Медоносні бджоли

Голодающих бджіл вдається врятувати і цукровим сиропом. Його наливають в стільники і ставлять до краях клубу чи дають на стельових годівницях. Литра сиропу концентрації 1:1 вистачає сім'ї середньої сили приблизно за місяць. Чим сильніший і тривалішою від вплив несприятливих чинників, тим активніше родина ними реагувати. Усе це, зрештою, і призводить сім'ю до критичного стану. У ньому загострюється інстинкт розмноження. Коли ж бджоли починають розмножуватися під впливом природного розвитку живої природи, тобто вчасно, якісне становище сім'ї проти тим, у якому вона вона була початку зимового спокою, істотно не погіршується. Щоправда, кожна бджола в НАКу такий сім'ї за зиму певною мірою зношується і старіє, та її органи як і зберігають фізіологічну молодість -- здатність виконувати роботу із вирощування розплоду та збиранню їжі. Кишечник цих бджіл не переповнюється, оскільки період спокою вони, був набагато тривалішою від, і корми вони з'їли менше. Увеличенное споживання меду і перги з початком вирощування потомства на таку сім'ї не страшно. критичний стан (гостра потреба очистити кишечник) у ній мало настає. Про такі сім'ях бджолярі кажуть: які в зиму -- такі й з зими. Якісна стан сімей бджіл, в такий спосіб, до кінця зимівлі може бути різним. Одні перенесуть зиму добре і будь-якого втручання у своє життя не зажадають. Вони цілком нормальна річ доживуть доти теплого дня, коли зробити свій "перший, так званий очисний обліт. Інші, які зимують погано, навпаки, потребуватимуть допомоги, нерідко невідкладної, яка завжди повертає в стан спокою і притлумлює надзвичайно рано загострився інстинкт розмноження чи попереджає її появу.

У районах півдня й, особливо у субтропіках, де бджоли взимку мають можливість періодично вилітати з вуликів, дуже раннє пробудження інстинкту розмноження, навпаки, вважається чинником сприятливим. Ранню роботу маток тут намагаються посилити, примусово згодовуючи сім'ям белково-углеводные суміші. Завдяки цьому до початку першого продуктивного хабар сім'ї встигають наростити значні резерви молодих бджіл і розплоду. Так було в частковості, надходять багато бджолярі Півдні нашої країни, у Румунії, навіть інших країнах. Більшість причин, що порушують спокій бджіл, зимуючих у приміщенні, і передчасно спонукають їх до розмноженню, мови у природничих умовах впливає на сім'ї значно слабше. Повітря у тому добре вентильованих житлах буває завжди свіжим, із рівною найсприятливішої температурою, не перенасичується водяними парами та інші продуктами життєдіяльності бджіл (зовнішнє повітря, як відомо, морозом обезвоживается, газообмін в вулику волі йде інтенсивніше). У умовах мед, зазвичай, не закисает і що ніколи не кристалізується. Сім'я немає у тому небезпечному межі, коли розпадається клуб і бджоли починають крапати всередині гнізда. Очистити кишечник вони у більш-менш погожі дні, які нерідко випадають у другій половині зими навіть у північних районах європейській частині країни й Сибіру. Бджоли іноді звільняються й від екскрементів і обльоту, на зовнішньої боці дупла, неподалік входу до нього (у льотка), тоді як період гостру потребу очистити кишечник погодні умови неможливо вилітати з житла. Але таке трапляється надзвичайно рідкість й обумовлені вторгненням у тому гніздо хижаків. Знаходячись у умовах, де цей вид комах сформувався, природний плин життя медоносних бджіл не порушується такою мірою, у це це часто буває при приміщенні їх інші умови -- ув'язнення в задушливі підпілля, сірі льохи, погано вентильовані зимівники. Період спокою, що здебільшого яких і визначає результати зимівлі, в бджіл, які живуть волі, буває тривалішою від, відповідно віддаляється початок яйцекладки маток. Інстинкт розмноження в них викликається переважно подовженням світлового дні й відчуттям передвесняного дихання природи. Саме тому прибічників зимівлі бджіл волі з кожним роком стає дедалі більше околицях з помірним кліматом, але й холодним. Преждевременное прояв інстинкту розмноження (дуже рання яйцекладка матки), хоч і природна реакція сім'ї у боротьбі існування, вкрай небажане. Нехай така сім'я виживе, але з зимівлі вона вийде знесиленій і з фізично слабко розвиненими молодими бджолами, зажадає особливих клопотів і великих витрат праці, а господарських цінностей не представлятиме. За досить обгрунтованим розрахунках американських бджолярів, збитки понесені внаслідок ослаблення сімей під час зимівлі, далеко перевершують втрати від зовсім загиблих сімей. Отже, останній період зимівлі -- від появи розплоду до весняного обльоту -- мало, чому відрізняється від періоду спокою бджіл, якщо вони зимують за умов, у яких вид цих комах історично складався. Зимівля бджіл у приміщенні ускладнюється поруч несприятливих факторів, і тому часто закінчується незадовільно.

