У кінці 14 і впродовж 15 ст. Коломия, незважаючи на тяжкі соціально-побутові умови, пов'язані з колонізаційною політикою шляхти та боротьбою з татарами, за свідченням джерел, значно розбудувалася. Укріплено замок, зведено новий домініканський монастирь, що в часи неспокою міг успішно замінити оборонну споруду зведено чимало громадських споруд, серед котрих млини, пекарні, корчми, солеварні тощо. Люстраційний акт 1565 подае відомості про деякі вулиці Коломиї / Лельову, Снятинську, Зарінок /, вказуе на існування двох млинів, до котрих підведено воду з Прута.

З 13 ст. почався місійний рух домініканців на схід, особливо в Галичину, східна політика Лешка Білого сприяла цьому чернечому угрупуванню заснувати свій монастир і на землях Руси.1231 Папа звернувся зі спеціальним листом "… в справах початку місії домініканців на Русь”, 1238 в Галичині вже засновано їх перший монастир. А 1246 подібний монастир засновано в Коломиї. Разом з цим, прийшла в Галичину нова течія в архітектурі - готика. З польських джерел довідуємося, що цей монастир проіснував до початку 15 ст. а 1413 король Владислав Ягайлончик заклав заміст старого, навий домініканський монастир.

З рисунку виконаного за польською мініатюрою, довідаємося, що то була велика як для Коломиї споруда.

Зовнішні форми споруди було укладено надмірною архітектурною пластикою, витриманою в псевдоготичному стилі. Згадується цей монастир І в люстраційному акті 1616 де вказано на його місцезнаходження - північно-західна частина міста, біля Пруту." В 1589 р. - згадується в люстраційному акті 1616, на Коломию напали турки і татари, мешканців вирізали, а забудування разом з гарним монастирем домініканців, що знаходився над самим Прутом, спалено…”

Саме в ці часи споруджено в Коломиї Спаську церкву.

Згідно з джерелами сталося це 1587. За композиційними ознаками, вона належить до хрещатих у плані, утворених перетином прямокутників. Міркувати про первісний стан споруди не важко, бо за свою історію не зазнала істотних змін. За свідченням Ю. Целевича, пережила вона дві реставрації - 1648, 1767, 1845 церкву було перебудовано. Під час перебудови дещо змінився її зовнішній вид: видовжено бокові рамена, зменшено купол, а в інтер'єрі - перенесено вівтар у північне крило. Є відомості, що починаючи з 1610, поруч з церквою почали засновувати монастир, приналежнипй до Скиту Манявського: "… коло половини 12 ст. пішли по волі своіх основателів взавідетельство Скиту іще два інші на Покуттю ново заложені монастирі, в Товмачику та Коломиї…” А під роком 1767 намісник Скитський Донат Миляновський в своій маніфестаціі зазначив, що на реставрацію монастиря "…дав коломийський староста Станіслав Потоцький много грунтів, полів, лісів і сіножатей…” Монастир був дерев'яним, стояв коло церкви Спаса,

Поруч Спаської церкви 1587 збудовано дзвіницю. Двоярусна споруда, нижня частина якої виконана в зруб, а верхня - каркасна. Квадратовий зруб закінчується на рівні широкого піддашшя, а верхня, каркасна частина представляе ярус голосників.

З 17 ст. починається новий період в історіі будівництва Коломиї: з 1616 місто будували на новому місці. Люстраційна комісія, що перебувала тоді в Коломиї, надала ій право будуватися на північних окраїнах коломийських земель. Цей крок королівської адміністрації було викликано не стільки знищенням міста татарами, пожежами та водами Пруту, скільки швидким розвитком міст у Галичині, пожвавленням торговельних відносин із Західною Європою і значними впливами західноєвропейської будівельної культури. З цього часу розпочалось більш-менш продумане будівництво Коломиї. Ця ж люстраційна комісія зазначала, що зобов'язує війта Корицінського стежити за порядком в розбудові міста: війта також зобов'язано забезпечити спорудження нового замку, оборонних споруд, валів та воріт. Новий замок, зовнішній вид котрого наведено в нарисі про Коломию М. Сівака, являв собою масивну дерев'яну споруду, обнесену високими валами, на кутах котрих споруджено дві вежі. В люстраційномі акті 1627 зазначається, що в Коломиї "… побудовано новий замок, обнесений з трьох сторін валами з парканами, а з четвертого боку споруджено вал з частоколом, дві вежі і три брами”.

