Становлення історичних досліджень архітектури України (кінець ХІХ - початок ХХ століть)

Питання розвитку напрямів, підходів, методів у історико-архітектурних дослідженнях України в кінці ХІХ – на початку ХХ століть. Методика порівняльного аналізу праць з історії архітектури за ознаками світоглядних підходів та методологічних напрямів.

Рубрика Строительство и архитектура
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 31.01.2014
Размер файла 40,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

ГОНЧАРЕНКО МАКСИМ ЕДУАРДОВИЧ

УДК 72.01

СТАНОВЛЕННЯ ІСТОРИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ АРХІТЕКТУРИ

УКРАЇНИ (кінець ХІХ - початок ХХ століть)

18.00.01 - Теорiя архiтектури, реставрацiя пам'яток архiтектури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архiтектури

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному науково-дослідному інституті теорії архітектури і містобудування (НДІТАМ) Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, м. Київ.

Науковий керівник: кандидат архітектури, доктор культурології

НІКІТІН Володимир Африканович,

завідуючий кафедрою гуманітарних дисциплін Міжнародної академії бізнесу та банківської справи, м. Тольятті, консультант міжнародного центру перспективних досліджень у м. Києві.

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор ТИМОФІЄНКО Володимир Іванович, завідувач сектору Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського Національної академії наук України;

кандидат архітектури, КОЛОСОК Богдан Віталійович, старший науковий співробітник, зав. сектором Центру пам'яткознавства НАН України та Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.

Провідна установа: Харківський державний технічний унтіверситет будів-ництва та архітектури Міносвіти України.

Захист відбудеться “2” березня 2000 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.103.01 в Академії образотворчого мистецтва і архітектури за адресою: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, 20.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Автореферат розісланий “1” лютого 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Белічко Ю.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Історія архітектури України являє собою невід'ємну складо-ву української науки та культури і водночас є одним із шляхів пiзнання їх витокiв, особливостей, сутностi. Як окремий напрямок історико-культурних досліджень вона почала формуватися у кінці ХІХ століття. Але праці з історії архітектури протягом значного часу залишалися маловідомими з причин довготривалої підпорядкова-ності української науки російській імперській науці. Аналіз цих праць на сучасному етапі свідчить про існування різних підходів до об'єкту та предмету дослідження, різних оцінок тих чи інших явищ в українській архітектурі того періоду. Між тим, у нових історичних умовах здобуття Українською державою незалежності, коли відбу-вається процес переусвідомлення її як національно-культурного феномену, надзвичайно важливо узагальнити досвід історико-архітектурних досліджень України кінця ХІХ - початку ХХ століть, визначити місце історико-архітектурної науки в усій сукупності національно-культурного українського феномену. Дана дисерта-ційна робота присвячена спробі проаналізувати той внесок, який зробили у вивчення проблеми дослідники історії архітектури України, розглянути і оцінити історико-архітектурну літературну спадщину, встановити методику подальшого дослідження подібних праць.

Перші спроби узагальнення напрацьованого наукового досвіду з історії архітектури знаходимо в працях кiнця ХIХ - початку ХХ сто-лiття. Однією з них є робота Г.Павлуцького "Деревянные и каменные храмы" (1905). У цiй працi автор аналiзує загальні концеп-ції з iсторiї української архiтектури Л.Даля, В.Суслова, О.Уварова, узагальнює досвід досліджень В.Антоновича, М.Каманiна, О.Ле-вицького, Є.Сiцiнського, В.Щербакiвського, В.Щербини та iн. Подаю-чи різні погляди на українську архітектуру та її витоки, Г.Павлуцький висуває думку про її місцеве (автохтонне) походження.

У більшості праць цього періоду досягнення дослiдникiв iсторiї архiтектури України в той чи інший спосіб висвiтлюються як огляд вивченості досліджуваного питання. В них фiксуємо рiзнi пiдходи: вiд побiжного огляду, як у згаданiй працi Г.Павлуцького, до деталь-ного аналiзу поглядiв попередникiв. Наприклад, у роботi М.Драгана "Українськi дерев'янi церкви. Генеза i розвiй форм" (1937). Сформу-льованi i проаналiзованi пiдходи попередникiв до конкретних питань та проблем iсторiї архiтектури України. Тут також можна вiдзначити певний систематизацiйний пiдхiд до аналiзу досвiду попереднiх дослiджень у працях Д.Антоновича, В.Залозецького, К.Мокловсько-го, Т.Обмiнського, Г.Павлуцького, В.Сiчинського, Й.Стржиговського, Ф.Шмiта, В.Щербакiвського, Б.Януша та ін. - вони проаналiзованi за пiдходами, концепцiями, використаними засобами.

Узагальнення та оцінки досягнень історико-архітектурних дос-ліджень України кінця ХІХ - початку ХХ століть можна знайти в працях вчених середини ХХ століття. Так, в роботі І.Врони "Пред-революционная архитектура Украины. Конец ХІХ - начало ХХ века" (1946, рукопис) проаналізовано розвиток архітектури в Україні зазначеного періоду в багатьох аспектах: будівництво, реставрація, розвиток жанрів та стилів, шкіл, історичних та теоретичних дос-ліджень. Прикладом масштабного розгляду досягнень попередникiв також може бути "Iсторiя українського мистецтва" В.Сiчинського (1956, видана у Нью-Йорку). Автор аналiзує праці вчених Росiйської імперії, роботи iноземних дослiдникiв, в тому числі представників української дiаспори, та деякі дослідження, виконані в СРСР.

В історико-архітектурних працях, що були видані в УРСР у дру-гій третині ХХ століття, елементи історіографічної роботи присутні у формі фіксації та аналізу вивченості того чи іншого питання з історії архітектури України. Більш глибоким аналізом історико-архітектур-них процесів характеризуються праці другої половини ХХ століття, а саме: "Історія українського мистецтва", "Нариси історії архітектури УРСР", а також низка статей, серед яких - "Этапы исследования наследия" Г.Лєбєдєва (1988), котрі є цілеспрямованою спробою історіографічного узагальнення шляху розвитку iсторико-архiтек-турних дослiджень України.

