Еколого-топологічна диференціація біотопів Гірського Криму
Використанням комп'ютерних технологій для класифікації, районування та порівняння рослинних угруповань Гірськокримського округу. Застосування методики синфітоіндикації щодо оцінки, інтеграції та топологічної диференціації біотопів Дністровського каньйону.
| Рубрика | Биология и естествознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.10.2023 |
| Размер файла | 1,7 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Біотопи (Biotopes): 1 - G:1.3211; 2 - F:3.511; 3 - G:1.2263; 4 - G:1.3311; 5 - G:1.3132; 6 - G:1.2382; 7 - G:1.2381; 8 - G:1.2253; 9 - G:1.2243; 10 - G:1.214; 11 - G:1.2213; 12 - F:3.441; 13 - G:1.31333; 14 - G:1.1112
Біотопи (Biotopes): 1 - E:2.233; 2 - H:2.222; 3 - E:5.112; 4 - E:2.234; 5 - E:2.211 6 - E:2.1514; 7 - E:2.1421; 8 - H:2.231; 9 - E:2.1512; 10 - E:1.252; 11 - E:2.1422; 12 - E:1.251; 13 - Е:4.126; 14 - E:4.125; 15 - E:2.1411; 16 - E:1.422
Рис. 6. Еколого-ценотична диференціація біотопів на північному та південному Білогорсько-Привітнівського геоботанічного району. А: чагарникових, лісових біотопів; В: петрофітних, трав'яних біотопів
Fig. 6. Ecological and coenotic differentiation of biotopes on northern and southern macroslopes of the Belohirsk-Pryvitne geobotanical region. А: shrub, forest biotopes; В: petrophytic, grass biotopes
Біотопи (Biotopes): 1 - 0:2.231; 2 - 0:2.3211; 3 - F:3.511; 4 - 0:2.3113; 5 - 0:1.3132; 6 - 0:1.2263; 7 - 0:1.3311; 8 - 0:1.2382; 9 - 0:1.2381; 10 - 0:1.2243; 11 - 0:1.2253; 12 - 0:1.2213; 13 - 0:1.3133; 14 - F:3.441; 15 - F:5.3212
Біотопи (Biotopes): 1 - H:2.222; 2 - H:2.221; 3 - E:5.112; 4 - E:2.234; 5 - E:2.233; 6 - E:2.212; 7 - H:1.131; 8 - E:2.211; 9 - E:2.1422; 10 - E:2.1411; 11 - E:1.422; 12 - H:2.1133; 13 - E:2.1514; 14 - E:4.124
Рис. 7. Еколого-ценотична диференціація біотопів на північному та південному макросхилах Судацько-Феодосійського геоботанічного району. А: чагарникових, лісових біотопів; В: петрофітних, трав'яних біотопів
Fig. 7. Ecological and coenotic differentiation of biotopes on northern and southern macroslopes of the Sudak-Feodosia geobotanical region. А: shrub, forest biotopes; В: petrophytic, grass biotopes
Північний макросхил - типовий для Гірського Криму і зверху до низу характеризується зміною букових (G:1.214), скельнодубових (G:12381 та пухнастодубових (G:13.132, G:13133) лісів, а також передгірних злаково-ковилових степів (Е:2.1411) (рис. 6А).
Особливістю району є наявність на карстових гребнях передгір'їв специфічних томілярних угруповань з домінуванням вузькоендемічних Satureja taurica Velen., Medicago rupestris M.Bieb. (Е:2.213) та Onosmo-Ptilostemion (Н:2.221).
Як видно з макропрофілю лісових рядів (рис. 6A) екологічні умови середнього та верхнього поясів досить подібні, а найбільш контрастне коливання характерно для південнобережних біотопів (G:1.3211, F:3.511) з низькими показниками Hd, Nt, Ae, Om. Такі ж контрастні показники екологічних факторів характерні для геміксерофільних пухнастодубових лісів (G:1.3132) напівденному та північному макросхилах, а також для заплавних вербових лісів (G:1.112) з високими показниками Hd, Fh, Ae, і низькими Tm. Для трав'яно-петрофітного ряду (рис. 6В) характерні протилежні тенденції щодо зміни показників відслонень приморських схилів Atraphaco-Capparidion (Н:2.222) та гляреофітних угруповань яйли (Н:2.231). На фоні петрофітно- степових угруповань за показниками відрізняються лучні біотопи, що займають карстові пониження (Е:1.251, Е:1.252).
Судацько-Феодосійський геоботанічний. район - найбільш східний район Гірського Криму. Характеризується гірськими масивами висотою до 800 м, вершини яких вкриті буковими лісами, тобто тут відсутні гірські лучні степи та луки яйл, хоча наявні ділянки петрофітних степів (Е:2.1514), а в нижніх поясах - справжні понтичні степи (Е:2.1411), томіляри (Е:2.211) та саваноїди (Е:5.112) (рис. 7А, В). Морські узбережжя та прилеглі схили займають розріджені трав'яні ценози (Н:2.222, Е:2.233,
Е:2.234). Оригінальність району зумовлена наявністю вулканічного масиву Карадаг, що представлений низкою унікальних біотопів (E:2.212, Н:1.131), зокрема на щебенистих осипах біотопом Onosmo- Ptilostemion (Н:2.221). Вертикальна поясність макросхилів лісового ряду в цілому аналогічна до попереднього району, однак оригінальним є масив лісів Pinuspityusa біля м. Судак (G:2.231).
