Архітектурно-планувальне перетворення районів садибної забудови в містах України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

УДК 711.585

18.00.04 - Містобудування і ландшафтна архітектура

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНЕ ПЕРЕТВОРЕННЯ РАЙОНІВ САДИБНОЇ ЗАБУДОВИ В МІСТАХ УКРАЇНИ

ВОЙКО Наталія Юріївна

Київ-1999

Дисертація є рукописом.

Роботу виконано у Державному науково-дослідному і проектному інституті містобудування(НДПІ містобудування).

Науковий керівник: Доктор архітектури, професор ДЬОМІН Микола Мефодійович

Офіційні опоненти:

Доктор архітектури , професор Родічкін Іван Дмитрович, Київський національний університет будівництва і архітектури (м. Київ)

Кандидат архітектури, старший науковий співробітник Яременко Лариса Василівна НДІ теорії та історії архітек-тури і містобудування (м. Київ)

Провідна установа Українська академія мистецтв

Захист відбудеться “24“ червня 1999 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.056.02 при Київському національному університеті будівництва і архітектури за адресою: 252037, м.Київ-37, Повітрофлотський проспект, 31, аудиторія 466

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету будівництва і архітектури.

Автореферат розісланий “21“ травня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат архітектури, доцент Тімохін В.О.

ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В умовах соціального та культурного відродження, перебудови економіки та господарської діяльності України зростає значення проблеми реконструкції міст, ефективного використання їх архітектурно-містобудівного і соціально-культурного потенціалу. Складність організації цього процесу обумовлена тим, що у сфері реконструкції тісно сплітаються соціально-економічні, історико-культурні, архітектурно-естетичні проблеми.

В рамках широкого кола проблем реконструкції міст особливе місце належить питанням реконструкції районів малоповерхової садибної забудови (МСЗ), яка склалася. Сучасний стан цієї забудови характеризується занедбаністю та соціальною деградацією.

Райони МСЗ в великих, крупних та найкрупніших містах становлять значну за розмірами категорію земель - приблизно 20% міських територій. Житловий фонд в них складається із приватних володінь, в яких зосереджено близько 35% об'єму міського фонду. Територія районів МСЗ не відповідає сучасному рівню міського благоустрою за рахунок низьких соціальної та інженерної інфраструктури. Сьогодні в приватному фонді в містах обладнано водопроводом та каналізацією тільки 25% житла. Обслуговування відрізняється роздрібненістю та недостатнім розвитком. В районах індивідуальної МСЗ середня щільність житлового фонду складає трохи більше 500 м² загальної площі на гектар, що в 9-10 разів менше ніж, в районах багатоповерхової забудови. Одночасно ці райони знаходяться на ділянках міської території, ціна якої на порядок перевищує вартість розташованих на ній будинків і споруд.

Проблема реконструкції районів МСЗ посилюється тим, що існуючий механізм реалізації та фінансування дуже дорогих заходів по реконструкції сьогодні не вкладається в традиційні рамки реалізації проектних рішень при стадійному проектуванні та управлінні розвитком міст, які склалися. Відсутнє також нормативно-методичне забезпечення проектування реконструкції районів МСЗ в умовах ринкової економіки. Серйозною перешкодою для здійснення реконструкції є розрізненість організацій, які управляють окремими питаннями реконструкції міста. В місцевих органах адміністрації практично відсутня повна інформація про стан забудови, рух фонду, чітко не визначено місце реконструкції в загальному процесі містобудівного проектування та управління будівництвом.

Перехід до ринкових відносин та виникнення різних форм власності обумовлюють розвиток малоповерхового будівництва, збільшення типів житла, громадських підприємств, підвищення вимог до якості житлового середовища та зміни підходу до проектування.

В нових соціально-економічних умовах виникає необхідність створення механізму, що включає нормативно-методичне забезпечення, та управляє реалізацією реконструкції. Важливим етапом в цьому процесі є етап проектування, де формується головна ідея перетворення міського середовища. В нових умовах потрібен принципово новий підхід до проектування, який потребує критичного аналізу професійних концепцій, понять та ідей, які склалися. В останні роки спостерігається тенденція вдосконалення процесу проектування, що зв'язано з проектуванням реконструкції.

Таким чином, актуальність цієї проблеми визначають:

відсутність нормативно-методичного забезпечення проектування районів МСЗ в умовах ринкової економіки;

відсутність механізму управління реалізацією реконструкції;

необхідність розробки нового методичного підходу в умовах існуючої системи проектування;

необхідність реконструкції МСЗ у зв'язку з невідповідністю житлових показників встановленим міжнародним нормам.

