Види і способи мурування конструкцій із керамічніх порожнино-бетонніх каменів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Види і способи мурування конструкцій із керамічніх порожнино-бетонніх каменів



Зміст

Вступ

1. Види і способи мурування конструкцій із керамічних порожнино-бетонних каменів

1.1 Техніка безпеки при муруванні

1.2 Організація робочого місця

1.3 Інструменти і пристосування

1.4 Риштування і помости

1.5 Матеріали

1.6 Технологія виконання

Висновок



Вступ

Будівництвом називається процес -- спорудження будівель і споруд різного призначення. Будівництво має тісні зв'язки з промисловістю, сільським господарством, транспортом, обороною і невиробничими сферами.

Великий внесок у будівництво було зроблено в невиробничу сферу. Школи, дитячі і житлові будинки, мікрорайони біля яких знаходяться різні заклади, підприємства, культурно-побутові центри - це все споруджено будівельниками. Отже, будівництво відіграло велику роль у житті людей.

Термін служби будівель та споруд коливається від 50 до 150 років. Ще на довший термін розраховані тунелі,мости, греблі.

Результатом праць будівельників є закінчені будівлі чи споруди такі як: житловий будинок, лікарні, школи, промислові підприємства, домна, електростанція, залізниці, мости, тунелі, греблі тощо. Ці об'єкти будують з різних природних чи штучних матеріалів (окремих дощок, колод, цеглин, природного тесаного каменю, бетону і залізобетону, готових заводських конструкцій, металу, пластмаси).

У процесі спорудження будівель і споруд виконують загально будівельні та спеціальні роботи.

Загально будівельні роботи поділяють на окремі види, які виконують робітники відповідних професій і застосовують при цьому різні будівельні машини та інструменти.

Перш ніж звести будинок чи інші приміщення, роблять спочатку відповідну розмітку на відведеній для будівельних робіт ділянці, риють котлован для закладення фундаменту. Такі підготовчі роботи називають земляними.

Вибухові роботи застосовують при рихленні скельних і мерзлих ґрунтах. Також для руйнування призначених для знесення споруд. До кам'яних споруд відносяться зведення фундаментів, стін, стовпів та інших частин будівлі з природного і штучного каменю.

Для спорудження монолітних бетонних і залізобетонних конструкцій виконують опалубні, арматурні та бетонні роботи.

Монтажними роботами називається, якщо будинок зводять за допомогою кранів із збірних елементів заводського виробництва. Монтажні роботи це основний вид робіт у сучасному будівництві.

Теслярські і столярні роботи - виконують при обладнанні дощатих підлог, дверей, вікон, вбудованих меблів. Завершується спорудження будинків обладнанням даху виконуючи покрівельні роботи.

Щоб у зведеній будівлі можна було жити, потрібно як всередині так і зовні виконати штукатурні, малярні, облицювальні, шпалерні, скляні роботи.

Під час експлуатації будівлі або споруди піддаються впливу зовнішнього середовища, тому конструктивні елементи будівлі покривають захисними ізоляційними, гідроізоляційними, теплоізоляційними, антикорозійними матеріалами.

Ще потрібно підвести тепло, електроенергію, воду. Всі будівлі за призначенням поділяються на:

1. житлові (квартири, гуртожитки);

2. суспільні, призначені для соціального обслуговування населення, адміністративних установ і суспільних організацій;

3. виробничі будівлі, що потрібні для розміщення в них промислових та сільськогосподарських виробництв.



1. Види і способи мурування конструкцій із керамічних порожнино-бетонних каменів

мурування керамічний бетонний стіновий

Керамічні порожнисті камені

Керамічні порожнисті камені одержують пластичним формуванням із легкоплавкої глиняної маси. Залежно від розмірів камені можуть бути:

1. рядові (250х120х138 мм);

2. модульні (250х138х138 мм);

3. укрупнені (250х250х138 мм).

Керамічні порожнисті камені виготовляють з вертикальними і рідше з горизонтальними пустотами. Порожнистість каменів складається від 25 до 37 %.

За щільністю, як і цеглу, камені поділяють на умовно ефективні і ефективні.

