Медоносні бджоли

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

медоносний бджола матка

Людині властиво боятися бджіл. Навіть сміливі і мужні люди можуть губитися, коли до них випадково підлетить бджола. Якщо вони ближче познайомляться з життям цих дивних комах, то зрозуміють, що страх цей даремний. Буває, потім чимало їх стають пристраснішими пчеловодами. Для боротьби з найнебезпечніші ворогами природа наділила бджіл грізним зброєю -- жалом зі смертельною отрутою. Тільки від однієї ужаления бджоли гинуть будь-яке комаха і малі тварини -- гризуни, від ужаления сотень бджіл -- і великі чотириногі. Через війну тривалого спілкування з бджолами, спочатку які у дуплах, і потім й у вуликах, людина знайшов як засіб і знаходять способи приборкання їх, а й виробив правила роботи з ними. Без цих правил неспроможна обійтися жоден бджоляр, -- ні той, які вже володіє мистецтвом пчеловождения, ні той, що збирається його освоить.У бджіл дивовижно тонкий й гострий нюх. У природі вони постійно зіштовхуються з тисячами найрізноманітніших запахів квіток одночасно квітучих рослин. І цього безлічі запахів вони вміють виділяти запахи тих рослин, що дають їм їжу. Сприймають і їх під час польоту сотнями метрів. Не разюче це?

Кожна сім'я має власний специфічний фамільний запах -- своєрідний еталон, яким бджоли миттєво відрізняють своїх від чужих, рідну матку від нерідний. Бджоли реагують попри всі запахи. Одні, які виходять із світу квіткових, збуджують, радують їх і мобілізують шукати джерел нектару чи пилку (цій основі розроблено способи дресирування бджіл збирати нектар з певних видів рослин); інші запахи їм сторонні, особливо запах поту, спиртних напоїв, цибулі, дратують і озлобляют їх. Тому бджоли найчастіше жалить тварин із різким запахом -- коней, козлів, собак, але те в тому разі, якщо вони виявляться неподалік їх житла. Така поведінка, очевидно, також слід розглядати, як реакцію на загрозливу небезпека. Особливо гостро бджоли реагують на запах свою власну отрути. Він їм -- сигнал небезпеки номер один. Стоять лише вжалити людини рослинного або тваринного однієї бджолі, як щодо нього кинуться десятки і сотні розлючених бджіл. Це неминуче призводить і розчавлювання нападаючих бджіл. Не врятує від укусу і в рукавичках. Навпаки, ніщо не сердить бджіл, як запах від рукавичок, просякнутих природним отрутою багато часу які зберігали його. Отже, щоб за роботі у вулику не дратувати бджіл і піддаватися ужалениям, бджоляр повинен, передусім, ознайомитися з своєї особистої гігієною, носити чистий одяг, не вживати перед роботою з бджолами сильно пахла їжі. Пчел дратують шерсть, волосся, темний одяг. Можливо, оскільки багато зла їм приносили ведмеді і куниці -- звірі з густим шерстным покровом, боротьби з якими в бджіл згодом виробила таку реакцію, чи, заплутуючись в волоссі вперше і не силах їх вибратися, вони сприймають як небезпеку обману життя і, розгнівавшись, своєю чергою, переходить до напад. Так чи інакше, бджоли нетерпимо ставляться до цих подразникам, тому голову і трагічне обличчя, насамперед тим, хто носить бороду, варто заплющувати спеціальної тюлевої сіткою, а костюм шити з світлої бавовняною тканини. Найбільш зручна одяг -- комбінезон. Озлобляют бджіл і різкі руху: біг по пасіці, отмахивание від приблизившейся бджоли чи різке рух руками над гніздом, до рамці, дымарю, місцеві ужаления, щоб швидше змахнути бджолу усунути жало, тощо. Такі руху насторожують бджіл, певне, цікавить них порятунок за своє гніздо і сприймаються, мов загроза йому. Природна тому й їх оборонна реакція. Обережність оперування бджолами -- найперше заповідь. Таке властивість бджіл. Якщо станеш поводження з ними без обережності, то їм зашкодиш і собі. Гостро реагують бджоли і предмети, заважають льоту: кущ чи дерево в безпосередній близькості до льотка; на людини, котрий підійшов до вулику із боку передній стінки. Спокійна ходьба по пасіці, плавні жести рук під час роботи в вулику, самовладання при ужалении, вміння непохитно переносити біль -- ось норми бджоляра.

Потрібно знати і одну важливу особливість бджіл --їх реакцію на дим. Запах диму миттєво наводить усю родину в сильне порушення. Бджоли накидаються до меду і жадібно напиваються їм. Дим для бджіл, очевидно, сигнал лиха. Далі адже колись дотримувався вогонь (лісові пожежі) -- найстрашніша лихом всіх мешканців лісу, зокрема й у бджіл. Від диму летять все комахи. Щоб не загинути і полетіти від вогню, бджоли інстинктивно, запасалися, самим, необхідним ~ кормом, із єдиним джерелом їхнього життя у перші дні по тому, як вони виявлялися поза свого помешкання. Реакція на дим в бджіл закріпилася і набрав спадковий характер. Невеликі дози диму, штучно запроваджене їх житло, і тепер викликають реакцію, але свого гнізда де вони залишають, оскільки для цього димом вогню годі було. Дивно поведінка бджіл з наповненими медовими зобиками. Вони стають менш дратівливими і майже жалить. Цю особливість помітив ще древній людина. Щоб поринути у гніздо бджіл й узяти вони мед, не погубивши сім'ю, він користувався курушкой -- шматком сухий деревної гнилушки, яка, жевріючи, давала багато диму. Для зручності згодом гнилушки стали поміщати в дымарь. Він дозволив вводити дим у будь-яку довільну місце гнізда й у потрібній кількості. Дим -- сильне засіб приборкання бджіл. Він ніби робить сім'ю слухняною. З допомогою диму можна поринути у гніздо навіть найбільш злобливой сім'ї та виконати попрацювали. Пчел з однаковим реакцією на подразники немає. Залежить це виключно від породності і індивідуальності сім'ї. Проте в среднерусских лісових збуджуваність і злобливость підвищені. Повна протилежність їм -- бджоли сірої гірської кавказької породи, краинские і італійські, спокійні, миролюбні. По-різному поводиться навіть сама й той самий сім'я. Вранці, коли всі бджоли перебувають у вулику і прийомна сім'я ще почала працювати на полі, або до кінцю дня, коли всі бджоли знову зберуться в гнізді, втручання у її життя вона реагує значно гостріше, ніж удень, під час масового літа. Озлобляются бджоли і за оглядах в похмуру, вітряну погоду, під час цвітіння продуктивних медоносів. Раздражительной і злобливой сім'я стає у безвзяточную пору і особливо - по раптово перерваного медозбору. Пчел дратує і те, що у природі де вони не знаходять ні нектару, ні пилку й змушені повертатися додому порожніми, і те, що їх запасам наполегливо прагнуть проникнути пчелы-воровки. Якщо сім'ю у цей час спробувати оглянути, злобливость бджіл сягає краю. У період хабар, особливо інтенсивного, коли бджоли зайняті збиранням і переробкою нектару, вони стають спокійнішими. Їх перестають тривожити й злодійки, також переключившиеся на медозбір. Пчелам-воровкам нині немає необхідності лізти до інших вулики за чужим медом. Природа гостинно відкрила всі свої дари, тільки лінуйся їх брати. У добу хабар оглядати гнізда бджіл в разі потреби за час дня. У безвзяточное період від розбірки вулика краще утриматися. У у крайньому випадку, роботу можна виконати наприкінці дня, коли років бджіл майже припиниться. Легше попередити озлоблення бджіл, ніж їх втихомирити, коли вони вже почали жалити.