Окреме місце посідають праці російських радянських дос-лідників історії архітектури: Т.Славіна "Исследователи русского зодчества" (1983), Є Кириченко "Архитектурные теории ХІХ века в России" (1986). Розглядаючи історико-архітектурні дослідження, вони як і попередні покоління російських вчених, схильні оцінювати українську історико-архітектурну спадщину, її здобутки виключно в контексті розвитку російської культури. На початку 1990-х років, коли перед українською наукою було відкрито вільний простір, з'яв-ляється велика кількість публікацій з питань розвитку історії та теорії архітектури взагалі, а також з окремих питань становлення і розвитку історії української архітектури. Багато в чому ці розробки стали підгрунтям наукового апарату та дослідницьких підходів дано-го дослідження.

Отже, можна констатувати, що історіографічний напрямок в історико-архітектурній науці на кінець ХХ століття сформувався в окрему історичну дисципліну. Однак його подальший розвиток в Україні потребує поглибленого вивчення на нових науково-методичних засадах досвіду iсторико-архiтектурних дослiджень України, їх напрямiв, пiдходiв та концепцiй.

Актуальнiсть теми.

Виокремлення наукових досліджень з історії архітектури України в окремий науковий напрям є закономірним явищем і етапом у розвитку української науки і культури. Дослідження його розвитку, витоків, особливостей як окремого соціо-культурного явища, набуває особливого сенсу в зв'язку із становленням укра-їнської державності. Включення історико-архітектурних досліджень України в загальнокультурний контекст спочатку української держа-ви, а потім - у світовий сприятиме розвитку науки і культури та інтеграційним процесам у світове наукове та культурне середо-вище. Одним із аспектів історії архітектури є розкриття наукових методів дослідників і їх концепцій як важливих складових і як результатів розвитку напряму в цілому. Залучення до наукового обігу досягнень дослідників історії архітектури України всебічно висвітлить своєрідність історико-архітектурних процесів, зробить їх загальновідомими.

У сучасних історико-архітектурних працях спостерігаємо поси-лення уваги як до законів розвитку історії архітектури, так і до твор-чої особистості самого дослідника. В таких дослідженнях поєдну-ються елементи історіографічної, джерелознавчої, бібліографічної та іншої роботи. Їх поява викликана принаймні двома головними об-ставинами - необхідністю осмислення значної кількості напрацьова-ного фактологічного матеріалу та грунтовних праць і появою нових поглядів та підходів до оцінки історії архітектури, її місця в національній та світовій культурі. Без такої роботи багато надбань української історико-архітектурної науки залишаються не внесеними у широкий культурний процес. Окрім того, можна зазначити і таку актуальну проблему в культурі України, як "повернення" забутих імен її діячів та їх доробку; серед них - імена дослідників історії архітектури України, праці яких з різних причин не отримали свого часу належної уваги та історіографічного аналізу.

Сучасні завдання історії архітектури та загалом історії культури України, вимагають всебічного аналізу досягнень науковців, зокре-ма напрацьованого методологічного інструментарію для подальшо-го їх використання та розвитку. Короткий огляд праць з історії укра-їнської архітектури показує, що попри значнi напрацювання з окре-мих питань, цілісної картини розвитку досліджень історії архітектури України, котра врахувала б і систематизувала усі (або принаймні основні), підходи та напрями - немає. Власне, і мети такої не було, як не було і соціального замовлення на історіографічні дослідження в історико-архітектурній науці. Внаслідок цього не були означені методологічні основи і методи історико-архітектурних досліджень, котрі використовувались скоріше інтуітивно, ніж усвідомлено. Зазна-чимо, що не існує i узагальненої систематизації наукового доробку вчених у цій галузі, крім локальних досліджень, котрi лише окрес-люють проблему. Таким чином, виникла необхідність проведення широкомаштабного всебічного вивчення розвитку досліджень з історії архітектури України. Зокрема найважливішим зараз уяв-ляється висвітлення початкового етапу формування напрямів і те-чій історіографії архітектури України та її дослідницького апарату в кінці ХІХ - на початку ХХ століття.

Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб визначити особливості розвитку історичних досліджень архітектури України кінця ХІХ - початку ХХ століть, показати їх як своєрідне культурне і наукове явище.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:

- проаналізувати праці про архітектуру в Україні в кінці ХІХ - на початку ХХ століть в їх хронологічній послідовності, створити системну картину розвитку історико-архітектурних досліджень;

- розробити методичні підходи до узагальненого аналізу праць та принципи систематизації його результатів;

- виявити основні методологічні засади, на яких будувалися праці зазначеного періоду;

- встановити періодизацію розвитку історико-архітектурних досліджень;

показати основні риси історико-архітектурних досліджень України зазначеного періоду.

Хронологічні рамки дослідження - остання чверть ХІХ - 20-ті роки ХХ століття.

Науково-практична цінність роботи.

Результати роботи і методологічні підходи, які отримано в процесі дослідження, можуть бути використані:

- при дальшій розробці концепції історії архітектури України як фактологічно-світоглядний орієнтир;

- при дослідженні окремих питань історії архітектури України;

- у викладацькій діяльності в курсі лекцій з історії архітекту-ри України кінця ХІХ - початку ХХ століть.

Апробація дисертації та публікація результатів дослід-жень. Основні положення дисертації викладено в 5-ти журнальних публікаціях, а також обговорювалися у виступах на регіональній науково-практичній конференції "Історико-культурна спадщина Подніпров'я; виявлення і вивчення пам'яток засобами туризму" (Черкаси, травень 1994), Всеукраїнській науково-практичній конфе-ренцiї "Проблеми розвитку туризму в Україні і завдання відновлення історичної пам'яті народу засобами туризму" (Косiв, вересень 1994), Міжнародній науково-практичній конференції "Колізії в законо-давстві України: проблеми теорії і практики" (Київ, жовтень 1995 р.).

Структура i обсяги роботи. Характер і специфіка постав-лених завдань зумовили структуру роботи, яка складається із вступу, трьох розділів (по три підрозділи в кожному), висновків і бібліографії. Дисертацiя викладена на 152 сторiнках машино-писного тексту, містить 11 таблиць на 13 сторінках. Список викорис-таних джерел складається з 276 позицій на 25 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ РОБОТИ

I роздiл "Загальний огляд iсторичних дослiджень архітектури України (кiнець ХIХ - початок ХХ столiть)" являє собою викладений у хронологiчнiй послiдовностi аналітичний огляд праць з історії архітектури України. Матерiал подається трьома пос-лідовними блоками - підрозділами, які визначені важливими момен-тами соціо-культурного життя в Україні.