Важливе методичне значення для рішення наукової проблеми, яка поставлена в дисертації, мають роботи: в галузі системного аналізу, моделювання та управління розвитком містобудівних систем Е.П.Григор'єва Д.Н.Яблонського, Г.А.Заблоцького, Г.Й.Фільварова, М.М.Дьоміна, Г.І.Лаврика, А.М.Рудницького, Ю.П.Бочарова, В.Д.Гіт-берга; в галузі структурно-функціонального аналізу містобудівних систем А.Е.Гутнова, В.А.Плінера; в галузі соціальних проблем містобудування З.Н.Яргіної, Л.Н.БармашиноЇ; в галузі архітектурно-планувальних аспектів проектування і містобудівного нормування В.Ф.Макухіна, Г.В.Рожкова, Т.С.Нечаєвої; в галузі автоматизації системи містобудівного проектування Є.С.Олєй-нікова, А.Л.Лаушкіної, Л.Н.Авдотьїна, М.В.Демків, М.С.Авдєєвої, Х.Р.Джумабаєва; в галузі розвитку індивідуального будівництва А.Ю.Колобової, Є.Баженової, Н.М.Трубникової, Т.Доценко; в галузі реконструкції житлової забудови В.Васильченко, О.В.Васіної, В.Ануфрієнко, М.М.Каменської, В.А.Лаврова, А.В.Махровської, Т.В.Устенко, Б.А.Портнова, Т.Д.Товстенко та ін.

Істотний інтерес для вивчення цієї проблеми представляють роботи зарубіжних дослідників К.Лінча, Дж.Форрестера, Ф.Франке, І.Владимирова, Т.Кабуса та ін.

Приведений перелік охвачує найбільш значні роботи, що стосуються цієї проблеми. Аналіз проектної практики, наукових розробок засвідчує про недостатнє вивчення цих питань, необхідність виконання спеціального дослідження, яке направлено на методологічне забезпечення проектування районів МСЗ.

Мета роботи удосконалення принципів і методів проектування МСЗ в містах України з урахуванням формування ринку землі та нерухомості.

Задачі дослідження:

Аналіз існуючого стану, тенденцій та проблем розвитку МСЗ.

Оцінка методів дослідження та проектування МСЗ.

Розробка принципів та методів реконструкції МСЗ.

Розробка структурно-логічних моделей предметної області та об'єкту дослідження районів МСЗ у складі комплексу проектно-планувальних робіт.

Розробка пропозицій по вдосконаленню методики проектування.

Об'єкт дослідження райони МСЗ в містах України.

Предмет дослідження методика проектування МСЗ.

Методика дослідження складається із методів системно-структурного аналізу, моделювання об'єкту дослідження та процесу проектування, порівняльного аналізу, математичної статистики узагальнення літературних джерел, нормативно-методичних та законодавчих документів, соціологічних досліджень.

Наукова новизна роботи містить: дослідження основних закономірностей формування районів МСЗ та процесу проектування комплексної реконструкції в містах різної величини; розробку моделі функціонально-планувальної організації районів МСЗ, які склалися, та програм комплексної реконструкції цих районів на різних рівнях містобудівного проектування; параметризацію елементів МСЗ в районах різних типологічних груп; удосконалену методику формування та оцінки проектних рішень цих районів.

Особистий вклад здобувача полягає в розробці:

принципів та методів архітектурно-планувальної організації МСЗ;

методичних основ проектування реконструкції районів МСЗ;

нормативно-цільової моделі районів МСЗ та її параметризації;

рекомендацій по удосконаленню методики проектування цих районів.

Практичне значення роботи полягає в використанні її результатів: при розробці нормативів та методичних рекомендацій з планування та забудови районів МСЗ; при створенні програм комплексної реконструкції цих районів на різних рівнях містобудівного проектування; при вдосконаленні технології проектування; при розробці методів містобудівного регулювання планування та забудови малоповерхових садибних районів.

Результати дослідження дозволили розробити нормативи щодо районів садибної забудови, методику комплексної реконструкції районів МСЗ у складі містобудівної проектно-планувальної документації, нормативно-цільову модель(НЦМ) цих районів. Об'єм та структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, списку літератури, додатку. Результати дослідження викладені на 200 сторінках, включаючи 37 графічних ілюстрацій та 10 таблиць.

ЗМІСТ РОБОТИ

містобудівний малоповерховий садибний проектування

Розділ 1. Аналіз сучасного стану, тенденцій і проблем розвитку районів садибної забудови.