Багато, особливо початківці малодосвідчені бджолярі, -- особливо ретельно шукають несклонных до ужалению бджіл. Але не думати, що “сумирні” бджоли вигідніше схильних до ужалению. Цією вигоди (себто медозбору) ще хто б довів. А навіть одна невигода від сумирних бджіл: із нею значно складніше вивчитися добре працювати, ніж із сердитими. Річ у тім, що коли і бджола “сердиться”, то бджоляр знає, що став саме “не сподобалося” бджолі у поведінці, і намагатиметься не робити те, що дратує бджіл. “Сердитые” бджоли виявляються на кшталт суворих вчителів: негаразд із нею обійдеться бджоляр, вони їх покарають ужалениями. Якщо ж вона цілком вміло й обережно із нею працює, він нічого очікувати ужалений.

Анатомія бджоли

Бджола медоносная належить до класу комах і по-своєму будовою дещо різниться з інших комах. Тіло бджоли ділиться втричі частини: голову, груди і черевце. Голова -- передній, окремий відділ, у якому розташовані два складних та три простих очі, вусики (чи антени, сяжки), мають численні органи почуттів (гол. чином органи нюху і органи дотику), ротове отвір з ротовыми придатками і затылочное отвір. У голові перебувають найважливіші частини нервової системи -- головний мозок і подглоточный нервовий вузол. Груди складається з 4-х сегментів, чи кілець (склеритов), котрі злилися друг з одним (крім 3 сегментів грудного відділу, у складі грудях входить перший сегмент черевця). Грудные сегменти несуть пари крил і трьох пари ніжок. Бджола має хорошою літальної здатністю. Брюшко бджоли складається з шести ясно помітних кілець. Морфологически перше брюшное кільце є другим (перше ввійшло до складу грудного відділу). Кожне брюшное кільце складається з півкілець. Спинные півкільця називаються тергитами, брюшные--стернитами. Під останніми кільцями черевця матки та ініціативною робочою бджоли розташований жалоносный апарат. У черевці трутня 7 кілець; на кінці черевця -- пари хітинових платівок, обмежують статевий отвір. Жалоносный апарат відсутня.

У брюшном відділі перебувають гол. органи травної системи, кровоносної системи, дихальної системи, статевої системи, і навіть черевна нервова ланцюжок -- частина нервової системи.

Кожне брюшное кільце з'єднане з сусіднім тонкими перетинками т.о., що черевце загалом може розтягуватися в подовжньому напрямі, а спосіб сполуки спинного і черевного півкілець дає можливість розширювати черевце в поперечному напрямі. Збільшення черевця обсягом має важливого значення: воно потрібне, наприклад, при наповненні нектаром зобика, при подиху бджоли, наповненні задньої кишки екскрементами під час зимівлі. З допомогою суживающихся передніх кілець, їхнім виокремленням стебелёк, черевце рухомий сполучається з відділом. Це дозволяє бджолі виконувати складні й різноманітні функції (робота на цветках, на будівництво тощо. буд.). Наружные покрови бджоли складаються з кутікули і є хіба що скелетом: до них зсередини прикріплено деякі внутрішніх органів.

Робоча бджола має низку пристосувань у своєму будову, що з її складним; і різноманітним поведением,--восковые дзеркальця, кошичок і щёточку в останній парі ніжок (для збору пилку), добре розвинений хоботок (для збору нектару та інших.). Але статеві органи робочої бджоли недорозвинені, тому вона здатна, спаровуватися з трутнем. У матки відсутні воскові дзеркальця і пристосування для збору квіткового пилку; хоботок її коротше, ніж в робочої бджоли; обсяг медового зобика менше.

Будова тіла різних особин бджолиній сім'ї -- матки, робочої бджоли, трутня -- перебуває у повній відповідності до виконуваними функціями. У зв'язку з морфологічній і функціональної дифференцировкой окрема особа бджолиної сім'ї втратили здатність до самостійного, існуванню.

Медоносні бджоли живуть великими сім'ями, співтовариствами. Їх тому почали називати громадськими комахами. Сім'ї медоносних бджіл складалися у різних природно-кліматичних умовах і географічних зонах, що призвели до виникнення багатьом формам, істотно які різняться один від друга. Під впливом природного відбору йшло їх вдосконалення. Нарешті, мають місце й укоренилися сучасні різновиду бджіл, які населяють нашу Землю.

Разнообразна складна життя бджолиній сім'ї. Робітники бджоли. Переважна більшість особин в бджолиної сім'ї -- самки. У результаті еволюції вони втратили здатності спаровуватися з самцями, отже, і продовжувати рід. Цьому Демшевського не дозволяє ні розмір їх тіла, ні сильно дегенерировавшие статеві органи.

Проте бджоли зберегли інстинкт материнства, відтворений у турботі про прийдешнім. Разом з нею вони з'явилися б і сильно розвинулися біологічні властивості, надзвичайно важливі життя сім'ї: спільно вони почали будувати собі гнізда, заготовлювати про запас їжу, вигодовувати було багато розплід (личинок), створювати тепла і підтримання його на потрібному їм рівні, охороняти гніздо ворогів і шкідників, тобто виконувати геть усі роботи, пов'язані з життям і діяльністю співтовариства. Їх почали називати робітниками бджолами. Залежно від пори року бджіл-трудівниць у ній буває 10--80 тисяч.

У процесі еволюції цілком інакша морфологія бджоли, особливо її найважливіші робочі органи. Значно подовжився хоботок -- апарат для збору нектару. Їм бджола стала діставати нектар з квіток майже всіх видів рослин. Усовершенствовались органи збирання й транспортування квіткового пилку, зріс у обсязі медовий зобик -- резервуар для нектару та води, безсумнівно, інтенсивніше почали працювати воскові і молочні залози.

Потреба в величезних запасах кормів родині та появу нащадків виробила у бджоли разючу здатність швидко поступово переорієнтовуватися під місцевості, відшукувати нектар і пилок і повідомляти звідси сім'ї.

Стрункість корпусу, гострота реакції, незвичайна енергія і працездатність -- всі ці чесноти відрізняють медоносную бджолу -- найкорисніше в людини комаха землі з інших громадських комах.