Для оцінки топологічної диференціації біотопів наводимо розподіл їх по висотних поясах, які відображають мезокомбінації, та геоботанічних районах Гірського Криму, де північні та південні макросхили в окремих районах розглядаються як макрокомбінації (табл. 1).
Аналіз таблиці 1 і отриманих показників екофакторів (Didukh et al., 2016) для геоботанічних районів свідчить про їхню подібність, тому таке порівняння недоцільно проводити на рівні макрокомбінацій, тобто між районами, проте ефективним є порівняння на рівні мезокомбінацій, тобто в межах висотних поясів.
Вологість ґрунту (Hd) біотопів коливається від 7,7 до 13,0 балів, а середнє значення становить 9,4 бала. Крім топологічної відмінності щодо розташування біотопів відносно елементів рельєфу, спостерігаються і висотні зміни: від нижнього поясу південного (8,9) та північного макросхилу (10,0) вони підвищуються в середньому лісовому поясі до 10,1, а у верхньому знижуються 9,9-10,0 бала, тобто, за цим показником максимум ґрунтового зволоження припадає на середні пояси. При цьому південний берег Криму досить відрізняється від останніх.
Зниження показника у верхньому поясі, де опадів випадає більше, пояснюється тим, що в мезокомбінаціях яйли основу формують петрофітні та гірськолучностепові, а не лісові ценози, де в умовах високої закарстованості волога не затримується і субстрат швидко висихає (Vakhrushev, 2004; Didukh, Sokolenko, 2014).
Доказом цього є те, що реперний показник чагарниково-лісових біотопів на бал вищий (9,9±1,2), ніж петрофітно-трав'яних (8,9±0,8). Найсухішими (7,9) серед лісів є біотоп карбонатних відслонень ПБК з домінуванням вічнозеленого середземноморського Arbutus andrachne (G:4.111), найвологішими (12,5-13,0) є вільхові (G:1.1333) та вербові (G:1.111) а для петрофітно-трав'яних біотопів найсухішими (7,7) є біотопи щебенистих відкладів з домінуванням Elytrigia nodosa (Nevski) Nevski (Е:2.234), найвологішими (11,0) є затінених кронами бука високогірних біотопів Saxifrago irriguae-Arabidetum caucasicae (Н:2.114).
За показником змінності зволоження (Fh), як і слід було очікувати, найвищі значення (7,3 бала) мають прируслові вербові ліси (G:1.111), найстабільніші умови вологості (4,5) характерні для затінених кронами дерев петрофітних біотопів (Н:2.114) при середньому значенні 5,6 балів. Фіксується зниження показників змінності зволоження від нижніх поясів (5,6) до середніх (5,5) і верхніх (5,35). Структура ценозів практично не впливає на цю екологічну характеристику.
Показники вмісту нітрогенів (Nt) у ґрунті коливаються у значних межах від анітрофільних умов (3,8) біотопів сухих гляреофітних відслонень яйли (Н:2.231) до багатих (7,5) нітрофільних чагарників Sambucus nigra L., а середній показник становить 5,2 бала (F:3.122). Ці показники, як і вологості ґрунту, на південному макросхилі нижнього поясу від 5,1 підвищуються на середньому до 5,5, а у верхньому поясі знижуються до 5,2, а на північному макросхилі - від 5,5 (нижній та середній пояс) до 5,2. У лісових біотопах у середньому цей показник вищий (5,4), ніж у петрофітно-трав'яних (4,8), що свідчить про високу значимість лісових екосистем у депонуванні азотних, а відтак і карбонатних сполук, що має важливе значення в регулюванні процесів кругообігу речовин і трансформації енергії.
Показники аерованості (Ae) коливаються від 5,0 для петрофітних біотопівскельних відслонень (Н:2.1132та Н:1.133) до 7,0 під чагарниками Sambucus nigra на днищах (F:3.123), а середній показник становить 5,8. Цей показник трохи нижчий на південному березі Криму (5,7), підвищується у середньому поясі (6,0) і знижується у верхньому , а власне ступінь аерації ґрунтів змінюється навпаки. На північному макросхилі він практично стабільний (5,9-6,0). Логічно, що петрофітно-трав'яні біотопи більш аеровані (5,5), ніж лісові (6,0). Кислотність ґрунтів (Rc) Гірського Криму досить висока (8,9) і найбільші коливання від 8,0 до 10,3 зафіксовані для петрофітних біотопів відповідно високогірних яйлинських гляреофітних відкладів (Н:2.231) та приморських конгломеративних осипів на бедлендах Atraphaco-Capparidion (Н:2.222) (Korzhenevskiy, Klyukin, 1989). Цей показник знижується на південному макросхилі нижнього поясу від 9,1 до 8,7 у середньому та верхньому поясах, в той час, як на північному макросхилі цей показник відносно стабільний (8,8).