Підрозділ І.1. "1870-ті - 1890-ті" - етап поступового видiлення в історичних та iсторико-архiтектурних працях, присвячених iсторiї "загальноруської" архiтектури, напряму дослiджень iсторiї архiтек-тури України як нацiонального явища. Серед розглянутих дос-ліджень архітектури України праці Ф.Білоуса, Л.Даля, Г.Павлуцько-го, М.Покровського, Є.Сіцінського, В.Стасова, та інших.

Пiдрозділ 1.2. "1890-ті - кiнець 1910-х" - етап нацiональних пошуків у відносно цілісному науковому полі: вiд появи i виокрем-лення iсторико-архiтектурних дослiджень України до їх призупи-нення. В роботі розглянуто праці Ф.Вовка (Ф.Волкова), Г.Гагаріна, Ф.Горбачевського, Г.Григоренка, Г.Коваленка, О.Левицького, Ф.Ма-ніковського, В.Модзалевського, Г.Милорадовича, В.Нарбекова, О.Новицького, А.Павлінова, Г.Павлуцького, А.Петрушевича, М.Ру-сова, Є.Сіцінського, О.Сластіонова (О.Сластьон), Т.Стефанов-ського, В.Щербаківського, М.Шумицького, та інших.

Пiдрозділ 1.3. "Кiнець 1910-х - початок 1920-х" - етап подiлу наукового поля iсторико-архiтектурних дослiджень України на двi, до певної мiри iзольованi, частини: одна - на терені Радянського Союзу, друга - за його межами. Розглянуто праці Д.Антоновича, Ф.Шміта.

Історико-архітектурні дослiдження кiнця ХIХ - початку ХХ столiть, які проаналізовано в даній роботі є лише невеликою частиною iснуючих праць цього періоду. Кількість розглянутих дос-ліджень зумовлена не тiльки обмеженим обсягом дисертації, а й свідомим вибором більш характерних праць, які давали можливість прослідкувати певні закономірності. Крiм цього, автор вважав за доцільне проаналізувати ті праці, які досліджувались менше iнших.

Аналіз історико-архітектурної літератури дозволив виділити основні проблемні напрями у дослідженнях історії архітектури України в кінці ХІХ - на початку ХХ століть, в основі яких лежать питання розвитку "історичних" стилів та християнської архітектури в Україні, дослідження "старовини" та найбільш резонансне питання: чи існує національний феномен української архітектури.

Ряд дослідників, зокрема Ф.Горностаєв, М.Красовський, Г.Лукомський, А.Павлінов, В.Суслов відповідають на дане запи-тання заперечно, обгрунтовуючи це наявністю в українській архітектурі впливів різних культур: візантійської, польської, німець-кої, російської та інших). Наявність сліду інших архітектурних систем в українському зодчестві, на погляд цих дослідників, є ознакою втрати самобутності.

Роботи О.Новицького, Г.Павлуцького, М.Русова, О.Сластьона, В.Стасова, та інших, навпаки, визнають самобутність української архітектури. Погляд на неї як на національний культурний феномен обумовлюється у цих авторів зокрема їх переконаністю у глибоких, дохристиянських витоках дерев'яного народного зодчества України, здатністю до творчої переробки народом всіх впливів, котрі стали етапами розвитку і збагачуючими факторами для української архі-тектури.

Суспільно-політична ситуація в Україні з першої чверті ХХ століття характеризувалася поступовим "розгалуженням" та відокремленням частин української нації, етнокультурного простору. Наслідком цього стало виникнення українських центрів наукових досліджень у Чехословаччині, Австрії, США та iнших країнах. Вони опинились у різних умовах і певній взаємоізоляції, внаслідок чого дослідження набули у кожному випадку особливих, відмінних рис. Але розвиток історико-архітектурних досліджень у кожному осе-редку значною мірою був продовженням попередньої наукової роботи, яка здійснювалася у відносно єдиному етнокультурному просторі дореволюційної та довоєнної України.

Окреслюючи в загальних рисах подальший розвиток iсторико-архiтектурних дослiджень України, вiдзначимо, що в СРСР у 30 - 40-ві роки вони, головним чином, мали характер поглиблених дос-ліджень з окремих питань: наприклад, архітектурні школи в Україні (М.Холостенко), стилі в архітектурі України (О.Молокін, С.Татарен-ко), народна архітектура (С.Таранушенко, М.Холостенко, П.Юрчен-ко), пам'ятки архітектури України та їх охорона (О.Кобелєв, М.Сімі-кін) та інші.

Із повоєнних праць відзначимо працю П.Юрченка "Дерев'яне зодчество України" (1949) як визначне дослідження не тільки за по-даним фактичним матеріалом, але і як спробу його систематизації.

Узагальнюючими дослідженнями стали колективні праці: "На-риси історії архітектури УРСР" (1957, 1962) та "Історія українського мистецтва" (1966-1968), що зібрали в собі дослідження багатьох визначних істориків архітектури СРСР того часу; а також "Історія українського мистецтва" В.Січинського (1956), котра узагальнила дослідження історії мистецтв і, зокрема архітектури України, прове-дені різними поколіннями дослідників поза радянською державою.

В розділі встановлено періодизацію розвитку досліджень історії архітектури України в кінці ХІХ - на початку ХХ століть.

ІІ роздiл "Науково - дослідницький та класифікаційний апарат" складається з трьох підрозділів. У підрозділі ІІ.1. "Огляд проявів історико-теоретичної думки в кінці ХХ століття" розкривається побудований автором дослідницький апарат, який грунтується на аналізі досвіду історико-архітектурних теоретичних вітчизняних досліджень. До уваги в першу чергу беруться останні за часом дослідження як такі, що містять досвід попередніх. Зокрема розглянуто праці дослідників: Д.Аркiна, Ю.Асєєва, Г.Вежель, О.Воронова, О.Зєвєлєва, Ю.Євреїнова, В.Єрмолаєва, О.Iконнiкова, Є.Кириченко, О.Куркчi, Г.Лєбєдєва, Г.Логвина, І.Маци, В.Нiкiтiна, О.Раппапорта, Т.Славiної, Н.Смолiної, Д.Фесенка, О.Флiєра, В.Че-пелика, В.Ясієвича та iнших.

