Стилістичні та архітектурно-композиційні аспекти розвитку архітектури Львова періоду історизму у ХІХ – поч. ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стилістичні та архітектурно-композиційні аспекти розвитку архітектури Львова періоду історизму у ХІХ - поч. ХХ ст.

Автореферат

на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

Загальна характеристика роботи

Львів - важливий політичний, культурний, адміністративний центр Галичини - належить до найбагатших міст України за кількістю і цінністю історико-архітектурних пам'яток, де кожний період зробив свій внесок у формування своєрідного архітектурного середовища. Період історизму, який припадає в основному на ІІ пол. ХІХ ст., був часом бурхливого архітектурного розвитку міста, інтенсивного територіального росту. Проте через його довготривале несприймання і недооцінку залишився для нас практично невідомим.

Актуальність теми дослідження визначається такими положеннями:

- у зв'язку з активною інтеграцією нашої держави у світову спільноту потреба вивчення своєї історичної та мистецької спадщини набула особливої гостроти. У цьому контексті стало необхідним систематизувати і проаналізувати всю архітектурну спадщину нашої країни, зокрема це стосується Львова - міста, архітектурна цінність якого визнана світовою громадськістю;

- екстер'єри споруд Львова доби історизму формують архітектурний образ центральної частини міста, при цьому, незважаючи на велику кількість публікацій, загальної картини розвитку архітектури цього періоду у стилістичному і архітектурно-композиційному аспектах створено ще не було;

- основними аспектами архітектурної діяльності сьогодні у центральній частині міста є реконструкція та адаптація під нові функціональні потреби споруд, більша частина яких належить добі історизму. Для успішного і комплексного проведення таких робіт необхідно визначити основні принципи у формуванні стильових і архітектурно-композиційних вирішень будівель Львова цього періоду;

- історія архітектури доби історизму достатньо повно висвітлена у зарубіжних джерелах, а те, що останнім часом в Україні приділяється все більше уваги проблемам цієї архітектури, зростає зацікавленість творчістю тогочасних архітекторів, історією будівництва окремих споруд, свідчить про те, що настав час доповнити і наші знання про архітектуру даного періоду.

Проблеми архітектури Львова доби історизму були порушені у дослідженнях широкого кола спеціалістів. Архітектурі міста ІІ пол. ХІХст. окремі розділи присвячувалися у загальних працях з історії архітектури Львова. Також були проведені дослідження з конкретних проблем архітектури ІІ пол. ХІХ ст.: стилістичні аспекти, персоналії, історії будівництва окремих споруд, містобудівельні трансформації Львова. Разом з тим у дослідженнях, які присвячені вивченню як окремих, так і загальних проблем архітектури періоду історизму, прослідковується недостатня скоординованість і відсутність систематизації.

Мета дослідження - визначити передумови, закономірності і особливості розвитку стильових і композиційних вирішень в архітектурі будівель Львова періоду історизму та виявити їх значення для становлення архітектури Львова у ХХ ст.

Задачі дослідження:

1. Систематизувати результати попередніх досліджень, визначити загальнонаукові методи для проведення дослідження і розробити методику стилістичного і архітектурно-композиційного аналізу.

2. Виявити передумови і сукупність факторів внутрішніх та зовнішніх впливів на розвиток архітектури Львова у період історизму.

3. Визначити загальні тенденції розвитку архітектури Львова у ІІ пол. ХІХ ст.

4. Виявити і охарактеризувати стильові спрямування в архітектурі міста у період історизму та визначити закономірності у їх розвитку.

5. Виявити принципи побудови архітектурно-композиційних вирішень в архітектурі споруд періоду історизму та визначити закономірності у їх розвитку.

6. Провести порівняльний аналіз основних тенденцій розвитку львівської архітектури доби історизму з загальноєвропейськими тенденціями та визначити особливості львівського шляху розвитку.

7. Виявити значення архітектури періоду історизму для подальших процесів розвитку архітектури Львова у ХХ ст.

Об'єкт дослідження - стильові і архітектурно-композиційні вирішення в архітектурі житлових і громадських споруд Львова періоду історизму.

Проблема дослідження - формування і розвиток стильових і архітектурно-композиційних вирішень в архітектурі споруд Львова періоду історизму.

