Реакції третинних амінів з пероксомоносульфатною кислотою та їх застосування у фармацевтичному аналізі

Отже, запропонований спосіб виконання аналізу вигідно відрізняється від рекомендованого кислотно-основного вищою вибірковістю: сполуки кислотного та основного характеру не заважають визначенню, а розчин титранта - натрій тіосульфату - є первинним стандартним розчином, не вимагає особливих умов виготовлення та зберігання.

4.5 Опрацювання методики кількісного визначення дифенгідраміну гідрохлориду за допомогою пероксомоносульфатної кислоти

Дифенгідраміну гідрохлорид (2-(дифенілметокси)-N,N-диметилетиламін гідрохлорид, Димедрол) - конкурентний антагоніст Н1-рецепторів. Блокуючи останні, перешкоджає розвитку фізіологічних ефектів гістаміну. Застосовується при алергічних захворюваннях, також чинить седативну, слабку місцевоанестезуючу дію, пригнічує кашльовий центр [52, 68].

Випускається у вигляді субстанції-порошку та лікарських форма: таблеток, розчину для ін'єкцій, ректальних супозиторіїв, гелю для місцевого застосування. Аналітична нормативна документація рекомендує застосовувати для кількісного визначення димедролу у субстанції та лікарських формах метод алкаліметрії [59, 85].

Актуальним є завдання підвищення вибірковості визначення димедролу в присутності допоміжних речовин і супутніх домішок.

Метою даного дослідження було опрацювання нового пероксокислотометричного методу кількісного визначення дифенгідраміну (димедролу) у субстанції та лікарських формах з використанням як аналітичного реагента «Оксону».

На рис. 4.20 наведені кінетичні криві окиснення дифенгідраміну калій гідрогенпероксомоносульфатом залежно від рН розчину. Як видно, кількісна взаємодія досягається через 1 (рН 10,35…10 (рН 7,7) хв в середовищі фосфатних буферних розчинів. Тобто, з підвищенням рН швидкість реакції зростає, що пояснюється зростанням частки основної форми дифенгідраміну (рКа=8,98). Оптимальні умови взаємодії препарату з калій гідрогенпероксомоносульфатом покладено в основу опрацювання нового методу кількісного визначення дифенгідраміну методом оксидиметрії з використанням як аналітичного реагента калій гідрогенпероксомоносульфату у вигляді стійкої та комерційно доступної потрійної калійної солі 2KHSO₅·K₂SO₄·KHSO₄.

Рис. 4.20 Кінетичні криві реакції N-окиснення дифенгідраміну калій гідрогенпероксомоносульфатом залежно від рН

с(ДФ)=1•10^-3 моль/л; с(КHSO₅)=1,73•10^-3 моль/л;

Запропонований метод ґрунтується на окисненні третинного амінного нітрогену препарату надлишком KHSO₅ у лужному середовищі з утворенням відповідного N-оксиду (рис. 4.21). Встановлено, що реакція N-оксидації димедролу перебігає стехіометрично і кількісно: на 1 моль препарату витрачається 1 моль KHSO₅. Надлишок непрореагованого калій гідрогенпероксомоносульфату визначали методом йодометричного титрування. Результати вивчення кінетики реакції показали, що N-оксидація дифенгідраміну KHSO₅ при рН 8,6 завершується за 3-4, що у 5 разів швидше, ніж за участю органічних пероксикислот [21]. На підставі знайдених оптимальних умов перебігу реакції N-оксидації опрацьовані нові оксидиметричні методики кількісного визначення дифенгідраміну. Аналізували субстанцію дифенгідраміну та готові лікарські форми, а саме: розчин дифенгідраміну гідрохлориду 1% для ін'єкцій (ТОВ «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров'я народу» (Харків, Україна), сер. 320612; таблетки дифенгідраміну гідрохлориду по 0,05 г Димедрол-Дарниця (ЗАТ «ФФ «Дарниця» (Київ, Україна), сер. 10110.

Рис. 4.21 Схема взаємодії дифенгідраміну з калій гідрогенпероксомоносульфатом в лужному середовищі

Методика кількісного визначення дифенгідраміну гідрохлориду у субстанції. Близько 0,3 г (точна наважка) порошку субстанції дифенгідраміну гідрохлориду з відомим вмістом вологи розчиняли в 70 мл дистильованої води і доводили об'єм до 100,0 мл. Відбирали 10,0 мл, переносили в мірну колбу, додавали за допомогою мірного циліндру 20 мл буферної суміші з рН 8,6 та 10,0 мл 0,02 моль/л розчину калій гідрогенпероксомоносульфату, доводили об'єм дистильованою водою до 100,0 мл, ретельно перемішували і залишали на 4 хв. Потім відбирали 10,0 мл розчину, поміщали в конічну колбу для титрування, додавали 2 мл 0,1 моль/л розчину сульфатної кислоти і 1 мл 5 % розчину калій йодиду. Вивільнений йод одразу відтитровували 0,02 моль/л розчином натрій тіосульфату. В кінці титрування додавали крохмаль.

Паралельно за аналогічних умов проводили контрольний дослід (за відсутності дифенгідраміну гідрохлориду, з тією ж кількістю 0,02 моль/л розчину реагента).

Вміст дифенгідраміну гідрохлориду у субстанції, % (Х) розраховували за формулою:

, (1)



де V₀ - витрачений на титрування в контрольному досліді об'єм стандартного 0,02 моль/л розчину натрій тіосульфату, мл;

V - витрачений на титрування в робочому досліді об'єм стандартного 0,02 моль/л розчину натрій тіосульфату, мл;

К - коефіцієнт поправки концентрації стандартного розчину натрій тіосульфату до 0,0200 моль/л;

Т - кількість дифенгідраміну гідрохлориду, що відповідає 1 мл стандартного 0,0029182 моль/л розчину натрій тіосульфату, г?мл;

V_к - об'єм мірної колби, мл;

V_а - взятий для аналізу об'єм розчину лікарської форми, мл;

m_н - маса наважки лікарської форми, г;

w - вміст вологи в субстанції, %;

10 - коефіцієнт розбавлення.

1 мл стандартного 0,0200 моль/л розчину натрій тіосульфату відповідає 0,0029182 г дифенгідраміну гідрохлориду (С₁₇Н₂₂ClNO), якого в препараті повинно бути не менше 99% в перерахунку на безводну речовину.

Методика кількісного визначення дифенгідраміну гідрохлориду у розчині для ін'єкцій. За допомогою градуйованої піпетки на 5,00 мл відбирали 3,00 мл вмістимого 4 ампул досліджуваного розчину для ін'єкцій однієї серії і переносили у мірну колбу на 100 мл, додавали 20 мл фосфатної буферної суміші з рН 8,6 та 10,0 мл 0,02 моль/л розчину калій гідрогенпероксомоносульфату, доводили об'єм дистильованою водою до 100,0 мл, ретельно перемішували і залишали на 4 хв. Потім відбирали за допомогою піпетки 10 мл одержаного розчину, поміщали в конічну колбу для титрування, додавали 2 мл 0,1 моль/л розчину сульфатної кислоти і 1 мл 5% розчину калій йодиду. Вивільнений йод одразу відтитровували 0,02 моль/л розчином натрій тіосульфату. В кінці титрування додавали крохмаль.

