Скелет, особливості його будови та розвитку в дрібних свійських тварин

З'єднання хребців:

У хижаків для перших двох шийних хребців характерне переривчасте з'єднання, а для всіх інших - як безперервне, так і переривчасте. До переривчастого з'єднання відносять зчленування атланта з потиличною кісткою та епістрофеєм, а також суглобових відростків, всіх без винятку хребців, між собою, до безперервного - з'єднання тіл, дужок, остистих та поперечних відростків хребців за допомогою синдесмозу, синеластозу, синхондрозу та синостозу.

Для забезпечення рухливості голови особливе значення мають два суглоба: потилично-атлантний та атлантоосьовий. В еліпсоїдному потилично-атлантному суглобі рух здійснюється переважно навколо поздовжньої осі, забезпечуючи піднімання та опускання голови. Бічні нахили та обертальні рухи обмежені. В циліндричному атлантоосьовому суглобі обертальні рухи здійснюються навколо поздовжньої осі зуба епістрофея. Розрив поперечної зв'язки або перелом зуба можуть привести до смертельного пошкодження спинного мозку.(У кроля є також крилові зв'язки непарну зв'язку зуба).

Тіла хребців з'єднуються синхондрозом і синдесмозом. Синхондроз представлений міжребцевим диском, який розміщений між голівкою та ямкою суміжних хребців. Товщина міжхребцевих дисків найбільша у хвостовому відділі, менша - в шийному і поперековому і найменша - в грудному. Він складається із центральної частини - пульпозного ядра, що являє собою залишок спинної струни і надає хребту пружності й еластичності, та периферичного кільця з волокнистого хряща, волокна якого, перехрещуючись, забезпечують міцність з'єднання і обмежують обертання хребців один відносно одного. Пульпозне ядро в здорової тварини завжди має світле забарвлення та желеподібну структуру. При передчасному відкладенні солей кальцію в ньому зменшується функція амортизації та розподілу компресійних навантажень у хребті. Фіброзне кільце характеризується тим, що пучки колагенових волокон хряща розміщуються шарами, в кожному шарі паралельно один до одного і завжди під кутом до поздовжньої осі тіла хребця. Пучки волокон сусідніх шарів перетинаються під прямим або тупим кутом, переходячи із шару в шар. При пошкодженнях кільця можливе випадіння пульпозного ядра. В більшості випадків це відбувається в напрямі хребетного каналу, що приводить до компресії спинного мозку. Всі міжхребцеві диски можуть підлягати дегенеративним змінам, проте найчастіше випадіння диска відбувається в шийному та поперековому відділах, а в грудному - цьому перешкоджають зв'язки голівок ребер, які з'єднуються з дорсальним краєм дисків. Найчастіше випадіння міжхребцевого диску спостерігається в пекінесів, такс тощо.

Синдесмоз представлений поздовжніми зв'язками, які перекривають великі ділянки хребта.

Особливість. У кроля вентральна поздовжня зв'язка тягнеться від 7-го шийного до крижі включно. Дорсальна зв'язка тягнеться від 2-го шийного хребця і до крижі.

Дужки хребців з'єднуються за допомогою жовтих (міждужкових) зв'язок, які мають вигляд еластичних пластинок, що сполучають дуги суміжних хребців, прикриваючи міжхребцеві отвори. Остисті відростки з'єднуються надостистою зв'язкою, а також лише слабко розвинутим канатиком каркової зв'язки (собака, кріль), яка в кішок зовсім відсутня. В собаки та кішки відсутні міжпоперечні та міжостисті зв'язки в грудному і поперековому відділах хребетного стовпа, замість яких є м'язи, що забезпечує значну рухливість цих ділянок.

Суглобові відростки суміжних хребців з'єднуються простими плоскими суглобами, що мають лише капсули (зв'язки відсутні). Участь окремих хребців у русі хребта невелика, проте в сумі вони дають значні показники - нагинання та випрямлення, нахили в боки, обертальні рухи.

З'єднання ребер:

Відмітити, що кісткові ребра з'єднуються з хребцями і з реберними хрящами, а останні - з грудниною та один з одним.

З хребцями ребра з'єднуються за допомогою суглобів. Реберно-хребцевий суглоб представляє собою комбінацію суглоба голівки та суглоба горбка ребра, які забезпечують чітко визначені і взаємозалежні рухи грудної клітки. Рухи в суглобі голівки ребра та суглобі горбка ребра відбуваються сумісно за принципом змінного суглобу навколо середньої осі для розширення та звуження грудної клітки. Об'єм рухів більший там, де обидва суглоби щільніше прилягають один до одного з середини грудної клітки або взагалі зливаються (як в останніх ребрах).