Марки каменів установлюють за міцністю при стискуванні (розрахунок ведеться без урахування площі порожнин):

- для каменів з вертикальними пустотами від 75 до 300;

- з горизонтальними пустотами від 25 до 50.

Марки за морозостійкістю визначаються такі самі як і у цеглини: від Мрз 15 до Мрз 50.

Порожнисті камені застосовують для мурування зовнішніх і внутрішніх стін. З таких каменів неможна викладати фундаменти і цоколі, а також застосовувати їх для зведення стін приміщень з підвищеною вологістю.

Порожнисті камені економічніші за звичайну цеглу.

При виробництві таких каменів зменшується витрата сировини і палива, підвищується продуктивність печей і сушарок, а при використанні і будівництві знижується маса огороджуючих продукцій і підвищується продуктивність праці.

Бетонні камені

Бетонні камені виготовляють на основі в'яжучих, застосування їх для мурування стін замість цегли дає економічний ефект, тому що завдяки великому розміру каменів і блоків досягається висока продуктивність праці муляра, а собівартість 1 м3 каменів і блоків нижча за собівартість такої ж кількості цегли.

Бетонні стінові камені для несучих і захисних конструкцій усіх типів будинків виготовляють розміром від 288x138x138 мм до 390x190x188 мм на цементному, силікатному і гіпсовому в'яжучому.

Застосовують бетонні стінові камені для мурування зовнішніх стін (рядові й лицьові) та фундаментів.

Стінові камені при щільності бетону понад 1600 кг/м3 повинні бути шпаристими. Для фундаментів камені виготовляють тільки з важкого бетону без пустот.

Лицьові камені можуть бути прикрашені рельєфним малюнком або покриті декоративним заповнювачем.

Камені поділяються на 7 марок: від 25 до 200; камені марок 25 і 35 одержують з легких бетонів на пористих заповнювачах. Марки каменів за морозостійкістю: Мрз 15, 25, 35, 50.

Стінові дрібні блоки з ніздрюватих бетонів застосовуються для мурування зовнішніх і внутрішніх стін будинків (для підвалів, цоколів будинків, де підвищена вологість, застосовувати ці бетонні блоки забороняється). Виготовляють стінові блоки із ніздрюватих бетонів щільністю від 500 до 1100 кг/м



Залежно від міцності стінові бетонні блоки поділяються на 6 марок: від 25 до 150. Найменшу щільність (500 700 кг/м3) мають блоки марок 25 і 35, а найбільшу (1000 1ІООкг/м3 ) блоки марок 100 і 150. Мрз останніх 25 і 35.

Блоки мають форму паралелепіпеда. Розмір блоків для зовнішніх стін (номінальний) 600x300x300 і 600x200x200 мм. Для внутрішніх стін розмір блоків 300x300x300 і 300x200x300 мм. Маса одного блоку - 10--40 кг.

1.1 Техніка безпеки при муруванні

Інструменти і пристрої потрібно використовувати відповідно до їх призначення. Інструменти треба правильно і міцно насаджувати на ручки. Робочі поверхні інструментів мають бути рівними, без дефектів. Пошкоджені, інструменти використовувати не можна.

Працювати каменяр повинен у рукавицях, які захищають шкіру від пошкодження. Цегляну кладку каменяр виконує з перекриттів, і інвентарних помостів або настилу риштовання.

Риштовання і помости встановлюють на очищені вирівняні поверхні. Особливу увагу приділяють на ґрунт, який повинен бути щільно утрамбований.

Забороняється встановлювати стояк на ґрунт не очищений від снігу і криги. Для рівномірного розподілу тиску під стояки перпендикулярно до споруджуваної стіни укладають дерев'яні підкладки (одна підкладка під два стояки).

Риштовання і помости не можна перевантажувати матеріалами понад визначене розрахункове навантаження, слід уникати скупчення матеріалів в одному місці. Матеріали розмішують так, щоб вони не заважати проходу робітників і транспортуванню вантажів. Між штабелями матеріалів і стіною залишаються робочий прохід шириною не менше 60 см.

Настили на риштованні і помостах повинні бути рівними і без тріщин, їх роблять з інвентарних щитів, зшитих планками.