В першому розділі проведено аналіз містобудівної політики за минулі десятиріччя та світового досвіду забудови МСЗ. Виявлені її специфічні особливості, стилі, характеристики та проблемні питання. Розглянуті питання, які зв'язані з методологією проектування, з урахуванням специфіки малоповерхового будівництва в нових соціально-економічних умовах.

В першому підрозділі міститься узагальнення досвіду малоповерхового будівництва. В урбанізованих країнах Європи та Америки будинок для однієї родини з присадибною ділянкою стає все більш популярним типом житла. Питання реабілітації районів рядової забудови здійснюються за допомогою спеціальних заходів, які включаються до програм оновлення міст. Політика в житловій сфері базується на ринковому підході у вирішенні питань реабілітації районів та забезпечення житлом. При цьому всі процеси підсилюються законодавчими актами і здійснюються за участю громадськості.

У нашій країні орієнтація містобудівної політики на розвиток багатоповерхового будівництва призвела до диспропорції рівня благоустрою житла в різних за розмірами населених пунктах. Тенденції вирішення житлової проблеми за рахунок освоєння вільних територій і скорочення реконструкції призвели до виникнення великої площі соціально необладнаної та невпорядкованої території під МСЗ. Територія МСЗ включає окремі ділянки, що дисперсно розташовані в тканині міста, які збереглися з кінця ХIХ початку ХХ ст.; ділянки, що забудовані індивідуальними будинками в перші повоєнні роки та території поселень, які були поглинуті містами в період післявоєнного розвитку.

На 60-ті роки індивідуальне будівництво досягло великих об'ємів, а протягом 30-ти останніх років, включно до 1989 року, будівництво житлових будинків для однієї родини в містах заборонялось. В цей період їх використання розглядалось як тимчасове, до здійснення відповідних містобудівних програм. Завдяки тому, що будівництво капітальних споруд на території МСЗ законом було обмежено, комплексне інженерне упорядкування цих територій не здійснювалось.

Тотальне знесення садибного житла та стихійне його будівництво призвели до спотворювання територіально-планувального розвитку міст, порушення функціонального зонування їх територій, історичного середовища та архітектурного обліку, що склалися. Крім цього, це вплинуло на розвиток садибних та дачних районів, що призвело до додаткової витрати територій, будівельних матеріалів, збільшення транспортних навантажень, утворення зон з підвищеною криміногенною обстановкою на протязі місяців, в які вони не експлуатуються. З 1991 року індивідуальне будівництво значно активізувалось за рахунок можливості безкоштовного отримання земельних ділянок, або їх викупу в приватну власність.

Сучасні тенденції розвитку індивідуального будівництва характеризуються вибірковою реконструкцією за рахунок нового будівництва та організації локальних систем інженерного забезпечення. В цій ситуації неможливо вирішити весь комплекс проблемних питань, які стосуються цих районів. Крім того, приватна власність на землю в умовах неконтрольованого розвитку, може призвести до небажаних наслідків для міста як соціально-економічної цілісності.

МСЗ має цілий ряд специфічних характеристик, до яких відносяться: подвійне функціональне призначення ділянки для розміщення житлового будинку, господарських будівель та одержання с/г продукції; додаткова можливість використання фінансового та трудового потенціалу населення для освоєння території та будівництва житлового фонду при вирішенні житлової проблеми; можливість отримання компенсації елементів житлового середовища за рахунок садового та дачного будівництва; підвищена активність населення і можливість самоврядування.

Таким чином, райони МСЗ це особливий тип середовища, який потребує особливого підходу при вирішенні соціальних проблем та містобудівних задач.

У другому підрозділі формуються загальні уявлення про можливості та напрямки розвитку МСЗ в нових соціально-економічних умовах в Україні. Аналіз архітектурно-планувальної організації МСЗ, яка склалася, дає можливість виявити сталі типи житлового середовища, що відрізняються характером планування та забудови, типами житлових будинків та прийомами їх компонування.

Враховуючи різноманітні умови формування МСЗ, її реконструкція повинна здійснюватися на підставі диференційованого підходу до різних типологічних груп районів з урахуванням містобудівної ситуації.

В третьому підрозділі розглядаються питання, які пов'язані з методологією проектування районів МСЗ, обґрунтовується необхідність удосконалення методичної і нормативно-законодавчої бази стосовно цих питань.

Розробка нового методологічного підходу до розвитку МСЗ пов'язана з системою містобудівного проектування. Сучасні зміни потребують розробки нових методів та принципів, які б задовольняли сучасні вимоги до проектування з урахуванням специфіки малоповерхового будівництва в нових соціально-економічних умовах.

