішка можуть широко розкривати пащу, тому в собак з далеко виступаючим латерально вінцевим відростком (басети) останній за надто сильного відкривання пащі може защемитися під виличною дугою, самостійне закриття пащі при цьому стає неможливим. Цей блок можна зняти, провівши часткову резекцію вискового відростка виличної кістки, а за необхідності також і вінцевого відростка. Припускають, що причиною є специфічна для даної породи дисплазія.

Необхідно також вказати, що в деяких дрібних порід собак існують постійні тім'ячка в ділянці лобових кісток та потиличної кістки, хоча деякі дослідники вважають їх аномаліями розвитку. Для кішки типовим є наявність постійного тім'ячка в ділянці слізної кістки поряд з переднім краєм очної ямки. Під'язикова кістка з'єднана з черепом тимпаногіоїдом, який прикріплюється до соскоподібного відростка вискової кістки. Інші членики кістки з'єднуються між собою за допомогою суглобів.

У кроля суглоб циліндричний, ковзаючий (санний) не обертальний. Утворений скошеними, опуклими та витягнутими у довжину суглобовим виростколм нижньощелепової кістки та увігнутою напівциліндричною суглобовою поверхнею виличного відростка вискової кістки. Суглоб має капсулу, хрящовий диск між суглобовими поверхнями кісток. Додаткових зв'язок немає.

Під'язикова кістка з'єднується з висковою (черепом) за допомогою м'язів та довгих зв'язок малих рогів.

...