Отже, тільки біотопи ПБК відрізняються за кислотністю ґрунтів. Лісові біотопи мають нижчі показники (8,7 бала), ніж петрофітно-трав'яні (9,0), тобто лісові екосистеми підвищують кислотність ґрунту. Аналогічні закономірності спостерігаються по відношенню до сольового режиму (Sl), де найвищі показники (11,2) зафіксовані для Atraphaco-Capparidion (Н:2.222), найнижчі (6,6) для високогірних яйлинських гляреофітних відкладів Rumex scutatus L. (Н:2.231), а середні становлять 8,1 бала. Ці показники досить високі для ПБК (8,4), різко знижуються в середньому та верхньому поясах (7,7), в той час, як на північному макросхилі таке зниження має низький градієнт від 7,9 балів нижнього поясу до 7,7 середнього та верхнього поясів. Для чагарниково-лісових біотопів цей показник дорівнює 7,8, а для петрофітно- трав'яних 8,3, тобто, зниження едифікаторної ролі ценозів сприяє підвищенню вмісту солей у ґрунті.
Такі загальні тенденції зміни сольового режиму та кислотності дещо відрізняються по відношенню до вмісту карбонатів у ґрунтах (Ca). Найнижчі показники карбонатів (7,1) зафіксовані для чагарників (F:3.123), а найвищі (10,4) - для степів (Е:2.1511) при достатньо високих середніх показниках 8,9, що обумовлено природою кримських гір. На південному макросхилі цей показник знижується від нижнього поясу (9,0) до середнього (8,6), а потім наростає (8,8), що обумовлено "ефектом яйли", а на північному макросхилі показники нижнього і середнього поясів співпадають (8,6) і підвищуються з висотою над рівнем моря до 8,8.
Тобто, ПБК відносно різко відрізняється від гірської частини. В лісах, де накопичується підстилка та гумус у ґрунтах, вміст карбонатів нижчий (8,9), ніж у петрофітно-трав'яних біотопах (9,3).
На відміну від едафічних кліматичні фактори проявляють значно чіткіші закономірності висотних змін. Показники терморежиму (Tm) коливаються від 11,2 бала для вічнозелених листяних біотопів Arbutus andrachne (G:4.111) до 8,6 для петрофітних затінених угруповань Saxifrago irriguae-Arabidetum caucasicae (Н:2.114) верхніх поясів, а середнє значення становить 9,9 бала, що відповідає середньорічним температурам 11,9, 7,7 та 9,9 °С, хоча середньорічні температури повітря знижуються у ширших межах від 13,3 (ПБК) до 5,7 °С на Ай-Петрі (Ve d, 1999).
Тобто, приземні умови біотопів стабільніші, ніж умови атмосфери, хоча в цілому середні показники близькі. Відповідно, за нашими розрахунками, ФАР змінюється від 2344 до 1800, а середній показник становить 2070 МДж/м2, що співпадає з нашими попередніми розрахунками (ПБК - 2332-2488 МДж/м2, а в горах - 1973 МДж/м2) (Didukh et al., 2016). Кількість днів активної вегетації при Т > 10 °С триває від 200 до 160, а в середньому 180 днів.
Найвищі показники термоклімату характерні для нижнього поясу ПБК (середньорічна температура 10,4 °С, ФАР 2144 МДж/м2, тривалість активної вегетації - 186 днів), при підйомі до середнього поясу показники знижуються відповідно - 9,6 °С, 2025 МДж/м2 та 177 днів, а у верхньому поясі - 9,0 °С, 1955 МДж/м2 та 172 дні.
На північному макросхилі від верхнього поясу до середнього ці показники зростають до 9,4 °С, 2000 МДж/м2 та 175 днів, а у нижнього поясу становлять 9,8 °С, 2068 МДж/м2 та 180 днів, тобто характеризуються нижчим градієнтом зміни. За такими розрахунками на південному макросхилі при підйомі на кожні 100 м середньорічна температура знижується на 0,14 °С, ФАР на 19 МДж/м2, кількість днів активної вегетації - 0,8, а на північному макросхилі відповідно 0,1 °С, 11 МДж/м2 та 0,8 днів, що дещо відрізняється від атмосферних показників клімату (Ved, 1999, 2000), оскільки лісові екосистеми значно змінюють мікрокліматичні умови. Показники кріоклімату (Cr) корелюють з такими терморежиму. Їхня амплітуда у ГК становить від 8,3 (-4,8 °С) для петрофітних затінених біотопів вищих поясів (Н:2.114) до 10,2 бала (2,8 °С) для біотопів з домінуванням Arbutus andrachne (G:4.111) ПБК, а середнє значення 9,9 балів (-0,5 °С). При цьому показники знижуються від позитивних значень ПБК 0,4 °С (9,6 бала) до негативних -0,6 °С (9,3) для середнього, до -1,6 °С (9,1) для верхнього поясу, а на північному макросхилі відповідно -0,4, -1,2 та -1,6 °С. Градієнт зміни при зростанні висоти на 100 м південного макросхилу сягає 0,2, а північного - 0,12 °С.
Середнє значення для чагарниково-лісових біотопів є позитивним (0,1), а для відкритих петрофітно-трав'яних негативним (-1,5 °С). Загалом ці показники та тенденція їхніх змін збігаються з такими, що наводяться кліматологами (Ved, 1999; 2000; Bokov, Lychak, 2010; Reteyum, 2010; Parubets, 2010), хоча амплітуда для біотопів вужча, ніж показників атмосфери.