Зазор між стіною споруджуваної будівлі і робочим настилом помостів не повинен перевищувати 5 см. Цей зазор потрібний для того, щоб настили риштовання і помостів висотою понад 1,1 м, за винятком помостів суцільного замощення огороджують поручнями не менше 1 м. для піднімання робітників на помости встановлюють сходні із захисними загородами (поручнями).

За станом усіх конструкцій риштування і помостів, у тому числі за станом з'єднань, кріплень, настилу і захисних загород забезпечують систематичний нагляд.

Щодня після закінчення роботи помости очищають від сміття. Стан риштування і помостів щодня перед початком зміни перевіряє майстер, який керує дільницею робіт на об'єкті і бригадир.

Піднімати цеглу на поверхи (помости і риштовання) як правило треба пакетами на піддонах за допомогою футлярів, що виключає випадання цегли. Піднімати цеглу к контейнерах і пакетах без піддонів допускається лише за допомогою спеціальних захватів, які гарантують безпеку (при умові застосування пристроїв, що захищають пакет).

Засоби для піднімання цегли (футляри, захвати) не можна застосовувати без пристроїв, які запобігають самочинному розкриванню цих пристроїв під час піднімання.

Забороняється скидати з поверхів футляри, захвати, піддони, їх треба опускати краном. Кладку будь-якого ярусу стін виконують так, щоб рівень її після кожного перемощування помостів був на 70 см вищим від рівня робочого настилу або перекриття. Якщо виникає потреба вести кладку нижче цього рівня, застосовують захисні пояси або сітчасті захисні загороди.

Треба стежити, щоб стінові матеріали, інструменти або будівельне сміття не залишилось на стінах під час перерв у роботі, бо вони можуть упасти в низ. Водночас із кладкою стін у віконні прорізи встановлюють готові віконні блоки. Якщо в процесі кладки дверні і віконні прорізи не заповнюють готовими блоками, прорізи закривають інвентарними захисними загородами.

При кладці стін висотою понад 7 м по периметру будівлі влаштовують зовнішні інвентарні захисні козирки у вигляді настилу на кронштейнах, які навішують на стальні гаки, укріплені у кладці в міру її зведення. При влаштуванні козирків додержуються таких вимог: перший ряд козирків встановлюють на висоті не більше як 6 м від землі і залишають його до зведення кладки стін на всю висоту. Другий ряд, виготовлений суцільним ьабо з сітчаних матеріалів з вічками не більше 50*50 мм - на висоті 6-7 м над першим, а потім за ходом кладки переставляють через кожні 6-7 м. Захисні козирки повинні мати ширину не менше 1,5 м і зовнішній кут підйому 20° до горизонту.

Робітники, які встановлюють і знімають захисні козирки, повинні користуватися запобіжними поясами і прив'язуватись до стійких конструкцій.

Ходити по козирках, а також використовувати їх помости для складання матеріалів забороняється. Без захисних козирків можна вести кладку стін будівель висотою до 7 м, але при цьому на землі по периметру будівель влаштовують огорожу на відстані не менше 1,5 м від стіни.

При кладці стін із внутрішніх помостів над входом у сходові клітки споруджують постійні повіси розміром не менше 2*2 м. Кладка стін будівель висотою понад два поверхи без влаштування міжповерхових загород забороняється.

Шви розшивають із перекриттів або з помостів після укладення 2-3 рядів. При виконанні цієї операції перебувати на стіні забороняється.

До початку робіт при зведенні конструкцій з природного та штучного каменів необхідно:

- оглянути робоче місце;

- перевірити правильність розташування матеріалів для мурування;

- перевірити справність інструменту, пристосування, інвентарю;

- оглянути встановлені помости й риштування, у разі виявлення недоліків необхідно повідомити про це майстра.

Як і при цегляному муруванні, так і при зведенні конструкцій з природного і штучного каменю по периметру зовнішніх стін на висоті не більше 6 м. установлюють захисні козирки з дощатих щитків, покладених на сталеві кронштейни.

Щити можна замінити натягнутою сіткою з синтетичного матеріалу. Нижній ряд захисних козирків зберігають до завершення мурування. Наступний ярус захисних козирків установлюють на 6 м. вище за перший ряд. Далі у процесі мурування їх переставляють через кожні 6 м. Входи в сходові клітки захищають, влаштовуючи піддашок розміром 2х2 м.

