Вплив етнографічних чинників на архітектурну організацію рекреаційного простору Гуцульщини (на прикладі Косівського, Верховинського та Надвірнянського районів Івано-Франківської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"

УДК 711,455;711,558.

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

ВПЛИВ ЕТНОГРАФІЧНИХ ЧИННИКІВ НА АРХІТЕКТУРНУ ОРГАНІЗАЦІЮ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ ГУЦУЛЬЩИНИ

(на прикладі Косівського, Верховинського та Надвірнянського районів Івано-Франківської області)

18.00.01 - "Теорія архітектури та реставрація пам'яток

архітектури"

ЮРЧИШИН ГАЛИНА МИКОЛАЇВНА

Львів-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національному університеті "Львівська політехніка" Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

Габрель Микола Михайлович, доктор технічних наук, професор кафедри містобудування Національного університету "Львівська політехніка".

Офіційні опоненти:

Панченко Тамара Федотівна, доктор архітектури, професор заступник директора з наукової роботи державного підприємства науково-дослідного і проектного містобудування (м. Київ);

Дида Ірина Андріївна, кандидат архітектури, доцент кафедри дизайну та основ архітектури Національного університету "Львівська політехніка".

Провідна установа - Київський національний університет будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України, кафедра основ архітектури і архітектурного проектування, (м. Київ).

Захист відбудеться "19" жовтня 2006 р. о 10 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради К 35.052.11 у Національному університеті "Львівська політехніка" (79013, Львів-13, вул. С. Бандери,12, ауд.226 головного корпусу).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету "Львівська політехніка" (79013, Львів, вул. Професорська,1).

Автореферат розісланий "15" вересня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к. арх., професор Г.П. Петришин.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним із головних завдань розвитку України та її регіонів є обґрунтування заходів зі створення повноцінного середовища життя і діяльності народу, забезпечення громадянам гарантованих державою стандартів, незалежно від місця їх проживання. Ці вимоги сформульовані в Конституції та законах України, національних та регіональних програмах розвитку держави. Особливо гостро і складно вирішуються ці питання в сільських населених пунктах гірської та передгірської зон західного регіону України у зв'язку зі специфічними умовами сільського розселення, низьким рівнем бюджетного забезпечення територіальних громад та несистемністю соціально-економічних трансформацій.

Вирішальним чинником функціонування багатьох населених пунктів цієї зони стає рекреаційний потенціал території. Закономірним є високий інтерес учених і практиків до теоретичних, методологічних та практичних питань розвитку рекреації в Українських Карпатах, вирішення завдань збереження природи та історико-культурної спадщини, вдосконалення рекреаційного будівництва в регіоні. Недостатньо уваги приділяється новим видам рекреації, розробці методичних підходів до архітектурної організації рекреаційного простору в нових соціально-економічних умовах. Це призводить до суттєвого зниження ефективності програм з розвитку рекреації в регіоні, непридатності використання наявних підходів у нових умовах.

В Карпатському регіоні України склалася і продовжується концентрація масивних рекреаційних об'єктів з усіма характерними для них проблемами формування та функціонування - існує потреба принципово реформувати та підвищити ефективність використання рекреаційного освоєння територій; повернути до життя залишені рекреаційні об'єкти; узгодити розвиток нових форм рекреації з перспективним розвитком регіону загалом та його окремих територій. Гостро постала потреба розробки раціональних шляхів архітектурної організації рекреації, урахування унікальних відмінностей та особливостей Карпатського регіону. Висока історико-культурна та природно-ландшафтна унікальність Гуцульщини, домінування економічних інтересів та ігнорування традицій в практиці рекреаційного будівництва, недостатність дослідження етнографічних чинників в організації рекреаційного простору і визначають актуальність даного дослідження та його мету.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрям досліджень безпосередньо пов'язаний з реалізацією принципів, що сформульовані у законах України "Про планування і забудову територій" (20 квітня 2000 року, №1699-III), "Про Генеральну схему планування території України" (7 лютого 2002 року, №3059-III), в "Концепції сталого розвитку населених пунктів" (Постанова Верховної Ради України від 24 грудня 1999, №1359-XIV), а також з тематикою науково-дослідних та проектних робіт інституту Містопроект (Львів), інституту Діпроміст (м. Івано-Франківськ), наукових розробок Національного університету "Львівська політехніка", Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва, курсового та дипломного проектування факультету туристичних комплексів Івано-Франківського Національного технічного університету.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення та систематизація основних принципів і методів архітектурної організації рекреаційного простору Гуцульщини на основі врахування впливу етнографічних чинників.

Виходячи з поставленої мети, було окреслено наступні завдання:

- дослідити сучасний стан розвитку та особливості архітектурної організації рекреації в регіоні;

- розробити методику вивчення впливу етнографічних чинників на архітектурну організацію рекреаційного простору;

- виявити та класифікувати чинники, що впливають на формування та функціонування рекреації, окреслити місце етнографічних чинників в цій системі;

- дослідити закономірності та встановити параметри впливу етнографічних чинників на організацію рекреаційного простору;

- розробити методичні засади архітектурної організації рекреаційного простору в регіоні на основі етнографічного чинника;

- апробувати запропоновану методику в практику Гуцульщини.