Кісткові і хрящові частини ребер з'єднуються між собою синхондрозом, проте в собаки постнатально в деяких реберних хрящах може утворюватися суглоб.

З грудниною стернальні ребра з'єднуються груднинно-реберними суглобами, які функціонують як змінні суглоби.

Між частинами груднини протягом всього життя зберігаються хрящові груднинні зрощення.

Особливості з'єднань кісток грудної кінцівки

З'єднання тулуба та пояса кінцівки:

Під з'єднанням тулуба та поясу кінцівки розуміють сукупність м'язів між корпусом та грудною кінцівкою, які забезпечують рух лопатки відносно бічної грудної стінки. В собаки та кішки тут відсутні справжні суглоби, які пов'язані з ключицею, як у людини, та масивні укріплюючі фасції, як у великих тварин. Проте в собаки та кішки сильно розвинуті м'язи плечового поясу. Тим, що опорна функція плечового поясу здійснюється виключно за рахунок м'язів, пояснюється потреба в тривалому відпочинку лежачи. Здійснюються наступні рухи: піднімання та опускання кінцівки, рух нею вперед та назад, а також повертання лопатки.

Плечовий суглоб:

У собаки та кішки - це кулеподібний суглоб, в якому суглобова западина лопатки за глибиною та діаметром значно менша, ніж округла голівка плечової кістки. Співвідношення їх розмірів, яке складає в кішки 1:3, визначає великий об'єм рухів у суглобі. Згинання та розгинання можливі на кут більш ніж на 120°. Відведення та приведення здійснюються на кут приблизно 50-60°, супінація досягає 45°, пронація - 35°. Об'ємна суглобова капсула має три кишені: дві невеликі краніальні і велику каудо-латеральну. Ізольованих гальмуючих зв'язок немає, проте суглоб укріплений латерально та медіально потовщеннями капсули. Крім того, описують поперечну зв'язку плечової кістки, яка проходить над міжгорбковим жолобом плечової кістки і є підтримуючою зв'язкою для сухожилка двоголового м'яза плеча. В цьому місці суглобова капсула під тиском сухожилка двоголового м'яза вибухає в суглобову порожнину, утворюється міжгорбкова синовіальна піхва. При відриві поперечної зв'язки сухожилок двоголового м'яза втрачає підтримку і напрямок під час ковзання по поверхні плечового суглобу. В цьому випадку під час згинання він виступає із тунелеподібного міжгорбкового жолоба та зісковзує через менший горбок на медіальний бік плечової кістки. Щоб запобігти болі при цьому зміщенні, собака утримує кінцівку постійно випрямленою.

Ін'єкція в плечовий суглоб виконується з латерального боку в зігнутому стані між гачкоподібним відростком лопатки, який можна пропальпувати та більшим горбком плечової кістки.

Ліктьовий суглоб у них відноситься до комбінованого, який поєднує різні за характером рухи ділянок однієї й тієї ж суглобової поверхні - згинання і розгинання, а також незначне обертання. На дистальному кінці плечової кістки в них сформована спереду і латерально опукла суглобова поверхня, з якою поєднується ямка променевої кістки, тому тут можливі, окрім згинання і розгинання, обертальні рухи. На тому ж кінці, але позаду і медіально, є короткий валик, з яким з'єднується ліктьова кістка, тому в цій ділянці можливе лише згинання та розгинання. Суглоб утворюється, таким чином, двома простими суглобами: плечеліктьовим суглобом та плечепроменевим суглобом. Крім того, ліктьовий суглоб безпосередньо пов'язаний з проксимальним променеліктьовим суглобом - циліндричним суглобом, в якому голівка променевої кістки за посередництва суглобової окружності обертається в дугоподібній променевій вирізці ліктьової кістки. В загальній суглобовій капсулі є три кишені: краніо-латерально під загальним розгиначем пальців, краніо-медіально під двоголовим м'язом плеча та каудально між латеральним надвиростком плечової кістки і ліктьовим відростком. Цю кишеню вибирають для ін'єкції в кішки, в той час як у собаки укол роблять на боці згинання. Зв'язки та окремі сухожилки зрослися з капсулою, так що їх защемлення не відбувається. Об'єм рухів у ліктьовому суглобі (згинання та розгинання) складає в кішки 140°, в собаки залежно від породи від 100° до 140°.