Мурування заввишки понад 2 поверхи забороняється, якщо відсутні міжповерхові перекриття.

Сходові площадки і марші, а також отвори у перекриттях захищають, використовуючи інвентарні елементи (стояки, перила, тощо).

Усі вимоги щодо безпечного мурування однаковою мірою стосується як цегляного, так і природного і штучного каменю.

Необхідно дотримуватись техніки безпеки і в зимовий час.

Адже низькі температури, снігопади, ожеледь - усе це ускладнює виконання кам'яних робіт. Ось чому, крім суворого дотримування розглянутих раніше правил техніки безпеки, необхідно завжди ще на додаткові заходи, що попереджують випадки виробничого травматизму.

При виконанні мурування на відкритому повітрі або в неопалювальних будинках необхідно:

- працювати в зимовому спецодязі;

- регулярно робити перерви для обігріву в теплому приміщенні;

- чистити настили помостів і риштувань від снігу і сміття, і посипати їх піском або дрібним шлаком;

- встановлювати помости і риштування на очищені від снігу і криги поверхні, щоб запобігти їхньому осіданню;

- складувати будівельні матеріали і збірні вироби на вирівняні майданчики, очищені від снігу і криги;

- очищати захисні козирки від снігу і будівельного сміття, обгороджуючи при цьому зону скидання і закриваючи виходи до неї;

- додавати до розчинів хімічні домішки тільки з дозволу інженерно-технічного персоналу, дотримуючись при цьому запобіжних заходів, щоб не отримати опіків і отруєння.

При виконанні мурування із застосуванням електропрогріву необхідно дотримуватися кількох вимог:

1. Вмикати електричний струм тільки після закінчення роботи мулярів

2. Ділянки мурування, що обігріваються, обгороджувати і встановлювати попереджувальні знаки.

На ділянках прогрівання за ввімкненого електроструму забороняється виконувати інші роботи.

При виконанні мурування в тепляках:

Забороняється:

- використовувати для обігрівання відкритий вогонь у жаровнях, у металевих бочках, застосовувати паливо, що викликає отруєння чадним газом;

- не дозволяється використовувати для розтоплювання нагрівальних приладів газ, бензин;

- з відлигою необхідно спостерігати зав станом мурування виконаного способом «заморожування» і за нерівномірного осідання вживати заходів для його підсилення.

1.2 Організація робочого місця

Організація робочого місця та технологічний процес

При муруванні глухих ділянок стін робоче місце має бути завширшки 2,5-2,6 м і поділяється на зони: робочу (завширшки 60-70 см), де працює муляр; складування (завширшки до 1,6 м), де ящики з розчином чергуються з піддонами цегли; вільну (завширшки 30-40 см) для проходу.

Робоче місце муляра при муруванні глухих ділянок стін

Робоче місце при муруванні простінків має бути завширшки до 2,6 м і також поділяється на зони: робочу; складування; вільну. Для того, щоб муляр виконував менше рухів, піддони з цеглою розміщують напроти простінків, довгим боком перпендикулярно стіні споруди, яку зводять будівельники.



Робоче місце муляра при муруванні простінків

При муруванні кутів стін робоче місце організовують таким чином: уздовж ділянки мурування залишають вільну смугу (робочу зону) завширшки 60-70 см; піддони з цеглою ставлять ближче до кутка, повернувши ящик з розчином довгим боком упоперек стіни.

У процесі мурування запас цегли та розчину поповнюють. За умови раціональної організації робочого місця, достатньому запасі будівельних матеріалів підвищується продуктивність праці муляра.

1.3 Інструменти і пристосування

Продуктивність праці виробника кам'яних конструкцій багато в чому залежить від якості використаного ручного інструменту.

Молоток - кайло, маса - 0,55 кг, з дерев'яною ручною завдовжки до 300 мм. використовують молоток для рубання/тесання цегли, керамічного каменю, при цьому лезо молотка має бути під прямим кутом до поверхності ребра цеглини.

Розчинова лопатка має полотно з листової сталі завтовшки 1,6 мм. круглий металевий стержень довжиною 320 мм зберігає від зношування дерев'яний держак. Лопатка призначена для подачі й розрівнювання розчину, також для перемішування його в ящику.