Методи дослідження: у дисертації використано традиційні загальнонаукові методи - вивчення та аналіз літературних джерел, наукових звітів, проектних та нормативних матеріалів з теми, проведення натурних обстежень. Для вирішення поставлених завдань у роботі використано принципи і положення загальної теорії систем, а також сучасні методи наукових досліджень: метод системного аналізу (для структурного представлення рекреації регіону); метод статистичного групування (при обґрунтуванні класифікації чинників впливу на особливості формування та функціонування рекреаційної системи); картографічний метод (при аналізі й оцінці характеру розміщення об'єктів рекреації на території регіону); метод соціологічних досліджень (при визначенні проблем розвитку та вимог до функціонування рекреаційних об'єктів) та методи порівняння (при опрацюванні результатів оцінки впливу етнографічних чинників на організацію та функціонування рекреації).

Інформаційну базу дисертації становлять офіційні дані статистичної звітності та документація окремих відомств, матеріали конференцій та авторські дані, отримані в результаті дослідження Косівського, Верховинського та Надвірнянського районів Івано-Франківської області.

Об'єкт дослідження: рекреаційний простір Карпатського регіону. Науковий пошук і конкретні дослідження проведено на прикладі Гуцульщини - Косівського, Верховинського та Надвірнянського адміністративних районів Івано-Франківської області.

Предмет дослідження: принципи і методи архітектурної організації рекреаційного простору регіону, вплив етнографічних чинників на цей процес.

Наукова новизна одержаних результатів:

- з позиції системного підходу дано наукове обґрунтування етнографічної рекреації, яка розглядається як складова частина системи вищого ієрархічного рівня;

- розроблено авторську класифікацію чинників впливу на особливості формування та функціонування рекреації, окреслено місце етнографічних чинників в цій системі;

- отримала подальший розвиток методика виявлення впливу етнографічних чинників на архітектурну організацію та функціонування рекреаційного простору;

- розвинуто методологію архітектурної організації рекреаційного простору в умовах ефективної реалізації етнографічних чинників;

- удосконалено прийоми архітектурно-естетичної організації рекреаційного середовища регіону.

Практичне значення отриманих результатів дослідження. Розроблені в дисертації підходи, методики та одержані результати дослідження становлять науково-практичну основу вдосконалення рекреаційної системи Гуцульщини, підвищення соціально-еколого-економічної ефективності функціонування та естетичної привабливості закладів рекреації в регіоні. До числа результатів, що мають найбільше практичне значення, належать:

- пропозиції щодо визначення перспективних тенденцій розвитку факторів та умов, що впливають на формування рекреаційної системи;

- прийоми розміщення рекреаційних закладів у плані конкретної адміністративної одиниці, що дозволяє місцевим органам влади приймати науково обґрунтовані рішення стосовно формування рекреаційної політики району;

- показники оцінки впливу етнографічних чинників на функціонування закладів рекреації, які враховують непрямий внесок в умови життєдіяльності мешканців та естетичну організацію рекреаційного середовища, що дозволяє удосконалити районне розпланування та управління архітектурно-містобудівними процесами в регіоні.

Результати дослідження використано в практичній діяльності Головного управління архітектури та містобудування Івано-Франківської обласної державної адміністрації (лист № 126/01-52 від 28.09.2005р.). Наукові результати в галузі проектування та прогнозування розвитку рекреаційної сфери використовуються в курсах дисциплін на факультеті туристичних комплексів Івано-Франківського технічного університету нафти і газу (лист №46-135-103 від 07.10.2005р.) та Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (лист №01-04-691 від 11.10.2005р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертації є результатом самостійно проведених автором досліджень у галузі вдосконалення архітектурної організації рекреаційного простору Гуцульщини. В опублікованій у співавторстві роботі [2]- автором обґрунтована роль сакральних об'єктів в архітектурній організації рекреаційного простору.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були представлені на: науково-практичній конференції ХІ Міжнародного гуцульського фестивалю "Проблеми відродження матеріальної та духовної культури гуцулів" (Верховина, 2001р.); міжнародній науково-практичній конференції "Реклама і дизайн ХХІ століття" (Косів, 2001р.); науково-практичній конференції ХІІ Міжнародного гуцульського фестивалю (Косів, 2002р.); науково-практичній конференції, присвяченій 130-річчю з дня народження В. Девдюка (Косів, 2003р.); міжвузівській науковій конференції "Народне мистецтво Гуцульщини і Покуття: проблеми дослідження і збереження та перспективи розвитку духовної культури етнокраю в контексті формування національних і загальнолюдських цінностей у ХХІ столітті" (Косів, 16.11.2003); науково-тематичній конференції під девізом: "Пам'ятки народної художньої творчості - невичерпне джерело сучасної професійної майстерності" (Косів, 2004 р.).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 7 праць, з яких 4-у фахових виданнях визнаних ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, 5-ти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг дисертації:159 сторінок основного тексту та 44 ілюстративних додатки, список використаних джерел на 240 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі " Стан досліджень та проблеми формування рекреаційного простору Гуцульщини" проаналізовано й узагальнено результати наукових досліджень, які стосуються рекреаційного простору Гуцульщини.