На підставі огляду праць з iсторiї та теорiї архiтектури останньої чвертi ХХ столiття (в просторi колишнього СРСР) визначається, що найбiльша увага зосереджується на питаннях галузевої (архiтектурної) таксономiї i систематизацiї даних; створення загальної картини iсторiї архiтектури; витоків та генези архiтектурних форм та їх особливостей; зв'язку архiтектури та iнших сфер соціуму; природи архiтектурної творчостi, архiтектурної мови; розробки методiв та апарату iсторико-архiтектурних дослiджень; дослiдження iсторико-архiтектурних концепцiй.

Методологічні та методичні досягнення сучасних дослідників архітектури є орієнтиром і відправною точкою побудови понятійно-класифікаційного апарату даної роботи.

Підрозділ 2.2. "Обгрунтування та визначення ознак систематизації" логічно обгрунтовує можливість систематизації праць по історії архітектури за притаманними їм ознаками. Першою і найзагальнішою ознакою можемо визначено світоглядні позиції. Все розмаїття світоглядних підходів до української архітектури узагальнено зведено до двох типів: "центричного" і "ноосфе-ричного".

"Центрична" світоглядна позиція характеризується припущен-ням існування центрів "високої", "чистої" цінної культури та існування менш цінних культур, котрі є похідними від "високих", і знаходяться на їх периферії та між ними.

"Ноосферична" світоглядна позиція характерна припущенням рівноцінності культур, які розглядаються як продукт індивідуальних умов розвитку: кліматичних і географічних, етнокультурних і полі-тико-економічних (внутрішніх і зовнішніх) та інших. При цьому не виключається різне значення культур в історичному і, зокрема, істо-рико-архітектурному процесі та їх взаємовпливи.

Друга ознака систематизації визначається за характером дослідження. В свою чергу, ця ознака містить дві складові: "описову" та "аналітичну". "Описова" складова проявляється у формах опису, переліку історико-архітектурних фактів. "Аналітична" складова може поєднувати в собі різні форми (методи) аналізу.

Третьою ознакою систематизації прийнято дослідницькі методи, використані для відбору та обробки даних.

Їх складовими є дві умовні частини: "галузева (професійна)" і " позагалузева (позапрофесійна)".

"Галузевий" підхід характеризується використанням суто архі-тектурних даних, "позагалузевий" - застосуванням окрім того даних з інших професійних сфер: культурології, психології, філософії, гео-графії та інших. За аспектами досліджень для обох підходів мож-ливе як "вибіркове", так і "комплексне" притягнення даних; в апараті вони є додатковими складовими ознаками.

Метод обробки даних розкладений на такі простіші методи (складовi):

- історико-фактологічний (опис фактів з історії архітектури у загальноісторичному контексті і теоретичні побудови на цій основі);

- порівняльний (теоретичні побудови на основі співставлення та порівняння даних);

- систематизаційний (теоретичні побудови на основі типології, класифікації та систематизації історико-архітектурних даних);

- генезичний (теоретичні побудови на основі виявлення глибинних чинників та умов, котрі визначають особливості архітек-тури).

Четвертою ознакою систематизації визначено аспекти, які вивчають дослідники. Існує дві групи аспектів: професійні і позапрофесійні. Серед професійних аспектів: конструкційний, сти-льовий, архітектонічний, композиційний, декору, характерних рис (архітектурних явищ), містобудівний. Серед позапрофесійних аспек-тів: географічний (об'єднує всі чинники природно-кліматичного хара-ктеру); соціологічний (об'єднує комплекс чинників, пов'язаних з соці-альними структурами суспільства, їх розвитком і дією); культуро-логічний (чинники, пов'язані з духовним розвитком соціуму і його проявами у мистецтвах, фольклорі, науці) та інші.

П'ятою ознакою систематизації визначено погляди дослідни-ків на джерела культурного впливу на формування української архі-тектури. Умовно вони можуть бути узагальнені і схематизовані за географічним напрямом на джерело (стосовно України) таким чином:

схід - Індія, Китай, Монголія;

південний схід - кавказькі культури, Месопотамія;

південь - азіатські, магометанські;

південний захід - Греція, Візантія;

захід - європейські;

північний захід - скандинавські;

північ та північний схід - російські.

Подібне узагальнення дозволяє запропонувати символічне зображення напрямів впливу - стрілками, за географічним напря-мом спрямованими на вірогідне джерело; автохтонних чинників - крапкою.

Підрозділ ІІ.3. "Результати аналізу та систематизації" являє собою розроблену автором таблицю, в якій історико-архітектурні праці систематизовано в хронологічній послідовності за ознаками світоглядної позиції автора, характеру праці, методу, аспектів дослідження тощо.

ІІІ роздiл. "Огляд напрямів історико-архітектурних дослід-жень України в кінці ХІХ - на початку ХХ століть" вміщує три підрозділи. У підрозділі ІІІ.1. "Основні методологічні "лінії", їх особливості" простежено розвиток основних методів, що застосовуються в історико-архітектурних дослідженнях. Виділено чотири принципово відмінних методи обробки історико-архітектурних даних, введено поняття "лінії методу" - траєкторії розвитку окремих методів у дослідженнях історії архітектури України.

У підрозділі ІІІ.2. "Особливості розвитку ліній методу історико-архітектурних досліджень" висвітлюється розвиток чотирьох основних методів, що зустрічаються в історико-архітектурних дослідженнях України кінця ХІХ - початку ХХ століття: історико-фактологічного, порівняльного, систематизаційного, гене-зичного. Розвиток кожного розглядається як одна з ліній розвитку методу. Зокрема історико-фактологічна лінія методу, що являє собою первинний етап обробки даних, притаманна більшості праць і може розглядатися як принцип ототожнення історії архітектури з послідовністю історико-архітектурних подій.

Аналіз праць, в яких застосовується цей метод, дозволяє виз-начити три умовні рівні складності розуміння авторами свого об'єкту дослідження:

І. факти історії архітектури, їх хронологічна послідовність;

ІІ. архітектурні характеристики та ідеї: стиль, тип, конструкція та інше;

ІІІ. соціокультурні ідеї, їх прояв у архітектурі.

Визначено, що першому рiвню розвитку поняття об'єкту вiдповiднi історико-описові роботи, другому - комплексні професійні дослідження, третьому - узагальнюючi побудови із охопленням позапрофесійних сфер, питань розвитку та генези архiтектурних систем на культурологiчному рівні.