Розділ 2. Принципи та методи комплексної реконструкції районів садибної забудови. Другий розділ ґрунтується на висновках першого та має на меті в стислій формі сформулювати новий методологічний підхід до реконструкції МСЗ, який включає принципи та засоби її планувальної організації. В першому підрозділі наведені основні принципові положення планувальної організації районів МСЗ. Сформульовані вимоги до об'ємно-просторового рішення забудови відносно зовнішніх природньо-ландшафтних та структурних елементів міста та формування функціонально-доцільної архітектурно-планувальної структури районів.

Для забезпечення нормального процесу життєдіяльності в районах МСЗ слід встановлювати стандарт використання територій, який визначає перелік елементів, їх параметри та функціональне значення. Крім стандарту використання території району слід встановлювати стандарт використання індивідуального домоволодіння з урахуванням можливості його використання під громадські функції (магазин, кафе, перукарня та ін.).

Основні елементи планувальної структури встановлюються, виходячи з розміру міста, містобудівної ситуації, умов забезпечення соціального комфорту та економічності рішень. Найменший структурний елемент МСЗ це група житлових будинків. Із декількох груп (на території до 30 га) складається комплекс або квартал з повним або частковим комплексом повсякденного обслуговування. Декілька кварталів формують житлове утворення мікрорайонного типу. Житловий район МСЗ формується на території до 250 га з включенням багатофункціонального центру обслуговування.

До засобів планувальної організації МСЗ відносяться:

архітектурно-планувальне зонування території з урахуванням значимості її структурних утворень при об'ємно-просторовому рішенні відносно зовнішніх природно-ландшафтних та структурних елементів міста, завдяки використанню диференційованих типів забудови, доцільного співвідношення та розміщення основних функціональних елементів;

диференційовані нормативи та рекомендації при проектуванні та вдосконаленні функціонально-планувальної структури районів різних типів та розмірів, які знаходяться в різних містобудівних умовах. При цьому розрахункові розміри елементів забудови для кожного структурного утворення, залежать від типу забудови, її процентного співвідношення, площі ділянок та типів установ обслуговування;

забезпечення можливості нового житлового будівництва в умовах реконструкції з урахуванням селищної місткості території. При цьому показники інтенсивності будівельного використання повинні визначатися на підставі тенденцій селищного освоєння територій міста, які закладені на рівні генерального плану, але не повинні перевищувати граничної місткості території, яка визначається розміром садибних ділянок та можливістю забезпечення мінімуму соціально-нормативних елементів;

комплексна організація системи обслуговування з урахуванням соціальної інфраструктури, яка склалася. При цьому, перевагу слід віддавати компенсаційному нормуванню об'єктів соціальної інфраструктури. Структура цих об'єктів формується з монофункціональних типологічних об'єктів, дисперсно розташованих на території, та багатофункціонального центру, розташованого в зоні концентрації потоків населення.

До основних принципів планувальної організації МСЗ належать:

спадкоємність при формуванні планувальної структури;

формування житлової забудови на основі планувальних модулів або їх фрагментів;

формування громадської забудови, шляхом виділення та закріплення в капітальній забудові сталих елементів та виявлення зв'язку між ними, який регламентує характер перетворення;

ведення будівництва в умовах реконструкції методом пломбування заповнення ділянок, які звільнилися від будинків на основі просторово-планувального каркасу;

поетапне перетворення планувальної організації території на підставі комплексної програми містобудівного розвитку.

В другому підрозділі сформульований новий підхід до рішення проблем реконструкції районів МСЗ, який припускає розробку програм комплексної реконструкції (ПКР) у складі комплексу проектно-планувальних робіт. Розробка ПКР генерального рівня відповідає довгостроковій програмно-цільовій моделі (ПЦМ) реконструкції МСЗ у місті на рівні: концепції розвитку міста, яка обґрунтовує використання ресурсів для реалізації цієї програми та нормативно-цільової моделі (НЦМ) на рівні генерального плану, де закладаються основні соціальні нормативи.

На підставі цих моделей формується концепція комплексної реконструкції, у складі якої розробляються альтернативи при стабілізації, динамічному та екстенсивному розвитку міста.

Розробка ПКР на локальному рівні направлена на створення концепції управління реалізацією довгострокової ПКР. Вона базується на потенційних можливостях реконструкції, встановлених на генеральному рівні в рамках масштабів, ресурсів, а також рішень по комплексному розвитку конкретної ділянки в місті з урахуванням специфіки району. Тобто, створюється ресурсозабезпечена НЦМ району, встановлюються локальні короткострокові та довгострокові обмеження та формуються пропозиції щодо функціонально-планувальної та архітектурно-просторової організації територій.