Континентальність (Kn) коливається у межах 8,0 для лісових середнього поясу Paeonio-Quercion petraeae (G:1.2381) до 10,9 балів для відкритих прибережних осипів на бедлендах Atraphaco- Capparion (Н:2.222), а середнє значення становить 8,9. На основі цих показників були розраховані індекси Горчинського (відповідно 24,5, 34,9 та 27,7). Цей показник, як і попередні кліматичні показники, знижується з висотою на південному макросхилі від 28,4 у середньому поясі до 26,6, у верхньому - 26,3, а на північному макросхилі відповідно від 27,0 до 26,7 та 26,3. Для чагарниково-лісових біотопів він становить 27,0, а петрофітно-степових - 28,4.
Амплітуда омброрежиму (Om) дещо ширша, ніж попередніх факторів і максимальний розмах має у петрофітних біотопах від 9,1 (Atraphaco-Capparidion - Н:2.222) до 12,3 (Saxifrago irriguae-Arabidetum caucasicae - H:2.114), а середнє значення дорівнює 11,0 балів, що відповідає індексу Де-Мартонна (Ід-м) відповідно 18,9, 32,4 та 22,3, а ГТК Селянінова - 0,58, 1,3 та 0,76, тобто характеризуються як достатньою зволоженістю повітря, так і дефіцитом опадів. З висотою над рівнем моря ці показники наростають: на південному макросхилі від ПБК 10,5 бала (ГТК = 0,9; Ід-м = 22,3), у середньому поясі - 11,3 (ГТК = 1,1; Ід-м = 28,3), у верхньому - 11,6 (ГТК = 1,1; Ід-м = 29,6), а у нижньому поясі північного макросхилу - 11,2 (1,0; 27,7), середньому - 11,5 (1,1; 28,9), верхньому - 11,6 (1,1; 29,6), тобто з висотою наростає і ГТК > 1, за виключенням ПБК. При цьому для чагарниково-лісових біотопів цей показник дещо вищий (11,1 бала, ГТК = 1,1) ніж петрофітно- трав'яних (11,0; 1,0), що свідчить про більшу випаровуваність відкритих територій.
Висновки
На основі отриманих протягом тривалого періоду польових досліджень рослинності (1973-2013 рр.) даних та аналізу еколого-ценотичних профілів Гірського Криму відпрацьована методика оцінки топологічної диференціації біотопів гірських регіонів, що відображає Р-ценорізноманіття екомер різного рангу. Закономірний розподіл угруповань (біотопів) на південному та північному макросхилах геоботанічних районів трактуються як відповідні макрокомбінації, а в межах висотних поясів - мезокомбінації. Для зручності аналізу окремо виділено ряди чагарниково-лісових та петрофітно- трав'яних біотопів.
На основі застосування методики синфітоіндикації проведена порівняльна оцінка екологічних показників, які відображають характер кореляції між ними та специфіку диференціації біотопів Гірського Криму. Встановлено кількісні показники зміни гідротермічних та едафічних факторів залежно від структури біотопів та їхнього висотного розподілу. Показано велику значимість лісових екосистем у стабілізації екологічних умов. Проведені дослідження мають велике практичне значення в аспекті розробки заходів збереження біорізноманіття та природи Гірського Криму в цілому.
Список посилань
Babkov I.I. 1961. Klimat Kryma. Ed. I.I. Babkov. Leningrad: Gidrometeoizdat, 88 pp. [Бабков И.И. 1961. Климат Крыма. Отв. ред. И.И. Бабков. Ленинград: Гидрометеоиздат, 88 с.].
Bagrova L.A., Bokov V.A., Garkusha L.Ya., Dragan H.A. 2003. Tematicheskiy vypusk nauchnykh trudov (Simferopol), 13: 95-105. [Багрова Л.А., Боков В.А., Гаркуша Л.Я., Драган H.A. 2003. Крымское субсредиземноморье. Экосистемы Крыма, их оптимизация и охрана. Тематический выпуск научных трудов (Симферополь), 13: 95-105].
Bokov V.A. 2010. In: Transformatsiya landshaftno-ekologicheskikh protsessov v Krymu v XX veke - nachale XXI veka. Ed. V.A. Bokov. Simferopol: DOLYA, pp. 23-35. [Боков В.А. 2010. История изучения ландшафтно-экологических процессов в Крыму и их классификация. В кн.: Трансформация ландшафтно-экологических процессов в Крыму в XX веке - начале XXI века. Отв. ред. В.А. Боков. Симферополь: ДОЛЯ, c. 23-35].
Bokov V.A., Lychak A.I. 2010. In: Transformatsiya landshaftno-ekologicheskikh protsessov v Krymu v XXveke - nachale XXI veka. Ed. V.A. Bokov. Simferopol: DOLYA, pp. 36-66. [Боков В.А., Лычак А.И. 2010. Природные предпосылки формирования ландшафтноэкологических процессов. В кн.: Трансформация ландшафтно-экологических процессов в Крыму в XX веке - начале XXI века. Отв. ред. В.А. Боков. Симферополь: ДОЛЯ, c. 36-66].