В теорії і практиці архітектурно-естетичної організації простору життєдіяльності суспільства на сьогоднішньому етапі його розвитку виникла проблема існування і регулювання раціонального взаємозв'язку рекреаційної та інших підсистем території. Відповідно до того, що існують різні визначення поняття "рекреація", змінюється й сама сфера аналізу. В одних випадках аналізується розвиток окремих типів рекреаційних об'єктів, в інших - досліджується функціонування певних підсистем, а ще в інших визначається стан і шляхи розвитку визначеної частини матеріальної бази рекреації. Хоча визначення "рекреація" в літературі значно диференційоване, однак усі дослідники виходять з того, що це поняття характеризує свідомо створювані людиною загальні умови, які забезпечують відтворення працездатності населення.

Питанню організації рекреації в архітектурно-містобудівній практиці присвячено багато досліджень, наукових конференцій, нормативних документів, проектних розробок. На формування концепції даного дослідження виявили вплив дослідження в сфері:

- методології архітектурної науки - Л. Авдотьїн, Ю. Білоконь, М. Дьомін, Г. Лаврик, М. Кушніренко, С. Клюшніченко, І.О Фомін;

- рекреаційної теорії - А. Амоша, Ю. Вєдєнін, А. Гідбут, М. Ігнатенко, В. Мамутов, М. Міроненко, В. Мацола, О. Мірошниченко, Т. Панченко, В. Руденко;

- ландшафтознавства та ландшафтної архітектури - Ю. Боднар, А. Вергунов, Л. Залеська, О. Мікуліна, Є. Перцик, В. Мащенко, І. Родічкін, В. Стаускас, Б. Черкес;

- архітектурно-містобудівної проблематики регіону Українських Карпат- М. Бевз, М. Габрель, Ю. Криворучко, Г. Петришин, Б. Посацький, А. Рудницький, І. Русанова, Я. Тарас, Г. Шульга;

- етнографії Гуцульщини - А. Бельовський, І. Вагилевич, С. Витвицький, В. Гнатюк, Я. Головацький, Л. Голембйовський, К. Вуйціцький, М. Драгоманов, Ю. Коженьовський, О. Кольберг, І. Коперніцький, К. Мілевський, В. Поль, Б. Таке, Ю. Федькович, І. Франко та інші;

- архітектури дерев'яних церков Гуцульщини - А. Алепський, І. Грабар, В. Дзедушицький, М. Драган, П. Жолтовський, Г. Логвин, І. Могитич, В. Січинський, В. Суслов, О. Новицький, Г. Павлуцький, В. Щербаківський, Д. Щербаківський.

- окремі питання організації рекреаційного простору Гуцульщини аналізувалися в дослідженнях зарубіжних науковців - Ульріха фон Вердума, Жана-Бенуа Шерера, Кшиштофа Лопацінські.

Однак досі залишається чимало невирішених питань. Трансформації в українському суспільстві загалом та в рекреаційній сфері зокрема, наразі, не створили передумов для подолання соціально-економічних проблем в регіоні. Особливої уваги потребують питання, які стосуються вирішення проблем гірських районів, а саме - створення комфортного життєвого середовища, розвитку людського та духовного потенціалів населення цих районів. Занепад соціальної інфраструктури, загострення демографічної ситуації, зростання безробіття призводять до обезлюднення сільських територій, деградації поселенської мережі, скорочення зайнятості та зниження матеріального добробуту селян. Рекреаційна сфера є важливою у діяльності на селі, тому закономірним є посилений інтерес до проблем розроблення механізму розвитку рекреаційної сфери та реформування її структурних елементів в умовах соціальних трансформацій та встановлення нових відносин.

У роботі досліджуються етнографічні чинники архітектурної організації рекреаційного простору унікального регіону Українських Карпат - Гуцульщини. Широко використано матеріали із суміжних дисциплін. Це зумовило потребу узгодження категорійно-понятійного апарату дослідження з іншими науками. етнографічна архітектурна організація рекреаційне

В роботі використано наступні основні поняття:

- рекреаційний простір - це простір природно-ландшафтних, історико-етнографічних, архітектурно-планувальних та соціально-економічних складових, в якому реалізуються рекреаційні функції;

- архітектурна організація - це узгодження елементів та зв'язків простору, яке забезпечує покращення якості середовища та умов життєдіяльності мешканців;

- етнографічні чинники рекреаційної сфери - це набір духовних, побутових та культурних характеристик і взаємодій, які впливають на рекреаційний простір і можуть бути використані для вдосконалення рекреаційного процесу.

Обґрунтовано теоретичні засади трансформації та розвитку рекреаційної інфраструктури села в умовах трансформацій, уточнено сутність категорій "рекреація" та її структурну модель. Обґрунтовано засади розвитку рекреаційної сфери сільської території, під якими розуміємо динамічну і зрівноважену суспільно-природну взаємодію, яка забезпечує соціально-еколого-економічний прогрес і добробут на основі досконалої системи просторової організації. Досягнення гармонійного стану можливе лише при умові системної трансформації просторової організації регіону та його рекреаційної галузі.

Окреслено основні завдання розвитку рекреаційної сфери гірських територій, які полягають у:

- зміцненні конкурентних позицій рекреаційних територій в межах регіону через розвиток рекреаційного потенціалу;

- розширенні видів рекреації через пошук нових форм рекреаційної продукції, що виробляється на конкретній території.

Головною рисою розвитку рекреації в регіоні має бути акцентування уваги на стратегіях ендогенного розвитку, що передбачає використання потенціалу місцевих людських, історико-етнографічних та природних ресурсів, щоб створити для місцевих жителів нові можливості розвитку та стимулювати нові види рекреаційної діяльності. Це визначає необхідність дослідження тенденції розвитку етнографічних чинників та місцевих умов, що впливають на формування рекреаційного середовища та на визначення їх основних параметрів.