Цей замок і став композиційним центром Коломиї, від нього тяглися головні вулиці, ринкова площа. У цей же час споруджено навий монастир домініканів. Зведено його на тому місці, де пізніше, в 1875 розпочали будувати ратушу і магістрат. Коломийська газета "Русская Рада” повідомляла, що "… при копанню фундаментів під ратушу в Коломиї відкрито довгі і широкі кам”яні фундаменти… На тому місці стояв латинський кляштор домініканців”. Залишки фундаментів дозволяють припустити, що монастир не був дерев'яним, а вміщений в дослідженні М. Сівака " Місто на Покутті" рисунок репродукований з польського джерела, засвідчуе, що стіни монастиря зведено із використанням фахверка. На фасадах кляштору виразно прочитується решітка цього відомого на Заході способу укладення стін. Е свідчення, що з кінця 17 ст. дерев”яне будівництво Коломиї було витіснено цегляним. Причиною цього стало насамперед виснаження навколишніх лісів, що іх безжально вирубували на потребу різноманітних промислів. Щоправда, в цьому відіграло значну роль і те, що в містах Польщі розпочали зводити капітальніші будівлі, а Коломия з іі розвиненими промислами І ічисленними німецькими та еврейськими колоністами була одним з перспективних міст Корони. Саме в цей час евреї забудували навколоринкову площу, зводили нову синагогу, а в північно-західній околиці міста німецькі колоністи споруджували житлові будинки, школи та німецький костел.

Різноманітні зміни в будівництві Коломиї розпочалися з входом після розподілу Польщі 1772 Галичини до складу Австрії. Можна навіть стверджувати, що з цього часу в Коломиї починає розвиватись архітектура масова, котру творили будівельники-ремісники, дотримуючись народних традицій, а архітектура офіційна, яку формували певні ідеологічні завдання, що ставилися перед архітекторами-фахівцями замовниками такої архітектури були влада, церква та, звісно, багата шляхта разом з молодою буржуазією.

1775 року в Коломиї в стилі бароко будується величний парафіяльний костел. З польської мініатюри довідуємося, що це був великий кам'яний собор, стіни котрого чітко членувалися на яруси й були прикрашені пишним архітектурним декором, вікна великі і витягнуті по вертикалі.1830 року костел частково згорів, майже повністю було знищено його зовнішній вид. Під час відбудови костелу, що продовжувалась аж до 1895, значно змінено його зовнішній вид та інтер”яр, спрощено декоративну пластику фасадів, зменшено різні кам2яні деталі та скульптуру головного фасаду.

Крім парафіяльного костелу, збереглося і графічне зображення зовнішнього виду великої синагоги. Наприкінці 18 ст. синагогу було перебудовано, стіни прикрашено численними декоративними елементами барочного стилю: на жаль, нічого не можна сказати про її інтер'єр, що також зазнав певних змін під час реставраційних робіт 1798.