Bonari G., Fernandez-Gonzalez F., Qoban S., Monteiro- Henriques T., Bergmeier E., Didukh Ya.P., Xystrakis F., Angiolini C., Chytry K., Acosta T.R.A., Agrillo E., Costa C.J., Danihelka J., Hennekens S.M., Kavgaci A., Knollova I., Neto C.S., Saglam C., Skvorc Z., Tichy L., Chytry M. 2021. Classification of the Mediterranean lowland to submontane pine forest vegetation. Applied Vegetation Science, 24(1): 1-88. https://doi.org/10.1111/ avsc.12544
Didukh Ya.P. 1992. Rastitelnyi pokrov Gornogo Kryma (struktura, dinamika, evolyutsiya i okhrana). Ed. Ya.P. Didukh. Kyiv: Naukova Dumka, 253 pp. [Дидух Я.П. 1992. Растительный покров Горного Крыма (структура, динамика, эволюция и охрана). Отв. ред. Я.П. Дидух. Киев: Наукова думка, 253 с.].
Didukh Ya.P. 1995. Ekologia i noosferologia, 1(1-2): 56-73. [Дидух Я.П. 1995. Структура классификационных единиц растительности и ее таксономические категории. Екологія і ноосферологія, 1(1-2): 56-73].
Didukh Ya.P. 2011. The ecological scales for the species of Ukrainian flora and their use in synphytoindication. Kyiv: Phytosociocentre, 176 pp.
Didukh Ya.P., Mala Y.I., Pashkevich N.A., Fitsailo T.V, Khodosovtsev O.E. 2016. Biotopes of the Crimean Mountains. Ed. Ya.P. Didukh. Kyiv: TOV NVP Interservis, 292 pp. [Дідух Я.П., Мала Ю.І., Пашкевич Н.А., Фіцайло Т.В., Ходосовцев О.Є. 2016. Біотопи Гірського Криму. Ред. Я.П. Дідух. Київ: ТОВ "НВП Інтерсервіс", 292 с.].
Didukh Ya.P., Shelyag-Sosonko Yu.R. 1982. Karadagskiy gosudarstvennyi zapovednik: rastitelnyi mir. Kyiv:
Naufova Dumka, 152 pp. [Дидух Я.П., Шеляг- Сосонко Ю.Р. 1982. Карадагский государственный заповедник: растительный мир. Киев: Наукова думка, 152 с.].
Didukh Ya.P., Plyuta P.H. 1994. Fitoindykatsiya ekolohichnyh faktoriv. Kyiv: Naukova Dumka, 280 pp. [Дідух, Я.П., Плюта, П.Г. 1994. Фітоіндикація екологічних факторів. Київ: Наукова думка, 280 с.].
Didukh Ya.P., Sokolenko U.M. 2014. Ukrainian Botanical Journal, 71(2): 127-139. [Дідух Я.П., Соколенко У.М. 2014. Екологічна диференціація біотопів Карабі- Яйли (Гірський Крим). Український ботанічний журнал, 71(2): 127-139]. https://doi.org/10.15407/ ukrboti71.02.127
Didukh Ya.P., Rozenblit Yu.V 2017. Ukrainian Botanical Journal, 74(3): 227-247. [Дідух Я.П., Розенбліт Ю.В. 2017. Методичні основи виділення та оцінки екомер (на прикладі Дністровського каньйону). Український ботанічний журнал, 74(3): 227-247]. https://doi. org/10.15407/ukrboti74.03.227
Didukh Ya.P., Budzhak V.V. 2020. Prohrama dlya avtomatyzatsii protsesu rozrakhunku balnykh pokaznykiv ekolohichnykh faktoriv: metodychni rekomendatsii.
Chernivtsi: Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, 40 pp. [Дідух Я.П., Буджак В.В. 2020. Програма для автоматизації процесу розрахунку бальних показників екологічних факторів: методичні рекомендації. Чернівці: Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, 40 с.].
Dragan N.A. 2004. Pochvennye resursy Kryma. Ed. N.A. Dragan. Simferopol: DOLYA, 208 pp. [Драган Н.А. 2004. Почвенные ресурсы Крыма. Отв. ред. Н.А. Драган. Симферополь: ДОЛЯ, 208 с.].
Dublyanskiy V.N., Dublyanskaya G.N. 1996. Karstovaya respublika. Simferopol, 88 pp. [Дублянский В.Н., Дублянская ГН. 1996. Карстовая республика. Симферополь, 88 с.].
Garkusha L.Ya., Lychak A.I., Gorbunov R.V 2010. In: Transformatsiya landshaftno-ekologicheskikh protsessov v Krymu v XX veke - nachale XXI veka. Ed. V.A. Bokov. Simferopol: DOLYA, pp. 266-275. [Гаркуша Л.Я., Лычак А.И., Горбунов Р.В. 2010. Связь растительного покрова с условиями увлажнения. В кн.: Трансформация ландшафтно-экологических процессов в Крыму в XX веке - начале XXI века. Отв. ред. В.А. Боков. Симферополь: ДОЛЯ, c. 266-275].
Grebenshchikov O.S. 1974. Problemy botaniki, 12: 127-134. [Гребенщиков О.С. 1974. О поясности растительного покрова в горах Средиземноморья в широтной полосе 35-40 с.ш. Проблемы ботаники, 12: 127-134].