Як робочу гіпотезу висунуто припущення, що закономірності у розвитку стильових і композиційних вирішень в архітектурі Львова періоду історизму співпадали із загальноєвропейськими тенденціями, проте їй були притаманні свої особливості, зумовлені специфікою політико-економічної ситуації, а власні архітектурні традиції спричинили формування самобутньої архітектурної школи та вплинули на становлення архітектури Львова у ХХ ст.

Методи та методика дослідження. Дослідження проводилося з позицій комплексного і багаторівневого підходів, у якому були використані традиційні загальнонаукові методи, а також спеціально розроблена методика стилістичного і архітектурно-композиційного аналізу.

Хронологічні межі дослідження. Крайня нижня межа дослідження - 10-ті роки ХІХ ст., оскільки у цей час формуються передумови для майбутнього розвитку архітектури історизму. Основний період дослідження - 1850-1900 рр., оскільки історизм у цей час стає панівним напрямком у архітектурі міста - це час його розквіту. Крайня верхня межа дослідження - 20-ті роки ХХ ст., коли закінчується будівництво деяких споруд доби історизму. Також був проведений аналітичний огляд розвитку архітектури Львова у ХХ ст. (по сьогоднішній день).

Територіально вибір об'єктів дослідження обмежений територією міста, яка була забудована у період історизму.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що у результаті дослідження вперше створено цілісну картину формування архітектури Львова періоду історизму. На основі запропонованої методики стилістичного і архітектурно-композиційного аналізу виявлено закономірності у формуванні стильових і композиційних характеристик в архітектурі споруд Львова періоду історизму. Виявлено спільні тенденції у розвитку львівської і європейської архітектури, особливості львівського шляху розвитку, а також значення львівської архітектури доби історизму для становлення архітектури Львова у ХХ ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Напрямок проведеного дослідження співпадає з основним напрямком наукової роботи кафедри історії та художніх основ архітектури - «Вивчення архітектурної спадщини та значення художніх дисциплін у формуванні творчого мислення архітекторів».

Особистий внесок здобувача полягає у теоретичному узагальненні і систематизації результатів попередніх досліджень, у постановці мети і формулюванні задач, розробці спеціальної методики дослідження, у систематизації і аналізі великого обсягу фактичного матеріалу.

Дослідження має достовірну інформаційну базу, яка була сформована у результаті самостійно проведених автором архівних пошуків і натурного обстеження.

Практична цінність дослідження полягає у наступному:

- значний архівний матеріал, зібраний та систематизований автором, є важливою джерелознавчою базою для проведення детальніших досліджень з історії архітектури Львова, а також при вивченні архітектури України доби історизму;

- дослідження значно доповнює відомості про архітектуру Львова доби історизму і може бути використане як матеріал для навчальної та наукової літератури з вивчення історії архітектури Львова;

- результати дослідження можуть використовуватися при проведенні реконструкції та реставрації будівель Львова доби історизму;

- методика дослідження може бути запропонована для вивчення аналогічних процесів розвитку архітектури у інших містах України;

- розроблена система класифікаторів у комплексі з результатами дослідження створили універсальну систему для вивчення архітектури Львова у добу історизму і можуть бути вихідним пунктом для проведення подальших досліджень та підставою для їх координації.

Предметом захисту є такі наукові результати:

1. Визначені закономірності у розвитку стильових і архітектурно-композиційних вирішень в архітектурі споруд Львова доби історизму.

2. Визначені особливості у розвитку стильових і архітекттурно-композиційних вирішень в архітектурі споруд Львова у період історизму.

3. Виявлене значення львівської архітектури доби історизму для подальшого архітектурного розвитку Львова у ХХст.

Апробація роботи. Матеріали дослідження були представлені на міжнародних конференціях: «Архітектура як відображення ідеології» у 1997 р., м. Львів; «Юліан Захарієвич і значення його діяльності напередодні ХХІ ст.» у 1998 р., м. Львів; а також на науковій конференції Архітектурної Комісії НТШ у 1999 р., м. Львів. По матеріалах дослідження опубліковано 7 статей, дві з яких виконані у співавторстві.

Структура і обсяг роботи. Текстова частина дисертації складається зі вступу, 5-ти розділів і висновків, бібліографічного переліку, додатків, ілюстративної частини. Обсяг дисертації: 150 сторінок основного тексту, 53 сторінки додатків, бібліографічний перелік кількістю 220 позицій, 35 планшетів з ілюстраціями.