З 18 ст. до наших часів не збереглися, крім згаданих вже, жодних споруд, натомість 19 ст. у відношенні архітектурних пам'яток - багатіше. По-перше, з кінцем 19 ст. з'явилися в Коломиї перші листівки, на котрих зображено вулиці та площі міста, а з 20 ст. коли в Коломиї розпочав свою діяльність Оренштайн Яків, друкували численні листівки з видами центру та різних кутків міста - рисунки його забудов, вул. Костюшки, Собеського, Ягайлонської, алеї Вольносці, пл. Карпінського парку з пам'ятником А. Міцкевичу, видами окремих будинків та цілих архітектурних ансамблів - військових казарм, ратуші, гімназії, казарм на Курцвайлівці, єврейської школи, спортивного товариствап "Сокіл”, костелу езуїтів на вул. Крашевського тощо. По-друге, до наших часів майже всі будинки дійшли з незначними змінами, тому вести мову про архітектуру Коломиї пізніших часів значно легше. З листівок і збережених забудов, з газетних повідомлень довідуемось, що вже в цей час в міському уряді створено так званий інженерний відділ, в обов”язки якого входило стежити за плановістю розбудови міста. Саме в цей час вулиці роблять значно ширшими і прямими, деякі вже до початку 20 ст. викладаються кам”яними плитами. Ті ж вулиці, що безпосередньо лучилися до центральних торговельних шляхів, вимощувалися шутром, пізнішекам”яними плитами різних форм. Уже з кінцем 19 ст. вулиці перестають виконувати роль лише магістралі для руху людей І транспорту, але поступово організовують навколишню забудову. По-трете, преса, українська і польська, починаючи з 19 ст. подає багато різних і цікавих у плані архітектури повідомлень про загальне будівництво в Коломиї, про спорудження окремих громадських будинків. Так " Газета Коломийська " сповіщала про завершення будівництва церкви Св. Михаїла /1855/ гімназіі /1875/, ратуші і магістрату /1877/, ощадноі каси /1892/, гончарноі школи /1893/, нового приміщення операційного залу почти /1895/, скарбничого ураду /1897/, езуїтського костелу /1898/, про добудову залізничного вокзалу /18989/, міської лікарнгі /1905/, Народного дому /1901/, тощо. Зі сторінок Коломийських газет довідуемося про причетність до спорудження в Коломиї приватних будинків відомих тоді архітекторів Висякевича, Кшичковського, Бакера, Левинського, Лушпинського, Захаріевича.

Як і у всій Галичині, в Коломиї з середини 19 ст. будівництво житлового і побутового призначення перейметься елементами механічного поєднання різних стилів, як в одній будівлі так і різних. Одніею з фаз цього стилю був відомий в деяких західноєвропейських країнах так званий віденських ренесанс”. Прояви цього сталю помітні в багатьох будовах Коломиї. Іх фасади оформлено із застосуванням класичних архітектурних форм в поєднанні з багатством рельєфів і різного виду скульптури. А в останніх роках 19 та на початку 20 ст. в архітектурі Коломиї проявляються ознаки нових фаз еклектики - стилів модерн та функціоналізму. У модерні збудовані будинки на вул. Театральній, 36, приміщення Будинку школяра, будинки на пл. Ірчана. Ознаками функціоналізму помічено декілька будинків у Коломиї, але найвиразніше цей стиль виявився в будинку 23 по вул. Театральній та 21 на вул. Шевченка.

З поширенням на західноукраїнських землях українського архітектурного стилю, в Коломиї з'являються громадські та приватні споруди, в зовнішніх формах котрих чітко проступають елементи народного дерев'яного будівництва Це насамперед приміщення 2Сокола”, збудоване за проектом архітектора Леванського /1900/ а також декілька особняків, здебільшого знесених. У період між двома світовими війнами, властиво до 1939 року, за час польського панування визначних громадських будинків в Коломиї не зведено, але в місті з'явилося багато приватних будівель, в архітектурі котрих пластика стає лаконічною і простою. Стіни менше прикрашаються орнаментикою, а якщо її і вводять, то лише такою мірою, щоби вона підкреслювала архітектурну форму. Такі будинки споруджувалися на околиці міста, Здебільшого, в мальовничих куточках Коломиї.

2. Дерев'яна архітектура Коломийщини