Третій підрозділ присвячений методичним основам комплексної реконструкції МСЗ. Основними принципами формування та реконструкції при складанні та реалізації ПКР є:

пріоритет соціальної орієнтації, екологічної безпеки та архітектурно-художньої виразності;

комплексність рішень при поєднанні загальних еколого-містобудівних умов, соціокультурних та економічних інтересів населення;

Стратегія комплексної реконструкції МСЗ визначає: потенційну місткість території, функціональне зонування території районів, нормування та форму землекористування, розвиток соціальної інфраструктури, інженерного та транспортного забезпечення, механізм інвестування та управління процесом реконструкції.

На рівні генеральної концепції:

визначаються: напрямок та масштаби реконструкції в рамках архітектурно-просторового розвитку міста; потреби в ресурсах; потенційні можливості перетворення та впорядкування функціонального зонування територій, які підлягають реконструкції, їх типологічні особливості та режими забудови;

виявляються основні протиріччя між функціонально-містобудівним статусом територій та їх екологічним та природно-геологічним станом;

розробляється композиція архітектурно-просторового рішення району в поєднанні з композицією міста;

вирішуються проблеми функціональної організації, системи обслуговування та інженерно-транспортної інфраструктури;

розробляються інвестиційні програми.

На рівні локальної концепції району:

виявляються типи ділянок середовища, їх споживчі якості та реконструктивні заходи;

визначається функціональне використання об'єктів, які підлягають перепрофілюванню;

встановлюються об'єми реконструкції та нового будівництва, специфічні вимоги соціально-просторової організації житлового середовища, методи інженерного захисту і санації території та впорядкування вулично-шляхової мережі і системи інженерного обладнання;

розробляється інвестиційний проект з виділенням чергових заходів.

Розділ 3. Рекомендації по вдосконаленню методики проектування районів садибної забудови.

Третій розділ присвячений НЦМ району МСЗ, принципам, методам та моделям процесу проектування, постановці задачі формування варіантів проектних рішень в умовах автоматизованого проектування, а також рекомендаціям з техніко-економічних розрахунків. В першому підрозділі наводиться НЦМ району МСЗ, яка є результатом концепції комплексної реконструкції. Вона визначає: структуру районів, основну мету реконструкції, норму та вимоги до неї, необхідні ресурси та основні параметри елементів планувальної структури у відповідності з комплексом соціально-економічних вимог.

Структуру НЦМ визначають дві групи показників, які можуть варіювати в залежності від альтернатив реконструкції, які розглядаються. Перша визначає розвиток міста та його підсистем за рахунок реконструкції МСЗ (щільність забудови, витрати часу на пересування; показники, що характеризують якість міського середовища: число та характеристику районів, що реконструюються, чисельність населення та його соціально-демографічний склад, типи планувальних модулів за видами функціонального використання). Друга функціональні та структурно-планувальні параметри (інтенсивність використання території, параметри планувальних модулів). Параметризація елементів НЦМ повинна проводитись на генеральному рівні, а на локальному здійснюється конкретизація нормативів для кожного району.

Другий підрозділ присвячений вдосконаленню методології проектування шляхом використання сучасних технологій та поєднання задач проектування з задачами управління та фінансування. З метою впорядкування процесу проектування побудована модель району МСЗ, яка включає шість груп елементів (житло, обслуговування, благоустрій, озеленення, транспортна та інженерна інфраструктура), їх взаємозв'язки (функціонально-планувальні, архітектурно-просторові, санітарно-гігієнічні та інженерно-технічні), та систему показників, які їх описують. В свою чергу, кожна група елементів розбита на три підгрупи, в залежності від ієрархічного рівня просторового модуля: територіального, містобудівного, планувального. На підставі цієї моделі були сформульовані задачі локального рівня: по перебудові елементів району та взаємозв'язків між ними.

Для подальшої формалізації процесу проектування задачі були структуровані за цілями, які стосуються архітектурно-планувального перетворення елементів об'єкту проектування. Процес, як об'єкт проектування, був розчленований на окремі підсистеми, етапи, операції, які несуть визначене функціональне навантаження та мають зв'язок між собою.

Процес проектування комплексної реконструкції це безперервний замкнутий цикл, який складається із розробки ПКР, проектування та реалізації. Етап розробки проекту, в свою чергу, розподіляється на підготовчий та проектний підетапи, де виділена задача архітектурно-просторового моделювання. Постановку задачі архітектурно-просторового моделювання подано у вигляді поступового формування об'ємно-просторових фрагментів із компонентів морфологічної множини основних елементів (з яких вони складаються) у визначеній модульній сітці планувального або містобудівного, або територіального рівня.