Наступна, порівняльна лінія методу, використовується майже всіма дослідниками. Як і у попередньому випадку, розвиток порів-няльного методу йде перш за все шляхом розширення розуміння предмету і об'єкту досліджень. Розглянуті праці дозволяють визна-чити три рівні об'єкту:

- будівлі і їх особливості;

- архітектурні ідеї та характеристики;

- соціо-культурні ідеї в архітектурі.

В роботі визначено три рівні предмету дослідження:

- культурно-політичні ідеї та візуальні факти;

-архітектурно-будівельні ідеї та комплексне охоплення теоретичних і практичних аспектів професійної сфери;

- соціокультурні ідеї в архітектурі.

Систематизацiйна лiнiя методу розроблена на підставі аналізу праць з історії архітектури України, зокрема Д.Антоновича, Ф.Вовка, Г.Лукомського, О.Новицького, А.Павлiнова, М.Русова, І.Свєнцiцького, Є.Сiцiнського, О.Уварова, Ф.Шмiта та iнших. До її основи покладено ознаки систематизацiї як за характеристиками професiйної сфери, так і за ознаками дотичними до позапрофе-сiйних сфер (культурологічної, географічної, етно-психологічної та інших).

Аналiз розвитку об'єктiв систематизацiї в цих працях дозволяє визначити два рiвнi їх складностi. Так, у дослідженнні А.Павлінова "История русской архитектуры" (1884) дерев'яні храми південної Росії класифіковані за характером плану та за особливостями загальної об'ємно-просторової композиції - систематизиційними ознаками, котрі можуть бути названi "професiйними" як суто галузе-ві. Це перший рiвень складностi об'єкту систематизацiї. Його зафiксовано також у працях Ф.Вовка, О.Новицького, М.Русова та iнших.

До другого рiвня складностi об'єкту систематизацiї вiднесено соцiокультурнi та інші позапрофесійні особливостi архiтектури. Наприклад, у праці О.Новицького "История русского искусства" (1899) храми класифiкуються за iсторико-культурними витоками архiтектурних форм. Такий тип об'єкту систематизації присутній також у працях М.Красовського, Г.Лукомського, М.Русова, І.Свєн-ціцького, Є.Сіцінського та iнших.

Генезична лiнiя методу грунтується на національних, етно-психологічних, естетичних, ментальних та інших особливостях існування народу. Виявлення цього методу здійснено на підставі аналізу праць Г.Гагарiна, Л.Даля, П.Лашкарьова, А.Лефевра, О.Новицького, Г.Павлуцького, М.Русова, Є.Сiцiнського, О.Слас-тьона, В.Стасова, В.Суслова, І.Шаранєвича та інших. Застосування даного методу дозволяє розкрити глибинні рушійні сили архітек-турно-будівельного процесу, його зв'язок з загальною спрямо-ваністю національної культури народу. Генезичному методу влас-тивий об'єкт - архітектура як соціокультурний феномен. Рівні роз-витку об'єкту в дослідженнях за час з кінця ХІХ - до початку ХХ століття ще не відстежуються внаслідок відносно короткого шляху розвитку цього методу.

У підрозділі ІІІ.3. "Взаємозв'язок iсторико-архiтектурних дослiджень та практики будiвництва i реставрацiї в Україні кiнця ХIХ - початку ХХ столiть" проведено аналіз прикладів реставрацiйної практики та будiвництва в Українi в кiнці ХIХ - на початку ХХ століття, який показує, що свiтогляднi позицiї, притаманні історико-архітектурним працям того часу, знайшли вiдображення і в тогочасній архiтектурно-будiвельнiй дiяльностi, оскiльки наука i практика ще не були роздiленi і знаходились у єдиній сферi iнтересiв фахiвцiв.

Свiтоглядне бачення з позицiй центричностi проявилося зокрема в iдеях чистоти стилю, що відобразилося в історико-архі-тектурній сфері наявністю "стилістичних" теорій, а у реставра-ційно-будівельній - створенням об'єктiв, ідеальних у "стильовому розумінні". Прикладом можуть бути псевдовiзантiйський та псевдо-руський стилi, поширенi в Росiйськiй iмперiї в кiнці ХIХ - на початку ХХ століття.

У реставрацiї метод архiтектурної творчостi з позицiй цен-тричного свiтогляду можна назвати "орiєнтовано-стильовим" - за ознакою орiєнтацiї на "належний стиль"; а у будівництві - "iмiтацiйно-стильовим", зважаючи на існування канонiзованого еталону архiтектурного рiшення, котрий вимагає iмiтувати визна-чений зразок (руськовiзантiйський та псевдоруський стиль).

У проектуваннi типiв громадських будiвель, таких як школи, унiверситети, вокзали та iнших, можемо також відзначити прояви центричних свiтоглядних позицiй. Ознакою може бути ігноруюче вiдношення новобудови до архiтектурних традицiй свого середо-вища.

Властиве свiтоглядним позицiям ноосферичностi розу-мiння рiвноцiнностi культур, проявилося в історико-архітектурній сфері у вигляді ідей "перетікання" сусідніх народних культур і, зо-крема, архітектури; існування прадавніх автохтонних архітектурних систем етно-культурної природи, порівняно з якими "історичні стилі" - явище відносно молоде і має культурно-політичну природу. Ці світоглядні позиції проявилися також при реставрацiї пам'яток архiтектури - у збереженнi та проявi всiх культурних нашарувань. Метод такої архiтектурно-реставрацiйної дiяльностi умовно названо "iсторично-проявленим" за ознакою вiдображення у реставрованих пам'ятках усiх iсторичних нашарувань. У будiвництвi громадських типів будівель ноосферичний свiтоглядний пiдхiд виявився у ви-користанні як форм місцевої архітектурної традиції, так і надбань світової архітектури. За головною ознакою - орієнтацією на місцеву специфіку та традиції, такий метод у дисертації названо "орієнтовно-традиційним".

ВИСНОВКИ

У висновках вміщено основні підсумки дослідження, що в узагальненому вигляді відтворюють зміст і систему обгрунтування авторської концепції, її новизну.