Кельма - це лопатка зі сталевою тонколистого полотна з зігнутою ручною. Ручка вироблена з деревини твердих порід. Кельму застосовують для розрівнювання розчину, заповнення вертикальних швів і підрізання надлишків розчину.

Розшивка має робочу частину у вигляді розрізаної у вздовж сталевої трубки, ручка - з деревини хвойних порід. Оброблення й ущільнення швів мурування виконують сталевими розшивками, що мають увігнути й опуклу поверхню.



Висок - маса 0,2-1 кг, складається з конусоподібного конуса, крученого шнура й алюмінієвої планки. Призначений для перевірки вертикальності кутів і поверхні мурування.

Складний метр і рулетки. Бувають завдовжки 2-20 м. використовують для лінійних вимірів під час мурування.

Рівень - лінійка, яка знаходиться у металевому корпусі завдовжки 750 мм. всередині лінійки знаходяться ампули, які фіксують горизонтальний і вертикальний рівні. Ним перевіряють мурування. Як правило - пристрій зроблений з від фугованого дерев'яного бруска або дюралюмінієвого профілю завдовжки 1,2-2 м. правило призначене для контролю поверхності викладених стін.



Ящик для розчину.

1.4 Риштування і помости

Якщо взяти висоту від підлоги до місця, де працює муляр, то найбільш продуктивне мурування на висоті від 0,6 - 0,8 м. Для подальшого зведення конструкцій необхідні помости. Їх види і розміри наведено у таблиці.

Для зміни рівня робочого місця муляра застосовують спеціальні

Інвентарні риштування й помости. За допомогою цих пристроїв ведуть кладку стін завширшки до 6 м. Риштування встановлюють ззовні будівлі.

Шарнірно - панельні помости складаються з дощок і двох сполучених з ним опор.



Універсальні пакетні помости, які само встановлюються (ППУ - 4) складаються з дерев'яного помосту і двох шарнірно кріплених опор. При муруванні другого ярусу гратчасті металеві опори розташовуються горизонтально, при муруванні третього ярусу - вертикально.

Переносні майданчики - помости мають вигляд сталевої опори - тумби або рами з дощатим помостом і вертикальним огородженням. Їх використовують у стиснутих умовах при муруванні зовнішніх стін лоджій і сходових кліток. (Мурування стін лоджій, перегородок)

Підйомні помости з гідроприводом зроблені у вигляді відгородженого майданчика з робочим помостом, обпертого на П - подібні важелі. Підіймання і опускання здійснюється за допомогою гідроприводу. Усі види помостів встановлюють на спланований і утрамбований ґрунт або на міжповерхове перекриття. Для контролю за якістю мурування між робочим настилом помостів і конструкцією, яку зводять, залишають зазор до 5 см. Установлюють і переставляють помости кранами.

.

Риштування - тимчасові пристосування, встановлені на спланованій поверхні ґрунту і призначені для зведення мурування на всю висоту будинку. Їх використовують для зведення стін одноповерхових промислових і сільськогосподарських будинків, облицювання стін, оздоблювальних робіт, ремонту та виконанні інших видів будівельних робіт.

Трубчасті без болтові риштування мають вигляд просторової конструкції заввишки до 40 метрів, яка складається з двох рядів стояків, що встановлені в башмаки і нарощені трубами-стояками завдовжки 2 м, діаметром 60 мм, і ригелів завдовжки 2 м такого самого діаметра, дерев'яного щитового настилу завтовшки 50 мм, секцій огорож.

Підвісні струнні риштування складаються з верхніх підтримувальних конструкцій і підвісок (струн) зі сталі, прогонів, щитів настилу, огороджень.

1.5 Матеріали

Властивості будівельних матеріалів залежать від їх складу та внутрішньої побудови. Кожен матеріал, що застосовується у будівництві, має різноманітні властивості, які визначають галузь його використання, можливість поєднання з іншими матеріалами.

За складом розрізняють матеріали:

1. органічні - деревина, бітум, пластмаси;

2. мінеральні - цегла, цемент, бетон;

3. матеріали і метали - сталь, чавун, алюмінієві сплави. Мінеральні матеріали вогнестійкі.