Зміст роботи

архітектура композиційний споруда стилістичний

Розділ 1. Стан дослідження проблеми у вітчизняній та зарубіжній літературі. Розділ присвячений аналізу літературних джерел і науково - дослідних робіт. Узагальнення і систематизація результатів аналізу попередніх досліджень з архітектури Львова доби історизму допомогли конкретизувати ті питання, які залишилися не висвітленими. Виявлено, що комплексної картини розвитку архітектури міста у ІІ пол. ХІХ ст. створено не було. Особливо невизначеною є ситуація у стильовому і архітектурно-композиційному аспектах. Деякі стильові характеристики споруд використовуються механічно або неправильно, не введені у науковий обіг терміни, які давно стали звичними у європейській історії архітектури. Архітектурно-композиційні аспекти розвитку архітектури даного періоду порушені у дослідженнях ще не були. Для того, щоб висвітлити процес розвитку архітектури Львова доби історизму на тлі суспільно-економічного процесу були використані дослідження з суміжних дисциплін: історії, економіки, статистики.

Для порівняльного аналізу були опрацьовані дослідження, присвячені проблемам архітектури європейського історизму і російського історизму, а також були використані опрацювання з історії архітектури даного періоду у інших містах України і з окремих проблем розвитку української архітектури. Також були опрацьовані дослідження з теорії стилю і теорії архітектурної композиції, на основі чого були визначені характеристики для проведення факторного аналізу об'єктів дослідження. Для визначення архітектурних прототипів у розвитку стильових і архітектурно-композиційних вирішень архітектури споруд Львова були використанні дослідження з загальної історії архітектури.

Термін «історизм», який трактується двояко: як професійно-світоглядна система поглядів і як напрям у архітектурі, широковживаний у сучасній європейській, а також українській історії і теорії архітектури. У такому контексті термін «історизм» використаний у даному дослідженні.

Розділ 2. Основні методи і методика дослідження. У розділі викладені конкретні методи вирішення задач, а також спеціально розроблена методика стилістичного і архітектурно-композиційного аналізу. З загальнонаукових традиційних методів у дослідженні були використані такі: аналіз і систематизація наукової літератури за тематикою дослідження, аналіз першоджерел, методи структурного, факторного, порівняльного аналізів, графоаналітичної систематизації, статистичних опрацювань, натурного і графічного дослідження.

Для успішного проведення дослідження була розроблена спеціальна методика стилістичного і архітектурно-композиційного аналізу. Розробка методики була викликана необхідністю локалізації конкретних об'єктів для дослідження на основі певних об'єктивних показників. Для цього був проведений структурний аналіз і розроблена система класифікаторів (топологічного, функціонально-типологічного, стильового і композиційного), які склали вихідну типологію дослідження. За допомогою класифікаторів вдалося ефективно конкретизувати об'єкти дослідження з великої кількості споруд Львова, побудованих у добу історизму (1726 споруд житлових і громадських) і визначити їх множину для проведення факторного аналізу (всього 260 об'єктів). Для факторного аналізу був деталізаваний композиційний класифікатор і долучений ідентифікаційний класифікатор (рік проектування і авторство об'єкта дослідження), який визначався на підставі архівних матеріалів. Характеристики класифікаторів були згруповані по рівнях у відповідності до їх значимості і зображені у вигляді ієрархічної структури «дерева властивостей», яке у розгорнутому вигляді було представлене у матричній таблиці. Результати обстеження конкретних об'єктів, згруповані за хронологією проектування, були зафіксовані у матричній таблиці і стали підставою для проведення факторного і порівняльного аналізів. Детальніше інструментарій і процедура проведення факторного і порівняльного аналізів та узагальнення результатів дослідження представлені у відповідних розділах роботи.

Розділ 3. Становлення і загальні тенденції розвитку архітектури львова у період історизму. У розділі викладені результати аналітичного огляду розвитку архітектури Львова у період класицизму, проаналізовані фактори внутрішніх і зовнішніх впливів на становлення архітектури Львова у ІІ пол. ХІХ ст. та визначені загальні напрямки розвитку забудови Львова у період, який вивчається.