1. Проведена робота дозволяє стверджувати, що українська історико-архітектурна наука почала формуватися у ХІХ столітті як цілісне своєрідне наукове і культурне явище з різними методо-логічними напрямами та світоглядними підходами. В дисертації створено цілісну картину розвитку історико-архітектурного наукового поля кінця XIX - початку XX століть, визначено роль і значення окремих досліджень та їх авторів, частину з яких у радянські часи було викреслено з наукового і культурного обігу.

2. До основної проблематики історико-архітектурних дослід-жень України в кінці ХІХ - на початку ХХ століть належать питання про існування української архітектури як національного феномену, витоки і генезу форм української дерев'яної та мурованої архітекту-ри, питання розвитку "історичних" стилів та християнської архітекту-ри в Україні, дослідження "старовини" і народної культури. Аналiз розвитку iсторико-архiтектурних українських дослiджень даного періоду дозволяє визначити серед малодослiджених праць такi, що є непересiчними у свiтлi новiтнiх наукових досягнень та сучасного свiтогляду.

3. Розроблено методику узагальненого аналізу історико-архітектурних досліджень та принципи системного викладу його результатів. За їх допомогою проведено аналіз історико-архітек-турних праць (таблиця ІІ.1.)

4.Визначено основні методи історико-архітектурних дослід-жень України в кінці ХІХ - на початку ХХ століття (історико-фактоло-гічний, порівняльний, систематизаційний, генезичний) і проаналізо-вано їх розвиток. Описано чотири загальні рівні розширення понять об'єкту i предмету дослiдження, які виникали послідовно, але надалі існували паралельно.

І рівень: об'єкт - матерiалiзованi факти, предмет - культурно-полiтична iдея ("християнська архітектура", "давня архітектура" та інше); ІІ рівень: об'єкт - професiйна характеристика (конструкція, композиція та iнше), предмет - архiтектурно-професiйна iдея (тип, стиль, жанр та інше); ІІІ рівень: об'єкт - особливостi архiтектури, ес-тетики, смаку, предмет - етнокультурна iдея (народний стиль, ав-тохтонна архітектура та інше). Аналіз розвитку поняття об'єкту дозволяє зробити висновок про існування ІV рівня: об'єкт - праці з історії архітектури; предмет - відображення розвитку історії архі-тектури в працях.

В результаті дослідження автором визначено, що існує певна відповідність між рівнем розвитку розуміння понять об'єкту та предмету, й методами аналізу історико-архітектурних даних. Так, дослідженням, у яких фіксуємо перший рівень, властиве застосу-вання історико-фактологічної та порівняльної ліній методу. Дослід-женням другого рівня - засоби систематизації, порівняння, історико-фактологічного опису архітектурних об'єктів. Для праць третього рівня характерне застосування засобів досліджень генези етнокуль-турних стилів (опис, порівняння і систематизація використовуються як допоміжні). У дослідженнях четвертого рівня застосовано засоби систематизації та історіографії історико-архітектурних праць.

Доведено, що на рівні методів, об'єкта та предмета існує взаємозв'язок між науковими дослідженнями, будівництвом та реставрацією.

5.Розроблено основи періодизації, на підставі особливостей розвитку історико-архітектурних досліджень в різні періоди розвитку.

6.Встановлено, що серед методологічних засобів, котрими користувались дослідники історії архітектури України в кінці ХІХ -на початку ХХ століття, найбільш важливим для аналізу історико-архітектурного матеріалу є генезичний метод. Він використовувався українськими дослідниками Г.Коваленком, О.Новицьким, О.Сластьо-ном, Ф.Шмітом, В.Щербаківським та іншими. Застосування генезич-ного методу, особливо в поєднанні з ноосферичними світоглядними позиціями, дозволяє найбільш повно і всебічно виявити національні риси і самобутність української архітектури.

7. Отже, детальне вивчення наукових праць про архітектуру України кінця ХІХ - початку ХХ століття дало можливість автору розробити методику подальшого дослідження даної проблеми, що може сприяти розвитку історіографії історико-архітектурних дослід-жень як окремого наукового напрямку.

Подальший розвиток теми можливий у таких напрямах:

- залученні максимального числа праць для аналізу;

- поглиблення аналізу кожної наукової праці за допомогою розробленої автором методики;

- застосуванні розробленої автором методики для аналізу історико-архітектурних праць інших хронологічних періодів, тобто середини та кінця ХХ століття та авторів інших країн;

-створенні банку даних на основі напрацьованого матеріалу;

-створенні периферії банку даних для використання і застосування зібраної інформації.

Основні висновки та положення дисертації опубліковано

1. Гончаренко М.Е.Досвід історичних досліджень архітектури українських храмів за вибраними працями кінця ХІХ - початку ХХ століть // Архітектурна спадщина України - К., 1996. - Вип. 3.- С. 213-219.

2. Гончаренко М.Е. Наукова школа історії архітектури України на межі ХІХ - ХХ століть // Вісник Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. - 1998. - №1. - С. 21-26.

3. Гончаренко М.Е. До питання становлення і розвитку історико-архітектурних досліджень України // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. - 1999. - №5. - С. 3 - 7.

4. Гончаренко М.Е. Деякі напрями розвитку історико-архітектурних досліджень України в кінці ХІХ - початку ХХ століть // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. - 1999. - №4. - С. 6 - 11.

5. Гончаренко М.Е. Антонович Дмитро Володимирович // Ук-раїнська біографістика: Зб. наук. пр.- Київ: РИО, 1999. - Вип.2. - С. 64-67.

6. Гончаренко М.Е. Туризм як засіб краєзнавчих досліджень // Регіональна науково-практична конференція "Історико-культурна спадщина Подніпров'я: Виявлення і вивчення пам'яток засобами туризму" (19-20 квітня 1994 року): Тези доповідей і повідомлень. - Київ; Черкаси, 1994. - С. 19-21.

7. Гончаренко М.Е. Внесок Євтима Сіцінського у науково-краєзнавчі дослідження Поділля // Всеукраїнська науково-практична конференцiя "Проблеми розвитку туризму в Україні і завдання відновлення історичної пам'яті народу засобами туризму" (вересень 1994 року): Тези доповідей та повідомлень. - Київ: Косів: Київ друк. ФПУ, 1994. - Ч.1. - С. 49-50.