Виробляють цеглу із легкоплавких глин середньої пластичності, що містять 40 - 50% піску. Є два способи виготовлення цегли:

Ш пластичний;

Ш напівсухий.

Згідно з пластичним способом цеглу-сирець формують на стрічкових пресах з пластичної глиняної маси вологістю 18-20%. За допомогою стрічкового преса глина ущільнюється. Нарізується спеціальним автоматичним пристроєм на цеглини-сирець. Після формування цегла сушиться і по досягненню 6-8% вологості - на випалювання.

Через надто швидке сушіння і нагрівання під час випалювання на поверхні цегли з'являються тріщини і цегла деформується. У випадку недостатньої температури випалювання одержують недопалену цеглу ясно-червоного кольору. Така цегла не міцна, не водо та морозостійка і для використання не допускається. При занадто високій температурі отримують перепалену цеглу (перепал-залізняк), яка має підвищену насипну щільність, оплавлену порохню і викривлену форму, колір її фіолетово-бурий.

Цеглу глиняну звичайну виготовляють із легкоплавких глин, що мають домішки оксидів заліза, які надають цеглі червоного відтінку. Цеглу випускають одинарним розміром 228*120*65 мм і модульним розміром 228*138*63 мм, маса однієї цеглини не повинна перевищувати 4кг. Щільність звичайної цеглини становить 1700...1900 кг/м3. за межею щільності при стисненні цеглу розрізняють на сім марок: 300, 250, 200, 150, 125, 100, 75.

Водопоглинання звичайної цегли повинно бути для марок вище 150 не менше 6%, а для решти марок не менше 8%. За морозостійкістю цегла поділена на чотири марки: Мр3 15,25,35 і 50.

Через неминучу усадку при сушінні та випалюванні допускаються відхилення у розмірах і формі, які не змінюють показників і фізико-механічних властивостей: для цегли пластичного формування у довжині +/- 4мм, у ширині +/- 3 і 2мм.

Викривлення граней та ребер не повинно перевищувати З мм. Наскрізних тріщин на ложковій грані повинно бути не більше однієї, якщо протяжність постелі не більше 30 мм.

Відбитостей та притупленостей ребер та кутів не більше двох на цеглині, кожна довжиною не більше 15 мм.

Завдяки високим показникам фізико-механічних властивостей та довговічності звичайну глиняну цеглу широко використовують в сучасному будівництві для кладки зовнішніх та внутрішніх стін будівель, фундаментів, стовпів і інших конструкціях.

Зберігають на складах цеглу у штабелях висотою до 1,6 м укладеною на ребро (ложкову грань).

Без піддонів цеглу перевозять в штабель з перев'язкою. Навалом перевозити цеглу заборонено, тому що при цьому велика кількість цегли б'ється.

При транспортуванні, розвантаженні, механізованому навантаженні використовують дерево-механічні піддони, на які цеглу укладають на ребро з перев'язкою.

Будівельним розчином називають матеріал, який отримують у результаті затвердіння суміші, яка складається з:

1. неорганічної в'язучої речовини;

2. дрібного заповнювача (піску);

3. води, спеціальних домішок (неорганічних і органічних).

Таку суміш до початку твердіння називають розчинною сумішшю.

В'яжучими речовинами є цемент, глина, гіпс, вапно та їхні суміші. Пісок, який використовують у розчинах як заповнювач, може бути природним (гірський, пісковий) або штучний (з гірських порід).

За видом застосованого в'яжучого матеріалу будівельні розчини бувають:

1. цементні;

2. глиняні; вапняні;

3. гіпсові;

4. змішані (цементно-вапняні, вапняно-гіпсові, гіпсово-цементні).

Залежно від властивостей розрізняють:

1. Повітряні розчини, що твердить у повітряно-сухих умовах (гіпсові);

2. гідравлічні, що починають твердіти на повітрі або у вологих умовах (цементні).

Залежно від матеріалу бувають:

- прості розчини, до складу яких входить один в'яжучий елемент (вапняні, цементні, глинясті);

- змішані розчини, які складаються з кількох в'яжучих елементів.