Поведінка бджіл-трудівниць визначається їхня віком і тих умовами, що складаються в гнізді й сакральну природу. Молоді бджоли у перших 2 дні життя ніяких робіт не виконують. Вони дуже слабкі й самі потребують догляді. У віці 3--4 діб розпочинають чистці осередків, з розвитком молочних залоз -- до кормлению личинок, і з початку функціонування воскових залоз (від 5 діб життя), особливо що вони діють у повному масштабі (в двенадцатидневном віці), -- до спорудження стільників. На збір меду бджоли переключаються зазвичай, у віці 18--20 діб. Перед цим вони служать з охорони гнізда. Останніми днями життя бджоли носять води і далеке від свого помешкання не відлітають.

Цікаво, що з бджіл і під час робіт спостерігається свого роду вузька спеціалізація: найбільш молоді їх годують личинок лише старшого віку, а бджоли, залози яких виділяють молочко сповна, навпаки, -- молодих. Пчелы-сборщицы відвідують квіти не всіх рослин, можна зустріти на шляху, а переважно одного якогось виду, який вони завдяки кормовому подразнику утворився умовний рефлекс. Якщо бджола збирає мед з білого конюшини, то інші одночасно квітучі і менше медоносні рослини вона облітає. Медоносным бджолам властиво квіткове сталість, що дуже важливо задля рослинного світу. Щоправда, складальниця може працювати це й на кількох видах медоносів, але тоді, коли місцевість ними бідна чи перенаселена бджолами та інші конкуруючими комахами.

У результаті еволюції в бджіл виробилося і ще дуже цінне властивість -- незалежно від його віку швидко переключатися з одних робіт інші, більш потрібні сім'ї, при раптовому зміну умов довкілля.

Під час сильного хабар, коли родина намагається купити заздалегідь якнайбільше корми, пчелы-кормилицы переключаються приймання нектару та її переробку, які функції починають виконувати молодші бджоли. При невеликих льотних резервах в медозбір можна включати бджоли нещодавно зорієнтувавшись на місцевості, ще брали участі у будівництві стільників. Якщо лётных бджіл захопить шляхом злива і де вони повернуться додому чи його багато загине від отруєння отрутохімікатами, якими оброблялися сільськогосподарські культури, отож у цьому випадку вікові функції порушаться: за взятком знову полетять молодші бджоли.

Попри яскраво виражену біологічну особливість бджіл виконувати роботу, властиві їхньому фактичному віку, сім'я загалом має великий мобільністю, тобто здатністю знаходити резерви і переключати їх у ті роботи, які через сформовані обставини стають першочерговими.

Які ж все-таки підтримується такий високий рівень організованості у ній бджіл -- величезному, багатотисячному скупченні комах? Адже буквально за лічені хвилини сім'я здатна відреагувати на вплив зовнішнього середовища. Отож Європа подає такі сигнали?

Тепер у якійсь мірі вже розшифровано ускладнену мову медоносних бджіл. Це мову звуків, жестів, запахів.

Підійдіть ближче до вулику, і це почуєте шум сім'ї, глухий, рівний, тихий, единоголосый. Це голос звичайного повсякденного праці. Трохи стукнете по вулику, і йому миттєво почуєте суворий, насторожений відгук готові до захисту гнізда бджіл. Медоносные бджоли дуже чутливі. Вони видають ультразвуки і здатні їх сприймати (коливання в стотисячну частку міліметра), буквально відразу реагуючи ними.

Разрозненный, нескладний шум, з яких то однієї, то боці гнізда виділяються жалібні, попискивающие голоси, навпаки, свідчить, що сім'я втратила матку. Вона ніби скаржиться, просить допомоги.

Винятково значної ролі у житті співтовариства медоносних бджіл відіграє й так званий хімічний мову-- запахи. Саме гніздо бджіл переповнений ароматичними речовинами. Нектар і квіткова пыльна найрізноманітніших рослин, прополіс берези, тополі, осики, віск, гормональні виділення матки, бджіл і расплода--всё що створить неповторний духмяний букет вулика. Цей запах -- пароль, особливий кожної сім'ї, служить перепусткою у помешкання, який пред'являють прилетающие додому бджоли.

Гормональні виділення шкірних залоз матки, які розносяться бджолами по гнізду, активізують її життєдіяльність і надають їй стрункість. Варто матці загубитися, як спрацює сигнал лиха, й сім'я не входить у сильне порушення і розлад. По феромонам личинок у темряві вулика бджоли безпомилково дізнаються їх вік і потребу відповідної їх організму їжі. Вважають, що маткові личинки виробляють інший феромон, ніж личинки робочої бджоли, годувальниці дають їм особливе, маточне молочко. Специфічними запахами статевого феромона матки приваблюють трутнів під час шлюбних польотів.

Запахи, в такий спосіб, управляють поведінкою медоносних бджіл, забезпечують життєдіяльність сім'ї, як єдиного, самостійного біологічного організму. Хімічний мову з його різноманітними формами -- найдревніший і універсальний у відносинах членів сім'ї.

Найважливіша засіб спілкування між бджолами -- особливі рухи на стільниках, звані танці. Справді, у тих рухах, як у справжньому танці, є ритм, певні постаті, досить чіткі повороти, пробіги, кружляння. Росіяни бджолярі свого часу таке незвичну поведінку комах називали танцем. Полагали, що бджоли танцюють з радості, бо йде хороший медозбір. Ця танець цікавий в бджіл, що є поруч. Деякі їх намагаються слідувати за цими танцівницями, повторюючи їх руху.

Виявилося, що танцюючі бджоли у такий спосіб передають певну інформацію. Під час хорошого медозбору ці танці помітні на вийнятому стільника чи спостережній вулику. З допомогою мови жестів пчелы-разведчицы здатні вказати як місце розташування джерела корми, а й повідомити відстань перед ним, визначити силу хабар.

У сильної сім'ї разведчиц значно більше, ніж у слабкої. У ньому краще поставлена служба інформації, вона швидше виявляє джерело відкритого хабар” активніше мобілізується і від використовує його.

Морфологические і функціональні зміни, котрі під час еволюції припадають на бджолі і матці, був у високого рівня доцільні й знаменували біологічний прогрес, який призвів до процвітанню виду.

Матка постійно перебуває у гнізді. На волю вилітає під час своєї невинності та статевої полювання. Вперше зазвичай вилітає для пізнання свого помешкання і орієнтування на місцевості. Цей ознайомлювальний, розвідувальний політ буває теплі тихі ранковий час у розпал інтенсивного літа бджіл, поки трутні ще у гніздах. Вдруге, інколи ж третій і вчетверте матка виходить серед дня на шлюбну гру. Саме тоді зазвичай облетываются, знайомляться з місцевістю молоді бджоли, разом із ними спрямовуються до лазур неба трутні.

Матка, не затримуючись над пасікою, відразу ж потрапити летить подалі, за 3--4 кілометра, котрий іноді за 6--7. Там, природно, велика можливість зустрічі з трутнями чужих сімей, що вчетверо-вп'ятеро зменшує можливість родинного спарювання. Іноді матка спаровується з трутнями і зупинився неподалік від пасіки.