Паралельно за аналогічних умов проводили контрольний дослід (за відсутності дифенгідраміну гідрохлориду, з тією ж кількістю 0,02 моль/л розчину реагента).

Вміст дифенгідраміну гідрохлориду у розчині для ін'єкцій, у мг/мл (Х) розраховували за формулою:

, (1)

де V₀ - витрачений на титрування в контрольному досліді об'єм стандартного 0,02 моль/л розчину натрій тіосульфату, мл;

V - витрачений на титрування в робочому досліді об'єм стандартного 0,02 моль/л розчину натрій тіосульфату, мл;

К - коефіцієнт поправки концентрації стандартного розчину натрій тіосульфату до 0,0200 моль/л;

Т - кількість дифенгідраміну гідрохлориду, що відповідає 1 мл стандартного 0,02 моль/л розчину натрій тіосульфату, г?мл;

V_к - об'єм мірної колби, мл;

V_а - взятий для аналізу об'єм розчину лікарської форми однієї серії, мл;

10 - коефіцієнт розбавлення.

1 мл стандартного 0,0200 моль/л розчину натрій тіосульфату відповідає 2,9182 мг/мл дифенгідраміну гідрохлориду (С₁₇Н₂₂ClNO), якого в препараті повинно бути 9,0 …11,0 мг/мл в перерахунку на безводну речовину.

Методика кількісного визначення дифенгідраміну гідрохлориду у таблетках дифенгідраміну гідрохлориду по 0,05 г. Близько 0,15 г (точна наважка) порошку розтертих таблеток дифенгідраміну гідрохлориду розчиняли у 70 мл дистильованої води, розчин фільтрували через фільтр з червоною стрічкою і кількісно переносили у мірну колбу на 100 мл і доводили об'єм до позначки. За допомогою піпетки відбирали 50 мл отриманого розчину і переносили у мірну колбу на 100 мл, додавали за допомогою мірного циліндру 20 мл буферної суміші з рН 8,6 та 10,0 мл 0,02 моль/л розчину калій гідрогенпероксомоносульфату, доводили об'єм дистильованою водою до позначки, ретельно перемішували і залишали на 4 хв. Потім відбирали за допомогою піпетки 10 мл розчину, поміщали в конічну колбу для титрування, додавали 2 мл 0,1 моль/л розчину сульфатної кислоти і 1 мл 5% розчину калій йодиду. Вивільнений йод одразу відтитровували 0,02 моль/л розчином натрій тіосульфату. В кінці титрування додавали крохмаль.

Паралельно за аналогічних умов проводили контрольний дослід (за відсутності дифенгідраміну гідрохлориду, з тією ж кількістю 0,02 моль/л розчину реагента).

Вміст дифенгідраміну гідрохлориду у таблетках, Х, у г, розраховували за формулою:

,

де V₀ - витрачений на титрування в контрольному досліді об'єм стандартного 0,02 моль/л розчину натрій тіосульфату, мл;

V - витрачений на титрування в робочому досліді об'єм стандартного 0,02 моль/л розчину натрій тіосульфату, мл;

К - коефіцієнт поправки концентрації стандартного розчину натрій тіосульфату до 0,0200 моль/л;

Т - кількість дифенгідраміну гідрохлориду у перерахунку на дифенгідраміну гідрохлорид, С₁₇Н₂₂ClNO, що відповідає 1 мл стандартного 0,0200 моль/л розчину натрій тіосульфату, г / мл;

- середня маса однієї таблетки, г;

50 - взятий для аналізу об'єм досліджуваного розчину, мл;

m_н - маса наважки порошку розтертих таблеток, г;

100 - об'єм мірної колби, мл.

1 мл стандартного 0,0200 моль/л розчину натрій тіосульфату відповідає 0,0029182 г дифенгідраміну гідрохлориду (С₁₇Н₂₂ClNO), якого у одній таблетці має бути від 0,045 г до 0,055 г.

Результати аналізу субстанції дифенгідраміну на вміст основної речовини наведені у табл. 4.7. Як видно, RSD = 1,4%, а д = + 0,5%.

Таблиця 4.7

Результати кількісного визначення вмісту основної речовини у субстанції дифенгідраміну методом оксидиметрії за допомогою калій гідрогенпероксомоносульфату

Узято для аналізу засіб	Знайдено дифенгідраміну г/х (С17Н22ClNO)	Метрологічні характеристики
	w, %	(n=5;Р=0,95)
0,29182 г дифенгідраміну гідрохлориду	98,50 100,50 100,50 100,50 102,51	= 100,50%) S = 1,418 S = 0,634 = 1,7626 = 1,75% RSD = 1,4% д = + 0,5%

Результати кількісного визначення дифенгідраміну гідрохлориду у таблетках дифенгідраміну гідрохлориду по 0,05 г (ЗАТ «ФФ «Дарниця» (Київ, Україна) опрацьованим способом наведені у табл. 4.8. RSD = 1,0% (д = + 0,4 %).

Таблиця 4.8

Результати кількісного визначення дифенгідраміну гідрохлориду в таблетках „Димедрол-Дарниця”методом оксидиметрії за допомогою калій гідрогенпероксомоносульфату

Випробуваний засіб, вміст дифенгідраміну гідрохлориду, г	Знайдено дифенгідраміну гідрохлориду, г	Метрологічні характеристики (Р=0,95)
таблетки дифенгідраміну гідро хлориду по 0,05 г Димедрол-Дарниця (ЗАТ «ФФ «Дарниця» (Україна), сер. 10110. (0,045...0,055)	0,0493 0,0487 0,0499 0,0493 0,0499	= 0,0494 г,S =5,0·10-4 S = 2,2·10-4, = 6,2·10-4 RSD = 1,0% = 1,2 % ; д* = + 0,4 %

Примітка * Розрахунок здійснений за даними рефентної методики

Результати кількісного визначення дифенгідраміну у розчині дифенгідраміну гідрохлориду 1% для ін'єкцій представлені в табл. 4.9. RSD ? 0,9 %, д = 0…- 0,2 %.

Таблиця 4.9

Результати кількісного визначення дифенгідраміну у розчині дифенгідраміну гідрохлориду 1% для ін'єкцій

Узято розчину для аналізу	Знайдено дифенгідраміну гідрохлориду	Метрологічні характеристики
	мг/мл	Р=0,95
3,00 мл розчину дифенгідраміну гідрохлориду 1% для ін'єкцій, ТОВ «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров'я народу» (Харків, Україна), сер. 320612	9,73 9,92 9,825 9,92 9,92	= 9,86, S = 0,085 S = 0,038, = 0,106 е = 1,1 %, RSD = 0,9 % д* = - 0,2 %
Димедрол-Дарниця розчин для ін'єкцій, 10 мг/мл, (ЗАТ «ФФ «Дарниця» (Київ, Україна), сер. 350610	9,92 9,92 9,83 9,83 10,02	= 9,90, S = 0,079 S = 0,035, = 0,098 е = 0,99 %, RSD = 0,8 % д* = + 0 %

Примітка. * Розрахунок здійснений за даними рефентної методики

Перевагами запропонованого методу є здійснення аналізу дифенгідраміну гідрохлориду за біологічно активною частиною молекули, а саме за третинним амінним нітрогеном, задовільна точність (RSD 1,4%, д = - 0,2%.… + 0,5%), достатня селективність, відсутність використання висококоштовних стандартних зразків та особливого обладнання, простота та швидкість виконання аналізу. Опрацьовані методики дозволяють здійснювати визначення однорідності вмісту діючої речовини в одиниці дозованого лікарського засобу. Найменша кількість препарату, визначена за 3S критерієм, C_min становить 0,03 мг.