Склад простих розчинів позначають двома цифрами: перша цифра вказує скільки частин в'яжучого матеріалу знаходиться в розчині, остання цифра вказує скільки частин заповнювача припадає на одну частину в'язучого матеріалу.

Наприклад, 1:3 - це на одну частину цементу припадає три частини наповнювача.

Розрізняють розчини пісні, жирні, нормальні, в залежності від співвідношення між кількістю в'яжучого матеріалу і заповнювача. Жирність розчину визначають конусом або ручкою штукатурної лопатки.

За густотою будівельні розчині бувають важкі та легкі.

Важкі розчині мають середньою густину в сухому стані до 1500 кг/м3.готують їх на піску.

Легкі розчини мають середню густоту, в сухому стані до 1500 кг/м3, готують на пористому піску з пемзи.

За призначенням розчини бувають:

1. Мурувальні - призначені для звичайного і вогнетривкого кам'яного мурування.

2. Оздоблювальні.

3. Спеціальні.

Якість розчинних сумішей характеризується їхньою легкоукладністю, тобто здатністю укладатися на основу тонким шаром із заповненням усіх його нерівностей.

Рухливістю розчинної суміші називається її здатність розтікатися під дією власної ваги. Рухливість розчину визначається глибиною занурення в нього еталонного конуса.

Водостримувальна здатність розчину - це здатність утримувати у своєму складі достатнього для твердіння гідравлічного в'яжучого матеріалу кількість води в умовах підсосу її з розчину матеріалом. Для підвищення водостримувальної здатності додають неорганічні дисперсні домішки, органічні домішки.

Межу міцності затверділих розчинів при стискуванні визначають, випробовуючи зразки - куби розмірів 7,07*7,07*7,07 мм.

Залежно від межі міцності при стискуванні визначають марку розчину. Застосовують розчини кількох марок: 4; 10; 25; 50; 75; 100; 150; 200; 300; 400; 500.

Морозостійкість затверділого розчину характеризується здатність зразків витримувати у насиченому водою стані визначену кількість циклів поперемінно заморожування і відтавання, не руйнуючись. При цьому міцність зразків не повинні знижуватись більше ніж на 25% при втраті їх маси не більше як на 5%. Залежно від кількості витриманих циклів поперемінно заморожування і відтавання визначають марку розчину: Мрз - 10; 15; 25; 35; 50; 150; 200; 300; 400; 500.

Вода для замішування розчинів не повинна вміщувати шкідливих домішок. Придатною для приготування розчинів водою вважають провідну воду.

Для важких будівельних розчинів дрібним заповнювачем є кварцова та польовошпатні природні піски.

Для поліпшення легкоукладності до складу розчинних сумішей зводять пластифікуючи мінеральні домішки: до цементних і вапняних розчинів вводять глину у вигляді глиняного молока або тонкомолотого порошку.

Склад будівельних розчинів добирають у лабораторії залежно від марки розчину, активності цементу, ступеня рухливості розчинної суміші.

Вимоги до розчинів (марка, водоморозостійкість) встановлюється залежно від виду конструкції, умов у яких ця конструкція працюватиме згідно вимогам БНіП.

Під час роботи у зимових умовах марки розчинів повинні бути на один порядок вищими за розчин, які використовують улітку. Розчин для зимових робіт можуть випускатися підігрітими.

Будівельні розчини готують централізовано на бетонорозчинних заводах або розчиннозмішувальних вузлах.

Будівельні розчини транспортують до місця використання в спеціально обладнаних автоцистернах або автосамоскидах.

Кожна партія розчину повинна мати паспорт де вказують назву, номер партії, її об'єм, дату виготовлення, марку, склад, рухливість і здатність розчину до водоутримання.

Ручне приготування розчину допускається при невеликих об'ємах і неможливості механізованого приготування. Спочатку потрібно змішати сухими пісок і цемент, додати вапняне тісто і воду, знову ретельно перемішати лопаткою до однорядної маси сметаноподібного стану.

1.6 Технологія виконання

Мурування з керамічних порожнистих каменів

Підготовчий етап. До початку робіт необхідно:

- Перевірити горизонтальність рядів раніше виконаного мурування;

- Виконати розбивання кутів і простінків;

- Подати на робоче місце матеріали і установити необхідні ящики для розчину

Роботи виконують, дотримуючись правил техніки безпеки

Технологія процесу і організація праці. Перш ніж розпочати мурувати кути і простінки, необхідно правильно організувати робоче місце.