Спаривается матка з кількома трутнями, притому на спарювання може вилітати неодноразово, якщо вона у перші вильоти отримала недостатньо сперми. Многократным паруванням матки, з не родинними трутнями, природа виключила можливість виродження виду. Вылетает матка з житла і із молодою сім'єю під час розмноження бджолиних сімей -- роїння. Матка більше й майже 3 разу тяжчий за робочої бджоли. Брюшко в неї довше, повне, яйцеподібної форми, трохи понад половину прикрите крилами. Залежно від природи вона буває забарвлена інакше, ніж робоча бджола, на більш світлі, приємні тону чи, навпаки, в темно-коричневі. Матки среднерусские помітно світліше бджіл, сірі гірські, навпаки, набагато темнішою -- карі, майже смоляні, краинские -- темно-вишневого кольору, італійські матки теплого золотавого тону. Щойно яка з'явилася світ матка ще мати сім'ї. Вона неплодная. Здатність відкладати яйця вона купує лише кілька днів, коли досягне статевої зрілості й спарится з трутнями. Таку матку називають плодной.

Неплодная матка моторна, раптом підноситься у різних місцях гнізда. Після спарювання у її статеві органи починають дозрівати яйця, черевце неабияк зростає, вона важчає. Руху плодной матки повільні, величні. Перебуває вона завжди на стільниках, вільних від корми, у яких може відкладати яйця. Їх два виду. З одних, запліднених, розвиваються жіночі особини (робочі бджоли і матки), з деяких інших, неоплодотворенных, -- чоловічі (трутні). І хоча матка має сильно розвинені статеві органи влади й здатна відкладати дуже багато яєць, вона зовсім втратила суто материнські властивості: вигодовувати свого нащадка і піклуватися про нього.

Матка -- найголовніша особина бджолиній сім'ї, її серце. Від нього залежать як населення вулика, його чисельність і сила, а й ритм робіт і енергія життя. Вона ніби керує всім співтовариством.

Проте життєдіяльність матки багато чому визначається і бджолами. Матка зможе покласти жодного яйця, якщо бджоли не підготують при цьому осередків. Вони регулюють яйцекладку, зменшуючи чи збільшуючи раціон годівлі. Уроджений антагонізм решти маткам це не дає їй відкладати яйця в мисочки -- підстави роевых маточников, але бджоли можуть її змусити це; під час роїння матка виходить із вулика лише з примусу, під напором роевых бджіл. Неполноценную матку, захворілу чи снизившую яйцекладку, бджоли без жалю заміняють в іншу. Коли матка здорова, сім'я процвітає. Але варто їй занедужати -- бджіл охоплює тривога за своє існування, вони поспішають вивести собі нову, молоду матку. Смерть матки -- катастрофа родині. Настає повне розлад її функціональної діяльності. Якщо обставини складаються в такий спосіб, що бджоли що неспроможні вивести нову матку, сім'я приречена загибель. Матка оточена особливої турботою бджіл. Одні готують нею стільники -- чистять і полірують осередки, у які її буде класти яйця; інші завжди містяться поруч, годують її молочком і доглядають її. Це почет. Вона мінлива і щоразу створюється за тими стільниках, куди матка переходить для кладки яєць. Железы тіла матки виділяють особливий секрет -- маточне речовина, що об'єднує членів сім'ї. Якщо бджолина сім'я виявиться за межею загибелі з голоду, то першими гинуть робочі бджоли. Масова їх загибель починається не тоді, коли корм буде цілком витрачено, а трохи раніше. Вони вмирають, залишаючи останні краплі корми матці. Інстинкт збереження виду що їх віддати їй ці крихти, аби допомогти вижити й заробити знову створити сім'ю. Матка вмирає останньою, коли вичерпаються й інші краплі корми. Жіночі особини (плодная матка і створить робочі бджоли) -- основа бджолиної сім'ї. У цьому складі сім'я біологічно повноцінна. Вона може створити собі гніздо, заготовити запаси корми, здатна вона зростатиме і розмножуватися.

Трутни -- тимчасові жителі

Бджоли виводять трутнів наприкінці весни, коли сім'ї досить зміцніють й розпочнуть готуватися до роїнню. Трутни -- чоловічі особини, без них вид медоносних бджіл розмножуватися неспроможна. Бджоли намагаються вивести трутнів якнайбільше. Цим природа гарантує надійність спарювання маток. Бджоли не шкодують ними корми, кожного витрачаючи його стільки, стільки йде вирощування п'яти-шести бджіл-трудівниць. Ще більше меду і перги поїдають дорослі трутні. І бджоли не відмовляють їм у цьому. Спаривание маток з трутнями відбувається у повітрі в розквіті до 30 метрів і, зазвичай, досить значній відстані пасіки. Трутни можуть летіти на місця спарювання за 7 кілометрів. Тому їм потрібні гостре нюх, щоб напасти на слід матки, зіркі очі, сильні крильця і велика фізична сила, аби побачити і наздогнати її. Природа таки наділила їх такі риси. Якщо складні очі бджоли складаються з 4--5 тисяч фасеток (маленьких вічок), те в трутня їх 8 тисяч. Це дозволяє йому охопити величезне зору і нас дуже швидко орієнтуватися у просторі. У трутня довшими, і вусики -- найважливіші органи нюху. Якщо в бджоли і матки кожен вусик має 11 члеників, те в трутня -- 12. Набагато більшу і чутливих нюхових ямок--локаторов. Завдяки цьому він відчуває матку майже 50 метрів. Ніяких робіт у сім'ї трутні не виконують і пристосовані до них. Вони мають робочих органів. Навіть хоботок укорочений. Якщо у гнізді стане меду, а навколо квіти будуть рясно виділяти нектар, всі вони загинуть з голоду -- не зможуть самі дістати нектар, не зуміють зібрати пилок. Вони поїдають корм, заготовлений бджолами. Трутни не беруть участь й у захисту гнізда. Вони позбавлені жала. Навіть за не можуть постояти. Їх функція одна --осеменять молодих маток. У трутнів, кажуть бджолярі, кожен день--воскресенье. В ім'я продовження роду природа визволила їх буквально від усіх турбот сім'ї. Зате ця щедрість обходиться їм дуже дороге. Після шлюбного союзу з маткою вони відразу ж потрапляє гинуть.