Встановлено, що вже у період класицизму у розвитку архітектури Львова були закладені передумови для формування архітектури міста наступного стильового періоду. У суспільно - економічному аспекті Львів у той час отримав статус столиці провінції Австро-Угорщини, що стало основною причиною бурхливого розвитку міста протягом всього ХІХ ст. У містобудівельному аспекті у Львові відбулися важливі урбаністичні трансформації (ліквідація фортифікацій, розвиток забудови передмість, формування нового загальноміського центру), які визначили напрямки розвитку забудови Львова і у ІІ пол. ХІХст. Встановлено, що архітектура Львова у період класицизму стилево вже не була однорідна. У місті розвивалися віденський класицизм у його «ренесансовій» формі, еллінізм, романтична неоготика, а згодом - віденська «урядова» архітектура, бідермайєр. Також у той час у архітектурі міста формуються нові типи архітектурно-композиційних вирішень і поряд з класицистичними центрально-осьовими симетричними композиціями використовуються рівноакцентні, рівнозначні композиції для фасадів прибуткових будинків і асиметричні у індивідуальному житловому будівництві. У архітектурі бідермайєру львівський класицизм вичерпав свої можливості у розвитку, дійшовши до крайньої лапідарності і геометризму, а отже, зміна стильового спрямування в архітектурі міста була неминучою з огляду на необхідність подальшого архітектурного розвитку. Також виявлено, що зміна архітектурного стилю у Львові з класицизму на історизм відбулася різко у 1848-1850 рр. і була результатом траспортування і трансплантації на львівський грунт зразків віденського будівництва.

Важливе значення для становлення архітектри міста у добу історизму мали фактори внутрішніх і зовнішніх впливів. Факторами внутрішніх впливів були такі:

1. Суспільно-політичні і економічні: статус міста як столиці провінції Австро-Угорської імперії, полінаціональний склад населення, взятий Галицьким сеймом курс на розвиток міста як адміністративного, культурного і освітнього центру Галичини, високий рівень економічного розвитку міста, а також специфіка розвитку місцевої будівельної промисловості;

2. Містобудівельні: рельєф міста, історично сформована масштабність забудови;

3. Нормативні: кадастрові карти, будівельні статути;

4. Візуально-естетичні: власна архітектурна спадщина, тривалі традиції місцевого будівництва.

Найважливішими факторами зовнішніх впливів були такі:

1. Подальша адміністративна залежність від Відня;

2. Подальша культурна залежність від Відня;

3. Впливи передових європейських архітектурних шкіл, які полягали у імпортуванні і культивуванні у Львові кращих зразків будівництва.

На основі аналітичного огляду формування архітектури Львова у ІІ пол. ХІХ ст. були виявлені загальні тенденції розвитку архітектури Львова у період історизму. Після застою у міському будівництві у 1848-1870 рр. основною тенденцією розвитку будівельного руху було невпинне, а з 1890 р. - стрімке зростання темпів будівництва (у 1870-1880 рр. у сердньому за рік споруджували 34 будинки, у 1880-1890 рр. - 38 будинків, у 1890-1900 рр. - 136 будинків). Основний територіальний розвиток Львова припадає на 1870-1890 рр., коли площа міста збільшилася на третину і становила на 1890 р. - 31,2 кв. км. З 1890 р. місто територіально не зростало, проте його стрімкий розвиток відбувався за рахунок інтенсифікації використання наявної території. Враховуючи, що у цей час були перебудовані майже всі будівлі періоду класицизму, будівельним рухом у різному ступені (нове будівництво, перебудова, надбудова, зміна фасаду) було охоплено все місто, окрім середмістя, а це - 98% загальної площі. За результатами аналізу територіального розвитку Львова у ІІ пол. ХІХ ст. були визначені територіальні межі, а також основні вулиці дослідження.

Розділ 4. Закономірності і специфіка у розвитку стильових і архітектурно - композиційних вирішень в архітектурі споруд у період історизму. У розділі, який представляє найважливішу частину дослідження, викладені результати факторного і порівняльного аналізів.