У другому розділі " Історико-етнографічні передумови розвитку рекреації на Гуцульщині" здійснено аналіз розвитку туристично-рекреаційної справи на західноукраїнських землях та Гуцульщині, визначено місце етнографічних складових в цьому процесі.

Гуцульщина розташована у найвищій частині Українських Карпат у межах Галичини, Буковини і Закарпаття. До цього етнографічного регіону, який охоплює площу понад 7,5 тисяч квадратних кілометрів, належать 280 населених пунктів, в тому числі 15 міст і містечок (селищ міського типу), де проживає понад 450 тисяч осіб. На Івано-Франківщині Гуцульщина охоплює повністю Верховинський і територію Яремчанської міськради, в основному Косівський, та Надвірнянський райони.

Гуцульщина - найчіткіше виражена етнографічна територія України. Гуцули до наших днів зберегли багату самобутню матеріальну і духовну культуру, мають свій побут, звичаї, говірку, які виразно відрізняють їх від сусідів. Їх духовний світ та естетичні уподобання формувалися у постійному спілкуванні з природним середовищем. Народне мистецтво гуцулів нерозривно пов'язане з побутом і господарською діяльністю. Наявність добрих лісів дало гуцулам добірний матеріал до зрубних споруд і дерев'яного посуду, сприяло розвитку художньої різьби по дереву. Суворий гірський клімат зумовив характер національного одягу. Скотарство дає селянину вовну, з якої виготовляють сукно і узорне ткацтво, шкіру для взуття, сумок, поясів. Біля покладів гончарних глин виготовляється розписна кераміка.

Усі вироби, що виходять з рук гуцулів, відрізняються раціональністю, лаконічністю і художньою довершеністю. Високогір'я спричинилось до вироблення специфічного господарського укладу (гірської агротехніки, лісництва, полонинського тваринництва), розвитку різних видів ремесел, особливого типу архітектури та забудови населених пунктів, їх розташування у складних рельєфних умовах.

Гуцульщина займає особливе місце в рекреаційному просторі Карпатського регіону завдяки унікальним природно-ландшафтним та культурологічним особливостям краю. Дослідження історії розвитку рекреації Гуцульщини дозволило виділити основні періоди в рекреаційному за господарюванні краю, підкреслити особливе місце в рекреаційному процесі етнографічних чинників, багатих своїми етнографією та народними промислами регіону. Етнографічна складова, духовна та матеріальна культура мешканців мають свої традиції, системний та особливий вплив на архітектурно-естетичну організацію рекреаційного простору цього регіону. Дослідження цього впливу вимагає спеціального методичного інструментарію.

У третьому розділі "Методичні підходи до дослідження рекреаційного простору регіону" розглянуто методику дослідження рекреаційного простору Гуцульщини та визначення впливу етнографічних чинників на його архітектурну організацію. Уся складність дослідження проблем полягає в тому, що їх необхідно вивчати комплексно, при системному підході до вирішення. Основну увагу в роботі зосереджено на обґрунтуванні та аналізі методів: 1) оцінки стану та прогнозування розвитку рекреаційної сфери; 2) дослідження рекреаційного простору та його проектування; 3) врахування етнографічних чинників в архітектурній організації рекреаційного простору.

З метою пошуку необхідної інформації для роботи проводились натурні дослідження в період 1990-2005 років. Це були експедиції зі студентами та власні дослідження автора. Методи досліджень згруповані як методи натурних досліджень та камеральні. Серед методів натурних досліджень використано: інвентаризацію, огляд і фотофіксацію, анкетування мешканців та вільні розмови. Серед камеральних методів використано картографічний та статистичний метод, а також аналіз проектних матеріалів. Окрім власних досліджень в роботі широко використано матеріали літературних джерел, які можна згрупувати як: наукові публікації, наукові звіти, архівні матеріали.

Анкетування мешканців регіону дало можливість встановити відношення мешканців до рекреації, визначити роль етнографічних чинників. З метою уточнення даних проводились вільні бесіди з мешканцями (в основному з народними майстрами та найстаршими особами на селах), а також з керівниками поселень та адміністративних районів.

Результати інвентаризації послужили до визначення структури рекреаційних просторів регіону, характеристики рекреаційної забудови та стану інфраструктури. Ці дослідження дали можливість представити на картах процеси і явища, що відбуваються в рекреаційній сфері Гуцульщини, розмістити в роботі фотографії, які ілюстративно підтверджують характеризовані явища та об'єкти.

Картографічні та статистичні методи, а також аналіз проектних матеріалів створили другу групу методів дослідження. Вони застосовувались при опрацюванні даних адміністративних служб, а також інвентаризаційних даних та анкетування мешканців. Це дозволило розмістити в праці ряд таблиць і рисунків, які дають можливість представити і порівняти явища, що досліджуються.

Окрему інформацію отримано із проектів районного розпланування адміністративних районів Гуцульщини та схеми районного розпланування Івано-Франківської області. Ці джерела дали можливість опрацювати матеріали, що відносяться до просторової організації рекреації району в радянський період. Окрему групу джерел складають історичні та топографічні карти, на основі яких створено власні тематичні карти. Використання цих методів дає можливість вибрати найбільш цілеспрямований та обґрунтований шлях дослідження рекреації в регіоні та її просторової організації.