Grishankov G.E. 1977. Voprosy geografii, 104: 128-139. [Гришанков Г.Е. 1977. Парагенетическая система ландшафтных зон Крыма. Вопросы географии, 104: 128-139].
Hennekens S.M., Schaminee J.H.J. 2001. TURBOVEG, a comprehensive data base management system for vegetation data. Journal of Vegetation Science, 12(4): 589-591. https://doi.org/10.2307/3237010
Kochkin M.A. 1967. Pochvy, lesa i klimat Gornogo Kryma i puti ikh ratsionalnogo ispolzovaniya. Ed. M.A. Kochkin. Moscow: Kolos, 368 pp. [Кочкин М.А. 1967. Почвы, леса и климат Горного Крыма и пути их рационального использования. Ред. М.А. Кочкин. Москва: Колос, 368 с.].
Korzhenevskiy V.V., Klyukin A.A. 1989. Ekologiya, 6: 26-33. [Корженевский В.В., Клюкин A.A. 1989. Растительность бедлендов Крыма. Экология, 6: 26-33].
Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. 1999. Vascular plants of Ukraine. A nomenclatural checklist. Kyiv, 345 pp. + xxiii.
Parubets O.V 2010. In: Transformatsiya landshaftno- ekologicheskikh protsessov v Krymu v XX veke - nachale XXIveka. Ed. V.A. Bokov. Simferopol: DOLYA, pp. 88-99. [Парубец О.В. 2010. Изменения и колебания климата. В кн.: Трансформация ландшафтно-экологических процессов в Крыму в XX веке - начале XXI века. Отв. ред. В.А. Боков. Симферополь: ДОЛЯ, c. 88-99].
Pavlova N.N. 1964. Fizicheskaya geografiya Kryma. Leningrad: Izd-vo Leningradskogo universiteta, 104 pp. [Павлова Н.Н. 1964. Физическая география Крыма. Ленинград.: Изд-во Ленинградского университета, 104 с.].
Podhorodetskyi P.D. 1988. The Grimea: Nature. Symferopol: Tavryya, 192 рр. [Подгородецкий П.Д. 1988. Крым: Природа. Справочное издание. Симферополь: Таврия, 192 с.].
Pozachenyuk E.A. 1999a. Vvedenie v geoekologicheskuyu ekspertizu: mezhdistsiplinarnyi podkhod, funktsionalnye tipy, obektnye orientatsii. Simferopol: Tavria, pp. 413. [Позаченюк Е.А. 1999. Введение в геоэкологическую экспертизу: Междисциплинарный подход, функциональные типы, объектные ориентации. Симферополь: Таврия, 413 с.].
Pozachenyuk E.A. 1999b. Voprosy razvitiya Kryma. 11: 20-25. [Позаченюк Е.А. 1999. Ландшафтнотипологическая структура Крыма. Вопросы развития Крыма, 11: 20-25].
Pozachenyuk E.A. 2009. Sovremennye landshafty Kryma i sopredelnykh akvatoriy Ed. E.A. Pozachenyuk. Simferopol: Biznes-Inform, 672 pp. [Позаченюк Е.А. 2009. Современные ландшафты Крыма и сопредельных акваторий. Ред. Е.А. Позаченюк. Симферополь: Бизнес-Информ, 672 с.].
Reteyum A.Yu. 2010. In: Transformatsiya landshaftno- ekologicheskikh protsessov v Krymu v XX veke - nachale XXI veka. Ed. V.A. Bokov. Simferopol: DOLYA, pp. 67-87. [Ретеюм А.Ю. 2010. Климат Крыма в прошлом, настоящем и будущем. В кн.: Трансформация ландшафтно-экологических процессов в Крыму в XX веке - начале XXI века. Отв. ред. В.А. Боков. Симферополь: ДОЛЯ, c. 67-87].
Roekaerts M. 2002. The Biogeographical Regions Map of Europe: Basic principles of its creation and overview of its development. Copenhagen: European Environment Agency, 18 pp.
Rolecek J., Tichy L., Zeleny D., Chytry M. 2009. Modified TWINSPAN classification in which the hierarchy respects cluster heterogeneity. Journal of Vegetation Science, 20: 596-602. https://doi. org/10.1111/i.1654-1103.2009.01062.x
Rozenblit Yu.V. 2020. Ecomers of the Dniester canyon. Cand. Sci. Diss. Kyiv, M.G. Kholodny Institute of Botany NAS of Ukraine, 304 pp. (manuscript). [Розенбліт Ю.В. 2020. Екомери Дністровського каньйону. Дис... канд. біол. наук: спец. 03.00.05 ботаніка. Київ, Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, 304 с. (рукопис)].
Ryff L.E. 2000. In: Materialy mezhdunarodnoy konferentsii po sadovodstvu. Yalta, pp. 115-119. [Рыфф Л.Э. 2000. Флористические находки на денудационных склонах Горного Крыма. В зб.: Современные научные исследования в садоводстве: материалы международной конф. по садоводству (Ялта, 11-13 сент. 2о0о г.). Ч. 3. Ялта, с. 115-119].
Ryff L.E. 2006. Byulleten Nikitskogo botanicheskogo sada, 92: 96-104. [Рыфф Л.Э. 2006. Растительность скальных обнажений роговиков и магматических пород в Горном Крыму. Бюллетень Никитского ботанического сада, 92: 96-104].