З керамічних порожнистих каменів мурують кути і простінки зовнішніх стін. Мурування кутів, незалежно від товщини стін починають із укладання ложком двох три чверток. Далі зовнішню версту продовжують каменями, покладеними поперечниками. Для дотримання перев'язування тичкові версти обох рядів відділяють чвертками. Другий ряд викладають без застосування неповномірного каменю.

Внутрішню частину стіни зводять за однорядною системою перевязування, а облицювання - за трирядною.

Мурування з керамічного каменю ведуть ланкою «двійка». Мурувати простінки починають із зовнішньої тичкової версти, у місцях виступів (чвертей) укладать чвертки. У другому ряду для дотримання перевязування використовують неповномірні камені.

У першому ряду простінків, із непарним числом каменів по ширені, у місцях укосів укладають три чвертки. Мурування другого ряду ведуть із дотриманням перевязування використовуючи неповномірні камені.

При виконанні робіт у літню пору розчин розтиляють під 8 - 10 тичкових або 6 - 7 ложкових каменів. Для мурування стін з порожнистих та керамічних каменів застосовуйте розчин рухливість якого відповідає зануренню конусу на 7-8 см. Горизонтальні шви мурування з порожнистих керамічних каменів повинні бути завтовшки 12 мм, а вертикальні шви мають бути завтовшки у середньому 10 мм.

Бетонне мурування

Підготовчий етап. До початку мурування стні необхідно:

- нанести розміточні осі на фундамент;

- винести позначки першого ряду;

- доставити на робоче місце матеріали і інструменти;

Технологія процесу й організація праці. Мурування із порожнистих бетоннихкамеів перев`язують за трирядною системою: тичкові ряди укладають через кожні два ложкових або з перев`язуванням тичковими через кожний ложковий ряд.

Муруваня з бетонних каменів масою до 16 кг. ведуть лакою «двійка», при важчих каменях- ланкою «трійка». При укладанні тичкового ряду розкладіть камеї (на ребро) і розтеліть розчин. Камеі розкладають на відстані 3,5 довжини каменю. Кельмою накидайте розчин на бічні сторони вертикальних каменів. Візьміть камінь обома руками, повертаючи його на 90 градусів. Притисніть камінь до раніше покладеного, осадіть його до рівня причалки. Зайвий розчин підріжте кельмою, заповніть ним поперечий шов, щоб уникнути промерзання мурування.

При зведенні ложкового ряду спочатку розкладіть камінь на торець на відстаі приблизо 2-2,5 довжини каменю.

Розчин накидайте на торці верстових каменів. Потім обома руками укладіть камінь, притисніть його до вже покладеного й осадіть на розчинову постіль.

Надлишки розчину підрізають і повістю заповняють вертикальний шов муруваня.

При зведенні стін з порожисто шлакобетонних каменів з порожнинами значних розмірів мурують із заповненням або без заповнення порожнин шлаком чи легким бетоном.



Висновок

За час навчання по даній професії я поглибив свої знання про кам`яні роботи. Навчився різно манітним прийомам укладання цегли. Дізнався про види мурування. Вивчив системи перев`язування та їх види. Дізнався про різно манітні інструменти та їх раціональне застосування. Також я дізнався про різні будівельні матеріали їх використання (види, властивості). Дізнався про види розчину і як правильно приготувати розчин для різноманітного мурування. Дізнався що потрібно для міцності і стійкості мурування. Навчився як розрахувати на будівлю розход будівельного матеріалу та розчину.Я зрозумів всю важність професії муляр в нашій державі.

Виконуючи цю роботу я поглибив свої знання про мурування пересічень та прилягань двох стін за багаторядною системою перев'язування швів як це моя тема, закріпив знання отримані під час навчання. Добре ознайомився із роботою будівництва. Розглянув як відбувається будівництво і теоретично закріпив як використовувати тих чи інших пристрої, інструментів. Ретельно розробив теми безпеки праці при будівництві. Я думаю, знання які дали мені викладачі завжди стануть мені у нагоді.

Размещено на Allbest.ru

...