Метаболізм в архітектурі Японії

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Поняття метаболізму

Метаболізм - (франц. metabolisme від греч. metabole - зміна) - течія в архітектурі і містобудуванні середини XX ст., що прийшло на зміну функціоналізму інтернаціонального стилю 1930-1940-х рр. Зародилася в Японії у кінці 50-х років XX століття.

В основу теорії метаболізму ліг принцип індивідуального розвитку живого організму (онтогенезу) і ко-еволюції. Метаболізм не варто, проте, плутати з органічною архітектурою і екотеком в яких наслідування живої природи не розгорнуте в часі і зачіпає, головним чином, принципи формоутворення.

Архітектори-метаболісти прагнули до розвитку принципів конструктивізму згідно концепції "змінюваного простору". Оптимальна конструктивна основа споруд поєднувалася з комбінаторикою - варіаційними "осередками", завдяки чому архітектурні композиції набували різноманітнішого вигляду.

Метаболісти сприймали місто як живий організм з усіма властивими організму процесами - звідси і екзотична назва руху. Вони ділили місто на постійні і тимчасові елементи - кістки, кровоносні судини і живі клітини, які міняються з часом.

От як визначав концепцію метаболізму один з її головних ідеологів, Кіонорі Кікутаке:

«Японці звикли до нерозривності традиції, однієї з основ стійкості нашої цивілізації. Тому і концепція метаболістської архітектури сходить до витоків японської будівельної традиції, пропонуючи алгоритм її зміни. Безумовно, непросто коротко визначити все те, про що я роздумував, створюючи цю теорію. Для мене в понятті "метаболізм" найважливішою була можливість перебудови споруди і заміни його складових відповідно до вимог, які пред'являє наш швидкозмінний світ. Рух метаболістів не був даниною моді і не створювався мною для того, щоб стати її законодавцем. У Європі цей рух перетворився на модну течію, а в нашій країні, заснованій на древніх традиціях, воно отримало інший розвиток. Для Японії це було питання майбутнього нашої цивілізації. Тому необхідно було враховувати, чи буде потрібна Японії наша концепція. При цьому ми вірили, що такий підхід до архітектури і взагалі до побудови нового мирного суспільства буде корисний для розвитку і інших країн. Взагалі, в Японії завжди приділялася особлива увага законам еволюції тваринного і рослинного світу. Тому природні закономірності стали однією з основ архітектурного метаболізму. Можливо, за схожими біологічними законами повинна розвиватися і архітектура. Сучасні технології дозволяють реалізовувати найсміливіші проекти, тому є надія, що досвід метаболістів знайде своє застосування і в XXI столітті».

Особливостями архітектурної мови метаболістів стали незавершеність, "недомовленість", відкритість структури будівель для "діалогу" з архітектурним, що змінюється, культурним і технологічним контекстом міського середовища. Поширений прийом акцентування уваги на порожнечі, з метою створення ефекту "матеріалізації уваги", візуальне закріплення незабудованих і неосвоєних просторів за допомогою символічних просторових структур. При цьому створюється деякий проміжний простір (інакше - мезопростір), який згідно теорії метаболізму являє собою невистачаючу ланку між архітектурою (як вкрай впорядкованим місцем існування) і навколишнім хаосом мінливого міського середовища або "вакуумом" природного ландшафту. У структурі як окремих будівель, так і їх комплексів і навіть цілих міст, розроблених під впливом ідей метаболізму, завжди чітко простежується тимчасова і постійна складові. Ще одна ознака такої архітектури - її модульність та комірковість, найнаочніше ілюстрована на прикладі вежі "Накагін" (Nakagin Capsule Tower) (архітектор К. Курокава) Nakagin Capsule Tower в Токіо - мінімізований готель для бізнесменів, з використанням контейнерної технології, що була розвинута в Японії для транспортних трансокеанських перевезень, для створення мобільної архітектури на основі формування житлового простору - "житлової капсули”). Включена в список всесвітньої архітектурної спадщини DOCOMOMO International.

2. Розвиток теорії метаболізму

Формування "теорії метаболізму" та її розвиток пов'язані з творчістю японського архітектора Кензо Танге.