Розробка прогнозів розвитку рекреаційної сфери регіону здійснюється на основі комплексного аналізу демографічної ситуації, міграційних процесів, досягнутого рівня розвитку інфраструктури, рівня життя населення, а також впливу етнографічних чинників середовища. Обґрунтовано методичні підходи до дослідження та прогнозування розвитку рекреаційної сфери.

Основою дослідження є принципи і положення загальної теорії систем та її прикладних відгалужень, дотримання принципів цілісності, нормативності, ієрархічності, індивідуальності. Відповідно до завдань роботи вдосконалено прикладні методики дослідження впливу етнографічних процесів на архітектурну організацію рекреаційного простору.

У четвертому розділі "Аналіз ландшафтно-просторової організації рекреаційної системи Гуцульщини" висвітлено основні результати дослідження Гуцульщини для встановлення залежностей між архітектурно-ландшафтними характеристиками рекреаційного простору та історико-етнографічними умовами. Виявлено етнографічні характеристики і параметри простору, які впливають на архітектурно-функціональну організацію та інтенсивність рекреаційного процесу; визначено характер впливу цих параметрів в регіоні, а також їх просторовий прояв. Дослідження проведено на трьох територіально-планувальних рівнях (етнографічний регіон, населений пункт, рекреаційний об'єкт) у такій послідовності: 1) ландшафтно-морфологічна та архітектурно-просторова характеристика рівня; 2) характеристика етнографічних чинників; 3) порівняльний аналіз характеристик рекреаційного простору та етнографічних показників.

Дослідження на рівні регіону показує ситуацію з різкою невідповідністю між ландшафтно-морфологічними характеристиками території, кількістю і розміщенням рекреаційних закладів та показниками якості простору. Часто в однакових за ландшафтно-морфологічними характеристиками територіях спостерігаються різні характеристики якості рекреаційного середовища або навпаки, при гірших для вимог рекреації параметрах території забезпечено вищу якість рекреаційного простору. Проте факти підтверджують, що території, різні за характеристиками, мають різні рекреаційні перспективи. Розміщені в межах населених пунктів та їх близького оточення рекреаційні заклади мають вищі показники якості, а етнографічні об'єкти та пам'ятки архітектури суттєво підвищують якість рекреаційного простору. Виділено райони, де розташовано рекреаційні заклади з низькою якістю рекреаційного простору. Це території поза межами населених пунктів, де відсутнє ефективне транспортне сполучення, збережена хутірна система розселення та активно проникає лісогосподарська діяльність.

Порівняльний аналіз територіально-морфологічних параметрів сіл з організацією рекреаційного простору виявив зони різної якості рекреаційного середовища. Якість рекреаційного простору підвищує розвинута структура рекреаційної діяльності, коли застосовуються на одних територіях різні форми і види рекреації. Визначальний вплив має характер розташування села в системі природного оточення, а поселення, що ефективно використовують етнографічний потенціал, мають більші перспективи розвитку рекреації.

Вивчення та аналіз рекреаційного процесу в регіоні показує, що основними чинниками та умовами, які визначають розміщення та вибір типу об'єктів рекреації, є: активність населення, функціональна організація території села (місце розташування житла, праці, об'єктів культурно-побутового обслуговування), кількість та соціально-демографічний склад населення, характеристики садиби. Пріоритетними чинниками, що визначають перспективи та принципи розвитку рекреаційної системи Гуцульщини, є історико-етнографічні чинники та активність мешканців.

В дослідженні на рівні рекреаційного об'єкту аналізувались окремі характеристики, які не вдалось дослідити на рівні регіону та населеного пункту. Це стосується способу життя мешканців та їх відношення до організації простору життєдіяльності, в тому числі і рекреаційного простору. Власне у способі життя мешканців зосереджена значна частина етнографічних чинників.

Вирішення проблеми освоєння та розвитку рекреаційного простору потребує врахування архітектурно-містобудівних, соціально-демографічних, етнографічно-культурологічних та природно-кліматичних чинників. В результаті дослідження ступеня впливу тих чи інших чинників на формування рекреаційного простору на регіональному та локальному рівнях їх систематизації виділено групу основних. Найбільш активними та недостатньо пристосованими врахованими в архітектурній організації рекреації є історико-етнографічні чинники. Ці питання можна сформулювати як послідовний зв'язок "господар - майстер - садиба"; тобто розглядати питання формування рекреаційної системи слід у взаємопов'язані з відродженням традиції та розвитку мистецьких шкіл, з умовами та закономірностями використання приватних садиб місцевих мешканців у рекреаційному процесі. Тобто для визначення перспектив розвитку рекреації (прогнозування потреби та розміщення об'єктів) необхідно врахувати перспективні тенденцій розвитку тих факторів та умов, що впливають на формування рекреаційного простору на регіональному та локальному рівнях.