8. Гончаренко М.Е. Деякі аспекти методу правових систем // Колізії в законодавстві України: проблеми теорії ї практики: Міжнародна науково-практична конференція, Київ, 23-24 жовтня 1995 року / Ю.С.Шемшученко (відп.ред.) та інші. - Київ: Генеза, 1996. - С. 76-78.

історичний архітектурний україна дослідження

анотації

Гончаренко М.Е. Становлення історичних досліджень архітектури України (кінець ХІХ - початок ХХ століть). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 - теорія архітектури, рестав-рація пам'яток архітектури. Академія образотворчих мистецтв і архітектури Міністерства культури і мистецтв України, Київ, 2000.

Дисертацію присвячено питанням розвитку напрямів, підходів, методів у історико-архітектурних дослідженнях України в кінці ХІХ - на початку ХХ століть, в тому числі маловідомих. У дисертації розроблено методику порівняльного аналізу праць з історії архітектури за ознаками світоглядних підходів, методологічних напрямів та інше. Визначено ряд напрямів у розвитку дослідницьких підходів, методів історико-архітектурних досліджень України, зокрема виявлено особливості методу генези, який може бути застосований для дослідження актуальних сьогодні питань з історії та теорії архітектури України. Запропоновано методику системати-зації праць з історії архітектури за ознаками світоглядного підходу, методологічного напряму, типу дослідження та інше. Простежено особливості розвитку наукового поля, сформованого працями з історії архітектури України кінця ХІХ - початку ХХ століть.

Ключові слова: історико-архітектурні дослідження, світогляд, напрям, метод, картина розвитку досліджень.

Гончаренко М.Э. Становление исторических исследований архитектуры Украины (конец XIX - начало XX веков). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01 - теория архитектуры, рес-таврация памятников архитектуры. Академия изобразительных искусств и архитектуры Министерства культуры и искусств Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена вопросам развития направлений, методов, подходов в историко-архитектурных исследованиях Украины в конце XIX - начале XX веков, в том числе малоизвестных.

Определен временной период формирования истории архи-тектуры Украины как науки (конец ХIХ века), а также ее характерные особенности в конце ХIХ - начале ХХ веков. К особенностям, в частности, могут быть отнесены основные вопросы исследований: существует ли украинская архитектура как национальный феномен; в чем сущность характерных особенностей украинской архитектуры; как в ней отразились влияния других культур и архитектур.

В диссертации разработана методика сравнительного анали-за и систематизации трудов по истории архитектуры по признакам мировоззренческих подходов, методологических направлений. С ее помощью проведен анализ и систематизация избранных трудов по истории архитектуры Украины данного периода, результаты поданы в форме таблицы. Она позволила проанализировать количествен-ные и качественные проявления историко-архитектурных иссле-дований, определить динамику существования отдельных состав-ляющих (методов, подходов, аспектов исследований). Определен ряд направлений в развитии исследовательских подходов и методов в историко-архитектурных исследованиях Украины, в частности выявлены особенности метода генезиса, который может использоваться для исследования актуальных сегодня вопросов истории и теории архитектуры Украины. Метод генезиса определен как наиболее прогрессивный в историко - архитектурных исследо-ваниях Украины конца ХIХ - начала ХХ века. Его отличительная черта - поиск глубинных истоков архитектурных явлений, как правило выходящий за пределы профессиональной области. Так, посредством метода генезиса исследователи находят взаимосвязи архитектурных явлений с природно-климатическими условиями, психо-физическими особенностями этноса, социо-культурными, политическими и другими факторами. Также рассматриваются другие методы обработки информации: историко-фактологический, сравнительный, систематизационный.

Сформулированы две обобщенные мировоззренческие пози-ции: центрическая и ноосферическая, которые во многом опреде-ляют ход исследования, его методические и методологические средства. Развитие обеих мировоззренческих позиций происходило параллельно, анализ позволил определить как более прогрес-сивный ноосферический подход. Его особенность состоит в усмот-рении взаимосвязи между разными областями социо-культурной деятельности, в том числе архитектурной. Как правило, ноосферический подход сочетается с методом генезиса, создавая особый научный продукт, который близок к исследованиям так называемого "структурного метода" середины - второй половины ХХ столетия и может рассматриваться как его предвестник.

Выявлены основные направления развития понятий объекта и предмета историко-архитектурных исследований, их взаимосвязь. В основе этих направлений поэтапное расширение понятий. Объект: материализованные факты - профессиональная характеристика - особенности архитектуры - труды по истории архитектуры; пред-мет: культурно-политическая идея - архитектурно-профес-сиональная идея - этно-культурная идея - отражение развития истории архитектуры в исследованиях. Ценностная оценка разных уровней развития объекта и предмета не проводится, поскольку они употреблялись для решения разных типов задач, появляясь последовательно и дальше существовали паралельно, взаимо-дополняя друг друга.

Прослежено развитие научного поля, сформированного трудами по истории архитектуры Украины периода конца XIX - начала XX веков. Его особенностью есть географическое разде-ление разных направлений исследований, а также уничтожение наиболее прогрессивных течений исследований в рамках соци-альной политики на территории Украины в ХХ веке.

С точки зрения примененных исследователями методов рассмотрены некоторые примеры строительства и реставрации этого периода.

Ключевые слова: историко-архитектурные исследования, мировоззрение, направление, метод, картина развития исследо-ваний.

Goncharenco M.E. Manuscript. Formation of historical researches of the Arhcitekture of the Ukraine (end of XIXth - beginning of XXth centuries).

This dissertation was written toward to Ph.D. degree in architecture, cpeciality number 18.00.01 - theory of the architekture, restavration of monuments of architecture. Academy of fine arts and architecture of the Ministry of culture and arts of Ukraine, Kyiv, 2000).

This dissertation is dedicated to many interesting such as development and methods of historical and architectural researchers in the Ukraine (end of XIXth - beginning of XXth centuries), including very unknovn and uniquee researchers. In this dissertation was developed new methodology of analysis by history of architecture and different approaches and directions. Also in this dissertation has been defined few new directions for futher development of historical researches architecture of the Ukraine. Such as unique method of genesis, which could be applicable for future researches. Also was proposed new methodology for analisis and systematisation of such controversial topic like history of architecture.

In this dissertation where brighly solved few specific questions of history architecture of the Ukraine (end of XIXth - beginning of XXth centuries).