Вже перша велика робота К. Танге, меморіальний комплекс в м. Хіросіма (1949), продемонструвала близькість принципів сучасної архітектури японській національній архітектурній традиції: раціональність загальної структури й гнучкість плану, модульність конструкцій, єдність будівлі із середовищем, пуризм і лапідарність у розкритті образу та ін.

Рис. 1. "Світ Хіросіми" Меморіальний музей, Хіросіма, Японія 1955

Перший концептуальний містобудівний проект К. Танге (план м. Токіо, "Токійська затока", І960р.) став пропозицією з формування тривимірної містобудівельної структури з модульною транспортною системою й нарощуваною планувальною схемою. В основу плану “Токійська затока” було покладено ідею трансформації статичної замкненої раціально-кільцевої структури міста в динамічну, так звану лінеарну структуру, що забезпечує вільний розвиток функціональних зон у простір Токійської затоки.

Міжнародну славу приніс К. Танге реалізований до 1964 р. Олімпійський комплекс. Його ансамбль складений спортзалом для дзюдо на 4 тис. глядачів, басейном на 16 тис. глядачів та адмінкорпусом. К. Танге продемонстрував близькість засад композиції світові органічної природи, але уник пригноблюючого впливу на людину велетенської конструктивної форми (вантовий "міст" плавального басейну завдовжки 130 м) у виборі динамічної форми, що розвивається в просторі.

Як і Ле Корбюзьє (якого К. Танге вважав своїм вчителем), японський майстер формулює власні "шість засад":

? простота плану й форми як оптимальний варіант просторової композиції для вираження задуму;

? потреба типізації (як виявлення суттєвих архітектурних елементів, здатних художньо трактувати подану функцію) ;

? вираження архітектурними засобами почуття сили (гіпертрофовані деталі, демонстрація велетенських бетонних поверхонь);

? створення форм, що відповідають динамізмові сучасного життя;

? заборона орнаменту;

? потреба правдивості матеріалу й суто японська засада, на додаток до головних принципів:

? потреба будь - якою ціною уникати фальшивої красивості, інакше кажучи, самообману в трактуванні художнього образу.

У 1960 р. К. Танге у власному виступі на міжнародному конгресі дизайнерів у Токіо промовляв: "Ми живемо в світі, де існують великі несумісності: людський і надлюдський масштаб, стабільність і мобільність, постійність та зміна. Індивідуальність і анонімність, пізнавальність конкретного й незбагненність універсального. Усі ці несумісності характеризують розрив між технікою та людським існуванням". Для подолання цього трагічного розриву К. Танге формує (разом з архітектором Кіуноре Кікутаке) концепцію екістики - творчої платформи тотального урбанізму. Як архітектор і філософ К. Танге залишається на позиції подолання відмерлої традиції, використання технологічних засобів задля створення нової традиції.

Отже, екістика - це програма створення мобільної архітектури, пристосованої до перманентних змін функції.

Теорія архітектурного метаболізму, сформульована в концепції екістики, вміщує кілька базових понять, що вперше включають в архітектурну практику уявлення про:

? поступову внутрішню зміну структури (так зв. метаболічна генерація),

? безперервний зовнішній рух (ріст),

? зненацьку якісну зміну функціональних зв'язків (так зв. метаморфічна трансформація) тощо.

Архітектурний метаболізм як теоретична й практична концепція направлений на пошуки просторового вираження самого процесу розвитку та його механізмів.

Структури архітектури й містобудування розглядаються К. Танге як "штучна природа", що "реалізує зовнішнє зростання і заохочує майбутній розвиток", "тотальне освоєння простору, що містить чотири виміри, з урахуванням фактора часу".

Вперше концепцію метаболізму було реалізовано в проекті радіотелевізійного центру Яманісі в м. Кофу (I964-1967). Тут застосовано структурний елемент архітектурної форми, - так зв. кластор (первинне саморозвинене утворення - “метаболічна структура, цілісна на кожній стадії власного розвитку”).