Променеліктьові суглоби - проксимальний та дистальний. У проксимальному суглобі в собаки виражене лише пасивне обертання, а в кішки виконується супінація. Для цього дистальний суглоб повинен функціонувати в якості циліндричного суглобу, в якому невелика опукла суглобова окружність дистального епіфіза ліктьової кістки обертається в ліктьовій вирізці променевої кістки. Кут руху із звичайного стану пронації в положення супінації в кішки може бути більше 100°. В собаки в променеліктьових суглобах поряд з пасивною супінацією приблизно на 50° також можлива пронація на кут біля 20°.

У кроля ліктьовий суглоб складний , блокоподібнипй (2 косо поставлених гребені на блоці плечової кістки) може робити незначні обертальні рухи.

Зап'ястковий суглоб відрізняється тим, що між суглобовою овальною ямкою на променевій кістці і еліпсоподібною суглобовою поверхнею проксимального ряду кісток зап'ястка є двовісний суглоб, тому тут можливі, на відміну від інших видів тварин, в яких цей суглоб одновісний, такі рухи як згинання та розгинання, а також відведення і приведення, але не обертання. В міжзап'ястковому та зап'ясткоп'ястковому суглобах згинання та розгинання, а також у незначному об'ємі приведення та відведення в собаки можливі, тоді як у решти тварин вони відсутні. Завдяки косому розміщенню рядів суглобів, що більш помітно в кішки, ніж у собаки, згинання супроводжується відхиленням лапи в бік. Суглоб додаткової кістки зап'ястка та міжзап'ясткові суглоби виконують швидше стабілізуючу дію. Сума рухів всіх названих суглобів забезпечує загальну рухливість суглоба. При згинанні-розгинанні кут складає біля 150°-195°, при приведенні-відведенні - 20°-30°. Обертальні рухи в зап'ястковому суглобі неможливі; супінація лапи забезпечує рух кісток передпліччя та підтримується поворотом у плечовому суглобі; променезап'ястковий суглоб лише дозволяє обертання кінця променевої кістки.

Значна особливість зв'язкового апарату є в тому, що на спинковій поверхні в собак розвинуті косі дорсальні зв'язки з великою кількістю еластичної тканини: одна між променевою кісткою і проксимальним рядом зап'ястка, а інша - між проксимальним і дистальним рядом до 4-ї кістки зап'ястка. Крім того, в собаки є значна кількість міжкісткових зв'язок, а зв'язкові волокна між п'ястковими кістками створюють рухливість однієї кістки навколо іншої.

У суглобовій капсулі є два дорсальних випини під сухожилками розгиначів, в які виконують ін'єкції. Суглобова порожнина складається з двох відділів, які не сполучаються між собою. Проксимальний відділ охоплює променезап'ястковий суглоб, а також дистальний променеліктьовий суглоб і суглоб додаткової кістки зап'ястка. Дистальний відділ суглобової порожнини охоплює міжзап'ястковий суглоб, зап'ясткоп'ясткові суглоби та суглоби між проксимальними кінцями п'ясткових кісток. У собаки та кішки можливе виконання ін'єкції в дистальну частину суглобу. Ін'єкція виконується при згинанні суглобу; для орієнтації можна використовувати сухожилки розгиначів, які легко пальпуються, після чого голка вводиться в суглобову щілину до появи краплин синовіальної рідини.

П'ясткові суглоби - з'єднують п'ясткові кістки між собою. Основи сусідніх кісток п'ястка лише незначно зрушуються відносно один одного.

Суглоби пальців

Значну особливість у собак має суглоб 1-ї фаланги, на якому дистальний кінець п'ясткових кісток має суглобову поверхню подвійного типу, подібну до ліктьового суглобу: позаду сформований валик з різким гребенем посередині, а спереду форма суглобової площадки близька до еліпсоїдної, гребінь відсутній. Перша фаланга під час руху по поверхні блока з гребенем може лише згинатися і розгинатися, а по еліпсоїду, окрім цих рухів, може бути відведення і приведення. Для собак як хижаків, що мають лапи з хватальною здатністю, така особливість будови має велике значення: в розігнутому стані пальці можуть розправлятися, а в зігнутому - міцно тримати захоплений предмет.