Метою факторного аналізу було виявити закономірності у розвитку стильових і архітектурно-композиційних вирішень в архітектурі споруд. Стильові вирішення охарактеризовані у таких напряках:

Визначення архітектурних прототипів і аналогів для стильових спрямувань у архітектурі міста. У своєму розвитку львівська архітектура даного періоду опиралася на широке коло історичних архітектурних прототипів, передусім, європейських: романська архітектура, готика, італійське Відродження (у всіх етапах його розвитку), французьке Відродження, німецьке Відродження, бароко, німецький еллінізм, власна класицистична архітектурна спадщина, візантизм, орієнтальна архітектура, а також форми національних стилів. Також у львівській архітектурі періоду історизму виявлені стильові спрямування, які базувалися на аналогічних формах неостилів, які розвинулися у європейському будівництві у середині століття: «аркадовий стиль» і стиль «Другої імперії». На основі цих прототипів і аналогів у львівській архітектурі розвинулося 17 стильових спрямувань. До класичного напрямку належали такі: італійський неоренесанс, французький неоренесанс, німецький неоренесанс, стиль «Другої імперії», неоеллінізм, необароко, «цитати класицизму», еклектика; до романтичного напрямку належали: неороманізм, неоготика, «аркадовий стиль», «швейцарський стиль», «орієнтальний стиль», неовізантизм, «надвіслянська готика», «народний романтизм», а також у промисловому будівництві став розвиватися протофункціоналізм;

Визначення динаміки змін стильових спрямувань. Основними факторами для аналізу стали: рік проектування споруди і її стильова характеристика. При розгляді стильових спрямувань за хронологією проектування споруд виявлено, що у часі вони змінювали одне одного. У архітектурі Львова 1848-1870 рр. переважають стильові спрямування, побудовані на формах середньовічних стилів: «аркадовий стиль», неоготика, а також розвиваються італійський неоренесанс, стиль «Другої імперії», неоеллінізм. У 1870-1890 рр. домінуючим стильовим спрямуванням стає неоренесанс, причому у 70- х роках переважають форми італійського неоренесансу, а у 80-х - французького, обмеженіше розвиваються німецький неоренесанс, неоеллінізм, стиль «Другої імперії», у 80-х роках з'являється необароко. Серед романтичного напрямку розвиваються нероманізм (у сакральному будівництві), неоготика, «аркадовий стиль», обмежено «швейцарський стиль». У 1890-х - 1900-х рр. домінує необароко серед класичних спрямувань, а серед романтичних: неороманізм, «національний стиль», згодом - «надвіслянська готика», неовізантизм, орієнталізм;

Визначення базових елементів у формуванні стилів споруд. У результаті аналізу архітектури споруд за їх стильовими вирішеннями виявлено, що базовим елементом у формуванні стилю споруди стає археологічно точно репродукована архітектурна деталь (або мотив). Розширення діапазону архітектурних прототипів і аналогів, з яких використовувалися архітектурні деталі (і мотиви) зумовлювали розвиток стильових спрямувань у архітектурі Львова періоду історизму, про що свідчить збільшення кількості одночасно існуючих стильових спрямувань: у 1848-1870 рр. - 6, у 1870-1880 рр. - 8, у 1880-1890 рр. - 12, у 1890-1900 рр. - 14. У процесі розвитку львівського історизму були сформовані певні комбінації архітектурних деталей, які характеризувати той чи інший неостиль;

Визначення причин вибору конкретного стилю при будівництві конкретних типів споруд. Виявлено, що в основі вибору конкретного стилю для конкретного функціонального типу споруд був принцип відповідності стилю фасаду функції споруди і пов'язаний з конкретним історичним архітектурним прототипом спектр асоціацій (як правило позаархітектурного характеру). Специфічну роль у оздобленні фасадів споруд ІІ пол. ХІХ ст. стала відігравати скульптура, яка служила меті конкретизації архітектурної теми будівлі.

Основними факторами для проведення архітектурно-композиційного аналізу стали: рік проектування споруди і такі характеристики фасадної композиції, як тип композиції фасаду, структурні елементи композиції фасаду, насиченість скульптурним і ліпним декором, хроматичне вирішення. Архітектурно-композиційні вирішення проаналізовані у таких напрямках:

Визначення архітектурних прототипів для розвитку архітектурно - композиційних вирішень у забудові Львова періоду історизму. У результаті аналітичного огляду розвитку архітектури виявлено, що основні архітектурно - композиційні схеми фасадів споруд спиралися на такі фундаментальні архітектурні прототипи: італійське палаццо (для фасадів прибуткових будинків), італійська асиметрична вілла з вежею (для фасадів вілл і особняків), французький палац (для фасадів всіх громадських споруд, палаців, прибуткових будинків), романський або готичний костел (для архітектури сакральних католицьких споруд), візантійський храм (для православних церков).