Кількість чоловічих особин у ній мінливо. У одній сім'ї їх буває кілька сотень, на другий -- понад тисячу, або навіть бо багато тисяч. Максимальне кількість трутнів виводять сім'ї із підвищеною ройливостью, поганим гніздом, і навіть сім'ї, матки яких витратили запаси сперми чи постаріли. Трутни перебувають у сім'ї до того часу, поки закінчиться період розмноження -- роїння. Часто це збігаються з припиненням головного медозбору, коли природа перестає багато постачати бджіл кормом. Після цього бджоли виганяють їх. Термін життя трутнів, в такий спосіб, обмежений в часі та визначається не їх фізичним зносом, а фізіологічної потреби у них сім'ї. Їхній побут обриває не природно що настала смерть, як це буває в жіночих осіб, а голод (бджоли їх зганяють з медових стільників) і холод (ослаблих трутнів бджоли витягують з вулика). Інакше ставляться до трутням бджоли тих сімей, матки яких своєчасно не спарилися. Вони трутні залишаються жити всю зиму і весну. Бджоли вміють визначати як неповноцінність матки, а й потреба у трутнях, потрібних для запліднення цієї матки. Існування у ній різних особин та його чисельна співвідношення біологічно виправдані. Величезна маса бджіл -- головного населення вулика дозволяє сім'ї влітку за стислі терміни зібрати дуже багато корми, взимку протистояти низьких температур, під час нападу ворогів оборонятися. З відтворенням потомства цілком впоратися одна матка. Велика кількість трутнів гарантує надійність акта спарювання. Біологи помітили, що трутні не рівномірно розсіюються повітря, а концентруються у якихось певних місцях, очевидно, найбільш благоприятствующих зустрічі з матками. Скупчення трутнів, певне, сприяє і більше швидкому виявлення їх матками, які, ніби між іншим, до них прагнуть. Поза сім'ї життя кожній із її особин немислима. Кожна бджола може бути поза гнізда лише малесенької час, яке необхідне збору їжі чи знайомства з місцевістю, а маткам і трутням -- для актів спарювання.

Гніздо з воскових осередків

Вертикальна форма гнізда виявилася для бджіл найзручнішою, задовольняла усім потребам. У результаті еволюції виду здатність бджіл будувати такі житла закріпилася у спадкоємності. Цікаво, що гнізда бджіл, що у горах, теж суворо вертикальні, хоча побудовано ущелинах скель і міг би прийняти іншу, навіть низкоширокую форму.

Соты бджоли будують із воску -- органічного речовини, який виділяється ними ж. У диких бджіл в гнізді кілька, частіше 6--7, вертикальних видовжених, знизу овальних пластів -- стільників, віддалених одне одного на суворо визначений відстань (12,5 міліметра). Згори і з боків вони міцно прикріплено до деревині. Будівництво двох сусідніх стільників не припиняється до того часу, поки бджоли, що перебувають у протилежних стільниках, не почнуть стикатися спинками друг з одним. З боків цих основних стільників бджоли, пристосовуючись до конфігурації дупла, відбудували кілька маленьких сотиков, що утворюють лабіринти -- своєрідні переходи, дозволяють комахою безперешкодно пересуватися з одних стільників інші у час року.

Гніздо бджоли будують згори донизу. Розмір його є неоднаковим. Свежеотстроенные зазвичай буває заввишки до півметра, у наступні рік із накопиченням у ньому запасів меду та зростання сім'ї бджоли збільшують його нерідко до двометрової висоти. Величина гнізда, в такий спосіб, обумовлюється, передусім, розміром самого житла. Із двох дупел бджоли вибирають, зазвичай, більше. Пчелиный сотень складається з багатьох осередків, скріплених між собою загальними стінками і денцями. Осередки -- це геометрично правильні шестигранні призми чітко визначеного розміру. Донышком кожній такій осередки служать три спаяних ромбика. Із протилежного боку до них примикають три нові осередки. Така конструкція стільника дозволяє бджолам ощадливо витрачати будівельний матеріал і робочу енергію. Осередки стільника неоднакові за своїм призначенням: тільки в вирощують робочі бджоли, за іншими -- трутні. У трутневі і бджолині осередки бджоли складають і мед, пергу утримують тільки в бджолиних (в трутневых, більш об'ємних, бджолам важко спресовувати грудочки пилку). Для виведення маток бджоли споруджують особливі осередки -- маточники, які прикріплюють до краях стільника. Ці місця вільні розплоду, і дозволяє бджолам побудувати великі маточники. Тут, очевидно, бджолам зручніше та оберігати маточники від матки, яка постійно виявляє до них агресивність. Мед бджоли розміщують реклами у верхню частину гнізда, у самому доступному місці. З іншого боку, під час активної життєдіяльності вона завжди теплий. Пчелам легше його брати й у холодну зимову і ранню весняну пору, оскільки його зігріває клуб. У диких бджіл мед накопичується роками, у гнізді його завжди багато. Зустрічаються дупла, у яких буває по 15--20 пудів меду. За зиму сім'я з'їдає лише незначну частину (8--10 кілограмів). У кілька разів більше витрачає вона корми навесні, коли вирощує якомога більше розплоду. Проте й цієї пори запаси корми істотно зменшаться: бджоли поповнюють цю спад свіжим кишмишем та пилком. При постійному достатку корми в гнізді життєдіяльність сім'ї протікає нормально. Вона добре зростає навіть у негоду за відсутності хабар. Сім'я бджіл залежно від пори року свого майна може обіймати свою гніздо в цілому або частково. Ранньої весни вона живе вгорі, безпосередньо під кормовими запасами. У цьому найтеплішою, вільна від меду частини гнізда бджоли починають вирощувати розплід. В міру зростання сім'я займає дедалі нові нижні площі стільників. Це рух вниз триває до того часу, поки зростання сім'ї не закінчиться або його не почне стримувати розмір житла. Залежно від пори року температура в гнізді буває різної. Під час вирощування потомства вона піднімається до 35 градусів, за відсутності розплоду й у період зимового спокою значно знижується. Виробляють теплову енергію самі бджоли. Але вони мають та інших чудовим властивістю -- регулювати тепло, підтримання його на суворо певному рівні. Сприяють теплорегуляции також матеріал стільників (віск-- поганий провідник тепла); дуже багато повітря -- хорошого теплоизолятора, яким заповнені порожні чарунки й подсотовое простір; кокони, залишаються в стільниках після виходу розплоду. Важливу роль відіграє й мед, у якого дуже великі теплоемкостью. Ввібравши тепло гнізда, він, подібно согретому водойми, довго утримує його, допомагаючи бджолам стабілізувати температуру. Гніздо бджіл згодом старіє: хіба що відбудовані стільники сніжно-білі, потім вони темніють, набувають кремовий відтінок: бджоли їх хіба що затоптують (забруднюють пилком) і полірують прополисом. Але медові стільники старіють негаразд швидко, як стільники, у яких сім'я вирощує нове покоління. Молода бджола після виходу з осередки, де зростала і розвивалася, залишає кокон (“рубашечку”), витканий личинкою під час перетворення на лялечку, але в дні осередки, під коконом, -- екскременти. І чим більше в осередку буде вирощено бджіл, тим різкіше зміниться її колір. Після розвитку двох-трьох поколінь бджіл сотень стає ясно-коричневим, а після 12--15 поколінь -- темно-коричневим, майже чорним. Старіння стільника пов'язано лише з зміною природною його забарвлення, але й зменшенням обсягу осередків. У стільника, хіба що відбудованому среднерусскими лісовими бджолами, наприклад, діаметр осередки дорівнює 5,6 міліметра, а після виходу 15 поколінь -- 5,2 міліметра. Якщо таких стільниках сім'я продовжує вирощувати розплід і далі, то бджоли народжуються дрібніший від, легковажнішою й, звісно, вони менш працездатних. Старіння гнізда сім'я інстинктивно відчуває. Бджоли намагаються призупинити той процес, выгрызая кокони і кількість глибину осередків надбудовою стінок. Розмір осередки відновлюється, хоч і зменшується відстань між стільниками іноді до 8 міліметрів, коли стільники дуже старі, багаторічні. Але можливості в бджіл обмежені, повністю звільнити осередки від коконів їм вдасться. Соты швидше старіють у середині гнізда, де у період сезону сім'я вирощує більше генерацій бджіл, ніж у крайніх стільниках. У середні стільники матка починає класти яйця ще під час зимівлі й ними закінчує яйцекладку пізно восени.