Які бджоли краще?

Медоносные бджоли розселилися майже в усій планеті. Вони живуть як і районах з холодним кліматом, де зими тривалі і суворі, і у тропіках. Приспособляемость до найрізноманітніших кліматичним і природним умовам виявилася разючою. Під упливом клімату і особливості медоносной флори історично складались і різні породи бджіл, відмінні друг від друга по зовнішнім виглядом, характером і навіть морфологічним ознаками. Особливо велика різниця спостерігаються між південними і північними бджолами.

У нашій країні живе кілька дуже цінних порід бджіл, у тому числі саме стала вельми поширеною отримала среднерусская лісова. Живуть ці бджоли в північно-західних і центральної районах країни, на Уралі, у Сибіру, Далекому сході. Природний їх розселення, як вважають, було припинено Уральськими горами. З освоєнням Сибіру та Далекого Сходу переселенцями сюди завезено і бджоли: російськими та білорусами -- чистокровні среднерусские, українцями -- свої місцеві, звані українські степові. Проте, по Р. А. Кожевникову, українська бджола -- той самий среднерусская, жовтизна якої вказує тільки приплив до неї чужій крові. Через війну природного схрещування бджіл різних спадкових підвалин життя і впливу, своєрідних природно-кліматичні умови, хоча історично й невідь що тривале, вони придбали деякі особливості, що й дали біологам підставу віднести їх не до самостійної далекосхідної популяції среднерусской породи. До речі, до популяціям среднерусской породи і бурзянская більш темна бджола, досі яка у дуплах і бортях лісів Башкирії.

У Західної Європи среднерусскую лісову породу бджіл називають середньоєвропейській. По кольору ці бджоли темні, трохи коричнюваті, добре опушені, що дуже важливо задля життя жінок у холодному кліматі. Волоски, густо що покривають їх тіло, -- найдовші, до 0,5 мм. Лісові бджоли крупніша південних, і вони більший обсяг медового желудочка і його площа восковыделительных залоз -- найважливіших біологічних і місцевих господарських ознак. Темні лісові бджоли -- чудові строительницы. Вони швидко оновлюють свої гнізда, багато відбудували стільників.

Матки среднерусских бджіл высокояйценоски, можуть класти по 3 тисячі й більш яєць на добу. Сім'ї ростуть бурхливо. До головним хабарів накопичують багато бджіл і розплоду. Ройливость бджіл досить помірна, якщо вони в просторих вертикальних вуликах й за умов із гарними джерелами нектару і пилку. Піддаються впливу противороевых коштів.

Працьовитість лісових бджіл відмінне. Вони універсальні використання взятков, швидко ними отмобилизовываются. Ускладнення зумовлені середовищем, у якій формувалася порода, -- безліччю деревної і трав'янистою медоносной флори. Чудово працюють всіх деревних, чагарникових і трав'янистих рослинах, які виділяють нектар і пилок. Як багато меду збирають з сильних нектароносов. Рекордні медосборы з липи і кипрея належать среднерусским бджолам. Їх небезпідставно вважають і найкращими опылителями гречки.

Середньорускі лісові бджоли добре зимують околицях з суворими тривалими зимами, що дуже важливо задля практичного бджільництва. Вони ощадливі. При убогих хабарах заощаджують корм, надійно захищають свої запаси. Навіть у умовах незначного медозбору від нього можна одержувати мед. У лісових бджіл гостра реакція підвищена збуджуваність.

У у містах і лісах Кавказу у величезній стані живуть відомі всьому світу сірі гірські кавказькі бджоли. Разводят їх переважно у, центральних і північно-західних районах країни. Майже сотня років тому вони вони завезли США, тож до ним американських бджолярів не слабшає. Разводят в Китаї. Після Другої світової війни сірі кавказькі бджоли побачили пасіках Фінляндії.

Забарвлення бджіл світло-сіра, срібляста. Вони трохи дрібніший від среднерусских бджіл. За характером миролюбні, спокійні. Навіть під час вийнятому з гнізда стільника вони продовжують годувати личинок, утрамбовувати пилок, танцювати, а матка відкладати яйця. Але вони, як ні в яких інших бджіл, найдовший хоботок. Досягає він 7,2 мм. Це дозволяє йому діставати нектар з длинно-трубчатых квіток, зокрема червоного конюшини. У місцях, де вирощують ця цінна кормова культура, зазвичай намагаються розводити сірих кавказьких бджіл.