4.6 Опрацювання методики кількісного визначення атропіну за допомогою пероксомоносульфатної кислоти

Атропін - біс(1R,3r,5S)-3-[(RS)-(3-гідрокси-2-фенілпропіоніл)окси]-8-метил-8-азабіцикло [3.2.1] октану сульфат - офтальмологічний засіб, що застосовується для діагностичного розширення зіниці при дослідженні очного дна; для досягнення паралічу акомодації з метою визначення істинної рефракції ока, у комплексній терапії запальних захворювань, травм ока і емболій, спазмів центральної артерії сітківки. Препарат випускають у вигляді очних крапель з вмістом атропіну сульфату 10 мг/мл; допоміжні речовини: натрій метабісульфіт, натрій хлорид, вода для ін'єкцій [68]. Аналітична нормативна документація рекомендує застосовувати для кількісного визначення атропіну сульфату в очних краплях метод високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ) з використанням спектрофотометричного детектування при 257 нм [40, 85]. Актуальним і надалі залишається завдання опрацювання відносно дешевої та водночас простої у виконанні достатньо надійної методики кількісного визначення атропіну сульфату в присутності допоміжних речовин і супутніх домішок.

Метою даного дослідження було опрацювання нового пероксокислотометричного методу кількісного визначення атропіну в очних краплях з використанням як аналітичного реагента потрійної солі «Оксону» (2KHSO₅*KHSO₄*K₂SO₄) виробництва фірми DuPont. Активнодіючою речовиною її є кисла калієва сіль пероксомоносульфатної кислоти (калій гідрогенпероксомоносульфат KHSO₅). Вибір окисника обумовлений його високою оксидаційною здатністю (E° = 1,82 В), комерційною доступністю, задовільною розчинністю у воді, а також достатньою стійкістю під час застосування та зберігання.

Запропонований метод ґрунтується на кількісному окисненні третинного амінного нітрогену атропіну надлишком калій гідрогенпероксомоносульфату у лужному середовищі з утворенням N-оксиду атропіну. Методом визначення залишку окисника встановлено, що реакція N-окиснення перебігає стехіометрично та кількісно: на 1 моль препарату витрачається 1 моль KHSO₅. Схема хімічних перетворень під час взаємодії компонентів реакційної суміші наведена на рис. 4.22.

Рис. 4.22 Схема реакції окиснення атропіну гідрогенпероксомоносульфатом

Надлишок непрореагованого калій гідрогенпероксомоносульфату визначали методом йодометричного титрування:

KHSO₅ + H₂SO₄ + 2KI = KHSO₄ + K₂SO₄ + I₂ + H₂O

HSO + 2Н⁺ + 3І = H⁺ + SO + I + H₂O

I₂ + 2Na₂S₂O₃ = 2NaI + Na₂S₄O₆

Експериментально встановлені оптимальні умови пероксокислотнометричного визначення атропіну. Для цього вивчали кінетику окисно-відновної взаємодії досліджуваної речовини з калій гідрогенпероксомоносульфатом залежно від рН середовища методом відбору проб. Результати вивчення кінетики показали, що процес N-оксидації атропіну за допомогою калій гідрогенпероксомоносульфату є реакцією другого порядку і при рН 10,0-10,5 завершується за 15 хв (рис. 4.23, 4.24 та 4.25).



Рис. 4.23 Кінетичні криві реакції N-окиснення атропіну пероксомоносульфатною кислотою залежно від рН фосфатних буферних розчинів

с(KHSO₅)=2·10^-3 моль/л; с(А)=1·10^-3 моль/л;

Експериментально встановлено, що ступінь участі діаніону SOв реакції окиснення у випадку атропіну (відношення ефективних констант швидкості взаємодії діаніона SO та моноаніона НSO пероксомоносульфатної кислоти) становить 0,54, на відміну від дипероксикарбонових кислот, де взаємодія діаніону з основою атропіну кінетично загальмована [21].

Рис. 4.24 Кінетичні криві реакції N-окиснення атропіну пероксомоносульфатною кислотою залежно від рН у напівлогарифмічних координатах

Рис. 4.25 Залежність k_еф від рН реакції N-оксидації атропіну калій гідрогенпероксомоносульфатом. с_А=1,0•10^-3 моль/л; с(КНSO₅)=1,94•10^-3 моль/л

На підставі знайдених оптимальних умов перебігу реакції N-оксидації опрацьований новий пероксокислотнометричний метод кількісного визначення атропіну сульфату в очних краплях.

Із флакону за допомогою піпетки відбирали 3,00 мл досліджуваного препарату і кількісно переносили у мірну колбу на 100 мл, додавали 20 мл 0,2 моль/л фосфатного буферного розчину з рН 10,0 та розчин калій гідрогенпероксомоносульфату, доводили об'єм дистильованою водою до позначки, ретельно перемішували і залишали на 15 хв. Потім відбирали аліквотний об'єм отриманого розчину, поміщали в конічну колбу для титрування, підкисляли розчином сульфатної кислоти і додавали розчин калій йодиду. Вивільнений йод одразу відтитровували 0,02 моль/л стандартним розчином натрій тіосульфату. В кінці титрування додавали крохмаль. Паралельно за аналогічних умов проводили контрольний дослід : за відсутності буферного розчину з тією ж кількістю атропіну сульфату та розчину калій гідрогенпероксомоносульфату.

Перевагами запропонованого методу є здійснення аналізу атропіну за біологічно активною частиною молекули, а саме за третинним амінним нітрогеном; задовільні точність та відтворюваність; достатньо висока селективність; відсутність використання висококоштовних стандартних зразків та особливого обладнання, як у методі ВЕРХ; простота та швидкість виконання аналізу; відсутність використання шкідливих реактивів, що створює безпечні умови праці. Кількісне окиснення третинного Нітрогену калій гідрогенпероксомоносульфатом досягається значно швидше, ніж за допомогою аліфатичних моно- та дипероксикарбонових кислот (15 хв проти 55 хв) [21]. Одержані результати свідчать, що розроблена нами методика дозволяє кількісно визначати атропін в очних краплях з відносною похибкою, яка не перевищує 1,3%; RSD 1,4% (д = 0,9%). Найменша кількість атропіну, визначена за 3S критерієм, C_min становить 0,02 - 0,05 мг.

Висновки до розділу 4

Для кількісного визначення третинних амінів (лідокаїн, тримекаїн, трамадол, кодеїн, атропін, дифенгідрамін та мепівакаїн) методом оксидиметрії як аналітичний реагент запропонований калій гідрогенпероксомоносульфат [А10].