Суглоб 2-ї фаланги є лише в II-V пальцях. В усіх пальцях за формою вони є сідлоподібними суглобами. Під час стояння суглоби знаходяться в стані сильного згинання, з якого можливе подальше згинання на кут 50°-60° і розгинання на кут 60°-90°. Відведення та приведення, а також обертальні рухи можливі в мінімальному об'ємі. Характеризується відсутністю пальмарних і міжпальцевих зв'язок, є лише бічні зв'язки.

Суглоби 3-ї фаланги є в усіх пальцях. У собаки та кішки вони сформовані як сідлоподібні суглоби і забезпечують згинання та розгинання, а також у мінімальному об'ємі відведення та приведення. В собаки кігті залишаються видимі, а в кішки вони ховаються в спеціальні сумки завдяки добре розвинутим дорсальним еластичним зв'язкам і тим самим оберігаються від стирання під час опори пальця.

Особливості з'єднань кісток тазової кінцівки

Деякі особливості виявляються в собак і в з'єднанні кісток тазової кінцівки.

1. Крижово-клубовий суглоб у собаки, песця, кроля тугий, плоский і відрізняється тим, що крижово-клубова дорсальна зв'язка не поділяється на коротку й довгу, а крижово-сіднична - вузька, проте міцна; вона обмежує латерально каудальний вхід у таз, її можна пальпувати. Особливість. У кішки ця зв'язка відсутня.

У кроля в крижово-клубовому суглобі розрізняють крижову-клубову дорсальну довгу та коротку зв'язки та крижову-клубову вентральну.

2. Кульшовий суглоб у дрібних свійських тварин кулеподібний, багатовісним суглобом, де, на відміну від плечового суглоба, майже напівкругла голівка стегнової кістки співпадає з вертлюжною западиною тазової кістки. Голівка шийкою відокремлена від тіла кістки і утворює з нею кут приблизно 147° в собаки та 130° у кішки. Суглобова капсула дуже об'ємна і укріплена зв'язками. Дистально від голівки стегнової кістки вона заходить на 5-15 мм на шийку і в кістках, що ростуть, включає в себе також і проксимальну епіфізарну зону. Ін'єкція виконується, незважаючи на наявність великої кількості м'язів, збоку; для цього потрібно прощупати вертлюг і перед ним ввести голку горизонтально з легким відхилом у каудальному напрямку, вздовж шийки стегнової кістки з дорсального боку. В суглобі є масивна зв'язка голівки стегнової кістки. Вона виконує в них особливу функцію в період росту (до закриття росткових зон), у першу чергу в кішки до 7 місяців, в якості вмістилища кровоносних судин. Пізніше з огляду на її відносно велику довжину вона не стільки функціонує як утримуюча зв'язка, скільки швидше виконує функцію гальма в процесі руху.

Довжина та глибина вертлюжної западини в собаки має велике значення, так як дисплазія кульшового суглобу в деяких порід собак є аномалією і зустрічається достатньо часто. В нормі глибину вертлюжної западини на рентгенологічному знімку в стандартному положенні визначають за кутом, який утворюється лініями, що проходять через центральну точку голівки стегнової кістки і край вертлюжної западини, в нормі повинен бути 115°.

Об'єм рухів у кульшовому суглобі при згинанні та розгинанні коливається між 100° і 130°, кут відведення може дорівнювати 50-60°, кут приведення дещо менший. Обертання навколо осі діафізу стегнової кістки можливе у великому об'ємі та зсередини назовні досягає 100°.

У кроля кульшова западина доповнена хрящовою губою.

3. Колінний суглоб є складним, комбінованим суглобом, який складається із стегнонадколінкового та стегногомілкового суглобів, котрі функціонально взаємопов'зані. В капсулі колінного суглобу з плантарного боку, в ділянці її прикріплення до виростків стегна, на відміну віх інших видів тварин, у собаки включені сезамоподібні кістки.

Стегно-надколінковий суглоб, з точки зору розвитку, представляє собою слизову сумку сухожилка чотириголового м'яза стегна. Сухожилкова ніжка розвинулася в каплеподібний надколінок, який ковзає по блоку стегнової кістки. Надколінок у собаки по краям має піднадколінковий фіброзний хрящ, а також латеральний і медіальний навколонадколінкові фіброзні хрящі, в той час як у кішки в основі є лише наднадколінковий фіброзний хрящ. Із трьох додаткових хрящів у собаки медіальний навколонадколінковий фіброзний хрящ завжди добре розвинутий, а латеральний - слабо, інколи зовсім відсутній, що є причиною частого вивиху надколінка всередину. Суглобова синовіальна капсула широка і випинається проксимально в усі боки. Фіброзна капсула є загальною для обох суглобів, тому при ін'єкції в стегнонадколінковий суглоб, яка виконується горизонтально з медіального боку від зв'язки надколінка, можна досягнути стегно-гомілкового суглобу. Під надколінком у собаки та кішки в суглобову порожнину випинається піднадколінкове жирове тіло. Рухи в стегно-надколінковому суглобі здійснюються за принципом ковзання, які виконуються одночасно із стегно-гомілковим суглобом.