Кавказянки слабко ройливы, будують мало маточников, матки їх за порівнянню зі среднерусскими відкладають менше яєць. При хабарах, навіть слабких, бджоли складають мед ближчі один до расплоду, Майдан яйцекладки маток обмежується. Проте технологічними прийомами роботу маток можна посилювати і прискорювати зростання сімей.

У природничих умовах, не на Батьківщині, серед стосів, великий висоті, де протягом доби спостерігаються різкі перепади температури трапляються вітряні холодні зими з морозами до 20--25 градусів, вони чудово зимують. У цих суворих умовах перетворюється на скелях і дуплах бджоли живуть і розмножуються багато тисячоліття.

У середній смузі країни надзвичайно погіршує зимівлю сірих гірських бджіл переутепление їх гнізд і недостатня вентиляція. Відомий дослідник сірих гірських кавказьких бджіл До. А. Горбачов писав: “Чим прохолодніше буде зацікавлений у приміщенні, де зимують кавказянки, що менше будуть утеплено вулики протягом довгої зими, тим благополучніше проходитиме зимівля. Краща зимівля для кавказької пчелы--на точках.

Сірі гірські кавказькі бджоли більше пристосовані до разнотравному луговому хабар. Навіть під час таких потужних нектароносах, як липа, вони працюють упівсили, воліючи трав'янисту флору. Гречиху майже відвідують. Поруч із цвітінням вирощування цієї культури цвітуть багатьох видів польового і лугового медоносного різнотрав'я, що й відволікають їх. У місцях природного проживання сірих гірських бджіл основну їжу їм давали альпійські і субальпийские луки. Печатка меду вони пласка, темна, а чи не біла, опуклі, як в бджіл среднерусской породи.

Італійські бджоли расселены майже всюди -- Півдні Європи, США, на Кубі, в Мексиці та інших країнах Латинська Америка, Канаді, Австралії, Японії, Китаї. В Україні, їх розводять Кубань й у Середній Азії. Бджоли ясно-жовті, золотаві, трохи менше среднерусских, хоботок вони досить довгий. Добре працюють італійські бджоли на червоному конюшині і люцерні. Вони доброго лагідного вдачі, не злобливы і полохливі. Працювати з ними без лицьової сітки. Плодючість маток найвища. Багато розплоду в гніздах починається з з ранньої весни до осені. Співтовариства бджіл значно вищі, ніж в інших порід, тим щонайменше ройливость слабка. Дуже заповзятливі в знаходженні нектару. Використовують всі типи взятков. Проте за слабкому тривалому медосборе, якщо яйцекладку маток штучно не обмежити, меду накопичують мало, принесений нектар більшою мірою витрачають вирощування розплоду. При сильному тривалому хабарі продуктивність їх дуже високий. Печатка меду білосніжна. Склалося думка, що італійські бджоли бояться холоду, погано переносять суворі тривалі зими. Проте багаторічна практика бджолярів північних штатів США, Канади, Фінляндії та інших країн із холодним кліматом показує, що італійки чудово зимують й прокурори дають найвищу продуктивність, коли до них застосовується нова технологія зимового змісту. Вважалося, що південні бджоли особливо теплолюбивы, і тому їх гнізда взимку сильно скорочували і утеплювали. У вуликах скапливалась вогкість, сім'ї, тому зимували погано. Коли стали залишати зимувати бджіл в просторих двокорпусних слабко утеплених гніздах вулика Лангстрота і з вентиляцією, не допускає накопичення вогкості в вулику, самі теплолюбні херсонки стали переносити зиму як і успішно, як і холодостойкие лісові бджоли.

Краинские бджоли зовнішньо необразливий і із поведінки нагадують сірих гірських кавказьких, з широкими поясками-полукольцами на черевці. Батьківщина їх -- Альпи. Зустрічаються на Балканах, Карпатами, найбільшого поширення отримали Югославії й Австрії. Разводят в Чехословаччини, Угорщини, Румунії і ніяк у інших країнах Європи. Останніми роками краинок стали розводити у Білорусі, Прибалтиці, Середню Азію, Молдові.

Бджоли цієї породи (їх в нас називають карпатськими) мають цінними господарськими і біологічними властивостями: досить добре переносять помірковано холодні зими, навесні сім'ї швидко й зростають створюють резерви до раннього головному медосбору.