Показано, що кінетика реакцій окиснення третинних амінів підпорядковується кінетичному рівнянню 2 порядку. Кількісне окиснення третинного Нітрогену калій гідрогенпероксомоносульфатом досягається значно швидше (у 3-7 разів), ніж за допомогою аліфатичних моно- та дипероксикарбонових кислот [A1, А8, A10 ].

Опрацьовані методики та показана можливість здійснення кількісного визначення лікарських препаратів (лідокаїну гідрохлориду, тримекаїну гідрохлориду, трамадолу гідрохлориду, кодеїну фосфату, атропіну сульфату, дифенгідраміну гідрохлориду та мепівакаїну гідрохлориду), які полягають в окисненні препаратів надлишком калій пероксомоносульфату у слабко лужному середовищі з подальшим визначенням непрореагованого залишку окисника методом йодометричного титрування [А1, А2, А3, А9, А10 -А12].

При визначенні вмісту основної речовини у субстанції тримекаїну RSD ? 1,1% (д = 0,04 - 0,9%) [А1, A10].

Опрацьовані методики дозволяють кількісно визначати лідокаїн в різних лікарських формах: RSD не перевищує 1,15%, правильність становить - 0,4ч0,7%. Найменша кількість лідокаїну і тримекаїну, визначена за 3S критерієм, становить 0,05-0,1 мг [А1, A10].

При кількісному визначенні трамадолу в субстанції та готових лікарських формах - капсулах і розчині для ін'єкцій RSD ? ± 1,6%, д ? +0,7% [А2, A10].

Під час кількісного визначення кодеїну в субстанції методом йодометрії за допомогою калій гідрогенпероксомоносульфату (n=7; Р=0,95) RSD = 0,8% (д = - 0,3%). Під час кількісного визначення кодеїну в таблетках „Кодтерпін ІС” методом йодометрії RSD = 2,0% (д = 0%) [А3, A9, A10].

Під час визначення вмісту основної речовини у субстації мепівакаїну за результатами п'яти паралельних дослідів відносне стандартне відхилення середнього результату не перевищувало 2%. Методом «уведено-знайдено» доведена правильність результатів [A17].

Опрацьовані методики та показана можливість здійснення кількісного визначення вмісту основної речовини у субстанції дифенгідраміну гідро хлориду, а також у готових лікарських формах: таблетках по 0,05 г та 1% розчині для ін'єкцій (RSD 1,7%). Найменша кількість дифенгідраміну гідро хлориду, визначена за 3S критерієм, C_min становить 0,03 мг [A12].

Опрацьований спосіб дозволяє кількісно визначати атропін в очних краплях з відносною похибкою, яка не перевищує 1,3%; відносне стандартне відхилення, RSD 1,4% (д = 0,9%). Найменша кількість атропіну, визначена за 3S критерієм, C_min становить 0,02 - 0,05 мг [A10, A11].

Перевагами запропонованого методу є можливість здійснення аналізу за біологічно активною частиною молекули, задовільна точність та відтворюваність, а також можливість визначення значно менших кількостей препаратів, ніж методом неводного титрування чи алкаліметрії. Він не вимагає використання висококоштовних стандартних зразків та обладнання, простий та швидкий у виконанні. Опрацьовані методики дозволяють здійснювати аналіз за допомогою нешкідливих реактивів, покращити санітарний стан і безпеку роботи в аптеках і контрольно-аналітичних лабораторіях, не завдавати шкідливого впливу на оточуюче середовище.

Запропонований спосіб виконання аналізу вигідно відрізняється від рекомендованого кислотно-основного вищою вибірковістю: сполуки кислотного та основного характеру не заважають визначенню, а розчин титранта - натрій тіосульфату - є первинним стандартним розчином, не вимагає особливих умов виготовлення та зберігання [A10].



РОЗДІЛ 5. ОПРАЦЮВАННЯ МЕТОДИК КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ ТРЕТИННИХ АМІНІВ МЕТОДОМ СПЕКТРОФОТОМЕТРІЇ

5.1 Спектрофотометричне визначення скополаміну гідроброміду в лікарських формах з використанням реакції N-оксидації калій пероксомоносульфатом

Скополаміну гідробромід - скопіновий естер l-тропової кислоти гідробромід. Він є головним складником суми алкалоїдів, які добувають з рослини Datura metel. Добувають його також з маточних розчинів після виділення атропіну та гіосциаміну з алкалоїдної фракції скополії [97]. При нагріванні з лугами або кислотами скополамін легко гідролізується з утворенням тропової кислоти та скополіну [85].

Скополаміну гідробромід у медичній практиці застосовують у дозах 0,25-0,5 мг per os або підшкірно (у вигляді крапель з вмістом препарату 2,5 мг/мл та 0,05% розчину для ін'єкцій відповідно) як заспокійливий засіб при лікуванні паркінсонізму, морської та повітряної хвороби, для розширення зіниці ока (у вигляді очних крапель 2,5 мг/мл) [85].

Для кількісного визначення скополаміну у лікарських формах застосовують метод кислото-основного титрування у середовищі органічних розчинників [85], а у насінні дурману індійського (Semen Daturae innoxiae) - метод гравіметрії [100]. Під час здійснення хіміко-токсикологічного аналізу рекомендовані високовибіркові методи тонкошарової, газової aбо рідинної хроматографії та масспектрометрія [101-103].

Нами pозроблено методики кількісного визначення скополаміну гідроброміду у 0,05% розчині для ін'єкцій та 0,25 мг/мл розчині очних крапель спектрофотометричним методом з використанням реакції N-оксидації калій гідрогенпероксомоносульфатом. Опрацьована нами методика непрямого спектофотометричного визначення скополаміну гідроброміду грунтується на окисненні атома Нітрогену калій гідрогенпероксомоносульфатом у лужному середовищі (рН=9,6) впродовж 2 хв, а відтак відновленні надлишку калій гідрогенпероксомоносульфата йодид-йонами з подальшим спектрофотометруванням утвореного трийодиду при 350 нм. За аналогічних умов паралельно виконують контрольний дослід (за відсутності скополаміну). Методом вольтамперометрії доведенно, що продуктом окиснення скополаміну є відповідний N-оксид (Е_1/2 =- 0,84 В, Нас.ХЕ, фон фосфатний буферний розчин з рН 6,0).

Побудова градуювального графіка: У мірну колбу на 25 мл вносять 1,00 мл випробуваного 0,05% розчину скополаміну гідроброміду та розбавляють до позначки дистильованою водою при 20єС. Послідовно відбирають від 2,50 до 10,00 мл отриманого розчину скополаміну у колбу на 25 мл, додають 10 мл фосфатного буферного розчину з рН 9,6 та 2,5 мл 10^-4 моль/л розчину калій гідрогенпероксомоносульфату при перемішуванні. Отриманий розчин доводять дистильованою водою до позначки та залишають на 30 хв до завершення реакції. У мірну колбу 25 мл відбирають 5,00 мл реакційної суміші, додають 1 мл 0,2 моль/л розчину сульфатної кислоти та 2 мл 5% розчину калій йодиду. Доводять водою до позначки, перемішують та фотометрують при л = 350 нм, використовуючи як компенсаційний розчин воду. Паралельно за аналогічних умов проводять контрольний дослід з тією ж кількістю калій гідрогенпероксомоносульфату (без скополаміну). Будують градуювальний графік різниці оптичних густин у контрольному та досліджуваних розчинах (ДА) залежно від концентрації скополаміну. На рис. 5.1 наведений градуювальний графік для кількісного визначення скополаміну гідроброміду. Рівняння має вигляд: ДА=23000с+0,001, де с - молярна концентрація скополаміну. Лінійна залежність дозволяє здійснювати спектрофотометричний аналіз методом показника або методом стандарту.