У п'ятому розділі "Принципи та методики архітектурно-естетичної організації рекреаційної системи Гуцульщини" вирішувались завдання: встановити принципи формування рекреаційної системи регіону з урахуванням етнографічних чинників; окреслити прийоми реалізації цих принципів; визначити шляхи впровадження в проектну практику встановлених принципів та прийомів. Виявлені в попередньому розділі закономірності впливу етнографічних характеристик території на архітектурно-естетичну організацію рекреаційного простору дають підстави для вдосконалення існуючих підходів організації рекреаційної системи. Це поширюється на функціональне зонування, архітектурно-планувальну організацію зон та рекреаційних об'єктів, вирішення благоустрою. Вихідною позицією при їх розробці взято положення про те, що формування рекреаційного простору є цілісний процес, в якому архітектурні та етнографічні питання не можуть бути розділені або протиставлені (етнографічні особливості території повинні органічно включатись у вимоги до організації рекреаційного простору). Тому кінцевим результатом роботи виступає не експериментальний проект рекреаційної зони, що створений на основі досліджуваних чинників, а доповнені і скоректовані принципи і прийоми формування рекреаційного середовища, де етнографічний чинник знаходить свою реалізацію на всіх стадіях архітектурної діяльності.

Обґрунтовано принципи архітектурно-естетичної організації рекреаційного простору, а саме: редиференціації, індивідуальності, адекватності. Принцип редиференціації полягає у необхідності виділення зон рекреаційного освоєння з диференціацією за видами рекреації та етнографічними умовами. В рекреаційному просторі регіону необхідно виділити як, мінімум три зони, до яких мають виявлятись різні вимоги архітектурної організації - зони інтенсивного рекреаційного освоєння; зони розраховані на участь місцевих мешканців у використанні рекреаційного потенціалу та зони етнографічної рекреації. Цей принцип покладено в основу пропозиції щодо вдосконалення рекреаційного зонування регіону, і обумовлює зміни меж існуючих рекреаційних зон, їх розташування та номенклатуру. Основна увага приділена прив'язці меж рекреаційних зон до існуючих етнографічних центрів регіону.

Принцип індивідуальності випливає з унікальності Гуцульщини, зокрема, за етнографічними характеристиками - ментальності, освіченості і духовності мешканців, індивідуальності умов, зовнішніх і внутрішніх зв'язків території тощо. Цей принцип є в певній суперечності з ідеями універсалізму. Не відкидаючи доцільності уніфікації на рівні окремих елементів рекреаційного простору, ставимо вимогу забезпечити індивідуальні властивості рекреаційній системі в цілому.

Принцип адекватності передбачає відповідність архітектурної організації рекреаційного простору вимогам етнографічних чинників. Як показали дослідження, в межах окремих рекреаційних зон та центрів розподіл якості рекреаційного простору та етнографічних умов не збігаються. Приведення до відповідності архітектурно-планувальних та етнографічних характеристик викличе зміни в прийомах організації всієї рекреаційної системи регіону.

Запропоновано прийоми та засоби реалізації принципів, які спрямовані на приріст етнографічного потенціалу території та підвищення ефективності його використання. Найбільш перспективним прийомом ефективного використання етнографічного потенціалу регіону є розвиток зеленого туризму та виділення нового виду етнографічної рекреації, яка виникає і розвивається на основі етнографічних особливостей місцевості.

Розроблені прийоми естетизації рекреаційного простору які використовуються для вдосконалення методичної бази проектування та складання навчально-просвітницьких програм підготовки спеціалістів у галузі архітектури та рекреації. Наведено приклади формування рекреаційного простору та окреслені нові туристичні маршрути, які орієнтовані на розширене експонування етнографічних характеристик Гуцульщини.

Результати дослідження:

1. Стан архітектурного освоєння рекреаційного простору Гуцульщини можна визнати задовільним. Регіон має великі рекреаційні перспективи, але виникають і нові загрози в умовах несистемних трансформацій в суспільстві. Ускладнює ситуацію для мешканців та розвитку рекреації брак залізничних сполучень, що обумовлює проблеми в доїзді до місць відпочинку, збільшення автобусних зв'язків і ріст забруднення повітря автотранспортом. Негативним є недостатній розвиток соціальної інфраструктури в рекреаційних місцях, насторожене відношення до рекреації серед мешканців окремих сіл регіону, погана якість доріг та брак реклами. Висока рекреаційна якість середовища обумовлює наплив інвестицій і домінування економічних інтересів ігнорування традицій та інтересів місцевого населення в регіоні. Постає вимога активізації етнографічних чинників для кращого залучення місцевих мешканців в рекреаційний процес та підвищення якості середовища.

2. Розроблено методичний інструментарій визначення взаємозв'язків між елементами рекреаційного простору та етнографічними чинниками. Методика поширюється на технологію архітектурних досліджень, проблеми передпроектного аналізу дозволяють системно формулювати завдання дослідження та формування рекреаційного середовища. Системно представлена структура етнографічних чинників та їх взаємозв'язків у просторовій організації архітектурно-предметного середовища Гуцульщини.

3. Вивчення та аналіз рекреаційного простору в регіоні (на трьох територіальних рівнях) показує, що основними чинниками та умовами, які визначають його архітектурну організацію (розміщення, вибір типу та архітектуру об'єктів рекреації), є: традиції, активність населення, архітектурно-функціональна організація території поселення та характеристики забудови (місце розташування житла, праці, об'єктів культурно-побутового обслуговування), ментальність населення, його соціально-демографічний склад, культура та освіченість. Пріоритетними чинниками, що визначають перспективи та принципи архітектурної організації і розвитку рекреаційної системи Гуцульщини, слід визнати етнографічні чинники та фактор людини.