На пасіках медоносні бджоли живуть у вуликах. Найбільшого поширення набула отримали вулики вертикальні-- многокорпусный і дадановский з магазинними надставками і горизонтальні -- лежаки на 16--24 рамки. Кращим вважають вулик многокорпусный лангстротовский, який, формою наближаючись до природного житлу, найбільше відповідає біології бджіл та санітарним вимогам практичного бджільництва. Гнезда у яких бджоли будують не довільно, як і дуплі, але в вощине, яку виготовляють на спеціальній машині і 26 дають їм у рамках. Розмір стільників визначається розміром цих рамок. Вощина убыстряет будівництво гнізд, наполовину зменшуючи витрата бджолами пластичного матеріалу. Соты у ньому відбудовуються більш міцними.

Від природних жител вулики вирізняються тим, що розмикаються на частини, дозволяють розбирати саме гніздо, визначати якість сім'ї, неї. Завдяки цьому властивості рамкового вулика з'явилася можливість вивчити біологію бджіл, активно втручатися у їхнє життя: зменшувати чи збільшувати обсяг расплодной частини гнізда і медового відділення; заміняти старі, негідні стільники на молоді, свіжі; давати корм бджолам, що його мало чи що вона поганий, і надлишки меду; допомагати сім'ї нарощувати більшої сили і з злигоднями і хворобам, сприяти розмноженню родин чи запобігати його, як його невигідно.

Термін життя бджіл дуже короткий. Він обумовлюється часом народження, умовами життя, витратами енергії. Бджоли, виведені навесні і вони влітку, живуть всього 40-- 60 днів. Вони виконують найважчі роботи сезону: вирощують потомство, будують стільники, збирають корм. Від занадто великого навантаження вони досить швидко розтрачують свій життєвий ліміт, завчасно старіють і тихо вмирають. Багато бджіл вмирає, не проживши навіть того короткого терміну, від різних хвороб, отруєнь чи ставши жертвою ворогів. Іноді гинуть геть усі льотні (польові) бджоли. І все-таки сім'я виживає. Завдяки винятково високої плодючості матки в гнізді накопичуються резерви молодих бджіл і розплоду, у тому числі сім'я поступово відновлює своїх втрат і знову продовжує вона зростатиме і жити. Бджоли, народжені восени, якою довелося виконувати ніяких робіт, живуть у кілька разів довше (до десяти місяців), але, перш ніж померти навесні, встигають виростити не одне покоління бджіл, розпочинаючи вихованню їх ще зимівлі. Матка, хоч і може жити кілька років, до природною смерті, зазвичай, не доживає. Від надмірно високої яйцекладки вона передчасно зношується. Бджоли це відчувають і задовго доти, як матка зостариться, виводять собі молоду. Сім'я негайно вдається до вирощуванню нової матки, коли стара раптово загине, але у гнізді залишиться молодий розплід. Зміну старої матки молодий природа передбачила і між актом розмноження виду -- роением.

Високоорганізоване співтовариство

Життя бджолиної сім'ї невіддільні від рослинного царства. Поки рослини нині напівживі зимового спокою, життєдіяльність сім'ї також загасає, бджоли малоактивны, харчуються раніше заготовленими запасами корми.

З пробудженням природи, особливо коли він починає давати бджолам нову поживу, сім'я перетвориться. Ще недавно бджоли не залишали свого гнізда і дуже бережно витрачали корм, нині вони як позбулися страху за своє існування. Питаясь ситніший, вони фізично міцніють, енергійніше працюють: оновлюють осередки, відбудували нові стільники. Матка відкладає дедалі більше яєць. До розквіту основних медоносних рослин, дають бджолам дуже багато нектару і пилку, маса родини вступає найвищої. Це дає можливість їй за дуже стислі терміни заготовити необхідних подальшого існування запаси корми. Восени, коли природа починає в'янути, поступово згортається і діяльність бджіл.

Бджолина сім'я -- високоорганізоване співтовариство комах. Кожна з його численних особин працює, необхідну всій сім'ї. Одні бджоли вранці до вечора вилітають зі свого помешкання видобутку корми й роблять це день у день, інші вигодовують потомство, будують стільники, виробляють тепло, охороняють гніздо тощо. п. В кожній роботі зайняті групи бджіл, близьких за віком й пчел-ровесниц. Особливо численні групи бджіл годують розплід і видобувають нектар. Праця у сім'ї точиться день, ні вночі, не затихає жодної хвилини у будь-якій період року, навіть взимку, коли бджоли нині напівживі майже повного спокою. Здається, кожна особина виконує своєї роботи самостійно, незалежно з інших, але саме з цих окремих діянь П.Лазаренка та складається загальна гармонія сім'ї в цілому організму. Сім'я гостро відреагує будь-яку порушення цієї стрункості в міру своїх рис і можливостей відновить її. Так було в разі раптової масової загибелі льотних бджіл від зливи з градом або за перельоті великого водойми назустріч сильному вітрі з їхньої місце сім'я виділяє нові резерви, які за нормальних умов життя мала б виконувати іншу роботу, властиві їхньому фактичному віку. Коли бджоли виявляться без гнізда (рій, що в дуплі), майже уся сім'я одразу ж включиться у його спорудження. Усі робочі процеси у ній бджіл, як у іншому співтоваристві комах, протікають суворо за законом найменшої витрати сил, часу й матеріалу. Шестигранная форма осередки, наприклад, як дозволяє йому витрачати їхньому будівництво мінімум воску і часу, а й споруджувати стільники винятково високої міці й великий ємності. Соты -- совершеннейшее втілення будівельного принципу. Від свого гнізда до масиву квітучих медоносів і навпаки бджоли летять завжди найкоротшою дорогий, по прямий, якщо місцевість відкрита. У лісі часто користуються просіками, у тиху погоду летять над деревами, в рідколісся -- між кронами, при вітрі -- під захистом опушки, серед стосів користуються ущелинами і уникають долати вершини. Властивість бджіл збирати нектар чи пилок з певного виду рослин до того часу, коли вони цвітуть, дає підстави їм значно заощаджувати енергію та час. Бджолина сім'я береже свої сили. Але щойно пчелы-разведчицы знайдуть джерело продуктивного медозбору, починається мобілізація її резервів. У бджіл відпрацьовані при цьому навіть особливі кошти сигналізації -- танці. Круговій, нагадує букву Про, стрімкий, з швидкими поворотами, показує невеличке відстань до медоноса, до 100 м, і рясне нектаровыделение; виляющий як цифри 8 і повільний -- далі і більше слабке виділення нектару. Природно, пчел-сборщиц більше збуджують енергійні, вихрові танці разведчиц. Адже що ближче джерело корми, то швидше і більше можна купити заздалегідь меду. Сім'я швидко включає свої резерви галузі у медозбір.