Методика визначення скополаміну гідроброміду у 0,05% розчині для ін'єкцій. У мірну колбу на 25 мл вносять 1,00 мл 0,05% розчину скополаміну гідроброміду та доводять об'єм розчину до позначки при 20єС. 5,00 мл отриманого розчину вносять у мірну колбу на 25 мл, додають 10 мл фосфатного буферного розчину з рН 9,6 та 2,5 мл 10^-4 моль/л розчину калій гідрогенпероксомоносульфату при перемішуванні. Отриманий розчин доводять дистильованою водою до позначки та залишають на 30 хв до завершення реакції. Вносять в колбу на 25 мл 5,00 мл отриманого розчину, 1,0 мл 0,2 моль/л розчину сульфатної кислоти та 2 мл 5% розчину калій йодиду, доводять об'єм дистильованою водою до позначки та перемішують. Паралельно виконують контрольний дослід на вміст калійної солі пероксокислоти (за відсутності скополаміну). Обидва розчини фотометрують на спектрофотометрі при л=350 нм. Вміст скополаміну гідроброміду Х, у %, розраховують за формулою:

Х=, де

ДА - різниця оптичних густин у контрольному досліді та у досліді з випробуваним розчином скополаміну;

М - молярна маса скополаміну гідроброміду, С₁₇, Н₂₁,NO₄•HBr•3H₂O, г/ моль;

- об'єм мірної колби, мл;

- об'єм розчину, взятий для аналізу, мл;

молярний показник світлопоглинання, 23000;

5 - коефіцієнт розбавлення.

Методика визначення скополаміну гідроброміду у 0,25 мг/мл розчині очних крапель. У мірну колбу на 25 мл вносять 2,00 мл розчину очних крапель скополаміну гідроброміду та доводять об'єм розчину до позначки при 20єС. 5,00 мл отриманого розчину вносять у мірну колбу на 25 мл, додають 10 мл фосфатного буферного розчину з рН 9,6 та 2,5 мл 10^-4 моль/л розчину калій гідрогенпероксомоносульфату при перемішуванні. Отриманий розчин доводять дистильованою водою до позначки та залишають на 30 хв до завершення реакції. Вносять в колбу на 25 мл 5,00 мл отриманого розчину, 1 мл 0,2 М розчину сульфатної кислоти та 2 мл 5% розчину калій йодиду, доводять об'єм дистильованою водою до позначки та перемішують. Розчин фотометрують на спектрофотометрі при л=350 нм. Визначення скополаміну гідроброміду в очних кралях виконують методом стандарту з розчином РСЗ скополаміну гідроброміду 0,25 мг/мл.

Вміст скополаміну гідроброміду Х, у мг/мл, в очних краплях розраховують за формулою:

Х=,

ДА - різниця оптичних густин у дослідах з контрольним та випробуваним розчинами;

ДА (РСЗ) - різниця оптичних густин у дослідах з контрольним розчином та розчином РСЗ.

С(РСЗ) - вміст скополаміну гідроброміду в розчині робочого стандартного зразка, мг/м

Рис. 5.1 Градуювальний графік для спектрофотометричного визначення скополаміну гідроброміду

Результати кількісного визначення скополаміну гідроброміду у 0,05 % модельному (еталонному) розчині та 0,25 мг/мл розчині очних крапель екстемпорального виготовлення наведені у табл. 5.1 та 5.2. Як видно, результати аналізу правильні в обох випадках, а відносне стандартне відхилення не перевищує 3,35%, що свідчить про високу точність одержуваних результатів за новоопрацьованою методикою.

Таблиця 5.1

Результати кількісного визначення скополаміну гідроброміду у 0,05% модельному розчині (n=7; Р = 0,95)

Взято для аналізу	Знайдений вміст, %	Метрологічні характеристики
1,00 мл, 0,50 мг/мл скополаміну гідроброміду (модельний розчин)	0,052 0,050 0,049 0,047 0,051 0,051 0,048	= 0,050 % S = 1,8•10-3 S = 0,7•10-3 = 1,7•10-3 RSD = 3,35 % е = 3,6 %; д =0%

Таблиця 5.2

Результати кількісного визначення скополаміну гідро броміду у 0,25 мг/мл розчині очних крапель (n=5; Р = 0,95)

Взято для аналізу	Знайдений вміст, мг/мл	Метрологічні характеристики
Розчину очних крапель скополаміну гідро броміду 0,250 мг/мл (екстемпоральна суміш)	0,241 0,257 0,245 0,255 0,250	= 0,250 мг/мл S = 6,7•10-3 S = 3,0•10-3 = 8,3•10-3 RSD = 2,7 % е = 3,3 %; д=0%

Отже, опрацьовані спектрофотометричні методики та показана можливість кількісного визначення скополаміну гідроброміду в очних краплях 0,25 мг/мл за молярним показником світлопоглинання (RSD =2,7 %, д =0%) та модельному розчині 0,5 мг/мл методом стандарту (RSD=3,35%; д=0%) з використанням реакції N-оксидації калій гідрогенпероксомоносульфатом.

Висновки до розділу 5

Опрацьовані спектрофотометричні методики та показана можливість кількісного визначення скополаміну гідроброміду в очних краплях 0,25 мг/мл за молярним показником світлопоглинання (RSD =2,7%, д =0%) та модельному розчині для ін'єкцій 0,5 мг/мл методом стандарту (RSD=3,35%; д=0%) з використанням реакції N-оксидації калій гідрогенпероксомоносульфатом [A6, A16].



РОЗДІЛ 6. ОПРАЦЮВАННЯ МЕТОДИК КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ ТРЕТИННИХ АМІНІВ У ВИГЛЯДІ АМІНОКСИДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗА ДОПОМОГОЮ КАЛІЙ ПЕРОКСОМОНОСУЛЬФАТУ МЕТОДОМ ВОЛЬТАМПЕРОМЕТРІЇ

6.1 Вольтамперометричне визначення кодеїну фосфату в лікарських формах у вигляді N-оксиду, одержанного за допомогою калій гідрогенпероксомоносульфату

Раніше Блажеєвським М.Є. була запропонована методика здійснення кількісного визначення кодеїну в субстанції у вигляді попередньо одержаного за допомогою аліфатичної дипероксикислоти N-оксиду методом класичної полярографії [21]. Однак запропонований метод не був поширений в аналітичній практиці, мабуть, через недоступність реагента, який необхідно добувати у лабораторії.

Нами запропоновано кількісне визначення кодеїну в лікарських формах виконувати методом вольтамперометрії на ртутному електроді у вигляді попередньо добутого N-оксиду за допомогою комерційно доступного та більш стійкого окисника, а саме калій гідрогенпероксомоносульфату. Установлено, що на фоні фосфатного буферного розчину з рН 6 добутий N-оксид кодеїну відновлюється з утворенням характерного піку при - 1,02 В. Концентраційні залежності висот піків у інтервалі (1-10)•10^-5 моль/л мали лінійний характер (r=0,996), що дозволяє використовувати їх для кількісних визначень.