Характеристика основних типів архітектурно-композиційних вирішень. У архітектурі споруд Львова періоду історизму використовували 4 принципові архітектурно-композиційні схеми: рівноакцентна симеирична, центрально - осьова симетрична (2 підтипи), «кулісна» симетрична і асиметрична. У результаті аналізу кожної з принципових архітектурно - композиційних схем за функціональною типологією споруд були визначені метричні і пропорційні характеристики цілого фасаду і структурних частин фасадної композиції. Виявлено, що вибір архітектурно-композиційного вирішення залежав від функціонального призначення споруди, розмірів ділянки, розташуванні її у системі міської забудови.

Напрямки розвитку архітектурно-композиційних вирішень. У результаті аналізу архітектурно-композиційних вирішень за хронологією проектування споруд виявлено, що вони у часі змінювалися. Їх розвиток відбувався такими шляхами: розширення діапазону структурних елементів фасаду (еркери, балкони, ризаліти), поступове збільшення кількості архітектурних деталей на площині фасаду, збагачення хроматичних вирішень. Таким чином спостерігається зміна плоскісних, графічних фасадних вирішень 50-х і 70-х років надмірною насиченістю і скульптурністю фасадів наприкінці століття.

Закономірностями у стилістичному розвитку стала послідовна хронологічна зміна стильових спрямувань у архітектурі Львова, збільшення їх кількості з наближенням до кінця століття. Закономірностями у розвитку архітектурно-композиційних вирішень став їх хронологічний розвиток від плоскісних фасадних вирішень до збагачених структурними елементами, насичених архітектурними деталями і хроматично збагачених. На основі цих закономірностей, а також з врахуванням змін у суспільно - політичному та містобудівельному розвитку Львова у ІІ пол ХІХ ст. були визначені такі етапи у розвитку архітектури міста у стилістичному і архітектурно - композиційному аспектах:

І етап: ранній історизм, 1848-1870 рр.;

ІІ етап: зрілий історизм, 1870-1890 рр.;

ІІІ етап: пізній історизм, 1890 р. - поч. ХХ ст.

На основі порівняльного аналізу були визначені особливості у розвитку архітектури львівського історизму у співставленні із загальноєвропейськими тенденціями:

різка зміна стильових періодів (з класицизму на історизм) у Львові хронологічно співпадає з тим же процесом у Відні -1848 р., що суттєво відрізняється від зародження архітектури історизму у інших європейських країнах (Німеччина, Франція), де ця зміна носила плавний, поступальний характер і хронологічна межа не може бути чітко визначена;

етапи розвитку архітектури періоду історизму у Львові послідовно співпадали із загальноєвропейськими етапами: ранній, зрілий і пізній історизм;

етапи розвитку архітектури львівського історизму хронологічно відставали порівняно з європейськими етапами (у середньому на 30-20 років на етапі раннього історизму, на 12-10 - на етапі зрілого, на 5-3 на - етапі пізнього). Характерною була тенденція до зменшення хронологічної різниці, у результаті чого у період модерну архітектура Львова вступила одночасно з європейською;

у процесі свого розвитку львівський історизм асимілював регіональні традиції будівництва, що спричинило до формування «національних» стильових спрямувань;

у період історизму у Львові була сформована сильна архітектурна школа.

Розділ 5. місце та значення архітектури періоду історизму для подальших процесів архітектурного розвитку Львова у ХХ ст. У результаті аналізу архітектурного розвитку Львова у ХХ ст. було виявлене значення архітектури доби історизму для наступних періодів формування архітектури міста. У архітектурі «стилізаторського» напрямку модерну було безпосередньо продовжене «багатостилля» історизму у «модернізованому» необароко, італійському неоренесансі, німецькому неоренесансі, неороманізмі, неоготиці, розвинулися з форм «народного романтизму» «закопянський стиль» і український модерн, а також неокласицизм. Архітектурна деталь і надалі залишилася базовим елементом у формуванні «стилю» і фасадної композиції споруди, проте діапазон прототипів для її формування був розширений до мотивів рослинного і тваринного світу, змінився принцип археологічно точного репродукування архітектурної деталі на модернізацію. У архітектуру модерну безпосередньо перейшли архітектурно - композиційні вирішення, опрацьовані у період історизму. Отже, архітектура періоду історизму стала фундаментом для розвитку наступного стильового періоду - архітектури модерну.