Ryff L.E. 2007. Byulleten Nikitskogo botanicheskogo sada, 94: 9-13. [Рыфф Л.Э. 2007. Sobolewskio
sibiricae-Herocleetum (Tholospietea rotundifolii) -новая ассоциация растительности прияйлинских осыпей Горного Крыма. Бюллетень Никитского ботанического сада, 92: 96-104].
Shelyag-Sosonko Yu.R., Didukh Ya.P. 1980. Yaltinskiy gorno- lesnoy gosudarstvennyi zapovednik. Kyiv: Naukova
Dumka, 183 pp. [Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дидух Я.П. 1980. Ялтинский горно-лесной государственный заповедник. Киев: Наукова думка, 183 с.].
Tichy L. 2002. JUICE, soft ware for vegetation classification. Journal of Vegetation Science, 13: 451-453. https://doi. org/10.1111/i.1654-1103.2002.tb02069.x
Vakhrushev B.A. 2004. Karstovyi heomorfohenez Krymsko- Kavkazkoho hirsko-karstovoho rehionu. Dr. Sci. Diss. Abstract. Kyiv, Institute of Geography NAS of Ukraine, 38 pp. [Вахрушев Б.О. 2004. Карстовий геоморфогенез Кримсько-Кавказького гірсько-карстового регіону. Автореф. дис. ... д-ра геогр. наук: спец. 11.00.04. Київ, Інститут географії НАН України, 38 с.].
Ved I.P. 1999. Voprosy razvitiya Kryma, 11: 10-12. [Ведь И.П. 1999. Мезо- и микроклиматическое разнообразие Крыма. Вопросы развития Крыма, 11: 10-12].
Ved I.P. 2000. Klimaticheskiy atlas Kryma. Simferopol: Tavriya plyus, 119 pp. [Ведь И.П. 2000. Климатический атлас Крыма. Симферополь: Таврия плюс, 119 с.].
Walter G. 1968. Rastitelnost zemnogo shara: Tropicheskie i subtropicheskie zony. Vol. 1. Moscow: Progress, 547 pp. [Вальтер Г. 1968. Растительность земного шара: Тропические и субтропические зоны. Т. 1. Москва: Прогресс, 547 с.].
Реферат
Еколого-топологічна диференціація біотопів Гірського Криму
Дідух Я.П., Розенбліт Ю.В. 2022..
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, вул. Терещенківська 2, Київ 01601, Україна: Я.П. Дідух, Ю.В. Розенбліт.
На прикладі Гірськокримського геоботанічного округу проведено кількісну бальну оцінку умов існування рослинних угруповань (біотопів) та порівняльний аналіз топологічного (висотного) градієнту змін на основі методики синфітоіндикації.
Серед 126 біотопів, що наводяться для Гірського Криму, для аналізу обрано 68 лісових, чагарникових, трав'яних та петрофітних типів, що відображають закономірності топологічної диференціації, тобто Р-ценорізноманіття у межах п'яти геоботанічних районів і висотних поясів південного та північного макросхилів.
Висвітлено специфіку методики польових досліджень та камеральної обробки даних, яка ґрунтується на геоботанічних описах, занесених до бази даних TURBOVEG і закладених еколого-ценотичних профілях з подальшою оцінкою умов існування та застосування сучасних методів і програм TWISPAN, STATISTICA-7.
На основі ключових біотопів виділені комбінації, поєднання яких у межах висотних поясів трактується як мезо-, а в межах макросхилів - макрокомбінації.
Наведено розподіл біотопів по мезо, макрокомбінаціях та геоботанічних районах. Побудовано модельні еколого-ценотичні профілі кожного геоботанічного району чагарниково-лісового та петрофітно-трав'яного рядів, на яких зображено розподіл біотопів та графіки показників провідних екофакторів.
Встановлено закономірності їхніх змін залежно від висоти та характер кореляції між ними.
Для кліматичних факторів (термо-, кріо-, омброрежиму, континентальності клімату) розраховано відповідні показники та коефіцієнти, що використовуються в кліматології. Отримані дані є основою оцінки диференціації біотопів, порівняльного аналізу екологічних умов їхнього існування та прогнозування можливих змін.
Ключові слова: біотоп, Гірський Крим, диференціація, екологічні фактори, рослинність, фітоіндикація, Р-ценорізноманіття
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Фізико-географічна характеристика Антарктиди. Перші дослідження Coleochlamys-подібних водоростей, їх морфологічний і молекулярно-філогенетичний аналіз. Водорості наземних біотопів району дослідження, їх загальний опис та оцінка екологічного значення.
курсовая работа [1,8 M], добавлен 21.06.2014Вплив внутрішніх та зовнішніх факторів на характер геоботанічного районування, конфігурація і структура ареалу. Фізико-географічне районування України. Біоценотична класифікація, картографування та районування за аналогічними та гомологічними ознаками.
курсовая работа [44,6 K], добавлен 21.09.2010Сучасний стан проблеми інформаційних технологій в молекулярній та клітинній біології. Приклади створення відповідних математичних і комп'ютерних моделей та програм: модель віртуальної клітини та гідролізу крохмалю. Моделювання очищення стічних вод.