Хімізм процесів N-оксидації, а відтак наступного відновлення на ртутному електроді може бути представлений схемою:

R₃N + KHSO₅ = R₃NO + K⁺ + HSO₄-

R₃NO +2е-+2Н⁺ = R₃N +Н₂О.



Типова вольтамперограма відновлення кодеїну N-оксиду на фоні фосфатного буферного розчину з рН 6,0 представлена на рис. 6.1.

Рис. 6.1 Типова вольтамперограма відновлення кодеїну N-оксиду (R₃NO)

1 мм=0,12 мкА (Y), 10 мм=0,200В (Х).

Е_1/2 =- 1,02 В, Нас.ХЕ на фоні фосфатного буферного розчину з рН 6,0 (с = 8·10^-5 моль/л).

Побудова градуювального графіку. У п'ять мірних колб на 100 мл послідовно вносили 1,00; 2,00; 4,00; 6,00; 8,00 мл 1•10^-3 моль/л розчину кодеїну фосфату додавали по 20 мл фосфатного буферного розчину з рН 9,2, 1,0 мл 1•10^-2 моль/л калій гідрогенпероксомоносульфату при перемішуванні, витримували суміш 5 хв, додавали 8,5 мл 0,2 моль/л розчину сульфатної кислоти та доводили об'єм дистильованою водою до позначки при +20єС. Послідовно переносили реакційну суміш до елекролізеру та знімали полярограми в інтервалі потенціалів від - 0,5 до - 1,8 В. За даними максимальних значень величин висот піків (при - 1,02 В) будували залежність між силою струму І, у мкА, та кінцевою концентрацією поляризатора, у моль/л (рис. 6.2).

Методика кількісного визначення кодеїну фосфату в пігулках „Кодтерпін^®”. Біля 2,5 г розтертих у порошок (4 таблеток) випробуваного препарату кількісно переносять у хімічний стакан на 100 мл, додають 70 мл нагрітої до 40-50 єС дистильованої води і ретельно збовтують впродовж 10 хв. Після цього суміш фільтрують у мірну колбу на 100 мл через паперовий фільтр з червоною смужкою, осад на фільтрі ретельно прополіскують, розчин охолоджують до 20єС і доводять до позначки дистильованою водою. У мірну колбу на 100 мл вносять 4,00 мл одержаного розчину кодеїну фосфату, додають 5 мл фосфатного буферного розчину з рН 9,2, 1,0 мл 1•10^-2 моль/л калій гідрогенпероксомоносульфату при перемішуванні, витримують суміш 5 хв, додають 2 мл 0,2 моль/л розчину сульфатної кислоти та доводять об'єм дистильованою водою до позначки при +20єС. Кількісно переносять реакційну суміш до елекролізеру та знімають полярограми в інтервалі потенціалів від 0,5 до 1,8В. Вимірюють силу струму І, у мкА. Аналогічно виконують дослід з розчином РСЗ кодеїну фосфату: у мірну колбу на 100 мл вносять 4,00 мл розчину РСЗ, додають 5 мл фосфатного буферного розчину з рН 9,3, 1,0 мл 1•10^-2 моль/л калій гідрогенпероксомоносульфату при перемішуванні, витримують суміш 5 хв, додають 2,0 мл 0,2 моль/л розчину сульфатної кислоти та доводять об'єм дистильованою водою до позначки при +20єС. Переносять реакційну суміш до елекролізеру та знімають полярограми в інтервалі потенціалів від - 0,5 до - 1,8 В. Вимірюють силу струму І, у мкА. Вміст кодеїну фосфату Х, у г до однієї пігулки, розраховують за формулою:

де с_сm - вміст кодеїну фосфату у розчині РСЗ, 0,4244 мг/мл;

І_х - сила струму (висота піку)у робочому досліді, мкА;

І_ст - сила струму (висота піку) у досліді з розчином РСЗ, мкА;

100 - об'єм мірної колби;

m_н - наважка розтертих таблеток, г;

- усереднена маса таблетки, г.

1000 - коефіцієнт перерахунку у г.



Методика визначення однорідності дозування кодеїну фосфату у пігулках „Кодтерпін^®”

Біля 0,65 г порошку розтертих таблеток кількісно переносять у мірну колбу на 100 мл, додають 70 мл нагрітої до 40-50єС дистильованої води, ретельно збовтують впродовж 10 хв, охолоджують до 20єС і доводять об'єм до позначки дистильованою водою. Після цього суміш фільтрують через фільтр з червоною смужкою. У мірну колбу на 25 мл вносять 4,00 мл одержаного розчину кодеїну фосфату, додають по 5 мл фосфатного буферного розчину з рН 9,2 (0,2 моль/л, К₂НРО₄), 0,25 мл 1•10^-2 моль/л калій гідрогенпероксомоносульфату при перемішуванні, витримують суміш 5 хв, додають 2,0 мл 0,2 моль/л розчину сульфатної кислоти та доводять об'єм дистильованою водою до позначки при +20єС. Переносять реакційну суміш до елекролізеру та знімають полярограми в інтервалі потенціалів від - 0,5 до - 1,8 В. Вимірюють силу струму у мкА при Е= -1,02 В. Аналогічного порядку додавання реактивів дотримуються під час виконання досліду з розчином РСЗ кодеїну фосфату: у мірну колбу на 25 мл вносять 1,00 мл розчину РСЗ кодеїну фосфату, додають 5 мл фосфатного буферного розчину з рН 9,2, 0,25 мл 1•10^-2 моль/л калій гідрогенпероксомоносульфату при перемішуванні, витримують суміш 5 хв, додають 2,0 мл 0,2 моль/л розчину сульфатної кислоти та доводять об'єм дистильованою водою до позначки при +20єС. Переносять реакційну суміш до елекролізера та знімають полярограми в інтервалі потенціалів від - 0,5 до - 1,8 В. Вимірюють силу струму І, у мкА.

Вміст кодеїну фосфату Х, у г до однієї пігулки, розраховують за формулою:

,

де с_сm - вміст кодеїну фосфату у розчині РСЗ, 0,4244 мг/мл;

І_х - сила струму (висота піку) у робочому досліді, мкА;

І_ст - сила струму (висота піку) у досліді з розчином РСЗ, мкА;

25 - об'єм мірної колби;

m_н - наважка розтертих таблеток, г;

- усереднена маса таблетки, г.

1000 - коефіцієнт перерахунку у г.

Рис. 6.2 Градуювальний графік полярографічного визначення кодеїну фосфату у вигляді відповідного N-оксиду. рН =6,0

Результати кількісного визначення кодеїну фосфату в таблетках «Кодтерпін» по 0,008 г представлені в табл. 6.1. Як видно, при аналізі таблеток відносне стандартне відхилення не перевищує 3,8%.