Ройливость висока, але піддається впливу противороевых коштів. Це дозволяє йому продовжувати період розвитку і грунтовно підготовлятися до чергової очному хабар. Як вона та среднерусские бджоли, добре працюють на гречихе. У зиму сім'ї виходять дуже сильними.

Як кажуть, здатність бджіл різного походження до нарощування живої маси, використанню джерел головних медосборов неоднакова. Различны вони ступінь миролюбства, опірність захворювань, зимостійкість.

Кожному бджоляру, природно, хочеться мати найкращих бджіл, щоб одержувати від нього більше меду. На жаль, досі пчеловодам-селекционерам, попри численні спроби, зірвалася вивести жодної культурної породи бджіл. Тому вважають, краще розводити бджіл місцевих, які століттями пристосовувалися до якогось клімату й у рослинності. Безперечно, враховують досягнення вчених і практиків для поліпшення породних якостей. Однак у світі відомо чимало прикладів заміни однієї породи бджіл в іншу, більш продуктивну.

Матка -- мати сім'ї

Серед безлічі бджіл-трудівниць -- жіночих особин лише матка зберегла статевої інстинкт і можливість продовжувати рід. Це було її головною життєвою функцією, зате інстинкти, які визначають іншу роботу в гнізді і цветках, в неї втратилися. Дегенерировали і органи, які виділяють молочко, віск, зруйнувався пыльцесобирающий апарат, помітно зменшилася довжина хоботка.

Укладання

Спілкування з бджолами викликає чимало радісних емоцій, збагачує духовно і облагороджує, дозволяє краще пізнати живу природу, виробляє спостережливість, допитливість, прагнення глибше пізнати життя комах. Мати бджіл і доглядати по них -- найбільше насолоду. Чим більший їх дізнаєшся, то цікавіше із нею працювати.

Щоб успішно вести бджільництво, потрібні увагу, акуратність, догадливість, тямущість, а цими рисами обумовлюється і тверезість. Сам народ наш, як відомо, думає у відповідь, що з поганих людей бджоли припинено”.

Праця на пасіці, де повітря чистий і напоєно ароматом кольорів та меду, пряним і цілющим запахом перги, дуже впливає для здоров'я, заспокоює нервову систему, фізично зміцнює людини. Працювати з бджолами корисно кожному, невипадково бджільництвом захоплюються хлібороби й лікарі, робітники і вчені, інженери й письменники, пенсіонери і школярі. Для одних бджільництво -- зовсім недавня пристрасть, й інших -- добра, що з покоління до покоління сімейна традиція, для третіх -- професія, а багатьох -- утіха та окраса життя на старості.

Та все ж, треба чесно кажучи: бджільництво -- це приємний відпочинок або забава. Це насамперед працю, ще й чималий, іноді навіть нелегкий. Мед загалом немає задарма ні бджолі, ні бджоляру. Але працю цей захоплюючий, радісний, приємний. Він при цьому щедро винагороджується. Невипадково бджільництво вважається самої дохідної галуззю сільського господарства, але за умови, якщо бджоляр добре знає теорію бджільництва й уміє докласти її до практики.

Аматорське бджільництво, до речі, дає блага як тому, хто їм займається. Воно приносить користь суспільству. Медоносные бджоли не знають територіальних кордонів. Вони підвищують врожаї садових і городніх рослин, що належать як бджоляру, але його сусідам, і навіть польових культур фермерських і кооперативних господарств, що у радіусі їх літа, чи коли до них на договірних засадах спеціально підвозять бджіл. Проте із громадської користю бджоли однієї присадибної пасіки можуть завдати шкоди інший. Маючи властивістю красти мед з чужих гнізд, можуть переносити хвороби інші пасіки чи, навпаки, заносити збудників хвороб за свої. Нерідко виникають епізоотії. Пасеки стають бездоходными і навіть вимирають. Є небезпека здавалося б і більше прихована. Якщо бджоляр міститиме низько продуктивних бджіл, погана їх спадковість неодмінно передасться природним сім'ям інших пчеловодов-любителей і пчеловодным фермам. Усе це накладає на бджолярів велику відповідальність. Аматорське бджільництво, тому тільки суто особисту справу.

Пчеловодам-любителям дають можливість мати у особистому користуванні стільки вуликів, скільки вважають за потрібне задоволення своїх і комерційних цілей. Тимчасово медозбору можуть вивозити свої пасіки у ліси й на поля, до масивам дикорослих і сільськогосподарських медоносів, попередньо отримавши згоду місцевих лісових органів.

Теорія і практика йдуть тут рука разом, доповнюючи і збагачуючи одне одного. Пчеловодами, як і провідними фахівцями інших професій, з одних підручниками, навіть хорошим, стає.

Размещено на Allbest.ru