Стегно-гомілковий суглоб є шарнірно-ковзним суглобом. З цим суглобом пов'язані меніски, які складаються з волокнистого хряща, мають форму підкови. Латеральний меніск зігнутий сильніше, ніж медіальний. Поверхня, обернена до стегнової кістки, більш заглиблена, поверхня, обернена до великогомілкової кістки, лише злегка ввігнута. Зовнішня висота меніска в кішки має товщину приблизно 2,5 мм, в собаки це залежить від розмірів тварини. Із зв'язок суглобу схрещені зв'язки мають велике значення в підтримці внутрішньої стабільності рухів суглобу. При розриві однієї із цих зв'язок можна спостерігати так званий синдром «висувного ящика»: при відриві краніальної зв'язки, що зустрічається частіше, великогомілкова кістка незвично далеко висувається вперед, при відриві каудальної зв'язки, що зустрічається рідше, великогомілкова кістка зрушується надто далеко каудально.

Відносно складна механіка стегно-гомілкового суглобу відрізняється тим, що при розгинанні та згинанні виростки стегнової кістки по-різному ковзають по меніскам і при цьому меніски в обмеженому об'ємі ковзають відносно виростків великогомілкової кістки. Об'єм згинання-розгинання коливається між 90° і 130°. Поряд з цим є невелика можливість приведення і відведення та обертання, проте об'єм цих рухів не перевищує 20°. Міжгомілкові суглоби - проксимальний та дистальний (з'єднання великогомілкової та малогомілкової кісток) представляють собою тугі суглоби, в яких не відбуваються ніякі рухи, в тому числі й обертальні навколо поздовжньої осі кістки, наприклад, подібно до кісток передпліччя. Обертальні рухи у вільній тазовій кінцівці здійснюються колінним та гомілковозаплесновим суглобами.

Заплесновий суглоб є складним суглобом, який утворюється дистальними епіфізами кісток гомілки, трьома рядами кісток заплесни та основами кісток плесни. Найважливішою частиною скакального суглобу є гомілковозаплесновий суглоб, в якому зчленовуються блокоподібна суглобова поверхня великогомілкової кістки та блок п'яткової кістки. Гвинтоподібні жолоба та гребені кісток відхиляються від сагітальної площини в собаки приблизно на 25°, в кішки - на 20°. Малогомілкова кістка також бере участь в утворенні суглобу латеральною щиколоткою, суглобова поверхня якої ковзає вздовж суглобової поверхні латерального гребеня п'яткової кістки. Відповідно, медіальна щиколотка великогомілкової кістки має суглобову фасетку, яка ковзає вздовж медіального гребеня п'яткової кістки. Широка суглобова капсула добре підходить для виконання ін'єкції, яка виконується з латерального боку при горизонтальному введенні голки перед латеральним гребенем п'яткової кістки. При цьому можна досягнути також і більш віддалених ділянок суглобу.

Інші частини скакального суглобу об'єднуються під загальною назвою міжзаплеснові суглоби - п'ятково-надп'ятковий суглоб (між п'ятковою та надп'ятковою кістками), проксимальний міжзаплесновий суглоб (між проксимальним та середнім рядами кісток заплесни), дистальний міжзаплесновий суглоб (між середнім та дистальним рядами кісток заплесни), заплесново-плесновий суглоб (між дистальним рядом кісток заплесни та кістками плесни). Рух у скакальному суглобі є результатом окремих дій в багатьох суглобах. Однак, при згинанні і розгинанні найбільше навантаження приходиться на гомілковозаплесновий суглоб. У цілому, об'єм рухів при згинанні-розгинанні в кішки та собаки, з невеликою різницею по породам, дорівнює приблизно 140°. Крім того, в суглобі можуть виконуватися обертальні рухи, особливо з огляду еліпсоподібної форми голівки п'яткової кістки. В кішки завдяки цьому можлива активна супінація в положенні згинання суглобу на кут до 60°.

П'ясткові суглоби та суглоби пальців схожі з такими грудної кінцівки.

Размещено на Allbest.ru