Отже, запропонована нова методика та показана можливість здійснення кількісного визначення кодеїну фосфату у таблетках „Кодтерпін^®” по 8 мг методом вольтамперометрії у вигляді N-оксиду, попередньо одержаного за допомогою калій пероксомоносульфату. RSD = 3,8%, д = 1,3% (n=7; P=0,95%). Опрацьована методика придатна для визначення кодеїну фосфату у одній таблетці лікарського засобу „Кодтерпін^®”.



Таблиця 6.1

Результати кількісного визначення кодеїну фосфату в таблетках „Кодтерпін^®”

Взято для аналізу	Знайдений вміст, г	Метрологічні характеристики
Кодтерпін ІС табл. по 0,008 г (ВАТ „Інтерхім”, Україна), сер. 4290409 (0,0072...0,0088)	0,0081 0,0078 0,0077 0,0086 0,0081 0,0078 0,0080	= 0,0080 S = 3,0•10-4 S = 1,1•10-4 = 2,8•10-4 RSD = 3,8 % е = 3,5 % д* = 1,3 %

Примітка. *Розрахунок здійснений за даними середнього вмісту, знайденого за допомогою референтної методики [56]

6.2 Вольтамперометричне визначення атропіну сульфату та скополаміну гідроброміду у лікарських формах у вигляді N-оксиду, одержанного за допомогою калій пероксомоносульфату

Атропін - біс(1R,3r,5S)-3-[(RS)-(3-гідрокси-2-фенілпропіоніл)окси]-8-метил-8-азабіцикло [3.2.1] октану сульфат - відомий офтальмологічний засіб, котрий застосовується для діагностичного розширення зіниці під час дослідження очного дна; для досягнення паралічу акомодації з метою визначення істинної рефракції ока, у комплексній терапії запальних захворювань, травм ока і емболій, спазмів центральної артерії сітківки.

Препарат випускають у вигляді очних крапель з вмістом атропіну сульфату 10 мг/мл; допоміжні речовини: натрій метабісульфіт, натрій хлорид, вода для ін'єкцій [68, 98].

Аналітична нормативна документація рекомендує застосовувати для кількісного визначення атропіну сульфату в очних краплях метод високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ) з використанням спектрофотометричного детектування при 257 нм [85].

Актуальним і надалі залишається завдання опрацювання відносно дешевих та водночас простих у виконанні методик кількісного визначення атропіну сульфату в присутності допоміжних речовин і супутніх домішок. Так, для кількісного визначення третинних амінів методом полярографії запропоновано останній попередньо N-оксидувати гідроген пероксидом з утворенням електрохімічно активного N-оксиду (АО) [104]. Проте виконання процесу N-оксидації гідроген пероксидом через його порівняно невисоку окиснювальну здатність є досить утруднене: вимагає тривалого нагрівання при 40єС. Недоліком відомого методу є також необхідність руйнування надлишку окисника після завершення реакції, оскільки потенціали півхвиль відновлення АО та гідроген пероксиду є надто близькі для диференціювання.

Застосування як окисника атропіну калій пероксомоносульфату (КНSO₅) дозволяє уникнути зазначених вище недоліків. Установлено, що на фоні фосфатного буферного розчину з рН 5,5 добутий N-оксид атропіну відновлюється з утворенням характерного піку при - 0,76. Концентраційна залежність висот піків у інтервалі концентрацій (1-10)•10^-5 моль/л мали лінійний характер (r=0,983), що дозволяє використовувати її для кількісних визначень.

Хімізм процесів N-оксидації, а відтак наступного відновлення на ртутному електроді може бути представлений схемою:

R₃N + KHSO₅ = R₃NO + K⁺ + HSO₄-

R₃NO +2е-+2Н⁺ = R₃N +Н₂О.

Побудова градуювального графіку. У п'ять мірних колб на 25 мл послідовно вносять 0,40; 1,20; 2,00; 2,80; 4,00 мл розчину РСЗ атропіну сульфату, додають по 20 мл фосфатного буферного розчину з рН 10,0, по 0,30 мл 2•10^-2 моль/л калій гідрогенпероксомоносульфату при перемішуванні, витримують суміш 30 хв та доводять об'єм дистильованою водою до позначки при +20єС. З кожної колби відбирають по 5,00 мл одержаної суміші і переносять у мірні колби на 20 мл, додають по 2 мл 0,1 моль/л розчину сульфатної кислоти, об'єм доводять до позначки 0,2 моль/л фосфатним буферним розчином з рН 5,5 і ретельно перемішують.

Полярограми реєструють на ділянці потенціалів від - 0,4 до - 1,4 В. На полярограмах вимірюють висоти піків стандартів. За усередненими результатами будують графік залежності висоти піку І, у мкА, та кінцевою концентрацією атропіну сульфату с, у моль/л.

Рівняння градуювального графіку має вигляд: І =(0,078±0,001)·10⁵·с (r = 0,983) (рис. 6.3).

Методика кількісного визначення атропіну сульфату в 0,1% розчині для ін'єкцій. У мірну колбу на 25 мл вносять 2,00 мл випробуваного 0,1% розчину для ін'єкцій, додають по 20 мл фосфатного буферного розчину з рН 10,0, 0,30 мл 2•10^-2 моль/л калій гідрогенпероксомоносульфату при перемішуванні, витримують суміш 25-30 хв та доводять об'єм дистильованою водою до позначки при +20єС. З колби відбирають 5,00 мл одержаної суміші і переносять у мірну колбу на 20 мл, додають 2 мл 0,1 моль/л розчину сульфатної кислоти і об'єм доводять до позначки 0,2 моль/л фосфатним буферним розчином з рН 5,5 і ретельно перемішують.

Полярограму реєструють на ділянці потенціалів від - 0,4 до - 1,4 В. На полярограмі вимірюють висоту піку (Е_1/2 =- 0,76 В, Нас. ХЕ). Вміст атропіну сульфату в пробі знаходять методом стандарту з розчином РСЗ 1,0 мг/мл.

Вміст атропіну сульфату в лікарській формі Х, у мг/мл, розраховують за формулою:

,

де с_сm - вміст атропіну сульфату у розчині РСЗ, 1,0 мг/мл;

І_х - сила струму у робочому досліді, мкА;

І_ст - сила струму у досліді з розчином РСЗ, мкА.

Методика визначення вмісту атропіну сульфату в 0,1% розчині для ін'єкцій. У мірну колбу на 25 мл вносять 1,00 мл випробуваного 0,1% розчину для ін'єкцій, додають 20 мл фосфатного буферного розчину з рН 10,0, 0,15 мл 2•10^-2 моль/л калій гідрогенпероксомоносульфату при перемішуванні, витримують суміш 25-30 хв та доводять об'єм дистильованою водою до позначки при +20єС. З колби відбирають 5,00 мл одержаної суміші і переносять у мірну колбу на 10 мл, додають 2 мл 0,1 моль/л розчину сульфатної кислоти, об'єм доводять до позначки 0,2 моль/л фосфатним буферним розчином з рН 5,5 і ретельно перемішують.

Полярограми реєстрували на ділянці потенціалів від - 0,4 до - 1,4 В. На полярограмі вимірювали висоту піку. Вміст атропіну сульфату в пробі знаходять методом стандарту.