контрольная работа [21,7 K], добавлен 26.12.2010Фізико-географічна характеристика, ландшафт та клімат степу. Поняття про степову рослинність. Методичні підходи до таксономічного аналізу рослинних угруповань. Степові рослини у флорі Дніпропетровської області. Охорона та заповідання степових рослин.
курсовая работа [3,9 M], добавлен 30.06.2015Еколого-морфологічна характеристика фонових представників іхтіофауни району дослідження. Аналіз видового складу іхтіофауни. Вікова і статева структура угруповань промислових видів. Фактори антропогенного походження, які негативно впливають на іхтіофауну.
дипломная работа [3,4 M], добавлен 23.09.2012Структурні та функціональні характеристики фітопланктону ставка Грабарка (м. Бердичів). Таксономічна структура та частота трапляння водоростевих угруповань і планктонних комплексів. Еколого-географічна характеристика фітопланктону, оцінка якості вод.
курсовая работа [2,6 M], добавлен 13.03.2015Таксономічний склад фітопланктону р. Зелена Житомирської області. Чисельність та біомаса водоростевих угруповань річки. Еколого-географічна характеристика фітопланктону досліджуваного об’єкту за індикаторними видами, флористичне зведення водоростей.
дипломная работа [3,6 M], добавлен 22.01.2015Таксономічний склад планктонних водоростей кар’єрів Слобідський і Селецький. Флористичне зведення планктонних водоростей кар’єрів. Еколого-географічна характеристика водоростевих угруповань. Оцінка якості води кар’єрів за видами – показниками сапробності.
дипломная работа [1016,2 K], добавлен 22.01.2015Історія вивчення автотрофної компоненти річки Случ. Видове та внутрішньовидове різноманіття водоростевих угруповань. Еколого-географічна характеристика фітопланктону та оцінка якості води. Оцінка інформаційного різноманіття екологічного стану річки.
дипломная работа [2,5 M], добавлен 22.01.2015Цілющі властивості рослин у досвіді народної медицини. Лікарські препарати рослинного походження. Біологічна сила рослинних речовин. Вміст вітамінів та мінеральних речовин в овочах та їх застосування в їжу та при лікуванні. Хімічний склад овочів.
реферат [26,0 K], добавлен 27.04.2010Участь супероксиддисмутази в адаптаційних процесах рослинних організмів. Пероксидаза як компонент ферментативного антиоксидантного захисту. Активність каталази в рослинних об'єктах за дії стресорів. Реакція антиоксидантних ферментів на стрес-чинники.
дипломная работа [1,7 M], добавлен 11.02.2014Дослідження структурної організації зоопланктонних угруповань річкової ділянки літоралі Каховського водосховища в літній період. Встановлення видового складу, представленості таксономічних груп, вивчення динаміки чисельності та біомаси зоопланктону.
статья [615,9 K], добавлен 19.09.2017Реакція естерифікації з утворенням жиру. Тверді жири тваринного походження та їх застосування в якості продуктів харчування. Приготування мила обробкою жирів. Олія, отримана процесом холодного пресування. Властивості гідрогенізованих рослинних жирів.
презентация [220,9 K], добавлен 17.03.2013Дослідження структурної організації зоопланктонних угруповань річкової ділянки літоралі Каховського водосховища в літній період. Видовий склад, представленість таксономічних груп, динаміка чисельності і біомаси зоопланктону упродовж 3-4 років дослідження.
статья [663,5 K], добавлен 21.09.2017Об'єкти і методи онтогенетики. Загальні закономірності і стадії індивідуального розвитку. Генетична детермінація і диференціація клітин. Диференційна активність генів і її регуляція в процесі розвитку. Летальна диференціація клітин за розвитку еукаріотів.
презентация [631,0 K], добавлен 04.10.2013Основні природні місця поширення рослин. Зовнішній вигляд рослин та ягід брусниці і чорниці. Медичне застосування і фармакологічні властивості, господарське значення, розмноження та заготівля ягід. Використання чорниці в харчовій промисловості.
реферат [13,8 K], добавлен 01.12.2010Природа та механізм дії інтерферону. Фармакокінетичні характеристики рекомбінантного немодифікованого (стандартного) інтерферону. Огляд найпоширеніших технологій виробництва інтерферону, їх аналіз та порівняння, зіставлення рівнів продуктивності методів.
курсовая работа [1,9 M], добавлен 19.05.2016Історія вивчення напівтвердокрилих. Особливості життєвого циклу. Основні еколого-біологічні групи клопів. Еколого-фауністична характеристика клопів основних біогеоценозів ландшафтного заказника Цецино та найближчих околиць. Виготовлення колекції комах.
курсовая работа [215,8 K], добавлен 11.05.2015Порушення гомеостазу в організмі внаслідок гемопаразитарної інвазії. Методи оцінки стану організму. Ступень напруження адаптаційних процесів Pelophylax ridibundus, що інвазовані гемопаразитами. Застосування інтегральних індексів лейкоцитарної формули.
статья [999,7 K], добавлен 21.09.2017Таксономічний склад і хорологічна характеристика роду Centaurea L. Характеристика особливості рельєфу, кліматичних умов, флори та фауни Чернівецької області. Повний аналіз еколого-ценотичного роду. Цілюща дія та застосування у народній медицині волошки.
курсовая работа [40,1 K], добавлен 29.03.2015