При слабкому хабарі мобілізація всіх сил невигідна родині, тому танців немає. Бджоли танцюють лише за умов багатого медозбору.

У результаті еволюційного розвитку бджоли виробили властивість попереджати багато захворювання, боротися із нею, якщо вони вже виникли. Хитиновый покрив бджіл має антибиотическими властивостями, тобто здатністю придушувати зростання і розмноження шкідливих мікроорганізмів і навіть вбивати їх. Антибіотики є у перзі, личиночном кормі, меду і навіть у стільниках. Стінки житла стільників бджоли покривають прополисом (рослинної смолою), також стримує розвиток патогенної мікрофлори. Ослабленных хворобою або вже загиблих личинок вони виносять із гнізда і вже цим зменшують небезпека ширшого поширення хвороби. Усіма способами сім'я бджіл з недугами і часто перемагає. Кишечник вони очищають поза свого помешкання, під час польоту, ніж знижують можливість кишкових захворювань. Помирати також йдуть із свого гнізда, якщо смерть бджоли настає в вулику, то інші бджоли її труп винесуть з житла якнайдалі, бджоли нетерпимо ставляться до соринкам, що з'являються при чистці стільників, і видаляють їх із гнізда. Ворогів проникаючих у вулик, вони вбивають трупи відразу викидають, а тих, яких немає може винести (мишей, великих метеликів), замуровують прополисом, які мають високими аитимикробными властивостями, Знаходячись у такому своєрідному склепі, трупи ворогів не розкладаються і надзвичайну небезпеку родині не представляють. У його житло і гнізді бджоли завжди прагнуть підтримувати ідеальну чистоту. В усьому цьому виявляється інстинкт самозбереження.

Сім'я медоносних бджіл протягом року зазнає глибокі якісних змін, які переважно викликаються зміною пір року, фазами розвитку рослинного світу, конкретними умовами життя, і навіть фізіологічним станом самої сім'ї. Поки природа перебувала у стані зимового спокою, життєві процеси бджолиній сім'ї відповідно були загальмовані. Восени зів'яли рослини, і бджоли припинили зв'язку з зовнішнім світом. Поступово вони скоротили всі роботи в гнізді, сім'я почала жити під впливом інстинкт самозбереження. Її діяльність зводилася до того, щоб зберегти себе, перенести зиму, зберегти сили. У результаті еволюції у медоносних тіл виробилося цінна біологічне властивість -- на період холодів скучиваться, збиватися, якомога щільніше збиратися на стільниках в так званий клуб. Але, щойно додасться зимовий день, сонце стане світити яскравіша і тривалішою від, а денна температура повітря значно перевищувати нічну, цю зміну у природі тонко відчувають бджоли. Якась нота радості лунає у голосі бджолиної сім'ї. Якщо раніше, коли він жило стані глибокого зимового спокою, її нічого не чути і ледве уловлювався тихий рівний гул, як що долинає здалеку шум лісу, нині він ніби наблизився, посилився, став наполегливим, потужним. Загальний тонус сім'ї підвищується. Бджоли, доти що перебували на порожніх осередках, поступово залишають їх, середина клубу рыхлеет, він має кілька збільшується обсягом. Бджоли починають більше приділяти уваги матці, частіше і наполегливіше пропонують їй корм. Навколо неї створюється почет бджіл. У сім'ї пробуджується інстинкт розмноження. Порожні осередки стільників у середині гнізда бджоли старанно чистять і полірують, готуючи під розплід. Матка вдається до кладці яєць. Як тільки вона покладе перше яйце, життя сім'ї змінюється у ще більшою мірою, тонус її знову значно підвищується. І коли вже повіє навесні, під сніжним покровом розбудить життя рослин, у пернатих і звірів настане час шлюбних ігор, в гніздах бджіл буває багато розплоду. Щоб на яйцях, відкладених маткою, могли нормально розвиватися зародки, потрібна певна, сприятлива при цьому середовище, й у першу чергу висока плюсова температура (щонайменше 32 градусів Цельсія). Та й створюють бджоли. Потрібне бджолам тепло виробляє сама сім'я, а джерелом теплової енергії, своєрідним паливом служить мед. Потрапивши у організм бджоли, глюкоза-- основний компонент меду і колись енергетичний матеріал -- відразу ж потрапляє вступає у кров. Інші вуглеводи під впливом ферментів та інших сполук розпадаються більш прості речовини. У результаті біохімічних процесів виділяється теплова енергія. Калорийность меду дуже високий: 1 кілограм меду дає 3150 калорій. Проте з цією не вичерпується його енергетична здатність. Щоб створити, й підтримувати в гнізді високої температури, бджоли змушені споживати меду значно більше, що вони з'їдали його цього часу. Разом із цукром бджоли отримують з меду мінеральні солі, амінокислоти, ферменти, вітаміни та інші, біологічні активні речовини, тепер так потрібні їх організму.

Перга -- “хліб” бджолиний. Поруч із збільшеним витрачанням меду зростає споживання бджолами перги. Основний компонент її -- пилок, зібрана бджолами з тичинок (чоловічих генеративних органів рослин). Квіткова пилок багата білками -- пластичним матеріалом, з яких будує своє тіло кожен живий організм. Білкові речовини пилку представлені переважно альбуминами і амінокислотами, найбільш легкоусвояемыми організмом бджіл. У пилок входять жири, мінеральні речовини, ферменти, вуглеводи. Але пилок -- це ще корм, готовий до спожитку. Це свого роду борошно, а “хліб” з її бджоли приготавливают у своєму помешканні. При зборі пилку вони змочують її слиною і нектаром, а при складання в стільники збагачують і медом, у результаті пилок хіба що замішується, стає тестом. Під впливом рослинних дріжджів, грибів, наявних у пилок, і ферментів бджіл у ній виникають біохімічні процеси, перебігу яких сприяють тепла і волога вулика. Через війну ферментативних реакцій гідролізу білків і вуглеводів -- пилок перетворюється на так звану пергу -- “хліб” бджолиний. І за консистенції, і з запаху перга нагадує теплий житнього хліб. Рослинний білок пилку розщеплюється на амінокислоти, складні цукру перетворюються на прості. Крахмал, який був компонентом пилку, зникає. Кількість зольних речовин різко зменшується. Клетчатка пилкових зерен розкладається, підвищується переваримость цього корми. Образующаяся під час розпаду вуглеводів молочна кислота має сильні консервирующие властивості, що надовго зберігає пергу в свіжому вигляді. Перга іде у основному задля приготування корми личинкам і продукти харчування бджіл, доглядають за розплодом і стільники. Але без споживання перги молоді бджоли що неспроможні стати фізіологічно повноцінними. За нормального білковому харчуванні до п'ятиденному віку кількість азоту у тому тілі зростає понад 60%. Железы, секретирующие молочко, без надходження у організм перги не функціонують. Перга потрібні і дорослим бджолам. Без неї глоточные залози їх перестають діяти, що зумовлює недостатньою ферментації нектару. У трутнів при білковому голодуванні слабшає діяльність статевих залоз. Коли в гнізді перги бджоли виганяють трутнів у середині літа.