Роботи К. Танге та його учнів відкрили суто японський напрям в сучасній архітектурі, японський архітектурний регіоналізм як сукупність ідей та концепцій, що містять можливості високих технологій для формування якісно нового середовища для життя.

метаболістичний архітектурний танге

3. Однодумці поза межами Японії

У СРСР однодумцями в області архітектури і містобудування японських метаболістов фактично були учасники проектної групи "НЕР" - А. Гутнов, І. Лежава, І. Смоляр та ін.

У Великобританії - проектна група "Архігрем" (англ. Archigram).

На відміну від ідей японських колег, концепції вищеназваних груп в реальному проектуванні успіху не мали.

Батьки-засновники метаболізму вважали, що будівлі і міста не просто машини, як це було у Ле Корбюзье, а високорозвинені організми. У них усе працює воєдино і здатне підлаштовуватися під потрібні часом функції, ускладнюючись зсередини.

Головний експонат - Токіо, де відсутнє жорстке функціональне зонування міста "згори". Тому 1,8 млн. власників окремих ділянок землі будують те, що їм потрібно в конкретний момент. В більшості випадків забудову встигли змінити вже по 3-4 рази за 100 років. Зате усе живе і розвивається, люди придумують, як, не розбазарюючи територіальні ресурси, жити разом.

Японські архітектурні генії (Курокава, Танге, Ісодзаки, Кикутаке та ін.) придумали концепцію будинку-організму - і навіть міста-організму, який не побудований раз і назавжди, а, подібно до живої структури, може змінюватися: рости, розвиватися, замінювати "відмерлі клітини" на нові і т. д.

Суть Метаболізму - побудоване довкілля не має бути статичним, але має бути здатне до постійної зміни.

Висновки

Курокава писав про метаболізм: «Методи та ідеологія сучасної архітектури, проголошені CIAM ( La conference international sur Architecture moderne), виходять з аналогією з машинами. Метаболізм, навпаки, виходить з аналогії з живими організмами, а не з машиною. Сама велика відмінність живого організму від машини в тому, що він живе може розвиватися і рости».

Він написав велику кількість книг з архітектури та філософії, включаючи «Метаболізм в архітектурі» (1977), «Заново відкриваючи японське простір» (1988),« Міжкультурна архітектура: Філософія симбіозу» (1991), «Від метаболізму до симбіозу» (1992), «Кісі Курокава : від Века Машин до Століттю Життя» (1998). Ключовим словом у філософії Кісі Курокави являєтся поняття симбіозу. Ідея симбіозу були присутні в теорії метаболізму 1960-х рр., чітко простежуються в 1980- х рр. в пост метаболізмі, і в 2000-х рр. ідея симбіозу не вичерпує себе.

«Японці звикли до нерозривності традиції, однієї з основ стійкості нашої цивілізації. Тому і концепція метаболістської архітектури сходить до витоків японської будівельної традиції, пропонуючи алгоритм її зміни. Безумовно, непросто коротко визначити все те, про що я роздумував, створюючи цю теорію. Для мене в понятті "метаболізм" найважливішою була можливість перебудови споруди і заміни його складових відповідно до вимог, які пред'являє наш швидкозмінний світ.

Рух метаболістів не був даниною моді і не створювався мною для того, щоб стати її законодавцем. У Європі цей рух перетворився на модну течію, а в нашій країні, заснованій на древніх традиціях, воно отримало інший розвиток. Для Японії це було питання майбутнього нашої цивілізації. Тому необхідно було враховувати, чи буде потрібна Японії наша концепція. При цьому ми вірили, що такий підхід до архітектури і взагалі до побудови нового мирного суспільства буде корисний для розвитку і інших країн.

Приклади реалізації проектів метаболістичного руху.

Рис. 2. Будівля Hanae Mori, Аояма, Токіо, Японія (1979 р.)

Рис. 3. Концептуальний проект міста

Рис. 4. Готель Накагин в Токіо

Рис. 5. Хабітат, ЕКСПО 67, Монреаль. 1967

Рис. 6. Yamanashi Press & Broadcasting центр в Кофу, Японія, 1964-1967

Размещено на Allbest.ru