Key words: historical and architectural researchers, outlook, directions, method, picture of development of researchers.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Аналіз історичних умов для виникнення архітектурних стилів. Визначення причин появи нових стильових особливостей архітектури Слобожанщини ХVII-XVIII століть. Закономірності формування містобудівних систем. Огляд проблем реставрації архітектурних споруд.

    курсовая работа [49,4 K], добавлен 24.06.2013

  • Конструкційно-технологічні особливості російської архітектури і мистецтва другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Модерн і національний романтизм в Росії; творчі художні об’єднання; етнографізм, "новоруський стиль"; стилізаторство, історизм, еклектика.

    курсовая работа [43,1 K], добавлен 04.05.2012

  • Природні та соціальні чинники формування романської архітектури. Особливості розвитку конструкцій, архітектурних форм та національних відмінностей культових Європейських держав. Еволюція нового стилістичного спрямування конструктивних систем міст.

    курсовая работа [75,2 K], добавлен 23.06.2015

  • Архітектурні, стилістичні та семантичні особливості пам'яток дерев'яного зодчества лівобережної України. Загальні типологічні риси храмів України. Взаємопроникнення та неподільності української дерев’яної та мурованої архітектури, архітектурні школи.

    курсовая работа [4,1 M], добавлен 28.10.2014

  • Історична довідка про розвиток архітектури в Україні. Якісна оцінка рівню архітектурних споруд, опис архітектури споруд доби християнства. Розвиток системи хрестово-купольного храму. Внутрішнє убрання храмів, опис будівель, що збереглися до наших днів.

    реферат [20,3 K], добавлен 18.05.2010

  • Особливості розвитку російської культури ІX-XVІІ ст.: мистецтво, писемність, архітектура. Відродження архітектури Русі після монголо-татарської навали. Архітектура Новгорода, Пскова, Москви. Нововведення в російській архітектурі 14-16 століть.

    курсовая работа [191,4 K], добавлен 11.11.2007

  • Розвиток українського національного архітектурного стилю у культовій архітектурі XVII-ХІХ ст. Взаємопроникнення та неподільність дерев’яної та мурованої архітектури. Загальні типологічні риси храмів України. Мурована культова архітектура Запоріжжя.

    курсовая работа [46,2 K], добавлен 28.10.2014

  • Зародження і розвиток метаболістичної архітектури. Архітектурні принципи та погляди Кіонорі Кікутаке, приклади застосування його методології на конкретних прикладах. Відродження метаболістичної архітектури в наш час - проблеми та перспективи розвитку.

    контрольная работа [208,5 K], добавлен 30.12.2013

  • Культура елінізірованих східних держав. Подвійність і складність релігії еллінізму. Особливості, характерна тематика елліністичної архітектури. Ордерна система античної архітектури. Риси елліністичного містобудування, відмінність від класичного міста.

    реферат [23,6 K], добавлен 08.10.2009

  • Принципи функціоналістської архітектури видатного архітектора ХХ ст. Ле Корбюз'є. Зростання взаємозв'язку архітектури і містобудування у другій половині сторіччя. Особливості форм архітектурного авангарду, його багатоаспектність та новаторські напрямки.

    реферат [30,3 K], добавлен 01.03.2011

  • Особливості архітектури Львова від заснування до початку ХХ століття. Роль палаців в комплексі архітектурних пам’яток. Розгляд основних палаців: Сапєг, Сенявських, Туркулів-Комелло, Дідушицьких, Любомирських, Справедливості, Бесядецьких, Бандіннеллі.

    курсовая работа [8,9 M], добавлен 17.01.2014

  • Характеристика стилістичної спрямованості архітектури України 1920-х рр. Розробка Мілютіним лінійної потоково-функціональної схеми соцміст. Архітектура секційних прибуткових будинків, особняків і житлових комбінатів. Громадські споруди 1920-30 рр.

    реферат [32,4 K], добавлен 16.09.2014

  • Вивчення історії Житомира та її відображення на архітектурі міста. Перелік історичних об'єктів та опис їх архітектурних стилів. Особливості декору будівель та елементи дизайну фасадів. Сучасна архітектура міста Житомиру. Перелік архітектурних термінів.

    реферат [7,8 M], добавлен 19.01.2011

  • Функціональні, конструктивні та естетичні якості архітектури, організація навколишнього середовища. Видатні сучасні архітектурні споруди: мости, навчальні і спортивні заклади, готелі, промислові будівлі; стиль, призначення, класифікація, вибір матеріалу.

    реферат [1,2 M], добавлен 16.12.2010

  • Золоті ворота в Києві є рідкісною пам'яткою давньоруської архітектури, в якій удало поєднались риси оборонної та культової архітектури Київської Русі. Могутня для свого часу оборонна споруда з надбрамним храмом.

    реферат [835,8 K], добавлен 15.12.2003

  • Історія виникнення та функціонування католицизму на Україні, художні традиції релігійних споруд латинського зодчества. Ренесансна культова скульптура та готика в добу середньовіччя. Будівнича діяльність католицьких чернечих орденів та стиль бароко.

    дипломная работа [91,2 K], добавлен 19.12.2010

  • Розвиток архітектури на Україні в XVII ст. Проникнення в будівництво національних, народних рис. Новий напрям у мистецтві цілої Європи — стиль бароко. Самобутністс барокових споруд на землях Гетьманщини, Слобідської України за часів гетьмана Івана Мазепи.

    реферат [51,0 K], добавлен 30.01.2010

  • Архітектурний комплекс Києво-Печерської Лаври становлять для сучасних дослідження винятковий інтерес. Лавра - єдиний ансамбль монументально мистецтва, шедевр світової та української архітектури, вона належить до перлин архітектури українського бароко.

    дипломная работа [6,1 M], добавлен 06.12.2008

  • Архітектура споруд університетів Європи, аналіз історії їх створення. Спостереження літопису розвитку архітектури європейських країн. Університет Франції - Сорбонна. Італія - Болонський університет. "Червоно корпусні" університети - Оксфорд та Кембридж.

    реферат [36,0 K], добавлен 28.04.2009

  • Провідним функціональним типом упродовж усієї доби Гетьманщини (1648-1781 рр.) були церковні будівлі як такі, що уособлювали найважливіші суспільні функції. Найхарактерніші риси архітектури у православному церковному будівництві тієї доби, їх аналіз.

    реферат [17,3 K], добавлен 18.02.2008

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.