Матки, вирощені бджолами при мінімальних запасах перги, бувають малоплодовитыми, і часто бджоли заміняють їх передчасно. Пчелам потрібно перга навіть у часи зимового спокою, і тоді як гнізді її немає або обмаль, вони вже у грудні починають хвилюватися. Сильна бджолина сім'я протягом року споживає цього корми більш 34 кілограмів. Споживання сім'єю бджіл вуглеводного і білкового корми багато (під час розмноження) посилює обмін речовин, відновлює сили, витрачені в зимівлі, посилює функціональну діяльність залоз внутрішньої секреції. Бджоли починають виробляти молочко, яких вони годують личинок. Пчелиное молочко -- секрет верхнечелюстной і глоточной залоз, дуже багата гормонами, вітамінами групи У, білками, фолієвої, пантотенової та інші життєво важливими органічними кислотами. У бджолиному молочку є всі необхідні компоненти на шляху зростання та розвитку зародка. Про виключно високих поживних властивості молочка каже темпи зростання личинки. За за перших шість днів житті, вона збільшується у своїй більш ніж 1300 раз. Зі збільшенням кількості розплоду зростає витрата вуглеводного і білкового корми, і більше сім'я його споживе. Сім'я, споживаюча багато меду, зрештою зробить і покладають великі його надлишки. Світова практика підтверджує цю закономірність. Щойно у гнізді з'явиться розплід, сім'я зі стану майже повного спокою перетворюється на стан активне. Діяльність сім'ї починає спрямовуватися інстинктом розмноження. Матка у дні відкладає ще мало яєць (лише 2--3 десятка на добу). Кладет вона у найбільш теплою частини гнізда, у середині клубу, і спочатку до одного сотень з тим і той його сторін. Яйцекладку матка поступово збільшує, займаючи розплодом дедалі нові площі стільників. Відповідно зростає обсяг робіт у сім'ї.

Трапляється, коли розмноження починається набагато раніше нормального терміну і під впливом пробуждающейся природи, а результаті якихось інших, несприятливих не для життя бджіл, чинників. Виникають вони живуть від порушення сучасної прогресивної технології бджільництва.

Розпочавши вирощуванню нової генерації, сім'я вже у певною мірою почувається поза небезпеки. Перш ніж бджоли остаточно ослабнуть й назавжди підуть із свого гнізда, вони зуміють виростити певну кількість потомства, що й продовжить існування сім'ї.

Якщо бджолина сім'я наважилась в зиму слабкої, тобто із невеликою кількістю бджіл, то кожної особини, ніж загинути від холоду, довелося витрачати енергії і споживати корми значно більше, ніж особам сильної сім'ї. Це призводить до передчасному зношування організму бджіл -- фізіологічного старіння та скорочення терміна життя. Через війну те, що бджоли споживали більше корми, у тому кишечнику накопичувалися надлишкові шлаки. Оскільки бджоли що неспроможні в зимовий період очистити свій кишечник (то вони роблять з першого весняному вильоті з гнізд), він переповнюється настільки, що перестає вміщати знову і що надходять залишки неусвоенной їжі. Бджоли опиняються у критичний стан, тим паче, якщо хворі нозематозом. У сім'ї з'являється розплід як відповідна міра у боротьбі існування. Хоч би як здавалося дивним, слабка сім'я починає вирощувати розплід раніше сильної. Сім'я ставить себе у ще тяжчі умови. При занадто ранньому расплоде завжди є появи проносу. Сім'я тане і якщо дотягне до весни, однак втрачає спроможність до самостійного розвитку. У стані може навіть сильна сім'я. Якщо бджоли під час зимівлі харчувалися кормом погану якість (мед падевый, зібраний з листя чи закисший від вогкості в вулику), він неминуче викликає передчасне переповнювання кишечника та її розлад. Якщо гніздо продували вітри, то бджоли, ніж замерзати, змушені були більше витрачати меду і переробляти їх у теплову енергію, внаслідок кишечник їх міг передчасно переповнитися. Борючись за існування, сім'я відповідає цього критичний стан також турботою про прийдешнім. Дочасно інстинкт розмноження проявляється, хоч як дивно, у сім'ях, які мають запаси корми наприкінці або є далеке від клубу для нього недосяжні. Голодающая і вмираюча з голоду сім'я щосили прагне зберегти себе у поколіннях. До того ж призводить і мед закристаллизовавшийся. Свіжим медом бджоли нормально харчуватися що неспроможні. Вони злизують тільки дуже незначний шар разжиженного меду, які перебувають між кристалами. Голодая, бджоли фізично слабшають, життя їх загасає. Гомін голодуючої сім'ї з кожним днем глуше, на легкий стукіт вона відгукується не відразу, дуже тихо і недружно, відзвук нагадує шелест сухих, не опалих листя. Вирощувати розплід і зберегти себе у прийдешнім вона може. Її саму треба рятувати. Їй дають корми -- мед, медово-цукрове тісто чи сироп. Соты з медом ставлять з обох боків клубу, попередньо відсунувши чи видаливши з гнізда порожні, незайняті пчёлами стільники. Якщо гніздо накрите не стелею, а холстиком, для полегшення проходу бджіл до медовим сотам впоперек рамок кладуть брусочки завтовшки щонайменше 8 міліметрів. Можна поверх гнізда безпосередньо в бруски рамок покласти полномёдный сотень. Під нього, щоб усе осередки були доступні бджолам, також кладуть реечки. За відсутності стільникового меду сім'ї дати і медово-цукрове тісто. На його приготування котра сіла мед розплавляють в водяній бані (каструлю з медом вміщують у каструлю із жовтою водою більшого обсягу й ставлять на вогонь). Коли кристали меду розпадуться, його замішують на цукрової пудрі. Пудру додають до того часу, поки тісто стане досить густим. Пригодным для підгодівлі вважається таке тісто, які майже не змінює додану йому форму, але в поверхні виділяються дрібні крапельки меду. На чотири частини пудри беруть одну частина меду. Тесто раскатывают у велику корж, загортають їх у пергаментну папір чи целофан, роблять вибір на ньому подовжні прорізу і кладуть на гніздо впоперек рамок, аби піти до корму був доступ із усіх вуличок. Користуються і більше калорійним кормом медово-сахаро-пыльцевым тестом. Пилок становить ньому п'ята частина.