При цьому розробка варіантів здійснюється на підставі встановлення функціонально-планувальних, об'ємно-просторових, санітарно-гігієнічних та інженерно-технічних відношень між підсистемами житлового району при вирішенні наступних задач: упорядкуванні функціонального зонування, формуванні архітектурно-планувальної структури, встановленні зон регулювання забудови, диференціації транспортно-пішохідного руху, розміщенні мережі об'єктів обслуговування, формуванні архітектурно-просторової композиції, компонуванні та формуванні об'єктів.

У третьому підрозділі сформульований алгоритм процесу проектування, який поділяє дії проектувальника та методи прийняття рішень на наступні етапи:

Нанесення варіантів каркасу магістральної та розподільчої комунікаційної мережі, визначення ділянок містобудівних модулів (з урахуванням виділення загальних модулів на територіальному рівні) та попередній розрахунок техніко-економічних показників.

Нанесення варіантів каркаса локальної комунікаційної мережі і формування планувальних житлових та громадських модулів містобудівного рівня, розрахунок відповідних показників. Корегування попередньо розрахованих площин основних елементів загального призначення всіх планувальних рівнів, та формування варіантів ескізу окремих планувальних модулів. Розрахунок параметрів планувальних модулів, їх елементів та основних техніко-економічних показників.

ВИСНОВКИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. В результаті дослідження розроблено методичне забезпечення проектування МСЗ, в основу якого покладений новий методичний підхід до прогнозування, планування, проектування та здійснення комплексної реконструкції. Він базується на складенні ПКР, яка включається у склад комплексу проектно-планувальних робіт на різних рівнях проектування. Методичне забезпечення проектування районів МСЗ включає:

принципи та методи формування та реконструкції районів;

принципи концепції комплексної реконструкції районів;

пропозиції щодо вдосконалення проектування.

2. Моделювання структури комплексної реконструкції базується на системно-диференційованому підході при формулюванні програмних цілей, які витікають з оцінки: стану міського середовища, його відповідності діючим нормативно-правовим документам, ресурсним та соціально-економічним умовам, соціальному замовленню.

Структура ПКР складається із:

ПКР генерального рівня, яка направлена на вирішення довгострокових стратегічних задач (що закладаються у розвиток загальної містобудівної концепції з метою реалізації найбільш складних її рішень);

ПКР локального рівня, яка направлена на вирішення короткострокових тактичних задач на рівні конкретного району;

інформаційного забезпечення.

3. На підставі ПКР розробляється концепція комплексної реконструкції районів МСЗ, яка на генеральному рівні визначає альтернативи при стабілізації, динамічному або екстенсивному розвитку міста, а на локальному рівні варіанти реконструкції конкретного району.

4. Важливий результат концепції НЦМ, яка визначає структуру районів, основну мету реконструкції, норми та вимоги до неї, та основні параметри елементів планувальної структури районів.

5. Узагальнена функціональна модель району МСЗ, що запропонована в дисертації, дала можливість розробити структуру інформаційно-логічної моделі процесу проектування. На підставі цієї моделі описані основні його етапи на всіх рівнях просторової організації та встановлений перелік задач по перетворенню елементів району та їх взаємозв'язків на локальному рівні.

6. Аналіз містобудівної політики та практики проектування дозволив виявити основні недоліки територіального планування та містобудування в процесі забудови садибних районів та розробити основні принципи їх архітектурно-планувальної та функціональної організації.

7. Основні засоби планувальної організації та принципи комплексної реконструкції районів МСЗ встановлені, виходячи з динамічних, соціально-економічних процесів, які відбуваються у суспільстві, визначають загальні вимоги до реконструкції цих районів та методи їх перетворення, до яких відносяться:

формування раціональної планувальної структури, завдяки диференціації типів забудови та будівельного використання території в зонах з відмінною містобудівною якістю; прийняття доцільного співвідношення та розміщення функціональних елементів, і ступеня будівельного використання конкретних ділянок;

формування структурних одиниць та встановлення нормативних параметрів залежить від розмірів міста, містобудівних умов, забезпечення соціального комфорту та економічних можливостей міста;

диференційований підхід при вдосконаленні функціонально-планувальної організації до кожної типологічної групи районів у відповідності з вимогами до них;

формування мережі обслуговування, виходячи з принципу компенсаційного нормування на підставі рядових та опорних центрів.

8. Результати дослідження, їх апробація при розробці ПДП та генеральних планів створюють необхідну теоретичну та практичну основу проектування районів МСЗ в різних містах. Використання розроблених методів та пропозицій дає змогу проектувальникам приймати обґрунтовані та ефективні архітектурно-планувальні рішення в процесі будівництва та реконструкції районів МСЗ.