4. Отримані залежності часткових та узагальнених показників архітектурно-предметного середовища від етнографічних чинників. Дослідження історії розвитку туристично-рекреаційної справи в Карпатському регіоні дозволило виділити основні періоди в рекреаційному загосподарюванні краю, виділити особливе місце в рекреаційному процесі етнографічних чинників, багатих своїм писанкарством, різьбярством, килимарством, художньою обробкою дерева, шкіри, металу, вишивкою та іншими народними промислами регіону. Етнографічна складова в рекреаційному процесі Гуцульщини має свої традиції та особливий вплив на архітектурно-естетичну організацію рекреаційного простору.

5. Доведено, що гармонійний розвиток Гуцульщини можливий лише за умов системної трансформації просторової організації регіону та його рекреаційної сфери. Обґрунтовано принципи просторової організації архітектурно-предметного середовища, а саме: рединференціації, індивідуальності, адекватності. Ці принципи націлюють на гармонізацію архітектурного середовища рекреаційного простору, розробку програм та проектів розвитку краю, визначають перспективні напрями досліджень в архітектурі.

Запропоновано прийоми та засоби реалізації обґрунтованих принципів, які спрямовані на приріст етнографічного потенціалу території та підвищення ефективності його використання, посилення ролі етнографічних чинників в організації рекреаційного простору Гуцульщини і приведення до відповідності просторових та історико-етнографічних параметрів рекреаційного середовища.

6. Розроблена структурно-територіальна модель просторового прояву етнографічних чинників, яка є базовою для розробки стратегії розвитку регіону, визначення перспективних рекреаційних зон, реформування мережі туристичних маршрутів, створення рекреаційно-етнографічного селища "Гуцульщина". Акцент в розвитку рекреації на Гуцульщині має бути зроблено на активізації суспільства, без участі якого неможливо ефективно розвивати регіон. Полягає вона у залученні етнографічних ресурсів, матеріальної і духовної культури мешканців в рекреаційний процес, усвідомленні ними важливості естетичних та питань охорони природи, екологізації господарювання. Це обумовить покращення умов життя місцевих мешканців, позитивно вплине на архітектурно-естетичні якості середовища регіону та його рекреаційного простору.

ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ОСНОВНИМИ ПОЛОЖЕННЯМИ ТА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові фахові видання України:

1. Юрчишин Г.М. Історична складова у формуванні рекреаційного простору на Гуцульщині // Містобудування та територіальне планування. - К: КНУБА, 2005. Вип.21. - С. 347-359.

2. Юрчишин Г., Кравченко Я. Роль церковного ансамблю в організації забудови населеного пункту на Гуцульщині ХУІІ-ХХ століть // Проблеми теорії й історії архітектури України: Збірник наукових праць. - Одеса: ОДАБА, 2004. Вип. 5. - С. 25-31.

3. Юрчишин Г. Дослідження ландшафтно-просторової організації рекреаційної системи Прикарпатської Гуцульщини // Містобудування та територіальне планування. - К: КНУБА, 2006. Вип. 23. - C. 365-369.

4. Юрчишин Г. Відродження церковного будівництва Гуцульщини // Вісник Львівської академії мистецтв. - Львів, 2002. - Вип 13. - С. 345-352.

Інші публікації:

5. Юрчишин Г. Етногенетичні особливості українських Карпат як фундаментальна основа розвитку дерев'яного церковного будівництва на Гуцульщині // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Проблеми відродження та розвитку матеріальної і духовної культури гуцулів" (7-9 вересня 2001 р). - Верховина, 2001. - С. 183-186.

6. Юрчишин Г. Перспективи розвитку автентичної архітектури Гуцульщини// Збірник матеріалів наук. - практ. конференції ХХІІ Міжнародного гуцульського фестивалю (2-5 вересня 2002р.). - Косів, 2002. - С. 58-65.

7. Юрчишин Г. Концептуальні проблеми вивчення та пропаганди автентичної архітектури та мистецтва у вищій мистецькій школі в системі Української академії архітектури // Матеріали міжвузівської наукової конференції "Народне мистецтво Гуцульщини і Покуття: проблеми дослідження і збереження та перспективи розвитку духовної культури етнокраю в контексті формування національних і загальнолюдських цінностей у ХХІ столітті" (16.11.2003 р.). - Косів, 2003. - С. 9-16.

АНОТАЦІЯ

Юрчишин Г.М. Вплив етнографічних чинників на архітектурну організацію рекреаційного простору Гуцульщини (на прикладі Косівського, Верховинського та Надвірнянського районів Івано-Франківської області). - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури. - Національний університет "Львівська політехніка", Львів, 2006.

У дисертації проведено наукове представлення структури етнографічних чинників та їх взаємозв'язку в архітектурній організації рекреаційного середовища Гуцульщини.

З позиції системного підходу дано наукове обґрунтування та наведено структурну модель етнографічної рекреації, яка розглядається як складова частина системи більш високого ієрархічного рівня. Розроблено авторську класифікацію чинників впливу на особливості формування та функціонування рекреації, окреслено місце етнографічних чинників в цій системі. Отримала подальший розвиток методика виявлення впливу етнографічних чинників на формування та функціонування рекреаційної системи. Розвинуто методологію організації рекреаційного простору в умовах ефективної реалізації етнографічних чинників, удосконалено прийоми організації рекреаційного простору Гуцульщини.