Вміст атропіну сульфату в лікарській формі Х, у мг/мл, розраховують за формулою:

,

де с_сm - вміст атропіну сульфату у розчині РСЗ, 1,0 мг/мл;

І_х - сила струму у робочому досліді, мкА;

І_ст - сила струму у досліді з розчином РСЗ, мкА.

Результати кількісного визначення атропіну сульфату в 0,1% розчині для ін'єкцій наведені у табл. 6.2, із яких видно, що визначення атропіну сульфату за опрацьованим способом можливе із задовільною точністю (RSD = 4,3%, д = 0).

Рис. 6.3 Градуювальний графік полярографічного визначення атропіну сульфату у вигляді N-оксиду

Таблиця 6.2

Результати кількісного визначення атропіну сульфату в 0,1% розчині для ін'єкцій (Р = 0,95)

Взято препарату для аналізу	Знайдений вміст, мг/мл	Метрологічні характеристики
Атропіну сульфат розчин для ін'єкцій 0,99 мг/мл (ТОВ „ДЗ ДНЦЛЗ”, Харків, Україна), сер. 70608 (0,90...1,10)	0,96 0,95 1,04 1,05 0,97 0,96 1,02	= 0,99 S = 4,23•10-2 S = 1,60•10-2 = 3,92•10-2 RSD = 4,3 % е = 3,95 % (д* = 0)

Примітки: *Розрахунок здійснений за даними середнього вмісту, знайденого за допомогою референтного методу (Фармакопеї Великобританії 2009)

Методика кількісного визначення атропіну сульфату в очних краплях 10 мг/мл. У мірну колбу на 25 мл вносять 2,50 мл випробуваного розчину очних крапель, доводять дистильованою водою до позначки і ретельно перемішують. Відбирають за допомогою піпетки 2 мл одержаного розчину і вносять у мірну колбу на 25 мл, додають по 20 мл фосфатного буферного розчину з рН 10,0, 0,30 мл 2•10^-2 моль/л калій гідрогенпероксомоносульфату при перемішуванні, витримують суміш 25-30 хв та доводять об'єм дистильованою водою до позначки при +20єС. З колби відбирають 5,00 мл одержаної суміші і переносять у мірну колбу на 20 мл, додають 2 мл 0,1 моль/л розчину сульфатної кислоти і об'єм доводять до позначки 0,2 моль/л фосфатним буферним розчином з рН 5,5 і ретельно перемішують.

Полярограму реєструють на ділянці потенціалів від - 0,4 до - 1,4 В. На полярограмі вимірюють висоту піку. Вміст атропіну сульфату в пробі знаходять методом стандарту з розчином РСЗ 1,0 мг/мл.

Вміст атропіну сульфату в лікарській формі Х, у мг/мл, розраховують за формулою:

,

де с_сm - вміст атропіну сульфату у розчині РСЗ, 1,0 мг/мл;

І_х - сила струму у робочому досліді, мкА;

І_ст - сила струму у досліді з розчином РСЗ, мкА.

На рис. 6.4 показаний градуювальний графік кількісного визначення скополаміну гідро броміду у модельних розчинах у вигляді відповідного аміноксиду за описаною вище методикою для кількісного визначення атропіну сульфату.

Отже, опрацьовані методики та показана можливість кількісного визначення атропіну сульфату в розчині для ін'єкцій та очних краплях 10 методом вольтамперометрії у вигляді N-оксиду, попередньо одержанного за допомогою калій пероксомоносульфату. Під час аналізу розчину для ін'єкцій 1 мг/мл RSD = 4,3%, д = 0 (n=7; P=0,95%).



Рис. 6.4. Градуювальний графік полярографічного визначення скополаміну гідроброміду у вигляді N-оксиду скополаміну.

Висновки до розділу 6

Запропонована методика та показана можливість здійснення кількісного визначення кодеїну фосфату у в таблетках „Кодтерпін^®” по 8 мг методом вольтамперометрії у вигляді N-оксиду, попередньо одержаного за допомогою калій пероксомоносульфату. RSD = 3,8%, д = 1,3% (n=7; P=0,95%). Опрацьована методика придатна для визначення кодеїну фосфату у одній пігулці „Кодтерпін^®” [A 4, A 7, A 15].

Опрацьовані методики та показана можливість кількісного визначення атропіну сульфату в лікарських формах методом вольтамперометрії у вигляді N-оксиду, попередньо одержанного за допомогою калій пероксомоносульфату. При аналізі розчину для ін'єкцій 1 мг/мл RSD = 4,3%, д = 0 (n=7; P=0,95%). Запропонована методика здійснення кількісного визначення атропіну сульфату в очних краплях 10 мг/мл. Опрацьована методика та показана можливість кількісного визначення скополаміну у водних розчинах [A5, A7, A13].



ВИСНОВКИ

Розвґязана наукова задача - обґрунтована можливість та показані переваги застосування калій гідрогенпероксомоносульфату як аналітичного реагента у кількісному фармацевтичному аналізі лікарських препаратів, які містять третинний амінний нітроген.

1. Виведене узагальнене рівняння окисно-відновного потенціалу системи пероксомоносульфат/сульфат та здійснена його теоретична інтерпретація. Показано, що при підвищенні рН розчину окисно-відновний потенціал системи пероксомоносульфат/сульфат зменшується.

2. Встановлено, що кінетика реакцій N-окиснення третинних амінів підпорядковується загальним закономірностям специфічного кислотно-основного каталізу, перебігає кількісно і стехіометрично за механізмом нуклеофільного заміщення в-атому Оксигену пероксидного угруповання іонів пероксомоносульфату. Виведене кінетичне рівняння реакції.

3. Опрацьовані уніфіковані методики та показана можливість здійснення кількісного визначення вмісту основної речовини у субстанціях та лікарських препаратах, які містять третинний амінний нітроген (лідокаїн, тримекаїн, трамадол, кодеїн, атропін, дифенгідрамін та мепівакаїн) методом оберненого йодометричного титрування залишку калій гідрогенпероксомоносульфату.

4. Опрацьовані методики та показана можливість кількісного визначення скополаміну гідроброміду в очних краплях за реакцією N-оксидації у лужному середовищі методом непрямої спектрофотометрії за залишком окисника у вигляді трийодиду.

5. Опрацьовані методики та показана можливість кількісного визначення алкалоїдів кодеїну фосфату, атропіну сульфату та скополаміну в модельних розчинах та лікарських формах методом вольтамперометрії у вигляді їх N-оксидів, одержаних за допомогою калій гідрогенпероксомоносульфату.

6. Методика визначення кодеїну основи у проміжних продуктах виробництва таблеток Кодерпін ІС з використанням калій гідрогенпероксомоносульфату як аналітичного реагента впроваджена у практику роботи фармпідприємства ВАТ «IнтерХім», Одеса, Україна.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Caro H. Zur Kenntniss der Oxydation aromatischer Amine// Zeitschriff fьr angewandste Chemie. - 1898. - B.11, №36. - S. 845-846.

2. Беляев Е.Ю. Ароматические нитрозосоединения/ Е.Ю. Беляев, Б.В. Гидаспов. - Л.: Химия, 1988. - 176 с.

3. Ball D.L., Edwards J.O. The calysis of the decomposition of Caro's acid//Phys. Chem. - 1958. - Vol.62, №3 -P.343-345.

...