Результати дослідження дисертації впроваджені у наступні роботи:

а) У науково-дослідні роботи НДПІ містобудування:

науково-методичне забезпечення програм розвитку індивідуального житлового будівництва в Україні, 1989;

розробка нової моделі генерального плану (на прикладі Житомира), 1991;

методи розробки та реалізації програм комплексної поетапної реконструкції міст та їх районів, 1992;

б) У нормативно-методичні документи:

Державні норми по комплексному плануванню та забудові районів індивідуального малоповерхового житлового будівництва, 1992;

ДБН 360-92*. Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень, 1992; ДБН.

Планування та забудова територій садівництва, городництва та дачного будівництва, 1994 (відповідальний виконавець); ДБН. Види, склад та зміст містобудівної проектної документації, порядок її розробки та застосування, 1994;

Методичні рекомендації по розробці генеральних планів міст на підставі нових моделей, 1995;

Методичне керівництво та типове положення по комплексному плануванню районів масової садибної забудови в містах, 1995 (науковий керівник);

в) У проектні роботи:

концепції розвитку міст Житомира та Тернівки;

генеральні плани міст та смт. Глибока, Герца, Новоселиця, Хотин, Новоайдар, Марківка, Коцюбинське;

ПДП центрів міст Тернівки та Новоселиці;

проекти забудови районів Гуйва, Довжик, Соколова Гора в Житомирі, Південний в Луганську;

г) Матеріали дисертації були предметом доповідей автора на науково-практичних конференціях та семінарах в містах Москві (1989, 1990 рр.), Ужгороді (1991 р.), Львові (1995 р.), Енергодарі та Києві (1996).

Основні результати дослідження Н.Ю.Войко викладені в таких публікаціях

1. Войко Н.Ю. Принципи планувальної організації районів садибної забудови. - Сучасні проблеми архітектури та місто-будування. Вип 5.-К.; КНУБА, 1988 с.43-46.

2. Войко Н.Ю. Формування садибної забудови - Містобудування. Довідник проектувальника, розд.3, гл.3.4 / за ред. Т.Ф.Панченко. -К., 1998. -220с.

3. Войко Н.Ю. Методические основы реконструкции районов индивидуальной застройки. - // Сб. науч. трудов /НИПИ градостроительства. Реконструкция исторических зон городов. - К., 1991. - С.59-70.

4. Войко Н.Ю., Нечаева Т.С. Опыт реконструкции районов сложившейся индивидуальной застройки (на примере смт. Коцюбинское). - // Информ. сб. /ВНИИТАГ - передовой проектный и научный опыт в градостроительстве и архитектуре, рекомендуемый для внедрения - М., 1991. - № 4. - С.1-29.

5. Войко Н.Ю., Нечаева Т.С., Шило Н.И. Формирование малоэтажной застройки в городах Украины - // Научн. техн. сб / НИПИ градостроительства. Градостроительство. - К., 1993. - Вып.45. - С.97-107.

6. Войко Н.Ю., Нечаева Т.С. О постановке задач архитектурно-планировочной организации районов реконструкции с учетом максимального сохранения жилого фонда в системе автоматизации проекта детальной планировки. // Третья республиканская конференция “Методические и прикладные аспекты систем автоматизированного проектирования”. Тез. докл. - Ташкент, 1987. - С.14,15.

АНОТАЦІЇ

Войко Н.Ю. “Архітектурно-планувальне перетворення районів садибної забудови в містах України”. Дисертація рукопис на здобуття вченого ступеню кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.04 Містобудування та ландшафтна архітектура. Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 1998.

Проведений аналіз містобудівної політики та світового досвіду проектування малоповерхової садибної забудови за попередні роки. Розглянуті питання, пов'язані з методологією проектування, з урахуванням специфіки малоповерхового будівництва в нових соціально-економічних умовах. Описаний новий методичний підхід до реконструкції забудови, який враховує принципи та засоби планувальної організації.

Розроблена нормативно-цільова модель малоповерхової садибної забудови, принципи, методи і моделі процесу проектування таких районів з метою постановки задачі формування варіантів проектних рішень в умовах автоматизованого проектування.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Малоповерхова садибна забудова, програма комплексної реконструкції, програмно-цільова модель, нормативно-цільова модель, планувальна організація, методика проектування, концепція комплексної реконструкції.

Войко Н.Ю. “Архитектурно-планировочное преобразование районов усадебной застройки в городах Украины”. Диссертация рукопись на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.04 Градостроительство и ландшафтная архитектура. Киевский государственный национальный университет строительства и архитектуры, Киев, 1998.