Запропоновані підходи і прийоми створюють основу вдосконалення рекреаційної системи Гуцульщини, підвищення соціально-еколого-економічної ефективності функціонування та естетичної привабливості закладів рекреації. Результати роботи знайшли практичне використання при розробці проектів розвитку Гуцульщини та її рекреаційного середовища.

Ключові слова: рекреаційний простір, етнографічні чинники, регіон, архітектурна організація, Гуцульщина, рекреаційна зона, садиба.

АННОТАЦИЯ

Юрчишин Г.Н. Влияние этнографических факторов на архитектурную организацию рекреационного пространства Гуцульщины (на примере Косовского, Верховинского и Надвирнянского районов Ивано-Франковской области). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01. -Теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры. - Национальный университет "Львовская политехника", Львов, 2006.

Системно представлена структура этнографических факторов и их взаимосвязь в пространственной организации архитектурно-предметной среды Гуцульщины. Полученные частичные зависимости и обобщенные показатели архитектурной среды от этнографических факторов. Исследования истории развития туристическо-рекреационной сферы в Карпатском регионе позволило выделить основные периоды в рекреационном хозяйствовании края, выделить особенное место в рекреационном процессе этнографических факторов, богатых своей резьбой по дереву, ковроткачеством, художественной обработкой металла, кожи, вышивкой и другими народными промыслами региона. Этнографическая составная в рекреационном процессе Гуцульщины имеет свои традиции и особенное влияние на архітектурно-эстетическую организацию рекреационного пространства.

Разработан методический инструментарий анализа и определения взаимосвязей между элементами рекреационного пространства и этнографическими факторами. Методика распространяется на технологию архитектурных исследований, проблемы предпроектного анализа, позволит системно формулировать задачи исследований и формирования рекреационной среды. Изучение и анализ рекреационного пространства в регионе(на трех территориальных уровнях) показывает, что основными факторами и условиями, которые определяют его архитектурную организацию (размещение, выбор типа и структуру объектов рекреации), есть: традиции, активность населения, архитектурно-функциональная организация территории поселений и характеристика застройки(месторасположение дома, работы, объектов культурно-бытового обслуживания), ментальность населения, его социально-демографический состав, культура и образованность. Приоритетными факторами, которые определяют перспективы и принципы архитектурной организации и развития рекреационной системы Гуцульщины необходимо считать этнографические факторы и фактор человека.

С позиции системного подхода дано научное обоснование и наведена структурная модель этнографической рекреации, которая рассматривается как составная часть системы более высокого уровня. Разработана авторская классификация факторов влияния на особенности формирования и функционирования рекреации, определено место этнографического фактора в этой системе. Обоснованы принципы архитектурной организации рекреационного пространства - рединференциации, индивидуальности, адекватности. Рединференциация рекреационного пространства предполагает его дифференциацию за видами рекреации и этнографическими условиями, выделения в его структуры зон интенсивного рекреационного освоения; зон расчитаных на активное участие местных жителей в рекреационном процессе и зон этнографической рекреации. Принцип индивидуальности обоснован уникальностью Гуцульщины, допускает унификацию отдельных элементов рекреационного пространства, но ставит требования обеспечить индивидуальность рекреационной системе в целом. Принцип адекватности предполагает приведение в соответвие архитектурной организации элементов рекреационного пространства требованиям этнографического фактора.

Предложенные принципы и прийомы создают основу совершенствования рекреационной системы Гуцульщины, повышение социально-эколого-экономической эффективности функционирования и эстетической привлекательности учреждений рекреации. Результаты работы имели практическое использование в разработке проектов развития Гуцульщины и ее рекреационной сферы.

Ключевые слова: рекреационное пространство, этнографические факторы, регион, архитектурная организация, Гуцульщина, рекреационная зона.

ANNOTATION

Yurchyshyn H.M. Influence of Ethnographical Factors on the Architectural Organization of Recreational Space of Hutsulshchyna (on an example of Verkhovynsky,Kosivsky and Nadvirnyansky districts Ivano-Frankivsk region). - Manuscript.

Thesis for a degree of Candidate of architecture (Ph.D) in specialty 18.00.01-Theory of architecture, restoration of monuments of architecture. -Lviv National Polytechnic University, Lviv, 2006.

For this dissertation primary research of structure of ethnographical factors and their correlation in spatial organization of architectural-objective environment of Hutsulshchyna will be undertaken.

In the course of research theoretical principles of transformation and development of recreational sphere are substantiated, the essence of category "recreation" and its structural model is made more accurate. Principles of development of recreational sphere in the country-side and the obtained dependence of the definition of partial and general indices of recreational environment under the influence of ethnographical factors are substantiated. The main invariants of this correlation are investigated. Methodical instrument of the analysis and determination of the correlation between the elements of recreational space and ethnographical factors is elaborated.

From the position of system approach research is undertaken and a structural model of ethnographical recreation regarded as the component of the system of higher hierarchical level is pointed out. Author's classification of the factors which influence the peculiarities of the formation and function of the recreation is developed; the place of ethnographical factors in this system is outlined. Further development of the methods of display of the influence of ethnographical factors on the architectural-landscape organization and recreational system function is obtained.

Methods of the organization of recreational space in the Hutsulshchyna Region is improved.

Key words: recreational space, ethnographical factors, region, architectural organization, Hutsulshchyna, recreative zone.

Размещено на Allbest.ru

...