Традиції історизму періодично відроджуються у архітектурі радянського і пострадянського Львова. Новим етапом розвитку історизму у Львові стали 50-ті роки, коли з'явилися монументальні форми «сталінського історизму». Ретроспективні тенденції у формі регіоналізму з'явилися у забудові Львова у 80-х роках, а з 90-х - вже як модернізовані форми архітектури періоду історизму у вигляді контекстуальних вставок. Спадщина доби історизму вже сама стала прототипом для пошуку нових архітектурних форм. Історизм, як світоглядна система і метод творчості, є важливою характеристикою архітектурного розвитку Львова не лише у ХІХ, але і у ХХ столітті.

Проблема подальшого вивчення і збереження цієї архітектури має пріоритетне значення, яке особливо зростає із включенням архітектури центральної частини міста (серед якої є багато об'єктів і періоду історизму) до реєстру світової архітектурної спадщини ICOMOS.

Дане дослідження розглядається автором, як початок роботи по комплексному вивченню архітектури Львова доби історизму.

Результати дослідження

1. Забудова Львова доби історизму формує архітектурне середовище центральної частини міста, при цьому ця архітектура залишається ще не досліджена у комплексі, незважаючи на велику кількість публікацій.

2. Для вирішення поставлених завдань окрім таких традиційних загальнонаукових методів дослідження, як аналіз літературних джерел і першоджерел, методи натурного дослідження, графоаналітичної систематизації і статистичних опрацювань, факторного і порівняльного аналізів, була розроблена методика стилістичного і архітектурно-композиційного аналізу, яка грунтувалася на розробленій системі класифікаторів. Методика дозволила ефективно локалізувати об'єкти дослідження та визначити їх множину для проведення факторного і порівняльного аналізів. Розроблена система класифікаторів у комплексі з результатами стильового і архітектурно-композиційного аналізу створили універсальну систему для дослідження архітектури Львова періоду історизму у будь-якому аспекті.

3. На основі аналізу архітектурного розвитку Львова у І пол. ХІХ ст. встановлено, що класицизм у середині ХІХст. вичерпав свої можливості у розвитку форми, а зміст його не відповідав новим суспільно-політичним і економічним умовам. У І пол. ХІХ ст. «багатостиллям» львівського класицизму і формуванням нових архітектурно-композиційних вирішень були створені передумови для розвитку архітектури історизму. Зміна стильового спрямування з класицизму на історизм відбулася різко у 1848-1850 рр. і була пов'язана з транспортуванням і трансплантацією на львівський грунт зразків віденського будівництва.

4. Архітектура доби історизму розвивалася під впливами внутрішніх і зовнішніх факторів. Внутрішніми факторами впливу виявлено такі: столичний статус міста і надання Львову права самоврядування, курс на розвиток міста, як адміністративного, культурного і фінансового центру Галичини, полінаціональний склад населення, високий рівень економічного розвитку, містобудівельні фактори, а також власна багата архітектурна спадщина. До зовнішніх факторів впливу належать такі: подальша алміністративна і культурна залежність від Відня, впливи передових європейських шкіл.

5. Аналіз загальних тенденцій розвитку архітектури Львова у період історизму засвідчив, що основною тенденцією розвитку будівельного руху після застою у будівництві у 1848-1870 рр. було невпинне, а з 1890 р. - стрімке зростання темпів будівництва. Основний територіальний розвиток Львова припадає на 1870-1890 рр. - на час «горизонтального» розвитку міста, з 1890 р. по поч. ХХ ст. місто розивалося «вертикально» за рахунок інтенсифікації використання наявної площі. В цілому будівельним рухом у період історизму було охоплено 98% загальної площі міста.

6. За результатами стильового аналізу виявлено, що:

- на базі архітектурних прототипів у період історизму у Львові було сформовано 17 стильових спрямувань класичного, романтичного і протофункціоналістичного напрямку;

- хронологічно стильові спрямування змінювалися: у 1848-1870 рр. переважали стильові спрямування, побудовані на формах середньовічних стилів, у 1870-1890 рр. - неоренесанс, у 1890 р.-поч. ХХ ст. - необароко і в кінці століття розвиваються форми національних стилів;

- базовим елементом у формуванні стилю споруди стає археологічно точно репродукована архітектурна деталь, а поступове розширення діапазону архітектурних прототипів, з яких використовувалася деталь, зумовлювало розвиток стильових вирішень у архітектурі Львова;

- основним критерієм для вибору стилю споруди було її функціональне призначення.