В рамках широкого круга проблем реконструкции городов особое место принадлежит вопросам реконструкции районов сложившейся малоэтажной усадебной застройки, которым посвящено данное исследование. Территория, которую занимают районы малоэтажной усадебной застройки, включает отдельные, сохранившиеся с конца ХIX --- начала ХХ ст. участки, дисперсно расположенные в ткани города; участки, застроенные индивидуальными домами в первые послевоенные годы; территории поселков, поглощенных городами в период послевоенного развития.

Результатом градостроительной политики, которая проводилась на протяжении многих лет, является современное состояние этих районов, которое характеризуется обветшанием и социальной деградацией.

В настоящий момент наблюдается тенденция выборочной реконструкции индивидуальной застройки за счет нового строительства и организации локальных систем инженерного обеспечения. В этой ситуации невозможно решить весь комплекс проблем, касающихся этих районов, что может привести к нежелательным последствиям для города.

Районы малоэтажной усадебной застройки - это специфический тип среды, который требует особого подхода при решении социальных проблем и градостроительных задач.

В работе проведен анализ градостроительной политики и мирового опыта проектирования малоэтажной усадебной застройки за предыдущие годы, рассмотрены современные тенденции развития индивидуального строительства, а также вопросы, связанные с методологией проектирования, с учетом специфики малоэтажного строительства в новых социально-экономических условиях.

Проведен анализ архитектурно-планировочной организации сложившихся районов малоэтажной усадебной застройки, выявлены устойчивые типы жилой среды, разработана типология районов.

Проведен анализ сложившейся системы проектирования, действующей нормативно-методической и законодательной базы.

Приведены основные принципиальные положения планировочной организации районов усадебной застройки. Сформулированы требования к объемно-пространственному решению застройки относительно внешних (природно-ландшафтных и структурных) элементов города и формированию функционально-целесообразной архитектурно-планировочной структуры районов.

Разработаны показатели стандарта использования территории в районах малоэтажной усадебной застройки, которые определяют перечень функциональных элементов района и их параметры, а также стандарт использования территории индивидуального землевладения, с учетом возможности размещения на ней общественных функциональных элементов.

Описан новый методический подход к реконструкции застройки, который включает принципы и способы планировочной организации, разработку программ комплексной реконструкции в составе комплекса проектно-планировочных работ.

Разработаны методические основы комплексной реконструкции районов малоэтажной усадебной застройки, стратегия которой определяет: потенциальную емкость территории, функциональное зонирование территории районов, нормирование и форму землепользования, развитие социальной инфраструктуры, инженерного и транспортного обеспечения, механизм инвестирования и управления процессом реконструкции.

Приведены рекомендации по совершенствованию методики проектирования районов малоэтажной усадебной застройки, которые предполагают использование современных технологий в соединении задач проектирования с управлением и финансированием. Рекомендации включают: нормативно-целевую модель района, принципы, методы и модели процесса проектирования, постановку задачи формирования вариантов проектных решений в условиях автоматизированного проектирования.

Результатом исследования является методическое обеспечение проектирования районов малоэтажной усадебной застройки, в основу которого положен новый методический подход к прогнозированию, планированию, проектированию и осуществлению комплексной реконструкции. Использование разработанных методов и предложений дает возможность проектировщикам принимать обоснованные и эффективные архитектурно-планировочные решения в процессе строительства и реконструкции районов малоэтажной усадебной застройки.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: Малоэтажная усадебная застройка, программа комплексной реконструкции, программно-целевая модель, нормативно-целевая модель, планировочная организация, методика проектирования, концепция комплексной реконструкции.

Voyko N.Y. “Architecture plan for improvement of country-estate building district in the towns of Ukraine.” The dissertation- manuscript submitted for science degree of the candidate of architecture for specialty 18.00.04 - townbuilding and landscape architecture. Kiev State Technological University of Construction and Architecture, Kiev, 1998

On analysis of citybuilding Policies and world experience of low-rise country-estate building design during the Previous years was made. Questions connected with design methodology, with regard to the specification of low-rise building in new social-economical circumstances were looked over. A new method of approach to the reconstruction of building including and ways of its planning organization was described.

A normative-target model of low-rise country-estate building principals methods and models of such districts design process with setting the problem of forming the design solutions variants aim in the circumstances of automatic design.

KEY WORDS: Low-rise country-estate, the program of complex reconstruction, program-target model, normative-target model, organization was described, design methodology, conception of complex reconstruction.

Размещено на Allbest.ru

...