7. За результатами архітектурно-композиційного аналізу встановлено, що:

- прототипами для архітектурно-композиційних вирішень стали композиції фасадів італійського палаццо (для прибуткових будинків), французького палацу (для фасадів громадських споруд, палаців, прибуткових будинків), асиметрична італійська вілла (для особняків і вілл), романські і готичні костели (для костелів), візантійських храмів (для церков). На основі цих архітектурних прототипів у Львові поширилися такі 4 принципові композиційні схеми: рівноакцентна симетрична, центральноосьова (2 підтипи), кулісна симетрична і асиметрична;

- аналіз архітектурно-композиційних вирішень за хронологією проектування споруд засвідчив, що розвиток композицій фасадів проходив у таких напрямках: розширення діапазону структурних елементів фасадних композицій, збільшення кількості архітектурних деталей на площині фасаду, збагачення хроматичних вирішень;

- вибір архітектурно-композиційних вирішень залежав від функціонального призначення споруди, від розмірів ділянки і її розміщення у системі міської забудови.

8. На основі виявлених закономірностей у розвитку стильових і архітектурно-композиційних вирішень архітектури споруд були визначені такі етапи у розвитку архітектури Львова періоду історизму:

-І етап: 1848-1870 рр. - ранній історизм;

-ІІ етап: 1870-1890 рр. - зрілий історизм;

-ІІІ етап: 1890 р.-поч. ХХ ст. - пізній історизм.

9. У результаті порівняльного аналізу основних тенденцій розвитку архітектури періоду історизму у Львові і передових європейських тенденцій того часу виявлено:

- етапи розвитку архітектури доби історизму у Львові послідовно співпадають з етапами розвитку європейської архітектури;

- хронологічно ці етапи розвитку відставали від передових європейських країн, проте характерною була тенденція до зменшення хронологічної різниці (відставання спостерігалося у середньому на 30-20 років на етапі раннього історизму, на 12-10 - на етапі зрілого і на 5- 3 - на етапі пізнього);

- у процесі свого розвитку львівський історизм асимілював регіональні традиції будівництва, що спричинило формування «національних» стильових спрямувань і самобутньої архітектурної школи.

10. У ІІ пол. ХІХ ст. були закладені фундаментальні основи для розвитку модерну, у якому були переосмислені на вищому рівні принципи архітектури історизму. Основна підстава архітектури історизму - звернення до історичних прототипів і вільне оперування ними - періодично відроджується у львівській архітектурі, такими періодами стали: «сталінський історизм» 40-х і 50-х років, регіоналізм 70-х і 80-х років, сучасний ретроспективний контекстуалізм. Спадщина доби історизму тепер стала сама джерелом для пошуку нових архітектурних форм.

Архітектура періоду історизму потребує подальшого детального комплексного і всебічного вивчення.

Основні висновки та положення дисертації висвітлені у таких публікаціях автора

1. Черкес Б.С., Кулык С.Н. (Линда С.Н.) Становление архитектуры советского Львова // Вестник ЛПИ №263 «Резервы прогресса в стороительстве и архитектуре». - Львов, 1990. - с. 116-118.

2. Лінда С.М. Аналіз архітектурних розв'язків фасадів прибуткових будинків у Львові в період історизму // Вісник ДУ «ЛП» №358 «Архітектура»: Львів, 1998. - с. 173-178.

3. Лінда С.М. Архітектурна діяльність Юліуша Гохбергера у Львові у період історизму // Вісник ДУ «ЛП» №358 «Архітектура»: Львів, 1998. - с. 178-181.

4. Лінда С.М. Райони новобудов // Львів: Туристичний путівник / загальна редакція А. Рудницького. - Львів: Центр Європи, 1999. - с. 375-459.

5. Лінда С.М. Розвиток забудови Львова у період історизму // «Містобудування та територіальне планування»: Науково - технічна збірка - К.: КДТУБА, 1999. - Вип. 3. - с. 88-91.

6. Лінда С.М. Архітектура Львова періоду історизму: закономірності і специфіка розвитку // Вісник ДУ «ЛП» №375 «Архітектура»: Львів, 1999. - с. 31-41.

7. Черкес Б., Лінда С. Особняк на перехресті доль // Особняк - 1998. - №2 (8). - с. 8-9.

Размещено на Allbest.ru